Організація самостійної роботи студентів в поза аудиторний час в процесі вивчення дисципліни "Педагогіка"

- розвиток пізнавальної активності та позитивної мотивації до самостійного оволодіння знаннями, вміннями і навичками;

- розвиток пошукової активності в роботі з літературними то нормативними джерелами, періодичною пресою;

- розвиток інтелектуальних умінь (аналізувати, порівнювати, узагальнювати, виділяти головне) на основі обробленої літератури;

- розвиток творчих умінь через розв'язання виробничих ситуацій, творчих завдань;

- розвиток критичного мислення, ораторських здібностей, а також здатності ведення дискусії на основі підготовки та виступу з доповідями;

- формування вмінь визначити методологію та методи дослідження, скласти доповідь під час підготовки (написання) курсових, дипломних робіт, а також виступу на конференціях, семінарах.

Форми виховання:

1. Вирішення педагогічних ситуацій.

2. Виступи студентів із доповідями.

На підставі аналізу методики організації самостійної роботи студентів в позааудиторний час в процесі вивчення дисципліни «Педагогіка» можна зробити висновок, що:

- виконання позааудиторної роботи дає змогу систематизувати та закріпити теоретичні знання та практичні навички, сформувати вміння застосовувати теоретичні знання у вирішенні практичних питань, розвивати творчу ініціативу, самостійність відповідальність, підготувати студентів до іспитів та подальшої післядипломної освіти;

- на другому етапі позааудиторна самостійна робота практичного характеру переконує студента не тільки опрацювати теоретичний матеріал, але й набувати практичні навички з даної дисципліни, що може стати в нагоді в майбутній професійній діяльності.

Розроблена методика організації самостійної роботи студентів в позааудиторний час в процесі вивчення дисципліни «Педагогіка» схематично представлено на рисунку 2.1.; вона включає етапи, а також відповідні їм засоби, форми і методи, застосування яких гарантує досягнення поставлених цілей - формування активної, самостійної, компетентної особистості у процесі підготовки майбутніх фахівців.



Методика організації самостійної роботи в позааудиторний час в процесі вивчення дисципліни «Педагогіка»

Суб'єкти		студенти ІІ курсу філологічно-педагогічного факультету

Вид управління		Співпраця

Зміст освіти		Дисципліна «Педагогіка» Тема: «Види і форми організації навчання»

І етап

Методи формування свідомості по придбанню нових знань (випереджаючого характеру)		Методи виховання

самостійне вивчення і засвоєння матеріалу		Форми виховання

ІІ етап

Самоконтроль по застосуванню знань, умінь і навичок (практичного характеру)		Методи виховання

вирішення педагогічних ситуацій; виступ із доповідями.		Форми виховання

Рис. 2.1. Модель методики організації самостійної роботи студентів в позааудиторний час в процесі вивчення дисципліни «Педагогіка» у ВНЗ.

Висновки до 2 розділу

Методика організації самостійної роботи в позааудиторний час в процесі вивчення дисципліни «Педагогіка» безпосередньо пов'язані з активізацією пізнавальної діяльності тих, кого навчають.

У розробленій методиці відповідно до самостійної роботи у першу чергу треба дотримуватись наступних принципів: доступності навчання, зв'язку теорії з практикою; свідомості та активності; міцності засвоєння знань; індивідуального підходу; самостійності та активності; позитивного емоційного фону навчання; цілеспрямованості педагогічного процесу навчання на високому рівні труднощів.

Розроблена методика складається з двох етапів і на кожному з цих етапів реалізуються свої завдання:

- на першому етапі самостійна робота студентів має випереджаючий характер. Здійснюється формування умінь, навичок самостійної роботи під безпосереднім керівництвом викладача;

- на другому етапі самостійна робота студентів має практичний характер.

На цьому етапі відбувається реалізація продуктивної діяльності студентів без участі викладача, а також на цьому етапі здійснюється формування умінь, навичок самостійної роботи студентів у співробітництві з викладачем.

Головною метою самостійної роботи є самостійне вивчення і засвоєння матеріалу, тому виконання позааудиторної самостійної роботи дає змогу систематизувати та закріпити теоретичні знання та практичні навички, сформувати вміння застосовувати теоретичні знання у вирішенні практичних питань, розвивати творчу ініціативу, самостійність, відповідальність.

Позааудиторна самостійна робота практичного характеру переконує студента не тільки опрацьовувати теоретичний матеріал, але й набувати практичні навички з даної дисципліни, що може стати в нагоді в майбутній професійній діяльності.

РОЗДІЛ 3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ МЕТОДИКИ ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ В ПОЗААУДИТОРНИЙ ЧАС В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ «ПЕДАГОГІКА»

3.1 Загальні питання організації та проведення експерименту

Під експериментом розуміють «активне вміщування у предмет для точного вивчення окремих частин та відношень у предметі». Також визначають експеримент Данілова М.А. та Болдирєва М.І. На їх думку, сутність педагогічного експерименту характеризується ціле направленим внесенням принципово важливих змін у педагогічний процес по відношенню з задачею дослідження та його гіпотезою. Організація експерименту дозволяє роздивитись відношення між вивчаючими явищами, провести глибокий якісний аналіз та по можливості чітку кількісну оцінку результатів дослідження.

Як правило, ціль експерименту складається в понятті ефективності спеціально організованого педагогічного впливу на розвиток у студентів якостей, здібностей, вмінь та навичок, необхідних у майбутній професійній та керуючій діяльності.

Об'єктами педагогічного експерименту можуть бути: зміст навчального матеріалу; методи навчання, засоби навчання, організаційні форми навчання.

У відношенні цих об'єктів можуть здійснюватись данні дії, виступаючи іноді як інновації, а саме:

- у відношенні змісту навчального матеріалу: модернізація або розробка нового змісту;

- у відношенні методів навчання: розвиток, розробка нового методу, взаємовикористування з іншими методами;

- у відношенні засобів навчання: розробка нового засобу, використання засобу у нових педагогічних умовах, спільне використання з іншими засобами;

- у відношенні організаційних форм навчання: розробка нових форм, розвиток певної організаційної форми навчання.

Більшість спеціалістів сходяться до того, що в логічно завершеному експерименті можна виділити три етапи: діагностичний, основний та зрівнювальний.

Діагностичний етап. Мета діагностичного етапу - установити базовий рівень деяких показників, наприклад, сформованості знань, сформованості вмінь, середнього балу та т.д. на цьому етапі: вибираються контрольні та експериментальні групи; проводиться аналіз їх однорідностей.

Етап здійснюється або в один період (в одному місяці, в одному семестрі), або у два періоди (у різних семестрах, у різні навчальні роки).

Основний етап. Цей етап відноситься до констатуючого та формуючого експериментам. Саме на цих етапах проводиться те, що вище названо внесенням принципово важливих змін у педагогічний процес у відношенні з задачею дослідження та його гіпотезою.

Зрівнювальний етап. На цьому етапі аналізуються зміни, здійснюючи під впливом формуючого експерименту з об'єктами експерименту, та створюються виводи про ефективність інновацій. На цьому етапі: зрівнюються рівні сформованості деяких засобів; проводиться аналіз достовірності неоднорідностей в рівнях цих засобів [1, с.65, 66].

Дане експериментальне дослідження було проведено з метою перевірки ефективності використання в виховному процесі методики організації самостійної роботи студентів в поза аудиторний час в процесі вивчення дисципліни «Педагогіка».

Базою для проведення педагогічного експерименту був обраний Харківський гуманітарно-педагогічний інститут.

Для вивчення ситуації з питань організації самостійної позааудиторної роботи студентів було проведено анкетування студентів ІІ курсу філологічно -педагогічного факультету денного відділення Харківського гуманітарно-педагогічного інституту у січні 2008-2009 навчального року. Анкетування дозволило виявити: відношення студентів до традиційної самостійної роботи.

Студентам запропонували анкету (додаток А). У анкетуванні брало участь 100 студентів ІІ курсу з правом на анонімні відповіді. Це дозволило студентам бути більш об'єктивними при відповідях на поставлені питання.

Аналіз анкетних даних виявив, що 80 % студентів готуються до уроків лише перед практичними та семінарськими заняттями, систематично - 14 %, епізодично - 6 %. Дані по першому питанню показують, що далеко не кожний студент регулярно займається, поповнює свої знання щодня, студенти самостійно працювати не привчені, бракує часу та інше.

Аналізуючи ставлення студентів щодо їх позааудиторної роботи, ми бачимо, що лише 50 % студентам необхідно самостійно опрацьовувати навчальний матеріал, тільки 37 % студентів використовують самостійної роботи, у 58 % студентів труднощі виникають не завжди. Труднощі виникають тому, що завдання на самостійне опрацювання має великий обсяг - 57 % студентів, 25 % студентів зазначили, що не розуміють матеріал на лекційному занятті.

68 % студентів зазначили, що найбільш продуктивно вони працюють вдома, але 49 % студентам потрібна допомога викладача при організації самостійної роботи.

На питання «До яких дисциплін ви готуєтесь в першу чергу і чому?», 90 % студентів відповіли, що виконують у першу чергу ті завдання, які посильні для виконання.

100 % студентів відповіли, що їх самостійна робота включає тільки в конспектуванні прочитаного, підготовці до виступів на семінарах, доповіді, реферати, виконання вправ за зразком.

74 % вказали, що їм потрібно, щоб викладач звертав увагу на своєчасне виконання самостійної роботи та 80 % студентів зазначили, що необхідно, щоб викладач коригував самостійно отримані знання.

Проведене анкетування з питань організації самостійної роботи студентів у Харківському гуманітарно-педагогічному інституті дає нам підстави зробити такі висновки:

- у інституті приділяється увага організації самостійної роботи студентів, але студенти ще не придбали достатніх навиків самостійної роботи, не вміють раціонально розподіляти бюджет свого часу;

- у практичній навчальній роботі недостатньо використовуються різноманітні види самостійної роботи. Широке поширення одержують роботи практичного і репродуктивного характеру.

3.2 Констатувальний експеримент та аналіз його результатів

Констатувальний експеримент було проведено серед груп ІІ курсу філогічно-педагогічного факультету денного відділення Харківського гуманітарно-педагогічного інституту, метою якого визначення у студентів, що брали участь в експерименті, вихідного рівня засвоєння знань, умінь, навичок, сформованості інтелектуальних умінь (аналізувати, порівнювати, виділяти головне, узагальнювати), самостійності та пізнавального інтересу до предмета.

За результатами атестації жовтень-листопад 2008-2009 навчального року та за результатами І семестру 2008-2009 навчального року з чотирьох груп зі спеціальності «Методика та педагогіка середньої освіти. Англійська мова.» було виділено дві групи 21-АН та 211-АН, які мають однакові показники успішності.

Спираючись на результати атестації та результати І семестру 2008-2009 навчального року, було визначено середні показники успішності студентів, їх наведено у табл. 3.1.

Таблиця 3.1

Середні показники успішності студентів

№ групи	Кіль-кість сту-дентів	Атестація жовтень-листопад 2008-2009 навчального року	Результати І семестру 2008-2009 навчального року
		абсо-лютна успіш-ність, %	якісна успіш-ність, %	серед-ній бал	абсо-лютна успіш-ність, %	якісна успіш-ність, %	серед-ній бал
21-АН	25	100,00	51,05	3,64	100,00	52,00	3,64
212-АН	25	100,00	48,00	4,20	100,00	50,00	4,20
22-АН	25	100,00	22,00	4,08	100,00	24,00	4,09
211-АН	25	100,00	51,00	3,64	100,00	52,00	3,64

Аналіз даної таблиці свідчить, що за показниками успішності найбільш близькими є група 21-АН та група 211-АН, тобто ці групи приблизно рівні за розподілом знань, умінь і навичок. За базу порівняння вирішили взяти результати успішності цих груп за І семестр 2008-2009 навчального року.

Далі будемо їх розглядати як експериментальна Е1 (група 21-АН), та контрольна К1 (група 211-АН). У процесі проведення експерименту використовувались такі методи:

- контроль із застосуванням системи контрольних та тестових робіт з метою виявлення рівня знань, умінь, навичок та усвідомлення необхідності вивчення дисципліни; рівня сформованості інтелектуальних умінь (виділення головного, порівняння, аналіз, узагальнення); рівня сформованості самостійності;

- анкетування, з метою пізнавального інтересу до предмета.

Основними критеріями при проведенні експериментального дослідження були обрані:

1. Якість засвоєння знань, умінь, навичок.

2. Якості особистості:

- сформованість інтелектуальних умінь (аналізувати, узагальнювати, виділяти головне, порівнювати).

Отже, за результатами проведення контрольного експерименту можна зробити такий висновок, що аналіз результатів контрольного експерименту, проведеного у Харківському гуманітарно-педагогічному інституті показав, що на ІІ курсі денного відділення існують дві групи, які мають приблизно однакові рівні засвоєння знань, умінь і навичок. За результатами І-го семестру 2008-2009 навчального року для проведення формуючого експерименту було вибрано групу 211-АН як контрольну (К1), а групу 21-АН як експериментальну (Е1).

3.3 Формувальний та контрольний експерименти з використанням методики організації самостійної роботи студентів в позааудиттрний час в процесі вивчення дисципліни «Педагогіка»

Метою формувального експерименту є порівняння виховного процесу при традиційній організації самостійної роботи студентів та запропонованої методики організації самостійної роботи студентів в позааудиторний час в процесі вивчення дисципліни «Педагогіка».

У групі К1 (група 211-АН) заняття було проведено у традиційній формі згідно з навчальною програмою. Викладач розповів про сутність організації навчання, про його види, форми. Студенти конспектували навчальний матеріал у зошити. На протязі всього заняття тільки 6 студентів проявили активність, решта слухали викладача та конспектували навчальний матеріал.

У групі Е1 (група 21-АН) заняття було проведено згідно із запропонованою методикою організації самостійної роботи студентів в позааудиторний час в процесі вивчення дисципліни «Педагогіка». На заняття студенти прийшли вже усвідомивши поняття значення форм і видів організації навчання. На початку заняття викладач перевірив рівень їх теоретичних знань шляхом фронтального опитування, вніс корективи у відповіді деяких студентів. Вивчення нового матеріалу проходило за допомогою опорного конспекту та зошитів, де студенти записували ключеві слова та словосполучення, не тільки записували, а й розв'язували певні педагогічні ситуації. При вивченні нового матеріалу студенти працювали активно, розмірковували разом з викладачем над вирішенням педагогічних ситуацій. Для кращого сприйняття матеріалу студенти працювали самостійно в позааудиторний час із опорними зошитами - конспектами. Використання цього зошиту формує і розвиває уміння самостійно працювати з книгою, із довідковою літературою; стимулює інтерес до досліджуваної дисципліни; розвиває уміння студентів самостійно удосконалювати знання, розвиває творчі якості.

Таким чином, при втіленні самостійної роботи студентів в позааудиторний час раціонально використовується регламентування, що дозволяє закріпити теоретичний матеріал шляхом практичних розв'язань, підвищувати пізнавальну активність студентів, формувати навички аналізу, розвивати мислення.

Контрольний експеримент було проведено для визначення підсумкового зрізу знань експериментальної (група 21-АН) та контрольної (група 211-АН) груп. Для оцінювання результатів даного експерименту було розроблено контрольну роботу з теми «Види і форми організації навчання», зміст якої спрямовано на виявлення рівнів засвоєння знань, умінь і навичок роботи студентів в позааудиторний час. Для підготовки контрольної роботи було запрошено експертів, разом з ними було проведено аналіз контрольної роботи. Контрольна робота складалася з 4 завдань: для перевірки теоретичних знань студентів з теми «Види і форми організації навчання» було запропоноване завдання 1, перевірка умінь та навичок студентів щодо застосування теоретичних знань на практиці відбулося шляхом виконання 2-3 завдань, завдання 4 використовувалося для перевірки практичних вмінь та навичок.

Варіанти контрольної роботи наведено у додатку В.

Контрольну роботу було проведено після вивчення теми «Види і форми організації навчання». Отримані результати контрольної роботи по групам наведено у додатку Г.1 для Е1 (група 21-АН), Г.2 для К1 (група 211-АН).

Табл. 3.2 містить дані про середні показники успішності груп Е1 та К1.

Таблиця 3.2

Зведена відомість результатів контрольної роботи

Показники успішності	Група К1	Група Е1	Відхилення
Відмінно	2	7	+5
Добре	10	13	+3
Задовільно	11	5	-6
Незадовільно	2	0	-2
Абсолютна успішність, %	92,0	100,0	+8,0
Якісна успішність, %	48,0	80,0	+32
Середній бал	3,56	4,08	+0,52

На рисунку 3.1 наведено діаграму порівняння успішності студентів ІІ курсу денного відділення груп Е1та К1. Аналіз таблиці та діаграми показав, що рівень засвоєння знань, умінь та навичок студентів у групі Е1 (група 21-АН) після проведення експерименту значно більший, ніж у контрольній групі К1 (група 211-АН). Так, абсолютна успішність у групі Е1 вище абсолютної успішності групи К1 на 8%, тобто незадовільні оцінки за підсумками контрольної роботи у групі Е1 відсутні. Рівень якісної успішності у групі Е1 вище рівня якісної успішності групи К1 на 32%, тобто у групі Е1 контрольну роботу на «відмінно» та «добре» написали на 8 студентів більше, ніж у групі К1. Середній бал також у групі Е1 збільшився порівняно з середнім балом групи К1 на 0,52.



Рис. 3.1. Діаграма порівняння успішності студентів денного відділення Харківського гуманітарно-педагогічного інституту філологічно-педагогічного факультету ІІ курсу груп Е1 та К1

Для якісного оцінювання результатів даного експериментального дослідження складено зведену табл. 3.3, яка містить порівняльні дані про рівень успішності студентів груп Е1 та К1 за результатами І півріччя 2008-2009 навчального року та підсумкового контролю.

Зведена відомість студентів груп Е1 та К1 за показниками успішності до і після експерименту наведена у табл. 3.3.

Таблиця 3.3

Зведена відомість успішності студентів

Показники успішності	«5»	«4»	«3»	«2»	Абсолютна успішність, %	Якісна успішність, %	Середній бал
Група
Е1 до експерименту	3	10	12	0	100,00	52,00	3,64
Е1 після експерименту	7	13	5	0	100,00	80,00	4,08
К1 до експерименту	3	10	12	0	100,00	52,00	3,64
К1 після експерименту	2	10	11	2	92,00	48,00	3,56

Аналіз даної таблиці показав, в групі Е1 після проведення експерименту зменшилась кількість студентів, які навчаються на «задовільно» на 7 чоловік, кількість студентів, які навчаються на «відмінно» та «добре» теж збільшилось на 4 та 3 чоловік.

У контрольній групі зменшилась кількість студентів, які навчаються на «задовільно» на 1 чоловіка, але за підсумками контрольної роботи «незадовільно» отримало 2 студента, тобто абсолютна успішність за підсумками контрольної роботи теж зменшилась на 8%, кількість студентів, які навчаються на «відмінно» та «добре», теж зменшилась, внаслідок чого рівень якісної успішності зменшився на 4%. Наочно ці результати наведено у діаграмі (рис. 3.2)

Рис. 3.2. Діаграма порівняння початкового та підсумкового рівня знань студентів груп К1 та Е1

Впровадження методики організації самостійної роботи студентів на прикладі дисципліни «Педагогіка» впливає на рівень знань, умінь та навичок студентів (табл. 3.4). Для того, щоб оцінити вплив методики організації самостійної роботи студентів на успішність студентів, застосовуємо коефіцієнт асоціації Д. Юла і коефіцієнт контингенції К. Пірсона.

Зв'язок між ознаками підтвердиться, якщо: А?0,5 або К?0,3.

Коефіцієнт асоціації (А) обчислюється за формулою [1]:

А=;

А===0,62

Коефіцієнт контингенції (К) обчислюється за формулою [2]:

А=;

А===0,33.

Оскільки А=0,620,5 та К=0,330,3, то вплив розробленої методики на отримані результати студентами підтверджується.

Таблиця 3.4

Показники успішності студентів до експерименту

	Методика організації самостійної роботи студентів	Традиційна самостійна робота студентів
Кількість студентів, які успішно написали контрольну роботу на «5» та «4»	20	12
Кількість студентів, які написали контрольну роботу на «3» та «2»	5	13
Разом	25	25

Впровадження методики самостійної роботи при вивченні дисципліни «Педагогіка» збільшило не тільки рівень знань, умінь та навичок, а й підвищило активність студентів на лекційних, практичних заняттях. Для спостереження залучалися два викладачі кафедри «педагогіки та психології». Вони спостерігали за діяльністю студентів.

Так у групі Е1 20 студентів активно працювали при вивченні теми, у групі К1 тільки 6 студентів активно працювали при вивченні теми (табл. 3.5).

Вплив отриманої методики організації самостійної роботи студентів на прикладі дисципліни «Педагогіка» на активність студентів на занятті доведемо, застосовуючи коефіцієнт асоціації Д. Юла і коефіцієнт К. Пірсона. Зв'язок між ознаками підтвердиться, якщо: А?0,5 або К?0,3.

Таблиця 3.5

Показники успішності студентів після експерименту

	Методика організації самостійної роботи студентів в позааудиторний час	Традиційна самостійна робота студентів
Кількість студентів, які успішно написали контрольну роботу на «5» та «4»	20	6
Кількість студентів, які написали контрольну роботу на «3» та «2»	5	19
Разом	25	25

Коефіцієнт асоціації (А) обчислюється за формулою [1]:

А=;

А===0,86.

Коефіцієнт контингенції (К) обчислюється за формулою [2]:

А=;

А===0,59

Оскільки А=0,860,5 та К=0,590,3 - це вказує на те, що розроблена методика організації самостійної роботи студентів в поза аудиторний час в процесі вивчення дисципліни «Педагогіка» якісно впливає на активність студентів під час заняття і підтверджується за допомогою коефіцієнта асоціації Д. Юла та коефіцієнта контингенції К. Пірса.

Результати дослідження дають підставу зробити висновок, що впровадження методики організації самостійної роботи студентів на прикладі дисципліни «Педагогіка» у виховний процес дозволяє досягти досить осмисленої підготовки до майбутнього лекційного, практичного заняття і самостійно опрацювати основні теоретичні поняття, що в свою чергу, забезпечує можливість формування системи вмінь і вивільнення часу для розв'язання комплексного завдання на занятті.

Нами був зроблений також підсумковий зріз розподілу студентів за рівнями самостійної роботи в позааудиторний час.

Таблиця 3.6

Рівень самостійності студентів (підсумковий зріз)

Рівень пізнавальної самостійності	Групи
	Е1	К1
Високий	14 (55,2 %)	2 (8,3 %)
Середній	8 (34,5 %)	13 (50 %)
Низький	3 (10,3 %)	10 (41,7 %)

Адаптована до вищої школи методика І.М. Трубавіної дозволила виділити три рівня самостійності студента: низький, середній, високий. Для низького рівня самостійності є характерним: прагнення самостійно оволодіти новим матеріалом або зовсім відсутнє, або є ситуативним, яке вимагає постійного стимулювання з боку викладача; ініціатива у роботі відсутня або наявні лише окремі випадки її вияву; знання сформовані на репродуктивному рівні вміння навчальної роботи та прийоми розумової діяльності - на низькому рівні.

Для середнього рівня самостійності є характерним: прагнення самостійно оволодіти новими знаннями, новими способами дій, яке вимагає епізодичного стимулювання з боку викладача; часті прояви ініціативи у навчанні; знання сформовані на репродуктивному та частково-пошуковому рівнях, уміння навчальної роботи та знання прийомів розумової діяльності - на середньому рівні.

Високий рівень самостійності характеризується творчим ставленням до навчання, прагненням оволодіти новим матеріалом без сторонньої допомоги (це прагнення не вимагає стимулювання з боку викладача), вияв ініціативи у роботі є систематичним, навчальна робота та прийоми розумової діяльності на середньому та високому рівнях.

Зазначені вище завдання студенти виконували на практичному занятті, під час якого вони ставили запитання викладачу. Було виявлено такий розподіл студентів за рівнем самостійності (табл. 3.6)

Рис. 3.3. Діаграма порівняння підсумкового та початкового зрізів розподілу студентів групи К1 та Е1 за рівнями самостійності

Як видно з наведеної на рисунку 3.3. діаграми, після проведення експерименту кількість студентів у групі Е1 з високим рівнем самостійності збільшилась на 48,3 %, у групі К1 кількість студентів з високим рівнем самостійності залишилась незмінною, з середнім рівнем збільшилась на 8,3 %.

Проведений експеримент дозволив зробити висновок про ефективність запропонованої методики організації самостійної роботи студентів в позааудиторний час в процесі вивчення дисципліни «Педагогіка» у вищому навчальному закладі.

Здобуті дані свідчать про ефективність та доцільність проведеної експериментальної роботи: підвищився загальний рівень знань, умінь та навичок з дисципліни, значно підвищився рівень самостійності.

Висновки до 3 розділу

Експериментальне дослідження було проведено з метою перевірки ефективності використання в виховному процесі методики організації самостійної роботи студентів на прикладі вивчення дисципліни «Педагогіка».

Для вивчення ситуації з питань організації самостійної позааудиторної роботи студентів ІІ курсу філологічно-педагогічного факультету денного відділення Харківського гуманітарно-педагогічного інституту. Анкетування дозволило виявити: відношення студентів до традиційної позааудиторної самостійної роботи. Проведене анкетування з питань організації самостійної роботи студентів у Харківському гуманітарно-педагогічному інституті дає нам підстави зробити такі висновки:

- у інституті приділяється увага організації самостійної роботи студентів, але студенти ще не придбали достатніх навиків самостійної роботи, не вміють раціонально розподіляти бюджет свого часу;

- у практичній виховній роботі недостатньо використовуються різноманітні види самостійної роботи. Широке поширення одержують роботи практичного і репродуктивного характеру.

У ході констатуючого експерименту встановлено, що студенти експериментальної і контрольної груп мають однаковий рівень знань, умінь та навичок з дисципліни «Педагогіка».

У ході формувального експерименту було зроблено порівняння результатів навчального процесу при традиційній організації самостійної роботи студентів та при використанні запропонованої методики організації самостійної роботи студентів в позааудиторний час в процесі дисципліни «Педагогіка» у вищому навчальному закладі є ефективним за таких педагогічних умов: включення у виховний процес завдань, що моделюють майбутню професійну діяльність студентів; постійне підвищення рівня самостійності студентів в позааудиторний час шляхом включення у виховний процес завдань підвищеної складності; своєчасний контроль з боку викладача, поступове виховання потреби та навичок самоконтролю; різноманітність у формах та методах проведення занять; створення позитивного мікроклімату на заняттях та в поза аудиторний час.

Результати контрольного експерименту підтвердили факт підвищення знань, умінь та навичок, рівня самостійності при організації самостійної роботи студентів на основі запропонованої методики. У студентів експериментальної групи підвищився рівень засвоєння знань, умінь та навичок у порівнянні з контрольною групою. Аналіз результатів експериментального дослідження дозволив виявити педагогічні умови ефективного втілення у процес підготовки студентів - майбутніх фахівців філологічно-педагогічного факультету розробленої методики організації самостійної роботи в поза аудиторний час.

Здобуті дані свідчать про доцільність проведеної роботи: підвищився загальний рівень умінь та навичок з дисципліни, рівень усвідомленості щодо необхідності її вивчення для подальшої професійної діяльності, значно виріс рівень самостійності студентів в поза аудиторний час.

РОЗДІЛ 4. ОЦІНКА КОНКУРЕНТНОСПРОМОЖНОСТІ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОДУКТУ

4.1 Обґрунтування вибору напряму організаційно-економічного дослідження

При навчанні магістрів у області педагогіки вищої школи важливе місце повинні займати дослідження, пов'язані з обґрунтуванням доцільності створення НПП. Можливими напрямами організаційно-економічних досліджень при створенні НПП є наступні:

- оцінка і обґрунтування економічної ефективності НПП - для НПП, пов'язаних з досягненням певних економічних результатів, а також при необхідності залучення капітальних вкладень. Результати розробки по даному напряму можуть розглядатися як складова частина бізнес-плану.

- оцінка конкурентоспроможності НПП - для НПП, затребуваних на ринку подібних освітніх продуктів, при необхідності обґрунтування доцільності створення НПП порівняно з аналогічними наявними розробками.

- моделювання процесу планування і управління створенням і впровадженням НПП - для НПП, розробка і реалізація яких є результатом колективної праці протягом тривалого періоду часу і потрібна координація їх діяльності.

- оцінка ринкової вартості - для НПП, які можуть представляти об'єкти операцій цивільно-правового характеру, наприклад у вигляді об'єктів авторського права або права на інший вид інтелектуальної власності, і бути реалізованими на відповідному вільному конкурентному ринку освітніх послуг (ОП).

Зважаючи на специфіку виконаного продукту, найдоцільніше з погляду актуальності вибрати дослідження конкурентоспроможності НПП.

У цій мало вивченій проблемі особлива роль повинна приділятися аналізу конкурентоспроможності НПП.

Актуальність проблеми полягає, по-перше, у витратах із-за низького рівня використання розробок на ринку освітніх послуг і, по-друге, недостатньою науково-методичною базою визначення інтегральної оцінки рівня необхідності НПП. Потреба в педагогічних дослідженнях, пов'язаних з використанням робочої програми з дисципліни «Педагогіка» з рейтинговою системою педагогічного контролю й оцінювання навчальних досягнень студентів, виникла порівняно недавно. Аналіз публікацій російських та українських спеціалістів (Глухов В.В., Зінов В.Г., Коробко С.Б.), що присвячені даній проблемі, показав, що питання комплексної оцінки конкурентоспроможності НПП знайшли дуже слабке відображення.

Метою даної роботи є формування оціночної кваліметричної моделі конкурентоспроможності НПП на основі цільового підходу та методики парних порівнянь.

Об'єктом організаційно-економічного дослідження є робоча програма з дисципліни «Педагогіка» з рейтинговою системою педагогічного контролю й оцінювання навчальних досягнень студентів, що призначена для впровадження в учбовий процес і реалізації на вільному конкурентному ринку подібних продуктів.

Предметом дослідження є моделювання процесу аналізу й оцінки конкурентоспроможності, що дозволяє керувати даним процесом.

Оціночне моделювання конкурентоспроможності у даному дослідженні полягає в кількісному та якісному аналізі параметрів (факторів), що його формують. Якісний аналіз полягає у виявленні повного набору якісних параметрів, що відображають визначені відомі формально-логічні правила. Кількісний аналіз являє собою виявлення співвідносної значущості кожного із параметрів, виходячи з інтересів потенційних споживачів.

Під конкурентоспроможністю у роботі розуміється інтегральний кількісний оціночний показник, що включає набір незалежних один від одного оціночних параметрів, які у повній мірі характеризують інтерес потенційних споживачів розглядає мого НПП на конкретному визначеному ринку.

Дане визначення характеризує поняття конкурентоспроможності як узагальнюючого критерію цінності НПП. Виявлення конкурентоспроможності у вигляді оціночної моделі дозволить розв'язувати ряд задач управління процесом створення НПП, до яких відносяться:

1. Вибір варіанту НПП на стадії розробки з орієнтацією на максимальний рівень конкурентоспроможності.

2. Вирішення питання про найбільш доцільний етап виходу НПП на ринок освітніх послуг.

3. Керівництво конкурентоспроможністю НПП.

4.2 Виявлення оціночних параметрів, що характеризують конкурентноспроможність НПП

Одним з найбільш важливих та достатньо складних завдань формування конкурентоспроможності НПП є виявлення обґрунтованого набору оціночних параметрів. Основним принципом для цього повинно бути максимальне задоволення потреб потенційних користувачів НПП. Реалізація його важлива при дотриманні відомих принципів (правил) формальної логіки, які пов'язані декомпозицією загального показника (критерію) на частні. До них відносяться:

1. Спільність ознаки декомпозиції, тобто кожний параметр повинен відповідати єдиній ознаці.

2. Повнота декомпозиції, тобто виявлені параметри повинні в повній мірі відображати конкурентоспроможність НПП в цілому.

3. Неперервність декомпозиції, тобто між критерієм і під критерієм не повинно бути проміжних понять, які необхідні для розкриття поняття критерію і включали в себе ознаки (властивості) під критерію.

4. Взаємна допомога оціночних параметрів, тобто кожний параметр не залежить від інших.

5. Суттєвість кожного оціночного параметру, тобто відсутність виявленого оціночного параметру, не враховуючи його значимість, робить оціночну модель неповною, а тому, неконкретною.

6. Можливість неперервної (а неточкової) оцінки кожного із оціночних параметрів, тобто кожний з параметрів повинен відображати не лише наявність визначеної властивості, але й міру її прояву [38, с.104].

Виходячи з визначення конкурентоспроможності і наведених принципів, можна виявити оціночні параметри конкурентоспроможності конкретного НПП на конкретному ринку.

Відносно до розробленого НПП з врахуванням дотриманих вище перерахованих формально-логічних правил таким оціночними параметрами є:

1. Ціна придбання прав на НПП (низька, співпадає або вище за ціну продукції, що має подібні характеристики). Тут також необхідно розширити можливі варіанти з цього параметру, прийнявши за основу яке коло потенційних споживачів можна задовольнити за запропонованою ціною.

2. Функціональні можливості НПП.

3. Степінь правового захисту (забезпечення монопольних прав, наявність правового захисту основних або додаткових вузлів, наявність товарного знаку). На нашу думку, даний параметр необхідно розглядати дещо ширше, а саме, крім повноти правового захисту окремих компонентів НПП, необхідно в цьому параметрі враховувати набір прав, які охороняються та вид документу, що охороняється.

4. Доступність освоєння та впровадження НПП.

5. Імідж розробника НПП (статус, рівень акредитації, степінь відомості та визнання вузу на національному та міжнародному рівні).

4.3 Кількісний аналіз оцінювальних параметрів конкурентноспроможності

За результатами опитувань необхідно скласти кваліметричну таблицю парних порівнянь за наступною формою (табл. 4.1):

Таблиця 4.1

Кваліметрична таблиця

№ п/п	Оцінювальні параметри	Парні порівняння значущості	Сума знач.	Пит. вага
		1	2	3	4	5
1	Ціна придбання прав на НПП
2	Функціональні можливості НПП
3	Степінь правового захисту
4	Доступність освоєння та впровадження НПП
5	Імідж розробника НПП

Попарне порівняння кожного із оціночних параметрів пропонується проводити у відповідності до наступних передумов.

при абсолютній перевазі строки над стовбцем 9 1

при явній перевазі строки над стовбцем 8 2

при сильній перевазі строки над стовбцем 7 3

при слабкій перевазі строки над стовбцем 6 4

при рівній значущості строки над стовбцем 5 5

при слабкій перевазі стовбцю над строкою 4 6

при сильній перевазі стовбцю над строкою 3 7

при явній перевазі стовбцю над строкою 2 8

при абсолютній перевазі стовбцю над строкою 9 1

Таблиця 4.2

Питома вага значущості кожного параметру

№ п/п	Оцінювальні параметри	Парні порівняння значущості	Сума знач.	Пит. вага
		1	2	3	4	5
1	Ціна придбання прав на НПП		3	6	5	4	18	0,18
2	Функціональні можливості НПП	7		8	6	5	26	0,26
3	Степінь правового захисту	4	2		4	3	13	0,13
4	Доступність освоєння та впровадження НПП	5	4	6		5	20	0,2
5	Імідж розробника НПП	6	5	7	5		23	0,23
Всього 100 1,00

Табл. 4.2. Являє собою оціночну модель, яка дозволяє оцінити рівень конкурентоспроможності НПП. Для цього необхідно обрати оціночну шкалу, згідно з якою можна оцінити кожен з оціночних параметрів.

Визначивши суму балів значущості по кожній строці (параметру), можна визначити питому вагу значущості з кожного оцінювального параметру [51, с.7]. В результаті виконання процедури парних порівнянь можна виявити питому вагу значущості в наступному вигляді (див. табл. 4.2.)

4.4 Розробка бальної системи шкалювання по кожному оцінювальному параметру

Наступним етапом формування оціночної моделі є розробка критеріїв по кожному оцінювальному параметру, виходячи з обраної бальної шкали. Враховуючи найбільш звичну та зручну для поставленої задачі 5-ти бальну шкалу, нижче наведена таблиця критеріїв оцінки кожного параметру за п'ятибальною шкалою (табл. 4.3).

Таблиця 4.3

Критерії, які рекомендуються для оцінки конкурентоспроможності

Оцінювальні параметри	Оцінка в балах по рівням
	1 (дуже низький)	2 (низький)	3 (середній)	4 (високий)	5 (дуже високий)
Ціна придбання прав на НПП (рівень доступності придбання прав на НПП)	Дуже висока, доступна лише елітар-ним користу-вачам	Висока, доступна для користу-вачів з високим рівнем забезпе-ченості	Середня, доступна для користу-вачів з середнім рівнем забезпе-ченості	Низька, доступна для корис-тувачів з низьким рівнем забезпе-ченості	Низька, доступна для корис-тувачів з низькою забезпе-ченістю
Функціональні можливості НПП	Дуже обмежені функці-ональні можли-вості	Обмежені функці-ональні можли-вості	Середній рівень функці-ональних можливо-стей	Високий рівень функці-ональних можли-востей	Мають-ся і успішно вико-ристову-ються всі сучасні функці-ональні можли-вості навчання
Степінь правового захисту (на скільки повно захищені права на НПП)	Дуже низький степінь право-вого захисту	Низький степінь правового захисту	Середній степінь правового захисту	Високий степінь правового захисту	Дуже високий степінь право-вого захисту
Доступність засвоєння та впровадження НПП	Дуже низька	Низька	Середня	Висока	Дуже висока
Імідж розробника НПП (статус, рівень акредитації, степінь відомості та визнання вузу на національному та міжнародному рівні)	Тільки створений вуз, або вуз з незадо-вільною репута-цією	Відомість лише в межах регіону, репутація задовіль-на	Відомість в межах регіону, репутація звичайна (нор-мальна, середня)	Широка відомість і гарна репутація в країні	Добре відомий та визна-ний в країні та за кордо-ном, має відмінну репута-цію

4.5 Оцінка рівня з кожного оцінювального параметру та конкурентоспроможності розробленого НПП в цілому

Інтегральна оцінка рівня конкурентоспроможності НПП (О) визначається за формулою:

, (3.1)

де оцінки за п'ятибальною шкалою по кожному параметру, що оцінюється.

За результатами оцінки можна судити про абсолютний та відносний рівні конкурентоспроможності в порівнянні з аналогічними продуктами - конкурентами. При аналізі абсолютного рівня конкурентоспроможності оцінка порівнюється з ідеальним значенням, що дорівнює 5-ти балам за всіма параметрами, що практично неможливо. Рекомендується інтерпретувати результати інтегральної оцінки наступним чином:

- відмінний рівень - вище 4,25 балів;

- високий рівень - від 3,75 до 4, 25 балів;

- середній рівень - від 3,25 до 3,75 балів;

- низький рівень - від 2,0 до 3,25 балів;

- дуже низький рівень - менше 2,0 балів.

Оцінку рівня конкурентоспроможності НПП рекомендується проводити у вигляді нижченаведеної оціночної таблиці (табл. 4.4)

Примітка:

Варіант 1 в даному прикладі початковому розробленому варіанту НПП;

Варіант 2 - після вдосконалення.

Отриманий результат дорівнює 3,87 балів свідчить про високий рівень конкурентоспроможності НПП. Але можна підвищити ще більше конкурентоспроможність даного НПП за допомогою такого заходу, як покращення рівня показника «степінь правового захисту».

Таблиця 4.4

Формування кваліметричної моделі конкурентоспроможності НПП

Оцінювальні параметри	Парні порівняння значущості	Сума знач.	Пит. вага	Оцінка за 5-ти бал. сист.
	1	2	3	4	5			Варі- ант 1	Варі-ант 2	Варі-ант 3
Ціна придбання прав на НПП		3	6	5	4	18	0,18	3	4	4
								0,54	0,72	0,72
Функціональні можливості НПП	7		8	6	5	26	0,26	3	4	3
								0,78	1,04	0,78
Степінь правового захисту	4	2		4	3	13	0,13	3	3	4
								0,39	0,39	0,52
Доступність освоєння та впровадження НПП	5	4	6		5	20	0,2	3	4	3
								0,6	0,8	0,6
Імідж розробника НПП	6	5	7	5		23	0,23	3	4	3
								0,69	0,92	0,69
Всього за п'ятибальною системою	100	1,00	3,00	3,87	3,31

Висновки до 4 розділу

Конкурентоспроможність запропонованої нами моделі залежить від ряду факторів, які можна об'єднати в такі групи:

Роль педагога в організації робіт як фактор конкурентоспроможності оцінює, як його поведінка та дії, націлюють колективи учнів на вирішення завдань щодо підвищення якості та конкурентоспроможності моделі. Оцінка використання потенціалів учнів має показати, як вчитель розвиває потенціал своїх учнів, удосконалюючи управління навчальним процесом. Одним з впливових факторів на конкурентоспроможність моделі є планування параметрів якості. Такі плани розробляються у вигляді програм якості, в яких містяться підпрограми за різними напрямками діяльності. Фактор управління процесами виконання робіт дозволяє визначити, як вчитель управляє, аналізує та удосконалює свої процеси. Раціональне використання ресурсів передбачає перевірку управління фінансовими ресурсами, інтелектуальною власністю, інформаційними ресурсами.

Ув'язка нової моделі з попередньою моделлю навчання підвищує конкурентоспроможність моделі, якщо модель доповнює існуючий процес.

Головними заходами по підвищенню конкурентоспроможності впровадженої моделі можуть бути:

Першочерговим завданням є підвищення соціального статусу науковця, повернення мотивації до наукової праці шляхом підвищення зарплати й наукових пенсій, диференціації тарифних окладів залежно від показників наукової роботи, утвердження справжнього академічного й університетського самоврядування. Єдиним індикатором здоров'я української науки загалом, кожної конкретної наукової установи має стати її конкурентоспроможність на світовому рівні, інтегрованість у міжнародний науковий пошук та технологічний розвиток. Критеріями оцінки для цього можуть бути:

- кількість публікацій у провідних фахових міжнародних виданнях, що рецензуються, та посилань інших науковців на ці публікації («індекс цитованості»);

- кількість доповідей на міжнародних конференціях;

- кількість отриманих міжнародних грантів для наукових та науково-технологічних робіт;

- участь у міжнародних наукових та науково-технологічних програмах;

Додатковими показниками, важливими для оцінки саме української ситуації, є:

- динаміка приходу в науку молодих співробітників;

- динаміка середнього віку кандидатів та докторів наук;

- кількість інновацій, що знайшли практичне застосування в економіці, в освітянському процесі, у соціальній сфері тощо.

Модульна модель передбачає, що рішення щодо пріоритетів наукової політики, підтримки тих або інших напрямів досліджень повинні ухвалюватися на основі широкого залучення органів самоорганізації самих науковців, - шляхом включення представників державних академій наук, громадських наукових асоціацій, вищих навчальних закладів, окремих провідних наукових шкіл до складу координаційних та експертних державно-громадських рад, уповноважених виробляти й пропонувати рішення з усього спектра питань наукової політики. Оцінка результатів впровадження моделі здійснюється на основі таких вимог:

- для фундаментальних досліджень - отримання принципово нових результатів, які мають важливе значення для подальшого розвитку окремих галузей науки та наукових напрямів і (або) дають вагомі підстави для проведення актуальних прикладних досліджень і розробок;

- для прикладних досліджень і розробок - отримання результатів, спрямованих на наукове і науково-технічне забезпечення вирішення завдань, що впливають із потреб практики, розроблення і створення нової техніки і технології, винаходів, корисних моделей, комп'ютерних програм та інших об'єктів права інтелектуальної власності, методик та нормативної документації. При цьому враховуються також патентоспроможність і конкурентоспроможність розроблених технічних рішень, економічна ефективність науково-технічних розробок.

Завданнями діагностики є оцінювання рівня конкурентоспроможності моделі, вивчення критеріїв та факторів, що впливають на цей рівень, пошук слабких місць і відповідно заходів по їх усуненню.

ВИСНОВКИ

1. На підставі літературних джерел та практики у вищому навчальному закладі освіти самостійна робота - навчальна діяльність студента, спрямована на вивчення і оволодіння матеріалом навчального предмета без безпосередньої участі викладача. Головним завданням самостійної роботи є підвищення якості знань, умінь та навичок з предмета «Педагогіка», рівня самостійності.

2. Від організації самостійної роботи студентів в позааудиторний час залежить результат засвоєння знань, умінь та навичок студента, рівень самостійності. Дії викладача спрямовують студентів до організації і раціонального, ефективного здійснення активної, самостійної, свідомої і результативної пізнавальної діяльності, цьому сприяє правильно обраний вид управління. Під час організації самостійної роботи студентів в позааудиторний час в процесі вивчення предмету «Педагогіка» необхідна зміна ролі студента в виховному процесі, перетворення його на активний, діяльний суб'єкт, а також перехід до демократичного стилю управління навчальним процесом, де сама особистість викладача виступає стимулом до формуванню інтересу до знань у студента. Визначено особливості організації самостійної роботи студентів в позааудиторний час в процесі вивчення дисципліни «Педагогіка» із застосуванням двох факторів. Об'єктивний фактор зумовлено наявністю великої кількості педагогічної інформації, що має тенденцію до змінювання. Суб'єктивний фактор пов'язаний з дією об'єктивного та вимагає організації самостійної роботи як в аудиторії, так і в позааудиторний час, різноманітності в формах проведення занять з використанням активних методів навчання, а також постійного контакту викладача з практичними працівниками для реалізації принципу зв'язку навчання з практикою.

3. Розроблено методику організацію самостійної роботи студентів позааудиторний час в процесі вивчення дисципліни «Педагогіка», яка складається з двох етапів і на кожному з них реалізуються свої завдання. На першому етапі самостійна робота студентів має випереджаючий характер. На цьому етапі здійснюється формування умінь, навичок самостійної роботи під безпосереднім керівництвом викладача. Форми навчання на цьому етапі: письмова контрольна робота, розв'язання тестових завдань. На другому етапі самостійної роботи студентів відбувається реалізація продуктивної діяльності студентів без участі викладач, а також на цьому етапі здійснюється формування умінь, навичок самостійної роботи студентів у співробітництві з викладачем. Форми навчання на цьому етапі: вирішення педагогічних ситуацій, виступ студентів із доповідями.

4. У ході констатувального експерименту встановлено, що студенти експериментальної і контрольної групи мають однаковий рівень знань, умінь та навичок з дисципліни «Педагогіка».

5. У ході формувального експерименту було зроблено порівняння результатів навчального процесу при традиційній організації самостійної роботи студентів та при використанні запропонованої методики організації самостійної роботи студентів в позааудиторний час в процесі вивчення дисципліни «Педагогіка». Запровадження у педагогічний процес запропонованої методики організації самостійної роботи студентів в позааудиторний час в процесі вивчення предмету «Педагогіка» у вищому навчальному закладі є ефективним за таких педагогічних умов: включення у виховний процес завдань, що модулюють майбутню професійну діяльність студентів; постійне підвищення рівня самостійності студентів шляхом включення у виховний процес завдань підвищеної складності; своєчасний контроль з боку викладача, поступове виховання потреби та навичок самоконтролю; різноманітність у формах та методах проведення занять; створення позитивного мікроклімату на заняттях, атмосфери співробітництва між студентами та викладачем позааудиторний час.

6. Результати контрольного експерименту підтвердили факт підвищення знань, умінь та навичок, рівня самостійності при організації самостійної роботи студентів на основі запропонованої методики. У студентів експериментальної групи підвищився рівень засвоєння знань, умінь та навичок у порівнянні з контрольною групою. Аналіз результатів експериментального дослідження дозволив виявити педагогічні умови ефективного втілення у процес підготовки студентів - майбутніх фахівців філологічно-педагогічного факультету розробленої методики організації самостійної роботи в позааудиторний час. Здобуті дані свідчать про доцільність проведеної роботи: підвищився загальний рівень умінь та навичок із дисципліни, рівень усвідомленості щодо необхідності її вивчення для подальшої професійної діяльності, значно виріс рівень самостійності.

7. В економічному розділі обґрунтували, виявили, розробили та оцінили рівень оцінювального параметру та конкурентоспроможності НПП. Але можна підвищити ще більше конкурентоспроможність даного НПП за допомогою такого заходу, як покращення рівня показника «степінь правового захисту».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Ашеров, А.Т. Підготовка, експертиза та захист дисертації [Текст]: навч. посібник для майбутніх професіоналів в галузі педагогіки вищої школи та управління навчальними закладами / Аквіва Ашеров; заг. ред. А.Т. Ашерова; УІПА - Х.: Вид-во УІПА, 2007. - 112 с.

2. Про освіту, «Про вищу освіту [Текст]: закон України. Нормативно-правові документи. - К.: Міленіум вид-во, 2001. - 11 - 38 с.

3. Астахова, О.В. Трансформація соціальних функцій вищої освіти в сучасних умовах [Текст]: навч. посібник з соціології освіти для магістрантів, аспірантів, викладачем вищої школи / Олена Астахова; заг. ред. О.В. Астахової. - Х.; Знання, 1999. - 75 с.

4. Бабанський, Ю.К. Вибрана педагогічна праця [Текст]: підручник / Ю.К. Бабанський. - М.: Знання, 1989. - 560 с.

5. Бабанський, Ю.К. Педагогіка [Текст]: підручник / Ю.К. Бабанський. - М.: Знання, 1998. -386 с.

6. Бабанський, Ю.К. Регіональна організація навчальної діяльності [Текст]: підручник / Ю.К. Бабанський. - М.: Знання, 1981. - 396 с.

7. Балл, Г.В. Гуманістичні засади педагогічної діяльності [Текст]: підручник / Г.В. Балл. - К.: Академія. - 1994. - 311 с.

8. Батишев, С.Я. Реформа професійної школи [Текст]: навч. посібник / С.Я. Батишев. - М.: Вища школа, 1990. - 343 с.

9. Белкін, Є. - Педагогічні основи організації самостійної роботи студентів у ВНЗ [Текст]: навч. посібник / Белкін; під заг. ред. Є.Л. Белкіна. - О.: Знання, 1989. - 165 с.