Комунікативні вміння у викладацькій діяльності

Існує ще спосіб звільнення від негативних емоцій за рахунок зменшення значимості цієї людини яка визиває ці емоції.

49. Роль та поведінка керівника у конфліктній ситуації

1. Найскладнішим для керівника є мистецтво розв'язання конфліктів в ролі арбітра.

2. Особистісні психологічний - керівник “стає” по черзі то однією, то іншою стороною.

На першому, соціальному, рівні використовують організаційні способи: зміна структури колективу, впорядкування системи стимулювання праці, поліпшення умов праці тощо. Соціальний рівень розв'язання конфліктів обмежений можливостями колективу і керівництва і не завжди вимагає психологічного впливу керівника.

Другий рівень - міжособистісний, який уже вимагає від керівника вникнути в психологічну сутність суперечностей між конфліктуючими сторонами, не віддаючи перевагу тій чи іншій стороні. Інакше кажучи, це об'єктивний погляд на речі третьої сторони - керівника.

Третій особистісно- психологічний рівень розв'язання конфлікту. В даному випадку керівник за допомогою “вживання в образ” (емпатії) стає по черзі то до однії, то іншоїіз конфліктуючих сторін і міркує відповідно. При цьому керівник прагне виявити як об'єктивні причини ситуації, так і мотиви поведінки кожної із сторін, які базуються на певних потребах та інтересах.

Проаналізувавши ситуацію, керівник кожній із сторінокремо пропонує вихід із конфліктної ситуації. Домігшись взаєморозуміння із кожним окремо, пропонує стратегію поведінки конфліктуючим сторонам і свою допомогу як керівника на першому, соціальному рівні.

Дії керівника щодо аналізу конфліктної ситуації:

1. Відокремити привід, який сприяв виникненню конфлікту, від справжньої причини.

2. Визначити “ділову зону” кофлікту, тобто межу “больових” інтересів.

3. З'ясувати мотиви вступу людей у конфлікт.

4. Виявити скерованість конкретних дій учасників конфлікту.

5. Спрогнозувати наслідки, до яких може призвести конфліктна ситуація.

6. Виробити декілька альтернативних стратегій погашення конфлікту.

7. Виробити для себе стратегію дій на випадок виходу ситуації з-під контролю (спонтанного розвитку подій).

51. Помилки у сприйнятті. Їх підстава (на прикладі)

У сприйнятті та розумінні іншої людини велике значення має перше враження. Перше враження про людину може надовго зіпсувати стосунки з іншими людьми, може привести до помилок соціального сприймання. Найбільш часто використовується певна схема сприймання, яка діє у разі нерівності партнерів у тій чи іншій сфері. У разі нерівності люди схильні переоцінювати різні психологічні якості тих людей, які мають над ними перевагу. Під час дії помилок нерівності схема сприймання така:

1. Наприклад, ми зустрічаємо людину, яка має перевагу над нами за якимись важливими параметрами. Ми починаємо оцінювати її позитивно. Якщо ж перед нами людина, яку ми в чомусь переважаємо, ми її часто недооцінюємо. Слід пам'ятати, що перевага над нами звичайно фіксується за одним параметром, а недооцінювання людини за багатьма параметрами. Помилки такого роду у сприйнятті іншої людини одержали назву “ фактори переваги”.

2. Не менш важливими є помилки, які пов'язані з тим, подобається нам людина чи ні. Якщо нам людина подобається (зовні) ми схильні їй приписувати доброту, розум, інтелігентність, тобто переоцінюємо багато психологічних характеристик. Це є “фактор привабливості людини”. Якщо людина для нас неприваблива зовні, то часто й інші її якості недооцінюються.

3. ”Фактор ставлення до нас ”- позитивне ставлення до нас породжує сильну тенденцію приписування позитивних якостей людям і відкидання негативних, і, навпаки.

Всі три ефекти складають поняття “ ефект ореола ”.

52. Формування першого враження. Значення його для спілкування

Перше враження про іншу людину складається за 4-8 секунд з моменту її появи і формується певне емоційне ставлення до цієї людини.

При формуванні емоційного враження про іншу людину ми перш за все орієнтуємося на її зовнішній вигляд та її невербальну поведінку, а виходячи з цього найчастіше робимо висновок про особистісні якості людини і "приписуємо" людини ті якості, які на нашу думку їй властиві. "Приписування" - це психологічний механізм взаємної оцінки людей. Воно може досить точно відбивати характеристики іншої людини, а може бути досить далеким від дійсності.

Фактор переваги іншої людини - може діяти на нас. Ця перевага може проявлятися у соціальному статусі цієї людини, та через інтелект і вольові якості. На сприйняття також впливає силует одягу. Дослідження показали, що високо статусним сприймається одяг людини, який за своєю формою нагадує видовжений прямокутник з підкресленими кутами. Як низько статусний - одяг, який за своєю формою наближається до витягнутого еліпсу.

Чим яскравіше, насичініший колір, тим нижче оцінюється статус такого одягу. Якщо висока ціна одягу сполучається з його яскравістю, то більшість людей схильні сприймати таку людину, як маючу перевагу у фінансових справах.

Часто люди демонструють свою незалежність від інших. Ця незалежність може сприйматись, як перевага над іншими людьми, але лише в ситуаціях які будуть значущі для нас. Коли ж хтось демонструє незалежність у ситуаціях де ми вважаємо себе господарями, це найчастіше сприймається як прояв негативних рис людини.

На формування першого враження про іншу людину впливає фактор привабливості. Як ознаки привабливості можна розглядати ті зусилля, які людина прикладає для того щоб відповідати соціально схваленому мірилу зовнішності. Про ставлення людини до нас говорять її посмішка,стверджувальне кивання головою, слова в нашу адресу.

53. Помилки у сприйнятті при формуванні першого враження про людину

Психологами було виявлено декілька типових схем, за якими будується образ іншої людини і які в тій чи іншій мірі використовуються всіма людьми. Побудова образу партнера за цими схемами іноді призводить до так званих ефектів першого враження чи систематичним помилкам соціального сприйняття.

Можна вділити такі фактори помилок:

Фактор превосходства - при зустрічі з людиною, яка превосходит нас по якомусь важливому для нас параметру, ми оцінюємо його більш позитивно, це було б, якщо він був би нам рівень. Якщо ми маємо справу з людиною, яку ми в чому-небудь превосходим, то ми її недооцінюємо. Важливо пам'ятати, що превосходство фіксується по якомусь одному параметру, а переоцінка (чи недооцінка) виникає по багатьом параметрам.

Фактор привабливості - чим більше зовнішньо приваблива для нас людина, тим краща вона у всіх відношеннях, якщо ж вона не приваблива, то і інші її якості недооцінюються.

Фактор “ставлення до нас” - позитивне ставлення до нас породжує сильну тенденцію до приписування позитивних якостей і “відкидання” негативних, і навпаки, - негативне ставлення визиває тенденцію не помічати позитивні сторони партнера і виділяти негативне.

Розглянуті три види помилок називаються ефектом ореола, який проявляється в тому, що при формуванні першого враження загальне позитивне враження про людину призводить до переоцінки незнайомої людини.

Ці три фактори охоплюють практично всі можливі ситуації спілкування, з чого слідує, що первинне сприйняття іншої людини завжди помилкове.

54. Поведінка людини як джерело інформації

Неомовленеві засоби поділяються на такі групи:

1. оптико-кінетичні:

міміка

жести

рухи тіла

2. паралінгвістичні:

діапазон голосу

тональність голосу

3. екстралінгвістичні

покашлювання

сміх

4. проксеміка (час і простір організації ком процесу.)

Соц. перцепція - сприймання й розуміння людини людиною на основі міміки, пози рухів, мовленнєвих реакцій. Для оволодіння нею необхідно мати розвинуту проф педагог. увагу. Особливості проф педагог. уваги:

1. Багато-обїєктивність спрямованості (здатність одночасно тривати в колі уваги багато об'єктів)

2. Динаміка уваги - здатність переключати увагу з об'єкта на об'єкт.

3. Здатність бути уважним при наявн великої к-ті перешкод.

В соц. перцепції перший процес - сприймання іншої людини:

1. фіз вигляд людини( вираз обличча, рухи руками, оформлення зовнішності, прикраси.)

2. Поведінка людини в даний момент (дії людини, пов'язані з конкр. Подіями відбуваються в даний момент.

3. Проф. діяльність людини (рівень оволодіння цією діяльністю.)

56. Імідж. Його формування. Складові іміджу

Семіотика - наука про знакові системи.

Формування іміджу включає такі процеси семіотичної властивості:

Це рух до дистинктивних отличий, які відрізняють даний об'єкт від інших.

Підкреслювання особистісних характеристик, які семіотична можна представити як введення діяча в поняття свій на відміну від поняття чужий.

Вписування діяча в семіотичне уявлення про лідера, відбір тих його характеристик, які відповідають цій ідеалізації

Вписування лідера в семіотичну модель вже реалізованого лідера (Сталін - послідовник діла Леніна)

Вписування діяча в модель поведінки актора, а це більш семіотично насичений об'єкт, сутністю життя якого взагалі являється породження знаків.

Це семіотичне використання інших каналів сприйняття, основним з яких являється візуальний, при цьому семіотизація візуальна відрізняється від вербальної, що звичайно слабо враховується.

Це активне використання сопутствующих символізації в плані створення візуальних характеристик партії,символізації зборів, парадів активне управління процесами масової комунікації, друкуванням тих чи інших статей, реакцією на ті чи інші думки. Оскільки це вербальний потік, він явно підкоряється процесам символізації

Це боротьба з автономними потоками комунікації типу слухів, котрі теж принципово символічні.

Це символізація дуже автономних сфер типу одягу, зачіски, погляду.

58. Ділове спілкування. Його види

Ділове спілкування - це процес взаємозв'язку і взаємодії, в якому здійснюється обмін діяльністю, інформацією та досвідом, що передбачає досягнення певного результату, рішення конкретної проблеми чи реалізацію певної мети.

Ділове спілкування можна умовно розділити на пряме (безпосередній контакт) і другорядне (косвенное-коли між партнерами існує просторово часова дистанція).

Пряме ділове спілкування володіє більшою результативністю, силою емоціональної і дії і внушения, ніж другорядне, в нему безпосередньо діють соціально психологічні механізми.

В цілому ділове спілкування відрізняється від неформального тим, що в його процесі ставляться ціль і конкретні задачі, котрі вимагають свого вирішення. В діловому спілкуванні ми не можемо закінчити взаємодію з партнером (у крайньому разі, без втрат для обох сторін). В звичайному дружньому спілкуванні частіше всього не ставляться конкретні задачі, не переслідуються визначені цілі. Таке спілкування можна перервати (за бажанням учасників) у будь-який момент.

59. Специфіка ділового спілкування

Ділове спілкування вимагає від людини високої психологічної культури, а також постійного вивчення і врахування емоційного боку ділових відносин.

Щоб отримати прихильність співрозмовника, використовують такі прийоми:

-“власне ім'я”. Він оснований на вимові в голос ім'я людини, з якою ви розмовляєте. І це не лише ввічливість. Звук власного імені визиває у людини не завжди усвідомлене нею почуття приємного.

-“зеркало ставлення”. Добрий і приємний вираз обличчя, легка посмішка притягують до вас людей. Також потрібно робити компліменти - це слова, які вміщують невелике перебільшення переваг, які бажає бачити в собі співрозмовник. Не потрібно перетворювати компліменти в підлабузництво

Правила як зробити комплімент компліментом:

комплімент повинен відображати лише поситині якості людини. В компліменті потрібно уникати подвійного смислу.

відображена в компліменті позитивна якість людини повинна мати невелике перебільшення.

у людини є власна думка про рівень відображених в компліменті якостей. Наприклад, людина твердо знає, що рівень цієї якості у нього значно вищий, ніж сказано в компліменті.

комплімент повинен констатувати наявність даної характеристики, а не вміщувати рекомендації по її покращенню

співробітник зовсім не намагається вдосконалити певну свою властивість. Більш того, вважає, що було б погано, якби вона - ця позитивна властивість - була б виражена у нього сильніше, ніж зараз.

Комплімент повинен бути без доповнень.

“терпеливий слухач”. Потрібно вміти слухати.

“особисте життя”. У кожної людини поряд зі службовими інтересами присутні і особисті інтереси, захоплення і особисте життя. В емпіричних спостереженнях було помічено, що якщо з людиною повести розмову в руслі його вираженого особистого інтересу, то це визиває у неї підвищену вербальну активність, що супроводжується позитивними емоціями

парирование зауважень співрозмовника. Співрозмовник не завжди правий, але часто нам вигідно признати його правоту, особливо в дрібницях. Зауваження і возражения - природні явища в будь-якій бесіді, тому не слід почувати себе обвинуваченим, котрий повинен захищатися.

До позиції і думки співрозмовника потрібно ставитись з повагою, навіть якщо вони помилкові і для вас неприємлемі.

стриманість в особистих оцінках

лаконічність відповіді

недопускання превосходства

контролювання реакцій

60. Фактори, що впливають на ділове спілкування

Існує 5 умов, від яких залежить, чи будуть люди розуміти те, про що говорять у діловому спілкуванні:

єдність професійної мови

урахування інтелекту іншої людини

логічність викладу думки

вміння концентрувати увагу на справі

наявність повноти інформації про справу, що розглядається

Бар'єри:

Фізичні (простір, час, дистанція)

Соціальні

Гностичні (невідповідність рівнів мовлення й розуміння співрозмовників)

Емоційні (невідповідність намірів, негативні емоції)

Психологічні (неспівладнання інтересів, негативні настанови)