Тести: сутність і вимоги до них

Размещено на http://www.allbest.ru/

43

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тести: сутність і вимоги до них

План

Вступ

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ З ТЕМИ

ВИДИ ТЕСТІВ

ТЕСТИ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ

КЛАСИФІКАЦІЯ ТЕСТІВ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ

ПЕРЕВАГИ І НЕДОЛІКИ ТЕСТУВАННЯ

ПІДГОТОВКА ДО ТЕСТУВАННЯ

СТАНДАРТИЗАЦІЯ ТЕСТІВ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ

ТЕСТОВИЙ КОНТРОЛЬ

ДОДАТОК

Вступ

Мета: Теоретично обґрунтувати та вивчити досвід використання тестів у навчальному процесі.

Завдання:

1. На основі аналізу наукових джерел системи дослідження розкрити сутність тестів.

2. Вивчити досвід вчителів загальноосвітніх шкіл стосовно застосування тестів як форми контролю.

Об'єкт дослідження: навчальний процес.

Предмет дослідження: тести - як форма контролю.

Методи дослідження: аналіз наукової літератури з теми дослідження, аналіз та узагальнення масового і передового педагогічного досвіду. Анкетування.

У запропонованій статті вміщено інформацію про вимоги до комплекту тестових завдань, розглянуто види тестів, вимоги щодо їх проведення, рекомендації з результатів тестування.

Тестування дає педагогу та шкільній адміністрації можливість не лише співвіднести якість знань та вмінь кожного учня, класу з окремих навчальних дисциплін, освітніх галузей або навчального плану в цілому з вимогами освітнього стандарту (мінімуму), а й визначити рівень утруднень учнів з кожного розділу програми, а під час використання багатомірних тестів - виявити володіння учнем предметними та позапредметними вміннями, дати якісну характеристику знань та вмінь учнів.

Особливого значення прийоми тестового контролю знань та вмінь учнів набувають у зв'язку з переходом в Україні на зовнішнє державне тестування.

Теоретичні відомості з теми

Педагогічний тест (англ. «test» - проба, випробування, перевірка будь-яких якостей) являє собою сукупність взаємопов'язаних завдань зростаючої складності, що дає змогу надійно та валідно оцінювати знання або будь-які інші психолого-педагогічні характеристики.

Валідність - (у перекладі з англ. valid - придатний) - один з основних критеріїв якості тесту. Чим валідніший тест, тим повніше він містить ту якість, заради вимірювання якої його було створено.

Поняття «тест» використовують як:

- завдання (тестове завдання);

- карту (батарея тестів)

- весь комплекс завдань, тобто в узагальненому вигляді.

Кількість тестових завдань, об'єднаних в одній тест-карті, визначається поняттям «Довжина тесту», або «Обсяг тесту». Для тематичної перевірки знань учнів у процесі експрес-контролю можна використовувати тест-карту довжиною в 15-20 тестових завдань; підсумкова перевірка знань та вмінь з того чи іншого навчального курсу вимагає включення до тест-карти 60-120 тестових завдань. Фахівці, наприклад, підкреслюють, що надійність і об'єктивність тестової перевірки знань та вмінь збільшується зі збільшенням довжини (обсягу) тест-карти. Для того щоб тести виконували перелічені вище функції, погрібна грамотна з дидактичного та змістовного боку побудова тестів, а також експертиза їхньої відповідності освітньому стандарту (перший блок тестів) та програмі поглибленого вивчення предмета (другий блок тестів).

Комплект тестових завдань має відповідати низці вимог.

1. Складатися з двох блоків:

а) блоку, що відображає зміст освітнього стандарту;

б) блоку, що відповідає програмі поглибленого вивчення предмета. Особливу увагу слід звертати на повноту відображення змісту освітнього стандарту (мінімуму) в першому блоці.

2. Рекомендовано розробляти тест-карти (субтести) з кожного розділу навчальної програми даної дисципліни (не менш як 10-12 тестових завдань, а з усієї дисципліни загалом від 60 до 120 тестових завдань).

3. Необхідно мати щонайменше чотири варіанти комплектів тестів з кожного розділу курсу, використовуючи 2 варіанти для проміжного (тематичного) контролю і два - для підсумкового.

4. З кожного тестового завдання та з усього комплекту тестів має бути визначено кількість балів за правильне розв'язання даного тестового завдання (кількість балів у кожному варіанті має співпадати).

5. У всіх комплектах тестів необхідно скласти ключ з варіантами правильного розв'язання тестових завдань (еталон).

6. Кількість балів, отриману учнями за результатами роботи з тестами, необхідно перевести у 12-бальну шкалу оцінок.

Прийнято такий розподіл оцінок (хоча можливі варіанти): отримання учнем у процесі тестування від 100 до 90% від максимальної кількості балів відповідає високому рівню; від 89 до 60% - достатньому; від 59 до 30% - середньому; від 29% та нижче - початковому.

7. Найбільші можливості для аналізу якості знань та вмінь учнів дає тест-карта, укладена з використанням різних типів тестових завдань. Бажано, щоб ці типи тестових завдань повторювались у тестах з кожного розділу програми та розташовувались по висхідній.

Види тестів

1) Альтернативний тест - найпростіший у розв'язанні. У ньому запропоноване запитання передбачає 4-5 варіантів відповідей, серед яких лише один - правильний. При цьому чим більше варіантів відповідей, тим менша можливість вгадування відповіді. Наприклад, якщо запропоновано всього 2 варіанти відповіді, можливість вгадування досягає 48,7%. Альтернативний тест необхідно добирати для таких завдань, які виключають варіанти різного тлумачення правильної відповіді.

Наприклад:

«Діалог - це...». Варіанти відповіді:

а) заключна частина твору;

б) розмова 2-х або кількох осіб (1 бал);

в) висловлювання однієї особи;

г) вступна частина твору, яка передує основній дії твору.

Альтернативний тест може бути складено не лише для перевірки повноти знань. З метою перевірки глибини знань можна запропонувати наступний тест:

«Із перелічених нижче формулювань виберіть те, яке найточніше характеризує... (речення, іменник, частку тощо).»

Наведені при цьому характеристики містять: надлишкову інформацію, недостатню інформацію, помилкове судження та правильну відповідь.

Слід зазначити, що тести централізованого тестування представлені лише альтернативними типами тестових завдань.

2) Вибірковий, або варіативний, тест. Зазвичай не викликає в учнів особливих труднощів. Передбачає 10-12 варіантів відповідей на тестове завдання, з яких 6-8 відповідей правильні. За вибірковими тестами перевіряють передусім повноту знань класифікації того чи іншого явища (класифікація частин мови, художніх засобів тощо).

Наприклад:

«Визначте рядок, у якому лише частки». Далі під літерами а), б),

в), г)... перелічено низку частин мови, серед яких 6 - 8 часток.

Варіативний тест дає можливість одночасно перевіряти й глибину знань учнів.

Наприклад:

«З поданих пар словосполучень виберіть ті, в яких є пасивні дієприкметники.»

Такий текст передбачає не тільки знання учнями дієприкметників, а й їхніх розрядів (активні, пасивні). Кількість балів за такий текст зазвичай відповідає числу правильних варіантів відповіді. Кожна помилка віднімає з суми балів 1 бал.

3) Послідовний, або порядковий, тест дає можливість перевірити знання учнем послідовності того чи іншого мовного або літературного процесів. У варіантах відповіді на таке тестове завдання відсутні неправильні відповіді, необхідно розташувати у правильній послідовності запропоновані у невпорядкованому вигляді поняття, слова, визначення.

Наприклад:

«Проставте у правильній пос-лідовності основні елементи сюжету:

а) зав'язка;

б) кульмінація;

в) експозиція;

г) розв'язка;

ї) розвиток дії.»

4) Конструктивний тест (або тест-доповнення).

Таке завдання передбачає заповнення учнем у тексті, що описує те чи інше явище, пропущених слів, які мають визначальне значення для даного тексту. Над пропущеними словами слід ставити послідовно цифри - 1,2,3 тощо, а після опису під буквеною нумерацією а), б), в) тощо. У невпорядкованому вигляді дано ключові слова таким чином, щоб у контрольній картці учень проставив цифри та відповідні №літери з ключового ряду. Кількість балів у цьому тесті дорівнює кількості доповнень та за кожну помилку знімають 1 бал.

Наприклад:

«Вставні слова можуть виражати: впевненість, 1, почуття, 2, вказівку на джерело повідомлення, 3.

Ключові слова (приклади):

1) можливо, мабуть;

2) по-перше, з іншого боку;

3) пробачте, будь ласка».

5) Розподільний тест - найскладніший для учнів. Він вимагає розподілу ознак серед трьох чи більше понять. Може мати декілька ступенів розподілу залежно від глибини контрольованих знань та має завертати тест-карту з кожного розділу. Його особливість полягає в тому, що опитувані розподіляють правильні варіанти характеристик досліджуваних об'єктів, процесів, понять (наприклад, частини мови, члени речення тощо).

Наприклад:

«Дайте характеристику самостійних частин мови».

1. Назва частини мови	2. Означає	3.Запитання	4. Синтаксична роль	5. Змінюється за:
1.1. Іменник	2.1. Ознаку предмета	3.1. Що робить?	4.1. Присудок	5.1. Числами, відмінками
1.2. Прикметник	2.2. Предмет	3.2. Що?	4.2. Підмет	5.2. Числами, особами
1.3. Дієслово	2.3. Дію предмета	3.3. Який?	4.3. Означення	5.3. Родами, числами, відмінниками

Максимальна кількість балів - 11.

У першій колонці запропоновано об'єкти для аналізу, в інших - їхні ознаки. Кількість ступенів може бути різною залежно від глибини аналізу. Кількість балів дорівнює кількості аналізованих об'єктів, помножених на кількість ступенів аналізу, за кожну помилку знімають 1 бал.

6) Схематичний тест.

Уданому тесті дано схему побудови чогось (наприклад будова слова тощо), без будь-яких підписів із проставленими цифрами - 1, 2, 3 тощо, а під літерами а), б), в) тощо - дано ключові слова. Учні повинні співвіднести вказані під цифрами ознаки з їх визначенням; кількість балів відповідає кількості виділених ознак, за кожну помилку знімають 1 бал.

Наприклад:

«Безпомилково:

а) корінь;

6) префікс;

в) суфікс;

г) закінчення. Відповідь: 16, 2а, Зв.»

7) Кількісний тест - це альтернативний, або вибірковий, тест, але для відповіді на тестове завдання потрібно вибрати правильну або правильні відповіді з цифрових варіантів запропонованих відповідей.

Наприклад:

«У яких групах усі слова належать до дієприслівників доконаного виду, а в яких - не належать:

І. Викривши, чуючи, посіявши.

2. Засинаючи, повертаючись, побілівши.

3. Зблиснувши, наступивши, тріснувши.

4. Напившись, виливаючи, зліпивши.

Правильна відповідь: З.

8) Узагальнювальний (збірний) тест дає можливість окрім контрольних знань перевірити вміння учнів узагальнювати, робити висновки, класифікувати те чи інше явище. Його також можна віднести до різновиду альтернативного (або вибіркового) тесту. Під час розробки такого виду тесту завдання дають у двох колонках: в одній колонці наведено багато ознак, що характеризують 2-3 правила, об'єкта, в іншій - самі правила, об'єкти.

Наприклад:

«З перелічених нижче ознак (І, 2, 3 тощо) обери характерні:

а - для порівняння; б - для метафори; в - для епітета.»

9) Аналітичний тест, як і попередній, передбачає перелік ознак будь-якого об'єкта, явища та їх визначення, але сформульованих у зворотному порядку.

Наприклад:

«Які з перелічених нижче ознак характерні для лірики?»

У варіантах відповіді наведено багато ознак ліричних, епічних, драматичних творів. Учневі необхідно проаналізувати всі ці ознаки з точки зору їх відповідності роду літератури «лірика».

10) Порівняльний тест передбачає знаходження спільного та відмінного в досліджуваних процесах явищах; спрямований окрім контролю якості знань та вмінь на перевірку вміння знаходити схожість та відмінність у досліджуваних явищах.

Порівняльний тест застосовують для учнів практично будь-якого класу та предмета.

Наприклад:

«З перелічених нижче ознак зазначте:

а - граматичні ознаки, характерні для іменних частин мови;

б - граматичні ознаки, характерні для дієслівних частин мови;

в - ознаки, характерні для службових частин мови.»

11) Операційний тест може бути побудований аналогічно до будь-якого з перелічених вище тестів, "але передбачає перевірку знання учнями практичного використання тих чи інших процесів.

Наприклад:

«Які з наведених речень (1, 2, З тощо) є односкладними і якими саме?»

а - називне;

б - означено-особове;

в - узагальнено-особове;

г - безособове.

Спочатку під цифрами 1, 2, З тощо перелічено приклади речень.

12) Проблемно-пошуковий тест передбачає необхідність творчого переносу знань у нестандартну ситуацію й тому являє собою проблему (складне запитання, завдання, що потребує розв'язання), закладену в тестовому завданні; пропозицію варіантів (гіпотез) його розв'язання та систему доводів. Такий вид завдання вважають одним із найскладніших тестів у змістовному плані.

Як бачимо, тест-карта з будь-якого предмета може бути побудована на основі використання різних типів тестів, стимулювати різні інтелектуальні вміння школярів.

Різноманітність тестів, що входять до тест-карти, підсилює її інформативність та дає можливість не лише кількісного, а й якісного аналізу знань та вмінь учня, що неможливо під час визначення середньої оцінки або ступеня навченості класу.

Для якісної оцінки знань та вмінь учнів за результатами тестування необхідно використовувати багатомірну матрицю.

Багатомірний аналіз полягає в тому, що в кінці матриці має бути підраховано загальну суму балів з кожного тесту в усіх учнів, і залежно від їх кількості визначають рівень утруднень школярів під час розв'язання кожного тесту. Якщо загальна кількість балів, отриманих під час розв'язання даного тесту всім класом, не перевищує 5% від максимального, то визначається початковий рівень утруднень. Від 5 до 15% - середній; від 15 до 25% - високий; понад 25% - вищий рівень утруднень. Нульовий рівень утруднень визначають у тому разі, якщо сумарна кількість балів дорівнює максимальній, тобто учні повністю розв'язали дане тестове завдання.

Подібних тестів у тест-карті з предмета має бути не більш як 25%, інакше тестування втрачає свою діагностичність.

Якщо кількість балів, отриманих за розв'язання учнями тесту, нижча від максимальної більш ніж на 50%, слід звернути увагу на правильність формулювання тестового завдання, відповідність його змісту досліджуваного матеріалу. Можливо, цей тест слід перенести в другий блок тест-карти - для поглибленого вивчення предмета. В будь-якому разі встановлений третій і четвертий рівні утруднень потребують коректування знань учнів у даному розділі на наступних заняттях. Далі результати тестування аналізують за трьома параметрами:

- за змістовою характеристикою знань;

- за якісною характеристикою знань;

- за тими інтелектуальними вміннями, які необхідні для розв'язання того чи іншого тестового завдання.

Наведені вище положення (дидактичні правила) являють собою азбуку тестування, без знання якої неможливо розпочати розробку тестів і здійснення самого тестування. Однак є ще одна неодмінна вимога - експериментальна апробація розробленої тест-карти та її блоків з кожного розділу програми.

Часто тестування дає вищі результати, ніж усі інші засоби вимірювання якості освіти (контрольні роботи, заліки, державна підсумкова атестація тощо). Це свідчить передусім про примітивність тестових завдань, введених у даний комплект тестів, а отже, про необ'єктивність такої тестової перевірки знань.

Необхідно також здійснити експертизу тестів на їхню відповідність змісту освітнього стандарту, з тим щоб даний комплект тестів являв собою критеріально-оцінну тест-карту, здатну діагностувати знання та вміння учнів відповідно до освітнього стандарту.

Отже, тестування дає змогу здійснити вимірювання середньої оцінки та ступеня навченості класу, але, на відміну від них, дає підстави здійснювати якісний аналіз результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів за будь-який проміжок часу або протягом усього навчального року.

ТЕСТИ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ

Існує багато методів вимірювання навчальних досягнень учнів. Серед них найбільш поширеними у практиці роботи є спостереження й опитування (усне і письмове). Безумовно, вони мають і матимуть велике значення в управлінні навчальним процесом. Однак можливості цих традиційних методів діагностування у забезпеченні необхідної якості вимірювання та оцінювання навчальних досягнень учнів дуже обмежені.

Одним з високоефективних сучасних засобів якісних вимірювань навчальних досягнень учнів є тест. Тести - найважливіші інструменти вимірювань у психології, соціології та педагогіці.

Тестами навчальних досягнень називають системи спеціальних завдань для виявлення ступеня засвоєння певних видів навчальної діяльності в сукупності з деякою системою вимірювання та інтерпретування результатів вимірювання.

Таким чином, за означенням, тест - засіб якісного вимірювання. І це - головна його ознака. Широко поширене уявлення про тест як систему завдань з вибором відповіді не відповідає змісту поняття тесту в педагогічному діагностуванні. Щоб усунути розбіжність у тлумаченні цього поняття, тест як засіб вимірювання називають стандартизованим тестом, а систему завдань, де пропонується вибрати відповідь з наведених або дати власну відповідь, - неформальними тестами. Цей вид дидактичних засобів має велике значення в навчальному процесі, зокрема, для активізації навчальної діяльності, поточного і тематичного контролю знань, організації самостійної роботи та ін. Проте такі тести не можна застосовувати для вимірювання в моніторингових дослідженнях.

Стандартизований (надалі - тест) тест як засіб вимірювання має задовольняти такі умови:

а) вимірювання мають бути об'єктивними, надійними і валідними;

б) результати вимірювань мають бути правильно оброблені й інтерпретовані. Забезпечення цих вимог передбачає певну структуру тестів, застосування спеціальних методів їхнього формування і стандартизації.

Стандартизований тест складається щонайменше з чотирьох складових:

* специфікацій;

* системи завдань;

* інструкції щодо проведення тестування;

* технології перевірки, обробки і аналізу результатів тестування.

За цими ознаками легко навіть зовні відрізнити стандартизований тест, тобто тест як засіб вимірювання, від тесту як дидактичного засобу. Щоб впевнитись у тому, що насправді маємо справу зі стандартизованим тестом, потрібно отримати експериментальні дослідження та експертні висновки.

Технологія формування тестів та їхня стандартизація, тобто доведення якості вимірювань за їхньою допомогою до певного рівня, - дуже складна і матеріаломістка справа.

Існує багато типів тестових завдань, їх можна розподілити на два основні:

- завдання закритої форми із запропонованими відповідями;

- завдання відкритої форми з вільно конструйованою відповіддю.

У стандартизованих тестах навчальних досягнень учнів найчастіше використовують завдання закритої форми, в яких передбачається вибір правильної відповіді з чотирьох-п'яти наведених. Серед запропонованих відповідей правильною переважно є лише одна, а в інших (їх називають дистракторами) моделюються типові помилки, яких припускаються учні при виконанні відповідних завдань. Останнім часом у моніторингових дослідженнях певне застосування знаходять тестові завдання відкритої форми, зокрема завдання, які передбачають розв'язування певної задачі. Кількість таких завдань, як правило, незначна порівняно із загальною кількістю завдань.

КЛАСИФІКАЦІЯ ТЕСТІВ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ

Класифікацію тестів можна здійснити за багатьма ознаками. За призначенням у педагогіці розрізняють такі види тестів: тести навчальних досягнень, тести готовності до навчання, тести інтелекту, психометричні тести, профорієнтаційні тести. Незважаючи на значну спільність різних видів тестів у формі завдань, методиці складання тестів і обробки результатів тестування та їхнього оцінювання, тести навчальних досягнень мають певні відмінності.

Тести для діагностування навчальних досягнень учнів поділяють на два види:

- тести, орієнтовані на співвідносну групу (нормативні);

- тести, орієнтовані на критерії (критеріально орієнтовані).

Тести першого виду за своєю структурою і засобами обробки аналогічні до традиційних психодіагностичних тестів їх застосовують для порівняння індивідуального результату з результатами достатньої вибірки, які формують уявлення про норму. Потреби у такому порівнянні виникають насамперед при відборі учнів з тією чи іншою метою, наприклад, при формуванні контингенту навчальних закладів нового типу.

Тести другого виду дають змогу порівняти індивідуальні результати з певним стандартом вимог до засвоєння навчального матеріалу, наприклад, базовими вимогами до засвоєння предмета на певному етапі навчання. Таким чином, уявлення про норму, точніше критерій, існує до і незалежно від тестування. Яскравою особливістю, яка розрізнює вказані види тестів, є та, що завдання, на яке правильно відповідають 95% учасників тестування, до тестів першого виду не може належати (такі завдання не диференціюють контингент!), а в тестах другого виду воно дуже бажане (це завдання свідчить про досягнення, якщо тест кваліфікований).

Вимірювання рівня навчальної підготовки, зокрема базового рівня, потребує критеріально орієнтованих тестів. У такому разі критерій - досягнення відповідного рівня.

Розробка і впровадження критеріально орієнтованих тестів навчальних досягнень становить найскладнішу частину проблеми впровадження тестових технологій у вітчизняну школу. Вони набувають особливого значення в умовах стандартизації освіти.

ПЕРЕВАГИ І НЕДОЛІКИ ТЕСТУВАННЯ

Застосування тестів для вимірювання та оцінювання суттєво стримується відсутністю їх у широкого кола вчителів. Уявлення про такі тести та ефективність їхнього використання дають публікації. У вітчизняній літературі дуже мало інформації про тести навчальних досягнень, які пройшли процедуру стандартизації. Тому висновки про ефективність тестів як засобу вимірювання у національній школі робити неможливо. До речі, висока якість вимірювання передбачає і доволі високу якість інших видів педагогічної діяльності, зокрема управління.

Перша та головна перевага тестів порівняно з іншими засобами - їхня здатність якісно вимірювати навчальні досягнення, тобто об'єктивно, надійно і валі-дно. Перелічимо інші переваги тестів, до яких належать:

* технологічність процедури тестування;

* об'єктивність оцінювання;

* психологічна комфортність для значної частини учнів;

* здатність виявити не тільки те, що засвоєно, а й те, що не засвоєно. Інакше кажучи, тести структурують навчальну діяльність учнів на складові і дають змогу виявити, чи володіють учні цими складовими;

* можливість застосовувати комп'ютерні технології для проведення тестування, перевірки правильності виконання завдань і обробки його результатів;

* економія часу на забезпечення зворотного зв'язку.

Вважається, що головний недолік тестів - їхня неефективність у діагностуванні системності та глибини знань, способів діяльності, творчості, раціональності діяльності і здатності до самостійності. Ця точка зору не повною мірою відповідає дійсності. Можна навести дуже багато прикладів тестів, які певною мірою діагностують ті чи інші вказані характеристики. До недоліків тестів належить також можливість вгадати відповідь. Не заперечуючи такої можливості, слід, по-перше, мати на увазі, що ймовірність вгадати відповіді на значну кількість завдань мала. А по-друге, ситуація із вгадуванням відповіді моделює таку життєву ситуацію, як прийняття рішення в умовах неповної визначеності, тому пошук відповіді в умовах наявності неповних знань сприяє розвитку таких якостей, як заповзятливість та спритність.

Щоб запобігти впливу цих недоліків, останнім часом спостерігається зростання питомої ваги у тесті завдань з вільною формою відповіді, зокрема з написанням відповідного обґрунтування.

Безумовно, тест не є універсальним засобом вимірювання в навчанні. Для діагностування творчих здібностей, врахування індивідуально-психологічних особливостей особистості широко використовуються твори, проекти, занурення в середовище. Однак у цьому разі йдеться про інший характер вимірювання та оцінювання. І це ні в якому разі не зменшує значущості тестів для діагностування навчальних досягнень учнів.

ПІДГОТОВКА ДО ТЕСТУВАННЯ

Проведенню вимірювання базової математичної підготовки учнів має передувати ретельна підготовка. Насамперед йдеться про психологічну підготовку до проведення вимірювань, незважаючи на те, чи проводилися вони раніше.

Учень має бути впевненим у тому, що:

- вимірювання проводяться передусім на його користь;

- вимірювання не супроводжуються покаранням за неуспіх;

- оцінку йому поставлять лише за його згодою;

- він може отримати чітке уявлення про стан своєї базової математичної підготовки, порівняти його із середньостатистичними даними, одержаними за вибіркою доволі великого обсягу;

- він може отримати допомогу в з'ясуванні та усуненні прогалин у його математичній підготовці.

Формування в учнів відповідальності за підготовку до вимірювань - важливе завдання моніторингу. Якщо ж вони проводяться регулярно (принаймні двічі на рік), то в учнів поступово будуть сформовані навички самоконтролю і самовдосконалення. "

Психологічна підготовка необхідна також вчителеві. Він має бути впевненим, що:

- за результатами вимірювання жодних адміністративних висновків щодо його роботи не буде зроблено;

- він отримає об'єктивну інформацію про стан базової математичної підготовки кожного учня окремо і класу в цілому;

- результати тестування матимуть конфіденційний характер і не будуть розголошуватись.

Організаційна підготовка полягає у завчасній організації повторення і систематизації навчального матеріалу за навчальний рік з допомогою колективних та індивідуальних форм роботи. Було би некоректно проводити вимірювання без такої роботи. Важливо, щоб ця підготовка не звелася до «натаскування» учнів на розв'язування типів завдань, вміщених у тестах. Вона має бути значно ширшою за змістом і глибшою за рівнем.

Організаційна підготовка має містити також підготовку учнів до роботи з тестами. Учні мають чітко уявляти правила проведення тестування. Якщо вони роблять це вперше, то необхідно провести тренувальне тестування. Вони повинні володіти різними методами знаходження правильної відповіді у тестових завданнях, зокрема, методом «відсіювання» неправильних відповідей, методом підстановки відповіді в умову та ін. Учні мусять правильно розподіляти час, відведений на тестування. З одного боку, вони мають навчитися повністю його витрачати, а з іншого - розглянути за відведений час усі завдання.

Якщо вимірювання проводиться на початку навчального року, то спочатку застосовується первинне вимірювання залишкових знань з математики за допомогою тестів. При цьому в кожному класі використовуються тести за попередній клас. Аналіз результатів тестування дає змогу виявити ті вміння, які погано сформовані (і навіть втрачені) як у цілому в класі, так і в окремих учнів. Ця інформація допомагає спланувати роботу щодо усунення недоліків протягом двох-трьох тижнів, використовуючи при цьому як колективні, так й індивідуальні форми роботи. Після цього проводиться повторне «вимірювання» рівня математичної підготовки учнів. Для цього доцільно використати нові варіанти тестів, але рівноцінні попереднім. Це дасть змогу широко використовувати в корегувальній роботі ті тести, які застосовувались для первинного вимірювання, а результати вимірювання зробити порівнянними.

Наприкінці навчального року вимірювання проводиться для підбиття підсумків роботи у навчальному році та підготовки до підсумкового контролю. Технологія проведення вимірювання і використання його результатів залишається такою самою, як і на початку навчального року.

При проведенні підготовчої роботи бажано обмежуватись якісними оцінками та самооцінками. Ні в якому разі не слід виставляти низькі оцінки. Такий підхід сприятиме формуванню довіри учнів до тестування. Умови проведення підготовчої роботи мають бути доброзичливими і розрахованими на залучення учнів до самовдосконалення.

Етап підготовки до вимірювання має передбачати також методичну підготовку вчителя до аналізу результатів вимірювання. Наявність статистичних даних і особистий досвід вчителя дають змогу розпочати підготовку до підбиття підсумків вимірювання й організації корегувальної роботи.

Підготовчу роботу доцільно завершити за 1-2 тижні до проведення вимірювання.

СТАНДАРТИЗАЦІЯ ТЕСТІВ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ

тест завдання оцінка навченість

Технологія створення тестів навчальних досягнень складається з багатьох етапів. Ця процедура називається стандартизацією тесту і передбачає такі види діяльності:

- складання технічного завдання на підготовку тесту (специфікації);

- формування банку тестових завдань;

- аналіз доступності тестових завдань і відбраковування неякісних завдань;

- аналіз дистракторів та їхнє корегування;

- формування робочого варіанта тесту;

- формування репрезентативної вибірки для експериментальної перевірки цього варіанта;

- знаходження коефіцієнтів надійності за різними методиками і різних видів надійності;

- експертне дослідження змістової валідності;

- розробка кількох варіантів тесту та перевірка їхньої еквівалентності;

- розробка нормативів тесту;

- створення інструктивно-методичного забезпечення тестування.

ТЕСТОВИЙ КОНТРОЛЬ

Ефективним засобом організації контролю у навчанні іноземної мови є тестування. Тестовий контроль може забезпечити успішну реалізацію мети і всіх функцій контролю, а також задовольнити вимоги, що висуваються до якості контролю.

Тестовий контроль або тестування як термін означає у вузькому смислі використання і проведення тесту, і в широкому - як сукупність етапів планування, складання і випробування тестів, обробки та інтерпретації результатів проведення тесту (В.О. Коккота).

У навчанні іноземних мов застосовується лінгводидактичне тестування. Лінгводидактичним тестом називається підготовлений відповідно до певних вимог комплекс завдань, які пройшли попереднє випробування з метою визначення якісних показників і які дозволяють виявити в учасників тестування рівень їх мовної і/або комунікативної компетенції та оцінити результати тестування за заздалегідь встановленими критеріями (В.О. Коккота). Основними показниками якості лінгводидактичного тесту є валідність, надійність, диференційна здатність, практичність та економічність. Валідність - характеристика тесту, яка показує, що саме вимірює тест і наскільки ефективно він це вимірює. Валідність тесту означає його придатність для визначення рівня володіння певними іншомовними мовленнєвими навичками і вміннями. Надійність - це необхідна умова валідності тесту. Надійність тесту визначається стабільністю його функції як інструмента вимірювання. Надійний тест дає приблизно однакові результати при повторному застосуванні.

Диференційна здатність - характеристика тесту, яка вказує на здатність даного тесту виявляти встигаючих і невстигаючих тестованих, тобто з достатнім і недостатнім рівнем володіння Іншомовними навичками і вміннями. Практичність - характеристика тесту, яка визначає:

а) доступність та посильність інструкцій тесту і змісту тестових завдань для розуміння тих, хто виконує тест;

б) простота організації проведення тестування в різних умовах;

в) простота перевірки відповідей і визначення результатів та оцінки.

Економічність - характеристика тесту, яка передбачає мінімальні витрати часу, зусиль і коштів на підготовку тесту від планування до видання.

Лінгводидактичні тести бувають стандартизовані і нестандартизовані. Стандартизований тест є таким, який пройшов попереднє випробування на великій кількості тестованих і має кількісні показники якості. Підготовка такого тесту потребує копіткої роботи і тривалого часу. Стандартизовані тести супроводжуються паспортом, в якому містяться норми, умови та інструкції для багаторазового використання тесту в різних умовах.

Нестандартизовані тести розробляються самим учителем для своїх учнів. Такі тести складаються на матеріалі конкретної теми для перевірки рівня сформованості певної навички або вміння. Нестандартизовані тести застосовуються під час поточного контролю з метою забезпечення зворотного зв'язку у навчанні іноземної мови. Нестандартизовані тести не потребують визначення усіх кількісних показників якості. Але доцільно виявити в такому тесті дуже важкі і занадто легкі питання і замінити їх більш прийнятними. Для визначення важких або легких завдань користуються такою методикою: підраховують відсоток тестованих, які виконали завдання. Якщо лише 15% і менше тестованих правильно виконали завдання, воно може вважатися важким. Якщо 85% тестованих справились із завданням, воно вважається легким (І.А. Рапопорт).

Залежно від цілеспрямованості тести розподіляються на тести навчальних досягнень, тести загального володіння іноземною мовою, діагностичні тести, тести на виявлення здібностей до вивчення іноземної мови.

В середніх навчальних закладах для проведення поточного, рубіжного або підсумкового контролю використовуються тести навчальних досягнень, метою яких є визначення рівня навчальних досягнень учня в оволодінні іншомовною мовленнєвою діяльністю на певному ступені навчання. Тестами загального володіння іноземною мовою є тести типу TOEFL. Діагностичні тести використовуються з метою подальшого розподілу учнів по групах за рівнем підготовки з іноземної мови. Тести на виявлення здібностей до вивчення іноземної мови спрямовані на визначення конкретних індивідуально-психологічних особливостей учня з метою забезпечення їх своєчасного коригування та розвитку, що сприятиме успішності оволодіння мовленнєвою діяльністю. Тест складається з тестових завдань, які об'єднуються у субтести. До субтесту входять тестові завдання, спрямовані на один конкретний об'єкт тестового контролю, наприклад, визначення рівня володіння вимовними, граматичними або лексичними навичками, уміннями аудіювання, читання, говоріння, письма (див. схему).

Тестовим завданням є мінімальна одиниця тесту, яка передбачає певну вербальну чи невербальну реакцію тестованого (В.О. Коккота). Кожне тестове завдання створює для тестованого конкретну мовну або комунікативну тестову ситуацію. Тестова ситуація може подаватись вербальними (текст) і невербальними, наочними (малюнки, схема, таблиця) засобами. Очікувана відповідь тестованого може бути вербальною або невербальною (з використанням літер або цифр, знаків +, - та ін.).

Виділяють два основних типи очікуваної відповіді: вибіркову та конструйовану. Вибіркова відповідь передбачає вибір правильної відповіді з кількох запропонованих неправильних варіантів - альтернатив.

Вибіркова відповідь буває множинного вибору (вибір з кількох варіантів), альтернативного вибору (вибір із двох варіантів), перехресного вибору (знаходження відповідних пар "стимул-реакція").

Конструйована відповідь може формулюватись на рівні окремого слова (напівпродукована відповідь) та окремого речення/висловлювання і тексту (продукована відповідь).

Кожне тестове завдання складається з інструкції, зразка виконання (іноді може бути відсутнім), матеріалу, що подається тестованому та очікуваної відповіді, яка планується розробником тесту як еталон/ключ (див. схему).

Відповіді фіксуються тестованим на бланку для відповідей під час проведення письмового тестування і записуються на плівку у процесі усного тестування.

Нижче наводяться приклади тестових завдань, що використовуються для визначення рівня володіння учнями навичками та вміннями іншомовного мовлення.

1. Тестове завдання для контролю вмінь читання.

Інструкція. Вибери слово, яке відповідає на запитання в дужках. На бланку для відповідей поряд з номером завдання запиши літеру обраного варіанта відповіді.

Подача матеріалу. Десять окремих речень. Наприклад:

Очікувана відповідь. Вербальна, вибіркова (множинний вибір).

2. Тестове завдання для контролю вмінь аудіювання/читання.

Інструкція. Послухай /прочитай текст і на бланку для відповідей запиши літери, якими позначені подані малюнки, у тій послідовності, що відповідає подіям, описаним у тексті.

Подача матеріалу. Друкований текст або фонограма, серія малюнків, позначених літерами A, B, C, D.

Очікувана відповідь. Невербальна, вибіркова (множинний вибір).

3. Тестове завдання для контролю вмінь читання.

Інструкція. Вибери правильний варіант заповнення пропуску в реченні. На бланку для відповідей обведи кружком літеру обраного варіанта. Подача матеріалу. Окремі речення, наприклад:

Очікувана відповідь. Вербальна, вибіркова (множинний вибір).

4. Тестове завдання для контролю вмінь читання.

Інструкція. Вибери речення, яке відповідає змісту малюнка. На бланку для відповідей обведи кружком літеру обраного варіанта. Подача матеріалу. Малюнок, на якому зображено двох дівчат, що розмовляють; до малюнка - окремі речення, наприклад:

Очікувана відповідь. Вербальна, вибіркова (альтернативний вибір).

5. Тестове завдання для контролю вмінь читання.

Інструкція. Заповни пропуски в реченнях тексту. Варіанти відповідей подаються після тексту. На бланку для відповідей поряд з номером пропуску запиши відповідну літеру обраного слова.

Подача матеріалу. Текст з пропущеними словами, місце яких позначається цифрою. Наприклад:

Очікувана відповідь. Вербальна, вибіркова (клоуз-тест).

6. Тестове завдання для контролю вмінь аудіювання/читання.

Інструкція. Прочитай/послухай текст і визнач, ким працює батько дівчинки.

На бланку для відповідей поряд з номером завдання запиши назву цієї професії.

Подача матеріалу. Друкований текст або фонограма.

Очікувана відповідь. Вербальна, конструйована (напівпродукована), окреме слово.

7. Тестове завдання для контролю вмінь читання/аудіювання.

Інструкція. Прочитай/послухай текст і розфарбуй малюнок відповідно до змісту тексту.

Подача матеріалу. Друкований текст або фонограма, схематичний малюнок.

Очікувана відповідь. Невербальна.

8. Тестове завдання для контролю вмінь читання/аудіювання.

Інструкція. Прочитай/послухай текст і сформулюй основну ідею тексту у 2-3 коротких реченнях; запиши їх у бланку для відповідей поряд з номером завдання.

Подача матеріалу. Друкований текст або фонограма.

Очікувана відповідь. Вербальна, конструйована (продукована), текст.

9. Тестове завдання для контролю вмінь письма.

Інструкція.

Зразок виконання:

Очікувана відповідь. Вербальна, конструйована (продукована), текст.

10. Тестове завдання для контролю вмінь аудіювання з опорою на схему.

Інструкція. Послухай розмову двох дівчат, одна з яких збирається зробити покупки в кількох магазинах, позначених на цій схемі. На бланку для відповідей запиши назву магазину поряд з номером, яким магазин позначений на схемі.

Подача матеріалу. Текст-діалог у запису на фонограмі, список покупок, схема вулиць з позначенням магазинів.

Очікувана відповідь. Вербальна, конструйована (напівпродукована), окремі слова.

У процесі складання тесту тестові завдання відбираються і впорядковуються в залежності від призначення цього тесту. Як правило, комплекс тестів включає тести для визначення сформованості комунікативної компетенції в усіх видах мовленнєвої діяльності (говорінні, аудіюванні, читанні, письмі). Додатково можуть включатися тести на перевірку володіння лексичними, граматичними, орфографічними навичками та ін.

Результати, отримані під час тестування, підлягають кількісному підрахунку, на основі якого виставляється оцінка успішності учнів в оволодінні іншомовною мовленнєвою діяльністю. Для цього кожне тестове завдання спочатку оцінюється в балах. Бали можуть нараховуватись за кількість правильних відповідей шляхом порівняння відповідей тестованого з ключем (при вибіркових або конструйованих напівпродукованих відповідях) або відповідно до певних характеристик якості мовлення за критеріальною шкалою (при конструйованих продукованих відповідях). Такими критеріями можуть бути, наприклад, лексична і граматична правильність усного або писемного висловлювання, відповідність ситуації спілкування, різноманітність застосованих мовних засобів, швидкість мовлення та ін. За наявність кожної з подібних характеристик мовлення тестований отримує певну кількість балів. Кількість і види характеристик, які оцінюються, можуть варіюватися, оскільки зумовлюються цілями тестування, етапом навчання тощо.

Отримане число балів співвідноситься зі шкалою оцінок. Наприклад, увесь тест включає 50 завдань. Кожне завдання "важить" 2 бали. Максимальна кількість набраних балів становитиме число 100 (50 х 2 = 100). Слід зауважити, що 100-бальна рангова шкала є найбільш гнучкою. Щоб отримати "ціну" одного завдання, можна число 100 розділити на кількість завдань і одержати кількість балів за одне завдання.

Часто "ціна" завдання залежить від ступеня його складності. Тому більше балів буде "важити" складніше завдання, але в сумі ці бали мають становити число 100. Для виведення оцінки успішності виконання тесту можна скористатися такою шкалою: 100% правильних відповідей дорівнює оцінці "5"; 99%-80% - "4", 79%-60% - "З", 59%-30% - "2", нижче 30% - "1". Наприклад, якщо учень за правильні відповіді набрав 87 балів, йому виставляється оцінка "4".

Тестування створює великі можливості для організації у навчанні іноземної мови в середніх навчальних закладах ефективного і якісного контролю, який, разом з іншими складниками процесу навчання, може забезпечити успішне досягнення цілей навчання.

ДОДАТОК

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ I НАУКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

29.12.2006 N 1/9-795

Міністерству освіти і науки Автономної Республіки Крим,

управлінням освіти і науки обласних, Київської

та Севастопольської міських державних адміністрацій,

обласним (міським) інститутам післядипломної

педагогічної освіти, керівникам навчальних закладів

системи загальної середньої освіти

Надсилаємо Методичні рекомендації щодо використання тестових технологій у процесі вивчення української мови в загальноосвітніх навчальних закладах. Просимо довести зміст цих документів до відома вчителів загальноосвітніх навчальних закладів.

Заступник Міністра В.В.Тесленко

Додаток

до листа Міністерства

освіти і науки України

від 29.12.2006 N 1/9-795

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

щодо використання тестових технологій

у процесі вивчення української мови

в загальноосвітніх навчальних закладах

Упродовж останніх років поряд із традиційними формами контролю все більшого поширення набуває зовнішнє оцінювання, результати якого учні загальноосвітніх навчальних закладів можуть за бажанням зарахувати як державну підсумкову атестацію та вступний іспит до вищих навчальних закладів.

Відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року N 1095 (1095-2004-п) та від 31 грудня 2005 року N 1312 (1312-2005-п) визначено: "У 2006/07 навчальному році провести випробовування технологій зовнішнього оцінювання навчальних досягнень випускників навчальних закладів системи загальної середньої освіти, у 2007/08 роках - здійснити запровадження зовнішнього оцінювання навчальних досягнень випускників навчальних закладів системи загальної середньої освіти, які виявили бажання вступити до вищих навчальних закладів". Процедура проведення зовнішнього оцінювання навчальних досягнень школярів з української мови регулюється наказами Міністерства освіти і науки України N 701 (v_701290-06) від 13.10.2006 року "Про організаційні заходи щодо підготовки та проведення у 2007 р. зовнішнього оцінювання та моніторингу якості освіти випускників навчальних закладів системи загальної середньої освіти", N 729 (v0729290-06) від 27.10.2006 року "Про закріплення за регіональними центрами оцінювання якості освіти областей для обслуговування", N 746 (v0746290-06) від 03.11.2006 року "Про організаційні заходи щодо інституційного розвитку системи зовнішнього оцінювання та моніторингу якості освіти".

Досвід проведення зовнішнього оцінювання переконливо засвідчує, що протягом навчального року вчителям-словесникам слід постійно готувати учнів до такої особливої форми контролю, якою є тестування. Учителеві-словеснику доцільно використовувати різноманітні тестові завдання під час проведення поточного й тематичного оцінювання, широко практикувати тестування не тільки як контрольну форму перевірки знань, умінь і навичок школярів, але і як продуктивний навчальний прийом, відпрацьовувати у школярів навички виконання тестових завдань різної форми й різного ступеня складності.

Іноді помилково всі завдання, що за формою нагадують тестові, називають тестом. Проте педагогічним тестом є система паралельних завдань специфічної форми, які розташовуються за принципом зростання відповідно до складності порядку, що дозволяє якісно й ефективно виміряти рівень і структуру підготовки екзаменованих. З огляду на це, до тесту не можна включити будь-яке завдання. Кожне з них має відповідати чітко визначеній формі, змісту, рівневі складності. Складниками тесту є лише такі завдання, які пройшли попередню фахову та статистичну експертизи й мають відповідні схвальні характеристики. Вони й називаються "тестовими завданнями". Тестові завдання - це компоненти, з яких складається ввесь тест. Тільки якісні завдання забезпечують високу валідність (тест справді вимірює те, для чого його призначено) і надійність (наскільки точно тест вимірює досліджуване явище) тесту.

Завдання в тестовій формі - це, власне, те, з чим учитель має справу під час поточного чи тематичного контролю. Воно відповідає певній формі (завдання з вибором однієї чи кількох правильних відповідей, на встановлення відповідності тощо), але не пройшло перевірки статистичними й математичними методами.

Тести, справді, є давно відомою й широко практикованою формою перевірки навчальних досягнень учнів, щодо її використання накопичено чималий методичний досвід, але поки що сама методична підготовка вчителів із техніки використання тестів перебуває на порівняно низькому рівні. До того ж майже цілковита відсутність якісних стандартизованих тестів породжує безсистемність у їх використанні й недооцінку в навчально-виховному процесі.

Проте водночас тестові завдання мають суттєві переваги над іншими формами контролю: вони високотехнологічні, можуть розроблятися, проводитися й перевірятися з використанням комп'ютерної техніки, потребують порівняно невеликих часових ресурсів для проведення та перевірки, порівняно нескладні в проведенні, що дає змогу спростити саму процедуру контролю від його підготовки та здійснення до перевірки й аналізу, як також вивільнити час для інших видів роботи на уроці. Також вони дозволяють учителеві динамічно визначити рівень засвоєння учнями теоретичного матеріалу й уміння його застосовувати на практиці та відповідно коригувати цей рівень. Як порівняно нова й сучасна освітня технологія тести активізують пізнавальну діяльність школярів, сприяють розвитку в них уміння концентруватися, робити правильний вибір, усувати неточності й неповноту у формулюванні певних тверджень. А найголовніше - саме за їхньою допомогою процес перевірки навчальних досягнень учнів (рівень їхніх знань з предмета, сформованість у них відповідних умінь і навичок) значно об'єктивується й убезпечується від суб'єктивної думки вчителя або іншого перевіряльника, забезпечуються для кожного з учасників освітнього процесу реально рівні умови під час контролю результатів навчання. Ці переваги тестів над іншими формами контролю є найсуттєвішими, оскільки й учні, і їхні батьки, і керівники навчальних закладів між усіма іншими вимогами до оцінювання на перше місце ставлять саме його об'єктивність.

Тестові завдання однаковою мірою надаються до використання під час здійснення поточного, тематичного та підсумкового (зокрема й зовнішнього оцінювання) контролю, можуть пропонуватися учням із різними навчальними можливостями, тобто передбачати градацію завдань за ступенем складності, мати творче спрямування. Переваги тестування над традиційними формами контролю навчальних досягнень учнів полягають також у тому, що за їхньою допомогою знімається емоційна напруженість дітей, характерна для проведення контрольних робіт, контроль здійснюється у формі, яка створює відчуття комфорту й розвиває позитивну налаштованість школярів щодо нього.

Дидактична мета поточного оцінювання - відстежувати процес навчання й отримувати оперативну інформацію про відповідність (невідповідність) знань учнів вимогам чинної програми.

Найпоширенішою формою проведення поточного контролю, крім усного опитування й самостійних робіт, є виконання педагогічних тестів, які допоможуть учителеві вчасно відкоригувати й удосконалити навчальний процес. Поточний тестовий контроль можна здійснювати за допомогою кількох варіантів тестів, дібраних із спеціальної літератури або розроблених самим учителем. Систематичне відстеження всіх етапів засвоєння знань у формі тестування стимулюватиме учнів до самостійної роботи під час виконання класних і домашніх завдань, підвищуватиме інтерес до навчання та відповідальність за його результати.

Використання тестових технологій здійснюється в три етапи: теоретична й практична підготовка вчителя та учнів до проведення тестування, організація тестування, аналіз і корекція результатів.

На першому етапі вчитель здійснює відбір або самостійно розробляє тестові завдання. Головними вимогами до них є відповідність меті навчання, високий ступінь валідності, багатоваріантність, побудова неправильних відповідей на основі типових помилок. Типологія тестів ураховує особливості їхніх змісту та структури. За наявністю або відсутністю варіантів відповіді виділяють тести закритої та відкритої форм; проміжною є напівідкрита форма тестів, яка передбачає неповне або неточне формулювання відповіді. Тести закритої форми поділяються на альтернативні (наявність двох взаємовиключних варіантів відповідей), множинного вибору (наявність однієї правильної відповіді між трьома - п'ятьма з пропонованих), встановлення відповідності (у двох частинах пропонуються переліки, між якими треба встановити зв'язок), відтворення послідовності (перекомбінування наведених даних або елементів) та ін. Деякі з цих груп поділяються на підгрупи.

За метою використання та місцем у навчальному процесі розмежовують тести навчальні й контрольні. Навчальні тести використовуються на всіх етапах роботи над матеріалом і покликані відстежити рівень оволодіння матеріалом, закріпити або повторити його. Їх головна мета - виявити прогалини в знаннях, уміннях, навичках школярів, спрямувати їх на усунення недоліків у підготовці. З огляду на це перевіряти такі тести можуть і самі учні. Контрольні тести проводяться як певний підсумок роботи над вивченням теми, вони мають комплексний характер, тобто перевіряють знання й уміння, здобуті й вироблені школярами в межах одного або кількох тематичних блоків.

Другий етап включає в себе пояснення процедури, режиму, правил виконання тестових завдань, умов оформлення робіт, демонстрування алгоритмів виконання завдання, виконання тренувальних завдань. Важливим для вчителя є дотримання головної вимоги посування школярів в освоєнні тестових технологій - від простих завдань до складніших. Освоєння кожної нової форми тестових завдань слід починати з детального ознайомлення з інструкцією щодо їх виконання.