Формування естетичних якостей особистості учнів основної школи при вивченні народної вишивки

За результатами зрізів якісний показник засвоєння теоретичних знань розділу “Народна вишивка” учнями становив 76,5%, а кількісний 96,8%.

Важливе значення для обґрунтованого визначення ступеню засвоєння навчального матеріалу має наявність критеріїв оцінок практичних умінь учнів, які були розроблені, виходячи з кваліфікаційної характеристики вишивальниці. Ними є: розробка орнаментальної композиції; відбір матеріалів (тканини та ниток) залежно від вибраної техніки вишивання; виготовлення (вишивання) виробу відповідно до розробленої орнаментальної композиції; опорядження країв виробу, волого-теплова обробка; дотримання правил безпечної роботи. За кількістю умовних балів виставлялась загальна оцінка за виконану роботу та визначався рівень сформованості вмінь та навичок.

Одержані в процесі дослідно-експериментальної роботи дані доводять, що рівень засвоєння навчального матеріалу учнями знаходиться у межах 80,8 - 96,8%. Виходячи із загальноприйнятих критеріїв, можна вважати, що узагальнені результати контрольних робіт довели безсумнівну доступність змісту навчальної програми для засвоєння учнями. Статистичний аналіз кількісних показників результатів виконання учнями контрольних робіт засвідчив, що випадкові відхилення знаходять прояв приблизно однаково в результатах експериментальних груп. Усе це дає підстави вважати результати експериментальної роботи цілком достовірними й задовільними з точки зору поставленої у дослідженні мети. На підставі нашого дослідження ми дійшли висновку, що сприятливі умови для пізнавальної активності учнів створює саме модульний підхід до організації їх навчальної діяльності під час вивчення розділу “Народна вишивка”, у ході якого всю діяльність із засвоєння нових знань, умінь і навичок розподіляють на окремі етапи оволодіння відповідною частиною, блоком інформації.

Впровадження в практику запропонованої методики, аналіз отриманих результатів засвідчили, що якість навчання учнів зросла на 8%. Це дає підставу стверджувати, що ефективне формування пізнавальної активності учнів під час вивчення розділу “Народна вишивка” можливе за умов організації їх підготовки, побудованої на продуктивно-творчому навчанні, диференційованому за основними, послідовно звязаними та різнорівневим рейтинговим контролем за дидактичними блоками. Це означає, що можна мати надію на підвищення культурного рівня нового покоління громадян нашої держави, і поступово - всього суспільства загалом.

2.2 Теоретична розробка педагогічного експерименту, щодо формування естетичних якостей особистості під час вивчення розділу “Народна вишивка”

Як відомо, сучасна школа вимагає докорінного переосмислення всієї системи виховання, оновлення змісту, форм і методів духовного становлення особистості на основі гуманізації життєдіяльності учня, створення умов для самореалізації у різних видах творчої діяльності. Всебічно і гармонійно сформована особистість є метою цивілізованого суспільства. Мета виховання переплітається із завданнями, які кожна епоха ставить перед суспільством, а суспільство - перед школою.

Наука доводить, що виховання є глибоко національним за своєю суттю, змістом, характером. “Національне виховання, - писала українська громадська, культурно-освітня діячка, педагог Софія Русова, - забезпечує кожній нації найширшу демократизацію освіти, коли її творчі сили не будуть покалічені, а, значить, дадуть нові оригінальні, самобутні скарби задля все людного поступу: воно через пошану до свого народу виховує в дітях пошану до інших народів...” Національне виховання - виховання дітей на культурно-історичному досвіді свого народу, його звичаях, традиціях та багатовіковій мудрості, духовності. Національне виховання постає як створена народом сукупність ідеалів, поглядів, переконань, традицій, звичаїв, інших форм соціальної практики, спрямованих на організацію життєдіяльності підростаючого покоління, у процесі якого воно засвоює духовну і матеріальну культуру нації, виробляє національну свідомість. Воно є конкретно-історичним виявом загальнолюдського гуманістичного і демократичного виховання, забезпечує етнізацію дітей як необхідної та невідємної складової їх соціалізації. Національне виховання духовно відтворює в дітях народне, увічнює те специфічне, самобутнє, що є в кожній нації, а також загальнолюдське, спільне для всіх націй [12].

Правильно організоване національне виховання формує повноцінну особистість, індивідуальність, яка цінує національну та особисту гідність, совість і честь. Так формується національний характер [24].

Головною метою національного виховання на сучасному етапі є передача молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, своєрідності на основі формування особистих рис громадянина України, які передбачають національну самосвідомість, розвинуту духовність, моральну, художньо-естетичну, правову, трудову, фізичну, екологічну культуру, розвиток індивідуальних здібностей і таланту.

“Педагогічна система кожної історичної епохи, - зазначає академік М. Стельмахович, - висуває свій оригінальний чи актуальний, уже відомий образ людини. Кардинальні зміни в житті суспільства вносять відповідні корективи у виховному ідеалі” [11].

Виховний ідеал об'єднує ціннісні орієнтації, життєві принципи і плани, рівень домагань, задуми і вчинки у цілісну лінію життєвої поведінки людини. Формування його залежить від виховання, умов життя і діяльності, від особливостей її власного досвіду. Залежно від сфер життєдіяльності формуються суспільні, політичні, національні, естетичні ідеали особистості. Та оскільки людина народжується і живе в конкретному національному середовищі, що вирізняється серед інших своєю мовою, культурою, звичаями, вона проймається розумінням особливостей свого народу, етносу, нації. Національне виховання в українській школі орієнтується на історичні потреби нації, головна серед яких на сучасному етапі - державотворення. Проте загальна мета виховання - залучати молоде покоління до творчої участі у рідній культурі, а через неї також до культури загальнолюдської - залишається основоположною. Бо народ тільки тоді розвине національну зрілість, коли, на втрачаючи своєї національної само зосередженості, спиратиметься на загальнолюдські духовні цінності (О. Вишневський) [12].

Кінцевою метою виховання особистості є її підготовка до повноцінного суспільного життя, яке передбачає виконання ролей громадянина, трудівника, громадського діяча, сім'янина, товариша.

Зміст національного виховання відображає в єдності його загальну мету, завдання й складові частини. Основними складовими виховання, реалізація яких забезпечує всебічний і гармонійний розвиток особистості, є:

громадське виховання;

розумове виховання (озброєння учнів знаннями основ наук, формування наукового світогляду та національної самосвідомості, оволодіння основними мислительними операціями, вироблення умінь і навичок культури розумової праці);

моральне виховання (формування в учнів загальнолюдських норм гуманістичної моралі (добра, взаєморозуміння, милосердя, віри у творчі можливості людини), моральне понять, поглядів, переконань, моральних почуттів, вироблення навичок і звичок моральної поведінки, культури спілкування, культивування інтелігентності);

трудове виховання (ознайомлення учнів з науковими основами сучасного виробництва; практична й психологічна підготовка їх до праці, свідомого вибору професії);

естетичне виховання (формування естетичних понять, поглядів, переконань, виховання естетичних смаків, вироблення вмінь і навичок привносити в життя красу, розвиток в учнів творчих здібностей);

фізичне виховання;

Пріоритетним стає гуманістичне виховання - створення умов для цілеспрямованого систематичного розвитку людини як суб'єкта діяльності, особистості, індивідуальності [10].

Основні завдання виховної діяльності зумовлені пріоритетними напрямами реформування школи, визначеними Державною національною програмою “Освіта” (“Україна ХХІ століття”), до яких належать:

формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати задля держави, готовності її захищати;

забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері, культури та історії свого народу;

формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою;

прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій українців та представників інших національностей, які мешкають на території України;

виховання духовної культури особистості, створення умов для виробу нею своєї світоглядної позиції;

ствердження принципів вселюдської моралі: правди, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності та інших чеснот;

формування творчої, працелюбної особистості, виховання цивілізованого господаря;

забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей і молоді, охорони та зміцнення їх здоровя;

виховання поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки;

формування глибокого усвідомлення взаємозв'язку між ідеями свободи, правами людини та громадянською відповідальністю;

розвиток індивідуальних здібностей і талантів молоді, забезпечення умов її самореалізації;

формування у дітей і молоді уміння між особистісного спілкування та підготовка їх до життя за ринкових відносин.

головна мета, пріоритетні напрями, основні шляхи реформування української системи національного виховання сформульовані у восьмому розділі “Декларації про державний суверенітет України” від 16 липня 1990 р., Державній національній програмі “Освіта” (“Україна ХХІ століття”), “Концепції школи нової генерації - української національної школи-родини” (1994р.), “Концепції безперервної системи національного виховання” (1994р.), “Концепції розвитку загальної середньої освіти” (2000р.), “Концепції 12-річної середньої загальноосвітньої школи” (2000р.).

У процесі виховання особливо важливими є такі закономірності:

Органічний зв'язок виховання із суспільними потребами та умовами виховання. Розвиток суспільства зумовлює зміни, диктує нові потреби і в його виховній системі.

Взаємодія у виховному процесі всієї сукупності різноманітних чинників. Виховує все: люди, речі, явища. Серед виховних чинників найвагомішим є людський (роль батьків, педагогів).

Опора у виховному процесі на позитивні якості дитини, стимуляцію активності особистості, позитивні емоції від досягнутих успіхів.

Результати виховання залежать від виховного впливу на внутрішній світ дитини, її духовну, емоційну сфери.

Визначальними у вихованні є діяльність і спілкування. Діяльність - головний фактор єдності свідомості і поведінки, що забезпечує всебічний розвиток особистості [5].

В умовах сьогодення, залучення школярів до матеріальної і духовної культури суспільства, їх трудове виховання, стає особливо актуальним. Головний шлях до цього - трудова діяльність. В системі виховання трудова діяльність є визнаним засобом формування здібностей, характеру, соціальної зрілості та інших якостей особистості школяра.

Важливе значення в процесі формування особистості, в залученні учнів до духовної культури, має естетична діяльність. Найважливішою задачею естетичного виховання є розвиток у школярів чуттєво-образного мислення, що допомагає створити модель передбачуваного результату, що лежить в основі будь-якої цілеспрямованої діяльності людини. Орієнтуючись на таку модель, змінюючи її, людина пізнає і перетворює навколишню дійсність. Якщо чуттєво-наочне мислення дітей не є об'єктом спеціальної турботи педагогів, то воно не тільки не розвинеться, але й в значній мірі вщухне [25].

У результаті теоретичного аналізу ми дійшли висновку, що напрацьований протягом століть досвід у вигляді методології, окремих положень і висновків учених, дослідників, педагогів, які займались національною свідомістю як особистісним чи суспільним утворенням, слід розглядати як наукові засади для дослідження впливу занять з декоративно-прикладного мистецтва, а саме української народної вишивки, на національну свідомість учнів.

При проведенні аналізу педагогічного досвіду викладання предмета було виявлено негативні тенденції, які здебільшого мають місце при вивченні учнями курсу “Українська народна вишивка”. Вони пов'язані з надмірним захопленням формування чисто практичних умінь та навичок, тоді як недостатньою мірою на заняттях розглядаються питання регіональних особливостей української народної вишивки, кволо піднімаються проблеми відродження місцевих художніх промислів, помітна відірваність курсу від практики сьогодення, реалій життя. Наявність таких тенденцій, у свою чергу, засвідчує, що виховні можливості формування національної самосвідомості учнів в процесі вивчення “Української народної вишивки” використовуються ще далеко неповно [24].

У процесі дослідження встановлено, що позитивних результатів формування національної свідомості учнів можна досягти у випадку поєднання наступних факторів: введення культурологічних відомостей національного спрямування безпосередньо викладачем в структуру знань з української народної вишивки; орієнтація учнів на самостійне вивчення культури та побуту українського народу.

Розробляючи нову методику, слід виходити з того, що психологічний вплив декоративно-прикладного мистецтва, зокрема народної вишивки, на свідомість учнів має велике значення й може бути використаний для формування національної самосвідомості.

Для вирішення поставлених завдань нами визначено наступні шляхи впливу на національну самосвідомість учнів: отримання учнями відповідної історико-культурної інформації безпосередньо від викладача на заняттях з української народної вишивки; залучення учнів до науково-дослідної діяльності та факультативних занять з інших видів декоративно-прикладного мистецтва (бісерного рукоділля, ткацтва, писанкарства, розпису тканин тощо), народознавства; орієнтація учнів на самостійне вивчення певних періодів історії, біографій визначених українських діячів, зокрема істориків та етнографів, які зробили вагомий внесок у дослідження та розвиток народної вишивки; орієнтації на відродження та популяризацію народних свят, обрядів, елементів етнокультури.

Щоб перевірити цю методику, було проведено експеримент. У ході проведення експерименту досліджувалось три групи учнів 8 класу середньої школи, під час проведення занять з трудового навчання. Учні першої групи (за профілем “Основи електротехніки”) на вивчали курсу “Українська народна вишивка” (умовно позначимо групу А); учні другої групи (за профілем “Технологія приготування їжі”) вивчали курс без упровадження заходів, передбачених у вищеописаній методиці (відповідно група Б); учні третьої групи (за профілем “Декоративно-прикладне мистецтво”) вивчали курс “Українська народна вишивка” за розробленою новою методикою (група С).

На початку півріччя (етап констатуючого експерименту, який співпав із початком вивчення розділу “Народна вишивка” учнями груп В і С) та в кінці (етап формуючого експерименту, який співпадає із закінченням вивчення вище означеного розділу), нами було проведено анкетування учнів трьох груп А, В, С з метою виявлення співвідношення кількості респондентів у групах із різними рівнями національної свідомості, а отже й різними рівнями творчої особистості, бо вони нерозривно пов'язані між собою. При складанні анкети можна скористатись методикою “Визначення рівня національної самосвідомості”, розробленою В. Борисовим [29].

За результатами анкетування на етапі констатуючого експерименту кількість учнів із середнім рівнем національної свідомості в трьох групах знаходилась приблизно на одному рівні. Зате кількість учнів із низьким рівнем національної самосвідомості в групі С майже у два рази більша, ніж у групі А, відповідно кількість учнів із високим рівнем національної самосвідомості в цій групі майже у два рази менша, ніж у групі С. Порівнявши рівень встигає мості учнів за оцінками в журналі, було виявлено, що в групі А учні, які не мають трійок, становлять 83,3%; у групі В таких учнів було 76,5%, а у групі С - 68,75%. Очевидно, що наведений факт частково пояснює різницю у співвідношеннях кількості учнів із різними рівнями національної самосвідомості в трьох групах.

Проведений експеримент дозволив визначити стан сформованості національної самосвідомості учнів в процесі оволодіння ними мистецтвом народної вишивки шляхом порівняння результатів, отриманих у групах А, В, С: у групі А, яка не вивчала розділу “Народна вишивка”, виявилося 5,5% учнів із низьким рівнем національної самосвідомості, 63,9% - із середнім рівнем і 30,6% - із високим рівнем національної самосвідомості; у групі В, яка вивчала розділ “Народна вишивка” без використання потенційних можливостей виховного та розвиваючого впливу цього предмету, розподіл відбувся наступним чином: 2,9% учнів із низьким рівнем національної самосвідомості, 64,7% - із середнім і 32,4% - із високим рівнем; у групі С, яка вивчала розділ за розробленою новою методикою, спостерігалась наступна картина: 56,3% учнів із середнім рівнем національної самосвідомості і 43,7% учнів із високим рівнем. Учнів із низьким рівнем національної самосвідомості не виявлено.

Рис. 1 діаграма співвідношення кількості учнів у групах А, В, С із різними рівнями національної свідомості.

Співвідношення учнів із різним рівнем національної самосвідомості в групах А, В, С демонструє діаграма на рис.1. як бачимо, суттєвих змін у групі А на відбулось. Тому залучення учнів до вивчення, відродження, відтворення, збереження та передачі наступним поколінням національних звичаїв, обрядів і свят слід вважати одним з основних напрямків формування й розвитку їхньої національної самосвідомості.

Ефективність впровадження запропонованої методики видно при порівнянні співвідношення кількості учнів із різним рівнем національної самосвідомості у групах В і С.

Проведений педагогічний експеримент підтвердив зроблені на початку припущення і дозволив зробити такий висновок: розділ “Народна вишивка”, який опановують учні 7-8 кл. на заняттях трудового навчання, має значні потенційні можливості щодо формування творчої особистості, інтегрованого світогляду і національної свідомості майбутніх громадян.

2.3 Санітарно-гігієнічні вимоги і правила безпечної роботи в шкільних майстернях

Дані фізіології і гігієни праці свідчать про те, що фізична праця, яка за своїм характером відповідає віковим можливостям організму і виконується в оптимальних гігієнічних умовах, сприяє розвитку як окремих органів і систем, так і в цілому організму дитини і підлітка.

У процесі трудового навчання учні набувають рухових навичок і вмінь; у них утворюються нові умовно-рефлекторні зв'язки. Під впливом фізичної праці вдосконалюється координація рухів, зміцнюється кісткова система, розвивається м'язова система, поліпшується робота дихальної і серцево-судинної системи, підвищується обмін речовин.

Ураховуючи значне фізіологічне напруження учнів у процесі трудового навчання і значні енерговитрати, треба зазначити, що серед проблем, що виникають у зв'язку з організацією і проведенням трудового навчання в середній школі, однією з найважливіших проблем є визначення оптимального режиму роботи учнів.[13]

Режим роботи повинен бути таким, щоб трудове навчання сприяло всебічному розвитку організму дітей, зміцненню їх здоровя. Це стає можливим, коли учні в процесі роботи не перевтомлюються і функціональні зсуви різних систем організму на виходять за межі фізіологічних коливань [58].

У зв'язку з цим постає питання про тривалість трудових операцій і перерв на відпочинок. Хронометражні спостереження показали, що при виконанні одноманітної роботи, особливо тоді, коли вона пов'язана зі значним фізичним навантаженням, збільшуються простої учнів. Так, коли в середньому простої забирали 17% загального робочого часу, на уроках праці, що переважала одноманітна праця, вони становили 25...30%, особливо зростаючи в кінці другого уроку.

Взагалі характерно, що при виконанні одноманітних операцій з обробки матеріалів, пов'язаних із значною витратою енергії, корисний час роботи закономірно знижується від початку до кінця робочого дня, а кількість довільних перерв збільшується. Якщо ж робота характеризується зміною операцій, та корисний час роботи не зменшується і протягом усього періоду роботи не змінюється. Найбільший ефект як з точки зору продуктивності праці, так і з фізіолого-гігієнічної забезпечується поєднанням або чергуванням двох-трьох різних операцій, коли одноразова праця учнів не перевищує 10 хв., після чого повинна бути перерва на 3...5 хв. [55].

Можливості створення оптимальних гігієнічних умов для роботи учнів залежать значною мірою від зовнішнього середовища, в якому відбувається трудовий процес (мікроклімат, освітлення, шум та ін.).

Навчальні майстерні треба систематично провітрювати. Провітрювання залежно від кубатури майстерень може бути природним або штучним (за допомогою вентилятора).

Велике значення для створення нормальних з точки зору санітарно-гігієнічних вимог умов роботи має освітлення. Найкраще працювати при природному освітленні, проте в осінній і зимовий періоди, як правило, доводиться застосовувати освітлення штучне (лампи розжарювання і люмінесцентні). При цьому виходять з нормативів, розроблених лікарями-гігієністами. Проте вчителеві доводиться підходити до учнів індивідуально. Вчитель, консультуючись з лікарем, ставить на краще освітленні місця учнів, що мають поганий зір.

На працездатність учнів впливає виробничий шум, яким супроводжується робота в майстернях, тому треба стежити за ходом роботи і знімати всі зайві шуми.

На працездатність учнів впливає кольорове оформлення шкільних майстерень. Чисельними дослідженнями встановлено, що при правильному доборі кольорів для оформлення приміщень і устаткування можна сприяти створенню бадьорого настрою. Разом з тим створюються сприятливі умови для виховання культури праці і для естетичного виховання.

Для кращого виконання трудових завдань необхідно дотримуватись правил безпечної праці.

Загальні правила безпечної роботи

в шкільних майстернях.

Правильно одягати спец одежу (підбирати волосся, заправляти рукави, кінці косинки).

Перевіряти стан робочого місця, наявність та справність інструментів.

Обережно та дбайливо користуватися інструментами і матеріалами, застосовувати їх тільки за призначенням.

Не відволікатися під час роботи, на заважати працювати іншим.

Не вмикати без дозволу вчителя електричні пристрої та обладнання.

Не класти на робоче місце непотрібні інструменти та матеріали.

Виконувати роботу тільки справними інструментами.

Не залишати робоче місце без дозволу вчителя.

Після закінчення роботи прибирати робоче місце, відключити електричні пристрої.

Правила безпечної праці під час вишивання.

Перед початком вишивання слід вимити руки з милом, щоб виріб на забруднювався. На коліна треба покласти білу тканину, а під час довготривалого виконання вишивання слід тримати виріб в білій тканині. Під час вишивання треба сидіти прямо, під ноги ставити невеличку лавочку. Вишивати краще вдень, а ввечері можна працювати при світлі настільної лампи, направляючи його на вишивку з лівого боку. Кімната повинна бути провітрена. Через кожні 40-50 хвилин праці треба робити перерву на 5-10 хв., щоб не втомлюватись [31, 45].

Під час праці з голками, булавками, ножицями необхідно дотримуватись правил безпечної праці, щоб на спричинити шкоди собі і оточуючим. Голки та булавки зберігають в вольниці або вколюють в мяку подушечку. Не слід підносити голку з робочою ниткою до обличчя, не слід вколювати голку в свою одежу. Після закінчення роботи голку слід вколоти в подушечку. Працюючи з булавками (під час перебивання малюнка) треба вколювати їх в тканину від себе. Робочу нитку відрізають ножицями. Гострі кінці ножиців не слід підносити близько до обличчя.

Ручне вишивання не потребує якогось спеціального обладнання, але вимагає уваги, старанності та акуратності.

Висновки до розділу 2

Реалізація розробленої методики, щодо формування естетичних якостей особистості можлива за умов пошуку шляхів до самостійної, свідомої, зацікавленої підготовки учнів до уроків. В свою чергу викладач повинен будувати свої уроки на продуктивно-творчому навчанні, диференційованому за основними, послідовно звязаними та різнорівневим рейтинговим контролем за дидактичними блоками. Це означає, що можна мати надію на підвищення культурного рівня нового покоління громадян нашої держави, і поступово - всього суспільства загалом.

Проведення розробленого педагогічного експерименту, а також його результати показали позитивну вірогідність запропонованої методики формування естетичних якостей особистості.

Розкриті санітарно-гігієнічні вимоги будуть в нагоді вчителям трудового навчання при підготовці до викладення правил безпечної роботи в шкільних майстернях.

ВИСНОВКИ

Проведений нами педагогічний експеримент підтвердив висунуту в дослідженні гіпотезу і дозволив сформулювати такі висновки.

Цілеспрямоване формування особистості знаходиться в нерозривному зв'язку і взаємодії з економічними науково-технічними, соціальними, політичними, демографічними, культурними умовами життя народу. Без їх обліку неможливо з науковою вірогідністю визначити наступні і перспективні цілі і задачі виховання, вибрати адекватні їм форми й методи.

Гармонійний розвиток особистості передбачає наявність у людини тонких різнобічних естетичних смаків і здібностей, вміння відчувати і розуміти красу, звичку співвідносити усі боки життя з естетичним ідеалом, емоційну чутливість і любов до мистецтва. Тому необхідно поєднувати естетичне і розумове виховання, з раннього віку дитини розвивати її творчі здібності.

Усвідомлене, поглиблене вивчення народного декоративного мистецтва як складової частини національної культури - одне з важливих питань народознавчої науки останніх часів. Вивчення народного мистецтва, яке вирізняється високими естетичними перевагами, активно впливає на формування творчої особистості учнів та сприяє становленню їх гуманістичного світосприйняття.

Вишивка - класичний вид українського народного мистецтва, що розкриває невичерпне багатство творчих сил народу, вершини його мистецького хисту. Дивовижне багатство художньо-емоційних рішень української народної вишивки зумовлено тим, що вона широко виступає в різноманітних варіантах - як прикраса тканин одягового, побутового, інтерєрно-обрядового призначення.

Розбудова системи освіти, її докорінне реформування мають стати основою відтворення інтелектуального, духовного потенціалу народу, росту його національної самосвідомості, що в значній мірі залежить від відповідної системи навчання й виховання дітей та молоді, а саме через народне декоративно-прикладне мистецтво, зокрема, українську народну вишивку.

3. Вивчення декоративно-прикладного мистецтва відповідає принципам національного виховання і сприяє формуванню повноцінної особистості учнів.

Мистецтвознавчий підхід до вивчення народної вишивки, формування спеціальних вмінь та навичок виконання ручних швів, не тільки сприяє формуванню творчої особистості учнів, але й дає змогу знайти своє можливе покликання в творчих професіях, в мистецтві.

4. Національне виховання - конкретно-історичний вияв загальнолюдського гуманістичного і демократичного виховання, забезпечує етнізацію дітей як необхідної та невідємної складової їх соціалізації. Правильно організоване національне виховання формує повноцінну особистість, індивідуальність, яка цінує національну та особисту гідність, совість і честь.

Педагогічний експеримент, проведений для перевірки запропонованої методики, підтвердив зроблені припущення і дозволив зробити такий висновок: розділ “Народна вишивка”, який опановують учні 7-8 кл. на заняттях трудового навчання, має значні потенційні можливості щодо формування творчої особистості, естетичних якостей особистості, інтегрованого світогляду, і національної самосвідомості майбутніх громадян.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Антонович Є. А., Захарчук-Чугай Р. В., Станкевич М. Є., Декоративно-прикладне мистецтво. - Львів: Світ, 1992. - 272 с.

Аракенова Г.Г Учителям и родителям о психологии подростков. - М.: Высшая школа, 1990.-159с.

Атутов П.Р. Трудовое обучение 7 клас. - М.: Просвещение, 1990.- 135 с.

Атутов П.Р., Бабкин Н.М., Васильев Ю.К. Связь трудового обучения с основами наук. - М.: Просвещение, 1983. - 103с.

Баранов С.Т. Педагогика: учебное пособие для педучилищ, 2-е издание переработанное. - М.: Легпромбытиздат, 1991.-431с.

Бабанский Ю.К. Интенсификация процесса обучения. // Знание №6 С.-34

Блейхер В.М., Бурлачук Л.Ф. Психологическая диагностика интелекта личности.- К.: Вища школа, 1978. -142с.

Болдырев Н.И. Методика воспитательной работы в школе. - М.: Просвещение, 1981. - 246с.

Брушлинский А.В. Психология мышления и проблемное обучение. - М.: Знание,1983. - 96с.

Войтков В.И. Психологические вопросы трудового воспитания. - К.: Радянська школа, 1983. - 152 с.

Волков К.Н. Психология о педагогических проблемах. - М.: Просвещение, 1985. - 256 с.

Волкова Н. П. Педагогіка. Посібник. К.: Академія, 2001. - 576 с

Воловиченко А.И. Совершеннствование организации трудового обучения в школьных мастерских. -К.: Рад.шк. -1987, 430с.

Воспитание учащихся в процессе трудового обучения. /Под редакцией Т.Н. Мальковской. - Москва: Просвещение, 1986. - 220с.

Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте: Психологический очерк.: кн. для учителя / Послеслов. В.В. Давыдова/. -3-е изд. - М.: Просвещение, 1991. - 90с.

Ганжа П. Таємниці українського рукомесла. - К.: Мистецтво, 1996. - 192 с.

Гильбух Ю.З. Психология трудового воспинания школьников. - К.: Рад.шк. - 1987.- 250 с.

Головніна М. В., Михайлець В. М., Ямпольська А. М. Сучасне оздоблення одягу. - К.: Техніка, 1977. - 150 с.

Горбунов Г.Н. Обработка швейних материалов. - М.: Просвещение. 1986. - 305с.

Гуменюк Т. Сучасний погляд на технологію проектування швейних виробів // Трудова підготовка в закладах освіти. -2004. -№1. - С.35-38

Захарчук-Чугай Р. В. Українська народна вишивка. - К.: Наукова думка, 1988. - 190 с.

Иванченко Н.С. Технология швейного производства. Минск: Высшая школа - 1989. - 457с.

Ісаєвич Я.Д. Джерела з історії української культури доби феодалізму ХVІ - ХVІІІ ст.. - К.: 1972. - 158с.

“Искусство в школе” /общественно-педагогический и научно-методический журнал. - Москва, №5. 1997. - 80 с.

Конопко Е. Л. Чтобы личность состоялась . - К.: Радянська школа , 1991. - 224 с.

Коротов В.М. Методика воспитательной работы.- М.: Просвещение -1990, 358 с.

Кочергов С.И. Основы применения средств обучения. - М.: Высшая школа, 1986. -160 с.

Крутецкий В. А. Психология обучения и воспитания школьников. - М.: Просвещение, 1976. - 303 с.

Кыверялг А. А. Методы исследования в профессиональной педагогике. - Таллинн.: Валгус, 1980. - 334 с.

Лариев А.П. Учебный предмет, тема, урок. - М.: Высшая школа, 1988. - 243с.

Литвинець Є.М. Шийте-вишивайте. - К.: Веселка, 1983. - 63 с.

Лободина С. А. Как развить способности ребенка. - С.-Пб.: Питер Паблишинг, 1997. - 256 с.

Лозовая В.И., Троцко Л.В. Познавательная активность как педагогическая проблема // Советская педагогика, 1983. - №1. - 25с.

Мадзигон В.Н. Трудовое обучение 7 клас. - К.: Радянська шк. - 1990, -150с.

Методические рекомендации по организации научно-исследовательской работы студентов на общетехнических факультетах педагогических институтов./ Сост. Филипп Н.Д., Глейбман Е.Я. - Кишенев : КПИ им. С.Лазо,1985. -58c

Неменский Б. М. Мудрость красоты. - М.: Просвещение, 1987. - 255 с.

Ніколаєнко П.І. Значення почуттів у формуванні пізнавальної активності учнів // Початкова школа. - 1988. - №1. - С.12-20.

Онищук В.А. Типы, структура и методика урока в школе. - К.: Радянська школа, 1987. -378с.

Петрова В.А. Воспитание всесторонне развитой личности школьника. - Кишенев: Алая заря, 1989. - 103 с.

Плюшкин В.У. Что может кружок // Творчество у истоков гражданственности.- М.: Просвещение. 1989. - 105с.

Прокопович Б. Сучасний учитель загальноосвітьньої школи та проблеми відродження національної культури// Трудова підготовка в закладах освіти. -2004. -№1. -С. 42-46

Психологический словарь/Под. ред. Зинченко А.С..- М.: Просвещение, 1996.

Радкевич В. О., Пащенко Г. М. Технологія вишивання. - К.: Вища школа, 1997. - 303 с.

Разумна Г.І. Естетичне виховання вчителя в процесі професійної підготовки // Збірник наукових праць - Херсон: Айлант. 2000. - №18. - С.126.

Рейрбах Л.Б. Оборудование швейного производства. - М.: Легпромбытиздат.-1988, 258с.

Рожнев Н.А. Методика трудового обучения с практикумом в учебных мастерских. - М.: Просвещение, 1988. - 240с.

Современное украинское народное искусство/Альбом. - К.: Мистецтво, 1976. - 192 с.

Сорокина Л. М. Учись вышивать : Альбом. - К.: Радянська школа, 1985. - 79 с.

Справочник технолога-конструктора. / Под.ред. Косиловой А., Мищерякова С.П. - М.: Машиностроение, 1987. - 243с.

Столярова С.И. Обслужувающий труд. -М.: Просвещение 1985, с.372.

Субтельний О. Україна: історія. - К.: Либідь, 1993. - 720 с.

Техническое творчество учащихся: Учеб. пособие/Столяров Ю. С., Комский Д. М., Гетта В. Г. и др. - М.: Просвещение, 1989. - 223 с.

Тхоржевський Д.А. Методика проведеня трудового навчання з практикумом. - М..: Просвещение, 1987. - 230с.

Тхоржевський Д.О. Методика трудового та професійного навчання. Частина 3 -К.: НПУ ім.. М.П. Драгоманова, 2001. - 219с.

Тхоржевський Д. О. Методика трудового і професійного навчання та викладання загально технічних дисциплін. - К.: Вища школа, 1992. - 334 с.

Тхоржевський Д. О. Методика трудового та професійного навчання. Частина 1. Теорія трудового навчання. - К.: ННЦ “ДІНІТ”. 2000.- 248 с.

Тхоржевський Д. О. Методика трудового та професійного навчання. Частина 2. Загальні засади трудового навчання. - К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2000.- 186 с.

Тхоржевський Д. О. Методика трудового та професійного навчання. Частина 3. Методика технічної праці у 5-9 кл. - К.: НПУ ім.. М. П. Драгоманова, 2001, - 220 с.

Українська вишивка: Альбом / Автор тексту та упорядник Кара-Васильєва Т. В. - К.: Мистецтво, 1993. - 264 с.

Українська культура. Лекції за редакцією Д. Антоновича. - К.: Либідь, 1993. - 592 с.

Українське мистецтвознавство / Міжвідомчий збірник наукових праць. Випуск 1. - К.: Наукова думка, 1993. - 208 с.

Федоренко И.Т. Подготовка учащихся к усовершенствованию знаний. - К.: Рад. школа, 1980. - 293с.

Фельдштейн Д.И. Психология воспитания подростка //Знание. - 1978. -№3. -с.5-10

Формирование личности: проблемы комплексного подхода в процессе воспитания школьника / Под ред. Филонова Г. Н., - М.: Педагогика, 1983. - 256 с.

Харламов И.Ф. Педагогика. - М.: Высшая школа, 1990.-154с.

Хорунжий В. І. Практичні роботи в навчальних майстернях. - К.: Вища школа, 1989. - 136 с.

Художні промисли України: Альбом. - К.:Мистецтво, 1979. - 254 с.

Чередов И.М. Формы учебной роботы в средней школе. Книга для учителя. - М.: Просвещение, 1988. - 312с.

Шестобитов В.И. Воспитание дизайнеров, воспитание фантазии. // Техническая естетика, 1966. -№2. -С.36

Школа и производство// Педагогика - М.: 1991 №2. С.13