Комунікативні вміння у викладацькій діяльності

1. Сутність поняття “спілкування”. Функції та рівні спілкування

Спілкування - процес встановлення між людьми контактів, що породжені потребою в сумісній діяльності та вкл. в себе обмін інформацією (комунікацію), виробітку єдиної стратегії взаємодії (антеракцію), сприйняття і розуміння один одним (емпатія).

Функції спілкування:

контактна - встановлення контакту як стану готовності до прийому/передачі повідомлення і підтримка взаємозв'язку в формі взаємної орієнтованості;

інформаційна - обмін повідомленнями, думками, рішеннями

спонукальна - стимуляція активності партнера до спілкування, що спрямовує його на виконання конкретної дії;

координаційна - взаємне орієнтування і координація дій при організації спільної діяльності;

розуміння - розуміння суті повідомлення, думки, рішення намірів партнерів по спілкуванню;

емотивна - збудження,соц. переживання, эмоц. стан, його зміни;

встановлення відносин - створення свого місця в ділових, особистих та ін. відносинах суспільності;

впливу - зміна стану партнера, його поведінки, потреб, рішень.

Спілкування як комунікація передбачає обмін інформацією між людьми, що здійснюється за допомогою знаків (слів, жестів, ієрогфифів), які співвідносяться з речами, явищами дійсності.

Виділяють вербальну і невербальну комунікацію.

В вербальній комун. - знакова система - мова, структ. одиниця - слово. Спілкування за допомогою мови - мовлення.

Невербальна конун. - доповнює мову і передає емоційний стан, вкл. символи:

оптико-кинетичні (жести, міміка);

паралінгвістичні (якість голосу, його діапазон, тональність);

екстралінгвістичні (паузи, сміх, темп мовлення);

просторово-часові - взаємне розташування, час спілкування, ситуаця спілкування.

2. Сутність поняття професійне спілкування викладача

Професійне спілкування викладача - це спілкування викладача з учнями на уроці і поза ним (в процесі навчання і виховання), яке має яке має визначенні педагогічні функції і направлене (якщо воно повноцінне та оптимальне) створення сприятливого психологічного клімату, а також на іншого роду психологічну оптимізацію навчальної діяльності і відносин між педагогом і учнями.

Вчитель у процесі професійного спілкування здійснює свої соціально-рольові і функціональні обов'язки по куруванню процесом навчання. Від того, які стильові особливості цього спілкування і керівництва, залежить ефективність процесів навчання, особливості розвитку особистості і формування міжособистісних відносин в навчальній групі.

Професійне спілкування викладача - це особливе спілкування, специфіка якого зумовлена різноманітними соціально-рольовими і функціональними позиціями суб'єктів цього спілкування.

3. Сутність поняття спілкування. Роль спілкування у життєдіяльності людини

Спілкування - процес встановлення між людьми контактів, що породжені потребою в сумісній діяльності та вкл. в себе обмін інформацією (комунікацію), виробітку єдиної стратегії взаємодії (фнтеракцію), сприйняття і розуміння один одним (емпатія).

Спілкування як комунікація передбачає обмін інформацією між людьми, що здійснюється за допомогою знаків (слів, жестів, ієрогліфів), які співвідносяться з речами, явищами дійсності.

Спілкування(С) - міжособистісна і між групова взаємодія, основу якої становить пізнання одне одного і обмін певними результатами психіч. дія-ти, а саме інф-ю, думками, почуттями, оцінками. Інакше, С- взаємодія 2 або більше людей, яка спрямована на узгодження та об'єднання зусиль з метою налагодження взаємин та досягнення загального результату. Без С неможливе людське сус-во. С - є потреба людини як соц., розумної істоти, носія свідомості. Таким чином, С - потреба людини, необхідне для взаємодії з людьми, необхідне для самоствердження в сусп-ві, для впорядкування своїх думок, відносин. С властиве всім живим істотам, але на рівні людини воно приймає найбільш досконалі форми, стає усвідомленим та опосередкованим мовою.

С. дає можливість людям в процесі своєї діяльності уникати непорозумінь, досягати швидше мети своєї діяльності, активно розвиватися.

4. Етапи процесу спілкування у навчальній діяльності

Необхідність визначення стадіальності спілкування зумовила дослідження в цій області. У вченні театрального педагога про сценічне спілкування визначені стадії цього процесу: орієнтування в умовах, що оточують, вибір об'єкта, підхід до об'єкта, привернення на себе його уваги, “зондування ” душі об'єкта, передача своїх бачень, зворотній зв'язок. Спираючись на дані положення можна вирізнити основні стадії педагогічного спілкування.

Перша стадія - орієнтування в умовах спілкування. На цій стадії проходить складний процес пристосування загального стилю спілкування до сьогоднішніх умов (лекції, уроку), що базується на важливих моментах:

- усвідомлення педагогом свого особистого стилю спілкування з учнями;

- відновлення в комунікативній пам'яті попередніх особливостей спіл-ня з даною аудиторією;

- уточнення стилю спілкування в нових комун-х умовах д-ті.

Якщо ж педагог вперше зустрічається з даною ауд=ю, то реалізація даної стадії спіл-ня зумовлюється також покомунік-ю атмосферою, яка складається на основі початкової інформації про учнів і учнів про педагога.

Іншими словами, стадія буде визначатись як орієнтування в ситуації спілкування, що включає три аспекти: 1.-орієнтування в просторових умовах, в обставинах, що піддаються зоровому та кинетичному сприйманню; 2.- орієн-ня в часових умовах (наявність чи відсутність дефіциту часу); 3.- оріен-ня в соціальній ситуації, тобто в актуальних соціальних взаємовідносинах, між тими, хто спілкується.

Друга стадія - привернення до себе уваги об'єкта спілкування.

Третя стадія - “зондування душі” об'єкта. Цю стадію треба розглядати як своєрідний пошуковий етап, на якому відбувається коригування раніше придуманих прийомів спілкування. Ця стадія має своєрідний передстартовий характер, бо на ній педагог уточнює свої уявлення про ситуацію спілкування, про рівень готовності до нього аудиторії.

Четверта стадія - передача свої “бачень ” об'єкту за допомогою променевипускання. Це явище полягає у вмінні педагога використовувати міміку, мікроміміку, голос інтонаційну виразність мовлення, системи “пристосувань” з метою примусити об'єкт не тільки почути, але й побачити те, про що йде мова. У педагогічному спілкування цей етап буде розглядатися як етап вербального спілкування педагога із аудиторією.

П'ята стадія - зворотній зв'язок, який здійснюється в двох основних напрямках - змістовному і емоційному. Першочергова роль емоційного ефекту звор-го зв'язку, що сприймається через емоційний настрій аудиторії і виражається у її поведінці.

Проведення спілкування базується на певних вимогах до мовлення педагога, до його інтонаційної виразності. Із засобів інтонаційної виразності основними є темп мовлення, паузи, логічні наголоси.

Паузи у мовленні визначаються як тимчасові зупинки його звучання. Розподіляють мовленнєвий поток на складові частини і відіграють значну роль в організації сприймання-засвоєння. Мовлення педагога без пауз сприймається аудиторією приблизно так, як мовлення у швидкому темпі. Характерною особливістю такого мовлення є монотонність. Треба звернути увагу на те, що велика к-ть пауз уповільнює його темп, негативно впливає на еф-ть сприймання. Потрібне використання логічних і організаційних пауз. Логічні паузи дають можливість педагогу сформулювати наступну фрвзу, а учням осмислити те, що він сказав.

5. Спілкування, його особливості

Спілкування - процес встановлення між людьми контактів, що породжені потребою в сумісній діяльності та вкл. в себе обмін інформацією (комунікацію), виробітку єдиної стратегії взаємодії (фнтеракцію), сприйняття і розуміння один одним (емпатія).

До особливостей спілкування відносяться ті його характеристики , які сприяють розумінню змісту теми розмови (якість, точність, дохідливість, тямущість), впливають на емоційність сприймання цієї теми розмови (виразність, образність емоційність), допомагають впливати на вольову сферу співрозмовника (переконливість, впливовість), а також ті, що визначають оптимальну тривалість спілкування.

6. Характеристика комунікативної сторони спілкування

Комунікативна сторона спілкування тісно пов'язана з обміном інформацією, проте не може бути вичерпано розкрита з точки зору інформаційної теорії. Спілкування - це не тільки прийом та передання інформації, а й стосунки принаймі двох осіб, де кожна є активним суб'єктом взаємодії. Крім обміну інформацією, відбувається орієнтація на іншого, тобто аналізуються мотиви, цілі, установки об'єкта інформації (іншого суб'єта). В акті міжособистісної комунікації важливу роль відіграють значущість інформації, прагнення сприйняти її загальний зміст.

Ще одна особливість комунікаційного процесу полягає в тому, що завдяки знаковій системі партнери по спілкуванню впливають один на одного. При цьому ефективність комунікації залежить від міри цього впливу, тобто йдеться про зміну типу відносин, що склалися між комунікаторами.

7. Структура ділового спілкування(ДС)

ДС- вид професійної діяльності людей, у якій учасники виконують певні соц. ролі, реалізують запряг-ні цілі, а також способи здійснення контактів.

ДС має таку структуру:

Комунікативний - обмін думками , переживаннями, бажаннями. Цей обмін проходить з метою задоволення якихось потреб. Під час цього обміну виникають взаєморозуміння, коли люди відчувають, що їх не розуміють, а інколи навіть створюється враження, що люди захищ. від інформації, яку їм подають. Це відбувається тому, що комунікація - це вплив, а не кожна людина хоче якихось змін, бо вони порушують її розуміння себе своїх думок. Природно, що люди захищ-ся від певної інформації.

Перцептивна сторона у діловому спілкуванні -- це процес сприймання партнерами один одного і встановлення на цій основі взаєморозуміння. На шляху взаєморозуміння виділяють такі бар'єри:

Стереотипізація - соц-перцептивний механізм ідентифікації породжує появу шаблону у сприймані.

Ефект ореолу - перше враження про партнера у діловому спілкуванні часто приводить до ефекту першого враження, або до систем помилок соц сприймання.

Інтерактивна сторона - це дії партнера у певній ситуації спілкування. Взаємодія може організовуватись за 3 формами:

Коли кожний учасник виконує свою частину спільної роботи незалежно від інших.

Коли спільне завдання виконується послідовно кожним учасником

Коли має місце взаємодія кожного учасника зі всіма останніми.

8. Етапи професійного спілкування викладача в навчанні

Професійне спілкування викладача - це спілкування викладача з учнями на уроці і поза ним (в процесі навчання і виховання), яке має яке має визначенні педагогічні функції і направлене (якщо воно повноцінне та оптимальне) створення сприятливого психологічного клімату, а також на іншого роду психологічну оптимізацію навчальної діяльності і відносин між педагогом і учнями.

Існують такі етапи проф.. спіл-ня.

І етап. Проектування проф.. спіл-ня: композиційна побудова змісту спілк-ня., створення творчого самопочуття.

ІІ етап. Організація проф.. спілк-ня: само презентація, володіння професійно-педагогічної уваги, орієнтування в ситуації спілк-ня, встановлення й підтримування зворотного зв'язку в спілкуванні, встановлення професійно-педагогічного контакту.

ІІІ етап. Регулювання професійного спілкування: мовленнєве (вербальне) й не мовленнєве (невербальне) спілк-ня, соціальна перцепція, використання “пристосувань”.

10. Бар'єри взаєморозуміння. Труднощі в процесі спілкування у викладацькій діяльності.

В процесі передачі/прийому інформації відбувається її суттєва втрата, що викликана бар'єрами спілкування. До них відносяться, перш за все, бар'єри пов'язані з кодуванням/декодуванням інформації. При кодуванні думка - мова губиться 30%; з внутрішнього в зовнішнє мовлення 80% тієї інформації, що перекодована у внутрішню мову. В залежності від словарного запасу людини, що слухає, сприймається до 70%. Подальше гублення відбувається при перекладі в образи уяви і пам'яті.

В педагогічній діяльності в ході монологічного спілкування (лекція, урок), коли слухачі, як правило, не мають можливості уточнювати інфу, в пам'яті залишається всього 20% сприйнятого. Коли людина сприймає інформацію, що підкріплена наглядним матеріалом, вона запам'ятовує 50-70%. Якщо людина сама особисто виконує якусь вправу, то % запам'ятовування піднімається до 90.

11. Поняття про бар'єри взаєморозуміння. Причини їх виникнення та наслідки

В процесі передачі/прийому інформації відбувається її суттєва втрата, що викликана бар'єрами спілкування. До них відносяться, перш за все, бар'єри пов'язані з кодуванням/декодуванням інформації. При кодуванні думка - мова губиться 30%; з внутрішнього в зовнішньє мовлення 80% тієї інформації, що перекодована у внутрішню мову. В залежності від словарного запасу людини, що слухає, сприймається до 70%. Подальше загублення відбувається при перекладі в образи уяви і пам'яті.

В педагогічній діяльності в ході монологічного спілкування (лекція, урок), коли слухачі, як правило, не мають можливості уточнювати інфу, в пам'яті залишається всього 20% сприйнятого. Коли людина сприймає інформацію, що підкріплена наглядним матеріалом, вона запам'ятовує 50-70%. Якщо людина сама особисто виконує якусь вправу, то % запам'ятовування піднімається до 90.

12. Індивідуальні бар`єри взаєморозуміння

Різні вчені виділяють різні види бар'єрів взаєморозуміння. Є.В.Залюбовська дає наступне визначення: Комунікативний бар'єр-це абсолютне чи відносна перешкода ефективному спілкуванню,що суб'єктивно переживається чи реально існує в ситуаціях спілкування,причинами яких являються мотиваційно-операційні, індивідуально-психологічні, соціально-психологічні особливості осіб що спілкуються. Залюбовська виділяє також феномен ”індукційованого бар'єру ” тобто вторинних несвідомих проблем у спілкуванні,які виникають при взаємодії з людьми напруженими, скованими.

1) Б.Д.паригін ивділяєдва види бар'єрів: 1)внутрішні бар'єри особистості,пов'язані з такими утвореннями,як норми, цінності,а також з такими особистими якостями, як ригіднисть, конформність, слабка воля тощо

2)бар'єри,причина яких-не в особистості: нерозуміння з боку іншої людини, дефіцит інформації тощо.

Індивідуальний бар'єр взаєморозуміння; причини його виникнення.

Причиною виникнення бар'єрів є вплив зовнішніх факторів з боку об'єкта чи ситуації взаємодії. Спілкування може відбуватися на різних рівнях,”різними мовами” з причини різних культурно обумовлених норм спілкування, при взаємодії представників різних культур, націй, особливо коли мають місце стійкі стереотипи, установки, принципи або ж внаслідок великої різниці у віці, коли кожен співрозмовник є носієм культури, цінностей, ідеалів. Норм свого покоління. Можуть впливати й такі фактори як відсутність оберненого зв'язку в контакті, помилки в розумінні сенсу, неприйняття до уваги підтексту тощо.

13. Груповий бар'єр взаєморозуміння; причини його виникнення

Спілкування може відбуватися на різних рівнях,”різними мовами” з причини різних культурно обумовлених норм спілкування, при взаємодії представників різних культур, націй, особливо коли мають місце стійкі стереотипи, установки, принципи або ж внаслідок великої різниці у віці, коли кожен співрозмовник є носієм культури, цінностей, ідеалів. Норм свого покоління.Можуть впливати й такі фактори як відсутність оберненого зв'язку в контакті, помилки в розумінні сенсу, неприйняття до уваги підтексту тощо.Порушення групового спілкування - це різностороннє ускладнення спілкування, відносин та взаєморозуміння, психологічна сторона якого обумовлена такими особистими якостями як єгоїзм кожного з тих , хто спілкується, підозрілість, авторитарність, нещирість,заздрість тощо.

14. Бар'єри взаєморозуміння у навчанні

Причиною виникнення бар'єрів у навчанні може стати не сприйняття учнями викладача, одне-одного тощо. Порушення відносин з викладачем або між учнями можуть бути викликані підозрілістю, маніпулятивністю, заздрістю, ревнощами тощо. Це призводить до порушень у області міжособистісних контактів, при цьому у деякій мірі”страждає” спілкування з іншими людьми, підвищується незручність,неадекватність, роздратованість, які можуть призвести до невротичних змін особистості.

15. Комунікативна “атака”. Її значення та застосування в навчальній діяльності

“Комунікативна атака” є одним з комунікативних завдань яке передбачає завоювання ініціативи у спілкуванні цілісну комунікативну перевагу, що забезпечують у подальшому управління спілкуванням з аудиторією. Цей етап спілкування можна назвати комунікативним вмінням викладача, яке в свою чергу , виступає методом установлення професійно-педагогічного контакту в спілкуванні. ”Комунікативна атака” має велике значення у навчанні оскільки педагог з самого початку спілкування з аудиторією повинен привернути до себе її увагу. А “комунікативна атака” є одним з шляхів вирішення цього питання.

16. Комунікативна “атака” як метод активізації уваги у навчальному процесі

”Комунікативна атака” має велике значення у навчанні оскільки педагог з самого початку спілкування з аудиторією повинен привернути до себе її увагу. А “комунікативна атака” є одним з шляхів вирішення цього питання. Факторами які забезпечують ініціативу педагога в спілкуванні є:чіткість організації початкового контакту з класом,

оперативність у переході від організаційних процедур до ділового спілкування,

введення особистісних аспектів у спілкування учнями,

організація цілісного контакту з усім класом. введення на початковому етапі взаємодії завдань і питань, які можуть мобілізувати аудиторію,

формулювання яскравих, приваблюючих цілей діяльності і показ шляхів їх досягнення.

З іншого боку , активізувати аудиторію можна дещо іншим видом застосування “комунікативної атаки”, де будуть застосовуватись короткий виклад якогось цікавого факту, історії, зіставлення різних точок зору з одного і того ж питання, що пропонується в роботах з ораторського мистецтва.

Комунікативна “атака” у діловому спілкуванні.

У діловому спілкуванні “комунікативна атака” є одним з комунікативних завдань яке передбачає завоювання ініціативи у спілкуванній цілісну комунікативну перевагу, що забезпечують у подальшому управління спілкуванням з аудиторією. Проведення у діловому спілкуванні “комунікативної атаки” базується на певних вимогах до мовлення осіб що спілкуються,і перш за все до його інтонаційної виразності. Із засобів інтонаційної виразності мовлення, які є найхарактернішими для “комунікативної атаки” найбільше виділяють темп мовлення,паузи, логічні наголоси. У діловому спілкуванні “комунікативна атака ” проводиться в кілька етапів. Спочатку йде стадія орієнтування в ситуації спілкування, потім- привернення до себе уваги об'єкта спілкування. Наступна стадія-“зондування душі об'єкта спілкування”, потім -“променевипускання”, тобто передача своїх “бачень” об'єкту спілкування за допомогою міміки, мікроміміки, голосу тощо. І остання стадія-зворотній зв'язок який має відбуватись як емоційно , так і змістовно.

17. Комунікативна “атака” у викладацькій діяльності

Якщо педагог вперше зустрічається з аудиторією, він повинен мати початкову інформацію про учнів. Потім починається спілкування з аудиторією. Педагог з самого початку спілкування з аудиторією повинен привернути до себе її увагу. А “комунікативна атака” є одним з шляхів вирішення цього питання. ”Комунікативна атака” передбачає проведення своєрідного натиску педагога на аудиторію з моменту його появи, що зумовлюється необхідністю встановлення професійно-педагогічного контакту в спілкуванні. Цей натиск виражається в спрямованості погляду педагога, мускульній змобілізованості, інтонаційній виразності мовлення.

18. Основні комунікативні вміння викладача

Комунікативні вміння викладача - це готовність педагога до професійної комунікативної діяльності. До комунікативних вмінь педагога належить: мовленнєве або вербальне спілкування, невербальне спілкування , орієнтування в ситуації , соціальна перцепція, створення творчого самопочуття, володіння професійно-педагогічною увагою. Педагог має вміти встановлювати професійно-педагогічний контакт, проводити само презентацію тощо. Мовленнєве спілкування-це передача інформації за допомогою слів, звуків; невербальне спілкування - це передача інформації без слів, за допомогою міміки, жестів,рухів тощо. Орієнтування в ситуації передбачає розуміння і врахування актуальних соціальних взаємовідносин між тими що спілкуються. Соціальна перцепція - це розуміння людини людиною.

19. Поняття “комунікативні вміння”. Процес їх формування

Комунікативні вміння - це готовність до професійної комунікативної діяльності .о комунікативних вмінь належать: мовленнєве або вербальне спілкування, невербальне спілкування , орієнтування в ситуації , соціальна перцепція, створення творчого самопочуття, володіння професійно-педагогічною увагою, емпатія. Мовленнєве спілкування-це передача інформації за допомогою слів, звуків; невербальне спілкування - це передача інформації без слів, за допомогою міміки, жестів,рухів тощо. Орієнтування в ситуації передбачає розуміння і врахування актуальних соціальних взаємовідносин між тими що спілкуються. Соціальна перцепція - це розуміння людини людиною. Емпатія - здібність людини стати на місце іншої і відчути її стан як свій власний. Емпатія формується ще в дитинстві. Інші вміння можуть формуватись протягом всього життя, при цьому не обов'язково займатись педагогічною діяльністю. Комунікативні вміння допомагають забезпечити успішність спілкування, є індивідуально-психологічними властивостями особистості.

20. Загальна характеристика засобів спілкування

Засоби спілкування - це прийоми за допомогою яких відбувається обмін інформацією. Є два види спілкування-мовленнєве і не мовленнєве. Мовленнєве або вербальне спілкування є основним засобом людського спілкування. Окрім мовлення у спілкуванні використовуються і не мовленнєві або невербальні засоби спілкування. Це паузи, жести, міміка, рухи очей, сміх, темп мовлення тощо.

Особливості використання різних засобів спілкування у професійній діяльності викладача

Основним засобом людського спілкування є мовлення. Мовленнєва діяльність педагога повинна обов'язково реалізувати три функції:

Комунікативна функція-встановлення зв'язку з іншими людьми;

Інформативна функція - передача інформації іншим людям;

Регулятивна-проведення впливу на інших людей.

Крім мовлення у процесі спілкування викладач повинен використовувати систему невербальних(несловесних) засобів спілкування. У цій системі виділяють такі групи:

Оптико-кінетичні засоби(рухи, жести, міміка)

Паралінгвістичні засоби(сила, діапазон, тембр, тональність голосу)

Екстралінгвістичні засоби(сміх, паузи, покашлювання)

Проксемічні засоби(простір і час процесу комунікації)

22. Мовлення як основний засіб спілкування. Його характеристики

Мовленнєве спілкування -- засіб, у якому як знакову систему використовують мовлення (систему фонетичних знаків, що містить два принципи: лексичний та синтаксичний).

У психології в комунікативному акті нерідко виокремлюють орієнтувальну та виконавчу частини. Перша включає в себе аналіз ситуації взаємодії, формування плану дії, тобто стратегії спілкування, необхідної для досягнення мети. Важливим моментом орієнтації є також оцінювання можливих наслідків певних дій і передбачення нейтралізації негативних результатів. Виконавча частина найчастіше реалізується з урахуванням правил регуляції спільних дій: мовленнєвого етикет}-, самоподання, зворотного зв'язку. Під останнім розуміють реакцію суб'єкта на те, що він почув, бо інформацію про це він

надсилає у зворотному напрямі. Ця реакція свідчить, чи зрозумів об'єкт отримані сигнали, чи довіряє повідомленню і як емоційно ставиться до партнера та конкретного змісту повідомлення.

Щоб комунікативний акт був успішним, на етапі орієнтації треба звернути увагу на код і контекст. Це сприймання та розуміння ситуації контакту і добір стратегії спілкування. У цьому разі увага концентрується на адресаті (співбесідникові), а не на собі. На етапі виконання контролюються вже власні дії, конструюються повідомлення і підтримується контакт.

Культура мовленнєвого спілкування містить дві складові: культуру говоріння та культуру слухання. Про одну людину кажуть, що вона говорить, як співає, про іншу -- що вона вміє не лише слухати, а й чути.

23. Загальна характеристика невербальних засобів спілкування

Серед невербальних засобів спілкування першою слід назвати оптико-кінетичну систему, що складається з жестів, міміки і пантоміміки, рухів тіла (кінесики). Далі виокремлюють паралінгвістичну та екстралінгвістичну системи. Паралінгвістична система -- це вокалізації, тобто якості голосу, його діапазон, тональність. Екстралінгвістична система -- це темп, паузи, різні вкраплення в мову (плач, сміх, кашель тощо). Традиційно вважалось, що ці види засобів є навколо мовними прийомами, які доповнюють семантичне значущу інформацію. Зауважимо, що різні спеціалісти в термін "паралінгвістична та екстралінгвістична комунікація" вкладають різний зміст.

Серед невербальних засобів особливою є система організації простору і часу спілкування -- проксеміка. Ідеться про розміщення учасників зустрічі та доцільні, прийняті в різних ситуаціях і культурах часові характеристики різних форм спілкування, зокрема монологу та діалогу.

Нарешті, специфічною знаковою системою в невербальній комунікації є контакт очей, який є основним засобом візуального спілкування.

Невербальна комунікація нерідко слугує як для підсилення, так і для ослаблення семантичною значення слів. (Можна сказати: "Я прошу тебе йти у своїх справах" так, що голос і благальний вираз очей говоритимуть протилежне.) Ці дані перебувають у руслі так званого лінгвоцентризму, що передбачає вивчення будь-яких видів комуні­кації на зразок людського мовлення.

24. Помилки та бар'єри слухання і їх вплив на ефективність спілкування

Комунікативний бар'єр-це абсолютне чи відносна перешкода ефективному спілкуванню,що суб'єктивно переживається чи реально існує в ситуаціях спілкування,причинами яких являються мотиваційно-операційні, індивідуально-психологічні, соціально-психологічні особливості осіб що спілкуються. Бар'єри слухання виникають коли людина, що слухає , думає про щось інше, або їй нецікаво. Слуховий бар'єр виникає також якщо в аудиторії шумно, або якщо там перебувають зайві люди чи предмети , що відволікають увагу слухачів. Помилки слухання можуть виникати , коли слухач намагається слухати одразу двох чи більше розповідачів. При цьому увага розсіюється, зменшується запам'ятовуваність.

25. Причини виникнення бар'єрів слухання та можливості їх запобігання

Бар'єри слухання виникають коли людина, що слухає , думає про щось інше, або їй нецікаво. Слуховий бар'єр виникає також якщо в аудиторії шумно, або якщо там перебувають зайві люди чи предмети , що відволікають увагу слухачів. Помилки слухання можуть виникати , коли слухач намагається слухати одразу двох чи більше розповідачів. При цьому увага розсіюється, зменшується запам'ятовуваність. Зафіксовано навіть феномен "перцептивне перекручування". Виявилося, що люди здатні змінювати або ж узагалі не сприймати інформацію, яка їм видається небезпечною, тривожить, викликає почуття невпевненості, не відповідає уявленню про себе чи про картину світу, яка для них е надійною. Якщо людина не хоче, то може не чути критику на свою адресу, або не запам'ятати чиєсь прохання, виконати яке важко.

Запобігти виникненню бар'єрів слухання можна, вживаючи наступні заходи:в аудиторії має бути встановлена тиша, зайві люди мають бути видалені з аудиторії. Доповідач повинен говорити голосно, зрозуміло, правильно робити паузи і навіть перерви для відпочинку слухачів. Також треба усунути всі зайві предмети які могли б відволікати слухачів.

26. Вербаліка та невербаліка у спілкуванні керівника

Професія керівника вимагає від людини певних вмінь. Одним з таких вмінь спілкування керівника з колегами та підлеглими. Основним засобом спілкування є мовлення. Мовленнєва діяльність керівника повинна обов'язково реалізувати три функції:

Комунікативна функція-встановлення зв'язку з іншими людьми;

Інформативна функція - передача інформації іншим людям;

Регулятивна-проведення впливу на інших людей.

Крім мовлення у процесі спілкування викладач повинен використовувати систему невербальних(несловесних) засобів спілкування. У цій системі виділяють такі групи:

Оптико-кінетичні засоби(рухи, жести, міміка)

Паралінгвістичні засоби(сила, діапазон, тембр, тональність голосу)

Екстралінгвістичні засоби(сміх, паузи, покашлювання)

Проксемічні засоби(простір і час процесу комунікації)

До просторових умов спілкування відносять:

Розміри та форму кімнати, де проходить спілкування;

Відстань між керівником та підлеглими;

Положення в кімнаті тих хто спілкується

Серед часових умов спілкування найголовнішу роль для керівника грає час проведення спілкування оскільки на успіх цього процесу впливає те, коли-на початку чи в кінці робочого дня проводиться спілкування і скільки воно триває.

27. Значення вербаліки та невербаліки у викладацькій діяльності

Основним засобом людського спілкування є мовлення. Мовленнєва діяльність педагога повинна обов'язково реалізувати три функції:

Комунікативна функція-встановлення зв'язку з іншими людьми;

Інформативна функція - передача інформації іншим людям;

Регулятивна-проведення впливу на інших людей.

Крім мовлення у процесі спілкування викладач повинен використовувати систему невербальних(несловесних) засобів спілкування. У цій системі виділяють такі групи:

Оптико-кінетичні засоби(рухи, жести, міміка)

Паралінгвістичні засоби(сила, діапазон, тембр, тональність голосу)

Екстралінгвістичні засоби(сміх, паузи, покашлювання)

Проксемічні засоби(простір і час процесу комунікації)

Ці засоби є важливими для діяльності викладача, оскільки саме за допомогою їх викладач може заволодіти увагою аудиторії, вплинути на проходження процесу спілкування.

28. Складові взаємодії у спілкуванні

В будь-якому виді спілкування можна виділити три компоненти:

1. комунікативний компонент, що означає зв'язок з іншими людьми та передача інформації;

2. перцептивний компонент, тобто сприймання та розуміння людини людиною;

3. інтерактивний компонент, тобто взаємодія людей у процесі спілкування

29. Позиції суб'єктів у спілкуванні

Людина відчуває потребу в спілкуванні, в неї виникає настанова на зовнішню комунікацію, ця настанова посилюється коли є реальний партнер.

У спілкуванні людина може займати позицію, яка називається “прибудова зверху”, психологи називають цю прибудову “позиція батька”. Вона характеризується такими ознаками:

суб'єкт спілкування незалежний, нікому не підлеглий,

суб'єкт бере на себе відповідальність,

суб'єкт може бути самовпевненим, агресивним

Друга позиція-це позиція «прибудова знизу»,психологи називають її «позиція дитини у спілкуванні».Її ознаки:

суб'єкт спілкування залежить від інших,

суб'єкт не бере на себе відповідальність,веде себе як підлеглий, невпевнений у собі.

Остання позиція - «прибудова поруч»(позиція дорослого):

людина враховує ситуацію,

людина розуміє інтереси інших,

суб'єкт розподіляє відповідальність між собою та іншими,є коректним, стриманим.

30. Характеристика стилів спілкування

Стиль педагогічного спілкування як складне утворення, що відображає стійкі характеристики способів й прийомів професійного спілкування, залежних, з одного боку, від особистісних детермінант педагога, з другого - від параметрів ситуації взаємодії з вихованцями. Класифікації стилів педагогічного спілкування за Бодальовим: автократичний, ліберальний, демократичний, за Братченком: діалогічний, альтероцентриський, конформний, індиферентний, маніпулятивний, авторитарний, за Кан-Каликом: спілкування на основі захопленості спільною творчою діяльністю, спілкування на основі дружнього ставлення, спілкування - дистанція, спілкування - залякування, спілкування - загравання, за Кан-Каликом та Ковальвим: діалогічний, довірливий, рефлексивний, альтруїстський, маніпулятивний, псевдо діалогічний, конформний, монологічний, за Масловою: демократичний, авторитарний, за Шеїним: довірливо - діалогічний, альтруїстський. Комфортний, пасивно-індиферентний, рефлексивно-маніпулятивний, авторитарно-монологічний, конфліктний.

33. Маніпуляції. Їх місце та роль у спілкуванні

Маніпуляція-це таке спілкування, яке орієнтується на досягнення таких результатів, коли суб'єкт може пристроїтись до партнера “зверху” і мати можливість постійно знущатися над ним. Суб'єкт дуже близький до примітивного учасника діалогу за своїми підходами до інших, а за виконавчими можливостями наближається до конвенціонального рівня.

У цілому характеристика суб`єкта:

- для нього партнер - суперник у грі яку потрібно виграти. Якщо виграє на користь (матеріалістична, життєва чи психологічна) психологічна користь полягає у тому, щоб надійно пристроїтись до партнера.

34. Типи маніпулятивної поведінки у навчанні та заходи її обмеження

Якщо мається на увазі життєва чи матеріальна вигода, маніпулятор улесливо розмовляє з партнером до кінця діалогу, всіляко ухиляючись від конфронтації. Якщо з ним не хочуть спілкуватись, маніпулятор закінчує спілкування, але демонструє те, що він розуміє співрозмовника. Він має надію що наступного разу співрозмовник йому поступиться. Якщо ж мається на увазі психологічна вигода, то використовуються засоби які дають можливість, приспати пильність партнера, але як тільки партнер розслабився, йому наноситься підготовлений удар. Якщо партнер закритий і має стандартну маску, то маніпулятор робить ряд випадків, щоб пізнати дійсне обличчя співрозмовника. Він пускає «пробні шари». То якась улеслива фраза, то усмішка близька до насмішки, то жалібний тон у розрахунку на людську участь партнера, появляються всі реакції співрозмовника.

Тактика, яка не принесла успіху - відкривається, йде перехід до тактики, яка принесе цей успіх.

Розумний студент, що здатний відчути напір партнера тримається і не дає виду, а у глибині душі насміхається над ним.

«проти маніпулятивний захист» вимагає зрілості і витримки. Є багато чесних і розумних людей, які не здатні справитися з маніпулятором, не потрібно самому ставати маніпулятором, треба виходити з цієї гри. У практиці професійного спілкування на сьогоднішньому етапі нажаль широкого використання набув індивідуальний стиль, який передбачає маніпулювання людьми. Поняття “маніпулювання людьми” має негативне значення.

Виділяють чотири маніпулятивні системи:

1. Активний маніпулятор. Основне завдання людини є панування над іншими людьми. Він намагається керувати іншими людьми, чого б це йому не коштувало. А.М. ніколи не розкриває іншим своїх слабких сторін і завжди грає роль людини, яка повна сил та енергії. Використовує своє соціальне положення для панування над іншими людьми.

2.Пасивний ман-тор. Сутність свого професійного сп-ня він вбачає в тому, щоб не викликати роздратування у інш людей.. Він грає безпорадного, дурного. У проф сп-ні він завжди виграє своєю пасивністю.

3.Маніпулятор, який весь час змагається. Він своє життя бачить, як ланцюжок, в якому переплетені його виграші та програші. Собі він відводить роль бійця у проф сп-ні, і для нього життя - це постійна битва, а люди, з якими він зустрічається у проф сп-ні - це суперники, або навіть, вороги. Такий ман-ор є сумішшю активного та пасивного ман-рів.

4.Байдужий ман-ор. Він грає у проф сп-ні байдужість до всього, що відбувається. Його девіз: “Мені на все начхати”.

Маніпулятивні системи дають 8 видів маніпуляторів:

1.Диктатор. Він завжди перебільшує свої сили, найчастіше наказує людям і звертається до цитат, які висловили авторитети. Робить все можливе, щоб керувати партнерами, перетворюючи їх у “жертви”. Різновиди диктатора: начальник, бос, мати.

2. Ганчірка. Пряма протилежність диктатору. Прийоми у сп-ні: все забувати, нічого не чути, пасивно мовчати. Різновиди: хамелеон, нерозумний (глупий).

3.Калькулятор. Він пербільшує необхідність всіх і завжди контролює. У проф сп-ні часто бреше, намагається з одного боку перехитрити, а з др - перевірити інших людей. Різновиди: шантажист, гравець, спеціаліст в галузі реклами.

4.Прилипала. Завжди перебільшує свою залежність від інших людей і намагається бути предметом піклування інш людей. Таким чином він нав'язує людям необхідність виконувати свою роботу. Різновиди: безпорадний, дитина.

5.Хуліган. Завжди перебільшує свою агресивність, керує людьми за допомогою погроз. Різновиди: гангстер,старуха, яка бормоче.

6.Прекрасний прибуток. Перебільшує свої турботи, увагу та любов до інш людей, чим дуже шкодить інш людям. (угоджаючий всім, мораліст).

7.Суддя. Вважає, що має право всіх критикувати,нікому не вірить, не прощає, у нього завжди є звинувачення на адресу кожного. (збирач доказів, месник, людина, яка все знає).

8.Захисник. Пряма протилежність судді. Постійно підкреслює свою терпимість до інш людей, а т-ж підкреслює, що він підтримає іншу людину, не дивлячись на її помилки. Не дає можливість інш людині самостійно вирішувати свої проблеми. Водночас сам не займається своєю роботою, а живе проблемами інш людей. Таким чином він не дає можливості іншим бути самостійними. (помічник, квочка, святий мученик).

36. Асертивна поведінка та її роль у спілкуванні

Асертивний - лат “ассеро”-“визнаю” - звідси асертивне судження, це таке, в якому лише констатується факт. Поняття ас-ї поведінки притаманне амер-й корпоративній культурі, наглядніше проявляється в принципах соц-псих навчання, тренінгів, а саме:

- об”єктивізація суб”єктивних почуттів (як я виглядаю перед іншими, чи не утискую я когось своїми діями, чи насправді мої неприємності є найбільшими і таке інше)

- рівність і взаємозалежність (я залежу від інших, але і інші залежать від мене в рівній мірі і повинні зі мною рахуватись). Отже, не наступаючи на інтереси інших не дати ущемити свої інтереси, причому уникнути конфлікту.

В процесі ділового вербального і невербального спілкування рекомендується :

1. Недовго ображатись на партнера після суперечки

2. не давати хабарів, не робити послуг начальству

3. не навантажувати когось своїми особистими проблемами, а пробувати вирішувати їх самому

4. не проникати в інтимні зони спілкування (30 см) малознайомих і незнай людей.

5. Не кидати без причини неверб виклики.

37. Асертивна поведінка студента в навчанні

Асертивний - лат “ассеро”-“визнаю” - звідси асертивне судження, це таке, в якому лише констатується факт. Поняття ас-ї поведінки притаманне амер-й корпоративній культурі, нагляд ніше проявляється в принципах соц-псих навчання, тренінгів, а саме:

- об'єктивізація суб'єктивних почуттів (як я виглядаю перед іншими, чи не утискую я когось своїми діями, чи насправді мої неприємності є найбільшими і таке інше)

- рівність і взаємозалежність (я залежу від інших, але і інші залежать від мене в рівній мірі і повинні зі мною рахуватись). Отже, не наступаючи на інтереси інших не дати ущемити свої інтереси, причому уникнути конфлікту.

В процесі ділового вербального і невербального спілкування рекомендується :

1. Hедовго ображатись на партнера після суперечки

2. не давати хабарів, не робити послуг начальству

3. не навантажувати когось своїми особистими проблемами, а пробувати вирішувати їх самому

4. не проникати в інтимні зони спілкування (30 см) малознайомих і незнай людей.

5. Не кидати без причини неверб виклики.

42. Характеристика стилів поведінки викладача у конфліктних ситуаціях

Конфлікт - це непорозуміння або суперечка між суб`єктами спілкування. Сигналами конфлікту є криза, напруженість, непорозуміння, інциденти, дискомфорт. Існує кілька шляхів усунення конфлікту вибір яких залежить від типу людини. Перший тип “паровий каток”/”шерманівський танк”. Ці люди грубі, безцеремонні, і якщо предмет конфлікту недуже важливий , то краще відхилитися від нього , поступитися. Якщо ж вибирається інший підхід то починати краще з того, щоб дати покій людині і “зпустити пар”, потім треба спокійно виказати свою точку зору намагаючись не ставити під сумнів його правоту. Ярість людини подавляється власним спокоєм; це допоможе йому подолати йому свою агресивність, і обидві сторони зможуть прийти до спільного рішення.

Тип “прихований агресор ”снайпер” . Ця людина намагається чинити неприємності приховано, за допомогою закулісних махінацій. Якщо відхилитись від конфлікту неможливо, потрібно виявити конкретний факт вчинення зла та його приховані причини, потрібно довести цій людині, що ви розкрили її наміри. Коли людина визнає свою провину, можна виявити істинні причини складності людини і враховуючи їх знайти вирішення проблеми.

Тип “розгнівана дитина ”людина-вибух”. Ці люди не є злими за своєю природою, вони вибухають як дитина у якої поганий настрій. Основний принцип, якого треба притримуватись для усунення конфлікту з цією людиною, заклечається в тому, щоб дати людині викричатися, дати вихід його емоціям, запевнити людину, що ви її слухаєте. Коли людина позбавиться своїх емоцій, вона знову буде здаватись спокійною та розсудливою.

Тип “жалібщик”. Ця людина постійно звинувачує у всьому інших. Якщо така людина звертається до когось зі своїми жалобами, то найкраще у всьому піддакувати їй.

Тип “надмірно покладистий”. Такі люди здаються приємними в усіх відносинах, тому, що вони завжди уступають щоб сподобатись іншим людям. Але іноді вони створюють проблеми: на нього покладаються, а потім виявляється, що його слова розходяться зі справою. Щоб вирішити конфлікт з такою людиною, її треба запевнити, що треба говорити правду і що відношення до нього визначається не тим, що він з усім погоджується, а тим наскільки він є правдивим.

43. Стилі поведінки викладача та їх доцільність

Конфлікт - це непорозуміння або суперечка між суб`єктами`спілкування. Сигналами конфлікту є криза, напруженість, непорозуміння, інциденти, дискомфорт. Існує кілька шляхів усунення конфлікту вибір яких залежить від типу людини. Перший тип “паровий каток ”шерманівський танк”. Ці люди грубі, безцеремонні, і якщо предмет конфлікту недуже важливий , то краще відхилитися від нього , поступитися. Якщо ж вибирається інший підхід то починати краще з того, щоб дати покій людині і “зпустити пар”, потім треба спокійно виказати свою точку зору намагаючись не ставити під сумнів його правоту. Ярість людини подавляється власним спокоєм; це допоможе йому подолати йому свою агресивність, і обидві сторони зможуть прийти до спільного рішення.

Тип “прихований агресор ”снайпер”. Ця людина намагається чинити неприємності приховано, за допомогою закулісних махінацій. Якщо відхилитись від конфлікту неможливо, потрібно виявити конкретний факт вчинення зла та його приховані причини, потрібно довести цій людині, що ви розкрили її наміри. Коли людина визнає свою провину, можна виявити істинні причини складності людини і враховуючи їх знайти вирішення проблеми.

Тип “розгнівана дитина. ”людина-вибух”. Ці люди не є злими за своєю природою, вони вибухають як дитина у якої поганий настрій. Основний принцип, якого треба притримуватись для усунення конфлікту з цією людиною, заключається в тому, щоб дати людині викричатися, дати вихід його емоціям, запевнити людину, що ви її слухаєте. Коли людина позбавиться своїх емоцій, вона знову буде здаватись спокійною та розсудливою.

Тип “жалібщик”. Ця людина постійно звинувачує у всьому інших. Якщо така людина звертається до когось зі своїми жалобами, то найкраще у всьому піддакувати їй.

Тип “надмірно покладистий”. Такі люди здаються приємними в усіх відносинах, тому, що вони завжди уступають щоб сподобатись іншим людям. Але іноді вони створюють проблеми: на нього покладаються, а потім виявляється, що його слова розходяться зі справою. Щоб вирішити конфлікт з такою людиною, її треба запевнити, що треба говорити правду і що відношення до нього визначається не тим, що він з усім погоджується, а тим наскільки він є правдивим.

44. Конфлікти у навчанні. Причини та заходи їх подолання

Конфлікт з психологічної точки зору означає зіткнення протилежно спрямованих потреб, мотивів, інтересів, думок, почуттів, актів поведінки. Причини конф полягають у протиріччях, які мають місце між об'єктами спіл-ня, що породжує гнів, приниження , ненависть. Для того, щоб відбувся конфлікт, необхідно також пусковий механізм, яким є інцендент, який провокує конф-ну взаємодію.

До конфліктної ситуації входять:

об'єкт - який сприймається як суперечка про щось зовнішнє;

предмет - особистісне сприймання ситуації і дій опонента

суб'єкти конфлікту

У діловому спілкування причиною конфлікту можуть бути:

1. Обмеженість ресурсів, особливо фін-х, і боротьба за їх розподіл;

2. Взаємозв'язок завдань, які вирішуються різними групами

3. Різниця в уявленнях про цінності, яка є у свідомості людей;

4. Різниця в групових і особистісних цілях

5. В манерах поведінки і життєвому досвіді людей

До технологій управління пед конфліктами відносяться:

1. пристосування педагога

2. уникнення

3. відступ

4. компроміс

5. співробітництво

6. домінування

Основні показники позитивного вирішення конфлікту:

ліквідація об”єктивних і суб”єктивних причин конфлікту

гармонізація спілкування педагогів і учнів на основі зближення їх позицій підвищення єфєктивності предметної взаємодії між педагогом і учнями

45. Конфлікти у навчанні. Причини та заходи їх подолання

Конфлікт з психологічної точки зору означає зіткнення протилежно спрямованих потреб, мотивів, інтересів, думок, почуттів, актів поведінки. Причини конф полягають у протиріччях, які мають місце між об'єктами спіл-ня, що породжує гнів, приниження , ненависть. Для того, щоб відбувся конфлікт, необхідно також пусковий механізм, яким є інцендент, який провокує конф-ну взаємодію.

До конфліктної ситуації входять:

об'єкт - який сприймається як суперечка про щось зовнішнє;

предмет - особистісне сприймання ситуації і дій опонента

суб'єкти конфлікту

У діловому спілкування причиною конфлікту можуть бути:

1. Обмеженість ресурсів, особливо фін-х, і боротьба за їх розподіл;

2. Взаємозв'язок завдань, які вирішуються різними групами

3. Різниця в уявленнях про цінності, яка є у свідомості людей;

4. Різниця в групових і особистісних цілях

5. В манерах поведінки і життєвому досвіді людей

До технологій управління пед конфліктами відносяться:

1. пристосування педагога

2. уникнення

3. відступ

4. компроміс

5. співробітництво

6. домінування

Основні показники позитивного вирішення конфлікту:

ліквідація об'єктивних і суб'єктивних причин конфлікту

гармонізація спілкування педагогів і учнів на основі зближення їх позицій

підвищення ефективності предметної взаємодії між педагогом і учнями

46. Психологічні властивості особистості студента і ймовірність конфліктної поведінки

Через психічні процеси формуються властивості особистості.

Утворені властивості, у свою чергу, впливають на перебіг процесів.

Так, у процесі відчуття формуються конкретні сенсорні властивості й цілісна сенсорна організація особистості, яка визначає в подальшому кількісно-якісну характеристику відчуттів.

У процесі розв'язання теоретичних і практичних завдань формується вольова організація особистості, визначаючи, як ухвалюються рішення і як вони реалізуються в житті.

Утворена скерованість особистості веде до вибіркового сприйняття та емоційних реакцій, пов'язаних із ним.

Ось чому людина бачить у дійсності те, що хоче бачити залежно від потреб, інтересів і установок.

Хоча відображення - об'єктивний процес, воно ускладнене суб'єктивними властивостями особистості.

На основі психічних процесів утворюються психічні властивості, певна їх система, яка регулює перебіг психічних процесів.

Психічні властивості особистості - це стійкі утвореня, які забезпечують певний кількісно-якісний рівень психічної діяльності й поведінки, типовий для індивіда

47. Емоції, їх роль у педагогічному спілкуванні під час виникнення конфліктів

Часто слова “почуття” та “емоції” вживаються як синоніми, в більш вузькому значенні емоція - це безпосереднє тимчасове переживання якогось більш постійного почуття. В точному перекладі слово “емоція” - це душевне хвилювання.

В одних випадках емоції відрізняються дієвістю, вони спонукають до вчинків, висловлювань, збільшують напруження сил і називаються сценічними. Коли людина, наприклад, ладна “гору зрушити”. В інших випадках емоції, які називаються астенічними, характеризуються пасивністю або спогляданням, переживання почуттів розслаблює людину. Від страху в неї можуть “підкоситися ноги”. Іноді, переживаючи сильне почуття, людина замикається. Сором може перетворитися на докори сумління.

Переживання почуттів у формі емоцій, афектів, настроїв, стресових станів супроводжують більш чи менш помітні зовнішні прояви : виразні рухи обличчя (міміка), жестикуляція, пози, інтонація, розширення чи звуження зіниць. Ці виразні рухи в одних випадках відбуваються несвідомо, а в інших - під контролем свідомості.

Поведінка в стресовій ситуації багато в чому залежить від особистісних особливостей людини:

Від уміння швидко оцінювати ситуацію;

Від навичок миттєвої орієнтації за несподіваних обставин;

Від вольової зібраності, рішучості, доцільності дій і розвитку витримки;

Від наявного досвіду поведінки в аналогічних ситуаціях.

48. Методи контролю емоцій під час педагогічного конфлікту

Вирішальним кроком для виходу з будь якого конфлікту і встановлення нормальних взаємовідносин являється звільнення від негативних емоцій обох учасників конфлікту. Іноді люди заставляють себе стриматись хоча б для того щоб вислухати пораду опонента. Але людині потрібно звільнитися від власного гніву, а тому потрібно навчити себе звільнюватись від негативних емоцій контролюючи себе.

Одним із способів позбавитись від негативних емоцій - це позбавитись від них внутрішньо за допомогою візуалізації або ритуалу звільнення. Цей підхід є особливо ефективним, якщо ви не можете дозволити собі вилити свою роздратованість (наприклад на керівника) або, якщо ви вважаєте, що гнів тільки погіршить і без того напружену ситуацію. Є декілька способів контролю та позбавлення від негативних емоцій.

Позбавлення за допомогою “заземлення”. У цьому варіанті треба уявити негативні емоції які входять у вас як пучок негативної енергії від людини чи енергії, що утворюється у конфліктній ситуації. Потім треба уявити, що ця енергія входить у вас і спокійно виходить у землю.

Позбавлення за допомогою “проекціювання” і знищення емоцій. Цей варіант полягає в тому щоб повністю розслабитись, а потім уявити собі, що ви випромінюєте емоції якими ви охоплені і проекціюєте їх на певний екран. Потім треба уявити, що ви берете променеву гармату і стріляєте в екран, це дає вихід спонуканню до насильницьких дій і з кожним попаданням роздратованість стає слабкішою і зникає.

Очищення енергетичної оболонки з метою зняття негативних емоцій. З цією цілю треба встати або рівно сісти і потерти руками над головою уявляючи собі що цими рухами ви очищуєте свою ауру. При цьому треба примусити себе відчути, що цим ви видаляєте з себе негативні емоції, а потім треба стряхнути їх з себе.