Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова

УДК 372.833:37.035.3

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук

Теорія і практика науково-технічної підготовки вчителів трудового навчання і технологій виробництва

Корець Микола Савич

Київ - 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова, Міністерство освіти і науки України

Науковий консультант: - доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України Мороз Олексій Григорович, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, завідувач кафедри педагогіки і психології вищої школи.

Офіційні опоненти:

- доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України Мадзігон Василь Миколайович, Академія педагогічних наук України, перший віце-президент;

- доктор педагогічних наук, професор Сагарда Володимир Васильович, Ужгородський державний університет, завідувач кафедри педагогіки;

- доктор педагогічних наук, професор Яковишин Петро Андрійович, Вінницький державний педагогічний університет імені М.Коцюбинського, професор кафедри машинознавства та основ виробництва.

Провідна установа - Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, кафедра професійного навчання Міністерство освіти і науки України, м. Тернопіль

Захист відбудеться "17" жовтня 2002 року о 1430 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.053.01 в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова, 01601, Київ, 30, вул. Пирогова, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, 01601, Київ, 30, вул. Пирогова, 9.

Автореферат розіслано "16" вересня 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Ю.О. Приходько

Анотації

Корець М.С. Теорія і практика науково-технічної підготовки вчителів трудового навчання і технологій виробництва. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія та методика професійної освіти. - Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, Київ, 2002.

Захищається рукопис, в якому викладено концепцію підготовки вчителів технологій виробництва, а також розроблено систему науково-технічної підготовки вчителів цього фаху на різних освітньо-кваліфікаційних рівнях, розпочинаючи від молодшого спеціаліста і завершуючи магістром. Визначено структуру та зміст основних інтегрованих курсів техніко-технологічного напряму, які розкривають особливості науково-технічної підготовки вчителів трудового навчання і технологій виробництва в умовах неперервної освіти. Розкрито шляхи та дидактичні умови розвитку творчого потенціалу майбутніх учителів для освітньої галузі "Технології", на основі чого побудовано структурно-функціональну модель такої системи. Розроблено, теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено модель ступеневої професійної підготовки вчителів трудового навчання і технологій виробництва, що дало можливість створити весь комплекс її змісту, а саме навчального плану, навчальних програм до курсів науково-технічної підготовки і відповідно до цього навчальних посібників та лабораторних практикумів.

Ключові слова: науково-технічна підготовка, техніко-технологічний напрям, модель, творчий потенціал, інтегровані курси, трудове навчання, вчитель технологій виробництва, ступенева підготовка вчителя, трансформація системи, технічно-прикладна творчість.

Корец Н.С. Теория и практика научно-технической подготовки учителей трудового обучения и технологий производства. - Рукопись.

Диссертация на получение ученой степени доктора педагогических наук за специальностью 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. - Национальный педагогический университет имени М.П. Драгоманова, Киев, 2002.

Защищается рукопись, в которой изложена концепция подготовки учителей технологий производства, а также разработана система научно-технической подготовки учителей этой специальности на разных образовательно-квалификационных уровнях, начиная от младшего специалиста и завершая магистром. Определена структура и содержание основных интегрированных курсов технико-технологического направления, которые раскрывают особенности научно-технической подготовки учителей трудового обучения и технологий производства в условиях непрерывного образования. Разработаны и теоретически обоснованы структурирование и формирование содержания учебных дисциплин научно-технической подготовки, сущность которых состоит в том, что создание интегрированных курсов технико-технологических учебных дисциплин базируется на периодической аккумуляции онтодидактической переработки научного знания от современного уровня развития прикладных наук, техники и технологий в учебный материал.

Доказано, что наряду с основной специальностью на образовательно-квалификационном уровне "Специалист" возможно освоить родственные специальности с квалификацией учителя физики, основ информатики, профессионального обучения. Вместе с тем, такие выпускники дополнительно получают квалификацию учителя черчения и безопасности жизнедеятельности.

Раскрыты пути и дидактические условия развития творческого потенциала будущих учителей для образовательной области "Технологии", на основе чего построена структурно-функциональная модель такой системы. Доказано, что основными компонентами научно-технической подготовки учителей трудового обучения и технологий производства являются интегрированные курсы "Основы производства", "Техническая механика" и "Машиноведение". Научно-техническая подготовка по специализации, которая может быть как на уровне бакалавра, так и на уровне специалиста имеет широкий спектр направлений, содержательное наполнение и пути интегрирования их будут зависеть от конкретно избранной специализации.

Доказано целесообразность изучения курсов "Высшая математика" и "Общая физика" на начальной стадии обучения, а также продемонстрированы междупредметные связи указанных курсов и учебных дисциплин научно-технической подготовки, введены элементы пропедевтической профессиональной подготовки в процессе изучения учебных дисциплин естественно-математического цикла.

Разработана, теоретически обоснована и экспериментально проверена модель ступенчатой профессиональной подготовки учителей трудового обучения и технологий производства, которая предоставила возможность создать весь комплекс ее содержания, а именно: учебный план, учебные программы к курсам научно-технической подготовки и соответственно к ним учебные пособия и лабораторные практикумы.

Для оценки уровня научно-технической подготовки выпускников - будущих учителей трудового обучения и производства были проведены следующие мероприятия:

- комплексные контрольные работы по техническим учебным дисциплинам;

- анализ результатов государственных экзаменов по машиноведению или основам производства (в тех учебных заведениях, где они предусмотрены);

- анкетирование выпускников с их самооценкой уровня подготовленности.

Для эксперимента подобраны высшие педагогические учебные заведения таким образом, чтобы территориально были представлены все регионы Украины, а также с разным кадровым потенциалом, материально-техническим обеспечением, и всех уровней аккредитации.

Сравнение результатов констатирующего и формирующего экспериментов, а также результатов экспертной оценки подтвердили правомерность разработанной системы научно-технической подготовки учителей трудового обучения и технологии производства, и средств развития их творческого потенциала. Согласно этим данным высокий уровень научно-технической подготовки возрос на 29 %, а достаточный - на 10 % при существенном уменьшении среднего и низкого.

Дальнейшие перспективы исследования усматриваются в разработке проблемы формирования дидактических основ и их конкретизации при создании содержания отдельных тем интегрированных курсов технико-технологических учебных дисциплин. Требуется дальнейшее изучение и разработка механизмов преемственности научно-технической подготовки между образовательно-квалификационными уровнями младшего специалиста и бакалавра.

Ключевые слова: научно-техническая подготовка, технико-технологическое направление, модель, творческий потенциал, интегрированные курсы, трудовое обучение, учитель технологий производства, ступенчатая подготовка учителя, трансформация системы, технико-прикладное творчество.

Korets M.S. Theory and practice of scientific and technological training of teachers of labor and technology of industries. - Manuscript.

Dissertation for scientific degree of doctor of pedagogical sciences. Specialty 13.00.04. - theory and methods of professional education. - National Draghomanov pedagogical university, Kyiv, 2002.

The manuscript presents: the conception of technology of industry teachers training; the system of scientific and technological training of teachers of different educational levels, from junior to magisterial specialists; structure and contents of main integrated technological courses, which reveal the peculiarities of scientific and technological training of labor and technological industry teachers in conditions of constant education. The didactic conditions of development of creative potential of future teachers for the "Technologies" course on the basis of the structure-functional model of this system are given. The model of gradual professional training of teachers of labor and technological industry is designed, theoretically proved and experimentally checked that gave the possibility of creating the whole complex of the teacher training: educational curriculum, educational programs of scientific and technological teacher training courses, manuals and laboratory works.

Key words: scientific and technological training, technological direction, model, creative potential, integrated courses, labor training, technology industry teacher, gradual professional training of teachers, transformation of the system, technical applied arts.

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. На основі Конституції України згідно законів України "Про освіту" та "Про вищу освіту", Державної національної програми "Освіта. Україна ХХІ століття" в державі визначено основні пріоритети розвитку освіти, створено відповідну правову базу, розпочато практичне реформування галузі у відповідності до "Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті". Водночас потребує оновлення та модернізації зміст освіти відповідно до національних досягнень новітніх науково-інформаційних технологій. На даному етапі найбільш занедбаною в системі освіти є галузь "Технології".

У цій ситуації слід звернути увагу на те, що як у вітчизняній, так і світовій педагогічній науці протягом останнього десятиліття здійснено багато новаторських запроваджень, спрямованих на вдосконалення техніко-технологічної підготовки учнів і відповідно до цього забезпечення підготовки педагогічних кадрів (А. Вихрущ, В. Гусєв, Й. Гушулей, А. Дьомін, М. Жиделєв, В. Ледньов, В. Мадзігон, В. Сидоренко, М. Скаткін, Г. Терещук, Д. Тхоржевський, П. Яковишин). Але в час запровадження ступеневої підготовки вчителів з'явилося багато проблем теоретичного, практичного й організаційного характеру. Виникла потреба у створенні якісно нового підходу до науково-технічної підготовки вчителя, який пов'язаний із трансформаційними процесами в освітній галузі "Технології".

Науково-технічна підготовка вчителя трудового навчання є основною і системоутворюючою ланкою у формуванні професійних знань та умінь. Із запровадженням нової навчальної програми з трудового навчання для загальноосвітніх шкіл та ступеневої підготовки вчителів виникла потреба у внесенні відповідних змін та коректив у зміст навчальних дисциплін техніко-технологічного циклу.

Результати констатуючого експерименту показали, що рівень науково-технічної підготовки майбутніх учителів трудового навчання і технологій виробництва є не достатнім для кваліфікованого виконання своїх обов'язків в умовах реформування освітньої галузі "Технології".

У дослідженнях А. Алексюка, П. Воловика, В. Казакова, Л. Коваль, О. Мороза, Р. Хмелюк та інших розв'язуються важливі проблеми щодо вдосконалення професійної підготовки студентів, розкриваються основні функції майбутнього спеціаліста, що забезпечують ефективний процес його адаптації до реальної професійної діяльності. Вагомий внесок у визначення найбільш цінних професійних якостей майбутнього вчителя та організації навчального процесу у вищому закладі освіти зробили В. Безпалько, Ф. Ганоблін, І. Кобиляцький, І. Огородніков, О. Піскунов, А. Щербаков та інші.

У Державній національній програмі "Освіта. Україна ХХІ століття" одним із основних шляхів реформування освіти обрано забезпечення розвитку освітньої галузі на основі нових прогресивних концепцій, запровадження у навчальний процес сучасних педагогічних технологій та науково-методичних досягнень. Пріоритетними в освіті є нове ставлення до знань та інтелекту підростаючого покоління, кардинально нові підходи до інвестиційної політики в освітній сфері. І тому у системі підготовки вчителя вже нині слід прогнозувати можливість змін у змісті освіти з навчального предмета "Трудове навчання". Назва цього навчального предмета ніколи за все його існування не відповідала змістові його освіти, що особливо привернуло на себе увагу після затвердження навчальних програм для середніх загальноосвітніх шкіл у 1996 році, в яких основним структурним розділом є технологія обробки матеріалів.

Нове змістове наповнення трудового навчання передбачає більш глибоке ознайомлення учнів з сучасними досягненнями техніки і технологій. І тому на часі розгляд питання про зміну назви цього навчального предмета у відповідності до структурних компонентів освітньої галузі "Технології", яка передбачена базовим навчальним планом загальноосвітніх закладів, що набув чинності з 2001-2002 навчального року. На даний час серед вчених не існує єдиної думки стосовно назви цього навчального предмета, але більшість з них мають аргументацію на користь назви "Технології виробництва". У цьому зв'язку актуальним є питання розробки концепції вчителя технологій виробництва і розробка шляхів трансформації системи підготовки студентів від статусу вчителя трудового навчання до вчителя технологій виробництва.

Наукові дослідження, що проводилися з метою удосконалення загальнотехнічної підготовки вчителів трудового навчання, не мали систематизованого характеру, вирішуючи лише окремі локальні питання. Втім, останнє десятиліття характеризується значними змінами у вимогах до вчителя, котрі викликані запровадженням стандартів середньої і розробкою стандартизації вищої педагогічної освіти. Запровадження для підготовки вчителів ступеневої системи освіти потребує, в свою чергу, якісно нового підходу до формування змісту техніко-технологічної підготовки вчителя трудового навчання. У таких умовах здійснюється безпосередній вплив на зміст освіти, пов'язаний з рівнем науково-технічного прогресу, а також непрямий вплив за рахунок виникнення нових виробничих та інформаційних технологій, відповідних нових професійних умінь і навичок.

Таким чином, виникло протиріччя між зростаючими вимогами до рівня підготовки вчителя трудового навчання та існуючим станом його готовності до здійснення педагогічної роботи. Системне розв'язання цієї проблеми, цілісне теоретичне обґрунтування науково-технічної підготовки вчителів для освітньої галузі "Технології" та розробка механізмів прикладної його реалізації в навчальний процес зумовили вибір теми дисертаційного дослідження "Теорія і практика науково-технічної підготовки вчителів трудового навчання і технологій виробництва".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до тематичного плану науково-дослідних робіт Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (затверджений Вченою радою, протокол № 5 від 28.12.2000 р.) за напрямом "Зміст, форми, методи і засоби фахової підготовки вчителів", а також як складова проектів "Використання ЕОМ в загальнотехнічній підготовці вчителів праці" (РК 0193026497), 1992-1994 рр.; "Основи професійної підготовки вчителів трудового навчання" (РК 0298002760), 1995-1997 рр.; "Оптимізація структури та змісту технічної механіки, як засіб активізації пізнавальної діяльності студентів" (РК 0198001679), 1997-1999 рр.; "Методичне забезпечення вивчення фізико-технічних дисциплін при підготовці вчителів трудового навчання" (РК 0100006886), 2000-2001 рр.; "Розробка комп'ютерних програм до навчально-методичного комплексу професійної підготовки вчителів для освітньої галузі "Технології" (РК 0102002821), 2002 р., при розробці яких автор був як відповідальний виконавець, а в останній - як науковий керівник. Тема дисертації затверджена Вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (протокол № 5 від 31 січня 2002 року) та Радою координації наукових досліджень в галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 5 від 14 травня 2002 року).

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження обраної проблеми, проаналізований загальний стан розробки її у науковій теорії та психолого-педагогічній практиці; визначено об'єкт, предмет, мету, гіпотезу і завдання дослідження, сформульовано концепцію та окреслено методичні основи дослідження; розкрито його наукову новизну, теоретичне і практичне значення, особистий внесок автора, повідомляється про вірогідність отриманих результатів, розкрито форми апробації, впровадження результатів дослідження.

У першому розділі "Науково-технічна підготовка вчителів трудового навчання і технологій виробництва як педагогічна проблема" розкрито генезис процесу підготовки вчителів трудового навчання за увесь період існування цього навчального предмета, починаючи з 1918 року, паралельно аналізуються напрямки розвитку освіти за час становлення незалежної України. Обґрунтовується необхідність запровадження ступеневої підготовки вчителів трудового навчання.

Проведено критичний аналіз науково-теоретичних розробок та практичних шляхів удосконалення підготовки вчителів трудового навчання із врахуванням міжнародного досвіду. Констатується той факт, що в жодній країні Європи, а також у країнах СНД навчальний предмет, який є побратимом нашого трудового навчання, не має аналогічної назви і адекватного змісту. Найчастіше його називають "Технології" (Великобританія, Російська Федерація, Республіка Білорусь), "Технології виробництва" (ФРН), "Техніка" (Угорщина, Польща), "Виробниче виховання" (Австрія), "Основи виробництва" (Болгарія), "Виробнича майстерність" (Словаччина). Розкрито методологічну основу науково-технічної підготовки вчителів трудового навчання.

Після відновлення трудового навчання як шкільного предмета у 1954 році було розпочато підготовку вчителів фізики і основ виробництва. Пізніше, з 1961 року в деяких педагогічних інститутах було започатковано підготовку вчителів за профілями: машинознавство, технологія матеріалів і праця в навчальних майстернях, коли на вивчення загальнотехнічних і спеціальних дисциплін (політехнічний цикл) відводилося 70 % загального обсягу навчального часу. Не зважаючи на те, що окремі навчальні дисципліни не мали між собою органічної єдності та копіювали ідентичні навчальні дисципліни з технічних закладів освіти, вони давали високу науково-технічну підготовку майбутнього вчителя. На початку 70-их років минулого століття дану спеціальність почали широко запроваджувати у вищих педагогічних закладах освіти СРСР і України зокрема. У 1970 р. у школах було організовано вивчення автомобіля, а через п'ять років, у 1974-75 навчальному році - вивчення автосправи було запроваджено у 734 школах, тракторної справи - у 1548, механізації тваринництва - у 60 школах. На початку 1970-х років такою формою, де учні мали змогу вибирати професійну підготовку за своїми можливостями і вподобанням, стали міжшкільні навчально-виробничі комбінати, які створювались у містах і селах України. У серпні 1974 р. було прийнято Постанову Ради Міністрів СРСР "Про організацію міжшкільних навчально-виробничих комбінатів трудового навчання і професійної орієнтації учнів". За чотири роки після прийняття Постанови в УРСР було створено майже 260 навчально-виробничих комбінатів міського, районного (комбінованого) і сільського типу. Наприкінці 1982 року ними було вже охоплено практично всіх старшокласників шкіл республіки. В 1996 році у сільській місцевості залишилось лише 75 міжшкільних навчально-виробничих комбінатів, скоротилася й кількість міжшкільних майстерень та майстерень у базових господарствах і підприємствах.

До цього часу залишається не відпрацьованим практичний зв'язок між І та ІІ ступенем підготовки вчителя трудового навчання і технологій виробництва. На рівні підготовки стандартів вищої освіти для освітньої галузі "Технології" теоретично така робота проведена, але вона не пройшла повної експертизи і потребує вдосконалення.

Аналізуючи результати проведених досліджень, інформацію з літературних джерел, передовий досвід учителів та викладачів, можна виділити такі концептуальні положення сформованої протягом кількох десятиліть системи підготовки вчителя трудового навчання:

1. Підготовка вчителя має бути підпорядкована змістові трудового навчання, яке є рівноправним загальноосвітнім предметом у школі, окрім того за певних умов може забезпечувати професійну підготовку.

2. Трудове навчання як елемент загальної освіти забезпечує вирішення таких загальношкільних завдань: трудове виховання, політехнічну освіту, профорієнтацію, формування творчого ставлення до праці, поєднання навчання з продуктивною працею.

Окрім цього, трудове навчання має специфічні завдання щодо формування практичних умінь та навичок з технології обробки матеріалів. Виконанню цих завдань повинні однозначно бути підпорядковані структура і зміст навчального плану з підготовки вчителя трудового навчання.

3. Суттєвим недоліком діючих навчальних планів з підготовки вчителя трудового навчання є те, що вони у значній мірі на перших етапах копіювали відповідні навчальні плани з підготовки інженерів. З появою нових навчальних планів до запровадження державних стандартів вищої педагогічної освіти виник інший дисбаланс - в сторону надмірної гуманітаризації та суттєвого ущільнення обсягу вивчення навчальних дисциплін професійної науково-технічної орієнтації.

4. Підготовка вчителя трудового навчання має бути поєднана з підготовкою вчителя креслення і основ безпеки життєдіяльності.

5. Спеціальність вчителя трудового навчання передбачає ряд спеціалізацій, які враховують різноманітність змісту трудового навчання у VIII-XI класах залежно від обраної спеціалізації. Допускається поєднання цієї спеціальності із іншими, які є спорідненими (наприклад, фізика, основи інформатики, професійне навчання та інші).

Другий розділ "Теоретичні засади підготовки вчителів трудового навчання і технологій виробництва" є одним із основних, бо в ньому представлені основи розробленої концепції підготовки вчителів технологій виробництва. Аргументується необхідність зміни назви кваліфікації традиційного вчителя трудового навчання на кваліфікацію вчителя технологій виробництва із якісно новим змістовим наповненням навчальних дисциплін науково-технічної підготовки.

Необхідність у зміні назви навчального предмета, а відповідно у вищих закладах освіти - спеціальності вчителя, викликано такими основними факторами.

1. Необхідно, щоб назва навчального предмета в школі однозначно відповідала назві освітньої галузі. Це не значить, що трудове навчання з усіма напрацюваннями і традиціями зовсім ліквідовується. Воно залишається формуючим блоком у створенні нового навчального предмета "Технології виробництва". Безумовно, це не лише формальна зміна назви навчального предмета, але і перебудова його змісту відповідно до сучасних досягнень технологій і техніки. Існуюча назва трудового навчання при всіх діючих його навчальних програмах ніколи не відповідала змістові цього навчального предмета. Тому слід розпочинати саме із зміни назви навчального предмета у школі.

2. Учитель технологій виробництва порівняно з вчителем трудового навчання матиме більш широкі можливості працевлаштування, не обмежуючись лише загальноосвітньою школою. Місцем роботи для такого вчителя може бути також система профтехосвіти, позашкільні освітні установи, а також навчально-виробничі структури підприємств, соціальних служб. Тому такі зміни забезпечать більш високий рівень соціальної захищеності випускника, зроблять його більш мобільним на ринку праці.

3. До цього часу профілююча підготовка вчителів трудового навчання зазначалася після назви спеціальності у дужках, а саме, вказувалися існуючі нині два напрями: технічна праця і обслуговуюча праця. Але ці назви не зовсім конкретні, розмиті і не відображають змісту навчання. Із назви напрямів не зрозуміло, що конкретно входить до обслуговуючої праці або що доцільно відносити до технічної праці. Це будь-яка праця, пов'язана з технікою, чи більш вузьке поняття у відповідності до програми з трудового навчання. А у випадку назви спеціальності "Технології виробництва" ці напрями підготовки мають уніфіковану форму, вказуючи лише на конкретні матеріали, технологія обробки яких опановується і відповідно до вищезгаданих дужкових зазначень це будуть: технологія обробки конструкційних матеріалів чи технологія швейного виробництва та обробки харчових продуктів.

4. Попередня назва спеціальності зовсім не вписується у модель підготовки магістрів освіти. Відомо, що магістр у освітніх галузях - це викладач вищої школи. В жодному вищому закладі освіти всіх рівнів акредитації немає і не буде навчальної дисципліни "Трудове навчання". А навчальні дисципліни певних технологій виробництва є як у технічних закладах освіти, так і у педагогічних, в яких здійснюється підготовка вчителів технічних спеціальностей.

5. Ми прагнемо в освітній діяльності вийти на світовий рівень. Але в країнах Європи та в пострадянських державах цей навчальний предмет має назву "Технології", "Технології виробництва" або інші, але не "Трудове навчання".

На основі теоретичного аналізу ситуації, що склалася у технологічній галузі освіти в Україні та інших індустріально розвинених державах, нами розроблена ступенева система підготовки вчителів технологій виробництва.

Відомо, що система підготовки вчителя завжди повинна мати об'єктивні прогнози і випереджувати мінімум на 5 років нововведення, що вносяться до змісту навчальних предметів загальноосвітньої школи. І тому, не зважаючи на те, що в загальноосвітніх школах навчальний предмет поки що має назву "Трудове навчання", вже слід системно започаткувати підготовку вчителів технологій виробництва.

За проведеними нами розробками схематично систему підготовки вчителів зазначеної спеціальності можна представити так, як це продемонстровано на рис. 1.

З урахуванням необхідності забезпечення педагогічними кадрами малокомплектних сільських шкіл було науково обґрунтовано та запропоновано можливі варіанти поєднання спеціальності 7.010103 "Педагогіка і методика середньої освіти. Трудове навчання. Технології виробництва" із іншими спорідненими спеціальностями (табл. 1).

Оптимальними для загальноосвітньої школи є такі профілі підготовки професійного навчання: автосправа, токарна справа, фрезерна справа, столярна справа, слюсарна справа, радіотехнічна справа, електрослюсарна справа, електроннотехнічна справа, офісно-комп'ютерна справа та ін.

Пропонується такий перелік спеціалізацій: металообробка, автосправа, автотракторна техніка і сільськогосподарські машини, електрорадіотехніка; технічне креслення, прикладна і технічна творчість, основи підприємництва, основи економіки, основи інформаційної техніки, конструювання і моделювання одягу, технологія приготування страв, основи аграрного виробництва та ін.

Наукові розробки продемонстрували необхідність трансформування процесу підготовки вчителів для освітньої галузі "Технології", яка передбачає порівняно з існуючим розподілом бюджету навчального часу збільшення обсягу вивчення навчальних дисциплін професійної і практичної спрямованості на 18 %, але при цьому обсяг вивчення навчальних курсів спеціальної підготовки молодшого спеціаліста зменшується на 25 %. У цьому випадку спеціальна підготовка для бакалавра з урахуванням нових запроваджених курсів за обсягом годин збільшується майже на 30 %. Це викликано тим, що перед опануванням навчальних дисциплін спеціалізованої підготовки на освітньо-кваліфікаційному рівні "Молодший спеціаліст" майбутньому вчителеві необхідно надати більш повні та змістовні знання із загальних питань техніки та технологій. Зменшення обсягу вивчення профільної підготовки для молодшого спеціаліста пояснюється тим, що до введення навчальних планів за ступеневою моделлю на першому та другому курсах навчання (нині це відповідає підготовці молодшого спеціаліста) було перевантаження навчальними дисциплінами як психолого-педагогічної, так і науково-технічної підготовки. Спостерігається збільшення кількості годин на спеціалізовану підготовку для бакалавра, що зумовлено відсутністю спеціалізації на цьому рівні у попередніх навчальних планах. Звичайно, що запровадження спеціалізації на освітньо-кваліфікаційному рівні "Бакалавр" передбачає введення нових курсів, а відповідно це призведе до збільшення обсягу годин для спеціалізованої підготовки. Матеріальним втіленням таких ідей є впроваджений автором навчальний план ступеневої підготовки вчителів технологій виробництва.