Процес становлення освіти й виховання в Україні створюють умови збереження і розвитку національної культури, зокрема, впровадження і застосування українських національних рухливих ігор у системі фізичного виховання молодших школярів. Будучи важливим засобом надбання і передачі соціального досвіду, народні ігри повинні увійти сьогодні у всі сфери виховної роботи, емоційно збагачуючи особистість, викликаючи потребу до творчої діяльності та підвищення фізичної працездатності.

Творцем національних рухливих ігор є сам народ. Він завжди виступає вихователем молодого покоління, а виховання при цьому набуває народного характеру (Г.С.Сковорода, К.Д.Ушинський). Тому національні рухливі ігри кожного народу своєрідні, неповторні й унікальні. Ці ігри відображають світогляд народу, його морально-етичні й естетичні принципи, багатовіковий досвід виховання підростаючого покоління.

На необхідність використання ігор у вихованні здавна звертали увагу видатні вчені і педагоги - Дені Дідро, Ян Амос Коменський, Вільгельм Август Лай, Мішель Монтень, К.Д.Ушинський. Про окремі аспекти використання українських національних рухливих ігор у вихованні дітей дошкільного і молодшого шкільного віку говориться у працях Л.Бондаренко, В. Верховинця, Е. Вільчковського, О. Воропая, В. Скуратівського, А.П. Усової, О.Ю. Яницької та ін.

Національна специфіка рухливих ігор за народним календарем проявляється: у відтворенні психологічних особливостей народу, його світобаченні, моральних нормах; у національній мові; у відображенні історії нації, в її культурі, у громадському житті та побуті, в традиціях, релігійних віруваннях, звичаях; у зв'язках рухливих ігор з національним фольклором; у національній специфіці вираження загальнолюдських ідей добра і справедливості, естетичних поглядах, суспільних інтересах; у любові до природи, до рідного краю, де живе нація. Усе це разом являє собою могутню рушійну силу естетичного, морально-етичного, культурного, фізичного виховання молодших школярів.

РОЗДІЛ 2. ВИКОРИСТАННЯ УКРАЇНСЬКИХ НАРОДНИХ ІГОР З ЕЛЕМЕНТАМИ СПІВУ ТА МУЗИЧНИМ СУПРОВОДОМ В ПРОЦЕСІ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

Пісня зі словами, а ще більше пісня з рухом, пісня з забавою, пісня -- гра, - це вже щось зовсім реальне й конкретне, що його дитина може вже цілим своїм єством пережити.

Естетичні переживання дитини, в тому ж і музичні, не є чисто естетичними, як у нас, у старших. Ці переживання в'яжуться тісно з поза музичним змістом, із загальними подразненнями думок рухами, а передовсім забавою. І тому музика для малої дитини не є чимось окремим, чимось самим собою, тільки частинкою цілості; частинкою того таємного збірника й джерела всяких дитячих як фізичних, так і психічних енергій, що деколи немов виприскують в дитячій уяві забаві різнобарвним фонтаном. Пісня, спів і музика, часто нерозривна частина рухових забав та ігор розвиває в дитини найкращі душевні риси.

Гра займає більшу частину часу життя дитини. Адже в грі дитина задовольняє свої потреби в активній діяльності, намагаючись діяти, як дорослі. Гра дитини має свої особливості:

а) гра - творча діяльність, - діти в грі творять згідно своєї уяви;

б) гра - самостійна діяльність, якщо навчальну, трудову діяльність дітей організовують в основному дорослі, то гру в більшості випадків дитина починає сама. Вона самостійно визначає тему, сюжет і правила гри;

в) гра - засіб усестороннього розвитку дитини. Спілкуючись в процесі гри, діти збагачуються знаннями; граючись з іграшками, предметами, піском, снігом - діти засвоюють їх властивості і якості; в грі розвивається мова дитини, збагачується її словниковий запас; для розумового розвитку створені спеціальні дидактичні ігри; музичні ігри сприяють естетичному розвитку. Велика роль гри в моральному вихованні - в ній дитина розвивається; діти вступають в ігрові взаємовідносини, виконують певні ролі і таким чином вправляються в тій чи іншій формі поведінки.

Гра сприяє розвитку таких якостей, як активності, ініціативності, рішучості, відповідальності перед ровесниками;

г) в грі відображаються ті соціальні явища, які діти спостерігають в дійсності: професії, взаємини між людьми. Велика роль організації і проведення гри належить батькам, вихователям, музичним керівникам, вчителям фізичного виховання. Всі вони допомагають дітям вибрати гру, враховуючи їхні інтереси і можливості, допомагають визначити сценарій гри, демонструють зразки виконання ігрових дій, приймають участь у грі на головній чи другорядних ролях, спонукають дітей дотримуватись в іграх правил культури поведінки. Діти не граються мовчки. Навіть тоді, коли дитина сама, вона розмовляє з іграшкою, веде діалог з уявним учасником гри, говорить за себе, за маму, за хворого і за лікаря тощо. Слово є ніби акомпанементом до ігрової дії і повніше розкриває образ, ставлення до самої дитини. Спілкуючись, діти обмінюються думками, переживаннями, уточнюють задум і зміст гри.

Взаємозв'язок образу, ігрової дії і слова й становить стрижень ігрової діяльності, є засобом відображення дійсності.

Старших дошкільнят треба навчити гратись в ігри самостійно. Для цього слід розвивати в них інтерес до цих ігор, надавати можливість організовувати їх під час прогулянки, на дозвіллі, на святах.

Дитячі ігри - це невеликі твори, в основі яких лежить розкриття різних життєвих колізій, засобами рухових елементів.

Вони зародилися дуже давно і є плодами творчості самих дітей, хоча значна їх частина перейнята з репертуару дорослих, особливо з обрядового фольклору. Найдавнішими є хороводні драматичні ігри, що колись були частиною календарних обрядів. Вони, в основному розкривають тему хліборобської праці через поєднання в єдине ціле музики, хореографічних рухів, пантоміми, слова.

Природній інтерес дітей до всього живого сприяв популярності серед них ігор, основними персонажами яких є птахи та звірі.

Ці ігри, де дії, рух поєднуються з добре розвинутим діалогом, часто відтворюють гострі моменти боротьби сильнішого і слабшого. Серед народних ігрових моментів багато суто рухливих ігор, у яких драматизація поєднується із змагальними елементами - бігання навздогін, наввипередки, пошуком, проривання кола. Чимало таких ігор супроводжується своєрідними поетичними та музичними вставками, які мають найрізноманітніше призначення - попереджають про початок гри або якийсь її етап, коментують події, що відбуваються.

Зимово-весняні ігри

Серед дитячих різдвяних обрядових дійств найбільш популярна є "Коза". За "козу" діти з-поміж себе вибирають найспритнішого хлопчика, який вміє розвеселити глядачів. Його відповідно одягають у довгий кожух, вивернутий вовною догори, на голову накладають маску кози, причіпляють з вовни хвіст. "Козу" за ремінець водить "дід". Крім вищеназваних, у даній виставі є ще такі персонажі як "жид", "жидівка", "лікар", "циган" і "міхоноша".

Колядники з "козою" підходять до кожної оселі, і один з них запитує господарів: "Чи пускаєте "козу" до хати?" Якщо господар запрошує ряджених, то вони показують виставу, якщо ні, то йдуть до іншої господи. Спів обрядової колядки супроводжується відповідними сценічними діями. Таким чином вони обходять майже усе село, приносячи радість та веселість.

"КОЗА"

(Колядники виконують обрядову пісню,

а персонажі імітують діями текст)

Го-го-го коза, го-го, сірая, го-го, білая!

Ой розходися, розвеселися,

По всьому дому, по веселому.

Де коза ходить - там жито родить,

Де не буває, там вилягає.

Де коза ногою - там жито копою,

Де коза рогом - так жито стогом,

А в Михайлівні - всі хлопці стрільці,

Встрелили в козу, в правее ушко,

В правеє ушко, в саме сердечко.

Тут коза впала, нежива стала,

А міхоноша бере дудочку,

Надима козі,

Та й у жилочку.

Надулась жила - коза ожила;

Та й пішла коза,

Та стрибаючи,

Своїх діток та шукаючи.

Навесні пробуджується земля, оживає природа, а з нею - радісні надії та клопоти хлібороба. Тому в березні, першому весняному місяці, діти виходили на проталені горбки, або вилазили на паркани чи дерева і закликали Весну.

Свято "Зустрічі Весни" приурочувалося в українській традиції до початку льодоходу - "коли щука хвостом розіб'є лід", - або "коли пташка вівсянка заспіває пісню "Покинь сани, бери віз".

Це свято, як правило, супроводжувалося обрядовими піснями-закликами, хороводними співами з пантомімою, а також іграми, в яких висловлювалося бажання пришвидшити прихід тепла, а з ним і того часу, коли закладалася основа доброго врожаю. Складовою частиною дитячого репертуару є веснянки, гаївки.

Гаївки - це весняні ігри, які прийшли до нас з сивої давнини і поєднують у собі співи, танці, пантоміму. У дохристиянський період гаївки виконувалися навколо священних гаїв (від цього і пішла їх назва), а також на пагорбах.

З приходом християнства в Україну, гаївки виконують біля церкви, на Великдень, а також на Провідну неділю. Окрему групу складають дитячі гаївки. Вони, в основному, базуються на ігрових елементах, хоча сюжети їхні різні.

ОГІРОЧКИ

Питається мати дочки:

- Де посієш огірочки?

Приспів:

Гей, в'ються, в'ють,

Ся розвивають.

Сіймо, мамцю, над водою,

Заскородим бороною.

Приспів:...........

Посіяли огірочки

Рівнесенько, в два рядочки.

Приспів:...........

Від морозів укривали,

Водицею поливали.

Приспів:...........

А вже весна вскресла

(Ідуть, взявшись за руки, великим колом).

А вже весна вскресла, вскресла,

Що ж ти нам принесла? (2 р.)

Приспів: Гей, дівчата, весна вскресла,

Зілля зелененьке. (2р.)

Принесла вам росу, росу,

Як дівочу красу, красу. (2р.)

П-в:........ Гей, дівчата, весна вскресла,

Бо дівоча краса,

Як весняна роса. (2 р.)

Приспів:

А вже весна вскресла, вскресла,

Що ж ти нам принесла? (2 р.)

Приспів:

Принесла вам росу,

Парубоцьку красу. (2 р.)

Приспів:

Парубоцька краса,

Як весняна роса. (2 р.)

ОГІРОЧКИ ПУП'ЯНОЧКИ

(Дівчата беруться за руки, утворюючи видовжене коло, подібне на огірок, або взявшись за руки, великими кривими лініями ходять навколо церкви і співають)

Огірочки-пуп'яночки, завивайтеся, завивайтеся,

Ви, молоді дівчаточка, женихайтеся, женихайтеся.

Огірочки - пуп'яночки, вже завилися, вже завилися,

А молоді парубоньки поженилися, поженилися.

Огірочки-пуп'яночки, жовтий цвіт,

Жовтий цвіт, жовтий цвіт,

Честь і слава Україні на весь світ, на весь світ,

На весь світ, на весь світ.

МИ КРИВОГО ТАНЦЮ ЙДЕМО

(Дівчата беруться за руки і перша (ведуча) малими кроками веде за собою шнур дівчат різними колами)

Ми кривого танцю йдемо, йдемо,

Ми в нім кінця не знайдемо.

Ані кінця, а ні ладу, ладу,

Не впізнати контра ззаду.

Ти сивая зозуленько-ленько,

Закуй же нам веселенько.

Ти тоді нам закувала-вала,

Як панщина дякувала.

А тепер ми як день білий, білий.

Ми панщини не виділи.

Хлопи ходять, мальки крутять, крутять,

Пани ходять та й ся журять.

Як би хлопа заманити-нити,

Щоби хлоп йшов молотити.

Ходи, хлопе, молотити-тити,

Дам води ся напити.

Важко переоцінити ту величезну роль, яку дитячі ігри та забави відіграють виховному процесі. Яку забаву не взяти, у кожній є своє раціональне зерно. Окреп ігри створюють цілі сюжетні дійства, своєрідні дитячі вистави просто неба, серед природи. Вони є не лише формою дозвілля, у них поєднуються спритність і фізичне загартування, вправність і кмітливість, гнучкість і винахідливість, наполегливість витривалість. Вони розвивають пам'ять, увагу, зосередженість, гартують волк почуття колективізму та взаємовиручки.

Дитячі ігри та забавки є своєрідною школою, де засвоюються перші абетки науки. Забави супроводжують дітей повсюдно: на обійстях, вулицях, левадах, у полі, працею під час перепочинку.

Залізний ключ або Вовк

Діти стають у коло, міцно взявшись за руки. Вибраний за допомогою лічилки "Вовк" стає по середині кола і намагається з розгону прорвати його. Якщо він прорве кола, то його запитують:

- Який ключ?

Він відповідає:

- Залізний!

Гра продовжується доти, поки "Вовк" не розірве коло. А як розірве, виривається з нього і тікає. За ним усі женуться і співають:

Хто зловить "Вовка", той стає на його місце і гра продовжується.

Літньо-осінні ігри

КУПАЛЬСЬКІ ПІСНІ ТА ІГРИ.

Купайлове свято сягає корінням у доісторичну добу. Наші пращури в час літнього сонцевороту славили богиню води і вогню - Дану та бога земних плодів Купала. З прийняттям християнства ці звичаї та обряди злилися зі святкуванням 7 липня Різдва Івана Хрестителя.

На честь Івана Хрестителя у церквах співають величальні пісні, а в українських селах вирують веселі забавки, приурочені Купалові.

Напередодні свята на широкій галявині хлопці ставили дерево ("гільце", Купалу - вербову гілку). Навколо нього дівчата водили хороводи, співали пісень, організовували ігри. У цей вечір дівчата пускали на воду вінки і дивилися, куди вони попливуть. Де вінок пристане, там живе суджений. Хлопці розкладали вогнище і стрибали через нього, щоб вогонь очистив їх від усього лихого. Вогонь не гасили, він сам мав дотліти.

А ми рутоньку посієм...

А ми рутоньку посієм, посієм,

Зеленую руту, жовтий цвіт

Посієм!

А ми рутоньку пополем, пополем!

Пополем!

А ми рутоньку нарвемо, нарвемо!

Зеленую руту, жовтий цвіт

Нарвемо!

А ми рутоньку сплетемо, сплетемо!

Зеленую руту, жовтий цвіт

Сплетемо!

А ми дівочок веберемо, вберемо!

Зеленую руту, жовтий цвіт.

Вберемо.

КОЛО МАРИНОНЬКИ ХОДИЛИ ДІВОНЬКИ

Коло Мариноньки ходили дівоньки,

Стороною дощик іде, стороною.

Що на морі хвиля, а в долині роса,

Стороною дощик іде, стороною.

Над нашою рожею червоною.

Ой на горі жито, а в долині просо,

Стороною дощик іде, ще й дрібнесенький.

Дуже популярними серед дітей є пісеньки-ігри про тваринний світ. Тематика цих пісень, кола персонажів широкі і різноманітні. Це кізонька і цапок, горобчик з дружиною, півник, бузьок, жабка, котик та багато інших живих створінь. Здебільшого вони живуть, діють і мислять як люди.

Часто тварини косять, гребуть сіно, складають його в копиці, миють, прядуть, замітають, носять воду тощо. Працелюбство - це найвища морально-етична цінність дитячого фольклору. Увесь цей матеріал, як правило, гумористичне обігрується.

Козуню-любуню

Козуню-любуню пристань до мене.

Нічого робити не будеш в мене.

Приспів: Топ-гоп, козуню, гоп-гоп, сіренька,

Гоп-гоп, козуню, гоп-гоп, моя маленька.

1. У мене водиця віконцем тече,

І мене горобчик хліба напече.

Приспів:

2. У мене лисиці спечуть паляниці,

У мене ведмідь ізварить обід.

Приспів:

3. Послухай, козуню, як дзвони дзвонять,

Як скрипки грають, як бубни бубнять.

КИЦЬКА

- Де ти, Кицько, ходила?

- У млині сиділа.

- Що там, Кицько, робила?

- Житечко молола.

- Що там, Кицько, заробила?

- Шапочку дукатів.

- Що ти, Кицько, купила?

- Бубликів багато.

- З ким бублики поїла?

- З гостями у свято - няв, няв.

Кицька входить весела у коло й відповідає на запитання, що їй дає гурт, Ілюструючи свої відповіді рухами та жестикуляцією.

КВОЧКА

У цю народну гру діти завжди любили гратися на провесні, тільки-но квочку з курчатами випускають на двір. Забивають у землю кілочок, прив'язують до нього мотузок; по вибору хтось із дітей стає за квочку і, взявшись за кінець мотузки, рухається по колу під приспів:

Ходить квочка коло кілочка,

Водить діток, дрібних квіток,

Діти-квіти "Квок!".

Після цих слів всі учасники гри розбігаються хто куди, а квочка, квочкаючи, ловить їх, та збирає до купи.

ХТО ШВИДШЕ ЗАЙМЕ СТІЛЬЧИК

Дітей ділять на 2 групи. Ті, що сидять на стільчиках у колі, тримають у правій руці хусточку або стрічку. За кожним стільчиком стоїть дитина з другої групи.

Музика А. Діти, які сидять на стільчиках, розмахують хусточками. Діти з другої групи ідуть високим кроком навколо своїх стільчиків.

Музика Б. Всі діти танцюють у колі. Із закінченням музики - швидко сідають н стільчик. Хто не встиг зайняти місце, стає за стільчиком. Гра починається з самого початку.

ЛЬОН

Всі стають в коло, а одна дитина з гурту стає в середині й показує, присідаючи, що треба робити (виконує різні рухи), як тільки хор проспіває до кінця пісеньку. Всі повинні робити те, що покаже той, хто ходить всередині.

Коли ж хтось не зробить, не зуміє чи не поспішить зробити - тому гуртом призначують якусь кару.

ДІД

Учасники гри вибирають Діда, який іде до своєї хати, - чотирикутника. Діти стают півколом кроків за 10 від Діда. Гру починає Дід. Він виходить з своєї хати й поволі наближається до дітей, котрі стоять на одному місці, а ж поки Дід не проспіває своєї цілої пісні й не проробить всього до співу. Після слів "от такий плечистий, Тьху його к нечистій", спльовують і розбігаються хто куди. Дід намагається кого-небудь заморити (ударити), а потім тікає у свою хатку, де його бити вже не можна. Коли заморений Дідом не встигне віддати йому удар назад, то сам стає Дідом, а як заморений віддасть йому удар назад, гра починається знову з тим самим Дідом.

Іде, іде дід, дід, несе, несе міх, міх.

От такий дідище, от такий старите,

От такий ногатий, от такий рукатий,

От такий вусатий, такий бородатий,

От такий окатий, от такий плечистий.

Тьху його к нечистій!

МИШКА ТА КІТ

Діти стають у коло, побравшись за руки, і співають. Призначають двоє воріт для кота, якими він тільки і може вільно вбігти в коло, пробиратися через інші ворота йому забороняється. Для мишки всі ворота відкриті. Кіт намагається зловити Мишку, то вбігаючи в коло, то вибігаючи з нього. Після того, як Кіт зловить мишку, вибирають нового Кота й Мишку. Коли Кіт довго не може зловити Мишку, то й перед ним всюди відчиняються ворота, але тоді Кіт повинен бігати тільки тією дорогою, якою утікає од нього Мишка. Гра трохи ускладнюється, коли діти кружляють хороводом.

1.Ой до нори мишко, до нори, та до золотої комори,

2.Моторненька мишка утіка,

А ледачий котик не спійма.

З.А ледача мишка не втече,

А моторний котик дожене.

ЛИС

Побравшись за руки, всі стають в коло, а один за вибором, стає в коло за Лиса, і йде всередину. Коло подається та вправо, то вліво з піснею:

"Ха-ха-ха, гі-гі-гі!

Зловись Лис у капкані,

Качки, кури, голуб'ята,

Злодій Лис в капкані!

Ой, ой! Вирвавсь - утікайте,

Тепер в нього страшна злість,

Кого зловить, того з'їсть.

Коли проспівають всю пісню, то хутчій розбігаються на всі боки, а Лис ловить, кого піймає, той стає Лисом і гра починається знову.

А ВЖЕ ВЕСНА ВОСКРЕСЛА

(сценарій)

Здалеку лунає пісня:

Ку-ку, ку-ку чути в ліску (2 р.)

Ходім співаймо, радо вітаймо

Красну, ясну, гожу весну.

Ку-ку, ку-ку чути в ліску (2 р.)

Гаєм, лісочком, бором, поточком

Гомін, гомін, гомін гуде (2 р.)

Ку-ку, ку-ку пташко мала (2 р.)

Ти нам співала, правду сказала

Щезла, щезла, щезла зима.

Вбігає гурт дівчат і хлопців з глечиками, коновками, збаночками. Вони обливають одне одного, сміються, жартують.

Дмитро (ллє воду на Ганусю):

Будь здорова, як вода, весела, як весна.

Ганнуся: Обережно, Дмитре, віночок новий, квітки замочиш.

Петро: А ти на коси, Дмитре, на коси, щоб гарно росли. (Підносить коновку над головою Ганнусі. Вона втікає).

Ганнуся (стріпує воду з кіс): То тебе полити треба. Бачиш, який малий, ніби тебе ніколи весняний дощ не мочив.

Оля (відбирає коновку): Давайте, дівчата, поллємо Петра, щоб добре ріс.

Дівчатка підбігають до Петра. Одні тримають його, інші ллють на нього воду.

Петро: Досить Дівчата, а то до неба виросту.

Оксана (ллє на Петра воду три рази):

Один дощ, другий дощ, третій дощ.

Петро: Досить з мене одного. Бр-р...

Оксана: Три краще. Знаєш, як старі люди казали: "Як підуть у травні три дощі добрі, то наповнять три роки голодні".

Петро: На урожай, то добре, а для мене яка вигода? Сорочка вся мокра, змерз, як цуцик. Ой, дівчата, дівчата, жалю у вас до мене немає. Я ж на ваші сорочки води не лляв, тільки на коси. А ви мене з ніг, чи то з голови до ніг облили.

Маруся: Здоровий будеш! А сорочка висохне. Он бачиш, як сонечко гарно світить.

Петро: Зараз я вас з голови до ніг обіллю, ви теж просохнете, (Бере коновку і міряється. Дівчата пищать, розбігаються, сміються).

Не бійтеся, сороки, коновка пуста, але я зараз принесу з криниці, і всі воду на вас виллю

Ганнуся: Досить обливатися. Час на ячілку іти. Вже хлопці ведуть ведмедя.

Орко (веде Ведмедя): Весна воскресла!

Всі: Ми тому раді.

Ганнуся: Ой, Ведмедику, як же ти зиму перезимував?

Ведмідь: Гу-гу-гу (Біжить за дівчатами, ті сміються, відпихають його, відтак беруть у коло і співають):

А вже весна воскресла,

А вже весна, наша люба весна воскресла.

А що ж ти нам принесла?

А що ж ти нам, наша люба весно, принесла?

На паняночки віночки,

На панночки, славнії дівочки, віночки,

Парубочкам по кийочку,

Парубочкам та славним синочкам,

По кийочку.

До кола підходять менші діти, вони дражнять Ведмедя, він біжить за ними, а дівчата продовжують співати. В колі лишається один хлопець.

Вінку мій ружовий,

Десь бував?

У Львові.

Що за тебе давали?

Таляри золоті.

1. Ти, мій милий Тимку,

Вибирай си Химку,

З котрою схоч, тою підскоч.

У кінці приспіву хлопець, який стояв у колі, вибирав собі дівчину із нею високо підскакує.

Чути дзвін. Він кличе всіх на ягілку. Хоровод разом з Ведмедем іде зі співом по селу. Дорогою беруть до хороводу всіх, кого зустрінуть і тих хто біля хат.