Підготовка майбутніх учителів початкових класів до позаурочної виховної роботи

Модель підготовки майбутніх учителів початкових класів до позаурочної виховної роботи, необхідні і достатні умови її успішного функціонування у вищому навчальному закладі. Методи самоконтролю та стимулювання потреби у професійному самовдосконаленні.

Рубрика Педагогика
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 24.09.2013
Размер файла 47,9 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Південноукраїнський державний педагогічний університет (м. Одеса) імені К.Д. Ушинського

Казанжи Ірина Володимирівна

УДК 378.937

Підготовка майбутніх учителів початкових класів до позаурочної виховної роботи

13.00.04 - Теорія і методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Одеса - 2002р.

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Миколаївському державному педагогічному університеті, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, доцент Литвиненко Світлана Анатоліївна, докторант Рівненського державного гуманітарного університету

Офіційні опоненти - доктор педагогічних наук, професор Сущенко Тетяна Іванівна, Запорізький інститут післядипломної педагогічної освіти, завідувач кафедри педагогічної майстерності;

кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Пустовіт Григорій Петрович, Президія Академії педагогічних наук, вчений секретар Відділення теорії та історії педагогіки АПН України.

Провідна установа - Кіровоградський державний педагогічний університет, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м. Кіровоград

Захист дисертації відбудеться "____" квітня 2002 р. о ____ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.053.01 при Південноукраїнському державному педагогічному університеті (м.Одеса) імені К.Д.Ушинського за адресою: 65029, м. Одеса, вул. Ніщинського, 1.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Південноукраїнського державного педагогічного університету (м.Одеса) імені К.Д.Ушинського за адресою: 65091, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 26.

Автореферат розісланий "____" березня 2002 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Трифонова О.С.

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження визначається тим, що в умовах оновлення змісту і технологій, а також відродження традицій національного виховання в нашій державі значно зростає соціальна значущість праці вчителя, роль його особистості у вихованні підростаючого покоління. За роки незалежності в державі визначено нові пріоритети розвитку освіти, яка визнана основою розвитку “особистості, суспільства, нації, держави” Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті (проект) - К.: Шкільний світ, 2001. - С.3., визначальним чинником “відтворення і нарощування інтелектуального, духовного і економічного потенціалу народу, виховання патріота і громадянина України. В державі створено правову базу, прийнято низку законів про освіту, з-поміж них і Закон про позашкільну освіту, в якому одним із провідних завдань визначено “створення умов для творчого, інтелектуального, духовного і фізичного розвитку учнів у позаурочний час” Закон про позашкільну освіту.// Освіта України. Інформативно-правові документи. - К., 2001. - С.232..

Проблема організації виховного процесу в позаурочний час у сучасній школі досліджувалась у різних аспектах, а саме: визначення концептуальних засад організації позаурочної виховної роботи (Гончаренко С.І., Новосельський В.Ф., Оржеховська В.М., Постовий В.Г., Хлебнікова Л.О., Чорна К.І. та ін.); позаурочна робота в системі діяльності школи (Вульфов Б.З., Караковський В.М., Красовицький М.Ю., Мартиненко С., Осипенко М., Сидорків А.М. та ін.) ; зв'язок позаурочної виховної роботи вчителя з роботою позашкільних закладів (Вербицький В., Кириленко С.В., Науменко Р.А., Пустовіт Г.П., Сущенко Т.І. та ін.); психологічні аспекти організації позаурочної роботи в сучасній школі (Бех І.Д.. Борщевський М.Й., Гречишкіна А.П., Колбановський Л.В., Крутенький О.Є., Максименко С.Д., Прайман Б.Д., Соколова Л.С. та ін.); проблема змісту і напрямків позаурочної виховної роботи (Вербицький В., Дем'янюк Т.Д., Докукіна О., Ігнатенко П.Р., Канішевська Л.В., Капська А.Й., Кобзар Б.С., Мартинюк І.В., Рибалка В.В., Свириденко С.О., Стрілька В.В., Федоренко Д.Т., Чорна К.І., Щербань П.М. та ін.)

Отже, і державою, і вченими розроблена відповідна теоретична і правова база щодо позаурочної виховної роботи у школі. Натомість аналіз педагогічної практики сучасної школи засвідчив, що позаурочна виховна робота залишається ще слабкою ланкою діяльності школи, вона не набула систематичного і цілеспрямованого характеру. Подекуди позаурочні виховні заходи носять епізодичний характер, у яких беруть участь лише окремі діти. Почасти шкільне життя для дітей завершується водночас із дзвоником з останнього уроку, а далі їх приймає вулиця. Таке явище є особливо небезпечним для учнів початкової школи. Причинами недостатньої уваги до позаурочної виховної роботи, за результатами опитування вчителів початкових класів, є завантаженість учителів шкільною роботою, відсутність відповідної нової методичної літератури, небажання дітей залишатись у школі, недостатня методична підготовка вчителів ще на студентській лаві до здійснення означеного виду роботи.

Протиріччя, що виникло між нагальною потребою активізації і модернізації позаурочної виховної роботи в сучасній школі і недостатньою підготовкою майбутнього вчителя до такої діяльності, зумовили вибір дисертаційного дослідження: “Підготовка майбутніх учителів початкових класів до позаурочної виховної роботи”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження входить до плану роботи кафедри педагогіки Миколаївського державного педагогічного університету “Проблеми індивідуалізації та диференціації навчально-виховного процесу в підготовці студентів до професійної діяльності” (№ 0101U003759). Автором досліджено аспект формування готовності студентів до здійснення позаурочної виховної роботи з молодшими школярами.

Об'єкт дослідження - професійно-виховна підготовка вчителя школи першого ступеня.

Предмет дослідження - процес формування професійно-виховної готовності майбутніх учителів початкових класів до позаурочної виховної роботи з молодшими школярами.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні і розробці методики ефективного формування готовності студентів до позаурочної виховної роботи з молодшими школярами, виявленні та апробації педагогічних умов її реалізації.

Гіпотеза дослідження - формування готовності студентів до позаурочної виховної роботи буде ефективним, якщо:

· окреслити змістову лінію професійно-виховної компетентності студентів у взаємозв'язку її чинників: когнітивно-виховної, конструктивно-виховної, регулятивно-оцінної компетенцій;

· забезпечити адекватні педагогічні умови її формування: єдність теоретичної і практичної підготовки; професійно-педагогічна освіченість і методична озброєність студентів щодо організації позаурочної виховної роботи конструктивними вміннями і навичками планування позаурочної виховної роботи з молодшими школярами; включеність в активну професійно-виховну діяльність; усвідомлення студентами особистісної значущості і необхідності професійного самовдосконалення.

Завдання дослідження:

1. Уточнити та науково обґрунтувати сутність понять “професійно-виховна компетентність”, “позаурочна виховна робота”, “готовність до позаурочної виховної роботи вчителя початкових класів”.

2. Виявити критерії, показники, охарактеризувати рівні сформованості готовності студентів до позаурочної виховної роботи з молодшими школярами.

3. Визначити педагогічні умови ефективної організації позаурочної виховної роботи з учнями.

4. Розробити та апробувати експериментальну методику формування готовності майбутніх учителів до позаурочної виховної роботи з учнями 1-4 класів.

Методологічними засадами дослідження виступили положення теорії пізнання про діалектичний взаємозв'язок і взаємообумовленість явищ, переходу кількісних змін у якісні; соціальну детермінованість і творчу сутність особистості як суб'єкта соціально-історичного розвитку; взаємозв'язок свідомості і діяльності особистості.

Теоретичними засадами дослідження були психологічні концепції виховання молодших школярів (Виготський Л.С., Венгер А.Л., Бех І.Д., Гамезо М.В., Ельконін Д.Б., Запорожець О.В., Коломинський Я.Л., Кравцов Г.Г., Кравцова О.Є., Леонтьєв О.М., Максименко С.Д., Матюхіна М.В., Мухіна В.С., Панько Е.А., Прокіна Н.Ф., Рибакова М.М. та ін.); філософські та соціально-педагогічні концепції відродження національної культури та національного виховання (Вишневський О., Деменчук В., Добрускін М., Ігнатенко П.Ф., Любар О.О., Мартинюк І.В., Рибалка В.В., Руденко Ю.Д., Стельмахович М.Г., Стрілька В.В., Федоренко Т.Д., Чорна К.І. та ін.); наукові доробки педагогіки вищої школи ( Абдулліна О.А., Бойко А.М., Виговська О.І., Дубасенюк О.А., Забокрицька О.І., Карпенчук С.Г., Карпова Е.Е., Кічук Н.В., Кондрашова Л.В., Кузьміна Н.В., Курлянд З.Н., Ліненко А.Ф., Нагорна Г.О., Пєхота О.М., Радул В., Рогинський В.М., Сластьонін В.О., Хмелюк Р.І., Цокур О.С. та ін.).

Методи дослідження: теоретичні: вивчення та аналіз філософської, соціологічної, психолого-педагогічної літератури з проблем виховання та готовності майбутніх учителів початкових класів до здійснення позаурочної виховної роботи; критичний аналіз і узагальнення означеної літератури; емпіричні: анкетування і тестування вчителів, студентів щодо їхньої готовності до позаурочної виховної роботи; обсерваційні: педагогічний експеримент (пошуковий, констатуючий і формуючий); методи математичної статистики.

Дослідження проводилося у три етапи.

На першому етапі (1995-1997 рр.) здійснювалося теоретичне вивчення проблеми готовності майбутніх учителів початкових класів до позаурочної виховної роботи з молодшими школярами; проводилася пошукова робота, спрямована на вивчення феномена професійно-виховної компетентності вчителя, його структури та рівнів прояву; визначення чинників, що обумовлюють його виникнення й розвиток, вивчення досвіду роботи кафедр педагогіки та методики початкового навчання Миколаївського, Херсонського державних педагогічних університетів та Рівненського державного гуманітарного університету щодо формування готовності майбутніх учителів початкових класів до позаурочної виховної роботи.

На другому етапі (1997-1999 рр.) була проведена діагностика первинного рівня сформованості у студентів професійно-виховної компетентності; здійснювався формуючий експеримент, у процесі якого досліджувалися закономірності формування готовності майбутніх учителів початкових класів до позаурочної виховної роботи; визначалися педагогічні умови, що забезпечують ефективність технології формування у студентів професійно-виховної компетентності; була побудована інструментальна модель формування професійно-виховної компетентності студентів.

На третьому етапі (1999-2001 рр.) здійснювалося уточнення та перевірка об'єктивності результатів формуючого експерименту, теоретичне осмислення результатів, які було одержано у процесі дослідно-експериментальної роботи, їх впровадження у практику. Задля цього були розроблені методичні рекомендації вдосконалення процесу формування готовності майбутніх учителів початкових класів до позаурочної виховної роботи, які впроваджувались у практику роботи педагогічних вищих навчальних закладів. На цьому етапі здійснювався аналіз, інтерпретація та узагальнення результатів дослідження.

Базою дослідження виступили психолого-педагогічний факультет Миколаївського державного педагогічного університету, загальноосвітня школа № 22 м. Миколаєва. У дослідженні взяли участь 157 учителів початкових класів м. Миколаєва і області, 485 студентів Миколаївського державного педагогічного університету.

Наукова новизна і теоретична значущість дослідження: вперше визначено та науково обґрунтовано сутність і структуру феномена “професійно-виховна компетентність” учителя початкових класів; уточнено сутність понять “готовність до позаурочної виховної роботи”, “позаурочна виховна робота”, “позакласна виховна робота”, “позашкільна виховна робота”; науково обґрунтовано принципи і теоретичні позиції побудови інструментальної моделі формування професійно-виховної компетентності студентів щодо організації позаурочної виховної роботи з молодшими школярами; охарактеризовано види компетенцій; розроблено критерії і показники, виявлено рівні готовності студентів до позаурочної виховної роботи з молодшими школярами; визначено та експериментально апробовано педагогічні умови ефективного формування готовності студентів до позаурочної виховної роботи з учнями молодших класів.

Практична значущість дослідження полягає в розробці моделі формування професійно-виховної готовності студентів до позаурочної виховної роботи з молодшими школярами; системи творчих завдань і вправ виховної спрямованості, що можуть бути використані у практиці педагогічних вищих навчальних закладів; програми спецкурсу “Теорія і методика позаурочної виховної роботи в початкових класах”.

Результати дослідження впроваджено у практику навчально-виховної роботи Херсонського державного педагогічного університету (довідка № 03 - 08/1421 від 05.10.2001), Рівненського державного гуманітарного університету (довідка № 52 від 13.10.2002 ), Миколаївського обласного інституту післядипломної освіти (довідка № 47/8-24 від 17.10.2001 р.)

Достовірність результатів дослідження забезпечувалась методологічним і теоретичним обґрунтуванням його вихідних положень; використанням системи взаємодоповнюючих методів дослідження, адекватних його предмету, меті та завданням; якісним і кількісним аналізом експериментальних даних; експериментальною перевіркою гіпотези, репрезентативністю добору об'єктів дослідження; зіставленням результатів дослідження з масовою педагогічною практикою.

Апробація результатів дослідження. Основні положення, висновки, результати дослідження доповідалися на Міжнародних (Ізмаїл - 1993 р.), Всеукраїнських (Київ - 1999 р., Запоріжжя - 2000 р., Житомир - 2000 р.), обласних (Миколаїв - 1998 р., Миколаїв -1999 р.) науково-практичних конференціях, обговорювалися на засіданнях кафедри педагогіки та щорічних підсумкових конференціях Миколаївського державного педагогічного університету. За темою дисертації опубліковано 14 праць, з них 5 - у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації: Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до них, загального висновку, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг 230 сторінок, з них, основного тексту 183 сторінок. У тексті 18 таблиць, 4 рисунки, які обіймають 11 самостійних сторінок. У списку використаних джерел 285 найменувань.

початковий клас позаурочний професійний

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано вибір наукової проблеми, що підлягає осмисленню та вивченню, аргументовано її актуальність та ступінь розробленості; визначено об'єкт, предмет, мету та завдання дослідження; висвітлено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість дослідження; подано дані щодо апробації і впровадження одержаних результатів та структури роботи.

У першому розділі “Теоретичні засади позаурочної виховної роботи” проаналізовано стан проблеми позаурочної виховної роботи в сучасній педагогіці; визначено місце позаурочної виховної роботи в педагогічному процесі школи; уточнено сутність понять “позаурочна”, “позанавчальна” , “позакласна”, “позашкільна” виховна робота; розкрито специфіку позаурочної виховної роботи з учнями початкових класів.

До проблеми виховання підростаючого покоління в системі позаурочної діяльності звертались у своїх працях та пошуках видатні вчені і педагоги (Блонський П.П., Макаренко А.С., Русова С.Ф., Стельмахович М.Г., Сухомлинський В.О., Ушинський К.Д., Чепіга Я., Шацький С. та ін.), відомі психологи і філософи (Бех І.Д., Виготський Л.С., Зязюн І.А., Катарський О., Костюк Г.С., Лихачов Б.Т., Максименко С.Д., Шинкарук В. та ін.). На думку вчених, позаурочна робота повинна становити систему, що передбачає єдність мети, принципів, змісту, форм і методів роботи, охоплює безліч елементів. Автори Концепції позакласної виховної роботи (Гончаренко С.І., Новосельський В.Ф., Оржеховська В.М., Постовий В.Г., Хлебнікова Л.О., Чорна К.І.) підкреслюють, що нове педагогічне мислення повинно базуватися на принципово новому ставленні до учнів. На передній план виховного процесу висувається не прямий вплив, що часто призводить до адміністрування, а взаємодія, співробітництво учасників навчально-виховного процесу.

Пошук шляхів ефективного виховання учнів сьогодні ведеться на основі системного підходу до його організації шляхом створення виховної системи школи (Гнатюк В.М., Красовицький М.Ю., Новикова Л.І., Остапенко М., Сидорків А.М.), при цьому відзначається, що виховна система школи повинна бути гуманістичною. Такої ж думки дотримуються й інші сучасні вчені та практики (Бех І.Д., Білоусова В.О., Вербицький В., Гнатюк В.М., Зязюн І.А., Карпенчук С.Г., Кобзар Б.С., Красновський В.М., Сидорків А.М. та ін). Розглядаючи можливості гуманістичної переорієнтації виховного процесу в сучасній школі, ми враховували ідеї духовно-морального виховання В.О.Сухомлинського і Я.Корчака, психологічну концепцію Г.С.Костюка, теорію особистісно орієнтованого виховання І.Д.Беха.

Однією з проблем ефективної організації позаурочної виховної роботи сучасної школи є вивчення питання щодо сутності виховного заходу. Означена проблема була предметом спеціального наукового аналізу вчених (Бех І.Д., Гапон Ю.А., Красовицький М.Ю.). У процесі оцінювання діяльності вихователя саме виховний захід перебуває в центрі уваги. Його форма, зовнішні особливості ,при цьому, сприймаються легше, ніж внутрішні зв'язки, а точніше, зв'язки з цілісним виховним процесом, розвитком вихованців. Зауважимо, що у психолого-педагогічній літературі поняття “виховний захід” використовується для позначення різних видів і форм виховної роботи. Натомість останнім часом вчені (Гнатюк В.М., Іванов І.П., Підласий І.П.) зазначають невідповідність означеного поняття фактичному смислу виховної роботи, оскільки “захід передбачає” фрагментарність. Системність, комплексність, послідовність, безперервність виховання більш точно передає поняття “виховна справа”, якому останнім часом віддають перевагу теоретики і практики.

В останні роки по-новому розглядається і проблема позашкільного виховання. Цілісне уявлення про позашкільний педагогічний процес дає порівняно нова галузь педагогіки - позашкільна педагогіка (Вербицький В., Науменко Р.А., Пустовіт Г.П., Сущенко Т.І.), вона має свій предмет, свою специфіку, свій понятійний апарат. Актуальним сьогодні є висновок В.Вербицького, що нині позакласна і позашкільна діяльність взаємодіють і в пошуках нових форм та засобів поглибленого вивчення шкільних предметів, і у виявленні та розвитку дитячих інтересів, талантів і обдаровань.

Отже, на основі аналізу сучасних педагогічних підходів позаурочну виховну роботу ми розуміємо як поєднання позакласної і позашкільної роботи, як взаємодію двох важливих ланок виховання (позакласної і позашкільної), спрямованої на досягнення єдиної мети - гармонійного розвитку дітей та молоді.

Позакласна робота, за Б.С.Кобзарем, дозволяє збільшити час цілеспрямованого педагогічного впливу на учнів. При цьому зміст, методи і організаційні форми позаурочної роботи, зауважує О.О.Худяков, менш регламентовані ніж у навчальному процесі.

Вчитель початкових класів має можливість побудувати позакласну роботу різнопланово, задовольнити потреби кожної дитини в активності, самодіяльності, у спілкуванні з однолітками, що не завжди є можливим на уроках.

У позаурочній роботі реалізується загальна мета і завдання процесу виховання. Основними закономірностями виховної роботи в позаурочний час є: обумовленість виховання суспільними потребами та умовами життя; взаємозалежність виховання, навчання, освіти та розвитку особистості; визначальна роль діяльності у спілкуванні та вихованні особистості; залежність виховання від вікових та індивідуальних особливостей учня; взаємозв'язок учня і колективу класу у виховному процесі.

У розкритті головних завдань і напрямів позаурочних форм роботи особливу увагу слід звертати на принципи організації позаурочної виховної діяльності учнів початкових класів. З-поміж них: плановість, науковість, зв'язок із життям, педагогічна доцільність; органічна єдність з роботою, яку проводять на уроці; максимальна добровільність вибору учнями розвивальних видів діяльності; систематичність і послідовність в організації позанавчальної розвивальної діяльності учнів; доступність для учнів за змістом і формами роботи; опора на сім'ю і громадськість.

Позаурочна виховна робота з молодшими школярами має свою специфіку. Молодшим школярам властива велика довіра дорослим. Учитель є для них тим ідеалом, взірцем, якого вони наслідують. Оскільки учні початкових класів ще багато чого не вміють робити самостійно, вчителю-вихователю доводиться виступати і в ролі організатора справ і в ролі безпосереднього учасника. Специфіка організації позаурочної виховної роботи виступає у найрізноманітніших напрямках виховного процесу. Враховуючи специфіку позаурочної виховної роботи в молодших класах, на основі аналізу поглядів педагогів і психологів на означену проблему ми визначили педагогічні умови ефективної організації виховної роботи молодших школярів у позаурочний час. З-поміж них: провідна роль педагога щодо об'єднання зусиль батьків, позашкільних закладів освіти, громадськості; забезпечення особистісної активності молодших школярів у різноманітних формах колективної діяльності; домінуючий характер ігрової діяльності за всіма напрямками позаурочної виховної роботи з молодшими школярами; залучення дітей до планування діяльності класного колективу; забезпечення такої системи перспектив, яка б відповідала інтересам як усього дитячого колективу, так і кожного окремого школяра.

У другому розділі “Теорія і практика підготовки майбутніх учителів початкових класів до позаурочної виховної роботи” проаналізовано стан проблеми готовності студентів до виховної роботи у школі; уточнено сутність поняття “готовність до позаурочної виховної роботи”; висвітлено теоретичні і практичні аспекти підготовки майбутніх учителів початкових класів до позаурочної виховної роботи; визначено критерії та показники готовності майбутніх учителів початкових класів до позаурочної виховної роботи.

Проблема готовності майбутніх фахівців до професійної діяльності одержала широке висвітлення в теорії і практиці, була предметом дослідження вчених у різних галузях (Абдуліна О.О., Ахмедзянова Л.М., Богданова І.М., Ганюшкін А.Д., Дьяченко М.І., Зязюн І.А., Ільїна Т.О., Кіт Г.Г., Кічук Н.В., Кондрашова Л.В., Кузьміна Н.В., Курлянд З.Н., Ліненко А.Ф., Сластьонін В.О., Хмелюк Р.І., Цокур О.С. та ін.). Готовність до педагогічної діяльності в загальних рисах характеризує і готовність до виховної позакласної та позашкільної роботи, яка, однак, має і свої особливості, зумовлені специфікою виховної роботи. Професійне становлення вчителя-вихователя в динаміці розглядається в педагогічній літературі на таких рівнях: інтуїтивному, репродуктивному, репродуктивно-творчому, творчо-репродуктивному, творчому (Сластьонін В.О.). В основі кожного рівня лежить відповідний рівень готовності випускника вищого педагогічного закладу до виконання своїх виховних функцій.

Аналіз літератури з проблеми професійно-педагогічної підготовки дозволив встановити взаємозв'язок виховної діяльності вчителя початкових класів із процесом його підготовки та станом готовності до її здійснення. Він виявляється в наступності та взаємозумовленості функцій цих педагогічних систем (підготовка виступає засобом формування готовності до діяльності, готовність є результатом і показником якості підготовки і реалізується та перевіряється у діяльності; діяльність виступає метою підготовки і водночас виконує функції її регулювання й корекції), а також у відповідності їх структурних компонентів.

Під готовністю до виховної діяльності ми розуміємо сукупність спеціальних знань, умінь та навичок, необхідних для ведення виховної роботи у школі, виявлення суті властивостей і стану особистості молодого спеціаліста. Готовність до виховної діяльності - це не лише запас професійних знань, умінь і навичок, а й такі риси особистості, які забезпечують успішне виконання професійних функцій: переконання, педагогічні здібності, інтереси, професійна пам'ять, мислення, увага, педагогічна спрямованість думки, працездатність, емоційність, моральний потенціал особистості.

Поняття “готовність до виховної роботи” може конкретизуватись, коли йдеться про готовність до позакласної, позашкільної та позаурочної виховної роботи.

Готовність учителя початкових класів до позаурочної виховної роботи - це складне інтегроване поняття, що передбачає єдність теоретичної, практичної і морально-етичної підготовки майбутнього вчителя початкових класів до здійснення всіх видів виховної діяльності з учнями в позанавчальний час, установлення творчих зв'язків із різноманітними позашкільними закладами у справі виховання молодших школярів.

Кінцевим результатом готовності студентів до позаурочної виховної роботи, на наш погляд, є професійно-виховна компетентність, яка обіймає такі чинники (види компетенцій): когнітивно-виховна (в галузі теорії і методики виховного процесу, в галузі фахових предметів); конструктивно-виховна (в галузі процесів прогнозування, планування); регулятивно-оцінна компетенція (самооцінка підготовленості, рівня вихованості, визначення шляхів професійного самовдосконалення). На підставі означених чинників професійно-виховної компетентності вчителя початкових класів нами були визначені критерії і показники готовності майбутнього вчителя молодших класів до виховної роботи.

З метою з'ясування готовності вчителів початкових класів і студентів до позаурочної виховної роботи нами було використано серію методів, з-поміж них, анкетування, аналіз планів, діагностичні методики. Слід зазначити, що судження вчителів-практиків і судження студентів щодо значущості позаурочної виховної роботи у формуванні всебічно розвинутої особистості молодшого школяра дещо відрізняються. Так, майже 77% учителів надають здійсненню позаурочної виховної роботи першочергового значення, тоді як кількість студентів випускних курсів педагогічних факультетів, які позитивно ставляться до означеної проблеми професійної діяльності, складає лише 56%. Цей факт дає підставу стверджувати про недостатню роботу вищого навчального закладу з підготовки майбутніх фахівців до виховної діяльності.

Аналіз анкетних даних дозволив виявити низку труднощів у процесі оволодіння студентами і вчителями початкових класів уміннями та навичками організації позаурочної виховної роботи. З-поміж них: наявність розриву між теорією і практикою виховання, що призводить до руйнування традиційних механізмів виховання моральності; девальвація загальнолюдських цінностей, нездоровий вплив засобів масової інформації на особистість молодшого школяра; недостатній зв'язок з батьками, громадськими організаціями, позашкільними навчальними закладами; відсутність необхідної матеріально-технічної бази у школі, недостатнє забезпечення вчителів необхідними методичними посібниками, сучасною літературою; методична непідготовленість учителів до здійснення позаурочної виховної роботи (за окремими напрямками).

На наступному етапі пропедевтичного дослідження студентам було запропоновано визначити ступінь сформованості основних виховних умінь (за самооцінкою), а саме: вміння планувати позаурочну виховну роботу, добирати відповідні форми виховних заходів(залежно від мети та завдань); вивчати рівні вихованості молодших школярів; діагностувати позаурочний виховний процес; аналізувати результати позаурочних виховних заходів; заохочувати учнів молодших класів до активної участі у виховних заходах; розвивати творчі здібності учнів; добирати матеріал для сценаріїв виховних заходів різної спрямованості; залучати до участі в позаурочній виховній роботі батьків, видатних людей; використовувати здобутки психолого-педагогічних наук. У результаті, лише 6,5% студентів випускних курсів за самооцінкою вважають, що вони володіють на високому рівні основними виховними вміннями, дещо більша кількість опитуваних (28%) висловили впевненість, що вони володіють усім комплексом умінь на достатньому рівні. За словами 50% студентів, вони частково володіють означеними вміннями і значна кількість респондентів (15,5%) відповіли, що не володіють основними вміннями щодо організації позаурочної виховної роботи.

Аналіз планів виховної роботи вчителів початкових класів засвідчив, що лише 52% учителів ведуть систематичну цілеспрямовану виховну роботу; 34% учителів складають плани безсистемно; 14% учителів мають поверхові плани позаурочної виховної роботи з молодшими школярами. Загальним недоліком майже всіх планів позаурочної виховної роботи вчителів початкових класів є недостатній зв'язок запланованих заходів з діяльністю позашкільних закладів, недостатня увага до роботи з обдарованими дітьми.

У результаті пошукового експерименту було з'ясовано судження учителів і студентів щодо шляхів підвищення організації позаурочної виховної роботи з учнями початкових класів. Так, учителі і студенти першочергове значення надають психолого-педагогічній, методичній та практичній підготовці майбутнього фахівця у вищому навчальному закладі.

У третьому розділі “Формування готовності студентів до позаурочного виховання учнів 1-4 класів” визначено завдання дослідно-експериментальної роботи, описано інструментальну модель готовності студентів до позаурочної виховної роботи з молодшими школярами, висвітлено хід і результати констатуючого та формуючого етапів експерименту.

Метою констатуючого експерименту було з'ясування рівня готовності студентів до здійснення позаурочної виховної роботи з молодшими школярами. Відповідно до розробленої в ході дослідження системи критеріїв і показників готовності майбутніх учителів до здійснення позаурочної виховної роботи, а також з урахуванням сукупності кількісної і якісної характеристики показників і критеріїв професійно-виховної компетентності, стало можливим конкретизувати чотири рівні готовності студентів до позаурочної виховної роботи з молодшими школярами.

Високий рівень готовності є характерним для студентів з високим ступенем сформованості в майбутніх фахівців професійно-виховної компетентності. Студенти, які досягли означеного рівня готовності, мають чітко сформоване позитивне ставлення до означеної професійної сфери вчителя початкових класів, що виявляється у свідомому розумінні значущості позаурочної виховної діяльності у виховному процесі сучасної школи. Для цих студентів є характерним творче ставлення до здійснення виховного процесу в позаурочний час; має місце емоційна зацікавленість у залученні молодших школярів до різноманітних виховних заходів; спостерігається постійне активне прагнення до самовдосконалення, поглиблення методичних та теоретичних знань. Для означеного контингенту студентів властивий високий ступінь володіння гностичними, комунікативними, організаторськими, конструктивно-моделюючими вміннями й навичками. Студенти вміють визначати рівні вихованості молодших школярів і дитячих колективів, прогнозувати і планувати позаурочну роботу, здійснювати емоційну діяльність, встановлювати контакт із колективом і кожною окремою дитиною, володіють навичками самоконтролю і самоаналізу. Практична діяльність має стійкий творчий характер. Фахівці означеного рівня здатні використовувати набуті теоретичні та методичні знання як у типових, так і в нестандартних ситуаціях.

Достатній рівень умовно об'єднує студентів з переважно позитивним ставленням до організації позаурочної виховної роботи з молодшими школярами. Для означеної категорії майбутніх фахівців є характерним усвідомлення необхідності цієї роботи як однієї з найважливіших сфер праці вчителя початкових класів, виражають зацікавленість означеною діяльністю, активно залучають дітей до участі у виховних заходах, прагнуть до самовдосконалення своєї особистості, до розширення кругозору і набуття практичних умінь і навичок в означеній професійній сфері. У студентів достатньо виражена комунікабельність, контактність, уміння здійснювати емпатійну діяльність у процесі позаурочної виховної діяльності, вміння адекватно оцінювати свою педагогічну компетентність, контролювати, критично аналізувати результати позаурочної виховної роботи. Практична діяльність цих студентів має здебільшого творчий характер. Майбутні вчителі прагнуть використовувати різноманітні форми виховної роботи, демонструють при цьому глибокі знання з психології та педагогіки, мають достатню методичну підготовку. Однак, викликають утруднення нові, нестандартні ситуації, що виникають у реальному виховному процесі.

Середній рівень сформованості професійно-виховної компетентності властивий майбутнім учителям із позитивно-пасивним ставленням до означеної професійної сфери вчителя початкових класів. Спостерігається індиферентне ставлення до необхідності здійснення позаурочної виховної роботи в поєднанні з позитивними установками щодо значущості означеної діяльності вчителя початкових класів у цілісному виховному процесі. Знання сутності та специфіки позаурочної виховної роботи з молодшими школярами достатньо поверхові. Знання з психолого-педагогічних дисциплін, методична підготовка є несистематичними і фрагментарними характер. Студенти означеної групи не можуть своєчасно включатися у спілкування, не вміють контролювати процес діалогізування, їм властиві здебільшого поверхові самооцінка і самоаналіз, спостерігається нерівномірність у прояві ознак різних критеріїв професійно-виховної компетентності. У практичній підготовці спостерігається невідповідність набутих знань до їх застосування на практиці. Виховна робота, здійснювана цією групою майбутніми фахівцями, носить репродуктивний і почасти творчий характер.

Низький рівень сформованості професійно-виховної компетентності притаманний студентам з індиферентним ставленням до означеного виду діяльності вчителя початкових класів. Вони не усвідомлюють значущість позаурочної виховної роботи у виховному процесі сучасної школи. Ці студенти мають слабкі знання з психології та педагогіки, методики виховної роботи. У студентів спостерігаються слабкі прояви ознак у межах усіх означених компетенцій: невміння планувати і прогнозувати позаурочну виховну роботу, значні утруднення у встановленні контакту з колективом дітей і окремими учнями; дуже слабко виявлені ознаки регулятивно-ціннісної компетенції; нездібність до самоконтролю, неадекватність самооцінки, відсутність прагнення до самовдосконалення. Має місце тенденція до формального виконання творчих завдань з проблеми організації позаурочної виховної роботи з молодшими школярами. Практична діяльність студентів з низьким рівнем сформованості професійно-виховної компетентності має репродуктивний характер.

Кількісний та якісний аналіз результатів констатуючого експерименту засвідчив, що жоден студент не досяг високого рівня сформованості професійно-виховної компетентності, дуже незначна частина студентів (0,8% - в експериментальних і 1,1% - у контрольних групах) досягли достатнього рівня сформованості професійно-виховної компетентності. Значна частина студентів (45% - в експериментальних і 43,7% у контрольних групах) засвідчили середній рівень сформованості професійно-виховної компетентності. Здебільшого майбутні вчителі (54,2% - у експериментальних і 55,2% - в контрольних групах) перебували на низькому рівні готовності до здійснення позаурочної виховної роботи.

Мета дослідно-експериментальної роботи полягала в тому, щоб надати студентам можливість реалізувати своє бажання займатися активною виховною роботою з учнями, актуалізувати їхні творчі можливості шляхом створення відповідних умов, здійснити ефективне управління процесом формування готовності майбутніх учителів до здійснення позаурочної виховної роботи з молодшими школярами на етапі професійної підготовки в педагогічному університеті. Розроблена система дослідно-експериментальної роботи передбачала цілеспрямоване послідовне формування когнітивно-виховної, конструктивно-виховної та регулятивно-оцінної компетенцій, а також вихідні цілі, зміст, форми, методи та засоби організації навчання студентів означеній в дослідженні діяльності.

З урахуванням теоретичних засад дослідження та визначених нами педагогічних умов, що забезпечують ефективність технології формування у студентів готовності до здійснення позаурочної виховної роботи, була побудована інструментальна модель формування професійно-виховної компетентності студентів, яка обіймала три етапи: мотиваційно-когнітивний, організаційно-діяльнісний, результативно-оцінний.

Зміст когнітивно-виховної компетенції на мотиваційно-когнітивному етапі було представлено спецкурсом “Теорія і методика позаурочної виховної роботи в початкових класах”, який викладався у 7 семестрі. Метою спецкурсу було створення відповідного теоретико-методичного фундаменту, підготовка майбутніх фахівців початкової школи до організації дозвілля дітей у позаурочний час. Основні завдання спецкурсу полягали у психолого-педагогічній, методичній і практичній підготовці студентів до науково-дослідної роботи з проблем позаурочної виховної роботи з молодшими школярами.

На шляху реалізації фахової підготовки студентів до здійснення позаурочної виховної роботи в початковій школі великого значення набуває усвідомлення студентами власної відповідальності за процес ефективної позаурочної діяльності школярів, прищеплення позитивно-активного ставлення до означеної сфери діяльності. Цьому насамперед сприятиме формування в майбутніх учителів системи психолого-педагогічних методичних і практичних умінь роботи в означеному напрямку, яке може бути можливим за таких умов: зв'язок занять із самостійною творчою роботою студентів; співвідношення методичних, теоретичних і прикладних питань з проблеми позаурочної виховної роботи; зворотний зв'язок теоретичного і практичного матеріалу; поєднання навчальних занять у вищому навчальному закладі з педагогічною практикою у школі; опора на теорію при розв'язанні завдань педагогічної практики.

Суттєве місце в системі підготовки студентів до позаурочної виховної роботи посідало розв'язання дослідницьких завдань, що на мотиваційно-когнітивному етапі полягали здебільшого в теоретично-пошуковій діяльності. На практичних заняттях майбутні вчителі активно включалися у розв'язання й аналіз ситуаційних психолого-педагогічних завдань. Така форма роботи із студентами допомагала використати теоретичні знання, отримані із наукових джерел, у ситуаціях, наближених до майбутньої практичної діяльності, сприяла вдосконаленню вміння планувати педагогічно доцільні дії, передбачити їх результати; дозволила виробити в них уміння враховувати вікові та індивідуальні особливості учнів у позаурочній виховній роботі, встановлювати емпатійний контакт з молодшими школярами.

На організаційно-діяльнісному етапі відпрацьовувалися такі професійно-педагогічні вміння майбутніх учителів початкових класів: уміння планувати позаурочну виховну роботу і складати сценарії різноманітних виховних заходів; уміння аналізувати результати здійснюваної позаурочної виховної роботи; вміння реалізувати заплановані позаурочні виховні заходи. Оскільки оволодіння будь-яким видом професійної майстерності не може бути здійснено лише інформаційним або репродуктивним шляхами, бо в будь-якому виді діяльності вчителя-вихователя значна роль належить саме творчому підходу, ми вважали за необхідне впровадити в експериментальну систему підготовки студентів такі види навчально-дослідницької роботи, як самостійні завдання пошукового характеру, ігрове проектування; самостійні завдання, пов'язані з відвідуванням виховних заходів учителів у базових школах.

Дієвою складовою в загальній системі підготовки вчителів до позаурочної виховної роботи ми вважали позааудиторну роботу з педагогіки, методики виховної роботи. Позааудиторна робота ґрунтувалася на принципах добровільності, свободи вибору, врахуванні інтересів та здібностей студентів. Це не лише позитивно позначалося на формуванні їхніх умінь та навичок, а й за відповідних умов трансформувалось у професійну спрямованість, потребу в створенні власних підходів до організації позаурочної виховної роботи в початкових класах.

Метою результативно-оцінного етапу було формування у майбутніх учителів початкових класів відповідних ціннісних орієнтирів, ознайомлення з методиками самооцінки, самоаналізу, самоконтролю, стимулювання потреби у професійному самовдосконаленні.

У процесі реалізації означених педагогічних умов у студентів формувалися і відпрацьовувалися такі професійно-виховні вміння майбутніх учителів початкових класів: уміння адекватно оцінювати свою виховну компетентність; уміння контролювати, критично аналізувати результати позаурочної виховної роботи з дітьми; уміння визначати шляхи професійного самовдосконалення, самовиховання (регулятивно-оцінна компетенція).

Означені педагогічні умови на результативно-оцінному етапі реалізовувалися в безпосередньому навчальному процесі, в позааудиторних формах науково-дослідної роботи з методики виховної роботи; у різноманітних формах виховної роботи із студентами вищих педагогічних закладів.

З метою з'ясування рівня готовності студентів експериментальних та контрольних груп до позаурочної виховної роботи з молодшими школярами їм було запропоновано розв'язати низку тестових професійно-виховних завдань аналогічно тим, що виконувалися на констатуючому етапі.

Порівняльні кількісні дані рівнів готовності студентів до позаурочної виховної роботи з молодшими школярами на констатуючому і прикінцевому етапах засвідчили, що у студентів експериментальних груп відбулися відчутні позитивні зміни. Якщо на констатуючому етапі дослідження не було виявлено жодного студента з високим рівнем готовності до позаурочної виховної роботи з молодшими школярами, то на прикінцевому етапі високого рівня досягло 25,3% студентів. Значно змінилася кількість студентів, які досягли достатнього рівня готовності: на констатуючому етапі - 0,8%, на прикінцевому - 43,3%. На середньому рівні готовності залишилися 28,4% студентів. Незначна кількість студентів (3%) ще залишилися на низькому рівні.

Щодо характеристики рівня готовності до позаурочної виховної роботи з молодшими школярами студентів контрольних груп, то на прикінцевому, як і на констатуючому етапах високого рівня готовності не виявилося в жодного студента; достатнього рівня готовності досягли лише 6,2% студентів (на констатуючому етапі було 1,1%). Середнього рівня готовності досягли 54,6% студентів (було 43,7%), на низькому рівні залишилося 39,2% студентів (було 55,2%).

Отже, дані прикінцевого етапу підтвердили правомірність висунутої гіпотези дослідження.

У висновках подано результати дослідження, основні з них такі.

У дисертації вперше було досліджено процес підготовки майбутніх учителів до позаурочної виховної роботи з молодшими школярами. Автором розроблено і науково обґрунтовано інструментальну модель формування професійно-виховної компетентності майбутніх учителів початкових класів.

1. Виховна робота, що проводиться в позаурочний час, доповнює і поглиблює виховання, яке здійснюється у процесі навчання. Позаурочна виховна робота розглядається як взаємодія двох важливих ланок виховання (позакласної і позашкільної), спрямованої на досягнення єдиної мети - гармонійного розвитку дітей та молоді, виявлення талановитих і обдарованих вихованців.

2. Готовність учителя початкових класів до позаурочної виховної роботи - це складне інтегроване поняття, що передбачає єдність теоретичної, практичної і морально-етичної підготовки майбутнього вчителя початкових класів до здійснення всіх видів виховної діяльності з учнями в позанавчальний час, установлення творчих зв'язків із різноманітними позашкільними закладами у справі виховання молодших школярів. Кінцевим результатом готовності студентів до позаурочної виховної роботи є професійно-виховна компетентність, яка обіймає такі чинники (види компетенцій): когнітивно-виховна (в галузі теорії і методики виховного процесу, в галузі фахових предметів); конструктивно-виховна (в галузі прогнозування, планування); регулятивно-оцінна компетенція (самооцінка своєї підготовленості, рівня вихованості визначення шляхів професійного самовдосконалення).

3. Результати аналізу усталеної практики підготовки студентів до позаурочної виховної роботи з молодшими школярами у вищій школі засвідчили, що більша частина майбутніх фахівців добре усвідомлюють значущість і необхідність організації позаурочної виховної роботи з молодшими школярами. Водночас володіють необхідними для того вміннями на високому і достатньому рівні лише 34,5% студентів, більша частина студентів (65,5%) мають середній і низький рівні володіння виховними вміннями. Основною причиною означеного стану готовності вчителі вбачають у недостатній підготовці майбутніх фахівців до означеного виду професійної діяльності під час навчання у вищому навчальному закладі.

4. На констатуючому етапі дослідження було визначено вихідні рівні готовності студентів до позаурочної виховної роботи з молодшими школярами: високий, достатній, середній, низький. З'ясувалося, що в жодного студента не було сформовано високого рівня готовності. Незначна кількість студентів досягли достатнього рівня готовності (0,8% студентів в експериментальній, 1,1% у контрольній групах). На середньому рівні перебували 45% студентів експериментальних груп і 43,7% - контрольних груп; на низькому рівні виявилось 54,2% студентів експериментальних і 55,2% - контрольних груп. Коефіцієнт готовності з найвищими показниками 0,79-0,54 був лише у 2% студентів експериментальних і 3% - контрольних груп.

5. На формуючому етапі дослідження було розроблено інструментальну модель готовності студентів педагогічного факультету до позаурочної виховної роботи з молодшими школярами. Формування професійно-виховної компетентності відбувалося у три взаємопов'язані етапи: мотиваційно-когнітивний, організаційно-діяльнісний, результативно-оцінний. Змістовою лінію реалізації формуючого етапу дослідження виступив спецкурс “Теорія і методика позаурочної виховної роботи в початкових класах”, що відігравав системоутворюючу роль у процесі фахової підготовки спецкурсів, був проміжною ланкою між теоретичним засвоєнням знань з теорії і методики виховної роботи на молодших курсах та їх практичним застосуванням у реальних умовах сучасної школи.

6. За даними прикінцевого етапу дослідження, відбулися відчутні позитивні зміни у рівнях готовності студентів експериментальних груп до позаурочної виховної роботи з молодшими школярами. Так високого рівня досягли вже 25,3% і достатнього - 43,3% студентів. У контрольних групах відчутних позитивних змін не відбулося. Досить високими (на відміну від контрольних груп) виявилися у студентів експериментальних груп і показники коефіцієнта готовності до позаурочної виховної роботи з молодшими школярами: 1 - 0,8 - 25,3%; 0,79-0,54 -43,3%; 0,55 -0,3 - 28,4 % студентів, що відповідає високому, достатньому і середньому рівням готовності.

Проведене дослідження дає можливість на якісно новому рівні вирішувати питання формування професійно-виховної компетентності майбутніх учителів початкових класів. Водночас його результати не вичерпують усієї повноти їх висвітлення і не претендують на всебічне розкриття означеної проблеми. Подальшого дослідження потребують як умови, так і система формування готовності майбутніх учителів до позаурочної виховної роботи з молодшими школярами.

Основні положенні дисертації відображено в таких публікаціях

1. Казанжи І.В. Основні тенденції розвитку соціальної активності молодших школярів у позакласній виховній діяльності // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім.. К.Д.Ушинського: Зб. наук. пр. - Вип. № 4-5 . - Одеса: ПДПУ, 1999. - С.108-112. (0,4 др.ар)

2. Казанжи І.В. Естетичне виховання студентів як складова особистісної готовності майбутніх учителів початкових класів до позаурочної виховної діяльності // Наука і освіта. - № 5. - 2000. - С.12-15. (0,5 др.ар)

3. Казанжи І.В. Особливості підготовки майбутніх учителів початкових класів до позаурочної виховної діяльності // Науковий вісник Миколаївського державного педагогічного університету. Вип.. ІІІ. В 2-х т. - Т.2. - Миколаїв: МДПУ, 2000. - С. 84-97. (0,68 др.ар)

4. Казанжи І.В. Теоретична і практична підготовка студентів до позакласної виховної роботи у початковій школі // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: Зб. наук. пр. у 2-х частинах. - Кн. 2.- К .: Пед.думка, 1999. - С. 281 -289. (0,45 др.ар)

5. Казанжи І.В. Створення виховуючого середовища у вищому педагогічному навчальному закладі як засіб підготовки майбутніх фахівців до здійснення виховної діяльності // Вісник Житомирського педагогічного університету. Вип.. № 6. - Житомир: ЖДПУ, 2000. - С.237-240. (0,47 др.ар)

6. Нор Е.Ф., Казанжи И.В. Использование активных методов обучения в процессе преподавания “Теории воспитания” и “Методики воспитательной работы”. Методические рекомендации по использованию опыта работы коллектива преподавателей Николаевского педагогического института. - Николаев: НГПИ, 1990. - С.24-26. (0,1 др.ар.)

7. Нор Е.Ф., Соколовская О.С., Казанжи И.В. Активные методы преподавания на занятиях педагогического цикла. Методические рекомендации для преподавателей педвузов. - Николаев: НГПИ, 1992. - С.1-6. (0,25 др.арк.)

8. Нор Е.Ф., Казанжи И.В. Совершенствование профессиональной подготовки будущего учителя. // Совершенствование учебно-воспитательной работы в начальной школе согласно закона Украины о языке. Материалы Междунар. науч.-практ. конф. - Измаил: ИГПИ, 1993. - С.8. (0,1 др.ар.)

9. Казанжи І.В. Формування творчої особистості майбутнього педагога. Проблеми, досвід підготовки студентів до виховної роботи у школі. Матеріали наук.-практ. конф. - Миколаїв: МДПІ, 1995. - С.81. (0,1 др.ар.)

10. Казанжи И.В. Воспитание гуманного отношения к личности ученика у студентов педвуза. //Проблеми оцінювання результативності і ефективності діяльності навчально-виховного закладу: Матеріали наук.-практ. конф. - Миколаїв: МОІУВ, 1998. - С.61-63. (0,16 др.ар.)

11. Казанжи І.В. Проблеми підготовки майбутнього вчителя до роботи з обдарованими дітьми //Проблеми наступності в роботі з обдарованими та здібними учнями, студентською молоддю у середніх та вищих навчальних закладах: Матеріали наук. конф. - Миколаїв: МОІУВ, 1999. - С. 15-17. (0,13 др.ар)

12. Казанжи І.В. Педагогічна діагностика і прогнозування в організації позакласної виховної діяльності вчителя початкових класів // Перспективи розвитку дошкільної та початкової освіти на Миколаївщині: Матеріали обласної наук.-практ. конференції. - Миколаїв: МОІУВ, 1999. - С.30-34. (0,22 др.ар)


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.