Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Педагогічний коледж

Дипломна робота

по темі: «Розлади уваги і пам`яті, як чинники виникнення порушень писемного мовлення дітей молодшого шкільного віку»

Виконала:

студентка групи ШКД-41 Лужецька Г.

Науковий керівник:

Викладач фахових дисциплін Пічугіна Т.В.

Львів 2009

Зміст

Вступ

1. Теоретичні засади розвитку уваги і пам`яті дітей молодшого шкільного віку

1.1 Особливості процесів розвитку уваги і пам`яті в учнів початкової школи

1.2 Розлади процесів уваги і пам`яті у дітей молодшого шкільного віку, як основні причини виникнення порушень писемного мовлення

1.3 Синдром гіперактивності та дефіциту уваги, як чинник порушення писемного мовлення дітей молодшого шкільного віку

2. Діагностика і корекція уваги і пам`яті

2.1 Аналіз методик діагностики уваги і пам`яті у дітей

2.2 Корекція можливих порушень уваги і пам`яті

3. Результати дослідження сформованості уваги і пам`яті у дітей молодшого шкільного віку

3.1 Вихідні дані

3.2 Опис і аналіз отриманих результатів

Висновок

Вступ

Школи докорінно змінює умови життя дитини, тому що провідною стає навчальна діяльність. Режим шкільних занять потребує значно вищого, ніж у дошкільному дитинстві, рівня продуктивності поведінки.

Регуляція власної навчальної діяльності відповідно до завдань, що їх ставить педагог, вимагає від дітей у період переходу від дошкільного до молодшого шкільного віку значно вищого рівня розвитку довільної уваги, ніж гра. Діти мають бути здатними, не відволікаючись і не зважаючи на різні спокуси, підкоряти власну діяльність навчальним мотивам та доводити розпочату справу до кінця. Таким чином, показником емоційно-вольової готовності є певний ступінь сформованості таких психічних процесів, як цілеспрямованість сприймання, запам`ятовування, уваги, вміння здійснювати самоконтроль, бути організованим у роботі, самостійно і досить швидко виконувати її (на противагу імпульсивності, схильності відволікатись, втрачати у роботі темп). У цьому полягає якісно новий рівень розвитку довільної регуляції поведінки й діяльності дитини.

Якщо у дитини наявні ознаки недостатньої сформованості процесів уваги і пам`яті, це в подальшому може привести до труднощів у навчанні, засвоєнні матеріалу, порушень писемного мовлення та шкільної дезадаптації. Перш за все, необхідно вчасно виявити наявні розлади уваги і пам`яті дітей молодшого шкільного віку для подальшої їх корекції.

Тому, актуальність даної теми полягає у необхідності раннього виявлення розладів уваги і пам`яті, як чинників виникнення порушень писемного мовлення у дітей молодшого шкільного віку.

Метою курсової роботи є дослідження уваги і пам`яті у дітей молодшого шкільного віку та їх вплив на формування писемного мовлення.

Об`єктом курсової роботи є діти молодшого шкільного віку.

Предметом курсової роботи є процес виявлення розладів уваги і пам`яті, як чинників виникнення порушень писемного мовлення у дітей молодшого шкільного віку.

В процесі виконання дослідження були поставлені завдання:

1. Ознайомитись із спеціальною літературою, щодо проблеми порушення писемного мовлення;

2. Вивчити основні властивості та особливості уваги і пам`яті дітей молодшого шкільного віку;

3. З`ясувати вплив розладів уваги і пам`яті на виникнення порушень писемного мовлення;

4. Адаптувати існуючі методики дослідження уваги і пам`яті для дітей молодшого шкільного віку;

5. Дослідити рівень розвитку уваги і пам`яті дітей першого класу загальноосвітньої школи міста Миколаїв.

Гіпотеза: дослідження психологічних процесів розвитку особистості дозволить виявити дітей «групи ризику» з розладами уваги і пам`яті та скласти індивідуальну корекційну програму роботи.

1. Теоретичні засади уваги і пам`яті

1.1 Загальні відомості уваги і пам`яті дітей молодшого шкільного віку

Щохвилини людина отримує безліч різноманітної інформації. Щоб не загубитися у цьому потоці, її слід фільтрувати: щось одне відбирати і спрямовувати на це свою свідомість, а щось інше пропускати. У такій вибірковості і полягає основна сутність уваги.

Увага - це психічний процес, який полягає у спрямованості та зосередженості психічної діяльності на певних об`єктах та явищах, зовнішніх або внутрішніх, при одночасному відволіканні від інших.

Завдяки увазі людина під час сприймання має змогу розрізнити деталі зображення; під час запам`ятовування - втримати необхідну інформацію у короткотривалій та оперативній пам`яті для подальшої передачі у довготривалу; у мисленні увагає необхідним чинником доведення процесу розв`язання задачі від початку до кінця. Без зв`язку з іншими психічними процесами і незалежно від них увага існувати не може, бо не виступає як самостійний психічний процес і не має свого окремого специфічного продукту. Результатом її функціонування є якісне виконання будь-якої діяльності.

Якщо увага стає настільки притаманною людині, що характеризує її тривалий психічний стан, вона розглядається як характерологічна риса особистості, яку називають уважністю. Це - важлива передумова психологічного контакту з оточуючими. Основними причинами неувжності, є по-перше, надто поспішне, передчасне реагування на ситуацію. Це характерно для імпульсивних людей, поведінка яких переважно підпорядковується тому, що відразу спало на думку, першому імпульсу. По-друге, передчасне припинення сприймання чи розмірковування внаслідок відвертання уваги на сторонній об`єкт. Причинами такого відвертання може бути або недостатність вольових зусиль, щоб підтримати увагу на попередньому об`єкті, або раптові спогади про якусь подію, або сильний сторонній подразник. Як уважність, так і неуважність виявляються вибірково. Людина може бути уважною в одних ситуаціях і з окремими людьми, а неуважною в інших ситуаціях і з іншими людьми.

Увага виконує важливі функції в житті та діяльності людини:

- забезпечує зосередженість психічних процесів та станів;

- сприяє цілеспрямованому відбору інформації;

- забезпечує ефективне функціонування інших психічних процесів та станів;

- активізує потрібні і гальмує непотрібні в певний момент психічні явища;

- сприяє взаєморозумінню між людьми.

Увагу класифікують за:

- Характером цілей діяльності:

1. мимовільна;

2. довільна;

3. післядовільна.

- Спрямованістю:

4. зовнішня;

5. внутрішня.

- Формою організації:

6. індивідуальна;

7. групова;

8. колективна.

- Ступенем соціалізації:

9. природна;

10. соціальна.

- Ступенем регуляції:

11. безпосередня;

12. опосередкована;

- Орієнтацією на конкретні психічні процеси:

13. чуттєва;

14. інтелектуальна.

Основними властивостями уваги є:

- концентрація;

- розсіяність;

- стійкість;

- коливання;

- переключення;

- розподіл;

- обсяг.

Концентрація уваги характеризує ступінь зосередженості свідомості на певних об`єктах.

Розсіяність уваги - це нездатність людини зосередитись на певному виді діяльності протягом тривалого часу. Уявна розсіяність - це неуважність людини до безпосереднього оточення, спричинена або надмірною концентрацією уваги на якомусь об`єкті чи діяльності, або вузьким обсягом уваги; справжня розсіяність - це неуважність людини як до безпосереднього оточення, так і до основного виду діяльності.

Під стійкістю уваги розуміють тривалість зосередження уваги на об`єкті чи діяльності.

Коливання уваги виявляється у мимовільному періодичному то послабленні, то підсиленні уваги до конкретного об`єкта чи діяльності.

Переключення уваги - це навмисне перенесення уваги з одного об`єкта на інший.

Розподіл уваги характеризує здатність водночас приділяти увагу декільком об`єктам чи явищам.

Обсяг уваги характеризує кількість об`єктів чи явищ, які одночасно охоплює наша увага.

Пам`ять - закріплення, збереження і відтворення в мозку того, що відбувалося в минулому досвіді людини. Процеси пам`яті - це закономірна зміна послідовних явищ пам`яті - це закономірна зміна послідовних явищ пам`яті. До них належать: запам`ятовування, зберігання та відтворення. В основі процесів пам`яті лежить здатність мозку утворювати тимчасові нервові зв`язки. Чим міцніші ці зв`язки, тим краще пам`ятає людина певний матеріал. Відтворення того, що запам`яталось, відбувається на основі відновлення тимчасових нервових зв`язків. Протилежним процесу запам`ятовування є забування. Цей процес грунтується на згасанні тимчасових нервових зв`язків. Щоб відновити те, що забулося, треба його повторити. Фізіологічною основою цього процесу є відновлення тимчасових нервових зв`язків, що почали згасати.

Нормальний розвиток процесів пам`яті є умовою набування людиною досвіду - основи пізнання і перетворення навколишньої дійсності.

Нове можна пізнати, лише спираючись на вже пізнане, бо чим багатший минулий досвід людини, тим більші можливості у неї пізнавати нове. Саме це і є запорукою успішної навчальної діяльності учнів.

Пам`ять класифікують за тривалістю закріплення та зберігання матеріалу (сенсорна, короткотривала, довготривала), за характером психічної активності (рухова, емоційна, образна, словесно-логічна), за ступенем розуміння матеріалу (механічна, логічна), за характером цілей діяльності (мимовільна, довільна). Сенсорна пам`ять - це миттєвий відбиток отриманої сенсорної інформації на периферичних частинах аналізаторів. Короткотривала пам`ять характеризується обмеженим часом зберігання інформації (до 30 с) і обмеженим обсягом (7 +- 2 одиниці). Матеріал в ній зберігається в сенсорних кодах. Різновидом короткотривалої пам`яті є оперативна - пам`ять, яка забезпечує безпосереднє здійснення людиною актуальних дій і операцій. Довготривала пам`ять характеризується необмеженим часом зберігання інформації і необмеженим обсягом. У ній матеріал зберігається в осмислених семантичних кодах. Рухова пам`ять - це запам`ятовування рухів та їхніх систем. Емоційна пам`ять - це пам`ять на переживання. Образна пам`ять - це запам`ятовування уявлень конкретних предметів, явищ та їхніх властивостей. Словесно - логічна пам`ять - це запам`ятовування думок, висловлених вербально. Механічна пам`ять задіяна у тих випадках, коли матеріал запам`ятовується без його осмислення. Логічна пам`ять - це усвідомлене запам`ятовування матеріалу.

Запам`ятовування, залежно від того яку роль воно відіграє у діяльності, поділяється на мимовільне та довільне. Якщо людина, не докладаючи ніяких зусиль, щоб запам`ятати певний матеріал, засвоює його в процесі діяльності - це мимовільне запам`ятовування. Довільне запам`ятовування здійснюється з метою запам`ятати. Саме з такою метою учень читає оповідання, коли виконує домашнє завдання. Матеріал, над яким дитина активно працює, запам`ятовується краще, ніж той який дається в готовому вигляді. Довільне запам`ятовування продуктивніше ніж мимовільне. Одним з дієвих мотивів довільного запам`ятовування є наявність пізнавальних інтересів. Цікавий для дитини матеріал запам`ятовується значно краще, ніж той, який не викликає в неї інтересу.

За характером процес запам`ятовування поділяють на смисловий, або логічний, і механічний.

Смислове запам`ятовування ґрунтується на розумінні того матеріалу, що запам`ятовується, на розкритті логічних зв`язків.

Механічне запам`ятовування, на відміну від смислового, пов`язане з відсутністю розуміння матеріалу. Таке запам`ятовування ґрунтується на багаторазовому повторенні. Найчастіше воно має місце там, де запам`ятовується занадто складний незрозумілий матеріал. Міцність такого запам`ятовування визначається кількістю повторень. Ефективність смислового запам`ятовування є значно вищою. Матеріал, який запам`ятався осмислено, відзначається більшою повнотою, міцністю і тривалістю зберігання.

І смислове, і механічне запам`ятовування може бути як мимовільним, так і довільним. У кожному конкретному випадку це визначається наявністю завдання запам`ятати.

Розрізняють кількісні та якісні індивідуальні відмінності пам`яті. До кількісних відносять: обсяг, швидкість, точність тривалість, міцність і готовність до відтворення. Якісні відмінності пам`яті пов`язані з домінуванням тих чи інших видів і типів пам`яті, а також з професійною діяльністю людини. Залежно від домінування того чи іншого виду аналізатора при запам`ятовуванні матеріалу розрізняють зоровий, слуховий, нюховий, смаковий, дотиковий та інші типи образної пам`яті. Чисті типи пам`яті трапляються вкрай рідко. Найчастіше поєднуються зорова і слухова, зорова і рухова, слухова і рухова пам»яті.

1.2 Розлади процесів уваги і пам`яті дітей молодшого шкільного віку, як основні причини виникнення порушень писемного мовлення

В силу тих чи інших особливостей розвитку діти молодшого шкільного віку мають різні показники сформованості процесів уваги і пам`яті.

Пам'ять у дітей молодшого шкільного віку розвивається у двох напрямках - довільності і усвідомлення. Діти мимовільно запам'ятовують навчальний матеріал, який є цікавим для них і подається в формі гри, а також пов'язаний з яскравими наочними посібниками або образами, спогадами. На відміну від дошкільнят, першокласники здатні цілеспрямовано, довільно запам'ятовувати нецікавий для них матеріал. В подальшому навчання все в більшій мірі базується на довільній пам'яті. Удосконалення змістової пам'яті в цьому віці дає можливість освоїти велику кількість раціональних способів запам'ятовування. Коли дитина усвідомлює навчальний матеріал, розуміє його, то одночасно і запам'ятовує.

Одна із найважливіших задач вчителя в початкових класах - навчити дітей використовувати певні прийоми запам`ятовування. Це, перш за все, поділ тексту на частини за змістом (до цих частин придумуються заголовки, складається план), спостереження за основними змістовими лініями, виділення змістових опорних пунктів чи слів, повернення до прочитаних частин тексту для уточнення їх змісту, пригадування прочитаної частини і відтворення вслух і про себе всього матеріалу, а також раціональні прийоми заучування напам'ять. В результаті навчальний матеріал стає зрозумілим, пов'язується зі старим і включається в загальну систему знань дитини. Такий усвідомлений матеріал легко запам'ятовується, зберігається і відтворюється дитиною при потребі.

При проведенні занять по розвитку пам'яті у молодших школярів, слід дотримуватись таких рекомендацій:

1. Обробка інформації, запис і відтворення, значно полегшуються при свідомому виборі стимулів і концентрації на них уваги.

2. Одночасне врахування логічних і емоційних реакцій гарантує кращий запис матеріалу в пам'яті, а чим краща якість запису, тим легше його відтворення.

3. Короткочасна пам'ять поверхнева і неміцна. Щоб інформація з неї не зникла уже через кілька секунд, необхідно повторювати її. 4. Пам'ять суб'єктивна і піддається викривленням, спогади змінюються після кожного їх відтворення. Ці положення закладені в основі вправ, які рекомендовані для занять з учнями, які мають низький рівень розвитку пам'яті.

Пам`ять необхідно розвивати саме у молодших класах, адже в подальшому навчанні з кожним роком збільшуються навантаження, а новий матеріал засвоюється на основі попереднього.

Удосконалення пам`яті нерозривно пов`язане з достатнім розвитком основних властивостей уваги. Якщо увага недостатньо розвинута, або порушена пам`ять розвиватися не буде.

Розглянемо основні особливості порушень уваги.

Існують такі види порушень уваги:

- відволікання;

- неуважність;

- гіперрухливість;

- інертність;

- звуження обсягу уваги;

- нестійкість уваги (порушення концентрації уваги).

Під порушеннями уваги розуміють патологічні зміни спрямованості, вибірковості психічної діяльності, що виражаються у стані втоми або за наявності органічних уражень мозку, у звуженні об'єкта уваги, коли одночасно людина може сприймати лише невелику кількість об'єктів, у нестійкості уваги, коли порушена концентрація уваги і спостерігається її відволікання на сторонні подразники.

Причини порушення можуть бути зовнішніми і внутрішніми. Зовнішніми причинами можна вважати різні негативні впливи (стресори, фрустратори) і негативні стосунки дитини з оточуючими людьми. Дію внутрішніх причин можна представити як вплив порушеної частини психіки на здорову.

До порушень уваги відносять:

- нездатність зберігати увагу: дитина не може виконати завдання до кінця, є незібраною під час його виконання;

- зниження вибіркової уваги, нездатність зосередитися на предметі;

- підвищене відволікання: під час виконання завдань діти метушаться, часто переключаються з одного заняття на інше;

- зниження уваги в незвичних ситуаціях, коли необхідно діяти самостійно.

Відволікання уваги - це мимовільне переміщення уваги з одного об'єкта на інший. Воно виникає під час дії сторонніх подразників на людину, зайняту в цей момент якоюсь діяльністю. Відволікання може бути зовнішнім і внутрішнім. Зовнішнє відволікання виникає під впливом зовнішніх подразників, за цих обставин довільна увага стає мимовільною. Внутрішнє відволікання виникає під впливом переживань, сторонніх емоцій, через відсутність інтересу і гіпервідповідальності. Внутрішнє відволікання пояснюється позамежним гальмуванням, яке розвивається під впливом нудної монотонної роботи.

Можливими причинами відволікання уваги в дитини є:

- неповне навантаження;

- недостатня сформованість вольових якостей;

- звичка бути неуважним (звична неуважність пов'язана з відсутністю серйозних інтересів, поверхневим ставленням до предметів і явищ);

- підвищена втомлюваність;

- погане самопочуття;

- наявність психотравми;

- монотонна нецікава діяльність;

- невідповідний темп діяльності;

- наявність інтенсивних сторонніх подразників.

Щоб організувати увагу дитини, треба включити його в дію, розбудити інтелектуальний інтерес до змісту і результатів діяльності.

Неуважність -- це нездатність зосередитися на чому-нсбудь певному упродовж тривалого часу.

Неуважність може виявлятися:

а) у нездатності до зосередження;

б) у надмірній концентрації на одному об'єкті діяльності.

Механізмом неуважності є наявність могутньої домінанти -- осередку збудження в корі головного мозку, що загальмовує всі інші сигнали, що надходять ззовні. До розладів уваги, що отримали назву неуважності, відносять її слабке переключення у поєднанні з недостатньою концентрацією.. Неуважністю нерідко називають і швидку виснажуваність уваги, як наслідок хвороби, перевтоми. У хворобливих і ослаблених дітей подібний варіант неуважності зустрічається досить часто. Такі діти можуть непогано працювати на початку уроку чи навчального дня, але незабаром утомлюються, і увага слабшає. Нині спостерігається тенденція до збільшення кількості дітей, які мають різні відхилення стану здоров'я і хронічні захворювання та, відповідно, порушення уваги. Поверхнева і нестійка увага зустрічається в дошкільників -- мрійників і фантазерів. Такі діти часто виключаються з уроку, поринаючи в ілюзорний світ. В.П. Кащенко вказує ще на одну причину неуважності -- переживання страхів, що заважає зосередитися на потрібному завданні. Нервові, гіперак-тивні і хворобливі діти відволікаються в 1,5 - 2 рази частіше, ніж спокійні й здорові. У кожному випадку доводиться розбиратися в причинах порушень і будувати індивідуальний план корекції неуважності з їх урахуванням.

Найпоширенішими причинами розсіяності уваги є наступні:

- загальне ослаблення нервової системи (неврастенія);

- погіршення стану здоров'я;

- фізична і розумова перевтома;

- наявність важких переживань, травм;

- емоційне перевантаження внаслідок великої кількості вражень (позитивних і негативних);

- недоліки виховання (наприклад, в умовах гіперопіки дитина, яка одержує занадто багато словесних указівок, великий обсяг інформації, звикає до постійної зміни вражень, і її увага стає поверхневою, не формується спостережливість, стійкість і концентрація уваги);

- порушення режиму праці й відпочинку;

- порушення дихання (причиною порушення правильного дихання можуть бути аденоїди, хронічні тонзиліти і т. ін.;. дитина, яка дихає ротом, дихає неглибоко, поверхово, її мозок не збагачується киснем, що негативно впливає на працездатність, низька працездатність заважає концентрації її уваги на об'єктах і викликає неуважність);

- надмірна рухливість. Надмірна рухливість уваги -- постійний перехід від одного об'єкта до іншого, від однієї діяльності до іншої за низької ефективності.

Інертність уваги -- мала рухливість уваги, патологічна її фіксація на обмеженому колі уявлень і думок.

У дитячому віці дуже часто помічається неуважність.

Неуважність вимагає корекції, якщо перераховані нижче ознаки спостерігаються в дитини протягом шести і більше місяців:

- невміння зосередитися на деталях;

- помилки через неуважність;

- нездатність утримувати увагу і вслухатися в звернену до нього мову;

- часте відволікання на сторонні подразники;

- безпорадність у доведенні завдання до кінця;

- негативне ставлення до завдань, які потребують напруги;

- забудькуватість (дитина не здатна утримати в пам'яті інструкцію до завдання упродовж його виконання);

- втрата предметів, необхідних для виконання завдання.

Робота з розвитку уваги може проводитись у двох напрямках:

1. Використання спеціальних вправ, що тренують основні властивості уваги: об`єм, розподіл, концентрацію, стійкість та переключення.

2. Використання вправ, в яких поєднуються відносно стійкі властивості уваги (індивідуально-типологічні особливості уваги, викликані також типом нервової системи), на основі яких формується уважність як властивість особистості.

Для профілактики виникнення можливих порушень писемного мовлення дітей молодшого шкільного віку вправи на розвиток уваги і пам`яті необхідно проводити систематично, отримані результати записувати.

1.3 Синдром гіперактивності та дефіциту уваги як чинник порушення писемного мовлення дітей молодшого шкільного віку

Гіперактивний розлад та дефіцит уваги (ГРДУ) - це стан, що спричиняє постійну неуважність, гіперактивність та імпульсивність. ГРДУ починається в дитинстві й може розвинутися в дорослому віці. Це одне з психічних захворювань, що часто трапляється в дітей. На нього страждають 3-5 % дітей. Якщо залишити ГРДУ без уваги, то надалі це захворювання перешкоджатиме не лише навчанню у ВНЗ і роботі, а й соціальному та емоційному розвитку.

З медичної точки зору гіперактивний розлад та дефіцит уваги вперше був описаний у 1902 році, коли американський педіатр Стілл опублікував текст лекцій, у яких охарактеризовував цей розлад як “патологію моральної сфери із схильністю до руйнівної поведінки”. Пізніше в 30 - 60-ті рр. XX ст. Такі порушення поведінки стали описувати як мінімальне органічне ураження мозку або мінімальну мозкову дисфункцію (ММД). Вже тоді передбачалося, що можливі порушення в роботі мозку, які призводять до змін у поведінці та розладів уваги.

У 70 - 80-ті рр. ХХ ст. Було висловлено припущення, що причиною виникнення порушень при ГРДУ може бути затримка розвитку зв`язків між клітинами в головному мозку й порушення в роботі деяких медіаторних систем.

До 70-х років ХХ ст. існувала думка, що ГРДУ “зникає” сам, навіть якщо його не лікувати, і після 12 років він ен діагностується. Проте дослідження засвідчили,що це не так.

Те, що раніше вважали розладами особистості у дорослих і підлітків або особливими виявами особливостей характеру виявилося “продовженням” ГРДУ, а це на все життя. Але не так поганий сам ГРДУ, як наслідки неправильного ставлення до “важкої дитини й відсутність правильної комплексної корекції у віці до 9 років.

Портрет дитини з ГРДУ. Дитина довго сідає за домашню роботу, але за 2 хв відволікає шелестіння дерева за вікном або виск гальм. Тому якийсь час вона дивиться у вікно. Потім схоплюється і починає грати в машинки. Нічого не бачачи й не чуючи навколо, вона голосно озвучує репортаж із своєї “Формули 1”. З небажанням повертаючись до столу, після того як ви повторили 5-7 разів “іди роби уроки”, вона зупиняється, щоб полоскотати молодшу сестру. Знову довго сідає за домашню роботу, але її увагу через 2 хв знову щось відволікає...

Мабуть, жодне інше порушення при ГРДУ не спричиняє так багато нарікань з боку батьків і вихователів, як рухова розгальмованість. Цій дитині понад усе загрожує неприйняття, оскільки вона здатна роздратувати навіть урівноважених дорослих.

Часто дитина зацікавлена, але непослідовна в своїй цікавості. Вона на все дивиться, все слухає, зачіпає, пробує, але безладні дії, які ще називають “руховою бурею”, не формуються в досвід. Її знання, міркування, висновки поверхові, оскільки дитяче “чому?” задовольняється першими ж почутими у відповідь словами без спроб збагнути значення описаного явища або поняття. В результаті інтелектуальний і морально-етичний багаж такої дитини складається з поверхових уявлень про предмети і явища, спрощеного розуміння соціальних і міжособистісних взаємин, що ускладнює спілкування з оточенням, яке часто вважає її дурною або хуліганом.

Дитина часто діє, незамислюючись про наслідки. Нерідко виявляє агресивність, і навіть жорстокість щодо тих, хто передбачає в отриманні задоволення або просто не подобається. Поганого в собі не помічає, покарання для дитини - безглузда, незаслужена несправедливість. Часто в дитячих колективах дитині відводять роль блазня, “дурня”, в яку вона часто охоче вживається, існуючи в своєму світі фантазій.

Ознаки ГРДУ. З названих нижче ознак більшість мають зберігатися не менш ніж 6 місяців та діагностуваатись до 6 років:

- Нездатність зосередитися на деталях;

- Помилки через неуважність;

- Нездатність доводити завдання до кінця;

- Низькі організаторські здібності;

- Негативне ставлення до завдань, що потребують розумового напруження;

- Відволікання на сторонні подразники;

- Забудькуватість;

- Дитина метушлива, не може сидіти спокійно, совається, бігає;

- Схоплюється з місця без дозволу;

- Втручається в розмову старших, заняття інших дітей;

- Не може грати в тихі ігри, відпочивати;

- Викрикує відповідь, не дослухавши запитання;

- Не може дочикатися своєї черги;

- Виявляється щонайменше в двох сферах діяльності (у школі та вдома).

Складові ГРДУ. Гіперактивність виявляється через надмірну рухову активність, метушливість, численні сторонні рухи, яких дитина часто не помічає. Для дітей з цим синдромом характерні надмірна балакучість, нездатність всидіти на одному місці, тривалість сну завжди менша від норми. У руховій сфері в них виявляються порушення рухової координації, несформованості тонкої моторики і праксису. Це невміння зав`язувати шнурки, застібати гудзики, використовувати ножиці та голку, несформований почерк. Дослідження польських вчених свідчать, що рухова активність дітей з ГРДУ на 25-30 % вища за норму. Вони рухаються навіть уві сні.

Порушення уваги можуть виявлятися в труднощах її утримання, у зниженні вибірковості й вираженій незосередженості з частими переходами з одного заняття на інше. Такі діти характеризуються непослідовністю в поведінці, забутькуватістю, невмінням слухати й зосередитися, частою втратою особистих речей. Вони прагнуть уникнути завдань, що потребують тривалих розумових зусиль. Проте показники уваги таких дітей коливаються. Якщо діяльніст дитини пов`язана із зацікавленістю, захопленістю й задоволенням, вона здатна утримувати увагу годинами.

Імпульсивність виражається в тому, що дитина часто діє необдумано, перебиває інших, може без дозволу вийти з класу. Такі діти не вміють регулювати своїх дій та підкорятися правилам,часто підвищують голос, емоційно лабільні (часто змінюється настрій). До підліткового віку підвищена рухова активність у більшості випадків зникає, а імпульсивність і дефіцит уваги зберігаються.

Коморбітні (супутні) розлади. Одна з особливостей ГРДУ - наявність супутніх розладів. 85 % дітей з ГРДУ мають один супутній розлад, а 60 % - два супутніх розлади:

1. Розлади поведінки:

А) опозиційні розлади (така дитина не слухається, робить усе навпаки, потребує, щоб усе було так, як сказала вона, постійно порушує правила);

Б) асоціальні розлади (такі діти не просто войовничі, а з асоціальною, агресивною поведінкою: крадуть, втікають з дому).

2. Часті розлади (20 - 50%):

- розлади мовлення;

- розлади шкільних навичок;

- розлади сну;

- занижена самооцінка.

3. Нечасті розлади (менш ніж 20 %):

- тики;

- енурез;

- розумова відсталість;

- розлади харчування.

Багатьом дітям з порушеннями уваги досить складно у навчанні: труднощі під час читання і письма; у дівчаток - порушення в опануванні лічби. Це негативно позначається на загальній успішності в школі.

Процедура обстеження (мультидисциплінарна):

1. Клінічне інтерв`ю (скарги, історія розвитку дитини, медичні проблеми).

2. Психіатричне обстеження дитини (наявність супутніх розладів).

3. Психологічне обстеження дитини (інтелектуальний, мовний розвиток, самооцінка, стосунки).

4. Педагогічне обстеження (особливості навчання у школі).

5. Педіатричне та неврологічне обстеження (у дитини можуть бути неврологічні проблеми, що не стосуються гіперактивності, але батьки та вчителітрактують поведінку дитини як гіперактивну).

6. Спостереження за дитиною у середовищі, де частіше виявляється гіперактивна поведінка.

7. Шкали та опитувальники (для батьків та вчителів).

Головне у співпраці з гіперактивною дитиною - постійна винагорода позитивної та бажаної поведінки, стимулювання мотивації, заохочення до потрібних дій. Коли дитина приносить щоденник, який увесь червоний від зауважень, ми її караємо. А згадайте випадок, коли ви хвалили чи винагороджували дитину за те, що у неї кілька днів чи навіть тижнів не було жодного зауваження.

Дуже часто батьки забувають чи не хочуть хвалити дитину, а використовують лише один спосіб педагогічної корекції, що, на їхню думку, є найефективнішим, - покарання.

Найголовніший принцип: карати можна лише після системи заохочень та похвали за бажану поведінку. Покарання слід використовувати дуже обережно.

Найважливішим у роботі з гіперактивною дитиною є співпраця з батьками та вчителями. Кожен з членів сім`ї має усвідомлювати проблему та бути готовим її вирішити, навіть якщо це потребуватиме значних зусиль з їхнього боку.

2. Діагностика і корекція уваги і пам`яті

2.1 Аналіз методик діагностики уваги і пам`яті у дітей

Діагностика розвитку уваги. Методика “Корректурна проба” (буквенний варіант).

Методика використовується для визначення обсягу уваги (за кількістю переглянутих букв) та її концентрації - за кількістю допущених помилок.

Норма обсягу уваги для дітей 6-7 років становить 400 знаків та вище, концентрації - 10 помилок та менше; для дітей 8-9 років - 600 знаків та вище, концентрації - 5 помилок та менше.

Час роботи - 5 хвилин.

Інструкція: “На бланку з буквами закресліть перший ряд букв. Ваше завдання - переглядаючи ряди букв зліва направо, закреслювати такі ж букви як перші.

Працювати потрібно швидко і точно. Час роботи - 5 хвилин”.

Наприклад:

Е К Р Н С О А Р Н Е С В А Р К В Р Е.

Стимульний матеріал:

А К С Н В Е Р А М П А С А О Б А С З Е А Ю Р А Ц К А Ч П Ш А І Т А О В Р К А Н В С А Е Р Н Т Р О Н К С Ч О Д В И О Ц Ф О Т З О СК А Н Е О С В РА Е Т Г Ч К Л И А І З К Т Р К Я Б Д К П К Ш У В Р Е С О А К В М Т А В Н Ш Л Ч В И Ц Ф В Д Б О Т В Е И С М В Н С А К Р В О Ч Т Н У І П Л Б Н П М Н К О У Ч Л Ю Н Р А В Н Щ Р В О Е С Н А Р Ч К Р Л Б К У В С Р Ф Ч З Х Р Е Л Ю Р С Р К И Е Н Р А Е Р С К В Ч Б Щ Д Р А Е П Т М И С Е М В Ш Е О Л Д Т Е О С К В Н Е Р А О С В Ч Б Ш Л О И М А У Ч О И П О Е О Н А І Б В К А О С Н Е Р К В И В М Т О Б Щ В Ч І Ц Н Е П В М И Т Б Е З С Е Н А О В К С Е А В М Л Д Ж С К Н П М Ч С И Г Т А Ш П Б С К К О С Н А К С А КЕ В И Л К І Ч Б Щ Ж О Л К П М С Ч Е Г Ш К А Р О В К Р Е Н Р Е С О Л Т И Н О П С О І О Д Ю И О З П С Ч Я И Е А С К Р А С К О ВР А К В С И Н Е А Т Б О А Ц В К Р Н А И О Т Н А О С К О Е В О Л Ц К Е Н Ш З Д Р Н С В І К И С Т Н Б Ю Н В В Н Е О С Е К Р А В Т Ц К Е В Л Ш П Т В С Б Д В Н Щ З Е В И С С Е В Н Р К С Т Б Е Р З Ш Д С Ч И С Е А П Р У С Я І П С М Т Н Е Р М П А В Е Г Л И П С Ч Т Е В А Р Б М У Ц Е В С А М Е И Н Е.

Методика “Червоно-чорна таблиця”. Методика призначена для оцінки переключення уваги. Діти повинні знаходити на запропонованій їм таблиці, червоні і чорні числа від 1 до 12 у випадковому порядку, не запам`ятовуючи їх логічно. Дитині пропонують показати на таблиці чорні числа від 1 до 12 у зростаючому порядку (фіксується час виконання Т1). Після цього потрібно показати червоні числа у зворотньому порядку від 12 до 1 (фіксується час виконання Т2). Потім учня просять показати позмінно чорні числа у зростаючому порядку, а червоні - у зворотньому (фіксується час виконання Т3). Різниця між часом затраченим на виконання третього завдання та сумою часу затраченого на виконання першого і другого завдань є показником переключення уваги: Т3 - (Т1+Т2).

Таблиці Шульте. Дана методика використовується для діагностики швидкості орієнтирно-пошукових рухів зору, об`єму уваги.

Інструкція: “Покажіть указкою та назвіть всі числа від 1 до 25. Якнайшвидше, без помилок”.

Проведення обстеження: надається таблиця, і за командою “почали” дослідник включає секундомір. Фіксується час роботи по кожній таблиці. (Таблиці надані у зменшеному вигляді).

Аналіз результатів: порівнюється час затрачений на роботу з кожною таблицею. Норма - 35-50 с. на 1 таблицю. Середня норма - 40-42 с. В нормі на кожну таблицю затрачають приблизно однаковий час.

Методика вивчення концентрації та стійкості уваги (модифікація методу П`єрона - Рузера).

Інструкція: “закодуйте таблицю, розставивши в ній знаки за прикладом”.

Аналіз результатів: фіксується кількість помилок та час, затрачений на виконання завдання.

Оцінка: високий рівень стійкості уваги - 100% за 1 хв 15 с без помилок. Середній рівень стійкості уваги - 60% за 1 хв 45 с з 2 помилками. Низький рівень стійкості уваги - 50% за 1 хв 50 с з 5 помилками. Дуже низький рівень концентрації та стійкості уваги - 20% за 2 хв 10 с з 6 помилками (за М.П.Кононовою).

Діагностика розвитку пам`яті. Методика “Оперативна пам`ять”.

Методика використовується для вивчення рівня розвитку короткочасної пам`яті.

Дитині надається бланк, після чого експерементатор надає таку інструкцію.

Інструкція: “Я буду зачитувати числа - 10 рядів з 5 чисел в кожному (кількість рядів, що використовуються в методиці, коливається від 5 рядів по 4 числа в кожному до максимального з врахуванням вікових особливостей). Ваше завдання - запам`ятати ці числа (5 або 4) у тій послідовності, в якій вони були прочитані, а потім про себе зіставити перше число з другим, друге з третім, третє з четвертим, четверте з п`яти, а отримані чотири суми записати у відповідних строках бланку. Наприклад: 6, 2, 1, 4, 2 (записується на досці чи папері). Додаємо 6 і 2 - отримуємо 8 (записуєм); 2 і 1 - отримуємо 3 (записуєм); 1 і 4 - отримуємо 5 (записуєм); 4 і 2 отримуємо 6 (записуєм)”. Якщо у дитини є запитання, дослідник повинен відповісти на них та приступити до виконання тесту. Інтервал між зачитуванням рядків - 25-15 секунд, залежно від віку.

Тестовий матеріал.

Приклад бланку:

________________________________

__№ рядка______________Сума_____

___1_____________________________

____2____________________________

____3____________________________

Зміст методики:

_________________

1. 5, 2, 7, 1, 4.

2. 3, 5, 4, 2, 5.

3. 7, 1, 4, 3, 2.

4. 2, 6, 2, 5, 3.

5. 4, 4, 5, 1, 7.

6. 4, 2, 3, 1, 5.

7. 3, 1, 5, 2, 6.

8. 2, 3, 6, 1, 4.

9. 5, 2, 6, 3, 2.

10. 3, 1, 5, 2, 7.

Ключ:

__________

1. 7985.

2. 8967.

3. 8575.

4. 8878.

5. 8968.

6. 6546.

7. 4678.

8. 5975.

9. 7895.

10. 4679.

Підраховується число правильно знайдених сум (максимальна їх кількість - 40). Враховуючи вікові особливості використовують такі норми:

- 6-7 років - 10 сум та більше;

- 8-9 років - 15 сум та більше;

- 10-12 років - 20 сум та більше;

- 13-15 років - 25 сум та більше;

- Старші 15 років - 30 сум та більше.

Методика зручна для групового тестування. Процедура тестування займає мало часу 4-5 хв. Для отримання більш надійного показника оперативної пам`яті, тестування можна через деякий час повторити, використовуючи інші ряди чисел.

Методика “Запам`ятай пару”. Дослідження логічної та механічної пам`яті методом запам`ятовування двох рядів слів.

Необхідний матеріал: два ряди слів. В першому ряду між словами існують логічні зв`язки, в іншому вони відсутні.

Перший ряд:

- Лялька - грати.

- Курка - яйце.

- Ножиці - різати.

- Кінь - санки.

- Книга - вчитель.

- Метелик - муха.

- Щітка -зуби.

- Барабан - музикант.

- Сніг - зима.

- Корова - молоко.

Другий ряд:

- Жук - крісло.

- Компас - клей.

- Дзвіночок - стріла.

- Синиця - сестра.

- Лійка - трамвай.

- Чоботи - самовар.

- Сірник - графін.

- Капелюх - бджола.

- Риба - пожежа.

- Пилка - яєшня.

Хід виконання завдання. Експериментатор читає дитині 10 пар слів досліджуваного рядка (інтервал між парами - 5 секунд). Після 10-секундної перерви читаються ліві слова ряду (з інтервалом 10 секунд), а дитина записує слова,які запам`ятала з правої половини ряду.

Результати досліду записуються в таблицю:

Таблиця 1 - Обробка даних завдання

Об`єм логічної пам`яті	Об'єм механічної пам`яті
Кількість складів першого рядка (А1)	Кількість слів, які запам`я-талися (В1)	Коефіцієнт логічної пам`яті (С1 = В1/А1)	Кількість слів, які запам`яталися (А2)	Кількість слів, які запам`яталися (В2)	Коефіцієнт механічної пам`яті (С2 = В2/А2)

2.2 Корекція можливих порушень уваги і пам`яті дітей молодшого шкільного віку

Низький рівень розвитку уваги. Дані, отримані в ході дослідження процесу уваги за допомогою лонгітюдного методу, свідчать про те, що у дітей з різною успішністю увага на протязі даного часу розвивається по-різному. Найбільше страждає у тих дітей, які вже в першому класі є неуспішними або погано підготовленими до школи.

Такі недостатки не можуть усуватися фрагментарно “завданнями на увагу” в процесі уроку та потребують, як показують дослідження, для їх подолання спеціально організованої роботи. Ця робота може проводитись у двох напрямках:

1. Використання спеціальних вправ, що тренують основні властивості уваги: об`єм, розподіл, концентрацію, стійкість та переключення.

2. Використання вправ, в яких поєднуються відносно стійкі властивості уваги (індивідуально-типологічні особливості уваги, викликані також типом нервової системи), на основі яких формується уважність як властивість особистості.

Вправи для збільшення об`єму уваги.

Вправа № 1. На словесному матеріалі.

Заняття проводиться колективно та включає в себе елемент змаганняє. Дітям пропонують за сигналом “Увага!” фіксувати поглядом середину екрану та постаратися прочитати запропонований на короткий час (не більш як на 0,5 с) матеріал та записати його. При цьому дітям повідомляють, що якщо вони записали більше 5 букв в двох найбільших словах, то вони виграли (в процесі тренувань необхідний об`єм збільшується), якщо меньше, то програли.переможці отримують приз.

Обладнання: епідіаскоп, слайди.

Завдання № 1

Безсмисленні слова, які складаються з 3-9 приголосних букв, наприклад:

РБВЛ

ЖКПРЧ

КПТНСД

ДПВ

БМДРКЛФ

СТПЦГВДК

МВПКШЛЧБХ

КТМЦ

ДЗНТК

ШРВТБЧ

ШГС

МВХШТСГ

ЖГВПРМТК

БРНЦДКСЧГ

Всього 14 слайдів - два різних набори по 7.

Завдання № 2. Знайомі слова рідною мовою, які складаються з 4-16 букв, наприклад:

- Стіл, чашка, машина, цукеркаа, олівець, телевізор, магнітофон, мотоцикліст, відрядження.

- Ваза, плита, сонце, чорнило, пістолет, спектакль, автомобіль, конструктор, велосипедист.

Всього 18 слайдів - два різних набори по 9.

Завдання № 3. Словосполучення, які складаються з 5-16 букв, наприклад:

Я біжу

Дай мені

Іде дим

Подвір`я чисте

Що робити

Навчання світло

Все по коліно

Робота не вовк

Щастя у праці

Що ти

Я плаваю

Мені ліньки

Один - воїн

Пташка співає

Ділу - час

Вода в решеті

Слово - срібло

Всім не догодиш

Всього 18 слайдів - два різних набори по 9.

Слайди кожного завдання показують у зростаючому поряду кількість букв. На занятті можна використовувати як 1 заняття цієї серії, так і 2 чи 3. зміст завдань може змінюватись в залежності від підготовки дітей, їх вікових та індивідуальних особливостей.

Вправа № 2. На цифровому матеріалі.

Завдання розраховане на індивідуальний прийом, тому якщо воно включене в роботу групи, то доцільніше розбити її на трійки та провести у вигляді сюжетно-рольової гри. Кожному учаснику присвоюється відповідна роль: “вчитель”, “учень”, “контролер” - зі зміною ролей по колу. “Учень” сидить за столом, і “вчитель” показує йому таблиці у порядку їх номерів: 1, 2, 3, 4. зміна таблиць. Після закінчення роботи з таблицею її замінюють іншою. Перед показом таблиці 1 “вчитель” повідомляє інструкцію: “Зараз я буду показувати послідовно, одну за одною 4 таблиці з числами. (Числа розкидані в таблиці непопорядку). Як тільки я покажу першу таблицю, потрібно якнайшвидше знайти в ній числа у зростаючому порядку, починаючи з одиниці: 1, 2, 3, 4 і т. д. Ти повинен показувати їх указкою та називати вслух, голосно і чітко”.

“Контролер” за допомогою секундоміра фіксує час затрачений на роботу з кожною таблицею, а також кількість допущених помилок (по можливості). Як показує практика, бажано, щоб первинне застосування завдання проходило всеж таки в індивідуальному порядку, і тільки тоді коли діти засвоять його зміст, запропонувати його в якості гри.

Обладнання: секундоміри, указки, 4 цифрові таблиці з числами (кількість цифр змінюється відповідно до збільшення об`єму уваги від заняття до заняття. Первинно ж таблиці включають числа від 1 до 9, потім їх кількість доводиться до 25), розміщені у випадковому порядку.

Вправи, спрямовані на збільшення рівня розподілу уваги.

Вправа № 1. Прочитайте вслух невелике речення. Читання супроводжується тихим посукуванням олівцем по столу. Діти повинні запам`ятати текст та підрахувати число ударів.

Можна провести цю вправу в якості змагання: хто правильно підрахував, той виграв. Переможець отримує, наприклад, червоний кружечок. Так як на занятті краще пограти кілька разів, підрахунок виграшів в кінці заняття, а переможці якось нагороджуються.

В процесі занять кількість речень, що використовуються в тексті, збільшується.

Вправа № 2. Дана вправа використовується як для індивідуальної роботи, так і для колективної.при цьому можна користуватисяіндивідуальними таблицями чи двома слайдами та епідіаскопом.

Можливі три варіанти роботи:

а) з таблицею № 1;

б) з таблицею № 2;

с) з обома таблицями (спершу з таблицею №1, а після 10 хв перерви з таблицею № 2).

Час роботи обмежено: з таблицею № 1 - 3 хв, з таблицею № 2 - 7 хв.

Вчитель повідомляє дітям: “Перед вами таблиця, в якій у довільному порядку розподілені числа від 1 до 25. всього в таблиці 16 чисел, це означає, що 9 пропущено. У вас є аркуш паперу на якому надруковано ряд чисел від 1 до 25. Ви повинні відшукати в таблиці числа по порядку, починаючи з 1. якщо ви не знайдете в таблиці якесь число, викресліть його в листку з числами. Виправлення не допускаються, намагайтеся працювати без помилок”.

Аналогічна робота проводиться і з таблицею № 2, тільки кількість чисель дещо збільшено: використовується 25 чисел, а діапазон - від 1 до 30.

При отриманні хороших відповідей в результаті занять діапазон використання чисел може бути значно розширений: до 40 і навіть до 70, кількість можна залишити без змін - 25 чисел, тобто таблиця з 25 ячейками.

Вправи для підвищення концентрації та стійкості уваги.

Вправа № 1 “Підвищення концентрації та стійкості зорової уваги”. Заняття може проводитись як колективно, так і індивідуально. Перед початком роботи дітям повідомляють завдання: “перед вами на аркуші паперу ряд переплутаних ліній. Кожна з них починається зліва і закінчується справа. Ваше завдання - прослідкувати кожну лініюзліва направо і в тій клітинці, де вона закінчується, поставити її номер. Починати потрібно з першої лінії, потім перейти до лінії 2 і т. д. до кінця”.

Кількість ліній, яку пропонують учням, залежить від рівня їх підготовки. Практика показує, що зазвичай це 5-8 ліній. Спершу можна дозволити дітям допомагати собі пальцем чи олівцем, поступово переходячи, по можливості, до тільки зорового слідкування на подальших заняттях. Як тільки дитина “розпутає” запропоновану кількість ліній, їх число повинно бути збільшено швидко та без допомоги підручних засобів.

Робота з цією вправою може проводитись у двох варіантах:

- без обмежень часом (коли той, хто виконав завдання, піднімає руку і вчитель записує його час в індивідуальний бланк, який постійно ведеться. Це дає можливість порівняти отриманий час з попереднім);

- з обмеженням часу (тобто вчитель дає команду “Стоп!”, та всі одночасно закінчують роботу). Інтервал встановлюють відповідно до підготовки дітей та їх віку.

Результати опрацьовують таким чином. У варіанті з часовим обмеженням, опрацювання зводиться до підрахунку числа правильно простежених ліній (кількості помилок та числа ліній, що залишились непростеженими); у варіанті без часового обмеження додається ще час затрачений на виконання завдання. В цьому випадку вираховується показник успішностівиконання завдання (У):

У = Т х Vд/КПР (1)

Де Т - час виконання завдання (хв);

Vд - дана кількість ліній;

Vпр - кількість правильно простежених ліній.

Обладнання: секундоміри, спеціальні бланки “Переплутані лінії”.

Цю вправу можна можна провести у вигляді цікавого матеріалу. Наприклад, замість клітинок використовувати тварин (членів сім`ї і т.д.), відяких ідуть переплутані лінії до їжі (дітей, іграшок, подарунків тощо), тобто необхідно визначити хто що їсть, хто чим бавиться, в кого які подарунки і т.д.

Вправа № 2 “Підвищення концентрації слухової уваги”. Для цього доцільно проводити арифметичні диктанти, але значення його заключається в тому, що кожне завданняскладається з деяких дій.

Наприклад, вчитель повідомляє:- “Зараз я буду читати вам арифметичні задачі. Ви повинні вирішувати їх в умі. Отримані числатакож потрібно тримати в умі. Результати запишете тільки тоді, коли я скажу: “записуйте!”

Сам зміст задач залежить від віку дітей, їх підготовки, програмного матеріалу.

Ось деякі з них:

- 1 клас - “Дані два числа: 6 і 3... Складіть перше число та друге... і від отриманого числа відніміть 2... Після цього відніміть ще 4... записуйте!..” (відповідь: 3).

- “Дано два числа: 15 і 23... Першу цифру другого числа додайте до першої цифри першогочисла... відніміть від отриманого числа 2 і додайте 7... Записуйте!..” (відповідь: 8).

- 2 клас - “Дано два числа: 27 і 32... Першу цифру другого числа помножте на першу цифру першого числа... від отриманого результату відніміть другу цифру другого числа... Записуйте!..” (відповідь: 4).

- “Дано два числа: 82... і 68... До першої цифри другого числа додайте другу цифру першого числа... а отриману суму поділіть на 4... Записуйте!..”

- 3 клас - “Дано два числа:54... і 26... До другої цифри першого числа додайте другу цифру другого числа... і отриману суму поділіть на першу цифру другого числа... Записуйте!..”

- “Дано два числа: 56... і 92... Другу цифру першого числа поділіть на другу цифру другого числа... Отримане помножте напершу цифру другого числа... Записуйте!..”

Подібні вправи можна ввести в ігровий момент: фокусника чи чарівника, який може відгадувати числа - “Загадай число... додай до нього 5, відніми 2... відніми те число яке ти задумав та помнож отриману різницю на 4... В тебе вийшло...”

Наведені вправи дозволяють утримувати та концентрувати увагу, при цьому отримані дані можуть свідчити про повільне включення в роботу (при неправильному вирішенні перших завдань і правильному вирішенні наступних) або про швидку стомленість уваги, неможливість зберегти його концентрацію (при правильному вирішенні перших завдань і неправильному вирішенні наступних), що дозволяє вчителю коректувати свою роботу в залежності від отриманих результатів.

Вправа № 3. Школярам пропонують без помилок переписати наступні рядки:

1) АММАДАМА РЕБЕРГЕ АССАМАСА ГЕСКЛАЛЛА ЕССАНЕССАС ДЕТАЛЛАТА.

2) ЕНАЛССТАДЕ ЕНАДСЛАТ ЕТАЛЬТАРРС УСОКГАТА ЛИММОДОРА КЛАТИМОР.

3) РЕТАБРЕРТА НОРАСОТАННА ДЕБАРУГА КАЛЛИХАРРА ФИЛЛИТАДЕРРА.

4) ГРУММОПД.

5) ВАТЕРПРООФЕТТА СЕРАФИННЕТАСТОЛЕ ЕММАСЕДАТОНОВ.

6) ГРАСЕМБЛАДОВУНТ.

7) ГРОДЕРАСТВЕРАТОНА ХЛОРОФОНИМАТА ДАРРИСВАТЕНОРРА.

8) ЛАЙОНОСАНДЕРА.

9) МИНОСЕПРИТАМАТОРЕНТАЛИ ТЕЛИГРАНТОЛЛИАДЗЕ.

10) МАЗОВРАТОНИЛОТОЗАКОН.

11) МУСЕРЛОНГРИНАВУПТИМОНАТОЛИГР АФУНИТАРЕ.

12) АДСЕЛАНОГРИВАНТЕБЮДАРОЧАН.

13) БЕРМОТИНАВУЧИГТОДЕБШОЖАНУЙМСТЕНАТУРЕПВАДИОЛЮЗГЛНИЧЕВЯН

14) ОСТИМАРЕ.

Вправа № 4. Концентрація уваги та достатньо довге утримання зосередженності досягається в іграх-змаганнях. Перед учнями ставлять завдання уважно розглянути запропоновані предмети. На протязі однієї-двох хв показують кілька з них (наприклад олівці, запонки, камінці, буси, ручки та ін.). Потім їх ховають і пропонують дітям детально описати кожний предмет, його величину, колір. Цю гру можна проводити за участю самих дітей, тобто розглядувати безпосередньо своїх однокласників та відмічати, які зміни відбулися в їхньому одязі, тощо. Ще один варіант - запропонувати розглянути декілька предметів, потім, після того як діти закривають очі, забрати декілька з нах , поміняти місцями чи навпаки, добавити. Таким чином схожі вправи відкривають широке поле для творчої уяви вчителя.

Вправи на тренування переключення уваги.

Вправа № 1. Для тернуванняпереключення уваги використовують вправи, які мають в своїй основі тест “Червоно-чорні таблиці”.

Для занять використовуються таблиці з числами чорного і червоного кольору, порядок яких постійно змінюється. Порядок роботи залишається без змін:

- 1 етап - розглянути таблицю і знайти по порядку всі числа чорного кольору від 1 до 12;

- 2 етап - розглянути таблицю і знайти всі числа червоного кольору у зворотньому порядку від 12 до 1;

- 3 етап - необхідно по черзі шукати числа чорного кольору в прямому порядку від 1 до 12, а числа червоного кольору у зворотньому порядку від 12 до 1.

Після того, як у дитини будуть задовільні результати за запропонованою кількістю цифр, їх число можна збільшити спершу до 16 (і червоних і чорних), а згодом до 24.

Це ж завдання можна модифікувати, замінивши цифри букваами. Наприклад, чорні букви потрібно вписувати в алфавітному порядку, а червоні у зворотньому. Оскільки це завдання складніше попередніх, то використовуваати його бажано після того, як діти будуть добре справлятися з числовими варіантами, сама ж таблиця повинна складатися не більш як із 9-16 (тобто кількість чорних букв не перебільшує 8, а кількість червоних - 7).

Коли діти досягають значних успіхів в роботі з вищеописаними таблицями, завдання можна ускладнити.

Діти повинні знаходити на запропонованій їм таблиці червоні і чорні числа поперемінно і записувати тільки букви, відповідні цим числам, при цьому червоні числа повинні знаходити у зворотньому порядку, а чорні - у прямому. Перші запропоновані таблиці повинні вміщувати не більше 13 чорних пар чисел-букв та 12 червоних пар чисел-букв. Робота проводиться таким чином: - червона цифра 12, пишемо букву Р, потім чорна цифра 1, пишемо букву В, далі червона цифра 11, пишемо букву И,чорна цифра 2, пишемо буквуН...