Методика роботи з природним матеріалом

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

В програмі для початкових класів є розділ «Робота з різними матеріалами».

На цих уроках передбачається використання різноманітних природних матеріалів (шишок, горіхів, гілок та інших), різноманітного (утилізованого) матеріалу (ниток, мочалок, коробок, фольги і т.д.), а також глини.

Цей розділ дозволяє широко варіювати тематику занять. В програмі вказаний лише приблизний перелік робіт і виробів, і відмічено, що кожен вчитель, враховуючи навчально-виховні завдання, місцеві умови та можливості, вибирає для виготовлення на уроках трудового навчання вироби, котрі практично можливо виробити в тій чи іншій школі.

В умовах однієї місцевості можна ширше використовувати природний матеріал, котрий дає, наприклад: ліс (коряги, гілки, шишки, жолуді); в інший - соломку, мочалку і т.д.

Учні займаються такою роботою з задоволенням. Також, така діяльність грає велику роль в їх розвитку.

Освітнє і виховне значення уроків роботи з природними матеріалами величезне, особливо помітна роль занять в розумовому і естетичному розвитку учнів. Уроки роботи з природними матеріалами вдосконалюють такі якості людини, які є не специфічними, а загальновизнаними нормами та якостями. Такі заняття, при правильній їх організації, розвивають розумові здібності учнів, розширюють їх художній і політехнічний кругозір, допомагають формуванню творчого ставлення до оточуючого світу.

Розвиток творчих здібностей, самостійності учнів, є в наш час однією з головних задач школи, і розв'язувати їх потрібно на кожному уроці тими засобами, які найбільше підходять для тої чи іншої роботи.

Вчителю початкових класів необхідно враховувати специфіку занять, котра характерна для будь-якого уроку роботи з природними матеріалами: планування трудових дій, розвиток виконавчих умінь, розширення політехнічного кругозору тощо.

Мета нашої роботи - охарактеризувати методичну базу уроків трудового навчання з використанням природних матеріалів.

Завдання: проаналізувати досвід роботи вчителів початкових класів по темі: «Робота з природним матеріалом», розглянути матеріали, з якими працюють учні, запропонувати свої шляхи розв'язання проблеми, розробити систему занять з природними матеріалами.

Об'єкт - використання природного матеріалу на уроках трудового навчання.

Предмет - методика роботи з природними матеріалами на уроках трудового навчання в початковій школі.

1. Теоретичні основи проблеми

1.1 Аналіз літератури і педагогічного досвіду з питань роботи з природними матеріалами молодших школярів на уроках трудового навчання

Людина перетворює світ за допомогою праці - фізичної, інтелектуальної діяльності, спрямованої на задоволення матеріальних і духовних потреб людини. Праця виконує практичну (створення матеріальних, духовних цінностей, соціально-побутових умов життя і діяльності людини), розвивальну (розвиток особистості в процесі активного включення людини у трудовий процес) і виховну (формування суспільно і особистісно цінних якостей людини, її морально-естетичного ставлення до життя і діяльності) функції. Виховна функція праці реалізується в процесі трудового виховання дітей молодшого шкільного віку.

Трудове виховання - «цілеспрямований процес формування у дітей трудових навичок і вмінь, поваги до праці дорослих, звички до трудової діяльності» [7, 26]. Його завдання полягає у «формуванні в дітей стійких переконань, що праця є життєвою необхідністю» [39, 107]. Трудове виховання дітей молодшого шкільного віку передбачає привчання їх до самообслуговування, елементарних трудових дій, ручної і господарської праці. Навіть найпростіший результат трудових зусиль дитини (вимитий посуд, прибрана кімната тощо) сприяє самоусвідомленню дитини, вселяє їй впевненість у собі, прагнення випробувати себе у нових видах діяльності.

З перших днів від народження дитини батьки виношують сподівання, що вона виросте гармонійною особистістю, успішним спеціалістом, продовжить їх справу чи реалізує здібності і вміння у самостійно обраній сфері діяльності. Намагаючись виховати її цілеспрямованою, працелюбною, здатною долати труднощі на шляху до мети, вони покладають сподівання і на досвід початкової школи.

Трудове виховання дітей молодшого шкільного віку покликане забезпечити вирішення таких завдань:

1. Формування мотивації (потреб, інтересу, почуття обов'язку і відповідальності), позитивно-емоційного ціннісного ставлення до праці як до форми буття і способу самореалізації людини.

2. Формування системи знань, необхідних для трудової діяльності, вибору професії, соціального, професійного і життєвого самовизначення.

3. Формування досвіду суспільно корисної виробничої діяльності, вміння використовувати теоретичні знання на практиці, здатності до творчості [41, 32-33].

Вирішення цих завдань відбувається у процесі загальноосвітньої підготовки, трудового навчання, різноманітної за змістом і формою трудової діяльності.

Для того щоб праця стала засобом виховання, вона повинна бути змістовною, мати особистісну і суспільне корисну значущість, чітку організацію. Процес праці слід будувати на моральних засадах (мета, процес, результат). Моральна сутність її виявляється не лише в бажанні трудитися, діяти творчо, домагатися значущого для себе та інших результату, а й у колективному характері трудової діяльності, що вимагає узгодження мети і дій її учасників, взаєморозуміння і допомоги [4, 18].

З огляду на особливості розвитку дітей молодшого шкільного віку виокремлюють завдання трудового виховання, пов'язані з формуванням і розвитком мотиваційної сфери, навичок трудової діяльності, становленням особистості. У реальній педагогічній практиці воно покликане забезпечити [35, 26-28]:

1. Виховання інтересу до праці дорослих, бережливого ставлення до їх результатів, поваги до людини-трудівника. Праця є особливим видом діяльності, спрямованим на створення суспільне значущих результатів. Ознайомлюючись із працею дорослих, дитина бачить трудовий процес, його конкретні результати, пізнає їх роль у задоволенні потреб людини. Оскільки дитина від природи схильна до наслідування, все цікаве її приваблює, педагог має широкі можливості для спрямування її вільної діяльності, ініціювання певних емоцій, прагнень. Від педагога залежить усвідомлення дітьми того, що праця потребує фізичних і вольових зусиль, уміння, терпіння.

Спираючись на емоції дітей, бажання брати участь у житті і діяльності дорослих, вихователь роз'яснює, що саме працею дорослих створені всі блага, які їх оточують, наголошуючи, що сенс праці полягає у створенні необхідних для людини благ і розвитку самої людини (інтелекту, умінь, сили, цілеспрямованості, волі). Якщо праця не зорієнтована на конкретний результат, не створює необхідних суспільству, людям цінностей, то вона і не має суспільного значення. Бажано, щоб всі діти пізнавали це не лише зі слів, а й на конкретних життєвих прикладах. Такі старання педагога сприяють формуванню позитивного ставлення дитини до праці дорослих, людини-працівника, майстра своєї справи, розумінню суспільне значущих мотивів праці, усвідомленому прилученню до трудової діяльності.

2. Формування навичок трудової діяльності. Уже в дошкільному віці діти намагаються наслідувати працю дорослих. Слід допомогти їм усвідомити, що процес має певну послідовність операцій, потребує відповідних старань і вмінь. З часом діти починають розуміти, що перед тим, як приступити до праці, треба знати її мету, уявити її процес і результат, підібрати необхідні засоби (речі, комплекс речей, якими людина діє на предмети праці) і предмети праці (сировина, матеріали тощо), здійснювати цілеспрямовані трудові дії, взаємодіяти з іншими людьми.

Спершу діти мають опанувати прості трудові уміння (розстібати і застібати ґудзики, розставляти хлібниці на столи, поливати рослини), а згодом - цілісні трудові процеси (накрити стіл до сніданку чи обіду, випрасувати білизну ляльки, прибрати в куточку природи тощо). Оволодіння трудовими навичками розширює можливості дітей щодо участі у простих трудових процесах вдома, в школі, виховує самостійність, ініціативу, впевненість у своїх силах.

Постійна участь у різних видах праці формує вміння і звичку працювати регулярно, переборювати труднощі, виховує організованість, самостійність, вольові якості особистості [41, 21].

Організовуючи трудову діяльність дітей молодшого шкільного віку, педагог має бути особливо уважним до їх індивідуальних особливостей, сприяти виробленню індивідуального стилю трудової діяльності, оволодінню своєрідними прийомами роботи. Це забезпечить максимальне використання цінних особливостей характерів дітей, їх ставлення до праці, компенсує те, що перешкоджає успіху в роботі.

3. Виховання особистості дитини у процесі її трудової діяльності. Ця група завдань передбачає виховання відповідальності, самостійності, цілеспрямованості, ініціативи й витримки. Без них неможливе формування основ працелюбства (звички до трудових зусиль, готовності брати участь у трудовій діяльності, вміння доводити розпочату справу до завершення). Педагоги, батьки мають зважати, що організм, психіка молодших школярів швидко втомлюються від одноманітної, складної роботи, і регулювати обсяг і тривалість конкретних робіт, чергуючи елементи статичного й динамічного навантаження. Оптимізація трудових зусиль дітей вбереже їх від розчарувань, непомірної втоми, що є важливими передумовами їх позитивного ставлення до праці.

Першочергове завдання вчителя трудового навчання - це формування в дітей соціальної активності шляхом емоційного позитивного ставлення до уроків праці. Для цього педагог має використовувати нестандартні форми проведення занять та цікаві для дітей за змістом і способом використання об'єкти праці, якими вони будуть користуватися [16, 35].

Як відомо, навчання - процес двосторонній: з одного боку вчитель, що навчає, а з другого - учень, який вчиться. Педагогіка співробітництва вчителя і учня, колективний пошук шляхів розв'язання трудових завдань, опора на творчий досвід дітей - одні з основних сучасних форм проведення уроків і спілкування з учнями.

Із психологічної точки зору важливим компонентом на уроці є актуалізація життєвого досвіду і уявлення дітей, звертання до їх відчуттів, використання наочності, художнього емоційного слова. Це стимулює сприйняття і активність класу на уроці. Для дітей молодшого шкільного віку характерне конкретно-образне мислення [42]. Тому вони сприймають спочатку даний виріб в цілому, а потім, аналізуючи, розкладають його на частини, з яких він зроблений. На основі цієї особливості, зрозуміло, що на початку уроку доцільно продемонструвати і пропонувати готовий виріб. Тоді учні, виготовляючи окремі деталі, знатимуть і розумітимуть їх застосування, уявлятимуть їх розміщення у виробі.

Важливе значення для успішного виконання трудових завдань на уроці має робоча атмосфера, в якій працює дитина. На окремих етапах виконання роботи доцільно залучати учнів до практичного розв'язання проблемних ситуацій, до зіставлення, порівняння, контролю, оцінки результатів роботи.

Спостереження і досліди дозволять молодшим школярам з кожним уроком все більш упевнено і точно розрізняти властивості матеріалів (м'який-твердий, легкий-важкий, щільний-пористий, крихкий, пружний, прозорий, білий, кольоровий та інший), а також особливості опору кожного матеріалу під час обробки його інструментами [5, 12].

Цілеспрямовані спостереження, досліди, прості лабораторні роботи допомагають розвивати пізнавальну активність учнів, яка стимулює пошук дітьми найкращих варіантів вирішення практичних завдань конструювання, виготовлення і впорядкування виробу, самостійно знаходити причини невдач, ліквідовувати наслідки помилок.

Учитель, виходячи із програмних навчально-виховних завдань, місцевих умов та можливостей, добирає ті вироби, які вважає найбільш оптимальними, або підбирає інші, конструкція яких і вид роботи з ними відповідає змісту теми, що вивчається. Достатній вибір у переліку рекомендованих об'єктів праці до навчальних тем таких виробів, які мають відмінність у конструкції і технології виготовлення, а також наявність творчих завдань дає можливість учителю здійснювати диференціацію і оптимізацію трудової діяльності молодших школярів.

У процесі опанування навчальним матеріалом, визначеним програмою з трудового навчання початкових класів, учні мають оволодіти відповідним комплексом знань і вмінь, мати достатній рівень підготовки до навчання у середній ланці [38, 31].

У галузі забезпечення соціальної активності учнів на уроках трудового навчання учні повинні знати:

значення праці людей найпоширеніших професій, традиції українського народу, пов'язані з трудовою діяльністю;

організацію робочого місця, культуру праці;

початкові політехнічні поняття, види технічних моделей;

Учні повинні вміти:

· готувати своє робоче місце;

· використовуючи знання з інших предметів, виготовляти наочно-дидактичні матеріали за програмою початкових класів;

· контролювати трудову діяльність, об'єктивно оцінювати власні вироби та результати праці інших учнів [14, 86-87].

Стимулювання соціальної активності учнів найбільш сприятливе у роботі з учнями початкових класів. Особиста активність, як міцний фактор, що стимулює діяльність, характеризується такими особливостями:

позитивною емоцією щодо діяльності («навчання подобається»);

наявність пізнавальної сторони цієї емоції («мені цікаво знати»);

вираження безпосереднього мотиву, що є типовим для самої діяльності [20, 3].

На кожному уроці праці є можливість створення ситуації інтересу до навчання: вдало підібраний об'єкт праці; естетично виготовлений зразок виробу; демонстрація іграшки, моделі; цікаві творчі завдання; заохочення до участі у виставках, конкурсах, змаганнях; використання загадок, казок, зміст яких має безпосередній зв'язок із темою уроку тощо.

У процесі формування соціальної активності педагоги використовують методи стимулювання обов'язку і відповідальності. Вчитель початкових класів користується ним рідше ніж іншими методами, але, виховуючи дитину, не можна забувати, що в майбутньому їй потрібно жити не тільки за стимулом «хочеться», а й за стимулом «треба».

Роз'яснюючи і втілюючи в життя виховну мету уроку, наприклад: виховувати учнів економно витрачати матеріали, бережно ставитися до результатів праці інших людей, поважати людей праці, вчитель поступово здійснює стимулюючий вплив на усвідомлення учнями свого обов'язку і відповідальності [20, 4].

Вимоги до організації робочого місця, додержання правил безпечної роботи і культури праці, до обов'язків чергових стимулюють певний упорядкований, системний хід діяльності учнів, їх відповідальність. Виконання цих вимог привчає молодших школярів до трудової дисципліни і, навпаки, відсутність або недодержання їх знижує ефективність навчально-трудового процесу.

Активізації трудової активності сприяє самостійна робота учнів над виготовленням виробу. При цьому вчитель стежить за діяльністю всього класу й кожного окремого учня, слідкує за прийомами виконання завдання, додержуванням правил безпечної роботи і культури праці. Якщо неправильно виконує завдання один або декілька учнів, учитель дає індивідуально додатковий інструктаж. При наявності помилок у більшій частині класу вчитель припиняє роботу і проводить інструктаж фронтально, пояснюючи допущені помилки і шляхи їх виправлення. Вказуючи на помилки, вчитель не виконує роботу за учнів, а тільки керує їх діями. Надмірна опіка вчителя заважає вихованню самостійності в учнів, тому індивідуальна допомога потрібна в разі необхідності, щоб вивести дитину знову на сходинку «самостійної стежини» [24, 43].

На уроках трудового навчання використовуються різні форми практичної роботи учнів, зокрема: фронтальна, парна, групова, колективна (залежно від кількості учнів, задіяних у виконанні трудового завдання). Цікаві уроки проводяться у формі ділової гри чи змагання.

Під час виконання нескладних практичних завдань методисти рекомендують використовувати музичний супровід, так звану функціональну музику, яка виконує певну функцію - створює на уроці позитивний емоційний фон трудового процесу, підвищує настрій учнів, їх працездатність. Звичайно, музика має бути мелодійною і без надмірного звучання. Якщо вчитель бачить, що учні стомлюються, то проводить з ними фізкультхвилинку [15, 31].

Школярам, які раніше всіх виконали завдання, вчитель радить ще додатково попрацювати над удосконаленням своєї роботи, наприклад, зміцнити виріб надійнішим кріпленням, оздобити виріб, придумати йому назву, а також в разі потреби допомогти своїм однокласникам.

Формуванню соціальної активності у процесі трудового навчання сприяють і екскурсії, які в трудовому навчанні початкової школи розглядаються як форма організації навчально-виховного процесу. Проведення екскурсії на виробництво сприяє зміцненню зв'язків з життям, так як учні знайомляться з працею дорослих не з книг, не з розповіді вчителя, а безпосередньо в робочій обстановці. Спостереження, які проводять учні в ході екскурсії, поглиблюють зацікавленість їх до праці, розширюють політехнічний світогляд. Школярі знайомляться з різними професіями та працею людей цих професій, а це певним чином, сприяє професійній орієнтації їх до свідомого вибору життєвого шляху.

Основна мета екскурсії - збагатити (розширити, поглибити) чуттєве п логічне пізнання дітей, їхній соціальний досвід, сприяти розвитку мислення, уяви. Кожна екскурсія має бути пов'язана зі змістом програмного матеріалу, мати конкретне навчальне завдання. Програма з трудового навчання в початкових класах має політехнічну направленість, з її змістом пов'язані екскурсії на ряд виробництв: парк сільськогосподарських машин, ферму, сад, город; швейну фабрику або майстерню з пошиття одягу; будівельний майданчик; друкарню; столярну та слюсарну майстерні [25, 12].

Профорієнтація для учнів молодшого шкільного віку також сприяє розвитку трудової активності останніх. Провідні методисти вважають, що підготовчу роботу (пропедевтику) до вибору професії потрібно проводити ще в початковій школі. Там, де вона не проводиться, може дійти навіть до комічних наслідків, як на одній із центральних передач. Запитали в учениці про те, ким працює її батько, і школярка не змогла відповісти. На запитання «Якою роботою займається батько?» - була відповідь: «Підмітає кімнату». Після з'ясування виявилось, що її батько спеціаліст вищого розряду, майстер з пошиття взуття.

Підготовча робота з профорієнтації в початкових класах має бути направлена на ознайомлення з професією як результатом розподілу праці в суспільстві, з відмінністю в предметах, знаряддях, умовах і характері праці людей різних професій та суспільною значимістю кожної професії. А також на роз'яснення змісту основних напрямків життєдіяльності: природа, люди, інформаційні знаки, техніка, художні образи [36, 31].

Вже на першому вступному занятті роз'яснюючи першокласникам про суть праці в житті людини, вчитель зосереджує їхню увагу на ставленні людей до роботи, дає уявлення про розподіл праці в суспільстві. Наводить конкретні приклади з життя місцевого заводу, фабрики, підприємства або кооперативного чи фермерського господарства. Знайомлячи учнів з різними професіями, в тому числі з професіями їх батьків, приводить дітей до висновку, що праця всіх людей дуже важлива і почесна.

У процесі навчально-трудової діяльності вчитель ознайомлює дітей з професіями, які близькі до теми, що вивчається. Так, вивчаючи графічну грамоту, прийоми розмічання, доцільно згадати професію кресляра; працюючи з тканиною, бажано ознайомити дітей з професіями прядильниці, ткалі, швачки; з деревиною - столяра, лісника; з дротом, фольгою - сталевара, прокатника, карбувальника. Під час конструювання різних моделей машин вчителю доцільно ознайомити учнів з професіями конструктора, слюсаря-складальника, пілота, машиніста підйомного крану, екскаваторника, бульдозериста, водія транспортних машин, а також із сільськогосподарськими професіями: тракториста, комбайнера, оператора.

Більш доступнішою і цікавішою буде інформація вчителя про різні професії, якщо використовувати при цьому демонстрування діафільмів, кінофільмів [41, 96-97].

Досить цікавими можуть бути при цьому зустрічі на виробництві і в школі з новаторами виробництва, працівниками різних професій (в тому числі й батьками учнів). Досвідчені працівники ознайомлюють школярів зі своїми досягненнями, демонструють зразки продукції, яку вони випускають (в натурі чи фотознімках), розповідають про її значення в житті людини. Учні, в свою чергу, розповідають про досягнуті успіхи в навчанні, вручають їм свої подарунки, виготовлені власними руками на уроках праці.

Під час зустрічі з виробничниками (або й напередодні, даючи направленість розповіді) бажано поставити перед ними конкретизуючі запитання:

Яка роль вашої професії в процесі виробництва?

Яке значення для роботи мають знання, творчий підхід до праці?

Як машини, механізми полегшують роботу?

Які раціоналізаторські пропозиції вами внесено в процесі виробництва? [9, 32].

Сприятиме профорієнтаційній пропедевтиці підготовка і оформлення учнями альбому чи стенда «Професії наших батьків», а також анкетування батьків молодших школярів.

Позаурочна робота з трудового виховання, розвитку технічної творчості є складовою частиною навчально-виховного процесу, продовженням і розвитком розвитку соціальної активності, яка проводиться на уроках трудового навчання відповідно з програмою. Завдання позаурочної роботи в усіх її формах полягає у тому, щоб залучити учнів до активної участі в суспільно корисній діяльності, в розвитку індивідуальних інтересів, нахилів і здібностей [40, 59].

Позаурочна робота з трудового навчання й виховання будується на основі спільних принципів навчання і виховання школярів. Разом з тим при організації різних видів позаурочної роботи необхідно врахувати такі спеціальні принципи:

добровільність у виборі учнями тих чи інших форм і конкретного змісту позаурочної роботи з урахуванням їх особистих інтересів;

масовість позаурочної роботи;

опора на самостійність, індивідуальність та ініціативу учнів у створенні різних гуртків і в проведенні масових позакласних заходів;

суспільно корисна спрямованість і творчий характер різних видів позакласної роботи;

підпорядкування всіх позаурочних занять загальним завданням навчально-виховної роботи [37, 321].

Проведення систематичної і цілеспрямованої роботи з розвитку дитячої технічної творчості можливе тільки з урахуванням специфіки, кількісного і вікового складу учнів, матеріальної бази, кваліфікації педагогічних кадрів.

Широкі можливості залучення школярів до соціальної активності та творчої діяльності мають масові форми позаурочної роботи, які займають чільне місце у системі виховного процесу в початковій школі. До масових форм роботи з трудового виховання відносяться бесіди і розповіді про працю дорослих, зустрічі з виробничниками, перегляд діафільмів і кінофільмів про виробництво, екскурсії, читання науково-популярної літератури, спортивно-технічні змагання і конкурси, виставки дитячих робіт, свята та ранки.

1.2 Методичні рекомендації до проведення уроків роботи з природним матеріалом

Робота з природним матеріалом має велике значення для естетичного виховання дітей, прищеплення їм художнього смаку, розвитку творчих здібностей, уявлення. Завдання роботи з природним матеріалом - пробудити у дітей любов до рідної природи, сприяти вихованню у них патріотичних почуттів. Робота з природним матеріалом сприяє і формуванню у школярів дбайливого ставлення до природи.

Зустріч з природою розширює уяву учнів, удосконалює їх уміння уважно спостерігати різні явища. Великий вплив має робота з природним матеріалом на розумовий розвиток дитини, на розвиток її мислення. Праця по виготовленню виробів з природного матеріалу сприяє розвитку особистості дитини, вихованню її характеру.

Розглянемо деякі види природних матеріалів, що найбільш часто використовуються для різноманітних виробів на уроках трудового навчання.

Жолуді зустрічаються на півдні ї в середній полосі нашої країни. Збирають жолуді восени. Зберігають в прохолодному і не дуже сухому приміщенні. При тривалому зберіганні в сухому приміщенні вони дуже висихають, оболонка стає крихкою і працювати з таким матеріалом важко. Збирають і жолудеві чашечки - плюски.

Каштани збирають восени після повного їх дозрівання, бо передчасно зірваний каштан при висиханні зморщується.

Листя використовують для виготовлення об'ємних іграшок з природного матеріалу, а також для аплікації. Заготовляють листя протягом року. Весною можна заготовити листя з ніжним світло-зеленим забарвленням, влітку листя потемнішає, а осінь дасть найбільш багату палітру фарб. Але збирати листя треба обережно, не пошкоджуючи насадження.

Підготувати листя до зберігання можна по-різному: засушити його під пресом або висушити гарячою праскою. Засушують листя під пресом так: заготовляють малопроклеєний папір (обгортковий, газетний, фільтрувальний). Складають аркуші паперу вдвоє у вигляді книжки і між ними вкладають листя. Книжки з рослинами складають одна на одну. На верхню книжку кладуть лист фанери або дошку і вантаж 10-15 кг. Другий спосіб, що дозволяє швидко одержати засушені рослини, полягає ось в чому: на газетний папір, складений в кілька разів, кладуть листя і зверху прикривають однією газетою. Потім прасують гарячою праскою, перевертаючи листя. Висихає листя при такому способі за 2-3 хв. Зберігають засушене листя в конвертах в теплому, але не дуже сухому приміщенні.

Виготовлення виробів. Різноманітні вироби можна виготовляти з шишок, жолудів, каштанів, горіхів тощо з використанням допоміжних матеріалів: кольорового паперу, пір'я, засушеного листя, насіння, гілочок, пластиліну. Для роботи, окрім матеріалів, потрібні найпростіші інструменти: шило, ніж, ножиці, голка, пензлик, кусачки, круглогубці, ручні лещата, свердла, буравчики. Всі ці інструменти використовуються і при обробці паперу, картону, тканини, деревини, металу, пластичних мас.

В процесі виготовлення виробів з природного матеріалу часто доводиться свердлити або проколювати отвори, надрізати та перерізати. При роботі з жолудями, каштанами та лісовими горіхами слід намагатись якомога менше пошкоджувати оболонку. Для цього треба, щоб шило чи ніж, яким виконується робота, були гостро заточені. Просвердлювати жолуді, каштани краще не шилом, а свердлом. Для закріплення свердла і виконання операції можна використати ручні лещата. Прорізувати отвори в свіжому каштані чи жолуді треба обережно тому, що ніж, якщо до нього прикласти значні зусилля, може проскочити в м'якоть і зробити великий розріз або розламати шкаралупу. Робота з сухими жолудями і каштанами складніша. Особливо обережно необхідно поводитись з крихкою і ламкою шкаралупою. Ніж і свердло повинні бути гострими, а виконувати роботу треба обережно, без сильного натиску на інструмент. Деталь, яку вставляють в отвір, просвердлений в каштанові чи жолуді, слід приклеїти.

При виготовленні виробів з шишок в них доводиться свердлити отвори або й обрізати на певну довжину, надавати потрібної форми. Якщо треба, щоб після висихання шишка не розкрилась то спочатку її обмотують стрічкою, а вже потім падають бажаної форми і сушать. Після висихання шишку обов'язково покривають столярним клеєм.

З'єднують окремі деталі з шишок за допомогою шипів та клею. Для шипів обов'язково свердлять отвори. Просвердлити шишку, особливо ялинову, дуже не просто. Ялинові шишки мають крихкі лусочки, тому свердлити їх треба обережно. З боків легше свердлити нерозкриті шишки. В розкритій луска стирчить в різні боки і при свердлінні ламається, а вставлені деталі тримаються погано. Якщо треба закріпити деталі під лускою, то досить глибше вставити деталь під луску і залити клеєм. В цьому разі деталь буде триматися міцно. На столярному клеї виконують всі шипові з'єднання, але, якщо його немає, можна взяти клей ПВА.

При роботі з грецьким горіхом його обережно розколюють ножем на дві половинки. Склеюють половинки горіха столярним клеєм або ПВА. Готові вироби з природного матеріалу покривають безколірним олійним лаком.

Робота з соломкою. Соломка - ще один цікавий природний матеріал, який дає великі можливості для фантазії і творчості. Із соломки виготовляють найрізноманітніші вироби: картини і панно, прикрашають вироби з деревини, виготовляють фігури людей, тварин, птахів, плетуть і т.д.

Серед видів декоративно-прикладного мистецтва найбільш простим за технологією виконання і доступним за матеріалом для учнів початкових класів є аплікація соломкою. Для аплікації вибирають солому різних зернових культур. Кращою є солома вівса, жита, пшениці, рису. Кожен її вид має свої особливості.

Житня солома найбільш міцна і цупка. Гладенькі стебла в ній довгі, однакової товщини, мають красивий золотавий відтінок.

Пшенична солома за кольором світліша житньої, менш міцна, але еластичніша. Гладенькі стебла в ній короткі і сильно потоншуються в напрямку до колоска.

Вівсяна солома блідо-золотистого відтінку, дуже еластична і легка в роботі.

Солома з рису сама тонка і міцна, завдяки чому вона найкраще підходить для виготовлення різних фігурок.

Соломку краще брати із снопів, одержаних при збиранні врожаю на пришкільній ділянці, або збирати на узбіччі полів, обережно зрізуючи чи вириваючи з корінням. Соломка після комбайна зім'ята і для роботи непридатна. У зібраній соломці відрізують вузли і зчищають з стебел листя. Потім її сортують за довжиною і сортами зернових культур, зв'язують в окремі пучки і складають в коробки. В такій упаковці соломка зберігається дуже довго, не змінюючи своїх властивостей.

Підготовка соломки до роботи полягає в наступному. Розрізану і очищену соломку кладуть у ванночку і заливають кип'ятком. Через 15-20 хв. вона стає еластичною. Соломку витягують з води, промокають ганчіркою або газетним папером і розрізають уздовж ножицями, ножем або скальпелем. Гострий кінець ножа вводять у середину стебла, тримаючи ніж лезом вгору, і переміщають його вздовж соломки до кінця. Розрізану соломку прасують розігрітою праскою спочатку з внутрішнього боку, а потім з зовнішнього - лицьового. Прасувати соломку слід на твердій основі: кускові фанери, чистій дошці, складеному в кілька шарів папері.

Колір соломки можна змінити кількома способами. Перший - це прасування соломки гарячою праскою. Інший спосіб - фарбування соломки аніліновими фарбниками. Іноді необхідно мати соломку білого кольору. Для цього можна, наприклад, залити соломку кип'ятком і поставити на вогонь. Через кілька хвилин вода пожовтіє і її зливають, а в посудину заливають чисту. Так повторюють 4-6 разів.

Жовтий колір соломки можна одержати, якщо в киплячу воду добавити харчову соду. Колір соломки залежить від часу кип'ятіння.

Основним робочим інструментом для аплікації соломкою є скальпель або ніж-різець. Крім того, необхідні ножиці, пінцет, шило, шліфувальна шкурка. Для наклеювання соломи на основу застосовують клей ПВА. За основу можна використовувати різні матеріали: багатошарову фанеру, дощечки різних порід дерев, картон, оксамитовий папір.

Відповідно до рисунка підбирають основу, на яку потім накладають соломку. Цю роботу можна виконувати різними способами. В початкових класах аплікацію виконують готовими деталями (соломка, наклеєна на папір). Послідовність роботи така. Спочатку рисунок переводять на основу, а потім - на тонкий папір. Для цього беруть два аркуші кольорового копіювального паперу і складають фарбувальними боками один до одного, а між ними вкладають аркуш тонкого паперу. Зверху кладуть рисунок і переводять. На тонкому папері рисунок переведеться з двох боків. Перед наклеюванням соломки на папір всі деталі нумерують і визначають, в якому напрямку буде розміщена соломка. Приклеюють соломку до паперу з невеликим припуском. Після сушки деталь обрізають по контуру.

Інший спосіб аплікації соломкою полягає в накладанні кожної окремої соломинки на основу. Спочатку на неї переводять рисунок, потім нарізають соломку кусочками бажаної довжини і ширини, покривають зворотний бік клеєм і приклеюють до основи.

Загалом методика роботи із природними матеріалами передбачає багатоступеневу підготовку до уроків з боку вчителя. До цього процесу можна залучити батьків. Саме заняття - це показ вже готового надбання, творчий «концерт» класу, якому передує велика робота з підготовки.

1.3 Загальні вимоги до уроків

Якщо уроки роботи з природним матеріалом добре сплановані, збагачені цікавим матеріалом, якщо учні на уроках активно думають, творчо працюють, то завжди у кожного учня вироби виходять надзвичайно цікавими.

Досягнення корисно демонструвати учням, батькам, вчителям. З цією метою в школі щорічно проводять виставки дитячих виробів, які потім відправляють до районного фестивалю дитячих виробів.

Від кожного класу на виставку можуть попасти 1-2 дитячі роботи. Багато вчителів, особливо початкових класів, приготовляють виставку свого класу до свят або ж до кінця навчального року. В цих виставках приймають участь майже всі діти класу. А тому, в початкових класах, дуже важливо частіше показувати учням, чого вони досягли і чому навчилися. З цією метою учителі в кінці кожного уроку демонструють кращі вироби, встановлюють на задній стіні класу відкриті полички, стелажі, де розміщуються дитячі вироби. Нецікаві, або нестаранні роботи виставляти не потрібно. Вчитель повинен дивитись, щоб кожний учень класу хоча б один раз на рік був учасником такої виставки, щоб вона не підносила досягнення одних і тих самих учнів.

Кращі роботи учитель за допомогою учнів відбирає для показу на святкових або звітних виставках. Підсумкові експонати повинні бути показані учням, як важливі події в їх житті.

Встановлюється така виставка більш урочисто. Порядок її відкриття продумується кожним учителем особисто, зовнішнє оформлення повинно бути не буденним, а більш святковим.

Краще всього, якщо в школі є кімната для проведення подібних виставок, тоді кожна з них могла б проводитись стільки часу, скільки потрібно для цього, щоб могли її всі подивитись.

Цією кімнатою може користуватись кожний клас по черзі, навіть можна проводити об'єднану демонстрацію досягнень декількох класів.

Методика викладення міцно пов'язана з самою темою уроку.

А також насамперед пов'язана із знанням об'єкту дії (дитини) до якого вона застосовується.

Одна із основних задач уроків роботи з природними матеріалами - розвиток творчого мислення учнів, тому необхідно перш за все турбуватися не про те, щоб діти створили якійсь виріб, а про те, щоб в процесі роботи у них розвивалося визначення якості особистості і розуму. Окрім цього на уроках роботи з природними матеріалами не менш важливе значення має наявність в учнів наступних здібностей:

Уміння сприйняти дійсність і конструювати образ, уяву.

Художньої інтуїції, чутливості до здорової форми, гармонійності деталей.

Критичності, гнучкості та оригінальності мислення.

Пізнавальної самостійності та активності.

Відомо, що розвиває те навчання, яке засноване на активності, самостійності та ініціативі учнів. Але для того, щоб ці якості могли проявитись у роботі, на уроках необхідно створити відповідні умови, застосовувати відповідні цим умовам методи та прийоми навчання.

Робота за зразком спонукає дітей до механічного засвоєння матеріалу і стає серйозною перешкодою у розвитку дітей.

Розглянемо в якості приклада бесіду на уроці аплікації з листя (1 клас).

Це тема одна з традиційних в початковій школі, вона містить в собі великі пізнавальні і розвиваючі можливості для учнів. Але для досягнення поставленої мети, урок повинен бути відповідно побудований.

Порівняємо 2 види організації даного заняття.

Поширений на практиці варіант, коли кожна дія учнів на уроці підкорена суворому керівництву.

У вступній бесіді, учитель використовуючи зразок, пояснює з яких частин складається виріб, повторює, як діти це запам'ятали; далі розповідає, як його можна зробити, після чого кожен учень створює аплікацію.

В результаті чого діти засвоюють будову виробу, деякі прийоми його виготовлення, розвивають та удосконалюють навички роботи з природними матеріалами.

Але ця тема може дати значно більше в емоційно-естетичному і інтелектуальному розвитку учнів, якщо в хід уроку ввести окремі розвиваючі елементи.

Перш за все це - органічне, звичайне для даного заняття коло знань та понять, які дітям необхідно засвоїти.

Бесіда такого варіанта уроку може будуватися таким чином.

Спочатку вчитель акцентує увагу дітей на емоційному сприйнятті зразків, підбираючи для показу вироби різноманітні по формі, розміру, матеріалу та призначенню.

Потім учні за допомогою вчителя аналізують властивості та закономірності виробів. Також при першому спостереженні зразків учні дивуються невичерпаному різноманіттю цих однакових по загальному призначенню та будові виробів. Це для дітей важливе відкриття.

Наступне, що вони повинні зрозуміти в результаті бесіди - як ця закономірність проявляється у виробах. Вчитель не диктує цих законів, а навчає дітей розмірковувати.

Якщо на цьому занятті учні дістануть створити виліпити виріб з більш конкретним призначенням, це змусить їх більш активно продумувати всі сторони виконуваного виробу:

форму;

величину;

забарвлення.

На обговорення прийомів художнього рішення виробів вчитель звертає увагу в зв'язку з розглядом та аналізом предметів в цілому, так як художнє вирішення їх не відокремлене від інших якостей, та навіть визначає всі інші сторони виробів.

Діти повинні зрозуміти, що не зовнішні прикраси роблять виріб художнім, а краса пропорцій.

Також на занятті важливий емоційний підйом, котрий в першу чергу прямує від вчителя. Такий підйом, як правило, не можливо створити штучно, тому вчитель повинен підбирати для показу зразки таких виробів, які подобаються йому самому, інакше він не зможе про них розповідати з захопленням і захопити учнів ідеєю уроку. Звісно, при цьому потрібно уникати надмірності. Відчуття міри, гармонійність всіх частин уроку, доцільність кожної фрази та інтонації це головні вимоги, котрі забезпечують його естетичність.

2. Аналіз проблеми з методичного боку

2.1 Методика проведення занять

Для кращого окреслення методики проведення занять продемонструємо методичний хід уроку. Загалом, урок трудового навчання в початкових класах може складатися з таких основних етапів:

· організація учнів;

· виклад нового матеріалу;

· самостійна робота учнів;

· підбивання підсумків;

· прибирання робочих місць.

Будемо користуватись методикою, яка не виділяє окремо перевірку навчальних досягнень учнів, тому органічно вписуємо її там, де вона необхідна, в інші етапи уроку. Пропонуємо короткий план-конспект уроку формування умінь і навичок роботи з природними матеріалами в 1 класі за темою: «Виготовлення аплікації з листя».

Як бачимо з календарного плану, такий урок приходить на закріплення первинних умінь і навичок, тобто практичне вивчення кожної технологічної операції вже відбулося.

Головне завдання такого уроку полягає у формуванні вмінь і навичок, проте цей процес не може проходити без збагачення учнів деяким обсягом знань. Метою нашого конкретного уроку стане розширення уявлення учнів про елементи дизайну; вправляння у оздобленні аплікації; виховання любові та поваги до традицій українського ужиткового мистецтва.

План-конспект уроку

І. Організація учнів.

ІІ. Виклад нового матеріалу.

ІІІ. Самостійна робота учнів.

ІV. Підбиття підсумків.

V. Прибирання робочих місць.

Хід уроку

І.

1. Перевірка присутніх, робочого одягу, матеріалів для роботи.

2. Роздавання заготовок (аркушів кольорового картону).

ІІ.

1. Актуалізація опорних знань учнів.

2. Налагодження зв'язків нового матеріалу з вже вивченим.

3. Узагальнююча розповідь про історію декоративного ужиткового мистецтва України.

4. Перевірка засвоєння знань учнями.

ІІІ.

1. Самостійну роботу організовуємо методом змагання, щоб учні ділились своїм досвідом, допомагали товаришеві.

2. Підбиття підсумків змагання.

ІV.

1. Обхід робочих місць, словесне оцінювання виробів з мотивуванням.

2. Відбір і демонстрація кращих робіт.

V.

Прибирання робочих місць організовується, як змагання за чистоту робочого місця.

Отже, як бачимо, методика проведення заняття з природними матеріалами передбачає не лише самостійну роботу учнів (хоча вона має займає визначне місце на уроці). Якість уроку також залежить від реалізації поставленої мети, теоретичних відомостей та практичних навичок, які демонструє вчитель.

2.2 Авторські пропозиції

природний матеріал урок трудовий

У станині розглянуто природу як джерело розвитку дитячої творчості в дизайні. Дитяча творчість може реалізуватись у роботі з природним матеріалом, який здирається під час екскурсій, подорожей у природне середовище. Рослинні плода, листя, квіти, коріння дерев та кущів, пір'я, мушлі, камінці тощо, після спеціальної обробки - матеріал для дитячих дизайнерських робіт.

На кожному етапі розвитку суспільства домінують певні орієнтири для виховання підростаючого покоління.

У наш час найактуальніша проблема всіх цивілізованих країн полягає в оптимізації взаємодії людини-суспільства-природи. Саме в молодшому шкільному віці здійснюється найбільш інтенсивне формування відносин до світу, що поступово перетворюються у властивості особистості. Почуття краси природи створює в дитині особливі емоційно-психічні стани, збуджує безпосередній інтерес до життя, загострює допитливість, мислення, пам'ять. Однак відчуття краси, розуміння природи не приходить саме собою. Його потрібно виховувати з раннього дитинства, коли інтерес до довкілля особливо великий.

Слід зазначити, якими б захоплюючими й цікавими не були розповідь учителя й матеріал навчальної книжки, природа у всій своїй красі й неповторності відкривається перед учнем лише тоді, коли він сприймає її безпосередньо. Дослідження показують, що молодші школярі насамперед виявляють турботу про ті об'єкти, які бачили, про які мають чимало відомостей. Але не відразу дитина вміє вловлювати це безмежне багатство форм, фарб, властивостей об'єктів природи, переносити свої почуття словом, малюнком, творчою працею, відтворити уявні образи у виробах із дерева, глини, паперу тощо. Певна річ. значна роль належить екскурсіям до лісу (парку, водойми), урокам серед природи, коли учні спостерігають за змінами як у живій, так і в неживій природі та за працею людей, перевіряють прикмети про зміну погоди, з'ясовують особливості пір року, обстежують і виявляють рослини й тварин з найближчого оточення, які потребують охорони.

Широкий простір для дитячої творчості забезпечують й інші види природничих завдань: виготовлення гербаріїв дикорослих рослин, альбомів, книжок-розкладок про рослини й тварини, виготовлення поробок й аплікацій із природного матеріалу.

Виявлення здібностей, нахилу до творчої праці одна з основних задач у вихованні дітей. Зустрічі з природою під час екскурсій, прогулянок у ліс. поле, водойму розширюють дитячі уявлення, вдосконалюють уміння помічати, зберігати цілісність побаченого й почутого. Зібраний під час екскурсій природний матеріал - це рослини. їх плоди, насіння, квіти, пір'я птахів, черепашки молюсків, камінці тощо. Дорослі допомагають дітям у збиранні природного матеріалу, звертаючи увагу на правильне бережне ставлення до всього живого: обережно брати квіти, плоди, листя дерев, кущів, цікаві корінці, щоб потім з них виготовити прекрасні композиції, чудові іграшки.

Робота дітей з виготовлення композицій, поробок із природного матеріалу починається з засвоєння способу виконання за зразком, зробленим учителем наперед. Діти аналізують структуру виробу, спосіб з'єднання частин, планують хід роботи. При цьому вчитель пропонує дітям створити декілька композицій з опорою на зразок. Після успішного засвоєння виготовлення композиції за зразком можна перейти до виготовлення виробу за малюнком, фотографією, кресленням.

Загальний аналіз роботи по дизайну з природного матеріалу має таку послідовність: аналіз зразка композиції, іграшки: планування ходу послідовної роботи: вибір засобу з'єднання частин: підбір інструментів, матеріалу: виготовлення композиції: аналіз й оцінка виробу. Праця по дизайну з природним матеріалом сприяє всебічному розвитку дитини.

Так. першокласники виконують прості композиції, поробки, іграшки за зразком - розглядають зразок, аналізують його структуру, способи виготовлення. У другому класі робота ускладнюється тим. що дітям дають зображення, картинку того що вони бачили в природі й можуть виготовити. У третьому й четвертому класі вже без попереднього аналізу діти виготовляють виріб за завданням чи власним замислом. Під час роботи з природним матеріалом у дітей розвивається увага, підвищується її стійкість, формується довільна її форма.

Поробки з природного матеріалу значною мірою задовольняють допитливість дітей, бо дизайн - завжди новизна, творчий пошук, можливість прагнути й досягати більш досконалих результатів. Позитивний емоційний настрій дітей під час виготовлення виробу за власним дизайном, радість спілкування в сумісній праці дуже важливі для здоров'я й загального розвитку дитини.

Потрібно зауважити, що дизайн вимагає певних вольових зусиль, спритності дій. які на початку були невпевнені й не точні. Рухом руки дитина може зіпсувати виріб, але в процесі систематичної наполегливої праці насувається впевненість, спритність і точність рухів у дії.

Все це розвиває сенсомоторику дитини - узгодженість у роботі думки, очей і руки, удосконалює координацію рухів. Так поступово утворюється система спеціальних знань, умінь, навичок. Під час праці по дизайну з природним матеріалом формується уміння контролю й самоконтролю, оцінка власної діяльності та діяльності інших учнів. Праця може бути індивідуальною, у парах і групою. При цьому діти зустрічаються з необхідністю не тільки аналізувати зразок і планувати послідовність дій. але й контролювати себе в ході роботи, співвідносити свій результат із результатом інших. Результати праці позитивно, схвально оцінені вчителем, батьками викликають у дітей емоції, прагнення виконати ще краще й більше робіт. На перших порах найдоступнішим природним матеріалом можуть бути шишки і хвоя сосни, горішки ліщини. жолуді, кора берези, дуба. липи, листя різних порід дерев і кущів, квіти.

Щоб допомогти дітям у виготовленні виробів із природного матеріалу, заохотити й залучити їх до праці по дизайну, вчителю треба показати найкращі, найцікавіші роботи, які вже виготовлені.

При цьому дуже важливо використовувати й художню літературу. Діти молодшого шкільного віку відрізняються емоційністю сприйняття, захопленням художніх образів джерел знань, натхнення, мудрості, що впливають на розум дитини її естетичні почуття, збагачуючи їх розвиваються художні смаки. Літературні твори про природу, з яскравим образним описом природних явищ впливають на дії. збуджують фантазію, спонукають до художнього конструювання. Для дизайнерських робіт можна використати: шишки хвойних дерев придатні для виготовлення об'ємних іграшок і цікавих поробок. Вони за формою нагадують тулуб тварин, людини. Хвою сосни використовують для голок їжака, ніжок павука, вусиків метелика, кігтів кішечки, спіднички ляльки.

Шкарлупки половинок волоських горіхів застосовують як човники, візочки, черепахи тощо. Плоди каштанів придатні для виготовлення найпростіших елементів іграшок, бо мають яскраво-коричневу з блиском поверхню.

Оболонка каштана легко проколюється шилом і може бути використана для виготовлення голови або тулуба чоловічка, ляльки, гномика. Жолуді - плоди дуба різної форми і розмірів. їх збирають разом із чашечками (плюсками). Жолуді дуже зручні для виготовлення фігури чоловічків, тваринок, деталей іграшок із різних інших матеріалів. Кора берези (берест) - один із найкращих за красою та міцністю матеріалів для дизайну. У народній творчості слов'янський народів здавна славилися вироби з берези. Гілочки берези, кизилу, сосни та бузку використовують у виготовленні деталей поробок. вони пружні й не так легко ламаються. Коріння дерев, кущів можуть бути використані як деталі форм різних тварин, або навіть цілі тварини. Тут важливе образне бачення, спостережливість, якими треба навчати дітей. Дитяча фантазія в зігнутому корінні допоможе побачити восьминіга, павука, змію тощо. Листя - цікаве й дуже потрібне доповнення до зображень сюжетних картинок, крилець метелика, плавців рибок, адже вони можуть бути різноманітних форм і барв. Листя треба вміти правильно заготовляти та зберігати. Для цього їх кладуть між паперових листків і прасують теплою праскою.

Насіння - доповнення до дизайну поробок із природного матеріалу. Це можуть бути насіння дерев, квітів, овочів. Дуже поширені в дизайні кленові крилатки, з яких можна зробити крильця бабки, вушка зайчика, плавники рибки, пелюстки квітки. Ніжки тварин. їх антени добре виходять із насіння й плодів липи та насіння кавунів, дині, винограду, соняшнику тощо.

З коробок маку можна виготовити різновиди посуду, кошики, але вони вимагають обережності в роботі через тонкі й крихкі стінки, які легко ламаються.

Кукурудзяні початки. обгортки й пучки рилець чудовий матеріал для дизайну. Вони легко піддаються обробці. Відомі чудові вироби з кукурудзяних обгорток на Закарпатті й Буковині. З них виготовляють різноманітні сумки, капелюшки, килимки. Кожну обгортку розділяють вздовж на стрічки, потім скручують у шнурки і плетуть руками або сачком різне плетиво. З кукурудзяних рилець можна робити волосся, коси для ляльок. Солома дуже приємний для дизайну матеріал: вона гладенька, гнучка, духмяна. Це може бути не тільки солома пшениці або жита і вівса, але й інший дикорослих злаків.

Рогіз - росте по берегах річок, озер. Його суцвіття яскраво коричневе, бархатисте, м'яке. Цікавий матеріал для дизайну. З нього можна отримати фігурку звіряток - мишей, квітів, собачок, ведмедиків. Мох - використовують як фон для зображення пейзажу, рослинності, різних сценок - він добре приклеюється різним клеєм. Мушлі молюсків можна побачити на берегах водойм, вони цікаві за виглядом, оригінальні за формою - овальні, у вигляді гребінця, серцевидні і под. Після збирання мушлі миються щіточкою й просушуються. З них можна робити фігурки тварин і застосовувати як додатковий оздоблювальний матеріал. Для дизайнерських робіт крім природного матеріалу необхідно мати найпростіші інструменти (шило, ножиці, ніж. голка, олівець, фарби, пензлики, скло, щіпчики і под.). з'єднувальні матеріали (клей, пластилін, сірники і под.). Методика організації роботи дітей із природним матеріалом базується на принципах дидактики: від простого до складного. При цьому принцип повторюваності дій спирається на уміння, які потрібні й сформувалися в дітей раніше. Вчитель добре знає як діти відносяться до праці, чи хочуть вони і можуть працювати, він це визначає по тому, як діти сприймають завдання, наскільки самостійно сприймають ціль роботи, як її мотивують.