Сучасний урок української мови

Інтегрований урок читання і природознавства на тему:

«Торкнутися краси можна тільки серцем»

Мета: Вчити дітей любити і берегти природу рідного краю, виховувати доброту і великодушність.

Хід уроку.

І. Організація класу.

ІІ. Оголошення теми і мети уроку.

Розповідь казки В. Сухомлинського про те, як хлопчик з рогатки вбив пташку.

- Що ви можете сказати про поведінку хлопчика?

- Як ви ставитесь до вчинку хлопчика? Чому?

- Сьогодні на уроці ми будемо говорити про природу: про птахів, про рослин і звірів. І про те, як можна побачити красу, що оточує нас. Сьогодні ми ще раз переконались, що торкнутися краси можна тільки серцем.

ІІІ. Опрацювання нового матеріалу.

1.Бесіда по картині.

- Уявіть собі, що у мене в руках чарівна паличка, я змахну нею - і ми опинимось на цій чудесній галявині. Давайте присядемо, вдихнемо запах трав і квітів та повідгадуємо загадки.

2.Робота над загадками.

Всі пани скинули жупан,

А один пан не скинув жупан.

(Листяні дерева і сосна).

Прилетіли гості, сіли на помості,

Без сокири, без лопати,

Поробили собі хати.

(Пташки).

Влітку сіренький,

А взимку біленький,

Довгі вуха має,

Швидко стрибає.

(Заєць).

Хлопчик - мізинчик,

В дерев'яній одежині.

(Горіх).

3. Ознайомлення з віршами О.Ющенка «Насінина кульбаби».

- Ой не ріж, ой не рви! -

Проситься кульбаби цвіт

Між покосами трави

Сонечком кульбаби цвіт.

Замість жовтих обідків

Білочки пухнасті

Щедро промінець зігрів

Срібні та пухнасті

Там насіння визріває

Щоб зійти весною.

Зажовтіють кульбабки

Знов поміж травою.

- Які польові квіти ви знаєте? Які лісові?

- А чи знаєте ви, що багато з цих рослин називають лікарськими? Хто знає чому їх так називають?

4. Легенда про грицики.

Одного разу сільський хлопчик пастушок Гриць пас у полі Худобу й ненавмисне поранив собі ногу. Оскільки під рукою нічого не було, хлопчик вирвав пучечок трави, що росла неподалік, і приклав до рани. Як же здивувався він, коли біль поступово затих, перестала йти кров. Отак люди і назвали рослину грициками - на честь пастушка Гриця.

У народній медицині її використовують як знеболюючий і кровоспинний засіб.

- А які ще легенди про рослин ви знаєте?

5.Моральна задача.

- Оля зараз познайомить вас із віршем А. Костецького, а ви постарайтесь дати відповідь на запитання: чому в класі стало темно, коли зрізали дерево?

Старий каштан

Старий каштан за вікнами

Клас затіняє! - сказали.

І от щоб стало світло нам,

Взяли його й спиляли.

Тепер свої густі гілки

До нас не тягне дерево,

І не свистять для нас шпаки

І кроні на перервах

І вже на стовбурі вгорі

Не з'явиться ніколи

Старе рівняння школярів

«Оленка + Микола»

Щоб стало в класі світло нам -

Старий каштан спиляли

Зробили ніби й правильно

Та в класі - темно стало.

- Отже, чому в класі стало темно, коли зрізали дерево?

- Чи відчували ви коли-небудь жаль за зрізаним деревом?

- А хто з вас посадив уже дерево?

6.Моральна ситуація. Тест.

Віра і Оленка пішли до лісу по гриби. Довго збирали їх, а потім сіли під кущем пообідати. Витьохкував пісні соловейко. Віра поїла і викинула рештки під кущ, а Оленка заховала сміття до кошика.

- Навіщо ти ховаєш? Викинь, адже ніхто не бачить, - сказала Віра.

- Яка правильна відповідь, на вашу думку?

а) Оленці треба погодитись і викинути;

б) заховати в кошик, не погодитись з подругою;

в) ви не знаєте як бути.

- А знаєте, Як вчинила Оленка?

Вона сказала:

- Ні, Віро не викину я сміття під кущ, мені перед соловейком соромно.

8.Написання твору-мініатюри «Коли людині має бути соромно».

IV. Підсумок уроку.

- Подумайте і скажіть, чи можна зрозуміти красу рослини, зірвавши її? Чи можна милуватися твариною, яку позбавили волі і чекають від неї радості? Ось як сказав поет А. Гвудалов:

Я зірвав квітку - і вона загинула

Я спіймав метелика - і він умер

у мене на долоні.

І тоді я зрозумів,

Що торкнутися краси

Можна тільки серцем.

- Чи розумієте ви слова поета?

Читання вірша А.Костецького «Не хочу»:

Метелика ловити я не хочу:

він - квітка неба, хай пливе собі!

Хай крильцями барвистими тріпоче,

щоб радісно було мені й тобі!

І квітку лісову не стану рвати,

її додому я не понесу,

бо вдома їй джмеля не погойдати

і не попити ранками росу!

І ні стеблинку, гілку чи травинку

я не ображу: це страшенний гріх!

Бо в кожній з них живе тремка жевинка,

що світиться довірою до всіх.

Даний урок виховує любов до природи, бажання берегти і любити рідну землю, естетичні смаки і почуття. Нестандартні підходи які присутні на уроці стимулюють самостійність, творчу активність, ініціативу школярів, підвищують якість знань, розвивають творче мислення, узагальнюють і систематизують знання.

Мета запропонованого уроку - збагачення чуттєвого досвіду, розширення кругозору дітей, створення мотиву мистецької діяльності - бажання передати власне бачення краси.

Інтегрований урок допомагає вчительці різнобічно і системно сформувати необхідні уявлення і поняття. Різні види діяльності, які присутні на уроці, роблять його цікавим, запобігають стомлюванню дітей, посилюють інтерес до навчання та школи в цілому.

Наявний стан навчання визначається рядом об'єктивних і суб'єктивних причин. Серед об'єктивних слід назвати економічне положення України, що провокує кризу в освіті.

Існують і суб'єктивні пояснення недоліків. Суспільство вимагає від школи докорінної перебудови навчання. Вчителі повинні більше уваги приділяти новим підходам до організації навчально-пізнавальної діяльності учнів, проявляти свою творчість, яка супроводжується постійним пошуком ефективних форм навчання.

Важливою причиною є і недостатня практична підготовка педагогічних кадрів до використання нових технологій навчання, ситуацію ускладнює і відсутність методичних розробок з питань проведення інтегрованих уроків. Наявні доробки недоступні широким колам вчителів, особливо у сільській місцевості. Про це свідчить проведені анкетування серед вчителів міської і сільської шкіл.

Практично досліджуючи проблему інтеграції навчання молодших школярів, педагоги перевіряли ефективність проведення різноманітних інтегрованих уроків.

Вони створювали на уроках різні ситуації, які допомагають дітям зрозуміти, що без знань, наполегливої розумової праці в житті обійтися не можна, а міцні знання і навички формуються лише за активної діяльності. Щоб довести це дітям, проводили різноманітні інтегровані уроки, зокрема: інтегрований урок з читання, української мови, природознавства, художньої праці на тем «Осінь щедра осінь золотава», урок, на якому інтегруються знання з читання і художньої праці на тему: «Виготовлення виробів з тканини. Мішечок для насіння (за готовою викройкою)», у цікавій формі проведено інтегрований урок вивчення правил дорожнього руху (з елементами читання, рідної мови, розвитку усного мовлення, малювання), досить активно діти працювали на уроці художньої праці (музика, хореографія) під час теми «Розучування пісні В. Кравчука «Свято зими», вивчення рухів до неї. Виготовлення аплікації «Сніговик».

Вчителі намагалися не давати учням знань в готовому вигляді, а за допомогою запитань, постановки пізнавальних завдань спонукали їх брати активну участь у здобуванні знань. Так наприклад, проведено інтегрований урок, на якому з інтегровано види діяльності з таких предметів, які вивчаються за програмою як самостійні: рідна мова й мовлення; образотворче мистецтво; природознавство; читання; складання діалогів; музика; елементи фізкультури та хореографії.

Цей урок містить різноманітні прийоми збагачення чуттєвого досвіду, активізації це все та управління словесною творчістю способи організації спостережень за весняними квітами та побудова евристичної бесіди за враженнями від духовного спілкування з природою.

Щоб не перевтомлювати учнів одноманітністю, ми поєднували на уроці спостереження зі словесною творчістю. Дітям пропонується групова діяльність - скласти діалог і виразні розповісти їх з елементами сценічного мистецтва.

Готуючись до уроку, повинні старанно продумували зміст навчальних завдань і використання різних прийомів подачі їх, щоб забезпечити кожному учневі радість першого відкривача, яка є могутнім стимулом для активізації не лише мислення, а й усієї особистості школяра. Інтегровані уроки читання мають великі можливості для розвитку творчої особистості. Потрібно проводити різні інтегровані уроки читання, а саме урок читання і художньої праці, інтегрування читання з рідною мовою, природознавством. Такі уроки забезпечують розвиток у дітей творчого мислення, формують науковий світогляд, розвивають пізнавальний інтерес, бажання до самостійного здобуття знань. Учні на уроках оживають, активно включаються у діяльність, стають співробітниками вчителя, беруть участь у розв'язанні нових для них пізнавальних і практичних задач. Таким чином , у них формується співдружність, почуття колективу, співпереживання, взаємодопомоги.

Така робота переконливо доводить, що інтеграція навчальних предметів дає змогу кожному учневі розвивати свої здібності, опановувати програму в доступному йому темпі.

Педагоги проводили дослідження, яке показало, що інтегровані уроки, подібно до традиційних, можна класифікувати за такими ознаками:

І. За дидактичною метою:

1. інтегровані уроки засвоєння нових знань;

2. інтегровані уроки формування практичних умінь і навичок;

3. інтегровані уроки узагальнення і систематизації знань;

4. інтегровані контрольні уроки;

ІІ. За етапами навчальної діяльності:

1. вступні інтегровані уроки;

2. інтегровані уроки первинного ознайомлення з матеріалом;

3. інтегровані уроки формування понять, вивчення законів і правил;

4. інтегровані уроки застосування знань на практиці;

5. інтегровані уроки формування практичних умінь і навичок;

6. інтегровані уроки повторення і узагальнення матеріалу.

Вважаємо що друга класифікація більш підходить до інтегрованих уроків.

Вивчаючи технологію (структуру) кожного типу уроку вчитель повинен враховувати тему і зміст, предметів, які інтегруються на одному уроці, найдоцільніші методичні засоби і прийоми, конкретні умови, в яких проводитиметься урок, рівень підготовки учнів.

Майже в усіх типах інтегрованих уроків наявні такі структурні елементи: вступна частина, перевірка домашнього завдання, вивчення нового матеріалу закріплення нового матеріалу, повідомлення домашнього завдання, закріплення уроку.

Серед загальних вимог, яким повинен відповідати якісний інтегрований урок, виділяють наступні:

1. Використання нових досягнень науки, передової педагогічної практики, побудови уроку на основі закономірностей навчально-виховного процесу.

2. Інформація на уроці оптимальному співвідношенні всіх дидактичних принципів і правил.

3. Забезпечення належних умов для продуктивної пізнавальної діяльності учнів з врахуванням їх інтересів здібностей і потреб.

4. Зв'язок з раніше засвоєними знаннями і вміннями, опора на досягнутий рівень розвитку учнів

5. Мотивація і активізація розвитку всіх сфер особистості.

6. Логічність і емоційність всіх етапів навчально-виховної діяльності.

7. Ефективність використання педагогічних засобів.

8. Зв'язок з життям, особистим досвідом учнів.

9. Формування практично необхідних знань, умінь, навичок, раціональних прийомів мислення і діяльності.

10. Формування вміння вчитися, потреби постійно поповнювати об'єм знань.

11. Ретельна діяльність, прогнозування, проектування і планування кожного уроку.

Інтегрований урок, як і звичайний традиційний урок, направлений на досягнення триєдиної мети. З урахуванням цього загальні вимоги до уроку конкретизуються в дидактичних, виховних і розвиваючих вимогах.

Виховні вимоги до інтегрованого уроку включають:

- визначення виховних можливостей навчального матеріалу, діяльності на урок;

- постановку тільки тих виховних завдань, які органічно витікають із цілей і змісту навчальної роботи;

- формування життєво необхідних якостей: охайності, відповідальності, самостійності, уважності, чесності, колективізму та ін;

- увага і гуманне відношення до учнів, до тримання вимог педагогічного такту, співробітництво зі школярами і зацікавленість у інших успіхах.

До розвивальних вимог відносяться:

- формування і розвиток в учнів позитивних мотивів навчально-пізнавальної діяльності, інтересів, творчої ініціативи і активності;

- вивчення та врахування рівня розвитку і психологічних особливостей учнів, проектування «зони найближчого розвитку»;

- проведення інтегрованого уроку на випереджаючому рівні, стимулювання нових якісних змін у розвитку.

Таким чином, ми переконалися, що внаслідок врахування класифікації, дотримання технології проведення інтегрованих уроків забезпечується висока ефективність навчально-виховного процесу.

Розділ VI: Методика вивчення творчості Пантелеймона Куліша на уроках української мови (літератури) в ЗНЗ

Вивчення літератури в загальноосвітній школі відбувається сьогодні в умовах звільнення суспільної свідомості від ідеологічного диктату, що впродовж десятків років гальмував розвиток методичної науки.

Серед імен, з яких після півстолітньої заборони знято тоталітаристське табу, - ім'я самовідданого трудівника на ниві української літератури і культури - Пантелеймона Олександровича Куліша. В умовах демократичної державної України повертається до читача його багатюща творча спадщина - джерело духовного збагачення нашого народу.

Передбачене нині діючою програмою вивчення творчості Пантелеймона Куліша дає можливість учням ознайомитись із багатогранною діяльністю великого подвижника національної культури, письменника, етнографа, фольклориста, історика, видавця, громадського діяча, соратника Шевченка по Кирило-Мефодіївському товариству і продовжувача його ідеї боротьби за незалежну Україну, спонукає учнів до збагачення їх духовного світу знанням Кулішевих художніх творінь.

Якщо про вивчення у школі більшості письменників, передбачених діючою програмою, написано багато методичних розробок, статей, то такої літератури стосовно вивчення творчості Пантелеймона Куліша, на жаль, ще надто мало. Серед небагатьох журнальних публікацій назвемо С.Болтівця “Психологічні поезії Пантелеймона Куліша”, О.Гнідан і Н.Осьмак “Світогляд Пантелеймна Куліша”, О. Слоньовської “Гетьмани, гетьмани, якби-то ви встали”, Н. Яценко “Історизми в романі П.Куліша “Чорна рада” і І. Турло “Тестові завдання до теми “Пантелеймон Куліш”. Проте немає між вищевказаними працями праці про методику вивчення П.Куліша в цілому.

Сторінки життєпису Пантелеймона Куліша на шкільному уроці.

Традиційно вивчення творчості письменника в школі починається з вивчення його біографії. І це закономірно. Біографія є своєрідним ключем до розуміння всієї творчості митця або конкретного твору, отже, виконує пропедевтичну роль, вводячи учнів у тему, що вивчається монографічно. У різних класах методика вивчення біографії, її роль і мета - різні. У середніх не слід обов'язково дотримуватися хронології, деталізації всіх (від народження і до смерті) віх життєво-творчого шляху письменника. Можна обмежитися характеристикою часу, в який жив письменник, якимось епізодом, пов'язаним з написанням твору, що вивчається, або автобіографічними відомостями в ньому.

Вивчення біографії письменника в старших класах передбачає складніші завдання. Учні тут повинні мати цілісне уявлення про письменника як людину і як творчу особистість, про взаємозв'язок долі митця з долею народу, відображеною в його творчості. Не можна обминути і питання світогляду художника слова.

На уроці-лекції учитель може на якомусь її етапі використати прийом бесіди, задавши класові кілька питань за викладеною частиною матеріалу і потім продовжувати лекцію далі. У процесі лекційного викладу “вкраплювати” виступи заздалегідь підготовлених учнів з відповідними повідомленнями про факти з життя і творчості письменника (прийом самостійної роботи учнів). Слухаючи лекції, учні записують у зошити дати, назви збірок, творів, висловлювання відомих діячів культури про Куліша тощо. Щоб активізувати увагу, проконтролювати рівень засвоєння учнями матеріалу, учитель націлює їх на складання в процесі слухання лекції її плану чи тез або конспектування лекції учителя. У кінці уроку вибірково перевіряє якість виконання таких завдань. Лекційний виклад матеріалу супроводиться відповідним унаочненням, використанням аудіо-відеозасобами навчання.

Орієнтовно план викладу матеріалу міг бути таким:

1. Великий подвижник на ниві української культури. Багатогранність обдарування й освіченості Куліша - людини виняткової працьовитості, неподатливості вдачі.

2. Дитячі і юнацькі роки майбутнього письменника. Роки навчання. Юнацькі захоплення Куліша.

3. Учителювання Куліша. Початок фольклористичної діяльності та літературної творчості. Захоплення історичною тематикою.

4. Формування суспільно-політичних та естетичних поглядів.

5. Взаємини П. Куліша з Т. Шевченком. Участь у Кирило-Мефодіївському братстві. Арешт Куліша і заслання.

6. Суперечливість характеру, поглядів і суспільної поведінки Куліша. Ідея державності України.

7. Петербурзький період життя і творчості. Видання “Записок о Южной Руси”.

8. Різнобічність письменницького таланту. Поетичні збірки Куліша. Проза Куліша. Альманах “Хата” і журнал “Основа”, їх значення.

9. “Граматика” Куліша. Перший український фонетичний правопис - “кулішівка”.

10. Останні роки життя і творчості Куліша.

11. П. Куліш і наша сучасність.

Розпочинати лекцію варто було б з Кулішевих таки слів, написаних ним в одній з статей про трудівників вітчизняної культури і науки: "Щасливий той, хто своєю працею сприяє поширенню переконань, що мають оправдатися самим життям і силою речей! Він подібний до садівника, котрий покращує дикий грунт і сприяє плодотворності дерев і рослин”.

Пантелеймон Куліш належить до тих діячів, які, будучи багатогранно обдарованими, зробили величезний внесок у розвиток української культури, літератури, мистецтва, науки. Він був прозаїком, поетом, драматургом, перекладачем з багатьох європейських мов, ученим - літературознавцем та критиком, фольклористом, істориком, етнографом, педагогом, дуже багато зробив як видавець, громадський діяч.

Народився Пантелеймон Олександрович (чи, як називав він себе, Панько Олелькович) Куліш 1819 р. в містечку Вороніж Глухівського повіту на Чернігівщині (тепер Шосткинського району Сумської області). Батько його походив з козацької старшини, належав до дворянства, але, втративши право на нього, займався сільським господарством, мав власний хутір.

Грамоти П. Куліш навчився удома, від старшої сестри Лесі. Від неї, а також від неписьменної матері перейняв багато пісень, приказок, прислів'їв. Освіту продовжив у Новгород - Сіверській гімназії, директором якої був І. Тимківський - український педагог і письменник. Під його впливом у Пантелеймона Куліша пробудився інтерес до народної творчості. Особливо велику роль відіграв у цьому збірник український народних пісень, записаних М. Максимовичем. Тоді ж молодий гімназист почав збирати народні пісні та писати власні твори. Не закінчивши гімназії, Пантелеймон Куліш зайнявся приватним учителюванням.

У 1837 - 1839 рр. навчається як вільний слухач у Київському університеті.

Якийсь час Пантелеймон Куліш учителював у Луцьку, Рівному, Києві. Продовжуючи фольклористичну діяльність, їздить по Україні, записує народні пісні, думи, перекази, вивчає народні звичаї та побут.

У 1840-1841 рр. М. Максимович друкує етнографічні нариси П.Куліша “Малорусские расскази”, а Є. Гребінка в альманасі “Ластівка” - його оповідання “Циган. Уривок казки”.

Юнак багато читає, захоплюється закрема історичними романами В.Скотта, вплив творів якого позначений на історичній повісті “Михайло Чарнишенко или Малороссия восемьдесят лет назад” та на романі “Чорна рада”, роботу над яким розпочав 1944 року.

Пантелеймон Куліш був учасником Кирило-Мефодіївського товариства. 1845 р. переїхав до Петербурга, де викладав словесність у гімназії, а в університеті - російську мову іноземним студентам, самостійно вивчав іноземні мови, оскільки замислив зайнятись перекладацькою діяльністю.

1846 р. Пантелеймон Куліш одержує наукове відрядження за кордон, куди відїжджає з дружиною, письменницею Олександрою Білозерською, яка виступала під псевдонімом Ганни Барвінок. Але на початку 1847 р. у Варшаві його заарештували за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві.

Хоч приналежність Пантелеймона Куліша до нього не була доведена, але взяли до уваги його дружбу з членами товариства, а також надруковану в журналі “Звездочка” “Повесть об украинском народе”. Його відправили на заслання в Тулу. У грудні 1850р. Пантелеймона Куліша звільнили з дозволом жити будь-де, але із забороною служити в системі освіти.

У ті роки Пантелеймон Куліш пише повісті російською мовою, які друкує переважно в прогресивному “Современнике”.

В 1856р.- 1857рр. видає двотомну збірку “записки о Южной Руси”, де були зібрані фолькльорно-етнографічні, історичні матеріали про україну, про козаччину.

Після заслання Пантелеймон Куліш багато пише, розпочинає ряд українських видань, для чого засновує власну друкарню.

1857р. виходить друком роман “Чорна рада” та “Граматка”. Пантелеймон Куліш друкує “Сочинения и письма Н.Гоголя” в шести томах - чи не найповніше на той час видання творів великого письменника.

У його друкарні побачили світ і “Народні оповідання” Марка Вовчка.

У розвитку народної школи на Україні помітну роль поряд з “Букварем южнорусским” Т.Г.Шевченка відіграла Кулішева “Граматка” розроблений ним правопис української мови (так звана “кулішівка”), яким користувалися до 1917 р.

Пантелеймон Куліш прагнув створити український щомісячний журнал “Хата”, проте дозволу на видання не дістав. З великими труднощами пощастило тільки видати 1860р. альманах під цією ж назвою, в якому були надруковані твори Т.Шевченка, Марка Вовчка, Ганни Барвінок, самого Пантелеймона Куліша. Пізніше (1861-1862) почав виходити український журнал “Основа”.

1862р. письменник видає свою першу - і кращу поетичну збірку “Досвітки”, у якій досить відчутне наслідування творчості Шевченка.

Якийсь час Пантелеймон Куліш служить у Варшаві директором духовних справ. Він, як і інші царські чиновники, проводив політику русифікації, що викликало справедливий осуд з боку прередових кіл. Так у тритомній “Истории воссоединения Руси” (1874-1877) засуджує визвольну боротьбу українського народу, вихваляє діяльність Петра І та Катерини ІІ, в чому особливо виразно видно його розходження з Т. Шевченко, який чітко визначив реакційну роль цих самодержавців в Історії України: “Це той первий, що розпинав нашу Україну, а вторая доконала вдову сиротину”

Згодом, залишивши казенну службу, Пантелеймон Куліш живе на хуторі Мотронівка, кілька разів подорожує за кордон. У цей час багато перекладає, видає поетичні збірки “Хуторна поезія”, “Дзвін”, “Позичена кобза”. Його консервативні погляди, непостійність, загравання то з російським самодержавством, то з польським панством відштовхнули від нього передову українську інтелігенцію. Бо ж справді не можна було примиритися з тим, що він називав, наприклад, Шевченкову поезію “напівп'яною музою”, знущально відгукувався про “Енеїду” І.Котляревського, байки Гулака-Артемовського.

Помер Пантелеймон Куліш 14 лютого 1897р. в Мотронівці, де його й поховано.

Найціннішою перлиною в ній - історичний роман-хроніка “Чорна рада” (1857).

Чимало зробив Пантелеймон Куліш і як поет. Перша збірка (і найкраща) “Досвітки” вийшла 1862р. До неї ввійшли поезії громадсько-політичного та інтимного характеру, історичні та побутові поеми, а також переклади творів великого польського поета А.Міцкевича.

У 1883р. окремим виданням виходить поема “Магомет і Хадиза”, потім збірка “Дзвін”, а вже після смерті поета - “Хуторні недогарки” (1901). Цікавою є поема “Маруся Богуславка” надрукована в “Літературно-науковому віснику”. 1889р.

Слід відзначити й перекладацьку діяльність Пантелеймона Куліша. Він перекладав твори великих геніїв світової літератури - Г.Гете,Й.Шіллера, Г.Гейне, В.Шекспіра, над якими працював особливо багато (“Король Лір”, “Ромео і Джульєтта”, “Гамлет”, “Макбет”), інші всесвітньовідомі шедеври.

У 1897 р. вийшла Кулішева збірка перекладів “Позичена кобза”. Залишив Пантелеймон Куліш і переклади та переспіви з священних писань, здійснив переклад “Нового завіту”.

Окрім уроку - лекції можливий і інший організаційно - структурний різновид уроку вивчення життєвого і творчого шляху письменника - урок-семінар. На ньому, звичайно ж, домінуючим буде метод самостійної роботи учнів - підготовка, виклад і обговорення рефератів. Варто зауважити, що урок - семінар вивчення біографії Куліша можливий тільки в класі, де контингент учнів академічно сильний, оскільки не кожен учень спроможний розібратися у перипетіях життя і діяльності П.Куліша.

Урок - семінар розпочнеться вступним словом учителя про роль Пантелеймона Куліша в літературі другої половини ХІХ ст. Потім учні викладатимуть свої реферати, рецензії на них, візьмуть участь у їх обговоренні.

Реферати можуть бути такої тематики:

1. Дитинство і юність Панька Куліша.

2. Біля життєвих джерел.

3. Куліш і Шевченко.

4. У пошуках істини (суперечливість суспільних поглядів Куліша).

5. Куліш - людина всебічного обдарування й багатющої діяльності, виняткової працьовитості.

6. Літературний доробок Куліша.

7. Куліш в оцінці його сучасників і нащадків.

8. Останні роки життя письменника.

Після викладу учням рефератів та їх обговорення учитель підсумовує й оцінює роботу учнів.

Вивчення прозових творів Пантелеймона Куліша у школі

Знайомство учнів з прозовою творчістю Пантелеймона Куліша починається з 6 класу, де вивчається (інтелектуально) оповідання “Орися” (крім цього, для самостійного читання рекомендуються оповідання “Гордовита пара”, “Січові гості”, “Степ опівдні”).

“Орися” (1844) - найпомітніший твір романтичної малої прози письменника. Фабульною основою оповідання - ідилії стало своєрідне зрощення античного міфа й українського фольклорного переказу - легенди. Вже цим автор підносив патріархальний побут і звичаї багатого українського козацтва на рівень гармонійного гомерівського світу. Ідеали старовини виступали еталоном національного способу життя, втілення “духу нації, які в незайманій частоті мають передаватися від покоління до покоління."

Нижче пропонуємо один із можливих організаційно-структурних різновидів уроку вивчення оповідання “Орися”.

Тема: Старожитна Україна і українці в оповіданні П.Куліша “Орися”.

Мета: Ознайомити учнів з джерелами та метою написання оповідання, дати поняття про жанр ідилії. Виховувати зацікавлення минулим рідного народу, бажання ближче впізнати його. Удосконалювати вміння виразно читати за дійовими особами.

Тип уроку: комбінований з елементами інсценізації.

Методичне забезпечення, обладнання уроку: підручник з української літератури для 6 класу, словник "Літературознавчі терміни” В. Лесина, видання творів П. Куліша, портрет письменнника; стіл, застелений скатертиною, вишитою в давньому українському стилі.

(Учні вдома читають оповідання, роблять малюнки, підбирають вишивки, які б передавали зміст та настрій твору).

Хід уроку

І. Інсценізація вечора в українській сім'ї.

За столом сидить мати, запнута хустиною, і дівчина (жінка) років 12-15, вишивають. Обидві у вишивках (бажано давніх). До них тулиться хлопчик (синок).

Мати починає співати пісню, донька підспівує їй:

Стоїть явір над водою, на воду схилився;

Сидить козак у неволі, тяжко зажурився.

Не хилися, явороньку, ще ж ти зелененький;

Не журися, козаченьку, ще ж ти молоденький!

“Не рад би я хилитися - вода корінь миє;

Не рад би я журитися - само серце мліє”.

Десь у тебе, козаченьку, не рідная мати,

Ой що тобі дозволяє тутки пропадати?

Мабуть, тебе, козаченьку, дівчинонька лає,

Ой що тобі молодому фортуни немає?

Ой з-за гори, з-за крутої чорний ворон кряче,

А на Вкраїні далекій дівчинонька плаче.

Плаче вона та й журиться, ще й тяжко голосить:

“Продай, тату, та сірії воли

Та викупи козаченька з тяжкої неволі!”

Пісня стихає, а хлопчик присувається до сестрички і просить:

- Лесю, сестричко, розкажи про ту гору...

- Ну гаразд, слухай, - відкладає дівчина вишивку і починає розповідати легенду про Турову гору.

ІІ. Після такої своєрідної преамбули учитель повідомляє тему уроку і його завдання.

- Отак не раз бувало в оселі Олександра Куліша, у родині, де народився й виростав Панько Куліш, майбутній письменник, культурний діяч, вчений. Змалку він був дуже допитливим. Усе почуте складав у своїй голівці, а потім, ставши дорослим, взявшись за перо і перенісши все почуте на папір, вплівши у свої прекрасні твори.

Вдома ви ознайомилися з одним із його оповідань про нашу прадавню Україну, над змістом якого ми сьогодні працюватимемо. Оповідання “Орися” (1844) справедливо вважається кращим серед Кулішевих романтичних творів: “Дівоче серце”, “Гордовита пара” та ін., що позначені етнографічною вірогідністю, романтичним зображенням життя, близькістю художньої манери до народнопоетичної творчості.

Робота над твором починається з бесіди за низкою запитань до класу.

А. 1. Які враження справив на вас твір?

2. Що вам найбільше запам'яталося?

3. Яка слава йшла по Вкраїні про Орисю?

4. Як ви думаєте, чи тільки за вроду заслужила Орися таку славу?

5. Що ми дізнались з твору про життя цієї красуні? Які взаємовідносини з батьком, з дівчатами, робітниками?

6. Хто був для неї прикладом у цьому?

7. Чого найбільше бажає Таволга? Чим він журиться? Відповідаючи, посилатися на текст.

8. Що ви дізналися про діда Гриву з оповідання? Яким ви собі уявляєте його?

9. Чому, на вашу думку, саме дід Грива розповідає дівчатам про Турову гору?

10. Який народний твір нагадує ця розповідь, чим саме?

Далі учитель дає учням завдання для самостійної роботи:

Вибрати з початку розділу фрази, що передають переживання дівчат, виконати завдання за підручником (завдання 8-10).

Б. Пейзажі в творі, їх роль.

В. Мова персонажів. (Близька до народних пісень, легенд і переказів).

У тексті оповідання трапляються застарілі, рідковживані лексеми, не зрозумілі учням вирази і звороти, що потребують відповідної словникової роботи, коментування.

ІV. Повідомлення вчителя про спільні ознаки оповідання та “Одіссеї” Гомера. Визначення головного образу твору (Старожитна Україна).

Підведення учнів до пояснення поняття “ідилія”. (Як ми можемо охарактеризувати взаємини між персонажами твору, їх життя?...). Витлумачення поняття про цей жанровий різновид оповідання як про твір, невеликий за обсягом, у якому показано щасливе, радісне, блаженне життя людини на лоні чудової природи, відтворено лагідні почуття людини, спокій і задоволення, її гармонію з оточенням. При цьому письменник зосереджує головну увагу на звичайних реальностях життя простих людей (праця, кохання, одруження, родинне щастя, доброчесність життя, умиротворрення). Для ідилії характерний піднесений тон розповіді, казковість, задумливість.

V. Підсумок уроку.

Показ малюнків, підібраних вишивок, розкриття їх змісту.

VІ. Домашнє завдання:

Ще раз прочитати оповідання. Підготувати переказ легенди про золоторогів - турів; переказати цю легенду членам своєї родини.

Особливості вивчення поезії Пантелеймона Куліша в школі

З поезією Пантелеймона Куліша учні вперше ознайомлюються в 9-му класі. Завдання вчителя - підготувати перше сприйняття творчості письменника, ім'я якого відоме дев'ятикласникам тільки з огляду літературного процесу ХІХ століття, що проводився попередньо, та з відомостей, одержаних під час вивчення творчості Шевченка (Куліш був його сучасником, другом, соратником).

Програма (автори Н.Волошина і О.Бандура), рекомендують для текстуального вивчення віршів Куліша “До кобзи” і “Рідне слово”. В інших варіантах програм, крім цих двох поезій, названо вірші “Заспів” та “Піонер”. Очевидно, метою такого добору було репрезентувати найяскравіші з творчої спадщини митця поетичні твори, максимально обмежити їхню кількість з тим, щоб подальша діяльність вже дорослої людини, власне самовдосконалення її підтримувалося поєднанням інтересу й почуттів, які виникли в школі, але не набули своєї конечності.

Певною мірою аналогічними почуттями самотності (звісно, людини вже сформованої, талановитої, творця духовності і охоронця рідного слова, носія розуму і правди) сповнені поезії Пантелеймона Куліша “До кобзи” і “Рідне слово”. Отже, проникнення підлітків у духовну тканину поезій як пошук власної життєвої позиції сприяє розкриттю нових, доти не знаних ними вимірів самоусвідомлення.

Кобзо, моя непорочна утіха!

Чом ти мовчиш? Задзвони мені стиха, - лунатимуть притишено й болісно рядки Кулішевої поезії і будитимуть у юних душах біль і тривогу.

Метод другий - створення для учнів ситуації особистісного вибору, в якій вони одержують можливість реалізувати мотиваційні установки індивідуально-ціннісного характеру. Такими установками, сформованими попереднім життям, є віра, совість, честь, що визначають міру індивідуальної готовності до сприйняття поезій. За цих умов створення ситуації вибору викличе в учня роботу душі - індивідуальне розуміння поезії.

Важливою є робота над змістом поезії, її образів, символів, окремих фраз і слів:

кобза - у тексті поезії назва музичного інструменту, що набуває значення творчості взагалі, натхнення, уособлює Музу П.Куліша;

тіснота - духовний тиск, гноблення; слід звернути увагу на ідентичність значення, яке вкладають у це слово Шевченко і Куліш, а крім цього навести уривок з цитованого вже “Зазивного листа до української інтелігенції”: “Дарма, що нас так тяжко тіснять і пригнічують необачні государники. Ми і в тісноті, і в пригнеті куємо та й куємо собі словесні лемеші та чересла помало”;

неспідлене - таке, що не стало ницим, зрадливим;

не здоліє - не зможе, не здолає власну неміч, безсилля;

недовірки - відступники, ренегати, люди, які зреклися своєї віри, своїх переконань, перейшли до табору супротивника, зрадили;

туманіють - дуріють, чманіють від докучливої думки;

рідну селію - рідну сілію, родину; за Кулішем це слово має два значення: “Стягує він українську розпуджену селію до наслідування предківського надбання - рідного слово до наслідування правом науки і словесності”. І далі: “Закинуте серед чужої нам громадянщини, серед чужоплемінного і чужоядного натовпу, слово наше ховалось тільки по невмирущих піснях та в тайниках наших сімей, - у тайниках не доступних політичній інспекції (“Зазивний лист”). У поезії домінує перше значення;

степах-облогах - диких, не обраних ніколи степах, образ “по степах-облогах”, крім цього, символізує дикий степ-облогу, що утверджує ідею: українська духовна культура, зосереджена по селах, на хуторах, є облогою її ненависників і недоступна для жаданого ними нищення (вірш “До кобзи”).

Робота вчителя, спрямована на оволодіння поетичними образами поезії, має бути пов'язана з розвитком уяви учнів. З огляду на це важливо стимулювати кожну, на перший погляд, незвичну думку учня, яка виникає в процесі аналізу поетичної тканини твору. Її поява свідчитиме про початок - і це найцінніше! - роботи психологічних механізмів мислення, уяви і почуттів. Аналогічно опрацьовується лексичне значення слів у поезії “Рідне слово”:

радувати - радилися “про людське око”, маючи приховану корисливу мету; слово має саркастичний характер відтінок;

перелюб - зрада, невірність;

безголів - тут: люди, позбавлені розуміння, здатності усвідомити підступність намірів, критично осмислити і відкрити їх; нещасливі, бідні;

хирна - (від хиря - хвороба), хвороблива, безсильна, немічна; жалюгідна на вигляд;

сирітство - за Кулішем, духовна беззахисність української нації: “Оце ж не сумуємо про мізерну долю нашого українського народу; не журімось про те сирітство, в якому зостававсь і зостається він без первоцвіту свого громадянства і своєї древньої церкви” (“Зазивний лист…”);

приступна - доступна, привітна, близька;

всевіда - той, хто все знає, про все відає.

Слід, на нашу думку, залучати учнів до аналізу критичних оцінок збірки “Хуторна поезія” як за життя поета, так і протягом останніх десятиліть (класо-вульгаризаторських). Аналізуючи “Хуторну поезію”, варто зважити на думки, висловлені літературними критиками, як от І.Пільщиком, котрий зауважує: “До багатьох поезій цієї збірки автор бере епіграфом Шевченкові слова, змістом своїх віршів не раз спростовує їх”.

Узагальнюючи аналіз критики на адресу творчості Куліша, варто запропонувати учням висловити:

а) власні оцінки своїми словами:

б) оцінки словами поезій “До кобзи” та “Рідне слово”.

Збіг власних оцінок з позицією Куліша для характеристики наведених критичних висловлювань, як правило, виражається такими висловами поета:

“спідлене серце”, “недовірки твої туманіють”, “зоря не зоріє, Вітер холодний од півночі віє” (“До кобзи”);

“утікала правда з того суду”, “В тих могилах рідним трупом правду придушили” (“Рідне слово”).

Тільки дві поезії П.Куліша, а в них - безмір почуттів. У вірші “До кобзи” самотність ліричного героя, впевненість у правдивості й святості справи, якій служить кобза - муза, щире прагнення братерського єднання душ, благородний сум, туга за мертвими братами-однодумцями, притишений смуток, що голосом правди додає живлющої віри у воскресіння України.

Почуття печалі відверто суперечить життєствердна ідея прийдешнього царювання правди рідного народу. І саме братерське єднання, спільна праця стануть цьому запорукою.

У вірші “Рідне слово” трагізм віковічного суму наповнюється ядучим сарказмом з приводу зрадливості, підступності, корисливості українського гетьманату, що послідовно переходить до висловлення гордості, нездоланої віри в розум, слово й правду рідного народу. Поет упевнений у силі і невмирущості рідного слова як живлющого джерела інтелекту і всепереможної правди покривдженої української нації.

Поетична спадщина Куліша - 5 збірок оригінальних творів громадянської інтимної лірики, поем, перекладів світової класики.

Першу і найкращу поетичну збірку Куліша - “Досвітки” (1862) складали переважно вірші та поеми про минуле України, про визвольну боротьбу народу проти іноземних поневолювачів (поеми “Кумейки”, “Солоница”). До історичного минулого, уславлення старовини, народних героїв поет звертається і в ліричних поезіях збірки “Досвітки”. У віршах звучать оптимістичні мотиви, віра у краще майбутнє України, любов до рідного народу, його мови (“Заспів”).

Друга збірка - “Хуторна поезія” вийшла аж через двадцять років (1882), що можна пояснити перипетіями життя поета, його захопленням науковими історичними дослідженнями. У збірці Куліш знову звертається до історичного минулого України, помилково уславлює “просвіщенницьку” діяльність російських монархів Петра І та Катерини ІІ, засуджує народно-визвольну боротьбу Українського народу, натомість перебільшує роль культурно-просвітницької діяльності у визволенні його з-під соціального і національного гніту (“Ключ розуміння”).

В окремих творах “Хуторної поезії” Куліш роздумує над призначення мистецтва і ролі митця в житті народу. (“До музи”, “Рідне слово”, “Молитва”, “Епілог”).

Збірка “Хуторна поезія” особлива тим, що в ній поет відходить від наслідування поетики Великого Кобзаря, звертається до віршових форм, поширених у західноєвропейській літературі. Особливе місце у збірці займає вірш “Рідне слово”. В утвердженні рідної мови поет бачить запоруку відродження, розквіту української нації.

Схаменуться, стрепеніться

Стуманені люде:

Рідне слово, рідний розум, -

Рідна й правда буде.

Без напасті завоює

Города і села

І над людьми зацарює,

Приступна й весела.

(“Рідне слово”)

У третій поетичній збірці - “Дзвін” (1893) продовжені ідеї та мотиви віршів “Хуторної поезії”. Виразно звучить тема митця, тема власної ролі поета (“Піонер”, “До кобзи та до музи”, “Поетові”, “Муза” та ін.). Ці поезії близькі до народнопісенної творчості, перейняті оптимізмом, передчуттям прийдешніх змін на краще, почуттям власного громадянського обов'язку, любові до Вітчизни, до рідної мови, до простого люду.

Збірка містить низку чудових зразків інтимної лірики. Це в основному вірші, присвячені Олександрі Білозерській - дружині поета: “Дивлюсь на срібний волос твій, кохана”, “Чолом і ралець моїй знаній”, “Дума про найвищий дар” та ін. Вірші інтимної лірики позначені великою силою почуття, щирістю, схвильованістю, сумом за минулими роками.

Вже після смерті поета (1902) вийшла збірка “Хуторні недогарки”, до якої увійшли справді “недогарки” - відновлені поетом твори, тексти яких згоріли під час пожежі (уривки з поем, драматична поема “Нагай”).

Справжнім громадянським і мистецьким подвигом на терені української національної культури була перекладницька діяльність Пантелеймона Куліша. У роки валуєвщини та горезвісного Емського акту перекладати шедеври світової літератури тоді упослідженою, проскрибованою українською мовою - це був воістину вияв мужності і мистецьким новаторством. Своєю перекладницькою діяльністю Куліш твердо ставив українську літературу в коло літератури світової, доводив, що українською мовою можна відтворити всі багатства світової культури, всю глибину художньої мислі, що українська література цілком природно, на рівних, як своє приймає в себе вершини світового красного письменства. Українські переклади і переспіви О.Пушкіна, І.Нікітіна, О.Кольцова, А.Фета, В.Шекспіра, Й.Гете, Ф.Шіллера, Дж.Байрона, Г.Гейне склали п'яту поетичну збірку Куліша “Позичена Кобза” (1897).

П.Куліш залишив і переклади та переспіви священних писань, здійснив переклад “Нового Завіту”.

Для вивчення поетичної творчості Куліша вчитель може обрати й інші організаційно-структурний різновид уроку - скажімо, семінарське заняття.

Мета його - ознайомити учнів з тематичною різноманітністю поезій Пантелеймона Куліша, його перекладацькою діяльністю; вправляти у вмінні узагальнювати, аналізувати власне розуміння твору, закріпити вивчення про жанри лірики; виховувати красою слова.

Обладнання: план уроку написаний на аркуші - таблиці або надрукований і розмножений для всіх учнів; фотокопії титульних сторінок поетичних збірок П.Куліша, видання творів поета.

Хід уроку.

На дошці написано тему уроку, епіграф (це ж записують учні в зошити):

Я не поет і не історик - ні!

Я - піонер з сокирою важкою:

Терен колючий в рідній стороні

Вирубую трудящою рукою

Не раз кроплю свою роботу й кров'ю…

(П.Куліш)

На окремому аркуші (на екрані) - план уроку:

1. Образ України у поезіях П.Куліша (“Україна”, “Святиня”, “Стою один”, “Народна слава”).

2. Роль поета і поезії в житті народу (“Слово правди”, “Соловейко”, “Три поети”, “До кобзи”…).

3. Тема рідного материнського слова і шани Шевченкові у віршах “Рідне слово”, “Молитва Боянові”, “До Тарасівців”, “До Шевченка”, “Ода з Тарасової гори”…

4. Інтимна лірика П.Куліша.

5. Куліш як перекладач.

Методичні прийоми і види роботи.

І. Учитель читає напам'ять уривок-епіграф уроку, пов'язує його з темою уроку, ознайомлює з завданням, пропонує записати план. (Учні на попередньому уроці розділені на групи, кожна з яких (5-6 чоловік) попередньо отримала завдання опрацювати поезії за тематикою (як це записано в плані).

ІІ. Вступне слово вчителя - загальне ознайомлення з поетичним доробком П.Куліша. П.Куліш увійшов в українську літературу і як поет, залишивши після себе п'ять вагомих поетичних збірок: “Досвітки”, “Хуторна поезія”, “Дзвін”, “Позичена Кобза” і “Хуторні недогарки”, а також чимало творів, що не ввійшли до названих збірок. Він є автором десяти великих поем: “Україна”, “Маруся Богуславка”, “Сторчак і Сторчачиха”, “Кумейки”, “Грицько Сковорода”, “Дон Жуан”, “Магомет і Хадиза”, “Солониця”, “Куліш у пеклі”, “Настуся”, “Великі проводи”. Його перу належать і численні переклади, балади, байки, думи.

У рядках-епіграфі нашого уроку, які слід вважати програмною поезією Пантелеймона Куліша є рядки: “Терен колючий в рідній стороні Вирубую трудящою рукою”.

Який же колючий терен викорчував невтомний Куліш, що він оспівував, кого картав, до чого закликав? Попробуємо разом дати відповіді на ці запитання.

ІІІ. Вчитель надає слово першій групі учнів. (Вони читають поезії напам'ять, аналізують їх).

Учитель робить підсумок.

Перебуваючи за межами України П.Куліш тужить за рідним краєм, переймаючись самотності. Його поезії (“Народна слава”) часто нагадують нам народні пісні - козацькі, чумацькі, рекрутські. Трагічна доля України, мільйони полеглих, замучених закатованих поглиблюють цей сум. Кров людська ніколи не проливається даремно. Поет вірить, що Україна, безсмертна мати, “засяє знову духом предковічним”.

Ці поезії і нині підносять національну свідомість українців, відроджують нашу гідність, без якої не може бути суспільного поступу…

Надається слово другій групі учнів.

Підсумок учителя:

Поет доти є близьким народу, доки живе його життям, його болями, сподіванками.

П.Куліш очікує для свого народу “живої весни”, коли “із мертвих воскресне Вкраїна” наша дорога. Удруге після геніального Шевченкового “В Україну ідіть, діти, в нашу Україну” відчуваємо повне злиття поета з народом.

Третя група.

Підсумок.

Своєрідним продовженням “Кобзарського” мотиву є глибоко споріднена з ним тема материнського слова. І смутно у П.Куліша назване воно “Божою правдою”, бо ж у Святому письмі написано: “Спочатку було Слово. І це слово було Бог”.

Четверта група.

Підсумок.

На цю споконвічну для нашої та всієї світової літератури тему поет написав силу-силенну творів.

П'ята група.

Попередньо підготовлений учень (або вчитель) розповідає про перекладацьку діяльність Пантелеймона Куліша.

Своєю перекладацькою діяльністю Куліш твердо ставив українську літературу в коло світової літератури.

“Я бачу в перекладах, - писав він, - найкращу пробу мови щодо її зграбності, живописності, гармонії”.

Як справжній подвиг на царині української культури, є переклад Біблії українською мовою, що його здійснив Пантелеймон Куліш разом з І.Нечуєм-Левицьким та львівським видавцем професором І.Полюєм (вийшла друком у 1903р. у Відні).

IV. Загальний підсумок уроку.

Поетичний доробок Пантелеймона Куліша значний, за тематикою розмаїтий, за змістом - гуманістичний і національно спрямований, а за майстерністю - високого рівня художності. Учімося на поезіях Пантелеймона Куліша.

V. Домашнє завдання.

Підготуватись до уроку-бесіди з позакласного читання за поемою “Маруся Богуславка”.

Зіставити поему з “Думою про Марусю Богуславку”

Вивчення теми “Пантелеймон Куліш” в цілому варто завершити підсумковим уроком-бесідою за таким планом:

1. Пантелеймон Куліш - визначний український письменник, вчений, літературознавець, фольклорист, етнограф, історик, котрий, незважаючи на суперечливі погляди, окремі помилки, зробив величезний внесок в українську культуру.

2. Пантелеймон Куліш - зачинатель українського історичного роману. “Чорна рада” - новаторський твір, що підніс українську прозу до рівня світової літератури.

3. Поетична діяльність Куліша. Збірки “Досвітки” та “Дзвін”, що справили політичний вплив на розвиток української поезії, наблизили її до кращих зразків європейської літератури.

4. Роль Куліша у збагачення теорії і практики перекладу, в наближенні до українського читача надбань європейської класики.

5. Видавнича та журналістська діяльність Куліша (видання ж. “Основа”, альманаха “Хата”, двотомна збірка фольклорних матеріалів “Записки о Южной Руси”). Вплив Кулішевих видань на розвиток літератури, української гуманітарної науки.

6. П.Куліш - педагог-просвітитель. Створення “Граматики” для українських шкіл, вироблення першого українського правопису (“Кулішівка”).

7. Суперечливість світогляду письменника, звивистість його життєво-творчого шляху. Оцінка П.Куліша І.Франком , М.Коцюбинським, О.Маковеєм, Б.Грінченком, С.Єфремовим, іншими письменниками та літературознавцями (Б.Лепкий, В.Щурат, М.Грушевський, О.Дорошкевич, М.Зеров).

8. Заборона друку творів П.Куліша, облудні звинувачення його в “буржуазному націоналізмі” в роки сталінських репресій та застою.

9. “Реабілітація” імені, творчої і наукової спадщини Куліша в останні роки. Наукові дослідження його творчості (Є.Кирилюк, І.Пільгук, М.Жулинський, В.Яременко, С.Нахлік). Уведення творчості П.Куліша до програм середньої загальноосвітньої школи.

Підсумкове заняття на тему “Пантелеймон Куліш” можна провести за текстовими завданнями (їх ми подаємо як додаток до дипломної роботи), розробленими вчителькою однієї з київських шкіл Іриною Турло (“Дивослово”, 1994, №12, с.17-22).

Художня спадщина, зокрема поетичні твори українського письменника, постаті складної, суперечливої в своїх світоглядних позиціях, дозволяє повніше уявити літературний процес 30-90-х років ХІХ ст., що виразно відбив у собі соціально-класові протиріччя того часу, зіткнення ідей, поглядів. Сьогодні далеко не кожному буде зрозумілою ця закодована в образах життєва доля видатного українського письменника, історика, критика, публіциста, етнографа, мовознавця, культурного діяча, видавця, фольклориста.

ВИСНОВКИ

Всі організаційні форми навчання взаємозв'язані між собою і спрямовані на виконання навчально-виховних завдань. Під час уроків розвиваються наукові біологічні поняття і практичні вміння. Їх розвиток триває і поглиблюється під час виконання домашніх завдань, позаурочної роботи і на екскурсіях, під час позакласної роботи.

Узагальнивши все, можна зробити висновок, що найбільш стійкішою формою організації навчання виявилась класно-урочна система, яка й сьогодні є основною в загальноосвітній школі. Вона полягає в тому, що навчальна робота проводиться з групою учнів постійного складу, однакового віку і рівня підготовки (класом), протягом певного часу і за встановленим розкладом (у формі уроку).

Організаційні форми навчання в початкових класах дуже різноманітні за змістом, структурою, способами організації навчальної діяльності.

Визначаючи методику проведення уроків, класоводові треба врахувати змістові особливості різних предметів, істотні відмінності розвитку 6-9-річних дітей, умови, в яких працюють початкові класи в різних типах шкіл, матеріальне забезпечення тощо.

Опрацювавши потрібну літературу ми дійшли наступних висновків:

Щодо першого розділу «Формування та контроль аудіативних умінь і навичок на уроках української мови»: подальшого вивчення потребують такі питання, як удосконалення методики роботи над формуванням аудіативних умінь під час вивчення систематичного курсу української мови; міжпредметні зв'язки у навчанні аудіювання; формування в учнів загальноосвітньої школи культури сприймання усного мовлення; навчання видів аудіювання та ін.

На рахунок другого розділу «Формування мовних та мовленнєвих умінь і навичок як основи комунікативної компетенції»: процес формування та розвитку комунікативної компетенції відбуватиметься ефективніше за умов забезпечення єдності основних складових комунікативної компетенції: мовної, мовленнєвої, соціокультурної, соціолінгвістичної, дискурсивної та стратегічної; врахування специфіки організації дидактичних умов навчально-пізнавальної діяльності, що моделюють реальний процес спілкування носіїв мови, що вивчається; зміни структури пред'явлення та відпрацювання нового матеріалу.

У третьому розділі «Формування читача на уроках української літератури» робимо наступні висновки: у перспективі важливою є подальша розробка технології формування суб'єктивних цінностей особистості шляхом удосконалення підходів, форм та методів організації навчально-пізнавальної діяльності старшокласників.