Не завжди члени класного батьківського комітету чітко уявляють свої завдання та обов'язки. Тому дуже важливо вже на перших батьківських зборах, де обирається класний батьківський комітет, поставити перед активом батьків конкретні завдання, розкрити зміст і методику діяльності батьків-активістів. У Положенні про батьківські комітети школи особливу увагу звернуто на здійснення таких завдань, як подання допомоги школі у здійсненні всеобучу, запобігання бездоглядності дітей у вільний від навчальних занять час, допомога класним керівникам у підвищенні успішності та зміцненні дисципліни, у проведенні масових виховних заходів.

До виховної роботи необхідно залучати не лише членів батьківського комітету, а й інших батьків-активістів. Через громадські організації вони сприяють виконанню Закону про загальне обов'язкове навчання, організації груп продовженого дня, допомагають ремонтувати й обладнувати шкільне приміщення, заготовляти на зиму паливо. Класні керівники час від часу збирають актив, радяться з ним з питань організації виховання та навчання.

Звичайно, не слід використовувати батьків лише як робочу силу. Набагато важливіше залучати їх до організації суспільно корисної праці учнів. Адже ремонт шкільного приміщення, обладнання шкільних майстерень, виготовлення і ремонт навчального приладдя - це дуже важливі й необхідні види суспільно корисної праці. Батьків треба залучати як майстрів-інструкторів, організаторів цієї праці.

Не слід заохочувати й різних поборів з батьків на прибирання і ремонт класу, на екскурсії та походи школярів. Учні самі можуть добути для цього кошти, беручи участь у виробничій, оплачуваній праці.

Батьки можуть подати серйозну допомогу в трудовому вихованні школярів та в підготовці їх до продуктивної праці. З цією метою вони допомагають організувати зустрічі з новаторами виробництва та передовиками сільського господарства, беруть участь в організації технічних і сільськогосподарських гуртків, сприяють створенню та зміцненню матеріальної бази для політехнічної освіти і трудового навчання.

Класний керівник та педагог-організатор часто запрошують батьків на збори класу, на вечори та ранки, присвячені революційним святам і пам'ятним датам. Вони можуть виступити зі спогадами, провести з учнями бесіди про свою роботу, на виробництві. Багато які батьки були свідками й учасниками героїчної праці з перетворення і створення нової промисловості та колективізації сільського господарства. їхні розповіді справляють вплив на виховання в учнів любові та поваги до праці, на вибір професії.

Спираючись на батьківський актив, класні керівники ведуть виховну роботу з сім'ями, які потребують педагогічної допомоги. Батьки-активісти можуть справити громадський вплив на батьків і матерів, які безвідповідально ставляться до виховання дітей. Дізнавшись, наприклад, що батько школяра часто приходить додому п'яний, влаштовує скандали, лихословить, класний керівник просить когось з батьківського комітету відвідати цю сім'ю й поговорити з батьком. Якщо такі бесіди не допомагають, можна звернутися до громадських організацій за місцем роботи батька.

Життєстверджуючий, мажорний настрій при вирішенні проблем виховання, опора на позитивні риси дитини, орієнтація на успішний розвиток особистості.

Всі згадані вище форми потрібні для активізації педагогічного всеобучу, мета якого - подолати педагогічну та психологічну неграмотність значної частини батьків, сприяти виробленню умінь та навичок сімейного виховання.

Висновки

Сім'я є природним середовищем первинної соціалізації дитини, джерелом її емоційної підтримки засобом збереження передання культурних цінностей від покоління до покоління.

З перших днів появи дитини на світ сім'я покликана готувати її до життя та практичної діяльності, в домашніх умовах забезпечити розумну організацію життя, допомогти засвоїти позитивний досвід старших поколінь, набути власного досвіду поведінки й діяльності.

Оскільки мета виховання підростаючого покоління - всебічно розвиненої особистості, сім'я, як і школа, здійснює моральне, розумове, трудове, естетичне, фізичне виховання.

Духовно-моральне виховання передбачає формування дітей високої духовності та моральної чистоти. Складність цього завдання в тому, що воно вирішується, як правило, через добре поставлене в духовно-моральному аспекті життя сім'ї, суспільного ладу, вчинки людей приклад батьків. Власне, духовність виховується духовністю мораль - моральністю, честь - честю, гідність - гідністю.

Правильно поставлене розумове виховання всім і розкриває перед дітьми широкий простір для накопичення знань як бази для формування наукового світогляду; оволодіння основними розумовими операціями (аналізом, синтезом, порівнянням); вироблення інтелектуальних умінь (читати, слухати, висловлювати свої думки усно і на письмі, рахувати, працювати з книгою, комп'ютером) готує їх до розумової діяльності.

Ідеалізуючи ці напрями змісту виховання, особливу увагу приділяють вихованню у дітей любові до батьків, рідних, рідної мови, культури свого народу; поваги до людей; піклування про молодших і старших, співчуття і милосердя до тих, хто переживає горе; шанобливого ставлення до традицій, звичаїв, обрядів, до знання свого родоводу, історії народу.

Ефективність виховання дітей у сім'ї залежить від створення в ній належних умов. Головна умова сімейного виховання - міцний фундамент сім'ї, що базується на її непорушному авторитеті, подружній вірності, любові до дітей і відданості обов'язку їх виховання, материнському покликанні жінки, піднесенні ролі батьків у створенні та захисті домашнього вогнища, забезпеченні на їх прикладі моральної підготовки молоді до подружнього життя.

Важливим у сімейному вихованні є те, наскільки родина живе інтересами всього народу, інтересами держави. Діти прислухаються до розмов батьків, є свідками їхніх вчинків, радіють їхнім успіхам чи співчувають невдачам.

Виховний вплив сім'ї зростає, якщо батьки цікавляться не лише навчанням, а й позанавчальною діяльністю своїх дітей. За таких умов інтереси сім'ї збігаються з інтересами суспільства, формується свідомий громадянин країни.

Дієвим чинником сімейного виховання є спільна трудова діяльність батьків і дітей. Дітей слід залучати до сімейної праці, вони повинні мати конкретні трудові обов'язки, адекватні їх віковим можливостям. Така співпраця дітей з батьками має сильніший виховний вплив, ніж словесні повчання.

Успіх сімейного виховання значною мірою залежить організації домашнього побуту, традицій сімейного життя: порядку в сімейному господарстві, залучення дітей до розподілу бюджету сім'ї, загального режиму дня, визначення для кожного робочого місця, зокрема для навчальних занять, дотримання певних сімейних правил кожна річ має своє місце, прийшов з прогулянки - вимий руки та ін.). Домашній затишок облагороджує дітей. Провідну роль у сімейному вихованні відіграє мати. Саме вона найсильніше впливає на дітей, особливо в сфері духовно-морального виховання. Діти, які виростають Це з материнського тепла і ласки, похмурі, як правило, Замкнені, злостиві, вперті.

Не меншим є й вплив батька, особливо коди йдеться про виховання хлопчиків. Проте виконати свої виховні функції батько і мати можуть лише за умови, що вони є справжнім авторитетом для дітей.

«Ваша власна поведінка, - писав А. Макаренко, звертаючись до батьків, - вирішальна річ. Не думайте, що ви виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте, або повчаєте її, або наказуєте їй. Ви виховуєте її в кожен момент вашого життя, навіть тоді, коли вас немає дома. Як ви одягаєтеся, як ви розмовляєте з іншими людьми і про інших людей, як ви радієте або сумуєте, як ви поводитеся з друзями і ворогами, як ви смієтесь, читаєте газету, - все це має для дитини велике значення. Найменші зміни в тоні дитина бачить або відчуває, всі повороти вашої думки доходять до неї невидимими шляхами, ви їх не помічаєте. А якщо вдома ви грубі або хвастливі, або ви пиячите, а ще гірше, якщо ви ображаєте матір, вам уже не треба думати про виховання: ви вже виховуєте своїх дітей і виховуєте погано, і ніякі найкращі поради й методи вам не допоможуть.

У своїй праці «Про батьківський авторитет» А. Макаренко наводить приклади таких видів негативного авторитету батьків: «авторитет придушення», який базується на примусі, залякуванні, і як наслідок - формування у дітей брехливості, жорстокості, агресивності; «авторитет віддалі» - батьки намагаються тримати дітей на відстані від себе, розмовляють з ними зверхньо, холодно; «авторитет чванства», коли батьки вихваляються своєю винятковістю, принижуючи при цьому своїх колег чи опонентів; «авторитет педантизму» - батьки вимагають кожне мовлене ними слово вважати наказом, карають за найменшу провину; «авторитет резонерства» - батьки вдаються до моралізування з будь-якого приводу; «авторитет любові» - так звана сліпа любов, усепрощення, надмірні пестощі; «авторитет доброти» - батьки в усьому уступаються дітям, готові на будь-які жертви, аби їм було добре; «авторитет дружби» - відповідна поведінка дитини чи дії оплачуються подарунками, обіцянками. Цим не вичерпується перелік фальшивих авторитетів, на які можна натрапити в сімейному вихованні.

У сучасних умовах склався ще один тип сімей, що потребують особливої уваги з боку школи, - сім'ї, в яких батьки займаються бізнесом. Вени забезпечують дитину всім, про що тільки вона може мріяти. Однак на виховання їм бракує часу, тому вони передоручають цю справу гувернанткам. У школу й зі школи дітей возять на іномарках. Батьки не дозволяють їм гратися у дворі з однолітками, підбирають для них друзів лише зі свого кола. Витрачання грошей дітьми ніхто не контролює. Для них у сім'ї не існує слова «не можна», тому вони ігнорують і шкільну дисципліну. Батьки ж трактують її як посягання на свободу їх дитини.

Література

1. Алєксєєнко Т.Ф. Готовність батьків до виховання дитини. - Педагогіка і психологія. 2002. - №4. - с. 37 - 42.

2. Алєксєєнко Т.Ф. Як сімейне середовище впливає на дитину // Все для вчителя. - 1998. - №2. - с. 46 - 47.

3. Бабенко Н. Сімейне дозвілля як соціально-культурне явище. - Рідна школа. - 2002. - №4. - с. 74 - 77.

4. Болдирєв М.І. Класний керівник. - К., 1982 - с. 189 - 215.

5. Волкова Н.П. Педагогіка - К., 2001. - С. 220-226.

6. Інформаційний збірник Міністерства освіти України, №22, 2000. с. 3 - 7.

7. Козак Н.І. Робота з батьками // Дошкільне виховання. - 2000. - №7. - с. 14 - 15.

8. Кравченко Т. Сучасна сім'я у вимірі її вартостей // Рідна школа. - 2002. - №10. - с. 15 - 17.

9. Луначарский А.В. О воспитании и образовании. М., 1976. - с. 190.

10. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка. - К., 1978.

11. Урбанская О.Н. Работа с родителями младших школьников. М., 1983. - с. 40 - 56.

12. Фіцула М.М. Педагогіка. - К., 2000. - с. 373 - 378.

Размещено на Allbest.ru