Психолого-педагогічне проектування виховного процесу в сільській загальноосвітній школі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут педагогіки Академії педагогічних наук України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук

13.00.07 - теорія і методика виховання

Психолого-педагогічне проектування виховного процесу в сільській загальноосвітній школі

Коберник Олександр Миколайович

Київ - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України

Науковий консультант - доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України Киричук Олександр Васильович

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор, дійсний член АПН України Бех Іван Дмитрович, Інститут проблем виховання АПН України, директор;

доктор педагогічних наук, професор Галузинський Володимир Михайлович, Київський державний лінгвістичний університет, професор кафедри педагогіки;

доктор педагогічних наук, професор Капська Алла Йосипівна, Національний педагогічний університет ім.М.Драго-манова, завідувач кафедри соціальної педагогіки.

Провідна установа - Кіровоградський державний педагогічний університет ім.В.Винниченка, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м. Кіровоград.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Легкий М.П.

Анотація

виховання педагогічний психологічний

Коберник О.М. Психолого-педагогічне проектування виховного процесу в сільській загальноосвітній школі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 - теорія і методика виховання. - Інститут педагогіки АПН України, Київ, 2000.

У дисертації обгрунтовується об'єктивна необхідність психолого-педагогічного проектування виховного процесу в загальноосвітній школі як умови і засобу забезпечення особистісно-розвивального підходу у вихованні підростаючого покоління. Визначається сутність, місце, роль, принципи та об'єкти психолого-педагогічного проектування, особливості проектування і організації виховного процесу в сільській загальноосвітній школі. Розкривається система психолого-педагогічного проектування, основними структурними компонентами якої є: психолого-педагогічна діагностика вихідного стану об'єкта педагогічної діяльності; визначення та обгрунтування педагогічних способів впливу на процес досягнення бажаного стану об'єкта з конкретизацією педагогічних задач; прогнозування динаміки активності об'єкта педагогічного управління та його динаміки, визначення етапів контрольної діагностики; моделювання, планування і організація діяльності об'єкта; моніторинг динаміки активності об'єкта педагогічного управління; поточне регулювання та корекція шляхів управління виховним процесом; підсумкова діагностика рівня розвитку об'єкта, співставлення його з прогнозованим, розробка проекту для нового етапу його розвитку. На основі розроблених індикаторів подані показники фізичного, психічного, соціального і духовного розвитку учнів сільської школи. Обгрунтовується модель психолого-педагогічної діагностики та життєдіяльності вихованців у сільській загальноосвітній школі, на основі результатів дослідно-експериментальної роботи доведена ефективність виховного процесу, що здійснюється за зазделегідь розробленим проектом.

Ключові слова: психолого-педагогічне проектування, система проектування виховного процесу, сільська загальноосвітня школа

Аннотация

Коберник А.Н. Психолого-педагогическое проектирование воспитательного процесса в сельской общеобразовательной школе. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора педагогических наук по специальности 13.00.07 - теория и методика воспитания. - Институт педагогики АПН Украины, Киев, 2000.

В диссертации на основании анализа сложившейся воспитательной ситуации обосновывается необходимость и место психолого-педагогического проектирования в организации воспитательного процесса общеобразовательной школы.

Особенная роль проектирования воспитательного процесса обусловлена тем, что оно является связующим звеном, главнейшей сферой соединения теории и практики. Проектирование воспитательного процесса является этапом, который предшествует непосредственной работе, направляет на реализацию педагогических целей и задач. Оно выступает именно тем средством, с помощью которого становится возможным осознанное определение основных ориентиров педагогической деятельности учебного заведения при определенных условиях и на некоторый период.

Психолого-педагогическое проектирование воспитательного процесса - это предварительное целенаправленное творческое определение и конструирование программы совместной деятельности педагога и учащихся и ее дальнейшая реализация. Основными объектами психолого-педагогического проектирования являются воспитательная система, воспитательный процесс и воспитательная ситуация.

Главная цель психолого-педагогического проектирования воспитательного процесса заключается в создании обоснованной системы параметров состояния объекта педагогического управления, данных в динамике, с учетом факторов, которые регулируют и определяют это состояние, а также средств регулирования.

Наличие проекта позволяет в обобщенном виде, т.е. во взаимообусловленных и систематизированных связях, представить ряд составных успешности управления воспитательным процессом. Это, прежде всего, требования относительно необходимости и достаточности (т.е. целесообразности) избранных идеальных целей воспитания, представление о последовательности действий, которые ведут к их достижению, с конкретным определением промежуточной цели, задач и критериев.

Процесс психолого-педагогического проектирования имеет системный характер. Система проектирования воспитательного процесса предполагает совокупность компонентов, которые взаимосвязаны между собой и раскрывают наперед последовательность и характер педагогического взаимодействия воспитателей и воспитанников. Главными структурными компонентами системы психолого-педагогического проектирования являются: 1) психолого-педагогическая диагностика исходного состояния объекта педагогической деятельности; 2) социально-психологическая диагностика педагогической ситуации функционирования объекта; 3) определение и обоснование педагогических путей влияния на процесс достижения желаемого состояния объекта с конкретизацией педагогических задач; 4) прогнозирование динамики активности объекта педагогического управления, определение контрольной диагностики; 5) педагогическое моделирование и организация жизнедеятельности объекта; 6) мониторинг динамики активности объекта педагогического управления; 7) текущее регулирование и коррекция путей управления учебно-воспитательным процессом; 8) итоговая диагностика уровня развития объекта, сопоставление его с прогнозированным, разработка проекта на новый этап развития объекта. Система проектирования есть динамической организационно-педагогической системой, которая рассматривается: с позиций кибернетики как руководимый процесс; с позиций информатики как процесс получения нужной информации; с позиции организации воспитательного процесса как многоступенчатый (иерархический) процесс принятия решений, а в процедурном плане - как многоплановый процесс активного межличностного взаимодействия педагога и воспитанников.

Ядром в проектировании воспитательной деятельности является определение и обоснование педагогических задач, которые будут решаться в процессе организации физически-оздоровительной, предметно-преобразовательной, учебно-познавательной, социально-коммуникативной и оценочно-ориентационной деятельности.

На основании разработанных индикаторов анализируются показатели физического, психического, социального и духовного развития сельских школьников; обосновываются модели психолого-педагогической диагностики и жизнедеятельности учащихся сельской общеобразовательной школы.

Проанализированы результаты формирующего эксперимента, дана сравнительная характеристика уровней физической, психической, социальной и духовной активности учащихся экспериментальных и контрольных сельских школ, показана результативность воспитательного процесса, который осуществляется на основании разработанного проекта.

В диссертации изучены социально-психологические барьеры, которые мешают успешной реализации проекта воспитательного процесса, и механизмы их преодоления; проанализирована готовность учителей и руководителей сельских школ к психолого-педагогическому проектированию.

Ключевые слова: психолого-педагогическое проектирование, система проектирования воспитательного процесса, сельская общеобразовательная школа

Annotation

Kobernik O.M. Psychological and pedagogical projecting process at the rural general secondary school. - Manuscript.

The thesis is subvitted to the degree of Doctor of Pedagogical Sciences. Specialty 13.00.07 - Theory and Methodic of Upbringing. - Institute of Pedagogic of Ukrainian Pedagogical Sciences Academy, Kyiv, 2000.

In the work the objective necessity of projecting educational process as a condition and an instrument of providing personal approach to the upbringing of the rising generation is grounded. The essence, role, objects and principles of psycho-pedagogical projecting as well as peculiarities of educational process administrating at the rural general secondary school are determined. The system of psycho-pedagogical projecting is considered. Its main structural components are: psycho-pedagogical diagnostics of the initial state of the object of pedagogical activity; determining and grounding the ways of pedagogical influence upon the process of achieving the necessary state of the object with the tasks concretization; forecasting the dynamics of activity of the object of pedagogical management and the dynamics of its changes; determining the control diagnostics stages; planning and organizing the object activity; monitoring the dynamics of the activity of the object of pedagogical management; intermediate regulating and correcting the ways of management at educational process; resulting diagnostics of the level of object development; comparing it with that forecasted; designing project for the next level of the object development. On the basis of criteria worked out the indicators of physical, psychical, social and spiritual development of the rural school pupils are shown. The model of psycho- pedagogical diagnostics and vital activity of pupils at the rural general secondary school is substantiated.

Key words: psychological and pedagogical projecting, a system of projecting the educational process, rural general secondary school.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Реалізація гуманістичної педагогіки співробітництва, партнерства, співтворчості передбачає перехід від навчально-дисциплінарної моделі організації педагогічного процесу до моделі особистісно-розвивальної, за якої кожна особистість школяра є творчою індивідуальністю.

Для реалізації такої моделі нині створюються принципово інші умови: школа розпочинає працювати у новому законодавчому просторі відповідно до Закону України “Про загальну середню освіту”.

Актуальність дослідження теоретичних та прикладних аспектів психолого-педагогічного проектування виховного процесу в загальноосвітній школі зумовлена суперечливим станом, як у психолого-педагогічній теорії, так і виховній практиці. Виховний процес здебільшого розглядається як моносуб'єктний процес, за якого вихованець постає лише об'єктом педагогічних впливів, а виховна діяльність складається з набору стандартних заходів, носить інформаційно-просвітницький характер й орієнтується переважно на методи заохочення і покарання. Такий стан справ не забезпечує повною мірою можливості для життєтворчості школяра, процесу особистісного становлення індивіда властива стихійність, а розвиток здійснюється узагальнено, без урахування індивідуальності вихованця.

До причин, що визначають актуальність даного дослідження, слід віднести й загальну соціальну ситуацію, яка негативно впливає на розвиток молоді; появу якісно нових вимог з боку суспільства до особистості; розмитість і девальвацію системи традиційних цінностей.

Все це вимагає нових підходів до виховання, його організації в загальноосвітній школі, за яких індивідуальність школяра стала б основою виховного процесу. А це пов'язано зі створенням і реалізацією науково обгрунтованого психолого-педагогічного проекту виховного процесу, який дає можливість забезпечити переведення існуючих освітніх та виховних систем у якісно новий стан, оптимізувати їх зміст, організацію та управління.

Вибір сільської загальноосвітньої школи як бази дослідження зумовлений тим, що ефективність проектування і організації виховного процесу в ній значною мірою визначається станом соціально-економічного розвитку сільськогосподарського виробництва, тими змінами, що відбуваються у ньому, особливостями соціокультурного, природного і предметного середовища, регіональною, демографічною та іншою специфікою функціонування навчального закладу в сільській місцевості.

Проектування виховного процесу в загальноосвітній школі як педагогічна проблема до останнього часу не було предметом ґрунтовного вивчення. Аналіз спеціальних досліджень і педагогічної практики з даної проблеми саме в сільській загальноосвітній школі свідчить, що ця галузь педагогічної діяльності вивчена ще недостатньо.

Слід зазначити, що на важливість забезпечення психолого-педагогічного проектування у свій час вказували А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський, які вбачали в ньому можливість визначення перспектив розвитку дитини або групи школярів, створення умов для їх участі в різних видах діяльності.

Загальні питання соціального проектування вивчали М.А. Аітов, Т.О. Антонюк, Ю.М. Ємельянов, М.І. Лапін, Ж.Т. Тощенко та ін.

Теоретичні аспекти проектування педагогічного процесу розглядаються в роботах В.С. Безрукової, І.П. Волкова, В.М. Галузинського, А.О. Лігоцького, О.В. Киричука, Ю.М. Кулюткіна, Г.С. Сухобської, Є.М. Суркова та інших вчених. Результати досліджень проектування навчального процесу аналізуються в роботах В.І. Бондаря, Г.І. Кіт, Є.І. Машбиця, І.П. Підласого, І.М. Шапошнікової та ін. У ряді публікацій визначені шляхи і засоби підготовки майбутніх учителів до проектування виховної діяльності в школі (О.В. Безпалько, О.А. Дубасенюк, А.Й. Капська, І.І. Коновальчук, С.В. Щербак і ін.).

Проблема особистісно орієнтованого виховання та навчання знайшла відображення у працях І.Д. Беха, В.О. Білоусової, А.М. Бойко, І.А. Зязюна, О.В. Киричука, В.Г. Кременя, В.М. Оржеховської, О.Я. Савченко, О.В. Сухомлинської та ін.

Для обґрунтування теоретичних основ проектування виховного процесу важливе значення мають дослідження психологів (Г.О. Балл, М.Й. Боришевський, Л.Ф. Бурлачук, Л.С. Виготський, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, В.М. М'ясіщев, С.Л. Рубінштейн), в яких розглядаються проблеми розвитку і виховання особистості в процесі діяльності; педагогів (Е.С. Вільчковський, С.У. Гончаренко, В.І. Маслов, О.Г. Мороз, Н.Г. Ничкало, В.С. Пікельна, А.Й. Сиротенко, М.Г. Стельмахович, В.П. Струманський, М.І. Сметанський, М.Д. Ярмаченко та ін), в роботах яких розкриті теоретико-методичні основи організації та управління виховним процесом у школі.

Окремими вченими вивчалися особливості організації навчально-виховної роботи в сільській загальноосвітній школі (І.С. Волощук, П.А. Жильцов, О.Ф. Іванов, О.Є. Кондратенков, В.Г. Кузь, Н.Є. Мойсеюк, А.С. Нісімчук, Г.Ф. Суворова, О.Я. Савченко, І.Г. Ткаченко, В.О. Сухомлинський та ін.).

Аналіз літературних джерел не дав змоги виявити спеціальні роботи, в яких би системно, всебічно висвітлювалися результати дослідження проблеми психолого-педагогічного проектування виховного процесу в сільській загальноосвітній школі. В той же час, вивчення та аналіз літератури з досліджуваної проблеми, а також шкільна практика свідчать про наявність стійкого протиріччя між визнанням важливості проектування виховного процесу та нерозробленістю цілісної системи психолого-педагогічного проектування. Тому актуальність даної проблеми, її виключно важливе значення для педагогічної теорії і практики обумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Психолого-педагогічне проектування виховного процесу в сільській загальноосвітній школі”.

Дисертаційне дослідження скоординовано Радою АПН України і виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень Уманського державного педагогічного університету ім. Павла Тичини (№ держреєстрації 0197U003018) та в рамках Держбюджетної теми згідно плану пріоритетних напрямів дослідження Міністерства освіти та науки України. Код напряму 8 - Проблеми нового змісту та методики навчання і виховання. Категорія 1.

Об'єкт дослідження - виховний процес у сільській загальноосвітній школі.

Предмет дослідження - система психолого-педагогічного проектування виховного процесу в сільській загальноосвітній школі.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність системи психолого-педагогічного проектування виховного процесу в сільській загальноосвітній школі.

Концепція дослідження. Основні принципові підходи нашого дослідження випливають із сучасних концепцій національного виховання, в яких обґрунтовується нове розуміння процесу виховання як закономірної, послідовної і неперервної зміни моментів розвитку взаємодіючих суб'єктів, набуття ними індивідуального досвіду у фізичній, психічній, соціальній і духовній сферах життєдіяльності в умовах педагогічної взаємодії. Виховання розглядається як розвивальна відкрита система, що має полісуб'єктний, взаєморозвивальний характер для всіх суб'єктів соціальної взаємодії. Воно постає як творення соціально-психологічних умов особистісного саморозвитку суб'єктів педагогічної взаємодії, сприяння самореалізації потенційних можливостей кожного з них. В основу береться полісуб'єктний, особистісно-розвивальний, інтеракційний підхід до процесу формування особистості в умовах навчально-виховного процесу.

Адекватне уявлення про складну, динамічну педагогічну систему, як органічну єдність трьох основних її підсистем (“розвитку-саморозвитку”, “виховання-самовиховання”, “навчання-учіння”), вимагає трьох площин її дослідження - предметної, функціональної та історичної, які і покликані стати необхідним і достатнім методологічним компонентом системного підходу до її розгляду (Киричук О.В.). Між підсистемами: розвитку (саморозвитку), що включає в себе фізичну, психічну, соціальну і духовну сфери індивіда; виховання (самовиховання), що передбачає актуалізацію ціннісно-смислової та вольової сфер індивіда; навчання (учіння), яка включає в себе передачу і набуття індивідуального досвіду і творчий пошук нової інформації, - існує діалектичний взаємозв'язок. Головне завдання загальноосвітнього навчального закладу з точки зору системного підходу полягає, передусім, у забезпеченні органічної єдності трьох підсистем, сприянні цілісному розвитку індивідуальності учня (фізичному, психічному, соціальному і духовному) і формування його готовності до саморозвитку поза межами школи. Педагогічна система школи повинна створювати умови для того, щоб кожен учень зміг повністю реалізувати себе, свої індивідуальні особливості, свої мотиви, інтереси, соціальні настанови, конструктивну спрямованість своєї особистості.

Основними системоутворюючими елементами педагогічної взаємодії, що забезпечують її функціонування, є: сім'я, школа (в особі вчителя, вихователя, соціального педагога), засоби масової інформації, первинний контактний колектив, референтна група. Взаємодія саме з цими суб'єктами виховного впливу є визначальною для спрямування і характеру розвитку особистості школяра. При цьому в процесі взаємодії з кожною системою існують свої оптимальні соціально-психологічні умови, що забезпечують розвиток (саморозвиток) особистості у чотирьох сферах: фізичній, психічній, соціальній та духовній.

Найбільш загальним і широким поняттям, в межах якого забезпечується не лише філософська, а й наукова психолого-педагогічна інтерпретація феноменів фізичного, психічного, соціального і духовного розвитку особистості, в дослідженні приймається категорія “активність”, яка узагальнює багатоаспектні рівні функціонування людини як по вертикалі, так і по горизонталі. Активність вихованця є результатом, з одного боку, рівня розвитку основних його сфер, рівня саморегуляції та змісту і форм організації того чи іншого виду діяльності, а з іншого - передумовою подальшого фізичного, психічного, соціального і духовного його розвитку і приймається нами як узагальнений його індикатор.

Новий підхід до виховання вимагає психолого-педагогічного проектування особистісно-розвивальної взаємодії як педагогічної системи, тобто побудову науково обґрунтованої, адекватної для даної загальноосвітньої школи, певного класу стратегії і тактики виховання.

Загальна гіпотеза дослідження полягає в припущенні, що якісна зміна організації й управління виховною діяльністю в загальноосвітній школі можлива за умови її психолого-педагогічного проектування, яке виступає умовою і засобом переходу до особистісно-розвивальної моделі виховного процесу.

Цього можна досягти, якщо:

- психолого-педагогічне проектування здійснюватиметься на засадах системного підходу, педагогічна система розглядатиметься як сукупність трьох компонентів (розвиток, виховання, навчання), які взаємозв'язані між собою і розкривають наперед послідовність і характер взаємодії педагогів і учнів;

- проект виховного процесу в сільській загальноосвітній школі враховуватиме особливості її життєдіяльності, природного, предметного та соціокультурного середовища, сучасного стану сільськогосподарського виробництва, регіональних, національних, демографічних ознак тощо;

- основні показники виховного процесу комплексно відображатимуть загальну мету діяльності загальноосвітньої школи - сприяння цілісному розвитку індивідуальності учня (фізичному, психічному, соціальному і духовному) і формування його готовності до саморозвитку поза межами школи;

- буде розроблено надійні й валідні діагностичні методики для об'єктивного і оперативного оцінювання фізичного, психічного, соціального і духовного розвитку школярів за системою визначених показників;

- передбачатимуться соціально-психологічні умови ефективної організації життєдіяльності учнів; використовуватимуться механізми внутрішнього і зовнішнього стимулювання фізично-оздоровчої, навчально-пізнавальної, предметно-перетворювальної, соціально-комунікативної і оцінно-орієнтаційної активності кожного вихованця; створюватимуться умови для переведення його з нижчого на вищий рівень розвитку.

Відповідно до мети дослідження та висунутої гіпотези визначено основні завдання дослідження:

Провести аналіз літератури з теми дослідження і вивчити існуючу практику організації виховного процесу в загальноосвітній школі.

Розкрити сутність, значення, основні принципи, об'єкти та систему психолого-педагогічного проектування виховного процесу в загальноосвітній школі, охарактеризувати її структурні компоненти.

Виявити особливості проектування та організації виховного процесу в сільській загальноосвітній школі.

Теоретично обґрунтувати й апробувати модель психолого-педагогічної діагностики основних видів активності вихованців сільської школи і на цьому ґрунті проаналізувати рівень їх фізичного, психічного, соціального та духовного розвитку.

Здійснити експериментальну перевірку ефективності розробленої педагогічної моделі і технології організації виховної діяльності в сільській загальноосвітній школі.

Визначити педагогічні умови проектування виховного процесу, виявити соціально-психологічні бар'єри, що утруднюють цю діяльність у масовій школі, та способи їх подолання.

Розробити науково-методичні рекомендації щодо впровадження результатів дослідження в практику роботи сільських загальноосвітніх шкіл.

Методологічну основу дослідження становлять філософські положення щодо соціальної природи особистості (С.І. Архангельський, Л.П. Буєва. Ш.І. Ганелін, М.В. Дьомін, В.І. Шинкарук та ін.); системного підходу як різнобічного та багатоваріантного способу аналізу досліджуваних проблем (Г. Акофф, М.А. Авер'янов, В.Г. Афанасьєв, Л. Берталанфі, І.В. Блауберг, Б.Ф. Ломов, В.М. Садовський, Е.Г. Юдін та ін.); стосовно особистості як активного суб'єкта діяльності і розвитку (М.С. Каган, В.Г. Кремень, Л. Ніколов, Е.Г. Юдін та ін.); специфіки людської діяльності, її детермінованість об'єктивними та суб'єктивними чинниками (І.А. Зязюн, М.С. Каган, А.Г. Асмолов, Є.С. Маркарян і ін.).

Теоретичну основу дослідження складають положення cучасної психолого-педагогічної науки про розвиток як основний спосіб існування людини в процесі різних форм взаємодії (Б. Бітінас, Л.С. Виготський, Г.С. Костюк, С.Л. Рубінштейн і ін.); про системно-структурний підхід до аналізу педагогічних явищ, до вивчення особистості школяра (Б.Г. Ананьєв, П.К. Анохін, С.У. Гончаренко, Т.А. Ільїна, Н.В. Кузьміна, Ф.Ф. Корольов, М.Д. Ярмаченко та ін.); погляд на дитину як на суб'єкт її життєдіяльності (К.О. Абульханова-Славська, І.Д. Бех, В.І. Бондар, В.М. Мадзігон, Н.Г. Ничкало, В.Ф. Паламарчук, О.Я. Савченко, Г.І. Щукіна та ін.); про активність суб'єкта і об'єкта в процесі навчання та виховання (Г.С. Ареф'єва, Л.П. Арістова, О.В. Брушлінський, О.В. Киричук, В.І. Лозова, В.С. Мухіна та ін.); концепції виховання.

При виконанні дисертаційної роботи використовувалися такі методи дослідження:

теоретичні - контент-аналіз філософської, психолого-педагогічної літератури з теми дослідження, метод теоретичного аналізу та синтезу;

емпіричні - методи і процедури діагностики, адаптовані відповідно до завдань дослідження, методи масового збирання емпіричного матеріалу (анкетування, бесіди, інтерв'ю), спостереження, незалежних характеристик, педагогічний експеримент, методи математичної статистики, комп'ютерний варіант методики “Соціал” тощо.

Використано досвід роботи дисертанта як директора сільської школи, завідуючого відділом освіти районної держадміністрації.

Експериментальна база дослідження. Експериментальна робота проводилися в сільських загальноосвітніх школах Черкаської (Уманський, Христинівський та Корсунь-Шевченківський райони), Житомирської (Червоноармійський та Чуднівський райони) та інших областей. Дослідженням було охоплено 24 школи різних регіонів України. В ньому взяло участь понад 5500 учнів, 280 вчителів, 1200 батьків і яке проводилось поетапно протягом 1987-1999 років.

Перший етап (1987-1991 рр.) - вивчення філософської, соціологічної, психологічної та педагогічної літератури з проблеми дослідження, шкільної документації, формулювання робочої гіпотези, визначення завдань, обґрунтування методики дослідження, добір методів та методик психолого-педагогічної діагностики, підготовка педагогічних працівників до проведення дослідження.

Другий етап (1991-1997 рр.) - проведення констатуючого експерименту, за результатами якого складено програму формуючого експерименту; здійснення формуючого експерименту, який був спрямований на вивчення впливу розробленої системи психолого-педагогічного проектування на виховний процес у сільській школі.

Третій етап (1997-1999 рр.) - систематизація і узагальнення результатів, отриманих у процесі теоретичного аналізу та дослідно-експериментальної роботи; формулювання загальних висновків дослідження; розробка науково-практичних рекомендацій щодо проектування й організації виховного процесу в сільській загальноосвітній школі.

Наукова новизна дослідження - визначено і обґрунтовано поняття ”психолого-педагогічне проектування виховного процесу”; вперше розроблено систему психолого-педагогічного проектування виховного процесу в загальноосвітній школі; здійснено компонентно-структурний аналіз, охарактеризовано зміст і технологію розробки і реалізації психолого-педагогічного проекту виховного процесу в сільській загальноосвітній школі; обґрунтовано педагогічну модель діагностики фізичного, психічного, соціального та духовного розвитку особистості школяра та колективу учнів; розкрито технологію організації життєдіяльності учнів сільської школи. Досліджено психолого-педагогічну готовність сільських учителів до проектування виховного процесу та шляхи подолання соціально-психологічних бар'єрів, що виникають під час розробки і реалізації проекту. Виявлено умови ефективного впливу психолого-педагогічного проектування на управління виховною діяльністю в сільській загальноосвітній школі.

Теоретичне значення дослідження полягає в обгрунтуванні мети, об'єктів, принципів та створенні системи психолого-педагогічного проектування виховного процесу в загальноосвітній школі як засобу реалізації особистісно-розвивального підходу до виховання; виявленні особливостей організації і проектування виховної діяльності в сільській загальноосвітній школі; визначенні організаційно-педагогічних умов, які впливають на ефективність розробки і реалізації проекту; в обгрунтуванні педагогічної технології організації фізично-оздоровчої, навчально-пізнавальної, предметно-перетворювальної, соціально-комунікативної й оцінно-орієнтаційної діяльності учнів сільської школи на основі результатів психолого-педагогічної діагностики активності та визначених виховних цілей і задач. Встановлено критерії, виділено і охарактеризовано рівні життєвої активності вихованців сільської школи. Розроблено і на практиці перевірено модель сільської загальноосвітньої школи, в якій виховний процес здійснюється на засадах психолого-педагогічного проектування, доведено її ефективність.

Практична значущість одержаних результатів дослідження полягає у можливості використання визначеної і обгрунтованої процедури психолого-педагогічного проектування виховного процесу, способи практичної реалізації його системи для підвищення ефективності організації і управління виховною діяльністю в загальноосвітніх навчальних закладах. Розроблена комплексна методика психолого-педагогічної діагностики кількісно-якісних параметрів основних видів життєвої активності може бути використана для аналізу адміністрацією школи та вчителями рівня фізичного, психічного, соціального і духовного розвитку учнів, результативності виховної роботи.

Одержані емпіричні дані і висновки слугують науково-методичними рекомендаціями для: керівників сільських загальноосвітніх шкіл, учителів початкових класів і класних керівників, працівників органів освіти; викладачів педагогічних навчальних закладів та системи післядипломної педагогічної освіти в аспекті вдосконалення навчальних програм вивчення курсів педагогіки і методики виховної роботи, розробки спецкурсів і спецсемінарів з нових технологій виховання; студентів, які вивчають теорію і методику виховання.

На основі результатів дослідження видано навчально-методичні посібники “Психолого-педагогічна діагностика розвитку учнів та колективу школи”, “Організація життєдіяльності учнів сільської школи”, низку методичних рекомендацій, які знайшли застосування в практиці роботи керівників і вчителів сільських загальноосвітніх навчальних закладів.

Отримані результати дослідження впроваджені в діяльність загальноосвітніх шкіл Черкаської, Житомирської та інших областей (довідки про впровадження № 13/82 від 9.12.99 р.; № 214 від 7.09.99 р.; № 666 від 28.09.99 р.).

Особистий внесок дисертанта полягає у визначенні теоретичних положень щодо сутності, мети, об'єктів і принципів психолого-педагогічного проектування виховного процесу; доведенні необхідності проектування як технології здійснення особистісно-розвивального підходу до виховання; обгрунтуванні системи психолого-педагогічного проектування виховного процесу в загальноосвітній школі, змісту її структурних компонентів та умов ефективного їх функціонування; розробці моделі та апарату психолого-педагогічної діагностики; апробації процедури виявлення рівнів основних видів активності учнів; обгрунтуванні педагогічної моделі організації фізично-оздоровчої, предметно-перетворювальної, навчально-пізнавальної, соціально-комунікативної та оцінно-орієнтаційної діяльності учнів у сільській загальноосвітній школі; розкритті методики психолого-педагогічної підготовки педагогів до проектування виховного процесу; здійсненні експериментальної роботи.

Вірогідність і аргументованість отриманих результатів дослідження забезпечувались методологічною і теоретичною обгрунтованістю його вихідних положень, послідовною реалізацією системного підходу; використанням комплексу методів дослідження, адекватних його меті і завданням; репрезентативністю вибірки; поєднанням кількісного та якісного аналізу одержаних результатів, їх стабільністю за масової апробації; достатньою тривалістю і широтою педагогічного експерименту, особистою участю в ньому автора, а також позитивними результатами впровадження експериментальної програми дослідження.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження доповідалися на міжнародних (Волгоград, 1992 р.; Умань, 1994 р.; Київ, 1994 р.; Вінниця, 1994 р.; Рівне, 1995 р.; Умань, 1996 р.; Чернівці, 1996 р.; Черкаси, 1998 р.; Рівне, 1999 р.; Львів, 1999 р.), Всеукраїнських (Умань, 1993 р.; Хмельницький, 1996 р.; Київ, 1996 р.; Умань, 1997 р.; Херсон, 1997 р.; Полтава, 1997 р.; Львів, 1998 р.; Київ, 1999 р.), регіональних і обласних (Рівне, 1991 р.; Умань, 1992 р.; Черкаси, 1993 р.; Москва - Черкаси, 1992 р.; Миколаїв, 1994 р.; Умань, 1995 р.; Черкаси, 1995 р.; Вінниця, 1996 р.; Запоріжжя, 1997 р.; Дніпродзержинськ, 1997; Житомир, 1998 р.;) науково-практичних конференціях, педчитаннях; вчених радах Уманського педагогічного університету імені Павла Тичини, Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України, Черкаського та Житомирського обласних інститутів післядипломної освіти педагогічних працівників; на семінарах класних керівників, заступників деректорів шкіл з виховної роботи, керівників загальноосвітніх шкіл ряду районів Черкаської, Житомирської, Миколаївської, Вінницької областей; на засіданнях кафедри педагогіки та звітних наукових конференціях Уманського педагогічного університету імені Павла Тичини і Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України.

На основі результатів дослідження автором прочитано цикл лекцій на курсах підвищення кваліфікації педагогічних кадрів у Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України, Уманському педагогічному університеті, Черкаському ОІПОПП, студентам Уманського педуніверситету, Корсунь-Шевченківського, Уманського, Коростишівського педучилищ.

Вони також знайшли відображення в удосконалених програмах курсової перепідготовки класних керівників, директорів загальноосвітніх шкіл та програмах курсу педагогіки і методики виховної роботи.

Публікації. Основний зміст і результати дисертаційного дослідження висвітлені у 74 наукових і науково-методичних працях, загальним обсягом 87,3 друкованих аркушів. З них дві монографії, три навчальних посібники, 12 методичних рекомендацій, 41 стаття та 16 тез.

Обсяг і структура дисертації. Робота складається із вступу, 5 розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг -466 сторінок, з них основного тексту - 389 сторінки, використаних джерел - 356, таблиць - 11, рисунків - 7, додатків - 22 на 52 сторінках.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовуються актуальність і доцільність дослідження, визначаються об'єкт, предмет, мета, завдання, методологія дослідження, формулюються основні положення, що виносяться на захист, визначається теоретична і практична значущість дослідження.

У першому розділі “Проектування виховного процесу як педагогічна проблема” проаналізовано сучасну виховну ситуацію, розкрито сутність та місце психолого-педагогічного проектування в організації та управлінні виховним процесом у загальноосвітній школі, визначено мету, об'єкти, принципи психолого-педагогічного проектування, розглянуто особливості організації виховного процесу в сільській загальноосвітній школі, обґрунтовано концептуальні положення дослідження через характеристику експериментальної системи.

Вирішення стратегічних завдань у справі національного виховання та пов'язаних з цим соціально-психологічних і організаційно-методичних проблем неможливе без критичного аналізу негативних тенденцій, помилок, проявів формалізму в практиці організації та управління виховною роботою в загальноосвітніх навчальних закладах. У зв'язку з цим в дисертації на основі вивчення упродовж 1991-1996 рр. 275 річних планів шкіл, 450 планів виховної роботи класних керівників, аналізу типових відповідей, інтерв'ю, спеціальних тестів більш як 480 директорів шкіл та їх заступників з виховної роботи, вчителів розкрито нинішній стан планування та організації виховної діяльності в загальноосвітніх школах, виокремлено основні недоліки що мають місце в ній, показано, як нові соціально-економічні чинники вплинули на стійку систему традиційного шкільного виховання.

Педагогічні працівники все більше схиляються до думки про те, що виховання не є обов'язковим і самостійним процесом в діяльності сучасної школи, і тим самим знімають з себе відповідальність за ті особистісні якості та властивості, що їх набуває дитина за період шкільного навчання, а, отже, і в цілому за розвиток і вихованість особистості. Тому виховний процес у сучасній школі здійснюється в переважній більшості стихійно, ніким не регулюється. З двох способів соціалізації - стихійного та регульованого, які повинні знаходитись у гармонії та взаємодоповненні, домінуючим і переважаючим є перший, тобто стихійний.

Визначення суті психолого-педагогічного проектування виховного процесу як педагогічного явища є досить складним, тому що надзвичайно складною і багатогранною є система проектування і сам педагогічний процес. В дисертації проаналізовано різні підходи до трактування поняття проектування на теоретико-методологічному рівні, підкреслено, що для педагогічної науки інтерес становить соціологічне та психологічне уявлення про феномен проектування. Адже психолого-педагогічне проектування як інтегрований феномен окрім психологічних, педагогічних знань, містить і соціологічні знання, оскільки воно є частковим елементом соціального проектування.

Основний зміст психолого-педагогічного проектування полягає у визначенні сукупності засобів, що дозволяють розв'язати наявні завдання та проблеми у справі організації виховного процесу, досягти поставлених цілей. Ці засоби фіксуються у двох формах: як система параметрів проектованого об'єкта та їх кількісних показників; як сукупність конкретних дій, що забезпечують реалізацію запроектованих показників та якісних характеристик майбутнього об'єкта управління.

Особлива роль психолого-педагогічного проектування виховного процесу зумовлена тим, що воно є найголовнішою сферою єднання теорії і практики виховання.

У нашому розумінні психолого-педагогічне проектування виховного процесу - це попереднє цілеспрямоване творче визначення і конструювання програми діяльності суб'єктів педагогічного процесу в їх взаємодії та її подальшої реалізації, яка спрямована на забезпечення особистісно-розвивального підходу до виховання.

Дане трактування не є статичним, вичерпним, воно розвивається, як і розвивається суспільство та педагогічна теорія і практика.

Найбільш загальною метою процесу психолого-педагогічного проектування є створення обґрунтованої системи параметрів стану об'єкта педагогічного управління, даних у динаміці, з урахуванням факторів, що регулюють та визначають цей стан, а також засобів регулювання.

Проектування виховного процесу є етапом, який передує безпосередній управлінській діяльності, спрямовує на реалізацію педагогічних цілей та завдань. Він виступає саме тим засобом, за допомогою якого стає можливим усвідомлене визначення основних орієнтирів виховної діяльності закладу освіти за певних умов та на деякий період; дає змогу систематизувати введення інновацій та коректив у виховний процес; унеможливлює прожекторство та необґрунтовані ілюзії щодо організації й планування виховної діяльності.

Основним об'єктом психолого-педагогічного проектування є виховний процес, який у свою чергу поділяється на виховні ситуації, що виникають всередині нього. А сам виховний процес у цілому є частиною більш складного утворення - виховної системи. У цій тріаді основним і найважливішим для психолого-педагогічного проектування є виховний процес, який у собі породжує ситуації і який в той же час вимагає для своєї ефективності створення певних виховних систем.

Крім загальних принципів виховання (єдності національного і загальнолюдського, природовідповідності, культуровідповідності, активності, самодіяльності і творчої ініціативи, демократизації, гуманізації, диференціації та індивідуалізації, єдності навчання і виховання, гармонізації родинного та суспільного виховання), які визначають результативність проектування виховної системи, виховного процесу й виховної ситуації, в роботі виділено і особливі принципи психолого-педагогічного проектування: принцип особистісних пріоритетів вихованців, принцип саморозвитку, гнучкості і відповідності.

Результатом психолого-педагогічного проектування є створення проекту виховного процесу, основними формами якого можуть бути концепція розвитку загальноосвітнього навчального закладу, загальний план виховної роботи школи, класу тощо, які знаходять подальшу реалізацію під час організації життєдіяльності школярів.

Наявність психолого-педагогічного проекту дозволяє в узагальненому вигляді, тобто у взаємозумовлених та систематизованих зв'язках, представити ряд складових успішності управління виховним процесом. Це, передусім, вимоги щодо потрібності та достатності (тобто доцільності) обраних ідеальних цілей виховання, уявлення про послідовність дій, що ведуть до їх досягнення з конкретним визначенням проміжної мети та завдань, критеріїв тощо.

Згідно з цим модель психолого-педагогічного проекту виховної діяльності включає в себе: опис стану об'єкта педагогічного управління, стосовно якого проектується виховний процес (до початку цієї діяльності та прогнозований його стан в кінцевому результаті); опис проблем, пов'язаних зі станом об'єкта педагогічного управління та аналіз чинників, що їх породжують; прогноз динаміки переходу об'єкта з первинного стану в бажаний з визначенням критичних етапів та індикаторів зміни контрольованих властивостей; перелік прийомів та засобів впливу на чинники, що визначають стан об'єкта; опис засобів контролю змін стану об'єкта; визначення періоду дії проекту з виділенням контрольних етапів; опис засобів усунення недоліків у самому проекті, його корегування.

В дослідженні аналізуються умови функціонування сучасної сільської школи, особливості проектування та організації виховного процесу в ній, розкриваються основні концептуальні положення, характеризується експериментальна система.

У другому розділі “Система психолого-педагогічного проектування виховного процесу та її структурні компоненти” проаналізовано наукові підходи до системного підходу, визначається суть системи психолого-педагогічного проектування виховного процесу в загальноосвітній школі, розкриваються її структурні компоненти, охарактеризовано модель психолого-педагогічної діагностики розвитку колективу й учнів загальноосвітньої школи, процедуру прогнозування виховної ситуації, визначення і обґрунтування педагогічних задач, планування та організації життєдіяльності учнів, регулювання й корегування шляхів управління виховним процесом на основі педагогічного моніторингу.

У дослідженні ми спиралися на розуміння системи як упорядкованої сукупності взаємозв'язаних структурних компонентів. Системний підхід стосовно нашого дослідження передбачає розгляд системи психолого-педагогічного проектування як цілісної відкритої системи, відносно відособленої від зовнішнього середовища і водночас пов'язаної з ним.

Системою у нашому дослідженні вважаємо цілісний об'єкт (психолого-педагогічне проектування), який має певні межі, структурні елементи (компоненти), що взаємопов'язані між собою і розкривають наперед послідовність і характер взаємодії вихователів і вихованців.

Схематично взаємодію і взаємообумовленість компонентів системи психолого-педагогічного проектування виховного процесу на етапі розробки та реалізації проекту зображено на рис. 1.

Основними компонентами системи психолого-педагогічного проектування виховного процесу в школі виділено:

психолого-педагогічна діагностика вихідного стану об'єкта педагогічної діяльності;

соціально-психологічна діагностика психолого-педагогічної ситуації функціонування об'єкта;

визначення та обґрунтування педагогічних способів впливу на процес досягнення бажаного стану об'єкта з конкретизацією педагогічних задач;

прогнозування динаміки активності об'єкта педагогічного управління та динаміки його змін, визначення етапів контрольної діагностики;

моделювання, планування й організація виховної діяльності об'єкта;

моніторинг (простежування) динаміки активності об'єкта педагогічного управління;

поточне регулювання та корекція шляхів управління виховним процесом; підсумкова діагностика рівня стану об'єкта, співставлення його з прогнозованим, розробка проекту для нового етапу розвитку об'єкта.

На основі компонентно-структурного аналізу системи проектування виховного процесу обгрунтовується значення кожного елемента системи, їх взаємозв'язок і обумовленість. Адже ефективність системи психолого-педагогічного проектування залежить від того, якою мірою її компоненти взаємодіють, взаємопроникають, взаємозалежать у структурі проектування. Особливістю структури системи проектування є ще й те, що кожен її компонент є породженням попереднього і підгрунтям для наступного.

Створення проекту включає ряд етапів, що забезпечують високу організацію та управління виховним процесом. Якщо уявити діяльність навчального закладу як підсистему більш широкої системи, якою виступає соціум, тоді етап цілепокладання є першим у побудові проекту. Він дає можливість задати загальний напрям послідовної педагогічної взаємодії, спрямованої на досягнення поставленої мети.

Цей етап проектування пов'язаний з попередньою психолого-педагогічною діагностикою як об'єкта управління, так і ситуації, в якій діяльність навчального закладу буде розгортатися. На основі результатів діагностики виявляються основні суб'єкти виховного впливу; визначаються педагогічно доцільні форми стилю керівництва виховним процесом; відбираються і ранжируються виховні завдання; планується життєдіяльність школи на основі структурування, персоналізації, моделювання основних видів діяльності, основних форм розвиваючої взаємодії; виділяються методи і процедури моніторингу динаміки активності учнів; відбираються ті учні, котрі потребують корекції в розвитку й поведінці.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Компонентно-структурна модель системи психолого-педагогічного проектування виховного процесу

Спираючись на концептуальні положення дослідження та врахувавши місце діагностики в структурі психолого-педагогічного проектування виховного процесу, нами розроблена модель діагностики процесу виховання й розвитку учнів у загальноосвітній школі. Ця модель запрограмована на розв'язання різноманітних діагностичних задач, що виникають у школі. Щонайперше, модель передбачає такі види діагностики за її місцем у системі психолого-педагогічного проектування: первісна, попередня, періодична, повторна, підсумкова. Іншою важливою складовою моделі є виділення двох рівнів психолого-педагогічної діагностики в школі: групової та індивідуальної. У зв'язку з цим виділено два варіанти діагностики: експрес-діагностику та діагностику поглибленого характеру.

Наступний компонент системи проектування - прогнозування - пов'язаний із спеціальним дослідженням перспектив розвитку певного об'єкта управління або явища. Воно включає визначення як передбачуваних перспектив розвитку, проблем, що можуть виникнути в процесі роботи з об'єктом, так і засобів їх розв'язання, виходячи з критеріїв, запрограмованих у моделі.

Важливим компонентом системи, що реалізуються під час створення проекту і базуються на результатах діагностики і попереднього прогнозування, є планування та програмування як процес визначення та обгрунтування педагогічних задач. Вони виступають результатом реалізації на практиці мети виховання, яка може бути конкретизованою на різних рівнях особистісно-розвивальної взаємодії. Одна із особливостей педагогічних задач полягає в тому, що процес їх розв'язання розгортається як суб'єкт-суб'єктна взаємодія. У роботі розглядаються різні підходи до аналізу сутності педагогічних задач і їх класифікації, обгрунтовується необхідність постановки і розв'язання.

Суть процесу планування в межах психолого-педагогічного проектування відрізняється від загальноприйнятого розуміння цього поняття тим, що зміст, методи й організація виховної роботи стають підпорядкованими логіці розвитку об'єкта педагогічного управління, визначеного на етапах моделювання та прогнозування, а тому цей вид діяльності безпосередньо пов'язаний з програмуванням. Якщо програма передбачає систему завдань, алгоритми й способи їх розв'язання, то планування конкретизує їх до рівня безпосередніх дій, термінів виконання та виконавців.

Педагогічні задачі та план реалізуються в процесі організації життєдіяльності та спілкування учнів. У дослідженні обгрунтовуються найбільш важливі і характерні види життєдіяльності сільських школярів: фізично-оздоровчої, предметно-перетворювальної, навчально-пізнавальної, соціально-комунікативної, оцінно-орієнтаційної, які мають забезпечувати максимальну реалізацію їх активності, самостійності, ініціативності, самотворчості. А це передбачає здійснення педагогічного моніторингу рівнів активності учнів у цих видах діяльності. Обробка даних дає можливість забезпечити регулювання і корегування міжсуб'єктних взаємодій, цілей, педагогічних задач, планування і програмування як на етапі розробки проекту, так і на етапі його реалізації.

Останнім компонентом системи проектування виховного процесу є підсумкова діагностика, аналіз результатів управління виховною діяльністю, співставлення з прогнозованими, розробка проекту для нового етапу розвитку об'єкта педагогічного управління.

У третьому розділі “Аналіз результатів психолого-педагогічної діагностики розвитку учнів сільської школи” розкривається зміст і функції складників структури життєвої активності людини, подано результати емпіричних досліджень рівнів життєвої активності учнів сільської загальноосвітньої школи на базі визначених критеріїв та рівнів.

Використовуючи метод дедукції, у роботі проаналізовано сутність, функції та складники життєвої активності, що виступають індикаторами фізичного, психічного, соціального та духовного розвитку особистості. Той чи інший бік розвитку проявляється в активності, а активність є передумовою розвитку. Це положення забезпечило психолого-педагогічну варіфікацію феномена, що досліджується. На основі розроблених нами для кожного виду життєвої активності рівнів та критеріїв, проаналізовано результати психолого-педагогічної діагностики, охарактеризовано показники, порівняно їх з даними діагностики міських школярів. Запропоновано таку трьохрівневу модель життєвої активності учня загальноосвітньої школи: високий (3), середній (2), низький (1) і нульовий (0) - пасивність. Їх змістове наповнення відображено в дисертаційній роботі. Проведення компонентно-структурного аналізу кожного виду життєвої активності школяра дає змогу виділити в кожному із них такі основні компоненти: афективний, когнітивний, аксіологічний і праксеологічний. Така структура системоутворюючих видів життєвої активності дає змогу глибше зрозуміти не тільки суть цього феномена, але і його динаміку упродовж навчання дитини в школі.