Проблеми навчання і виховання в педагогічній спадщині М. Сумцова

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

Проблеми навчання і виховання в педагогічній спадщині М. Сумцова

Кін Олена Миколаївна

Харків - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному педагогічному університеті ім. Г.С.Сковороди, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Золотухіна Світлана Трохимівна, Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди, професор кафедри педагогіки.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор,академік АПН України Євтух Микола Борисович, Відділення педагогіки і психології вищої школи АПН України, академік-секретар;

кандидат педагогічних наук, професор Любар Олександр Опанасович, Криворізький державний педагогічний університет, проректор з навчальної роботи.

Провідна установа: Кіровоградський педагогічний університет імені Володимира Винниченка, кафедра педагогіки, м. Кіровоград. Міністерство освіти і науки України.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Дмитренко Т.О.

Анотація

Кін О.М. Проблеми навчання і виховання в педагогічній спадщині М. Сумцова. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки. - Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди, Харків, 2001.

У дисертації вперше представлено аналіз педагогічної спадщини М. Сумцова. Показано етапи розвитку та становлення педагогічних поглядів ученого. Розкрито сутність розробленої ним концепції національної української школи. Виявлено особливості підходу М. Сумцова до розгляду мети, завдань, змісту, шляхів та засобів навчання і виховання. Встановлено своєрідність поглядів педагога на естетичне й фізичне виховання.

У роботі схарактеризовані шляхи актуалізації педагогічних ідей М. Сумцова в сучасних умовах реформування національної школи України.

У науковий обіг введені нові історико-педагогічні документи, що характеризують М. Сумцова як ученого, педагога, лектора, публіциста, громадського діяча, наведені дані, які доповнюють й уточнюють біографічні відомості про нього.

Ключові слова: концепція, національна школа, навчання, виховання, освіта, особистість.

Аннотация

Кин Е.Н. Проблемы обучения и воспитания в педагогическом наследии Н. Сумцова. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 - общая педагогика и история педагогики. - Харьковский государственный педагогический университет им. Г.С. Сковороды, Харьков, 2001.

В работе на значительном историко-педагогическом, архивном материале впервые представлен анализ педагогического наследия Н. Сумцова. Установлены этапы развития и становления педагогических взглядов ученого: первый этап (1881-1891 гг.) - этап первоначального определения круга проблем обучения, воспитания и образования; второй этап (1892-1918 гг.) - этап становления и оформления педагогических взглядов ученого в целостную систему; третий этап (1918-1922 гг.) - этап создания научно-методического комплекса, обеспечивающего реализацию теоретических идей Н. Сумцова.

Показано, что педагогические взгляды Н. Сумцова формировались на основе глубокого изучения и критического переосмысления трудов выдающихся отечественных и зарубежных ученых, значительного собственного педагогического опыта и под влиянием сложных социально-политических и экономических процессов в стране.

Раскрыто, что любовь к украинскому народу, культуре, земле, приверженность высоким идеалам национального возрождения Украины, осознание необходимости реформирования национальной системы образования позволили Н. Сумцову разработать концепцию национальной школы, которая предусматривала: осуществление преподавания только на родном языке; включение в учебный курс предметов, изучающих историю, природу, географию Украины; разработку и издание украинских учебников.

В диссертации дан анализ дидактическим взглядам Н. Сумцова. Установлено, что специфика дидактических взглядов педагога была обусловлена его взглядами на науку, как на показатель развития общества. Раскрыты особенности подхода педагога к сущности процесса обучения. Сформулированы условия реализации образовательной, развивающей и воспитывающей функций в процессе обучения. Рассмотрены и проанализированы разработанные педагогом принципы обучения.

Выявлено, что в наследии Н. Сумцова не было представлено новаторских идей и принципиально новых подходов к решению дидактических проблем, но, в тоже время, идеи, положения, разработки, мысли ученого свидетельствуют о сознательном принятии и творческом развитии прогрессивных взглядов отечественных и зарубежных педагогов.

В работе подчеркнуто, что профессионализм, эрудиция, значительный педагогический опыт позволили Н. Сумцову доказать, что процесс воспитания является важнейшим фактором развития личности, определить сущность процесса воспитания, его цель и задачи. Представлена его точка зрения на гуманизм, народность, учет индивидуальных и возрастных особенностей учащихся как на необходимые требования к процессу обучения.

Показано, что в педагогическом наследии Н. Сумцова доминирующее место занимают вопросы эстетического и физического воспитания. Раскрыта сущность процесса эстетического воспитания. Дана оценка роли эстетического воспитания в процессе всестороннего развития личности. Показана связь между эстетическим воспитанием, нравственным воспитанием и умственным развитием. Представлены основные направления реализации эстетического воспитания

В диссертации доказано, что в определении сущности, цели и задач физического воспитания выразилась принадлежность Н. Сумцова к оздоровительному направлению. Проанализированы условия организации учебного процесса, активного досуга школьников с учетом санитарно-гигиенических и оздоровительных требований.

В диссертации отражены основные направления общественно-просветительской деятельности Н. Сумцова: организация научно-популярных лекций, содействие развитию библиотечного дела, организация и участие в работе научных обществ, институций женского образования, разработка конкретных проектов рационального проведения народного досуга.

Дана оценка педагогической деятельности ученого. Установлено, что теоретические идеи и разработки Н. Сумцова были подтверждены официальными документами об образовании исследуемого периода, нашли дальнейшее развитие и творческое применение в работе средних учебных заведений, в деятельности педагогов-практиков того времени и реализовывались широкой педагогической деятельностью самого ученого.

Проведенное исследование дало возможность установить, что педагогические идеи Н. Сумцова не утратили актуальности и в современных условиях реформирования национальной школы.

В диссертации представлены новые, ранее не известные широкой педагогической общественности историко-педагогические документы, которые характеризуют Н. Сумцова как ученого, педагога, лектора, публициста, общественного деятеля, приведены данные, уточняющие и дополняющие биографические сведения о нем.

Результаты исследования позволяют расширить и углубить сведения по истории педагогики Украины, создают основу для теоретической разработки проблем современной национальной системы образования и воспитания с учетом отечественного исторического педагогического опыта.

Выводы и фактический материал исследования могут использоваться в процессе преподавания таких учебных дисциплин средней и высшей школы, как история Украины, история педагогики Украины, краеведение и т.д.

Ключевые слова: концепция, национальная школа, обучение, воспитание, образование, личность.

Summary

Kin H.N. Problems of Training and Education in N.F.Sumtzov's Pedagogical Legacy. - Manuscript.

Thesis for Candidate's degree by speciality 13.00.01 - Theory and History of pedagogics. - G. S Skovoroda Kharkiv Pedagogical University, Kharkiv, 2001.

The thesis present first the analysis of Sumtzov's pedagogical legacy and determines the stages of his views' formation and development.

The essens of Sumtzov's conception of the national Ukrainian school is opened in the paper.

The thesis makes clear the peculiarities of Sumtzov's approach to aims, tasks, contents, way and methods of training and education.

The original scientist's ideas on aesthetics and physical education are determined in the paper.

The author characterizes the ways of actualization of Sumtzov's pedagogical ideas in the contemporary conditions when the national Ukrainian school reforms.

The new historical- pedagogical documents, that characterize Sumtzov as scientists, pedagogue, lecturer, public man are brought into the scientific field. Fact that add and make clear Sumtzov's biographic information are given.

Key words: conception, national school, training, education, personality.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність і доцільність дослідження. У Державній національній програмі “Освіта” (Україна ХХІ століття) стратегічним завданням реформування освіти визначається “відродження і розбудова національної системи освіти як найважливішої ланки виховання свідомих громадян Української держави”*.

Пошуку нових концептуальних підходів до розв'язання поставлених завдань освітньо-виховної галузі сприяє звернення до педагогічної спадщини українських учених, письменників, громадських діячів, що дає змогу більш ґрунтовно вивчити історико-педагогічні парадигми конкретного періоду, осмислити підходи та особливості вирішення виховних, дидактичних проблем, визначити провідні тенденції розвитку національної історико-педагогічної думки. Саме тому сьогодні значне місце в науково-педагогічному просторі займають дослідження творчого доробку видатних педагогів минулого: Х. Алчевської, Б. Грінченка, О. Духновича, М. Пирогова, С. Русової, К. Ушинського, І. Франка, Я. Чепіги та ін.

Серед відомих українських учених, видатних педагогів, просвітителів, громадських діячів кінця ХІХ-початку ХХ століття гідне місце посідає Микола Федорович Сумцов (1854-1922 рр.). В особі М. Сумцова вітчизняна культура придбала яскравого вченого, педагога, суспільного діяча, який зробив суттєвий внесок у розвиток науки та просвіти на Слобідській Україні. Наукові дослідження М. Сумцова високо оцінені співвітчизниками, а його ім'я займає почесне місце в пантеоні видатних діячів кінця ХІХ-початку ХХ століття, які збагатили науково-педагогічну думку.

М. Сумцова як ученого характеризують висока ерудиція, енциклопедичність знань, динамічність думки й багатогранність наукових інтересів. М. Сумцов мав численні науково-методологічні, навчальні, публіцистичні праці (монографії, підручники, посібники, статті, рецензії, реферати, звіти, доповіді). Вивчення педагогічної спадщини М. Сумцова дає змогу виділити основні погляди вченого на різноманітні педагогічні проблеми, зокрема на сутність і зміст навчально-виховного процесу.

Науковий здобуток М. Сумцова досліджувався в різних напрямах: українознавство та етнографія (С. Єфремов, В. Калінський, П. Павлій, В. Петров, А. Разгон, С. Токарєв, Р. Чепалов, Н. Шумада, І. Щербина), філологія (О. Білецький, І. Дзюба, М. Жинкін, І. Іваньо, Л. Ніколаєв, В. Пивоваров, В. Потульницький, Н. Шип), історія (Д. Дудко, О. Івах, Г. Савченко, В. Фрадкін), епістолярна спадщина (І. Айзеншток, І. Березовський, Л. Гуревич, І. Кац, П. Лещенко, О. Мороз, А. Ткачук, В. Фрадкін, Н. Шумада). Проте педагогічні погляди М. Сумцова ще не були об'єктом спеціального наукового дослідження.

Отже, потреба в розробці теоретико-методологічних засад національної системи освіти та виховання, значущість подальшого використання накопиченого позитивного досвіду, необхідність об'єктивного вивчення спадщини педагога, який зробив вагомий внесок у розбудову українського шкільництва, а також відсутність цілісного історико-педагогічного дослідження означеної проблеми й зумовили вибір теми “Проблеми навчання і виховання в педагогічній спадщині М. Сумцова”.

Об'єкт дослідження - педагогічна спадщина М. Сумцова.

Предмет дослідження - теоретичні погляди М. Сумцова на навчання та виховання.

Мета дослідження - на основі аналізу, систематизації історико-педагогічних джерел, архівних документів та педагогічної спадщини М. Сумцова визначити його внесок у розробку питань навчання й виховання учнівської молоді.

Відповідно до об'єкта, предмету і мети дослідження були поставлені такі завдання:

1. Проаналізувати ступінь дослідженості науково-педагогічної спадщини М. Сумцова.

2. Розкрити динаміку становлення та розвитку педагогічних поглядів М. Сумцова.

3. Визначити специфіку теоретичних поглядів М. Сумцова на навчання й виховання учнівської молоді

4. Накреслити шляхи творчого використання педагогічних ідей М. Сумцова в сучасних умовах.

Методологію дослідження становлять теорія наукового пізнання з її вимогами об'єктивності й доказовості; положення філософії про діалектичний взаємозв'язок і взаємозумовленість явищ у суспільстві та необхідність вивчення їх у конкретно-історичних умовах, а також про зв'язок історії з сучасністю, єдність загальнолюдського і національного.

Дослідження спирається на принципи історизму, системності, науковості, діяльнісно-творчого підходу до вивчення спадщини минулого, використання її в сучасній практиці навчання й виховання.

Теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження були праці вітчизняних учених, педагогів, письменників кінця ХІХ-початку ХХ століття: Б. Грінченка, М. Драгоманова, О. Потебні, С. Русової, Я. Чепіги, присвячені питанням розбудови української національної школи досліджуваного періоду, а також праці відомих педагогів: М. Демкова, П. Каптерєва, М. Пирогова, К. Ушинського, в яких показані підходи до розробки теоретичних і методичних проблем освіти й виховання підростаючого покоління.

Теоретичне значення для з'ясування внеску М. Сумцова в розвиток та поширення просвіти в Україні мали також праці Д. Багалія, О. Вєтухова, Г. Міллера, Є. Редіна.

Вивчити закономірності становлення вітчизняної школи, особливості розвитку національної системи освіти і педагогічної думки допомогли сучасні монографічні й дисертаційні праці: В. Борисенка, Л. Вовк, А. Вихруща, М. Євтуха, Т. Завгородньої, І. Зайченка, С. Золотухіної, І. Курляк, О. Любара, В. Майбороди, Б. Ступарика, О. Сухомлинської та ін.

Джерелознавчою базою дисертації слугували такі праці М. Сумцова: наукові та публіцистичні статті, доповіді, рецензії, підручники, навчальні посібники, монографії, хрестоматії, звіти, мемуарні джерела; матеріали періодичних видань другої половини ХІХ-початку ХХ століття (“Киевская старина”, “Образование”, “Педагогический еженедельник”, “Труды педагогического отдела”, “Южный край”, “Харьковский вестник”, “Харьковские губернские ведомости”).

Цінний фактичний матеріал було зібрано в ході опрацювання фондів Центрального державного історичного архіву України (Фонд №707 “Управление Киевского учебного округа”, Фонд № 2052 “Особистий фонд М.Ф. Сумцова”), Державного архіву Харківської області (Фонд № 3 “Училищные советы Харьковской губернии (1867-1918 гг.)”, Фонд № 45 “Харьковская городская управа”, Фонд №200 “Харьковское общество распространения в народе грамотности (1869-1920 гг.)”, Фонд № 265 “Первая Харьковская мужская гимназия”, Фонд № 266 “Канцелярия директора народных училищ Харьковской губернии”), рукописного відділу Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського (м. Київ).

У процесі дослідження було також використано матеріали Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського (м. Київ), Центральної наукової бібліотеки Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, Харківської державної наукової бібліотеки ім. В.Г. Короленка: збірники наукових статей, праці вітчизняних та зарубіжних педагогів, психологів, філософів, матеріали періодичних видань.

У ході дослідження застосовувалися такі методи: хронологічний та ретроспективний, які допомогли простежити за формуванням поглядів М. Сумцова в динаміці; логіко-системний аналіз спадщини вченого, який дозволив виявити сутність і специфіку його педагогічних поглядів; теоретичний аналіз історико-педагогічної літератури, архівних документів, що дав змогу встановити внесок педагога в розвиток теорії та практики навчання і виховання; а також синтез й узагальнення отриманих даних.

З метою забезпечення історичної достовірності одержаних результатів запроваджувались методи наукової ідентифікації та порівняльного аналізу літературних і архівних джерел.

Наукова новизна отриманих результатів дослідження полягає в тому, що вперше цілісно представлено систему педагогічних поглядів М. Сумцова, розкрито специфіку їх, а також динаміку становлення і розвитку; схарактеризовано сутність і зміст розробленої педагогом концепції української національної школи; висвітлено досвід реалізації теоретичних ідей М. Сумцова у шкільній практиці досліджуваного періоду; переосмислено науково-педагогічний доробок ученого з урахуванням вимог сьогодення, визначено шляхи творчого використання його ідей в умовах реформування національної школи в Україні.

У науковий обіг введено нові історико-педагогічні документи (23), які характеризують М. Сумцова-вченого як педагога, лектора, публіциста, громадського діяча.

Подальший розвиток знайшли ідеї М. Сумцова щодо прогресивної ролі науки та значення освітніх інституцій для поширення наукових знань серед широких верств населення.

Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в тому, що теоретичні висновки, сформульовані в ході наукового пошуку, концептуальні положення педагогічної системи М. Сумцова покладено в основу спецкурсу з історії педагогіки “Педагогічні погляди М. Сумцова”. Матеріали дослідження можуть бути використані в процесі викладання таких навчальних дисциплін середньої і вищої школи, як історія України, історія педагогіки України, краєзнавство тощо, а також під час підготовки відповідних навчальних посібників, методичних рекомендацій з означених курсів, курсових і дипломних робіт у педагогічних навчальних закладах ІІІ - ІV рівнів акредитації.

Результати проведеної роботи дозволяють розширити й поглибити відомості з історії педагогіки України, дають підставу для теоретичної розробки проблем сучасної національної системи освіти й виховання з урахуванням вітчизняного історичного педагогічного досвіду.

Вірогідність дослідження і сформульованих на його підставі висновків забезпечується широким використанням історико-педагогічної літератури досліджуваного періоду, архівних матеріалів, а також комплексом методів, адекватних меті, предмету, завданням дослідження, та всебічним обговоренням його концептуальних положень і результатів.

Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні положення й результати дослідження доповідалися на засіданнях кафедри педагогіки Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди (1998-2001 рр.), науково-практичних конференціях: “Національна школа України: закономірності становлення і розвитку” (Тернопіль, 1996 р.), “Нові педагогічні технології навчання і виховання” (Слов'янськ, 1997 р.), “Проблеми професійної підготовки педагогічних працівників” (Київ -Житомир, 2000 р.), науково-практичних конференціях молодих учених та викладачів кафедри педагогіки Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди (2000-2001 рр.).

Основні результати дослідження викладено в 14 публікаціях, що відтворюють зміст дисертації, з них 8 - одноосібних статей, опублікованих у наукових фахових виданнях.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження є складовою комплексної програми науково-дослідної роботи кафедри педагогіки Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди “Підвищення ефективності навчально-виховного процесу в середніх загально-педагогічних та вищих педагогічних закладах освіти”.

Тему дисертаційного дослідження затверджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні 26 червня 2000 р. (протокол № 5).

Обсяг та структура дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (292 найменування). Основний зміст роботи становить 192 сторінки, список використаних джерел - 22 сторінки. Дисертація містить 1 схему, 2 таблиці.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність обраної проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету, основні завдання та методи історико-педагогічного дослідження, показано його теоретичне підґрунтя й джерелознавчу базу, розкрито наукову новизну й практичне значення одержаних результатів роботи, відображено шляхи і форми апробації та впровадження результатів наукового пошуку.

У першому розділі “Аналіз ступеня дослідженості проблеми” представлено стан розробки науково-педагогічної спадщини М. Сумцова.

Показано, що окремі аспекти наукової спадщини М. Сумцова, особливості його світогляду, віхи життя та напрями діяльності були об'єктом прискіпливої уваги дослідників ще за життя вченого. Період кінця 80-х років ХІХ-початку 20-х років ХХ століття відзначався чималою кількістю рецензій, відгуків, бібліографічних праць, науково-критичних та ювілейних статей (Д. Багалій, О. Вєтухов, М. Драгоманов, О. Кирпичников, Є. Редін, А. Пинін).

У ході наукового пошуку встановлено, що з кінця 20-х років і до другої половини 50-х років ХХ століття спадщина вченого майже не досліджувалася, оскільки науково-світоглядна позиція М. Сумцова, яка характеризувалася відданістю національним ідеалам, вірою в національне відродження України, не збігалася з пріоритетами радянської ідеології.

Значний пласт відомостей про наукову діяльність М.Сумцова дають нам статті-некрологи, які були надруковані в різних вітчизняних і зарубіжних виданнях (“Известия на народни етнографски музей в Софие”, “Наука на Украине”, “Путь просвещения”, “Студент революции”, “Вісті ВУЦВК”).

З другої половини 50-х років ХХ століття розпочався новий етап у вивченні життя і творчості М. Сумцова, який характеризувався посиленням інтересу дослідників до епістолярної спадщини педагога (М. Гольберг, П. Лещенко, В. Чернецький).

Початок 70-х років ознаменувався підвищенням уваги науковців до фольклорно-етнографічного, філологічного та історичного доробку вченого (О. Білецький, П. Павлій, А. Разгон, С. Токарєв, Н. Шумада). Окремі аспекти наукової спадщини М. Сумцова стали предметом і дисертаційних досліджень (В. Пивоваров, Г. Савченко, В. Фрадкін).

Отже, вивчення значної кількості джерел (дисертації, матеріали наукових конференцій, матеріали Сумцовських читань (1995-1999 рр.), наукові та публіцистичні статті, рецензії, мемуарна література), у яких висвітлюється внесок М. Сумцова в розвиток гуманітарних наук, освіти й культури в Україні, дало змогу констатувати, що педагогічна спадщина вченого не була предметом системного та цілісного дослідження.

У другому розділі “Теоретичні погляди М.Ф. Сумцова на навчання і виховання” на основі значного історико-педагогічного матеріалу, архівних документів, першоджерел розкрито динаміку розвитку педагогічних поглядів М. Сумцова, схарактеризовано сутність його концепції національної школи, визначено специфіку поглядів на процеси навчання і виховання.

У ході дослідження були визначені основні етапи становлення та розвитку педагогічних поглядів М. Сумцова.

Перший етап (1881-1891 рр.) - етап первісного визначення кола проблем навчання, виховання й освіти, активної науково-дослідницької та викладацької діяльності М. Сумцова, викристалізації основних ідейно-світоглядних переконань, визначення пріоритетів наукових пошуків ученого, усвідомлення педагогом значення науки й просвіти для розвитку країни, обгрунтування ним необхідності поширення наукових знань серед широких верств населення.

Саме в цей час М. Сумцов захистив магістерську (1881 р.) та докторську (1885 р.) дисертації, поєднуючи роботу в університеті (з 1881 р. - штатний доцент історико-філологічного факультету) з учителюванням у середніх навчальних закладах м. Харкова (1881-1884 рр.).

Другий етап (1892-1918 рр.) - етап становлення й оформлення педагогічних поглядів ученого в цілісну систему, теоретичного обгрунтування сутності навчання та виховання, визначення їхніх цілей, завдань, принципів та змісту, а також розробки концепції української національної школи. Більшість науково-теоретичних праць було написано педагогом саме в цей час: “ М.Л. Песковский: К.Д. Ушинский. 1892”, 1893 р., “Важная мелочь в школьной жизни”, 1895 р., “К вопросу о литературных вечерах”, 1895 р., “К вопросу об организации в Харькове детских общественных игр”, 1897 р., “Эдуард Лабулэ и Жуль Машле, как педагоги и друзья детей”, 1897 р., “К вопросу о расширении детских колоний”, 1900 р., "Из школьной жизни", 1902 р., “О самообразовании”, 1903 р., “Из гимназических воспоминаний”, 1905 р., “Обучение пению”, 1910 р., “Сложный ученический концерт”, 1914 р., “Обеды для учащихся”, 1916 р.,“О развитии научного мышления в средней школе”, 1916 р.

Третій етап (1918-1922 рр.) - етап інтенсивної розробки педагогом навчальної літератури для національної школи (“Хрестоматії по українській літературі для народних вчителів, шкіл учительських та середніх і для самоосвіти”, 1918 р., “Географії України”, 1918 р., “Хрестоматії по українському письменству”, 1922 р.), створення науково-методичного комплексу, який забезпечив реалізацію його теоретичних ідей.

Як показало вивчення науково-педагогічної спадщини М. Сумцова, погляди вченого на навчання та виховання формувалися на основі глибокого вивчення і критичного осмислення праць видатних представників української, європейської і світової філософської, соціальної та історично-педагогічної думки минулого й узагальнення ідей прогресивних педагогів досліджуваного періоду (О. Баумгартена, Г. Гегеля, І. Канта, Я. Коменського, О. Потебні, М. Пирогова, Платона, Г. Сковороди, Г. Спенсера, Ф. Рабле, К. Ушинського), а також власної різнобічної педагогічної діяльності (учитель з 1881 по 1884 роки, член ради попечителів Харківського навчального округу з 1887 р., член повітової училищної ради з 1888 р., голова міської училищної комісії з 1897 р., опікун Пушкінського народного училища з 1902 року) та під впливом соціально-економічних, суспільних перетворень в країні.

У ході проведеного дослідження встановлено: прискорення соціально-економічних процесів у період кінця ХІХ-початку ХХ століття, розвиток науки, піднесення громадської свідомості в суспільстві висвітлили численні недоліки й суперечності існуючої системи початкової та середньої освіти в Україні. Сумними наслідками неспроможності школи слід назвати і масову малоосвіченість українців. Прогресивні діячі того часу (В. Винниченко, Б. Грінченко, М. Грушевський, П. Загребельний, М. Загірня, С. Русова, Леся Українка, І. Франко, Я. Чепіга), незважаючи на розбіжність ідейних позицій, були єдині в розумінні потреб української школи, активно виступали за її розбудову, пропонували конкретні заходи створення національної освіти.

У роботі показано, що в колі науково-педагогічних інтересів М. Сумцова домінуюче місце також займали проблеми українського шкільництва. Причинами занепаду української школи М. Сумцов з біллю називав денаціоналізацію системи освіти в Україні, відсутність підтримки школи з боку сім'ї, суспільства тощо.

Любов до української культури, народу, землі, яку було прищеплено ще в ранньому дитинстві матір'ю вченого - Г. Сумцовою; усвідомлення гострої потреби докорінного реформування школи, зумовленої економічним, соціально-політичним, культурним, національним розвитком країни; активне обстоювання ідеалів національного відродження України, які були близькі як попередникам ученого (В. Антоновичу, М. Грушевському, М. Костомарову), так і його колегам та однодумцям (Х. Алчевській, Д. Багалію, Б. Грінченку, В. Іконникову, Ф. Лебединцеву, М. Загірній, О. Кирпичникову, М. Коцюбинському, М. Кропивницькому, О. Потебні, І. Франку); переконання в наявності прогресивного національно-освітнього досвіду (козацька система навчання та виховання, братські школи, Києво-Могилянська академія) дозволили М. Сумцову побудувати концепцію національної школи, основні положення якої викладені у працях: “Напрасная тревога”, 1904 р., “Из гимназических воспоминаний”, 1905 р., “История и этнография Малоросии в Харьковском университете”, 1906 р., “Малорусский язык в средней школе”, 1908 р., “Вага і краса української народної поезії”, 1917 р., “Слобожанє. Історично-етнографічна розвідка”, 1918 р., “Нарис розвитку української літературної мови”, 1918 р.

Концепція національної школи М. Сумцова передбачала:

1. Здійснення навчання лише рідною мовою. Розвиваючи ідеї відомих лінгвістів (О. Потебні, В. Вуедта, Ф. Боаса, Л. Вайсгербера), які, згідно з антропологічним підходом до мови, розглядали її в тісному взаємозв'язку зі свідомістю, мисленням, культурним та духовним життям людини й нації, М. Сумцов, як і інші прогресивні вчені досліджуваного періоду (Б. Грінченко, М. Грушевський, С. Русова, Я. Чепіга), зазначав, що навчання чужою мовою не відповідає розумовому складу дитини, деформує її психіку.

У роботі показано, що денаціональна політика царського уряду привела до знецінення ідеалів та здобутків української культури, внаслідок чого українська мова здобула статус провінційного наріччя. М. Сумцов займав чітку позицію в цьому питанні, обстоював права української мови як самостійного, незалежного філологічного утворення, бездоганного й закінченого з наукової точки зору.

У своїх працях (“Заметки о малорусских думах и духовных виршах”, 1895 р., “Опыт исторического изучения малорусских пословиц”, 1896 р., “Малюнки з життя українського народного слова”, 1910 р., “Старі зразки української народної словесності. Українські думи”, 1914 р., “Вага і краса української народної поезії”, 1917 р., “Історичні зразки українського літературного єднання”, 1918 р., “Нариси розвитку української літературної мови”, 1918 р.) учений простежив процес виникнення та розвитку української мови, визначив чинники, що впливали на її формування, показав, як співвідноситься сучасна мова з мовою давньою, з народним говором, представив і схарактеризував розмаїття жанрів усної народної творчості й довів, що мова відіграє важливу роль у житті українців, пов'язує увесь духовний організм народу, репрезентаційно відображає всі складні процеси суспільно-політичного, економічного життя, специфіку процесу історичного, культурного, етнічного становлення нації.

2. Введення до шкільного курсу українознавчих предметів. М. Сумцов з болем констатував, що тогочасна школа, залишаючись осторонь від національних інтересів, культури і життя народу (програми середніх навчальних закладів досліджуваного періоду не передбачали вивчення історії, географії, літератури України), неспроможна вирішувати свої основні навчально-виховні завдання: забезпечення системи знань про навколишній світ, розвиток пізнавальних інтересів учнів, виховання національної гідності, почуття поваги до рідного краю, народу.

3. Розробка та видання українських підручників, що було і є надзвичайно актуальним для розвитку національної української школи як у досліджуваний період, так і сьогодні.

У ході наукового пошуку було встановлено: науково-громадянська позиція М. Сумцова в побудові концепції національної школи зумовила й специфіку його поглядів на процеси навчання та виховання.

Глибоко усвідомлюючи прогресивну роль і особливе місце науки в побудові незалежної держави, М. Сумцов приділяв значну увагу питанням збереження та розвитку інтелектуального потенціалу нації. У працях “К вопросу о составлении руководства для студентов имперского Харьковского университета”, 1897 р., “Столетие Юрьевского бывшего дерптского университета”, 1903 р., “В пользу науки”, 1916 р., “Из университетской жизни”, 1909 р., “К университетскому дню”, 1916 р., “О развитии научного мышления в средней школе”, 1916 р., присвячених визначенню сутності науки та освіти, місця їх у суспільному прогресі, факторів розвитку їх, домінує ідея про необхідність підпорядкування шкільної освіти високим вимогам передової науки.

Ця точка зору яскраво відобразилась у визначенні педагогом сутності навчання як процесу, в ході якого учні оволодівають системою необхідних наукових знань, способами наукового пізнання, формується їхнє позитивне ставлення до розумової праці та “наукове мислення”.

Установлено, що вчений виділяв у процесі навчання освітню (забезпечення системи наукових знань), виховну (вважав, що наука в поєднанні з високим рівнем викладання стає однією з основних форм виховного впливу на особистість) та розвивальну (розвиток “наукового мислення”) функції.

На основі вивчення закономірностей процесу навчання М. Сумцов сформулював умови реалізації означених функцій: створення “особливої доброзичливої”, емоційно-позитивної атмосфери на уроці; удосконалення методів навчання, модернізація структури уроку; організація спільної, “майже товариської” роботи вчителя з учнями, що дозволяло перетворити навчання на захоплюючий науковий пошук, зробити його живим, цікавим і творчо різноманітним.

У роботі показано, що М. Сумцов не використовував термін “принцип”. Але у своїх працях, присвячених проблемам дидактики (“К вопросу о литературных вечерах”, 1895 р., “Из школьной жизни”, 1902 р., “О самообразовании”, 1903 р., “О развитии научного мышления в средней школе”, 1916 р.), вказував на значущість наочності, міцності знань (“сумлінного ставлення до факту”), системності (“зв'язування фактів та явищ”), індивідуального підходу як необхідних вимог до процесу навчання.

Виявлено, що, з одного боку, дидактичну спадщину М. Сумцова не становили новаторські ідеї щодо мети, завдань, змісту, форм і методів навчання. Але, з іншого, - ідеї, думки, положення, які проголошував учений, були свідомим прийняттям прогресивних поглядів вітчизняних та зарубіжних педагогів, а також творчим розвитком їх.

Поряд з дидактичними проблемами в педагогічній спадщині М. Сумцова особливе місце знайшло відображення проблем процесу виховання. У роботі показано, що педагогічний досвід, теоретичні знання дозволили вченому ґрунтовно пояснити значення вміло організованого виховання в процесі розвитку особистості. Було встановлено, що вчений, як і М. Пирогов, К. Ушинський, розглядав виховання як процес взаємодії вихователя і вихованця, який здійснюється упродовж тривалого часу. Приймаючи до уваги виховний вплив суспільства, церкви на особистість, він визначну роль відводив сім'ї, школі, педагогічному колективу.

Поділяючи погляди філософів античності, прогресивних діячів епохи Відродження, а також таких відомих зарубіжних і вітчизняних педагогів, як Д. Дідро, К. Гельвеція, Я. Коменського, І. Бецького, К.Д. Ушинського щодо ідеї всебічного гармонійного розвитку особистості, М. Сумцов чітко визначив цю ідею як стратегічну мету виховання.

У ході наукового пошуку було встановлено, що основними завданнями виховання М. Сумцов вважав: розкриття всіх природних нахилів дітей, формування їхніх моральних якостей, розвиток розумових та фізичних здібностей, прищеплення трудових навичок і любові до праці, підготовку до життя в суспільстві.

Вивчення педагогічної спадщини М. Сумцова дозволило встановити його точку зору на гуманізм, народність, урахування вікових та особистісних особливостей учнів як на необхідні вимоги до організації процесу виховання.

М. Сумцов, поділяючи гуманістичні погляди видатних зарубіжних учених минулого Я. Коменського, Е. Лабуле, Ж. Мішле, Ф. Рабле, Ж. Руссо, творчість яких він добре знав, спеціально вивчав і, слідом за прогресивними вітчизняними педагогами М. Пироговим, К. Ушинським, називав гуманізм основою всього виховного процесу. Впевнено доводячи, що сутність гуманного виховання складається з визнання вихованця як суверенної особистості, М. Сумцов визначив умови реалізації цього принципу: обов'язкове вивчення педагогом індивідуальних особливостей учнів; створення умов (“особливої атмосфери”) для розвитку кращих якостей їх, що передбачало наявність довірливих, близьких взаємовідносин між вихователем та вихованцями; проявлення довіри, співчуття, доброти на фоні справедливих вимог до кожного з учнів.

Особливістю педагогічних поглядів М. Сумцова стала його ідея про національну спрямованість виховання. Учений, як і Б. Грінченко, О. Духнович, К. Ушинський, Ю. Федькович та ін., був прихильником активного використання в українській педагогіці досягнень науковців інших країн, для чого вивчав досвід колег Англії, Німеччини, Франції. У той же час він підкреслював необхідність адаптації знахідок західної науки до національних умов. Не обмежуючись традиційними уявленнями про існування системи виховання зі своїми національними рисами, педагог наголошував на необхідності систематичного і цілеспрямованого виховання “національного типу особистості” засобами народної творчості, мистецтв тощо.

У роботі показано, що особливу увагу в галузі виховання педагог приділяв питанням естетичного виховання. Вивчення досліджень з естетики філософів (О. Баумгартена, Г. Гегеля, І. Канта, Г. Спенсера, Платона, І. Шіллера), психологів (Е. Берка, Д. Гетчесона, О. Смирнова), мистецтвознавців (І. Вінкельмана, І. Гердера, Г. Лессінга), широкі професійні знання в галузі історії мистецтва, значний педагогічний досвід дозволили М. Сумцову визначити особливе місце естетичного виховання в процесі всебічного розвитку особистості. Більшість науково-педагогічних праць ученого з означеної проблеми (“Поэзия Майкова с педагогической точки зрения”, 1896 р., “Опыт организации образовательных чтений, преимущественно для учащихся, устраиваемые Педагогическим отделом”, 1897 р., “О литературно-музыкальном утре в честь Пушкина”, 1899 р., “Обучение пению”, 1910 р., “Сложный ученический концерт”, 1914 р.) пронизує ідея про взаємозв'язок естетичного виховання з моральним вихованням та розумовим розвитком. Обстоюючи свою позицію, учений зазначав, що знайомство з прекрасним значно поширює діапазон емоційного сприйняття, вдосконалює здатність співчувати, тим самим сприяє розвитку почуттів, на фоні яких моральні якості легко зароджуються. Розвиваючи думку В. Вахтерова про спільні цілі науки та мистецтва, підкреслював, що естетичне та розумове виховання взаємодоповнюють одне одного, а взаємодія їх зумовлює особистісний розвиток.

Сутність естетичного виховання М. Сумцов визначав як процес формування в учнях любові до краси, до пізнання прекрасного. Основними ж завданнями естетичного виховання, на погляд ученого, були: розвиток “естетичного сприйняття”, виховання естетичних почуттів, формування естетичного смаку та прагнення до естетичного ідеалу. У роботі схарактеризовані основні поняття естетичного виховання М. Сумцова: “естетичний образ”, “естетичне почуття”, “естетичний смак”, “естетичний ідеал”, показано взаємозв'язок їх та значущість. На думку вченого, естетичне виховання розпочинається з формування особливого сприйняття, так званого “художнього споглядання” (вміння бачити прекрасне), яке пробуджує різноманітні емоції та почуття. На фоні високо розвинутих почуттів починає формуватися естетичний смак, розвивається уява - “потужний поштовх для морального та інтелектуального розвитку особистості”. Його визначення естетичного ідеалу як “еталону абсолютної краси та моральності, з висоти якого необхідно оцінювати явища та події”, відрізнялось від домінуючої в досліджуваний період теорії, згідно з якою ідеалом називали відбиття накопиченої досвідом і втіленої в різноманітні форми краси в свідомості людини.

М. Сумцов накреслив та схарактеризував конкретні шляхи реалізації естетичного виховання: знайомство з різноманітними творами мистецтва (живописом, скульптурою, літературою, музикою), з красою православного храму і богослужіння, з мальовничими куточками природи.

У ході дослідження було встановлено, що важливою умовою всебічного й гармонійного розвитку особистості педагог справедливо вважав її фізичний розвиток. Слід зазначити, що погляди М. Сумцова на фізичне виховання відповідали концептуальним положенням існуючої в досліджуваний період оздоровчої теорії, представниками якої були: І. Гердер, Є. Демент'єв, А. Зак, Є. Покровський, С. Філітіс, Г. Явейн та ін. Акумулюючи їхні ідеї про необхідність орієнтування процесу фізичного виховання на зміцнення здоров'я учнів, М. Сумцов визначав сутність фізичного виховання, як “розвиток здорової та різнопланово активної особистості”.

Своєрідність поглядів ученого простежується у визначенні ним конкретних завдань фізичного виховання, які, на його думку, полягають у розвитку фізичних здібностей учнів, дотриманні навчальними закладами санітарно-гігієнічних норм, здійсненні медичного нагляду за учнями, організації їхнього активного дозвілля, яке він справедливо вважав не “розкішшю, а необхідністю для повноцінної життєдіяльності”.

Цілком погоджуючись з поширеною в науковому середовищі ідеєю про важливість фізичних вправ, М. Сумцов, в той же час, зазначав, що вони “не зможуть замінити всього комплексу гігієнічного догляду за тілом”. Поряд з тим, розвиваючи ідеї Я. Коменського, який вважав правильне харчування та чергування видів діяльності умовою збереження та зміцнення здоров'я, учений сформулював вимоги до керівництва школи, закликав його звертати увагу на дотримання режиму розумової праці, харчування учнів, створення санітарно-гігієнічних умов, організацію зручних робочих місць та лікарського контролю й допомоги.

Слідом за Ф. Лагранжем, А. Моссо, Є. Покровським, Г. Спенсером учений особливу увагу приділяв рухливим іграм. Зазначав, що гра всебічно і комплексно впливає на фізичний, інтелектуальний та емоційний розвиток особистості. На відміну від І. Блинова, М. Бунакова, С. Миропольського, які вважали рухливі ігри основним засобом фізичного виховання в школі, М. Сумцов розглядав рухливі ігри як “оптимальну форму проведення дозвілля школярів”.

Слід зазначити, що М. Сумцов звертав увагу й на новаторську на той час форму організації літнього відпочинку школярів - колонії-дачі (“К вопросу о расширении детских колоний”, 1900 р., “О летних колониях московских городских начальных училищ”, 1902 р.). Учений, підкреслюючи значущість позаміських таборів, зазначав, що для багатьох дітей проживання в колонії - єдина можливість для зміцнення здоров'я, загартовування організму.

Отже, педагогічні погляди М. Сумцова, як свідчить проведене дослідження, сформувались в певну систему. Стрижневими ідеями його науково-педагогічних поглядів були гуманізм, демократизм, утвердження високих духовних цінностей українського народу, ідеалів науки та прогресу.

Заслуга вченого полягала у свідомому сприйнятті, підтримці й творчому розвитку прогресивних ідей в галузі навчання й виховання, що були висловлені вітчизняними та зарубіжними педагогами минулого.

У третьому розділі “Досвід реалізації педагогічних ідей М. Сумцова у практиці роботи середніх навчальних закладів досліджуваного періоду” показано, що усвідомлення прогресивної ролі науки та освіти в розвитку країни, громадська позиція, патріотизм ученого визначили пріоритети й характер його педагогічно-просвітницької діяльності.

Встановлено, що теоретичні ідеї та розробки М. Сумцова:

а) Були підтверджені офіційними документами про освіту (“Проектом статуту про загальноосвітні навчальні заклади”, “Інструкцією для жіночої святкової школи”, звітами ревізійних комісій середніх навчальних закладів). Вивчення означених документів свідчить про актуальність порушених ученим питань щодо гуманної спрямованості виховання, розвивальних та виховних можливостей навчання, поширення народної освіти.

б) Знайшли подальший розвиток у роботі середніх навчальних закладів досліджуваного періоду. Так, теоретичні розробки М. Сумцова стосовно організації навчально-виховного процесу, змісту освіти (створення санітарно-гігієнічних умов роботи закладів освіти, включення до навчальних програм додаткових предметів з вітчизняної географії, історії, природознавства) використовувалися у роботі 1-ї чоловічої гімназії, шкіл Товариства Грамотності, Бишкінського, Боромлянського народних училищ, діяльності педагогів-практиків (В. Данилевського, О. Василевського).

Запропонований та розроблений М. Сумцовим проект проведення наукових читань та літературних вечорів (який було покладено в основу виданого педагогічним відділом за редакцією М. Сумцова “Посібника для устрою загальнодоступних наукових та літературних читань”, 1895 р.) сприяв популяризації шкільних літературних вечорів і наукових читань (які стали проводитися не тільки в середніх навчальних закладах Харкова, але й Новочеркаська, Острожська, Полтави), підняв їхнє проведення на якісно новий рівень, надав їм статус регулярного освітнього заходу.

в) Реалізовувалися широкою педагогічно-просвітницькою діяльністю самого вченого, основними напрямами якої були:

активні виступи проти заборони української мови в системі освіти: на сторінках “Киевской старины”, “Русских ведомостей” учений друкував статті, в яких пропагував переваги навчання українською мовою в національній школі ( “Напрасная тревога”, 1904 р., “Малорусская цензура”, 1905 р., “Малорусский язык в народной школе”, 1908 р.); першим в Україні в 1907 році став читати лекційний курс у Харківському університеті українською мовою;

розробка підручників та навчальних посібників для національної школи, зокрема: “Хрестоматії по українській літературі для народних вчителів, шкіл учительських та середніх для самоосвіти”, 1918 р., “Географії України”, 1918 р., “Хрестоматії по українському письменству”, 1922 р. Наприклад, інформація в підручнику з географії стосовно історії та виникнення України, її географічного положення, кліматичних умов, природних ресурсів переконливо доводила факт самостійності України як держави.

М. Сумцов, як послідовник наукової традиції дослідження фольклору, що була започаткована його попередниками (О. Бодянським, М. Максимовичем, А. Метлинським, П. Чубинським, Я. Головацьким) та розвинута сучасниками (В. Антоновичем, Б. Грінченком, М. Драгомановим, О. Потебнею, І. Франком), був знавцем української словесності. Заслуга вченого полягає в тому, що він, як і К. Ушинський, Б. Грінченко, побачив у народній творчості потужний і ефективний розвивальний та виховний засіб і, намагаючись підняти її викладання на належний рівень, скомпонував навчальний матеріал підручника як із класичних творів української літератури, так і з різноманітних жанрів українського фольклору.

Високохудожня літературна мова й використання різних жанрів усної народної творчості, твори кращих письменників і поетів, наповненість духом рідного краю зробили підручники глибоко народними, здатними повною мірою сприяти формуванню національної свідомості й гідності;

створення санітарно-гігієнічних умов роботи Пушкінського народного училища, організатором й опікуном якого він був. Саме за пропозицією вченого було засновано посаду шкільного лікаря, влаштовано та обладнано лікарський кабінет, організовано харчування учнів та забезпечено їх змінним взуттям;

розробка проекту організації в м. Харкові дитячих громадських ігор;

організація науково-популярних лекцій (у Харкові, Москві, Полтаві, Ростові на Дону, Новочеркаську) та народних читань; розробка літературно-методичного забезпечення їх;

сприяння розвитку бібліотечної справи. М. Сумцов був одним із засновників Харківської громадської бібліотеки (нині Харківська державна наукова бібліотека ім. В.Г. Короленка). У 1889-1890 рр. завдяки заходам педагога були зібрані кошти для її будівництва, закладено основи книжкового фонду (1770 книг).

участь у роботі наукових товариств. Упевненість у тому, що розвитку й поширенню просвіти будуть сприяти різні наукові об'єднання й товариства, М. Сумцов запропонував організувати педагогічний відділ в історико-філологічному товаристві, який і було засновано в 1892 році. Під керівництвом М. Сумцова педагогічним відділом видано 7 випусків “Трудов педагогического отдела”, організовано спеціальну педагогічну бібліотеку, розроблено так званий “учнівський зошит” для запису прочитаного, проводилися загальнодоступні наукові читання учнівської молоді;

сприяння розвитку жіночої освіти. У 1894 році за ініціативою педагога в Харківському університеті були відкриті наукові читання для жінок, у 1907 році вчений працював на вищих жіночих курсах, які були засновані Товариством взаємодопомоги працюючих жінок;

розробка конкретних проектів раціонального проведення народного дозвілля: народних театрів, екскурсій тощо;

участь у роботі громадських організацій. На посадах присяжного засідателя, гласного Думи, голови міської училищної комісії, попечителя Пушкінського народного училища, 2-го міського початкового училища прагнув забезпечити міські навчальні заклади бібліотеками, широкими фондами наочних приладь, поліпшити матеріальне становище, удосконалити навчально-виховну роботу в них, покращити санітарно-гігієнічні умови.

У дисертації показано, що педагогічні ідей, розробки та методичні рекомендації М. Сумцова щодо національного та гуманістичного спрямування навчально-виховного процесу, випереджаючих, адаптивних можливостей освіти, фізичного розвитку особистості як умови виховання здорової нації мають науково-теоретичну та практичну цінність в сучасних умовах становлення національної системи освіти й виховання.

Висновки

У дисертації на основі вивчення науково-педагогічної спадщини М. Сумцова (монографії, підручники, навчальні посібники, науково-методичні, публіцистичні статті, рецензії), аналізу історико-педагогічної літератури, архівних документів вперше цілісно представлено систему педагогічних поглядів ученого та визначено їхню специфіку.

1. Встановлено, що педагогічні погляди М. Сумцова, для яких характерна певна динаміка, формувалися на тлі складних соціально-політичних, економічних процесів у країні, на основі вивчення та критичного осмислення вітчизняного й зарубіжного освітянського досвіду, власної педагогічної діяльності та склали систему чітко сформульованих ідей, положень, рекомендацій щодо організації національної освіти, навчання й виховання.

2. Показано, що громадянська позиція, патріотизм, переконання в наявності прогресивного національно-освітнього досвіду дозволили М. Сумцову одному із перших в Україні довести необхідність реформування системи національної освіти, навчання та виховання, обґрунтувати й викласти теоретичні засади концепції національної школи, яка передбачала: обов'язкове викладання рідною мовою; введення до змісту шкільної освіти навчальних предметів - історії, географії, літератури України; а також підготовку підручників.

3. Розкрито, що специфіка дидактичних поглядів М. Сумцова виявилася у визнанні особливої ролі науки в розвитку й прогресі суспільства, у визначенні сутності навчання як процесу, що забезпечує не тільки формування системи наукових знань, а й вироблення способів наукового пізнання, “наукового мислення”.