Урок як основа форма організації навчання в початковій школі

Розвиток обдарованих дітей гальмується через: відсутність соціально-матеріальної бази, потрібної для вияву різнобічних талантів дітей, їхньої творчості; формалізовану, механізовану та автоматизовану систему навчання; поневолення дитячої обдарованості бездуховною масовою культурою; відсутність психологічної допомоги дітям у подоланні комплексу неповноцінності.

1.5.2 Неуспішність учнів і шляхи її подолання

Проблему неуспішності в навчанні школярів ґрунтовно досліджували відомі вчені Ю.Бабанський, В.Цетлін, М.Мурачковський. За їхніми даними, контингент учнів, які відчувають труднощі в навчанні, становить приблизно 12,5 % від усієї кількості учнів, що значною мірою ускладнює роботу вчителя.

У психолого-педагогічній літературі вживаються два поняття, які характеризують це явище: неуспішність і відставання. В.Цетлін дає таке їх визначення.

Неуспішність - невідповідність підготовки учнів вимогам змісту освіти, фіксована через певний період навчання (вивчення розділу, в кінці чверті, півріччя).

Відставання - невиконання вимог (або однієї з них) на одному з проміжних етапів того відрізка навчального процесу, який є тимчасовою межею для визначення успішності.

Неуспішність і відставання взаємопов'язані. Неуспішність - наслідок процесу відставання, в ній синтезовано окремі відставання.

Загалом причинами неуспішності можуть бути загальне та глибоке відставання з багатьох предметів і за тривалий час, часткове або постійне відставання з кількох складних предметів, епізодичне відставання з одного або кількох навчальних предметів, яке можна подолати.

Причини відставання у навчанні поділяють на такі групи: 1) недоліки фізичного та психічного розвитку (слабке здоров'я, нерозвинута пам'ять і мислення, відсутність навичок навчальної праці); 2) недостатній рівень вихованості (відсутність інтересу до навчання, слабка сила волі, недисциплінованість, відсутність почуття обов'язку і відповідальності); 3) недоліки в діяльності школи (відсутність у класі атмосфери поваги до знань, недоліки в методиці викладання, недостатня організація індивідуальної та самостійної роботи учнів, байдужість і слабка підготовка вчителя); 4) негативний вплив атмосфери в сім'ї (низький матеріальний рівень життя сім'ї, негативне ставлення батьків до школи, відрив дітей від навчальної праці та ін.).

У процесі подолання неуспішності загалом усувають прогалини в знаннях та навичках самостійної навчальної праці; розвивають в учнів увагу, уяву, пам'ять, мислення; долають негативне ставлення до навчання і виховують інтерес до знань; усувають зовнішні чинники, що призвели до неуспішності.

Один із шляхів подолання неуспішності -- додаткові заняття з невстигаючими учнями. Такі заняття переважно індивідуальні, але іноді їх проводять з групою 3-5 учнів, які мають ті самі недоліки в знаннях. Більшість додаткових занять добровільні, але в окремих випадках вони є обов'язковими, їх проводять за призначенням вчителя. Для організації цих занять необхідно виявити причини неуспішність учнів, встановити, чого не знає кожен з них, детально продумати розклад занять, що повинен відповідати вимогам шкільної гігієни і не переобтяжувати учнів заняттями. Додаткові заняття недоцільно проводити одразу по закінченні уроків.

Підсумок додаткових занять підводять після усунення відставання.

Подоланню неуспішності сприяють орієнтування педагогічного колективу на її профілактику, диференційований підхід до учнів, концентрування уваги на вдосконаленні методики викладання складних предметів, систематичне вивчення реальних навчальних можливостей учнів, ознайомлення вчителів з методикою подолання неуспішності, єдність їх дій, забезпечення внутрішкільного контролю за станом роботи з невстигаючими учнями.

Вирішальним у запобіганні й подоланні неуспішності учнів є належна підготовка вчителя до такого виду діяльності. Для цього він зобов'язаний: усвідомити державну значущість цієї проблеми; уміти встановити "діагноз захворювання" - причини неуспішності в кожному конкретному випадку; володіти методикою навчання таких учнів; підходити до них з "оптимістичною гіпотезою"; виявляти терплячість, доброзичливість.

Певну роль у подоланні неуспішності школярів відіграють класи вирівнювання, укомплектовані на базі однієї або кількох початкових шкіл мікрорайону з дітей, які на час вступу до школи виявилися непідготовленими до систематичного навчання у звичайних умовах, а також з числа невстигаючих з основних предметів учнів першого і другого класів.

Важливий чинник успішної роботи класів вирівнювання - відносна однорідність складу учнів, порівняно однакова їх шкільна зрілість. Учителі мають можливість маневрувати навчальним матеріалом, використовувати його відповідно до обставин, що склалися під час вивчення тієї чи тієї теми; за необхідності - тимчасово сповільнити темп засвоєння навчальної програми як окремими учнями, так і класом загалом.

У зарубіжних країнах неуспішність учнів долають індивідуалізацією навчання, створенням особливих класів вирівнювання. Для відстаючих готують програмовані посібники, створюють спеціальні комп'ютери для індивідуальної роботи.

РОЗДІЛ ІІ.

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ УРОКІВ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ (З ДОСВІДУ РОБОТИ)

2.1 Уроки різні та незвичайні (з досвіду роботи Е.П. Печерської)

Сьогодні, коли перебудовується традиційні система загальної освіти і кожна школа шукає своє «обличчя», дуже важливо в гонитві за модними напрямами у навчанні (типу «школа економіки та менеджменту») не втратити головне - людину, особистість, яка не тільки має знання у галузі економіки і техніки, а й здатна розуміти і відчувати прекрасне - а, значить, співпереживати іншим людям. Дана стаття присвячена одному з предметів естетичного циклу - музиці, є актуальною та вчасною.

Печерська Е.П. запропонувала нетрадиційні типі уроків музики, як-от: урок-вікторина, урок-концерт, урок-інтерв'ю, урок-конкурс, урок-подорож, урок самопізнання, урок-захист тощо.

Кожний шкільний предмет має свою специфіку. При цьому головна мета одних - озброїти учнів науковими знаннями, інших - допомогти оволодіти певними способами діяльності. Існують і предмети, основна мета яких визначається в дидактиці як «формування досвіду емоційно-ціннісних відношень». Один з таких предметів - музика.

Як же ж проводити шкільні заняття з музики, щоб вони були різноманітними, цікавими, корисними і в той же час достатньо демократичними?

Є такі нетрадиційні уроки.

Урок-вікторина проводиться у кінці чверті з метою підсумовування відомостей про вже відомі школярам музичні твори. Прослухавши той чи інший твір, учні визначають його назву, композитора. Можливо, хтось може продемонструвати й інші знання про цю музику: на яких інструментах вона виконується, в якій формі написана тощо.

Урок-вікторину можна провести і з метою перевірки музичної ерудиції учнів. Скажімо, якщо вони, прослухавши музику, зможуть визначити назву народних танців, значить розуміють їхні характерні особливості. Якщо учні відчувають утруднення дати правильну відповідь, вчитель, застосовуючи метод порівняння, допомагає їм зрозуміти і засвоїти подібність і відмінність прослуханих танців (доцільно чергувати грамзапис з виконанням вчителя на музичному інструменті).

Умови вікторини розробляються спільно всім класом. Звичайно клас поділяється на кілька команд: по рядах або хлопчики-дівчатка. Визначається кількість очок, одержаних за правильну відповідь, доповнення та ін. Для запису очок на дошці та спостереження за швидкістю реакції учнів від кожної команди обирається по одному асистенту, які допомагають вчителеві.

Згадані варіанти уроку-вікторини базуються на слуханні музики. Можливо також провести його і в процесі співів. Наприклад, яка команда знає більше пісень у ритмі вальсу (або пісень про Одесу). У цьому разі оцінюється не тільки якість виконання, а й ерудиція: вміння назвати композитора і поета - авторів музичного та літературного текстів пісні. Додаткові очки одержить та команда, учасники якої зможуть розповісти історію створення пісні. Для уроків такого типу необхідно, щоб вчитель вільно володів музичним інструментом, оскільки йому доведеться грати акомпанемент пісень в зручних для виконавців тональностях.

Урок-вікторина може бути проведений як з попередньою підготовкою, так і без неї. У першому випадку учні заздалегідь знають тему вікторини. Прагнення принести успіх своїй команді спонукає школярів читати про музику, добувати потрібні знання в дорослих, і таким чином сумнозвісна проблема домашніх завдань з предмета «музика» розв'язується просто й природно.

Урок-вікторина іноді проводиться і за спеціально заготовленими запитаннями з метою закріплення теми, що вивчається. Тоді він проходить по типу телевізійної гри «Що? Де? Коли?»

Урок-концерт бажано проводити в кінці навчального року (півріччя). Його програма планується завчасно: учні на такому уроці можуть виконувати пісні, яких навчились за півріччя. Різновид цього уроку - концерт за заявками: на прохання учнів учитель виконує різні твори. Можливе і спільне виконання (учні з вчителем).

Крім того, у кожному класі є діти, що вчаться грати на якомусь музичному інструменті. Вони могли б узяти участь у концерті. Значущість таких уроків безсумнівна: це і повторення вивчених пісень, і розширення музичного кругозору учнів. Солісти, що беруть участь у концерті, вчаться поводити себе на сцені. Особливо цінним у педагогічному плані є те, що в процесі таких уроків у школярів формується просвітницький інтерес, тобто бажання виконати музику і розповісти про неї своїм однокласникам. А цей інтерес, у свою чергу, може стати стимулом до подальшої музичної освіти (самоосвіти) учня, розвитку мовлення, артистизму. Не слід забувати про складні психологічні особливості підліткового віку і про те, що кожному учневі треба дати можливість самоствердитися. Уроки-концерти, зокрема, допоможуть у цьому.

Якщо програму такого уроку складено заздалегідь, призначається ведучий концерту (конферансьє).

Урок-інтерв'ю виник на основі концерту, який доповнюється бесідою з виконавцями. Доцільно, щоб участь в уроці взяв хтось із професійних музикантів (учнів музичних навчальних закладів). У ролі інтерв'юерів виступають школярі. Вони не раз слухали інтерв'ю в різних телевізійних програмах, тому можуть зорієнтуватися й на уроці. Програму концерту на таких уроках необхідно узгодити з темою, що вивчається.

Уроки-інтерв'ю корисні і для тих, хто ставить запитання, і для тих, хто відповідає, і для тих, хто слухає. Ці уроки сприяють розвитку мовлення, мислення, вміння спілкуватися, вихованню культури поведінки.

Урок-конкурс базується на музично-виконавській діяльності учнів: співі, грі на музичних інструментах. Це може бути конкурс як виконавських колективів (класного хору, оркестру), так і солістів (співаків, інструменталістів). У деяких класах діти люблять керувати співами, грою на дитячих музичних інструментах - юні диригенти також можуть брати участь у конкурсі.

З учнів класу обирається спеціальне журі, яке оцінює і коментує якість виконання музики. Вчитель слідкує за тим, щоб висловлювання членів журі не були занадто суб'єктивними, роз'яснюючи на попередніх уроках критерії оцінки: гарний ансамбль (ритмічний, тембровий та ін.), чітка дикція, виразність виконання, оригінальність аранжування. На цих уроках виконавці знову зазнають радості творчості, а їхні судді матимуть можливість проявити самостійність, уміння оцінювати почуте та грамотно висловлювати свої судження. Важливо, з виховної точки зору, щоб склад журі на різних уроках змінювався.

На урок-конкурс можуть бути подані і власні творчі роботи учнів -- адже в кожному класі є свої поети та композитори. В цьому разі критерії оцінки поповнюються ще й відповідністю музики та літературного тексту. Дехто з підлітків, створюючи пісні, акомпанує собі на гітарі, але чомусь на уроках рідко можна побачити її, а звучання гітари за умови художнього смаку виконавця допомогло б збагатити урок музики. Оцінюючи творчість учнів, треба бути дуже тактовним, щоб не образити їх необережною реплікою.

Урок-подорож можна впроваджувати в різних варіантах. Іноді він вибудовується на відображенні в музиці картин природи. Наприклад, «подорож по морях і океанах» передбачає слухання музичних творів відповідної тематики, виконання «морських» пісень. За основу уроку можна взяти факти з біографії того чи іншого композитора, що роз'їжджав по різних країнах. Учні мовби разом з ним «відправляються в подорож» і слухають музику, яку створив композитор. Деякі уроки корисно присвятити виникненню та розвиткові певного музичного жанру - школярі «мандрують» по різних епохах і країнах, слухаючи й виконуючи відповідні музичні твори.

Урок-«круглий стіл» - це передусім слухання музики і бесіди про неї. Традиційне опитування на уроках музики не дає бажаних результатів, оскільки для нього характерний деякий формалізм, що заважає формуванню в учнів власних думок про емоційний вплив музики. Сприйняття музики - складний і тонкий психологічний процес, а надто у підлітків, у яких переважає раціональне мислення, а культура емоцій у багатьох знаходиться на недостатньому рівні. Тому бесіда про музику має бути невимушеною, щоб створити умови для комфортного і неформального спілкування в класі. Цьому сприятиме урок-«круглий стіл».

Можливість висловитися кожному учневі стимулюється на уроках такого типу не тільки завдяки особливому, довірливому тону вчителя, а й навіть розміщенню парт (у формі кола), що дозволяє кожному бачити всіх. Під час бесіди учні можуть звертатися безпосередньо до когось з присутніх, дивлячись на нього і називаючи його ім'я (на звичайних уроках не прийнято спілкуватися у такий спосіб). Ведучим «круглого столу» може бути не тільки учитель, а й хтось з учнів. Як і на інших уроках, тут можуть виникнути цікаві дискусії. В кінці уроку ведучий дякує учасникам «круглого столу» за бесіду.

Такий урок допоможе активізувати пасивних, байдужих учнів, а також виховати культуру спілкування - не секрет, що школярам її не вистачає.

Урок-самопізнання. Далеко не всі учні, сприймаючи музику, «пропускають її через себе», - а сутність художнього пізнання мистецтва полягає саме у виникненні цілком особистісного ставлення до нього. Важливо, щоб з приводу музики, що прозвучала, в учнів з'явилися власні думки. Для багатьох це настільки незвичайно, що сприймається як відкриття. Одначе з різних причин деякі підлітки утруднюються (чи соромляться) розповісти про те враження, яке справила на них музика. Тому доцільно запропонувати їм зробити це письмово. Піддаючи аналізу думки і почуття, що виникли під враженням від прослуханої музики, учень пізнає себе. Хоч самопізнання може відбуватися на різних уроках музики, є сенс іноді присвятити цьому процесу спеціальні уроки.

За бажанням учня його письмову творчу роботу може прочитати хтось з однолітків («про себе»). Дуже відрадно, якщо підліток довірить свої потаємні думки й почуття вчителю. Уроки-самопізнання дають ефективні результати в тих класах, де у школярів відсутній достатній досвід сприйняття музики. Спостерігаючи за своїми вихованцями, вчитель визначає, в яких класах письмові роботи можна проводити рідше, пропонуючи учням свої думки й почуття висловити усно.

Урок-захист проводять так: у класі звучить незнайомий музичний твір, і комусь з учнів пропонується висловити судження з приводу цієї музики. В ньому може бути виражене як розуміння об'єктивних характеристик музики (жанр, форма, стиль та ін.), так і індивідуальне сприйняття художніх образів (своєрідна програма твору). За узгодженням з класом призначаються два «опоненти», що ставлять учневі запитання, а, можливо, і вступають з ним у дискусію. Коректність запропонованих запитань, ерудицію того, хто відповідає, і його «опонентів» оцінює «вчена рада».

Такий «захист» є імпровізованим і проводиться з тих класах, де школярі вже досягли достатнього рівня музичного та загальнокультурного розвитку. В інших класах подібні уроки слід проводити тільки після самостійної домашньої підготовки учнів. «Захист» може проходити і у формі письмових творів учнів.

Урок-картинна галерея має різні варіанти. Наприклад: 1) під час звучання незнайомого музичного твору учням пропонується розглянути репродукції двох-трьох картин, що висять у класі, і вибрати ту, яка, на їхню думку, найбільш відповідає музиці. Потім вони аргументують свій вибір. Вчитель прагне, щоб школярі усвідомили, що в пошуках аналогій важливий не стільки зовнішній зв'язок (коли збігаються образи, сюжети), скільки внутрішній, тобто подібність емоційного настрою. 2) Розглядаючи репродукцію однієї з картин, учні пригадують найбільш підхожі до неї музичні твори. Такі завдання допоможуть розвинути музичну пам'ять, внутрішній слух. Учитель старається передбачити, які твори назвуть школярі. Після їх слухання проводиться бесіда, в якій учні аргументують свої судження. Якщо вони утруднюються назвати відповідні музичні аналоги, вчитель пропонує два-три твори. Порівнюючи їх, кожний вибирає найбільш підхожий.

В основі подібних уроків - синтез музики та образотворчого мистецтва. При цьому вчителеві не слід нав'язувати власні асоціації. Доцільно підвести школярів до розуміння багатозначності творів мистецтва та суб'єктивності їх сприйняття. Такі уроки сприяють вихованню культури емоцій, розширенню кругозору, більш тонкому, глибокому сприйняттю мистецтва.

Урок-КВД («Клуб веселих та дотепних») доцільно проводити під Новий рік або присвятити 1-му Квітня. Проводити його слід за зразком телевізійного КВД - з командами учасників, ведучим, журі. Для підлітків цікавими є всі традиційні етапи (складові частини) КВД: розминка, виїзний конкурс, конкурс творчих праць (тут - конкурс юних композиторів), конкурс капітанів, домашнє завдання. Для виїзного конкурсу може бути дібрана різна тематика, наприклад: музичні огляди «По рідному місту», «Музика в нашій школі», «Музика моєї вулиці». Домашнє завдання також буває тематичним, наприклад: «Легко на сердце от песни веселой», «Без пісні нам ніяк не можна».

Для підготовки до КВД збирається спеціальний оргкомітет, що розробляє зміст завдань. Бажано, щоб склад журі постійно змінювався. Можна запросити до журі когось із вчителів, більш старших учнів. Учитель музики - один із членів журі - тактовно висловлює свою думку, пам'ятаючи про виховання естетичного смаку учасників гри. Вони повинні знати, що примітив і вульгарність у музичному оформленні, одязі, манері говорити будуть належно «оцінені».

Рекомендовані орієнтовні типи уроків музики різнопланові. Деякі з них підводять до глибоких роздумів про музику, інші дозволяють за незвичайною, цікавою формою начебто приховати серйозність навчальної діяльності, треті просто настроюють на веселий лад.

Запропонована типологія уроків не суперечить тій, що розроблена в дидактиці. Вчитель завжди усвідомлює головне дидактичне завдання уроку: чи то повторення навчального матеріалу, його закріплення, чи то набуття умінь і навичок, засвоєння нових понять, закономірностей, або ж прагне до реалізації декількох дидактичних завдань, що має місце в комбінованому уроці. Головна відміна цих двох типологій у тому, що традиційна виражена сухою науковою мовою і тому не викликає інтересу учнів (як єдиний варіант). Нестандартна ж типологія більш різноманітна, пов'язана з численними асоціаціями, наповнена різними емоціями. Вона допомагає створити позитивну мотивацію навчальної діяльності, що надзвичайно важливо в роботі зі школярами підліткового віку.

При цьому, підбиваючи підсумок уроку, іноді навіть доцільно відмітити, що повторили, закріпили учні, що нового дізнались, чого навчилися - тобто допомогти їм усвідомити якість виконання дидактичних завдань. Але в кінці незвичайного, цікавого уроку ця інформація вже не буде для учнів занадто сухою й раціоналістичною, бо вони перебуватимуть під достатньо яскравим емоційним враженням.

Деякі з рекомендованих уроків можуть проводитися часто (зокрема, урок-вікторина, урок-подорож), оскільки дозволяють майже будь-який навчальний матеріал втілити в цікаву для школярів форму. Інші типи уроків використовуються двічі-тричі на рік. Описані вище уроки можна застосувати не тільки в «чистому» вигляді, а й у різному сполученні. Здебільшого це залежить від уміння учнів зосереджувати свою увагу. Чим вони молодші, тим настійнішою є потреба у різноманітних видах діяльності.

Важливо відмітити також, що уроки музики, проведені нетрадиційно, стимулюють творчість вчителя та його вихованців, створюють сприятливі умови для співробітництва учнів один з одним і з вчителем. До деяких з них готуються, як до свята. Сповнені яскравих вражень, невимушеного спілкування, демократичні за своєю суттю, такі уроки допоможуть зацікавити учнів музикою, внести позитивні емоції в міжособистісні стосунки в класі.

Сьогодні немало шкіл перетворюються у ліцеї, гімназії - гуманітарні, технічні тощо. Серед частини освітян побутує думка про те, що в навчальних закладах технічного (економічного) профілю уроки музики мають бути скорочені до мінімуму. Яка небезпечна помилка! Якщо ми хочемо, щоб наші діти були гармонійно розвиненими, необхідно надати їм можливість пізнання предметів естетичного циклу. Музика - яскраве й самобутнє мистецтво - допоможе збагатити внутрішній світ учнів, навчити їх тонко мислити і глибше відчувати.

2.2 Використання наочності на уроках

Будучи на практиці в школі і маючи під керівництвом 1 клас, я постійно намагалася на уроках використовувати ігрові форми роботи з дітьми. Наочність завжди була кольоровою і великих розмірів. Завдяки цьому учні краще засвоювали матеріал і відтворювали його у вправах.

Коли діти бачили кольорову і велику за розмірами наочність, у них з'являвся інтерес до навчання, а коли перед ними була скупа наочність, вони ніби не помічали її.

Завжди, йдучи на урок, я ставила перед собою мету навчити дітей спілкуватися на уроці. Також намагалася, щоб вони відповідали повним реченням.

На уроках читання в мене була гра на уважність, тобто потрібно було знайти зайве слово. Коли учні відгадували, було дуже помітно, хто уважно читає твір. Також були ігри на спритність, наприклад гра «Хто швидше».

На уроці української мови я використала гру, яка сприяла кращому засвоєнню матеріалу. Це гра «Розрізни звук». Спочатку не всі діти розрізняли звуки, але під кінець гри кожен учень засвоїв вивчений звук.

На уроці математики використано м'ячик. Це гра також на уважність, тому що той, хто отримав м'ячик, повинен дати відповідь на питання.

На уроці «Я і Україна» - гра «Павутинка», учні повинні були до слова знайти відповідні слова. Тут проявлялися знання за минулі роки.

Спостерігаючи за уроками своїх одногрупниць, я бачила нудні уроки, без ігрових форм. На таких уроках дітям було просто нудно, але були і цікаві уроки.

Після проведених мною уроків я зрозуміла, що учні краще засвоюють матеріал через ігрові форми роботи. У них з'являється інтерес до навчання, коли вони вчаться через ігри. Ігри - важливий засіб навчання не тільки у перших класах, але й у всіх інших.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Близнюк С.П. Роль оцінки у вдосконаленні знань, умінь і навичок учнів. - К., 1983. - с.23-24.

2. Бондар В. Сучасний урок: Навчально-виховна і розвивальна концепція // Освіта. - 2003. -№54. - с.5-6.

3. Вихруш В.О., Дубчак С.О. Інтерактивність уроку як фактор розвитку пізнавальної активності молодших школярів // Початкова школа. - 1996. - №4. - с.12-14.

4. Волкова Н.П. Педагогіка. - К.: «Академія». - 2003.

5. Гусак Т. Нестандартні уроки: формування відповідального ставлення школярів до учіння // Рідна школа. - 1999. - №9. - с.49-50.

6. Іванов С.В. Типи і структура уроків в школі. - М., 1952.

7. Кондратюк О.П. Методи і форми організації навчання. - К.: Вища школа. - 1975.

8. Купцова В. Творення уроку: Педагогічний досвід // Дивослово. - 1998. - №12. - с.25-27.

9. Махнутов Н.И. Современный урок. - М., 1983.

10. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. Навчальний посібник. 3-є видання. - 2001. - 608с.

11. Ничкало Н.Г. Сучасний урок: здобутки і погляди у майбутнє // Початкова школа. - 1994. - №7. - с.58-59.

12. Онищук В.А. Урок в современной школе. - М., 1982.

13. Печерська Е.П. Уроки різні та незвичайні // Рідна школа. - 1995. - №4. - с.62-65.

14. Пошетун О., Пироженко Л. Сучасний урок. - К.: Видавництво А.С.К. - 2003.

15. Рябова З.В. Сучасний урок в початкових школах // Початкове навчання та виховання. - 2006. - №4/80. - с.28-33.

16. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. - К., 1997.

17. Савченко О.Я. Урок в початкових класах // Початкова школа. - 1995. - №5, 6, 7. - с.31.

18. Савченко О.Я. Яким має бути сучасний урок // Початкова школа. - 1995. - №3. - с.31.

19. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям // Вибрані твори: В 5т.. - К., 1977. - Т.3. - с.220.

20. Ушинський К.Д. Рідне слово: Книжка для тих, хто навчає // Вибрані твори: В 2т. - К., 1983. - Т.2. - с.290.

21. Фіцула М.М. Педагогіка. - К.: Академвидав. - 2003.