Форми роботи школи з батьками

4. Класні батьківські збори

Бесіди і лекції для батьків. З метою пропаганди педагогічних знань проводяться бесіди і лекції для батьків на педагогічні теми. Зміст їх залежить від запитів та інтересів батьків, від конкретних завдань виховання та навчання. Батькам учнів IV-V класів, наприклад, важливо розповісти про організацію домашніх занять, про режим школяра, про залучення дітей до роботи з самообслуговування. У лекціях, призначених для батьків учнів VI-VIII класів, можна розповісти про необхідність зміни підходу до підлітків, про розширення пізнавальних інтересів школярів, про залучення їх до суспільно корисної праці, про підвищення інтересу до техніки. Перед батьками учнів старших класів слід поставити питання про раціональну організацію розумової та фізичної праці, про розвиток інтересів до громадської роботи, до техніки та до питань сільського господарства, про вибір професії. Батькам, діти яких відстають у навчанні, корисно розповісти про те, як допомогти дітям у навчальних заняттях, як контролювати виконання домашніх завдань.

Бесіди і лекції досягають своєї мети за умови, якщо вони проводяться регулярно й за певною програмою. У школах, як правило, проводять бесіди з батьками на такі теми: «Про відповідальність батьків за виховання дітей», «Трудове виховання в сім'ї», «Привчання дітей до ощадливості», «Як допомагати дітям у приготуванні домашніх завдань», «Виховання старанності в дітей у сім'ї», «Про заходи заохочення та покарання», «Виховання поваги до старших», «Про виховання послуху», «Значення режиму в вихованні», «Про виховання характеру», «Як керувати позакласним читанням у сім'ї».

Для батьків старшокласників доцільно провести бесіди і лекції на такі теми: «Як допомогти школярам обрати професію», «Мати на життєвому шляху дітей», «Роль батька у вихованні дітей», «Ми і наші старші діти», «Здібності наших дітей», «Роль батьків в ідейно-моральному вихованні дітей», «Про самовиховання юнаків і дівчат».

З великим інтересом батьки учнів усіх класів слухають лекції «Про виховання в сім'ї Маркса», «Сім'я Ульянових». З бесідами і лекціями перед батьками виступають не лише класні керівники, а й керівники шкіл, учителі, наукові працівники, шкільні лікарі, бібліотекарі, старші піонервожаті, спеціалісти підприємств, колгоспів і установ. їх проводять у школах, на підприємствах, у червоних куточках ЖЕКів. На яку б тему не проводилися бесіди чи лекції, в них слід широко використовувати приклади з досвіду виховання дітей у школі та в сім'ї. На жаль, у лекціях і бесідах на педагогічні теми нерідко переважають негативні факти і приклади. Позитивний же досвід виховання залучають недостатньо. А є чимало сімей, досвід яких може бути взірцем для наслідування. Зрозуміло, цей досвід не слід застосовувати механічно. Необхідно роз'яснювати, що в сімейному вихованні немає й не може бути універсальних методів і прийомів, придатних для всіх випадків життя. Як і шкільне виховання, виховання в сім'ї повинно мати творчий характер. Багато що тут залежить від тих стосунків, що склалися в сім'ї, від педагогічних знань, бід такту і педагогічної майстерності батьків. Велике значення у сімейному вихованні має поєднання любові до дітей з високою вимогливістю до них, з повсякденним контролем за їхньою поведінкою. Де немає вимогливості, там немає правильного виховання, там панує неорганізованість і безладдя. Виконання посильних вимог привчає дітей до організованості та порядку, формує їхній характер та вольові якості. Поступово школярі привчаються самі ставити до себе вимоги, починають самостійно виробляти потрібні якості. У підлітків і особливо в старших школярів виникає прагнення до самовиховання. Це дуже важливий показник результатів виховної роботи школи та сім'ї.

На лекціях батьки не завжди можуть дістати відповіді па питання, що їх цікавлять. У великій аудиторії вони соромляться чи не мають можливості запитати лектора. Тому в школах чи в окремих класах слід провадити систематичні консультації з питань виховання дітей. Під час консультації батьки бесідують з досвідченим педагогом з будь-якого питання, перевіряють свою думку, перекопуються в правильності чи неправильності своїх методів виховання. Батьків, як правило, цікавлять такі питання, як слухняність дітей, подолання вередування та впертості, виховання нервової дитини, боротьба з лінощами та неорганізованістю школяра. Щоб відповісти на ці запитання, консультант з'ясовує особливості характеру дітей та умови сімейного виховання. Це дає змогу дати конкретніші відповіді на запитання батьків.

Для батьків учнів старших класів, як правило, дають консультації, пов'язані з вибором професії. Уже перед батьками восьмикласників постає питання, куди піти їхнім дітям учитися, де продовжувати освіту - в IX класі загальноосвітньої школи, у спеціальному навчальному закладі чи в професійно-технічному училищі. Якщо школяр вирішує здобути середню освіту в технікумі чи в ПТУ, то яку йому краще обрати професію? Знаючи своїх восьмикласників, класний керівник може дати батькам цінну посаду, допоможе обрати професію до душі й з урахуванням особливостей підлітка. Так, якщо восьмикласник уже в шкільних майстернях виявив справжню робітничу кмітливість, серйозний інтерес до техніки, можна порадити йому продовжувати освіту в ПТУ. А запальну й дратівливу восьмикласницю треба відговорити йти в педагогічне училище. Добре, якщо діти обирають професію батьків. Проте необхідно, щоб вони мали якості необхідні для цієї професії. Тому під час консультацій питання профорієнтації повинні займати особливо велике місце.

З метою поширення педагогічних знань і подання допомоги батькам у вихованні дітей у школі проводять вечори запитань і відповідей. Запитання, як правило, подають у письмовому вигляді заздалегідь. Додаткові ж запитання можна ставити й в усній формі на вечорі. Для відповідей на запитання залучають не лише спеціалістів з педагогіки, а й психологів, медиків, юристів. Доцільно залучати й передовиків виробництва, особливо з підприємств, з колгоспів і радгоспів. Вони можуть подати велику допомогу У відповідях на запитання, пов'язані з професійною орієнтацією та вибором професії.

Основні пропагандисти педагогічних знань серед батьків - класні керівники. Вони краще за інших учителів знають батьків свого класу. Краще знають вони й особливості учнів, умови. їхнього виховання. Звичайно, це не означає, що класні керівники працюють з батьками учнів самі. Вони залучають до цього й інших учителів, представників громадських організацій.

Нині в школах почали більше уваги приділяти правовому вихованню школярів. Правову пропаганду серед батьків ведуть класні керівники. Передусім важливо розповісти про їхню відповідальність за виховання дітей. Треба, щоб батьки добре усвідомили, яку відповідальність несуть вони за правопорушення своїх дітей. Відомо, що незнання законів не може бути обставиною, що пом'якшує провину, для тих, хто їх порушує. До проведення бесід і вечорів запитань і відповідей з питань радянського права залучають інспекторів дитячих кімнат міліції, членів комісій у справах неповнолітніх при райвиконкомах.

Центральне місце на таких конференціях займає обмін досвідом виховання. Класні керівники попередньо виявляють найцікавіший і найцінніший досвід сімейного виховання і домовляються з батьками про їхню участь у конференції.

Нерідко конференції охоплюють батьків ряду паралельних класів. Іноді їх проводять у масштабі школи. Досвід показує, що класні батьківські конференції мають багато переваг. Вони дають змогу залучити до активного обговорення поставлених питань багатьох батьків. До того ж обговорення на таких конференціях мав досить конкретний і дійовий характер. Батьки можуть тут обмінятися досвідом виховання дітей одного й того самого віку. Класний керівник аналізує досвід виховання тих дітей, яких він добре знає.

На конференції краще вести розмову не з усіх питань виховання, а за конкретними темами. Наприклад, можна провести конференції па такі теми: «Як привчити дітей до праці?», «Як ми допомагаємо дітям добре вчитися», «Про режим дня школяра», «Про культуру поведінки школярів», «Про організацію позакласного читання», «Про авторитет батьків», «Важкий вік», «Атеїстичне виховання дітей у сім'ї», «Самовиховання школярів», «Про дружбу і любов наших дітей», «Про нахили та вибір професії», «Організація дозвілля дітей», «Про літній відпочинок дітей».

Конференції проводять орієнтовно за таким планом: вступне слово класного керівника про завдання та порядок проведення конференції, короткі доповіді (повідомлення) батьків з конкретних питань виховання дітей, виступи, підведення підсумків конференції директором школи або класним керівником. Іноді для учасників конференції організовують виставки педагогічної та художньої літератури, присвяченої питанням виховання, готують інструктивні матеріали («Правила для учнів», «Орієнтовний режим школярів у сім'ї» та ін.).

Щоб привернути увагу батьків до активного обговорення, доцільно в запрошенні назвати основні питання, які обговорюватимуться. Наприклад, якщо конференція буде присвячена трудовому вихованню школярів у сім'ї, можна назвати такі питання: 1. Які обов'язки викопує школяр удома? 2. Як він їх викопує? 3. Як виховується звичка до фізичної праці? 4. Як привчаються діти до пунктуальності та акуратності в праці? 5. Як розподіляються трудові обов'язки в сім'ї?

Під час підготовки та проведення конференції велику увагу приділяють з'ясуванню утруднень у вихованні дітей. Важливо показати шляхи подолання їх. При цьому слід спиратися на наявний досвід сімейного виховання. У заключному слові треба залучити більше прикладів з практики виховання, давати поради про те, як правильно виховувати дітей. Якщо ці поради спираються на досвід виховання, вони виявляються конкретнішими й дієвішими. Наприклад, класний керівник одного з шостих класів провів конференцію на тему «Виховання у дітей культури поведінки». До конференції було підготовлено виставку педагогічної та художньої літератури з цієї теми стенди з картинами, які викривали недоліки у вихованні культури поведінки в сім'ї. Конференцію було відкрито коротким вступним словом класного керівника. Він вказав на її завдання та характерні труднощі у вихованні культури поведінки. Батьки виступили з повідомленнями з таких питань: як ми виховуємо ввічливість у дітей, наш досвід виховання чуйного і дбайливого ставлення до людей (до старших, товаришів, до маленьких дітей), про виховання культурних навичок під час їжі, як ми викорінюємо некультурні звички у підлітків.

Після цього виступали інші батьки. Вони ділилися досвідом виховання, висловлювали міркування про подолання утруднень, що трапляються під час формування культури поведінки в підлітків. З ряду питань виникли гарячі дебати. Класний керівник у висновках вказав па цінний досвід, нагромаджений батьками, на необхідність широкого використання його, дав відповіді па запитання, з яких батьки не прийшли до одностайної думки.

Лекторії та університети для батьків. В останні роки великого поширення набули лекторії для батьків. їх створюють при школах, палацах і будинках культури, підприємствах і установах, де читають систематичний курс лекцій за певною програмою. Найвищим ступенем педагогічної освіти та підвищення культурного рівня батьків в батьківські університети, педагогічні факультети при народних університетах. Тут читають лекції не лише на педагогічні теми, а й про міжнародне становище, про розвиток науки і техніки, про літературу та мистецтво, з психології, дитячої гігієни, з медицини та інших наук. Батьківські університети розраховані на постійний контингент слухачів.

У шкільних лекторіях та в батьківських університетах широко використовують кіно. Кіностудії науково-популярних фільмів створили серії короткометражних кінокартин під загальною назвою «Кіноуніверситет для батьків». У них розповідається про передовий досвід виховання дітей; про важкі випадки у виховній роботі, про режим дня, про правила поведінки дітей у школі, на вулиці, вдома. З великим інтересом дивляться батьки кінофільми: «Позитивна дівчинка», «Нервова дитина», «Хвороба Ніночки», «Чия це двійка?», «Тато і мама», «Одного разу збрехав», «Поверніть мені сина» та ін. Ці фільми корисно показати батькам після лекції.

Класні керівники беруть участь і в організації усних журналів. Порівняно з доповідями та лекціями це дохідливіша форма педагогічної пропаганди. Слухачі з інтересом сприймають короткі й змістовні виступи педагогів та інших спеціалістів. Іноді виступи підкріплюються наочним матеріалом (кінокартинами, концертними виступами, виставками дитячих робіт тощо). Так, в одпій з шкіл усний журнал «Для вас, батьки» включав такі розділи: 1. По рідній країні. 2. З міжнародного життя. 3. Педагогічна сторінка (основний розділ журналу, в якому висвітлюються найгостріші та найактуальніші питання виховання дітей). 4. Здоров'я (цей розділ присвячується питанням профілактики дитячих захворювань, особистої гігієни та фізичного виховання). 5. Новини науки і техніки. 6. Естетичне виховання й дитяча самодіяльність.

Усні журнали, як правило, проводять для батьків учнів різних класів не тільки в школах, а й у робітничих та колгоспних будинках культури, у червоних куточках при будинкоуправліннях.

Ознайомлення батьків з педагогічною літературою. Батьки набувають педагогічних знань не лише на зборах та конференціях, доповідях і лекціях, а й з літератури, присвяченої питанням виховання. Останнім часом видано чимало книжок, брошур та збірників статей про виховання в сім'ї. Масовим тиражем видається щомісячний журнал «Семья и школа». Треба ознайомлювати батьків з цією літературою.

У ряді шкіл, особливо в сільських, класні керівники організовують читання та обговорення окремих розділів з книжок або статей з журналів, присвячених питанням, що цікавлять батьків. Так, у деяких школах проводяться колективні читання та обговорення окремих розділів з «Книги для батьків» А.С. Макаренка, його «Лекцій про виховання дітей».

З особливим інтересом слухають батьки й статті, які друкуються в журналі «Семья и школи», особливо у відділі «Відповіді батькам». Тут аналізуються помилки в сімейному вихованні, даються поради про різні заходи впливу, про правильну організацію життя дітей у сім'ї. Багато цікавого і повчального знаходять батьки у «Листах читачів», що публікуються у журналі. У них розповідається про досвід сімейного виховання, про утруднення у виховній роботі та про шляхи їх подолання.

Під час зустрічей з батьками слід рекомендувати їм нові книжки та брошури про виховання дітей. Можна попросити батьків виступити на батьківських зборах з доповідями, наприклад, ш такі теми: «Яку «Книзі для батьків» А.С. Макаренка висвітлюються питання трудового виховання дітей», «Лекція А. С, Макаренка про батьківський авторитет». Корисно підготувати й читацьку конференцію для обговорення про сімейне виховання. На цій конференції після вступного слова класного керівника виступають батьки з повідомленнями з окремих питань обговорюваних книжок.

Видавництво «Знание» щомісяця видає брошури в серії «Народний університет. Педагогічний факультет». У них у популярній, доступній для широкого кола читачів формі висвітлюються основні питання теорії та методики виховання дітей у сім'ї. Так, і в останні роки видано цікаві й змістовні брошури «Про культуру мови», «Діти і спорт», «Батьківські збори», «Психологія спілкується», «Людина і природа», «Ваші діти, ви і музика», «Про культуру поведінки», «Гра та праця», «А якщо в сім'ї телевізор… і діти», «Як любити дітей», «Психологія юнацької дружби» та ін. Видавництво політичної літератури випускає в світ книжки для батьків у серії «Библиотечка семейного чтения». Випускав для батьків книжки видавництво «Педагогика» у серії «Библиотечка для родителей». Класним керівникам необхідно стежити за виходом у світ нових книжок і брошур про виховання дітей і рекомендувати їх батькам, зрозуміло, з урахуванням їхньої освітньої підготовки та загального рівня розвитку.

Ознайомлюючи з педагогічною літературою, класний керівник сприяв поширенню її серед батьків. Можна рекомендувати батькам прослухати передачі по радіо і телебаченню, присвячені питанням виховання дітей у сім'ї, а також переглянути кінофільми та спектаклі на педагогічні теми.

Необхідно прагнути до того, щоб батьки добре усвідомили, що успіх виховання дітей великою мірою залежить від їхнього авторитету. Чим вищий авторитет дорослих, тим дужче впливають вони на формування характеру та на поведінку дітей. Авторитет не дається від природи. Він створюється наполегливою працею, завойовується доброю роботою. Основа батьківського авторитету - це життя і робота батьків, громадське обличчя, їхня поведінка. Авторитет батьків багато в чому залежить і від їхнього політичного та загальнокультурного рівня, від зростання їхньої громадської активності.

Зростання авторитету дорослих - необхідна умова ефективності їхнього виховного впливу. Відомо, що діти не народжуються хоробрими чи боягузами, працьовитими чи неробами, правдивими чи брехунами. Вони можуть стати такими під впливом виховання та навколишнього середовища і насамперед під впливом батьків. Звичайно, вони успадковують від батьків не лише колір очей, волосся, а й деякі риси темпераменту, що визначаються типом вищої нервової діяльності. Проте, вирішальний вплив на їхній розвиток справляв постійне спілкування з іншими людьми, передусім з батьками.

Ознайомлюючи батьків з педагогічною літературою та проводячи бесіди і лекції на педагогічні теми, необхідно роз'яснювати, що успіх сімейного виховання багато в чому залежить від знання і урахування вікових особливостей та індивідуальних відмінностей дітей. Не можна підходити до всіх їх з одними й тими самими вимогами, застосовувати одні й ті самі методи впливу. В міру переходу школярів від однієї вікової групи до іншої необхідно змінювати зміст, форми і методи їхнього виховання. Особливо великої уваги потребують підлітки. Вони прагнуть до більшої самостійності, і їм не подобається, коли їх надміру опікають. Тому батькам треба виявляти велику тактовність щодо них, заохочувати їхню самостійність та ініціативу в домашніх справах і в громадській роботі. І старші школярі потребують чуйного і тактовного підходу. Вони стоять на порозі зрілості, у них відбувається активний процес самоствердження. Нові потреби та інтереси старших школярів батьки не завжди враховують.

Найвдумливіші батьки постійно стежать за розвитком дітей і відповідно до їхнього віку змінюють методи виховного впливу. Наприклад, вони часто звертаються до дітей середнього і старшого віку з проханнями, радяться з ними, обговорюють, як краще виконати якусь роботу. Таке довір'я благотворно впливав на дітей. Вони з більшою повагою ставляться до батьків і охочіше виконують їхні прохання, поради та вказівки.

Слід мати на увазі, що дитина - це не маленький дорослий. Є вікові особливості, які необхідно враховувати в процесі виховання. Ігнорування цих особливостей нерідко призводить до дитячого вередування, непослуху. Відомо, наприклад, що підлітки не люблять одноманітної, монотонної роботи. Вона швидко стомлює їх, відбивав бажання працювати. Старші школярі відзначаються більшою посидючістю. За допомогою частого повторювання в них вироблено навички та вміння, які дають змогу триваліший час виконувати певну роботу. Врахування вікових особливостей - справа нелегка. Та коли батьки добре вивчать дітей, коли вони знатимуть особливості їхнього характеру, вони зможуть знайти правильніший шлях організації їхнього життя та діяльності.

Пропаганда педагогічних знань охоплює не тільки батьків, а й усе доросле населення. Доросле середовище постійно, повсякденно впливає на формування і розвиток підростаючих поколінь. Не випадково в останні роки багато уваги приділяється педагогічному всеобучу, охопленню педагогічною пропагандою всього населення. Брак педагогічних знань заважає дорослим знайти правильні шляхи виховання дітей.

Спілкуючись з батьками, класний керівник намічає актив, який подає йому повсякденну допомогу у вихованні та навчанні школярів. Багато які батьки часто відвідують школу, стежать за педагогічною літературою, беруть активну участь у проведенні батьківських зборів, конференцій з обміну досвідом сімейного виховання. З них поступово і складається батьківський актив.

Деякі батьки подають допомогу в організації позакласної роботи з учнями. Вони керують гуртками «Умілі руки», вишивання, крою і шиття, гуртками з вивчення автомобіля, трактора, беруть участь у проведенні екскурсій і походів, в організації художньої самодіяльності. Батьки-активісти беруть шефство над учнями, за якими немає контролю. Вони організовують спільне виконання ними уроків разом зі своїми дітьми, стежать за їхньою успішністю, допомагають правильно організувати їхнє дозвілля.

Активній участі батьків у виховній роботі школи сприяє батьківський комітет. Це постійно діючий орган батьківської громадськості. Класний батьківський комітет працює, як правило, за планом, погодженим з класним керівником. Він заслуховує й обговорює повідомлення батьків про виховання дітей. Члени комітету ознайомлюються з умовами життя та виховання дітей, допомагають у здійсненні Закону про всеобуч. До батьківського комітету входять такі батьки, досвід виховання яких може бути взірцем для наслідування. У класах з повним складом до батьківського комітету обирають 5 осіб - голову і чотирьох членів, що відповідають за навчально-виховну, культурно-масову, санітарно-господарську роботу та за всеобуч. Кожен з них входить до складу відповідної комісії, організованої при батьківському комітеті школи. Голова класного батьківського комітету, як правило, є членом батьківського комітету школи.

Член класного батьківського комітету, який відповідав за навчально-виховну роботу, допомагає класному керівникові та вчителям у підвищенні якості знань. Він бере участь в організації додаткових занять з відстаючими учнями, допомагав у створенні предметних гуртків, у проведенні вечорів науки і техніки, курсів та олімпіад з окремих навчальних предметів. Відповідальні ний за культурно-масову роботу подав допомогу класному керівникові в організації шефства передового колективу робітників, колгоспників чи службовців. Він допомагає учням у підготовці та проведенні класних зборів, класних зборів, вечорів, ранків, недільників, екскурсій та походів, зустрічей з письменниками, діячами мистецтва. Разом з класним керівником та вчителями він дбав про культурне та розумне використання вільного часу, про організацію канікул, залучення учнів до художньої самодіяльності. Член комітету, відповідальний за санітарно-господарську роботу, піклується про зміцнення здоров'я дітей, про розумне чергування їхньої праці та відпочинку. Разом з класним керівником і класним активом він організовує чергування, добивається чистоти й порядку в класі. Відповідальний за всеобуч дбав про збереження контингенту учнів, про відвідування навчальних занять, про працевлаштування та продовження освіти. Разом з класним керівником він сприяє організації груп продовженого дня.