Хід уроку

І. Організаційна частина:

– Перевірка присутніх

– Призначення чергових

ІІ. Повторення раніше вивченого матеріалу (методом бесіди з'ясовують питання):

1. Що таке машина?

2. Де використовуються технічні пристрої, чи допомагають вони у повсякденному житті?

3. Якими технічними пристроями ви користуєтесь у побуті?

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності

В теперішньому, перенасиченому технікою суспільстві, необхідно знати правила користування, ремонту та складання найпростіших технічних пристроїв. Маючи такі знання ви будете завжди відчувати себе комфортно у користуванні з будь-якими пристроями та складати їх самостійно. Тому на сьогоднішньому уроці ми намагатимемося вивчити різні види деталей і способи їх кріплення та графічного зображення.

ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

Учитель записує тему уроку та повідомляє (записує) навчальні завдання:

- визначати що таке деталь;

- називати типові та спеціальні деталі;

- розпізнавати види з'єднань.

V. Вивчення нового матеріалу за планом:

а) Деталь. Типові та спеціальні деталі;

б) З'єднання деталей.

а) Усі механізми машини складаються з окремих частин. Чим складніша машина, тим більше в ній складових частин. У багатьох машинах застосовуються однакові частини. Тому іноді кажуть, що такі частини типові. Так, наприклад, болти, гайки, втулки, прокладки є в автомобілі, велосипеді, літаку, теплоході та інших машинах.

А такі частини як: зубчасті колеса, колінчасті вали - застосовують на двигунах тепловозів, автомашин, комбайнів. Такі частини називають спеціальними.

Частини машини або механізму, які виготовлені з одного куска матеріалу, називають деталями.

Деталі за їх використанням в машинах та механізмах поділяють на дві групи. Деталі, що застосовують в багатьох (в усіх) машинах, називають типовими, а деталі, що застосовують тільки в деяких машинах, - спеціальними.

б) Деталі, з яких складаються машини, з'єднують різними способами. Одні деталі з'єднують «назавжди», інші - так, щоб їх можна було розібрати і скласти знову, а треті - так, щоб вони могли вільно рухатись одна відносно одної. Щоб мати нерозбірні з'єднання, застосовують паяння, запресування однієї деталі в іншу, заклепки, а найчастіше - газове або електричне зварювання.

Розбірні з'єднання, як правило, роблять за допомогою болтів з гайками або гвинтів.

Деталі часто кріплять за допомогою шпонки, що входить одночасно в вал машини і в з'єднувану з ним деталь. Таке з'єднання називається шпонковим.

Є й інші типи розбірних з'єднань. Шківи, зубчасті колеса та інші обертові деталі з'єднуються з валом за допомогою виступів, що є на одній із деталей, які входять у пази іншої деталі. Таке з'єднання називається шліцьовим.

Шліцьове з'єднання іноді дає змогу переміщувати обертові деталі уздовж осі вала. У цьому разі його називають рухомим з'єднанням.

Деталь на яку насаджують обертові пристрої (зубчасте колесо) називають віссю чи валом. Вісі і вали відрізняються між собою за умовами роботи : вісь не передає обертального моменту і працює тільки на згин. Вал завжди обертається і завжди передає обертальний момент тобто передає механічну роботу.

Вали класифікують :

· за призначенням - вали передач, несучі зубчасті колеса, шківи, зірочки;

· за формою геометричної осі - прямі, кривошипні і колінчасті(поршневі двигуни) , гнучкі із змінюваною формою геометричної осі;

· за формою і конструктивними ознаками - гладкі, сталого поперечного перерізу, вали-червяки, вали-шестерні.

VІ. Практична робота.

Вступний інструктаж.

Завдання 1. Закріпити пластинку в лещатах так, щоб грань, яка виступає, була паралельна губкам лещат і виступала над ними на 25 мм.

Завдання 2.Закріпити стержень вертикально так, щоб відстань від стержня до торців губок була однаковою.

Завдання 3. Ознайомлення з типовими деталями і з'єднаннями (на основі комплекту «Конструктор»). Учні знаходять аналогічні деталі (типові) в комплекті «Конструктор» до тих зразків (болт, гайка), які демонстрував учитель.

Поточний інструктаж (під час виконання завдання 1 і 2):

· нагадати (методом демонстрації) прийоми роботи з лінійкою;

VІІ. Підсумок уроку

Учитель просить кожного учня повідомити:

- Чи досягнута мета цього уроку?

- Що нового ви дізналися на уроці?

- Яке значення цей матеріал має особисто для нього?

- Чи може він отримані завдання використати у своєму житті?

Заключна частина :

- виставлення оцінок за роботу на уроці;

- домашнє завдання: повторення понять про креслення, ескіз.

Урок 10. Ознайомлення з механізмами у шкільній майстерні (1 год.)

Мета. Засвоєння знань про графічне зображення механізмів (кінематичні схеми). Формування вмінь виконувати графічне зображення деталей і механізмів. Розвивати просторову уяву. Виховувати інтерес до техніки.

Об'єкти навчальної діяльності: креслення механізму

Обладнання: макети і моделі рейкового механізму, зубчастих передач, плакати «Деталі машин», «З'єднання деталей».

Тип уроку: комбінований.

Орієнтовний план проведення уроку

І. Організаційна частина (2 хв)

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (7 хв)

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності (4 хв)

ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку (2 хв)

V. Вивчення нового матеріалу (14 хв)

VІ. Практична робота (20 хв)

VІІ. Підсумок уроку (5 хв)

Хід уроку

І. Організаційна частина

– Перевірка присутніх

– Призначення чергових

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів

1.Що таке деталь?

2.Як і чим можна з'єднувати деталі між собою?

3.Які ви знаєте види з'єднання?

4.Що таке рухомі й нерухомі з'єднання?

5.Які є рознімні і не рознімні з'єднання?

4.Що таке креслення? Яке його призначення?

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності.

Серед найбільш престижних професій - робота конструктора. Адже конструювати і будувати машини завжди цікаво. Для того, щоб працювати конструктором, інженером або технологом необхідно добре знати не лише призначення і будову різних механізмів, але й вміти їх зображувати у вигляді схем (читати такі схеми). Зрозуміло, що для цього необхідна спеціальна вища освіта. Але зараз у нас є нагода ознайомитись з найбільш простими механізмами та з'єднаннями і навчитись роботи їх схематичне зображення.

ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

Учитель записує на дошці тему уроку та повідомляє очікуванні результати :

· давати визначення кінематичної схеми;

· виконувати графічні зображення частин найпростіших механізмів: ходового гвинта, зубчастих колес тощо;

· характеризувати загальну будову ручного дриля.

V. Вивчення нового матеріалу за планом.

а) Кінематична схема.

б) Загальна будова і призначення ручного дриля.

а) Малюнок, на якому за допомогою умовних зображень і позначень показано складові частини виробу і зв'язок між цими частинами, називають схемою.

На кінематичних схемах показують тільки ті частини механізму, які беруть участь у передаванні руху, - зубчасті колеса, зірочки, вали, шківи, ходові гвинти та ін.

б) Ручний дриль складається з корпуса 1 , до якого прикріплений стержень 2 з упором 3 . В корпусі розміщений механізм зубчатих передач. В нижній частині корпуса розміщений шпиндель 5 , до якого прикріплений патрон 6 . В корпусі є отвір з різьбою , в яке вкручують упорну рукоятку 7 .Рукояткою привода 4 механізм дриля приводиться в рух.

В момент свердління обертають рукоятку 4 , закріплену на ведучому валу І , заодно обертається й ведуче зубчасте колесо Z1 . Колесо Z1 обертає зачеплене з ним колесо Z2, з'єднане з валом ІІ . На валу закріплено зубчасте конічне колесо Z3, яке обертає зчеплене з ним зубчасте колесо Z4, закріплене на валу ІІІ. Вал ІІІ являється шпинделем , на якому кріпиться патрон зі свердлом.

VІ. Практична робота

Вступний інструктаж

Завдання 2. Виконати схематичне зображення столярних та слюсарних лещат

VІІ. Підсумок уроку

Рефлексія.

Учитель просить кожного учня відповісти на такі запитання:

1. Що ми робили?

2. Навіщо ми це робили?

3. Чи досягли ми поставленої мети?

4. Що сподобалось чи не сподобалось під час уроку?

Урок 11. Виробничий процес. Етапи виготовлення виробу. Прийоми вимірювання лінійкою і кутником (1 год.)

Мета уроку. Засвоєння знань про виробничий процес, етапи виготовлення виробу, вимірювання і розмічання; формування вмінь вимірювати і розмічати заготовки. Розвивати точність. Виховувати акуратність, дисциплінованість тощо.

Об'єкт навчальної праці: контурна іграшка (кухонна дошка).

Обладнання: лінійка, олівець, циркуль, заготовка.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.

Орієнтований план проведення уроку

І. Організаційна частина (2 хв)

ІІ. Повторення раніше вивченого матеріалу (3 хв)

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності ( 2 хв)

ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку (1 хв)

V. Вивчення нового матеріалу (10 хв)

VI. Практична робота ( 23 хв)

VІІ. Підсумок уроку ( 4 хв)

Хід уроку

І. Організаційна частина:

– Перевірка присутніх

– Призначення чергових

ІІ. Повторення раніше вивченого матеріалу (методом бесіди з'ясовують питання):

1.Для чого потрібні столярні затискачі?

2.Що таке коловорот і ручний дриль? Для чого вони призначені?

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності.

Для того, щоб виготовити запланований виріб (кухонна поличка, дошка, ракетка для тенісу тощо) необхідно вміти спланувати свою роботу та розмітити заготовку відповідно до складеного ескізу. Отже сьогодні ми з'ясуємо, яким інструментом це можна зробити, та як виконують розмічання заготовок.

ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

Учитель записує на дошці тему уроку та повідомляє (записує) завдання:

- засвоєння знань про виробничий процес;

- називати етапи виготовлення виробу;

- вміти вимірювати лінійкою і кутником заготовки заданих розмірів;

- провести розмітку спроектованого виробу (кухонної дошки).

V. Вивчення нового матеріалу.

а) Правила безпечної праці в столярній майстерні.

б) Виробничий процес.

в) Етапи виготовлення виробу.

г) Вимірювання й розмічання.

а) До початку роботи:

1.Правильно надіти спецодяг, заправити кінці спецодягу, волосся сховати під берет або косинку.

2.Перевірити наявність і справність інструментів та обладнання.

3.Розкласти інструменти на верстаку в певному порядку.

Під час роботи:

1.Надійно закріплювати матеріал, який обробляють.

2.Користуватись інструментом тільки за призначенням, справним, добре налагодженим і загостреним. Не класти інструмент лезом на верстак.

3.Виконувати технологічні операції на верстаку в установлених місцях, використовуючи пристрої, упори і підкладні дошки.

4.Під час пиляння користуватись напрямлячами.

5.Не допускати захаращення верстака відходами, стружками та іншими предметами.

6.В разі поломки або псування інструменту негайно замінити його.

Забороняється

1.Спрямовувати пальцями пилку під час пиляння.

2.Тримати руку перед лезом різального інструменту.

3.Перевіряти якість обробленої поверхні пальцями.

4.Здмухувати стружки і змітати їх рукою.

5.Доторкатись пальцями до ріжучих кромок інструмента.

6.Обробляти матеріал у висячому положенні або на колінах.

Після закінчення роботи:

1.Перевірити стан інструменту й укласти в установленому порядку.

2.Прибрати робоче місце, користуючись щіткою.

3.Привести себе в порядок (зняти спецодяг, мити руки тощо).

4.Виходити з майстерні тільки з дозволу учителя.

б)Виробничим процесом називають сукупність усіх процесів (технологічних), спрямованих на створення сировини та матеріалів в готову продукцію. У виробничий процес входять підготовка виробництва, заготовка матеріалів, виготовлення, випробування, пакування і транспортування виробів.

в) Для виготовлення спроектованого виробу необхідно скласти план роботи.

Наприклад, перед вами поставлено проблему: спроектувати і виготовити плакати або таблиці. Для того, щоб реалізувати спроектований плакат або таблицю вам необхідно визначити кількість деталей. Після того як ви з'ясували, що необхідно виготовити (наприклад це рейки), необхідно скласти план, за яким ви будете їх виготовляти. Щоб скласти такий план необхідно діяти за таким алгоритмом:

1. який матеріал узяти для роботи;

2. скільки рейок виготовити;

3. які будуть потрібні інструменти;

4. який порядок (послідовність) роботи: з чого починати роботу, чим закінчити, в якій послідовності виконувати.

Після цього треба визначити розмір рейки за ескізним кресленням. Після розмічання рейки її випилюють ножівкою зачищають наждачним папером і покривають фарбою або лаком. Сам процес виготовлення столярних деталей в основному зводиться до таких операцій, як розмічання, пиляння, зачищання, шліфування, оздоблення.

г) При виготовленні будь-якого виробу за технічним рисунком треба вміти користуватися лінійкою або метром. Для цього треба знати такі правила.

1.Нульова поділка вимірювального інструмента повинна лежати над лінією, від якої робиться вимірювання.

2.Під час вимірювання не можна допускати перекосу лінійки щодо лінії, від якої вимірюють.

3.Дивитись на лінійку треба під прямим кутом (з верху ).

Розмічаючи деталі з деревини на заготовці, слід пам'ятати таке:

1.Спочатку вибирають або готують рівну сторону заготовки, від неї відкладають усі розміри й розмічають лінії. Цю сторону називають базовою.

2.Щоб даремно не витрачати деревину, треба точно розрахувати, скільки деталей можна зробити з виділеної для роботи заготовки, беручи до уваги припуски на обробку. Припуск - це шар деревини, який знімається різальним інструментом під час обробки заготовки. Для розпилювання дають припуск до 10 мм, а для стругання - 5 мм.

Так, наприклад, при виготовленні кухонної полички розмічати деталі економніше так, як показано на малюнку. У цьому разі менше деревини піде у відходи, ніж при розмічанні, зображеному нижче.

Для нанесення лінії на деревині спочатку відміряють лінійкою або метром відстань від базової сторони й роблять 2-3 риски. Потім до цих рисок прикладають лінійку і, притискуючи її лівою рукою, проводять олівцем контурну лінію. Наносячи лінію за допомогою кутника, треба лівою рукою притиснути основу кутника до базової кромки заготовки. Правою рукою за допомогою олівця проводять лінію, нахиливши її трохи вправо від лінійки кутника.

Щоб розмічати велику кількість однакових деталей, користуються пристроями, які називають шаблонами. Для розмічання шаблон накладають на підготовлену поверхню дошки або фанери, а потім олівцем обводять контури притискаючи шаблон лівою рукою до заготовки.

VІ. Практична робота.

Вступний інструктаж.

Вправи:

1. Виміряти довжину, ширину, і товщину бруска, рейки, дошки та інших деталей з прямолінійними брусками.

2. На дошці з проструганими боками за допомогою столярного кутника, проведіть п'ять правильних ліній через 20 мм. кожна.

3. Виберіть базову сторону на заготовці і розмітьте за допомогою лінійки та кутника, брусок завдовжки 120мм, завширшки 150 мм, завтовшки 20 мм.

Завдання. Розмітити за технічними малюнком, деталь для виготовлення кухонної дошки.

Поточний інструктаж

- звернути увагу учнів на правильне положення олівця під час розмічання;

- акцентувати увагу учнів на точне положення нульової поділки від кромки вимірюваної сторони деталі, не допускати перекосу лінійки під час вимірювання або проведення лінії;

Заключний інструктаж

- Перевірка правильності виконання зроблених завдань

- Підведення підсумків практичної роботи

VІІ. Підсумок уроку.

Рефлексія (методом бесіди):

· Яких умінь ви набули на сьогоднішньому уроці?

· Які вправи ви виконували з найбільшим задоволенням?

Домашнє завдання:

· скласти приблизний план (послідовність роботи) з виготовлення виробу.

Урок 12. Прийоми пиляння фанери ножівкою (1 год.)

Мета уроку. Засвоєння знань про способи пиляння деревини. Засвоєння вмінь виконувати пиляння фанери ножівкою. Розвивати окомір. Виховувати акуратність, дисциплінованість.

Об'єкт навчальної праці: кухонна дошка

Обладнання: фанера (5 мм), лінійка, олівець, ножівка, заготовка, лещата, лобзик.

Тип уроку: формування практичних вмінь і навичок.

Орієнтований план проведення уроку

І. Організаційна частина (1 хв)

ІІ. Актуалізація опорних знань (4 хв)

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності (2 хв)

ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку ( 1 хв)

V. Вивчення нового матеріалу ( 8 хв)

VI. Практична робота (24 хв)

VІІ. Підсумок уроку (5 хв)

Хід уроку

І. Організаційна частина.

- перевірка присутніх;

- призначення чергових.

ІІ. Актуалізація опорних знань (методом «мікрофон» з'ясовують питання):

1.Перерахуйте операції (у відповідній послідовності), які необхідно виконати під час виготовлення вашого проекту.

2. Що спільного, на вашу думку, в різальній ачстині столярних інструментів?

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності

Уміння, які ви отримаєте на цьому уроці можуть стати вам у нагоді не лише для реалізації вашого проекту, але й для виконання тих робіт, які завжди є необхідною умовою успішного ведення домашнього господарства.

ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку

- характеризувати процес різання матеріалів (деревини), знаряддя праці для ручної обробки матеріалів різанням;

- вміти виконувати етапи і правила різання (пиляння) столярною ножівкою та лобзиком;

V. Вивчення нового матеріалу за планом.

а) Поняття про інструменти для різання деревини.

б) Пиляння фанери і ДВП ножівкою.

а) Найпоширеніший спосіб обпилювання деревини - різання. Всі без виключення різальні інструменти мають робочу частину у формі клина. Діючи на деревину клин відокремлює від заготовки частинки у вигляді тирси. Найпоширеніші види різання деревини є пиляння, стругання, довбання, свердління, точіння.

Для різання деревини застосовують багато різноманітних ручних різальних інструментів: пилки (лучкові), ножівки звичайні та викружні, рубанки, напівфуганки та фуганки, долото, стамески, ножі, свердла.

Пиляння прямолінійних контурів на заготовках з фанери й ДВП виконують столярними ножівками з дрібними зубами, а пиляння криволінійних контурів - викружними пилками (лобзиком, якщо товщина фанери не перевищує 5 мм).

б) У шкільній майстерні обробку деревини починають з пиляння її столярною ножівкою. Столярна ножівка складається з полотна 1. На одному з боків полотна насічено зуби 2 в формі клина. Ручка 3 кріпиться до полотна ножівки заклепками. Є спеціальні ножівки для

поперечного а, поздовжнього в і а)мішаного пиляння - б. Зуби ножівки для поздовжнього пиляння краще ріжуть б)деревину у здовж волокон. Зуби ножівки під час її руху по лінії пиляння знімають дрібну стружку, яку в)називають тирсою. В ході пиляння стружка виштовхується з пропилу. Щоб ножівка не застрявала в пропилі, треба розводити її зуби., і стежити, щоб вони були добре загострені. в) Правила безпечної праці, під час різання та обпилювання деревини:

1) Класти ножівку на верстак зубами під себе.

2) Не залишати пилку в пропилі, якщо тимчасово припиняється робота.

3) Під час запилювання користуватися бруском.

4) Не користуватися несправним інструментом.

VІ. Практична робота.

Вступний інструктаж

Завдання.

1.Випиляти ножівкою заготовки для кухонних дощок.

· акцентувати увагу учнів на те, що пиляння деревини починають з запилювання - перший рух необхідно робити від себе під кутом 20 градусів до заготовки;

· пояснити, що для того аби не ушкодити руку, якою притримують заготовку під час запилювання, слід приставити до лінії розмітки дерев'яний брусок;

· після запилювання рухи ножівки в пропилі роблять на всю її довжину;

Поточний інструктаж.

Під час роботи звертати увагу учнів на те, щоб:

· заготовку слід тримати лівою рукою, не ближче ніж за 10 см від пропилу;

· полотно ножівки під час роботи повинно рухатись точно перпендикулярно до заготовки;

· при пилянні всю увагу необхідно зосередити на лінію розмітки.

Заключний інструктаж.

· знову звернути увагу дітей на дотримання правил безпеки (повторюють учні);

· перевірка виконаного завдання;

· визначення найкращої роботи.

VІІ. Підсумок уроку.

Рефлексія (методом «мікрофон»)

1. Що нового ви дізналися на уроці?

2. Чи можна скористатись отриманими знаннями у повсякденному житті? Де, і за яких умов це може бути?

Заключна частина:

· виставлення оцінок за роботу на уроці;

Домашнє завдання:

· правила безпечної роботи під час пиляння, будова і види столярних ножівок.

Урок 13, 14. Прийоми пиляння фанери лобзиком (2 год.)

Мета уроку. Формування вмінь виконувати пиляння фанери лобзиком; закріплення знань про пиляння деревини. Розвивати точність, окомір. Виховувати акуратність, виконавчу дисципліну, творче ставлення до праці.

Об'єкт навчальної праці: кухонна дошка (контурна іграшка).

Обладнання: фанера (4-5 мм), лінійка, олівець, лобзик.

Тип уроку: формування практичних вмінь та навичок.

Орієнтовний план проведення уроку

І. Організаційна частина (2хв)

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (8хв)

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності (2хв)

ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку (2хв)

V. Практична робота (26 хв)

VI. Підсумок уроку (5хв)

Хід уроку

І. Організаційна частина.

- перевірка присутніх;

- призначення чергових.

ІІ. Повторення раніше вивченого матеріалу (методом бесіди з'ясовують питання):

1.Поясніть будову і призначення столярної ножівки.

2.Наведіть приклади столярних інструментів?

3..Яку форму зуба мають всі різальні інструменти?

4.Чим різняться ножівки для поперечного і поздовжнього пиляння?

5.Перелічіть правила безпечної роботи під час пиляння.

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності.

На цьому уроці ми продовжимо з вами оволодівати уміннями працювати з ручним інструментом для обробки фанери - лобзиком. Завдяки цьому ви зможете виготовляти не лише кухонну дошку але й багато інших цікавих іграшок з фанери.

ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку:

- вміти виконувати етапи і правила пиляння лобзиком;

- випиляти контурну іграшку (кухонну дошку).

V. Практична робота.

Завдання.

1.Випиляти лобзиком по контуру розмітки кухонну дошку (контурну іграшку).

Вступний інструктаж

До початку роботи методом розповіді або інтерактивною вправою «Броунівський рух» ознайомити учнів з наступним матеріалом:

столярні вироби, особливо з фанери, що мають криволінійні обриси, неможливо випиляти столярною ножівкою, як це є у нашому випадку з кухонною дошкою. У таких випадках користуються лобзиком. Він складається з металевої рамки 3 і станка з ручкою. На станку є два затискачі - верхній 2 і нижній 4, в яких зубчиками до низу кріпиться пилочка 1.

У ході демонстрації звернути увагу учнів на такі моменти:

· лобзик беруть за ручку правою рукою;

· пересувати лобзик потрібно повільно;

· заготовку, яку пиляють, міцно притискують лівою рукою до підставки;

· на згинах контуру фанеру повільно повертають, не припиняючи руху в пропилі;

· коли пилочка займе потрібний напрям, можна пиляти далі по лінії.

Поточний інструктаж

Під час роботи звертати увагу учнів на те, щоб:

· лобзик тримати перпендикулярно до заготовки;

· під час роботи сидіти прямо;

· станок лобзика повинен рухатись на рівні плеча працюючого;

· пиляти рівномірно, не натискаючи сильно на пилочку, щоб вона не зламалась;

· тиск на пилочку може бути таким, як на олівець під час малювання;

· через кожні 3-5 хв робити перерву для того, щоб пилочка охолола.

Заключний інструктаж:

· знову звернути увагу дітей на дотримання правил безпеки (повторюють учні методом «незакінчене речення» - кожен по черзі завершує речення: «Під час роботи необхідно…»);

· перевірка виконаного завдання;

· визначення найкращого виробу.

VІІ. Підсумок уроку.

Рефлексія

1. Що робили на уроці? Що вдалося найкраще?

2. Над якими уміннями ще необхідно працювати?

Заключна частина:

· виставлення оцінок за роботу на уроці;

Домашнє завдання:

· повторити конспект: кінематичну схему ручного дриля.

Урок 15. Свердління отворів коловоротом і ручним дрилем (1 год.)

Мета уроку. Засвоєння знань про будову і принцип дії коловорота та ручного дриля; формування вмінь користуватись ручним дрилем та коловоротом. Розвивати окомір, точність. Виховувати економне ставлення до матеріалу.

Об'єкт навчальної праці: проект кухонної дошки.

Обладнання: ручний дриль, коловорот, набір свердел, олівці, циркуль.

Тип уроку. Комбінований

Орієнтовний план проведення уроку.

І. Організаційна частина ( 2 хв)

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (7 хв)

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності (2 хв)

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку (2 хв)

V. Вивчення нового матеріалу (7 хв)

VI. Практична робота ( 20 хв)

VII. Підсумок уроку ( 5 хв)

Хід уроку

І. Організаційна частина:

- перевірка присутніх;

- призначення чергових.

ІІ. Актуалізація опорних знань ти життєвого досвіду учнів.

1. Які ви знаєте процеси обробки деревини?

2. Що ви розумієте під процесом свердління? Яке його призначення?

3.Поясніть будову (за допомогою графічної схеми) та принцип дії ручного дриля.

3. Що ви розумієте під поняттям функціональні показники якості виробу? (це можливість використання, зручність при використанні тощо);

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності. Вчитель пояснює учням, що свердління це досить поширена операція, володіння якою неодмінно знадобиться їм в майбутньому. Наприклад при свердлінні отворів під різні полички , вішалки і т.д.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку:

- знати будову та призначення коловорота;

- виконувати операцію свердління;

V. Вивчення навчального матеріалу за планом:

а) свердління;

б) свердла;

в) призначення і будова коловорота.

а) Свердління - один із самих поширених способів одержання отворів різанням. Свердління отворів на виробництві, як правило, автоматизований.

б) Ріжучим інструментом при цьому є свердло. З допомогою свердла роблять отвори наскрізні (якщо просвердлено всю товщину матеріалу) і ”глухі” (матеріал просвердлений не наскрізь).

Отвори в заготовках деревини просвердлюють центровими, спіральні і ложковими свердлами. Найбільш широко застосовуються спіральні свердла.

в) Найпростіші пристосування, яким приводять у рух свердло, є коловорот. Він складається з колінчастого стержня 3, на якому насаджують дерев'яну ручку 2. На кінці стержня є патрон 4 (або гвинтовий затискач) для закріплення свердла; зверху на ньому - упорна головка 1, якою утримують коловорот у потрібному положенні. Свердло міцно затискують у патроні (гвинтовому затискачі) коловорота.

Частина свердла, що просвердлює отвір у деревині називається робочою. Робоча частина центрового свердла має вигляд лопатки з вістрям - центром.

Під час свердління отворів коловорот треба тримати так, щоб свердло було перпендикулярне до площини деталі. При цьому лівою рукою треба натискувати на упорну головку, а правою обертати коловорот.

урок трудове навчання методика технічний

Отвір спочатку свердлять з одного боку. Коли центр вістря свердла проникне наскрізь, свердління припиняють і повертають виріб на протилежний бік. Потім вставляють центр свердла в отвір і досвердлюють його. Якщо цього не зробити, то свердло при виході з отвору може відколоти частину деревини і отвір буде зіпсовано.

Заготовки, в яких просвердлюють отвори, повинні бути добре закріплені у верстаку. Тонкі деталі можна свердлити, затискуючи їх по кілька штук.

VI. Практична робота.

Вступний інструктаж

На попередньо виготовлених дошках учням необхідно просвердлити отвори.

Під час виконання завдання звернути увагу учнів на такі моменти:

· чи потрібен взагалі отвір в конструкції їхнього виробу? Яке їхнє функціональне призначення?

· запропонувати учням самостійно вибрати місце для свердління отвору (в верхній , або в нижній частині дошки);

· тільки після вибору місця для отвору й розмітки самого отвору, можна приступати до свердління.

Поточний інструктаж

·

·

·

·

· слідкувати за дотриманням учнями

правил техніки безпеки.

VII. Підсумок уроку.

Рефлексія (методом «мікрофон»):

· Яких умінь ви набули на сьогоднішньому уроці?

Домашнє завдання:

· Технологія свердління ( за підручником)

Урок 16. Обпилювання фанери рашпілем, напилком. Шліфування фанери наждачною шкуркою (1 год.)

Мета уроку. Засвоєння знань про прийоми обпилювання фанери, рашпілем, напилком; формування вмінь виконувати операції обпилювання та шліфування. Виховувати елементи культури праці.

Об'єкт навчальної праці: кухонна дошка

Обладнання: напилок, рашпіль, наждачний папір.

Тип уроку: формування практичних умінь і навичок.

Орієнтовний план проведення уроку

І. Організаційна частина ( 3 хв)

ІІ. Повторення раніше вивченого матеріалу ( 4 хв)

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності ( 3 хв)

ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку ( 2 хв)

V. Вивчення нового матеріалу ( 7 хв)

VI. Практична робота ( 21 хв)

VІІ. Підсумок уроку ( 5хв)

Хід уроку

І. Організаційна частина.

- перевірка присутніх;

- призначення чергових.

ІІ. Повторення раніше вивченого матеріалу (методом бесіди з'ясовують питання):

1. Що таке свердління ?

2. Для чого потрібне свердління?

3. Які основні правила безпеки під час свердління ви знаєте?

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності.

Виріб буде якісним та конкурентноспроможнім, якщо він буде мати належний естетичний та привабливий вигляд. Для цього його піддають остаточній обробці: обпилюванню, шліфуванню та оздобленню. Сьогодні ми ознайомимося з обпилюванням та шліфуванням виробу (кухонної дошки).

ІV. Повідомлення теми уроку та очікуваних результатів

Учитель записує на дошці тему уроку, повідомляє очікувані результати:

- називати інструменти для зачищання виробів з деревини;

- виконувати операцію обпилювання;

- обпиляти кромки спроектованого виробу.

V. Вивчення нового матеріалу за планом:

а) інструмент та матеріали для зачищання виробів з деревини;

б) правила безпечної роботи рашпілем і напилком.

а) При виготовленні багатьох столярних виробів з поверхні заготовки знімають шар деревини за допомогою різального інструменту - рашпіля.

Рашпіль - це металевий загартований брусок певного профілю з великою кількістю гострих горбиків - насічок. Насічки за формою являють собою клин. Цими насічками і зрізають шар деревини.

Рашпілем знімають нерівності після пиляння, обробляють різні уступи й отвори, а також криволінійні поверхні, тобто виконують чорнове зачищення деталі.

У столярній справі для обробки деталей із твердих порід деревини використовують також напилки, які за формою схожі на рашпілі, але відрізняються від них насічкою.

Столярні вироби зачищають (після процесу обпилювання) шліфувальною шкуркою. Шліфувальна шкурка - це цупкий папір або тканина з наклеєним абразивним порошком. Абразивний порошок являє собою подрібнений камінь (наждак) або порошкоподібне скло. Залежно від величини зерен абразивного порошку є різні номери шліфувальних шкурок. Шкурка з найбільшим зерном робить великі подряпини й знімає великий шар матеріалу. Шкурку з найдрібнішим зерном застосовують перед поліруванням та лакуванням виробів.

б) Перед початком роботи перевірити, чи добре тримається ручка на хвостовику. Без ручки працювати забороняється, бо гострим хвостовиком можна поранити руку.

Якщо ручка на хвостовику тримається нещільно, то укріпити її можна вдаривши ручкою (з її торця) з верху в низ, об поверхню верстака, тримаючи рашпіль за робочу частину.

VІ. Практична робота.

Завдання 1. Обпиляти заготовку кухонної дошки рашпілем, використовуючи затискачі столярного верстака.

Завдання 2. Зачистити і пошліфувати виріб шліфувальною шкуркою.

Вступний інструктаж.

У ході демонстрації звернути увагу учнів на такі моменти:

· інструмент повинен рухатися паралельно кришці верстака і трохи під кутом до лінії кромки виробу, щоб не зривались верхні шари фанери;

· зусилля обох рук під час руху інструмента від себе розподіляти так, щоб він не завалювався вниз;

· при зворотному русі інструмента на себе тиснути на нього не треба.

Поточний інструктаж

Під час виконання учнями другого завдання, звернути їхню увагу на те, що:

· під час зачищання шкуркою рука не повинна торкатися до поверхні виробу;

· виріб кухонної дошки необхідно зачищати шліфувальною шкуркою на бруску.

VІІ. Підсумок уроку.

Рефлексія (інтерактивним методом «мікрофон»).

Учитель просить кожного учня повідомити :

1. Яким чином отримані знання можна використати в домашньому господарстві?

Заключна частина:

- мотивація оцінок;

- виставлення оцінки за роботу на уроці.

Урок 17, 18. Комплексні роботи (2 год.)

Мета уроку. Формування вмінь застосовувати набуті знання та навички в процесі різання матеріалів, свердління, шліфування. Виховувати акуратність та організованість під час виконання робіт.

Об'єкт навчальної праці: кухонна дошка.

Обладнання: заготовка кухонної дошки, ножівка, лобзик, ручний дриль, рашпіль, шліфувальний папір.

Тип уроку: Корекція вмінь та навичок.

Орієнтовний план проведення уроку

І. Організаційна частина ( 3 хв)

ІІ. Повторення раніше вивченого матеріалу ( 10 хв)

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності ( 1 хв)

ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку ( 1 хв)

V. Практична робота ( 25 хв)

VI. Підсумок уроку ( 5 хв )

Хід уроку

І. Організаційна частина:

- перевірка присутніх;

- призначення чергових.

ІІ. Повторення раніше вивченого матеріалу (методом бесіди з'ясовують питання):

1.Навіщо складають план виготовлення виробу або деталі?

2.Назвіть основні пункти вашого плану виготовлення кухонної дошки.

3.Що таке рашпіль? Для чого його використовують?

4.Що спільного у формі ріжучої частини всіх столярних інструментів, які використовують для пиляння, різання або шліфування?

5.Перелічіть правила безпечної роботи під час пиляння.

6.Яких правил треба додержувати під час роботи рашпілем і напилком?

7.Порівняйте рашпіль і напилок щодо насічки. Поясніть, чому тверді породи деревини краще обробляти напилком.

8.Назвіть правила безпечної роботи рашпілем і напилком, шліфувальним папером.

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності

Сьогодні ми будемо завершувати роботу над виготовленням кухонної дошки.

ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

Учитель записує на дошці тему уроку, повідомляє дидактичні завдання:

- остаточне завершення запланованого виробу (крім оздоблення).

V. Практична робота.

Завдання. Завершення операцій пиляння, обпилювання та шліфування заготовок. Перевірка якості.

Вступний інструктаж:

· нагадати учням загальні правила безпеки під час роботи із столярним інструментом;

· звернути увагу на дотримання послідовності у виконуваних операціях - після пиляння ножівкою та лобзиком обпилювання рашпілем і потім шліфування;

· шліфування відбувається спочатку крупнозернистою, середньозернистою, і лише потім полірування шкуркою з мілким зерном;

Поточний інструктаж:

· слідкувати за дотримання учнями правил техніки безпеки під час виконуваних робіт;

· звернути увагу учнів на те, що під час роботи рашпілем фанера сколюється оскільки рашпіль рухається перпендикулярно до кромки виробу. Щоб цього не було треба виконувати цю операцію під невеликим кутом до кромки деталі.

· Нагадати учням про показники якості виробу: функціональні (щоб виріб можна було використовувати), ергономічні (щоб виріб був зручним під час користування) тощо.

Заключний інструктаж:

· аналіз виконаної роботи;

· обговорення недоліків допущених в роботі;

· шляхи усунення недоліків.

VІ. Підсумок уроку.

Рефлексія:

- чи було виконано завдання уроку? Чому?

- які операції були більш доступними для виконання? Які перешкоди виникали в роботі ?

Заключна частина.

- перевірка якості виробу;

- виставлення оцінок за роботу на уроці.

Урок 19. Складання виробів. Прийоми з'єднання деталей (1 год.)

Мета уроку. Засвоєння знань про з'єднання деталей за допомогою цвяхів, клею ПВА. Формування вмінь виконувати підготовку деталей до склеювання, склеювати деталі виробу. Розвивати точність. Виховувати акуратність в роботі, елементи наукової організації праці.

Об'єкт навчальної праці: кухонна поличка.

Обладнання: ескіз виробу, наждачний папір, клей ПВА, кісточки для клею, шматки тканини для зняття клею, струбцини.

Тип уроку. Комбінований

Орієнтовний план проведення уроку

І. Організаційна частина ( 2 хв)

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (10 хв)

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності ( 2 хв)

ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку ( 1 хв)

V. Вивчення нового матеріалу ( 5 хв)

VI. Практична робота ( 20 хв)

VІІ. Підсумок уроку ( 5 хв)

Хід уроку

І. Організаційна частина

· перевірка присутності учнів на уроці;

· призначення чергових;

· перевірка наявності черговими необхідних матеріалів для роботи (клей, кісточки, шматки тканини тощо).

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів.

1.Що таке ескіз та яке його призначення?

2.Що необхідно зробити, щоб скласти виріб?

3.Які ви можете запропонувати способи з'єднання вашого виробу?

4.Завдання для роботи в інтерактивних групах.

Складіть список (після короткого обговорення у малих групах) інструментів та матеріалу, який на вашу думку, необхідний для складання вашого виробу?

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності.

Нарешті ми з вами дійшли до найбільш відповідальної стадії у проектуванні та виготовленні виробу - складанні деталей та їх з'єднання у цілісний виріб. Для того щоб виріб було завершено необхідно знати чим, і як скріплюють окремі деталі, тобто яка технологія (послідовність дій) цього процесу. Якщо одна із стадій цього процесу буде порушена або не виконана, то виріб не матиме запланованої міцності, буде недостатньо придатним для повсякденного користування тощо. Отже кухонна поличка не відповідатиме основним показникам якості.

Знання про технологію склеювання деталей можуть, також, стати вам у нагоді під час ремонту домашніх меблів.

ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

Учитель записує на дошці тему уроку, повідомляє завдання:

- засвоєння понять про технологію з'єднання деталей цвяхами та на клею;

- підготувати до з'єднання та склеїти деталі кухонної полички;

V. Вивчення нового матеріалу за планом:

а) з'єднання столярних деталей цвяхами;

б) з'єднання столярних деталей на клею.

а) Більшість столярних виробів складається з окремих деталей, які з'єднують в основному цвяхами. Цвяхи роблять із стального дроту. Вони бувають різної довжини і товщини.

З'єднуючи деталі виробу, треба пам'ятати, що товщина цвяха повинна бути в 10 раз меншою, ніж товщина деталі, яку прибивають, а довжина - в 2-3 рази більшою. Забивати цвях треба не ближче як за 10 мм від кромки деталі.

б) Дерев'яні деталі склеюють клеями в основному при виготовленні меблів та інших виробів із деревини.

Перш ніж склеювати деталі з деревини, треба підготувати їхні поверхні. Поверхня повинна бути шорсткою, тоді клей добре вбирається. На ній не повинно бути пилу або фарби. Приготовлений клей пензлем наносять рівномірно на поверхні деталей, які потім з'єднують і витримують деякий час в спеціальних затискачах - струбцинах. Склеєні деталі обробляють знімаючи рештки клею мокрою ганчіркою (клей ПВА добре розчинюється у воді). Після цього деталі обробляють у місцях їхнього з'єднання наждачною шкуркою з мілким зерном.

VІ. Практична робота.

Вправа. З'єднати дві рейки цвяхами, визначивши попередньо довжину і товщину цвяхів, якщо товщина рейок 5 і 10 мм;

Завдання. Зачистити і склеїти деталі у виріб відповідно до ескізу (кухонна поличка).

Вступний інструктаж.

Звернути увагу дітей на те, що:

· Користуючись ескізним кресленням виробу, необхідно визначити, які сторони деталей необхідно склеювати;

· У тих місцях де будуть склеєні деталі, їх необхідно зачистити крупнозернистою наждачною шкуркою або 2-3-ма рухами рашпіля;

· Якщо зачищення виконувати рашпілем деталь необхідно затиснути у лещатах або покласти рашпіль на верстак, і притримуючи його рукою зробити декілька рухів тією стороною деталі, на яку буде наноситись клей;

· Після нанесення клею деталь витримують 2-3 хв.

Поточний інструктаж:

· Слідкувати за тим, щоб учні дотримувались правил безпечної роботи;

· При стисканні деталей струбцинами вчасно знімати рештки клею шматками вологої тканини;

Заключний інструктаж:

· демонстрація і короткий аналіз кращих робіт;

· недоліки допущені в роботі та шляхи їхнього усунення.

VII. Підсумок уроку.

Рефлексія

· чи змінилося ваше уявлення про технологію з'єднування деталей? (порівняти життєвий досвід та отримані знання і уміння).

Заключна частина

· прибирання робочих місць, мотивація оцінок, робота із щоденниками.

Урок 20. Складання виробів. Остаточна обробка виробів з фанери (1 год.)

Мета уроку. Узагальнення і систематизація знань про з'єднання деталей за допомогою цвяхів, клею ПВА; удосконалення набутих умінь готувати та склеювати деталі у виріб. Виховувати акуратність та організованість у практичній роботі.

Об'єкт навчальної праці: кухонна поличка (кухонна дошка)

Обладнання: ескіз виробу, наждачний папір, клей ПВА, кісточки для клею, шматки тканини для зняття клею, струбцини.

Тип уроку. Узагальнення, систематизації та корекції знань.

Орієнтовний план і методи проведення уроку

І. Організаційна частина ( 2 хв)

ІІ. Повторення раніше вивченого матеріалу ( 6 хв)

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності ( 2 хв)

ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку ( 1 хв)

V. Вивчення нового матеріалу ( 6 хв)

VI. Практична робота ( 20 хв)

VІІ. Підсумок уроку ( 8 хв)

Хід уроку

І. Організаційна частина

– перевірка присутності учнів на уроці;

– призначення чергових;

ІІ. Повторення раніше вивченого матеріалу:

1.Що потрібно для з'єднання кількох деталей у готовий виріб?

2.Якою повинна бути поверхня деталі з деревини перед склеюванням?

3. Для чого обробляють з'єднуванні деталі в місцях склеювання?

4.Який клей використовувався під час склеювання деталей виробу? Яку характерну властивість має цей клей? Про які, ще клеї, ви чули чи знаєте з власного досвіду?

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності.

Сьогодні ми завершуємо роботу над складанням та склеюванням деталей у готовий виріб - контурна іграшка на підставці (інший варіант - кухонна поличка). Саме на цьому занятті ви зможете тримати в руках річ, яка виготовлена власними руками (буде корисною для власного користування).

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

Учитель записує на дошці тему уроку, повідомляє навчальні завдання:

- закріплення понять про технологію з'єднання деталей цвяхами та на клею;

- вміти характеризувати клеї, що застосовуються при склеюванні деталей з деревини (фанери);

- обробити деталі після склеювання;

V. Вивчення нового матеріалу.

а) Столярні клеї.

а) Виготовляючи наш спроектований виріб ми використовували найбільш поширений у побутових умовах клей ПВА. Проте на виробництві під час виготовлення меблів застосовують також: столярний, казеїновий, смоляний та інші спеціальні клеї.

Столярний клей виготовляють з кісток, копит, рогів, хрящів та обрізків шкіри тварин. Столярний клей має вигляд коричневих плиток. Якість клею можна визначити за його прозорістю: чим прозоріші плитки, тим вища якість.

Казеїновий клей. Основною складовою частиною цього клею є сухий знежирений сир - казеїн. Його виготовляють із знежиреного молока. Крім казеїну, до складу клею входять гас та спеціальні речовини - антисептики, які добавляють для того, щоб клей не псувався.

VІ. Практична робота

Завдання. Обробити з'єднані деталі виробу після склеювання.

Вступний інструктаж

Звернути увагу дітей на те, що:

· обробляти деталі виробу необхідно лише у місцях з'єднання;

· з'єднані деталі обробляти відповідно середньозернистою і «нульовою» наждачними шкурками.

Поточний інструктаж

· Слідкувати за тим, щоб учні дотримувались встановлених правил практичної роботи;

Заключний інструктаж

· демонстрація і короткий аналіз кращих робіт;

· недоліки допущені в роботі та шляхи їхнього усунення.

VII. Підсумок уроку.

Рефлексія:

1.Як ви скористаєтесь практично знаннями про різні види клеїв - ПВА, казеїновий, столярний?

2.Який з них, на вашу думку, найбільш зручний для використання?

3. Які труднощі у вас виникали під час виконання практичної роботи?

4.Як надалі ви будете планувати цю роботу з врахуванням вказаних труднощів?

Заключна частина:

відзначення кращих робіт учнів

прибирання робочих місць

робота з щоденниками.

Урок 21. Оздоблення виробів. Випалювання на деревині ( 1 год.)

Мета уроку. Засвоєння знань про види оздоблення виробів з фанери, принцип дії приладу для випалювання на деревині; формування прийомів випалювання на деревині. Виховувати акуратність під час виконання оздоблюваних робіт тощо.

Об'єкт навчальної праці: кухонна дошка (кухонна поличка)

Обладнання. Прилад для випалювання, зразки малюнків для перенесення на виріб, наждачна шкурка з нульовим зерном.

Тип уроку. Комбінований.

Орієнтовний план проведення уроку.

І.Організаційна частина ( 2 хв )

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів ( 6 хв)

ІІІ.Мотивація навчально-трудової діяльності ( 3 хв)

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку ( 1 хв)

V. Вивчення нового матеріалу ( 7 хв)

VI. Практична робота ( 21 хв)

VII. Підсумок уроку ( 5 хв)

Хід уроку

І.Організаційна частина.

– перевірка присутніх

– призначення чергових

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (методом бесіди з'ясовують питання):

1. Які найбільш суттєві недоліки має деревина як матеріал?

2.Подивіться уважно на будь-які вироби з деревини: вікна, двері, меблі, іграшки. Якого вони кольору? Чому вони мають такий колір? (Усі вони пофарбовані різними фарбами або покриті лаками).

3. Як на вашу думку для чого це роблять? Чи захищає таке фарбування деревину від псування?

4.Чи потрібно захистити виріб (кухонну поличку) від псування?

5.Як ви пропонуєте це зробити?

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності.

Щойно у нашій бесіді ви зрозуміли ( власне самі дали відповідь на запитання) для чого потрібно оздоблювати виріб. Крім того, у подальшому, проектуючи будь-який виріб з деревини або металу чи будь-якого іншого матеріалу, процес його виготовлення буде завершуватись оздобленням. Отже здобуті уміння на цьому та наступному уроці будуть вам потрібні упродовж всього часу вашого навчання у шкільній майстерні.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

Учитель записує на дошці тему уроку, повідомляє ( або записує) навчальні завдання:

- називати види оздоблення виробів з фанери, характеризувати фарби, які застосовують для оздоблення виробів;

- визначати поняття про принципи дії приладу для випалювання;

- оздобити виріб випалюванням по контуру найпростішим декором.

V. Вивчення нового матеріалу за планом:

а) Види оздоблення.

б) Випалювання по дереву

а) Потрібна якість остаточної обробки столярних виробів залежить від їх призначення. Так, ящики для посилок, інструментів, цвяхів тощо цілком досить обробити рубанком. Різні підставки для приладів, ослінчики, дешеві меблі тощо фарбують, більш дорогі лакують. Але є чимало таких столярних виробів, зовнішні поверхні яких обробляють особливо старанно. Це - меблі з дорогих порід деревини, рами до картин, столики до шахів, декоративні речі з різьбленням на деревині тощо.

Після остаточної обробки вироби набувають гарного вигляду. Крім того, плівка фарби або лаку захищає вироби від зволожування, розтріскування, розклеювання від дії сонячних променів, а також від грибків та шкідників. Чим краще оброблено поверхню виробу тим краще він зберігається.

Розрізняють такі види оздоблення виробів з деревини:

- столярна обробка (прозора);

- полірування;

- обробка-імітація;

- художньо-лицьове;

- малярне фарбування (непрозоре фарбування).

Для малярного фарбування користуються клейовими, олійними та емальовими фарбами. Вікна, двері, меблі (кухонні, столові, лікарські, шкільні та ін.), які треба періодично мити, а також спортивний інвентар фарбують олійними фарбами. Спочатку виріб готують до фарбування, для чого поверхню зачищають шліфувальною шкуркою в ручну або на спеціальних шліфувальних верстатах.

Якщо застосовують масляні фарби, то виріб покривають здебільшого двома-трьома шарами фарби. Перший шар наносять більш рідкою фарбою, а другий - густішою.

Олійні емалі дуже чутливі до зміни температури та вологості, від яких вони швидко псуються.

Нітроемалі вологостійкі. Їх наносять тільки розпилювачами, тоді як олійні фарби та емалі можна також наносити пензлями.

б) Випалювання - один із видів художнього оздоблення дерева. Його застосовують при виготовленні сувенірів, меблів та різних дрібних виробів з дерева.

Перед випалюванням заготовку (місце на виробі) зачищають наждачною шкуркою і наносять малюнок. Випалюють малюнок випалювальним апаратом з нагрівальним наконечником 1, закріпленим у пластмасовій ручці.

Ручку з нагрівальним пером тримають у правій руці, як олівець. Пером починають працювати, якщо воно нагрілось до темно-червоного кольору. Нагрівання пера регулюють ручкою від положення менше до положення більше. Треба пам'ятати, що коли перо нагріється до яскраво-червоного кольору, воно може перегоріти.

Працюючи випалювальним апаратом, треба пам'ятати таке:

1.Прилад можна вимикати тільки з дозволу учителя.

2.Перед вмиканням приладу все має бути готовим для випалювання.

3.Перо має бути розжарене до темно-червоного кольору.

4.Після 10…15 хвилин випалювання прилад вимикати на 2-3 хвилини.

5.Періодично провітрювати приміщення.

6.Забороняється залишати прилад увімкнутим.

VI. Практична робота.

Завдання. Випалювання візерунку на кухонній дошці

Вступний інструктаж.

Пояснити послідовність виконання роботи:

· за допомогою копіювального паперу перенести зображення малюнка на одну із сторін виробу;

· поставити випалювальний апарат праворуч від себе, установити ручку в положення М і ввімкнути вилку в мережу;