Науково-педагогічний доробок Олександра Самійловича Залужного (1886-1938 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

УДК 373 (091)

Науково-педагогічний доробок Олександра Самійловича Залужного (1886-1938 рр.)

13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

Автореферат

на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Смолінчук Лариса Симонівна

Київ 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогіки АПН України.

Захист відбудеться 11 вересня 2008 року о 1600 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.452.01 в Інституті педагогіки АПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-д.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій частині Інституту педагогіки АПН України (04053, м. Київ, вул. Артема, 52-д).

Автореферат розісланий 8 серпня 2008 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Л.Д. Березівська

АНОТАЦІЇ

Смолінчук Л.С. Науково-педагогічний доробок Олександра Самійловича Залужного (1886-1938 рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки. - Інститут педагогіки АПН України, Київ, 2008.

У дисертаційному дослідженні здійснено цілісний аналіз науково-педагогічної діяльності О. Залужного у контексті розвитку педагогічної науки України 20-30-х років ХХ століття, розкрито основні чинники формування його світогляду, визначено головні віхи життя та з'ясовано зміст і найважливіші напрями науково-дослідної діяльності педагога, висвітлено питання теорії колективу в творчій спадщині О. Залужного.

У дослідженні доведено, що в середині 20-х років О. Залужний один з перших у вітчизняній педагогіці обґрунтував теорію дитячого колективу, дав визначення поняттю “колектив”, запропонував класифікацію колективів, створив експериментальні методики вивчення дитячих колективів. Як керівник підрозділу Науково-дослідного інституту педагогіки та завідувач кабінету соціальної педагогіки Харківської дослідної станції Укрсоцвиху організовував і провів ряд досліджень, спрямованих на вивчення дітей переддошкільного віку, організованості й дисциплінованості учнівських колективів, соціальних навичок учнів трудових шкіл.

Ключові слова: педагогічна персоналія, педологія, сільська школа, дитячий колектив, експериментальні дослідження.

Смолинчук Л.С. Научно-педагогическое наследие Александра Самойловича Залужного (1886-1938 гг.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 - общая педагогика и история педагогики. - Институт педагогики АПН Украины, Киев, 2008.

В диссертационном исследовании осуществлен целостный анализ научно-педагогической деятельности О. Залужного в контексте развития педагогической науки Украины 20-30-х годов ХХ века, раскрыты основные факторы, повлиявшие на формирование его мировоззрения, определены главные этапы жизненного пути, раскрыто содержание и важные направления научно-исследовательской деятельности педагога. В диссертации доказано, что теоретической основой исследования жизненного пути и творческого наследия О. Залужного является совокупность положений современной историко-педагогической науки относительно педагогической персоналии. Жизнеописание педагога представлено на основе сбора, анализа, классификации и систематизации различных документов, которые в какой-то мере касались жизнедеятельности О. Залужного и составили источниковую базу исследования.

Установлено, что научно-педагогическая деятельность О. Залужного была тесно связана с развитием украинской педологии, составляя ее важную часть. Большинство его работ связаны с социобиологизаторским направлением в педологии и развитием методов педологического исследования, в частности эксперимента.

Анализ научных трудов О. Залужного дал основания для выделения поля его научных интересов и главных направлений научно-педагогической деятельности. В работе раскрыты основные идеи О. Залужного относительно сельской школы: задачи и принципы организации учебно-воспитательного процесса сельской школы соцвоса, создана схема организации типичной четырехклассной сельской школы, определены условия организации и функционирования школьного детского самоуправления, пионерской организации, сельских клубов и кружков.

В диссертации представлены, изложенные в многочисленных работах, взгляды О. Залужного на проблему коллектива и личности: классификация детских коллективов, методики экспериментальных исследований детского коллектива (коллективный эксперимент, схемы изучения поведения коллектива, индивидуальных отличий между детьми в коллективе, особенностей нарушений коллективных норм, методы объективного измерения школьных достижений), характерные признаки коллектива, основные из которых: взаимодействие всех его членов, коллективная реакция на действие одного общего раздражителя или системы раздражителей, наличие общей для всех членов данного коллектива цели.

В исследовании охарактеризованы основательные экспериментальные исследования, проведенные О. Залужным и сотрудниками возглавляемой им секции коллективоведения УНИИПа, которые дали возможность изучить особенности коллективного поведения детей преддошкольного возраста, основные типы социальных реакций у детей подросткового возраста, выявить главные характеристики и типы лидеров социальных групп, существенные отличия между детьми разного пола и возраста в склонности к разным видам социального взаимодействия. Рассмотрены взгляды ученого относительно соотношения организованности и дисциплинированности коллектива, в частности о том, что перед школой стоит не проблема дисциплины, а проблема организованности, которую нужно формировать у детей, поручая школьному коллективу самостоятельно распределять среди своих членов запланированную работу, принимать и выполнять коллективные решения, организовывать общую работу.

В диссертации доказано, что к заслугам О. Залужного можно отнести разработанную авторскую методику экспериментальных исследований, описание и развитие таких методов, как наблюдение, анкетирование, естественный и лабораторный эксперимент, тестирование, а также формулирование требований к их применению. Большое внимание ученый уделял коллективному эксперименту, в ходе которого исследователь должен был учитывать как тип коллектива, так и окружающую среду, социальные условия, в которых возникает и функционирует данный коллектив.

Раскрыты взгляды педагога на значение и место метода тестов в изучении развития личности ребенка, его социализации, одаренности, успеваемости, контроля знаний и т. п. Выделены и охарактеризованы основные группы тестов, предложенные ученым, а также методики их применения, раскрыта деятельность ученого, направленная на популяризацию этого метода и его корректное использование в образовательной практике.

Ключевые слова: педагогическая персоналия, педология, сельская школа, детский коллектив, экспериментальные исследования.

L.S. Smolinchuk. Oleksandr Samiylovych Zaluzhnyi's Scientific and Pedagogical Contribution (1886-1938). - Manuscript.

It is a thesis for gaining the Candidate of Pedagogical Sciences scientific degree in the speciality 13.00.01 - The General Pedagogy and History of Pedagogy. - The Institute of Pedagogy of the APS of Ukraine, Kyiv, 2008.

The author of the dissertation study has conducted an integral analysis of O. Zaluzhnyi's scientific and pedagogical work in the context of the pedagogy development in Ukraine in the 20-30-s of the 20-th century, defined the principal factors for his world view formation, specified the milestones of his life, determined the content and priorities of his scientific and research activities, highlighted aspects of the theory of a collective in the O. Zaluzhnyi's creative heritage.

The author has proved that in the middle of 20-s O. Zaluzhnyi was one of the first national pedagogues who substantiated the theory of a collective of children, defined the notion of a collective, suggested a classification of collectives as well as developed test methods for studying collectives of children. Being a Department Head at the Scientific and Research Institute of Pedagogy and the Head of the Social Pedagogy Lab at the Kharkiv UkrSocVykh Research Station he organized and conducted a number of studies of children younger than 3 as well as of orderliness and discipline of pupils' collectives and social skills of labour schools pupils.

The key words: pedagogical personnel, paedology, country school, collective of children, test studies.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. В останні роки в українському cуспільстві утверджується парадигма освіти, в якій неповторність і самобутність кожної дитини є найвищою цінністю нації і розглядаються у контексті національного відродження. Такі важливі державні документи, як Закон України „Про освіту” (2000), Національна доктрина розвитку освіти України (2002) та ін., визначають пріоритетні напрями і шляхи творення національної школи і освіти, оптимізації та удосконалення системи виховання підростаючого покоління, забезпечення можливості постійного духовного самовдосконалення кожної особистості, демократизації навчально-виховного процесу, його побудови на основі утвердження загальнолюдських і національних цінностей.

Реалізація ключових ідей національної освіти і виховання неможлива без вивчення їхньої ґенези, глибокого осмислення позитивного досвіду, набутого українською педагогічною наукою і практикою. Об'єктивний аналіз цього досвіду дає змогу оцінити сучасний стан шкільної освіти, встановити залежність педагогічних явищ від певних суспільно-політичних і соціально-культурних умов, є важливим джерелом розробляння стратегії сучасної освіти, необхідною основою науково-педагогічного пізнання, на ґрунті якого виникають нові концепції майбутньої школи.

Серед проблем історії педагогіки однією з найдосліджуваніших у різні періоди була творча спадщина видатних педагогів минулого. Ідеї і погляди педагогів вивчались як оригінальні й самоцінні феномени, що віддзеркалюють певні тенденції у розгортанні історико-педагогічного процесу - складової культури суспільства певного періоду. Спираючись на досвід попередників, учені намагалися визначати шляхи дальшого розвитку і перспективи вдосконалення освіти і виховання.

Останніми роками вчені звертаються до дослідження педагогічних персоналій на новому рівні, розглядаючи їх у сукупній системі особистісних, соціальних і внутрішньонаукових детермінант. До наукового обігу вводять нові архівні і документальні джерела, публікують твори репресованих педагогів, з'явилась можливість вивчати праці заборонених раніше зарубіжних дослідників. Суттєво змінились завдання досліджень, підходи до відбору і аналізу матеріалу, значно поповнилася кількість персоналій, яких вивчають, зокрема завдяки тим, чиї твори і діяльність у попередні роки несправедливо замовчувались.

Це стосується і видатного українського педолога, новатора педагогічної науки, надзвичайно плідного науковця-експериментатора Олександра Самійловича Залужного (1886-1938 рр.), особистість і педагогічний доробок якого ще не належно висвітлено в історико-педагогічній науці. Педагогічна спадщина вченого - одна з яскравих сторінок в історії розвитку вітчизняної педагогічної думки 20-х років ХХ століття, свідчення напружених творчих пошуків, спрямованих на створення оригінальної теорії навчання та виховання.

Стан наукової розробки проблеми. У вітчизняній історії педагогіки до теоретико-методологічних проблем вивчення персоналій звертались О. Адаменко, М. Богуславський, Л. Ваховський, Н. Гупан, Н. Дічек, О. Сухомлинська, які сформулювали основні підходи до змісту і методів подібного дослідження, його складових та особливостей, порівняно з іншими напрямами історико-педагогічної науки. Ці праці були важливими для визначення основних понять і категорій наукового апарату нашого дослідження.

Закономірності становлення вітчизняної школи та особливості розвитку національної системи освіти і виховання в Україні у 20-30-х роках ХХ століття досліджували Л. Березівська, М. Виговський, В. Виноградова-Бондаренко, В. Даниленко, Г. Касьянов, Т. Куліш, В. Липинський, С. Мазуренко, О. Петренко, О. Пометун, А. Пугач, О. Сухомлинська, Т. Філімонова, М. Ярмаченко та ін. Ці дослідження, хоча і не торкаються безпосередньо діяльності обраної нами постаті, допомогли у з'ясовуванні соціокультурного та суспільно-політичного контексту, який обумовлював важливі характеристики теоретичних поглядів і практичної роботи педагога.

Деякі аспекти життєвого шляху і педагогічної діяльності О. Залужного вивчали В. Марочко, О. Сухомлинська, Г. Хілліг. Методи вивчення дитячих колективів, запропоновані О.Залужним, досліджував О. Киричук.

Уперше в українській історико-педагогічній науці системно проаналізувала педагогічну спадщину О. Залужного в контексті політичних, соціокультурних і педагогічних реалій українського суспільства 20-30-х років ХХ століття О. Сухомлинська, яка в працях “Нариси історії українського шкільництва (1905- 1933)” (1996) та “Українська педагогіка в персоналіях” (2005) присвятила творчості педагога ґрунтовні статті.

У 1997 році у праці “Макаренко і “головбоги” педолімпу: Соколянський, Залужний, Попов” сучасний німецький історик педагогіки Г. Хілліг, вивчаючи діяльність Олександра Самійловича Залужного, з'ясував деякі, досі невідомі, факти його біографії та творчого шляху, ввів до наукового обігу нові архівні джерела.

Спробу проаналізувати життєвий шлях і творчу спадщину О. Залужного зробив В. Марочко в праці “Репресовані педагоги України: жертви політичного терору (1929-1941)”(2003).

Посилання на творчу спадщину О. Залужного, починаючи з 1960-х років, з'являються в історико-педагогічних та історико-психологічних дослідженнях О. Губка, Н. Калініченко, А. Петровського, В. Помагайби, З. Равкіна, В. Роменця, М. Ярмаченка, М. Ярошевського.

Починаючи з 1990-х років, згадки про педолога зустрічаються у працях М. Богуславського, М. Виговського, В. Даниленка, М. Кузьменка, Г. Касьянова, В. Липинського, а також у дисертаційних дослідженнях І. Болотнікової, О. Ніколаєнко, І. Сірої та ін. Разом з тим названі праці ще не вичерпують потенціал дослідження педагогічної спадщини видатного українського вченого. Багато його думок, ідей залишаються невідомими широкій педагогічній громадськості. У сучасній історико-педагогічній науці немає цілісного дослідження життя і педагогічного доробку педагога.

Отже, актуальність, історико-педагогічна значущимість означеної проблеми і відсутність цілісного педагогічного дослідження, де б аналізувалися життєвий шлях, наукові погляди і громадсько-освітня діяльність педагога, зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Науково-педагогічний доробок Олександра Самійловича Залужного (1886-1938 рр.)”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з темою науково-дослідної роботи лабораторії історії педагогіки Інституту педагогіки АПН України „Розвиток ідей про національну освіту та виховання в творчій спадщині українських педагогів (ХІ-ХХ ст.)” (реєстр. № 0100U006264). Тему дисертаційної роботи схвалено Вченою радою Інституту (протокол № 5 від 30.05.2002 року) та затверджено на засіданні бюро Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 6 від 19.06.2007 року).

Об'єкт дослідження - розвиток педагогічної науки і практики в Україні у першій третині ХХ століття.

Предмет дослідження - теоретичні погляди і науково-педагогічна діяльність О. Залужного.

Мета дослідження полягає у цілісному висвітленні персоналії О. Залужного і творчого внеску вченого у становлення педагогічної науки в Україні в 20-30-ті роки ХХ ст.

Завдання дослідження:

з'ясувати теоретичні засади дослідження педагогічної персоналії О. Залужного у сучасній історико-педагогічній науці;

на основі аналізу і класифікації різних джерел визначити та описати етапи життя і основні напрями наукової діяльності Олександра Самійловича Залужного;

охарактеризувати педологію як провідний педагогічний дискурс наукової діяльності О.Залужного;

проаналізувати погляди О. Залужного на організацію навчально-виховного процесу у сільській школі;

охарактеризувати ідеї педагога щодо теорії дитячого колективу і методів його дослідження.

Методологічну основу дослідження становлять філософські та історико-педагогічні положення про єдність історичного і логічного; про конкретно-історичний підхід до аналізу явищ і процесів розвитку педагогічної науки і практики, про розгляд освітніх і, зокрема, виховних явищ у соціокультурному контексті й діалектичному взаємозв'язку з урахуванням конкретно-історичних умов суспільного життя; онтологічні принципи синергетики, аксіології та історичної компаративістики.

Теоретичною основою дослідження були положення гуманістично орієнтованих концепцій виховання і соціалізації особистості (І. Бех, І. Зязюн, Н. Лавриченко, А. Петровський, В. Сухомлинський та ін.), наукові висновки і узагальнення щодо методології та методів сучасних історико-педагогічних досліджень (М. Богуславський, Л. Ваховський, Н. Гупан, Н. Дічек, О. Сухомлинська), теорії та концепції особистісного розвитку дитини під впливом педагога і колективу (В. Бондар, С. Гончаренко, А. Макаренко, О. Пометун, О. Савченко, О. Сухомлинська, М. Ярмаченко).

У ході дослідження використовували такі методи:

бібліографічно-пошуковий і структурно-хронологічний, що дали змогу знайти і упорядкувати розрізнену в часі науково-педагогічну інформацію та фактологічний матеріал з життя і діяльності О. Залужного;

класифікація, систематизація, теоретичний аналіз архівних і друкованих джерел з досліджуваної проблеми дозволили визначити структуру та висвітлити сутність проблеми, встановити внесок педагога у розвиток педагогічної теорії та практики;

персоналістично-біографічний, який застосовували для аналізу життєвого шляху і творчої діяльності педагога;

порівняльно-зіставний, що забезпечив порівняння подій, явищ, фактів і поглядів О. Залужного з ідеями його сучасників,

логіко-системний аналіз спадщини педагога у поєднанні із синтезом дали змогу узагальнити одержані дані і сформулювати висновки;

аксіологічний, який було застосовано для оцінки діяльності і творчого доробку видатного педагога.

Джерельна база дослідження. Основою дослідження були монографії, статті, рецензії Олександра Самійловича Залужного: 53 праці з проблем теорії колективу, методики проведення експерименту, дослідження особистості дитини, рецензії на новинки науково-популярної та педагогічної літератури, вміщені в журналі “Шлях освіти”, доповіді, виступи педагога.

Важливу групу джерел становили:

документи Центрального державного історичного архіву (Ф. 274 - Київське губернське жандармське управління), Центрального державного архіву вищих органів влади та державного управління України (Ф. 166 - Народний комісаріат освіти Української РСР / НКО УРСР, Ф. 808 - Товариство політкаторжан і засланих поселенців), Державного архіву Херсонської області (Ф. 192 - Херсонська учительська семінарія), Галузевого державного архіву Служби безпеки України (Справа № 49741 зі звинувачення Залужного Олександра Самійловича ст.ст. 54-2, 54-8 і 54-11 УК УРСР та Матеріали перевірки архівно-слідчої справи № 267229/о зі звинувачення Залужного Олександра Самійловича ст.ст. 54-2, 54-8 і 54-11 УК УРСР);

педагогічна періодика досліджуваного періоду, зокрема “Шлях освіти” (“Комуністична освіта”), “Політехнічна школа”, “Педология”, “Український вісник рефлексології та експериментальної педагогіки” (“Український вісник експериментальної педагогіки та рефлексології”), “Радянська освіта” тощо.

Окрему групу джерел становили довідково-бібліографічна література, автореферати дисертацій і дисертаційні дослідження, сучасна педагогічна періодика, дисертаційні й монографічні дослідження з теорії та історії педагогіки, у яких проаналізовано особливості розвитку і становлення національної системи освіти і педагогічної думки в Україні.

У процесі дослідження використовувались фонди Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського НАН України, Державної науково-педагогічної бібліотеки України ім. В. О. Сухомлинського, Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка, бібліотеки Книжкової палати України ім. Івана Федорова, бібліотеки Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України, Педагогічного музею АПН України.

Наукова новизна здобутих результатів полягає у тому, що вперше на основі численних джерел здійснено цілісне дослідження науково-педагогічної діяльності і творчої спадщини Олександра Самійловича Залужного в контексті соціокультурних та освітніх реалій першої третини ХХ століття, виявлено етапи його життєвого шляху і чинники, що впливали на формування його особистості й педагогічних поглядів; визначено і проаналізовано основні напрями науково-педагогічної діяльності вченого, розкрито роль педагога у теоретичному обґрунтуванні й практичному впровадженні в освітянську практику провідних педологічних ідей (організаційно-змістових засад побудови навчально-виховного процесу сільської школи, виховання у колективі, формування навичок дитини, методів експериментального дослідження колективу і особистості, методу тестів), з'ясовано сутність і значення його творчого доробку.

Уточнено на основі вивчення, систематизації та узагальнення значної кількості різноманітних джерел окремі факти життя і науково-педагогічної діяльності О. Залужного.

Подальшого розвитку набули засади дослідження педагогічної персоналії у сучасній історії педагогіки.

Поглиблено характеристики розвитку педологічної науки в Україні в 20-30-х рр. ХХ століття.

До наукового обігу введено маловідомі праці О. Залужного та раніше не використовувані архівні документи, пов'язані з його життям і науково-педагогічною діяльністю.

Практична значущість дисертації полягає в тому, що висновки та узагальнення, зібраний фактичний історико-педагогічний матеріал можуть використовуватись для подальших досліджень діяльності Олександра Самійловича Залужного в контексті історичних та освітніх реалій першої половини ХХ століття, у процесі творчого застосування науково-педагогічних здобутків педагога в теорії і практиці виховання.

Зібрані й узагальнені наукові дані можуть бути використані викладачами вищих навчальних закладів під час підготовки лекційних і семінарських занять з історії педагогіки, розроблення відповідних спецкурсів, методичних матеріалів і підручників з історії педагогіки.

Вірогідність і достовірність одержаних наукових результатів і висновків дисертації забезпечуються методологічним і теоретичним обґрунтуванням його вихідних положень; застосуванням комплексу наукових методів, адекватних об'єкту, предмету, меті і завданням дисертаційного дослідження; опорою на сучасні досягнення історико-педагогічної науки та на широку джерельну базу дослідження; системним аналізом теоретичного, емпіричного і фактологічного матеріалу; здійсненням наукової апробації основних концептуальних ідей і положень дослідження.

Апробація результатів. Основні положення і результати проведеного наукового дослідження обговорювались на засіданнях лабораторії історії педагогіки Інституту педагогіки АПН України, звітних наукових конференціях Інституту педагогіки АПН України “Зміст і технології шкільної освіти” (Київ, 2002, 2003, 2007, 2008) та Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України “Професійна педагогіка і психологія: результати досліджень, проблеми, перспективи” (Київ-Львів, 2002), на VІ Костюківських читаннях “Психологія у ХХІ столітті: перспективи розвитку” (Київ, 2003), на міжнародній науково-практичній конференції “Психолого-педагогічні проблеми на рубежі тисячоліть: саморозвиток особистості” (Хмельницький, 2001) та міжнародній науковій конференції “Творчість у контексті розвитку людини” (Київ, 2003).

Публікації. Основні результати дослідження висвітлено у 7 працях (усі одноосібні), серед них 4 статті у фахових наукових виданнях, затверджених ВАКом України.

Структура та обсяг дисертації. Характер та специфіка поставлених дослідницьких завдань зумовили обсяг і структуру дослідження. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, додатків (21 - на 48 с.), списку використаних джерел. Повний обсяг тексту становить 233 сторінки (161 обсяг основного тексту). У списку використаних джерел обсягом 24 сторінки подано 270 назв.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання дослідження, розкрито методологічні засади і методи дослідницької роботи, джерельну базу, наукову новизну, практичне значення одержаних результатів, достовірність та їх апробацію.

У першому розділі дисертаційного дослідження “О. Залужний в сучасному історико-педагогічному дискурсі” на основі вивчення наукових і архівних джерел проаналізовано теоретичні засади дослідження персоналії в сучасній історії педагогіки, простежено діяльність О. Залужного як рефлексолога, педолога, дослідника, здійснено періодизацію його діяльності, яка відбувалась в складних умовах тоталітарної системи, в період формування і знищення педології.

В дисертаційній роботі обґрунтовано, що вивчення розвитку вітчизняної педагогічної науки потребує глибокого аналізу життєвого шляху “носіїв” її основних ідей - теоретиків і практиків педагогіки, еволюції їхніх наукових поглядів, їхнього актуального професійного і особистісного оточення, етапів і подій приватного життя та діяльності, світоглядних і психологічних особливостей самої особистості педагога, її психічної структури тощо. Такі дослідження становлять окремий вид історико-педагогічних досліджень, що називається педагогічною персоналією, і мають свої особливості.

В дисертації здійснено аналіз положень учених-теоретиків історії педагогіки щодо складових педагогічної персоналії як специфічного виду наукової розвідки. Встановлено, що ними є: життєпис людини; характеристика загального суспільного контексту, у якому відбувалась діяльність педагога і який визначав ідейно-соціальні, культурницькі та інші засади цієї діяльності; висвітлення сукупності ідей, поглядів, що визначали спрямованість діяльності особистості, були внеском у педагогічну науку і освіту; оцінка впливу діяльності педагога на розвиток педагогічної науки і практики. Більшість дослідників погоджується з ідеєю застосування у дослідженні видатних постатей спеціального сучасного інструментарію наукового дослідження, притаманного різним методологічним підходам.

Логіка дослідження педагогічної персоналії О. Залужного обумовила застосування кількох методологічних підходів з усім, притаманним їм, спеціальним інструментарієм, зокрема:

історико-структурного, конструктивно-генетичного - для визначення основних етапів і з'ясування соціокультурного контексту, в якому розгортались життя і творча діяльність педагога,

порівняльно-зіставного - для виявлення достовірності даних джерел і поглядів вчених на діяльність О. Залужного;

біографічного, феноменологічного - для виявлення особистісно-соціопсихологічних чинників становлення особистості педагога;

синергетичного і парадигмального - з метою визначення і опису основних фактів життєдіяльності педагога в контексті епохи;

аксіологічного - для оцінки внеску О. Залужного в педагогічну науку.

Аналіз джерел дав змогу сформулювати основні вимоги до вивчення матеріалів дослідження і побудови його тексту, зумовлені викладеними вище методологічними підходами, а також зроблено спробу послідовного застосування їх до постаті О. Залужного. В першому розділі дослідження охарактеризовано всю видову різноманітність матеріалів, що могли якоюсь мірою стосуватись життєдіяльності персоналії О. Залужного: документи творчої діяльності самого педагога - монографії, доповіді, статті, лекції, відгуки, рецензії тощо, офіційні особисті документи - про освіту, спогади, фотографії; документи, які відображають основні етапи його життя - автобіографії, характеристики, анкети, наукові й творчі звіти, спогади інших осіб, що пов'язані з життєдіяльністю вченого, статті інших осіб щодо педагогічної і наукової діяльності персоналії, майново-господарські документи. Під час аналізу джерел стосовно життєвого шляху педагога враховували, як різну повноту подання в них інформації, так і ступінь об'єктивності її висвітлення (особливо в автобіографічній і мемуарній літературі тощо).

Опрацювання масиву відібраних джерел проводили на основі спеціальної класифікації їх за окремими галузями педагогічної науки, до яких належить кожне джерело, а також за змістом документа і часом його створення, що дозволило всебічно висвітлити діяльність персоналії у проблемно-тематичному та хронологічному вимірах. Структурування тексту дослідження проводили за певною логікою, основаною на поєднанні конкретних фактів біографії, організаційно-педагогічної і творчо-наукової діяльності О. Залужного, його теоретичних напрацювань, узагальнень і оцінок.

Проведені дослідження дали змогу зробити висновок, що важливим для вивчення педагогічної персоналії є складання спеціального різновиду історико-педагогічної періодизації - визначення основних етапів життя і діяльності досліджуваної постаті, обумовлених як зовнішніми змінами (професійне зростання, зміни місць перебування тощо), так і внутрішньою еволюцією поглядів, появою і розробленням нових теорій та ін. Внаслідок вивчення раніше невідомих архівних та інших джерел було виділено основні віхи життєвого шляху педагога, встановлено нові та доповнено і уточнено раніше відомі факти його біографії та діяльності. Проаналізувавши їх, ми виділили такі етапи життєвого і творчого шляху Олександра Самійловича Залужного:

І етап (1885 (1886)-1906) - становлення особистості педагога;

ІІ етап (1906-1924) - формування науково-педагогічних поглядів і дослідницьких інтересів О. Залужного;

ІІІ етап (1924-1933) - активна науково-педологічна та експериментаторська діяльність О. Залужного в УНДІПі, Харківському інституті народної освіти, на Харківській дослідній станції Головсоцвиху, написання ним переважної більшості його ґрунтовних теоретичних праць, присвячених соціальним, педагогічним і психологічним проблемам організації і діяльності шкільного та дошкільного дитячого колективу, методам дослідження обдарованості й успішності дітей, проблемам організації навчання у масовій сільській школі та ін.

IV етап (1933-1938) - вимушений відхід від науково-педагогічної та експериментальної діяльності, переїзд у 1937 році в Москву, арешт і страта, ймовірно, у 1938 році.

У зв'язку з тим, що не лише науково-педагогічна діяльність, а й доля О. Залужного була тісно пов'язана з становленням, розвитком і нищенням вітчизняної педології, в дисертації досліджено особливості розвитку цієї науки в Україні.

Аналіз джерел дозволив сформулювати визначення поняття “педології” як науки, що вивчає сукупність вікових змін дитини та психологічні особливості розвитку її особистості, що проявляються у навчанні й вихованні. Об'єктом дослідження педології була дитина, яка розвивається, предметом - закономірності розвитку її особистості на різних вікових етапах.

Встановлено, що педологічні дослідження в Україні мали свої особливості, зокрема, це:

широке застосування рефлексологічного підходу до вивчення дитинства, на основі якого розвивалися так звані біогенетичний і соціобіологізаторський напрями цієї науки;

значний розвиток і теоретичне обґрунтування соціoбіологізаторського напряму в працях вітчизняних учених;

увага української наукової школи до формування методів педологічного дослідження, насамперед експерименту.

Ці особливості певною мірою позначились на творчості О. Залужного. Зокрема, він запровадив і теоретично обґрунтував в УСРР соціобіологічний (або соціогенетичний) напрям, представники якого не заперечували значення вродженого у розвитку дитини, проте вважали, що визначальними є зовнішні соціальні фактори середовища. Він надавав перевагу соціальним чинникам як формуючій силі особистості, називаючи біологічні чинники лише матеріалом, який ставить певні межі для цього формування. Серед основних методологічних питань, які ставив і намагався розв'язати соціобіологічний напрям, О. Залужний виділяв: біологічне і соціальне в поведінці людини; психічне і фізичне; розвиток індивіда і колективу та вбачав у цих дослідженнях велику важливість для практики навчання і виховання.

Дослідження свідчать, що у період з початку 1928 по 1930 роки педологічні методи широко впроваджувались у практику педагогічної роботи, школа поповнювалась педологічними кадрами, було розроблено програму Наркомпросу з педології, у педіатрії готували кадри лікарів-педологів. Завдяки педології, у цей період одержали теоретичне обґрунтування такі важливі педагогічні напрями, як концепція вільного виховання та ідея розвивального характеру праці.

Проте аналіз джерел показує, що вже на початку 30-х років ХХ століття в українській педагогічній пресі з'являються критичні статті, спрямовані проти педологів, зокрема О. Залужного, яких звинувачували в біологізмі, механіцизмі, еклектизмі, аполітизмі й кваліфренії (зловживанні статистичними методами), а також некритичному застосуванні буржуазних методів дослідження особистості й колективу. У 1936 р. під “критикою” та “дискусіями” щодо педології було підведено риску, на довгі десятиліття заборонивши навіть згадки про педологію. Необґрунтовані звинувачення призвели до знищення педології як науки та заборони на десятиліття використання цінних напрацювань 20-х років.

У другому розділі “Основні напрями наукових досліджень О. Залужного” проаналізовано науковий доробок ученого, визначено його внесок у розвиток вітчизняної педагогічної науки.

Проведені дослідження дали змогу стверджувати, що важливим напрямом педагогічної діяльності О. Залужного було вивчення особливостей побудови та функціонування сільської школи в Україні. Вчений проаналізував усі аспекти її створення, визначив завдання і принципи організації навчально-виховного процесу; створив схему організації типової чотирикласної сільської школи та розкрив особливості побудови змісту комплексних програм з урахуванням місцевого контексту; сформулював умови організації та функціонування шкільного дитячого самоврядування і дитячих колективів (піонерської організації, клубів, гуртків) у специфічних умовах села.

Аналіз джерел показав, що О. Залужний вважав створення сільських шкіл та організацію їхньої роботи нелегкою справою не лише в силу матеріальних труднощів, але й у зв'язку з відсутністю підготовлених педагогічних кадрів, продуманих навчальних планів і необхідних програмно-методичних матеріалів. Учений наполягав на тому, що відбір змісту, методів і форм навчальної діяльності учнів сільської школи має відповідати її специфіці і здійснюватись місцевими органами управління освітою. Необхідним, на його думку, був і тісний зв'язок навчання з виробничою працею, ідейно-організаційного досвіду з виробничим, на основі якого треба будувати весь педагогічний процес сільської школи. Проаналізувавши завдання виховання дітей у радянському суспільстві та особливості сільського життя, він сформулював основні принципи сільської трудової школи, реалізація яких забезпечила б ефективне її функціонування. Серед них: забезпечення найтіснішого зв'язку між школою і життям даного села; наповнення змісту навчання у сільській школі місцевим (краєзнавчим) матеріалом; забезпечення найтіснішого зв'язку між навчанням і сільськогосподарським виробництвом.

Увесь педагогічний процес, на думку О. Залужного, потрібно будувати так, щоб якнайкраще пов'язати з трудовою діяльністю, зокрема він пропонував: змінити графік навчального року відповідно до режиму сільськогосподарської праці, планувати роботу таким чином, щоб проробляння комплексів (засвоєння техніки читання і письма, набуття формальних знань) припадало на зимовий період, у весняно-осінній період організовувати переважно виробничу працю дітей і тісно пов'язувати її із сезонними сільськогосподарськими роботами, спеціально готуючи дітей до раціональних методів господарства (підготовки ґрунту, обробки зерна тощо), ввести ще один літній триместр, що дало б змогу простежити весь процес росту і розвитку сільськогосподарських культур з початку і до кінця.

Вивчення педагогічної спадщини педагога показує, що окремим напрямом його роздумів було запровадження у практику сільської школи комплексної системи, яке, на думку О. Залужного, мало в Україні свої особливості. О. Залужний запропонував власну класифікацію елементів сільськогосподарського виробництва, з якими слід знайомити учнів у процесі комплексного навчання підкреслював, що комплексна система вимагає, щоб процес навчання пов'язувався з уже набутим власним дитячим досвідом, на основі якого діти відчували б потребу набувати нові навички. На формальні знання учений дивився як на знаряддя, що допомагає дитині орієнтуватись у соціальному та природному оточенні й дає змогу продовжувати свою освіту.

Окремим елементом освіти, зокрема і для сільських школярів, О. Залужний вважав формування соціальних і колективних навичок, під якими він розумів уміння орієнтуватися в соціальному оточенні, оволодіння необхідними для цього нормами поведінки. Цих навичок дитина, на його думку, могла набути лише в дитячих гуртках і громадських організаціях (органах самоврядування, клубній роботі, піонерській організації тощо), тому школа соціального виховання мусила орієнтуватися на дитячі громадські організації.

Новими для тогочасної педагогіки були дослідження проблем колективу дітей передшкільного і шкільного віку, що посідали значне місце у науковому доробку О. Залужного. У цих дослідженнях розв'язувались питання, як формуються і від чого залежать соціальні навички дитини та її інтереси, чи можуть діти цього віку об'єднуватись у колектив і, якщо можуть, то яка природа цих колективів, їхня типологія, як колектив може вплинути на зміну інтересів дитини у бажаному напрямі. Всупереч твердженням деяких психологів, які вважали колектив утворенням більш зрілих особистостей, вчений довів, що за певних умов уже в віці до чотирьох років зароджуються ті форми соціальних і колективних взаємовідносин, що характерні для об'єднань більш дорослих дітей. Ґрунтовні експериментальні дослідження О. Залужного уможливили з'ясувати основні типи соціальних реакцій у дітей цього віку, виявити суттєві відмінності між дітьми різної статі і віку у схильності до різних видів соціальної взаємодії, особливості індивідуальної та колективної поведінки дітей переддошкільного віку.

Аналіз праць О. Залужного та інших джерел дали змогу зробити висновок, що О. Залужний на основі експериментального вивчення дитячих груп уперше у вітчизняній психолого-педагогічній науці запропонував свою класифікацію дитячих колективів, засновану на двох ознаках: ступені організованості колективу та часі його існування. Він виділяв самовиниклі недовгочасні й тривалі колективи і спеціально організовані педагогами короткотермінові та тривалі колективи. Така типологія була основою для впровадження різних форм роботи з дітьми такого віку.

О. Залужний виклав свої погляди стосовно дитячого колективу у численних працях, серед яких і ґрунтовні монографії: “Методи вивчення колективу. Вступ до педагогіки колективу” (1926), “Учення про колектив. Методологія - дитколектив” (1929), “Соціальні настановлення і колективні навички у дітей трудових шкіл” (1930). Перші праці з цієї проблеми з'явились наприкінці ХІХ століття у доробку відомих психологів В. Бехтерєва, Е. Дюркгейма, Г. Зіммеля, Ч. Кулі та ін., які вивчали проблему взаємовідносин колективу і дитини, формування у неї важливих соціальних навичок тощо і на які спирався О. Залужний. Він надавав величезного значення вихованню особистості у колективі і навіть пропонував вирізняти педагогіку індивіда і педагогіку колективу. На його думку, завданням педагогіки є вивчення дитини в соціальному оточенні, в колективі, який є значним виховним чинником. Саме тому потрібно вивчати не лише соціальні нахили окремої дитини, а дитячий колектив у всіх проявах його життєдіяльності. Лише за таких умов можна виховати людину нового типу, основними рисами якої є соціальність і здатність будувати нові форми життя.

Значну увагу вчений приділяв визначенню поняття “колектив”, який розглядав як соціальну цілісність людей, що не зводиться до простої суми індивідів, а є взаємодіючою групою осіб, яка виявила свою спроможність сукупно реагувати на той чи інший подразник або цілий комплекс подразників. Він вивчав відмінності між колективом і певними видами груп, характерні ознаки колективу, серед яких виділяв як основні: взаємодію усіх членів колективу, колективну реакцію на дію одного загального подразника або системи подразників, наявність спільної мети, до якої прямують усі члени даного колективу.

О. Залужний вважав, що вивчення колективу неможливе без дослідження сутності процесу становлення колективу, етапів соціалізації дітей, групових реакцій, особливостей їхньої залежності від навколишнього середовища, від діючих на дитячу групу як зовнішніх (екзогенних), так і внутрішніх (ендогенних) подразників. У зв'язку з питаннями організації колективу він вивчав проблеми “вожачества”, питання колективної поведінки, що може виявлятись у різних формах і мати різні рівні організованості.

Учений, спираючись на проведені експериментальні дослідження, пропонував для формування здатності групи до самоорганізації розвивати самостійність окремих її членів, підвищувати їхню активність, допомагати виділенню ватажків, які можуть уплинути на спільну діяльність групи.

В процесі експериментальної роботи О. Залужний описав такі методи експериментування, як спостереження (систематичне сприйняття предметів і явищ з метою вирішення будь-якого пізнавального завдання) з розробкою спеціальних схем вивчення дитячого колективу в залежності від його типу, анкетування, природний експеримент і лабораторний експеримент (штучно створений експериментатором відповідно до завдань дослідження) та вимоги до їх застосування. Важливим предметом його вивчення був і колективний експеримент, на відміну від індивідуального, що панував тоді в педагогіці. Багато уваги він приділяв методиці експериментальних досліджень і зауважував, що дослідник-експериментатор, розробляючи програму проведення експерименту, повинен враховувати як тип колективу, так і навколишнє середовище, соціальні умови, в яких він виникає і функціонує.

Дослідження джерел дозволяє стверджувати, що значну увагу О. Залужний приділяв методам вивчення інтелектуального розвитку дітей. Найбільш поширеним на той час серед цих методів був метод тестів, що перетворився у середині 20-х років ХХ століття з методу наукових досліджень на широко вживаний у практиці шкіл та інших дитячих закладів засіб вивчення особливостей дитячого організму, розвитку особистості дитини, її соціалізації, обдарованості, успішності, контролю знань тощо. Застерігаючи від надмірного захоплення тестами, вчений водночас намагався максимально адаптувати цей метод до умов української школи та потреб науки, виділив і охарактеризував основні групи тестів і методику їх застосування, багато зробив для популяризації цього методу серед широкої педагогічної громадськості.

Дослідження О. Залужного були видатним досягненням наукової думки 20-30-х років ХХ століття. У деяких напрямах вони не втратили свого значення і нині.

ВИСНОВКИ

Узагальнення результатів проведеного дослідження, аналіз джерельної бази та архівних матеріалів дали підстави для таких висновків.

1. Теоретичною основою дослідження життєвого шляху і творчої спадщини О.Залужного є сукупність положень сучасної історико-педагогічної науки щодо педагогічної персоналії. Наукова розвідка персоналії передбачає вивчення основних етапів життя і діяльності видатного педагога на основі аналізу, систематизації та узагальнення максимальної кількості різноманітних джерел, що відображають життєвий шлях і творчість обраної постаті з обов'язковим врахуванням ступеня повноти і об'єктивності кожного з них. Творча біографія педагога містить власне життєпис педагога, характеристику загального суспільного та освітнього контексту, у якому формувався світогляд і відбувалась його діяльність, опис і характеристику його поглядів та оцінку значення творчої спадщини та освітньої діяльності для подальшого розвитку педагогічної науки і освітньої практики.

Застосування цих положень потребувало знаходження, аналізу, класифікації і систематизації різноманітних документів, що якоюсь мірою стосувались життєдіяльності О. Залужного і склали джерельну базу дослідження. Серед них були: документи творчої діяльності - статті, монографії, переклади, анотації та рецензії, наукові й творчі звіти; офіційні особисті документи - автобіографії, характеристики, анкети; статті, наукові праці, рецензії спогади інших осіб, що стосуються О. Залужного. Визначення повноти і об'єктивності різних джерел відбувалось шляхом співставляння і порівняння їхнього змісту.

2. Логіка дослідження педагогічної персоналії обумовила застосування різноманітних методологічних підходів з притаманним їм спеціальним інструментарієм, що дозволило визначити системність наукового пошуку, критерії відбору матеріалів і структуру дослідження, поєднання проблемно-тематичного та хронологічного способу викладу конкретних науково-педагогічних фактів, висвітлення положень педагогічної спадщини вченого і формулювання на цій основі теоретичних узагальнень.

Суттєвою складовою дослідження персоналії О. Залужного було визначення основних етапів його життя і діяльності, обумовлених як зовнішніми змінами, так і внутрішньою еволюцією його поглядів, появою і розробленням ним нових ідей, теорій тощо. Це визначення відобразилось у складанні спеціального різновиду історико-педагогічної періодизації життя і діяльності педагога, в якій нами виокремлено і обґрунтовано чотири таких етапи: І етап - 1885 (1886)-1906 рр.; ІІ етап - 1906-1924 рр.; ІІІ етап - 1924-1933 рр.; IV етап - 1933-1938 рр. Кожен з названих етапів характеризувався важливими змінами у житті й поглядах педагога.

О. Залужний увійшов в історію вітчизняної педагогічної думки та освіти кінця 20-30-х років ХХ століття як видатний педолог, психолог, надзвичайно плідний науковець-експериментатор, автор ґрунтовних праць з проблем колективу, теорії виховання особистості у колективі, розробки методів експериментальних досліджень дитини та колективу, теорії та практики розбудови сільської школи.

3. У ході дослідження встановлено, що науково-педагогічна діяльність О. Залужного була тісно пов'язана з розвитком української педології, складаючи її важливу частину. Більшість наукових розвідок ученого перебувають на межі педагогіки, педології і психології. У діяльності О. Залужного простежується вплив рефлексології та застосування рефлексологічного підходу до вивчення дитинства. Більшість його праць пов'язана із соціобіологізаторським напрямом у педології та розвитком методів педологічного дослідження, зокрема експерименту.

Заслугою О. Залужного можна вважати розроблену на основі аналізу тогочасної психолого-педагогічної літератури власну методику експериментальних досліджень, опис і розвиток таких методів, як спостереження, анкетування, природний і лабораторний експерименти, тестування та сформульовані вимоги до їх застосування. Великого значення він надавав колективному експерименту, у ході якого дослідник мав враховувати як тип колективу, так і навколишнє середовище, соціальні умови, в яких він виникає та функціонує. Для вивчення особливостей дитячого організму, розвитку особистості дитини, її соціалізації, обдарованості, успішності, контролю знань тощо О. Залужний пропонував використовувати метод тестів. Учений виділив і охарактеризував основні групи тестів і методику їх застосування, багато зробив для популяризації цього методу та його коректного використання в освітній практиці.

4. Значним внеском у педагогічну науку того часу були дослідження О. Залужного проблем сільської школи. Він, зокрема, окреслив завдання та принципи організації навчально-виховного процесу сільської школи соцвиху, створив схему організації типової чотирикласної сільської школи, визначив умови організації та функціонування шкільного дитячого самоврядування, піонерської організації, сільських клубів і гуртків. Важливими і нині є думки О. Залужного щодо формування соціальних і колективних навичок дитини, під якими він розумів уміння орієнтуватися в соціальному оточенні, оволодіння необхідними для цього нормами поведінки. Цих навичок дитина, на думку педагога, могла набути лише в дитячих гуртках і громадських організаціях і тому сільська школа соціального виховання мусила орієнтуватися на дитячі об'єднання, співпрацювати з ними.

Оригінальними і інноваційними були ідеї О. Залужного щодо специфіки і особливостей запровадження комплексної системи в практику сільської школи. Зокрема, на його думку, зміст комплексних програм мав містити елементи сільськогосподарського виробництва, тісно пов'язуватись з уже набутим власним дитячим досвідом. Обов'язковою складовою змісту були формальні знання, на які вчений дивився як на знаряддя, що допомагає дитині орієнтуватись у соціальному і природному оточенні, уможливлює продовжувати освіту. Необхідним для побудови педагогічного процесу сільської школи був і тісний зв'язок навчання з виробничою працею, ідейно-організаційного досвіду з виробничим. Тому відбір програмно-методичних матеріалів, змісту, методів і форм навчальної діяльності учнів сільської школи мав здійснюватись місцевими органами управління освітою відповідно до специфіки сільськогосподарського виробництва у тому чи іншому регіоні.

Проаналізувавши завдання виховання дітей та особливості сільського життя, учений сформулював основні принципи сільської трудової школи, реалізація яких забезпечила б ефективне її функціонування: забезпечення найтіснішого зв'язку між школою і життям даного села, наповнення змісту навчання у сільській школі місцевим (краєзнавчим) матеріалом, забезпечення найтіснішого зв'язку між навчанням та сільськогосподарським виробництвом.

5. Вагомим внеском у педагогічну теорію були ідеї О. Залужного про взаємовплив особистості й колективу, викладені в численних працях.

Учений довів неможливість формування соціальних навичок дитини поза колективом, обґрунтував власну класифікацію дитячих колективів, засновану на двох ознаках: ступені організованості колективу та часі існування колективу; залежно від типу колективу, запропонував різноманітні методики експериментальних досліджень дитячого колективу (колективний експеримент, схеми вивчення поведінки колективу, індивідуальних відмінностей між дітьми у колективі, особливостей порушень колективних норм, методи об'єктивного вимірювання шкільних досягнень). У центрі уваги педагога було визначення поняття “колектив”, з'ясування характерних ознак колективу, основні з яких: взаємодія усіх його членів, колективна реакція на дію одного загального подразника або системи подразників, наявність спільної для усіх членів даного колективу мети.