Размещено на http://www.allbest.ru/

Семінар-практикум для вчителів початкових класів:

Агресія та агресивність молодших школярів

Тема. Причини виникнення агресії у молодших школярів. Шляхи виходу із складних ситуацій.

Підготувала практичний психолог

Луківської ЗОШ І-ІІ ст

Попфалуші О.А.

Семінар-практикум

Мета: підвести педагогів до глибокого розуміння психологічних особливостей агресивних дітей, допомогти їм у використанні нових форм та методів роботи з такими вихованцями, сприяти ефективній взаємодії всіх учасників, посилити потребу в психологічних знаннях, бажання використовувати їх у роботі з дітьми.

План

1. Показове заняття за програмою курсу корекційних занять зі зниження агресії у дітей. Заняття 1. (Додаток 1)

2. Вправа "Очікування". "Скарб".

3. Інформаційне повідомлення "Що таке агресія та агресивність".

4. Робота в групах "Причини виникнення агресії"

5. Мозковий штурм "Фактори, що зумовлюють порушення в поведінці"

6. Ознайомлення вчителів початкових класів з результатами проведеного діагностування учнів 1-4 класів. (Додаток 2)

7. Вправи для подолання агресивності та агресії.

8. Рекомендації для педагогів в роботі з агресивним дітьми. (Додаток3)

9. Рефлексія.

1. Вправа "Очікування". "Скарб".

На перлинах-стікерах педагоги записують свої очікування від сьогоднішньої зустрічі. і наклеюють їх на плакаті біля скрині.

2. Інформаційне повідомлення "Що таке агресія та агресивність".

Щодня можна спостерігати вияви жорстокості, приниження інших, образи, сварки, навіть бійки не тільки серед дітей, а й серед дорослих. Чому нам потрібно боротися з агресією?

Що таке агресія?

Агресія - це специфічна форма деструктивної поведінки, яка характеризується завданням шкоди предмету або предметам, людині чи групі людей.

Чим відрізняється агресія від агресивності?

Агресивність - це відносно стійкий емоційний стан людини, який виявляється у гніві, злості, роздратованості і є передвісником агресії. Отже, агресивність - це емоційний стан, агресія - це форма поведінки.

Форми агресивних реакцій:

Фізична - використання фізичної сили проти іншої особи;

Непряма - дії, побічно спрямовані на іншого (плітки, злі жарти) або не направлені ні на кого (крик, тупання ногами, стукання кулаком по столу, грюкання дверима);

Вербальна - вираження негативних почуттів через крик, вереск, погрози, прокляття, лайки;

Негативізм - опозиційна манера поведінки, спрямована проти авторитету чи керівництва. Може переходити від пасивного спротиву до активної боротьби.

3. Робота в групах "Причини виникнення агресії"

Учасники діляться на дві групи. Кожна група отримує завдання на плакаті написати можливі причини виникнення агресії (перша група) та вікові особливості виникнення проявів агресії (друга група)

Які причини виникнення агресивності?

Причин виникнення агресивності багато: становище дитини в колективі, ставлення до неї оточуючих, стосунки з дорослими, несприятливі ситуації: сварки, взаємні докори, приниження один одного, небажання розуміти своїх ровесників, непослідовність батьків у навчанні дітей правил і норм поведінки, різні види страху (страх перед розлукою, страх втратити батьківську любов), негативні відчуття, надмірне захоплення телебаченням, відео - та комп'ютерними іграми, вроджені передумови для так званої дитячої нервозності, відсутність умов для активної діяльності, перевтома, стресові чинники (захворювання і нездоровий психологічний клімат у сім'ї).

Вікові особливості виявлення агресії

Агресивні дії дитини можна спостерігати уже в ранньому віці. У перші роки життя агресія виражається в імпульсивних нападах упертості, супроводжується спалахами злості або люті, кусанням, криком, спричиненими станом дискомфорту, безпорадності. Агресивною таку поведінку можна назвати умовно, адже у дітей немає наміру завдати комусь шкоди.

У період кризового розвитку дитини відбувається роздвоєння: дитина провокує конфлікти, може кричати на матір, ламати іграшки зі злості тощо. Як наслідок - батьки сваряться з дитиною і один з одним через її виховання. В атмосфері постійних сварок, бійок, непорозумінь у неї дедалі більшою мірою виявляються невміння стримувати безпосередні емоційні реакції, збудливість, конфліктність. Заражаючись дратівливістю дорослих, діти переносять її на своє найближче оточення - однолітків.

З часом дитина вчиться контролювати свої агресивні імпульси. Ознаки агресивності в цьому віці залежать переважно від реакції батьків на ті чи інші форми поведінки. За їхнього нетерпимого ставлення до відкритої агресії можуть з'являтися символічні форми (впертість, скиглення та інші види опору).

Часто ознаки агресивності пов'язані з процесами статево-рольової ідентифікації дитини. Хлопчики виявляють свою агресивність у бійці, а дівчата - у вереску. Якщо в перші роки життя немає різниці у частоті й тривалості негативних емоційних реакцій у хлопчиків та дівчаток, то з віком у хлопчиків вони зростають, а в дівчаток зменшуються. До того ж вважається, що дівчатка, маючи такі самі агресивні тенденції, як і хлопчики, бояться їх виявляти через страх бути покараними, в той час як до агресивності хлопчиків дорослі ставляться поблажливіше.

4. Мозковий штурм "Причини, які зумовлюють розлад поведінки"

На ватмані записуються думки педагогів:

Непослідовне виховання із суворими покараннями.

Гіпоопіка.

Фізичне знущання над дитиною в сім'ї.

Часта зміна вихователів.

Виховання у малозабезпеченій багатодітній сім'ї.

Відсутність батька.

Спілкування на вулиці зі старшими дітьми з відхиленням від норм поведінки.

5. Ознайомлення вчителів початкових класів з результатами проведеного діагностування учнів 1-4 класів. (Зачитування загальних даних та план роботи з дітьми з "групи ризику"

Під час опрацювання даної теми було проведено тестування психологом дітей на визначення рівня агресивності учні 1 - 4 класів. У роботі використано:

- тест на визначення рівня агресії Басса Дарки (3\4 кл),

- тест на визначення рівня невротизації \ методика Л. Вассермана\ (2.4кл)

- тест на визначення агресії "Звідки стільки злості!" (4. кл)

- Тест "Почуття" (опит. за методикою С. Левченка) (3 кл)

- якісний аналіз малюнків (колір, штрихування, силу натиску, використання гострих кутів, ліній тощо) учнів, виконаних на уроках обр. мист. (1-4 кл. класи)

- малюнок тварини, яка не існує (1 клас)

- експрес - бесіди з учнями, схильними до агресивних дій

(матеріали виховання в ДНЗ)

- анкета на визначення агресивності для класоводів 1-4 класів.

Співставивши дані анкетувань мною було визначено "групи ризику" дітей схильних до агресивних дій у кожному класі

1 клас

Симканич Василь, Скальник Богдан, Біксей Михайло, Луцанич Тетяна.

2 клас

Баник Сніжанна, Чонговай Іван, Вербич Мирослава, Панько Михайло.

3 клас

Галкін Євген, Горзов Михайло, Ковач Василь, Повх Олеся, Сиканич Михайло

4 клас

Ковач Петро, Петришинець Владислоав, Сенинець Михайло, Китей Едуард, Баник Вікторія (Непряма агресія)

6. Вправа "Мій якір"

(поділ присутніх на групи по двоє, розгляд ситуацій, висловлювання своєї поведінки у даних ситуаціях)

Ситуація 1

Перерва. До вас підбігає учениця і повідомляє, що на подвір*ї поза школою двоє учнів з вашого класу вступили у бійку. Ваша реакція.

Ситуація 2

Учень на уроці поводиться викликаюче (голосно розмовляє, відволікає інших…). Зробивши декілька зауважень (поведінка залишилась без змін) ви ставите йому двійку. Тут у нього починається істерика, він кричить, злиться на вас, сусіда по парті… Ваші дії.

Ситуація 3

Петрик не дав списати Дмитрові контрольну. Після уроку Дмитрик, щоб помститися сховав контрольний зошит Петрика і не хоче віддавати. Чи є у даній ситуації прояви агресії та ваші дії.

Ситуація 4

Ідучи після уроків додому 2 учні вашого класу надали тілесних ушкоджень один одному. Наступного ранку до вас звернулася мама одного з них. Вона налаштована дуже агресивно. Ваші дії.

7. Вправи для подолання агресивності та агресії.

Знаючи вікові та індивідуальні особливості дітей, характер їхніх стосунків з однолітками, вихователями, батьками, а також засоби впливу на них, педагоги можуть застосовувати індивідуальний підхід до кожного вихованця і проводити профілактику їхніх агресивних виявів та корекційну роботу, що матиме за мету усунення агресивності в дошкільнят.

У ранкові години вчитель зустрічає дітей і проводить бесіди на різні теми, пропонуючи їм пригадати випадки, коли вони були роздратовані, ображені. Потім з'ясовує, чому це сталося, і дає поради, як уникнути неприємних почуттів. Але слід пам'ятати, що дитину потрібно сприймати такою, якою вона є, і зауваження спрямовувати не на неї, а на негативну ситуацію.

Агресивні діти мають звичку спочатку робити, а потім думати. Вчитель може програти цю ситуацію й обрати можливі варіанти дій. Агресія зазвичай виявляється тоді, коли дитина проігнорувала або порушила чиїсь права. Тому під час бесід їй необхідно пояснити, які це права і чому їх треба поважати. Можна переглянути відповідні телевізійні програми або фільми, в яких тема висвітлюється на доступному для дітей цього віку рівні. Читання й обговорення книжок, кінофільмів про події з життя дітей також допомагають осмислити та оцінити людські вчинки і стосунки. Водночас діти навчаються методики оцінки і самооцінки.

Щоб позбутися агресивності у дітей, необхідно пропонувати їм різноманітні фізичні вправи, насамперед для дихання. Відомо, що стримування дихання - ефективний спосіб уникнення глибоких переживань: гніву, печалі, страху тощо. Дуже корисними для загального фізичного розвитку та стимулювання розумової активності є рухливі ігри, вправи. Пропонуємо кілька таких ігор.

Ходіння по канату

Діти розподіляються на дві команди і по черзі ходять по канату, що лежить на підлозі. Учасники з команди суперників намагаються їм заважати, щоб вони зійшли з дистанції, наприклад, можуть кричати, розмахувати руками, стрибати, але при цьому не торкатися. Перемагає команда, в якій більшість учасників дійшли до фінішу.

Лялька "Бобо"

Ви, напевно, помічали, що агресія в дитини поступово накопичується, але коли вдається вихлюпнути, вона знову стає спокійною та її врівноваженою. Отже, якщо дати дитині можливість спрямувати агресію на якийсь об'єкт, частину проблем, пов'язаних з її поведінкою, буде розв'язано. Для цього використовують спеціальну ляльку "Бобо". Вона не продається, але її досить легко виготовити самим, наприклад, з подушки. Таку ляльку дитина може бити і штовхати, виливаючи на неї накопичені за день негативні почуття. Безболісно вихлюпнувши свою агресію, вона стає спокійнішою у повсякденному житті.

Під час занять з фізвиховання використовують такі види змагань, як біг з перешкодами, естафета, перетягування каната. Педагоги акцентують увагу на тому, що всі емоційні спалахи, переживання та інші вияви мають отримати вихід, тобто емоційна енергія дітей не повинна блокуватися чи стримуватися. Це головна умова цих та інших ігрових змагань для профілактики та корекції агресивної поведінки дошкільників. Корисними є ігри з м'ячем, зокрема хокей, бокс. Діти полюбляють стрибати на матраці, просто полежати на ньому і розслабитися.

Агресивним дітям подобається, коли до них звертаються ласкаво, називають їхні пестливі імена, як рідні, близькі люди. Педагог просить пригадати, кого, коли і якими ласкавими словами вони називали, що відчували самі.

У кожній віковій групі є ті, хто потребує уваги, підтримки, допомоги. В ігровій формі педагог пропонує вихованцям зробити щось посильне для них: поділитися іграшкою, разом погратися, відвідати свого товариша, підписати йому листівку тощо. Коли діти привчаються робити це систематично, вони стають більш чуйними, уважними до людей і знають, як висловити своє співчуття, увагу. Особливо слід відзначати їхню доброзичливість, ініціативність, коли вони самі пропонують зробити добру справу.

Мої добрі справи

Педагог розповідає дітям, що добре, чуйне ставлення до людей, своїх близьких, рідних має виявлятися не лише на словах, а й у конкретних справах. І пригадати, яку добру справу вони зробили вчора і що при цьому відчули. Деяких агресивних дошкільників можна зацікавити піклуванням про якусь тваринку. Вони із задоволенням розповідатимуть про те, як доглядають за нею, пояснюватимуть, чому не слід кривдити домашніх улюбленців.

Дуже корисними і цікавими є завдання, які дають змогу краще розібратися в собі, більше дізнатися про свої риси характеру та особливості інших людей.

Найкраща риса: Усі діти сідають у коло й по черзі називають найкращі риси характеру свого сусіда, що сидить праворуч.

Уважність до інших: Дівчинка чи хлопчик сідає спиною до групи й описує зовнішність когось із її членів, його поведінку сьогодні. Вправа вчить бути уважнішими один до одного та контролювати свою поведінку.

Привіт, друже

Діти сідають у коло. їм потрібно по черзі привітатися з кожним учасником гри, назвати його позитивні риси характеру.

Прокурори й адвокати

Діти розподіляються на дві підгрупи, у кожній з яких обираються двоє дошкільників: обвинувачуваний і адвокат, решта - прокурори. їхнє головне завдання - знайти слабкі сторони обвинувачуваного. Після висловлювання прокурорів та адвокатів в обвинувачуваного є право ставити запитання будь-якій зі сторін, якщо він із чимось не згоден або йому щось незрозуміло у звинуваченнях захисту.

У дітей дошкільного віку основним видом діяльності є гра. У ній можна відтворити ситуацію, в якій проявилася невиправдана агресивність. Слід знайти адекватне її вирішення. Оптимальним буде варіант, коли дитина сама знайде розв'язання проблеми. Ось кілька ситуацій, які можна програти.

Поганий настрій

У дівчинки поганий настрій, бо її образив хлопчик: смикнув за косу і розв'язав бантик. Вона стоїть і ледве не плаче. До неї по черзі підходять інші діти, їхнє завдання - втішити і розвеселити дівчинку.

Також можна пропонувати тренувальні вправи, які допоможуть оволодіти деякими комунікативними навичками.

"Так"-діалог

Двоє дітей сідають у центр кола і починають діалог. Хтось із них промовляє будь-яку фразу (про іграшки, книжки), іншому потрібно відразу висловити згоду з тим, що каже співрозмовник. Головне - погоджуватися у всьому. Решта дітей стежать за тим, щоб другий учасник діалогу не почав заперечувати першому. Інколи зробити це нелегко. Таке тренування допоможе навчитися стримувати себе, не виявляти зайвої агресивності.

"НІ"-діалог

Ця вправа має аналогічну побудову, але протилежне завдання: другий учасник діалогу не повинен погоджуватися з першим у жодному разі. Виконуючи таке завдання, діти навчаються ввічливо, але наполегливо заперечувати, доводити співрозмовникові причину відмови, не ображаючт його.

Можна також запропонувати завдання, в якому дитині потрібно вживатися у чиюсь роль.

Чуня просить вибачення

Хвалька-порося покинули друзі - їжачок і білочка, а вовк не дрімає. Чуня кличе друзів:

Де ви, вірні мої друзі?

Чуні поможіть,

За мою ж бо хвалькуватість

Ви мене простіть.

Виразні рухи: 1-2-й рядки - вертіти головою в різні боки, брови припідняті, руки витягнуті вперед. З-4-й рядки - нахилена голова, брови припідняті, губи витягнуті й трохи надуті, руки звисають уздовж тіла.

Завдання, що передбачають використання міміки та пантоміміки

Іноземець

До нас у гості приїхав іноземець, який не знає української, а ви не володієте мовою, якою розмовляє він. Запропонуйте дитині без слів поспілкуватися з ним, показати свою кімнату, іграшки, запросити пообідати.

Зобразити казку

Грають дві команди. Одна задумує якийсь відомий мультфільм або казку і намагається зобразити її без слів. Інша має здогадатися, яка це казка і хто кого грає.

Ефективним засобом корекції агресивної поведінки є терапія мистецтвом. Вона дає змогу виразити агресивні почуття у соціально прийнятній формі. Малювання, живопис чи ліплення є безпечними засобами зняття напруження. Вихователь пропонує зліпити неіснуючу тваринку. Виконавши завдання, кожен пояснює свій задум. Буває, що дитина, відтворивши агресивні риси тварини, не пояснює їх. Це може свідчити про приховані агресивні мотиви або про те, що вона не відчуває захищеності й підсвідомо шукає захисника.

Малювати діти можуть на різноманітні теми, що стосуються їхнього життя: "Мій друг", "Добрі вчинки", "Мій настрій", "Ображений товариш". Педагог звертає увагу на те, як виглядає розлючена людина в очах оточення, і допомагає дошкільникам зробити відповідні висновки.

Вправа "Що таке добре і що таке погано?"

Діти мають пригадати позитивні та негативні риси свого характеру. Педагог пропонує намалювати найкращу і найгіршу з них. Це дає змогу виявити самооцінку дітей. Потім вихованці демонструють малюнки і розповідають про свій характер. Решта погоджуються або ні з їхньою самооцінкою та висловлюють свої думки. Обговорення жваве, веселе.

Ефективним засобом корекції агресивності є музикотерапія. Позитивний терапевтичний вплив музики відомий давно. Музичні твори повинні звучати майже на всіх заняттях, насамперед образотворчого мистецтва, адже єдність образотворчого та музичного мистецтва створює надзвичайну гармонію і має неповторний вплив на душу дитини.

Педагогам слід пам'ятати, що дуже часто агресивні діти мають низький рівень інтелектуальних здібностей, слабку пам'ять, вони неуважні, занадто повільні або, навпаки, дуже імпульсивні. Тим часом наявність відхилень у психічному розвитку часто стає причиною сильних перевантажень, емоційного дискомфорту, конфліктних стосунків з батьками, педагогами, ровесниками, втрати інтересу до навчання і школи загалом. Тому крім зазначених вправ на практиці доцільно застосовувати завдання, різноманітні етюди для розвитку мислення, уваги, пам'яті, сприймання, уяви та творчих здібностей, що допоможе педагогу спланувати корекційну або профілактичну роботу з агресивними дітьми.

7. Робота з пам'яткою-плакатом "Рекомендації для роботи з агресивними дітьми". (розгляд і пояснення кожного з понять)

1. Бути уважним до потреб дитини.

2. Демонструвати модель неагресивної поведінки.

3. Бути послідовним у покараннях дитини, карати за конкретні вчинки.

4. Покарання не повинні принижувати дитину.

5. Навчати прийнятних способів вираження гніву.

6. Давати дитині можливість виявляти гнів безпосередньо після фрустраційної події.

7. Навчати розпізнавати власний емоційний стан і стан оточення.

8. Розвивати здатність до емпатії.

9. Розширювати поведінковий навички реагування в конфліктних ситуаціях.

10. Відпрацьовувати навички реагування в конфліктних в ситуаціях.

11. Учити брати відповідальність на себе.

8. Рефлексія

Які почуття у вас виникали під час семінару?

Обговорення. Підбиття підсумків

Наш семінар добігає кінця, повернімося до наших очікувань. Якщо вони здійснилися, то нехай кожен із вас підійде до нашого символічної скрині і переставить свій стікер-перлину у неї - це наш скарб, якщо ні, то залиште стікери на місці, але на наступних зустрічах ви обов'язково переставте їх вниз, тому що очікування здійсняться.

А тепер знову станьмо в коло й подякуймо один одному за участь у тренінгу, адже завдяки кожному з вас ми дізналися щось нове, корисне. Звучить музика.

До побачення

Додаток 1

Тема. Стежками чарівної країни.

Мета: ігрова корекція агресивності, заняття вербальної агресії, налагодження довірливих відносин, закріплення норм поведінки.

Матеріали: папар, фарби, піктограми.

Привітання

Я всміхаюсь сонечку:

Здрастуй, золоте.

Я всміхаюсь квіточці:

Хай вона цвіте.

Я всміхаюсь дощику:

Лийся, мов з відра.

Друзям усміхаюся,

Зичу їм добра.

Або

Тут зібрались друзі: один, два, три,

Ти, і я, іви, і ми: один, два, три.

Посміхнись комусь ліворуч,

Посміхнись комусь праворуч.

Ми одна сім*я.

Вправа "Злість і радість"

Мета: ознайомити з емоціями, навчити розрізняти емоційні стани.

Розгляд піктограми "злість". Порівняння її з піктограмою "радість".

Бесіда:

Коли вам буває весело?

Чому буває сумно?

Коли люди сердяться?

Чому зляться?

На що схожа злість?

На що схожа радість?

Яка злість на смак?

Якого кольору може бути злість?

Діти пригадують злих і добрих казкових героїв.

Казкотерапія "Країна теплого пуху"

Бесіда по казці, рольове програвання ситуацій.

Гра "Тух-тібі-дух"

Мета: вироблення навичок послаблення негативних емоцій, навчання дітей норм поведінки у ситуації агресивності.

Психолог. Я скажу вам по секрету особливе слово. Це чарівне заклинання проти поганого настрою, образ і розчарувань. Щоб воно подіяло по-справжньому, потрібно ходити по кімнаті, але ні з ким не розмовляти. Тільки-но вам захочеться поговорити, зупиніться напроти одного з учасників, подивіться йому у вічі й тричі сердито вимовте "чарівне" слово: Тух-тібі-дух". Потім продовжуйте ходити по кімнаті, час від часу зупиняйтеся перед кимось і промовляйте це "чарівне" слово.

Щоб це слово подіяло, треба говорити його дивлячись у вічі людині, яка стоїть перед вами.

У цій грі закладений комічний парадокс. Хоча діти й повинні вимовляти слово "тух-тібі-дух" сердито, через деякий час вони не зможуть не сміятися.

Малювання "На кого я перетворююсь у чарівній країні"

Мета: сприяти відтворенню емоційного стану.

Гра "Кольорові думки"

Мета: розвиток уваги, закріплення навичок спілкування.

Дітям роздають картки червоного та чорного кольору.

Психолог. Зараз я буду називати думки, а ви повинні будете відгадати, хороші вони чи погані. Якщо думка хороша _ піднімаєте червону картку, якщо погана - чорну.

- я не вмію…

- мені добре і спокійно.

- Я люблю себе та інших

- Я боюся

- Ніхто мене не любить

- Я помщуся.

- Не хочу мати друзів.

Тренінг "Трон"

Мета: розвиток комунікативних навичок, уміння працювати в групі.

У центрі на стілець сідає один учасник король, решта - підлеглі, вони повинні говорити улесливі слова, звертаючись зі словами "Ваша величносте".

Емоційний етюд "Ліс"

Мета: подолання емоційної скутості допомогою тілесно-орієнтувальних вправ

У нашому лісі ростуть берізка, ялина, дуб, сосна, верба, травинка, квіточка, ягідка, кущ. Виберіть рослинку, яка подобається. За моєю командою ми перетворимося на ліс. Як реагує ваша галявинка на:

тихий, ніжний вітерець;

сильний холодний вітер;

ураган;

дрібний дощик;

велику спеку;

ласкаве сонечко;

ніч;

град;

мороз.

Вправа "Повітряна кулька"

Давайте утворимо повітряну кульку. Підніміть руки вгору, створіть кульку; Наповніть її повітрям і затримайте дихання. А тепер повільно випустіть із кульки повітря, видихніть. Руки повільно опускаються вниз, кулька здувається і стає схожою на тканинку - голова похилилася і груди, руки розслаблені, опущені вздовж тулуба.

Чи всім вдалося зняти втому?

Повторити двічі-тричі.

Психолог звертає увагу на те, що вправу можна виконувати для зняття гніву та злості. Якщо не піднімати руки вгору, цю вправу можна виконати непомітно до оточуючих, заспокоївши себе.

Звучить приємна музика.

Прощання.

Вправа "Мімічна гімнастика"

Дітям пропонуються вправи для мімічних м'язів обличчя.

Зморщити чоло, підняти брови (здивування).

Розслабитися, тримати чоло гладеньким упродовж 1 хв.

Насупити брови (злість).

Розслабитися, повністю розслабити брови, заплющити очі (байдужість).

Широко розплющити очі, відкрити рот,руки стиснути в кулачки, все тіло напружити (страх).

Розслабитися, розслабити повіки,щоки (лінощі, хочеться подрімати).

Розширити ніздрі, зморщити носа (бридливість, відчуття неприємного запаху).

Розслабитися, усміхнутися, підморгнути (весело, ось я такий).

Етюд "Який я різний"

Мета: розвиток навичок адекватного вираження свого емоційного стану.

Психолог демонструє картки-піктограми. Діти по черзі показують себе у різних станах.

Висновок: у різні хвилини життя нас сповнюють різні почуття, ми перебуваємо у певних емоційних станах і відповідно поводимося.

Рухлива гра "Бій півнів"

Діти діляться на пари, стають один напроти одного, тримаючи руки на поясі. Потрібно стрибати на одній нозі, штовхаючи один одного плечем. Кожен гравець намагається вивести суперника з рівноваги. Програє той, хто стане на ноги або торкнеться другою ногою підлоги.

Вправа "Опануй себе"

Мета: самоконтроль, саморегуляція поведінки.

Психолог навчає самоконтролю. Тільки-но дитина відчує занепокоєння, їй хочеться когось штовхнути, вдарити, щось кинути. Є дуже простий спосіб довести собі свою силу: потрібно обхопити долонями лікті й сильно притиснути руки до грудей - це поза витриманої, сильної духом людини.

Вправа "Тікай, злосте, тікай"

Мета: зняття агресії.

Діти лежать на килимку в колі. Між ним подушки. Заплющивши очі, вони починають бити ногами по підлозі, а руками по п< душках із криком: "Тікай, злосте, тікай. Тривалість - до 3 хв. Потім лягають у поз зірочки і, розслабившись, спокійно слухати приємну музику

Етюд "Ланцюжок"

Психолог. Діти, візьміться за руки і відчуйте, як теплий струмочок пробіг через кожного, починаючи з ведучого.

Вправа "Боксерська груша"

Мета: зняття емоційного напруження.

Усім дітям надається можливість від дуг побити грушу, але не більш ніж 10 хв.

Психолог повідомляє, що це був прийом, який дозволяє "випустити пару. Виплеснути агресію. Якщо уявити, що перед вами не груша, а ваш кривдник, може безболісно йому помститися

Вправа "Котик"

Діти разом складають казку про котика, який завітав сьогодні до них у гості, перевтілюються у котиків і під спокійну музику:

ніжаться на сонечку (лежать на килимку);

потягуються;

умиваються;

дряпають кігтиками килим тощо.

Гімнастика для звіряток

Раз - присядка (присісти),

Два - стрибок (підстрибнути),

Це зарядка зайчика (долоні над головою).

Лисенятка, прокинувшись (потерти очі),

Люблять добре потягнутись (потягуються),

Добре-добре позіхнути

Ну і хвостиком змахнути.

А вовчатка спинку вигнуть (прогнутися вперед)

І легесенько підстрибнуть.

А ведмедик косолапии (руки напівзігнуті у ліктях)

Широко розставив лапи (ноги на ширині плечей),

То одну, то дві разом (перестрибує з ноги на ногу),

Лапки топчуться гуртом (гойдає тулуб).

А кому зарядки мало,

Починай усе спочатку.

Діти виконують гімнастику для звіряток.

Вправа "Хто я, який я"

Мета: формування адекватної самооцінки.

Діти по черзі називають свої позитивні та негативні риси.

Казкотерапія "Котик і Півник"

Мета: орієнтація на почуття та стан героїв, формування вміння турбуватися про них.

Вправа "Заборонений рух"

Мета: розвиток довільної уваги. Психолог повідомляє дітям, що вони мають повторювати всі рухи, крім одного. Тілі руки психолога опускаються вниз, у< повинні підняти руки вгору, тобто зробити навпаки. Той, хто помиляється, стає вед^ чим.

Вправа "Закінчи речення" Мета: подолання замкненості.

Я хочу.

Я вмію.

Я зможу.

Привітання

Тут зібрались друзі: один, два, три,

Ти, і я, і ви, і ми: один, два, три.

Посміхнись комусь ліворуч,

Посміхнись комусь праворуч.

Ми одна сім'я.

Агресивні діти. Тренінг для вихователів

Мета: розвиток здатності усвідомлювати і виражати власне ставлення до проблем агресивної дитини, її поведінки, розуміти емоційний стан інших людей, а також вміння адекватно висловлювати свій, формування навичок позитивного впливу на інших. Ігрова корекція поведінки агресивної дитини.

Вправа "Пухнастик і колючки"

Мета: підготувати учасників до роботи, створити комфортну атмосферу, хороший настрій, сприяти згуртованості групи.

Матеріал: набір невеликих пухнастих і колючих предметів (ватні кульки і кнопки), скринька.

Психолог вітається з групою і запитує, з якими емоціями вони прийшли на заняття (з "колючкою", яка символізує неприємність, роздратування, негатив, чи з "пухнастиком" - радістю, піднесеністю). Всі по черзі вибирають предмети і описують свої емоції, кладучи їх у скриньку.

Правила роботи групи

агресія молодший школяр психологічний

Мета: проговорити правила роботи групи, сприяти створенню доброзичливої атмосфери.

Матеріал: плакат "Правила групи".

Учасники на стікерах пишуть свої очікування від заняття. Після цього аркуші прикріплюють на плакаті й кожна дитина зачитує їх.

Інформаційне повідомлення "Агресивність гіперактивних дітей"

Нерідко гіперактивність дітей супроводжується агресивною поведінкою. Агресивність характеризується діями, спрямованими на заподіяння фізичної чи психологічної шкоди іншій людині, й супроводжується емоційними станами гніву, ворожості, ненависті.

Ознаки агресивності: прагнення заперечувати, впертість, забіякуватість, дратівливість, напади гніву, спалахи злості, намагання образити, принизити, владність, наполягання на своєму, егоцентризм, невміння розуміти інтереси інших, самовпевненість, висока самооцінка.

Мозковий штурм "Причини агресивності"

Тренер на ватмані записує всі думки учасників про причини агресивної поведінки дітей.

Причини агресивності: висміювання, приниження гідності, надмірна опіка, яскраво виражений негативізм, комплекс неповноцінності, намагання привернути до себе увагу тощо.

Вправа "Способи позбавлення гніву"

Мета: усвідомлення власного емоційного стану, створення ситуації обміну досвідом.

Матеріал: ватман, аркуші А4, маркери.

Учасники пишуть на окремих аркушах свої способи подолання гніву, а потім, об'єднавшись у три групи, записують методи виходу з цього стану.

Від гніву потрібно звільнятися, цього слід вчитися самим і навчати дітей виражати негативні емоції прийнятними способами. Щоб допомогти дітям виразити вербальну агресію, можна пограти в гру "Мішечок " (дитина підходить до мішечка і кричить у нього). Позбутися фізичної агресії допомагають проведення спортивних змагань, естафет, малювання, ліплення. У момент найбільшого емоційного напруження можна зім'яти і розірвати аркуш паперу.

Інформаційне повідомлення "Швидка допомога"

У спілкуванні з агресивними дітьми треба виявляти неабияку стриманість, терпіння, пам'ятаючи, що малі забіяки, тероризуючи інших, самі страждають від власної впертості, гніву, роздратованості. Почуття досади, порушення душевної рівноваги, невдоволення в агресивних дітей не минають, навіть якщо їм не вдається когось скривдити. Цим дітям потрібно дати зрозуміти, що дорослий - їхній союзник у розв'язанні внутрішніх проблем. Вони мають переконатися, що їх люблять, а окремі вчинки псують враження про них, до того ж не приносять полегшення їм самим. Вихователям слід систематично спілкуватися з сім'єю агресивної дитини з метою вивчення її емоційно-ціннісних взаємин, інтересів, нахилів.

Гра "Тух-тібі-дух"

Мета: зняття негативних емоцій у прийнятній формі, відновлення сил.

Тренер говорить чарівне заклинання проти поганого настрою, образ і розчарувань. Щоб воно подіяло, потрібно ходити по кімнаті, але ні з ким не розмовляти. Тільки-но вам захочеться поговорити, зупиніться навпроти одного з учасників, подивіться йому у вічі й тричі сердито вимовте "чарівне" слово: "Тух-тібі-дух". Потім продовжуйте ходити по кімнаті й час від часу промовляйте це слово.

Етюд "Врятуй пташечку"

Мета: розвиток співчуття, співпереживання, симпатії.

Уяви, що у тебе в руках маленька беззахисна пташка. Витягни руки долонями догори. А тепер зігрій її своїм рівним, спокійним подихом, повільно, по одному пальчику склади долоні, приклади їх до своїх грудей, віддай пташці доброту свого серця. Розкрий долоні, і ти побачиш, що пташка радісно злетіла, посміхнись їй і не сумуй, вона ще прилетить до тебе.

Вправа "Добра тварина"

Мета: сприяти згуртованості групи, навчити учасників розуміти почуття інших, підтримувати і співчувати.

Психолог. Станьте, будь ласка, у коло й візьміться за руки. Уявіть, що ми одна велика, добра тварина. Послухайте, як вона дихає. А тепер подихаємо разом. На вдих робимо крок уперед, на видих - крок назад. Вдих - два кроки вперед, видих - два кроки назад. Так дихає тварина, так чітко і рівно б'ється її велике добре серце. Стук - кроку вперед, стук - крок назад. Усі ми беремо стук серця цієї тварини собі.

Підсумок

Мета: оцінити результати проведення тренінгу.

Учасники розповідають про свої враження від тренінгу. Тренер пропонує ще раз зробити вибір між "пухнастиком" і "колючкою". Кожен кладе обраний предмет до скриньки, коментуючи свій вибір.

Дитяча агресивність. Тренінг для батьків

Мета: ознайомити батьків з поняттям "агресивність", причинами її виникнення та способами подолання, навчити використовувати конструктивні способи подолання агресивності в житті, володіти собою, виховувати в дітей позитивні моральні та вольові риси характеру.

Вправа "Знайомство - привітання"

Мета: підготувати учасників до роботи, створити комфортну атмосферу, хороший настрій, сприяти згуртованості групи.

Пропоную учасникам взяти улюблений колір паперу, повправлятися у складанні літака методом оригамі. На одному крилі літака написати ім'я, на другому - побажання. Потім запустити літак у політ. Підібрати той літак, який вам подобається, крім свого. Прочитати побажання. Нехай вони здійсняться.

Рефлексія

Які думки виникли під час виконання вправи?

Вправа "Правила роботи"

Мета: прийняття правил роботи групи. Учасники складають правила і приймають їх:

активна діяльність;

взаємодопомога;

взаємоповага;

важлива думка кожного;

говорити по черзі, не перебиваючи один одного.

Вправа "Очікування"

Мета: визначення очікувань учасників щодо заняття.

Тренер роздає стікери і пропонує написати на них свої очікування, прочитати і приклеїти їх у верхню частину символічного пісочного годинника, зображеного на плакаті.

Рефлексія

Для чого ми виконали цю вправу?

Інформаційне повідомлення "Що таке агресивність?"

Агресивність характеризується поведінкою, спрямованою на заподіяння фізичної чи психологічної шкоди іншій людині, й супроводжується емоційними станами гніву, ворожості, ненависті тощо.

Ознаки агресивності:

впертість, прагнення заперечувати;

забіякуватість, дратівливість;

напади гніву, вибухи злості, обурення;

намагання образити, принизити;

владність, наполягання на своєму;

егоцентризм, невміння розуміти інтереси іншого;

самовпевненість, завищена самооцінка.

Вправа "Портрет агресивної дитини" Мета: визначити і назвати ознаки агресивної дитини.

Анкетування батьків

Анкета для визначення агресивності (див. попередні матеріали)

Інформаційне повідомлення "Психокорекція агресивності"

Для дітей зі слабо вираженою агресивністю характерні пасивність, невміння постояти за себе, вплинути на інших. Таких малюків треба спонукати до активності, самостійності, ініціативних дій, хвалити за наполегливість, уміння постояти за себе та інших, зміцнювати їхню віру у власні сили.

Агресивних дітей потрібно тактовно і послідовно навчати самоконтролю, внутрішньої зібраності та витриманості. Переключити активність агресивної дитини у конструктивне русло допоможе вивчення її інтересів. Поступове ускладнення завдань, що вимагають рішучості, сміливості, енергійної реакції, дозволить відволікти дитину від дріб'язкового з'ясування стосунків на організацію спільної діяльності, успіх якої залежить від уміння спрацювати з іншими.

Вправа "Швидка допомога"

Мета: визначити способи позбавлення агресивності, зосередженості на одному об'єкті й усунення всіх інших зовнішніх (звук, світло) і внутрішніх (фізичний, емоційний стан) факторів.

Вправа "Малюнки дітей"

Мета: проаналізувати малюнок агресивної дитини (кольори, розміри, штриховка тощо

Вправа "Квітка семицвітка"

Мета: проаналізувати поведінку агресивної дитини.

На семи пелюстках зображені вирази обличчя агресивної дитини. Потрібно пригадати і розповісти випадок із життя агресивної дитини.

Вправа "Чарівні кульки"

Мета: зняття емоційного напруження.

Дітей просять заплющити очі й скласти з долоньок рук "човник". Тренер вкладає кожному в "човник" кульку і пропонує подихом повітря зігріти її, віддати частинку тепла, ніжності та ласки. Розплющте очі.

Рефлексія

Які почуття у вас виникали під час виконання вправи?

Обговорення вправи. Підбиття підсумків

Заздалегідь підготувати пам'ятку-плакат "Конструктивні способи подолання агресивності".

Наш тренінг добігає кінця, повернімося до наших очікувань. Якщо вони здійснилися,

то нехай кожен із вас підійде до нашого символічного пісочного годинника і переставить свій стікер у його нижню частину, якщо ні, то залиште стікери у верхній частині, але на наступному занятті обов'язково переставте їх вниз, тому що очікування здійсняться.

А тепер знову станьмо в коло й подякуймо один одному за участь у тренінгу, адже завдяки кожному з вас ми дізналися щось нове, корисне. Звучить музика.

До побачення.

Діяльності спільної кожна хвилина - Це радість і користь завжди для дитини треба боятися проявів почуттів у словах, жестах і поведінці.

Батько впливає не тільки на хлопчика, показуючи йому приклад чоловічої гідності, а й на дівчинку. Якщо взаємини батьків відкриті для дітей, то батьківські обговорення - це їхня взаємодія, спрямована на виховання. Саме в таких розмовах подружжя обговорює потреби дітей, їхні обдаровання, таланти та шляхи їхнього розвитку, а це, у свою чергу, дає чоловікові можливість краще пізнати своїх дітей. Батькам важливо сформувати єдину систему виховного процесу, цінностей і лінії поведінки. Адже ніщо так не розбещує дитину, як наявність в одній родині кількох протилежних систем виховання. Саме в таких умовах виростають спеціалісти з маніпулювання і досягнення своєї мети за будь-яку ціну.

А якщо сім'я неповна - як тоді? Якщо батько не був добрим прикладом? Розлучення і розрив родинних стосунків завжди є психологічною травмою для дитини. Винятком може бути хіба що асоціальна і агресивна поведінка одного з батьків, що становить загрозу для життя дитини. Тоді з двох зол обирають менше. Але в будь-якому разі, якщо розлучення сталося, обоє батьків мають усвідомити одне - дитина не є полігоном для військових дій або заручником для з'ясування стосунків. Якщо батьки щиро вболівають за дитину, їм варто припинити війну після розлучення і ні в якому разі не обливати брудом один одного. Якщо любов втрачено, необхідно хоча б зберегти особисту гідність і взаємоповагу заради дітей.

Духовне виховання. Коли ми виростаємо і стаємо дорослими, то забуваємо особливості дитячого сприйняття. Дитина, як губка, всмоктує не монологи про те, що є добрим чи поганим, а наші вчинки, які є проекцією практичного застосування нашого особистого морально-етичного рівня. Наше особисте життя - це найбільш впливовий чинник. Те, як ми реагуємо словами, емоціями та діями, показує наш реальний духовний стан і наше розуміння Бога, моральних цінностей.

Модель доброго батька

Відповідальний за збереження життя і благополуччя своєї дитини від зачаття.

Бере активну участь у вихованні дитини в тандемі з мамою.

Несе відповідальність за матеріальне забезпечення своєї родини, але в такий спосіб, щоб робота не руйнувала здорових стосунків у родині.

Відповідальний за духовне виховання, особистим прикладом утверджує морально-етичні норми для своїх дітей.

Захистимо від зла дитячі душі

Обговорюючи засоби виховного впливу, прийоми подолання негативних емоцій дітей, гасіння спалахів агресії у них, ми всі розуміємо, як важливо виростити дитину доброю, врівноваженою, такою, щоб від неї не страждали ні інші, ні вона сама. Говорячи "виростити" завжди думаємо про майбутнє, навіть не уявляючи, які жахливі прояви може мати дитяча агресивність вже в дошкільному віці.

Повідомлення: "До травматології однієї з київських лікарень доставлено чотирирічного хлопчика з ножовим пораненням грудної клітки". Напад маніяка? Ні, власної шестирічної сестрички. Виявляється поки мама щось робила в кімнаті, її діти на кухні з'ясовували стосунки. Менший заважав старшій малювати, схопив якесь її приладдя, за що й одержав удар кухонним ножем у груди.

Життя хлопчика ледь жевріло: глибоке ураження легень, велика втрата крові, багатогодинна операція. Медики відчайдушно боролися, наполегливо повертаючи малюка до нашого світу. Вправні руки хірургів обережно зшивали ніжну легеневу тканину, прагнучи максимально зберегти її функції.

Дитину врятували. Нині загрози для життя немає. Щоправда, його будуть дуже ускладнювати "заштопані", як кажуть лікарі, легені.

З етичних міркувань не називаємо імен учасників подій і не вдаємося в подробиці життя родини, в якій сталося нещастя. Зазначимо лише, що батьки дітей - звичайні люди, не п'яниці й не бандити, живуть, як і більшість людей, працюють, люблять своїх дітей, бажають їм добра. Над проблемами дитячої агресивності не замислювалися, та й педагоги з ними ніколи про це не говорили.

А чи переймаються цією проблемою інші батьки і педагоги? Ми провели анкетування в кількох дошкільних закладах. Виявилося: агресивність у дітях непокоїть лише 11 відсотків опитуваних (переважно це християнські родини), з них уміють її гасити лише 4 відсотки. Іншим більше дошкуляє негативна поведінка чужих дітей, до власних же вони ставляться поблажливіше: мовляв, це звичайна дитяча пустотливість.

З опитаних педагогів усі вважають агресивність негативним явищем, а гадають, що вміють їй запобігати лише 20 відсотків. Глибоко замислювалися над цим питанням, обговорювали з колегами та батьками, цілеспрямовано шукали педагогічні впливи лише 8 відсотків. І хоча кілька дитсадків - ще не вся Україна, цифри видаються невтішними.

Адже головне, про що маємо дбати, - здоров'я душі дитини як невід'ємна складова загального здоров'я. Бо ж агресивність, виявлена чи прихована, травмує душу, нівечить особистість, підкошує здоров'я. Про це йдеться в стародавніх філософських і релігійних книгах, у сучасній психологічній і медичній літературі.

Завдання догляду за душею дитини, станом душі ставить перед педагогом і Базова програма, яка переорієнтовує педпроцес з виконання заходів на розвиток особистості дитини.

Назвемо причини, що травмують душу дитини, спотворюють її внутрішній світ, пробуджуючи в ньому злі начала.

Насамперед це негативна морально-емоційна обстановка в найближчому соціумі. Ні для кого не новина: що дитина бачить, чує, те й наслідує. Якщо дорослі не створили атмосфери любові, взаєморозуміння і поваги, а натомість проявляють роздратованість, грубість, зневагу до інших, дитина переймається такими ж почуттями.

Психологічне напруження дорослих, постійне висловлювання невдоволення життям і людьми, що навколо, - теж фактор ризику для дитини.

Розвиток негативних почуттів і відповідну поведінку зумовлюють також надмірна заорганізованість життя малюків, обмеження в руховій та інших видах активної діяльності, що, на жаль, можна спостерігати і в родинах, і в дитсадках. Нереалізована ж природна потреба в активності рано чи пізно обов'язково вирветься назовні вередуванням, плачем, неконтрольованою поведінкою, подекуди агресивною.

Названих чинників самих по собі досить, щоб серйозно замислитися над проблемою охорони психіки дитини, але коли до них додаються ще й суперсильні"спільники" - такі як телевізор, відео - та комп'ютерні ігри, тут уже маємо бити на сполох. Адже вони підстерігають наших дітлахів на кожному кроці: і вдома, і в гостях, і навіть іноді в дитячому садку. Вони приваблюють, заворожують, непомітно затягають у свої тенета. Проти принад динамічного віртуального дійства, що збуджує і викликає яскраві емоції на тлі сірих напружених буднів,і дорослому важко встояти. А що вже говорити про без захисні дитячі душі. Творці таких фільмів та ігор подбали про те, щоб їхній зміст перекреслював усі загально людські моральні норми і водночас захоплював, хвилював, міцно тримав жертву біля екрана. От і отримують наші діти змалечку уроки зла, насильства, безчестя. Логіка проста: того, хто не подобається або заважає, треба або просто прибрати з дороги фізично, або обдурити. Що не фільм, що не гра - майстер-клас злочинності, різноманітних технік убивств. І навіть, якщо позитивний герой начебто з доброю метою розправляється з ворогами, для дитини надто шкідливе всотування такої відеоінформації, яка є відвертою пропагандою насильства і виправданням його. Щоб агресія здавалася привабливою і навіть в особливо чутливих малят не викликала осуду, криваві сцени часто подаються легко, з гумором, без драматизму. Убивці та грабіжники викликають симпатію, співчуття, уникають покарання, а супермени надто легко й безболісно переносять смертельні удари, постріли, падіння з висоти.

Пропонована такою відеопродукцією картина світу не лише перевертає догори дриґом усю систему моральних цінностей, а й порушує формування в дошкільнят адекватної картини світу та життєвої компетентності. Дитина наслідує пропоновані їй моделі поведінки: миром, по-доброму нічого не вирішується - лише агресією, зброєю (в описаному вище випадку нею став кухонний ніж). А наслідки? Хто ж про них замислиться, якщо в фільмах та іграх ударені ножем просто переставали заважати.

Боротьбу з кінопродукцією, що пропагує насильство, в розвинутих країнах розпочали іще в середині минулого століття. Та вірус зла виявився живучим. З поширенням телебачення розвинулася пандемія. На зміну забороненим фільмам приходили десятки нових. Проаналізувавши сотні досліджень, Науково-консультативний комітет при МОЗ США іще в 1980 році констатував: насильство на екрані призводить до насильства у реальному житті.

За висновками вітчизняного дослідника В. Ролінського, рівень злочинності в країні зростає через 10-15 років після появи телебачення з елементами насильства.

У нас цей термін уже вичерпано. Дослідженнями іноземних вчених (А. Бандури, Л. Х'юсмана, Л. Ірона) ще у 80-х роках було встановлено, що, якщо дитина проводить перед телевізором по 2 години на день, вона спостерігає близько 4 тисяч сцен убивств за тиждень, причому в 75 % випадків убивці уникають покарань. Окрім того, що дитина проходить школу кримінальної поведінки, у неї знижується чутливість до жорстокості і підвищується тривожність та недовіра до навколишнього світу.