Размещено на http://www.allbest.ru/

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

ОРГАНІЗАЦІЯ МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ В ПЕДАГОГІЧНОМУ УЧИЛИЩІ В УМОВАХ РЕАЛІЗАЦІЇ СТУПЕНЕВОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ ВЧИТЕЛЯ

Майданенко Світлана Вікторівна

УДК 378.022

13.00.04 - теорія та методика професійної освіти

Кіровоград - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Криворізькому державному педагогічному університеті.

Науковий керівник - доктор педагогічних наук, професор

Буряк Володимир Костянтинович,

ректор Криворізького державного

педагогічного університету.

Офіційні опоненти - доктор педагогічних наук, професор

Дмитренко Тамара Олександрівна,

Харківський національний педагогічний

університет імені Г.С. Сковороди,

завідувач кафедри соціальної педагогіки.

кандидат педагогічних наук, доцент, Бик Адам Сергійович, Кіровоградський

обласний інститут післядипломної педагогічної

освіти імені Василя Сухомлинського, заступник директора з наукової роботи

Захист дисертації відбудеться 3 липня 2007 року о 10.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради К 23.053. 02 в Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка (25006, м. Кіровоград, вул. Шевченка, 1).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (25006, м. Кіровоград, вул. Шевченка, 1).

Автореферат розісланий "31" травня 2007 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Т.Я. Довга

методичний вчитель педагогічний училище

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Сучасні тенденції розвитку України, демократизація суспільства ставлять перед вітчизняними педагогами нові завдання, одним з яких є вдосконалення процесу підвищення рівня професійної підготовки викладачів педагогічного училища в умовах реалізації ступеневої професійної освіти вчителя. Згідно з Указом Президента України “Про основні напрями реформування вищої освіти в Україні”, Законом України “Про вищу освіту”, Державною національною програмою “Освіта” (“Україна ХХІ століття”) стратегічним завданням реформування освіти є гуманістичне її спрямування, що може бути зреалізоване, зокрема, через упровадження інноваційної стратегії навчання. Вирішення цих проблем актуалізує значимість методичної роботи у закладах освіти, завданням якої є підвищення рівня педагогічної культури викладачів.

Система підвищення якості педагогічної діяльності потребує вдосконалення кваліфікованих спеціалістів відповідно до вимог Болонського процесу, рівноправним учасником якого стала Україна. Виходячи з цього положення, професійна діяльність викладачів розглядається як уміння впроваджувати нові принципи організації навчального процесу, нові типи стосунків між викладачем і студентами, нові “технології” опанування знаннями, нову прозорість навчального процесу. Визначені тенденції актуалізують потребу наукового дослідження організації методичної роботи, яка налагоджує, корелює і допомагає професійній освіті викладачів.

Існуюча система організації методичної роботи такої можливості не дає, оскільки управління цим процесом здійснюється примусово-виконавчим та адміністративно-командним стилем, у процесі якого вирішуються специфічні завдання без урахування творчого потенціалу педагогічного колективу. Згідно з цим принципом кінцевий результат методичної освіти викладачів виокремлює з загальної структури їх професійності лише інформативний аспект, а розвивальний потенціал підвищення кваліфікації педагогів за умов реалізації ступеневої професійної освіти вчителя залишається досить низьким.

Проблема організації методичної роботи в закладах освіти віддавна привертала увагу дослідників. Вона й сьогодні не втратила своєї актуальності. Причому має місце досить неординарний підхід щодо визначення самої суті цього поняття. Одні автори розглядають це поняття як форму організації підвищення професійності викладачів (Ю.К.Бабанський, Н.П.Волкова, В.І.Кудзоєва, Т.С.Рабченюк та інші), як умову розвитку педагогічної творчості педагогів (Т.О.Берсенєва, Л.Б.Білієнко, Н.В.Дудниченко, В.В.Загвязинський, С.П.Максимюк, Є.Г.Повар), як допомогу у формуванні наукової організації навчального процесу (Г.Азаріашвілі, В.Головінов і В.Головінова, І.П.Жерносек, В.Д.Зотова, О.Є.Остапчук), як засвоєння досягнень науки і передового досвіду (Г.Є.Гребенюк, О.Д.Деменцев, І.П.Жерносек, Ф.В.Касабаєва, К.П.Кіндрат, Ф.О.Красовський, Р.Ф.Кулдавлєтов, В.Т.Лозовецька, М.Д.Нікандров, Є.Д.Петрова та інші); інші - як організацію підвищення кваліфікації та атестації педагогічних працівників (Т.Р.Абдулаєв, О.О.Автомонова, В.І.Бондар, Х.І.Золотар, С.П.Мануйленко, О.М.Овдієнко).

Теоретичні основи організації науково-методичної роботи розробляли психологи. Поширеними темами дослідження є вивчення психологічної закономірності розвитку особистості дорослої людини і проблеми безперервної освіти (Л.І.Анциферова, В.М.Бегей, Є.С.Березняк, Є.В.Винославська, О.О.Диркач, О.П.Ситников), основи психології педагогічного менеджменту (М.М.Армстронг, О.В.Глузман, О.І.Куліш, М.В.Самоукіна), мотивація педагога до підвищення професійної кваліфікації (Е.В.Астахова С.І.Змєєв, Т.О.Гальцева, К.О.Кальницька, Ю.М.Кулюткін, В.Д.Шарко).

Різноманітність підходів і поглядів на проблему організації методичної роботи створює теоретичну платформу для подальшого наукового пошуку нами змісту і форм організації методичної роботи в педагогічному училищі. Наукова організація з розвитку педагогічної культури викладачів допомагає вирішувати завдання педагогічного училища з погляду кінцевого результату - фахової підготовки студентів.

Ефективність підвищення рівня професійної підготовки викладачів обумовлена підготовленістю керівників методичної роботи до управління педагогічним колективом та вмінням запроваджувати психолого-педагогічні умови, які б спонукали викладачів до творчої діяльності в цій роботі. Формування готовності керівників, використання інноваційних технологій навчання викладачів з позиції засвоєння нової філософії освітньої діяльності, розробка принципово нової програми організації методичної роботи для педагогічного колективу училища - сприятиме підвищенню результативності методичної роботи.

Визначаючи тему нашого дослідження, ми керувалися тим, що методична робота в педагогічному училищі в умовах ступеневої професійної освіти вчителя - це не тільки центр підвищення науково-методичного рівня викладачів, а й основа їх особистісного розвитку. Слід зазначити, що сьогодні складність управлінських проблем в організації методичної роботи у системі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів зростає з огляду на дві групи причин.

Першою є наявність у сучасній освітній діяльності педагога певних тенденцій (у порівнянні з традиційною діяльністю), що відзначають видатні вчені В.К.Буряк, С.Т.Золотухіна, Л.В.Кондрашова, С.Г.Мельничук, С.О.Сисоєва, Є.М.Хриков та інші. До таких тенденцій належать: а) фундаментальні зміни у філософії педагогічної освіти та в роботі викладачів; б) зміни в ставленні до студентів відповідно до нових форм організації навчального процесу; в) ускладнення змісту педагогічної діяльності викладачів; г) упровадження наукових досягнень у різноманітні інноваційні технології навчання; ґ) орієнтація на самостійну пізнавальну діяльність студентів у процесі їх професійної підготовки тощо.

Другою є те, що в результаті особливих умов суспільних процесів, які відбуваються на сучасному етапі, найголовнішою вимогою до педагогічного колективу виступає запит на конкурентоспроможний педагогічний колектив, діяльність якого визначається якістю фахової професійності, відповідальним ставленням до роботи і кінцевим результатом.

З огляду на гостроту і значущість зазначених протиріч, ми сформулювали проблему дослідження: які зміни необхідно внести в організацію методичної роботи, щоб забезпечити процес формування педагогічної культури у викладачів педагогічного училища.

Беручи до уваги вищесказане, вважаємо проблему організації методичної роботи у педагогічному училищі в умовах реалізації ступеневої професійної освіти вчителя актуальною. Ми змушені констатувати, що в науковій літературі не розкриті сутність, структурні компоненти інноваційної організації методичної роботи, форми і методи підготовки викладачів у новій філософії освітньої діяльності, зорієнтованій Болонським процесом.

З урахуванням усього сказаного темою дослідження визначено “Організація методичної роботи в педагогічному училищі в умовах реалізації ступеневої професійної освіти вчителя”.

Зв'язок роботи з науковими планами та темами. Тема дисертації є складовою теми “Мотивація пізнавальної діяльності: діагностика, розвиток, можливості педагогічного впливу”, над якою працює кафедра психології та педагогічних технологій Криворізького державного педагогічного університету, тема затверджена Вченою радою Криворізького державного педагогічного університету (№7-2003) й узгоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології Академії педагогічних наук України (протокол №3 від 25.03.2003 року).

Об'єктом дослідження є організація методичної роботи в закладах освіти.

Предмет дослідження - психолого-педагогічні умови, що забезпечують ефективну організацію методичної роботи в педагогічному училищі в контексті реалізації ступеневої професійної освіти вчителя.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні структурних компонентів і змісту організації методичної роботи та експериментальній перевірці психолого-педагогічних умов ефективної організації методичної роботи.

В основу дослідження покладене припущення, що впровадження інноваційної стратегії організації методичної роботи у педагогічному училищі в умовах ступеневої професійної освіти сприятиме формуванню педагогічної культури викладачів, якщо будуть забезпечені такі педагогічні умови:

- розроблена цілеспрямована програма з новим змістом інноваційної стратегії навчання викладачів у методичній роботі, яка буде сприяти системному розвитку педагогічної культури викладачів;

- розроблені для керівників тематичні комунікативні ситуації з управління педагогічним колективом у методичній роботі;

- реалізований ігровий підхід до засвоєння викладачами інноваційної технології навчання студентів;

- створений соціально-психологічний клімат стимулювання професійного розвитку і творчого потенціалу викладачів педагогічного училища.

Для досягнення поставленої мети потрібно розв'язати такі завдання:

1. Провести теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми організації методичної роботи, визначити зміст поняття “організація методичної роботи”, дати педагогічну інтерпретацію поняття “інноваційна організація методичної роботи”.

2. Здійснити аналіз змісту організації методичної роботи з погляду повноти відображення в ньому структурних компонентів ефективної методичної роботи в педагогічних училищах в умовах реалізації ступеневої професійної освіти вчителя.

3. Розробити модель інноваційної організації методичної роботи та визначити психолого-педагогічні умови її реалізації.

4. Експериментально перевірити ефективність розробленої програми, визначити результативність запроваджених психолого-педагогічних умов з розвитку педагогічної культури викладачів у методичній роботі.

Методологічну основу дослідження складають вчення про суспільну сутність і активність людини; про раціональну і творчу сутність особистості; про активну перетворюючу роль діяльності; про єдність свідомості і діяльності; про принципи детермінізму, системності і розвитку.

Вихідні положення дослідження ґрунтуються на Законах України “Про освіту”, “Про вищу освіту”, на Національній доктрині розвитку освіти, національній програмі “Освіта” (Україна ХХІ століття) та на таких документах: “Положення про науково-методичну раду з питань освіти Міністерства освіти і науки України”; положення “Про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)”, затверджене постановою Кабінету Міністрів України; Положення про запровадження неперервної освіти в Україні.

Теоретичну основу дослідження становлять відомі положення педагогів, які розкривають закономірності професійного становлення особистості (Б.Г.Ананьєв, Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн та інші); форми і зміст методичної роботи (Ю.К Бабанський, Л.М.Блудова, М.К.Гришин, І.П.Жерносек, В.В.Краєвський, Л.В.Кондрашова, М.Ю.Красовський, В.І.Лозова, О. М.Новиков, В.М.Юргулевич, І.К.Шалаєв, Т.М.Яковлева та інші); сутність і структуру педагогічної культури (В.П.Андрущенко В.К.Буряк, В.М.Гриньова, Т.В.Іванова, В.О.Конев, М.С.Розов); процес формування творчої особистості (В.І.Андрєєва, В.О.Кан-Калик, Я.О.Пономарьов, Н.Ю.Посталюк, М.М.Поташник, С.О.Сисоєва); концепцію інноваційної стратегії навчання (А.М.Єрмола, А.З.Зак, Ю.М.Кулютків, І.С.Ладенко, В.Я.Ляудіс, І.М.Семенов та ін.).

Методи дослідження: теоретичний аналіз наукової літератури з метою добору та осмислення фактичного матеріалу; вивчення освітніх концепцій, методик і технологій для визначення шляхів вирішення досліджуваної проблеми; соціологічні методи (анкетування, бесіда, інтерв'ю, тестування, педагогічний моніторинг) - для виявлення і подальшого аналізу досліджуваних процесів і явищ; моделювання використовувалося для створення комунікативних ситуацій, максимально наближених до реальної педагогічної діяльності викладачів педагогічного училища; експеримент - для перевірки результативності програми дослідження; статистична обробка отриманих даних з метою виявлення кількісних та якісних характеристик результативності дослідно-експериментальної роботи.

Експериментальною базою дослідження були Дніпропетровське педагогічне училище Дніпропетровського національного університету, Нікопольське педагогічне училище Криворізького державного педагогічного університету, Жовтоводське педагогічне училище Криворізького державного педагогічного університету.

Організація дослідження. Дослідження проводилось у три етапи протягом 2000-2007 років.

На першому етапі (2000-2001 рр.) вивчалася розробка досліджуваної проблеми на теоретичному рівні, була проаналізована філософська, педагогічна, психологічна і методична література з теми дослідження. Було визначено об'єкт, предмет, мету і завдання, висунута гіпотеза, проведений констатувальний експеримент для з'ясування початкового рівня сформованих умінь ефективно організовувати методичну роботу в педагогічному училищі.

На другому етапі (2002-2005 рр.) була теоретично обґрунтована структура і зміст організації методичної роботи в педагогічному училищі й апробована технологія інноваційної організації методичної роботи.

На третьому етапі (2006-2007 рр.) узагальнено та проаналізовано матеріали експериментального дослідження, проведена якісна й кількісна обробка отриманих даних, апробовані методичні рекомендації щодо ефективної організації методичної роботи в педагогічному училищі в умовах реалізації ступеневої професійної освіти вчителя.

Наукова новизна та теоретична значущість дослідження полягають у тому, що:

- теоретично обґрунтовані етапи розвитку організації методичної роботи в нашій країні;

- розкрита сутність інноваційної організації методичної роботи в педагогічному училищі;

- виявлені структурні компоненти та основні характеристики цієї організації, запропоновані критерії рівнів ефективної організації методичної роботи;

- вперше теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено технологію інноваційної організації методичної роботи, яка стимулює мотивовану участь викладачів у методичній роботі;

- конкретизовано сукупність педагогічних умов, що забезпечують результативність розвитку педагогічної культури у викладачів.

Практичне значення отриманих результатів дослідження:

- розроблено і запроваджено технологію моделювання інноваційної організації методичної роботи в педагогічному училищі, суть якої визначається побудовою процесу підготовки керівників до управління методичною роботою;

- апробовано авторську програму інноваційної організації методичної роботи в педагогічному училищі та досліджено психолого-педагогічні умови її ефективної реалізації;

- розроблено різноманітні завдання-ситуації, визначено методику проведення ігрової техніки у розвитку педагогічної культури педагогів.

Матеріали дослідження можуть бути використані в практичній діяльності керівників методичної роботи в закладах освіти.

Результати дисертаційного дослідження впроваджено в практику роботи Дніпропетровського педагогічного училища Дніпропетровського національного університету, Нікопольського педагогічного училища Криворізького державного педагогічного університету, Жовтоводського педагогічного училища Криворізького державного педагогічного університету.

Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження були представлені на щорічних наукових конференціях, що проходили в Криворізькому державному педагогічному університеті, на Міжнародних науково-практичних конференціях „Активізація навчальної діяльності у вищій і загальноосвітній школі” (Кривий Ріг, 2000); „Міжнародне співробітництво в галузі освіти” (Ялта, 2003); „Динаміка наукових досліджень - 2005”, (Дніпропетровськ, 2005); „Діагностика навчання, виховання і розвитку студентів як умова індивідуалізації та диференціації навчально-виховного процесу” (Нікополь, 2002); ”Програмно-цільове управління навчальним процесом на діагностичній основі як умова підвищення ефективності розвитку особистості студента” (Дніпропетровськ, 2003); у формі доповідей - на методологічному і методичному семінарах, засіданнях кафедри психології і педагогічних технологій Криворізького державного педагогічного університету.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження представлено в наукових статтях, тезах, методичних рекомендаціях. За результатами дослідження опубліковано 6 праць (із них 5 - статті у збірниках, затверджених ВАК України).

Структура дисертації. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (219 найменувань), в роботі подано 21 таблиця, 2 рисунки, 14 додатків на 14 сторінках. Загальний обсяг дисертаційної роботи 207 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання, викладено методологічну основу дослідження, розкрито його наукову новизну, теоретичну та практичну значущість, окреслений особистий внесок дисертанта, подано висновки про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі “Теоретичні основи методичної роботи” проаналізовано психолого-педагогічну літературу; розкрито сутність поняття “організація методичної роботи”, основні підходи до пізнання сутності управління методичною роботою; обґрунтовано роль методичної роботи в розвитку педагогічної культури викладачів педагогічного училища.

Порівняльний аналіз зарубіжної та вітчизняної наукової літератури з питань організації методичної роботи в закладах освіти показав, що існує різноманітність висвітлення цих питань а) у видах заходів, що пов'язані з розробкою місії методичної допомоги викладачам (як самостійної системи, що має основні цілі, завдання та цінності); б) у технології організації навчання (врахування найбільш важливих психолого-педагогічних чинників, які сприяють успішному навчанню (розробка моделей та етапів їх упровадження). Визначення умов підготовки керівників до організації методичної роботи у наукових джерелах координувалося відповідно до а) забезпечення стратегічного управління методичною роботою в освітніх організаціях; б) врахування особливостей соціального запиту на спрямованість педагогічної діяльності; в) запровадження інновацій у навчально-виховний процес.

Аналіз зарубіжної літератури з досліджуваної проблеми дав можливість визначити широкі можливості для різноманітної інтерпретації методичної роботи в закладах освіти. Популярними є дві унікальні методики. Перша має назву “Розвиток творчого потенціалу особистості” (“Рerson-centre approach” - (“PCA”). Особливість цієї методики полягає в централізованому підході до особистості, яка виступає головною ланкою в моделі “РСА”, а рольові ігри виконують функцію впровадження цієї методики (автор Д.Лепо). Друга методика спрямована на підготовку вчителя-організатора і визначена у програмі “Управлінське навчання” (“Management Learning”), зміст якої спрямований на підготовку викладачів-керівників. Програма складається із семи тематичних сесій, кожна з яких розрахована на дев'ять днів, а загальний час охоплює два роки. За цей період викладачі й керівники навчального закладу оволодівають усіма нюансами побудови оптимальних ділових стосунків у навчально-виховному процесі та методиками управління процесом навчання (автор Е.Медоус).

Аналіз наукових джерел цього питання, насамперед тих, що відображають історичні етапи розвитку організації методичної роботи в закладах освіти, і частково - психологію управління педагогічним колективом з питань підвищення рівня професійної діяльності, а також узагальнення власного педагогічного досвіду автора - все це дало нам можливість виділити чотири основні етапи у вирішенні проблем організації методичної роботи в нашій країні. Хронологічно, на наш погляд, їх можна розподілити так:

І етап - “Початковий” (з початку 20-х і до середини 60-х років ХХ століття), характеризується зародженням та розвитком організації методичної роботи в закладах освіти.

2 етап - “Централізовано-управлінський” (із середини 60-х і до середини 70-х років ХХ століття), ознаки якого визначаються будовою ієрархічних структурних компонентів в організації методичної роботи.

3 етап - “Класичний” (з 70-х до середини 90-х років ХХ століття), характеризується злагодженою структурою управління процесом організації методичної роботи (елементи його структурних компонентів залишаються і до сьогодні).

4 етап - “Інноваційний” (із середини 90-х років ХХ століття і по теперішній час). Особливість цього етапу пов'язана зі зміною філософії освіти в Україні, із тенденція інтеграції освіти України з європейським співтовариством, із “перебудовою” світогляду викладачів щодо зміни традиційної організації навчання на інноваційну.

Інноваційний етап в організації методичної роботи спрямований на діяльність із підготовки викладачів до особистісно-зорієнтованого навчання, до розвитку викладача як самодостатньої особистості, творчого суб'єкту педагогічної діяльності, підготовленого до діалогічного демократичного спілкування. У руслі цієї спрямованості полягає гуманістична спрямованість організації методичної роботи.

Порівняльний аналіз сучасного зарубіжного і вітчизняного досвіду вирішення проблем з організації методичної роботи дозволив виділити низку спільних і відмінних характеристик. До спільних характеристик організації методичної роботи слід віднести наявність спільних локальних документів (вони є вихідними у складанні планів та тематичних занять); визначення значущості методичної роботи у формуванні особистісного потенціалу викладача як джерела організації та проведення навчання учнів, студентів тощо; використання інтерактивних технік у підвищенні педагогічної майстерності.

Виявлено також низку відмінностей, які простежуємо в розвитку зазначеного напрямку у західних і вітчизняних дослідженнях:

По-перше, мова йде про відмінність в історичних етапах розвитку. Якщо на Заході цей напрямок у педагогіці був тісно пов'язаний з психологією, то у вітчизняній науці психологічні дослідження були проведені значно пізніше.

По-друге, можна говорити про різне структурне оформлення організації методичної роботи в різних навчальних закладах. Наприклад, у європейських державах цей вид роботи пов'язаний із психологічними аспектами виконання викладачем своїх обов'язків, функціонуванням та розвитком творчого потенціалу особистості викладача. В Україні представлено лише дві складові цього процесу - психологія педагогічного такту вчителя та психологічні теорії навчання.

По-третє, проблема організації будь-якої роботи в наукових джерелах розглядається і як одна з функцій управління, і як процес налагодження, впорядкування, приведення чогось до певної системи.

У процесі дослідження нами було встановлено, що традиційна система організації методичної роботи в педагогічних училищах в умовах реалізації ступеневої професійної освіти вчителя повною мірою не задовольняє запит сучасної нової освіти, спрямованість якої обумовлена підготовкою викладача до педагогічної діяльності відповідно до вимог Болонського процесу. Разом з тим простежуємо недооцінку підготовки керівників до управління процесом організації підвищення рівня професійної підготовки викладачів педагогічного училища. Вирішення цієї проблеми вимагає пошуку нових шляхів обґрунтування тих чинників, що позитивно впливають на результативність методичної роботи, яку ми бачимо через визначення структури інноваційної організації методичної роботи, підготовку керівників до рівня готовності ефективно керувати процесом організації методичної роботи.

Теоретико-методологічною основою у визначенні змісту організації методичної роботи ми вважаємо: 1) загальнонаукові принципи методології пізнання; 2) принцип цілісності і системності як системно-структурний підхід до моделювання змісту організація методичної роботи 3) єдність теорії та практики; 4) врахування цінностей і особистісних смислів у мотивації щодо засвоєння змісту організації методичної роботи 5) принципи управління інноваційними освітніми процесами.

Аналіз структури організації методичної роботи в умовах реалізації ступеневої професійної освіти вчителя ми визначаємо як цілісну систему, що охоплює “зовнішню” і “внутрішню” структуру організації підвищення професійного рівня педагогічної діяльності викладача. До “зовнішньої” організації відносяться 1) Міністерство освіти і науки України, функціональні обов'язки якого пов'язані з визначенням стратегії і тактики діяльності методичної роботи в закладах освіти; 2) Управління освіти обласних державних адміністрацій, функціональний обов'язок яких пов'язаний із визначенням управлінської команди і педагогічних кадрів та контролем здійснення методичної роботи в закладах освіти; 3) Управління відділів освіти державної адміністрації, функціональний обов'язок яких пов'язаний з науково-методичним забезпеченням організації методичної роботи; 4) заклади ступеневої професійної педагогічної освіти, функціональні обов'язки яких пов'язані з організацією методичної роботи з удосконалення навчально-виховного процесу.

“Внутрішня” організація методичної роботи розглядається нами з організаційно-технологічного і психолого-педагогічного поглядів. Такий підхід дозволив нам виділити два рівні у “внутрішній” організації методичної роботи. Перший рівень “внутрішньої” організації методичної роботи складається з чотирьох компонентів: 1. Планування діяльності методичної роботи у педагогічному училищі. 2. Керівництво методичною роботою у педагогічному училищі. 3. Контроль діяльності учасників методичної роботи. 4. Корекція і координація методичної роботи. Другий рівень “внутрішньої” структури організації методичної роботи визначається нами у психолого-педагогічній готовності керівників і викладачів педагогічного училища до участі в методичній роботі. 1. Мотиваційний показник до управління педагогічним колективом у методичній роботі і заохочення брати участь у цій роботі. 2. Змістовий показник усвідомлених знань про інноваційне управління методичною роботою 3. Знання, уміння і навички здійснювати інноваційну стратегію організації навчальної діяльності. 4. Особистісний показник - розвиток інноваційного мислення і гуманістичної спрямованості викладача.

Ефективність розвитку педагогічної культури викладачів залежить, з одного боку, від сформованої готовності керівників до інноваційної організації освітньої діяльності, а з іншого - від сформованої готовності викладачів активно брати участь у ній. Готовність до організації методичної роботи розглядається нами як складне особистісне утворення, що містить знання і вміння оперувати плануванням, керуванням, контролем і корекцією змісту освітньої програми методичної роботи та вміння вирішувати завдання, що виникають у процесі підвищення професійного рівня викладачів педагогічного училища.

У дисертації розкривається критерій готовності до інноваційної організації, який представлений такими структурними компонентами: мотиваційним - позитивна мотивація і спрямованість керівників на інноваційну організацію методичної роботи, позитивна мотивація викладачів брати участь у методичній роботі; когнітивним - знання про технологію наукового управління освітньою діяльністю, про інноваційну стратегію навчання, вміння створювати позитивний соціально-психологічний клімат, упроваджувати педагогічну технологію з розвитку особистості, втілювати кредитно-модульну систему, використовувати комп'ютерну техніку; особистісним - сформованість гуманістичної спрямованості, відкритості, комунікативності, творчої здатності здійснювати педагогічну діяльність.

У ході виконання дослідження ми встановили показник розвитку педагогічної культури в методичній роботі за показником критерію готовності до інноваційної організації методичної роботи відповідно до таких рівнів.

Примусово-виконавчий (низький рівень) характеризується відсутністю наукової організації управління, стихійним виконанням завдань, егоїстичною спрямованістю у визначенні пріоритетів у виконанні завдань з методичної роботи, непослідовністю суворого дотримання мети і здійсненням контролю за своїми діями, провокує дискомфорт та негативний соціально-психологічний клімат, використовує традиційний підхід у навчанні студентів.

Репродуктивно-виконавчий (нижчий за середній) відзначається адміністративно-командним стилем управління методичною роботою, репродуктивним виконанням завдань, егоцентричною спрямованістю у визначені пріоритетних цілей і завдань методичної роботи, відсутністю особистісної позиції та провокуванням суперечності у взаємодії з учасниками методичної роботи, користуванням традиційною організацією навчання.

Ініціативно-особистісний (середній рівень) визначає адміністративно-командний стиль управління методичною роботою, творче ставлення до виконання завдань із методичної роботи, намагання створити нове, оригінальне для навчально-виховного процесу, егоцентричну спрямованість у визначені пріоритетних цінностей, намагання підтримувати позитивний соціально-психологічний клімат, зацікавленість до впровадження передового педагогічного досвіду, хоча й без наукового обґрунтування;

Інноваційно-творчий (високий рівень) характеризується науково-методичним підходом до управління методичною роботою і намаганням створити конкурентноздатну команду викладачів, творчим виконанням завдань у методичній роботі; створенням позитивного соціально-психологічного клімату, впровадженням інноваційних технологій і кредитно-модульної системи.

Результативність організації методичної роботи пов'язана зі сформованістю інноваційно-творчого рівня готовності керівників і викладачів підвищувати професійний рівень та розвивати педагогічну культуру.

Підготовка керівників методичної роботи і викладачів педагогічного училища до інноваційної організації методичної роботи протікає успішно у сукупності взаємодії психолого-педагогічних умов: а) цілеспрямованості методичної роботи відповідно до програми, що спрямована на підвищення рівня педагогічної культури; б) впровадження тематичних комунікативних ситуацій з розвитку у керівників умінь керувати організацією методичної роботи; в) втілення тематичних ігрових моделей з метою спонукання викладачів до вмотивованої участі у методичній роботі; г) створення позитивного соціально-психологічного клімату в педагогічному колективі.

У розділі ІІ “Дослідно-експериментальна робота з виявлення ефективності організації методичної роботи в практиці педагогічного училища в умовах реалізації ступеневої професійної освіти вчителя” подано аналіз стану педагогічної практики з досліджуваної проблеми, з'ясовано причини низької результативності педагогічної роботи, розкрито методику проведення експериментальної роботи, конкретизовано її зміст і умови проведення, проаналізовано результати педагогічного експерименту.

Констатувальний експеримент проводився на базі Дніпропетровського педагогічного училища Дніпропетровського національного університету, Нікопольського педагогічного училища Криворізького державного педагогічного університету, Жовтоводського педагогічного училища Криворізького державного педагогічного університету.

Проведення констатувального експерименту ґрунтувалось на теоретичних положеннях, розглянутих у першому розділі, та розроблених критеріях готовності до організації методичної роботи. Застосування комплексу методик дозволило визначити чотири рівні підготовленості керівників і викладачів до організації методичної роботи.

На етапі контатувального експерименту було виявлено, що керівники методичної роботи мають перевагу низького примусово-виконавчому рівня підготовленості до управління методичною роботою (25,71% в експериментальній групі і 26,67% у контрольній). Керівники цієї групи не визначали значущість методичної роботи в діяльності педагогічного училища. Діагностування управлінського мотиву показало незацікавленість керівників запроваджувати інноваційну стратегію навчання, а також було визначено егоїстичну спрямованість у визначенні пріоритетних завдань методичної роботи. Когнітивний (змістовний) показник рівня їх знань про кредитно-модульну систему та інноваційну організацію навчання складає 11,39% в експериментальній групі і 12,50% у контрольній, що не задовольняє стан сучасних вимог педагогічної діяльності. Діагностика особистісного показника, гуманістичної спрямованості була визначена в 15,18% у експериментальній групі і 15,62% у контрольній. Респонденти, що перебувають на репродуктивно-виконавчому рівні, до організації методичної роботи відносяться як до примусової роботи, шаблонно, а тому й відсторонено (45,71% в експериментальній групі і 43,33% у контрольній). До ініціативно-особистісного (середнього) рівня були віднесені керівники, які використовували адміністративно-командний стиль управління методичною роботою, частково виконували творчі завдання (22,85% в експериментальній групі і 23,33% у контрольній). Вони прагнули до творчого виконання методичних завдань та заохочення викладачів у методичній роботі. Керівники з найвищим рівнем підготовленості до управління методичною роботою, визначеним нами як інноваційно-творчий (високий) рівень, виявляють значну зацікавленість у впровадженні інноваційних технологій та кредитно-модульної системи, саморозвитку в питаннях комунікативності, гуманістичної спрямованості створення позитивного соціально-психологічного клімату (5,71% в експериментальній групі і 6,67% у контрольній).

Результати костатувального експерименту дозволяють зробити висновок, що традиційний підхід до організації методичної роботи не забезпечує ефективне її використання у підвищенні рівня професійності викладачів педагогічного училища. Діагностичний матеріал підтвердив припущення про неповне використання можливостей методичної роботи у педагогічному училищі та засвідчив необхідність пошуку нового змісту освітньої діяльності у підвищенні рівня професійності викладачів. Тому формувальний експеримент було спрямовано на теоретичну та практичну підготовку керівників до інноваційної організації методичної роботи саме так, щоб здійснювався розвиток педагогічної культури. При цьому враховувалися принципи особистісно-зорієнтованого підходу до викладачів; діалогової взаємодії між керівниками методичної роботи і викладачами - учасниками цієї роботи; співтворчості у організації методичної роботи

Цілеспрямована підготовка керівників методичної роботи і викладачів до активної участі у ній здійснювалась за програмою “Інноваційна організація методичної роботи”. Програма формувального експерименту спрямована на забезпечення усвідомленого розуміння сутності інноваційної технології організації навчання, розвиток педагогічної культури у передачі накопиченого фахового досвіду, формування вмінь використовувати комп'ютерну техніку. Реалізація запропонованої програми передбачає використання відповідних форм, методів та прийомів.

Наша дисертаційна робота є одним із тих досліджень, що орієнтовані інноваційною педагогікою. Ми здійснюємо пошук “перебудови” світогляду викладачів з традиційної педагогіки на інноваційну. Впровадження інноваційної організації методичної роботи полягає в розвитку педагогічної культури викладача, теоретичні ознаки якої представлені в нашій роботі відповідно до концепції В.К.Буряка. Запропонована вченим концепція визначається формулою “МИ” як показник суб'єкт-суб'єктної педагогічної діяльності. Визначена концепція є логічним продовженням педагогіки співробітництва і в той же час виступає як нова спіраль у діалектичному розвитку інноваційної педагогіки. Узявши цю теорію за орієнтир, ми, відповідно до теми нашого дослідження, доповнюємо такими ознаками поняття педагогічної культури - це особистісне утворення викладача, що характеризується гуманістичними стосунками з усіма учасниками методичної роботи з метою створення конкурентноздатного колективу, в якому панує позитивний соціально-психологічний клімат, що зумовлює ефективну працездатність. Викладачі, як наслідок, володіють професійними знаннями, методикою викладання фахової дисципліни, формами організації кредитно-модульної системи, використовують комп'ютер і готові допомогти кожному студенту розкрити свій потенціал. Ми спираємося, що очевидно, на положення про розвиток творчого мислення педагога, здібності адаптуватися у навчально-виховний процес у складних психолого-педагогічних ситуаціях, що дозволяє йому, педагогу, повноцінно сприймати динамічні зміни фахової, психологічної та педагогічної наук, реалізувати себе відповідно до позиції гуманістичного підходу у взаємодії з учасниками навчального процесу.

У розробці дослідно-експериментальної програми ми ставили такі вимоги до її змісту: 1) програма відображає всі головні ідеї та ознаки методичної роботи в педагогічному училищі, враховує педагогічну компетентність в управлінні педагогічним колективом, розкриває сутність управління, організації, контролю і корекції методичної роботи; 2) зміст програми складається на принципах інноваційної педагогіки з урахуванням вимог Болонського процесу, як необхідної умови запровадження кредитно-модульної системи; 3) програма відтворює специфіку навчального закладу - педагогічного училища як ступеневої професійної освіти вчителя; 4) програма включає навчання викладачів на засвоєння достатнього рівня використання комп'ютера.

Експериментальне навчання керівників проходило в межах комунікативних тематичних ситуацій, що передбачали закріплення теоретичного матеріалу. Ігрова техніка розглядалася в нашому дослідженні як основний елемент при формуванні мотивації до організованої діяльності на зростання педагогічної культури.

Реалізація ігрового підходу до навчання керівників і викладачів підвищила їх творчу активність до впровадження кредитно-модульної системи та інноваційних технологій навчання студентів. Уся система запропонованих комунікативних ситуацій була спрямована на розвиток мотиваційної спрямованості до участі в методичній роботі, формування науково-методичних знань навчання студентів, формування гуманістичної спрямованості викладачів.

Ми змогли простежити протягом трьох років формувального експерименту процес становлення професійної готовності керівників до інноваційної організації методичної роботи: вміння створювати конкурентноздатну команду педагогів не тільки на засвоєння теоретичних положень з психології, педагогіки та фахових дисциплін, а й у професійному втіленні їх у педагогічний процес; умінні впроваджувати демократичне спілкування з колегами, студентами та їх батьками; вміння підтримувати позитивний соціально-психологічний клімат; вміння мотивувати учасників методичної роботи до саморозвитку й формування педагогічної культури.

Проведена дослідно-експериментальна робота сприяла виявленню тісного зв'язку між позитивним мотивом щодо методичної роботи і успішністю оволодіння інноваційною стратегією навчання, кредитно-модульної системи та засвоєння вмінь користуватися комп'ютером.

Результати аналізу показали, реалізація запропонованої експериментальної програми, її організація і проведення забезпечили поліпшення стану використання методичної роботи у педагогічному училищі від низького і нижчого за середній до середнього і високого рівнів у експериментальних групах. Зібрані дані оформлено в табл.1 і табл.2.

Таблиця 1

Показники рівнів готовності керівників організовувати методичну роботу (експериментальна і контрольна групи, %)

Кількість керівників	Рівні готовності керівників ефективно здійснювати методичну роботу
	“1” (низький рівень)	“2” (нижчий за середній)	“3” (середній рівень)	“4” (високий рівень)
	І зріз	2 зріз	І зріз	2 зріз	І зріз	2 зріз	І зріз	2 зріз
Е - група 35	(9) 25,71	(2) 5,71	(16) 45,71	(7) 20,0	(8) 22,85	(9) 25,71	(2) 5,71	(16) 45,71
К - група 30	(8) 26,67	(7) 23,33	(13) 43,33	(10) 33,33	(7) 23,33	(10) 33,33	(2) 6,67	(3) 10,0

Позитивні зрушення, за табл.1, було досягнуті завдяки логічно побудованій та цілеспрямованій формувальній частині експериментальної роботи, використанню у її змісті інноваційних технологій організації методичної роботи як умови розвитку педагогічної культури. Важливе значення мали психолого-педагогічні умови, доцільні методи та система вдало дібраних вправ і завдань, що сприяло зростанню інноваційно-творчого (високого) рівня на 40,0% у експериментальній групі.

Таблиця 2

Рівні сформованості готовності викладачів до участі у методичній роботі (експериментальна і контрольна групи, в %)

Кількість викладачів	Рівні ефективності використання методичної роботи
	“1” (низький рівень	“2” (нижчий за середній	“3” (середній рівень)	“4” (високий рівень)
	І зріз	2 зріз	1 зріз	2 зріз	1 зріз	2 зріз	1 зріз	2 зріз
Експериментальна група 48 викладачів	(12) 25,0	-	(22) 45,83	(4) 8,33	(10) 20,83	(9) 18,75	(4) 8,33	(35) 72,92
Контрольна група 51 викладач	(9) 17,64	(9) 17,64	(26) 50,08	(18) 35,29	(11) 21,57	(16) 31,37	(6) 11,76	(8) 15,69

Позитивна динаміка високого рівня готовності викладачів до участі у методичній роботі зросла на 64,59%. Інакше кажучи, в експериментальній групі не залишилося викладачів, які не були б схильні до інноваційної організації методичної роботи.

Результативність формувального експерименту підтверджується показником сформованості педагогічної культури у експериментальній групі у порівнянні з контрольною.

Таблиця 3

Вибірка результатів дослідження показника педагогічної культури до і після формувального експерименту, %

	До експерименту	Після експерименту
Рівні	ЕГ (48)	КГ (51)	ЕГ (48)	КГ (51)
Репродуктивний (низький)	(19) 39,58	(34) 66,67	-	(25) 49,02
Ініціативно-індивідуальний (середній)	(25) 52,08	(11) 21,57	(13) 27,08	(18) 35,30
Інноваційно-творчий (високий)	(4) 8,33	(6) 11,76	(35) 72,92	(8) 15,69

Позитивних зрушень, на нашу думку, було досягнуто завдяки логічно побудованій та цілеспрямовано розробленій формуючій частині експериментальної роботи, використанню у її змісті експериментальної програми інноваційної організації методичної роботи, позитивного соціально-психологічного клімату, розроблених тематичних комунікативних ситуацій і ігрових технік як шляхів формування педагогічної культури у методичній роботі.

З табл. 3 видно, що після проведення формувального експерименту не було жодного респондента, який би перебував на низькому, репродуктивному рівні. Інакше кажучи, в експериментальній групі не залишилося викладачів, які не були б схильні до інноваційної педагогічної діяльності. На 25% зменшилася кількість респондентів, які перебувають на середньому, ініціативно-індивідуальному рівні. Значно зросла частка викладачів, які мають високий, інноваційно-творчий рівень (64,59). Ці викладачі вирізняються своєю схильністю до саморозвитку педагогічної культури. Вони проявили високий рівень готовності до активної участі в організації методичної роботи.

Порівняння отриманих результатів щодо поділу керівників і викладачів залежно від рівня готовності до організації методичної роботи у педагогічному училищі свідчить про правомірність висунутої гіпотези дослідження. Значні розбіжності кількісних показниках у експериментальній групі до початку і після завершення формувального експерименту свідчать про доцільність та ефективність запропонованої нами програми та методики підготовки керівників до інноваційної організації методичної роботи.

ВИСНОВКИ

Теоретичний аналіз і експериментальне дослідження показало, що система підвищення рівня професійної підготовки викладачів у педагогічному училищі в умовах реалізації ступеневої професійної освіти вчителя потребує науково-методичного обґрунтування організації методичної роботи відповідно до вимог Болонського процесу. В удосконаленні організації методичної роботи в закладах освіти ми враховували психолого-педагогічні чинники, пов'язані з розвитком особистісного потенціалу педагогічних кадрів та закономірностей упровадження сучасної нової освітньої філософії.

У ході проведеного педагогічного експерименту вдалося встановити:

1. Суттєві відмінності у розвитку процесу організації методичної роботи у західних і вітчизняних дослідженнях: а) відмінність в історичних етапах розвитку (на Заході цей напрямок у педагогіці був тісно пов'язаний із психологією, у вітчизняній науці психологічна допомога у методичній роботі була впроваджена значно пізніше); б) відмінність у структурі організації методичної роботи і функціональної причетності в різних навчальних закладах (в європейських державах цей вид роботи в основному пов'язаний із педагогічним менеджментом, у вітчизняній - із організацією по обміну педагогічного новаторства і впровадженням наукових досягнень).

2. Суттєві ознаки, що розкривають суть поняття “інноваційна організація методичної роботи”, складаються 1) з мети організації методичної роботи; 2) з утілення інноваційної стратегії організації процесу навчання викладачів у методичній роботі; 3) із сукупності педагогічних технологій з реалізації нової філософії освітньої діяльності, нового принципу організації навчального процесу, нового типу відносин між викладачами і студентами, нової “технології” опанування знань, нової організації навчального процесу, що характеризує “прозорість”; 4) із правил, що регулюють відносини між усіма учасниками навчального процесу з метою стимулювання активності викладачів до участі в методичній роботі.

3. Суть інноваційної організації методичної роботи принципово відрізняється від традиційної організації, оскільки 1) на перший план виступає змістовний матеріал методичних занять, в яких розкривається сутність нової філософії освітньої діяльності, нові принципи організації навчального процесу, новий тип відношень між викладачем і студентом, нові “технології” опанування знань, це унеможливлює репродуктивні методи навчання, це прозорість навчального процесу, 2) на другий план організації методичної роботи виступають завдання щодо вироблення потреби у викладача формувати педагогічну культури в організації навчально-виховного процесу методичної роботи, 3) на третій план організації методичної роботи виноситься питання з формування свідомого розуміння значимості особистісно-орієнтованої позиції в навчальному процесі, в якому переважає організаційна і стимулююча функція (кожний учасник навчального процесу виступає як цілісна особистість, що взаємодіє з іншими), 4) на четвертий план організації методичної роботи ми виділяємо функціональні педагогічні завдання, що стимулюють активність викладачів у розвитку педагогічної культури.

4. У процесі дослідження була розроблена та апробована система критеріїв інноваційної організації методичної роботи, яка включає такі складові а) позитивна мотивація і спрямованість керівників до інноваційної організації методичної роботи, позитивна мотивація викладачів брати участь у методичній роботі, б) когнітивний і дієвий показник, що визначає рівень знань, умінь і навичок з технології наукового управління педагогічним колективом, з інноваційної організації методичної роботи, з умов, що сприяють забезпеченню позитивного соціально-психологічного клімату, з інноваційних технологій і кредитно-модульної системи та уміння використовувати комп'ютерну техніку, в) гуманістична спрямованість особистості викладача. В свою чергу критерії інноваційної організації методичної роботи надали можливість визначити рівні готовності керівників до управління процесом організації підвищення рівня професійної освіти в педагогічному училищі. За нашими даними, готовність до інноваційної організації методичної роботи проходить чотири рівні - примусово-виконавчий (низький рівень), репродуктивно-виконавчий (нижчий за середній), ініціативно-особистісний (середній рівень), інноваційно-творчий (високий рівень).

5. Теоретико-методологічною основою в розробці експериментальної програми був системно-структурний підхід до визначення її змісту. Програма відображає 1) всі головні ідеї й ознаки методичної роботи в педагогічному училищі, враховує педагогічну культуру в управлінні педагогічним колективом, розкриває сутність управління, організації, контролю і корекції методичної роботи; 2) принципи інноваційної педагогіки з урахуванням вимог Болонського процесу, що обумовлюють упровадження кредитно-модульної системи; 3) специфіку навчального закладу - педагогічного училища - як ступеневої професійної освіти вчителя; 4) зміст навчального курсу із засвоєння достатнього рівня користуванням комп'ютером.

6. Формування готовності керівників до організації методичної роботи й підготовки викладачів до активної участі щодо підвищення свого професійного рівня було здійснено через апробацію створених моделей: 1) модель інноваційної організації підвищення рівня професійної підготовки викладачів педагогічного училища; 2) моделі ігрових технологій, тематичні комунікативні ситуації, педагогічні задачі з розвитку педагогічного світогляду викладачів у контексті нової філософської освітньої діяльності; 4) модель здорового соціально-психологічного клімату в організацію методичної роботи з метою створення конкурентноздатного педагогічного колективу для формування педагогічної культури.