Формування готовності студентів психолого-педагогічних факультетів до науково-дослідної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ І ОСВІТИ ДОРОСЛИХ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

Султанова Лейла Юріївна

УДК 378.147:001.8

ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ СТУДЕНТІВ

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИХ ФАКУЛЬТЕТІВ

ДО НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

13.00.04 - "Теорія і методика професійної освіти"

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України

студент науковий дослідний педагогічний

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Хомич Лідія Олексіївна,

завідувач відділу виховних систем у педагогічній освіті Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України, м. Київ.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор,

дійсний член АПН України

Гончаренко Семен Устимович, головний науковий співробітник відділу андрагогіки Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України, м. Київ.

кандидат педагогічних наук

Сидорчук Нінель Герандіївна,

доцент кафедри педагогіки Житомирського державного університету імені Івана Франка, м. Житомир.

Захист відбудеться "19" грудня 2007 р. о 15⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9.

Автореферат розісланий 17 листопада 2007 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради С.В. Лапаєнко

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. У Законі України про "Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки" від 9 січня 2007 року № 537-V одним із головних пріоритетів України визначено прагнення побудувати відкрите для всіх й орієнтоване на інтереси людей інформаційне суспільство. Його фундаментом повинна бути сукупність знань, якими володіє держава - інтелектуальний потенціал нації.

В умовах інформатизації та інтелектуалізації суспільства підготовка майбутніх фахівців, орієнтована на засвоєння готових знань втрачає актуальність. Сучасні тенденції, спрямовані на модернізацію системи вищої освіти, вимагають становлення нового покоління педагогів загальнонаукового і загальнокультурного профілю. Створення психолого-педагогічних факультетів для підготовки вчителів за двома спеціальностями частково вирішує це завдання, зумовлене суспільно-політичним та економічним розвитком держави. Проте, сучасний цивілізаційний розвиток потребує осмислення й оцінки майбутньої діяльності студентами психолого-педагогічних факультетів не тільки у професійних межах, а й у широких наукових категоріях. Обов'язковою умовою становлення кваліфікованих фахівців є досконале оперування методами самостійного пошуку, аналізом, синтезом процесів і явищ, що відбуваються. Зазначені уміння є змістом методологічної культури майбутніх педагогів.

Оволодіння логікою і методами психолого-педагогічного дослідження здійснюється в процесі науково-дослідної діяльності студентів. Система її організації є актуальною проблемою як в теоретичному, так і в практичному аспекті. У психолого-педагогічній науці питання підготовки студентів до науково-дослідної діяльності розглядалися у таких напрямах: концептуальні засади фахової підготовки майбутнього вчителя до творчої діяльності розкрито в дослідженнях С.У. Гончаренка, О.А. Дубасенюк, В.І. Загвязинського, І.А. Зязюна, С.О. Сисоєвої, Л.О. Хомич; філософські погляди на проблему наукових досліджень висвітлені у працях В.П. Андрущенка, Е.Н. Гусинського, В.Г. Кременя, Ю.Й. Турчанінова; окремі аспекти підготовки майбутнього вчителя до дослідницької педагогічної діяльності розглядаються у дослідженнях Н.С. Амєліної, В.В. Борисова, П.П. Горкуненка, П.В. Дмитренка, І.В. Каташинської, Г.Т. Кловак, М.О. Князян, Я.С. Коржової, Н.В. Корнєва, В.В. Краєвського, Є.В. Кулика, Т.Д. Мишковської, Н.Г. Недодатко, В.В. Остроухова, О.П. Павленко, В.І. Романчикова, О.М. Семеног, В.К. Сидоренка, Є.С. Спіцина, В.О. Тихонова та інших.

Водночас слід зазначити, що проблема формування готовності студентів психолого-педагогічних факультетів до науково-дослідної діяльності не була предметом спеціального вивчення.

Аналіз діяльності вищих навчальних закладів України у зазначеному напрямі, свідчить про відсутність єдиної системи організації науково-дослідної діяльності студентів та наявність у підготовці майбутніх педагогів суперечностей між:

– зростанням вимог суспільства до професійних якостей педагога і відсутністю єдиної, науково обґрунтованої системи підготовки студентів до науково-дослідної діяльності на загально-державному рівні;

– вимогами викладачів вищих навчальних закладів щодо кваліфікаційних робіт і рівнем готовності студентів до науково-дослідної діяльності.

Таким чином, актуальність означеної проблеми, недостатня теоретична розробленість та неузгодженість практичної реалізації в навчальному процесі, а також наявність суперечностей процесу підготовки студентів вищих навчальних закладів зумовили вибір теми дисертаційного дослідження "Формування готовності студентів психолого-педагогічних факультетів до науково-дослідної діяльності".

Зв'язок дисертаційного дослідження з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою комплексної науково-дослідної теми "Особливості виховних систем у професійно-технічних навчальних закладах" (РК № 0104U010887), яка виконувалася у відділі виховних систем у педагогічній освіті Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України.

Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (протокол № 5 від 28 квітня 2005 року) та узгоджена у бюро Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України від 25 жовтня 2005 року, протокол № 8.

Об`єкт дослідження: науково-дослідна діяльність студентів.

Предмет дослідження: формування готовності майбутніх педагогів до науково-дослідної діяльності.

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці моделі формування готовності студентів психолого-педагогічних факультетів до науково-дослідної діяльності.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на тому, що ефективність процесу формування готовності студентів психолого-педагогічних факультетів до науково-дослідної діяльності значно підвищиться за таких педагогічних умов:

– визначення компонентів, критеріїв та рівнів готовності студентів до науково-дослідної діяльності;

– впровадженння психолого-педагогічної моделі формування готовності студентів до науково-дослідної діяльності;

– методичного забезпечення процесу формування готовності студентів до науково-дослідної діяльності.

Відповідно до об'єкта, предмета, мети та гіпотези дослідження визначено основні завдання:

1. Визначити теоретичні засади професійної підготовки студентів вищих педагогічних навчальних закладів до науково-дослідної діяльності;

2. Обґрунтувати сутність поняття "готовність до науково-дослідної діяльності";

3. Визначити компоненти, критерії та рівні готовності студентів до науково-дослідної діяльності;

4. Здійснити діагностику фактичного рівня готовності студентів психолого-педагогічних факультетів до науково-дослідної діяльності;

5. Розробити та експериментально перевірити психолого-педагогічну модель формування готовності студентів до науково-дослідної діяльності;

6. Розробити методичні рекомендації щодо формування готовності студентів психолого-педагогічних факультетів до науково-дослідної діяльності.

Методологічною основою дослідження є теорії наукового пізнання, концептуальні положення щодо наукової творчості, діяльнісної сутності особистості, системно-діяльнісного підхіду до аналізу професійної підготовки студентів психолого-педагогічних факультетів.

На різних етапах наукового пошуку автором враховувались основні напрями щодо розвитку освіти в Україні, викладені у Законах України "Про вищу освіту" та "Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки", Державній національній програмі "Освіта" (Україна ХХІ століття), Національній доктрині розвитку освіти в Україні, Постанові "Про затвердження Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)", Міжнародних стандартах кваліфікації освіти (International Standard Classification of Education - ISCED).

Теоретичну основу дослідження становлять наукові положення щодо:

· професійної підготовки студентів психолого-педагогічних факультетів (Є.С. Барбіна, Н.М. Бібік, С.У. Гончаренко, І.А. Зязюн, Н.В. Кічук, М.П. Лещенко, О.М. Пєхота, О.Я. Савченко, Л.О. Хомич та інші);

· інтеграції вищої освіти України в Європейський простір освітніх послуг (Я.Я. Болюбаш, В.Г. Кремень, К.М. Левківський, М.Ф. Степко, Ю.В. Сухарніков та інші);

· наукової творчості (В.І. Загвязинський, І.А. Зязюн, В.В. Краєвський, Н.В. Кузьміна, С.О. Сисоєва, В.О. Сластьонін, Н.Ф. Тализіна, Г.П. Щедровицький та інші).

· специфіки дослідницької діяльності (Н.С. Амєліна, В.В. Борисов, В.А. Ворона, П.П. Горкуненко, П.В. Дмитренко, І.В. Каташинська, Г.Т. Кловак, М.О. Князян, Н.В. Корнєв, Є.В. Кулик, Т.Д. Мишковська, Н.Г. Недодатко, Н.Г. Ничкало, П.М. Олійник, В.В. Остроухов, О.П. Павленко, В.І. Романчиков, Т.П. Сальнікова, В.К. Сидоренко, Є.С. Спіцин, В.О. Тихонов, А.С. Філіпенко та інші);

· інтелектуальної власності (С.М. Болєлий, А.М. Горнісевич, І.І. Дахно, В.Г. Зінов, С.О. Нікітчина, М.В. Паладій, Суіні Юджин, П.М. Цибульов, В.П. Чеботарьов).

У процесі вирішення поставлених завдань використовувалися:

· методи теоретичного дослідження - аналіз філософської і психолого-педагогічної літератури з теми дослідження; систематизація, класифікація, зіставлення і узагальнення науково-методичної інформації; моделювання для розробки рекомендацій та висновків, які у подальшому можна застосувати на практиці;

· методи емпіричного дослідження - спостереження - з метою цілеспрямованого і систематичного сприйняття особливостей процесу підготовки студентів до науково-дослідної діяльності і їх специфічних змін; бесіда - для більш глибокого пізнання особистості студентів, виявлення рівня знань, інтересів, мотивів; опитування - як метод використовували у вигляді анкетування (письмового опитування), тестування для виявлення рівня знань і умінь студентів; вивчення результатів діяльності - для виявлення сформованості знань, інтересів тощо на основі аналізу діяльності студентів;

· методи педагогічного дослідження - психолого-педагогічний експеримент - комплексне дослідження рівнів готовності студентів психолого-педагогічних факультетів до науково-дослідної діяльності на етапі констатувального та контрольного експерименту, а також реалізація практичного психолого-педагогічного впливу на етапі формувального експеримену.

· статистичні методи дослідження - становили базовий інструментарій обробки даних.

Організація дослідження. Дослідження проводилося поетапно впродовж 2000-2007 років. На першому етапі дослідження (2000 рік) - теоретико-аналітичному - опрацьовано філософську, психолого-педагогічну літературу з проблеми, з'ясовано рівень її розробленості; конкретизовано мету, предмет і завдання дослідження, сформульовано робочу гіпотезу.

На другому етапі (2001-2002 роки) - констатувальному - проаналізовано стан проблеми в психолого-педагогічній теорії та практиці; розроблено програму і методику експериментальної роботи.

На третьому етапі (2003-2005 роки) - формувальному - проведено теоретичне обґрунтування та експериментальну перевірку змісту, форм і методів формування готовності студентів до науково-дослідної діяльності.

На четвертому етапі (2006-2007 роки) - узагальнюючому - проаналізовано та узагальнено результати апробованої моделі формування готовності студентів до науково-дослідної діяльності, систематизовано матеріал та сформульовано висновки дослідження.

Експериментальною базою дослідження були Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника (м. Івано-Франківськ), Коломийській інститут Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (м. Коломия), Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича (м. Чернівці), Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г. Короленка. Загалом дослідженням було охоплено 460 студентів психолого-педагогічних факультетів.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягають у тому, що вперше розроблено психолого-педагогічну модель формування готовності студентів до науково-дослідної діяльності, яка складається зі взаємопов'язаних теоретичного, змістового та результативного блоків.

Удосконалено зміст професійної підготовки студентів психолого-педагогічних факультетів до науково-дослідної діяльності.

Подальшого розвитку набули: визначення готовності студентів до науково-дослідної діяльності; методи оцінювання теоретичної і практичної підготовки студентів до науково-дослідної діяльності за кредитно-модульною системою.

Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в розробці методичних рекомендації щодо формування готовності студентів психолого-педагогічних факультетів до науково-дослідної діяльності, спрямованих на узагальнення і систематизацію теоретичних знань, набуття практичних умінь здійснювати психолого-педагогічні дослідження. Розроблені рекомендації можуть використовуватися викладачами у процесі викладання спецкурсів з організації науково-дослідної діяльності.

Теоретичні положення та здобуті результати можуть бути використані для посилення інтелектуального компоненту змісту науково-дослідної діяльності, удосконалення навчальних планів, програм, що сприятиме підвищенню професійного рівня студентів психолого-педагогічних факультетів і результативності науково-дослідної діяльності.

Підібраний комплекс методик для діагностування рівня готовності студентів психолого-педагогічних факультетів до науково-дослідної діяльності може використовуватися викладачами вищих навчальних закладів.

Впровадження результатів дослідження. Прикладні розробки впроваджено в навчально-виховний процес психолого-педагогічних факультетів Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (м. Івано-Франківськ) (довідка № 01/05-43 від 24.01.2007 р.), Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка (довідка № 2903/01-37/19 від 31.05.2007 р.) та Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди (довідка № 342 від 1.06.2007 р.).

Вірогідність результатів дослідження забезпечувалася теоретико-методологічним обґрунтуванням вихідних положень наукового пошуку; застосуванням взаємодоповнюючих методів, адекватних предмету, меті та завданням дослідження, застосуванням статистичних методів обробки результатів дослідно-експериментальної роботи; підтвердженням основних положень гіпотези результатами педагогічного експерименту.

На захист виносяться:

· теоретично обґрунтовані положення щодо побудови моделі формування готовності студентів до науково-дослідної діяльності;

· критерії визначення готовності студентів психолого-педагогічних факультетів до науково-дослідної діяльності;

· комплекс методик для діагностування рівня готовності студентів до науково-дослідної діяльності.

Апробація основних результатів дослідження. Основні положення, рекомендації та результати дослідження доповідалися на 9 конференціях: Звітно-наукова конференція кафедр Прикарпатського університету імені Василя Стефаника (Івано-Франківськ, 2001 рік); Всеукраїнська науково-практична конференція "Проблеми адаптації студентів до навчання за умов фахової ступеневої підготовки" (Хмельницький, 4-5 квітня 2002 рік); Всеукраїнська науково-практична конференція "Розвиток змісту освіти як історико-педагогічна проблема" (Чернівці, 30-31 жовтня 2003 рік); Міжнародна науково-методична конференція "Проблеми початкової ланки освіти в контексті розвитку світових педагогічних тенденцій" (Хмельницький, 7-8 квітня 2003 рік); Педагогічні читання на пошану члена-кореспондента Академії педагогічних наук України, доктора педагогічних наук, професора Прикарпатського університету імені Василя Стефаника Богдана Ступарика "Українська педагогіка на межі тисячоліть" (Івано-Франківськ, 2003 рік); Міжнародна науково-методична конференція, присвячена 130-річчю Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича "Інноваційні підходи до підготовки педагогічних кадрів у контексті Болонського процесу" (Чернівці, 2005 рік); Всеукраїнська науково-практична конференція "Гармонізація розвитку вищої освіти в умовах Болонського процесу" (Переяслав-Хмельницький, 2006 рік); Всеукраїнська науково-практична конференція "Педагогічні та соціально-психологічні аспекти виховання у контексті сучасного європейського виміру" (Полтава, 2006 рік); V міжнародна науково-практична конференція, Українсько-польський форум "Теоретичні та методичні засади розвитку педагогічної освіти: педагогічна майстерність, творчість, технології" (Київ, 2007 рік).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації відображено у 15 одноосібних публікаціях автора з яких: 1 брошура з методичними рекомендаціями, 9 статей - у фахових виданнях та збірниках наукових праць, 5 статей - у збірниках матеріалів конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 217 сторінок. Загальний обсяг основного тексту дисертації становить 174 сторінки. Робота містить 36 рисунків, 26 таблиць, 15 додатків. У списку використаних джерел 203 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільніть проблеми дослідження, розкрито ступінь її дослідженості в теорії і практиці, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання, гіпотезу, теоретико методологічні засади і методи дослідження, наукову новизну, практичне значення результатів наукового пошуку, охарактеризовано етапи експериментальної роботи, доведено вірогідність здобутих результатів, наведено відомості про їхню апробацію та впровадження.

У першому розділі - "Теоретичні засади професійної підготовки студентів вищих навчальних закладів до науково-дослідної діяльності" визначено чинники розвитку національної системи вищої освіти в Україні; здійснено аналіз структури науково-дослідної діяльності у вищих навчальних закладах та визначено місце науково-дослідної діяльності у системі професійної підготовки студентів психолого-педагогічних факультетів; уточнено психолого-педагогічну сутність "готовності до науково-дослідної діяльності".

Цивілізаційні зміни на початку ХХІ століття зумовили необхідність європейської інтеграції України у культурно-цивілізаційному аспекті та інноваційних змін в національній системі освіти. З метою вдосконалення, адаптації вищої освіти до умов соціально орієнтованої економіки та інтеграції в європейське співтовариство Україна підписала документи про приєднання до Болонського процесу, чим визначила подальший шлях розвитку системи вищої освіти. Міністерство освіти і науки України на основі міжнародних документів з питань демократії, гуманізації в галузі освіти і прав людини здійснило ряд масштабних заходів зі створення нової нормативно-правової бази вищої освіти України. Проблеми і перспективи інтеграції вищої освіти України в Європейський простір висвітлені у працях таких науковців, як В.П. Андрущенко, І.І. Бабин, Я.Я. Болюбаш, В.В. Грубінко, В.Г. Кремень, К.М. Левківський, М.Ф. Степко, Ю.В. Сухарніков та інші.

Важливим у контексті євроінтеграції вищої системи освіти є здійснення студентами спільних наукових проектів, залучення їх до загальноєвропейських програм наукових досліджень. У зв'язку з цим, виникає необхідність у підготовці фахівців, які б володіли методологічною культурою (знаннями про певні методологічні норми і правила наукового пізнання, уміннями їх застосовувати в процесі вирішення поставлених завдань).

Іншою визначальною умовою соціально-економічного розвитку України та основним джерелом її успіху є сукупність знань, якими вона володіє - інтелектуальний потенціал нації. Результати науково-дослідної діяльності є творчим інтелектуальним надбанням вищого навчального закладу, а отже - інтелектуальним потенціалом, що свідчить про важливість науково-дослідної діяльності в контексті розвитку вищої освіти та її інтеграції у європейське наукове співтовариство.

Таким чином, науково-дослідна діяльність є невід'ємною умовою євроінтеграції системи вищої освіти та безпосередньо впливає на розвиток інтелектуального потенціалу нації.

Науково-дослідна діяльність була предметом вивчення в різні періоди становлення і розвитку вищої педагогічної освіти України. На сучасному етапі розвитку освіти вона є одним із важливих засобів підвищення якості професійної підготовки студентів, зокрема психолого-педагогічних факультетів.

Аналіз експертної оцінки організації науково-дослідної діяльності у Житомирському державному університеті імені Івана Франка, Переяслав-Хмельницькому державному педагогічному університеті імені Григорія Сковороди, Полтавському державному педагогічному університеті імені В.Г. Короленка, Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини та Українській інженерній педагогічній академії у місті Харкові засвідчив системність такого утворення з наявними взаємопов'язаними структурними елементами, змістом і формами та дозволив нам узагальнено представити систему організації науково-дослідної діяльності впродовж усього періоду навчання студентів.

Здійснений нами аналіз понять "наука", "діяльність", "дослідження", "готовність", "формування" з погляду філософії, психологої та педагогіки, дав змогу розмежувати поняття "науково-дослідна робота", "навчально-дослідна діяльність", "науково-дослідна діяльність", визначити сутність "готовності до науково-дослідної діяльності" та схарактеризувати зміст "формування готовності до науково-дослідної діяльності". Так, під науково-дослідною діяльністю ми розуміємо організовану підсистему системи професійної підготовки фахівців у вищих навчальних закладах, яка передбачає інтелектуальну творчу діяльність студентів, спрямовану на вивчення конкретного предмета (явища, процесу) з метою отримання об`єктивно нових знань про нього і їх подальшого використання в практичній діяльності.

Враховуючи висновки науковців (М.І. Дьяченко, Л.О. Кандибович, Н.Д. Левітов, Ш.А. Надірашвілі, О.С. Прангішвілі, Д.М. Узнадзе), про те, що психологічна готовність посідає центральне місце у формуванні професійно важливих якостей особистості і виражається в єдності внутрішнього настрою на майбутню діяльність, готовність студентів психолого-педагогічних факультетів до науково-дослідної діяльності розглядаємо як: складне динамічне особистісне утворення, що виражається сукупністю складових психіки, які безпосередньо впливають на процес науково-дослідної діяльності; якісну характеристику студентів, що виявляється в практичному умінні здійснювати наукове дослідження на основі здобутих теоретичних знань про сутність науково-дослідної діяльності. Формування готовності студентів психолого-педагогічних факультетів до науково-дослідної діяльності визначаємо як процес створення необхідного досвіду, майстерності та мотиваційних детермінант, які надають можливості здійснювати цю діяльність найбільш ефективно.

Охарактеризовані теоретичні засади професійної підготовки студентів вищих навчальних закладів до науково-дослідної діяльності стали основою для визначення педагогічних умов формування готовності студентів до науково-дослідної діяльності.

У другому розділі - "Педагогічні умови формування готовності студентів до науково-дослідної діяльності" визначено та схарактеризовано компоненти, критерії та рівні готовності студентів до науково-дослідної діяльності; обґрунтовано психолого-педагогічну модель формування готовності студентів до науково-дослідної діяльності та проаналізовано зміст розробленого методичного забезпечення формувального експерименту.

Під компонентами готовності ми розуміємо взаємозв'язані певні складові, наявність яких утворює відповідний рівень готовності студентів до науково-дослідної діяльності. Попередній теоретичний аналіз проблеми представлений у дослідженнях таких науковців, як С.Л. Білецька, К.М. Дурай-Новакова, М.І. Д'яченко, Л.О. Кандибович, Г.П. Лузан, В.М. М'ясищев, Ш.А. Надірашвілі, О.О. Реан, Д.М. Узнадзе, В.О. Ядов та інших, дозволив виокремити такі основні компоненти готовності до науково-дослідної діяльності: мотиваційний, когнітивний, операційний. Важливо підкреслити взаємозв'язок усіх компонентів готовності, що зумовлений єдністю здібностей студентів до науково-дослідної діяльності.

Мотиваційний компонент включає в себе потреби, як джерела активності особистості, мотиви як причину вибору спрямованості діяльності, емоції, прагнення, бажання й настанови як регулятори динаміки діяльності. Когнітивний компонент передбачає наявність теоретичних знань з фахових (психолого-педагогічних) дисциплін, знань про особливості науково-дослідної діяльності студентів, знань з організації науково-дослідної діяльності студентів психолого-педагогічних факультетів. Операційний компонент передбачає наявність гностичних, проектувальних та організаційних умінь.

Означені компоненти є підґрунтям для визначення критеріїв готовності. Перший критерій - рівень розвитку мотивації, визначається показниками факторів привабливості майбутньої професії, а також мотиваційним комплексом особистості (співвідношенням між трьома видами мотивації: внутрішньою, зовнішньою позитивною та зовнішньою негативною). Другий критерій - ступінь оволодіння студентами системою теоретичних знань з основ наукових досліджень (знання студентами спеціальної термінології, методів дослідження і знання про організацію експерименту у науковому психолого-педагогічному дослідженні). Третій критерій - сформованість у студентів гностичних та організаційних умінь.

Ступінь вираженості компонентів та їх цілісність стала показником певного (низького, середнього або високого) рівня готовності студента до науково-дослідної діяльності.

Охарактеризовані нами теоретичні засади професійної підготовки у вищих навчальних закладах, а також визначені компоненти, критерії та рівні готовності є невід'ємною умовою формування готовності студентів до науково-дослідної діяльності.

За основу вивчення процесу формування готовності студентів до науково-дослідної діяльності було обрано модельний підхід. Цілісна система процесу підготовки представлена дослідниками у вигляді різних моделей. Ми проаналізували експериментальну модель навчально-дослідницької діяльності студентів М.О. Князян, модель підготовки майбутніх учителів початкових класів до організації художньо-технічної творчості учнів Н.Є. Колесник, модель формування творчої особистості гімназиста у пошуково-дослідницькій діяльності О.П. Павленко та інші моделі таких дослідників, як І.В. Герасимчук, Т.Є. Гура, Т.П. Гусєва, Є.В. Кулик, а також логічні схеми, структури та технології О.В. Ілліної, Д.В. Коваленко, О.А. Макаренко, О.І. Скафи, В.Д. Стасюк та дійшли висновку, що оскільки сукупність моделей містить складні живі та соціальні системи, вони не завжди узгоджені, а подекуди й зовсім різні. Спільним для них є те, що вони розкривають сутність тієї чи іншої сторони навчально-виховного процесу, чим покращують розуміння даного явища.

Запропонована модель (рис. 1) є образним і логічним утворенням, яке є удосконаленим, на наш погляд, процесом формування готовності студентів до науково-дослідної діяльності.

Модель складається зі взаємоповязаних теоретичного, змістового та результативного блоків. У теоретичному блоці визначено мету, завдання та принципи моделі, які є підґрунтям для формування готовності студентів до науково-дослідної діяльності.

Змістовий блок є практичною частиною експериментальної моделі. Він передбачає певні етапи у підготовці студентів, які враховували не тільки кількісне накопичення інформації та специфіку діяльності, а й рівень якості підготовки студента-дослідника на кожному етапі. Процес формування готовності студентів до науково-дослідної діяльності розглядали в трьох напрямах: особистісному (формування особистісних якостей майбутніх фахівців); теоретичному (забезпечення необхідними для майбутньої професійної та науково-дослідної діяльності знаннями); практичному (формування системи фахових умінь, притаманних професійній психолого-педагогічній діяльності). Зміст моделі передбачає підготовку майбутніх фахівців до науково-дослідної діяльності в аудиторний час (в процесі вивчення навчальних дисциплін, у тому числі спецкурсів, а також під час психолого-педагогічної практики) та позааудиторний час (передбачає самостійну роботу студентів).

Особистісний розвиток студентів, навички навчально-пізнавальної та науково-дослідної діяльності у моделі передбачено формувати впродовж трьох етапів. Перший етап - навчання на І курсі (І та ІІ семестри) - передбачав перш за все оволодіння системою теоретичних знань з фахових дисциплін, а також формування пізнавальної потреби у студентів, стійкого, активного інтересу до навчально-пізнавальної діяльності та навчально-дослідної діяльності. На цьому етапі варто формувати певні аналітичні уміння, необхідні для дослідницької діяльності. Другий етап - навчання на ІІ-ІІІ курсах (ІІІ, ІV та V семестри) - передбачав формування знань про особливості організації науково-дослідної діяльності та особливості здійснення психолого-педагогічного дослідження; оволодіння знаннями про етапи та логіку дослідження; формування гностичних умінь. На цьому етапі студенти частково включалися у процес дослідницької діяльності, яка носить характер навчально-дослідницької та здійснюється під безпосереднім керівництвом викладачів. Третій етап - навчання на ІІІ, ІV та V курсах (VІ-Х семестри) - найбільший за тривалістю. Такий вибір терміну етапу зумовлений тим, що вже на ІІІ курсі студенти виконують курсові роботи, а на ІV - пишуть першу кваліфікаційну роботу (бакалаврську). Третій етап передбачав безпосередньо науково-дослідну діяльність студентів.



Рис. 1. Експериментальна модель формування готовності студентів психолого-педагогічних факультетів до науково-дослідної діяльності

У результативному блоці моделі представлено рівні готовності студентів до науково-дослідної діяльності, які визначаються на основі компонентів та критеріїв готовності.

Оскільки перший та другий етапи змістового блоку моделі передбачали набуття студентами теоретичних знань та практичних умінь, необхідних для науково-дослідної діяльності, на початку третього етапу, завершального, вважали за доцільне апробувати спеціальний курс для узагальнення, доповнення знань студентів з науково-дослідної діяльності та практичного їх застосування.

Спеціальний курс "Основи науково-дослідної діяльності" є додатковим курсом до фахових дисциплін психолого-педагогічного факультету і має за мету підготувати майбутніх фахівців до науково-дослідної діяльності в теоретичному, практичному та особистісному напрямах.

Курс передбачав: підготовку студентів до професійного вирішення завдань зі спеціальних дисциплін і участь у науково-дослідній діяльності, що проводиться на кафедрах; ознайомлення студентів зі специфікою і методологією наукової діяльності; оволодіння математичними і аналітичними методами, способами організації і проведення наукових досліджень; усвідомлення тісного взаємозв'язку психолого-педагогічної і наукової діяльності.

Програма курсу розроблена на основі модульної організації навчального процесу. Зокрема курс складається з трьох змістових модулів.

Перший модуль - чинники підготовки студентів психолого-педагогічних факультетів - розрахований на лекційне вивчення тем "Професійна підготовка студентів психолого-педагогічних факультетів в контексті євроінтеграції. Науково-дослідна діяльність в системі вищої освіти", та "Інтелектуальна власність у науково-дослідній діяльності", а також самостійне опрацювання теми "Розвиток вищої освіти і Болонський процес".

Другий модуль - психолого-педагогічні особливості науково-дослідної діяльності студентів - охоплює тему лекційного заняття "Психолого-педагогічна сутність поняття науково-дослідна діяльність" та семінарське заняття з теми "Творчі аспекти науково-дослідної діяльності студентів психолого-педагогічних факультетів". Змістовий модуль передбачає самостійну роботу з визначення структури курсової роботи.

Третій модуль - організація науково-дослідної діяльності - передбачав лекційне заняття з теми "Особливості організації науково-дослідної діяльності"; два семінарських заняття: "Основні форми науково-дослідної діяльності" та "Характеристика методів дослідження"; два практичних заняття: "Вимоги щодо оформлення літератури" та "Особливості написання статті" і самостійну роботу - написання наукової статті на звітну студентську конференцію.

Поточний, проміжний та підсумковий види контролю здіснювали за допомогою кредитно-модульної системи оцінювання студентів. Загалом, зміст курсу був орієнтований на досягнення оптимальної результативності дослідницької діяльності студентів, враховував міжпредметні зв'язки. У процесі викладання курсу особлива увага зверталась на розвиток творчого мислення студентів і оптимізацію взаємозв'язку лекційних, семінарських, практичних занять та самостійної роботи.

Таким чином, педагогічними умовами формування готовності студентів до науково-дослідної діяльності є: досягнення відповідного рівня готовності (низького, середнього, високого) на основі визначених нами компонентів (мотиваційного, когнітивного, операційного); передбачена у психолого-педагогічній моделі системна організація науково-дослідної діяльності; методичне забезпечення процесу організації науково-дослідної діяльності представлене нами у вигляді узагальнюючого спеціального курсу.

Ефективність апробованого спеціального курсу та його вплив на формування готовності студентів психолого-педагогічних факультетів до науково-дослідної діяльності було вивчено у дослідно-експериментальному дослідженні.

У третьому розділі - "Дослідно-експериментальне визначення рівнів готовності студентів до науково-дослідної діяльності" ми визначили етапи експериментального дослідження, узагальнили на основі розробленої методики результати констатувального експерименту та перевірили ефективність апробованої моделі формування готовності студентів психолого-педагогічних факультетів до науково-дослідної діяльності.

Для визначення фактичного рівня готовності студентів психолого-педагогічних факультетів до науково-дослідної діяльності необхідно було:

· з'ясувати фактори привабливості обраної професії, мотиваційні комплекси особистості (тип співвідношення внутрішньої мотивації, зовнішньої позитивної і зовнішньої негативної мотивації);

· провести опитування студентів з метою виявлення зв'язку різних навчальних дисциплін з науково-дослідною діяльністю студентів психолого-педагогічних факультетів, проаналізувати результати контрольної роботи, проведеної на початку констатувального експерименту для визначення рівня володіння студентами системою знань, провести анкетування з метою більш ґрунтовного аналізу результатів контрольної роботи;

· визначити організаторські схильності студентів.

З'ясовуючи приналежність вибірок до однієї генеральної сукупності ми використали t-критерій Ст'юдента, в результаті чого був зроблений висновок про те, що студенти контрольної та експериментальної груп мають однаковий рівень знань і, таким чином, можуть бути задіяні у експерименті.

Для досягнення мети експериментального дослідження ми використали:

· методику вивчення факторів привабливості професії В.А. Ядова в модифікації Н.В. Кузьміної та А.О. Реана;

· методику визначення мотивації професійної діяльності К. Замфір у модифікації А.О. Реана;

· опитувальник вивчення організаторських схильностей КОС-2 Б.О. Федоришина і В.В. Синявського;

· навчальні плани зі спеціальностей "Психологія. Мова і література", "Початкове навчання. Педагогіка і методика середньої освіти. Музика", "Педагог закладів дошкільної освіти. Вчитель початкових класів";

· результати проведеної контрольної роботи та анкетування студентів.

Визначені рівні мотивації, знань та прояву організаторських схильностей дали можливість у кількісному співвідношені визначити рівень готовності студентів контрольної та експериментальної груп до науково-дослідної діяльності (табл. 1).

Таблиця 1

Рівні готовності студентів КГ та ЕГ до науково-дослідної діяльності на етапі констатувального експерименту

№ п/п	Критерії	Мотиваційний	Когнітивний	Операційний
	Рівні	КГ	ЕГ	КГ	ЕГ	КГ	ЕГ
		К-сть	%	К-сть	%	К-сть	%	К-сть	%	К-сть	%	К-сть	%
1.	Низький	4	3,38	6	5,35	51	43,2	46	41,0	98	83,0	98	87,5
2.	Середній	22	18,6	10	8,92	55	46,6	54	48,2	6	5,08	2	1,78
3.	Високий	92	77,9	96	85,7	12	10,1	12	10,7	14	11,8	12	10,7
Усього	118	100%	112	100%	118	100%	112	100%	118	100%	112	100%

Перевірка ефективності формувального експерименту передбачала паралельне проведення контрольного (визначення підсумкового рівня мотивації; рівня оволодіння студентами системою знань; рівня сформованості у студентів комплексу умінь) та порівняльного експерименту (порівняння рівнів за розподілом на контрольну та експериментальну групи до формувального експерименту та після нього), а також статистичну обробку результатів дослідження.

Для визначення підсумкового рівня готовності студентів до науково-дослідної діяльності було здійснено контрольні зрізи і виміри відповідно до підібраного комплексу методик.

Отримані результати представлені у табл. 2.

Таблиця 2

Рівні готовності студентів КГ та ЕГ до науково-дослідної діяльності після формувального експерименту

№ п/п	Критерії	Мотиваційний	Когнітивний	Операційний
	Рівні	КГ	ЕГ	КГ	ЕГ	КГ	ЕГ
		К-сть	%	К-сть	%	К-сть	%	К-сть	%	К-сть	%	К-сть	%
1.	Низький	10	8,47	-	-	50	42,3	20	17,8	86	72,8	50	44,6
2.	Середній	28	23,7	4	5,35	55	46,6	67	59,8	18	15,2	38	33,9
3.	Високий	80	67,7	108	96,4	13	11,0	25	22,3	14	11,8	24	21,4
Усього	118	100%	112	100%	118	100%	112	100%	118	100%	112	100%

Результати аналізу даних таблиці свідчать про позитивні зміни у готовності студентів експериментальної групи (112 осіб (100%)) до науково-дослідної діяльності, на відміну від показників контрольної групи. Зокрема кількість студентів експериментальної групи з високим рівнем мотивації збільшилась від 96 (85,7%) до 108 (96,4%) осіб. Кількість студентів з низьким рівнем знань зменшилась від 46 (41,0%) до 20 (17,8%) студентів; з середнім і високим рівнем знань збільшилась відповідно від 54 (48,2%) до 67 (59,8%) студентів і від 12 (10,7%) до 25 (22,3%) студентів. Кількість студентів з низьким рівнем організаторських схильностей зменшилась від 98 (87,5%) до 50 (44,6%); з середнім та високим рівнем збільшилась відповідно від 2 (1,78%) до 38 (33,9%) студентів і від 12 (10,7%) до 24 (21,4%) студентів.

Підтвердженням достовірності результатів експерименту є статистичний аналіз. Для порівняння кінцевих результатів виявлених рівнів готовності студентів психолого-педагогічних факультетів до науково-дослідної діяльності ми використали багатофункціональний критерій Фішера. Так, показники (ц_{емпіричне}) середнього та високого рівнів мотивації, теоретичних знань та організаторських схильностей експериментальної групи після формувального експерименту дорівнюють відповідно 3,50; 3,87; 7,13, що більше критичного значення (ц_{критичне} = 2,31) прийнятого в психології рівня статистичної значимості.

Таким чином, у результаті порівняння відсотка досліджуваних з середнім та високим рівнем готовності до науково-дослідної діяльності в експериментальній групі до формувального експерименту, з відсотком досліджуваних з середнім та високим рівнем готовності до науково-дослідної діяльності в експериментальній групі після формувального експерименту було доведено достовірність отриманих результатів.

ВИСНОВКИ

1. У процесі аналізу теоретичних засад професійної підготовки студентів вищих навчальних закладів до науково-дослідної діяльності нами визначені основні чинники розвитку національної системи вищої освіти та необхідність застосування системно-діяльнісного підходу до організації науково-дослідної діяльності. Чинники розвитку системи вищої освіти полягають по-перше, в інтеграції системи вищої освіти у європейське освітнє співтовариство, адже вища освіта є однією з найпріоритетніших сфер у ХХІ столітті. По-друге - у збереженні та у розвитку інтелектуального потенціалу нації, оскільки визначальним показником рівня освіти є сукупність знань та уміння практично їх застосовувати. Теоретичний аналіз програм і посібників з організації науково-дослідної діяльності та дослідження практичного досвіду вищих навчальних закладів України засвідчив про системність такого утворення та дозволив узагальнено представити систему організації науково-дослідної діяльності впродовж усього періоду навчання студентів.

2. Науково-дослідна діяльність студентів розглядається як організована підсистема системи професійної підготовки фахівців у вищих навчальних закладах, яка передбачає інтелектуальну творчу діяльність студентів спрямовану на вивчення конкретного предмета (явища, процесу) з метою отримання об`єктивно нових знань про нього і їх подальшого використання в практичній діяльності. Під готовністю студентів психолого-педагогічних факультетів до науково-дослідної діяльності розуміємо складне динамічне особистісне утворення, що виражається сукупністю складових психіки, які безпосередньо впливають на процес науково-дослідної діяльності; якісну характеристику студентів, що виявляється в практичному умінні здійснювати психолого-педагогічне дослідження на основі здобутих теоретичних знань сутності науково-дослідної діяльності.

3. Визначено компоненти готовності студентів до науково-дослідної діяльності: мотиваційний компонент (потреби, мотиви, емоції, прагнення), когнітивний компонент (комплекс знань з науково-дослідної діяльності), операційний компонент (гностичні, проектувальні та організаційні уміння), які є показником рівня готовності студента до науково-дослідної діяльності, що визначається за допомогою діагностичних методик, спрямованих на з'ясування рівня розвитку мотивації, факторів привабливості професії, мотиваційним комплексом особистості, рівнем теоретичних знань з основ науково-дослідної діяльності; сформованістю у студентів організаційних умінь.

4. У результаті аналізу визначених рівнів готовності студентів до науково-дослідної діяльності на етапі констатувального експерименту було виявлено, що психолого-педагогічна, теоретична та практична підготовка студентів психолого-педагогічного факультету спрямована лише на часткове оволодіння знаннями та вміннями щодо науково-дослідної діяльності. У такій підготовці немає системності, внаслідок чого студенти відчувають труднощі в процесі написання курсових, дипломних, кваліфікаційних робіт тощо. Зокрема встановлено, що значна частина - 109 (47,3%) з 230 студентів має середній рівень знань з основ науково-дослідної діяльності і майже в усіх студентів - 196 (85,2%) спостерігається низький рівень огранізаторських схильностей. У ході дослідження було виявлено взаємозалежність між мотивацією і ставленням до обраної професійної діяльності. Зокрема більшості студентів - 188 (81,7%) з 230 (100%) притаманна внутрішня мотивація і позитивне ставлення до обраної професії, а отже і до науково-дослідної діяльності, як невід'ємної складової, що є позитивним чинником у визначенні пріоритетних напрямів формування готовності студентів до науково-дослідної діяльності.

5. Теоретично обґрунтовано та розроблено психолого-педагогічну модель формування готовності студентів до науково-дослідної діяльності, яка складається зі взаємоповязаних теоретичного, змістового та результативного блоків. У теоретичному блоці визначено мету завдання та принципи формування готовності студентів до науково-дослідної діяльності. Змістовий блок є практичною частиною психолого-педагогічної моделі. Він передбачає три етапи (І етап - оволодіння системою теоретичних знань, ІІ етап - оволодіння знаннями про особливості науково-дослідної діяльності, ІІІ етап - оволодіння практичними навичками науково-дослідної діяльності), які враховують специфіку діяльності, рівень якості підготовки студентів на кожному етапі. Процес формування готовності студентів до науково-дослідної діяльності, розглядали в особистісному, теоретичному та практичному напрямах. Змістовий блок передбачав апробацію розробленого нами спеціального курсу "Основи науково-дослідної діяльності". З метою визначення рівнів готовності студентів психолого-педагогічних факультетів до науково-дослідної діяльності у результативному блоці було схарактеризовано основні компоненти готовності (мотиваційний, когнітивний і операційний), та обґрунтувано критерії за якими можна визначити рівень готовності студентів до науково-дослідної діяльності та визначити рівень сформованості кожного з компонентів готовності. Експериментально доведено ефективність розробленої моделі та апробованого спеціального курсу "Основи науково-дослідної діяльності", яка виявилась у динаміці змін рівнів готовності студентів психолого-педагогічних факультетів до науково-дослідної діяльності. Отримані результати контрольного експерименту показали, що рівень готовності студентів до науково-дослідної діяльності після формувального експерименту є значно вищим. Зокрема високий рівень мотивації в контрольній групі зменшився на 10,1%, коли в експериментальній групі після формувального експерименту зріс на 10,7%; високий рівень знань в контрольній групі зріс на 0,84%, в експериментальній групі зріс на 11,6%; високий рівень організаторських схильностей в контрольній групі не змінився, в експериментальній групі зріс на 10,7%.

6. Розроблено методичні рекомендації щодо формування готовності студентів до науково-дослідної діяльності, які спрямовувались на: формування мотиваційного компоненту готовності (потреби, як джерела активності особистості; мотиви, як причину вибору спрямованості діяльності; емоції, прагнення, бажання й настанови, як регулятори динаміки діяльності); узагальнення та систематизацію знань студентів, що є складовими когнітивного компоненту готовності (теоретичні знання з фахових (психолого-педагогічних) дисциплін, знання про особливості науково-дослідної діяльності студентів, знання з організації науково-дослідної діяльності студентів психолого-педагогічних факультетів, знання про інтелетуальну власність); формування гностичних, проектувальних та організаційних умінь, що є складовими операційного компоненту готовності.

Розроблений спецкурс "Основи науково-дослідної діяльності" та методичні рекомендації щодо формування готовності студентів психолого-педагогічних факультетів до науково-дослідної діяльності було рекомендавано нами для практичного використання викладачами вищих педагогічних навчальних закладів у процесі професіної підготовки майбутніх фахівців.