Формування культури професійного спілкування у майбутніх менеджерів невиробничої сфери

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Формування культури професійного спілкування у майбутніх менеджерів невиробничої сфери

Лівенцова Вікторія Анатоліївна

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

УДК 378.147

Тернопіль - 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник:

доктор педагогічних наук, професор

Гуревич Роман Семенович,

Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського,

декан педагогічно-індустріального факультету, м. Вінниця.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор

Васянович Григорій Петрович,

завідувач відділу гуманітарної освіти Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (ЛНПЦ), м. Львів;

кандидат педагогічних наук, доцент

Васильєв Володимир Васильович,

Дніпропетровський національний університет,

завідувач кафедри соціальної роботи і кадрового менеджменту, м. Дніпропетровськ.

Провідна установа:

Миколаївський державний педагогічний університет,

кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м. Миколаїв.

Захист відбудеться "27" грудня 2002 року о 14.30 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 58.053.01 у Тернопільському державному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка за адресою: 46027, м. Тернопіль, вул. М. Кривоноса, 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка за адресою: 46027, м. Тернопіль, вул. М. Кривоноса, 2.

Автореферат розісланий 26.11.2002 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

Чайка В.М.

Загальна характеристика роботи

Актуальність і доцільність дослідження. Основна функція менеджменту полягає в управлінні персоналом. Саме від успішності її реалізації значною мірою залежить ефективність професійної діяльності менеджера, яка характеризується різноманітністю і частотою контактів всередині та за межами фірми, швидкою зміною обставин і людей. Все це ставить високі вимоги до комунікативної компетентності менеджера, його готовності до професійного спілкування. Уміння спілкуватися з підлеглими, партнерами і вищим керівництвом - основа діяльності сучасного менеджера. Ефективне спілкування з персоналом не лише створює оптимальний клімат на фірмі, але й сприяє підвищенню працездатності співробітників, спонукає їх до творчості та ініціативи в роботі, що в кінцевому підсумку підвищує продуктивність діяльності підприємства.

У наш час, коли відбувається становлення ринкових відносин, особливо гостро відчувається потреба в керівниках, які володіють ефективними способами та прийомами спілкування з персоналом, здатні формувати позитивний мікроклімат у колективі та налагоджувати продуктивні стосунки з партнерами в умовах вільного підприємництва. У зв'язку з цим із особливою гостротою постає проблема обґрунтування педагогічних умов і шляхів підготовки майбутніх менеджерів до професійного спілкування.

Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить, що проблема формування культури професійного спілкування розглядалася здебільшого в контексті розвитку комунікативної компетентності випускників вузів. Її дослідженню присвячено праці О. Бодальова, В. Кан-Калика, О. Киричука, Я. Коломинського, Н. Кузьміної, В. Сластьоніна, В. Семиченко, Н. Тарасевич, Т. Яценко та ін. Деякі дослідження стосуються розробки системного підходу до формування комунікативних умінь (В. Каплінський, Л. Савенкова), вивчення зв'язку комунікативних умінь з культурою: комунікативною (В. Полторацька), педагогічною (М. Васильєва), загальною (О. Рудницька).

Професія менеджера порівняно нова в нашому суспільстві, тому питання комунікативної підготовки менеджерів тривалий час висвітлювалися переважно зарубіжними авторами (S. Cowen, I. Cranfield, P. Drucker, A. Hubert, R. Miles, T. Mosson, A. Rohrer, T. Stroh). Проте за останні роки у вітчизняній педагогіці з'явилося чимало праць, присвячених проблемі підготовки менеджерів (Ю. Голубєв, В. Дюков, С. Макаров, Ю. Морозов, Ф. Русинов, Є. Уткін, В. Яровий). Зміст і шляхи підготовки особистості до ділового спілкування розглядаються в роботах Ю. Ємельянова, Ю. Жукова, О. Журавльова, Л. Власова, В. Сементовської, Г. Ковальова, О. Панасюка, Л. Петровської, О. Свенцицького, В. Зігерта, Т. Фідлера, Т. Яценко та ін. Аналіз робіт цих авторів дає можливість визначити загальні підходи до розв'язання проблеми підготовки майбутніх менеджерів до професійного спілкування. Але в них досліджувалися головним чином соціально-психологічні аспекти комунікативної компетентності. Значно менше уваги приділялося обґрунтуванню педагогічних умов і шляхів цілеспрямованого формування у майбутніх менеджерів культури професійного спілкування.

Значна теоретична і прикладна актуальність проблеми формування готовності майбутніх менеджерів до професійного спілкування та її недостатня розробленість обумовили вибір теми дисертації: “Формування культури професійного спілкування у майбутніх менеджерів невиробничої сфери”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом науково-дослідних робіт Вінницького державного педагогічного університету імені М. Коцюбинського у рамках НДР “Теоретичні та методичні основи впровадження нових інформаційних технологій у навчально-виховному процесі” (РК № 0100U005521).

Тема узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології (протокол №7 від 25 вересня 2001 р.).

Об`єкт дослідження - професійна підготовка майбутніх менеджерів у вищих навчальних закладах.

Предмет дослідження - психолого-педагогічні умови формування культури професійного спілкування у майбутніх менеджерів невиробничої сфери.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови формування в майбутніх менеджерів невиробничої сфери культури професійного спілкування.

Гіпотеза дослідження. Формування у майбутніх менеджерів культури професійного спілкування можливе за таких педагогічних умов:

·-розвиток у студентів рефлексивного ставлення до комунікативного аспекту майбутньої професійної діяльності, спрямованості на вдосконалення способів і прийомів ділового спілкування;

·-використання групових форм організації навчання, побудованого у відповідності з принципами соціально-психологічного тренінгу;

·-застосування методів активного навчання, що моделюють соціальний контекст і способи спілкування менеджера в ситуаціях професійної взаємодії (сюжетно-рольові та ділові ігри, метод аналізу конкретних ситуацій, групові дискусії тощо);

·-розвиток перцептивних, інтерактивних і комунікативних умінь студентів одночасно з корекцією їх ціннісних орієнтацій у сфері професійного спілкування;

-орієнтація викладача на діалогічну форму навчальної взаємодії з студентами, яка забезпечує сприятливий психологічний мікроклімат, атмосферу творчого пошуку і співробітництва під час занять, емоційний контакт з ними.

Реалізація мети дослідження і перевірка сформульованої гіпотези вимагала розв'язання таких завдань:

1. Проаналізувати зміст і структуру культури професійного спілкування менеджера невиробничої сфери.

2. Визначити показники, критерії та рівні сформованості культури професійного спілкування у майбутніх менеджерів.

3. Обґрунтувати й експериментально перевірити педагогічні умови та етапи формування культури професійного спілкування у майбутніх менеджерів.

4. Розробити методичні рекомендації щодо формування культури професійного спілкування у майбутніх менеджерів невиробничої сфери.

Методологічну основу дослідження становлять: філософські та соціологічні концепції культури, психологічні дослідження структури та функцій спілкування (Г. Андреєва, О. Бодальов, Г. Ковальов, О. Леонтьєв, Б.Ф. Ломов, Б.Паригін і ін.), положення про співвідношення і взаємозв`язок поведінкового та особистісного аспектів спілкування (С. Братченко, В. Мясищев, Л. Петровська, С. Рубінштейн та ін.), особистісно-діяльнісний підхід (О. Леонтьєв, Л. Виготський, С. Рубінштейн), концепція контекстного навчання (О.Вербицький), комунікативний підхід до викладання іноземних мов (І. Зимня, Є. Пассов, Г. Китайгородська, І. Бім, Г.Уідоусон, У.Літвуд і ін.).

Для розв'язання поставлених у дослідженні завдань використовувався комплекс взаємопов'язаних теоретичних і емпіричних методів дослідження:

- теоретичний аналіз філософської, психологічної та педагогічної літератури здійснювався з метою визначення змісту культури професійного спілкування менеджера;

- спостереження за особливостями професійного спілкування студентів проводилося для визначення рівнів сформованості культури професійного спілкування;

- методи опитування (бесіда, анкетування) застосовувалися для вивчення уявлень майбутніх менеджерів про культуру професійного спілкування;

- тестові методики використовувалися для діагностики сформованості структурних компонентів культури професійного спілкування майбутніх менеджерів;

- педагогічний експеримент здійснювався з метою перевірки педагогічних умов і шляхів формування у студентів культури професійного спілкування;

- статистичні методи використовувались з метою визначення достовірності результатів експериментального дослідження.

Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилося на базі Донецького інституту ринку і соціальної політики. Загалом у дослідженні взяли участь 486 студентів 1-5 курсів факультету соціальної політики.

Дослідження здійснювалося у три етапи протягом 1998-2001 рр.

На першому етапі (1998-1999 рр.) було визначено теоретико-методологічні передумови, вихідні принципи та методики дослідження, сформульовано робочу гіпотезу та завдання, уточнено понятійний апарат, обґрунтовано структурну модель культури професійного спілкування менеджера невиробничої сфери, створено програму констатуючого й формуючого етапів експериментального дослідження.

На другому етапі (1999-2000 рр.) здійснено формуючий експеримент, спрямований на перевірку вірогідності сформульованої гіпотези, перевірено педагогічні умови і шляхи вдосконалення культури професійного спілкування майбутніх менеджерів під час читання спецкурсу “Основи культури професійного спілкування менеджера” та в процесі вивчення студентами англійської мови.

На третьому етапі (2000-2001 рр.) проаналізовано й узагальнено матеріали дослідження, оброблено експериментальні дані; сформульовано загальні висновки, розроблено практичні рекомендації щодо формування у майбутніх менеджерів невиробничої сфери культури професійного спілкування.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що:

·-вперше обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічні умови й етапи формування у майбутніх менеджерів культури професійного спілкування (формування у студентів рефлексивного ставлення до комунікативного аспекту майбутньої професійної діяльності, спрямованості на вдосконалення способів і прийомів ділового спілкування; використання групових форм організації навчання, побудованого у відповідності з принципами соціально - психологічного тренінгу; застосування сюжетно-рольових і ділових ігор; забезпечення професійної та комунікативної спрямованості вивчення студентами іноземних мов);

·-вперше обґрунтовано концептуальну модель культури професійного спілкування менеджера невиробничої сфери, визначено структуру цієї моделі, в якій виділено чотири взаємозв'язані компоненти: мотиваційно-ціннісний, перцептивний, інтерактивний і комунікативний;

·-визначено критерії та рівні сформованості культури професійного спілкування менеджера: емпірично-інтуїтивний (низький), репродуктивний (середній) і рефлексивно-творчий (високий);

·-подальшого розвитку набули наукові уявлення про стиль професійного спілкування менеджера.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у тому, що в ньому розроблено комплекс форм, методів і прийомів формування у майбутніх менеджерів культури професійного спілкування; запропоновано програму спецкурсу “Основи культури професійного спілкування менеджера”, яка може використовуватися з метою вдосконалення комунікативної компетентності майбутніх менеджерів невиробничої сфери; розроблено комплекс вправ, які можуть застосовуватися на практичних заняттях з іноземної мови з метою розвитку у студентів культури професійного спілкування; запропоновано методичні рекомендації щодо підготовки майбутніх менеджерів до продуктивного професійного спілкування. Експериментально перевірені висновки і практичні рекомендації можуть використовуватися для подальших досліджень проблеми формування культури професійного спілкування у майбутніх менеджерів невиробничої сфери.

Вірогідність результатів дослідження забезпечувалася теоретичним обґрунтуванням вихідних положень, застосуванням методів, адекватних меті і завданням дослідження; репрезентативністю вибірки; кількісним та якісним аналізом емпіричних результатів; застосуванням методів математичної статистики.

Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження обговорювалися і були схвалені на звітних наукових конференціях викладачів Донецького інституту ринку і соціальної політики (1998-2001), Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (1998-2001), на засіданнях кафедри іноземних мов Донецького інституту ринку і соціальної політики (1997-2002), міжнародних науково-практичних конференціях “Науково-теоретичні та методичні засади конструювання змісту професійної освіти” (Вінниця, 1998), „ Проблеми загально-педагогічної підготовки майбутніх учителів” (Вінниця, 2002).

Впровадження результатів дослідження здійснювалося у процесі вивчення спецкурсу “Основи культури професійного спілкування менеджера”, а також під час проведення практичних і семінарських занять з іноземної мови у Донецькому інституті ринку та соціальної політики (довідка № 1/133 від 01.09.2002 р.), Технологічному університеті „ Поділля” (м. Хмельницький), Вінницькому торгово-економічному інституті Київського Національного торгово-економічного університету.

Публікації. Результати дослідження висвітлено в 7 публікаціях загальним обсягом 6,2 д. а. Всі праці одноосібні, з них 6 статей у фахових виданнях і методичні рекомендації.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації - 197 стор. Список використаних джерел містить 227 найменувань, з них 21 іноземними мовами. В роботі 12 таблиць на 10-ти с. і 13 рисунків на 12-ти с.

1. Основний зміст дисертації

культура професійний спілкування менеджер

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, сформульовано об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, наведено дані про організацію і проведення дослідження та апробацію його результатів.

У першому розділі - "Теоретичні основи формування культури професійного спілкування у майбутніх менеджерів невиробничої сфери" - проаналізовано праці з проблеми дослідження, основні напрями та підходи до вивчення культури професійного спілкування, обґрунтовано структурну модель культури професійного спілкування менеджера невиробничої сфери.

Аналіз філософської, соціологічної, лінгвістичної та психолого-педагогічної літератури свідчить про відсутність єдиного, загальноприйнятого розуміння змісту поняття "культура". Узагальнення різних підходів до визначення феномена культури дає підстави зробити висновок, що культура як особистісна характеристика відображає рівень оволодіння певною діяльністю, розвиток якостей, умінь і здібностей, необхідних для її ефективного виконання. З цього погляду культуру професійного спілкування менеджера можна розглядати як важливий компонент його загальної фахової культури, що визначає здатність до ефективного спілкування в контексті професійної діяльності. Вона синтезує в собі комплекс знань, цінностей, способів поведінки, необхідних у ситуаціях ділового спілкування, та умінь гнучко реалізовувати їх на практиці з метою забезпечення ефективної спільної діяльності.

У контексті особистісного підходу культура професійного спілкування менеджера невиробничої сфери розглядається нами як єдність двох взаємопов'язаних, але якісно своєрідних підструктур: особистісної та поведінкової. Особистісна підструктура включає в себе мотиваційно-ціннісні установки, професійні орієнтації менеджера, які визначають спрямованість його спілкування, вибір тих чи інших способів взаємодії з співробітниками. Поведінкова, або операційно-дійова, підструктура охоплює способи організації професійної взаємодії з партнерами, вербальні та невербальні засоби спілкування, комунікативні стратегії та прийоми впливу на підлеглих.

Відповідно до прийнятого у соціальній психології диференціювання перцептивного, інтерактивного та комунікативного аспектів спілкування в операційно-дійовій підструктурі культури професійного спілкування менеджера ми виділяємо три компоненти:

1) перцептивний - здатність адекватно, неупереджено і точно сприймати особистісні властивості та поведінку партнерів по спілкуванню, правильно розуміти їхні мотиви і переживання, індивідуальні особливості;

2) інтерактивний - уміння будувати відносини з будь-яким партнером, домагатися ефективної взаємодії на основі спільних інтересів;

3) комунікативний - здатність чітко, зрозуміло і грамотно висловлювати думки та почуття, володіння лексичним багатством мови, вербальними та невербальними засобами обміну інформацією з співрозмовниками.

Від розвитку означених компонентів залежить ефективність обміну менеджера необхідною інформацією з підлеглими і керівниками (комунікативна функція), організація взаємодії в очолюваному колективі (інтерактивна функція), міжособистісне сприйняття і розуміння партнерів (перцептивна функція).

Всі компоненти культури професійного спілкування перебувають у тісному взаємозв`язку. Уміння правильно сприймати і розуміти партнера чи аудиторію допомагає знайти потрібні доводи, а володіння ораторським мистецтвом, культурою мовлення - зрозуміло, виразно і переконливо їх викласти. Все це необхідно для успішного ділового контакту, в ході якого виявляється вміння взаємодіяти з партнером: долати бар'єри в спілкуванні, займати адекватну психологічну позицію, виходити на відповідний рівень спілкування тощо.

На підставі проведеного аналізу можна зробити висновок, що культура професійного спілкування менеджера - складна інтегральна якість, яка синтезує перцептивні, комунікативні та інтерактивні уміння, детермінується професійно ціннісними орієнтаціями і визначає ефективність професійної взаємодії. Вона характеризує здатність менеджера адекватно сприймати і розуміти поведінку співробітників, налагоджувати продуктивні міжособистісні стосунки з ними, формувати сприятливий емоційний мікроклімат у трудовому колективі, майстерно використовувати вербальні та невербальні засоби комунікації.

У другому розділі - "Особливості становлення культури професійного спілкування у майбутніх менеджерів" - визначено показники, критерії та рівні сформованості культури професійного спілкування, проаналізовано особливості її становлення у студентів.

На підставі аналізу психолого-педагогічної літератури виділено й охарактеризовано показники, критерії та рівні розвитку культури професійного спілкування менеджера, які комплексно відображають сформованість її мотиваційно-ціннісного, перцептивного, інтерактивного та комунікативного компонентів.

Мотиваційно-ціннісний компонент культури професійного спілкування характеризується ієрархічною структурою основних орієнтацій, які визначають спрямованість спілкування менеджера:

1) орієнтація на інтереси професійної діяльності, її кінцеві результати;

2) орієнтація на людей, формування сприятливих міжособистісних стосунків і позитивного психологічного мікроклімату в колективі;

3) орієнтація на себе, прагнення до першості і престижу;

4) орієнтація на офіційну субординацію, дисципліну і порядок в очолюваному колективі.

Критеріями сформованості перцептивного компонента культури професійного спілкування менеджера є:

1) спостережливість, уміння “читати” невербальні виразні рухи співрозмовника, за особливостями міміки і пантоміміки розпізнавати його емоційний стан, мотиви поведінки та наміри;

2) уміння адекватно застосовувати прийоми рефлексивного і нерефлексивного слухання;

3) уміння ставати на точку зору співрозмовника, бачити ситуацію його очима;

4) уміння об'єктивно оцінювати співрозмовника на основі спостереження за його зовнішністю, манерою одягатися і особливостями мовлення;

5) уміння передбачати реакцію співбесідника на ті чи інші слова та вчинки.

Інтерактивний компонент культури професійного спілкування менеджера виявляється у способах і прийомах впливу на підлеглих, тактиках і стратегіях організації професійної взаємодії. Теоретичний аналіз представлених у літературі підходів до характеристики операційної структури професійного спілкування дав підстави виділити три біполярні параметри, які комплексно характеризують інтерактивний аспект культури професійного спілкування менеджера: "доброзичливість - критичність", "домінантність - залежність", "формальність - особистісність".

Комунікативний компонент виявляється в здатності чітко, зрозуміло і переконливо висловлювати свої думки та почуття за допомогою вербальних і невербальних засобів спілкування. Критеріями сформованості комунікативного компоненту культури професійного спілкування менеджера є:

1) правильність мовлення - знання й уміння дотримуватися прийнятих у сучасній суспільно-мовленнєвій практиці мовних норм (орфоепічних, лексичних, граматичних, стилістичних тощо);

2) точність мовлення - зрозумілість висловлень для партнерів по комунікації, адекватність слів або синтаксичних конструкцій об'єктивній дійсності;

3) логічність мовлення - володіння технікою смислової зв'язності, тобто логікою викладу, за якої не виникає суперечностей, а також знанням мовних засобів, якими можна оформити думку;

4) доречність мовлення - вміння добирати найбільш точні, доречні в даній ситуації мовні засоби з урахуванням мети, умов, сфери спілкування та психічного стану партнера по комунікації;

5) виразність мовлення - вміння естетично, оригінально і яскраво висловлювати свої думки;

6) знання та дотримання етикетних норм і правил ділового мовлення.

Враховуючи визначені критерії, ми виділили та описали три рівні сформованості культури професійного спілкування менеджера: емпірично-інтуїтивний (низький), репродуктивний (середній) і рефлексивно-творчий (високий).

Емпірично-інтуїтивний рівень характеризується поверховими уявленнями студентів про складові елементи культури професійного спілкування, нерозвиненістю перцептивних, інтерактивних і комунікативних умінь. Вони допускають упередженість, суб'єктивізм та інші помилки у процесі сприймання та оцінювання особистості співрозмовника, не вміють слухати та інтерпретувати його невербальну поведінку, не володіють ефективними способами та прийоми професійної взаємодії, стратегіями поведінки в конфліктних ситуаціях, не вміють обирати найбільш доцільний у тій чи іншій ситуації стиль спілкування з співрозмовником, допускають численні мовленнєві помилки, не вміють точно логічно, виразно і доречно висловлювати свої думки, не знають етикетних норм і правил ділового мовлення. У професійному спілкуванні вони спираються головним чином на власний обмежений досвід міжособистісної взаємодії, інтуїтивно вироблені, недостатньо усвідомлювані правила і комунікативні установки. Маючи поверхові уявлення про зміст культури професійного спілкування, студенти, як правило, не можуть об'єктивно оцінити рівень її сформованості у себе. При цьому часто спостерігається некритично висока оцінка своєї готовності до професійного спілкування або ж недостатнє розуміння важливості культури спілкування для майбутньої професійної діяльності.

Студенти з репродуктивним рівнем культури професійного спілкування усвідомлюють структуру ціннісних орієнтацій, що визначають спрямованість їх спілкування у професійній діяльності. Проте такі орієнтації часто характеризуються однобічністю і внутрішньою суперечливістю: орієнтація на ефективність спільної діяльності одночасно з недооцінкою важливості формування сприятливих міжособистісних стосунків у колективі, або ж надмірно виражена орієнтація на себе, першість і престиж, дисципліну та порядок в очолюваному колективі тощо. Володіючи базовими знаннями про комунікативну компетентність і окремими перцептивними, інтерактивними та комунікативними уміннями, студенти не завжди здатні гнучко використовувати їх в різноманітних ситуаціях професійного спілкування. Їхні знання і вміння мають здебільшого репродуктивний характер: студенти можуть їх застосовувати в типових, стандартних ситуаціях, проте відчувають труднощі, коли доводиться самостійно визначати адекватні способи і прийоми спілкування в умовах реальної професійної взаємодії. Їхнє спілкування у зв'язку з цим характеризується певною ригідністю, недостатньою гнучкістю, недооцінкою конкретних ситуацій та індивідуальних особливостей співрозмовників, стереотипністю у їх сприйманні, використанням шаблонних прийомів взаємодії, мовленнєвих штампів. Водночас студенти усвідомлюють недостатній рівень своєї готовності до професійного спілкування і прагнуть до комунікативного самовдосконалення.

Рефлексивно-творчий рівень культури професійного спілкування характеризується сформованістю у студентів адекватно усвідомлюваної ієрархічної структури ціннісних орієнтацій, домінуючу роль у якій відіграє орієнтація на ефективність професійної діяльності у комплексі з орієнтацією на формування сприятливих міжособистісних стосунків і позитивного психологічного мікроклімату в колективі. Підпорядковане їм місце посідають орієнтація на себе, прагнення до першості та орієнтація на офіційну субординацію, дисципліну і порядок в очолюваному колективі. Така ієрархія орієнтацій забезпечує збалансованість і гармонійність професійного спілкування, його ділову ефективність і особистісну зорієнтованість, спрямованість на реалізацію професійних функцій і забезпечення умов для особистісної самореалізації суб'єктів ділової взаємодії. Оптимальна структура професійно-ціннісних орієнтацій поєднується з розвиненими соціально-перцептивними, інтерактивними і комунікативними уміннями, які адекватно і гнучко застосовуються студентами в мінливих ситуаціях професійної взаємодії. Студенти об'єктивно оцінюють співрозмовника на основі спостереження за його зовнішністю, жестами, мімікою і особливостями мовлення, володіють прийомами рефлексивного і нерефлексивного слухання, вміють передбачати реакцію партнера на ті чи інші слова та вчинки. Їхнє мовлення відрізняється правильністю, логічністю, точністю, доречністю і виразністю, дотриманням етикетних норм і правил ділового спілкування. Характерною ознакою рефлексивно-творчого рівня культури професійного спілкування менеджера є гнучкість, здатність обирати найбільш доцільний стиль спілкування з співрозмовником у тій чи іншій конкретній ситуації. Студенти адекватно усвідомлюють комунікативні труднощі і окремі недоліки власного спілкування, розуміють важливе значення культури спілкування для майбутньої професійної діяльності, регулярно працюють над удосконаленням власної комунікативної компетентності.

Внаслідок проведеного дослідження з'ясувалось, що рефлексивно-творчий рівень культури професійного спілкування властивий для 25,6% обстежених студентів, репродуктивний - для 44,2%, емпірично-інтуїтивний - для 30,2%. Результати констатуючого етапу дослідження дають підстави зробити висновок, що стихійне формування культури професійного спілкування не забезпечує якісної підготовки багатьох студентів до ефективного виконання функцій професійного спілкування. В зв`язку з цим існує необхідність в науковому обґрунтуванні педагогічних умов і визначенні шляхів цілеспрямованого формування у майбутніх менеджерів культури професійного спілкування під час фахової підготовки у вузі.

У третьому розділі - "Експериментальна перевірка педагогічних умов формування у майбутніх менеджерів культури професійного спілкування" - обґрунтовано педагогічні умови вдосконалення комунікативної підготовки студентів, а також описано організацію та результати формуючого експерименту.

На підставі аналізу психолого-педагогічної літератури у третьому розділі обґрунтовано педагогічні умови вдосконалення культури професійного спілкування майбутніх менеджерів: формування у студентів рефлексивного ставлення до комунікативного аспекту майбутньої професійної діяльності, спрямованості на вдосконалення способів і прийомів ділового спілкування; використання групових форм організації навчання, побудованого у відповідності з принципами соціально-психологічного тренінгу; застосування сюжетно-рольових і ділових ігор, як методів активного навчання, що моделюють соціальний контекст і основні способи спілкування менеджера в ситуаціях професійної взаємодії; розвиток перцептивних, інтерактивних і комунікативних умінь студентів одночасно з корекцією їх ціннісних орієнтацій у сфері професійного спілкування; орієнтація викладача на діалогічну форму навчальної взаємодії з студентами, яка забезпечує сприятливий психологічний мікроклімат у групі, атмосферу творчості і спонтанності під час занять.

Обґрунтовані педагогічні умови було покладено в основу експериментальної методики формування культури професійного спілкування у майбутніх менеджерів невиробничої сфери. Дослідна перевірка ефективності розробленої методики тривала протягом трьох років на базі Донецького інституту ринку і соціальної політики. Для проведення формуючого експерименту були відібрані дві експериментальні групи, загальною чисельністю 68 студентів, і дві контрольні групи (64 студенти). Експериментальна робота здійснювалася у процесі вивчення спецкурсу “Основи культури професійного спілкування менеджера” та під час практичних занять з іноземної (англійської) мови. Крім того, в експериментальних групах практикувалося проведення різних форм поза навчальної діяльності, спрямованих на розвиток комунікативної компетентності студентів.

На нашу думку, формування високого рівня культури професійного спілкування майбутніх менеджерів неможливе без систематичної, цілеспрямованої підготовки у рамках відповідного спецкурсу. Складність і масштабність цього завдання унеможливлює його реалізацію засобами традиційних фахових дисциплін, які лише побіжно і фрагментарно розглядають окремі аспекти професійного спілкування менеджера. У зв'язку з цим ми розробили експериментальну навчальну програму спецкурсу “Основи культури професійного спілкування менеджера”, яка передбачала проведення лекційних (10 годин) і практичних (16 годин) занять.

Експериментальна методика формування і вдосконалення культури професійного спілкування майбутніх менеджерів включала в себе комплекс організаційних форм і методів комунікативної підготовки: лекційні та семінарські заняття; практичні заняття з питань діагностики стильових особливостей професійного спілкування; індивідуально-консультаційна робота; моделювання та аналіз конкретних ситуацій професійного спілкування; структуровані та спонтанні групові дискусії, спрямовані на обговорення та корекцію ціннісних орієнтацій і способів професійного спілкування; сюжетно-рольові та ділові ігри; психотехнічні вправи; читання та обговорення наукової й науково-популярної літератури з проблем професійного спілкування.

Важлива роль у формуванні культури професійного спілкування майбутніх менеджерів відводилась нами вивченню іноземної мови, яка містить широкі можливості для розвитку у студентів професійно необхідних комунікативних умінь і навичок, вивчення національних особливостей ділового спілкування, норм і правил ділового етикету, збагачення лексичного запасу. Реалізуючи обґрунтовані педагогічні умови формування культури професійного спілкування на практичних заняттях з іноземної мови, ми забезпечували мотивацію навчання студентів шляхом пояснення їм важливого значення умінь і навичок іншомовного спілкування у професійній діяльності сучасного менеджера, надавали навчанню професійної спрямованості за допомогою створення комунікативних ситуацій, адекватних умовам майбутньої професійної діяльності студентів, забезпечували комунікативність навчальних вправ, які моделювали певний відрізок реального процесу ділового спілкування і зберігали суттєві риси модельованої діяльності.

Цілеспрямоване формування у студентів культури професійного спілкування здійснювалося у нашому дослідженні поетапно: підготовчий етап, рефлексивний, проективний, тренувальний і заключний. Кожен етап передбачав реалізацію специфічних завдань і використання відповідних форм, методів і прийомів підготовки майбутніх менеджерів до професійного спілкування.

Основне завдання підготовчого етапу полягало в ознайомленні студентів з теоретичними основами культури професійного спілкування, її структурними компонентами, показниками сформованості. Така робота готувала студентів до наступного, рефлексивного етапу, забезпечувала засвоєння ними соціально-психологічних знань, необхідних для розуміння специфічних особливостей професійного спілкування менеджера.

Важливою психологічною передумовою розвитку та корекції культури професійного спілкування є рефлексія, яка забезпечує усвідомлення майбутніми менеджерами власних комунікативно-ціннісних орієнтацій, звичних способів і прийомів професійного спілкування, перетворення їх на об'єкт цілеспрямованого аналізу. У зв'язку з цим основне завдання другого, рефлексивного, етапу формуючого експерименту полягало в активізації рефлексивних процесів, забезпеченні усвідомлення студентами позитивних сторін і недоліків власної культури професійного спілкування.

Наступний, проективний, етап формуючого експерименту передбачав розробку студентами індивідуальних програм самовдосконалення культури професійного спілкування. На основі усвідомлення продуктивних і непродуктивних особливостей власного спілкування майбутні менеджери під керівництвом викладача визначали напрямки і завдання самовдосконалення культури спілкування, розвитку в себе умінь, необхідних для ефективної ділової взаємодії.

На тренувальному етапі формуючого експерименту створювалися умови для реалізації індивідуальної програми комунікативного самовдосконалення, випробування студентами нових способів, прийомів і моделей професійного спілкування шляхом рольової імітації типових ситуацій ділового спілкування менеджера, участі в сюжетно-рольових і ділових іграх, групових дискусіях, виконання практичних вправ. На цьому етапі кожен студент отримував можливість випробувати різноманітні способи, стратегії і прийоми професійного спілкування, розширити індивідуальний репертуар перцептивних, комунікативних та інтерактивних умінь, скорегувати свої професійно-ціннісні орієнтації та установки у сфері ділового спілкування.

На заключному етапі формуючого експерименту підбивалися підсумки роботи та перевірялося виконання студентами індивідуальних програм удосконалення культури професійного спілкування. Слід зазначити, що становлення культури професійного спілкування не обмежується періодом фахової підготовки студентів у вищому навчальному закладі. Її розвиток продовжується після закінчення навчання і триває протягом усього періоду професійної діяльності менеджера. Тому значна увага приділялася нами формуванню у студентів практичних умінь і навичок самодіагностики, рефлексивного аналізу та вдосконалення культури професійного спілкування, розвитку в них установки на оптимізацію комунікативного аспекту своєї діяльності.

Проведений формуючий експеримент підтвердив ефективність розробленої на основі обґрунтованих педагогічних умов методики формування культури професійного спілкування у майбутніх менеджерів невиробничої сфери. У студентів відбулися статистично значущі кількісні та якісні зміни в структурних компонентах культури професійного спілкування: мотиваційно-ціннісному, перцептивному, комунікативному та інтерактивному. Це виявилося в позитивній динаміці загальних рівнів сформованості культури професійного спілкування майбутніх менеджерів (див. табл. 1). Значна кількість студентів експериментальних груп (38,2%) досягла вищого, рефлексивно-творчого, рівня культури професійного спілкування.

З 45,6% до 55,9% зросла кількість студентів, яким властивий середній, репродуктивний, рівень культури професійного спілкування. Водночас зменшився відсоток студентів з найнижчим, емпірично-інтуїтивним, рівнем (з 27,9% до 5,9%) культури професійного спілкування.

На відміну від експериментальних, у контрольних групах не сталося суттєвих зрушень у рівнях розвитку культури професійного спілкування студентів. Хоча й спостерігаються певні позитивні зміни, вони мають незначний характер і не досягають рівня статистичної значущості. Можна припустити, що вони пов'язані з віковим розвитком і загальним зростанням професійної зрілості студентів у процесі фахової підготовки.

Таблиця 1. Динаміка рівнів сформованості культури професійного спілкування у студентів експериментальних і контрольних груп

№ Рівні культури професійного спілкування Експерим. групи (n=68) Контр. групи (n=64)

1-й зріз 2-й зріз 1-й зріз 2-й зріз

1. Рефлексивно-творчий (високий) 18 (26,5%) 26 (38,2%) 17 (26,6%) 19 (29,7%).

2. Репродуктивний (середній) 31 (45,6%) 38 (55,9%) 29 (45,3%) 30 (46,9%).

3. Емпірично-інтуїтивний (низький) 19 (27,9%) 4 (5,9%) 18 (28,1%) 15 (23,4%).

Таким чином, контрольні виміри засвідчують, що побудований у відповідності з обґрунтованими у роботі педагогічними умовами поетапний формуючий експеримент забезпечив удосконалення культури професійного спілкування майбутніх менеджерів. Їх спілкування стало більш гнучким, позбавленим диспропорцій, адекватним ситуаціям професійної взаємодії.

Виконане теоретично-експериментальне дослідження проблеми формування культури професійного спілкування майбутніх менеджерів невиробничої сфери дає підстави зробити такі висновки:

1. В умовах глобальних соціально-економічних перетворень суспільства, переходу до ринкових відносин суттєво зростають вимоги до ділових якостей і професійної культури менеджерів. Тільки керівник з високим рівнем комунікативної культури здатний творчо розв'язувати проблеми, що виникають у професійному спілкуванні, створювати позитивний мікроклімат в очолюваному колективі і налагоджувати продуктивні стосунки з діловими партнерами. Культура спілкування менеджера - не тільки елемент його особистої культури, а професійно необхідна якість, важливий показник фахової компетентності.

2. Культура професійного спілкування менеджера - складна інтегральна якість, яка синтезує перцептивні, комунікативні та інтерактивні уміння, детермінується професійно ціннісними орієнтаціями і значною мірою визначає ефективність професійної взаємодії. Вона характеризує здатність менеджера адекватно сприймати та розуміти поведінку співробітників і ділових партнерів, налагоджувати продуктивні міжособистісні стосунки з ними, формувати сприятливий емоційний мікроклімат в очолюваному колективі, гнучко використовувати вербальні та невербальні засоби комунікації.

3. У культурі професійного спілкування менеджера невиробничої сфери виділяються дві взаємопов'язані якісно своєрідні підструктури: особистісна і поведінкова. Особистісна підструктура включає в себе мотиваційно-ціннісні установки, професійні орієнтації менеджера, які визначають спрямованість його спілкування, вибір тих чи інших способів взаємодії з співробітниками. Поведінкова, або операційно-дійова, підструктура охоплює способи організації професійної взаємодії з партнерами, вербальні та невербальні засоби спілкування, різні стратегії і прийоми впливу на підлеглих.

4. На основі структурного аналізу визначені чотири показники сформованості культури професійного спілкування менеджера:

1) мотиваційно-ціннісний - ієрархічна структура орієнтацій, які визначають спрямованість спілкування;

2) перцептивний - здатність адекватно, неупереджено і точно сприймати особистісні властивості та поведінку партнерів по спілкуванню, правильно розуміти їхні мотиви і переживання, індивідуальні особливості;

3) інтерактивний - уміння будувати відносини з будь-яким партнером, домагатися ефективної взаємодії на основі спільних інтересів, гнучко застосовувати різні стратегії і тактики міжособистісної взаємодії;

4) комунікативний - здатність чітко, зрозуміло, виразно і грамотно висловлювати думки й почуття. Обґрунтовано критерії сформованості мотиваційно-ціннісного, перцептивного, інтерактивного та комунікативного компонентів культури професійного спілкування менеджера невиробничої сфери.

5. На основі виділених показників і критеріїв визначено й охарактеризовано три рівні сформованості культури професійного спілкування менеджера: емпірично-інтуїтивний (низький), властивий студентам з невизначеними професійно ціннісними орієнтаціями, поверхнево-інтуїтивними уявленнями про культуру професійного спілкування, нерозвиненими перцептивними, інтерактивними і комунікативними уміннями; репродуктивний (середній), характерний для студентів, що мають базові знання про комунікативну компетентність, володіють окремими перцептивними, інтерактивними і комунікативними уміннями, але не завжди можуть гнучко використовувати їх у мінливих ситуаціях професійного спілкування; рефлексивно-творчий (високий), властивий студентам з гармонійною і збалансованою структурою ціннісних орієнтацій у сфері ділового спілкування, розвинутими соціально-перцептивними, інтерактивними і комунікативними вміннями, що адекватно і гнучко використовуються в ситуаціях професійної взаємодії.

6. Шляхом теоретично-експериментального дослідження обґрунтовані педагогічні умови ефективного формування у майбутніх менеджерів невиробничої сфери культури професійного спілкування: формування у студентів рефлексивного ставлення до комунікативного аспекту майбутньої професійної діяльності, спрямованості на вдосконалення способів і прийомів ділового спілкування; використання групових форм організації навчання, побудованого у відповідності з принципами соціально-психологічного тренінгу; застосування методів активного навчання, що моделюють соціальний контекст і основні способи спілкування менеджера в ситуаціях професійної взаємодії (сюжетно-рольові та ділові ігри, метод аналізу конкретних ситуацій, групові дискусії тощо); розвиток перцептивних, інтерактивних і комунікативних умінь студентів одночасно з корекцією їх ціннісних орієнтацій у сфері професійного спілкування; орієнтація викладача на діалогічну форму навчальної взаємодії з студентами, яка забезпечує сприятливий психологічний мікроклімат, атмосферу творчого пошуку і співробітництва під час занять, емоційний контакт із студентами.

7. Цілеспрямоване формування культури професійного спілкування майбутніх менеджерів доцільно здійснювати послідовно за такими етапами: підготовчий, рефлексивний, проективний, тренувальний і заключний. Кожен етап передбачає реалізацію специфічних завдань і використання відповідних форм, методів і прийомів підготовки студентів до професійного спілкування.

8. Формуючий експеримент підтвердив ефективність розробленої на основі обґрунтованих педагогічних умов методики формування культури професійного спілкування майбутніх менеджерів. У студентів експериментальних груп відбулися статистично значущі кількісні та якісні зміни структурних компонентів культури професійного спілкування: мотиваційно-ціннісного, перцептивного, комунікативного та інтерактивного. Це виявилося в позитивній динаміці загальних рівнів сформованості культури професійного спілкування майбутніх менеджерів. Значна кількість студентів (38,2%) досягла найвищого, рефлексивно-творчого, рівня культури професійного спілкування. З 45,6% до 55,9% зросла кількість студентів з середнім, репродуктивним, рівнем і водночас зменшився відсоток студентів з найнижчим, емпірично-інтуїтивним, рівнем (з 27,9% до 5,9%) культури професійного спілкування. Отже, експериментальна перевірка підтвердила істинність висунутої нами гіпотези.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми формування культури професійного спілкування майбутніх менеджерів. Перспективними є такі напрямки подальшої роботи: дослідження можливостей розвитку культури професійного спілкування майбутніх менеджерів у процесі вивчення фахових навчальних дисциплін, вивчення індивідуально-психологічних факторів формування культури професійного спілкування менеджера, обґрунтування педагогічних шляхів корекції ціннісних орієнтацій менеджерів у сфері професійного спілкування.

Основні положення дослідження відображені в таких публікаціях

1. Лівенцова В.А. Стиль спілкування як інтегральний показник культури професійного спілкування менеджера // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету. Серія: Педагогіка і психологія. - 2000. - №2. - С. 127-132.

2. Лівенцова В.А. Культура спілкування менеджера в конфліктній ситуації // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми. Зб. наук. праць / Редкол.: І.А. Зязюн (голова) та ін. - Київ-Вінниця: ДОВ Вінниця, 2000. - С. 391-394.

3. Лівенцова В.А. Культура професійного спілкування менеджера // Теорія і практика управління соціальними системами / Щоквартальний науково-практичний журнал. Харків: НТУ “ХПІ”. - 2001. - №4.- С. 60-65.

4. Лівенцова В.А. Контекстний підхід до навчання іноземної мови майбутніх менеджерів // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету. Серія: Педагогіка і психологія. - 2000. - №5. - С. 81-84.

5. Лівенцова В.А. Психолого-педагогічні умови формування культури професійного спілкування у майбутніх менеджерів невиробничої сфери // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету. Серія: Педагогіка і психологія. - 2002. - №6. - Частина 1. - С. 155-158.

6. Лівенцова В.А. Компоненти культури професійного спілкування менеджера // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Педагогіка. - 2002. - № 1. - С. 46-50.

7. Лівенцова В.А. Формування культури професійного спілкування у майбутніх менеджерів невиробничої сфери: Методичні рекомендації. - Вінниця: РВЦ ВДПУ ім. М.Коцюбинського, 2002. - 59 с.

Анотація

Лівенцова В.А. Формування культури професійного спілкування у майбутніх менеджерів невиробничої сфери. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. - Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Тернопіль, 2002.

Розкрито суть і структурні компоненти культури професійного спілкування менеджера невиробничої сфери, визначено показники та рівні її розвитку, обґрунтовано педагогічні умови її формування в процесі читання спецкурсу “Основи культури професійного спілкування менеджера”, а також під час практичних занять з іноземної мови. Обґрунтована методика поетапного формування культури професійного спілкування студентів, яка включає комплекс форм, методів і прийомів активного соціально-психологічного навчання. Розроблені методичні рекомендації щодо корекції ціннісних орієнтацій студентів у сфері професійної взаємодії, формування соціально-перцептивних, інтерактивних і комунікативних умінь.

Ключові слова: культура, професійне спілкування, культура професійного спілкування, професійна підготовка менеджера невиробничої сфери, показники культури професійного спілкування, комунікативна компетентність.

Аннотация

Ливенцова В.А. Формирование культуры профессионального общения у будущих менеджеров непроизводственной сферы. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. - Тернопольский государственный педагогический университет им. Владимира Гнатюка, Тернополь, 2000.

Раскрыта сущность культуры профессионального общения менеджера как интегрального качества, синтезирующего ценностные ориентации, перцептивные, коммуникативные и интерактивные умения, которые определяют способность адекватно воспринимать поведение сотрудников и деловых партнеров, налаживать продуктивные межличностные отношения, формировать благоприятный эмоциональный микроклимат в коллективе, гибко использовать вербальные и невербальные средства коммуникации.