Засоби ознайомлення дітей дошкільного віку з придорожніми рослинами

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Літературний огляд

1.1 Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми ознайомлення дітей із природою

«В інтенсивному і складному сучасному житті людина практично забуває, що вона сама і все людство, від якого вона не може бути відділена, нерозривно пов'язані з біосферою - з певною часткою планети, на якій вони живуть», - стверджував В.Вернадський у своїй праці «Декілька слів про ноосферу» [14].

Відносини суспільства і природи є складною і багатоаспектною проблемою. Адже і суспільство, і природа є об'єктами дослідження багатьох наук. Перебуваючи в тісному взаємозв'язку, природа і суспільство утворюють систему «суспільство-природа», яка функціонує відтоді, відколи з'явилася людина з властивим їй практичним способом ставлення до природи. Система «суспільство-природа» передбачає пізнання людиною природи, її використання і перетворення [14; 294].

Сучасний тлумачний словник української мови за редакцією В.Дубічинського подає таке визначення поняття «природа» - це органічний і неорганічний світ у всій сукупності і зв'язках, що є об'єктом людської діяльності й пізнання, усе те, що не створене діяльністю людини; сукупність особливостей рослинного і тваринного світу, кліматичних умов, рельєфу і таке ш., якої-небудь місцевості, країни; навколишнє географічне середовище; рослинний світ навколишньої місцевості [13; 721].

Чимало наук займаються вивченням природи. Ці науки належать до розряду природничих, а саме: геологія, географія, біологія, ботаніка, зоологія, фенологія, екологія та інші.

За визначенням А.Слюсарєва, «екологія - біологічна наука, що вивчає взаємовідносини організмів і сере довища, організацію і функціонування систем: популяцій, біоценозів і біосфери. Екологія -- теоретична основа охорони природи і раціонального використання її ресурсів»[1;10].

Зважаючи на сучасний етап навколишнього середовища, науковці і практики говорять про необхідність і доцільність екологічного виховання, формування екологічної культури у підростаючого покоління.

Н.Лисенко визначає екологічне виховання, як «процес формування свідомого сприйняття навколишнього середовища, необхідності дбайливого ставлення до природних ресурсів, правильного розуміння проблеми взаємодії суспільства з природою» [4].

На її думку, зміст екологічного виховання має декілька послідовних стадій, кінцевою метою яких є особистість зі сформованою екологічною культурою. Основні стадії цього процесу - засвоєння дітьми екологічних знань, перетворення їх в елементи переконань як основне ядро свідомості.

«Екологічна свідомість - це властивий людині стереотип ставлення до навколишньої природи через засвоєння виробленої системи знань»,-стверджує Н.Лисенко. До екологічної свідомості належать знання про живі і неживі об'єкти природи, взаємозв'язки між ними, знання екологічних норм, необхідність їх виконання, формування почуття громадянської відповідальності за природу, навичок природоохоронної діяльності [5 ;23].

Екологічна культура - культура всіх видів діяльності людини, більшою чи меншою мірою пов'язаних із пізнанням, засвоєнням і перетворенням природи. Вона охоплює і матеріальне виробництво, і духовне життя суспільства [5; 5].

Саме екологічне виховання сприяє ознайомленню дітей із розмаїттям природного середовища та зв'язків у природі. Як уважає Н.Лисенко, у підґрунтя екологічної освіти необхідно закласти життєву потребу. Дотримуватися законів природи, розуміти й беззаперечно сприймати вимоги та обмеження, які визначаються ними в усіх сферах життєдіяльності людини,метою якої є здоровий спосіб життя.

Дитина з перших років свого життя активно починає взаємодіяти з довкіллям. Природа є першою школою у житті кожної людини. Недарма говорив В.Сухомлинський: «Я прагнув до того, щоб перш ніж відкрити книгу, прочитати по складах перше слово, діти прочитали сторінки найчудовішої у світі книги - книги природи». «Людина була і завжди залишається сином природи, й те, що споріднює її з природою, повинно використовуватись для її прилучення до багатств духовної культури. Світ, що оточує дитину - це перш за все світ природи з безмежним багатством явищ, з невичерпною красою. Тут, у природі, вічне джерело дитячого розуму», - писав видатний педагог [12].

На думку психологів і педагогів О.Запорожця, О.Усової, М.Поддьякова, М.Лісіної, П.Якобсона, Г. Люблінської, О.Кононко, дошкільний вік є сенситивним періодом для розумового розвитку, пізнання довколишнього світу, формування обізнаності та кмітливості.

Ще класики західноєвропейської прогресивної педагогіки XVII - XIX століть вважали природу могутнім фактором у вихованні дошкільників.

Так, на думку Я.А.Коменського, людина - частина природи і повинна розвиватися за законами природи. Правильне виховання має будуватися відповідно до природи дитини, її можливостей. У творі «Материнська школа» Я.А.Коменський визначив, що дитина повинна ознайомитися з тим, що таке дощ, сніг, знати дерева, квіти, трави, звірів, які найчастіше зустрічаються. Педагог уважав, що пізнання природи дитиною повинно починатися з реальних явищ і предметів. Навчання треба починати «не з словесного тлумачення про речі, а з предметного над ними спостереження» [16;13,17].

Ж.Ж.Руссо був прихильником природного виховання, тобто такого, яке о відповідало особливостям дітей і було близьким до природи. Будучи сенсуалістом, він розглядав розвиток органів чуттів як важливу передумову Розумового розвитку, який спирається на вивчення навколишнього світу [16; 41].

Ф.Фребель неодноразово наголошував, що природа є невичерпним джерелом для здійснення розумового та морального виховання. Виключно важливого значення він надавав розвитку пізнання у дітей, рекомендуючи проводити екскурсії до мальовничих околиць рідних осель. Враження від спілкування з природою, на його думку, повинні відбиватися в іграх [16; 100].

«Природа, особливо в дитячому віці, - підкреслювала М.Монтессорі, -потрібна для розвитку розуму і тіла, для формування людини, оскільки вона належить природі. Найкращий спосіб зміцнити дитину - організувати її спілкування з природою» [16; 117].

Щодо класиків вітчизняної педагогічної науки, то К.Ушинський уважаючи природу найважливішим засобом гармонійного розвитку особистості, виступав за перенесення навчальних закладів у сільську місцевість, щоб наблизити дітей до природи. Він вказував, що «сучасна педагогіка недооцінює виховний вплив природи на дитину» [16].

Уперше в російській педагогіці Є.Водовозова визначила коло предметів і явищ природи, з якими слід ознайомлювати дітей, а також диференціювала їх для дітей різного віку. Рекомендований нею обсяг знань стосувався сезонних явищ у природі, житті рослин і тварин. Основним шляхом пізнання дітьми природи, і розвитку на цій основі розумових здібностей, вона вважала спостереження. Крім спостережень під час прогулянок, на городі, в саду, Є.Водовозова рекомендувала створювати для дітей «природничі кабінети» - кутки природи [16; 373].

Погляди на природу як важливий засіб виховання дітей дошкільного віку були втілені у практику роботи перших дитячих садків А.Симонович. Педагог вводить заняття ознайомлення з рідною природою, так звані заняття з краєзнавства [16; 362].

У дошкільному віці, на її думку, діти повинні мати уявлення про сонце, місяць, небо, хмари, дощ, сніг, лід, грозу, річку, поле, ліс, луки, каміння, квіти, дерева, птахів, комах, молюсків [16; 352,359,361].

Є.Тіхеєва розглядала природу як елемент середовища, без якого не можна виховати здорову, всебічно розвинену людину. «Природа, - писала Є. Тіхеєва - основний лікар і вихователь маленької дитини. Вона зміцнює її, лікує, збагачує знаннями» [16; 385]. Саме у спілкуванні з природою, в різноманітній діяльності потрібно, на її думку, здійснювати сенсорне виховання дітей.

У поглядах Л.Шлегер відзначалося, що «основне завдання ознайомлення з природою - збудження інтересу дітей, яке досягається як спостереженнями за явищами природи, так і щоденним розгляданням ілюстрацій» [16].

Н.Крупська розглядала природу як засіб гармонійного розвитку дітей. Приділяла велике значення перебуванню дітей на лоні природи як необхідній умові зміцнення їх здоров'я [16].

Українські діячі освіти також високо цінували природу як засіб формування особистості дитини. Так, однією з провідних ідей С.Русової було виховання дитини засобами рідної природи. Педагог переконливо доводить, що природознавство можна визнати «за першу науку малих дітей. Це джерело найпотрібніших наукових знань, що дисциплінує розум, привчає дитину до пильних спостережень, до послідовних висновків. Природознавство має найкращий моральний і естетичний вплив на виховання дитини» [9; 117].

Вона обґрунтовує це впливом природних об'єктів на емоції дітей, їхньою доступністю. «Істина цікавості - це перший нахил до науки, це головна основа, на якій треба ґрунтувати все навчання» [10;262].

Видатний український педагог В.Сухомлинський важливого значення природі як засобу фізичного, розумового, морального та естетичного виховання. Для реалізації виховного потенціалу природного оточення він організовує «школу під голубим небом». Спостерігаючи явища природи, діти набували знань про кількісні оцінки, під час мандрівок проводили звуковий аналіз слів-назв природних об'єктів, в об'єктах природи знаходили аналогію з буквами. «Спілкування з природою, - на думку В.Сухомлинського, - засіб формування високих моральних якостей. Краса, - писав педагог, - це кров і плоть людяності, добрих почуттів, сердечного ставлення» [16; 445, 447].

Неабияке значення у вихованні підростаючого покоління відводилось природі і у працях вітчизняних психологів. Зокрема О.Усова стверджувала, що освітня робота з дітьми, спрямована на пізнання навколишньої дійсності і засвоєння тієї чи іншої діяльності, має великі виховні можливості, оскільки пізнання дітьми навколишнього світу не може відбуватися поза формуванням певного ставлення до того, що пізнається. Це ставлення до навколишньої дійсності, яке засвоюють діти, багато в чому визначає їхню поведінку в житті і початки моральних норм [16; 455].

Природа є важливим фактором і у формуванні психічних пізнавальних процесів та якостей. На думку О.Запорожця, у процесі активної взаємодії з навколишнім світом, у процесі діяльності дитина, як і дорослий, засвоює нові знання і уміння, набуває нових психічних якостей. Проте діяльність дитини дещо відрізняється від діяльності дорослих. Тому, вважає психолог, «перш, ніж узяти участь у суспільно-корисній праці, дитина проходить тривалий шлях розвитку, в результаті <...> змінюється її ставлення до всього, що її оточує, змінюється зміст і характер її діяльності» [16; 470].

Як показали дослідження О.Запорожця та М.Поддьякова, старші дошкільнята можуть виділяти у процесі предметно-чуттєвої діяльності істотні їв язки між явищами дійсності та відтворювати їх в образній формі - у формі уявлені. За допомогою цієї системи знань дитина вчиться узагальнювати і розуміти взаємозв'язки у природі [6; 7].

Сучасні педагоги та психологи також відмічають важливість екологічного виховання дошкільнят. Визначальним у ставленні дошкільнят до природи згідно з даними екологічної психопедагогіки (В.Ясвін. С Дерябо), є когнітивний компонент тобто готовність і прагнення дитини одержувати шукати та переробляти інформацію про об'єкти природи.[8; 3]

Виключне значення під час екологічного виховання дошкільників має їх емоційне ставлення до природи. їхні почуття, які свідчили б про зацікавленість дітей до природних об'єктів. Дослідження П.Якобсона. О.Кульчицької. Л.Анциферової, Г.Люблінської засвідчили, що саме дошкільний вік - найсприятливіший період у житті людини для виховання основ вищих моральних почуттів. розуміння нею елементів складних взаємовідносин, викликаних особистісним ставленням до навколишнього середовища.

Дослідження З.Плохій засвідчило, що об'єкти та явища природи завдяки своїй виразності й динаміці привертають увагу дітей дошкільного віку й викликають зацікавленість, що сприяє позитивному емоційному ставленню до них. На думку дослідниці, «розвиток емоційно-чуттєвої сфери - обов'язкова умова усвідомлення пізнавальної інформації, виховання ставлення до природи як до естетично-моральної, пізнавальної цінності. Уявлення про природу як про духовну цінність дає змогу особистості відчути єдність людини і природи на психологічному, особистісному рівні. Водночас духовна взаємодія з природою має великий вплив на розвиток особистості, а також її мотиваційної сфери у ставленні до природного довкілля» [8; 9].

В.Фокіна стверджує, що важливою умовою успішної реалізації екологічного виховання є створення середовища у якому дорослі демонструють дітям правильне ставлення до природи і залучають дітей до посильної природоохоронної. [15].

Сучасна російська дослідниця, автор програми з екологічного виховання «Наш дім - природа», Н.Рижова великого значення надає безпосередньому спілкуванню дошкільників із природою. Головним завданням розробленої нею програми є формування у дитини бережного, емоційного ставлення до оточуючого світу і навичок екологічно правильної поведінки. Реалізація цих завдань передбачається у різних видах дитячої діяльності (гра, спостереження, експериментування, зображувальна, музична, фізкультурна діяльність). Педагог подає цікаву інтерпретацію ознайомлення дошкільників із неживими і живими об'єктами природи, взаємозв'язків між ними, порівнюючи при цьому «природний будинок» і житло людини [11; 75].

Як наголошують провідні фахівці Українського інституту екології людини М.Грицан і М.Курик, основою екологічного виховання дошкільнят мають стати формування емоційної сфери, розвиток естетичного почуття та любові до довкілля. Дитина повинна бачити себе позитивним героєм і другом природи, а формування естетичних почуттів до неї є основним показником екологічної культури. [3; 7].

У процесі діяльності люди пізнавали природне середовище, своє місце в ньому, нагромаджували різноманітні факти, визначали їх походження, логіку взаємозв'язків і взаємозалежностей, їх своєрідність, об'єднуючи на цій основі в групи та категорії.

Як стверджують у своїх дослідженнях Н.Лисенко та З.Плохій, знання, на яких ґрунтуються переконання дітей, можуть бути різні за змістом. І лише фактичний матеріал служить основою для узагальнюючих теоретичних висновків і наукових ідей у майбутньому, які, в свою чергу, постійно розвиваються, змінюються в ході діалектичного процесу заміни попередніх ідей новими, заперечення одних і утвердження інших. Важливу роль у розвитку і вихованні дитини виконує активна пізнавальна і практична діяльність. Дитина починає все глибше проникати у суть спостережуваних явищ, пізнавати їх внутрішні зв'язки, доступні для розуміння закони розвитку. В результаті свідомість шести-семирічної дитини набуває чітко виражених рис науково-понятійного осмислення дійсності. Розумові операції з поняттями дають змогу педагогові проілюструвати дітям об'єктивну реальність світу [8; 17; 39; 24].

Лише у спілкуванні з живим світом дитина має змогу заглиблюватись у безмежне багатство природних явищ, у їхню невичерпну красу. Вона вбирає у себе барви, звуки й пахощі природи, прагне розкрити таємниці довкілля, захоплюється загадковістю, співчуває всьому живому, одухотворяє його. Тут виявляються особливості її ставлення не лише до компонентів природи, а й до самої себе творчого освоєння довкілля дітьми дошкільною віку.[2]

У дошкільному віці екологічно мотивована поведінка у природному середовищі означає здатність до дії та самообмеження власних імпульсивних бажань задля нормального існування іншої живої істоти. Адже за своєю сутністю екологічна культура є своєрідним кодексом поведінки людини у довкіллі [7;21].

Здійснивши аналіз психолого-педагогічних досліджень із проблеми ознайомлення дошкільників із природою, можна стверджувати, що науковці різних епох надавали великого значення природі як могутньому засобу виховання підростаючого покоління. На сучасному етапі розвитку суспільства педагогічна наука все більшу увагу приділяє екологізації навчально-виховного процесу, зокрема під час ознайомлення дітей із природою. Свідченням цього є проведені дослідження, практичний досвід українських ДНЗ та програми навчання і виховання дітей дошкільного віку, в яких простежується екологічна спрямованість.

1.2 Характеристика придорожніх рослин

Уздовж дороги і у дворах ростуть зовсім непримітні рослини, на які ми інколи не звертаємо уваги. Вони чудово пристосувалися до свого середовища проживання. Значення придорожніх рослин дуже велике. Покриваючи суцільним килимом узбіччя, вони не дають підніматися дорожньої пилу, насіння їх служать кормом для птахів, багато з цих трав використовуються в народній медицині.[17]

Придорожні рослини володіють характерними пристосуваннями, що дозволяють їм порівняно безболісно переносити сильне ущільнення ґрунту і всякі механічні дії. Зазвичай це низькорослі трави, стебла їх часто стеляться по поверхні ґрунту, наприклад у споришу, а листя нерідко зібрані в притиснуті до землі розетки (у подорожників, кульбаб і інших видів). Грунт виконує по відношенню до таких рослин роль пружної захисної підстилки: зрозуміло, що лежачу на землі рослину важче роздавити або зламати, ніж зростаючу вертикально. Плоди та насіння придорожніх рослин розносяться вітром або, завдяки різним колючкам і причепленням, поширюються за допомогою тварин і людини. Іноді вони переносяться разом з дорожнім брудом або, утворюючи при намоканні рясний слиз, прилипають до коліс транспорту, взуття людини або ніг тварин.[17]

До таких рослин належать подорожник, кульбаба, ромашка без язичкова,спориш та калачики або мальва.

Подорожник (Plantago major L.) -- багаторічна трав'яниста рослина родини подорожникових. Місцеві назви -- бабка, порізник, ранник тощо. Стебло 10 - 60 см заввишки, з коротким кореневищем і розеткою прикореневих листків, безлисте, тонкоборознисте, голе або трохи опушене. Листки яйцеподібні або еліптичні з трьома-сімома жилками, цілокраї, голі, з клиноподібною основою і розширеним жолобчастим черешком, що за довжиною дорівнює пластинці. Суцвіття (5-15 см завдовжки) довгоциліндричне, колосоподібне, при основі рідкувате. Приквітки яйцеподібні, тупі, за довжиною дорівнюють чашечці. Квітки дрібні, з приквітками, правильні, зрослопелюсткові. Чашечка чотирироздільна з овальними тупими, перетинчастими частками, віночок (до 3 мм завдовжки) буруватий, сухий, плівчастий, трубчастий з яйцеподібними тупуватими частками. Тичинок чотири з фіолетовими або жовто-бурими пиляками, маточка одна з верхньою зав'яззю, одним стовпчиком і дволопатевою приймочкою. Плід -- багатонасінна темно-коричнева яйцеподібна коробочка (0,7 - 1,2 мм завдовжки). Подорожник росте на галявинах, луках, уздовж просік, на лісокультурних площах і як бур'ян на розсадниках. Тіньовитривала рослина. Цвіте у травні -- липні. Поширений по всій Україні. [19]

Подорожник використовують у медицині. Препарати з подорожника мають тонізуючу дію, збуджують апетит, сприяють підвищенню гемоглобіну в крові, позитивно діють при гострих шлунково-кишкових захворюваннях (гастритах, ентероколітах), виразках шлунка і дванадцятипалої кишки, як ранозагоювальний засіб. Консервований у спирті сік подорожника -- чудовий відхаркувальний засіб, особливо при коклюші і туберкульозі. Екстракт рослина має протисклеротичну дію, знижує вміст холестерину в крові. Розтерті листки подорожника прикладають до ран, фурункулів, набряків внаслідок удару, при запаленнях шкіри, укусах комах. Листки містять глікозид аукубін, гіркі й дубильні речовини, каротин, вітаміни С і К, лимонну кислоту.[18]

Кульбаба -- рослина заввишки 10-40 см з довгим стрижневим, гіллястим коренем. Стебла безлисті, порожнисті, зверху павутинясті, закінчуються поодинокими кошиками. Листки (до 20 см завдовжки) у прикореневій розетці, численні, притиснуті до ґрунту або висхідні, зісподу опушені або голі, стругоподібні, перистолопатеві або перистороздільні з широкотрикутними вниз спрямованими частками, часто з рожевою середньою жилкою. Кошики великі (20-25 мм завдовжки, 7-10 м і заввишки) з дзвоникуватою багаторядною обгорткою, зовнішні листочки якої відігнуті донизу. Квітколоже голі, всі квітки язичкові, яскраво-жовті або світло-жовті, рідко червонуваті. Тичинок п'ять, маточка одна, стовпчик один з дволопатевою приймочкою, зав'язь нижня. Плід -- світла веретеноподібна циліндрична сім'янка (до 3 мм завдовжки), зверху гострозубчаста, з багаторядним білуватим чубком.[19]

Кульбаба як медоносна рослина дає велику кількість пилку, багатого на білки. Починаючи з ранньої весни бджоли збирають з неї пилок, поповнюючи запаси азотистих речовин, необхідних для годування молодих робочих бджіл. Мед з кульбаби густий, швидко кристалізується від яскраво-жовтого до темно-янтарного кольору. Сильні сім'ї, підвезені до масивів кульбаби, збирають в день по 3 кг нектару. Один кошик дає 0,5 мг цукру.

Літні листки кульбаби -- добрий корм для кролів, цінна силосна рослина. На пасовищах вона не бажана. З косметичною метою використовують напар з квіток кульбаби, ними зводять бородавки, пігментні плями і ластовиння, кульбаба входить до складу противугревого лосьйону.

У науковій медицині використовують корінь кульбаби -- Radix Taraxaci i листки -- Folium Тагахасі. З них готують порошки, екстракти, відвари; їх включають разом з хвощем, деревієм та іншими травами до складу шлункових і апетитних чаїв. Корені кульбаба містять гіркі й дубильні речовини, цукор, смоли, віск, каучук (до 3 %), органічні кислоти, інулін (до 40 %), вітаміни. Їх рекомендують як апетитний, жовчогінний і проносний засіб, що поліпшує травлення при запорах.

У народній медицині цю рослину застосовують як апетитний, кровоочисний, сечогінний, жовчогінний, проносний засіб, при хворобах жовчного міхура, печінки, при водянці, діабеті, базедовій хворобі, геморої, хворобах нирок і сечового міхура, для поліпшення обміну речовин. Корені застосовують при венеричних хворобах, болях у животі, квітки -- при ревматизмі, підвищеному тиску крові, безсонні. Молочним соком закапують очі при трахомі, запаленні очей, застосовують його при сухій екземі.[17]

Спориш звичайний або Гірчак звичайний (Polygonum aviculare L.), Місцеві назви -- гусячий шпориш, мурижок, пташина гречка тощо. З родини гречкових -- Polygonaceae.

Однорічна трав'яниста рослина із стрижневим розгалуженим коренем. Стебла темно-зелені. лежачі з висхідними пагонами (10-б0 см завдовжки), членисті, гіллясті. Листки (5-20 мм завдовжки) чергові, сіруваті або сизо-зелені, овальні, видовжені або лінійні, тупуваті або коротко загострені, з чітко помітними жилками.[18]

При основі листка є дволопатева, перетинчаста, трубчаста піхва з дев'ятьма-десятьма жилками. Квітки дрібні, правильні, малопомітні, сидять по 2-5 у пазухах листків. Оцвітина проста, глибокоп'ятироздільна, зеленувата, по краю біла або рожева. Тичинок вісім, маточка одна з короткими стовпчиками та малопомітною приймочкою. Плід тригранний, звичайно чорний горішок.

Спориш звичайний -- це бур'ян лісосік, лісових розсадників і лісокультурних площ, росте на просіках, лісових дорогах. Часто утворює суцільні зарості. Світлолюбна рослина. Цвіте у травні -- жовтні. Поширений спориш по всій Україні. Спориш має високі кормові якості. В ньому містяться протеїн (13-24,5 %), білок (10-14 %), цукор (до 2,5 %) Добре поїдається великою рогатою худобою, свиньми, вівцями, козами, кролями, птахами.[18]

Добра пасовищна рослина, витримує витоптування ї швидко відростає. Тварини швидко набирають вагу при відгодівлі ним. Медоносна рослина, нектар виділяє протягом всього літа, проте взяток з неї незначний. 3 коренів споришу добувають синю фарбу. Його можна використовувати для залуження скотопрогонів, аеродромів, стадіонів, для заміни злакових газонів.

Лікарська, кормова, медоносна й фарбувальна рослина. У науковій медицині використовують траву споришу -- Herba Polygoni avicularis. Екстракт з трави (в порошках і таблетках) рекомендують як матковий кровоспинний засіб у післяродовий період; траву застосовують для лікування хвороб сечового міхура, гастритів, при хворобах нирок і ниркових каменях. Спиртові й водні витяжки з трави тонізують мускулатуру матки, прискорюють згортання крові, знижують кров'яний тиск, поліпшують роботу легень. У надземній частині рослини містяться дубильні речовини, смоли, віск, цукор, глюкозид авікулярин, каротин, вітамін С (до 120 мг%), сліди ефірних олій, кремнієва кислота.[19]

У народній медицині спориш застосовують від малярії, пухлин, пропасниці, туберкульозу легень, проносу, ревматизму, як кровоспинний і сечогінний засіб, при хворобах кишково-шлункового тракту, при лікуванні коклюшу, бронхіальної астми, кашлю, при порушенні обміну речовин. Відвар рослини п'ють при кам'яних хворобах, захворюванні печінки, загальному нездужанні, жіночих хворобах, як вітамінний і тонізуючий засіб. Зовнішньо терту свіжу траву прикладають до ран, відваром миють голову для прискорення росту волосся, прикладають до ударених місць і пухлин.[19]

Калачики -- одно- або дворiчна (iнколи багаторiчна) трав'яниста рослина родини мальвових. Стебло прямостояче або висхiдне, заввишки до 120 см, галузисте, вкрите жорсткими відстовбурченими волосками. Листки черговi, круглувато-серцеподібнi, зарубчасто-зубчастi, м'яковолосистi, на довгих черешках. Квiтки правильнi, двостатевi, на довгих квітконіжках; вiночок ясно-рожевий, з малиново-червоними жилками пелюсток. Цвiте у липнi - серпні. Плід - з численних, розмiщених кiльцем плодикiв - сiм'янок. Ростуть у свiтлих лiсах, серед чагарникiв, бiля дорiг, на городах, полях, засмiчених мiсцях.[17]

Для виготовлення галенових препаратiв використовують корiння, квiтки або траву калачикiв. Надземну частину рослини заготовляють пiд час цвiтiння рослини. Квiтки обривають до розпускання. Корiння викопують восени. Рослина мiстить дубильнi та слизистi речовини, вiтамiни, цукри, мiнеральнi речовини. Квiтки калачиків лісових багатi на барвники (мальвiн, мельвiдин).

Галеновi препарати калачикiв лiсових проявляють відхаркувальну, болетамувальну, пом'якшувальну, заспокійливу, обволікуючу дiю. Слиз має велику адсорбцiйну поверхню i проявляє антитоксичнi властивостi.

Застосовують при запальних процесах верхнiх дихальних шляхiв, запальних процесах шлунково-кишкового тракту, проносах. Мiсцево використовують при опiках, ранах, ангiнi, геморої, дерматитах.[19]

Ромашка без'язичкова (Chamomilla suaveolens)--однорічна дуже ароматична гола рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебла прямостоячі, 5 (15) - 30 (40) см заввишки, від основи дуже розгалужені, до самих кошиків густо облистнені. Листки двічі або тричі перисторозсічені на лінійно-ланцетні шиловидно загострені частки. Квітки трубчасті, двостатеві, зеленаво-жовті, з коротким 4-лопатевим відгином, зібрані на кінцях коротких угорі потовщених стебел та гілок у дрібні (5 - 8 мм у діаметрі) кошики; язичкових квіток у кошиках немає. Плід - сім'янка. Цвіте у червні - серпні. На пасовищах поїдається тваринами, але надає молоку неприємного запаху. У посівах -- надокучливий бур'ян. Своєрідний аромат і лікувальні властивості рослини зумовлюються наявністю в ній ефірної олії та деяких інших речовин. Крім медицини, використовується у парфюмерному, порцеляновому виробництвах тощо.[18]



1.3 Методика ознайомлення старших дошкільників з придорожніми рослинами

рослина придорожній природа дошкільник

У дітей старшого дошкільного віку розвивається здатність до аналітико-синтетичної діяльності. Діти шостого року життя не обмежуються впізнаванням окремих конкретних фактів, зовнішніх властивостей явищ, а прагнуть проникнути в суть, зрозуміти причини явищ. Спостереження за рослинами в старшій групі носять більш систематичний і тривалий характер, ніж в попередніх групах. Під час прогулянок вихователь читає вірші про природу, загадує загадки, ознайомлює з народними прислів'ями, що, без сумніву, посилює враження дітей.[24]

Ознайомлення дітей старшої групи з придорожніми рослинами проходить в основному шляхом спостереження на екскурсія, прогулянках, під час ігор і праці. В цій групі велике місце відводиться бесідам, розповідям вихователя з використанням картин, кінофільмів, читання художньої літератури. На екскурсіях діти знайомляться з природою в звичних умовах: в лісі, на полі, в саду, в гаю, тому проводячи екскурсію треба звертати увагу на придорожні рослин. Пояснити дітям, що придорожні рослини є багатолітніми, бо цвітуть кожен рік і їх коріння зимує в землі. Якщо екскурсія проводиться восени можна підкреслити як змінилися за літо придорожні рослини, наприклад вказати на зміну кульбаби, як змінилася її квітка, листочки. Також можна провести гру «Знайди рослину по опису». Вихователь називає характерні ознаки рослини, діти по опису вгадують, що це за рослина. [5]

Після цього з дітьми можна зібрати різних придорожніх рослин для гербарію чи кутка природи. Також дітям треба розповісти як розповсюджуються придорожні рослини. Для кращого закріплення знань також можна провести гру «Імітація», діти вдають, що вони насінинки і імітуватимуть їх розповсюдження. Проводячи екскурсію восени звернути увагу дітей на те, як ще тільки придорожні рослини пробиваються з під землі, показати дітям кореневища кульбаби, яке можна викопати, посадити в горщечок і поставити на вікно в груповій кімнаті.

Влітку показати дітям як з кульбаби бджоли збирають пилок, згодом як відцвілася кульбаба; як цвіте ромашка, подорожник, калачики, спориш. На подорожнику звернути увагу на судини в листках, що надають їм міцності.

Також вихователь може ознайомлювати дітей з придорожніми рослинами з допомогою кінофільмів, діафільмів, діапозитивів. Їх використовують для уточнення, узагальнення і систематизації знань дітей, формування уявлень про недоступні для безпосереднього сприймання об'єкти.

Розповідаючи дітям про придорожні рослини можна використовувати ілюстрації, які мають бути чіткими, не спотворювати реальність рослин, естетично гарними. Проводячи з дітьми бесіду за картиною, треба підбирати такі питання, які активізували пам'ять, щоб питання були пошукового та проблемного характеру, такими, які спонукали дітей розмірковувати, порівнювати, робити висновки. Проводити бесіду треба так, щоб діти могли висловлювати свої враження, думки, ставити запитання як вихователю, так і іншим дітям.[9] Наприклад, можна провести бесіду за картиною про кульбабу.

На початку бесіди можна розглянути картинку, на якій зображена дівчинка, що бігає серед гаю, затоптуючи кульбабки. І за цією картиною задати такі питання:

1. Що зображено на картинці?

2. Що дівчинка робить?

3. Які квіти вона затоптує?

4. Що ви можете сказати про її поведінку?

5. Щоб ви їй порадили, якби зустріли?

Далі можна прочитати оповідання В. Багірової «Кульбабка», де письменниця так гарно описує переживання насінинки кульбаби, через те, що вона загине, адже вітер заніс її не на ґрунт, а на суху потріскану толь.

Після читання можна обговорити з дітьми цей твір, вислухати враження дітей. Також можна вивчити напам'ять загадку про кульбабку:

Квітка має різний колір,

Молоденька - золота,

У дворі, на лузі, в полі,

Постаріє - геть сіда. (Кульбаба)

Також можна ознайомити дітей з репродукцією картини Т. Яблонської «Ранок», розглянути як зобразила художниця кульбабку, які почуття викликає у дітей ця картина.[]

Можна провести дидактичну гру з дітьми. Наприклад, розставити в різних кінцях кімнати зображення придорожніх рослин, а діти по назві мають по черзі підбігати до потрібної рослини. [4]

Так як придорожні рослини досить поширені, їх можна розглядати на прогулянках, проводити з ними різні досліди. Наприклад, провести дослід зі споришем. Обрати для досліду спориш, який росте на території дитячого садка або не далеко від нього, і поставити таку гіпотезу, що якщо відламати від рослини частину стебла, то спориш продовжує рости. Потім відірвати частину споришу і прийти через декілька днів перевірити чи росте далі рослина чи її ріст зупинився.

Проводячи з дітьми заняття, треба обирати такі методи та прийоми, які б сприяли кращому засвоєнню знань дітей. Так, наприклад, на занятті використовувати загадки, вірші, казки, оповідання про придорожні рослини. Можна використати слідуюче оповідання про кульбабу.

«Кульбаба -- звичайна жовта квітка, що навесні росте всюди, де є хоч клаптик землі і світить сонечко. Зовсім маленькою я часто дивилася на ці квіти, бачила, як вони «сивіють» і стають пухнатими білими парасольками. Мені це здавалося незвичайним, адже з іншими квітами нічого подібного не відбувалося. «Сиві» кульбаби я чомусь ніколи не зривала, якось не доводилося. А одного разу зірвала і вирішила понюхати, ніжні, пухнаті, вони тріпотіли в моїй руці, а я начебто очікував чуда.

Раптом до мене підбіг незнайомий хлопчисько, якого я ніколи не бачила у своєму дворі. Відразу я не зрозуміла, що він зробив, від чого всі квіточки-пушинки розлетілися навколо. У мене залоскотало в носі, і я заплакала. Дотепер не знаю причини: від несподіванки, жалості до пушинок або від того, що в руках у мене залишилася гола стеблинка. Так начебто дріб'язковий випадок з мого дуже раннього дитинства назавжди залишив у мені відчуття незвичайності квітки кульбаби і ще якоїсь ніжності до неї. Коли я тепер бачу кульбабу жовтеньку, ще не «сиву», я мимоволі озираюся: чи поблизу немає недоброго хлопчиська.»

Це оповідання можна використати на початку заняття, як, наприклад, розповідь гостя або вихователь сам може розповісти, наче це дійсно трапилося з ним, що зацікавить дітей. Розповідь може супроводжуватись ілюстративним матеріалом, що підвищить інтерес дітей до неї.

Вдало підібрані вірші допоможуть дитині бачити красу рослин, їх особливості, допоможуть краще запам'ятати властивості, характерні ознаки рослин. Наприклад, можна використати такий вірш про ромашку:

Жовтим оком дивиться ромашка:

«Від такого цвіту дихать важко!»

І радіють бджоли-міхоноші:

«А для нас ці квітоньки -- хороші!»

Так як у кожному садочку є своя ділянка, на якій діти проводять більшу частину часу, особливо в теплу пору року. Тому можна з дітьми, наприклад, вирощувати кульбабки, на початку весни викопати кореневища і висадити на ділянці, слідкуючи за їх ростом і розвитком, відмічати і порівнювати зміни у рості.[8]

Отже, ознайомлюючи дітей з придорожніми рослинами можна використовувати заняття, спостереження, бесіди з ілюстративним матеріалом, дидактичні ігри, екскурсії, прогулянки, показ діафільмів, кінофільмів. Добираючи матеріал для дітей, розробляючи заняття, бесіди, спостереження треба дотримуватися послідовності, добирати цікавий фольклор (загадки, оповідання, казки, прислів'я та ін.), щоб дітей активізувати, зацікавити.



Розділ II. Експериментальне вивчення засобів ознайомлення дітей з придорожніми рослинами

2.1 Виявлення рівнів знань дітей про придорожні рослини

Дане дослідження було проведене на базі Воронізького ДНЗ №1 ''Чебурашка`` Шосткинського району. Для дослідження було взято 20 дітей старшого віку, 2 групи по 10 дітей. Метою нашого обстеження було виявити найефективніші засоби ознайомлення дітей з придорожніми рослинами. Для встановлення рівня знань дітей, ми розробили показники рівнів, виділивши високий рівень, середній рівень, низький рівень.

Високий рівень -- дитина самостійно, ґрунтовно, послідовно називає рослини, їх властивості, впевнено, без допомоги експериментатора відповідає на запитання, виконує завдання дидактичної гри.

Середній рівень -- дитина називає рослини, їх властивості, виконує завдання дидактичної гри, але з деякою допомогою експериментатора (підказки);

Низький рівень -- дитина відповідаючи на запитання відчуває значні труднощі, робить помилки в тих завданнях, які намагається виконати сама.

На першому, контрольному етапі для визначення наявного рівня знань дітей про придорожні рослини, ми провели з дітьми бесіду діагностичного характеру, дидактичну гру, а також використали метод експертної оцінки.

Бесіда складається з 7 питань. Питання бесіди стосувалися конкретно придорожніх рослин, їх властивостей.

Питання бесіди.

1. Які придорожні рослини ти знаєш?

2. Чому вони називаються придорожніми?

3. Як вони пристосовуються до умов життя?

4. Як вони розповсюджуються?

5. Які придорожні рослини мають лікарські властивості?

6. Які саме лікарські властивості мають ці рослини?

7. Як до них треба ставитись?

Бесіда з дітьми проводилася індивідуально. Для активізації дітей ми використали ігровий момент - «Відповідай сонечку». Дітям треба було відповідати на запитання, які були написані на спеціально підготованому сонечку. Питання були розміщені на 7 променях.

За повну відповідь, без допомоги ставиться 3 бали, за відповідь не повну, або повну, але з допомогою (підказкою) ставиться 2 бали, якщо дитина відповідає на питання тільки з допомогою експериментатора ставиться 1 бал, якщо ж дитина зовсім не може відповісти на питання ставиться 0 балів. Всі відповіді дітей записувалися дослівно (Додаток А, Додаток Б). Після проведення бесіди ми провели кількісний та якісний аналіз даних. Бали додавалися і ділилися на кількість питань, так встановлювали рівень знань дітей. Якщо в сумі виходило від 19-21 балів - це високий рівень, середній - 14-18 балів, низький рівень - до 13 балів.

Проаналізувавши відповіді дітей на перше питання бесіди, можемо зазначити, що діти відповідали порівняно однаково, але 7 дітей мають високий рівень знань, ці діти відповідали -- кульбаба, подорожник, калачики, спориш, ромашка (Дорошенко М., Іваніна Н., Дзюба Я., Дмитренко А., Лопан Д., Макаренко Д., Рибалко О.). 3 дітей давали не повні відповіді, потребували сторонньої допомоги і дали такі відповіді -- «подорожник, кульбаба» (Бойправ К.), «Подорожник, ромашка» (Захарченко І., Меделя-- ну Н.).

На 2-ге питання 3 дітей давали повні, самостійні відповіді, такі як «Тому що ростуть біля доріг, стежок» (Дорошенко М., Іваніна Н.) та «Ростуть на вулиці, у дворі біля дороги» (Макаренко Д.). 5 дітей відповіли на питання не погано, але з деякою допомогою, це такі діти як Бойправ К., Дзюба Я., Дмитренко А., Лопан Д., Рибалко О. В основному вони відповідали «ростуть біля доріг». Захарченко І. відповів, що він не знає, Меделяну Н. без допомоги також не могла відповісти.

На слідуюче питання, тільки 1 дитина дала відповідь самостійно «Вони міцні, і якщо їх надламати вони все одно продовжують рости» (Дмитренко А.). 6 дітей відповідали не погано, але з невеликими підказками, тому вони отримали по 2 бали (Дзюба Я., Дорошенко М., Іваніна Н., Лопан Д., Макаренко Д., Рибалко О.) Бойправ К., Захарченко І., Меделяну Н. відповіли «Не знаю».

Четверте питання не виявилося для дітей складним. Більшість дітей відповіли досить не погано. Троє дошкільників, а саме Дорошенко М., Іваніна Н, Лопан Д. відповіли «пташки, тварини, і люди розносять насіння яке до них прилипло, а потім воно проростає», відповідали добре, без допомоги (підказки). Такі діти як Дзюба Я., Дмитренко А., Захарченко І., Макаренко Д., Меделяну Н., Рибалко О. потребували підказок, тому отримали 2 бали за відповіді. І тільки Бойправ К. відповів «Не знаю».

На питання «Які придорожні рослини мають лікарські властивості?» 2 дітей відповіло «подорожник, кульбаба, ромашка»(Дорошенко М., Іваніна Н.), вони дали найкращі відповіді серед усіх дітей, тому отримали по 3 бали. Всі інші діти називали або всього 2 рослини (Бойправ К., Дмитренко А., Захарченко І., Лопан Д., Макаренко Д., Рибалко О), або 3 рослини, але з підказкою (Іваніна Н., Дорошенко М, Дзюба Я.,Бойправ К.). Також Меделя- ну Н. назвала лише 1 рослину.

На слідуюче питання «Які саме лікарські властивості мають ці рослини?» діти відповідали порівняно з попереднім гірше. В основному відповіді містили в собі інформацію про подорожник, кульбабу та ромашку (Бойправ К., Дорошенко М., Дмитренко А., Іваніна Н., Лопан Д., Макаренко Д., Рибалко О.) Відповіді Дзюби Я. та Захарченко І. були оцінені на 1 бал, так як без підказок не могли відповідати. Меделяну Н. зовсім не знала відповіді на запитання.

Останнє питання бесіди не виявилося складним, так як 5 дітей самостійно,без допомоги відповіли на дане питання. В основному відповіді були такі: «Акуратно, бо вони корисні для здоров'я, не топтати і не ламати» (Рибалко О., Дорошенко М., Дмитренко А., Іваніна Н., Дзюба Я.). Інші діти також відповідали з підказкою, але відповіді знали (Бойправ К., Захарчен- ко І., Лопан Д., Макаренко Д., Меделяну Н.)

Результати проведення бесіди відображені у таблиці №1

Таблиця №1

Результати бесіди з дітьми контрольної групи.

Прізвище, ім'я дитини	Бали	У	Рівень
Бойправ К.	2	2	0	0	2	2	2	10	Н
Дзюба Я.	3	2	2	2	2	1	3	15	С
Дорошенко М.	3	3	2	3	3	2	3	19	В
Дмитренко А.	3	2	3	2	2	2	3	17	С
Захарченко І.	2	0	0	2	2	1	2	9	Н
Іваніна Н.	3	3	2	3	3	2	3	19	В
Лопан Д.	3	2	2	3	2	2	2	16	С
Макаренко Д.	3	3	2	2	2	2	2	16	С
Меделяну Н.	2	1	0	2	1	0	2	8	Н
Рибалко О.	3	2	2	2	2	2	3	16	С

З результатів бесіди, ми вияснили, що дітей з високим рівнем --2, з середнім -- 5, з низьким -- 3. Переводимо наші данні у відсотки за допомогою формули: де а -- загальна кількість дітей, р -- кількість дітей з певним рівнем.

Отже, високий рівень = 20%

Середній рівень 50%

Низький рівень =30%

Далі таку ж бесіду ми провели з експериментальною групою. Бесіду також починали проводити з такого ж ігрового моменту, як і у контрольній групі. Діти експериментальної групи на перше питання бесіди відповідали самостійно, без допомоги сторонніх. 6 дітей групи відповіли на високий рівень. Діти називали такі рослини, як подорожник, кульбаба, ромашка, калачики, спориш (Бардакова В., Котов Д., Заболотній М., Куліченко В., Приходько К., Панченко Т.). Останні 4 дітей називали рослин менше (Захаров Ю., Гончар А., Овсієнко П.), або з допомогою підказок (Алексейчик Н.)

На питання «Чому вони називаються придорожніми?» 1 дитина відповіла, що ці рослини ростуть біля дороги, стежок у лісі, у дворах біля доріжок, тобто ці відповідь була більш розширена, дитина самостійно відповідала порівняно з іншими дітьми групи. 8 дітей називали не всі рослини або називали всі, але з допомогою, тобто з підказкою (Алексейчик Н., Бардакова В., Гончар А., Заболотній М., Куліченко В., Панченко Т., Приходько К., Овсієнко П.) Тільки Захаров Ю. з важкістю, з допомогою навідних питань зміг відповісти і отримав 1 бал.

На 3 питання бесіди «Як вони пристосовуються до умов життя?» за нашими підрахунками тільки 1 дитина дала відповідь на високому рівні (Заболотній М.) Він самостійно, чітко, впевнено відповів на поставлене питання. 6 дітей групи дали відповідь на середньому рівні, деякі відповідали досить не погано, але не самостійно, тому отримали по 2 бали. В основному відповіді звучали так «У них міцні стебла і листочки, тому їх важко зламати» (Бардакова В., Захаров Ю., Котов Д., Панченко Т., Приходько К.,Куліченко В.) 3 дітей дали не дуже впевнені відповіді, самостійно не відповідали (Алексейчик Н., Гончар А., Овсієнко П.), тому ми оцінили їх відповіді на 1 бал.

Для дітей 4 питання не виявилося складним, так як 3 дітей відповідали дуже добре, самостійно, без сторонньої допомоги (Бардакова В., Котов Д., Заболотній М.) 6 дітей групи проявили середні знання, відповідати допомагали підказки, але відповідь діти знали, тому діти отримали по 2 бали (Захаров Ю., Гончар А., Куліченко В., Овсієнко П., Приходько К., Панченко Т.) І тільки Алексейчик Н. відповіла дуже мало, тому отримала 1 бал.

На питання «Які придорожні рослини мають лікарські властивості?» 2 дітей дали таку відповідь «Подорожник, ромашка, кульбаба», це такі діти як Котов Д., Заболотній М., відповіді були самостійними, впевнено відповідали. Бардакова В., Захаров Ю., Куліченко В., Приходько К., Панченко Т. дали відповіді на середньому рівні, вони відповідали не погано, але все ж таки не без допомоги. Алексєйчик Н. та Овсієнко П. назвали тільки подорожника, тому опинилися на низькому рівні в цьому питанні, а Гончар А. взагалі не знала відповіді.

6 питання бесіди для дітей виявилося не дуже легким. Заболотній М. один відповів на високому рівні, тобто самостійно, відповідь була повною, а 5 дітей дали відповідь на середньому рівні (Бардакова В., Котов Д., Куліченко В., Приходько К., Панченко Т.), ці діти давали не повні відповіді, відповідали не впевнено. 4 дітей відповідали погано, з підказками (Алексейчик Н., Захаров Ю., Овсієнко П., Гончар А.).

На останнє питання бесіди відповідали досить добре. Котов Д., Заболотній М., Куліченко В., Приходько К., Панченко Т. відповідали гарно, впевнено, самостійно, тому і отримали 3 бали за відповідь. 3 дітей відповідали коротко, не досить впевнено і допомогою навідних питань (Алексейчик Н., Бардакова В., Овсієнко П.), тому отримали по 2 бали. Заха -ров Ю., Гончар А. відповіли не впевнено, з допомогою навідних питань, тому й опинилися на низькому рівні.

Таблиця №2

Результати бесіди з дітьми експериментальної групи.

Прізвище, ім'я дитини	Бали	У	Рівень
Алексейчик Н.	2	2	1	1	1	1	2	10	Н
Бардакова В.	3	2	2	3	2	2	2	16	С
Захаров Ю.	1	1	2	2	2	1	1	10	Н
Котов Д.	3	3	2	3	3	2	3	19	В
Гончар А.	1	2	1	2	0	0	1	9	Н
Заболотній М.	3	2	3	3	3	3	3	20	В
Куліченко В.	3	2	2	2	2	2	3	16	С
Овсієнко П.	1	2	1	2	1	1	2	10	Н
Приходько К.	3	2	2	2	2	2	3	16	С
Панченко Т.	3	2	2	2	2	2	3	16	С

Отже, з високим рівнем -- 2 дітей, з середнім рівнем -- 4 дитини, з низьким також 4 дитини. З допомогою вище згаданої формули переводимо наші дані у відсотки.

Високий рівень =

Середній рівень =

Низький рівень =

Отже, після проведення бесіди в обох групах можна зробити такий висновок, що діти контрольної групи порівняно з експериментальною мають кращі знання про природничі рослини, але не на багато. Якщо порівняти, то високого рівня в обох групах однаково по 20%. Порівнюючи середній рівень, то ми отримали, що у контрольній групі на 10% більше дітей з таким рівнем, ніж у експериментальній, а низького рівня навпаки на 10% менше, що показує на дещо кращі знання дітей контрольної групи.

Далі на констатуючому етапі ми провели дидактичну гру “Знайди потрібну рослину”.

Мета гри: виявити рівень розвитку знань дітей про придорожні рослини за допомогою роздаткового матеріалу (картинки із зображенням придорожніх та інших рослин).

Хід гри

Кожній дитині роздаються конверти в яких знаходяться по 10 зображень рослин: 5 придорожніх та 5 інших рослин. Діти мають з пропонованих рослин відібрати тільки придорожні і вкласти їх у конверт.

Спершу гру провели з контрольною групою. Якщо дитина правильно відібрала 1-2 картинки - це низький рівень, 3 картинки - середній рівень, і 4-5 - високий рівень.

На початку проведення дидактичної гри, щоб активізувати дітей, зацікавити їх, ми використали сюрпризний момент -- «Ромашка», принесли дітям велику ромашку, у якої замість пелюсток конверти підписані іменами дітей.

Потім ми пояснили, що діти мають робити. Спостерігаючи за тим, як діти виконують завдання, можемо відзначити, що більшість дітей справлялися з завданням без труднощів та без допомоги сторонніх. Але були такі діти, які виконували завдання довше інших, потребували деякої сторонньої допомоги.

По закінченню проведення дидактичної гри, ми зібрали конверти дітей і проаналізували їх. Проглянувши всі конверти (Додаток 1) ми підрахували, що 5 дітей відібрали і вклали в конверти 5 зображень придорожніх рослин за що отримали вищий рівень (Дорошенко М., Дмитренко А., Іваніна Н., Ло -пан Д., Рибалко О. )

Діти, які вклали тільки 3 правильні зображення рослин отримали середній рівень (Бойправ К., Дзюба Я., Макаренко Д.), а такі діти як Захарченко І. та Меделяну Н. вклали тільки 2 зображення придорожніх рослин, тому отримали 2 бали.

Результати проведення дидактичної гри наведені в таблиці №3.

Таблиця №3

Результати проведення дидактичної гри з дітьми контрольної групи

Прізвище, ім'я дитини	Кількість правильно відібраних карток	Рівень
Бойправ К.	3	С
Дзюба Я.	3	С
Дорошенко М.	5	В
Дмитренко А.	4	В
Захарченко І.	2	Н
Іваніна Н.	4	В
Лопан Д.	4	В
Макаренко Д.	3	С
Меделяну Н.	2	Н
Рибалко О.	4	В

Отже, після проведення гри, у нас вийшло, що дітей з високим рівнем -- 5, з середнім рівнем -- 3, з низьким рівнем -- 2. За нашою формулою обчислимо результати у відсотках.

Високий рівень

Середній рівень

Низький рівень

Таку ж гру ми проводили з експериментальною групою. Для зацікавлення дітей ми використали такий же сюрпризний момент -- «Ромашка». Потім дітям пояснили, що вони мають робити.

Спостерігаючи як діти виконують завдання можемо відзначити, що в даній групі діти справилися з завданням без ускладнень. Такі діти як Захаров Ю. та Овсієнко П. довше інших виконували завдання, тому потребували допомоги. Найкраще справилися з завданням Бардакова В., Котов Д., Заболотній М., Куліченко В. Ці діти довго не роздумували над тим, які рослини є придорожніми.

Також добре справилися з завданням Алексейчик Н., Гончар А., Приходько К., Панченко Т. Спостерігаючи за цими дітьми, можемо відзначити, що у них виникли ускладнення з вибором споришу, тобто вони не могли визначитися з потрібною картинкою, не могли визначити де зображений спориш.

Коли всі діти справилися з завданням ми зібрали всі конверти. Перевіривши кожен конверт, ми підрахували скільки картинок діти вклали у конверти. Результати показані в таблиці №4.

Таблиця №4

Результати проведення дидактичної гри з експериментальною групою.

Прізвище, ім'я дитини	Кількість правильно відібраних карток	Рівень
Алексейчик Н.	3	С
Бардакова В.	4	В
Захаров Ю.	2	Н
Котов Д.	4	В
Гончар А.	3	С
Заболотній М.	4	В
Куліченко В.	4	В
Овсієнко П.	2	Н
Приходько К.	3	С
Панченко Т.	3	С

В експериментальній групі вийшло 4 дітей з високим рівнем, 4 дитини з середнім рівнем і 2 з низьким. Покажемо результати у відсотках.

Високий рівень

Середній рівень =

Низький рівень

Після проведення бесіди та дидактичної гри вихователі дали свою оцінку, яка відображена в загальній таблиці №5 та №6 діагностики дітей.



Таблиця №5

Загальна таблиця результатів діагностики дітей контрольної групи.

Прізвище, ім'я дитини	Бесіда	Дидактична гра	Експертна оцінка	Загальний рівень
Бойправ К.	Н	С	Н	Н
Дзюба Я.	С	С	В	С
Дорошенко М.	В	В	В	В
Дмитренко А.	С	В	С	С
Захарченко І.	Н	Н	Н	Н
Іваніна Н.	В	В	В	В
Лопан Д.	С	В	С	С
Макаренко Д.	С	С	В	С
Меделяну Н.	Н	Н	Н	Н
Рибалко О.	С	В	С	С

Дітей з високим рівнем -- 2, з середнім рівнем -- 5, з низьким рівнем -- 3.

Отже, високий рівень = 20%

Середній рівень 50%

Низький рівень =30%

Рисунок 2.1. Рівень сформованості знань дітей про придорожні рослини у контрольній групі.



Таблиця №6

Загальна таблиця результатів діагностики дітей експериментальної групи

Прізвище, ім'я дитини	Бесіда	Дидактична гра	Експертна оцінка	Загальний рівень
Алексейчик Н.	Н	С	Н	Н
Бардакова В.	С	В	С	С
Захаров Ю.	Н	Н	С	Н
Котов Д.	В	В	С	В
Гончар А.	Н	С	Н	Н
Заболотній М.	В	В	В	В
Куліченко В.	С	В	С	С
Овсієнко П.	Н	Н	Н	Н
Приходько К.	С	С	В	С
Панченко Т.	С	С	С	С

Дітей з високим рівнем -- 2, з середнім рівнем -- 4, з низьким рівнем -- 4.

Отже, високий рівень = 20%

Середній рівень =

Низький рівень =

Рисунок 2.2. Рівень сформованості знань дітей про придорожні рослини у експериментальній групі.