Статеве виховання в середній загальноосвітній школі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Статеве виховання в середній загальноосвітній школі

Зміст

Вступ

І. Статеве виховання в середній загальноосвітній школі - важлива умова формування повноцінної особистості

ІІ. Статеве виховання на у роках біології

2.1 Умови підвищення ефективності засвоєння учнями знань з біології

2.2 Вивчення статевого розмноження на уроках біології

2.3 Розгляд відмінностей людської сексуальність та статевої поведінки тварин

Висновки

Література

Вступ

Статеве виховання -- складова загального процесу виховної роботи школи і сім'ї, що забезпечує правильний статевий розвиток дітей і молоді.

Потреба в поліпшенні статевого виховання учнівської молоді в сучасній школі зумовлена прискореним статевим розвитком школярів (акселерація), недостатнім рівнем обізнаності неповнолітніх у статевій сфері, отриманням ними інформації з цього питання (нерідко перекрученої, вульгарної) переважно на вулиці, статевою розпустою певної частини неповнолітніх, проституцією та злочинністю на статевому ґрунті. Значний вплив справляє на них порнографія, кіно- та телепродукція на сексуальну тематику, що руйнує психіку неповнолітніх. Усе це виявляється в недостатній підготовленості багатьох молодих людей до створення сім'ї, виконання родинних обов'язків, що в майбутньому призводить до розлучень.

У статевому вихованні насамперед необхідно враховувати вікові особливості школярів. Так, у молодшому шкільному віці відбувається самоусвідомлення дітьми своєї статевої належності, закладаються психологічна та емоційна основи сексуальності -- сором'язливість чи розв'язність, різкість чи м'якість, ласкавість чи грубість, доброта чи злість, щедрість чи скупість тощо. Еротична чутливість виявляється через внутрішню рецепцію (зона геніталій). У цьому віці діти активно засвоюють принципи спілкування людей різної статі. Більшість молодших школярів ще шукають розгадку секрету дітонародження, таємниці материнства. Власне сексуальна сфера перебуває у стадії спокою.

У період статевого дозрівання в підлітка зростає інтерес до протилежної статі, збільшується статевий потяг, стає актуальною інформація сексуального характеру. Велику увагу представники обох статей звертають на вторинні статеві ознаки, їх своєчасна поява і типовий для цього віку стан дає змогу відчути себе повноцінними чоловіками і жінками, проте вони відчувають невпевненість щодо пов'язаних з цим статусом ролей і функцій. З'являється схильність виділяти вторинні статеві ознаки як переваги зовнішності саме представників іншої статі.

Статеве дозрівання впливає і на психіку підлітка: починають формуватися чоловіча і жіноча психологія, з'являються викликані статевим потягом відповідні думки, інтерес до протилежної статі, книг, кінофільмів, розмов дорослих на інтимні теми. Статевий потяг і енергія знаходять вихід не обов'язково в статевому об'єкті. Це можуть бути різні види діяльності (туризм, спорт, музика та ін.), що вельми важливо для виховання особистості, оскільки раннє збудження дитячої сексуальності психологічно шкідливе, затримує подальший психосексуальний розвиток.

В юнацькому віці особистість загалом досягає фізичної зрілості, остаточно формується статева система. У юнаків цей період бурхливіший, ніж у дівчат, і характеризується підвищеною статевою збудливістю, різким зростанням еротичних інтересів і фантазій, потягом до осіб протилежної статі й підвищеною закоханістю. Завершується первинна соціалізація, громадське становлення особистості, її соціальне самовизначення, активне входження в суспільне життя, формування духовних цінностей.

Знання вихователями проблем, що можуть виникати на різних етапах статевого розвитку, дає змогу краще зрозуміти стан особистості школяра і педагогічне доцільно будувати стосунки з ним, організовувати виховний вплив.

У статевому вихованні учнівської молоді важливо зосередитися на формуванні моральних «гальм», які б запобігали відхиленням від норми у статевій поведінці, підготовці до сімейного життя. Педагоги повинні акцентувати на морально-психологічних питаннях, розв'язання яких сприяло б формуванню правильних взаємин між статями, унеможливлювало статеву розпусту, закладало підвалини міцної сім'ї в майбутньому. Передусім необхідно виховувати в учнів повагу до себе, чоловічу та жіночу гідність.

Підліткам слід прищеплювати повагу до представників протилежної статі, особливо до жіночої, щоб юнак бачив у ній дівчинку, подругу, майбутню дружину, матір своїх дітей, а не лише біологічно протилежну стать. Самоповага й повага до протилежної статі є тим моральним гальмом, яке регулює взаємини між статями. Найінтенсивнішу виховну роботу слід проводити в підлітковому віці, коли дівчата статево дозрівають швидше і спостерігається розрив у стосунках хлопців і дівчат, що може позначитися на ставленні до протилежної статі в майбутньому.

А. Макаренко вважав за доцільне проведення серйозних бесід (окремо з хлопцями і дівчатами) з питань статевої гігієни, а в старшому віці -- з проблем небезпеки венеричних захворювань. Такі бесіди повинні закоркувати «статеву мораль». Привід до них -- цинічні розмови, підвищений інтерес до чужих сімейних справ, підозріле і не цілком пристойне ставлення до закоханих пар, легковажна дружба з дівчатами, неповага до жінки та ін.

Виняткове значення у статевому вихованні має формування у хлопців і дівчат сором'язливості, почуття відповідальності за свої дії. Вони мають усвідомити, що статеві зв'язки без справжнього почуття є вульгаризацією статевих бажань, яка позбавляє людину високого і прекрасного почуття. Легковажне статеве життя може стати причиною трагедій майбутньої сім'ї.

Паралельно повинна відбуватися загальносоціальна, моральна, психологічна, правова та господарсько-економічна підготовка молоді до сімейного життя. Кожен з цих видів підготовки передбачає ознайомлення учнів з певними питаннями життя й діяльності сім'ї.

Загально-соціальна підготовка. Виховання правильного розуміння дорослості, почуття відповідальності за свої вчинки; ознайомлення з особливостями сучасної сім'ї, її значенням у житті людини та суспільства; формування у школярів здатності планувати і реалізовувати свій життєвий шлях, самостійно приймати рішення з життєво важливих питань; виховання бережливого ставлення до свого здоров'я і піклування про здоров'я інших, уміння вести тверезий спосіб життя; проблеми виховання дітей в сім'ї.

Моральна підготовка. Виховання готовності будувати сім'ю і рис сім'янина (доброти, чуйності, ніжності, турботливості, доброзичливості, терплячості, принциповості, вміння слухати й розуміти іншу людину, вірності й обов'язковості); виховання почуттів честі та гідності у між-статевих стосунках, критичного ставлення до неправильних установок стосовно протилежної статі -- негативізму, споживацтва, байдужості тощо; ознайомлення з системою вимог, яким повинна відповідати кожна стать, з правилами подружнього життя, культурою та етикою поведінки в сім'ї; організація досвіду нестатевої любові.

Естетична підготовка. Формування уявлень про естетичну культуру сім'ї і міжстатевих стосунків; виховання у школярів поваги до сімейних традицій, бажання примножувати їх, уміння організовувати сімейні свята; розширення уявлень про естетику побуту й бажання вносити прекрасне в побут (красивий інтер'єр, квіти, гармонія в усьому); розвиток у молоді хорошого смаку (вміння вдягатися, користуватися прикрасами, косметикою, сервірувати стіл тощо), правильне ставлення до моди, дотримання міри в усьому; розкриття значення мистецтва в житті сім'ї, стимулювання інтересу до різних видів мистецтва, вміння створювати домашню бібліотеку, фонотеку, колекціонувати тощо; навчання розумної організації дозвілля і культурного відпочинку.

Великі можливості для статевого виховання школярів закладені в навчальних програмах з різних предметів. Уже в молодших класах на уроках рідної мови, читання, природознавства діти знайомляться з такими важливими питаннями, як сім'я, права і обов'язки її членів, взаємодопомога, сімейні традиції; материнство і батьківство; статеві відмінності в природі та суспільстві; розподіл обов'язків під час виконання певної роботи; чоловічі й жіночі професії. У середніх і старших класах вивчення навчальних предметів дає широкі можливості для поглиблення й розширення знань учнів у цьому напрямі. Так, на уроках української літератури розкривається моральна краса рідного народу, його уявлення про щастя, під яким розуміють не лише кохання та сімейне благополуччя, а й правильний вибір місця в житті, прагнення до кращого майбутнього, поєднання особистого й суспільного. На уроках історії учні знайомляться з розвитком шлюбно-сімейних відносин, історією моногамного шлюбу, з сім'єю як соціальним явищем. На уроках правознавства -- зі змістом основних положень законодавства про сім'ю, шлюб, державний захист сім'ї та дитинства.

Дану тему курсової роботи я обрала тому, що вважаю, що особлива роль у статевому вихованні учнів належить урокам біології, на яких вони дістають уявлення про розмноження і розвиток живих організмів; статеве і нестатеве розмноження; органи розмноження (будова чоловічих і жіночих статевих органів); дітородну функцію людини; вплив нікотину, алкоголю і наркотиків на спадковість; спадкові захворювання; ембріональний розвиток, гігієну вагітності; вікову періодизацію розвитку дитини; статеве дозрівання і відхилення у статевому розвитку; ранні статеві контакти та їх шкідливі наслідки; статеву гігієну та ін.

І. Статеве виховання в середній загальноосвітній школі - важлива умова формування повноцінної особистості

Статеве виховання - одна із складових морального, тому, відповідно, за його відсутності, неможливо вважати особистість всебічно розвиненою, високодуховною, гармонійною. Тривалий час існувала хибна думка, що питання інтимних стосунків між чоловіком і жінкою вирішується приватно, індивідуально. Тому активне, відкрите обговорення цієї теми і пропагування знань, навіть із науковим підґрунтям, неетичне, непристойне, до того ж - сприяє породженню хворобливої цікавості до статевих стосунків, психічних відхилень і вад. Саме тому широкого розголосу і вивчення статева освіта (як один із методів статевого виховання) набула в часи так званої «сексуальної революції» (80 - ті роки минулого століття). Хоча ще на початку ХХ ст. неабияке значення надавалося статевій освіті молоді; різниця в тому, що ці знання подавалися під дещо іншим кутом зору, ніж сьогодні.

Статеве виховання - важливий етап у становленні індивіда, оскільки чітке усвідомлення та ідентифікація себе представником чи представницею певної статі є запорукою успішного формування повноцінної особистості. Враховуючи той факт, що дитина розвивається постійно, необхідно ще з раннього дитинства брати до уваги особливості статевого розвитку дівчаток і хлопчиків, зважаючи на відмінності і випередження. Ми глибоко переконані, що статеве виховання - це не лише справа батьків і рідних дитини, а й предмет ретельної уваги з боку вихователів і вчителів.

Видатний педагог - гуманіст В.О. Сухомлинський свого часу обґрунтував доцільність і необхідність участі сім'ї в освітньому процесі: «Гармонійний, всебічний розвиток можливий лише там, де два вихователі - школа і сім'я - не тільки діють одностайно, ставлячи перед дітьми ті самі вимоги, а є однодумцями, поділяють ті самі переконання, завжди виходять з тих самих принципів, не допускають ніколи розходжень ні в меті, ні в процесі, ні в засобах виховання» (Сухомлинський В.О. Вибр. тв. В 5 - ти т. - К., 1977. - Т.1. - с. 86).

На сучасному етапі розвитку суспільства одним із серйозних і першочергових завдань школи є формування в учнів правильних духовних установок, прищеплення толерантного ставлення до однолітків, зокрема і протилежної статі, виховання культури чистих і справжніх взаємин між статями. Причому, здійснювати ці нелегкі завдання необхідно органічно вплітаючи в навчально-виховний процес. Ще В.М. Бехтерєв підкреслював, що «приховувати істину від дитини про статевий процес - найкращий спосіб розбестити її. Важливо, щоб дитина отримувала правильні й здорові поняття про взаємовідносини між статями, а не черпала відомості з сумнівних джерел» (Бехтерев В.М. О половом оздоровлении // Вестник знания. - № 9 - 10. - 1910.).

Дослідження та аналіз проблеми статевого виховання підлітків вкотре довело, що досягти позитивних зрушень і змін на шляху формування повноцінної особистості можливо за умови інтегрованої, узгодженої співпраці шкільного психолога, вчителів - предметників, батьків і, звичайно, - самих підлітків.

У статевому вихованні школярів можна розглянути два напрямки: з одного боку, романтична педагогіка кохання, з другого - сексуальна педагогіка. На жаль, немає сьогодні такої концепції статевого виховання, яка могла б органічно поєднати ці два напрямки в рамках однієї цілісності. Можливо, в основі цього роздвоєння лежить фрейдівський афоризм: „Там де кохають, немає потягу, де є потяг, там не можуть кохати”. В двох напрямках у статевому вихованні наче відтворюється ця дилема: холодний і точний раціоналізм, з одного боку, і проповідь сімейно-затишної, очищеної від пристрастей сексуальності - з другого. Авторська позиція полягала у спробі поєднати раціональні моменти педагогіки романтизму та сексуальної педагогіки.

Сутність сексуального виховання не в тому, щоб йти за статевим розвитком школярів, а щоб випереджувати його, формувати той морально-психологічний і емоційно-естетичний базис, без якого статеві переживання і стосунки неминуче ускладнюють життя людей, ведуть до непотрібних помилок. Виходячи з цього, ми і формулювали основні завдання сексуального виховання: формування здорового способу життя, прищеплення навичок особистої гігієни, в тому числі і гігієни статевих органів; вироблення вміння оцінювати свій стан, свої сексуальні прояви, здійснювати контроль над ними; подолання шкідливих звичок, профілактика сексуальних збочень і правопорушень, статевих ексцесів; організація статевого самовиховання школярів; формування в підлітків і молоді відповідального ставлення до свого тіла, фізичного і репродуктивного здоров'я; профілактика ранніх сексуальних контактів, корекція ризикованої і суспільно небезпечної сексуальної поведінки, формування навичок безпечної поведінки у міжстатевих стосунках; виховання моральної відповідальності за свою поведінку в міжстатевих відносинах; виховання здатності до статевого кохання, тобто вміння кохати, бути коханим і на цій основі будувати здорові сексуальні відносини; дестигмація осіб з нетрадиційною сексуальною орієнтацією; виховання в школярів моральної стійкості до різних розбещуючих впливів; формування адекватного ставлення до проституції.

Сексуальне виховання починається з формування усвідомленого ставлення до сексуальності. Адже близько 80 % підлітків на питання: „У чому проявляється сексуальність дитини, підлітка і дорослого?” заявили, що у дитини її взагалі немає, так само як у людей похилого віку. Це свідчить про те, що підлітки зводять сексуальність до статевого акту.

Ставлення до тіла - одна з найважливіших ціннісних орієнтацій будь-якої культури. Тіло - не проста фізична, природна данина, а соціальний конструкт. Відомо, що під час статевого дозрівання разом з гормональними змінами в організмі підлітка посилюється і запах його тіла. Батьки, знаючи про це, не повинні постійно докоряти підліткові в „невмитості” і в „смердючості”, тим більше, що його нервова система нестійка у зв'язку з перебудовою організму. Бажано м'яко пояснити підліткові про цю специфіку, щоб він частіше мився, хоч цей запах досить швидко відновлюється, адже він - індикатор статевого дозрівання. І хоч сьогодні запах не відіграє вирішальної ролі в сексуальних стосунках людей, помічено, що подружжя, на яких дратівливо діє запах тіла другої половини, ніколи не досягають сексуальної гармонії. Тому тема запахів має знайти місце в сексуальному вихованні.

Серед гігієнічних навичок, які формують у дітей, варто особливо виділити дотримання гігієни статевих органів. Не вдаючись у „технічну” сторону гігієнічних процедур, вважаємо доцільним сказати наступне:

1. До чистоти й охайності статевих органів необхідно привчати як дівчаток, так і хлопчиків.

2. Гігієнічні процедури статевих органів необхідно робити на ніч перед сном і вранці після сну.

3. Нижню білизну необхідно привчати змінювати.

4. Необхідно попереджати розвиток закрепів, особливо у дівчаток, позаяк у разі тривалих закрепів у ділянці тазу виникає хронічний застій крові і порушується нормальне положення матки. Порушення моторики кишківника виникають у разі нерегулярного відвідування туалету, особливо, якщо дитина, соромлячись відпроситися під час уроку, змушена терпіти. Це саме варто зазначити й щодо спорожнення сечового міхура.

5. Особлива увага гігієні статевих органів повинна приділятися у період статевого дозрівання та зрілості.

6. Окремо слід сказати про можливі травми статевих органів.

Важливе місце у формуванні правильного ставлення до менструації займає просвіта з практичних аспектів гігієни. І тут значна роль належить матері, адже підготовка дівчинки до цієї події - тривалий і неперервний процес, що починається і триває довго після цього. Відомо, що матері відіграють найважливішу роль у інформуванні своїх дочок про менструації. Дівчатка майже ніколи не обговорюють цю тему з хлопцями чи зі своїми батьками і значно менше довіряють подругам, ніж матерям.

Ставлення школярів до свого здоров'я - проблема виховна. Не таємниця, що формування здорових звичок найефективніше в дитинстві, бо чим менше вік, тим безпосередніше сприйняття, тим більше вірить дитина своєму вихователю, тим міцніші навички й установки, необхідні для майбутнього життя, формуються в неї. З віком наростає психологічна опірність, крім того, існує незворотність сенситивних періодів і час для виховання деяких якостей може бути втрачений назавжди. Тому всі способи оздоровлення (відповідно, і захисту від інфекцій): загартування, повноцінне харчування, оптимальні фізичні навантаження, налагоджений режим дня і своєчасні прищеплення - не лише фактори благополуччя самої дівчинки, але й турбота про її майбутнє потомство.

Сексуальне виховання має сприяти розвиткові в молодих людей таких поглядів на сексуальність, які допоможуть їм зберегти своє здоров'я. Юнаки і дівчата повинні набути здатності приймати відповідальні рішення з приводу своєї сексуальної поведінки, сформувати власні принципи й розуміти, що вони завжди можуть відмовитися від сексуальної активності, якщо їх щось не влаштовує. Для розуміння сексуальної активності підлітків, на думку В.Є.Кагана, важливо знати, що: 1) інтенсивність статевого потягу в цьому віці надзвичайно велика; 2) форми сексуальної активності зв'язані з тим, що підліток освоює нову для себе функцію організму, експериментує з нею; 3) наявність різноманітних еротичних уявлень і фантазій при обмежених можливостях їх реалізації можуть штовхати до екстремальних форм сексуальної поведінки; 4) непідготовленість підлітків до сприйняття інформації про реальні сексуальні стосунки можуть викликати крайні форми емоційних реакцій; 5) сексуальність на початкових етапах її формування ще ізольована від інших складових кохання [6].

Діапазон поведінки хлопчиків і дівчаток збагачується досвідом свідомого наслідування етичним, гігієнічним, естетичним нормативам статевої поведінки, вмінням оцінювати і регулювати контакти з однолітками. Результатом навчально-виховної роботи має бути також вміння молодших школярів відрізняти прояви нормальної статевої поведінки (жести, рухи, дотики, слова) від ненормальної, а також знаходити вихід із ситуації, коли хлопчики та дівчатка стають об'єктом сексуальної агресії з боку як однолітків, так і дорослих. Дорослі повинні враховувати, що в цьому віці хлопчики і дівчатка, зазвичай, не мають досвіду спільної діяльності. Необхідно організовувати, формувати у них здатність до розподілу обов'язків в інтересах загального позитивного результату.

Виховання любовних почуттів має починатися вже в ранньому віці у формі співстраждання, співчуття всьому живому. В найбільш обдарованих в емоційному плані дітей перша закоханість виникає дуже рано, вже у віці 3-4 років. Іноді самі батьки ініціюють її появу, називаючи жартома дітей „женихом” і „нареченою”, звертаючи їх увагу один на одного. В результаті діти стають уважнішими, спостерігають один за одним. Хлопчик помічає привабливість маленької дівчинки, віднаходить симпатичні манери поведінки тощо. Так підсвідомо формується гетерогенна сексуальна спрямованість, що дуже важливо для подальшого сексуального розвитку. Її виховання, відзначають педагоги-сексологи, є найтоншим місцем у системі виховання.

Не можна придушувати в дитині прояви її статевої належності і висміювати прагнення дівчинки до нарядів, прикрас косметики чи не підтримувати прагнень хлопчика до вдосконалення своїх фізичних можливостей. Але в усьому необхідно прищеплювати почуття міри і хороший смак. Не варто придушувати інтересу дитини до представників іншої статі. На перших етапах сексуального розвитку цей інтерес може набирати не зовсім звичних форм, але дорослий повинен знати про це і бути терпеливим. Педагогічно неправильно карати дитину за прояв здорової цікавості.

До сексуального виховання можна віднести і питання про інвективну лексику, тобто про „матірні” слова. Хоч інвективна лексика і є частиною будь-якої національної культури, все ж вважається, що „висловлювання” в присутності дітей - небажані. Культурна людина може обійтися без нецензурних виразів. Але знати ці вирази їй, мабуть, потрібно, адже часто гумор - не лише серед колег, але і в засобах масової інформації - буває побудований на асоціаціях з нецензурними виразами, прислів'ями чи „масними” анекдотами. Якщо гумор не дійде до людини через незнання „матірного” фольклору, то яка вона після цього культурна людина? Ось такий парадокс. Але, на жаль, інвективи „входять” у дім з телеекранів і відео. Окрім того, в спілкуванні інвективи відіграють певну роль „паролів”, що свідчать про належність до свого кола. До слова, найчастіше інвективи несуть не смислове, а емоційне навантаження, приводять до емоційного розвантаження. При цьому сила розрядки залежить не від буквального змісту інвективи, а від ступеня її заборонності. Не дивлячись на те, що інвективи вживаються в іншому розумінні, діти можуть сприймати їх буквально. Якщо до молодшого шкільного віку „матірні” вирази сприймаються абстрактно, а пізніше використовуються „до місця”, то в цей віковий період буквальне розуміння „матірних” виразів накладає брудний відбиток на інтимні стосунки двох статей.

Проблема цнотливості та сексуального дебюту - ще одна проблема, з якою молодь, що вступає до шлюбу, має ознайомитись. Знаючи загалом лібералізоване ставлення сучасної молоді до проблем цнотливості, необхідно проте звернути увагу майбутнього подружжя на такі речі:

- дефлорація плівки може і не відбутись в силу її еластичності чи відсутності через травми і надрив у дитинстві, різке підмивання під час менструацій в підлітковому віці тощо;

- якщо відсутній гімен, то це ще не привід давати моральну оцінку партнерки, адже цнотливиця може виявитися легковажною, розбещеною, зрадливою. І може бути навпаки;

- знаючи про больові ефекти, чоловік повинен після дефлорації припинити статевий акт і відновити інтимні стосунки не раніше як через кілька днів, тобто після того, як заживуть надриви, рани тощо. Часто ці больові відчуття значно менше залежать від віку, сексуальної грамотності і ніжності чоловіка, ніж від власних психологічних установок: очікування болю може викликати страх і посилювати саме відчуття.

Завершення статевого дозрівання юнаків і дівчат все більше вносить у міжстатеві стосунки елементи еротики. Але саме в умовах легальності ця еротика може бути спрямована в певні межі - цнотливих пестощів, дотиків і поцілунків. Молодь повинна набути дошлюбний, неминуче чуттєвий досвід, який не обов'язково передбачає сексуальні стосунки. Заборони не тільки не зупинять потягу, що збуджується, а навпаки, підсилять його. Приведення ж стану в спокійне русло узаконених стосунків, що не привертають посиленої уваги дорослих, спроможне вберегти юнаків і дівчат від серйозних помилок на початку їх життєвого шляху. У реальному житті не лише суто фізичний потяг, але й багато інших причин підштовхують підлітків до вступу в інтимні стосунки. Вони тягнуться до нових, хочуть швидше подорослішати, відчувають потребу в коханні і близькості, бояться відстати від однолітків, прагнуть придушити занепокоєння власною цнотливістю. Сексуальне виховання покликане допомагати юнакам і дівчатам говорити „так”, якщо вони дійсно хочуть цього, і „ні” - якщо вони проти. Вихователь (педагог, батьки) у змозі допомогти учням розібратися в їх почуттях.

Як відзначав Л. М. Зюбін, „перший сексуальний контакт молодої людини до вступу в шлюб виникає в чотирьох ситуаціях:

Перша: дійсно сильний потяг до людини, в основі якого нерідко може лежати істинне юнацьке кохання.

Друга: властиве вікові прагнення до самостійності, незалежності, прагнення пізнати „заборонений плід”.

Третя: зневажливе ставлення до норм поведінки, до моралі, порад і вимог старших.

Нарешті, четверта: спокушування неповнолітнього (частіше - неповнолітньої) дорослою аморальною людиною” [6].

І. С. Кон справедливо відзначав: „Чим нижчий вік молодих людей при вступі в перший зв'язок, тим менше, як правило, цей зв'язок мотивований в моральному плані, тим менше в ньому кохання” [4; 126].

Останнім часом актуалізується проблема юного материнства. Понад 20 тисяч школярок в Україні щороку стають матерями, зростає кількість незапланованих вагітностей і абортів (до юних матерів ми відносимо жінок 10-18 років, що мають дітей і не мають сім'ї). Материнство в юному віці супроводжується ускладненнями життєдіяльності, розв'язання яких значною мірою залежить як від підлітків і їх сімей, так і від суспільства (Лешкевич І. А., 1996; Сидоров Г. О., 1995; Степашов Н. С., 1997). Раннє материнство веде до соціальної ізоляції юних матерів, перериванню їх освіти, що в подальшому наносить економічні збитки суспільству (Баранець Л. А., 1985; Єлізаров В. В., 1998; Каткова І. П., 1992). Юна матір нерідко позбавлена економічної і психологічної підтримки. Все це негативно позначаться на соціальному самопочутті та ефективності адаптації юної матері та її дитини. Народження дитини стає додатковим джерелом емоційного навантаження для юної жінки та її близьких. Окрім того, юні матері перебувають під жорстким пресингом громадської думки. Частина населення вважає юне материнство одним з різновидів девіантної поведінки, своєрідною соціальною патологією, називаючи в якості її причин статеву розпусту, алкоголізм і наркоманію.

ІІ. Статеве виховання на у роках біології

2.1 Умови підвищення ефективності засвоєння учнями знань з біології

Перед сучасним учителем біології сьогодні постає чимало проблем, серед яких - незацікавленість учнів у навчанні. Досвід свідчить про те, що відведеного програмою часу на вивчення багатьох тем недостатньо, а структура, порядок подання тем подекуди не відповідають логічній структурі предмета. Численні терміни й поняття не мають прив'язки до практичного досвіду школярів й не пов'язані логічно між собою. Тому перевантаженість такими поняттями призводить до суто репродукційного їх засвоєння.

Проблеми викладання біології в середній школі належать до найгостріших у сучасній педагогіці, серед яких центральною проблемою педагогічного процесу постає система “засвоєння-забування”. Психолого-фізіологічний аспект даної проблеми досліджений ґрунтовно, чого не можна сказати про педагогічний [24; 2]. Суттєвий внесок у встановлення загальних закономірностей пам'яті зроблений вітчизняними психологами. Відомими є фундаментальні психологічні дослідження П. Блонського, Л.Виготського, Л. Занкова, П.Зінченка, А.Смирнова, А.Леонтьєва, С. Рубінштейна, які висвітлюють також і питання педагогічної практики. Цінні відомості про пам'ять подано в працях прикладного характеру, зокрема в тих, що розкривають її в зв'язку з особливостями засвоєння школярами змісту різних навчальних дисциплін [28].

Засвоєння і забування - взаємообернені процеси, що відбуваються одночасно. У момент засвоєння розпочинається забування і лише ціною значних інтелектуальних зусиль вдається стримати цей процес, забезпечити виживання необхідних знань, умінь, навичок. Один з дослідників цього питання І.Підласий висловлює таку гіпотезу: засвоєння і забування є дзеркальними процесами - хід засвоєння повинен повторювати хід забування і навпаки [24; 2].

Оскільки психологічною основою міцності знань вважають пам'ять, ми пропонуємо спиратися на дидактичний принцип міцності знань. Основні прийоми використання принципу міцності знань і умінь у процесі повторення, закріплення і застосування знань і умінь учнів розроблено в педагогічній літературі добре [25]. Метою нашого дослідження була експериментальна перевірка міцності засвоєння учнями знань у процесі вивчення ними біології та встановлення факторів підвищення якості засвоєння знань в умовах насиченості навчальних програм.

Для перевірки реального рівня засвоєння учнями знань у навчальному процесі з біології був організований педагогічний експеримент на базі 9-их, 11-их класів загальноосвітньої школи №32 м. Чернігова у 2005-2006 н. р. До експерименту було залучено 116 учнів. У ході експерименту використовувалась методика “Визначення рівня теоретичного мислення” [28]. Методика нами була модифікована згідно з метою та завданнями дослідження, а саме: відбувався якісний та кількісний аналіз ступеня сформованості понятійного апарату з предмета “Біологія”.

Для оцінювання отриманих результатів користувались такими теоретичними положеннями. У кожній категорії, в кожному понятті мають бути 3 ланки, які характеризували б поняття за повнотою, точністю та узагальненістю уявлень. Саме ці ланки використовувались як критерії при оцінюванні якості засвоєння навчального матеріалу (С_знм1), а також якості збереження навчального матеріалу в пам'яті (С_знм2, С_знм3).

З метою виявлення реального стану засвоєння учнями знань було проведено три зрізи, що відображають якість засвоєння та збереження навчального матеріалу, який викладав учитель. Перший зріз було зроблено відразу після вивчення теми: “Сенсорні системи” (9-ті класи) та “Спадковість і мінливість організмів” (11-ті класи). Другий зріз проведено через короткотривалий проміжок часу (тиждень) після вивчення теми. Третій зріз - через довготривалий проміжок часу (2 тижні) після вивчення теми. Тобто, I зріз відображає якість засвоєння навчального матеріалу (С_знм1), а II і III зрізи - якість збереження його в пам'яті (С_знм2 та С_знм3). Процедура виконання завдання займала 10-15 хвилин.

Для учнів 9-их та 11-их класів після проведення дослідження якості знань із вивчених тем через короткотривалий та довготривалий проміжки часу характерним є зниження результатів за критеріями повноти, точності, узагальненості, що свідчить про нестійке збереження знань у пам'яті учнів, а, отже, про невисоку міцність знань (таблиця 1).

Таблиця 1. Середнє значення показників якості засвоєння знань учнями 9-их, 11-их класів після вивчення тем: “Сенсорні системи”, “Спадковість та мінливість організмів”.

9-ті класи	П* (бали)	Т*(бали)	У*(бали)	(бали)	Відтворення знань (%)
Сзнм1	3	2,2	2	7,2	40
Сзнм2	1,95	1,55	1,45	4,95	27,5
Сзнм3	1,95	1,45	1,35	4,75	26,4
11-ті класи	П (бали)	Т (бали)	У (бали)	(бали)	Відтворення знань (%)
Сзнм1	4,05	2,7	2,25	9	50
Сзнм2	3,6	3,1	2,15	8,85	49,2
Сзнм3	3,4	2,25	1,9	5,68	31,6

*П - повнота, Т - точність, У - узагальненість

Результати експерименту також указують на загальні тенденції в системі “запам'ятовування - забування”, які визначені дослідженнями відомих психологів (Г. Ебінгауз, П. Шардаков, В. Лайон) та педагогів (І. Підласий), що підтверджується кривими відтворення (рис. 1). Різницю в показниках 9-их та 11-их класів можна пояснити віковими особливостями, оскільки учні випускних класів вже достатньо вільно можуть орієнтуватися в навчальному матеріалі, а також мати практичні навички його застосування. Окрім того, мислительні навички учнів старших класів також будуть мати вищий рівень, що й підтверджується отриманими даними. Отже, можна зробити висновок про те, що процес забування відбувається найбільш інтенсивно відразу після навчання і сповільнюється з часом.

З метою підвищення якості засвоєння знань і збереження навчальної інформації через короткотривалий та довготривалий проміжки часу пропонуємо реалізувати зміст навчальної роботи з біології на основі розкриття істотних взаємозв'язків між фактами та явищами, що вивчаються, застосовуючи такі методи: термінологічна робота, “мозковий штурм”, евристичний метод, інтерактивні методи викладання.

Рис.1 Крива відтворення знань учнями 9-их класів після вивчення теми “Сенсорні системи” (констатуючий етап)

За результатами експерименту в 9-их, 11-их експериментальних класах найвищі бали є максимально можливими за повнотою, показники за критеріями точності та узагальненості суттєво відрізняються від таких у контрольних класах. Також можна зазначити, що в експериментальних класах при проведенні зрізів знань через короткотривалий та довготривалий проміжки часу показники за вищезгаданими критеріями залишаються переважно сталими, чого не можна сказати про показники в контрольних класах (таблиця 2).

Таблиця 2. Середнє значення показників якості засвоєння знань учнями 9-их, 11-их класів після вивчення тем: “Біологічні основи поведінки людини. Вища нервова діяльність”, “Надорганізмові рівні життя”.

9-ті класи (експерим.)	П* (бали)	Т*(бали)	У*(бали)	(бали)	Відтворення знань (%)
Сзнм1	4,3	2,8	2,3	9,4	52,2
Сзнм2	4,1	2,8	2,2	9,1	50,6
Сзнм3	4,1	2,7	2,1	8,9	49,4
9-ті класи (контроль.)	П (бали)	Т (бали)	У (бали)	(бали)	Відтворення знань (%)
Сзнм1	3,0	2,2	1,9	7,1	39,4
Сзнм2	2,7	2,0	1,6	6,3	35,0
Сзнм3	2,6	1,9	1,5	6,0	33,3
11-ті класи (експерим.)	П (бали)	Т (бали)	У (бали)	(бали)	Відтворення знань (%)
Сзнм1	4,6	3,1	2,7	10,4	57,8
Сзнм2	4,7	3,1	2,7	10,5	58,3
Сзнм3	4,6	3,0	2,7	10,3	57,2
11-ті класи (контроль.)	П (бали)	Т (бали)	У (бали)	(бали)	Відтворення знань (%)
Сзнм1	4,4	2,6	2,4	9,4	52,2
Сзнм2	4,2	2,6	2,4	9,2	51,1
Сзнм3	4,0	2,4	2,2	8,6	47,8

*П - повнота, Т - точність, У - узагальненість

Отже, можна говорити про позитивне гальмування процесу забування в найбільш інтенсивну його фазу відразу після навчання і стабілізацію кривої відтворення навчальної інформації учнями з часом (рис.2, 3).



Рис. 2. Крива відтворення знань учнями 9-их класів після вивчення теми “Біологічні основи поведінки людини. Вища нервова діяльність”

Рис. 3. Крива відтворення знань учнями 11-их класів після вивчення теми “Надорганізмові рівні життя”

У ході дослідження проведено також два поточних зрізи з метою виявлення темпу засвоєння учнями знань (Тз) в процесі навчання з використанням в якості завдання по п'ять ключових понять з теми. Методика визначення темпів засвоєння знань описана в літературі [1], нами ж вона була модифікована відповідно до цілей дослідження. Нами зафіксовано позитивне збільшення темпів знань учнями (Тз) в експериментальних класах (88,4 та 89,4% для учнів 9-их класів і 83,7 та 85,2% для учнів 11-их класів) порівняно з контрольними (79,7 та 79,9% для учнів 9-их класів і 80,2 та 80,7% для учнів 11-их класів). Отже, виявляється тенденція зростання темпів засвоєння знань учнями експериментальних класів, що також має позитивний вплив на підвищення рівня міцності знань учнів.

За результатами проведених досліджень можна зробити такі висновки: 1. Процес міцного засвоєння знань є дуже складним. Міцність засвоєння учнями знань обумовлюється організацією навчання, а також залежить від часу навчання. 2. Запропонований підхід у конструюванні навчального матеріалу з біології для учнів 9-их, 11-их класів з використанням методів: термінологічної роботи, “мозкового штурму”, евристичного методу, інтерактивних методів викладання виявився ефективним у підвищенні якості засвоєння знань учнями експериментальних класів у порівнянні з контрольними. 3. Було відмічено позитивне гальмування процесу забування в найбільш інтенсивну його фазу відразу після навчання і стабілізацію кривої відтворення навчальної інформації учнями з часом. 4. Виявилась тенденція зростання темпів засвоєння знань учнями експериментальних класів, що також має позитивний вплив на підвищення рівня міцності знань учнів.

2.2 Вивчення статевого розмноження на уроках біології

виховання статевий урок біологія

Статеве розмноження спостерігається у представників усіх типів рослинного і тваринного світу. Воно пов'язане з утворенням особливих статевих клітин: жіночих -- яйцеклітин і чоловічих -- сперматозоонів (згідно з Міжнародною гістологічною номенклатурою, вживаний раніше термін "сперматозоїд" застосовують для позначення рухливих чоловічих гамет рослин). Для статевих клітин (гамет) характерне одинарне (гаплоїдне) число хромосом. Крім того, вони різняться за співвідношенням об'ємів цитоплазми і ядра (порівняно із соматичними).

Чоловічі статеві клітини -- сперматозоони -- зазвичай дуже малі і рухливі. Типові сперматозоони мають головку, шийку і хвіст. Головка майже цілком складається з ядра, вкритого тонким шаром цитоплазми. Спереду на головці є гострий, твердий горбик, який сприяє проникненню сперматозоона в яйцеклітину. До складу шийки входить цитоплазма, в якій е центріоль (складова частина клітинного центру, або центросоми), мітохондрії та АТФ як джерело енергії для забезпечення руху сперматозоона. Хвіст сперматозоона складається з тонких волокон, вкритих цитоплазматичним циліндром; це орган руху. Загальна довжина сперматозоона у ссавців і людини становить 5060 мкм. Кількість сперматозоонів дуже велика (у ссавців їх упродовж життя дозріває сотні мільйонів).

Жіночі статеві клітини (яйцеклітини) нерухливі і, як правило, більші від сперматозоонів. Зазвичай вони мають кулясту або овальну форму і різну будову оболонок. У ссавців розміри яйцеклітин порівняно невеликі і становлять 100--200 мкм у діаметрі. В інших хребетних (риб, амфібій, плазунів, птахів) яйцеклітини великі. У їхній цитоплазмі міститься велика кількість поживних речовин. У птахів, наприклад, яйцеклітиною є та частина яйця, яку зазвичай називають жовтком. Діаметр яйцеклітини курки становить 3--3,5 см, а страуса -- 10--11 см. Ці яйцеклітини вкриті кількома оболонками складної будови (шар білка, підшкаралупова і шкаралупова оболонки тощо), які забезпечують нормальний розвиток зародка.

Яйцеклітин утворюється значно менше, ніж сперматозоонів. Наприклад, у жінки упродовж життя дозріває близько 400 яйцеклітин.

Мейоз, або редукційний поділ, -- своєрідний тип поділу ядра еукаріотів, для яких властиве статеве розмноження. Характерним для нього є зменшення числа хромосом і кількості ДНК вдвічі. Це досягається за рахунок двох послідовних поділів з одноразовим подвоєнням числа хромосом. У кожному з поділів клітин є профаза, метафаза, анафаза і телофаза. Найважливіші процеси відбуваються в профазі першого поділу, який має найбільшу тривалість. На початку профази кожна хромосома складається з двох спіралізованих хроматид, сполучених між собою в місці центромери. Згодом гомологічні хромосоми наближаються одна до одної і кон'югують між собою. Вони тісно прилягають одна до одної по всій довжині й обвиваються та перехрещуються. При цьому утворюються перехрести і може відбуватися обмін ділянками між хромосомами. Це явище має велике біологічне значення, оскільки забезпечує Рекомбінацію генетичної інформації у майбутніх гамет.

Внаслідок кон'югації в клітині утворюються тетради -- комплекси з чотирьох хроматид. Число тетрад дорівнює гаплоїдному набору хромосом (у клітинах статевих залоз людини в цей період гаметогенезу 23 тетради). Потім настає метафаза першого поділу мейозу, коли тетради розміщуються в площині екватора. В анафазу кожна тетрада ділиться навпіл і до полюсів відходять цілі хромосоми, які мають по дві хроматиди. В телофазу під час поділу цитоплазми на дві дочірні клітини в кожну з них потрапляє по одній із кожної пари гомологічних хромосом. Отже, внаслідок першого поділу утворюються дві клітини, в яких число хромосом зменшене вдвічі, але кожна з них містить подвійну кількість ДНК (тобто хромосоми двохроматидні). Інтерфаза після першого поділу дуже коротка (у деяких організмів у цей час навіть не формуються ядерні оболонки), синтез ДНК в цю інтерфазу не відбувається, і майже відразу настає другий мейотичний поділ. У результаті в кінці мейозу утворюються чотири клітини з половинним (гаплоїдним) набором хромосом.



Мал. 1. Схема поведінки хромосом під час мейозу (гіпотетична клітина, 2п = 6): а -- перший поділ; б -- другий поділ; 1--4 -- профаза (видно кон'югацію і перехрестя хромосом); 5 -- метафаза; Є -- анафаза; 7 -- телофаза; 8 -- інтерфаза (число хромосом стало гаплоїдним за подвійного вмісту ДНК); 9 -- метафаза; 10 -- анафаза; //, 12 -- телофаза. Кожна із чотирьох утворених клітин з гаплоїдним набором хромосом містить різну спадкову інформацію (на малюнку -- темні і світлі ділянки)

У більшості організмів ці клітини згодом перетворюються на гамети (статеві клітини). Внаслідок злиття чоловічої і жіночої статевих клітин з гаплоїдним набором утворюється зигота, в якій відновлюється диплоїдний набір хромосом.

Отже, мейоз насамперед забезпечує підтримання сталості числа хромосом в усіх поколіннях організмів, які розмножуються статевим шляхом. Якби не було мейозу, то гамети містили б диплоїдний набір хромосом, а в зиготі кожного наступного покоління число хромосом збільшувалося б удвічі. Друга важлива функція мейозу полягає в тому, що під час його послідовних поділів відбувається перекомбінування генетичного матеріалу між утворюваними гаметами. В результаті виникає велика різноманітність комбінацій спадкових ознак у наступному поколінні організмів (див. "Основи генетики і селекції").

Мейоз -- це універсальний процес, він характерний як для рослин, так і для тварин. У всіх живих істот він відбувається за єдиною схемою. Однак у різних груп організмів мейоз настає на різних етапах індивідуального розвитку. Так, у циклі розвитку багатьох водоростей і найпростіших переважає стадія з гаплоїдним числом хромосом.

У багатьох груп рослин (мохи, папоротеподібні) мейоз пов'язаний із чергуванням стадій спорофіта і гаметофіта 1. див. Ботаніка"). Спорофіт має диплоїдний набір хромосом І зазвичай може розмножуватися безстатевим шляхом. На певному етапі розвитку в клітинах спорофіта відбувається мейоз, у результаті чого утворюються гаплоїдні пори. Вони дають початок гаплоїдному статевому поколін рослин (гаметофіту). Гаметофіт продукує гамети, після злиття яких виникає зигота. З неї виникає нове покоління диплоїдного спорофіта.

Мал.2. Місце мейозу в індивідуальному розвитку: І -- водорості і найпростіші; ІІ -- вищі рослини; III -- багатоклітинні тварини І людина: а -- гамети; б -- зигота; в -- спорофіт; г -- гаплоїдне покоління; д -- спори; е -- мейоз; є -- гаметогенез

У покритонасінних рослин мейоз також передує утворенню гаметофіта, але сам гаметофіт редукований до кількох клітин (у чоловічому -- до трьох, у жіночому -- до восьми), які містяться в тканинах квітки.

У багатоклітинних тварин і людини, а також деяких водоростей і найпростіших основна, найтриваліша стадія життєвого циклу характеризується диплоїдним набором хромосом. Гаплоїдними у цих організмів є лише гамети і мейоз відбувається в процесі їх утворення (тобто в процесі гаметогенезу).

Розвиток яйцеклітин і сперматозоонів. Дозрівання і розвиток статевих клітин називають гаметогенезом. У клітинах організмів тварин і людини він відбувається в статевих залозах: яйцеклітини розвиваються в яєчниках, а сперматозоони -- в сім'яниках (яєчках).

Процеси розвитку чоловічих статевих клітин (сперматогенез) і жіночих статевих клітин (оогенез) мають низку спільних ознак. І в яєчнику, і в сім'яниках розрізняють три різні ділянки: зону розмноження, зону росту і зону дозрівання статевих клітин. У першій зоні (розмноження) сперматогонії та оогонії (клітини -- попередники сперматозоонів і яйцеклітин) розмножуються мітотичним шляхом і кількість їх збільшується.

У чоловіків мітотичний поділ сперматогоніїв розпочинається в період статевого дозрівання і триває упродовж Десятків років. У жінок поділ оогоніїв відбувається лише в ембріональний період їхнього життя і закінчується ще до їхнього народження. У тварин поділ цих клітин залежить від строків і періодів розмноження.

У другій зоні (зона росту) сперматогонії та оогонії перестають розмножуватись, починають рости і збільшуватись у розмірах, перетворюючись на первинні сперматоцити та ооцити. Особливо збільшуються розміри ооцитів. Наприклад, у жаб лінійні розміри ооцита в 2 тис. разів більші, ніж оогонія. Це пов'язано з тим, що в них нагромаджуються поживні речовини, необхідні для розвитку зародка. Найважливіші зміни з майбутніми статевими клітинами відбуваються в зоні дозрівання. Саме тут виявляються й істотні відмінності між спермато та оогенезом. Ооцити першого порядку в результаті першого мейозу перетворюються на дві неоднакові за розмірами клітини: ооцит другого порядку -- велику клітину і так званий первинний полоцит (перше полярне, або напрямне, редукційне тільце) -- малу. Таким чином зберігається максимальна маса цитоплазми, що потрібно для розвитку майбутнього організму; полярні тільця лише виносять з яйцеклітини надлишок хромосом. Під час другого мейозу вторинний ооцит утворює велику незрілу яйцеклітину і маленький вторинний полоцит (друге полярне тільце). Первинний полоцит також може поділитися ще на два полоцити. Отже, в результаті двох мейотичних поділів (мейозу) з одного первинного ооцита утворюються чотири клітини з гаплоїдним набором хромосом -- незріла статева клітина (яка перетворюється на зрілу яйцеклітину) і три полоцити, які розсмоктуються і зникають.

Під час сперматогенезу первинний сперматоцит у зоні дозрівання також ділиться двічі шляхом мейозу. Однак при цьому утворюються чотири однакові гаплоїдні сперматиди, які внаслідок складних перетворень (зміна форми, розвиток хвоста) дають зрілі сперматозоони.

Запліднення -- це процес злиття ядер сперматозоона та яйцеклітини і відновлення диплоїдного набору хромосом. Запліднену яйцеклітину називають зиготою. Зигота утворюється лише в разі проникнення сперматозоона в яйцеклітину.

Цей процес у різних організмів здійснюється по-різному. У ссавців проникнення сперматозоона в яйцеклітину супроводжується розчиненням її оболонки за допомогою різних ферментів, які виділяє сперматозоон. У багатьох комах яйцеклітини мають щільну оболонку і сперматозоон проникає крізь невеликі отвори в ній. У деяких водяних організмів на поверхні яйцеклітини в місці контакту із сперматозооном утворюється невеликий сприймальний горбик, який згодом втягується всередину разом із сперматозооном. Зазвичай у цитоплазму яйцеклітини проникає лише головка сперматозоона з мітохондрією і центріолею, а хвіст залишається зовні. Оболонка головки розчиняється, ядро набухає до розмірів ядра яйцеклітини. Далі ядра зближуються і зливаються. Іноді в яйцеклітину одночасно проникає кілька сперматозоонів, проте ядро яйцеклітини зливається з ядром одного з них, а інші розсмоктуються. У зиготі всі хромосоми стають парними: в кожній парі гомологічних хромосом одна хромосома належить яйцеклітині, друга -- сперматозоону. Це явище має велике значення для еволюції. Організм, що розвивається із зиготи, характеризується більшим діапазоном комбінованої мінливості, а звідси ширші можливості пристосування популяції до мінливих умов зовнішнього середовища за рахунок природного добору.

2.3 Розгляд відмінностей людської сексуальність та статевої поведінки тварин

Сексуальність - вроджена потреба і функція людського організму подібно до процесів дихання, травлення тощо. З біологічної точки зору - це готовність до повноцінної сексуальної діяльності: розвинуті геніталії, статевий потяг, здатність до сексуального збудження і його інтенсивність, можливість переживати оргазм, віковий та конституційний критерій. Але сексуальність значно ширша від її суто генітального виміру і, як кажуть, 90 % сексуальності - в голові, а не в статевих органах.

Людська сексуальність суттєво відрізняється від статевої поведінки тварин:

1. Сексуальна поведінка людини автономна, відокремлена від репродуктивної функції, характерної для парування тварин. Сексуальна поведінка людини остаточно емансипувалася від репродуктивної біології, пов'язаної з продовженням роду, і розглядається передовсім і винятково як засіб отримання задоволення. Завдяки досягненням медицини, особливо сексофармакології (віагра, контрацептиви) люди можуть відчувати сексуальні радощі частіше і довше, ніж це було можливо у недавньому минулому.

2. Статева поведінка тварин є сезонною, в період максимальної здатності до запліднення. Жінка здатна до сексу і запліднення протягом цілого року впродовж тривалого періоду свого життя.

3. Дотепер ніхто не зміг пояснити, чому у жінки, людської самки, є цнота, але навіть у мавп, найближчих до людей, її немає.

4. У самок тварин - і нижчих, і вищих - не буває менструацій. Це характерно лише для жінок. У тварин немає нічого спільного зі специфікою менструації, що супроводжується втратою крові, енергії, здоров'я тощо.

5. Відмінною властивістю людської сексуальності є явище оргазму у жінки як феномен, що відсутній у самок і досягається в результаті навчання та вправляння. Специфіка жіночого еротизму ґрунтується на „пам'яті про приємне”.

6. У тварин відсутнє таке явище як імпотенція чи якісь інші розлади.

7. У тварин нюх служить чи не єдиним „запускаючим” фактором. Самці комах злітаються на запах статевих ферментів самки за десятки кілометрів. Людина ж здатна вловити тонкий аромат шкіри коханої тільки тоді, коли вона зовсім поруч.

8. У чоловіка потужним сексуальним подразником стає вигляд оголеної ділянки тієї чи іншої частини жіночого тіла, причому не обов'язково геніталій. Самки в природі ходять голими, однак самці збуджуються тільки в період етруса.

9. Вагітна самка не підпустить самця до себе. Жінці можна і треба в період вагітності займатись сексом.