Трудова підготовка учнів сільської школи у центральному регіоні України (друга половина ХХ століття)

У процесі трудової діяльності в учнів виховували ініціативу, працелюбність, здатність сприймати і творити красу довкілля. Саме в Павлиші за життя педагога-гуманіста започатковано чудові трудові традиції: створено Сад Матері, куточки краси, куточок лісу на території школи, виноградник, виплекано оранжерею, ягідники, пришкільні дослідні ділянки.

Теоретичні і практичні аспекти трудової підготовки учнів, розроблені і перевірені в практичній діяльності В. О. Сухомлинським, одержали дальший розвиток в авторській інноваційній моделі сільської школи педагога-новатора Івана Гуровича Ткаченка, соратника педагога-гуманіста. Протягом двадцятирічної успішної експериментальної роботи він апробував модель сільської школи, де трудове виховання і трудова підготовка здійснювалися на уроках з основ природничих наук і сільськогосподарського виробництва, у навчально-дослідному господарстві учнівської виробничої бригади, в інтернаціональних таборах праці й відпочинку, під час проведення шкільних свят, що сприяло утвердженню трудових традицій. Педагог-новатор збагатив теорію і практику трудового навчання і виховання, розробив дидактичні основи проведення уроків трудового і виробничого навчання, дослідив організаційно-педагогічні умови діяльності учнівського наукового товариства “Юний дослідник” та організації продуктивної праці школярів.

Практична участь учнів ІХ-Х класів у роботі шкільного наукового товариства “Юний дослідник” була ефективним засобом трудової політехнічної підготовки до діяльності у сфері виробництва, важливою складовою системи трудової підготовки і професійної орієнтації у сільській школі.

Проаналізувавши експериментальну діяльність Богданівської середньої школи з трудової підготовки учнівської молоді, ми виділяємо такі постійні чинники:

- навчально-дослідне господарство як матеріальне середовище для здійснення сільськогосподарської виробничої практики;

- науково обґрунтований план і графік роботи в навчально-дослідному господарстві протягом усього року;

- участь учнів ІХ-Х класів у сільськогосподарському дослідництві;

- забезпечення наукової і господарської спрямованості виробничих дослідів;

- організація табору праці й відпочинку на період літньої виробничої практики;

- поєднання матеріальних і моральних стимулів праці в процесі організації змагання між членами і ланками бригади;

- виконання трудових завдань переважно механізованими знаряддями праці;

- систематичний облік роботи відповідно до науково обґрунтованих норм у трудовій книжці члена учнівської бригади;

- організація і проведення сільськогосподарської виставки і свята “День врожаю”.

І. Г. Ткаченко запровадив у шкільне життя яскраві традиційні свята: “Свято врожаю”, “Свято першої борозни”, “Я - член учнівської бригади”, “Змолоду честь трудову бережи”, “Естафета поколінь хліборобів”. Зміст, форми і методи проведення свят були різноманітними, але завжди учні одержували оцінку своєї роботи і роботи своїх товаришів, зустрічалися з представниками різних професій, передовиками виробництва.

Педагогічні ідеї В. О. Сухомлинського та І. Г. Ткаченка реалізували педагоги-новатори у наступні 80-і роки у практичній діяльності сільських шкіл. Ми дослідили місце і роль трудової підготовки школярів у педагогіці академіка О. А. Захаренка, який створив авторську модель сільської школи, демократичну і гуманну за своєю сутністю, яка дивувала і дивує духовною красою та досконалістю шкільного комплексу. Без праці хліб не родить, не квітнуть троянди - одна із наскрізних ідей життя Сахнівської школи, де ефективно діяв центр виробничого навчання і праці, який включав навчальні кабінети і цехи, навчально-дослідне поле, пришкільні ділянки, кабінети для гурткової роботи, міні-завод. Для старшокласників були забезпечені умови для професійної підготовки юнаків і дівчат. У шкільному колективі майстерно виховували в учнів потребу в праці як життєву необхідність. Учні ІV-V класів протягом навчального року щоденно працювали на визначених об`єктах одну годину, влітку - 3 години; учні VI-VIII класів - 1,5 години, а влітку - 4 години. Кожен учень школи мав трудову книжку, до якої записували години і обсяг виконаної роботи. Літню трудову чверть у шкільному колективі, як і яскраві шкільні конкурси, було добре організовано, вона мала важливу суспільну мету. О. А. Захаренко наповнив навчально-виховний процес, зокрема організацію різних видів продуктивної праці, творчими технологіями, які навіть в умовах руйнації села підтримували життєдіяльність шкільного колективу.

Педагогічні ідеї і педагогічна спадщина В. О. Сухомлинського, І. Г. Ткаченка, О. А. Захаренка стали основою організації трудової підготовки учнів сільських шкіл у нових умовах розбудови національної школи України.

Узагальнений порівняльний аналіз систем трудової підготовки учнів у авторських школах дає змогу зробити висновки про те, що в основі концепцій шкіл В. О. Сухомлинського, І. Г. Ткаченка, О. А. Захаренка вагоме місце займала трудова підготовка школярів, спрямована на створення матеріальних і духовних цінностей суспільного значення. Автори в силу обставин враховували ідеологічні дискурси радянської доби, але самі моделі шкіл радості, творчості, саморозвитку вони наповнювали поліфонічним змістом, багатою палітрою організаційних форм, гармонією і конструктивізмом у виборі об'єктів праці, неперевершеним мистецтвом соціалізації вихованців, підготовки їх до успішного, сповненого радості праці, самостійного життя.

Педагоги-гуманісти внесли у скарбницю української педагогічної науки і духовності яскраві сторінки, яким подивуються і гідно оцінять прийдешні покоління.

У п'ятому розділі “Генеза трудової підготовки сільських школярів у 70 - 90-і роки ХХ століття” розкриваються характерологічні особливості й напрями трудової підготовки сільських школярів цього періоду. Для 70-90-х років характерні процеси об'єднання зусиль провідних учених, методистів, практичних педагогічних працівників, спрямовані на модернізацію та оптимізацію змісту і форм діяльності школи.

Теоретичні засади трудової підготовки учнів передбачали психологічну і практичну підготовку до праці, формування в них трудових умінь і навичок, вироблення трудової культури, комуністичного ставлення до праці. Розвиток у школярів духовних потреб спрямовувався на формування прагнення і здатності до високопродуктивної праці шляхом безпосередньої участі у продуктивній праці колгоспу чи радгоспу, громадянського обов'язку, здатності працювати для загального добра. Акцентувалася увага на вихованні в учнів позитивних мотивів трудової діяльності, прагнення приносити користь суспільству на прикладах трудового героїзму радянських людей, набуття ними умінь і навичок, відповідного досвіду колективної творчої праці.

70-80-і роки щодо загальноосвітньої школи характерні частими нововведеннями, змінами в основних навчальних документах, невиправданим збільшенням наукової теоретичної інформації, політизацією змісту навчання, авторитарністю, перевагою репродуктивного навчання, звуженням реалізації процесу політехнізму та інтеграції, орієнтацією на промислове і сільськогосподарське виробництво.

Це викликало невдоволення певної частини учнів, учителів, батьків і громадськості. Проте саме у 70-80-і роки яскраво проявився синтез педагогічної науки і шкільної практики, сформувалися новаторські моделі шкіл і технології, що значно підвищило ефективність трудової підготовки сільських школярів. Серед них є і перспективні моделі трудової підготовки учнів у сільських навчальних закладах, які розвивалися, удосконалювалися під керівництвом Науково-дослідного інституту педагогіки України.

Крім представлених нами авторських сільських шкіл, у 60-80-і роки утверджуються міжшкільні навчально-виробничі комбінати трудового навчання і професійної орієнтації учнів, які успішно пройшли перевірку життям і зарекомендували себе здебільшого продуктивною формою ознайомлення учнів з трудовими процесами, змістом праці у промисловості й сільському господарстві, професійною орієнтацією учнів та обраною професією відповідно до трудової підготовки. Інноваційні пошуки протягом 60-80-х років проводилися в Гайворонському навчально-виробничому комбінаті Кіровоградської області, який мав потужну навчально-виробничу базу, високопрофесійний педагогічний колектив, що забезпечував результативну організацію навчально-виховного процесу на основі досягнень психолого-педагогічних наук. Профілі навчання визначалися на діагностичних засадах відповідно до перспективних напрямів розвитку регіону і потреб у кваліфікованих кадрах.

Продуктивну працю у Гайворонському МНВК організовували на госпрозрахунковій основі, що сприяло підвищенню її навчально-виховного значення, а також вдосконаленню рівня трудової вихованості школярів і підтверджувало соціально-педагогічну доцільність навчальних закладів такого типу. Основні показники трудової вихованості учнів у Гайворонському МНВК включали розвиток таких особистісних якостей: трудова і виконавська дисципліна, відповідальність за доручену справу, творча і громадська активність, колективізм, культура праці, бережливе ставлення до знарядь праці, матеріалів, обладнання, нетерпимість до безгосподарності й марнотратства тощо. Позитивна динаміка трудової вихованості учнів давала їм змогу успішно адаптуватися у трудових колективах.

У 90-х роках набули поширення школи з навчально-виробничими комплексами на госпрозрахунковій основі. Продуктивна праця учнів у комплексах здійснювалася на засадах колективного підряду, що зумовлювало актуалізацію таких напрямів у діяльності школи: економічного виховання, технічної творчості, дослідницької діяльності, профорієнтаційної роботи.

Аналіз результативності багаторічного педагогічного пошуку в Іванівській, Комишуватській, Новопразькій та інших сільських школах центрального регіону України дає змогу зробити певні висновки щодо трудової підготовки учнів на основі колективного підряду і господарського розрахунку, який став одним із напрямів підвищення ефективності організації продуктивної праці, а відповідно й сільськогосподарського виробництва.

Встановлено, що в експериментальних сільських школах було розроблено і обґрунтовано організаційно-педагогічну структуру діяльності учнівської виробничої бригади на основі колективного підряду, визначено функціональні особливості її діяльності, що позитивно впливало на рівень трудової вихованості школярів, зокрема таких трудових якостей, як виконавська дисципліна, творча активність, ініціативність, самостійність і підприємливість. Зріс інтерес учнів до наукових основ сільськогосподарського виробництва.

Учні виявляли суспільну активність, дисциплінованість, прагнули до економії й бережливості, уміли підтримувати здоровий психологічний клімат у колективі, поєднували під час виконання трудових завдань організаторські й виконавські функції. При цьому підвищувалася життєдіяльність членів бригади, вдосконалювалися функції самоврядування.

Колективний підряд розглядався насамперед як засіб вдосконалення ефективності трудової підготовки школярів, де стимулювання праці залежало від кінцевих результатів на основі поєднання індивідуальних і колективних інтересів.

Колективи шкіл, обираючи нову організаційно-економічну форму господарювання, реалізовували такі умови: на колективний підряд переводили всі ланки учнівської виробничої бригади одночасно, щоб усі школярі були в рівних економічних і матеріальних умовах господарювання; під час організації продуктивної праці враховували вікові особливості учнів, конкретні технічні, матеріальні умови; велику увагу приділяли підготовчій роботі перед виконанням трудових завдань, яку проводили керівники школи, вчителі, наставники базового господарства, самі учні; роботу старанно і конкретно планували.

З переходом на нові умови економічного господарювання вирішувався комплекс завдань діяльності трудового учнівського об'єднання: підвищення культури землеробства і продуктивності тваринництва, організація раціональних сівозмін, використання якісного посівного матеріалу високоврожайних сортів рослин. Створювалися оптимальні умови, щоб діти повною мірою реалізували себе в праці, повірили у свої сили, переконалися в існуванні прямої залежності рівня винагороди від кількості і якості прикладених зусиль.

Систематичний контроль за якістю виконуваних робіт проводився за такими показниками: трудова дисципліна, бережлива експлуатація техніки, інструментів, обладнання, творчий підхід до справи, взаємодопомога, уміння використовувати на практиці знання, здобуті на уроках. Документацію у ланках оформляли діти.

Важливим педагогічним чинником в організації продуктивної праці учнів було моральне і матеріальне стимулювання. Залучання школярів до роботи в учнівських трудових колективах сприяло підвищенню їхньої пізнавальної активності, розвитку організаторських здібностей, моральних якостей особистості. Підвищувався інтерес учнів сільських шкіл до змін у суспільстві та в діяльності агропромислового комплексу.

Ефективність трудового виховання сільських школярів різних вікових категорій значною мірою залежала від цілеспрямованого формування таких якостей особистості, як моральність, дисциплінованість, культура праці, бережливість, уміння працювати самостійно і в колективі. Цей процес супроводжувався, з одного боку, підвищенням ролі педагогічного керівництва діяльністю учнівських виробничих бригад, а з іншого - залученням учнів до системи відносин, що сприяли використовуванню колективних та індивідуальних форм трудової діяльності, формуванню відповідних умінь і навичок, раціональному поєднанню продуктивної праці з пізнавальною організаторською і громадською роботою.

Підвищення ефективності педагогічного керівництва у процесі трудової діяльності учнів досягалося шляхом забезпечення умов для творчого використання суспільного досвіду, перспективних форм організації праці та технологій сільськогосподарського виробництва. Координувалися зусилля педагогічного колективу, кращих людей села, спеціалістів базового господарства у багатогранній діяльності з проблем трудової підготовки школярів. Міцніли творчі зв'язки шкіл з сільськими професійно-технічними училищами.

Така спрямованість трудової підготовки учнів відповідала соціальному розвиткові села, ідеологічному дискурсу 80-90-х років про роль і місце сільської школи в реалізації державної програми розвитку агропромислового комплексу. Вона була ефективною у школах з ініціативними, творчими керівниками, педагогічними колективами, які поєднували у своїй діяльності напрацьовані науково-методичні рекомендації НДІ педагогіки УРСР, творчий пошук і підтримку партійних, радянських і комсомольських органів та місцевої громади.

У процесі дослідження виявлено найтиповіші недоліки у діяльності ряду учнівських виробничих бригад 80-х років: стихійність виробничої праці, необґрунтовані норми виробітку, переважання фізичної праці нерідко у несприятливих для здоров'я дітей умовах.

Комишуватська, Новопразька середні школи, Гайворонський МНВК Кіровоградської області, Іванівська середня школа Харківської області та інші сільські навчальні заклади були експериментальними майданчиками НДІ педагогіки УРСР. Учені спільно з педагогічними колективами у 70-90-х роках розробили і апробували концептуальні основи змісту, форм і технологій організації продуктивної праці й трудової підготовки сільських школярів.

Основні завдання сільської школи періоду 60-80-х років визначали директиви партійних і радянських органів і спрямовувалися на ґрунтовні знання учнів з основ наук, спеціальні знання із землеробства, тваринництва, механізації сільськогосподарського виробництва, вміння застосовувати теоретичні відомості у практичній діяльності. Головний акцент робили на трудовій підготовці з урахуванням досягнень науки і передового досвіду, готовності до особистого самовдосконалення, підвищення культури праці, усвідомлення необхідності особистої участі в розвитку агропромислового виробництва.

Якісний рівень трудової підготовки сільських школярів залежав від професійної підготовки вчителів і майстрів виробничого навчання, матеріально-технічної бази; особливостей і потреб конкретного економічного району; створення умов для розвитку індивідуальних здібностей кожного учня; передавання молоді кращих трудових традицій базових господарств, передових колгоспів і радгоспів; професійного використання життєвого і соціального досвіду наставників, передовиків сільськогосподарського виробництва.

На основі досвіду двадцятирічного керівництва учнівською бригадою визначено умови, за яких організація продуктивної сільськогосподарської праці сприяла вибору випускниками сільськогосподарських професій. Серед них провідними були: кваліфіковане педагогічне керівництво; участь школярів у виробничих процесах на полях бригади, колгоспу чи радгоспу протягом року; застосування досягнень науки і передової практики; усвідомлення членами бригади значущості суспільної продуктивної праці; матеріальна винагорода кожного, відповідно до виконаної роботи. Значний вплив на трудове становлення, ініціативи і рухи сільських школярів мали наставники, двічі Герої Соціалістичної Праці О. В. Гіталов, М. О. Брага, М. Х. Савченко.

Дослідження і досвід підтверджують, що в учнівській бригаді вирішувалися важливі завдання професійної орієнтації сільських школярів, практичної й психологічної підготовки їх до праці в сільськогосподарському виробництві. В учнів формувалися суспільно значущі мотиви трудової діяльності, прагнення зробити свій внесок у розвиток сільськогосподарського виробництва, усвідомлення значення дальшого розвитку сільського господарства в економічному потенціалі кожного регіону України. Зміни, що відбувалися в суспільстві, знайшли своє відображення у прийнятих Верховною Радою УРСР “Основних напрямах реформи загальноосвітньої і професійної школи” (1984 р.), які вплинули на переорієнтацію діяльності навчальних закладів, обумовили зменшення кількості годин на трудову підготовку учнів сільської школи.

Проаналізувавши місце і роль трудової підготовки учнів сільської школи у досліджуваний період у центральному регіоні України, ми можемо зробити висновки, що цей процес відзначався складністю, багатовекторністю і суперечливістю, залежав від суспільно-виробничих відносин, політичного дискурсу та цілей загальноосвітньої школи.

У шостому розділі “Педагогічні умови трудової підготовки учнів сільської школи в незалежній Україні” розкрито тенденції щодо трудової підготовки учнів сільської школи на директивному і практичному рівнях.

Встановлено, що за роки розбудови незалежності України і національної школи, зокрема сільської, достатнього інтересу до проблеми трудової підготовки учнівської молоді на селі як на державному рівні, так і з боку педагогів, психологів, соціологів, економістів не простежується.

Значно зменшилася у педагогічній пресі кількість публікацій практичних працівників - керівників сільських загальноосвітніх шкіл, учителів трудового навчання, директорів, учителів і майстрів міжшкільних МНВК. Це пояснюється зміною соціально-економічних умов сільського населення, реформуванням колективних і державних господарств, руйнацією соціальної інфраструктури на селі, повсюдним безробіттям і зубожінням сільського населення, демографічною кризою.

Аналіз документів про розвиток сільської школи і практики її діяльності свідчать, що місце і роль сільської школи в соціально-економічному і культурному розвитку сучасного села визначаються без урахування змін, які відбулися за останні десятиліття. Практично відсутні соціально-економічні, ідеологічні й організаційні умови для закріплення випускників сільських шкіл у сучасному аграрному секторі України, майже повністю зруйновано систему взаємозв'язків “трудовий колектив - сільська школа”. Проведений нами аналіз висвітлює гострі суперечності між прийнятими нормативними документами щодо функціонування сільської школи та реаліями сьогодення. Пригадаймо 1937 рік. З навчальних планів вилучається трудове навчання і відразу ж розформовуються шкільні майстерні, ліквідовуються дослідні ділянки.

Учителі трудового навчання вважають, що освітня політика в державі спрямована на ліквідацію трудового навчання як предмета в загальноосвітній школі, як це відбулося в закладах нового типу: ліцеях, гімназіях, колегіумах. Переважна більшість сільських шкіл внаслідок суспільно-економічних реформацій - розпаювання та приватизації землі втратила землю, яка була надана їм для користування, ведення господарства і матеріальної підтримки. Значно скоротився обсяг виконуваної сільськими школярами продуктивної та суспільно корисної праці. Це зумовлено тим, що джерелом виживання сільських родин є підсобне господарство, пайова земля, присадибна ділянка, ведення яких потребує затрат праці всіх членів родини - дітей і дорослих. Дітей залучають і до переробки та реалізації виробленої продукції. В умовах сучасної школи обмежуються можливості вчителя трудового навчання щодо організації продуктивної, суспільно корисної праці учнів. У суспільстві культивується думка, що діти не повинні займатися працею із самообслуговування і благоустрою шкільної садиби. Для виконання робіт на пришкільних ділянках, ягідниках, квітниках школа не має необхідних засобів, інструментів та спецодягу. Батьки змінили своє ставлення до дитячої праці з благоустрою школи, участі в ремонтних бригадах, трудових об'єднаннях з позитивного в попередні десятиліття до нейтрального (37%) і негативного (29%). У МНВК, які збереглися, звузився вибір профілів навчання.

Сільські школи, де є підтримка місцевої влади та товаровиробників, прагнуть до створення й забезпечення функціонування учнівських виробництв, таборів праці й відпочинку, введення в основній школі спецкурсів і факультативів для реалізації допрофільного і профільного навчання, а в старшій - професійної підготовки як провідних умов збереження навчального закладу і самого села. Досвідчені вчителі трудового навчання, директори шкіл і міжшкільних навчально-виробничих комбінатів ведуть активний пошук та впровадження прогресивних форм трудового навчання і продуктивної праці школярів. Певна робота проводиться з організації співробітництва загальноосвітніх шкіл з сільськогосподарськими підприємствами, яке здійснюється на договірній основі у формі взаємовигідного партнерства.

Проведений аналіз стверджує, що трудова підготовка сприяє життєвому самовизначенню учнів, вибору професії, орієнтує на відповідальність у будь-якій сфері трудової діяльності. Провідним видом навчальної праці є практичні роботи, які допомагають оволодінню трудовими навичками, прийомами і операціями. Уміння і навички вдосконалюються під час виконання різних видів суспільно корисної праці, пошуково-дослідницької діяльності у вигляді найрізноманітніших форм, а саме: учнівські шкільні кооперативи, творчі трудові проекти (індивідуальні, групові, колективні); різноманітні акції та доброчинні справи; виставки робіт юних умільців; шкільні лісництва; табори праці і відпочинку. Відомий на Кіровоградщині досвід роботи колективу Кропивницької «Учнівської хліборобської академії», Перчунівської, Володимирівської, Цибулівської загальноосвітніх шкіл І - ІІІ ступенів, Гайворонського, Компаніївського та Новомиргородського МНВК, творчого гурту «Відродження» Шевченківської загальноосвітньої школи І - ІІІ ступенів Полтавської області.

Основні складові їхньої діяльності: демократичне самоуправління за участю дітей, учителів, батьків, спеціалістів базових агрофірм; матеріальна винагорода за працю; дослідництво, професійне самовизначення, одержання виробничої професії; соціальна адаптація школярів до умов сільськогосподарського виробництва шляхом засвоєння учнями практичних умінь та навичок з організації фермерського господарства, городництва, тваринництва в умовах виробничих технологій та домашнього господарства, а також економічне навчання і застосування набутих знань у практичній діяльності. Окремі учнівські виробництва мають орну землю, техніку, свою господарську структуру, статус юридичної особи.

Доведено, що нормативна і навчально-методична база також потребують дальшого вдосконалення і розвитку, зокрема, врахування реального стану функціонування сільської школи. Досвід навчальних закладів, які зберегли, модернізували та апробували ефективні моделі трудової підготовки учнівської молоді в умовах сучасного агровиробництва, має вивчатися, узагальнюватися і поширюватися як на регіональному, так і на державному рівнях.

Трудова підготовка на сучасному етапі - суттєвий компонент у системі демократичних цінностей, який сприяє реалізації програми освіти, економічного, екологічного, правового виховання, формуванню громадянської позиції випускників школи. Тут сповна використовуються виховні можливості різновікового колективу, створюються сприятливі умови для передавання трудового досвіду та хліборобських традицій у процесі продуктивної діяльності, формується самодостатня особистість.

Проведене дослідження дає змогу зробити такі висновки:

1. Аналіз стану проблеми трудової підготовки учнів сільської школи України (друга половина ХХ століття) у психолого-педагогічній і методичній літературі, практичній діяльності сільської школи подано в таких ракурсах: історико-генетичному, що розкриває генезис трудової підготовки учнів сільської школи відповідно до політичних і соціально-економічних трансформацій; системно-середовищному, що розкриває взаємозалежність трудової підготовки учнів сільської школи від соціального та виробничого оточення і дає змогу спрогнозувати її дальші перспективи на основі стратегічних завдань розвитку держави і загальноосвітньої школи (вдосконалення системи трудового навчання, реалізація Концепції профільного навчання у старшій школі, розвиток міжшкільних навчально-виробничих комбінатів, підтримка шкільного виробництва, модернізація матеріально-технічного оснащення, співпраця з аграрними ліцеями); системно-структурному, що забезпечує аналіз проблеми на різних рівнях її організації, виділення ієрархічних особливостей.

Під трудовою підготовкою учнів сільської школи ми розуміємо цілісний процес, що є компонентом (підсистемою) системи трудового виховання особистості, яка включає сім'ю, дошкільні заклади, загальноосвітні навчальні заклади, які сприяють реалізації різних видів функціональної діяльності: самообслуговування, трудових обов'язків у сім'ї, ігровій сфері; компонентів трудової підготовки під час вивчення навчальних предметів; трудового навчання, допрофільної та профільної підготовки, суспільно корисної продуктивної праці, технічної творчості, дослідництва, інших видів позакласної і позашкільної роботи, комунікативної взаємодії, професійної освіти і діяльності.

Зміст і завдання трудової підготовки змінювалися і збагачувалися у процесі еволюційного розвитку під впливом суспільно-педагогічної практики, загального розвитку педагогічної науки і реалізуються у процесі теоретичного навчання, практичних занять та управління трудовою підготовкою учнів на різних рівнях.

Процес трудової підготовки передбачає єдність мети, навчального змісту предметів, організації (форм, методів, прийомів і засобів) та результатів навчання, спрямований на створення можливостей формування у школярів на основі змістово-процесуальних зв'язків трудових компетентностей, підготовку особистості до життя, творчий розвиток на духовних цінностях, матеріальній культурі українського народу.

2. Починаючи з другої половини ХІХ століття, з проблеми організації трудової підготовки учнів сільської школи нагромаджено значний теоретичний доробок і практичний досвід. Дослідженням доведено, що на кожному етапі соціально-економічного розвитку суспільства трудова підготовка відзначалася певними особливостями і в поступальному розвитку, і в суттєвих недоліках.

Лише наприкінці ХІХ століття у початкових народних училищах було введено необов'язковий предмет - праця, який для дітей і селян мав бути джерелом корисних практичних знань з домогосподарства, агрономії, городництва, садівництва тощо. Матеріальне забезпечення трудової підготовки учнів здійснювалося частково за державні кошти, а також кошти громадські, приватні, духовних відомств.

У період 1918-1920-х років в Україні активізується процес розбудови національної освіти, зокрема загальноосвітньої трудової школи, де трудова підготовка учнів була обов'язковою. Через швидкі зміни у суспільному житті проблему було лише окреслено, але не вирішено. У подальші роки розвиток освіти визначався “Кодексом законів про народну освіту УСРР” (1922 р.). Відповідно до комплексних навчальних програм, учні вивчали трудознавство, культурознавство і природознавство. У цей період особливу увагу приділяли сільськогосподарській праці учнів у артілях, кооперативах, на пришкільних агробіологічних дослідних ділянках, у сільському господарстві та літніх школах. У здійсненні трудової підготовки учнів, крім шкіл, відповідальність було покладено на місцеву владу і сільські громади. Постанова ЦК ВКП(б) “Про початкову і середню школу” (1931 р.) зробила різкий поворот у спрямуванні роботи школи на підготовку учнів до навчання у технікумах і вищій школі, що в 1937 році призвело до скасування викладання праці як самостійного предмета з ліквідацією навчальних господарств. Усвідомлюючи всю складність і суперечливість становища в освіті цього періоду, Наркомат освіти вже у 1939 році на нарадах, активах, у педагогічній пресі настійно привертав увагу влади і педагогічної громадськості до трудової підготовки учнів.

Процес оптимізації трудової підготовки припадає на повоєнний період і характеризується завданнями, визначеними ХІХ з'їздом КПРС (1952 р.) та Законом ”Про зміцнення зв'язку школи з життям” (1958 р.), відповідно до якого вводилося обов'язкове восьмирічне навчання і одинадцятирічна середня загальноосвітня трудова політехнічна школа з виробничим навчанням. На трудове навчання у І-VІІІ класах відводилося 20 годин на тиждень, усього річних 709 годин; відповідно, на суспільно корисну працю у III-VIII класах при 12 годинах на тиждень - 426 годин річних; на суспільно виробничу практику в V-VIII класах передбачалося 180 годин. У сільській місцевості створюються міжшкільні навчально-виробничі комбінати, набувають масовості такі форми трудової підготовки сільських школярів, як учнівські виробничі бригади, піонерські ланки, трудові об'єднання, міні-колгоспи; зміцнюються зв'язки з базовими господарствами та СПТУ, шириться наставницький рух, організовуються табори праці й відпочинку.

Наступний етап реструктуризації трудової підготовки в сільській школі здійснювався відповідно до “Основних напрямів реформи загальноосвітньої і професійної школи”, прийнятими Верховною Радою УРСР (1984 р.), які орієнтували випускників середніх шкіл на навчання у вузах і технікумах. Трудова підготовка в масовій сільській школі поступово втрачала напрацьований потенціал і підтримку з боку влади і партійних структур.

Серед позитивних тенденцій трудової підготовки досліджуваного періоду чітко простежується курс на підготовку учнівської молоді до активної участі в розбудові інфраструктури соціалістичного села та агропромислового комплексу, формування у школярів радянського патріотизму, духу змагальності й ініціативи.

Вивчення архівних документів 80-х років засвідчує тотальну ідеологізацію, формалізм, невиправдану масовість починів, рухів та ініціатив учнів сільських шкіл, які створювалися штучно, без урахування специфіки діяльності конкретної школи.

Результати аналізу стану досліджуваної проблеми на сучасному етапі дають змогу стверджувати, що ефективні форми трудової підготовки учнів сільської школи використовуються невеликою кількістю вчителів, тому що реальні соціально-економічні умови функціонування сільських шкіл обмежують їх можливості.

3. Установлено, що найефективнішими формами організації продуктивної праці сільських школярів є шкільне виробництво, кооперативи, бригади, трудові загони, табори, де організаційно-педагогічна структура управління аналогічна кращим моделям базового виробництва з підсистемами: навчально-виховною, навчально-виробничою, технологічною, економічною, які забезпечують його стабільність, динамічність розвитку і вирішення соціально-педагогічних завдань, відповідно до чинних нормативно-правових актів. Тип шкільного виробництва визначається регіональними умовами, матеріально-технічною базою і соціально-економічним оточенням. Таке виробництво ефективніше функціонує при залучанні учнів у реальну продуктивну працю, при активному самоуправлінні й реалізації наставництва як форми передавання професійного, соціального і морального досвіду підростаючому поколінню. У практичній діяльності сільської школи можуть бути використані: форми і методи трудової підготовки учнів, організація діяльності педагогічно доцільного і економічно обґрунтованого шкільного виробництва; педагогічне забезпечення організації й управління продуктивною працею сільських школярів; шляхи і умови ефективного поєднання навчання з продуктивною працею. Запропоновані матеріали сприятимуть удосконаленню підготовки вчителів трудового навчання для роботи в сільських школах; підвищенню кваліфікації учителів трудового навчання у системі післядипломної педагогічної освіти.

4. Аналіз систем трудової підготовки учнів, які реалізовувалися в авторських школах педагогів-гуманістів В. О. Сухомлинського, І. Г. Ткаченка, О. А. Захаренка у другій половині ХХ століття, дає підставу стверджувати про притаманну їм багатовимірність, багатоаспектність, інтегративність, тісний зв'язок із практикою сільського життя. У процесі трудової підготовки вирішувалися світоглядно-ціннісні, організаційні, технологічні, практичні, комунікативні завдання, забезпечення розвитку особистості кожного учня, життєтворчості шкільного колективу. Просторово-часовий підхід дав змогу простежити багатоманітність умов, подій, детермінант - ідеологічних, політичних, державно-правових, соціальних, економічних, національних та особистісних, які впливали на становлення і розвиток авторських шкіл, де трудова підготовка була домінуючою складовою в ефективній соціалізації вихованців. Критично-рефлексивний метод аналізу діяльності зазначених авторських шкіл уможливив розгляд системи трудової підготовки крізь призму результативності впроваджених ідей, форм, технологій, впливу їх на розвиток шкільництва та педагогічної науки в Україні й колишньому СРСР.

Науково-методологічні засади трудової підготовки, що ґрунтувалася на гуманістичних і демократичних цінностях, розробив і перевірив у процесі тривалого педагогічного експерименту В. О. Сухомлинський. Вони містили вперше сформульовані ним принципи: створення оптимальних умов для розвитку індивідуальних здібностей кожної дитини, єдність трудового виховання і загального розвитку - морального, інтелектуального, естетичного і фізичного; розкриття, виявлення і розвиток індивідуальності в праці; раннє залучання до продуктивної праці; різноманітність видів праці; постійність, безперервність праці; творчі ознаки праці; поєднання зусиль розуму і рук; наявність рис продуктивної праці дорослих у дитячій праці; наступність змісту трудової діяльності; набуття умінь і навичок; загальний характер продуктивної праці; посильність трудової діяльності та чітко окреслені педагогічні вимоги.

Педагог-гуманіст збагатив форми організації трудової підготовки завдяки раціональному використанню виробничого оточення, учнівських наукових товариств, раціоналізаторства, дослідництва, індивідуалізації трудових завдань, яскравих трудових свят. Набула особистісно ціннісних ідеалів спрямованість трудових завдань, збагатилася сутність суспільної спрямованості праці, підсилилася мотивація формування якісних характеристик творчої особистості: інтерес до освіти, кмітливість, допитливість, ініціативність, старанність, трудова майстерність, культура праці, сила духу, загартування характеру, формування умінь активної перетворювальної діяльності у роботі, побуті, природі, взаємовідносинах; безкорисливість, здатність дивуватися, захоплюватися.

У творчій педагогічній діяльності І. Г. Ткаченко розвинув системні категорії трудової підготовки сільських школярів. Йому належить обґрунтування навчально-виробничої діяльності учнівської бригади як складової навчально-виховного процесу; визначення змісту системи трудового навчання і виховання у процесі вивчення основ наук, зокрема предметів природничо-математичного циклу; у позакласній роботі; у процесі продуктивної праці на виробництві у творчих колективах; у родинах школярів. І. Г. Ткаченко збагатив організаційно-методичне забезпечення трудового навчання і виховання; розробив і експериментально перевірив програми навчально-виробничої практики учнів, обґрунтував функціонування педагогічно доцільної навчально-виробничої бази; розробив у системі інноваційні моделі уроків трудового і виробничого навчання. Форми організації трудової діяльності учнів педагог-новатор збагатив розробленням перспективних трудових завдань, самостійними спостереженнями за визначеною темою, експериментальними пізнавальними і творчими завданнями, виробничими дослідами, співпрацею з науково-дослідними установами, інтернаціональним табором праці й відпочинку “Дружба”. Його вагомим внеском у теорію і практику трудової підготовки учнів сільської школи було зразкове шкільне виробництво з переважанням механізованих знарядь праці, поєднанням матеріальних і моральних стимулів праці, утвердженням морального авторитету праці, забезпеченням історичного зв'язку поколінь. Наукові й морально-етичні надбання учнів полягали у прагненні до самоосвіти, самовиховання, самонавчання, кмітливості, вмілості, трудовому ентузіазмі, оволодінні практичними вміннями дослідника, розвитку емоцій, уяви, творчих здібностей, естетичних почуттів.

У авторській школі педагога-академіка О. А. Захаренка систему трудової підготовки спрямовували на соціалізацію особистості. Учні реалізовували і утверджували себе в комплексі трудової підготовки, в суспільно корисній праці, індивідуальних і колективних трудових завданнях, які сприяли засвоєнню суспільного досвіду, духовному і фізичному розквіту учнів, підготовці до успішного самостійного життя. У процесі трудової діяльності учні виконували різноманітні соціальні функції (сімейні, громадянські, виробничі), набували трудових навичок, збагачувалися духовно.

Педагогічний контекст виховної спадщини педагогів-гуманістів В. О. Сухомлинського, І. Г. Ткаченка, О. А. Захаренка свідчить про рівень їхньої суспільної відповідальності як загальнолюдської цінності, підтверджує універсальність етнічного підґрунтя доробку українських педагогів, високий рівень національної самодостатності, визнаний у просторі й часі як історичний діалог спадщини талановитих педагогів із сучасниками.

5. Експериментальна робота з трудової підготовки учнів сільської школи у центральному регіоні України проводилася під керівництвом Науково-дослідного інституту трудового навчання і професійної орієнтації АПН СРСР, Науково-дослідного інституту педагогіки УРСР при підтримці Міністерства народної освіти СРСР та УРСР. Найрезультативнішими в теоретичному і практичному аспектах були педагогічні дослідження у Гайворонському міжшкільному навчально-виробничому комбінаті, Комишуватській, Новопразькій середніх школах Кіровоградської області, Іванівській середній школі Харківської області, які мали значний вплив на рівні ідей і технологій на розвиток сільської школи та розвиток системи трудової підготовки учнів. На основі порівняльного аналізу дійшли висновку, що позитивні тенденції з досліджуваної проблеми - становлення і розвиток Гайворонського МНВК, є інноваційним явищем у соціально-культурному просторі, де ефективно здійснювалася трудова підготовка старшокласників, формувалися знання і вміння з технології, техніки, організації й планування виробництва, методики підготовки і проведення теоретичних і практичних занять, організації дитячого колективу, розвитку самоврядування, реалізації засад педагогіки співробітництва, гуманізації та демократизації навчально-виховного процесу. У сільських школах функціонували високоефективні шкільні виробництва, апробовувалися педагогічні умови залучення школярів до роботи в учнівських трудових колективах, використовувалися прогресивні форми організації праці, наставництво, змагальність, моральне і матеріальне стимулювання праці учнів.

6. Ретроспективний аналіз підготовки вчительських кадрів для сільських шкіл дає підстави зробити висновки, що в другій половині ХІХ століття з метою забезпечення раціонального ведення шкільного господарства, передавання своїх знань селянам з домогосподарювання, ремесел, городництва, садівництва, шовківництва, бджолярства, виноградарства вчителі навчалися на літніх сільськогосподарських курсах при народних училищах або інших навчальних закладах, де господарство велося зразково. Для оволодіння окремими видами ремесел учителів відряджали в Західну Європу. На курсах надавалася перевага практичним заняттям. На початку ХХ століття такі курси стали масовими й одержали схвальні відгуки від народних учителів. З 1905 року при Єлисаветградському безплатному ремісничо-грамотному училищі було відкрито спеціальне чоловіче відділення з п'ятирічним терміном навчання, де готували керівників для навчальних ремісничих відділень у селах. У наступні 20-30-і роки наймасовішою і дешевою формою підготовки вчителів були педагогічні курси, які мали методичне спрямування, а також трудові вчительські семінарії, педагогічні трирічні школи, педагогічні технікуми, шкільні факультативи інститутів соціального виховання. Навчальні плани цих педагогічних закладів у різні роки передбачали роботу слухачів на сільськогосподарській фермі, в саду, в городі, полі, в майстернях, лабораторіях, агробіологічних підвідділах зразкових трудових шкіл.

У повоєнний період вузівські програми, відповідно до ідеологічного дискурсу, переорієнтовувалися на підготовку вчителів широкого профілю з п'ятирічним терміном навчання. До навчальних планів фізико-математичних, хіміко-біологічних і географічних факультетів введено курси основ виробництва і основ сільського господарства.

Почали працювати спеціальні індустріально-педагогічні й агропедагогічні факультети, на яких готували викладачів курсів “Основи виробництва”.

Вчителі трудового навчання мали змогу вдосконалювати педагогічну майстерність через систему освітніх методичних установ при відділах освіти відповідно до соціокультурної політики в державі.

Виявлені й конкретизовані тенденції професійної підготовки вчителів трудового навчання у другій половині ХХ століття підтверджують певні генетичні зв'язки між задекларованими державою ідеями і педагогічною практикою, але чіткої системи підготовки вчителів для реалізації програмних завдань з трудової підготовки в сільській школі не простежується.

7. На основі проведеного дослідження визначено окремі напрями дальших наукових пошуків:

- історичний досвід трудової підготовки учнів сільської школи, аналіз концептуальних засад та їхньої генези в процесі трансформації суспільства, організаційних форм, системних зв'язків, механізмів взаємовпливів і взаємозалежностей підтверджує необхідність функціонування спеціальних дослідницьких центрів на базі авторських сільських шкіл під керівництвом Інституту педагогіки АПН України, які на діагностично-прогностичній основі розроблятимуть нові перспективи розвитку сільської школи з центрами трудової підготовки, підприємницької діяльності різних профілів, забезпечуватимуть ефективне підвищення кваліфікації учителів трудового навчання з урахуванням вимог соціуму та специфіки їхньої діяльності;

- проведення порівняльного аналізу розвитку системи трудової підготовки в Україні та зарубіжних країнах, де є досвід успішної соціалізації учнівської молоді в умовах ринку праці з урахуванням змісту, форм і технологій діяльності сільської школи;

- експериментальне дослідження напрямів трудової підготовки учнів сільської школи в умовах зміни форми власності на землю та специфіки сучасного агропромислового комплексу;

- організація спеціальної фахової підготовки вчителів трудового навчання для сільської школи;

- розроблення організаційно-педагогічних та госпрозрахункових основ діяльності шкільного виробництва в сільській школі, МНВК;

- вивчення, системний аналіз досвіду навчальних закладів із позитивними моделями поєднання загальноосвітньої і трудової підготовки учнів сільської школи.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії

Калініченко Н. А. Трудова підготовка учнів сільської школи в Україні: друга половина ХІХ-ХХ століття : монографія / Н. А. Калініченко. - Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2007. - 744 с.

Навчальні посібники

Калініченко Н. А. Формування інтересу до праці в сільському господарстві / Н. А. Калініченко. - К. : Рад. шк., 1980. - 108 с.

Калініченко Н. А. Школа юних гіталовців : з досвіду роботи Комишуватської середньої школи Кіровоградської області по трудовому вихованню учнів / Н. А. Калініченко. - К. : Знання, 1984. - 48 с.

Калініченко Н. А. Сучасники В. О. Сухомлинського : [ статті про І. Г. Ткаченка, М. І. Кодака, Б. М. Кофмана, М. М. Ставчанського, Ф. Ф. Оксанича, А. І. Постельняк, О. О. Хмуру, В. П. Сухенка, Є. М. Чабаненко та ін.] / Н. А. Калініченко, Г. М. Перебийніс. - Кіровоград : “Народне слово”, 1998. - 260 с.

Калініченко Н. А. Сучасники В. О. Сухомлинського : [ статті про І. Г. Ткаченка, М. І. Кодака, Б. М. Кофмана, М. М. Ставчанського, Ф. Ф. Оксанича, А. І. Постельняк, О. О. Хмуру, В. П. Сухенка, Є. М. Чабаненко, В. І. Каюкова, С. П. Логачевську, Н. А. Грищенко, А. В. Шеховцову та ін.] / Н. А. Калініченко, Г. М. Перебийніс. - Кіровоград : Поліграф-Терція, 2003. - 308 с.

Калініченко Н. А. Світлий геній Павлиша : зб. ст. / Н. А. Калі-ніченко. - 2-ге вид., доповн. - Кіровоград : Імекс ЛТД, 2008. - 154 с., іл.

Статті в наукових фахових виданнях

Калиниченко Н. А. Наставники - надежные помощники учителей / Н. А. Калиниченко // Биология в шк. - 1980. - № 6. - С. 64-65.

Калиниченко Н. А. Наставничество в ученической производственной бригаде / Н. А. Калиниченко // Шк. и производство. -1980. - № 11. - С. 56-57.

Калиниченко Н. А. Единство трудового обучения и экономического воспитания / Н. А. Калиниченко // Сов. педагогика. - 1987. - № 2. - С. 17-19.

Калініченко Н. А. Розвиток принципів трудового виховання В. Сухомлинського в сучасній школі / Н. А. Калініченко, Г. Є. Левченко // Педагогіка і психологія. - 1997. - № 2. - С. 102-107. - (Аналіз розвитку принципів трудового виховання В. Сухомлинського в сучасній школі).

Калініченко Н. А. Розвиток педагогічних ідей Василя Сухом-линського з трудового та економічного виховання сільської молоді в сучасних умовах / Н. А. Калініченко // Трудова підготовка в закладах освіти. - 1998. - № 4. - С. 2-6.

Калініченко Н. А. Виховання в учнів працьовитості в педагогіці В. О. Сухомлинського / Н. А. Калініченко // Педагогіка і психологія : зб. наук. праць. / за заг. ред. І. Ф. Прокопенка, В. І. Лозової. - Х. : ХДПУ, 1999. - Вип. 10., ч. 2. - С. 29-33.

Калініченко Н. А. Формування педагогічної майстерності майбутнього вчителя / Н. А. Калініченко // Гуманізація навчально-виховного процесу у вищій школі : наук. праці Міжнар. наук.-практ. конф. (27-29 верес. 1999 р.). - Слов'янськ : Слов'янський держ. пед. ін-т, 1999. - С. 162-164.

Калініченко Н. А. Трудове виховання і всебічний розвиток особистості в педагогіці В. О. Сухомлинського та сучасній школі / Н. А. Калі-ніченко // Пед. науки. - 2000. - № 7. - С. 52-55.

Калініченко Н. А. Традиції освіти Кіровоградщини / Н. А. Калініченко // Наука і освіта. - 2001. - № 5. - С. 33-34.

Калініченко Н. А. Моральні цінності сім'ї у батьківській педагогіці В. О. Сухомлинського / Н. А. Калініченко // Наук. зап. Терноп. держ. пед. ун-ту. Сер. Педагогіка. - 2002. - № 5. - С. 180-184.

Калініченко Н. А. Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті: аспекти модернізації освіти / Н. А. Калініченко // Наук. зап. Сер. Педагогічні науки. - Кіровоград, 2002. - Вип. 41. - С. 69-73.

Калініченко Н. А. Світлий геній школи Павлиша / Н.А. Калініченко // Наук. зап. Сер. Педагогічні науки. - Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В. Винниченка. - 2003. - Вип. 52, ч. ІІ. - С. 76-79.

Калініченко Н. А. Новаторська модель трудової підготовки учнівської молоді / Н. А. Калініченко // Імідж сучасного педагога. - 2004. - № 2/3 (41/42). - С. 27-30.

Калініченко Н. А. Профільне навчання: зміст та інноваційні підходи: історичний аспект (друга половина ХІХ ст.) : на матеріалах Єлисаветградщини / Н. А. Калініченко // Наук. зап. Вінниц. держ. пед. ун-ту ім. М. Коцюбинського. Сер. Педагогіка і психологія. - 2004. - № 11. - С. 115-116.

Калініченко Н. А. Виховуюче середовище в системі педагогічних поглядів В. Сухомлинського і сучасній школі / Н. А. Калініченко // Науковий вісник Миколаїв.держ. ун-ту. Сер. Педагогіка і психологія : зб. наук. праць. - Миколаїв, 2004. - Вип. 8. - С. 71-77.

Калініченко Н. А. Виховуюче середовище в системі педагогічних поглядів В. Сухомлинського і сучасній школі / Н. А. Калініченко // Рідна шк. - 2005. - № 9/10. - С. 8-12.

Калініченко Н. А. Василь Сухомлинський про відповідальність керівника школи за розвиток творчого потенціалу вчителя / Н. А. Калініченко // Зб. наук. праць. Полтав. пед. ун-ту. ім. В. Г. Короленка. Сер. Педагогічні науки. - Полтава, 2005. - Вип. 5 (44). - С. 26-31.

Калініченко Н. А. Сучасники Василя Сухомлинського / Н. А. Калі-ніченко // Зб. наук. праць Херсон. держ. пед. ун-ту. Сер. Пед. науки. - Херсон, 2005. - Вип. 40. - С. 207-211.

Калініченко Н. А. Естетична творчість як джерело предметно-перетворювального ставлення особистості до навколишньої дійсності / Н. А. Калініченко // Зб. наук. праць Переяслав-Хмельницького пед. ун-ту ім. Г. Сковороди. - Тернопіль : Астон, 2006. - Вип. 20. - С. 106-114.

Калініченко Н. А. Трудова підготовка школярів як засіб виховання громадянських цінностей / Н. А. Калініченко // Зміст громадянської освіти і виховання: історія, реалії, перспективи : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (14-15 верес. 2006 р.). - Херсон : РІПО, 2006. - С. 67-68.

Калініченко Н. А. Уроки історії: трудове становлення особистості в народній педагогіці / Н. А. Калініченко // Трудова підготовка в закладах освіти. - 2006. - № 4. - С. 51-54.