Статеве виховання в середній загальноосвітній школі

10. Тварини не знають утримання - це атрибут людського буття.

11. Статевий потяг у людей контролюється свідомістю, виникає під впливом усвідомленого ставлення до представника протилежної статі. Про тварин так сказати не можна, оскільки тут домінує інстинкт продовження і збереження роду.

12. Сексуальність - дуже інтелектуальне поняття і пов'язане насамперед з Розумом. У тварин немає сексуальності, а є тільки репродукція. Якщо людина в житті нерозумна, то які б не були у неї ангельські риси обличчя і неземний голос, вона не викличе імпульсу у відповідь.

13. Сексуальна поведінка людини варіативніша за формами отримання втіхи (онанізм, наприклад, оральний секс, петтінг тощо). Вона регулюється системою морально-соціальних норм, є свідомою, соціально-знаковою.

14. Людина може запобігати небажаній вагітності, що недосяжно для тварин.

15. Для більшості тварин у період спарювання цілком приваблива будь-яка зустрічна особина іншої статі. Люди вимогливіші і перебірливіші. Вони автоматично виключають зі сфери романтичного інтересу більшість представниць чи представників протилежної статі через відсутність у них належних зовнішніх даних і особистісних якостей.

16. Для людської сексуальності характерна інтимність, чого неможливо зустріти у тварин. У людей секс може супроводжуватись еротичними фантазіями, у тварин - ніколи.

17. Діапазон сексуальних інтересів людини (від платонічного кохання до задоволення статевих бажань девіантним шляхом) незрівнянно ширший від тварин, у яких характерним є генітальний контакт.

18. Тварини не вміють урізноманітнити свій сексуальний репертуар. Здатність чуттєво реагувати на еротичні знаки й образи та свідомо створювати їх, вкладаючи в них свою фантазію - винятково властивість людини.

19. У стосунках між статями у тваринному світі немає відхилень від нормальної статевої поведінки. Немає у них ні садизму, ні мазохізму, ні некрофілії, ні зґвалтувань. У людини ж трапляються десятки різноманітних відхилень і перверсій.

Хоч важко точно визначити чи окреслити межі всіх проявів сексуальності людини в рамках її біологічної і соціальної матриць, колективний та індивідуальний прояви сексуальності можуть бути осмислені і сформульовані за допомогою різних, але взаємопов'язаних понять (компоненти сексуальності):

а) чуттєвість, яка включає в себе естетичну, психологічну і фізичну насолоду від збудження власного тіла і, часом, тіла партнера. При цьому необов'язковим є генітальний контакт;

б) інтимність - прагнення і здатність до емоційної і, можливо, фізичної близькості з іншою людиною. Серед діапазону вираження інтимності можна виділити наступні форми: вербальний вираз прив'язаності, освідчення, підтримки, інтересу і заохочення; саморозкриття; фізичний прояв почуття (обійми, поцілунки, генітальний контакт), терпимість до небажаних якостей партнера, ідеалізація коханої людини тощо;

в) статевий інтерес, хоч і не обов'язково пов'язаний з відтворенням, який чинить сильний вплив на ставлення до сексу і соціальне схвалення сексуальної поведінки;

г) сексуальна ідентифікація - суб'єктивне відчуття себе чоловіком чи жінкою, виконання відповідної соціально-сексуальної ролі;

д) еротичні бажання і вектори - цей компонент сексуальності визначається характерними особливостями тих людей, з яким індивід хоче бути пов'язаним еротично-любовними стосунками (гетеросексуальність, гомосексуальність, бісексуальність);

е) сексапільність, яка означає використання індивідом сексуальності з метою впливу на почуття, установки і поведінку інших людей, здатність з першого погляду викликати у людей бажання інтимних стосунків.

Наступні системотвірні компоненти - статевий потяг, сексуальна збудливість і сексуальна активність. Статевий потяг (платонічний, еротичний, сексуальний) включає психологічний, нейрогуморальний і умовно-рефлекторний компоненти. Сексуальна збудливість - швидкість протікання сексуальних реакцій - залежить від типу нервової системи, темпераменту, типу статевої конституції, ерогенності зовнішніх подразників, привабливості і регулярності статевого життя. Сексуальна активність вимірюється частотою статевих актів, сексуальних реакцій за певний проміжок часу.

- Дівчата швидше розвиваються еротично, емоційно, а юнаки - сексуально. Дівчина досягає статевої зрілості раніше, ніж хлопець, однак її потреба в статевому житті і здатність відчувати при цьому задоволення з'являється пізніше, рідко - спонтанно, як у чоловіка, після тривалого періоду інтимних стосунків. Дівчата раніше, ніж юнаки, починають ходити на побачення (13,9 - 14,2 рр.), цілуватись (14,5 - 15 рр.), вперше закохуватися (15,6 - 16,2 рр.). Але дівчата пізніше, ніж юнаки, доходять до конкретних сексуальних дій.

Якщо ж сексуальні дії і мають місце у дівчат, то їх частота та інтенсивність (до 20 р.) майже вдвоє нижча, ніж у хлопців. Більшість дівчат (67 %) вважають неможливим секс без кохання (у хлопців - 20 %). Чоловіки значно частіше вважають сексуальну спроможність показником своєї чоловічої гідності.

Природа створила чоловіка сексуально прямолінійним, він збудливіший і статево активніший, ніж жінка, значно частіше бере на себе активну роль у виборі партнерки, встановленні статевих контактів, у спонуканні до інтимності, під час статевого акту. Тимчасове утримання для жінок справа не важка, а для чоловіків часто проблема. Жінка сміливо може сказати „Чоловіки мене мало цікавлять”. І ніхто її за це не засудить. Це її особиста справа. А якщо у відсутності інтересу до жінок освідчиться чоловік, його відразу ж запідозрять у тому, що він імпотент, гомосексуаліст. Жінки значно рідше, ніж чоловіки, займаються мастурбацією.

У жінок частіше, ніж у чоловіків сексуальні розлади пов'язані із строгим вихованням у дитинстві. Заборон у дівчаток більше, ніж у хлопців. Окрім того, у них більше розвинутий романтичний, платонічний, еротичний потяг, ніж сексуальний. Спочатку у них формується потреба у психологічному, емоційному контакті з обранцем, а лише пізніше - еротичний потяг. Чоловіча сексуальність залишається більш екстенсивною, предметною, не пов'язаною з емоційною близькістю, і переживається не як ставлення, а як завоювання і досягнення. Переважна більшість юнаків асоціює дорослість з початком сексуального життя.

Висновки

У людей, на відміну від тварин, репродуктивна поведінка більшою мірою залежить не від генетичних програм, що передаються спадковою а від інформації, що набувається в процесі навчання, від навичок, отриманих у контексті розвитку міжособистісних стосунків тощо. Але ставлення до сексуальної освіти в Україні було і залишається суперечливим. Часто противники сексуальної просвіти без будь-яких перевірених аргументів заявляють, що вона „неминуче потягне за собою психічні і сексуальні відхилення, пов'язані з розтабуюванням заборон, що лежать у самій серцевині культури”. Щоб не допустити цього в школу, вони почали „переживати” за шкільні перевантаження школярів. Окрім цього, спекулюють без відповідних посилань на думку психіатрів і психологів, яким, начебто, давно відомо, що „ознайомлення зі сексуальною сферою гальмує пізнавальну активність дитини”. Щоправда, далі автори вже без апелювань до авторитетів, заявляють: „Не треба бути великим спеціалістом, щоб це не помітити! Хто не бачив у школах дівчат, які рано починали цікавитися хлопцями? Навчання для них - перешкода, що відвертає від „дорослих занять”.

Інша стратегія, яка є поширеною в Україні, базується на біологізаторсько-фізіологічних підходах до сексуальної просвіти, зведенні її до певної суми гігієнічних знань, мовляв, якщо знаєш як влаштований організм, як функціонують статеві органи та як користуватися протизаплідними засобами, роби що хочеш - ти готовий до статевого життя.

Необхідні з точки зору суспільної доцільності обмеження сексуальної активності породили крайні форми ідеологічних, моральних і побутових установок, згідно з якими сексуальні стосунки доцільні лише заради продовження роду і лише в цьому варіанті були сприйнятними і терпимими.

Інформація про статеві стосунки розцінювалась як шкідлива для підростаючого покоління. Праці радянських педагогів з проблем сексуального виховання тривалий період зводились до проповіді творчої активності і спортивних занять як „замінників” статевої поведінки.

Окремі педагоги, не заперечуючи ґендерного виховання, вважають, що сексуальну освіту учнівська молодь повинна отримати шляхом самоосвіти - пошуком інформації та експериментуванням.

Дехто сподівається, що дитина нічого не знає про сексуальні стосунки дорослих. Це не зовсім так. Швидше за все, знає, хоч зовсім не те, що їй належало б знати, а головне - невірно інтерпретує ці знання:

Был аист нами в девять лет забыт,

Мы в десять взрослых слушать начинали.

В тринадцать лет, пусть мать меня простит,

Мы знали все, хоть ничего не знали

(К. Симонов)

Дуже важливо спростувати хибні уявлення дітей про секс і тим самим застерегти дитину від помилок, а себе - від великих переживань.

Статева освіта дітей та юнацтва є важливим компонентом сексуальної соціалізації особистості. Метою статевої просвіти є розвиток статевої свідомості дитини, її поінформованості, обізнаності щодо питань етики та психології статевої поведінки, готовності людини до створення сім'ї та виконання родинних ролей - подружніх, батьківських, сімейних.

Завдання статевої просвіти ми визначили таким чином: озброєння учнів комплексом знань про анатомію та фізіологію людини, її гормональну і статеву системи; формування правильної реакції на певні фізіологічні зміни в період статевого дозрівання; ознайомлення підлітків з природою менструацій і полюцій, їх фізіологічним значенням та запобігання неадекватних реакцій з їх боку на ці особливості розвитку; інформування школярів про різні темпи статевого дозрівання, прискорення, затримки та відхилення в психосексуальному розвитку представників різної статі; ознайомлення учнівської молоді зі статевими відмінностями та розмноженням у природі і людському суспільстві, використання при цьому наукової термінології (яйцеклітина, сперматозоїд, запліднення тощо); ознайомлення школярів з небажаними наслідкам ранніх статевих контактів, венеричними захворюваннями та СНІДом, генетичними хворобами, шляхами їх профілактики; розвінчування сексуальних міфів, що побутують у молодіжному середовищі, а також проституції як явища; формування в школярів еротичного словника, інтимної мови, вміння вільно висловлювати те, що відчуваєш до коханої людини; готовності до відвертої розмови; розвиток поміркованого інтересу до еротичної літератури.

Зміст сексуальної освіти носить, природно, інтегративний характер, тобто включає в себе етичні, психологічні, правові, фізіологічні, гігієнічні, педагогічні та інші аспекти статевої поведінки. Система сексолого-педагогічних знань, зорієнтована на загальнолюдські цінності, становить певний логічний взаємозв'язок різних знань, діапазон яких розширюється разом з віком, індивідуальним досвідом дитини.

Література

1. Зайцев А. Г., Зайцев Г. К. Педагогика счастья (Валеология семьи). - СПб: Союз, 2002. - 320 с.

2. Хубер Д. Теория гендерной стратификации // Антология гендерной теории. - Минск: Пропилен, 2000.

3. Коменский Я. А. Великая дидактика // Коменский Я. А. Локк Д., Руссо Ж. Ж., Песталоцци И. Г. Педагогическое наследие. - М.: Педагогика, 1987. - 450 с.

4. Гельвецій К. А. Про людину, її розумові здібності та її виховання // Хрестоматия по истории зарубежной педагогики. - М., 1971. - 420 с.

5. Руссо Ж. Ж. Эмиль, или О воспитании // Коменский Я.А., Локк Д., Руссо Ж. Ж., Песталоцци И. Г. Педагогическое наследие. - М.: Педагогика, 1987. - 450 с.

6. Педагогические идеи Роберта Оуэна. - М., 1940. - 260 с.

7. Даденков М. Ф. Історія педагогіки. - К., 1947. - С. 129.

8. Кравець В. П. Історія української школи і педагогіки. - Тернопіль: Тернопіль, 1994. - 358 с.

9. Филиппова Г. Г. Психология материнства. - М.: Изд-во Института Психотерапии, 2002. - 240 с.

10. Ушинський К. Д. Про народність в громадському вихованні // Вибрані пед. твори. в 2-х томах. - Т. 1. - К.: Рад. Школа, 1983. - С. 43-103.

11. Ушинський К. Д. Проект учительської семінарії // Вибрані пед. твори. в 2-х томах. - Т. 1. - К.: Рад. Школа, 1983. - С. 31-55.

12. Русова С. Ф. Нова школа // Вибрані пед. твори. - К.: Освіта, 1996. - С. 207-218.

13. Русова С. Ф. Націоналізація школи // Вибрані пед. твори. - К.: Освіта, 1996. - С.293-297.

14. Ващенко Г. Г. Виховний ідеал. - Полтава, 1994. - 191 с.

15. Блонский П. П. Очерки детской сексуальности // Избр. пед. и псих. Про-изведения. - Т. 1. - М.: Педагогіка, 1979. - С. 202-277.

16. Макаренко А. С. Педагогические сочинения в восьми томах. - М.: Педа-гогіка, 1985.

17. Кон И. С. Сексуальная культура в России: клубничка на березке. - М., 1997. - 300 с.

18. Колбановский В. Н. О половом воспитании подрастающего поколения // Советская педагогика. - 1964. - № 3. - С. 27-32.

19. Сухомлинський В. О. Вибрані твори в п'яти томах. - К.: Рад. Школа, 1976-1978.

20. Бовуар С. Второй пол. - СПб: Питер, 1997. - 218 с.

21. Кравець В. П. Теорія і практика дошлюбної підготовки молоді. - К.: Ки-ївська правда, 2000. - 688 с.

22. Мани Дж., Такер П. Ориентация // Сексология (хрестоматия). - СПб: Питер, 2001. - 512 с.

23. Вейнингер О. Пол и характер. - М.: Латард, 1997. - 358 с.

24. Підласий І.П. Діагностика та експертиза педагогічних проектів: Навчальний посібник. - К.: Україна, 1998. - 343 с.

25. Підласий І.П. Система засвоєння - забування // Педагогіка і психологія. - 1995. - № 2. - С.29-30.

26. Подласый И.П. Педагогика: Новый курс: Учеб. для студ. высш. учеб. заведений: В 2 кн. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001. - Кн. 1: Общие основы. Процесс обучения. - 650с.

27. Скребец В.А. Экологическая психология: Программа изучения дисциплины. - К.: МАУП, 1998. - 26 с.

Размещено на Allbest.ru