Розвиток культури міжнаціонального спілкування майбутнього вчителя початкових класів

Методологічні засади, сутність та психолого-педагогічні аспекти розвитку культури міжнаціонального спілкування. Педагогічні умови та технологія розвитку культури міжнаціонального спілкування в процесі підготовки майбутнього вчителя початкових класів.

Рубрика Педагогика
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 29.09.2013
Размер файла 49,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут педагогіки і психології професійної освіти Академії педагогічних наук України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Розвиток культури міжнаціонального спілкування майбутнього вчителя початкових класів

Атрощенко Тетяна Олександрівна

13.00.04 - теорія та методика професійної освіти

УДК 373.313.035.6

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Мукачівському технологічному інституті, м. Мукачеве.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор

Дубасенюк Олександра Антонівна,

Житомирський державний університет ім. Івана Франка,

проректор з наукової роботи, міжнародних та регіональних зв'язків, м. Житомир;

кандидат педагогічних наук, доцент

Москаленко Алла Миколаївна,

Київський національний університет ім. Тараса Шевченка,

доцент кафедри педагогіки, м. Київ.

Провідна установа:

Кіровоградський державний педагогічний університет ім. В. Винниченка, кафедра педагогіки, м. Кіровоград.

Захист відбудеться 23 листопада 2005 року о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою 04060, м. Київ, вул. М. Берлінського, 9, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлінського, 9).

Автореферат розіслано 22 жовтня 2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

Лапаєнко С.В.

Загальна характеристика роботи

Актуальність і доцільність дослідження. В умовах становлення суверенної, незалежної Української держави особливої ваги набувають завдання виховання людини. І в цьому контексті виняткове значення мають педагогічна теорія і практика.

Національною доктриною розвитку освіти, що затверджена указом Президента України 17 квітня 2002 р., серед іншого визначено стратегію мовної освіти. Обґрунтовано положення про те, що “освіта сприяє розвитку високої мовної культури громадян, вихованню поваги до державної мови та мов національних меншин в Україні, толерантності у ставленні до носіїв різних мов і культур”. У цьому документі наголошується на важливості забезпечення права “національних меншин на задоволення освітніх потреб рідною мовою, збереження та розвиток етнокультури, її підтримку та захист державою” Поряд з цим підкреслено, що “у навчальних закладах, в яких навчання ведеться мовами національних меншин, створюються належні умови для належного опанування державної мови”.

Головними напрямами національної політики на сучасному етапі є забезпечення рівних прав кожному народові, задоволення інтересів конкретних національностей; створення умов для вільного розвитку національних культур і мов; зміцнення гарантій, які виключали б обмеження прав громадян за національними ознаками; оновлення всієї виховної роботи у сфері національних відносин; формування національної самосвідомості особистості.

Проблема розвитку культури міжнаціонального спілкування знайшла певне розкриття в працях Н.В. Абашкіної, М.А. Вейт, І.Р. Вихованця, Е.Г. Гарунова, З.Т. Гасанова, В.І. Герасимчука, Д.Ф. Глеби, В.С. Заслуженюка, В.В. Зелюка, І.А. Зязюна, Т.В. Іванової, П.Р. Ігнатенка, О.М. Корніяки, Е.І. Маматказіної, І.І. Миговича, Н.Г. Ничкало, О.В. Опаленик, В.А. Панкрушева, В.Л. Поплужного, Л.П. Пуховської, Ю.І. Римаренка, В.В. Сагарди, А.А. Сбруєвої, М.Г. Стельмаховича, Г.Г. Філіпчука, Л.О. Хоміч та ін. Вони розглядають можливості міжнаціонального спілкування в досягненні виховної мети, набуття студентською молоддю соціально цінного досвіду, взаємодопомоги, взаємоповаги і взаємопереживання людей різних національностей і звертають увагу на потребу регулювання міжнаціональних відносин на міжособистісному рівні.

Різні аспекти підготовки майбутнього вчителя досліджували О.О. Абдуліна, Н.М. Бібік, А.М. Богуш, В.П. Васянович, Ф.Г. Гоноболін, М.М. Дарманський, М.Б. Євтух, М.К. Козій, Н.В. Кузьміна, О.І. Ляшенко, Ю.І. Мальований, Е.О. Помиткін, О.Я. Савченко, І.О. Синиця, О.В. Сухомлинська, О.І. Щербакова та ін. Здійснювалися дослідження особливостей психологічної структури особистості і діяльності вчителя, вдосконалення психолого-педагогічної підготовки майбутнього фахівця, формування педагогічної майстерності (В.А. Кан-Калик, В.А. Крутецький, А.К. Маркова, Г.С. Сухобська та ін.).

Проблема розвитку культури міжнаціонального спілкування майбутніх учителів початкових класів як складової громадянського виховання в гуманістичній сучасній педагогіці не дістала всебічного висвітлення, відповідно до концептуальних положень національного виховання. Тим часом завданням формування культури міжнаціонального спілкування в умовах глобалізаційних процесів ХХІ століття спонукають до поглибленого вивчення актуальних проблем з метою застосування результатів досліджень у практику виховної роботи. У цьому зв'язку виокремлюється проблема виховання студентської молоді педагогічних навчальних закладів, зокрема формування культури міжнаціонального спілкування в її середовищі. Зважаючи на те, що основним видом діяльності студентів є навчання, означена проблема найефективніше може бути реалізованою саме під час навчально-виховного процесу.

Актуальність нашого дослідження посилюється ще й тим, що проблема громадянського виховання, формування культури міжнаціонального спілкування посідає чільне місце в підготовці вчительських кадрів для початкової школи. Адже одним із принципів громадянської освіти є полікультурність, що означає наповненість громадянської освіти ідеєю універсальності прав людини, а також ідеєю полікультурного розмаїття України, Європи, світу, правової рівності національних культур; виховання особистості на засадах міжетнічної толерантності, поваги до представників інших культур, насамперед в учнівському середовищі; практичну реалізацію прав представників української нації, інших етнічних спільнот на розвиток і збереження своєї мови, культурної самобутності в контексті формування української політичної нації.

Актуальність проблеми, доцільність наукового пошуку шляхів розвитку культури міжнаціонального спілкування зумовили вибір теми дослідження “Розвиток культури міжнаціонального спілкування майбутнього вчителя початкових класів”.

Зв'язок теми дослідження з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконано самостійно, згідно з планом науково-дослідної роботи кафедри гуманітарних дисциплін Мукачівського технологічного інституту.

Тема дисертації затверджена Вченою радою Ужгородського державного інституту інформатики, економіки і права, протокол № 7 від 29.10.1998 р. і узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні, протокол №.2 від 9.02.1999 року.

Об'єкт дослідження: професійно-педагогічна підготовка вчителя початкових класів.

Предмет дослідження: процес розвитку культури міжнаціонального спілкування в підготовці майбутнього вчителя початкових класів.

Мета дослідження: психолого-педагогічне обґрунтування процесу розвитку культури міжнаціонального спілкування в студентських колективах на основі експериментального вивчення їх виховної діяльності (на матеріалах діяльності вищих педагогічних навчальних закладів України). Розробка науково-методичних рекомендацій на допомогу педагогічним колективам шкіл та вищих педагогічних навчальних закладів з метою удосконалення змісту, методів, засобів і форм виховної роботи.

Концептуальна ідея дослідження заснована на культурологічному, міжнаціональному, полікультурному та антропологічному (етнопедагогічному) підходах до процесу розвитку культури міжнаціонального спілкування, що потребує врахування національного складу студентських колективів вищих педагогічних навчальних закладів і відповідно - колективів початкових класів загальноосвітніх шкіл; базується на положеннях створення належних психолого-педагогічних умов для розвитку культури міжнаціонального спілкування студентів; відбір змісту навчального матеріалу з досліджуваної проблеми; забезпечення міждисциплінарних зв'язків у розвитку культури міжнаціонального спілкування майбутнього вчителя.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що процес формування культури міжнаціонального спілкування майбутнього вчителя початкових класів буде ефективним за умов:

- обґрунтування теоретико-методологічних і методичних засад за умов дотримання державного стандарту початкової загальної освіти;

- розробки та впровадження моделі розвитку культури міжнаціонального спілкування майбутнього вчителя початкових класів;

- формування готовності майбутнього вчителя до створення умов толерантної, доброзичливої міжнаціональної життєдіяльності;

- організації навчально-виховного процесу, в умовах якого студенти мають бути зорієнтовані на розвиток культурного міжнаціонального спілкування, на врахування специфіки цього процесу в багатонаціональному шкільному колективі.

Відповідно до мети, гіпотези та предмета дослідження були визначені такі завдання:

1. Здійснити аналіз сучасної філософської, історичної, культурологічної, психологічної, педагогічної та етнографічної літератури.

2. Вивчити стан розвитку культури міжнаціонального спілкування студентів вищих педагогічних навчальних закладів освіти.

3. Виявити педагогічні умови розвитку культури міжнаціонального спілкування у студентському середовищі.

4. Теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити модель розвитку культури міжнаціонального спілкування.

5. Розробити й експериментально перевірити спецкурс та методичні рекомендації для студентів та викладачів вищих педагогічних навчальних закладів з досліджуваної проблеми.

Методологічною основою дослідження є гуманістична теорія особистості; концептуальні засади громадянського, національного, інтеркультурного, інтернаціонального виховання; теорія нації; теорія міжнаціональних відносин в умовах розвитку української державності; теоретичні культурологічні положення, що визначають формування культури міжнаціонального спілкування; положення про діалектичний характер взаємодії суб'єктів, їх функціональний взаємозв'язок; системно-структурний підхід, що передбачає цілісність вивчення об'єкта, прогнозування, принципи наступності, інтегрування. На всіх етапах дослідження враховано положення Конституції України, державних документів про освіту, виховання, національні меншини в Україні.

Теоретичну основу дослідження становлять: положення й висновки теорій і концепцій щодо психолого-педагогічних аспектів міжособистісного спілкування (А.А. Бодальов, Л.С. Виготський, В.С. Грехнєв, Я.Л. Коломинський, Н.В. Кузьміна, О.М. Леонтьєв, А.С. Макаренко, В.А. Семиченко, В.О. Сухомлинський та інші).; професійна підготовка майбутнього вчителя (О.О. Абдуліна, А.М. Алексюк, Н.М. Бібік, М.Б. Євтух, І.А. Зязюн, Т.В. Іванова, М.К. Козій, О.І. Ляшенко, Е.О. Помиткін, О.Я. Савченко та ін.); теоретичні розробки з проблем культури міжнаціонального спілкування студентів (М.А. Вейт, І.Р. Вихованець, З.Т. Гасанова, Е.Г. Гарунова, В.С. Заслуженюка, О.В. Опаленик, Л.П. Пуховської та ін.); зарубіжний досвід підготовки майбутнього вчителя (Н.В. Абашкіна, Е.Я. Бетляєва, Я.Я. Болюбаш, І.А. Зязюн, В.О. Кудін, М.П. Лещенко, Н.Г. Ничкало, А.А. Сбруєва).

Законодавчу базу дослідження становлять Конституція України, закони України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про вищу освіту”, “Про національні меншини в Україні”, а також Національно доктрина розвитку освіти, Державна програма “Вчитель”, Державний стандарт початкової загальної освіти та положення Концепції національного виховання, Концепції 12-річної середньої загальноосвітньої школи, Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності, Концепції громадянської освіти в Україні.

Джерельна база дослідження: документальні і літературні джерела з досліджуваної проблеми, кандидатські й докторські дисертації та їх автореферати, навчальні плани та програми професійної підготовки педагогів за спеціальністю “Початкове навчання” у ВПНЗ, публікації в періодичних виданнях.

На різних етапах дослідження використовувалися такі методи:

1) теоретичні - аналіз наукової літератури з проблеми дослідження, порівняльний аналіз, класифікація та систематизація теоретичних положень вітчизняної і зарубіжної педагогічної науки щодо організації підготовки вчителя початкової школи;

2) емпіричні - вивчення та узагальнення інноваційного педагогічного досвіду викладачів; пряме й опосередковане спостереження, анкетування, бесіди, тестування;

3) експериментальні - педагогічний експеримент - констатуючий та формуючий - дали змогу дослідити реальний стан розвитку культури міжнаціонального спілкування студентів, здійснити експериментальну перевірку моделі розвитку культури міжнаціонального спілкування майбутнього вчителя початкових класів та методичних підходів до викладання спецкурсу “Культура міжнаціонального спілкування студентів”. Використовувалися також графічні форми відображення одержаної інформації (таблиці, графіки, діаграми).

Організація дослідження. Дослідження здійснювалося протягом 1998 - 2004 рр. і складалося з таких етапів:

І етап - підготовчий - (1998 - 1999 рр.). Вивчалися наукові джерела з проблем розвитку культури міжнаціонального спілкування; здійснювався аналіз першоджерел з питань розвитку культури міжнаціонального спілкування майбутнього вчителя початкових класів; обґрунтовувалися методологічні засади розвитку культури міжнаціонального спілкування.

ІІ етап - аналітичний - (1999 - 2001 рр.). Здійснювався аналіз психолого-педагогічних аспектів дослідження змісту, методів і форм розвитку культури міжнаціонального спілкування в студентських колективах; вивчалася еволюція розвитку проблеми культури міжнаціонального спілкування студентів у радянські часи та в умовах незалежної України; досліджувалися методи, засоби і форми становлення і розвитку культури міжнаціонального спілкування майбутнього вчителя початкової школи.

ІІІ етап - формуючий - (2001-2003 рр.). Експериментальна перевірка методики розвитку культури міжнаціонального спілкування у вищих педагогічних навчальних закладах України; узагальнювалися результати експериментального дослідження; розроблялися методичні рекомендації з проблеми дисертаційного дослідження.

ІV етап - узагальнюючий - (2003 - 2004 рр.). здійснювалося літературне опрацювання матеріалів проведеного дослідження та експериментальної перевірки.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота проведена на базі Мукачівського гуманітарно-педагогічного інституту, Хмельницького гуманітарно-педагогічного інституту, Самбірського державного педагогічного коледжу ім. І. Филипчака, Мукачівських ЗОШ № 2; 4; 5; 10; 11; 13.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше науково обґрунтовано модель і технологію процесу розвитку культури міжнаціонального спілкування в студентському середовищі, розроблено експериментальні спецкурс “Культура міжнаціонального спілкування” та орієнтовну програму роботи студентського клубу культури міжнаціонального спілкування; поглиблено аналіз процесу становлення і розвитку культури міжнаціонального спілкування студентів як передумови їх підготовки до патріотичного, національного виховання і формування міжнаціональних взаємовідносин в учнівських колективах початкових класів; визначено співвідношення національного, патріотичного виховання і культури міжнаціонального спілкування відповідно до завдань формування особистості в умовах незалежної України; обґрунтовано роль і місце культури міжнаціонального спілкування в цілісній системі виховання студентів, зокрема в підготовці майбутніх вчителів початкової школи; виявлено педагогічні умови розвитку культури міжнаціонального спілкування та можливості змістового компоненту навчально-виховного процесу вищих педагогічних навчальних закладів у розвитку культури міжнаціонального спілкування, що відображено в науково-методичних рекомендаціях; набули подальшого розвитку положення щодо структури виховного процесу педагогічних ВНЗ в аспекті використання його можливостей для розвитку культури міжнаціонального спілкування; розкрито специфіку міжособистісного спілкування в багатонаціональних студентських колективах.

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що виявлено особливості психолого-педагогічної підготовки майбутніх учителів початкових класів до роботи, спрямованої на розвиток культури міжнаціонального спілкування учнів; обґрунтовано положення стосовно формування особистості сучасного педагога початкової школи на концептуальних засадах гуманістичної педагогіки; уточнено базові поняття дослідження: “культура спілкування”, “міжнаціональне спілкування”, “національна свідомість”, “національна самосвідомість”; “нове педагогічне мислення”, “менталітет нації”, “ментальність особистості”, “особистість сучасного студента”, “культура міжнаціонального спілкування в системі громадянського виховання”; визначено умови і фактори розвитку культури міжнаціонального спілкування в підготовці майбутніх вчителів початкової школи.

Практичне значення результатів дослідження визначається тим, що розроблено навчально-тематичний план і програму спецкурсу “Культура міжнаціонального спілкування”, орієнтовний зміст роботи студентського клубу культури міжнаціонального спілкування, методичні рекомендації щодо виховання культури міжнаціонального спілкування в навчальному процесі у вищих педагогічних навчальних закладах, модель системи розвитку культури міжнаціонального спілкування в підготовці майбутніх учителів початкових класів.

Результати дослідження, розроблені матеріали можуть бути використані викладачами і студентами вищих педагогічних навчальних закладів України, вчителями загальноосвітніх шкіл, а також у підготовці підручників і навчальних посібників для студентів вищих педагогічних навчальних закладів.

Основні концептуальні положення і методичні рекомендації щодо розробленої автором технології підготовки майбутнього вчителя початкових класів до здійснення роботи з розвитку культури міжнаціонального спілкування впроваджено у навчальний процес Мукачівського гуманітарно-педагогічного інституту (довідка № 124 від 12.11.2003 року), Хмельницького гуманітарно-педагогічного інституту (довідка № 140 від 26.05.2004 року), Самбірського державного педагогічного коледжу ім. І. Филипчака (довідка № 382 від 28.04.2004 року).

Особистий внесок здобувача в одержанні наукових результатів полягає: у дослідженні проблеми розвитку культури міжнаціонального спілкування в системі підготовки майбутнього вчителя початкових класів як невід'ємної складової цілісного педагогічного процесу, виявленні психолого-педагогічних особливостей формування виховного ідеалу громадянина України, його національно-патріотичних і полікультурних особистісних якостей; визначенні поняття “культура міжнаціонального спілкування в підготовці вчителів початкової школи”; розробці та обґрунтуванні моделі й технології розвитку культури міжнаціонального спілкування в процесі підготовки майбутнього вчителя початкових класів; опрацюванні та впровадженні авторських методичних рекомендацій “Культура міжнаціонального спілкування студентів - майбутніх педагогів”.

Вірогідність та аргументованість результатів дослідження забезпечується теоретико-методологічною обґрунтованістю його основних положень; застосуванням комплексу взаємопов'язаних методів відповідно до мети, гіпотези та завдань дослідження; застосуванням генетико-моделюючого підходу до процесу формування культури міжнаціонального спілкування майбутніх учителів початкової школи, їх підготовленості до здійснення виховної роботи з молодшими школярами; тривалим терміном апробації основних концептуальних положень дослідження; застосуванням методики порівняльного аналізу стану розвитку культури міжнаціонального спілкування в радянський період і в умовах розбудови української державності.

На захист виносяться:

Педагогічні умови розвитку культури міжнаціонального спілкування майбутніх учителів початкових класів.

Розроблена, теоретично обґрунтована та експериментально перевірена модель розвитку культури міжнаціонального спілкування в підготовці майбутнього вчителя початкових класів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення, результати дисертаційного дослідження обговорювалися на міжнародних науково-практичних конференціях і методологічних семінарах у м. Ужгород (1999р., 2004р.), Києві (2001р.,2002р.,2003р.); Львові (2002р.); Тернополі (2004р.), Кривому Розі (2004р.), в публікаціях автора.

Публікації. Основні результати досліджень висвітлено у 17 публікаціях, написаних без співавторів, у тому числі: 1 брошура з методичними рекомендаціями, 3 статті у збірниках конференцій, 13 у фахових провідних виданнях, затверджених ВАК України.

Обсяг і структура дисертації зумовлені логікою наукового дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків.

1. Основний зміст дисертації

міжнаціональний спілкування культура вчитель

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність наукового пошуку з обраної проблеми, стан її дослідженості, визначено об'єкт, предмет, мету, концептуальні ідеї, загальну гіпотезу, завдання дослідження, охарактеризовано теоретико-методологічні основи організації дослідження, його джерела, методи та етапи, наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, виділено основні положення, що виносяться на захист, шляхи апробації і впровадження результатів дослідження.

У першому розділі - “Методологічні засади розвитку культури міжнаціонального спілкування” висвітлено проблему культури спілкування в педагогічній теорії, її філософську сутність; розкрито психолого-педагогічні аспекти розвитку культури міжнаціонального спілкування в студентських колективах вищих педагогічних закладів України та соціально-культурні умови розвитку культури міжнаціонального спілкування в незалежній Україні та зарубіжний досвід підготовки вчителя початкових класів в умовах полікультурної освіти.

З метою забезпечення наукового аналізу розвитку культури міжнаціонального спілкування в педагогічній теорії вивчено джерельну базу, а саме: антропологічну (М. Бубер, А. Гелен, М. Ландман, Х. Плеснер, Е. Ротхаккер, М. Шелер та ін.), яка пояснює і саму людину, і її світ, розуміння людини і як унікального прояву “життя”, і як творця культури та історії; етнопедагогічну (М.А. Бердяєв, Г.І. Ващенко, І.Р. Вихованець, В.В. Зелюк, Ю.І. Римаренко, В.С. Соловйов, М.Г. Стельмахович, В.О. Сухомлинський, Г.Г. Філіпчук та ін.), яка відображає реальні параметри особистісного буття при визначенні творчого потенціалу особистості як суб'єкта моральнісної культури; психологічну (С.Л. Рубінштейн, А.А. Бодальов, Н.А. Волков, І.С. Кон, Н.В. Кузьміна, О.О. Леонтьєв, М.І. Лісіна, С.Д. Максименко та ін. ), яка розглядає етнопсихологію, культуру спілкування, теорію особистості.

У процесі вивчення методологічних засад культури міжнаціонального спілкування уточнено поняття “культура міжнаціонального спілкування”, дано його сучасну інтерпретацію.

Культура міжнаціонального спілкування - узагальнююча характеристика суб'єкта спілкування, що володіє способами спілкування в багатоетнічному середовищі, які розкривають його участь у функціонуванні і розвитку соціальних і політичних інститутів, цінностей культури і норм спілкування з національними суб'єктами. Це дає можливість визначити культуру міжнаціонального спілкування як систему характерних для особи, націй, класів і соціальних груп або суспільства в цілому ідей та уявлень, способів, форм і видів специфічної культурної діяльності, здійснюваних з метою поглиблення взаємодії і взаємовпливу людей різних національностей; сукупність норм і національних настанов, якими мають керуватися члени суспільства у процесі безпосереднього спілкування.

Культура міжнаціонального спілкування - це прояв національного самоототожнення та взаємодії націй. Культура міжнаціонального спілкування за своєю суттю та змістом є як внутрішньою якістю самої нації, так і зовнішньою, набутою нацією в процесі спілкування з іншими народами, тобто у процесі взаємодії націй. Тому жодна нація не може вступити у міжнаціональне спілкування, не усвідомивши свого ставлення до інших етнічних спільностей, що її оточують. Сформована національна самосвідомість є умовою сприятливих міжнаціональних відносин, включаючи особисті.

Аналіз сучасного стану розвитку культури міжнаціонального спілкування дав змогу визначити його психолого-педагогічні основи, якими є: психологічні положення щодо культури міжнаціонального спілкування як комунікаційного процесу; психологічна суть формування свідомості і самосвідомості особистості; культурологічний зміст цілісного педагогічного процесу; сучасні підходи до виховання, обґрунтування шляхів їх здійснення в педагогічній теорії. У системі основних чинників культури міжнаціонального спілкування домінує національна свідомість.

Вивчення культури міжнаціонального спілкування дало підстави визначити її функції, а саме: пізнавальну, виховну, ціннісно-нормативну і комунікативну.

За роки незалежності України помітно зросла тенденція розвитку культури міжнаціонального спілкування в цілісній системі формування громадянина країни, що знайшло теоретико-методологічне обґрунтування в “Концепції національного виховання” та “Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності”.

Принцип етнізації виховного процесу передбачає надання широких можливостей представникам усіх етносів для пізнання своєї історії, традицій, звичаїв, мови, культури. Пізнання власної історико-культурної спадщини має сприяти пізнанню глибинності взаємозв'язків кожного з них з українською нацією, її державою, переконати, що українська суверенна держава охороняє національні права всіх громадян.

У розділі приділено значну увагу поглибленню змісту мети виховання культури міжнаціонального спілкування, яка передбачає усвідомлення зростаючої відповідальності за стан міжнаціональних відносин; задоволення інтересів усіх народів, виявлення того спільного, що їх об'єднувало і об'єднує; пошук механізму забезпечення рівноваги національних інтересів окремих етносів (націй), їх баланс і консенсус; вироблення національного та загальнолюдського світорозуміння.

Дослідницька робота побудована на ідеях нових концепцій розвитку освіти України в ХХІ столітті, Державної програми “Вчитель”. Виявлено тенденції розвитку психолого-педагогічних засад культури міжнаціонального спілкування студентів, можливості інтегрованого навчально-виховного процесу щодо підготовки майбутнього вчителя початкових класів до виховної роботи.

Ознайомлення з системою підготовки вчителів початкової школи в педагогічних навчальних закладах України згідно з положеннями Концепції педагогічної освіти (1998) вказує на доцільність укрупнення блоків професійної підготовки майбутнього вчителя-початківця (загальнокультурний, психолого-педагогічний, методичний), що створює сприятливі умови для розвитку його професіоналізму, без якого не можливий процес міжнаціонального спілкування в учнівському колективі.

На підставі вивчення та аналізу психолого-педагогічної літератури та інноваційних процесів у підготовці педагогічних кадрів нами дано тлумачення понять: “розвиток культури міжнаціонального спілкування в підготовці майбутнього вчителя початкових класів”, “педагогічна комунікація як засіб формування культури міжнаціонального спілкування студентів”, “професійно-педагогічна комунікативність педагога”; психолого-педагогічна культура педагога; світоглядна культура педагога.

Аналіз сучасного стану теоретико-методологічної підготовки студентів вищих навчальних педагогічних закладів засвідчив певне відставання та недосконалість мотиваційної сфери майбутніх вчителів щодо оволодіння базовими знаннями з педагогіки, що негативно впливає на подальший рівень розвитку в студентів уявлення про сутність провідних компонентів педагогічних знань, умінь і навичок.

Розгляд методологічних засад культури міжнаціонального спілкування дає підстави систематизувати їх таким чином:

1) філософські (прогресивні) вчення про особистість, про людину як предмет виховання;

2) історичні аспекти розвитку етносів, націй; в) досягнення багатств народної педагогіки як невичерпного і вічного першоджерела етнопедагогіки і педагогіки в цілому;

3) престиж рідної мови як наймогутнішого педагогічного феномена;

4) принципи культуровідповідності, полікультурності, пошани до національно-культурних цінностей інших народів, міжнародного співробітництва та інтеграції у сфері освіти;

5) турбота про утвердження основних національних цінностей, серед яких: державна незалежність України, історична пам'ять, готовність стати на бік народів, які борються за національну свободу; сприяння розвитку духовного життя українського народу.

У другому розділі - “Розвиток культури міжнаціонального спілкування майбутнього вчителя початкових класів як психолого-педагогічна проблема” - розглянуто психолого-педагогічні аспекти розвитку культури міжнаціонального спілкування в студентських колективах вищих педагогічних закладів України; теоретичні основи системи розвитку культури міжнаціонального спілкування майбутнього вчителя початкової школи; технології розвитку культури міжнаціонального спілкування майбутнього вчителя. В результаті дослідницької роботи побудовано модель формування культури міжнаціонального спілкування студентів ВПНЗ, яка містить змістову, технологічну і результативно-оцінну складові.

До змістової складової входять: компетентність студентів щодо проблеми розвитку культури міжнаціонального спілкування; поінформованість студентів про технології формування культури міжнаціонального спілкування; грамотність у володінні змістом та методикою розвитку культури міжнаціонального спілкування; культура міжнаціонального спілкування у навчально-виховній роботі з дітьми; особиста позиція студента щодо необхідності розвитку культури міжнаціонального спілкування.

До технологічної - шляхи та джерела формування компонентів культури міжнаціонального спілкування; впровадження оновлених форм навчально-виховних занять, вивчення спеціальної літератури, використання мережі Інтернет; впровадження спецкурсу “Культура міжнаціонального спілкування” та модернізація змісту предметів психолого-педагогічного циклу; самостійна апробація студентами набутих знань з проблеми розвитку культури міжнаціонального спілкування у процесі педпрактики; самостійна діяльність студента з поглибленого вивчення сутності культури міжнаціонального спілкування.

До результативно-оцінної складової входять: результати підготовки студентів до використання навичок культури міжнаціонального спілкування та їх оцінка; створення студентами індивідуальних програм розвитку культури міжнаціонального спілкування; засвоєння студентами змісту спецкурсу та предметів психолого-педагогічного циклу; набуття умінь і навичок культури міжнаціонального спілкування в навчально-виховній роботі з молодшими школярами; участь у науково-методичних конференціях, семінарах, культурно-освітніх заходах, виконання курсових, дипломних робіт.

Результати застосування моделі були розглянуті науково-методичними радами, комісіями, обговорені на засіданнях науково-методичних кафедральних семінарах.

Загальні висновки про модель такі:

а) єдність змістової і технологічної складової сприяє досягненню очікуваних результатів у розвитку національної свідомості та культури міжнаціонального спілкування;

б) від поінформованості студентів про технологію формування культури міжнаціонального спілкування залежить її застосування в навчально-виховному процесі та підготовка студентів до створення індивідуальних програм міжнаціонального спілкування;

в) в результаті оволодіння змістом психолого-педагогічних предметів і спецкурсу “Культура міжнаціонального спілкування” вдосконалюється підготовка студентів до педагогічної практики і в майбутньому до самостійної педагогічної діяльності.

У ході дослідження з'ясовано значення культурологічного компоненту навчально-виховного процесу, який є системоутворюючим у розвитку культури міжнаціонального спілкування. В системі підготовки вчителів початкової школи постійно діючою потребою, як засвідчує досвід роботи вищих педагогічних навчальних закладів, є актуалізація людинознавства, національної культури, рідної мови, національної самосвідомості, патріотичних почуттів, взаємоповаги між представниками різних національностей.

Культурологічна освіта майбутнього вчителя розглядається як підсистема у межах системно організованого освітнього простору вищого педагогічного закладу, тому її зміст, адекватний цілям професійної підготовки вчителя як суб'єкта культури, ґрунтується на загальних методологічних засадах, що визначають конструктивні принципи проектування цілісного навчального процесу. Культурологічна освіта майбутнього вчителя є складовою цілісного процесу навчання і виховання студента у вищому педагогічному навчальному закладі ґрунтується на загально-дидактичних принципах фундаментальності, системності, єдності логічного та історичного, національного і загальнолюдського, суспільного й особистого, теорії і практики, навчання і виховання.

Кількість годин для вивчення гуманітарних дисциплін у навчальних закладах різних рівнів акредитації не є однаковою. Результати аналізу, проведеного у 21 вищому педагогічному навчальному закладі, наведено в таблиці:

Таблиця 1

Навчальні заклади

Навчальна дисципліна

Кількість годин

Педагогічні училища 10

Педагогіка

Психологія

Філософія

Українська та зарубіжна культура

Основи педагогічної творчості

308

153

99

74

48

Педагогічні коледжі 4

Педагогіка

Психологія

Філософія

Українська та зарубіжна культура

Етика, естетика

Народознавство

Основи педагогічної творчості

243

162

108

162

54

54

27

Педагогічні інститути (університети) 7

Педагогіка

Психологія

Філософія

Українська та зарубіжна культура

Етика, естетика

Історія педагогіки

Основи педагогічної творчості

216

108

108

108

108

162

162

Аналіз змісту робочих навчальних програм з гуманітарних дисциплін вищих педагогічних навчальних закладів України дав змогу виявити такі характерні недоліки: недостатня кількість годин для вивчення циклу гуманітарних дисциплін конкретно в педагогічних училищах; не передбачене, вивчення проблем та специфіки освіти національних меншин, що ускладнює підготовку педагогічних кадрів для багатонаціональних колективів початкової ланки освіти.

Виявлено істотні упущення в діяльності вищих педагогічних навчальних закладів освіти щодо забезпечення творчого, діяльнісного підходу до формування у майбутніх педагогів таких особистісних якостей, як: розвинута індивідуальність, глибоке розуміння сенсу людського життя, його цінності і недоторканості; національна гідність, повага до національних традицій, до представників інших етносів, до прав і свобод кожної людини; громадянська відповідальність, патріотизм, дисциплінованість, самосвідомість, мужність, активність і вірність, порядність і чесність; прихильність до державних інтересів, відповідальність за благополуччя своєї країни, за збереження цивілізації; розвинуті здібності до емпатії, рефлексії, співчуття і співпереживання, потреби у самопізнанні та саморегуляції, висока культура міжособистісного і національного спілкування.

Дослідженням виявлено складність процесу формування умінь і навичок культури міжнаціонального спілкування в студентських осередках: часто мають місце випадки необ'єктивного підходу до сприйняття реалій дійсності, причиною яких є обмеженість політичного кругозору, відсутність необхідних знань, слабка орієнтація в питаннях суспільного розвитку.

Вивчення стану підготовки майбутніх учителів дає підстави вважати: за роки незалежності України досягнуто істотних позитивних зрушень в демократизації та гуманізації навчально-виховного процесу, що характеризується розширенням і збагаченням реалізації прав студентської молоді, їх активним входженням у міжнародний демократичний студентський рух.

Беззаперечним у ході дослідження культурологічного компоненту постав факт: культура міжнаціонального спілкування визначається традиційною культурою виховання і є складовою педагогічної культури. В зв'язку з цим було з'ясовано необхідність здійснювати різнобічну пропаганду в студентському середовищі знань про національне, етнічне, патріотичне і міжнаціональне як категорії філософії, про сучасну наукову інтерпретацію гуманістичних ціннісних орієнтацій; особистісно-орієнтованого підходу до кожного студента; у вихованні тактовного, гуманного ставлення до представників усіх націй і народностей України, створення сприятливого клімату; опори на нові підходи до виховання, гуманістичні ціннісні орієнтації особистості, соціально-економічний розвиток регіонів, де розташовані вищі педагогічні навчальні заклади; керуватися принципом діалектичної єдності двох основ вищої освіти - національної та світової (дає змогу людині глибоко відчувати приналежність до рідного народу, водночас усвідомлювати себе суб'єктом світової цивілізації); створювати ментальновідповідність системи національного виховання державотворчим процесам в Україні; задовольняти інтереси представлених у студентських групах національностей; виховувати у студентів неприйняття і нетерпимість як до проявів національного нігілізму, так і до національного хизування, проявів національної зарозумілості.

У розділі викладено положення щодо органічного зв'язку змісту лекційного матеріалу, тем семінарських занять з позааудиторною виховною роботою.

У ході дослідження перевірено особливості реалізації у виховній системі трьох рівнів управління нею:

1) соціально-педагогічному;

2) організаційно-педагогічному;

3) психолого-педагогічному.

Перший рівень передбачає визначення мети виховання, створення умов для нормального розвитку системи з контролем за її здійсненням. Другий пов'язаний з життєдіяльністю тих, кого виховують. Третій рівень передбачає розвиток і корегування відносин у студентському середовищі. Ефективність управління виховною системою на всіх рівнях забезпечується комплексним, цілісно-системним підходами.

У розділі викладено положення щодо спрямованості діяльності вищих педагогічних навчальних закладів на забезпечення єдності навчання і виховання, комплексності і цілісності виховного процесу, забезпечення необхідних умов для спілкування представників різних національностей, подальше удосконалення всіх видів педагогічної практики, позааудиторної роботи.

На цьому етапі дослідження теоретично обґрунтовано нові технології навчання і виховання, їх значення для удосконалення сучасного навчально-виховного процесу початкової школи та сприяння розвитку культури міжнаціонального спілкування майбутнього вчителя початкових класів.

У третьому розділі - “ Експериментальна перевірка методики розвитку культури міжнаціонального спілкування у вищих педагогічних навчальних закладах України” - описано педагогічні умови розвитку культури міжнаціонального спілкування, викладено методику та основні етапи наукового пошуку та результати експериментальної роботи.

В основу експериментального дослідження було покладено генетико-моделюючий метод. Розробляючи програму та методику експериментального дослідження, ми припустили, що розвиток культури міжнаціонального спілкування майбутнього вчителя початкових класів може бути ефективним за умови впровадження науково обґрунтованої моделі. На кожному етапі роботи визначалися цілі, завдання, зміст, здійснювався аналіз отриманих дослідницьких результатів.

Для виявлення розвитку культури міжнаціонального спілкування студентів нами була запропонована методика, яка включає такі етапи:

1) Оволодіння теоретичними знаннями культури міжнаціонального спілкування;

Конструювання програми розвитку культури міжнаціонального спілкування в колективах початкової школи;

На третьому етапі визначалась готовність студентів використовувати набуті знання і уміння щодо розвитку культури міжнаціонального спілкування в практиці роботи з молодшими школярами.

Висновки

У загальних висновках викладено основні результати теоретичної та методичної розробки проблеми розвитку культури міжнаціонального спілкування в підготовці майбутнього вчителя початкових класів:

1. Науковий аналіз джерельної бази з проблеми дослідження, здійснений на основі методологічних, теоретичних, психолого-педагогічних концептуальних положень про єдність національного, патріотичного виховання, принципів полі культурності, толерантності, національної ідентифікації, дав змогу:

· виявити, що в сучасних умовах інтенсивного утвердження національного виховання є актуалізація проблеми розвитку культури міжнаціонального спілкування в багатонаціональній Українській державі;

· особливої значущості набуває розвиток культури міжнаціонального спілкування в підготовці майбутніх учителів початкової школи, яка є первинним осередком освітньо-виховної системи в Україні;

· уточнити та визначити базові поняття дослідження “розвиток культури міжнаціонального спілкування в підготовці майбутнього вчителя початкових класів”, “культура міжнаціонального спілкування”, “національна свідомість і самосвідомість”, “етнопедагогіка”, “ментальність особистості педагога”, “культурологічний компонент у змісті навчально-виховного процесу ВПНЗ України”;

· проаналізувати зарубіжний досвід підготовки вчителя початкових класі в умовах полі культурної освіти та обґрунтувати можливості його використання в системі ВПНЗ України.

2. Вивчення стану розвитку культури міжнаціонального спілкування студентів у цілісному педагогічному процесі вищих педагогічних навчальних закладів здійснено відповідно до сучасних підходів у виховному процесі - особистісно-орієнтованого, діяльнісного, цілісно-системного та комплексного, що дало підстави констатувати:

· стан розвитку культури міжнаціонального спілкування в студентських колективах не є безпроблемним, що пояснюється складністю формування національної свідомості та самосвідомості особистості;

· сучасному студентові притаманні правильні уявлення про такі явища і процеси як: поєднання та взаємодія національних культур, їх своєрідність, менталітет нації та ментальність особистості; історія народів, які заселяють Україну; миролюбна зовнішня політика суверенної України, принцип міжнародного співробітництва; рідний край, екологічні проблеми;

· теоретико-методологічна та психолого-педагогічна підготовка студентів до роботи з молодшими школярами є недостатньою, дисципліни психолого-педагогічного циклу недооцінюються і мають занижений статус щодо забезпечення розвитку загальної та професійної культури майбутніх учителів, без чого неможливе формування в них національної свідомості та самосвідомості;

· у системі освіти етнокультурні потреби та їх особливості поки ще не реалізується належним чином;

· у попередні десятиліття (радянська доба) відбувалося спрощення полікультурної спадщини, канонізація та відтворення її здебільшого в музейно-фольклорному вигляді, проте етнопедагогічні проблеми не згасли, а викликали зміни в традиційних освітніх структурах;

· назріла необхідність подолати розбіжність між універсальною загальнолюдською місією освіти та невід'ємною функцією передачі унікальної спадщини, збереження національної ідентичності;

· з метою покращення ситуації, що склалася у вищих педагогічних навчальних закладах щодо розвитку культури міжнаціонального спілкування студентів, доцільним є звернення особливої уваги на вивчення дисциплін суспільно-гуманітарного циклу, психології та педагогіки, як вітчизняної, так і зарубіжної культур.

3. Підвищення ефективності розвитку культури міжнаціонального спілкування майбутнього вчителя початкових класів відбувається за умов:

· обґрунтування теоретико-методологічних і методичних засад розвитку культури міжнаціонального спілкування майбутнього вчителя початкових класів з урахуванням державного стандарту початкової загальної освіти;

· розробки та впровадження моделі розвитку культури міжнаціонального спілкування майбутнього вчителя початкових класів;

· формування готовності майбутнього вчителя до зміни характеру взаємодії в умовах міжнаціонального буття;

· організації навчально-виховного процесу в умовах якого студенти мають бути зорієнтованими на розвиток культури міжнаціонального спілкування, на врахування специфіки цього процесу у багатонаціональному шкільному колективі.

Для реалізації визначених умов необхідно домагатись єдності національного та міжнаціонального; глибоко вивчати настрої студентів, враховувати їх у повсякденній практиці навчально-виховної роботи, при цьому використовувати можливості студентського колективу; виховувати культуру міжнаціонального спілкування на основі культурологічного підходу, який передбачає єдність двох компонентів - зовнішнього (суб'єкти спілкування, вербальний або інший процес спілкування та опосередковуючі його ланки) і внутрішніх (когнітивні і ціннісні детермінанти); постійно спиратися на принцип діалектичної єдності двох основ вищої освіти: національної та світової (дає змогу людині глибоко відчувати приналежність до рідного народу, водночас усвідомлювати себе суб'єктом світової цивілізації; удосконалювати психолого-педагогічну підготовку студентів ВПНЗ до роботи з такою віковою категорією учнів, як молодший шкільний вік, до розвитку культури міжнаціонального спілкування в дитячих колективах.

4. Впровадження теоретично обґрунтованої моделі розвитку культури міжнаціонального спілкування майбутнього вчителя початкових класів, що дозволило простежити динаміку підвищення рівнів розвитку культури міжнаціонального спілкування майбутнього вчителя початкових класів і переконатися:

· успішне здійснення підготовки майбутніх учителів початкових класів до роботи в багатонаціональних колективах потребує ґрунтовних психолого-педагогічних знань, умінь і навичок, широкої ерудиції, високого рівня поінформованості, політичної культури;

· впровадження в практику цілісної педагогіки, що не виключає індивідуалізації та диференціації в навчанні та вихованні студентів - майбутніх педагогів є вкрай необхідним.

5. Запропонований авторський спецкурс “Культура міжнаціонального спілкування” дозволив майбутнім учителям суттєво підвищити рівень розвитку вмінь, сформувати потребу в їх подальшому вдосконаленні.

6. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані на таких рівнях:

викладачами психолого-педагогічних дисциплін: використання методичних рекомендацій “Культура міжнаціонального спілкування студентів - майбутніх педагогів”;

вищими педагогічними навчальними закладами для забезпечення міждисциплінарної інтеграції стосовно можливостей змісту навчання в формуванні національної свідомості й самосвідомості студентів, умінь і навичок міжнаціонального спілкування; для поєднання аудиторних і позааудиторних форм виховної роботи;

обласними інститутами післядипломної освіти в системі вивчення та узагальнення передового педагогічного досвіду вчителів початкової школи з розвитку культури міжнаціонального спілкування в дитячих колективах;

Міністерством освіти і науки для розробки технології гуманістичного виховання студентської молоді; інтенсифікації змістового компоненту навчальних модулів з метою пошуків шляхів і засобів ефективної реалізації в педагогічній практиці концептуальних засад громадянського виховання в умовах розбудови української державності, їх патріотичної, національної та міжнаціональної сутності.

Дисертаційне дослідження не охоплює всі багатофакторні аспекти розвитку культури міжнаціонального спілкування у системі ВПНЗ.

Перспективними постають питання вивчення і науково-педагогічного дослідження єдності розвитку культури міжнаціонального спілкування в професорсько-викладацьких, студентських колективах, у системі загальноосвітніх шкіл і в широкому спектрі демократичного громадянського суспільства.

Виконане дослідження не вичерпує всіх аспектів цієї важливої проблеми. До подальших напрямів дослідження вважаємо за потрібне віднести: вивчення психофізіологічних особливостей молодших школярів з метою поліпшення фахової підготовки майбутніх вчителів початкових класів з питань інтерсоціального виховання як однієї з передумов становлення національного світогляду особистості.

Основний зміст дослідження висвітлено в таких публікаціях

Атрощенко Т.О. Національне виховання i культура мiжнацiонального спілкування - важливі напрями формування правової свiдомостi студентів // Права i свободи людини та суспiльний прогрес: Матеріали мiжнародноп науково-практичноп конференцiп 24 - 25 лютого 1999 року. Ужгород, Україна. - Ужгород. Госпрозрахунковий редакційно-видавничий відділ комітету інформації, 1999. - С. 102 - 105.

Атрощенко Т.О. Єднiсть виховання i культури мiжнацiонального спiлкування в студентському колективі //Наука i сучасність. Збірник наукових праць Національного педагогічного університету iм. М.П. Драгоманова. - К., Логос, 1999. Випуск 2. Ч.І. - С. 20 - 27.

Атрощенко Т.О. Виховання культури мiжнацiонального спiлкування студентiв // Педагогiка i психологiя професiйноп освiти. - 1999. - № 4 - С. 146 - 152.

Атрощенко Т.О. Розвиток культури мiжнацiонального спiлкування у студентському колективi // Науковi записки Тернопiльського державного унiверситету. Серiя: Педагогiка. № 6. - 1999. - С. 92 - 95.

Атрощенко Т.О. Культура мiжнацiонального спiлкування в системi гуманiстичних цiннiсних орiєнтацiй // Науковий вiсник Ужгородського нацiонального унiверситету: Серiя “Педагогiка. Соцiальна робота”. - № 3: “Поличка “Карпатського краю” №10 (128), 2000. - С. 98 - 102.

Атрощенко Т.О. Культура мiжнацiонального спiлкування молодi в особистiсно-орiєнтованiй системi освiти // Педагогiка i психологiя професiйноп освiти - 2001. - №3 - С.120 - 126.


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.