63

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПЕДАГОГІЧНИЙ КОЛЕДЖ

ЛЬВІВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

Циклова комісія

фахових дисциплін

спеціальності: 6.010100

„Початкове навчання”

КУРСОВА РОБОТА

Форми і види мовленнєвої діяльності під час опрацювання теми „Іменник” у четвертому класі

Виконала:

студентка групи ШКВ-32

Лукавенька Ольга Володимирівни

Керівник:

викладач методики

української мови

Стахів Марія Олексіївна

Львів - 2007

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

1.1 Ситуативна навчально-мовленнєва діяльність школярів на уроках української мови

1.2 Формування алгоритмічної культури школярів у процесі

мовленнєвої діяльності

РОЗДІЛ 2. ФОРМИ І ВИДИ МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІД ЧАС ОПРАЦЮВАННЯ ТЕМИ „ІМЕННИК” У ЧЕТВЕРТОМУ КЛАСІ

2.1 Формування комунікативної компетентності молодших школярів на заняттях з рідної мови

2.2 Використання творчих вправ як засобу мотиваційного забезпечення вивчення іменника в 4 класі

2.3 Навчаємося складати твори за прислів'ями

2.4 Система лексичних та мовленнєвих вправ з української мови для учнів початкових класів

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Мовленнєва діяльність школярів у початкових класах - діяльність учні на уроці, де використовуються і застосовуються різні види і форми роботи для вивчення, закріплення і застосування у навчальному процесі вивченого матеріалу.

Мовленнєвій діяльності на уроці рідної мови вчитель повинен відводити більше часу, вміло поєднуючи розвиток мовних, мовленнєвих і комунікативних умінь учнів. Мовні знання необхідно спрямовувати на формування базових понять, засвоєння норм вимови, осолодіння опорними вміннями мислення. Мовленнєві уміння включають удосконалення вимови і культури мовлення, роботу над збагаченням, уточненням словникового запасу, опановування ладу мовлення. Комунікативні - забезпечують розвиток власне мовленнєвих умінь.

У науковій літературі є ряд праць, присвячених формуванню алгоритмічної культури школярів у процесі мовленнєвої діяльності. Окремі аспекти її формування розкрито у дослідженнях психологів Д.М. Богоявленського, В.В. Давидова, О.М. Леонтьєва, Н.О. Менчинської, Н.Ф. Голіциної та ін.

Принципи побудови навчання алгоритмів відображено у працях дидактів (Ю.К. Бабанський, Л.В. Законов, М.І. Махмутов, В.Ф. Паламарчук, А.В. Усова).

Учені методисти (І.М. Антипов, В.М. Монахов, А.А. Столяр, С.І. Шварцбурд) великої уваги надавали розробленню методики застосування алгоритмів мовленнєвої діяльності у навчальному процесі.

Мовленнєва діяльність - це один із способів соціалізації особистості, вираження її етноідентичності, тому розвиток мовленнєвих умінь у сьогоднішній демократичний час залишається актуальним, оскільки віддзеркалює всебічний і гармонійний розвиток школярів.

На сьогоднішній час актуальність форм і видів мовленнєвої діяльності під час опрацювання теми „Іменник” у 4 класі дуже велика. Ця тема досліджується сучасними вченими і ще у неповному обсязі.

Мета курсової роботи - дослідити форми і види мовленнєвої діяльності під час опрацювання теми „Іменник” у 4 класі.

Об`єктом дослідження курсової роботи є навчальна діяльність учнів.

Предметом курсової роботи є форми і види мовленнєвої діяльності під час опрацювання теми „іменник” у 4 класі.

Основними завданнями курсової роботи є:

- систематизувати знання про мовленнєву діяльність школярів на уроках української мови;

- використання різних форм і видів мовленнєвої діяльності під час опрацювання теми „Іменник” у 4 класі;

- вивчати досвід педагогів, які працюють над цією темою;

- на цій основі створювати власні дидактичні розробки з вивчення цієї теми.

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

1.1 Ситуативна навчально-мовленнєва діяльність школярів на уроках української мови

Комунікативний підхід до навчання української мови в початкових класах, як відомо, став домінуючим у сучасній методиці й практиці шкільного навчання, що насамперед передбачає засвоєння її безпосередньо через спілкування. Отже, основна увага вчителя зосереджується на мовленнєвій діяльності учнів на уроці. Зрозуміло, що одночасно передбачається і засвоєння мовного матеріалу, і формування мовно-мовленнєвих умінь та навичок учнів.

На сучасному етапі розвитку методики початкового навчання рідної мови особливої популярності набувають елементи ситуативного навчання. Відомо, що принцип ситуативності є одним із важливих для комунікативного методу навчання мови. Адже комунікативність у навчанні обов'язково передбачає ситуативність. На сьогодні все більше методистів і вчителів визнають необхідність ситуативного забезпечення навчально-мовленнєвої діяльності учнів на уроках української мови. Особливо це стосується таких етапів уроку, як пояснення нового матеріалу і формування мовно-мовленнєвих умінь і навичок молодших школярів.

У цих випадках ситуація розглядається як спосіб презентації матеріалу й умова формування вмінь і навичок будувати власні висловлювання з урахуванням ситуації спілкування.

Ситуативний підхід до навчання української мови учнів передбачає специфічну організацію навчального процесу. Саме в ньому моделюється реальна життєва функція мови. З огляду на це навчання рідної мови молодших школярів має на меті використання навчально-мовленнєвих ситуацій, які заздалегідь моделюються вчителем, а потім застосовуються на уроках української мови.

Для забезпечення комунікації на уроці рідної мови, тобто для введення учнів у мовленнєву ситуацію, необхідні: наявність предмета розмови, розуміння школярами мети висловлювання та умов спілкування, достатніх для здійснення висловлювання. Важливо, щоб, вводячи учнів у навчально-мовленнєву ситуацію, вчитель знав і враховував такі три моменти: з ким учень хотів би спілкуватися, як він поставиться до предмета розмови і який рівень мовної підготовки учня, його фактичні мовленнєві можливості.

Навчально-мовленнєва ситуація може передбачати як об'ємні висловлювання (повідомлення) учнів, так і короткі фрази діалогічної, а частіше полілогічної форми. Ситуація, oо зумовлює мінімальне висловлювання, наприклад, одну фразу, звичайно називається мікроситуацією. Цілі серії мікроситуацій лежать в основі побудови завдань на формування мовлєннєвих умінь і навичок учнів. Слід зауважити, що в правильно побудованому навчальному процесі практично всі, навіть розрізнені однофразові висловлювання, можуть мати ситуативний характер.

1.2 Формування алгоритмічної культури школярів у процесі мовленнєвої діяльності

Основним компонентом алгоритмічної культури є алгоритм. У математиці га педагогіці це поняття розглядають з різкою мірою точності. Сучасна наука під алгоритмом розуміє систему правил для розв'язання певного класу задач. Характерними властивостями алгоритму є масовість, визначеність, результативність. Суттєвим елементом алгоритмічної культури є мова як засіб для запису алгоритму. Вибір мови в кожному окремому випадку визначається сферою застосування алгоритму.

На відміну від машинного, навчальний алгоритм -- це послідовність мислительних операцій, а не розрахункових процесів. Ця логічна побудова розкриває зміст і структуру мислительної діяльності учня в процесі розв'язування завдань і є практичним керівництвом для вироблення навичок та формування понять. "Кроки" навчального алгоритму будуються з урахуванням фактичного рівня розвитку учнів та їхньої попередньої підготовки. Послідовність операцій визначається не лише логіко-граматичними або логіко-математичними, а й дидактичними принципами.

У науковій літературі є ряд праць, присвячених формуванню алгоритмічної культури молодших школярів. Окремі аспекти її формування, зокрема психологічне обґрунтування проблеми використання алгоритмів у процесі пізнавальної діяльності, розкрито у дослідженнях психологів (Д.М. Богоявленський, П.Я. Гальперін, В.В.Давидов, Є.М.Кабанона-Меллєр, О.М. Леонтьєв, Н.О. Менчинська, Н.Ф. Тализіна та ін.).

Принципи побудови навчальних алгоритмів відображено в працях дидактів (Ю.К. Бабанський, М.О. Данилов, Л.В. Занков, І.Я. Лернер, М.І. Махмутов, В.Ф. Паламарчук, М.М. Скаткін, А.В. Усова).

Учені-методисти (І.М. Антипон, В.Г. Болтянський, В.М. Монахов, Р. Ніколов, С. Пейперт, Б. Сендов, А.А. Столяр, І.Ф.Тесленко, С.І.Шварцбурд, М.І. Шкіль та ін.) великої уваги надавили розробленню методики застосування алгоритмів у навчальному процесі.

Проблеми, пов'язані з формуванням алгоритмічної культури з використанням нових інформаційних технологій, досліджували спеціалісти з кібернетики, обчислювальної техніки та програмування (В.М. Глушков, А.П. Єршов, М.І. Жалдак, Ю.А. Первин, С.Й. Шапіро та ін.).

На думку вчених, навчальний алгоритм характеризується: варіативністю умов (одна й та ж мета дій може виникнути за великої кількості вихідних даних); багатозначністю і варіативністю загального результату (він може бути достатнім, хоча індивідуальні результати дій кількісно та якісно різняться); досягненням оптимального варіанта або часткового результату (в математиці він має бути повним і достовірним). Отже, алгоритмічний припис допускає велику свободу в характері використання його учнями, а дії, що ним описуються, є варіативними й багатозначними.

Поняття алгоритм у педагогіці включає зміст діяльності учня в умовах її виконання, базується на індивідуальному досвіді людини й потребує "послаблення". Однією з форм послаблення поняття алгоритм є поняття припис алгоритмічного характеру. Для того, щоб підкреслити особливість застосування алгоритмів у педагогіці, були запропоновані два терміни: навчальний алгоритм і припис алгоритмічного типу. Перший вказує на сферу застосування в процесі навчання, другий містить тавтологію.

У багатьох випадках важко побудувати алгоритм машинного типу, проте можна скласти припис із суттєвими рисами математичного алгоритму. Враховуючи різницю між поняттям алгоритм у математиці та педагогіці, зауважимо, що в цілому алгоритм у психолога-педагогічному розумінні -- це загальнозрозумілий припис про виконання у певній послідовності елементарних операцій для розв'язку будь-якого завдання деякого класу.

Наголосимо, що "... за умови використання одного й того ж вихідного матеріалу будь-хто, виконавши в однаковій послідовності одні й ті ж дії, отримає один і той же результат".

У педагогіці існує велика кількість різних класифікацій навчальних алгоритмів. М.М. Ржецький виділяє такі види алгоритмів: за призначенням, за підпорядкованістю, способом діяльності, характером зв'язків та ін.

В.Д.Голіков пропонує класифікувати алгоритм й за такими ознаками:

1) управління практичними й розумовими діями;

2) кількість операцій (однокрокові й багатокрокош);

3) предметний зміст: математичний, граматичний, хімічний та ін.;

4) рівень узагальненості: загальний і частковий;

5) за кінцевим результатом: розпізнання й перетворення.

У педагогіці для запису алгоритмів використовуються два словесні способи:

- словесні розгорнуті описи, в яких виділено дискретні етапи у вигляді пунктів, що виражають підсумкову програму дій;

- словесні згорнуті приписи, в яких дискретні етапи не виділяються пунктами .

Методика використання алгоритмів у загальному вигляді така:

- підготовчий етап;

- основний етап (пояснення правила, складання алгоритму, вправи на розвиток мислення);

- скорочення операцій.

Фундаментальним дослідженням у галузі використання алгоритмів у системі розпізнання граматичних явищ є праця Л.Н. Ланди "Алгоритмізація у навчанні". Підвищення якості знань, умінь та навичок у процесі мовленнєвої діяльності можливе за умови:

- оптимізації аналітико-синтетичних прийомів розумової діяльності школярів;

- удосконалення методики формування граматичних понять та орфографічних навичок;

- управління процесом мовленнєвої діяльності на основі застосування алгоритмів, що усувають розрив між знанням окремих правил і використанням їх на практиці.

Важливим завданням педагогічної науки в цьому аспекті є:

- визначення ролі алгоритмів в управлінні мислительною діяльністю учнів;

- розроблення й апробування алгоритмів для оптимізації процесу формування граматичних понять та орфографічних навичок;

- обґрунтування психолого-педагогічного й науково-методичного значення алгоритмічної стратегії у процесі мовленнєвої діяльності.

Теоретичні основи вдосконалення методики навчання розкрито у працях С.І. Архангельською, В.П. Безпалько, Ю.К. Бабанського, Л.О. Варзацької, МС. Вашуленка, АЛ. Власенкова, І.П. Ґудзик, І.Т. Огороднікова, О.Ю. Прищепи та ін. Педагогічне, психологічне розроблення проблеми алгоритмізації навчання базувалося на концепціях Л.С. Виготського, П.Я. Гальперіна, В.В. Давидова, Д.М. Богоявленського, Н.Ф. Тализіної, О.М. Леонтьєва, С.Л. Рубінштейна та ін.

Методичною основою для визначення принципів формування алгоритмічного підходу в навчанні є праці А.Л. Власенкова, Г.Г. Граник, Л.Н. Ланди та ін. Зокрема, Л.Н. Ланда підкреслював: "На основі гіпотетичного уявлення про те, як повинно працювати мислення людини у процесі розв'язування певного класу задач, які мислительні операції їй потрібно виконувати, складається припис про виконання цих операцій. Він являє собою систему вказівок (команд), що і як потрібно робити, щоб розв'язати ту чи іншу задачу".

РОЗДІЛ 2 ФОРМИ І ВИДИ МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІД ЧАС ОПРАЦЮВАННЯ ТЕМИ „ІМЕННИК” У ЧЕТВЕРТОМУ КЛАСІ

2.1 Формування комунікативної компетентності молодших школярів на заняттях з рідної мови

Проблема взаємозв'язку мовної освіти і мовленнєвого розвитку учнів визначила нові змістові лінії навчання української мови: комунікативну, лінгвістичну та лінгвоукраїнознавчу, виникла необхідність удосконалити методичні прийоми та урізноманітнити форми роботи, надаючи нового спрямування вивченню рідної мови, в процесі якого розвиваються творчі здібності школярів. Серед змістових ліній пріоритет надається комунікативній. Тому педагог має будувати свою роботу так, щоб оволодіння культурою спілкування відбувалося комплексно, з опорою на всі види мовленнєвої діяльності.

Уроки української мови надають великі можливості для ознайомлення учнів з найважливішими правилами усного та писемного мовлення і спілкування, практичного засвоєння формул ввічливості, які виховують мовну культуру, інтелігентність, вишуканість мовця.

Кожна людина з раннього дитинства, наслідуючи дорослих, самостійно оволодіває рідною мовою і вже до навчання в школі добре розуміє оточуючих, може відповідати на посильні запитання, вміє висловити нескладні думки. На уроках мови учні збагачують свій словниковий запас, набувають умінь добирати найбільш влучні слова, використовувати синоніми, антоніми, фразеологізми, практикуються у побудові значно складніших синтаксичних конструкцій, ніж ті, які трапляються в побутовому мовленні.

На навчальних заняттях з рідної мови вчитель повинен створювати умови для свідомого засвоєння учнями понять світоглядного характеру: мови і дійсності, мови і мовлення, мови і мислення; допомагати учням осмислювати власну мовленнєву практику; розвивати інтерес до незнайомих слів, точність, доцільність та естетичність мовлення; виховувати почуття мовленнєвого етикету.

Керуючись принципами особистісно орієнтованого навчання, необхідно забезпечити емоційне благополуччя учнів на уроці, яке сприяє успішній реалізації завдань формування комунікативних умінь та мовленнєвої культури молодших школярів, бо, за словами Марії Монтессорі, "у розумі дитини нема нічого такого, чого колись не було б у почуттях". Саме тому навчальне заняття з рідної мови повинно бути справжньою "педагогічною майстернею", де слово жило б, трепетало всіма барвами і відтінками в душі кожної дитини, щоб діти кожен вислів сприймали не лише розумом, а й серцем, намагатися побачити живу картину, почути звуки, прислухатися до переданих почуттів й уміли висловити свої.

Мовленнєвій діяльності на уроці рідної мови вчи гель повинен відводити більше половини часу, вміло поєднуючи розвиток мовних, мовленнєвих та комунікативних умінь учнів. Мовні уміння необхідно спрямовувати на формування базових понять, засвоєння норм літературної вимови, оволодіння опорними вміннями логічного мислення. Мовленнєві уміння включають удосконалення звуковимови і культури мовлення, роботу над збагаченням, уточненням і активізацією словника, опанування граматичного ладу мовлення. Комунікативні - забезпечують розвиток власне мовленнєвих умінь: орієнтацію в умовах, змісті висловлювання, формі йот викладу; групування зібраного матеріалу, визначення послідовності частин тексту, виділення слів, важливих для висловлювань; удосконалення власного тексту.

Щоб зацікавити учнів роботою на уроці, необхідно подбати про гармонійне поєднання його мотиваційного, змістового, процесуального та розвивального компонентів. Зміст має привабити дітей чимось незвіданим, сприяти розвивальним дидактичним цілям. Дитина має зрозуміти значущість навчального матеріалу, тому педагогу слід створити оптимальне навчальне середовище для реалізації сутнісного потенціалу кожної особистої.

Невичерпним матеріалом для навчальних занять з рідної мови є саме життя. З великим задоволенням діти запрошують до класу засмучену осінь чи життєрадісну весну, срібну зиму чи золоте літо тощо. Кожна складова уроку допомагає створити образ, який змушує дітей хвилюватися, уявляти, фантазувати, співпереживати, спонукає до активної мовленнєвої діяльності: описати картину природи, назвати іменники, що "супроводжують" її явища, охарактеризувати їх прикметниками, дібрати вдалі дієслова, записати окремі слова, розібрати їх за будовою, скласти речення, різні за метою висловлювання та інтонацією, із звертанням до вказаних явищ природи, поспостерігати, що вони принесли в дарунок, поміркувати над проблемними питаннями, пофантазувати.

Невід'ємною складовою комунікативної компетентності молодших школярів є розвинене діалогічне мовлення, яке передбачає не тільки збагачення словникового запасу учня формами мовного етикету, синонімами, антонімами, образними словами тощо, а й уміле варіювання інтонацією відповідно до мовленнєвої ситуації.

Подаємо зразки підготовчих вправ та мовленнєвих ситуацій, що сприяють розвитку комунікативних умінь та мовленнєвої культури учня на заняттях з рідної мови.

Телефонна розмова

Відпрацьовуючи мовний етикет, спочатку діалог ведуть учитель і підготовлений учень (у двох варіантах). Обирається правильний варіант, а потім два учні ведуть між собою діалог за зразком. Можна запропонувати роботу в парах.

І варіант. -- Покличте мені Сергійка! Нема його? Жаль! (Кидає трубку).

ІІ варіант. -- Добрий день, Павле Вікторовичу! Це говорить Микола Донченко.

-- Доброго дня, Миколко.

-- Покличте, будь ласка, до телефону Віктора.

-- Віктора немає вдома. Він на заняттях з музики. Зателефонуй за півгодини.

-- Дякую.

Двоє друзів розмовляли

Двоє друзів розмовляли, щось до вуха прикладали.

-- Це Полтава? Алло!

-- Вона?

-- У нас весна!

-- І у вас весна?

-- Ми ждемо у гості вас!

-- Приїжджайте й ви до нас!

Грі кінець. І це не сон. Діти фали в ... (телефон).

Завдання.

1. Попрацюйте в парах. Складіть діалог "Розмова по телефону".

2. Ситуації розмови: а) з товаришем; б) з дорослими (незнайомими і близькими).

Підготовчі запитаний до сюжетно-рольової гри "У магазині"

-- Які слова ви найчастіше чуєте у магазині? Пригадайте їх.

-- Чи завжди ви дотримуєтесь черги?

-- Як попросити продавця показати необхідний вам товар?

-- Що треба сказати, отримавши покупку?

Потім проводиться гра "Магазин". Діти розподіляють ролі продавців, покупців залежно від завдання, яке виконують.

Наприклад.

1. Ти шукаєш подарунок до дня народження товариша.

2. Ти прийшов по продукти.

Інші діти (глядачі) аналізують поведінку учасників гри.

Гра "Світлофор ввічливості"

Один учень називає ситуацію, а інші показують карточку з кольором, що сигналізує про правильність чи неправильність відповіді.

Ситуація 1. -- Дайте мені бублики, -- звертається дівчинка до продавця (червоний колір).

Ситуація 2. -- Вибачте, будь ласка, я штовхнув вас ненавмисно, -- каже хлопчик у автобусі (зелений колір).

Гра "Трик-трак..."

Учень стає обличчям до класу і розповідає ситуацію в магазині, бібліотеці. А всі учні говорять, якщо відповідь правильна: "Трик-трак, це так"; якщо неправильна: "Трик-трак, це не так". Учень запитує: "А як ?" Діти відповідають.

Наприклад.

У магазині потрібно шуміти, бігати.

У лікарні треба розмовляти так, щоб тебе чули всі.

Діалог "У магазині"

-- Доброго дня!

-- День добрий! Що бажаєте?

-- Покажіть, будь ласка, ...

-- Візьміть, будь ласка, ...

-- Дякую...

Завдання. Розподілити між собою роль продавця і покупця. Як можна продовжити діалог?

Розмова в бібліотеці

-- Доброго дня!

-- ...

-- Яку книжку ти прочитав?

-- ...

-- Хто її написав?

-- ...

-- Що найбільше сподобалося у книжці?

-- ...

Завдання. Вставити речення. Прочитати в особах діалог.

Онука

Бабуся онучці каже:

-- Любцю мила, хоч перед їдою ти б руки мила.

-- ...

Завдання. Продовжити діалог.

Стара тополя

Росте край дороги стара-престара тополя. Восени і взимку тривожно шумлять її голі віти. Навесні вкривається вона зеленим листям.

-- Скажіть, дідусю, скільки років нашій тополі?

-- Напевно, немало. Багато часу промайнуло.

-- Хто її посадив?

-- Добра людина посадила тополю.

-- Напевно, ви знаєте її?

-- На жаль, не знаю. Хлопчиком я грався під нею, твоя мама з подружками плела вінки. Тепер і ти граєшся в її тінистому затишку.

Завдання. На основі цього діалогу скласти свій про сторічний дуб, його красу і велич.

Першокласниця

До школи поспішали дві дівчинки-першокласниці Надійка і Катруся. Тілько-но дівчатка підійшли до переходу, а назустріч їм - дідусь. Він обмацував поперед себе дорогу довгим сучкуватим ціпком.

-- Давай допоможемо йому, -- сказала Надійка подружці. -- Він же зовсім не бачить.

-- Та ти що! Ми ж запізнимося на урок, -- відповіла Катруся й побігла вперед. А Надійка постояла мить і рішуче підійшла до дідуся:

-- Дозвольте, я ...

Завдання. Який відбувся діалог між Налійком і дідусем? Як ви думаєте, як учителька оцінила вчинок дівчинки, адже вона запізнилася на урок?

* * *

Снилась мені ягідки,

Як мед, солоденька,

А то мене цілувала

Мама дорогенька.

Приснивсь мені вітерець.

Що пестив колосся,

А то моя мама

Гладила волосся.

Завдання. Прочитайте вірш. На основі його змісту складіть діалог.

Моя мама -- найкраща

План

1. У кожної людини є мама.

2. Волосся моєї матусі.

3. Обличчя.

4. Очі.

5. Ніс.

6. Вуста.

7. Руки.

8. Постава.

9. Моя мама -- найкраща у світі.

Дві дівчинки сперечалися, чия мама найкраща.

Завдання. Складіть діалог за поданим планом, який міг би відбутися між подружками.

* * *

-- Чого ти плачеш, хлопчику?

-- Я загубився.

-- А чий ти?

-- Татків.

-- А на якій вулиці ти живеш?

-- На нашій.

Завдання. А що, як ти загубишся? Чи знаєш свою адресу? Попрацюйте в парі.

* * *

Дві подруги, повертаючись з лісу, побачили їжачка. Оленка зраділа й поклала його в кошик, щоб віднести додому. Катруся зупинила подругу й щось сказала. Оленка витягла їжачка з кошика і відпустила.

Завдання. Як ви гадаєте, яка розмова відбулася між дівчатками? Відновіть цю розмову.

Діти вчаться шанобливо звертатися до інших людей, залежно від віку.

Завдання.

1. Тебе попросили зайти до сусідів позичити певну річ. Як ти звернешся до них з проханням?

2. Ти хочеш дізнатися у перехожої людини, котра година. Як ти звернешся до незнайомої дорослої людини?

На березі моря

Катруся сиділа на березі моря і чекала маму. До неї підійшла незнайома дівчинка, яку звали Галинкою.

Завдання. Побудуйте діалог між дівчатками так, щоб у словах Галинки звучало переконання, а в словах Катрусі -- згода.

Сергійко хвалився Артемові, що батьки йому до дня народження подарували велосипед. Побудуйте діалог між хлопцями. Інтонацією передайте радість Сергійка і бажання Артема мати такий же велосипед.

Даринка ненароком розбила вазу. Вона дуже хвилювалася, що скаже мама, коли повернеться з роботи.

Завдання. Побудуйте діалог між мамою і дочкою. Інтонацією передайте хвилювання Даринки.

У кінотеатрі

Зимового недільного ранку дві подруги пішли до кінотеатру на дитячий сеанс. Коли погасло світло, дівчатка побачили, що екран їм заступає хлопчик, який не зняв свою хутряну шапку і щохвилини підскакував та коментував написане на екрані.

Завдання. Як би ви ввічливо нагадали хлопчикові про правила поведінки у кінотеатрі.

2.2 Використання творчих вправ як засобу мотиваційного забезпечення вивчення іменника в 4 класі

У Концепції загальної середньої освіти вказується на необхідність формування розгорнутої навчальної діяльності (уміння вчитися) шляхом оволодіння організаційними, логіко-мовленнєвими, пізнавальними і контрольно-оцінними уміннями й навичками у різних видах діяльності. Освітніми результатами цього є повноцінні мовленнєві уміння і навички, здатність до творчого самовираження, особистісно ціннісного ставлення до праці, уміння виконувати нескладні творчі завдання, коли школяр постійно відчуває, що він цікавий як особистість кожному вчителеві та педагогічному колективу в цілому. Центральним аспектом цього є розвиток творчого мислення школяра, зокрема під час роботи над творчими вправами з мови та мовлення. Така робота задовольняє наступні вимоги:

-- реалізує пізнавальну потребу молодшого школяра, що ґрунтується на природних інстинктивних реакціях -- "дослідницькій" та "ігровій"; потребу у враженнях, спілкуванні, самореалізації та самоактуалізації;

-- втілює єдність змістового, почуттєво-емоційного та операціонального в пізнавальній діяльності;

-- відповідає основним критеріям: понятійності, самостійності, гнучкості, ігровій комбінаторності;

-- орієнтує не на результат, а на спосіб дії.

Робота над творчими вправами здійснюється поетапно засобами дослідницьких, ігрових творчо-прикладних дій, у ході яких відбувається розвиток та діалектичне поєднання операціонального та образно-асоціативного видів мислення. Цьому сприяє організація навчального процесу у вигляді ділової гри з елементами змагання, театральної дії. В основі ділової гри, -- з розподілом ролей, вибором стратегії поведінки, плануванням дій, -- лежить продуктивне спілкування вчителя з учнями й останніх між собою. У процесі ж гри для кожного учня характерні певне напруження думки, вольових зусиль, вияв емоцій. Все це допомагає дитині долати труднощі під час розв'язання певного творчого завдання, яке лежить в основі гри, підкріплює мотив досягнення і надихає на подальшу творчість.

Вирішуючи проблемну ситуацію, учень спирається на аналогію, яка поєднує предмети не за формою, а за змістом. Втручання вчителя у творчий пошук учня має бути обережним, зваженим, таким, що містить приховані підказки. Вчитель має спрямувати дитину на власні розв'язки, а не насаджувати свої.

Дитина має усвідомити сутність незрозумілого і знайти причиново-наслідкові залежності. Адже нова ідея виникає лише тоді, коли людина має певний запас знань і на тлі вже відомого може осягнути незрозуміле.

Для того, щоб стимулювати розвиток творчого мислення молодших школярів, створюються зовнішні ігрові умови та формуються необхідні мислительні операції за допомогою спеціальних вправ. В іграх мозок дитини начебто тренує дійсно людську здібність -- створювати нові ідеї, конструкції, об'єкти, продукти, які удосконалюють вже досягнуте, реконструюють його або конструюють щось принципово нове.

Вправа -- метод навчання, що припускає багаторазове, свідоме повторення розумових і практичних дій з метою формування, закріплення й удосконалення необхідних навичок і умінь.

Функція методу вправи полягає у трансформуванні частини знань учня в навички й уміння з метою сформувати в нього готовність до вмілих практичних дій, відтворювальну і творчу активність у різних умовах. Діагностичне значення вправи в тому, що тільки глибоке розуміння дитиною набутих знань забезпечує можливість оволодіння міцними уміннями і навичками. Навчальний результат вправ виявляється в опануванні системи прийомів, способів практичної дії в інтелектуальній сфері.

За О.Біляєвим, сучасна методика розрізняє вправи репродуктивні (відтворення вивченого за зразком), конструктивні (перебудова, заміна одних мовних моделей іншими) і творчі, пов'язані з творчою уявою й розраховані на варіантність та індивідуальність виконання (складання речень, редагування тексту, написання переказу, твору тощо).

Творчі вправи передбачають формування вмінь переносити набуті навички в змінені умови, застосовувати їх у нестандартних обставинах, в уявних, умовно-реальних і природних ситуаціях.

У процесі тривалого розвитку теорії і практики навчання української мови систему вправ і завдань, спрямованих на засвоєння теоретичного матеріалу, формування мовних та мовленнєвих умінь і навичок учнів та перевірку якості засвоєного, розробляли провідні українські вчені О.Білецький, О.Біляєв, М.Вашуленко, В.Мельничайко, В.Онищук, М.Пентилюк, Л.Рожило, О.Савченко та ін.

Мотиваційному аспекту навчання приділяється увага в працях МАлексєєва, І.Беха, Н.Бібік, М.Божович, М.Вашуяенка, Є.Ільїна, В.Леонтьєва, А.Маркової, М.Махмутова, О.Малихіної, О.Савченко, М.Скаткіна та інших.

Проте, як засвідчує аналіз літературних джерел, питання впливу творчих вправ з мови та мовлення на розвиток мотивації навчання молодших школярів ще не було предметом дослідження, хоча більшість науковців розглядає творчу діяльність учнів як вирішальний фактор у розвитку мотивації навчання.

Тим часом із цією проблемою тісно пов'язано чимало практичних питань педагогіки, зокрема таких, як формування у дітей позитивного ставлення до навчальної діяльності, до учнівських обов'язків та багато інших, які можна звести до одного: як пробудити в учнів бажання вчитися, прагнення набувати знання, уміння, навички, іншими словами, як розвивати повноцінні мотиви навчання.

Мета статті: з'ясувати деякі психолого-педагогічні та методичні засади роботи над творчими вправами з мови та мовлення як дієвого чинника формування високого рівня мотивації навчання учнів початкових класів, запропонувати вчителям творчі вправи з римування, які розроблені під час проведення експериментального дослідження і лають можливість розпивати дитячу літературну творчість на уроках мови, гармонійно поєднуючись з системою віршування, розробленою О.Я.Савченко у підручниках „Читанка" для нової чотирирічної початкової школи.

"Поезія -- насамперед віршована форма літератури, але форма глибоко змістовна. Віршовану поетичну форму в цілому характеризує піднесений лад думок, у яких відбуваються найсуттєвіші загальнолюдські цінності буття, підкреслена емоційність, вишуканий підбір слів та форм їх звукового сполучення".

Побудова уроку сприяє успішній інтелектуальній ігровій діяльності. Останньою керують так, щоб вона, за можливості, проходила через дві стадії -- дослідницько-спостережу вильну і комбінаторно-конструктивну.

Комбінаторно-конструктивні дії удосконалюють операціональні вміння молодших школярів. Одночасно саме на цій стадії з'являється внутрішня мотивація -- зацікавленість об'єктом, вторинна, глибока децентрація. На цій стадії скасування зовнішніх ігрових умов, у які входили різні види змагань, не знижує активності дітей та їхнього мислення.

Проводяться уроки різних типів, але завжди створюється необхідний емоційний настрій, обов'язково включається перегляд ілюстрацій, слухання і малювання музики, розповіді за малюнками з включенням уяви та фантазії.

На першому етапі формулюємо і розв'язуємо творче завдання, пропонуючи дітям тільки роль виконавців вказівок учителя. На цьому етапі діти глибоко засвоюють загальні поняття, які не повинні бути "мертвими", їх необхідно наповнити змістом і "оживити" в дитячій уяві. „Оживити" поняття, зробити його наочним, доступним для сприйняття дитиною допомагають вірші, розповіді та казки. Одночасно з поняттям формується розуміння.

На другому етапі завдання дає вчитель, але варіанти рішень дітям пропонується знайти самостійно.

На третьому етапі учні отримують творчі завдання і самі формулюють проблему, знаходять шляхи її вирішення, проходять всі пошукові етапи, які наштовхують їх на наступні висновки.

Однією з найважливіших умов успішного виконання творчих вправ є особливий тип спілкування вчителя та учня, за якого зберігається взаємна рівноправність і зацікавленість співрозмовників у поглядах, думках один одного. Якщо ж у класі психологічна ситуація визначатиметься авторитарним спілкуванням, творчі вправи вилучатимуться з процесу навчання і втрачатимуть будь-яке значення.

Види вправ

І. Творчі вправи за аналогією.

Мета. Розвивати увагу, вміння точно запам'ятовувати окремі приклади, запропоновані вчителем, щоб власний текст відповідав поставленим вимогам: був подібним до зразка або відрізнявся від нього за певними ознаками.

Вправа І. Використовуючи приклади текстів, опиши предмет (тварину, рослину, пору року) по-своєму.

Заєць

Заєць має двоє вух. Як одним він рухає, Другим слуха вітерець, Що зи полем дмухає. Одним вухом чує спів Миті під копицею. Другим чує, як іде Лялечко з рушницею.	Так пасеться він собі У ліску зеленому І працює цілий день Вухами -- антенами. А коли настане ніч, Спатоньки вкладається Одне вухо стеле він. Другим накривається. Д. Памичко

Білочка

Хвіст трубою, спритні ніжки --

Плиг із гілки на сучок!

Носить білочка горішки

В золотий свій сундучок.

В неї очі, мов горішки,

Кожушина хутряна,

Гострі вушка, наче ріжки,

У дуплі живе вона.

Г.Бойко

Зозуля

Сьогодні зозуля У лузі широкім Мені накупала Аж тисячу років.	Я хочу зозулю Оту попрохати -- Нехай накує Ще і мамі, і тату. Є.Гуцлю

Соняхи

На городі, в гарбузинні

Соняхи, мов хлопчаки,

Ловлять сонячне проміння

В золоті свої шапки.

Я. Ребро

Січень

Подивись: з початку року

На землі лежать сніги.

Скрізь, куди сягає око,

Кучугури навкруги.

Вітер снігом б'є в обличчя,

Засипає снігом дах,

І ведуть між себе січу

Хуртовини у степах.

Звір в цю січу попадеться --

Геть тікає ледь живий.

І по праву січнем зветься

Місяць перший, зимовий.

И.Забіла

Березень

Трудився лютий до світанку І заморозив геть струмок, А березень підкрався ранком І схрумав нишком весь льодок. Методика і практика Мороз і другу ніч старався, Припорошив льодок сніжком, А березень над ним сміявся Удень злизав все язиком.	Хоч на річках льоди кололись, Зима трусила ще сніги, І лютий з березнем боролись, Боролись, наче вороги. Зима ще злиться, бідолаха, А вже весна бере своє, У березні бурульки з даху, Немов цукерочки, жує. М.Лисич

Вправа 2. Ознайомся з текстами і придумай власний про товариша або про себе.

Юрасик любить працювати, Він -- юний садівник, юннат. З юрбою малюків завзятих За школою він садить сад. Л.Ярєшко	У киці лапка перев'язана, У пса -- зеленкою намазана. Лікував їх Едик -- Славнозвісний медик. І. Оробець

Вимила підлогу Еля.

У кутках стоїть вода.

Потекла у мишки стеля.

Елі -- жарт, а їй -- біда.

Володимир Орлов

Вправа 3. Прочитай нісенітницю і створи власну.

Три ведмеді вухаті Пішли сіно копати І картоплю косити,	І вирубувать жито, Поливати будинки Й будувати ялинки! Р. Підбережний

Вправа 4. Повправляйся у римуванні разом з героєм вірша А. Костецького "Дивна звичка".

Що б мені не говорили Хто з батьків чи вчителів, -- Я на все шукаю рими. Ніби хтось мене завів... Скаже тато: -- Як уроки? -- Я йому: -- Летять сороки! Скаже мама: -- Ти поїв? -- Я їй тут же: -- Сто корів! Вчитель каже: -- Йди до дошки! -- Я І тут: -- Варення ложка! -- Вчитель: -- Що учив ти вдома? -- Я у відповідь: -- Солому! -- Ставлю „два"! -- підводить омі. -- Ква! -- кажу я, хоч не хочу... Зрозуміло: мама -- в сльози, каже: -- Ти мене тривожиш!.. Ось і лікарю мене Вчора показали.	Але він сказав: -- Мине. Хвилювання -- зайві. Хай хлопчак побільше спить... Ну а я йому за мить: -- Зайві хвилювання? Знайде Коля Ваню! Мама -- в сльози знов: -- Пробачте! -- Ну а лікар їй: -- Не плачте! -- і злякався Раптом сам -- Адже в риму він сказав!.. Вже й мені це все набридло, То чомусь до голови Знову лізуть ріши й рими, Хто б і що б не говорив... Ви питаєте: що ж буде? Я і сам багато думав І скажу вам по секрету: Мабуть, буду я поетом!

II. Придумування казок, фантастичних історій.

Мета. Розвивати уяву та фантазію, мовленнєве чуття.

1. Ось деякі приклади цікавих текстів, які спонукають дитину створювати свої фантастичні сюжети.

Що трапилось?

Знаєте, що трапилось, малята? З неба збігло сонце погуляти! Кажуть, ніби в лісі на світанку Бачив хтось руді його веснянки, Вгледів на стежині з козубочком, А у козубку були грибочки. Хтось підслухав, як воно сміялось, Хтось підгледів, як в ріці купалось. А на берег вийшло із водички,	Вижимало золоті косички. Знаєте, що трапилось, малята? Натомилось сонечко гуляти, Натомилось зморене золотокосе І під ковдру спати уляглося. Пташка змовкла. Вітерець не віє. Опустилися руденькі вії. Вийшли в небо зірочки тихенькі. -- Сонечко моє! -- сказала ненька. В.Орлов

Іванко любить пасти хмари

Іванко любить пасти хмари: Лежи, дивись, не треба завертати... Так добре, як не темні ще отари. Не йдуть у шкоду -- можна і поспати.	Та сон бариться. На очах поволі Чорніють хмари, уявити можна, Як доїть спека їх, десь дощ у полі Запечені уста землі зволожує. В.Василенко

Дядько дощ

Дядько Дощ стоїть над лісом -- Неба велетень сяга. Він сміється, мов залізом, Дудонить: -- Га-га! Га-га! Одягнувся, мов на свята, Запорізький в нього шик:	Тучі -- шапка сивувата, Блискавки -- червоний шлик. Довжелезні срібні вуса Люто вітер розвіва. І тремтить пшениця руса, І втіка за горб трава! Д.Павличко

2. Скористайся досвідом героя вірша А.Костецького і назви предмети по-своєму.

Імена

Я хотів би страшенно. Як хочете знати. Все у світі по-своєму Знову назвати. Я назвав би волошку Тоді голубника, Щоб дорослі ще більше її полюбили. А хлоп'ят І дівчат Я б назвав любенята, Щоб іше веселіше Було їм гуляти. Я б ласкаву тополю Назвав лопотуля, Щоб вона для птахів Дарувала притулок.	А бабусю назвав би тоді я Любуся, Щоб світилася ніжністю Кожна бабуся. І цвіли б любенят Голубникові очі, І любусі гуляли б Із ними охоче, А над ними співала б собі Лопотуля, і цю пісню її Всі б навколо почули! Та речей безіменних На світі нема. Жаль, що є вже для цього Давно імена. А. Костецький

ІІІ. Творчі вправи, пов'язані з перевтіленням.

Мета. Розвивати образність, незвичність зіставлення, нестандартність мислення. (Учням необхідно "оживити" предмет або перевтілитися і розмовляти від його імені).

Гра

Я уявив, що я -- не я, А справжній кран Підйомний: Схотів -- І запросто підняв Вантаж багатотонний. Та тільки я підняти встиг Будинок у повітря, Як раптом -- Вийшов мій сусід Гуляти на подвір'я. -- Ха! Теж мені "підйомний кран"!-- сказав сусід кирпатий. -- Та ти, напевне, Й кілограм Не здужаєш підняти... Тоді я взяв -- І уявив, що я --	Швидка машина, Яка чимало вантажів У кузові возила. І тільки я двигун завів, Щоб їхать на будову, Аж раптом чую -- Поруч він, Кепкує з мене знову. -- ха-ха! -- Регоче мій сусід. -- Такого ще не бачив світ Щоб на ногах машина Чесала, мов людина!.. Він довго ще Сміявся б так, Та „ не чув нічого: Я уявив, що я -- літа, І -- полетів од нього! А.Костецький

IV. Складання творів за поданими початком, кінцівкою, назвою.

Мета. Прищеплювати інтерес до роботи з текстом, розвивати композиційні уміння, закріплювати знання про будову тексту.

Прочитай вірш і придумай кінцівку, а потім порівняй з оригіналом.

Навіщо плаче хлопчик?

Як бурулька плаче -- То весна надворі. Як роса заплаче -- То вже ранок скоро. Як заплаче дощик --	Трави підростають. А навіщо хлопчик Плаче -- Я не знаю. А.Костецьки

V. Музичні вправи.

Мета. Розвивати інтонаційну чутливість, мовленнєві уміння.

1. Послухайте музику, доберіть прикметники. (Для цього завдання можна використати музичні твори "Пробудження" Г.Форе, "Лебідь" К.Сен-Санса, "Пори року" П.І.Чайковського, А.Вівальді та ін.).

2. Послухайте музику, придумайте і напишіть до неї назву, обґрунтуйте своє рішення, (М.Римський-Корсаков "Політ джмеля", Ж.Ібер "Маленький білий віслюк", К.Дебюссі "Хмари").

3. Послухайте "Вальс квітів" з балету П.І.Чайковського "Лускунчик" і спробуйте описати словами квіти, що танцюють.

Запропоновані вправи доступні учням, якщо вони ознайомлені з римою, виконували прості завдання з віршотворення.

Для аналізу добирають стилістично виразні тексти і, спираючись на них, збагачують словник і граматичну структуру мовлення учнів, допомагаючи пізнати їм, як твориться будь-яке зв'язне висловлювання, які його істотні ознаки. .

Важливе значення надається взаємозв'язку у свідомості дітей процесам емоційного сприйняття, уяви і розуміння, а отже, вміння узагальнювати й оцінювати елементи тексту відповідно до їх ідейно-естетичної значущості. Чим більше продумані й узагальнені життєві враження учня, тим ефективніше відбуваються у нього процеси асоціативного мислення. Результати сприйняття виявляються у власному мовленні дітей. Розуміння образної мови твору веде до збагачення мовлення самого учня, його активного й пасивного словника, здатності до образного відтворення життєвих явищ і фактів, вживання конкретних мовних асоціацій, порівнянь, метафор та інших художніх прийомів у зв'язній усній і писемній мові.

Творчі вправи сприяють самонавчанню, оскільки зумовлюють визначальну роль діалогічної співпраці, а також дискусії та співробітництва, передбачають завдання для групової, фронтальної, індивідуальної роботи, завдання на вибір, самоконтроль, різні види відповідей та міркувань.

Це дає змогу формувати особистісний досвід творчої діяльності молодших школярів, досвід емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього світу в цілому і до мовленнєвої діяльності зокрема, суттєво підвищуючи мотивацію навчання.

2.3 Навчаємося складати твори за прислів'ями

Загальновідомо, що уроки зв'язного мовлення збагачують словниковий запас учнів, сприяють розвитку усного та писемного мовлення, а також виробляють у дітей уміння застосовувати набуті знання з орфографії та синтаксису.

Серед багатьох видів робіт з розвитку зв'язного мовлення хотілося б спинитися саме на складанні оповідань за прислів'ями.

Це нелегкий, але цікавий вид роботи. Пояснивши значення того чи іншого прислів'я, добираємо кілька варіантів зачину тексту, а потім розпочинається творча самостійна робота учнів. Добре, якщо вчитель добере ілюстрації, які перегукуються із змістом прислів'я, -- це полегшить творчий процес.

Наводжу приклади оповідань за прислів'ями.

До їжі -- вовк, а до роботи -- заєць

Були якось у гостях у бабусі Одарки онуки Васько та Федір. Васько до роботи беручкий, шанує бабусю, лагідно так звертається до неї: то "бабунею" кличе, то зве "бабцею".

Тепло на душі в старенької... Вона Й годить хлопчикам: наварить смачного борщику, напече пирогів, до молока ще й медку принесе, примовляючи:

-- Їжте, мої дорогенькі, їжте, мої соколята...

Хлопці їдять... Васько їсть та все хвалить бабусю:

-- Дуже смачно, бабусенько. Сідайте й ви з нами. Пообідаємо та й за роботу візьмемося. Он дошки треба поприбивати. Ми з Федором все зробимо!

Бабуся лагідно поглядає на онуків, милується ними. А Федір неквапно їсть, поволеньки бере пироги, вмокає їх у мед і каже:

-- Я зразу після обіду не буду працювати. В мене погано з координацією рухів, -- ще й пальця заб'ю.

А Василько у відповідь:

-- Ти, Федоре, до їжі -- вовк, а до роботи -- заєць. Замислився Федір над словами брата, а мед все кап та кап з пирога...

Краще вміти робити щось одне, та добре, ніж усе, та погано

Прийшла Оксанка до подруги, а та й хвалиться:

-- Яка я молодчина, Оксанко, і їсти вмію зварити, і спекти, і випрати білизну, і прасувати, і вишивати...

Та й не договорила, бо каструля з борщем заклекотіла, вилився борщ на плиту; запахло горілим -- то пироги в духовці про себе нагадали... Забула й праску вимкнути -- на білій кофтині з'явилася велика жовта пляма...

Оксанка й каже подрузі:

-- Краще вміти робити щось одне, та добре...

Навчайтесь культури мовлення

Якось вчителька Лариса Семенівна сказала учням:

-- Ви мову свою любите, то й стежте за культурою мовлення. Я шаную тих, хто збагачує рідну мову, правильно висловлює думки.

А Марійка з Софійкою вже давно мають зошити, куди вписують вислови відомих людей про мову, ще й завели рубрики "Цікаво знати", "З народної мудрості".

Але, на жаль, знань бракувало...

Ось тому в самовпевненої Марійки були й такі записи:

"хворий грипом", а треба -- хворий на грип;

"оцінка по англійській мові", а треба -- з англійської мови;

"вхід по запрошеннях", а треба -- за запрошенням.

Софійка якось попросила Марійку показати нові записи. Дуже тихо, ніби соромлячись за подругу, вона сказала:

-- Марійко, в тебе е помилки.

Марійка в крик:

-- Друзі -- це злодії часу. Віддай зошит!

Наразі підійшла Лариса Семенівна. Запитала, що сталося. Все зрозуміла мудра вчителька і сказала:

-- Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже.

Марійка знітилась і винувато промовила до Софійки:

-- Пробач... Ми з тобою, як риба з водою.

Поставили цапа город стерегти

Посадили хазяйновиті зайці капусту. Доглядали її добре: поливали, збирали гусінь. Виросла капуста велика, гарна. Мале зайченя занепокоєно сказало: -- Треба поставити когось охороняти капусту!

З ним погодились.

Дуже вже захотів стерегти капусту цап.

Довірили йому цю серйозну справу.

Приходять зайці через кілька днів на город... Та що це?! Багатьох головок капусти немає. Залишилося дві, та й ті погриз цап. Сам заснув, тримаючи в лапах капустину.

Гірко заплакало зайченя... Напевно, добре запам'ятається прислів'я: "Поставили цапа город стерегти".

Природа одному мати, а другому -- мачуха

На вулиці гарно... Світить сонечко, усміхаються квіточки одна до одної, співає свою веселу пісеньку струмочок... Підхопили пісеньку струмка і пташки.

Весело нашому конику-стрибунцю: скаче, підстрибує, заглядає під кожен кущик...

Раптом він побачив комара, який не вдоволено позирав навколо.

-- Що з тобою, комарику? -- співчутливо звернувся до нього коник-стрибунець.

-- Мені недобре...

-- Чому ж? Така гарна погода, всі радіють сонечку, теплу...

-- А мені такої пори невесело -- я люблю похмуру погоду, полюбляю дощик, -- промимрив комарик.

Чомусь погіршав настрій і в коника-стрибунця. Він подумав:

-- Природа одному мати, а другому -- мачуха.

Ховається від роботи, немов собака від мух

Ой, і цікава ж тітка Уляна! Це наша сусідка. Скільки вона знає прислів'їв та приказок... Мова її так і рясніє ними: "Краще добре робити, ніж гарно говорити", "Легко говорити, та не так легко зробити", "Хто добре їсть, той добре робить", "Хто робить, голодний не ходить", "Без діла слабіє сила", "Почав діло -- роби сміло".

Ганнуся слухала б тітку Уляну до смеркання...

І працює вправно тітка Уляна. На городі в неї чого тільки немає: і картопелька, і морквочка, і бурячки, і квасолька, і помідорчики, і огірочки...

А які великі соняхи виросли! Ганнуся інколи погляне з-за тих соняхів, як працює тітка, і собі хоче так гарно працювати, щоб і на їхньому городі все душу веселило. Тоді й починає кликати старшого брата (йому вже десятий рік): -- Миколко, йди допоможи прополоти капусту.

А у відповідь чує тільки:

-- Сонце пече, я в холодку посиджу.

Почула тітка Уляна відповідь Миколи, засміялася та й сказала:

-- Ховається від роботи, немов собака від мух.

Ох, і правду каже тітка Уляна. А я їй вторити почала: "І за холодну воду не візьметься", "Од роботи коні здихають", "Робота дурних любить", "Робота -- не вовк, до гаю не втече".

Миколка встав, узяв сапу та все ж пішов на город, буркнувши: "Бджола жалить жалом, а чоловік -- словом".

2.4 Система лексичних та мовленнєвих вправ з української мови для учнів початкових класів

Вправи розраховані для самостійної й колективної роботи учнів та вчителів. Мета вправ -- розвивати лексичні та мовленнєві здібності учнів, пізнавальні інтереси та увагу. Збірник включає 5 картки, що стосуються теми „Іменник”.

Картка № 1.

1) Допишіть іменники за поданим зразком.

* Домашні тварини: корова, свиня, ..., ..., ..., ........

* Дикі тварини: лисиця, вовк, ..., ..., ..., ..., ... .

* Дерева лісу: осика, ялинка, ..., ..., ..., ........

* Овочеві рослини: буряк, морква, ..., ..., ..., ..., ... .

* Органи рослин: корінь, ..., ..., ..., ..., ... .

* Дерева саду: яблуня, груша, ..., ....... , .... ... .

2) Скласти з ними кілька речень.

3) Подані іменники поділити на дві групи:

а) Назви перелітних птахів.

б) Назви зимуючих птахів.

Ластівка, горобець, синичка, дятел, шпак, ластівка, зозуля, журавель, соловей, ворона, галка, лелека, грак, ворона.

Картка № 2.

1) Доповнити пояснення слів.

* Копач -- це той, хто .......

* Аптекар -- це той, хто .......

* Визволитель -- це той, хто .............

* Кривдник -- той, хто .............

* Вчитель -- це той, хто .............

* Маляр -- той, хто .............

* Лікар -- це той, хто ..........

* Артист -- ..........

* Директор -- ..........

2) Утворити з іменників словосполучення прикметників з іменниками.

* Іграшка з паперу --

* Бичок із соломи --

* Шишки з сосни --

* Стіл із дерева --

* Стежка у лісі --

* Гілка берези --

* Стежка лісу --

* Подушка з пуху --

Картка № 3.

1) Виписати природні явища.

Голод, заморозок, мітинг, епідемія, ожеледиця, війна, перебудова, завірюха, весілля.

2) Пояснити ознаки природних явищ.

* Дощ -- коли з неба падають краплі води.

* Небо похмуре, сіре.

* Льодохід -- коли річка...

* Сніг -- коли з неба...

* Засуха -- спека, ...

* Землетрус -- коли все трясеться, коли...

* Листопад -- коли...

Картка № 4.

1) Написати, про яких тварин йдеться мова.

Нора, гніздо, лігво, отара, ключ, табун, гурт, стадо, дзьоб, рило, ніс, хобот.

2) Дописати речення за зразком.

* Кажан -- це літаючий звір, поїдає шкідливих комах, спить, повиснувши вниз головою.

* Заєць -- це... ... ... ... ... ... ... ....

* Шишкар -- це темно-коричневий птах, з ... крилами й хвостом, живиться насінням ... ... ... ....

* Снігур -- це ... ... ... ... ... ... ... ....

3) Вставити потрібні за змістом слова.

* Малина і брусниця -- це ... . Малина -- соковита, солодка, а брусниця ... ...

* Ялина і сосна -- це ... . У ялини стовбур темно-коричневого кольору, а в сосни -- ... ....

Картка № 5.

1) Утворити від поданих словосполучень пестливі назви.

* Темна ніч -- темненька нічка, темнесенька ніченька.

* Ясне сонце --

* Біла хата --

* Теплий промінь --

* Гарна квітка --

* Дрібний дощ --

* Тонке мереживо --

* Густий ліс --

* Чиста вода --

* Висока тополя --

2) Подані словосполучення замініть сполученням іменника з прикметником.

* Шафа для книжок --

* Сітка з дроту --

* Мороз у січні --

* Небо без хмар --

* Варення з вишень --

* Сік з яблук --

* Зал для занять спортом --

ВИСНОВОК

Проаналізувавши праці психологів (Д.М. Богоявленського, В.В. Довидова, Н.Ф. Гали ціна) дидактів (Ю.К. Бабанський, Л.В. Заков, В.Ф. Паламарчук), вчених-методистів (І.М. Антипов, В.М. Монахов, С.І. Шварцбурд) можна зробити висновок, що мовленнєва діяльність школярів - діяльність школярів, які на уроці отримують нові знання, використовують їх на практиці, набуваючи нових вмінь і навичок.

Мовленнєвій діяльності на уроці рідної мови вчитель повинен відводити більше половини часу, вміло поєднуючи розвиток мовних, мовленнєвих і комунікативних умінь учнів. Мовні уміння необхідно спрямовувати на формування базових понять, засвоєння норм вимови, оволодіння вміннями мислення. Мовленнєві уміння включають вдосконалення звуковимови і культури мовлення, роботу над збагаченням, уточненням і активізацією словника, опанування ладу мовлення. Комунікативні - забезпечують розвиток власне мовленнєвих умінь.