Соціально-педагогічна робота з обдарованими дітьми в оздоровчому таборі

Під час організації будь-якої діяльності тимчасово створеного учнівського колективу вихователям, педагогам-організаторам та школярам необхідно реалізовувати принцип спільного планування, спільної організації праці, колективного пошуку форм стосунків між учасниками спільної творчої справи, синтезуючи процес пізнання і життєво практичний досвід школярів.

Для повнокровного існування педагогіки співробітництва, реалізації спільної творчої справи педагогам, вихователям слід пам'ятати закон успіху І.П.Іванова:

-- не замість дітей, без них, а разом з ними і попереду них думати;

-- не замість дітей, без них, а з ними оцінювати зроблене, виносячи уроки на майбутнє;

-- завжди і в усьому дотримуватися позиції захопленості пошуком.

3. Виховний захід; його особливості в умовах табірного літа. Предметний та виховний результати виховного заходу. Технологія підготовки і проведення виховного заходу. Недоліки у підготовці (організації) та проведенні виховних заходів у дитячих тимчасово створених літніх колективах.

Виховний захід -- це форма організації діяльності колективу і групи, це сукупність дій, спрямованих на досягнення певного виховного ефекту.

Перша особливість виховного заходу полягає в тому, що цей ефект хоч і не миттєвий, бо не дає відразу сформованої якості, проте призводить до деяких психологічних змін у спрямованості особистості вихованця, в його основних життєвих орієнтаціях, сприяє розширенню знань, збагаченню вмінь і навичок, змінам у системі міжособистісних стосунків у колективі тощо. Виховний захід моделює ті чи інші соціальні відносини, тим самим сприяє усвідомленню вихованцем їх суспільної суті, засвоєнню ним умінь орієнтуватися і діяти в них.

Друга особливість виховного заходу полягає в тому, що він має два результати: предметний і виховний. Ця особливість зумовлює ставлення до нього вихованців і вихователя. Для перших визначальним є предметний результат, привабливість і значимість виховного заходу. Для педагога-організатора виховного заходу, перш за все, в педагогічному впливові на колектив і особистість учня, в тих стосунках, які проявляються і формуються в процесі його підготовки та проведення. Тому, якщо вчитель дивиться на виховний захід очима дітей, орієнтуючись лише на його предметний результат, в значній мірі такий захід втрачає свій педагогічний вплив. Виховним захід стає лише за умови, коли його метою є самі діти, розвиток їхніх психологічних рис та соціально цінних якостей. Педагогічно доцільно підготовлений та проведений виховний захід дозволяє дитині пройти шлях від об'єкта до суб'єкта виховання і піднятись на вищий щабель морального самовдосконалення -- стати самому вихователем, що є головним показником моральної зрілості особистості.

Форма виховного заходу, його зміст, структура визначаються виховною метою та основними педагогічними завданнями, що з неї випливають.

Технологія підготовки і проведення виховного заходу включає логічно зв'язані між собою етапи:

-- підготовка;

-- власне виховний захід;

-- аналіз і оцінка його результативності;

-- визначення перспективи на майбутнє.

Виховне значення заходу, як правило, визначається діяльністю колективу на етапі його підготовки. Його організація дозволяє в процес підготовки залучити практично кожного члена тимчасово створеного колективу. Підготовку заходу очолює найчастіше “рада справи” (5-6 учнів). Вони продумують і розробляють план, сценарій, умови його проведення, знайомлять з ним товаришів, колективно обговорюють, далі розподіляють доручення, враховуючи можливості та інтереси кожного, визначають контрольні терміни виконання окремих завдань. До підготовки підключається “рада друзів колективу” (шефи, ровесники, вчителі, батьки).

Позитивний настрій, почуття радості від спільної роботи створює зовнішній аспект заходу. Яскраве художнє оформлення, музичні вставки, зустрічі з цікавими людьми, знайомство з першоджерелами -- все це дозволяє забезпечити емоційну привабливість виховного заходу, а отже, і його виховний вплив.

Спостереження за підготовкою і проведенням виховних заходів у дитячих тимчасово створених літніх колективах сприяли виявленню ряду недоліків:

-- незважаючи на особливість сучасного етапу, у виборі форм виховного впливу вихователі, педагоги-організатори не надають переваги дискусійним засадам з різноманітних проблем учнівської молоді;

-- не кожен школяр включений у різноманітні види творчої діяльності;

-- у підготовці виховного заходу часто ігноруються вікові особливості, інтереси, можливості, потреби, не створюються умови для самовираження;

-- більшість педагогів-організаторів без творчого осмислення використовують готові сценарії.

4. Нетрадиційні форми виховних заходів в умовах табірного літа; їх роль у формуванні й розвиткові у дітей комплексу позитивних ділових якостей.

Для того, щоб виховна робота мала справжній вплив, вона повинна:

1) імітувати те середовище, в якому живуть і працюють діти;

2) мати конкретні цілі;

3) сприяти формуванню у вихованців практичних навиків щодо корегування чи зміни оточуючого предметного світу.

Нетрадиційні (активні) форми виховання (враховуючи їх різноманіття): аналіз конкретних ситуацій (АКС); нове слово правди (НСП); аналіз фактів історії (АФІ); бумеранг; диспут; відкритий (публічний) мікрофон; ділові; операційні, імітаційні, сюжетно-рольові ігри; організаційно-діяльні ігри; прилюдні (публічні) лекції; мозкова атака (МА), мозковий штурм (МШ); методи “круглого столу”; соціально-психологічний тренінг. Саме вони дійово допомагають сформувати навички, вміння, шляхом залучення школярів до “медоносних клітинок” навчально-пізнавальної і творчої діяльності.

При майстерному інструментуванні педагогом-організатором ці активні форми виховання збагачують світогляд вихованців, забезпечують якнайбільше залучення останніх до різноманітних видів творчої діяльності, допомагають сформувати й розвинути цілий комплекс позитивних ділових якостей в учнів:

-- готовність прийняти відповідальність за діяльність групи;

-- вміння контактувати з оточуючими;

-- вміння адаптуватися в аудиторії;

-- вміння обмінюватися інформацією, бути цікавим співбесідником, слухачем;

-- вміння цінувати й раціонально використовувати свій і чужий час;

-- вміння аналізувати і оцінювати свої дії відповідно до рівня компетентності;

-- здатність формувати ідеї, пропозиції;

-- здібність критично оцінювати внесок роботи кожного;

-- передбачити можливі рішення.

Вибір форми виховного впливу залежить від: завдання, його змісту, віку аудиторії, рівня зацікавленості у вирішенні проблем та компетентності педагога-організатора, вихователя.

Дитина сприймає літню зміну найчастіше емоційно: подобається чи не подобається їй справа, в якій вона бере участь; стосунки між своїми однолітками та дорослими, в які вона вступає під час підготовки й участі у тій чи іншій справі; тому прояв цих емоцій повинен помітити педагог-організатор (вихователь) і вміло ним маніпулювати.

5. Технологічна карта спільної творчої справи (СТС).

6. Організаційний, основний та заключний періоди табірної зміни; їх мета, завдання та характерні особливості. Основні завдання педагога-організатора на кожному з етапів.

Кожна зміна в таборі поділяється на три періоди: організаційний, основний, заключний. Кожен з них вирішує свої завдання, ставить виховну мету, визначає зміст, форми і методи. Але всіх їх об'єднує тісна співпраця дорослих і дітей, в основі якої пробудження і розвиток ініціативи, атмосфери радості і творчості.

Організаційний період зміни

Мета: Розкрити перспективи діяльності дітей у таборі, закласти основи тимчасового дитячого об'єднання, враховуючи попередній досвід дітей.

Завдання:

1. Вивчити попередній досвід дітей, рівень їх умінь і навичок у організаторській діяльності, інтересів і захоплень.

2. Ознайомити з законами і традиціями табору.

3. Довести єдині вимоги до виконання режиму дня, дисципліни в таборі, визначити стиль взаємовідносин у дитячому об'єднанні.

Організація чергування в таборі.

За організацію чергування відповідає старший педагог-організатор. Протягом дня чергування здійснюється загоном на чолі з педагогом-організатором, вихователем, черговим загону.

Завдання чергових -- стежити за підтримкою порядку в таборі, контролювати й організовувати виконання режимних моментів і плану дня. Перед чергуванням у загоні розподіляються обов'язки, черговий загін приймає чергування від попереднього. В день чергування загін встає на півгодини раніше звичайного. В кожному таборі повинні бути складені пам'ятки для чергових по табору.

Черговий вихователь, педагог-організатор протягом дня носить парадну форму, організовує:

-- виконання плану роботи табору;

-- виконання законів табору;

-- подання сигналів на всі справи (згідно з режимом дня);

-- підготовку приміщень і місць для загальнотабірних справ;

-- роботу радіоінформації;

-- підбиває підсумок дня тощо.

Черговий вихователь (педагог-організатор) має право:

-- терміново зібрати чергових загонів;

-- бути присутнім на загонових справах в інших загонах;

-- вимагати від загонів і загонових чергових рапорти про проведення справ;

-- вирішувати питання під час проведення “Дня батьків” та ін.

Приблизна пам'ятка чергового в їдальні.

Педагог-організатор організовує накриття столів у визначений час. Пояснює обов'язки черговим загонів у їдальні. Суворо контролює і несе відповідальність за своєчасне накриття столів, зовнішній вигляд чергових, дотримання правил гігієни і санітарії, дисципліни дітей у їдальні.

Забезпечує прибирання приміщень їдальні. Стежить за тим, щоб діти мили руки перед їжею.

Приблизна пам'ятка чергового в загоні.

Черговий в загоні -- організатор дня в загоні. Забезпечує своєчасне виконання режимних моментів і плану на день. Узгоджує свої дії з органами дитячого самоврядування. Організовує підведення підсумків дня. Разом з черговим розподіляє і контролює виконання спільних творчих справ.

Організаційний період у таборі -- найважливіший і найскладніший проміжок часу в житті загону.

Діяльність педагога-організатора в цей період відзначається найбільшою інтенсивністю: необхідно підготуватися до першої зустрічі (оформити привітання, можливо, наказ попередньої зміни, показати себе); продумати всю в цілому систему дій в оргперіоді.

Аналіз організаційного періоду повинен знайти своє відображення в щоденнику.

Пропонуємо форми виховних дій, які доцільно використати в першому (організаційному) періоді табірного літа:

1. Вогник знайомства.

Мета: знайомство дітей один з одним, з традиціями табору.

2. Екскурсія по табору.

Мета: ознайомлення дітей з табором, особливостями його роботи, правилами поведінки. Закладаються основи дбайливого ставлення до табірного майна, природи.

3. Розвідка цікавих справ.

Мета: використання методу мозкової атаки (мозкового штурму) для визначення пропозицій до плану діяльності загону.

4. Збір-знайомство.

Мета: познайомити дітей із співробітниками табору, з єдиними вимогами, роз'яснити суть законів і традицій табору. Перше знайомство з колективом педагогів-організаторів.

5. Збір “Народження загону”.

Мета: визначити мету і завдання діяльності загону, з'ясувати статутну характеристику загону.

В якості прикладу збору “Народження загону” наведемо гру “Лідер” (див. додаток 1).

Основний період зміни

Мета: досягти повного вирішення питань відпочинку і оздоровлення кожної дитини, розвитку інтересів дітей, набуття ними у таборі можливих знань, умінь, навичок.

Завдання:

1. Допомагати кожній дитині в особистому розвитку в умовах СТС і міжособистісних стосунках.

2. Розвивати організаторські вміння, навички дітей через систему громадських доручень (виборний актив, тимчасові об'єднання, традиційні доручення).

3. Добиватися виконання всіма школярами єдиних режимних вимог.

4. Організовувати діяльність загону у взаємозв'язку із законами й вимогами табору.

В цей період зміни проходить відбір об'єктів спільних справ, які відповідають інтересам, можливостям, уподобанням школярів, їх здібностям і нахилам. Творчі справи цього періоду повинні стимулювати дітей та підлітків до загального успіху.

На практиці добре зарекомендувати себе такі форми роботи: концерт-загадка, гра-естафета “Пізнай себе”, майстерня мод, конкурси “Шукаємо товариша”, квітковий бал-конкурс (див. додаток), день творчості, свято гри та іграшки, походи по рідному краю, екологічні експедиції, вечори “Диво калинове”, “Уклін тобі, рідна матір”, українські вечорниці, свято Івана Купала, свято українського рушника (див. додаток), свято Нептуна, танцювальний марафон, екологічний аукціон, екологічне лото (див. додаток), день іменинника, гра “Ромашка”, експрес-гра “Подорож у світ бізнесу”, гра-вікторина “Що, де, коли?” (див. додаток), тижні “Здоров'я”, “Екології”, “Культурних надбань”, конкурси (найрізноманітніші).

Характерними особливостями основного періоду зміни є:

-- суспільна спрямованість і зв'язок з життям;

-- різнобічність та творчий характер;

-- насиченість і ускладнення форм. (Процес розвитку дитячого об'єднання потребує постійного ускладнення видів діяльності);

-- емоційність і романтичність.

Заключний період зміни

Мета: підведення підсумків спільної діяльності упродовж зміни.

Завдання:

1. Підбити підсумки роботи за зміну, визначивши позитивні й негативні моменти роботи.

2. Дати оцінку діяльності тимчасово створених мікрогруп у ході підготовки і виконання СТС.

3. Діагностувати розвиток міжособистісних стосунків, механізмів, що лежать в основі їх формування, особистих інтересів школярів.

4. Визначити перспективи подальшого застосування школярами знань, навичок, умінь, набутих у таборі.

В основі роботи в цьому періоді лежать традиції табору, розвиток доброзичливого ставлення до людей.

Завдання соціального педагога

-- визначити перспективи росту кожного члена загону;

-- домагатися того, щоб дитина свою діяльність у таборі розпочинала з тих справ, які дійсно були б їй близькими, знайомими та цікавими.

Обов'язковим є аналіз заключного періоду в щоденнику спостережень.

Отже, вся робота педагога-організатора повинна будуватися за певною системою:

-- постановка виховних завдань у відповідності з індивідуальними особливостями підлітків і метою виховання;

-- організація повсякденної діяльності;

-- детальний відбір її форм і методів, які б дозволяли реалізовувати поставлені завдання;

-- постійне врахування тих змін, котрі відбуваються в дитячому об'єднанні і характері окремих дітей;

-- глибокий аналіз всієї виховної діяльності й висунення нових виховних завдань на основі проведеного аналізу;

-- систематична особиста самоосвіта.

3.2 Організація соціально-педагогічної допомоги в проектуванні підлітками свого перебування в дитячому оздоровчому таборі

Поряд з оздоровленням на високому рівні проводиться виховна робота, що спрямована на розвиток всебічно розвиненої особистості, виховання здорового почуття патріотизму, формування комунікативних здібностей.

Основні напрями роботи розроблені відповідно до сучасних наукових підходів до реалізації загальних педагогічних задач особово-зорієнтованого навчання і виховання [16]. Основною метою своєї роботи колектив вважає збереження фізичного, морального і психологічного здоров'я дітей, створення таких педагогічних умов в комплексі, які сприяли всесторонньому розвитку особистості дитини.

Саме особово-зорієнтований підхід найбільш ефективний в умовах комплексу, оскільки його основні принципи:

1. Виявлення індивідуальних потреб та схильностей кожної дитини;

2. Розвиток здібностей й інтересів у дітей та підлітків;

3. Задоволення потреб дітей, через особово-зорієнтовані аспекти спільної діяльності;

4. Виховання особистості в колективі з урахуванням індивідуальних особливостей;

Сприяють виконанню основних задач:

- оздоровлення й фізичне вдосконалення дітей;

- розвиток інтелекту засобами різних форм роботи в умовах комплексу;

- формування й розвиток особистості дитини, її комунікативних здібностей, навичок спілкування в колективі;

- формування у дітей відчуття цілісності та єдності з природою, сприйняття себе частиною її й соціуму;

- формування та розвиток патріотичного виховання;

- організація сприятливого творчого середовища, розвиток дитячої творчості;

- формування й розвиток навичок самообслуговування, мотивації необхідності суспільно-корисної праці;

Дані задачі реалізуються через, певним чином підібрані за змістом, форми виховної роботи комплексу та його основні напрями:

- національне виховання;

- організація суспільно-корисної праці й трудове виховання;

- розвиток допитливості й пізнавальної активності;

- естетичне виховання й розвиток культури спілкування;

- фізичне виховання й валеологічна, туристична й екологічна робота;

- дитяче самоврядування в умовах комплексу;

- організаційно-методична робота [16].

Вожаті в таборі працюють в певній послідовності, але в стислі строки. На першому етапі, в оргперіод та період планування, заохочуючи дітей до спільної діяльності та організації перших днів, вожатий є наочним прикладом самостійності. Він пояснює логіку планування зміни та дня, правила роботи із загоном, спираючись на потреби та вікові особливості вихованців. Найголовніше, особистим прикладом протягом дня демонструє, як правильно розподіляти час, доручення; коли просити, а коли наказувати. На цьому етапі вожаті надають безпосередню допомогу вихованцям.

На другому етапі, всі разом відпрацьовують кращі способи діяльності, самостійної роботи при цьому спираються на власний досвід та поради вихователя. Найважливіше те, що вожатий надає допомогу опосередковано.

На третьому етапі, колективу дітей надається повна самостійність. Прилаштувавшись для роботи десь поряд з дітьми, вожатий пильно спостерігає за тим, що в них відбувається, помічає для себе, що вдається у вихованців, а що - ні. Він поки не втручається, навіть якщо дуже хоче допомогти, підбадьорити, заохотити. В цей час вожатий займає певну позицію: він спостерігає, розмірковує, оцінює, готовиться до вечірнього аналізу дня. Акцент робиться на самостійному аналізі, індивідуальному та колективному усвідомленні досвіду. За результатами діяльності вихованців можна зробити висновок про те, наскільки якісно проведена робота, рівень згуртованості та самостійності колективу.

Наявність двох вожатих та вихователя в загоні дозволяє розподіляти між ними обов'язки на день, при цьому має місце дитяче самоврядування, ініціатива. Крім того, окремі справи в загоні вожаті розподіляють між собою в залежності від власних нахилів та індивідуальних здібностей.

В оздоровчому таборі робота вожатого визначається як «робота-життя». Робочий час вожатого практично не обмежений, не можливо формально відпрацювати години, якщо є бажання жити інтересами загону, його успіхами та невдачами, таємницями та відкриттями. Таким чином, робота стає життям. При такому варіанті кожен вожатий щиро зацікавлен в успіхах загону, розвитку творчих здібностей кожного вихованця.

Кількість дітей в зміну досягає сіми сотень, деяких вожаті бачать вперше, але щось підказує досвід, багато дізнаються з бесід, анкет. До табору потрапляють діти з різноманітними потребами, але всім вихованцям в початковій період необхідно адаптуватися до нових умов життя. Досвід доводить, що інтенсивність діяльності загону, темп його життя стають ефективним виховним засобом, за допомогою якого педагоги можуть більш динамічно керувати розвитком та вихованням тимчасового дитячого колективу.

Високий темп та різноманітність діяльності в початковий період забезпечують швидку адаптацію дітей в незначний строк, організаційно стабілізують колектив - кожна справа вимагає спільних зусиль в плануванні, самоврядуванні, контролі за виконанням. При такому інтенсивному характері діяльності дружні зв'язки зароджуються на діловій основі, тому гальмується виникнення негативних угрупувань.

Високий темп та різноманітність діяльності не виникають раптово, а поступово втілюються в життя загону педколективом. Це відбувається тому, що такий характер діяльності полегшує дитячу адаптацію, а також через традицію: до свята відкриття табірної зміни залишається 2-3 дні, а за цей час треба підготуватися до спортивних змагань, пройти медогляд, взяти участь в концерті, спланувати життя загону, навести затишок в корпусі, кімнатах, оформити загонові куточки. Справ багато, так за один день проходить екскурсія табором, вогники знайомства тощо.

Щира, невимушена атмосфера першого дня ставала сприятливим фоном для адаптації дітей в нових умовах, робила привабливим майбутнє життя в таборі. В кожному загоні проходять вогники знайомства, завдання яких - налагодити внутрішньо-емоційний контакт дітей одним з одним, створити атмосферу близькості та взаєморозуміння.

Основним підсумком всіх виховних впливів перших трьох днів перед тим, як вся дружина збереться разом, було те, що загін ставав для кожного вихованця необхідним середовищем, набував значущості з точки зору очікувань та вимог дітей.

Знайомству дітей з табором присвячений спеціальний вогник - вечір знайомства «Як здорово, що всі ми тут сьогодні зібралися». Цей захід починається з представлення колективу співробітників табору й найчастіше проходить як концертна програма. Вечір знайомства задає тон всій наступній зміні. До цього дня, як правило, вожаті кожного загону готують по одному концертному номеру. Саме в цей вечір вони можуть продемонструвати вихованцям свою артистичність, дотепність та неповторність. Окрім виступів вожатих, на цьому вечері у віршованій формі представляють працівників табору. По закінченню концерту відчувається невимушеність взаємовідносин, щирість. Завдяки отриманій інформації в свідомості дітей визначаються перспективи діяльності.

У своїй роботі вихователі комплексу виходять з того, що дитинство - не підготовка до життя, а саме життя. Намагаються допомогти дитині пізнати саму себе, звільнитися від комплексів, навчитися спілкуватися. При цьому спираються на принципи виховання

· загальна талановитість - необдарованих дітей немає, а є ті, що займаються не своєю справою;

· взаємна довершеність - якщо в дитини, щось виходить гірше ніж у інших, треба шукати - щось повинно вийти краще;

· неминучість змін - жодне судження про людину не вважається остаточним;

· демократичні, товариські стосунки - запорука розвитку активної, самостійної творчої особистості.

Організація різноманітної, творчої, особистісно й суспільно значущої діяльності дітей в загоні - це є модель зразка майбутньої поведінки, під час якої здійснюється розвиток й сприятлива соціалізація вихованців. Саме тому в 2008 році зміст виховної роботи змінився. До того часу, в 2007 році, виховна робота проводилася у вигляді загальнотабірних заходів: концертів, літературних вечорів, «Лицарський турнір», «Міс табору», спортивних змагань. Поряд з тим недостатньо уваги приділялось уваги підвищенню якості роботи педагогічного колективу в загонах, не підводились підсумки педагогічної практики студентів.

До табору приїжджав менш підготовлений склад педагогічних працівників, який не знав специфіки роботи табору. Новий зміст по-перше заперечував «масовку» - як основну форму виховання, коли все в загоні планує й виконує група активу, підготовлена дорослими: постійно виступає на зборах, концертах, а остання маса - пасивні глядачі. По-друге, коли головний акцент робився на загальнотабірних масових заходах, й від того в загоні робота йде поверхово, немає свідомого самовиховання.

Крім того, відкидали роботу напоказ, оскільки вона змушувала забути про дітей, про їх плани, інтереси. Показна виховна робота означала б втрату головного - авторитету.

Заперечували безкінцеві репетиції концертів, лінійок, що тільки знесилювало дітей й дорослих.

Завдання реалізувалися в цікавих для дітей формах, проведення профільних змін. В кожній зміні була закладена певна ідея, якій були підпорядковані всі виховні заходи, що проводилась в таборі. Зміни відрізнялись своєрідним творчим рішенням, де був присутній свій сценарій, своя композиція, свій зміст.

1 зміна - « Екологія»;

2 зміна - «Юний технік»;

3 зміна - «Турград»;

4 зміна - «Всезнайка»;

5 зміна - «Зоряна феєрія»;

6 зміна - «Осінній листопад».

Правильно організована виховна робота мала успіх.

Головним напрямком виховної роботи є виховання в дітей загальнолюдських духовних цінностей. Виховання таких якостей здійснюється на основі засвоєння культурної спадщини свого народу, відновлення об'єктивного висвітлення історії України, збагачення народними традиціями, звичаями. Передбачено вивчення історії міст, проведення мандрівок визначними місцями.

На території ДОК знаходиться центр дитячої творчості, в якому, окрім гуртків розташовані бібліотека, конференцзала та комп'ютерний клас. Вихованці можуть обрати той гурток, який більше підходить для втілення своїх фантазій:

· Театр пісні та танцю;

· Драматичний;

· Екологічний;

· Танцювальний;

· Ізостудія;

· Фітодизайн.

Робота в гуртках має колективно-груповий та індивідуальний характер. Діти проявляють творчий підхід, вчаться малювати, робити композиції, створювати собі костюми.

Перший з принципів - свобода у виборі діяльності. Неодмінне те, що при цьому не порушується режим табору. Вожаті та вихователі контролюють діяльність дітей залучаючи їх до різної гурткової роботи.

В залежності від різних причин - поганого самопочуття, втоми або інших інтересів, діти мають можливість відвідати бібліотеку, де читають й періодику, й художню літературу та шкільні програмні твори, беруть участь в вікторинах та конкурсах. Зараз бібліотечний фонд табору нараховує близько 3000 книжок. Також до послуг відпочиваючих караоке, комп'ютерний клас, настільний теніс та кінотеатр, у вечірній час - дискотека. У дітей завжди є право вибору.

Згідно другому принципу - дитина не тільки вільна особистість, вона ще творча особистість. Будь-яка справа за яку беруться діти, повинна носити елементи творчості, несподівано радувати та дивувати як самих дітей, так і дорослих. Але справи табору стають ефективно виховними якщо діти емоційно занурені в них.

До цього часу вважалося необхідним та достатнім ставити вихованця в позицію учасника спільної справи. Не сторонній спостерігач, не глядач, а учасник! Вихователі вважають: не просто учасник, а творець, творець кожного спільного починання.

В таборі виникла з самого початку та постійно підтримується атмосфера творчості, яка сприяє максимальному проявленню особистості. Принцип творчості в таборі нероздільно пов'язаний з покращенням оточуючого життя. Виконання обов'язків не виключає творчості. Найнудніший обов'язок стає радісним, якщо внести в нього новий задум, винахідливість. Від цього виграє передусім сама справа, її успіх, якість виконання. А діти, які звикли до творчості, відчувають потребу міркувати, змінювати, покращувати. Все - самостійність, ініціатива, активність, інтереси вихованців об'єднано в творчій діяльності. Творча робота збагачує особистість, виявляє та розвиває здібності, інтелектуальні сили.

Виховна система, що склалася не є остаточною та завершеною, вона має за мету - розвиватися. Цей процес тривалий, який виключає поспішності. В таборі працюють над удосконаленням існуючих елементів, частин виховної системи, старанно відбираючи все вдале, найбільш цінне, створене з досвіду багатьох вожатих та вихователів.

Вихователі знають, що творчість передбачає постійне оновлення. Тому не випадково звернули свою увагу на інноваційні системи, які б стимулювали вихованців до дисципліни, трудових та спортивних досягнень, активність та колективність.

Невід'ємне місце в житті комплексу займає дитяче самоврядування. Вибори - важливий психологічний хід у формуванні правильного відношення дітей до життя комплексу. Також вибори є певним засобом залучення дітей до активної ролі в житті табору. Вибори парламенту проходять в два тури.

Перший тур - презентація загону, загонового самоврядування у формі агітбригад. Кожний загін максимум протягом трьох хвилин повинен розповісти про себе, своє самоврядування та висунути свого кандидата на пост Президента. У презентації загону приймають участь всі загони, але кандидатів на пост Президента висувають з 1 по 10 загони.

Другий тур. Завдання кожного загону, що висуває кандидата, приготувати та розвісити листівки з виборчою програмою кандидата. Голосують всі загони, для чого створюють урни для голосування.

Для того, щоб уникнути фальсифікації виборів, вихователі отримують виборчі бюлетені в кількості, що відповідає чисельності дітей в загоні. На бюлетені нічого не треба помічати. Треба кинути його до урни з номером того загону, якого підтримує електорат.

Не припускається підкуп виборців. За ходом передвиборчої гонки та безпосереднього голосування слідкують культорганізатори, керівники гуртків та підмінні вожаті. Вищезазначені особи є також рахунковою комісією, що займається підрахуванням голосів. Головою ЦВК є заступник директора з виховної роботи.

Одним з успішних нововведень є система майстер-класів. Для того, щоб навчити декілька сотень дітей танцю, пісні тощо спочатку культорганізатор або керівник відповідного гуртка проводять заняття з вожатими. Останні в свою чергу отримані знання передають дітям в загонах.

Ця система має свої переваги - ефективність, зручність й дозволяє економити час.

Офіційними символами комплексу є:

1. Прапор комплексу;

2. Герб комплексу;

3. Гімн комплексу;

4. Краватки семи барв веселки.

На всіх етапах існування незалежної, суверенної України, діти, їх фізичне і моральне здоров'я, були і залишаються головною турботою держави і суспільства. Однією з форм виховання й оздоровлення дітей є літній оздоровчий комплекс. Оскільки літній оздоровчий комплекс є позашкільною установою з певною структурою, специфічними формами й методами роботи, тому спортивно-масова робота в цих умовах має свої особливості, що роблять її особливою в порівнянні зі школою й позашкільними закладами за місцем проживання, яка формує нове, образне розуміння картини світу. [8] Формування національної системи фізичного виховання вимагає нових підходів до виховання фізичною культурою, переходу до розвиваючої, гуманістичної системи фізичного виховання і спорту. Необхідно, щоб кожна людина з раннього дитинства була впевнена в необхідності ведення здорового способу життя, прагнула бути фізично розвиненою, мала міцне здоров'я. [31] Щоденні заняття фізичною культурою і спортом в літньому оздоровчому комплексі починаються з ранкової зарядки. Зарядка сприяє пробудженню, створює бадьорість, гарний настрій, підвищує апетит, діє профілактично проти ряду захворювань. Слід стежити за дітьми, щоб вони не виконували вправи в швидкому ритмі, з великим навантаженням. Щоб у дітей не формувався комплекс «примусових», нудних заходів, слід проводити зарядку з елементами гри. Подібні форми сприяють швидкому знаходженню контакту між інструктором зі спорту і дітьми.

Олімпійські ігри в таборі проводяться як комплексний захід, що відбувається усередині загонів і між загонами (загально комплексна Олімпіада) з різних видів спорту. Терміни проведення загонової і загально комплексної Олімпіади визначаються календарним планом-графіком фізкультурної й спортивно-масової роботи.

Внутрішньо загонову Олімпіаду проводять, як правило, перед загальнокомплексною й по її результатах комплектують збірну команду загону. Фінальні змагання проводяться в 4-5 днів, залежно від кількості вікових груп, в три етапи:

1 етап - змагання з легкої атлетики

2 етап - спортивні ігри: футбол, волейбол (старші загони), піонербол (молодші загони), шашки, шахи, настільний теніс.

3 етап - День Нептуна й змагання з плавання.

Малі Олімпійські ігри присвячуються популяризації Олімпійського руху, підготовці до здачі Державних комплексних тестів, цілісного розуміння картини світу. Змагання проводяться з метою оздоровлення дітей, залученню їх до систематичних занять фізкультурою та спортом.

В програму змагань входять наступні дисципліни: легка атлетика, футбол, волейбол (старші загони), піонербол (молодші загони), шашки, шахи, настільний теніс, плавання. [8]

Персональна першість з легкої атлетики, шашок, шахів, настільного тенісу, плавання визначається окремо для хлопчиків й дівчаток за п'ятьма віковими категоріями: 7 - 9 років, 10 - 11 років, 12 - 13 років, 14 - 15 років, 16 й старше. Командна першість з футболу, волейболу, піонерболу визначається за олімпійською системою. Загальнокомандна першість визначається за найбільшою кількістю очок, набраних загонами у всіх видах змагань. Переможці змагань нагороджуються грамотами й солодкими призами.

Однією з першочергових задач спортивного життя дитячого оздоровчого комплексу є навчання плаванню. Ця лінія роботи повинна бути поставлена так, щоб діти за час перебування в комплексі навчилися плавати, триматися на воді, навіть якщо дитина не навчиться плавати, але перестане боятися води й плаватиме за допомогою плавальних засобів - це вже успіх. [31]

В першу чергу з'ясовується, хто з дітей зовсім не уміє плавати. При цьому, опитуючи дітей, необхідно пам'ятати про те, що вони часто перебільшують свої сили, або соромляться сказати, що не вміють плавати. Після цього дітей розділяють на три групи:

1 група - діти, які зовсім не вміють плавати;

2 група - діти, які можуть триматися на воді і можуть яким-небудь чином проплисти 10-15 метрів;

3 група - діти, які добре плавають.

Дітей, які не вміють плавати, або плавають погано, розподіляють на групи по 10-12 чоловік. Групи створюються для хлопчиків й дівчаток окремо, з урахуванням фізичного розвитку і віку. Навчання проводить інструктор з фізичній культури і спорту або рятувальник, за наявності вожатих і вихователів, що добре плавають й мають навики тренувальної роботи.

День Нептуна проводиться в другій половині зміни. Метою свята є прихилення дітей до занять водними видами спорту, залучення їх до загартування, пропаганда здорового способу життя. Ігрова атмосфера, в якій проходить захід, створює у дітей відчуття свята, піднімає настрій і життєвий тону.

Час вносить корективи в зміст ігор, створює нові їх варіанти, проте їх суть залишається незмінною. Рухливі ігри включають всі види природних рухів: ходьбу, біг, стрибки, метання, лазіння, вправи з предметами і тому є незамінним способом виховання дітей. Світ ігор різноманітний: рухомі, сюжетні, ролеві, спортивні, імітаційні, командні, групові, ігри-естафети, ігри-конкурси, ігри-забави, ігри-змагання. [31]

В умовах літнього оздоровчого комплексу, де на перше місце поставлена турбота про здоров'я як фізичне, так і психологічне, гра, за допомогою інтерактивних форм навчання і виховання, стає одним з головних методів спілкування і виховання дітей. Розвиваючи дитину фізично, необхідно всіляко залучати її до руху. Як свідчить прислів'я «як дитина бігає і грає, так до нього здоров'я прибігає». І це дійсно так. В оздоровчому значенні ігор можна виділити наступні якості:

· сприяння гармонійному зростанню організму;

· формування правильної постави;

· загартування організму;

· підвищення працездатності;

· загальне зміцнення здоров'я.

Важливий оздоровчий ефект має проведення ігор в умовах літнього оздоровчого комплексу, де практично весь час діти проводять на свіжому повітрі, поблизу водоймища.

Окрім оздоровчого значення, рухливі ігри несуть і освітню функцію, яка полягає в наступному:

- формування рухливих вмінь і навичок бігу, стрибків, метань;

- розвиток таких фізичних якостей, як швидкість, сила, спритність, гнучкість і витривалість;

- засвоєння основ знань з області фізичної культури і спорту, валеології, народознавства, культурології, історії.

Разом з тим, правильне використання ігор дає можливість вирішувати виховні задачі, такі як

- виховання моральних та вольових якостей дитини;

- виховання любові до рідного краю, звичаїв і традицій українського народу;

- виховання любові до щоденних і систематичних занять фізичними вправами.

Чітко і лаконічно пояснивши зміст і правила гри, учасникам дають можливість вибрати ведучого. Гру починають за будь-яким умовним сигналом. Дітям, які порушують правила або помиляються, в процесі гри в коректній формі робляться відповідні зауваження. При цьому необхідний диференційований індивідуальний підхід до кожної дитини з метою уникнення психологічних травм, негативних емоцій. Якщо допускаються грубі помилки, гра припиняється, і роблять додаткові роз'яснення. Особливу увагу слід приділяти учасникам, які грають неактивно, бояться виконувати складні вправи.

Гра припиняється, коли проходить певний час або її завдання виконано. Після цього відзначають найактивніших, вмілих і тих, хто на цей раз грав краще, ніж раніше. Це викликає відчуття впевненості з боку дитини.

Кількість рухливих ігор, їх тематика виключно об'ємні й різноманітні, проте необхідно враховувати як вікові, так і фізичні відмінності дітей. [8]

Одним з найулюбленіших спортивно-масових заходів дітей, відпочиваючих в літніх оздоровчих таборах є «веселі старти». За своєю специфікою вони займають проміжне місце між рухливими й спортивними іграми. Саме в «Веселих стартах» одночасно здійснюється фізичне, розумове, моральне, естетичне і трудове виховання. Активна рухова діяльність ігрового характеру, позитивні емоції посилюють всі фізіологічні і психологічні процеси в організмі, покращують роботу всіх органів і систем. Правила гри регулюють поведінку гравців, сприяють вихованню взаємодопомоги, чесності, колективізму, дисциплінованості, відповідальності, витримки, вміння долати труднощі, цілеспрямованості, сміливості, рішучості. «Веселі старти» привчають долати психологічні і фізичні навантаження, залучають дітей до занять спортом, створюють веселий настрій.

Успішне проведення «Веселих стартів» залежить від педагогічного таланту, артистичної майстерності, організаторських здібностей ведучого, його уміння дохідливо, коротко, цікаво пояснити правила естафет, вміло керувати процесом змагань, бути об'єктивним і уважним при визначенні переможців. Всі види спортивно-масової роботи необхідно завершувати своєчасно, коли гравці одержали достатнє емоційне і фізичне задоволення. Завершує ігри й змагання за сигналом керівника: вітають команду суперника, підводять підсумки, нагороджують переможців. Пам'ятаючи про педагогічне значення спортивних заходів, організатор змагань відзначає тих, хто діяв за правилами, проявив спритність, рішучість, кмітливість, правильно виконував поставлені задачі, допомагав товаришам по команді, проявляв ініціативу, а також називає тих, хто порушував правила, заважав проводити захід. Називаються також переможці, команди-переможці.

Підводити підсумки необхідно в цікавій формі, щоб викликати у дітей бажання наступного разу досягти ще більш високих результатів. [8]

Таким чином, ми бачимо, що в організації спортивно-масової роботи в дитячому оздоровчому комплексі важливі всі етапи - від підготовчого, де виявляються дані фізичної підготовленості дітей, до проведення змагань і ігор, спортивно-масових заходів й до закінчення зміни - підведення підсумків - одного з важливих моментів методики проведення спортивно-масової роботи.

3.3 Включення обдарованої особистості в творчу діяльність в умовах оздоровчого табору

Включення обдарованої особистості в творчу діяльність позначається на характері її відносин як суб'єкта соціальних стосунків. У цьому контексті технічна творчість виступає як спосіб існування людини в системі життєвих відносин. У процесі творчості людина реалізує домагання визнання, здобуваючи повагу інших людей, формує власну самоповагу, посідає певний соціальний статус. Отже, із технічною творчістю пов'язане вирішення життєвих проблем людини, задоволення її найважливіших потреб. Технічна творчість є засобом адаптації людини у світі, тому процеси, які її складають, не можуть не переводитися у план свідомої регуляції.

Усвідомлені способи вирішення технічних проблем виступають для людини як цінності. До цінностей можна віднести і стратегії творчості, які складають основу творчої обдарованості, оскільки конденсують у собі структури, відповідальні за аналіз ситуацій, оцінку нової інформації, вибір об'єкта дослідження, вибір орієнтирів, планування творчої поведінки, прогнозування розвитку гіпотез і задумів вирішення задач, можливості гнучкої переорієнтації в умовах діяльності, що змінюється; саме тому стратегії, як можна припустити, багато в чому спрямовують і насичують конкретним змістом свідомість.

Суб'єктно-ціннісний аналіз становлення творчо обдарованої особистості полягає у вивченні внутрішніх детермінант її активності, що зосереджені в ціннісній свідомості. Одиницями такого аналізу є особливі структурні компоненти індивідуальної свідомості - суб'єктні цінності - найбільш значимі смислові утворення, які відображають не лише історію розвитку людини, але й тенденції та напрямки цього розвитку.

Включеність людини як суб'єкта діяльності в складну систему соціальних стосунків є підставою для введення інтегруючих ці процеси понять - стратегії життєдіяльності, стратегії життя та ін. ”Стратегія - індивідуалізована система способів оперування інформацією і формування відповідної поведінки, спрямована на вирішення конкретної задачі і задання магістрального напрямку пошуку рішення” [6, : 66]. Стратегію визначають не лише чинники, що задаються умовою, а й чинники, які визначаються особистісними якостями суб'єкта (В.О. Моляко).

У творчості виділяється п'ять стратегій: комбінування, аналогії, реконструювання, випадкових підстановок та універсальна стратегія [7]. Очевидно, говорити про те, що та чи інша стратегія існує у людини в чистому вигляді, не можна. Одна може домінувати при вирішенні найбільш значимих задач, а при вирішенні менш важливих - інша, а найчастіше - їх поєднання, тобто універсальна стратегія.

Як уже зазначалося вище, стратегії, що усвідомлюються людиною, виступають для неї як цінності. У свідомості вони мають бути представлені у вигляді певної ціннісної структури, компонентами якої виступають чотири основні стратегії. Кожна творчо обдарована людина має індивідуально-своєрідне поєднання цих компонентів, які складають стратегіально-ціннісну структуру її свідомості.

Безперечно, стратегії творчості посідають чільне місце в ціннісній свідомості творчо обдарованої людини, що виступає як суб'єкт творчої діяльності. Але, водночас, людина також є суб'єктом соціальних відносин. Власне, йдеться лише про абстрактний поділ людини на суб'єкта діяльності та суб'єкта соціальних стосунків. Суб'єкт - це цілісність. Оскільки творча діяльність для обдарованої людини невідривно пов'язана із соціальними відносинами, то має бути зв'язок між цінностями, що регулюють ці процеси. Звичайно, змістовні характеристики цих цінностей можуть і повинні відрізнятися, як відрізняються процеси, що мають місце у житті, та ті, що мають місце в технічних пристроях. Але, на наш погляд, при сприйманні, аналізі цих процесів і, особливо, при прийнятті рішень людина може застосовувати одні й ті ж мислительні механізми, які визначаються особливостями структури її стратегіально-ціннісної свідомості.

Для виділення найбільш значимих подій у житті творчо обдарованих людей було застосовано методику каузометрії [Головаха Е.И., Кроник А.А. Психологическое время личности. - К.: Наукова думка, 1984. - 207 с.]. Отримано для аналізу 180 життєвих подій. Обробка даних показала, що близько третини з них, а саме 68, - це події, які мають високий ступінь включеності в міжподієву сітку (w > 50%). Це означає, що дані події суб'єктивно розглядаються досліджуваним як найбільш значимі на життєвому шляху. Отже, цінності, якими керувалася людина при прийнятті рішень у тій чи іншій значимій життєвій події, теж мають бути найбільш значимими в структурі ціннісної свідомості.

Аналіз виділених подій показує, що найвищий коефіцієнт включеності мають ті з них, що поєднують у собі моменти, пов'язані з творчістю та певним соціальним фоном, на якому ця творчість розгорталася. Практично всі досліджувані серед таких виділили події, що стосуються відпочинку й дозвілля. Більшість назвали події, пов'язані з першими успіхами в творчості (саме в творчості, а не просто в діяльності). Хронологічно ці дві групи подій припадають на підлітковий та юнацький вік.

До загальних закономірностей можна віднести те, що в групу із високим ступенем включеності в міжподієву сітку досліджувані включають події, пов'язані з останніми творчими досягненнями. Їх виняткову значимість для обдарованої людини засвідчує те, що вони мають, як правило, найвищий коефіцієнт включеності, тобто зв'язку з усіма іншими подіями, які, як бачимо, лише умовно можна розділити на творчі та соціальні. Всі попередні події життя людини ніби готують наступні, є їх причинами. Остання творча подія виступає як наслідок усього попереднього життя. Творчо обдарована людина завдяки усвідомленню стратегій творчості як ефективних способів мислительної діяльності, застосовує їх і для вирішення життєвих проблем. Якщо це так, то структура стратегіальної регуляції творчої діяльності людини має відповідати структурі стратегіальної регуляції її поведінки в життєвих ситуаціях.

У результаті проведеного дослідження нами виокремлено такі умови, які сприяють розвитку обдарованості в умовах літнього оздоровчого закладу:

- Надання соціально-педагогічної допомоги в адаптації підлітків до умов дитячого оздоровчого табору.

- Організація соціально-педагогічної допомоги в проектуванні підлітками свого перебування в дитячому оздоровчому таборі

- Включення обдарованої особистості в творчу діяльність в умовах оздоровчого табору. Дотримання цих умов дддозволить соціальному педагогу знайти лідхід до вихованців, зробити їхній відпочинок змістовнішим, сприяти розвитку обдарованості в дітей.

Висновки

В результаті було встановлено, що до дитячих закладів відпочинку належать:

табір з денним перебуванням -- табір, тимчасово утворений у навчальному закладі, закладі культури, охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, в якому забезпечується належний догляд за дітьми, виховний процес, їх повноцінне дозвілля, розвиток творчих здібностей та інтересів і де діти перебувають протягом дня, але не менше 6 годин; дитячий заклад праці та відпочинку -- заклад з денним або цілодобовим перебуванням, у якому поряд з відпочинком організовується трудова діяльність з метою формування у дітей трудових інтересів і навичок;

наметове містечко -- тимчасово діючий заклад з денним або цілодобовим перебуванням, облаштований на спеціально відведеній території, що відповідає санітарно-гігієнічним вимогам та нормам, у якому здійснюється комплекс заходів, спрямованих на формування у дітей навичок безпечної життєдіяльності, самообслуговування, колективізму.

Літній тимчасовий дитячий оздоровчий табір має певні переваги у вирішенні проблеми розвитку якостей творчої особистості :

· в центрі діяльності таких закладів знаходяться не навчальна робота, а інша системотворча робота (спорт, праця, мистецька діяльність тощо);

· оздоровчий табір надає широкі можливості для роботи різновікових колективів школярів;

· в умовах табору змінюються міжособистісні стосунки, а саме : вихователь виступає не як контролер, дії якого обмежені вимогами уроку, а як активний учасник творчої діяльності, радник чи просто рівнозначний член творчого колективу;

· організація діяльності дитячого колективу в умовах табору набуває надзвичайної інтенсивності, наповненості ( звичайний день роботи табору може включати 8-10 різних форм виховної діяльності ).

Таким чином, ми можемо бачити, що дитячий тимчасовий колектив має ряд специфічних особливостей. По-перше, коротко тривалість періоду існування колективу. Він вимагає чіткого початку і завершення табірної зміни, обов'язкової оцінки діяльності кожної дитини, надання дітям можливості бачити і розуміти результати своєї праці.

По-друге, всі види виховної діяльності в різновікових колективах, з різним соціальним досвідом дітей, із різних умов життя, з сільської або міської місцевості.

По-третє, тимчасовий дитячий колектив має значні виховні можливості. У новому оточенні, під час активного спілкування інтенсивніше, повніше розкривається особистість дитини, в таких умовах скоріше можна помітити те, що в школі залишається прихованим, краще вивчити і зрозуміти дитину.

У таборі діти самостійніше ніж удома. Значно менше регламентацій, що стримують прагнення до самостійності, і більше умов, що стимулюють творчий розвиток, активність дитини.

Існують соціально-педагогічні умови розвитку обдарованої дитини у виховному процесі дитячого оздоровчого закладу. Це перш за все:

· збереження та зміцнення здоров'я вихованців. Лише здорова дитина спроможна й готова до активної творчої діяльності та розв'язання психологічних проблем, які виникають у житті. Здоров'я - передумова самореалізації особистості. Знання, вміння, здібності мають сенс лише тоді, коли фізичний стан дозволяє їх реалізувати.

· створення сприятливого морально-психологічного клімату, здорових міжособистісних стосунків в колективі, тобто забезпечення умов захищеності кожного його представника.

· Зростання соціальної ролі особистості зумовлює необхідність використання надбань соціально-педагогічної науки в практиці дитячого оздоровчого закладу. За таких умов виховна діяльність передбачає: запобігання перевантаженню вихованців під час інтенсивної насиченої діяльності; створення відповідних умов для соціалізації кожної дитини.

Важливим напрямом роботи соціального педагога в оздоровчому таборі є робота з обдарованими дітьми. Вона повинна проводитися з урахуванням схильності дітей до конкретного виду діяльності, віку дитини, уподобань.

Форми соціально-педагогічної роботи можуть бути такими: індивідуальні, групові, масові; а методи - переконання, змагання, виховання на прикладах, психологічні вправи, самовиховання. Обов'язково враховувати індивідуальність дитини, її знання, почуття, навички, звички, особливості характеру.

Робота соціального педагога - вихователя полягає в тому, що за порівняно короткий строк, вони не тільки повинні потоваришувати з дітьми, завоювати в них авторитет, але й згуртувати, об'єднати незнайомих раніше дітей, створити маленький колектив, де б панували взаєморозуміння та взаємопідтримка.

У ході дослідження виявлено, що соціально-педагогічна робота в дитячому оздоровчому таборі сприятиме розвитку обдарованості при дотриманні наступних умов:

- організації діагностики обдарованості підлітків;

- наданні соціально-педагогічної допомоги в адаптації підлітків до умов дитячого оздоровчого табору, що забезпечує їхнє органічне входження у співтовариство табору;

- організації соціально-педагогічної допомоги в проектуванні підлітками свого перебування в дитячому оздоровчому таборі, що забезпечує визначення траєкторії розвитку обдарованості підлітків;

- включення обдарованої діяльності в творчу діяльність в умовах оздоровчого табору.

Список використаних джерел