Методика застосування дидактичних ігор у процесі розвитку мовлення учнів 5 - 6 класів

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Міністерство освіти і науки України

Бердянський державний педагогічний університет

Інститут філології та соціальних комунікацій

Кафедра теорії та методики навчання мов

Курсова робота

Методика застосування дидактичних ігор у процесі розвитку мовлення учнів 5-6 класів

студентки 52в групи

Інституту філології та соціальних комунікацій

Завгородньої Анжеліки Бахтіярівни

Науковий керівник

кандидат педагогічних наук, доцент

Дороз Вікторія Федорівна

2011

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Дидактичні ігри на уроках розвитку зв'язного мовлення

1.1 Підвищення зацікавленості та мотивації навчання учнів 5 - 6 класів на уроках української мови через використання ігрових технологій

1.2 Класифікація дидактичних ігор в сучасній методиці

1.3 Роль дидактичної гри в розвитку зв'язного мовлення за видами мовленнєвої діяльності

1.3.1 Дидактичні ігри щодо формування умінь і навичок говоріння

1.3.2 Дидактичні ігри щодо формування умінь і навичок читання

1.3.3 Дидактичні ігри щодо формування умінь і навичок аудіювання

1.3.4 Дидактичні ігри щодо формування умінь і навичок письма

Розділ 2. Приклади практичного застосування методики використання дидактичних ігор на уроках зв'язного мовлення у 5-6- класах

2.1 План-конспект уроку-гри «У країні звуків»

2.2 План конспекту уроку-гри "Що? Де? Коли?"

Висновки

Список літератури

Додатки

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Освітні системи в будь-якій країні світу повинні сприяти реалізації основних завдань соціально-економічного та культурного розвитку суспільства. Незадоволення багатьох країн результатами системи шкільної освіти сьогодні призвело до необхідності її реформування. Для цього важливо було розробити стратегічний напрям розвитку загальної середньої освіти на перспективу. Визначення стратегічного напряму розвитку світових освітніх систем хвилює практично все світове суспільство. Головною є проблема визначення пріоритетів освіти та її реформування. На запитання: "Чого ви очікуєте від школи?" роботодавці, бізнесмени, політичні діячі, керівники шкіл та вчителі відповідають: "Треба виховувати дитину, яка вміє спочатку самостійно вчитись, а потім самостійно та творчо працювати і жити". В школі учень повинен навчитися, в першу чергу, самостійно формувати мету та шляхи її досягнення. Цього досягти значно важче, ніж навчити читати, писати та лічити.

Результати численних вітчизняних досліджень свідчать про те, що школярі погано володіють методологічними та економічними знаннями. Більш високий рівень знань вони виявляють, оволодіваючи фактологічним матеріалом, уміють відтворювати знання та застосовувати їх у знайомій ситуації. Нетрадиційна постановка питання значно знижує результативність відповідей учнів. Щодо вміння інтегрувати ці знання та застосовувати їх для одержання нових знань і з'ясування явищ, які відбуваються у навколишньому світі, то тут результати наших школярів були значно нижчими.

Таким чином, головний стратегічний напрям розвитку світової та вітчизняної системи освіти лежить в площині вирішення проблем розвитку особистості учня та вчителя, технологізації цього процесу.

В умовах цієї парадигми освіти вчитель найчастіше виступає в ролі організатора всіх видів діяльності учня як компетентний консультант і помічник. Його професійні вміння повинні бути спрямовані не просто на контроль знань та умінь школярів, а на діагностику їх діяльності та розвитку. Це значно складніше, ніж традиційна освіта. Не останнє місце у цьому процесі займають дидактичні ігри. Це і зумовлює актуальність теми дослідження курсової роботи.

Критичний огляд літератури. Оскільки дана тема, враховуючи зміни в освітньої парадигми в нашій країні, є практично новою, то цей фактор найбільше вплинув на вибір теми дослідження.

Слід відмітити, що основними дослідженнями, на які спирається автор в курсовій роботі є теоретичні розробки О. Біляєва, А. Гуревича, Т. Дрозд, С.Єрмоленка, M. Пентилюк, А. Стріхи та ін. Також використовувалися матеріали, друковані в періодиці, серед них статті В. Василенко, Л. Вдовенко, Г. Передрій, Т. Чумак.

Отже, основою для написання роботи стало практичне вивчення методики застосування дидактичних ігор на уроках рідної мови у 5- 6-му класах, а також публікацій періодичних виданнях.

Мета і завдання курсової роботи.

Метою курсової роботи є дослідження можливостей використання лінгвістичних ігор на уроках рідної мови у 6-му класі.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

1) дослідити суть та значення дидактичних ігор в педагогіці;

2) охарактеризувати можливості застосування дидактичних ігор на уроках мови в 5-6-му класах;

3) описати хід уроку-гри;

4) навести зразки дидактичних ігор для проведення уроків мови у 5-6-му класах.

Об'єктом дослідження даної роботи є мовленнєвий розвиток учнів 5- 6 класів на уроках української мови. Предмет дослідження - методика збагачення мовлення учнів шляхом застосування дидактичних ігор.

РОЗДІЛ 1. ДИДАКТИЧНІ ІГРИ НА УРОКАХ РОЗВИТКУ ЗВЯЗНОГО МОВЛЕННЯ

1.1 Підвищення зацікавленості та мотивації навчання учнів 5 - 6 класів на уроках української мови через використання ігрових технологій

На сучасному етапі модернізація навчально-виховного процесу покликана сприяти формуванню та розвитку творчої особистості, яка спроможна повноцінно реалізуватися в житті. Для цього їй потрібні певні навички: думати, розуміти сутність речей, аналізувати, осмислювати ідеї, шукати потрібну інформацію, тлумачити її, застосовувати за певних умов.

Особистістю людина стає поступово, на її формування впливає багато чинників. Серед них провідне місце належить рідній мові, тому що саме вона найглибше пронизує свідомість і підсвідомість людини, доносить інформацію про навколишній світ.

Вивчення української мови в школі передбачає, як відомо, реалізацію 3 основних завдань: 1) дати учням знання з мови і вміння використовувати їх у практиці; 2) розвивати мислення, творчі вміння й здібності; 3) виховувати національно свідому особистість[10; 6о].

Результативність реалізації навчальної мети - свідомість, міцність і глибина знань учнів з української мови перебуває у прямій залежності від активної зацікавленості предметом, бажання знати його, тобто від рівня мотивації учнів до вивчення предмету.

Як відомо, вся діяльність дитини складається з окремих послідовних операцій. Спочатку учень сприймає інформацію, а далі мислить на підставі її. При цьому дуже важлива зацікавленість у цьому процесі. Причому, всі ці операції взаємопов'язані між собою. Тому вчитель має спрямувати всі свої творчі зусилля на створення системи активних методів навчання, що будуть спрямовані на активізацію мотивації учнів до навчання та їх пізнавальної діяльності.

Активні методи навчання - це такі методи, які забезпечують засвоєння інформації учнями в активній діяльності. Тому до них можна віднести ігрові завдання технології навчання. [8; 24].

Психологічний стан учня в процесі пізнавальної діяльності, його зацікавленість, розуміння мотивації у навчанні залежить від тієї активності, яку він проявляє на уроці.

Допомагають сприяти підвищенню пізнавальної діяльності, мотивації учнів 5 - 6 класів до вивчення мови ігрові завдання, тому що вони, у поєднанні з іншими формами роботи, сприяють глибшому засвоєнню знань, індивідуалізації навчання, визначенню рівня сформованості вмінь і навичок учнів, розвивають пам'ять, увагу, вміння аналізувати, порівнювати мовні явища. До того ж, школярів цього віку лінгвістичні ігри певною мірою активізують.

Крім того, використання ігрових завдань сприяє розвитку мислячої особистості. По-перше, такі завдання здебільшого є пошуковими. Вони ставлять учня перед необхідністю самостійно знаходити шляхи розв'язання, а отже, розпізнавати, аналізувати мовні факти, зіставляти їх і формулювати висновки. А це розвиває творчі здібності школяра, увагу, ініціативність. По-друге, робота з ігровими завданнями створює позитивну мотивацію навчання, пробуджує бажання знати. По-третє, самостійно відкриваючи для себе певні мовні явища, учень дістає задоволення, впевненість у своїх здібностях, що зумовлює самореалізацію особистості. [17; 9].

1.2 Класифікація дидактичних ігор в сучасній методиці

Класифікація дидактичних ігор дає змогу простежити їх сутнісні особливості, використання яких забезпечує відповідний навчально-виховний ефект.

Класифікація дидактичних ігор, запропоновано О.Сорокіною, за якою виокремлюють[16; 67].:

1) Ігри-подорожі. Відображають реальні факти і події через незвичайне: просте - через загадкове, складне - через переборне, необхідне - через цікаве.

2) Ігри-доручення. Ігрове завдання та ігрові дії в них ґрунтуються на пропозиції що-небудь зробити: «Збери у кошику усі іграшки червоного кольору», «Дістань із мішечка предмети круглої форми» та інші.;

3) Ігри-припущення. Їх ігрове завдання виражене в назвах: «Що було б …?», «Щоб я зробив, як би …?» та інші. Вони спонукають дітей до осмислення наступної дії, що потребує вміння зіставляти знання з обставинами або запропонованими умовами, встановлювати причинні зв'язки активної роботи уяви;

4) Ігри-загадки. Розвивають здатність до аналізу, узагальнення, формують уміння розмірковувати, робити висновки;

5) Ігри-бесіди. Основою їх є спілкування вихователя з дітьми, дітей між собою, яке постає як ігрове навчання та ігрова діяльність. Цінність таких ігор полягає в активізації емоційно-розумових процесі (єдності слова, дії, думки, уяви дітей), у вихованні вміння слухати і чути питання вихователя, питання і відповіді дітей, уміння зосереджувати увагу на змісті розмови, висловлювати судження.

Відповідно до характеру ігрових дій дидактичні ігри поділяють на (В.Аванесова) [16; 72].:

- Ігри-доручення. Ґрунтуються на інтересі дітей до дій з іграшками і предметами: підбирати, складати і тощо.

- Ігри з відшукуванням предметів. Їх особливістю є несподівана поява і зникнення предметів;

- Ігри з відгадуванням загадок. Вибудовуються вони на з'ясуванні невідомого: «Впізнай», «Відгадай», «Що змінилось?»;

- Сюжетно-рольові дидактичні ігри. Ігрові дії, передбаченні у них, полягають у відображенні різних життєвих ситуацій, у виконанні ролей (покупця, продавця та інші);

- Ігри у фанти або в забороненій «штрафний» предмет (картинку). Вони пов'язані з цікавими для дітей ігровими моментами.

Ще є правила навчальні - розкривають перед дітьми що і як треба робити, співвідносяться з ігровими діями, посилюють їх роль. Організуючі - визначають послідовність дій і взаємовідносини дітей в грі. Дисциплінуючі - попереджають про те, чого і чому не можна робити. Результат - показник рівня досягнень дітей у засвоєнні знань, у розвитку розумової діяльності.

Із цих правил що до дидактичних ігор витікають такі вимоги до гри:

а) кожна дидактична гра повинна давати вправи корисні для розумового розвитку дітей і їх виховання;

б) в дидактичній грі обов'язкова наявність захоплюючих завдань, рішення яких вимагають розумового зусилля, подолання труднощів;

в) дидактизм в грі повинен поєднуватись з зацікавленістю. Жестом, гумором;

г) гра повинна відповідати віковим можливостям дітей.

1.3 Роль дидактичної гри в розвитку зв'язного мовлення за видами мовленнєвої діяльності

Спілкування слід розглядати як мовленнєву діяльність. Реалізація будь-якого виду мовленнєвої діяльності вимагає формування в учнів необхідних для спілкування комунікативних умінь, що спираються на відповідні знання: понятійні (лінгвістичні - розгорнуте висловлювання, текст, його частини, стилі мовлення; мовленнєвознавчі - типи мовлення, зміст, тема, теза, аргумент, вступ, висновок і т.д.); операційні (правила і способи побудови зв'язного тексту, різноманітні вправи репродуктивного і продуктивного типу) [10; 61].

Навчальний матеріал варто розглядати в системних відношеннях: екстралінгвістичні фактори (функція мови, мета і умови спілкування) й зумовлені ними мовні засоби.

Мовленнєвою змістовою лінією чинною програми в 5-ому і 6-ому класах визначаються такі засоби розвитку мовлення учнів як аудіювання, читання, говоріння, письмо, переклад. [18; 5].

Правильне мовлення передбачає оволодіння нормами літературної мови: орфоепічними, лексичними, словотворчими, морфологічними, синтаксичними, стилістичними. При вивченні того чи іншого розділу програми з мови учні знайомляться з правилами вимови чи утворення слів і їх форм, з правилами побудови словосполучень і речень.

Правильне мовлення - обов'язкова вимога для мовленнєвої культури. Другий, вищий її щабель - хороше мовлення. Основним критерієм його є комунікативно доцільне і доречне використання стилістично забарвлених мовних засобів, що відповідає умовам та завданням спілкування.

У поліпшенні мовної культури і грамотності учнів велике значення має формування в них умінь і навичок усного і писемного зв'язного мовлення. Цьому сприяють підготовка до різних видів творчих робіт, написання і редагування їх, робота над допущеними помилками. Чималу роль у створенні власних висловлювань відіграє засвоєння учнями понять про текст, засоби його організації, функціональні стилі, типи мовлення (розповідь, опис, роздум). Усі ці поняття покладені в основу єдиної системи зв'язного мовлення у сучасній школі.

Робота з розвитку зв'язного мовлення повинна спиратися на єдність усної і писемної форм. Адже обидві вони дуже тісно зв'язані між собою. У них спільні комунікативна функція, словниковий склад, однакові граматичні закономірності. А в монолозі, як усному, так і писемному, спільних рис особливо багато, бо він займає проміжне місце між усною і писемною мовою.

Система навчання зв'язного мовлення включає також формування навичок виразного читання, розвиток мовного слуху учнів, не лише засвоєння теоретично, але й постійне застосування на практиці елементарних знань з лінгвістики тексту, систематизацію й узагальнення вивченого матеріалу, вироблення в учнів здатності інтерпретувати текст, вдаватися до ораторського мовлення.

Систему навчання зв'язного мовлення неможливо собі уявити без застосування такого дійового фактора розвитку зв'язного мовлення, як аудіовізуальні або аудіолінгвальні засоби навчання. Тим більше нині, коли використання технічних засобів навчання набрало широкого розмаху і стало однією з найхарактерніших рис сучасної лінгводидактики [13; 6о].До того ж досвід переконує в можливості застосування аудіовізуальних засобів навчання у рамках будь-якого сучасного методу навчання зв'язного мовлення.

Основою формування умінь і навичок зв'язного мовлення є сукупність понять з лінгвістики тексту і стилістики, які стали визначальними у сучасній програмі з мови. Учитель, який прагне добре організувати роботу над розвитком зв'язного мовлення учнів, повинен бути обізнаний не лише з найновішими досягненнями психолінгвістики, зокрема психології усного та писемного мовлення, вікової та педагогічної психології, кібернетики, інформатики, ораторського мистецтва, педагогіки, а, звичайно, і з лінгвістики тексту [24; 16о].

1.3.1 Дидактичні ігри щодо формування умінь і навичок говоріння

Існує два типи зв'язного мовлення: діалогічне і монологічне. Діалог - це розмова двох або кількох осіб. Він складається із запитань та відповідей, не потребує розгорнутих речень, тому що їх зміст доповнюється мімікою, жестами інтонаціями, а також ситуацією, обстановкою, окремих слів, коротких повідомлень, проте співрозмовники добре розуміють один одного, оскільки їм відомий предмет обговорення, вони е учасниками спільної справи, перебувають в однакових умовах. Тому в діалозі багато не повних номінативних і окличних речень; значне місце тут посідає розмовна лексика; складне речення зустрічаються рідше, ніж у монолозі.

Монологічне мовлення - складна мовотворча діяльність, якою діти починають оволодівати в дошкільному віці під впливом організованого навчання та на основі збагачення власного життєвого досвіду. Це мова однієї особи, спрямована до слухачів. Вона більш розгорнута, вимагає більшої напруженості пам'яті, напруженішої уваги до змісту і форми мови. Монологічне мовлення спирається на мислення, яке логічно біль послідовне, ніж у процесі діалогу. Для того щоб монолог був зрозумілий слухачам, у ньому повинні використовуватися повні і поширені речення, точні формулювання.

Усне мовлення, як діалогічне, так і монологічне часто супроводжуєтья різного роду рухами, які мають характер жестів, змін міміки обличчя тощо. Це робить мову виразнішою, допомагає кращому розумінню змісту сказаного.

Дидактична гра - гра, спрямована на формування у дитини потреби в знаннях, активного інтересу до того, що може стати їх новим джерелом, удосконалення пізнавальних умінь і навичок.

Дидактичні ігри, ігрові заняття і прийоми підвищують ефективність сприймання дітьми навчального матеріалу, урізноманітнюють їхню навчальну діяльність, вносять у неї елемент цікавості [7; 99].

Використовують дидактичні ігри у навчанні та вихованні дітей усіх вікових груп у навчанні та вихованні дітей усіх вікових групах за необхідності актуалізувати їхній досвід, повторити, уточнити, закріпити набуті знання і уявлення про природні явища, працю і побут людини.

Як ігровий метод навчання дидактична гра постає у двох видах:

1) Власна дидактична гра. Ґрунтується на авто дидактизмі (самонавчанні) та самоорганізації дітей;

2) Гра-заняття (гра-вправа). Провідна роль у ній належить вчитель, який є її організатором. Під час гри-заняття діти засвоюють доступні знання. У них виробляються необхідні вміння, удосконалюються психічні процеси (сприймання, уява, мислення, мовлення).

У дидактичній грі як формі навчання взаємодіють навчальна (пізнавальна) та ігрова (цікава) сторони. Відповідно до цього вчитель одночасно навчає дітей і бере участь у їхній грі, а діти граючись навчаються. Здатність дидактичної гри навчати і розвивати дитину через ігровий задум. Дії правила О.Усова визначає як авто дидактизм.

Важливим методом розвитку зв'язного мовлення дітей є дидактична гра. Вона забезпечує сприятливі умови для розв'язання педагогічних завдань з урахуванням можливостей дітей середнього шкільного віку. Для розвитку діалогічного мовлення проводяться такі ігри, де мовна активність дітей займає основне місце.

5 клас. Тема. Спільнокореневі слова [4;60 ].

«Сходи»

Заповнити «сходи» спільнокореневими словами.

	х	і	д
		х	і	д
			х	і	д
				х	і	д
				х	і	д

л	і	с
л	і	с
л	і	с
л	і	с

Гра «Аукціон» (Тема. Фразеологізми)

Проводиться у формі аукціону або естафети: за 3 - 4 хв. учні повинні назвати якомога більше фразеологізмів зі словами: голова, язик, око, зуби, ноги.

«Сховане слово»

Доберіть до кожного слова антонім і прочитайте «сховане» слово. Всі слова -антоніми повинні починатися однаковою літерою.

1. Конкретний. 2.Мирний. 3.Неохайний. 4.Відносний. 5.Пасивний. 6.Синтетичний. 7.Неологізм. 8.Симпатичний.

	1.
2.
	3.
4.
	5.
6.
7.
	8.

Гра в парах“Я починаю, а ти закінчуєш ”

“Коли закінчу школу,…”.

“Як виросту,…”.

“Улюблене заняття”

Розмова по телефону

Розмовляють 2 учні на обрану тему.

«Спочатку було слово»

Гравцям потрібно пояснити значення крилатих висловів біблійного походження, окреслити ситуації, у яких використовують той чи той вислів, та з'ясувати походження одного з них.

Блудний син, заборонений плід, сіль землі, пуп землі, гріховне яблуко, вовк в овечій шкурі.

1.3.2 Дидактичні ігри щодо формування умінь і навичок читання

Виразного читання ми починаємо навчатись у школі, насамперед на уроках з розвитку мовлення, але засвоюємо його впродовж усього життя. Виразне читання обов'язково повинно бути якісною ознакою культури мовлення кожної людини. Якість мовлення прямопропорційна розумовому, духовному, етичному й естетичному, емоційному розвиткові. Виразність мовлення формується мовленням середовища та авторитетів, художньою літературою. Таким чином виробляється чуття мови, образу, емоцій. Адже з допомогою мови люди передають свої почуття і переживання, захоплення і здивування, радість, горе, які передбачають комунікативні цілі, служать засобом самовираження. Найважливішою практичною основою виразного мовлення є виразне читання, тому навчитися його повинен кожен, чия професійна діяльність пов'язана з усним словом. А оскільки живе слово здатне творити чудеса, то варто докладати зусиль, щоб творилася краса людського мовного спілкування.

Тепер співіснують різні визначення сутності поняття «виразне читання у школі» [20;7 ]. Одні автори ототожнюють його з художнім читанням (декламаційним мистецтвом), інші - розуміють як читання, що вимагає спеціальних умінь, треті - звужують це поняття лише до використання інтонаційних засобів виразності. Ці розходження зумовлені різним розумінням співвідношення у читанні логічного, образно-емоційного та естетичного аспектів. Ще К.Д. Ушинський пропонував учителям поєднувати у навчанні молодших школярів виразному читанню логічну та емоційну сторони. На становлення методики виразного читання помітно вплинула методика К.С. Станіславського, за якої існуючі підходи доповнювались такими важливими вимогами як залучення творчої уяви читача, необхідність природного звучання мовлення, співпереживання героям, вияв авторської позиції.

Виразне читання - мистецтво складне і синтетичне. Складне тому, що визначається взаємозв'язаністю багатьох розділів і підрозділів теоретичних і методичних положень, які в цілому спираються на мовознавство (граматику), літературознавство, психологію, логіку, естетику, фізіологію і педагогіку; складне ще й тому, що не легко у засвоєнні положень, а для використання їх як основного засобу впливу на особистість через твори художньої літератури і власне слово треба виробити певні навички й уміння, які теж даються не легко[25;45 ].

Учні 5-го класу повинні дотримуватися правил гігієни читання, виразно читати тексти різних стилів, визначати стиль тексту, знаходити в ньому вивчені типи мовлення, розуміти фактичний зміст, причинно-наслідкові зв'язки, основну думку тексту; складати план прочитаного; уявляти в образах прочитане, досконало переказувати прочитане за планом. В 6-му класі вимоги дещо збільшуються. Учні мають прогресувати в читанні: систематично збагачувати словниковий запас, з'ясовувати значення незнайомих слів, аналізувати структуру тексту, з'ясовувати фактичний зміст, основну думку тексту, переказувати прочитане, змінюючи особу, часовий і модальний плани тексту. [10;63 ].

Ігрові завдання можна використовувати на різних етапах уроку, тому що вони дають можливість і активізувати увагу учнів, і відпрацювати засвоєні знання, і зняти напруження, і підвищити продуктивність роботи. Наведемо декілька прикладів використання ігрових завдань [4;60 ]:

Орфографічна естафета

Клас ділиться на команди (за рядами). На дошці записано слово з орфограмою (наприклад, директор). Кожен член команди повинен написати слово з орфограмою, яке б починалося буквою, на яку закінчилося попереднє. Виграє команда, що швидше впорається із завданням. (Наприклад: директор - «Рукавичка» - ательє…).

Іншомовні слова

Здобути навички користування словником іншомовних слів учні зможуть під час проведення цієї гри. Кожна команда дітей отримує словник іншомовних слів. За три хвилини школярі повинні з'ясувати значення 5-ти слів іншомовного походження та вказати джерело їх запозичення.

Стилі мовлення

Учні отримують конверти з простими текстами, але різного стилю і мають визначити його.

“Хто з якої казки?”

Люблю горішки, грибочки. (Хто відгадає першим, продовжує гру, описуючи свого героя).

“Хто придумає кінець, той і буде молодець ”

Один з учнів починає розповідь. Хто її закінчить, той виграє. Або один з учнів починає розповідь, а другий закінчує. Яка пара дітей склала найкраще оповідання, та і виграє.

1.3.3 Дидактичні ігри щодо формування умінь і навичок аудіювання

У старших дітей чітко визначається різниця між грою і заняттям. В 5-6-ому класі вводяться більш складні за змістом методи - прослуховування радіопередач, переглядання телепередач, написання листів, бесіди за репродукціями художніх тварин. Широко використовуються словесні методи роботи, творчі розповіді, бесіди на етичні теми, словесні дидактичні ігри-вправи[14;60 ].

Закріплення, уточнення й активізація словника здійснюється методом дидактичної гри, яка проводиться в усіх вікових групах як самостійне заняття.

Часто діти звертаються до вчителя з проханням розповісти їм казку чи якусь цікаву подію. Діти більше люблять розповідь, ніж читання. Є два види розповіді - пізнавальна та розповідь-зразок як дидактичний прийом навчання. Пізнавальна розповідь використовується з метою розширення дитячих уявлень про навколишнє життя; це розповідання казок, переповідання змісту художніх творів, кінофільмів, подій з життя. Розповідь-зразок - короткий жвавий опис будь-якого предмета, явища чи події, доступний для наслідування дітьми як за змістом, так і за формою.

Розповідь-зразок використовується переважно на заняттях з метою навчити дітей розповідати. Вчитель досягне дидактичної мети лише тоді, коли розповідь буде доступна і зрозуміла дітям. Розповідь повинна мати струнку композицію: зав'язку (початок), послідовне розгортання подій (середину) та розв'язку (кінець). Не можна зловживати артистичністю, не треба зайвих жестів, міміки [12;60 ]. Розповідати слід спокійно, невимушено. Розповідь вчителя використовується як взірець для наслідування на таких заняттях: розповідання за картиною; описування предметів; дидактичні ігри; складання дітьми розповідей з власного досвіду; продовження розповіді вчителя; складання сюжетних розповідей за іграшкою, групою іграшок чи групою слів.

«Піфагорові штани»

Дітям пропонується прослухати текст, виписати вставні слова та словосполучення [7;100 ].

Піфагорові штани - назва, по-перше, вульгарна, а по-друге, вона не відповідає дійсному стану речей.

Бо хто, скажімо, може пошити штани з катета чи гіпотенузи? В усякому разі, матерії на штани треба приблизно один метр. Піфагорові штани, само собою зрозуміло, зовсім не штани, а геометрична теорема, що її винайшов великий грецький математик Піфагор, чим він найбільше уславився перед людством. (Остап Вишня)

Гра «Диктор»

Учнів варто об'єднати у дві команди. Вчитель зачитує твір для аудіювання. Учні, прослухавши, по-черзі говорять одне речення з тексту своїми словами. Перемагає команда, яка змогла запам'ятати та відтворити найбільше речень з тексту.

Гра «Ритор»

Протягом трьох хвилин представники завчасно утворених команд мають висловити свою думку стосовно одного із запропонованих запитань.

Чи можливе спілкування без мови?

Говорять, що малюки перший рік свого життя розмовляють один з одним своєю «малюковою» мовою, а потім забувають її і вчать «дорослу». Чи вірите ви в це? Поясніть свою думку.

Навчаючи дітей розповіді, застосовують різні методи. Це описування предметів, іграшок, картинок; дидактичні ігри; переказування художніх оповідань та казок; розповідання за картинами, з власного досвіду, творче розповідання.

Прийоми можуть бути різноманітні, основними з них є: зразок та план вчителя, складання розповіді за частинами, колективний розбір плану, вказівка, оцінка.

Зразок розповіді - це опис предмета або події, доступний для наслідування дітьми як за містом, так і за формою. Розповідь-зразок, яка використовується для наслідування, має бути простішою, ніж розповідь для слухання, тому що слухати і розуміти легше, ніж самому розповідати.

«Педагогічна розповідь, - писав К.Д.Ушинський, - має бути не тільки цікавою, як і всяка інша, але мати в собі ще суто педагогічні якості: вона має бути такою, щоб могла легко відбитися в голові дітей, щоб, дослухавши розповідь до кінця, дитина пам'ятала її середину і початок; щоб подробиці не затемняли головного та щоб головне, будучи позбавлене подробиць, не було сухим».

Зразок повинен мати цінний виховний зміст, в ньому требо описувати добрі вчинки, дружні почуття тощо. Щоб наблизити зміст розповіді до досвіду дітей, вихователька може використати форму спогадів із свого дитинства: «Коли я була маленькою…» Для розповіді требо дібрати конкретний факт чи подію, розповідати послідовно, не відхиляючись від сюжетної лінії, мова має бути живою, образною, речення короткі.

Зразок розповіді є легким навчальним прийомом, він показує дітям готовий результат, до якого вони повинні прагнути, допомагає він відібрати аналогічний зміст для власної розповіді. Він застосовується на початкових етапах навчання розповіді, коли перед дітьми ставиться нове завдання. Як дидактичний прийом зразок використовується на початку заняття, а також у процесі його, якщо діти відчувають труднощі в складанні розповіді. Застосований у кінці заняття, зразок втрачає свою дидактичну цінність. Тут краще прочитати дітям літературний твір.

Щоб добитися від дітей самостійної творчої роботи, вчителька повинна пояснити свою розповідь, так би мовити, показати, як її скласти. Тому спочатку зразок розповіді краще поєднувати з планом розповіді.

1.3.4 Дидактичні ігри щодо формування умінь і навичок письма

Змістовою лінією чинної програми розвиток письма передбачається такими формами роботи як написання творів, переказів та переклад з російської мови на українську.

Учні повинні навчатися аналізувати мовні засоби з погляду їх функціонування у мовленні, свідомо відбирати їх і оцінювати не ізольовано, а в контексті створюваного висловлювання з урахуванням комунікативних завдань. Тому робота із збагачення мовлення мовними засобами у великій мірі тяжіє до навчання складати зв'язні висловлювання [22;60 ].

Цьому сприяє проведення різних видів творчих робіт: творів-розповідей, творів описів, творів - роздумів, складання казок, переказів. Розвитку творчих здібностей учнів сприяють також різні види диктантів з елементами творчості і творчі вправи, які допомагають учням зрозуміти силу і багатство рідної мови та розвивають логічне мислення.

Зв'язне мовлення займає особливе місце в курсі української мови: це не автономно існуючий розділ, а ніби друга лінія вивчення мови зі своїм специфічним предметом, зі своєю понятійною основою, із системою комунікативних умінь [12; 109]. Уроки зв'язного мовлення спонукають учнів до активної мовленнєвої діяльності, розвивають чуття мови, інтерес до слова, забезпечують безпосередній зв'язок у вивченні мови і літератури, підвищують загальну культуру мовлення й мислення.

При вивченні багатьох шкільних предметів школярі наводять аргументи, узагальнюють явища і факти, доходять певних висновків, виявляють причинно-наслідкові зв'язки. Уміння міркувати завжди потрібне для навчальної діяльності. Міркування-пояснення є на уроках усіх навчальних предметів, зокрема на уроках мови і літератури. Тематика творів-міркувань дуже різноманітна. У житті не раз виникає потреба щось довести, встановити істину, переконати когось у своїй правоті. Тому завданням словесника є навчити школярів умінню аргументувати свої думки, погляди, відстоювати особисту позицію [22;60 ].

Учні повинні вміти знаходити у творі-роздумі тезу - основну думку, а відтак - докази, висновок. Теза, як правило, міститься на початку висловлювання. Але іноді перед нею ще буває невеликий вступ, і треба поміркувати, де ж все-таки основна думка.

Творче завдання «З власного досвіду»

Складіть твір-роздум на тему „Телебачення у моєму житті" із прикладами з вашого життя.

Творче завдання «Кореспондент»

Уявіть себе кореспондентом шкільної газети. Учень вашого класу надіслав листа. Дайте йому відповідь, склавши власну замітку-роздум на запропоновану тему.

Твір-роздум удосконалює логічне мислення, вчить обстоювати істину, спростовувати хибні твердження, сприяє формуванню твердих переконань і активної життєвої позиції, розширює кругозір. У процесі роздуму школяр вчиться зв'язно викладати власні думки, ділитися своїми переживаннями.

Разом з тим не слід забувати, що серед усіх творчих робіт твори-роздуми вдаються учням найважче. Щоб діти могли успішно впоратись із цим завданням, вони повинні по-справжньому збагнути суть твору-роздуму, якому властиві свої правила, закони, відповідні композиційно-мовні особливості. Все це вимагає від учителя чіткої і продуманої роботи, побудованої за принципом поступового ускладнення матеріалу.

Твори-описи трудових процесів учні пишуть на основі уявлень про певні операції, які вони виконують, виготовляючи окремі предмети на уроках трудового навчання, спостережень за роботою фахівців на підприємствах, народних умільців, праці в учнівських виробничих бригадах. Школярі вчаться вичленовувати складові частини виду праці, робити деякі узагальнення. У творах значну увагу діти приділяють естетиці трудових процесів.

Пишуть учні і твори на теми праці в побуті, вмотивовуючи життєву потребу кожного у прибиранні кімнати, в якій він живе, у допомозі матері по господарству. Не всім подобається домашня праця: миття посуду, підлоги, вікон, чищення картоплі і т. ін. Але радість матері, що прийшла з роботи, затишок і чистота у хаті, естетичне задоволення від гарно випрасуваної сукні чи сорочки - все це допомагає долати небажання виконувати одноманітну щоденну домашню роботу. У ній виховується особистість людини, здатної переборювати будь-які труднощі, акуратної, дисциплінованої.

Творче завдання «Опис праці»

Мабуть, вам доводилося допомагати працювати на городі чи в саду зі своїми батьками, бабусями, дідусями. Розкажіть про це, докладно описуючи процес праці. В якому стилі мовлення слід будувати розповідь?

Способом формування мовленнєвих умінь можуть бути не лише тренувальні вправи, перекази, твори, диктанти, а й існуючі в реальній мовленнєвій шкільній практиці різноманітні жанри висловлювання. Тому шкільною програмою передбачено такі висловлювання: розповідь про себе, рідних, друзів; відповідь на уроці; доповідь на занятті гуртка; звіт про виконану роботу; виступ на зборах; щоденник життя і спостережень; привітання.

Креативним і цікавим методом розвитку зв'язного мовлення є гра «Колективне складання казки».

Щоб навчити дітей складати лінгвістичну казку, насамперед необхідно подати їм уявлення про зв'язний текст та його особливості. Для того, щоб учні набули навичок складання мовних казок, треба спочатку разом з ними аналізувати тексти, виділяти головне, встановити зв'язки у реченні. Зазвичай, лінгвістичні казки складають за традиційною канвою народної казки: герой вирушає у мандри. З ним трапляються дивовижні пригоди або він здійснює подвиг. Врешті-решт герой успішно повертається до дому. За цією схемою можна складати «Казку про Підмет і Присудок»[3; 35].

РОЗДІЛ 2. ПРИКЛАДИ ПРАКТИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДИКИ ВИКОРИСТАННЯ ДИДАКТИЧНИХ ІГОР НА УРОКАХ ЗВЯЗНОГО МОВЛЕННЯ У 5-6- КЛАСАХ

дидактична гра зв'язне мовлення

2.1 План-конспект уроку-гри «У країні звуків»

Клас: 5

Тема уроку: У країні звуків.

Мета уроку: повторити й узагальнити знання про голосні і приголосні звуки набуті у початкових класах; розвивати фонематичний слух учнів; виховувати в учнів пізнавальний інтерес до української мови.

Тип уроку: урок повторення й узагальнення знань.

Вид уроку: урок - гра.

Обладнання: Плакат з Сонечком, ромашки із завданнями, ребуси, цеглинки з літерами (додатки 1-4), підручники.

Література:

1. Бєляєв О.М. та ін. Укр. мова: Підручн. для 5кл.-К., 2000

2. Морозова Л.Г. Укр.мова. 5кл.- Харків,2002

3. Глазова О.П. Укр..мова.5кл. Мат.до уроків.-Харків,2000

4. Передрій Г. Карпенко Т. У світі звуків і слів.-К.,1998

5. Шевченко Л.Ю. та ін. Сучасна Укр.. мова.-К,1996

Хід уроку

Оргмомент

1. Повідомлення теми й мети уроку

- Діти, сьогодні ми з вами повторимо відомості про звуки набуті вами у початкових класах, будемо розвивати фонематичний слух і працювати зі звуками та буквами.

2.Створення ігрової ситуації

Стук у двері. Принесли лист. Читаємо: „П'ятому „В” класу школи №3 від Ясного Сонечка з Блакитного Неба”.

Доброго дня, шановні учні!

Підступні ромашки викрали у моїх сонячних зайчиків літери та не віддадуть, поки зайчики не виконають всі їх завдання. Діти, допоможіть, будь ласка, зайчикам, адже вони не навчалися у школі.

Ясне Сонечко

P.S. Почніть з Першої Ромашки.

(Біля дошки висить плакат з сонечком і зайченятами, до якого прикріплюються літери; у класі по різних місцях розташовані ромашки з завданнями).

- Діти, подивіться, я й не помітила, що у класі з'явилися Ромашки. Допоможемо сонячним зайченятам. Де Перша Ромашка? (Діти вказують на ромашку з цифрою 1 за якою конверт із завданням)

3. Актуалізація опорних знань учнів

Ромашка 1

Мозковий штурм: за дві хвилини записати всі назви, які стосуються звуків. (Наприклад: звук; літера; мова; доповідь, мовлення; буква; назва, фонетика; ім'я, пісня...)

Коли діти виконають завдання, беру у ромашки літеру і прикріплюю її до плакату)

4. Робота за темою

4.1. Знайомство з графікою, орфографією, орфоепією.

Ромашка 2

Завдання: розв'язати ребуси і дізнатися, які науки тісно пов'язані з фонетикою.

Вчитель демонструє ребуси, діти відгадують. Учитель доповнює:

-Наша мова - звукова, і значення в ній передаються за допомогою звуків. Тому фонетика, як наука про звуковий склад мови, пов'язана з усіма галузями мовознавства. Однак, особливо тісно пов'язані три розділи науки про мову, які встановлюють і вивчають правила передачі звуків, звукового складу слів в усному і писемному мовленні.

Графіка - наука про знаки письма, співвідношення між буквами і звуками.

Орфографія - це розділ мовознавства, що встановлює і вивчає загальноприйняті правила передачі слів на письмі.

Орфоепія - це розділ мовознавства, що вивчає нормативну літературну вимову, виробляє вимовні рекомендації.

(Беру у Ромашки літеру та прикріплюю її до зайченяти).

4.2. Побудова слів

Ромашка 3

- Звуки-фонеми служать, передусім, будівельним матеріалом, цеглинками для побудови споруд - слів. Ізольовано вжиті, вони нічого не називають, однак, поєднавшись, утворюють слова.

- Побудуйте у кожної пропонованої купки цеглинок фонем два (або й три) слова.

(Для кожної купки цеглинок викликаю до дошки учня. Працюють одночасно: викликані у дошки, інші у зошитах. Відповіді, наприклад:

1) село, осел;

2) салат, атлас;

3) Сама, маса;

4) писати, сипати;

5) їда, ДАЇ).

Беру у ромашки літеру і прикріплюю її до плакату.

4.3. Робота з підручником.

Ромашка 4

Виконати вправу 214 у підручнику. 3 учня працюють на дошці, інші у зошитах. Відповіді:

1) білка, котик, кіт, кабан, кінь, лама;

2) липка, кльон, в'яз;

3) чайка, сорока, орел, ворона, крук, кулик.

Беру у ромашки літеру і прикріплюю її до зайчика.

4) Робота з таблицями у підручнику.

Ромашка 5

- Розгляньте таблиці на стор.76 підручника, та дайте відповіді на питання.

- Скільки звуків в алфавіті?

- Які бувають звуки? Скільки їх? Яка між ними різниця?

- Назвіть голосні звуки?

- Які бувають приголосні звуки? Назвіть тверді дзвінки приголосні. М'які дзвінкі, глухі.

(Беру літеру та прикріплюю її до плакату)

4.4. Фізхвилинка

Раз, два - всі пірнають.

Три, чотири - виринають.

П'ять, шість - на воді

кріпнуть руки молоді.

Сім, вісім - що є сили

всі до берега поплили.

Дев'ять, десять - розгорнулись,

обсушились, потягнулись.

6.Розподільний диктант.

Ромашка 6

Слова з Г та Г' записати в дві колонки.

Горох, ґедзь, ґатунок, груша, гусінь, густий, ґрунтівка, гусеня, гнотик, гуркіт, гумка, губа, ґратований.

(Прикріплюю літеру до плакату)

4.5. Робота з підручником.

Ромашка 7

Виконати вправу 221 у підручнику.

(Прикріплюю останню літеру до плакату)

-Діти, погляньте, ми з вами виконали всі завдання й повернули зайчикам їх літери. Хто ж здогадався, що говорять вам зайченята у відповідь? (З букв склалося слово - Молодці). Так, ви, дійсно, молодці і добре сьогодні попрацювали.

Додатково

4.6.Запитання-жарти:

1) Чого нема в дельфіна, але є в кита, акули, краба?

2) Чого нема в яблуні, але є у вишні, черешні, груші?

3) Чим закінчується літо і починається осінь?

4) Що стоїть посеред городу? А посеред лісу?

5) Чого немає в дині, але є в кавуні. гарбузі?

6) Чим відрізняється шиття від життя? А лиман від лимона?

5. Систематизація та узагальнення

У мене була таблиця про голосні і приголосні звуки. Та вона розсипалася: частини розсипалися і змішалися. Відновіть цю таблицю, склавши окремо частини на яких визначено ознаки голосних і приголосних звуків.

6. Підсумок уроку

-Діти. яка була тема нашого уроку?

- Що ми повторили на уроці?

-А щось нове ви узнали? Що саме?

-Мені сподобалось як ви відповідали. Сьогодні ви отримали такі оцінки...

2.2 План конспекту уроку-гри "Що? Де? Коли?"

Клас: 6

Тема: Вавилонська вежа або дива у світі слів

Мета: систематизувати й узагальнити знання учнів з теми «Словотвір»;розвивати уміння і навички учнів застосовувати набуті знання під час написання слів; збагачувати активний словниковий запас учнів; вчити їх правильної літературної вимови; розвивати навички сприймання на слух та аудіювання; виховувати любов і повагу до історичного надбання людства.

Тип уроку: урок аудіювання

Вид уроку: урок-гра

Обладнання: Круг з виробами, що обертається, малюнок сови, листи з завданнями, загадкова скринька, вишитий рушник, паперовий будиночок, призи.

Хід уроку

Вітання з класом.

1.Мотивація навчальної діяльності

За біблейською притчею, мешканці Вавилону відчули себе настільки всемогутніми, що вирішили збудувати вежу до самого неба. Проте Бог покарав їх за самовпевненість, змусивши заговорити різними мовами. Вежа так і лишилась недобудованою, адже люди перестали розуміти одне одного, що вкрай необхідно для спільної праці.

Пропоную вам збудувати свою "Вавилонську вежу". Так, за кожну правильну відповідь на запитання учасники гри отримують по одній цеглині.

2. Оголошення теми та мети уроку

- Сьогодні урок буде незвичайний. Ми пограємо у відому вам гру "Що? Де? Коли?” До нас на гру завітала наймудріша лісова тварина - Сова.

Сова - є символ мудрості й розуму. Вона буде уважно слідкувати за грою і в кінці гри вручить учням, які були найактивнішими - медалі, відзначить переможця гри головним призом.

3. Проведення гри

Учні класу об'єднуються в дві команди знавців. Гра складається з трьох етапів. Завдання учні виконують по черзі. У кожної команди вони різні, але рівні по складності.

Конкурсна програма складається з трьох блоків запитань:

1. "Народження слова чи несподівані метаморфози".

2. "Дивні родичі".

3. "Лінгвістичні ланцюжки". Завдання для виконання:

1 - Прослухати інформацію ведучого й відповісти на запитання.

2 - Відповісти чи є названі слова етимологічно спорідненими. Якщо "так", пояснити, що їх поєднує.

3 - Знайти логічні взаємозв'язки між словами і назвати ланцюжок, якого не вистачає. Пояснити свій вибір.

Виграє команда, яка "збудує" найвищу вежу.

1 БЛОК

1. Середньовічні вчені, не вміючи правильно пояснити численні явища природи, зверталися за допомогою не стільки до фактів, скільки до віри й уяви. Так з'явилися розповіді про мешканців підземної країни. Фантастичних людей вигадав і дав їм ім'я німецький вчений Філіп фон Гогенгейм, більш відомий під латинським ім'ям Парацельс. Слово це він утворив від грецького геномос, що означає "мешканець землі", "той, хто знає землю". Учений настільки яскраво зобразив діяння цих істот у земних глибинах, що в їхнє існування повірив і сам. Назвіть слово, вигадане Парацельсом. (Гном).

2. У 1920 р. Карел Чапек написав п'єсу "РУР". її сюжет - бунт людиноподібних "розумних" механізмів проти людей, що їх створили. П'єса стала відомою в багатьох країнах, та значно більшого поширення набуло слово, яке створив Чапек, називаючи своїх штучних працівників. Розшифруйте назву твору - "Россумські Універсальні..." Хто чи що? (Роботи).

3. Утворив це слово американець Джордж Істмен, видатний конструктор фотографічних апаратів і винахідник багатьох фотоматеріалів. Пам'ять про нього зберігає найвідоміша в світі фірма з виробництва фотоапаратів. Слово не має коренів у жодній мові. Ось як пояснив це сам Істмен: "Я вигадав його. Мені завжди подобалась літра "К". Вона здавалась мені важливою і вагомою... Я став підбирати різні комбінації з літер, які складали "слова", що починаються і закінчуються на "К". В результаті з'явився... (Кодак).

4. Давид Лівінгстон, перший європеєць, що потрапив у хащі Центральної Африки, досяг однієї й найбільших приток Конго, ще не позначеної на карті. "Яку назву має ця ріка?" - запитав дослідник у місцевого мешканця. "Арувімі", - почув він у відповідь, так і позначивши річку на карті. А хто чи що було названо в результаті подібного діалогу на іншому континенті? (Кенгуру - "не розумію ").

2 БЛОК

Айстра - астроном.

(Так. Слова споріднені. У перекладі з грецької "айстра" означає "зірка". Дійсно, пелюстки цієї квітки схожі на промені зірки. За старовинною легендою, айстра виросла з пилинки, що впала із зірки).

Гладіолус - гладіатор.

(Так. Слова споріднені. Гладіолус отримав своє ім'я завдяки схожості листя на клинок грізної зброї. Назва походить від латинського "меч, шпага ").

Льон - лінія.

(Так. Слова споріднені. Льон, мабуть, найперша рослина, яку людина стала використовувати в ткацькій справі. Походять ці слова від латинського "лінія, нитка ").

Лопух - лопата.

(Так. Слова споріднені. Давній корінь - лоп - означав "широке листя, площина". За формою лопата нагадує листя лопуха).

Петрушка (рослина) - Петро (ім'я).

(Так. Слова споріднені, хоча це здається дивним. Петрушка є пестливою формою від Петро. Чоловіче ім'я походить від грецького "камінь, скеля", а петрушка - з грецької "кам'яна селера", тобто рослина, що росте навіть на камінні).

Дирижабль - директор - диригент.

(Так. Слова споріднені. Мають у своїй основі спільну французьку частину із значенням "керувати ").

Гастроном - гастрит.

(Так. Слова споріднені. Грецькі "гастрос " - "шлунок ", "номос" - "правило, закон". Один із загальнолюдських законів застерігає - "Не переїдати!" А про те, що гастрит - хвороба шлунка, краще не знати).

Телефон - телевізор - телепат.

(Так. Ці слова мають спільний перший корінь, що в перекладі з грецької означає "далеко").

Капуста - капітан - капюшон.

(Так. Слова споріднені. Походять вони від латинського "капут" - "голова, начальник". Щодо капусти, то зовні вона справді нагадує голову).

3 БЛОК

Тістечко - ? - Воєначальник. Наполеон.

Тістечко було випечене в Росії на честь 100-річчя перемоги над Наполеоном. Воно має форму трикутника, що нагадує капелюх Наполеона.

Морозиво - ? - місто. Пломбір (Пломбьєр).

Морозиво отримало назву на честь французького міста, де його вперше стали виготовляти - вершкове, з цукатами, горіхами, ягодами.

Струни - ? - система людського організму. Нерви.

Струна латинською мовою - "нервус". Нерви схожі на струни. Мабуть, відчувши спільне, римляни їх так і назвали. І звичні словосполучення, пов'язані з музичними струнами, стали вживати стосовно до нервів. Так і з 'явились вирази "грати на нервах, натягнуті нерви, розхиталися нерви ".

Помідори - ? - картопля. Яблуко.

У перекладі з французької та італійської помідор - "золоте яблуко ". Картоплю, через примусове введення цієї культури, довгий час називали "чортовим яблуком ". Має вона також іншу назву - "земляне яблуко ".

Китайський чиновник - ? - апельсин. Мандарин.

Слово "мандарин" з'явилося, насамперед, у португальців. Так називали вони вищих чиновників Китаю. Іспанська назва відомого цитрусового - "апельсин мандаринський". З часом у Європі стали називати оранжевий фрукт, привезений з далекого Китаю, просто мандарином.

Парк - ? - потяг. Вокзал.

Слово "вокзал "з'явилося в XVII ст. в Англії. У цей час неподалік від Лондона на березі Темзи був приміський сад (для концертів, танців, відпочинку та ігор, місце прогулянок), володіла яким Джеймс Вокс, і називали його Воксхолл (холл - "зала "). Назва з часом поширилась на інші парки відпочинку.

Наслідуючи приклад Лондонського, такі парки виникли в інших містах Європи. Під Петербургом, у Павловську, неподалік імператорського палацу, також був сад, який на англійський манер стали називати вокзалом. Коли було побудовано залізницю Петербург - Павловськ, у вокзальній будові вже не тільки давали концерти, а ще продавали квитки пасажирам. Так у станції з'явилася назва "вокзал", а потім цим словом стали називати й інші залізничні станції Росії. Перше значення слова поступово застаріло, друге - існує в сучасних російській та українській мові.

4. Підсумки гри. Сова вимірює в кого вища вежа - тій команді дістаються подарунки.

ВИСНОВКИ

Дослідивши можливості використання дидактичних ігор на уроках рідної в 5-6-му класах, можна зробити наступні висновки:

1. Філософія, теорія і практика навчання української мови мають бути передусім спрямовані на розв'язання головної проблеми - відродження й подальший розвиток української мови на всьому терені України, формування мовної особистості як гаранта збереження і подальшого розвитку національної культури та державності.

Концепція мовної освіти визначає пріоритети навчання української мови й розвитку мовлення, структуру і зміст шкільного курсу мови й мовлення, методи, прийоми, організаційні форми й технології засвоєння освітнього змісту.

2. Методи формування пізнавальних інтересів учнів викликають позитивні дії та настрій - образність, цікавість, моральні переживання.

3. Метод пізнавальних ігор сприяє створенню емоційно-піднесеної атмосфери, засвоєнню матеріалу за допомогою емоційно насиченої форми його відтворення. Пізнавальні ігри (ділові, рольові, ситуативні) моделюють життєві ситуації, стосунки людей, взаємодію речей, явищ. Вони можуть бути основною або допоміжною формою навчального процесу. Розвиваючий ефект досягається за рахунок імпровізації, природного вияву вільних творчих сил учнів. У виховному значенні гра допомагає учням подолати невпевненість, сприяє самоствердженню, найповнішому виявленню своїх сил і можливостей.

4. В здоровому колективі кожен його член намагається бути реалізованим якнайширше. Така активізація навчання дозволить нам досягти кращих успіхів у цій галузі.

5. Значення дидактичних ігор в процесі викладання української мови дуже велике, оскільки вони спонукають учнів до активної пізнавальної діяльності, розширюють знання з української мови на шляхом заучування готового матеріалу, а шляхом творчого пошуку, виховують почуття команди.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Білоусенко П.І., Єфименко М.П., Пєстрєцов В.В. Диктант на "п'ять" без правил: домашній репетитор абітурієнта. - Запоріжжя: Хортиця. 2000. - 60 с

Біляєв О.М., Пентилюк М.І., Симоненкова Л.М., Симоненкова Т.П. Українська мова: Підручник для 6 кл. шк. з рос. мовою навчання. - 2-ге вид. - К.: Освіта, 1995. - 223 с

Василенко В. Лінгвістичні казки на уроках української мови// Українська мова та література в школі. - 2005. - №7. - с. 35 - 39

Вдовенко В. Самостійні частини мови. Синтаксична роль їх. Матеріали до уроків у 5 класі. //Дивослово. - 2003 - №2. - с. 58-60.