Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський університет імені Бориса Грінченка

Інститут психології і соціальної педагогіки

Кафедра загальної, вікової та педагогічної психології

Курсова робота

Вплив когнітивних процесів на прояви агресивності в підлітковому віці

Студентки _ІІІ курсу

Групи СПб-2-09-4.0д

Давиденко Ірини Миколаївни

Науковий керівник:

кандидат психологічних наук

Москальов М.В.

Київ - 2011



ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ 1. Теоретичні основи прояву агресивності в підлітковому віці

1.1 Поняття агресивності в психології

1.2 Загальна характеристика психічного і особистісного розвитку підлітка

1.3 Статевовікові особливості прояву агресивності у поведінці дітей підліткового віку

Розділ 2. Емпіричне дослідження прояву агресивності у підлітковому віці

2.1 Методики вивчення агресивності підлітка

2.2 Аналіз отриманих даних

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ



ВСТУП

Актуальність даної теми визначається необхідністю вирішення проблеми оптимізації взаємин підлітків між собою, впливом когнітивних процесів на агресивність в підлітковому віці та гармонізації взаємин підлітків в цілому.

Проблема агресивна поведінка в підлітковому віці є відкритою протягом всього існування людства у зв'язку з її розповсюдженням й дестабілізуючим впливом. Не слід забувати про те, що людина, пригнічена певним зарядом агресивної активності, неодмінно страждає від неї сама, причому у великій мірі. У наш бурхливий час мало хто здатен реально керувати власною агресивністю. Роздратованість і нетерплячість, які завжди супроводжують мимовільні прояви агресивності, мають неприродній, нав'язливий характер. Фактично переважаюча більшість людей є рабами власної агресивності, особливо якщо від народження вони наділені нею в значній мірі.

Підлітковий період розглядається як такий, під час якого суперечності розвитку набирають особливої гостроти. Це зумовлено специфічними явищами, що свідчать про перехід від дитинства до дорослості, що супроводжується якісною перебудовою усіх сторін розвитку особистості. Саме у цей період відбувається усвідомлення дитиною своєї індивідуальності, змінюється її ставлення до навколишнього світу, до себе, до інших людей, відбувається перебудова потреб та мотивів, поведінки. Водночас змінюються вимоги суспільства до підлітка. У зв'язку з цим підлітку необхідно погоджувати свої потреби з очікуваннями оточуючих та вимогами соціальних норм.

Погана соціалізація пов'язана із значними труднощами, котрі й стають причиною виникнення суперечностей у розвитку підлітка. Ці суперечності можуть протікати в гострій формі, зумовлюючи сильні емоційні переживання, порушення у поведінці підлітків, у їх взаєминах з дорослими та ровесниками.

Не можна заплющувати очі на таку серйозну проблему, якою є агресивність в підлітковому віці та вплив пізнавальних процесів на неї. Тому так важливо зрозуміти причини неадекватної поведінки підлітків, умов її становлення.

Даною проблемою у вітчизняній і зарубіжній психології займались З. Фрейд, А. Фрейд, Е. Фромм, А. Бандура, К. Міллер, Дж. Доллард, Л. Берковіц, О.О. Реан, Л.М. Семенюк. Серед вітчизняних науковців дану проблематику розробляли: І.С. Кон, А.Е. Лічко, К. Леонгард, Д.Б. Ельконін, Н.Я. Іванов, Б.М. Слуцкин, А.М. Яковльов, В.А. Шаповал та ін.

Мета роботи: полягає у вивченні психологічних особливостей підлітків, їх проявів та вплив на агресивність в підлітковому віці .

У відповідності з поставленою метою визначені наступні завдання:

1. Провести теоретико - методичний аналіз літератури.

2. Охарактеризувати індивідуальні психологічні особливості особистості, які проявляються у підлітковому віці.

3. Підібрати адекватні методи і методики для дослідження даної проблеми.

4. Проаналізувати отримані дані.

Об'єкт: агресивність у підлітковому віці.

Предмет: психологічні особливості прояву агресивної поведінки у підлітковому віці. Методики дослідження:

1. Методика діагностики показників і форм агресії А. Басса і А. Даркі.

2. Визначення інтегральних форм комунікативної агресивності В.В. Бойко.

3. Методика визначення рівня домагань Шварцладера.

4. Тест "Психогеометрична типологія" С'юзен Деллінгер.



Розділ 1. Теоретичні основи прояву агресивності в підлітковому віці

1.1 Поняття агресії і агресивності в психології

Споконвіку людство цікавилося феноменом агресії. Особливо це вірно для представників панівних класів, що протягом століть стурбовані практикою керування своїми підданими (підлеглими) і стратегіями спрямованого виховання законослухняних та виконавчих членів суспільства. І в наш час агресія є предметом активних науково-практичних шукань. Щорічно у світ виходять сотні статей, десятки монографій, присвячених різноманітним питанням стимуляції та приборкання агресії з використанням різних методів: від психотропних препаратів до психотехнологій прихованого управління ідеологічними орієнтаціями певних груп населення.

Неможливо уявити собі таку програму радіо - або теленовин, де не було б жодного повідомлення про якийсь акт агресії чи насильства. Статистика красномовно свідчить про те, як часто люди вбивають один одного, завдають болю і страждань своїм близьким.

Таким чином під час вивчення агресивної поведінки людини ми одразу ж зустрічаємося з серйозним і протирічним завданням: як знайти виразне та належне визначення основного поняття. Звичайно, відповідь на це питання залежить від вибору визначення агресії.

Найближчими за змістом словами до терміну "агресія" є наступні: напад, захоплення, перехід кордонів, насильство, прояв ворожості, погроза і реалізація ворожості. О.О. Реан вважає, що термін "агресія" слід використовувати у тих випадках, коли жертва прагне уникнути завдання фізичної чи моральної шкоди [14, с. 145 - 156 ].

Слово агресія походить від латинського "aggredi", що означає "нападати". Воно здавна існує в європейських мовах, однак, значення йому надавалося не завжди однакове.

До початку Х1Х століття агресивним вважалося будь-яке активне поведінка, як доброзичливе, так і вороже. Пізніше, значення цього слова змінилося, стало більш вузьким. Але, тим не менш, в сучасній психології існує проблема визначення агресії та агресивності, тому що ці терміни має на увазі велику різноманітність дій.

Людська агресивність є поведінкова реакція, що характеризується проявом сили у спробі завдати шкоди або шкоди особі чи суспільству, Уілсон трактує агресію, як фізична дія або загрозу такої дії з боку однієї особини, які зменшують свободу або генетичну пристосованість іншої особини.

Е. Фромм визначає агресію більш широко - як нанесення шкоди не тільки людині чи тварині, але і будь-якому неживому предмету [17, с. 204 ].

За визначенням Е. Фромма, крім руйнівної, агресія виконує ще й адаптивну функцію, тобто є доброякісною. Вона сприяє підтримці життя і є реакцією на загрозу вітальним потребам. К. Лоренц вважає агресію важливим елементом еволюційного розвитку.

Е Фромм пропонував розглядати два різновиди агресивної поведінки:

· доброякісну агресію

· злоякісну агресію.

Фромм вважає, що людина психологічно культурна лише в тій мірі, в якій він опиняється в стані контролювати в собі стихійне початок. Якщо механізми контролю ослаблені, то людина схильна до прояву злоякісної агресії, синонімами якої можна вважати деструктивність [16, с. 387 - 392].

Аналогічно Фроммом, в даний час психологи виділяють два види агресії та вкладають в них приблизно той же сенс:

- Конструктивна агресія (відкриті прояви агресивних спонукань, реалізовані в соціально прийнятній формі, при наявності відповідних поведінкових навичок і стереотипів емоційного реагування, відкритості соціального досвіду і можливості саморегуляції та корекції поведінки); - Деструктивна агресія (пряме прояв агресивності, пов'язане з порушенням морально-етичних норм, що містить елементи делінквентної чи кримінального веління з недостатнім урахуванням вимог реальності і зниженим емоційним самоконтролем).

У психологічній літературі часто змішують поняття агресії та агресивності. За визначенням Є.П. Ільїна, агресивність - це властивість особистості, яке відображає схильність до агресивної реагування при виникненні фрустрирующей і конфліктної ситуації. Агресивна дія - це прояв агресивності, як ситуативної реакції. Якщо ж агресивні дії періодично повторюються, то в цьому випадку слід говорити про агресивну поведінку. Агресія ж - це поведінка людини в конфліктних і фрустрирующих ситуаціях [6, с. 78-91].

За визначенням А.А. Реана, агресивність - це готовність до агресивних дій по відношенню до іншої, яку забезпечує (підготовляє) готовність особистості сприймати й інтерпретувати поведінку іншого відповідним чином. Агресивність як особистісна риса входить до групи таких якостей, як ворожість, образливість, недоброзичливість і т.д. У зв'язку з цим А.А. Реан виділяє потенційно агресивне сприйняття і потенційно агресивну інтерпретацію як стійку особистісну особливість світосприйняття і світорозуміння [18, с. 3 - 18 ].

З точки зору психофізіології агресивна поведінка - це комплексна взаємодія різних відділів нервової системи, нейромедіаторів, гормонів, зовнішніх подразників і засвоєних реакцій.

Ряд американських дослідників відзначають, що для судження про агресивність акту необхідно знати його мотиви і те, як він переживається. Алфімова М.В. і Трубників В.І. відзначають, що агресія часто асоціюється з негативними емоціями, мотивами і навіть з негативними установками. Всі ці фактори відіграють важливу роль у поведінці, але їх наявність не є необхідною умовою для агресивних дій. Агресія може розгортатися як у стані цілковитого холоднокровності, так і надзвичайно емоційного збудження. Також зовсім не обов'язково щоб агресори ненавиділи тих, на кого спрямовані їхні дії. Багато заподіюють страждання людей, до яких відносяться скоріше позитивно, ніж негативно [2, с.112-116].

Агресія має місце, якщо результатом дій є які-небудь негативні наслідки. Але не всі автори говорять про негативні наслідки агресивної поведінки, наприклад, В. Клайн вважає, що в агресивності є певні здорові риси, які просто необхідні для активного життя. Це - наполегливість, ініціатива, завзятість у досягненні мети, подолання перешкод. Ці якості властиві лідерам.

Структуру агресивної поведінки розглядали в своїх роботах І.К. Заградова, Н.Д. Левітов, А.К. Осинский: [21, с. 129 - 136 ].

Таблиця 1.1. Структура агресивної поведінки

За спрямованісттю:	За ступенем враженості:
Агресія, спрямована зовні;	Пряма агресія;
Аутоагресія - спрямована на себе.	Непряма агресія.
За цілями:	За наявності ініціативи:
Інтелектуальна агресія;	Ініціативна агресія;
Ворожа агресія;	Оборонна агресія
За методом вираження:
Фізична агресія;
Вербальна агресія.

Тепер визначимо, що таке агресивна дія і агресивна поведінка, агресивність, тому часто в ці поняття вкладають один і той же зміст. Агресивна дія - це прояв агресивності, як ситуативної реакції. Якщо ж агресивні дії періодично повторюються, то в цьому випадку слід говорити про агресивну поведінку. Сама ж агресивність має на увазі ситуативне, соціальний, психологічний стан безпосередньо перед або під час агресивної дії. Так само хочеться відзначити, що кожна особистість повинна мати певний ступінь агресивності, так як агресія є невід'ємною характеристикою активності й адаптивності людини [19, с. 23].



1.2 Загальна характеристика психічного і особистісного розвитку підлітка

Підлітковий вік охоплює період від 11 --12 до 14--15 років, що відповідає середньому шкільному вікові, тобто 5--9 класам сучасної школи. У цей період в особистості дитини відбуваються складні і суперечливі зміни, на підставі чого його ще називають важким, критичним, перехідним. Така оцінка зумовлена багатьма якісними змінами, які нерідко пов'язані з докорінним ламанням попередніх позицій, особливостей активності, інтересів і стосунків дитини. Відбуваються вони за порівняно короткий час, здебільшого бувають несподіваними і надають процесові розвитку стрибкоподібного, бурхливого характеру. Майже завжди ці зміни супроводжуються появою у підлітка суб'єктивних труднощів. Ускладнюється і його виховання, оскільки підліток не підкоряється ефективним щодо молодшого школяра впливам дорослих, у різних формах проявляє непослух, опір і протест (упертість, грубість, негативізм, замкненість).

Підлітковий вік називають перехідним і тому, що у цей період відбувається перехід від дитинства до юності, від незрілості до зрілості. Ця особливість проявляється в фізичному, розумовому, моральному, соціальному та духовному розвитку особистості [10, с. 45 - 48 ].

Вже більше століття ведеться дискусія про те, якими факторами зумовлений психічний та особистісний розвиток підлітка: біологічними чи соціальними. Проблема біологічного чинника пов'язана з тим, що саме на цей вік припадають кардинальні зміни в організмі дитини, розгортається процес статевого дозрівання.

Підлітковий вік характеризується швидким, нерівномірним ростом і розвитком організму. Відбувається ствердіння скелета, вдосконалюється м'язова система. Однак нерівномірність розвитку серця і кровоносних судин, а також посилена діяльність залоз внутрішньої секреції часто спричинюють тимчасові розлади кровообігу, підвищення тиску, напруження серцевої діяльності, посилення збудливості дітей, що виражається у нервозності, швидкій втомі, запамороченнях і підвищеному серцебитті. Нервова система підлітка ще не зовсім готова витримати сильні, тривалі подразники, часто перебуває під їх впливом у стані загальмованості або сильного збудження [11, с. 54 - 59 ].

Вчений А.П. Краківський називає наступні вікові особливості підлітка:

1. потреба в гідному становищі в колективі однолітків, у родині;

2. підвищена стомлюваність;

3. прагнення мати вірного друга;

4. прагнення уникнути ізоляції, як у класі, так й у малому колективі;

5. підвищений інтерес до питання про "співвідношення сил" у класі;

6. прагнення відмежуватися від усього підкреслено дитячого;

7. відсутність авторитету віку;

8. відраза до необґрунтованих заборон;

9. сприйнятливість до промахів учителів;

10. переоцінка своїх можливостей, реалізація яких передбачається у віддаленому майбутньому;

11. відсутність адаптації до невдач;

12. відсутність адаптації до положення "гіршого";

13. тенденція віддаватися мріянням;

14. острах опоганення мрії;

15. яскраво виражена емоційність;

16. вимогливість до відповідності слова справі;

17. підвищений інтерес до спорту;

18. захоплення колекціонуванням, захоплення музикою й кіномистецтвом [12, с. 63 - 64 ].

Психологічно підлітковий вік украй суперечливий, він характеризується максимальними диспропорціями в рівні й темпах розвитку. Найважливішою психологічною особливістю є його почуття дорослості. Воно виражається в тому, що рівень домагань підлітка передбачає його майбутнє становище, якого він фактично ще не досяг. Саме на цьому ґрунті в підлітка виникають типові вікові конфлікти з батьками, педагогами й самим собою. У цілому - це період завершення дитинства й початку "виростання" з нього. Американський музикант Ді Снайдер так описує цей вік: "Юність чудова й важка - але це її пишнота незрозуміла, поки ти не подорослішаєш і не знайдеш можливості оглядатися назад. Це час необхідних невідповідностей: тіло тягнеться нагору, а голос стає нижче: вуса, хоч убий, не проростають, зате фізіономія посипана цілим урожаєм прищиків; на той час, коли ти нарешті починаєш цікавитися протилежною статтю, протилежна стать демонструє явну втрату інтересу до тебе; батьки вимагають, щоб ти "був дорослим", вимагаючи одночасно, щоб ти "припинив зображувати із себе розумника". До тебе ставляться не як до маленької дитини, але й не як до дорослого, а як до чого посередині" [13, с. 65 - 70 ].

А от точка зору Б.Ц. Бадмаєва: "Причина конфліктних ситуацій у спілкуванні дорослих з підлітком порозумівається зміною відношення підлітка до дійсності: він почуває себе "уже не дитиною" або "не гірше дорослого", а дорослий продовжує вважати його дитиною, тобто в наявності зміна позиції дитини стосовно самої себе й до всіх дорослих, у тому числі до вчителів і батьків" [8, с. 107-121 ].

Загальні закономірності підліткового віку проявляють себе через індивідуальні варіації, що залежать не тільки від оточуючого підлітка середовища й умов виховання, але й від особливостей організму або особистості. Підлітковий вік займає важливу фазу в загальному процесі становлення людини як особистості, коли на основі якісно нового характеру, структури й складу діяльності дитини заставляються основи свідомого поводження, вимальовується загальна спрямованість у формуванні моральних знань і соціальних установок.

Підлітковий вік - це вік "допитливого розуму, жадібного прагнення до пізнання, вік кипучої енергії, бурхливої активності, ініціативності, спраги діяльності". Поведінка й діяльність підлітка багато в чому визначаються особливостями самооцінки. У навчальній діяльності підлітка є свої труднощі й протиріччя, але є й свої переваги, на які може й повинен опиратися педагог.

Із загальним ростом свідомого відношення до дійсності помітно підсилюється свідоме відношення до навчання. З іншого боку, саме в підлітковому віці спостерігаються окремі випадки негативного відношення до навчання; учителеві в кожному конкретному випадку потрібно з'ясовувати причини такого відношення. Однією з таких причин є своєрідна реакція підлітка на ті або інші невдачі в навчанні, викликані іноді випадковими обставинами (наприклад, хворобою), які ведуть до зниження успішності [26, с. 46 ].

Підліток зазвичай гостро переживає власні невдачі, і порушене самолюбство викликає в нього бажання замаскувати своє справжнє відношення до цих невдач: він робить вигляд, що успіхи в навчанні не мають для нього значення.

Істотні знання при негативному відношенні підлітків до навчання має усвідомлення й переживання або неуспіхи в оволодінні тими або іншими навчальними предметами. Неуспіх, як правило, викликає в учнів бурхливі негативні емоції й небажання виконувати важкі навчальні завдання. Навпаки, сприятливою ситуацією навчання для підлітків є ситуація успіху, що забезпечує їм емоційне благополуччя. "Бажання гарно вчитися, - стверджував В.А. Сухомлинський, - приходить тільки разом з успіхом у навчанні. Інтерес до навчання з'являється тільки тоді, коли є натхнення, яке народжується від успіху в оволодінні знаннями" [7, с. 145-149 ].

Міжособистісне спілкування підлітка реалізується у спілкуванні з дорослими та спілкуванні з ровесниками, їх роль у формуванні особистості неоднакова. Якщо у спілкуванні з дорослими підліток засвоює суспільно значущі критерії оцінок, цілі та мотиви поведінки, способи аналізу навколишньої дійсності і способи дій, то спілкування з ровесниками є своєрідним випробуванням себе у сфері особистісної, зокрема специфічної моральної, проблематики. У спілкуванні з дорослими підліток завжди перебуває в позиції молодшого, певною мірою підкореного, а за таких умов не всі морально-етичні норми можуть бути ним засвоєні та апробовані. І лише в стосунках з ровесниками він рівноправний, виконуючи ролі організатора та виконавця, приятеля і суперника, друга, що зберігає чиюсь таємницю і довіряє свою іншим [9, с. 14 - 16 ].

Дорослий повинен бути другом підлітка, але особливим, -- другом-приятелем, другом-наставником. Його завдання -- допомогти дитині пізнати себе, оцінити свої здібності і можливості, знайти своє місце в світі дорослих. Підлітки багато чого довіряють дорослим, якщо відчувають прихильність з їхнього боку, байдужість дорослих вони сприймають боляче. Відсутність взаємної довіри не лише ображає, а й завдає значної шкоди їх морально-духовному розвитку. Наявність дорослого друга є найважливішою умовою нормального розвитку, гармонійного становлення особистості.

Важливе значення для підлітка має спільна діяльність із дорослими, організована на основі єдності інтересів, захоплень. Зміст такої співпраці може бути різним. Підліток може допомагати батькам по господарству, навіть радити їм у певних справах, а дорослі мають дослухатися до його думки. Старший може залучити його до справ, якими він зайнятий. Така спільна діяльність породжує спільність переживань, почуттів, настроїв, намірів, полегшує контакт із підлітком, зумовлює емоційну та духовну близькість. У ній дитина пізнає складний внутрішній світ дорослих, глибину думок і переживань, вчиться турботливому ставленню до людей.

У підлітковому віці дитина прагне зрозуміти, що означає бути дорослим, проводить паралелі між вчинками дорослих і своїми. Підліток зауважує їхні прорахунки та помилки, нестерпно ставиться до спроб принизити його. Та якщо дорослі визнають свої помилки, діти щиро їм вибачають. Часто предметом критики (заслуженої і незаслуженої) стає вчитель, якого інколи учні звинувачують в несправедливості. Батькам не слід заохочувати необ'єктивне ставлення підлітка до педагога, доцільніше спонукати його замислитися над своєю поведінкою і зробити високоморальні, адекватні ситуації висновки [1, с. 54-57 ].

У підлітковому віці змінюється мислення школяра, воно здобуває нові риси і якості. У підлітка вчителям треба попереджати або усувати такі недоліки мислення, як схильність до занадто "сміливих аналогій", поспішних узагальнень, висновків або умовиводів. Індивідуальні розходження в розумовій діяльності проявляються в тому, що одні з учнів більш продуктивно працюють над образним матеріалом, а інші - зі словесним матеріалом, треті - однаково добре працюють і з наочно-образним і словесно-логічним матеріалом. Учитель обов'язково повинен прагнути розвивати такі індивідуальні властивості мислення, як, наприклад: викладаючи матеріал словесно, підкріплювати його оглядовим, і навпаки.

Увага підлітків поступово здобуває характер організованих, регульованих і керованих процесів. Увага сама по собі не є особливим пізнавальним процесом. Вона властива будь-якому пізнавальному процесу (сприйняттю, мисленню, пам'яті й т.д.) і виступає як форма, здатність організації цього процесу. У підлітковому віці людина стає винахідливою, схильною до аналізу й сприйнятливою [15, с. 321 - 331 ].

Значно збільшується обсяг пам'яті, причому не тільки за рахунок кращого запам'ятовування матеріалу, але і його логічного осмислення. Підсилюється прагнення домагатися розуміння того, що треба запам'ятати, і відтворювати не буквально, а своїми словами, роблячи при цьому потрібні збереження й узагальнення. Властивості пам'яті в кожної дитини різні. Одні відразу ж можуть відтворити правила, визначення й т.д. Інші на етапі первинного ознайомлення з матеріалом цього зробити не можуть (не тому що не хочуть, а саме не можуть). Таким учням треба ще якийсь час для осмислення, запам'ятовування. З огляду на властивості пам'яті, мислення, таких учнів потрібно запитувати не відразу, після ознайомлення з новим матеріалом, а через урок, можливо через два, даючи їм необхідний час. Але до кінця вивчення теми, зазвичай, всі учні повинні знати й уміти формулювати основні поняття. Психологические особенности самосознания подростка [4, с.36-38 ].

1.3 Статевовікові особливості прояву агресивності у поведінці дітей підліткового віку

Кожна дитина - це неповторний світ. Визнаючи дане положення, у педагогічній практиці проте багато років не враховувалися статеві відмінності дітей. Між тим відомо, що статеві відмінності не обмежуються власне статевими характеристик і особливостями психосексуального розвитку. Дівчинки дозрівають набагато раніше хлопчиків, наприклад. Так, в підростковому віці процес психосексуального розвитку дівчаток на починається приблизно на 2 роки раніше, ніж у хлопчиків, і триває протягом 3-4, а не 4-5 років [22, с. 13].

Хлопчики, не дивлячись на те, що вони фізично сильніше за дівчаток, володіють більшою чутливістю до дії як фізичних, так так і "жадання подвигу" часто приводять до демонстративних асоціальних вчинків. Особливо підсилює подібні дії наявність в компанії і психічних чинників. Невипадковий у хлопчиків частіше, ніж у дівчаток, зустрічаються психічні порушення. Разом з біологічними передумовами в розвитку статевих відмінностей серйозну роль грають соціальні і культурні стереотипи, пов'язані з уявленнями дорослих про поведінку дівчаток і хлопчиків, обумовлені, зокрема, стереотипами фемінності і маськулінності, прийнятими в суспільстві. Дані психологів різних країн світу свідчать про те, що агресивна поведінка набагато частіше зустрічається у хлопчиків, ніж у дівчаток [23, с. 33 - 42 ].

Тим часом, агресивна поведінка підлітків нерідко пов'язана з алкоголізацією. Оскільки підлітки алкоголізіруются, як правило, в групі, те підігріте алкоголем прагнення "не відставати від інших" підлітків жіночої статі. Нерідко вони ж є і організаторами протиправних дій. Причому, в порівнянні з підлітками чоловічої статі, у них наголошується більш виражене "огрублення" особи. При цьому можна відзначити агресивні прояви.

Є значні відмінності в прояві агресивності хлопчиками і дівчатками підліткового віку.

Таблиця 1.3. Прояви різних форм агресивної поведінки у хлопчиків і дівчаток підліткового віку.

Вікові групи	стать	Форми агресивності %
		фізична	непряма	вербальна	негативізм
10-11 років	хлопчики	70	40	62	68
	Дівчатка	30	25	38	36
12-13 років	хлопчики	59	49	52	69
	Дівчатка	38	41	69	62
14-15 років	хлопчики	61	39	81	82
	Дівчатка	59	59	60	52

Аналіз приведених в таблиці даних показує, що найбільшою агресивністю відрізняються 10-11-річні підлітки-хлопчики, у яких переважає фізична агресія. У хлопчиків з віком відбувається загасання фізичної агресії, а у дівчаток спостерігається зростання цієї форми агресивності. При спаді непрямої агресії у хлопчиків, йде значне збільшення її у дівчаток. У 12-13 років наголошується зниження вербальної агресії у хлопчиків, при постійному наростанні цієї агресії у дівчаток. До 14-15 років у хлопчиків так само відбувається сплеск вербальної агресії. Негативізм значно сильніше виявляється у хлопчиків на всіх вікових періодах підліткового віку. У дівчаток негативізм декілька затухає при переході з 13 до 14-15 років.

На підставі аналізу приведених даних виникає необхідність детальнішого вивчення агресивності дівчаток. За зовнішньою грубістю хлопчиків-підлітків і скритністю дівчаток лежить складна картина статевовікових відмінностей їх розвитку, зокрема розвитку і прояву різних форм агресивності [5, с. 98-141].

Агресивні підлітки, при всій відмінності їх особистісних характеристик і особливостей поведінки, відрізняються деякими зальними рисами. До таких рис відноситься бідність ціннісних орієнтацій, їх примітивність, відсутність захоплень, духовних запитів, вузькість і нестійкість інтересів, у тому числі і пізнавальних.

У цих дітей, як правило, низький рівень інтелектуального розвитку, підвищена навіюваність, копіювання, нерозвиненість моральних почуттів. Їм властива емоційна грубість, озлобленість як проти однолітків, так і проти навколишніх дорослих. У таких підлітків спостерігається крайня самооцінка (або максимально позитивна, або максимально негативна), підвищена тривожність, страх перед широкими соціальними контактами, егоцентризм, невміння знаходити вихід з важких ситуацій, переважання захисних механізмів над іншими механізмами, регулюючими поведінку [3,с.123-145].



Розділ 2. Емпіричне дослідження прояву агресивності у підлітковому віці.

2.1 Методики вивчення агресивності в підлітковому віці

Своє дослідження я спроектувала на вивчення впливу особистісних характеристик на прояв агресивної поведінки у підлітковому віці. З джерел психологічного характеру було висунуто припущення про те, що на рівень прояву агресивної поведінки впливають особистісні характеристики підлітків.

Під час дослідження були виокремленні наступні задачі:

1. Визначити рівні й форми агресивної поведінки старших підлітків.

2. Виявити вплив статевих відмінностей на прояв агресії.

3. Вивчити представленість форм агресії на різних рівнях її прояву.

4. Визначити співвідношення показників рівня агресії з рівнем домагань.

Дослідження проводилося на базі ЗОШ №4 міста Києва у 10 - "А" класі. У дослідженні брали участь 30 учнів, з них 15 хлопців та 15 дівчат. Середній вік - 16 років.

Для дослідження агресивної поведінки підлітків з урахуванням поставлених нами задач використовувались наступні методики психодіагностичного методу:

1. Методика діагностики показників і форм агресії А. Басса і А. Даркі.

2. Методика визначення інтегральних форм комунікативної агресивності В.В. Бойко.

3. Методика визначення рівня домагань Шварцладер.

4. Психогеометричний тест С'юзен Деллінгер.

Методика Басса-Даркі дозволяє визначити типові для досліджуваних форми агресивної поведінки. Застосовуючи дану методику, можна наочно впевнитись у тому, що у різних категорій підлітків агресія має різні якісні та кількісні характеристики.

Методика виявляє наступні форми агресивних і ворожих реакцій:

1. Фізична агресія.

2. Непряма агресія.

3. Роздратованість.

4. Негативізм.

5. Образа.

6. Підозрілість.

7. Вербальна агресія.

8. Почуття провини.

Досліджуваному пропонується 75 питань, на які він повинен відповісти двома варіантами: "так" і "ні". Обробка опитувальника відбувається за допомогою індексів різних форм агресивних і ворожих реакцій, котрі визначаються шляхом додавання отриманих відповідей.

Методика визначення інтегральних форм комунікативної агресивності В.В. Бойко відрізняється від інших своєю доступністю, широтою та інтегральністю діагностичного діапазону. Крім тонких форм прояву агресивності та потреби у ній, вона дозволяє визначити й ступінь агресивного зараження, і здатність до гальмування, і способи переключення агресивності.

Методика визначає наступні інтегральні форми комунікативної агресивності:

1. Мимовільність агресії.

2. Нездатність гальмувати агресію.

3. Невміння переключати агресію на діяльність або неістоти.

4. Анонімна агресія.

5. Провокування агресії в оточуючих.

6. Схильність до відображеної агресії.

7. Аутоагресія.

8. Ритуалізація агресії.

9. Задоволення від агресії.

10. Розплата за агресію.

Досліджуваному пропонується 55 суджень, у відповідності з якими він повинен проставити свої відповіді у формі "так" чи "ні". Обробка даних дозволяє вивезти "індекс агресії" з урахуванням 10 параметрів, кожний з яких оцінюється окремо в інтервалі від нуля до п'яти балів. За кожну відповідь, що відповідає ключу, нараховується один бал; чим вища оцінка, тим більше проявляється вимірюваний показник агресивності. Крім того, результати методики дозволяють зробити висновки про зміст мотиваційної сфери дитини, так як вибір способів поведінки з числа звичних для суб'єкта форм реагування пов'язаний з реально діючими смислотвірними мотивами.

Методика визначення рівня домагань Шварцладер дозволяє виявити, наскільки відповідають одна одній цілі та реальні можливості їх досягнення.

Психогеометричний тест С'юзен Деллінгер призначений для визначення основних домінуючих особливостей особистості та поведінки. Досліджуваному пропонується розмістити геометричні фігури (коло, квадрат, зигзаг, трикутник, прямокутник) у порядку їх переважання. Інтерпретація результатів здійснюється за фігурою, що розміщена на першому місці й відповідає певній психологічній характеристиці. Під час вибору методик ми враховували їх позитивну оцінку застосування та надійність; доступність методик для контингенту підлітків, що вивчається; придатність; можливість математичної обробки здобутих результатів. У дослідженні також широко застосовувався метод спостереження, кількісний (кореляційний аналіз) та якісний методи обробки даних.

2.2 Аналіз отриманих результатів

Одним із завдань дослідження було визначення рівня та форм агресії. З цією метою нами була використана методика діагностики показників і форм агресії А. Басса і А. Даркі. Використання даної методики дало можливість отримати широку інформацію для дослідження агресивної поведінки підлітків. Під час тестування виявилося, що у нашій виборці (30 осіб) з високим та середнім рівнем вираженості агресії спостерігалося до 43,3% учнів. Низький рівень показали 13,4% досліджуваних (див. табл. 2.1).

Таблиця 2.1. Показники рівнів агресії загальної вибірки (30 осіб)

Рівні агресії, %
низький	середній	високий
13,4	43,3	43,3

Отримані дані показують значні відмінності у прояві агресивності хлопцями та дівчатами підліткового віку. Високий рівень вираженості агресії спостерігається у 53,3% хлопців та 33,3% дівчат, а середній рівень агресії виявлений у 40% хлопців та 46,7% дівчат. Низький рівень проявився лише у 6,7% хлопців та 20% дівчат (див. табл. 2.2).

Таблиця 2.2 Рівні прояву агресії у підлітків

Стать	Рівні агресії, %
	Низький	Середній	високий
Хлопці	6,7	40	53,3
Дівчата	20	46,7	33,3

При зіставленні рівнів та форм агресії нами було встановлено, що серед підлітків з високим рівнем агресії (26,6%) перевага серед шести форм агресії надавалась фізичній та вербальній; із середнім рівнем (13,4%) - непрямій; з низьким (10%) - загальній як заздрості й ненависті до оточуючих (див. табл. 2.3).

Таблиця 2.3. Зіставлення форм та рівнів агресії

№ з/п	Форми агресії	Рівні агресії, %
		Низький	Середній	високий
1	Фізична агресія	0	0	26,6
2	Вербальна агресія	0	6,7	10
3	Почуття провини	0	6,7	0
4	Образа	10	10	0
5	Негативізм	3,3	6,7	3,3
6	Непряма агресія	0	13,4	3,3

Результати методики визначення інтегральних форм комунікативної агресивності В.В. Бойко в цілому показали, що усі досліджувані проявляють тільки середній та високий рівні комунікативної агресивності. У нашій виборці (30 осіб) з високим рівнем вираженості агресивності спостерігалось 43,3% учнів, а з середнім рівнем - 56,7%, з низьким рівнем - 0% (див. табл. 2.4).

Таблиця 2.4. Показники рівнів комунікативної агресивності загальної вибірки (30 осіб)

Рівні комунікативної агресивності, %
середній	Високий
56,7	43,3

Було помічено, що результати дослідження нерівномірно розподілилися між представниками чоловічої та жіночої статі. Високі показники агресії характерні для 66,7% хлопців і лише 20% дівчат. Середнім рівнем володіють 33,3% хлопців та 80% дівчат (див. табл. 2.5).

Таблиця 2.5. Рівні прояву комунікативної агресивності підлітків

Стать	Рівні комунікативної агресивності, %
	середній	Високий
хлопці	33,3	66,7
дівчата	80	20

При зіставленні рівнів та форм комунікативної агресивності було визначено, що найбільшу агресивність мають 10% осіб, для яких характерні мимовільність агресії та аутоагресія; 6,7% надають перевагу нездатності гальмувати агресію та задоволення від агресії. Для 16,6% підлітків, які мають середній рівень агресивності, характерна аутоагресія; для 10% - розплата за агресію, ритуалізація агресії.

Слід зазначити, що показники 3,3%; 0%; 6,7% вказують на відсутність значної переваги (див. табл.2.6)

Таблиця 2.6. Представленість форм агресивності у досліджуваних з різними рівнями агресії

№ з/п	Форми агресивності	Рівні комунікативної агресивності, %
		середній 56,7	високий 43,3
1	Нездатність гальмувати агресію	3,3	6,7
2	Мимовільність агресії	6,7	10
3	Аутоагресія	16,6	10
4	Схильність до відображеної агресії	3,3	0
5	Розплата за агресію	10	3,3
6	Незадоволення агресією	0	6,7
7	Ритуалізація агресії	10	0
8	Анонімна агресія	3,3	3,3
9	Невміння переключати агресію	0	3,3
10	Провокування агресії у оточуючих	3,3	0

Результати дослідження схильності до відхиленої поведінки підтверджують дані, що були отримані у попередніх дослідженнях (див. табл. 2.7).

Таблиця 2.7. Показники рівнів агресії загальної вибірки (30 осіб)

Рівні агресії, %
низький	середній	високий
0	56,7	43,3

З метою визначення впливу агресивних чинників на особистісні властивості та якості, ми визначили основні домінуючі особливості особистості. Отримані дані свідчать про те, що серед учнів з високим рівнем агресії 38,5% тих, що бачать себе у формі квадрату та кола; 7,7% - зигзагу, 15,4% - трикутника. Результати психогеометричного тесту С'юзен Деллінгер занесені у таблицю 2.8.

агресивність поведінка підлітковий комунікативний

Таблиця 2.8. Вплив агресивних чинників на особистісні якості

№ з/п	Фігури	Рівень агресії, %
		високий
1	квадрат	38,5
2	коло	38,5
3	зигзаг	7,7
4	прямокутник	0
5	трикутник	15,4

Досліджувані, що надають перевагу квадрату, поєднують у собі наступні якості: скрупульозність, організованість, анаметичність розуму, охайність, практичність, любов до праці, інтравертованість. Ті ж, хто надає перевагу колу, відрізняються балакучістю, високою емпатією, спокійністю, сентиментальністю, доброзичливістю, нерішучістю, контактністю.

В цілому можна сказати, що досліджувані, які обрали квадрат, в основному відносяться до чоловічої статі (маскулінного єства), а ті, хто обирає коло, - до жіночої статі (фемінінного єства). У нашій виборці (30 осіб) виявлено те, що на прояв агресії практично рівномірний вплив мають як фемінінні, так і маскулінні якості.

Більш креатині підлітки менше схильні до агресії. Низький рівень агресії притаманний підліткам з позитивною установкою на все нове, але з менш стійкими особистісними якостями. Середній та вище середнього рівні агресії характерні для підлітків, що прагнуть до лідерства, ризику і проявляють упевненість в собі, енергійність.



ВИСНОВОК

Підлітковий вік в сучасній психологічній літературі оцінюється як один з критичних періодів розвитку. Він пов'язаний з кардинальними перетвореннями у сфері свідомості, діяльності, системі взаємостосунків індивіда. Почуття дорослості, претензії підлітка на нові права поширюються на всю сферу стосунків з дорослими, що чітко проявляється в причинах конфліктів з ними. Протест і непокора підлітка є засобом, за допомогою якого він хоче досягти зміни типу стосунків з дорослими. Тобто на початку підліткового періоду в зв'язку з проявом у підлітка уявлення про себе як уже не дитину і потребі у визнанні його дорослості оточуючими виникає цілком нова проблема - проблема рівноправності.

Основним змістом підліткового віку є перехід від дитинства до дорослості. На всіх напрямах, відображаючи цей процес, відбувається становлення якісних новоутворень внаслідок перебудови організму, трансформації взаємин з дорослими та ровесниками, освоєння нових способів соціальної взаємодії, змісту морально-етичних норм, розвитку самосвідомості, інтересів, пізнавальної і навчальної діяльності. Залежно від конкретних соціальних умов, культури, традицій виховання, перехідний вік може мати різний зміст.

Підлітковій вік традиційно вважається переходом від дитинства до дорослості. Усе, що стосується розвитку, якісно перебудовується, виникають і формуються нові психологічні утворення.

На проблеми статево-рольового самовизначення підлітків впливають не лише особливості перехідного віку (який вже сам по собі є кризовим), алей фактори соціального середовища, зокрема негативний досвід стосунків між батьками підлітків, безконтрольна пропаганда низькопробних зразків поведінки „ справжніх чоловіків і жінок ", брак науково обґрунтованої програми статевого виховання. Так як,розвиток особистості у підлітків дівчаток та хлопців відбувається по різному, непорозуміння в цей період спричиняє більш виражений рівень агресивності, що не може не позначитись на поведінці та житті підлітка.

Розгляд прояву різних форм агресивності у хлопчиків і дівчаток на різних стадіях підліткового віку і з різних соціальних груп населення дає необхідну орієнтацію в характері сфер особи дитини того, що розвивається під впливом різного мікросередовища.

У результаті експериментального дослідження можна зробити висновок, що когнітивні процеси впливають на на прояв агресивності в підлітковому віці знайшла своє часткове підтвердження; поставлені цілі й задачі було виконано.

Виходячи з цього, можна зробити наступні висновки:

1. Аналіз теоретичних та емпіричних даних дав змогу розширити знання про специфіку прояву агресивної поведінки дітей підліткового віку; у результаті визначення рівня агресивності було виявлено, що більшості підлітків притаманний середній рівень агресивності.

2. Використання методики діагностики показників і форм агресивності А. Басса та А. Даркі дало можливість отримати широку інформацію про цей феномен: отримані дані виявляють значні відмінності у прояві агресивної поведінки за статево-рольовою ознакою - високий рівень агресивності спостерігається частіше у хлопців, ніж у дівчат; при зіставленні рівнів та форм агресивності було встановлено, що підлітки з високим рівнем агресивності в основному надають перевагу фізичній і вербальній формі, із середнім рівнем - непрямій формі прояву агресивності, з низьким - образі.

3. Результати методики щодо визначення інтегральних форм комунікативної агресивності В.В. Бойко у цілому показали прояв тільки середнього й високого рівнів агресивності - якщо у хлопців домінує високий рівень комунікативної агресивності, то середній проявляється у дівчат. Такий результат знайшов підтвердження в отриманих раніше даних, які свідчать про те, що дівчата менш агресивні, ніж хлопці;

4. З метою визначення впливу агресивних чинників на особистісні властивості та якості підлітків були відмічені основні домінуючі риси особистості. Відповідно до результатів "Психогеометричного тесту" С'юзен Деллінгер, можна сказати, що досліджувані, які обирали квадрат, у більшості своїй відносяться до чоловічої статі (маскулінного єства), а ті, хто обрав коло, - до жіночої статі (фемінінного єства). Більш креативні підлітки менше схильні до агресивної; низький рівень агресивності притаманний підліткам з позитивною установкою на все нове, але з менш стійкими особистісними якостями; середній та вище середнього рівні агресивності характерні для тих, хто прагне до лідерства, до ризику, проявляє впевненість у собі, енергійність.

Таким чином дане дослідження підтвердило питання прояву агресивності в підлітковому віці,а саме вплив когнітивних процесів на агресивність підлітків.

За результатами проведеної роботи, вплив особистісних характеристик на прояв агресивної поведінки яскравіше проявляється у виборці хлопців, ніж дівчат.

Виходячи з цього, можна сказати, що особливий вплив на прояв агресивної поведінки у підлітковому віці можуть здійснити інші особистісні властивості та якості.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова Г.С. Возрастная психология. - М., 2000. - 54-57 с.

2. Алфімова М.В. Трубників В.І. Психогенетика агресивності / / Питання психології. - 2000. - № 6. - С.112-116 .

3. Божович Е.Д. Психология особенного развития личности подростка. - М.: Медия, 1969. - 123-145 с.

4. Боришсвського М.Й..-- К.: Вища школа, 1980.-- 36-38 с.

5. Драгунова Т.В. Психологические особенности подростка // Возрастная и педагогическая психология / Под ред. А.В. Петровского. - М.: Просвещение, 1979. -- С. 98-141.

6. Ільїн Є.П. Емоції і почуття. - СПб.: Питер, 2001 . - 78-91 с.

7. Колесов Д.П. Современный подросток. Взросление и пол.: Учебное пособие. -- М.: МПСИ Флинта, 2003. - 145-149 с.

8. Колесов Д.П. Современный подросток. Взросление и пол.: Учебное пособие. -- М.: МПСИ Флинта, 2003. - 107-121 с.

9. Кле М. Психология подростка / Пер. с фр.-- М.: Педагогика. 1991.-- 14-16 с.

10. Савчин М.В., Василенко Л.П. Вікова психологія. - К., 2005. - 45-48 с.

11. Савчин М.В., Василенко Л.П. Вікова психологія. - К., 2005 54-59 с.

12. Колесов Д.П. Современный подросток. Взросление и пол.: Учебное пособие. -- М.: МПСИ Флинта, 2003. - 63-64 с.

13. Колесов Д.П. Современный подросток. Взросление и пол.: Учебное пособие. -- М.: МПСИ Флинта, 2003. - 65-70 с.

14. Реан А.А., Коломинский Я.Л. Социальная педагогическая психология - СПБ.: Изд-во "Питер", 2000. - 145-156 с.

15. Семенюк Л.М. Психологічні особливості агресивної поведінки підлітків і умови його корекції. - М. - Воронеж, 1996. - 321-331 с.

16. Фромм Э. Анатомія людської деструктивности. - М.: Республіка, 1994. - 387-392 с.

17. Фромм Э. Анатомія людської деструктивности. - М.: Республіка, 1994. - 204 с.

18. Реан А.А. Агресія та агресивність особистості / / Психологічний журнал .- 1996. - № 5. - 3-18 С

19. Сельченок К.В. Психология человеческой агрессивности / - Мн., 2002. - 452 - 478 с.

20. Румянцева Т.Г. Агрессия и контроль // Вопросы психологии. - 2004. - №5/6. - 23 с.

21. Семенюк Л.М. Психологические особенности агрессивного поведения подростков и условия его коррекции. - М.: МГУ, 1996. - 129-136 с.

22. Раттер М. Помощь трудным подросткам.- М.-1978.- 13 с

23. Фельдштейн Д. И.Психологические аспекты изучения современного подростка. - 1985. - №1. - 33-42 с.

24. Божович Л. И. Психология формирования личности, 1995.- 20- 24 с.

25. Антонова-Турченко О.Г. Від конфлікту до взаєморозуміння. - К.: УНДІ психології, 1992. - 24 с.

26. Краківський А. П. Про підлітків. М., 1970. - 46 с.



Додаток А

Методика діагностики показників і форм агресії А. Басса і А. Даркі.

Опитувальник Басса-Дарки (Buss-Durkey Inventory) розроблено А. Бассом та А. Дарки в 1957 р. і призначений для діагностики агресивних і ворожих реакцій.

Опитувальник складається з 75 тверджень, кожне з яких відноситься до одного з восьми індексів форм агресивних чи ворожих реакцій. За кількістю збігів відповідей з ключем підраховуються індекси різних форм агресивності і ворожих реакцій, а також загальний індекс агресивності і індекс ворожості.

Методика призначена для обстеження випробовуваних у віці від 14 років і старше.

Комплектація методик для індивідуальної форми проведення: бокс-папка з кольоровою наклейкою, керівництво, реєстраційні бланки для кожної методики, ключі для обробки, тестовий зошит з текстами опитувальників (1 шт). Комплектація методик для групової форми проведення: бокс-папка з кольоровою наклейкою, керівництво, реєстраційні бланки для кожної методики, ключі для обробки, тестові зошити з текстами опитувальників (15 шт).

Створюючи свій опитувальник, диференціюючий прояви агресії і ворожості А. Басс і А. Дарки виділили такі типи реакцій:

фізична агресія - використання фізичної сили проти іншої особи;

непряма - агресія, обхідним шляхом спрямована на іншу особу або ні на кого не спрямована.

роздратування - готовність до прояву негативних почуттів при найменшому порушенні (запальність, грубість).

негативізм - опозиційна манера в поведінці від пасивного опору до активної боротьби проти встановлених звичаїв і законів.

образа - заздрість і ненависть до оточуючих за дійсні і вигадані дії.

підозрілість - в діапазоні від недовіри і обережності по відношенню до людей до переконання в тому, що інші люди планують нанести тобі шкоду.

вербальна агресія - вираз негативних почуттів, як через форму, так і через зміст словесних відповідей.

Почуття провини - висловлює можливе переконання суб'єкта в тому, що він є поганою людиною, що надходить зло, а також відчуваються їм докори сумління.

Опитувальник складається з 75 тверджень, на які випробовуваний відповідає "так" чи "ні". Відповіді оцінюються по восьми зазначеним шкалами. Нормою агресивності є величина її індексу, рівна 21 = - 4, а ворожості 6,5 + - 3. При цьому звертається увага на можливість досягнення певної величини, що показує ступінь прояву агресивності.

При складанні опитувальника використовувалися принципи:

Питання може відноситися тільки до однієї форми агресії.

Питання формулюються таким чином, щоб найбільшою мірою послабити вплив суспільного схвалення відповіді на питання.

Відповіді оцінюються по восьми шкалах наступним чином:

Фізична агресія:

"Так" = 1, "ні" = 0: 1, 25, 31, 41, 48, 55, 62, 68

"Ні" = 1, "так" = 0: 9, 7

Непряма агресія:

"Так" = 1, "ні" = 0: 2, 10, 18, 34, 42, 56, 63

"Ні" = 1, "так" = 0: 26, 49

Роздратування:

"Так" = 1, "ні" = 0: 3, 19, 27, 43, 50, 57, 64, 72

"Ні" = 1, "так" = 0: 11, 35, 69

Негативізм:

"Так" = 1, "ні" = 0: 4, 12, 20, 28

"Ні" = 1, "так" = 0: 36

Образа:

"Так" = 1, "ні" = 0: 5,13, ??21, 29, 37, 44, 51, 58

Підозрілість:

"Так" = 1, "ні" = 0: 6, 14, 22, 30, 38, 45, 52, 59

"Ні" = 1, "так" = 0: 33, 66, 74, 75

Вербальна агресія:

"Так" = 1, "ні" = 0: 7, 15, 23, 31, 46, 53, 60, 71, 73

"Ні" = 1, "так" = 0: 33, 66, 74, 75

Почуття провини:

"Так" = 1, "ні" = 0: 8, 16, 24, 32, 40, 47, 54.61, 67

Індекс ворожості включає в себе 5 і 6 шкали, а індекс агресивності (як прямої, так і мотиваційної) включає в себе шкали 1, 3,7.

Нормою агресивності є величина її індексу, рівна 21 плюс-мінус 4, а ворожості - 6,5-7 плюс-мінус 3. При цьому звертається увага на можливість досягнення певної величини, що показує ступінь прояву агресивності.

Інструкція: Тест складається з ряду тверджень, що стосуються деяких життєвих ситуацій. Вам потрібно відповісти "так" чи "ні".

Тест

1. Часом я не можу справитися з бажанням завдати шкоди іншим

так

ні

2. Іноді пліткують про людей, яких не люблю

так

ні

3. Я легко дратуюся, але швидко заспокоююсь

так

ні

4. Якщо мене не попросять по-хорошому, я не виконаю

так

ні

5. Я не завжди отримую те, що мені належить

так

ні

6. Я не знаю, що люди говорять про мене за моєю спиною

так

ні

7. Якщо я не схвалюю поведінку друзів, я даю їм це відчути

так

ні

8. Коли мені траплялося обдурити кого-небудь, я відчував болючі докори совісті

так

ні

9. Мені здається, що я не здатний ударити людини

так

ні

10. Я ніколи не дратуюся настільки, щоб кидатися предметами

так

ні

11. Я завжди поблажливий до чужих недоліків

так

ні

12. Якщо мені не подобається встановлене правило, мені хочеться порушити його

так

ні

13. Інші вміють майже завжди користуватися сприятливими обставинами

так

ні

14. Я тримаюся насторожено з людьми, які ставляться до мене кілька більш дружньо, ніж я очікував

так

ні

15. Я часто буваю незгодний з людьми

так

ні

16. Іноді мені на розум приходять думки, яких я соромлюся

так

ні

17. Якщо хто-небудь першим ударив мене, я не відповім йому

так

ні

18. Коли я дратуюся, я ляскаю дверима

так

ні

19. Я набагато більш дратівливий, ніж здається

так

ні

20. Якщо хтось уявляє себе начальником, я завжди чиню йому наперекір

так

ні

21. Мене трохи засмучує моя доля

так

ні

22. Я думаю, що багато людей не люблять мене

так

ні

23. Я не можу втриматися від суперечки, якщо люди не згодні зі мною

так

ні

24. Люди, ухиляється від роботи, повинні відчувати почуття провини

так

ні

25. Той, хто ображає мене і мою сім'ю, напрошується на бійку

так

ні

26. Я не здатний на грубі жарти

так

ні

27. Мене охоплює лють, коли наді мною насміхаються

так

ні

28. Коли люди будують із себе начальників, я роблю все, щоб вони не зазнавалися

так

ні

29. Майже кожен тиждень я бачу кого-небудь, хто мені не подобається

так

ні

30. Досить багато людей заздрять мені

так

ні

31. Я вимагаю, щоб люди поважали мене

так

ні

32. Мене пригнічує те, що я мало роблю для своїх батьків

так

ні

33. Люди, які постійно переводять вас, варті того, щоб їх "клацнули по носі"

так

ні

34. Я ніколи не буваю похмурий від злості

так

ні

35. Якщо до мене ставляться гірше, ніж я того заслуговую, я не засмучуюсь

так

ні

36. Якщо хтось виводить мене з себе, я не звертаю уваги

так

ні

37. Хоча я і не показую цього, мене іноді гризе заздрість

так

ні

38. Іноді мені здається, що наді мною сміються

так

ні

39. Навіть якщо я злюся, я не вдаюся до "сильним" виразами

так

ні

40. Мені хочеться, щоб мої гріхи були прощені

так

ні

41. Я рідко даю здачі, навіть якщо хтось вдарить мене

так

ні

42. Коли виходить не по-моєму, я іноді ображаюся

так

ні

43. Іноді люди дратують мене однією своєю присутністю

так

ні

44. Немає людей, яких би я по-справжньому ненавидів

так

ні

45. Мій принцип: "Ніколи не довіряти" чужинцям "

так

ні

46. Якщо хтось дратує мене, я готовий сказати, що я про нього думаю

так

ні

47. Я роблю багато такого, про що згодом шкодую