Главная Коллекция "Otherreferats" Медицина Гігієнічна оцінка впливу екологічних факторів довкілля на здоров'я дітей сільської місцевості Півдня України

Гігієнічна оцінка впливу екологічних факторів довкілля на здоров'я дітей сільської місцевості Півдня України

Дослідження стану здоров'я дітей на підставі гігієнічної характеристики впливу на нього шкідливих екологічних факторів навколишнього середовища. Оцінка відмінностей в раціоні харчування, аналіз їх впливу на формування фізичного та психічного розвитку.

Рубрика	Медицина
Вид	диссертация
Язык	украинский
Дата добавления	25.06.2018
Размер файла	3,1 M

посмотреть текст работы

скачать работу можно здесь

полная информация о работе

весь список подобных работ

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

міністерство охорони здоров'я україни

одеський національний медичний університет

УДК 614.40:656.61(480)(066)

Дисертація на здобуття

наукового ступеня кандидата медичних наук

Гігієнічна оцінка впливу екологічних факторів довкілля на здоров'я дітей сільської місцевості Півдня України

14.02.01 - гігієна та професійна патологія

Михайленко Володимир Леонідович

Науковий керівник

Бабієнко Володимир Володимирович

доктор медичних наук, професор

Одеса-2016

ВСТУП

Актуальність теми.

Відомо, що екологічна ситуація в Україні залишається вкрай тривожною і супроводжується погіршенням показників здоров'я населення [23, 26]. При цьому розміри фізичного й хімічного забруднення навколишнього середовища (НС) вже досягли таких рівнів, які можуть надавати реальної загрози фундаментальним біологічним і біохімічним основам життєдіяльності сучасної людини [34]. Багаточисельні шкідливі антропогенні фактори (АФ), з якими постійно стикається людина, можуть стати хвороботворними, якщо сила їх впливу перевершує адаптаційні можливості організму, а також у разі зміни його реактивності. У свою чергу реакція організму визначається індивідуальними особливостями, віком, статтю, станом здоров'я людини та інш. Провідними вченими було переконливо доведено, що здоров'я нації визначається, перш за все, здоров'ям дітей [1, 4, 7, 13, 27, 30, 51]. Рівень розвитку підростаючого покоління, його фізичний і розумовий потенціал є передумовами науково-технічного та економічного прогресу. Проте, активна господарська діяльність людини призводить до денатурації природного НС [53].

За останні роки відбулося суттєве погіршення стану здоров'я дітей, що мешкають в різних регіонах України. Дослідження вітчизняних фахівців показали, що у дітей України відзначається істотне погіршення стану здоров'я, яке виявляється різними морфофункціональними порушеннями [2, 5, 7, 42, 55, 66]. На думку багатьох авторів, низький рівень здоров'я дитячого населення України обумовлений як несприятливим впливом чинників навколишнього середовища [25, 26, 28, 41, 64, 91], способом життя [24], так і несприятливими соціально-економічними тенденціями [94], в тому числі особливостями функціонування системи охорони здоров'я [33, 34, 36, 39, 50].

Є дані про те, що стан здоров'я українських дівчаток перебуває на більш низькому рівні в порівнянні з хлопчиками [61]. У той же час ряд авторів вказує на відсутність істотних відмінностей у захворюваності хлопчиків і дівчаток по більшості вікових груп, за винятком пубертатного періоду [75, 76], де відзначається зростання числа захворювань сечостатевої системи у дівчаток. У них, в порівнянні з ровесниками минулих десятиліть, достовірно знижені функціональні можливості, резерви здоров'я [97]. При цьому негативні зміни в стані здоров'я учнів початкової школи формуються переважно за рахунок функціональних відхилень, а в середніх і старших класах - за рахунок хронічної патології [75, 76, 100].

У той же час недостатньо вивченими залишаються питання впровадження принципів соціально-гігієнічного моніторингу (СГМ) в практику оцінки популяційного та індивідуального здоров'я дитячого населення, в тому числі в сільських регіонах Одеської області [43, 50, 78, 92, 93, 116]. В даний час диспансеризацією повноцінно охоплені переважно мешканці великих населених пунктів області. Останні масштабні дослідження стану здоров'я дітей в дрібних населених пунктах області проводилися без врахування впливу шкідливих АФ і територіальних особливостей еколого-гігієнічної обстановки [70]. У зв'язку з цим вивчення морфофункціональних показників, фізичного розвитку, особливостей харчування дітей, які мешкають в різних за рівнем соціально-економічного розвитку та еколого-гігієнічної безпеки районів існування має високу актуальність [24, 37, 42, 59, 103]. Це диктує необхідність комплексного вивчення впливу шкідливих факторів НС, умов харчування, соціально-середовищних особливостей на формування популяційного здоров'я дитячого населення та розробки профілактичних заходів, спрямованих на зміцнення фізичного розвитку та психологічної стійкості у дітей [67, 68, 79, 95, 97].

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота виконана у відповідності з програмою науково-дослідних робіт «Гігієнічна оцінка стану репродуктивного здоров'я населення в сучасних соціально-екологічних умовах Одеської області та розробка профілактичних рекомендацій» (№ держреєстрації 0100U006460), «Гігієнічна оцінка стану здоров'я населення в сучасних соціально-екологічних умовах південного регіону Одеської області та розробка заходів по їх оздоровленню» (№ держреєстрації 0103U007957), «Комплексна гігієнічна оцінка чинників ризику для здоров'я населення в сучасних соціально-екологічних умовах (на прикладі Одеської області)» (№ держреєстрації 0106U010824).

Мета дослідження: обґрунтування заходів профілактики негативного впливу шкідливих екологічних факторів навколишнього середовища на стан здоров'я дітей сільської місцевості півдня України на підставі комплексної гігієнічної оцінки цих факторів.

Завдання дослідження:

1. Провести систематизацію і узагальнення інформації щодо стану здоров'я дітей на підставі комплексної гігієнічної характеристики впливу на нього шкідливих екологічних факторів навколишнього середовища.

2. Опрацювати програму та методичний апарат наукового дослідження.

3. Встановити рівень еколого-гігієнічної безпеки в сільських районах Одеській області.

4. Провести аналіз популяційного здоров'я дітей Одеської області за даними загальної захворюваності та фізичного розвитку

5. Оцінити відмінності в структурі раціонів харчування дітей, визначити їх вплив на формування фізичного та психічного розвитку.

6. Науково обґрунтувати заходи профілактики щодо негативного впливу екологічних факторів довкілля на стан здоров'я дитячого населення сільської місцевості півдня України на підставі комплексної гігієнічної оцінки цих факторів.

Об'єкт дослідження: вплив шкідливих екологічних факторів навколишнього середовища на стан здоров'я дітей.

Предмет дослідження: антропогенні чинники довкілля, еколого-гігієнічна безпека питної води, атмосферного повітря, ґрунту, фізичний розвиток дітей шкільного віку, фактичне харчування дітей шкільного віку.

Методи дослідження. Методичний апарат дисертаційної роботи становить комплекс медико-соціальних методів дослідження, де безпосередньо та в різних комбінаціях використано такі методи, як:

- бібліосемантичний метод аналізу наукової інформації;

- антропометричний - для визначення кількісних і якісних показників розвитку, розробки стандартів фізичного розвитку дітей для кожного віку, статі і регіону проживання;

- антропоскопічний - для визначення розвитку скелета, форми хребта, грудної клітки, ніг і стопи, постави, розвитку мускулатури і підшкірно-жирової клітковини, ступеня статевого розвитку;

- фізіометричний - для визначення життєвої ємності легень дітей;

- медико-географічний - для просторового аналізу показників захворюваності дітей та їх поширеності;

- статистичний - для збору, обробки та аналізу отриманої під час дослідження інформації.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в Україні:

- обґрунтована еколого-гігієнічна оцінка антропогенного забруднення хімічними речовинами сільської місцевості півдня України і визначено їх потенційну небезпеку;

- комплексно в районах геохімічних аномалій півдня України було вивчено взаємозв'язок індивідуального і популяційного здоров'я дітей з еколого-гігієнічними умовами мешкання та соціально-економічного розвитку на прикладі Одеської області;

- вивчено й надано гігієнічну оцінку особливості фізичного розвитку дітей, що мешкають в сільській місцевості, з урахуванням повікової структури, а також обґрунтовано взаємозв'язок з динамікою розподілу за показниками;

- обґрунтовано концепцію гігієнічних заходів, щодо поліпшення санітарних умов в районах екологічних зон підвищеного ризику;

науково обґрунтовано заходи профілактики негативного впливу шкідливих екологічних факторів навколишнього середовища на стан здоров'я дитячого населення на підставі гігієнічної оцінки цих факторів

Практичне значення полягає в тому, що результати дослідження дозволили:

- визначити зони підвищеного екологічного ризику в Одеській області;

- виявити пріоритетні чинники ризику для здоров'я дітей з урахуванням соціально-економічних і природно-географічних особливостей окремих районів;

- створити та впровадити програму профілактичних заходів в районах з низьким рівнем еколого-гігієнічної безпеки, яка передбачає корекцію харчування, забезпечення населення питною водою нормативної якості та заходів з гігієнічного виховання дитячого населення;

- розробити та впровадити заходи профілактики негативного впливу шкідливих екологічних факторів навколишнього середовища на стан здоров'я дитячого населення в практику охорони здоров'я.

Впровадження результатів дослідження в практику проводилось проводилося на етапах його виконання, а саме на:

I. На галузевому рівні:

- при укладанні інформаційного листа: Михайленко В. Л. Визначення чинників ризику погіршення здоров'я дітей Одеської області : Інформаційний лист / В. В. Бабієнко, В. Л. Михайленко / Одеський національний медичний університет. - Одеса, 2015. - 4 с.

II. На регіональному рівні:

- результати роботи впроваджені у практику державного санітарно-епідеміологічного нагляду: Білгород-Дністровської міської санепідстанції (акт впровадження від 01.04. 2011 р.);

- у практику охорони здоров'я Одеської області впроваджені «Регіональні стандарти фізичного розвитку дітей півдня України», а саме в роботу КУ «ЦРЛ Ізмаїльського району» (акт впровадження від 15.03. 2014 р.); Одеської обласної дитячої клінічної лікарні (акт впровадження від 15.03. 2014 р.); КЗ «Біляївський районний центр ПМСД» (акт впровадження від 15.02. 2014 р.); дитячого клінічного санаторію «Хаджибей» (акт впровадження від 15.03. 2015 р.); Інституту реабілітації інвалідів з ураженнями ЦНС ім. Януша Корчака (акт впровадження від 15.03. 2015 р.); Багатопрофільного медичного центру (Університетська клініка №1 ОНМедУ) (акт впровадження від 15.03. 2015 р.); КУ «Центр реабілітації осіб з відхиленнями психологічного розвитку» (акт впровадження від 15.03. 2015 р.); КУ «Дитяча міська клінічна лікарня № 3» м. Одеси (акт впровадження від 31.12. 2015 р.); КЗ «Центр ПМСД» Комінтернівського району (акт впровадження від 15.03. 2014 р.) та у роботу Одеської обласної Державної санітарно-епідеміологічної служби (акт впровадження від 18.03.2015 р.);

- в навчальний процес Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського (акт впровадження від 01.04. 2010 р.); Одеського національного медичного університету (акт впровадження від 01.03 2011 р.); Одеського обласного інституту удосконалення вчителів (акт впровадження від 01.04. 2011 р.).

Особистий внесок здобувача.

Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею автора. Дисертантом особисто здійснена розробка основних положень дисертації, виконаний аналітичний огляд наукової літератури за темою дослідження, розроблена і науково обґрунтована програма дисертаційної роботи, запропонована система заходів з еколого-гігієнічної оцінки навколишнього середовища регіону, а також фізичного та аліментарного статусу дітей півдня України. Автором проведено вибір та здійснено виконання методик наукових досліджень, самостійно, в повному обсязі, проведені всі гігієнічні дослідження (анкетування дітей, антропометричні виміри, аналіз раціонів харчування), здійснений аналіз стану здоров'я дітей та стану навколишнього середовища регіону. Дисертантом самостійно проведена статистична обробка одержаних результатів дослідження. Автором особисто узагальнено, систематизовано та науково інтерпретовано отримані результати, написано всі розділи дисертації, опрацьовано висновки та практичні рекомендації для подальшого впровадження результатів дослідження, що відображено в опублікованих наукових працях за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації.

Основні положення дисертаційної роботи були представлені та обговорені на науково-практичних конференціях, конгресах та з'їздах вітчизняного та міжнародного рівня: «Сучасні проблеми профілактичної медицини» (Київ, 2010); науково-практичній конференції студентів, молодих вчених, лікарів та викладачів (Суми, 2011); ХIV конгресі Світової федерації Українських лікарських товариств (Донецьк, 2012); «Сучасна медицина: актуальні проблеми, шляхи вирішення та перспективи розвитку» (Одеса, 2015); ІІІ міжнародному конгресі «Медицина транспорта - 2015» (Одеса, 2015); XIV з'їзді Всеукраїнського лікарського товариства (Одеса, 2015); VI Congress of South-Еast Euroрean Medical Forum (Одеса, 2015); «Медичні науки: історія розвитку, сучасний стан та перспективи досліджень» (Львів, 2015); III-й науково-практичній конференції «Морально-етичні, правові та психологічні аспекти роботи лікаря» (Хмельницький, 2015); «Актуальні досягнення медичних наукових досліджень в Україні та країнах ближнього зарубіжжя» (Київ, 2015). гігієнічний харчування фізичний психічний

Публікації.

За матеріалами дисертації опубліковано 22 наукових праці, з яких 2 - у міжнародних наукометричних базах та виданнях, 4 статті - у наукових виданнях, затверджених МОН України, 10 тез у матеріалах міжнародних та національних наукових конгресів, з'їздів і симпозіумів. Дисертант є співавтором навчально-методичного посібника «Стандарти фізичного розвитку дітей та підлітків Півдня України».

РОЗДІЛ 1. сучасні ПРОБЛЕМИ впливу екологічних факторів довкілля на здоров'я дитячого населення

Екологічна проблема, яку необхідно розглядувати як неминучий результат виробництва й споживання, супроводжувала суспільний розвиток на всьому його протязі. Спостережувані в даний час зміни в біосфері, що є результатом активної людської діяльності, відомі зараз кожній людині і пов'язані, насамперед, з забрудненням природного середовища, ворогуючими їй за своєю структурою численними синтетичними речовинами, відходами багатьох тисяч виробництв. У забруднення НС свою лепту вносить величезна кількість хімічних речовин, що роблять біологічний вплив на організм людини [141, 142, 149].

Відомо, що рівень здоров'я населення залежить від низки факторів, зокрема, соціально-економічних умов життя, стану навколишнього середовища, якості медичного обслуговування, тощо. В останні десятиліття простежується негативна тенденція щодо змін здоров'я населення України, в тому числі дитячого контингенту [34].

Питома вага впливу екологічних чинників на рівні захворюваності дітей різними нозологічними формами знаходиться в межах від 15,3% до 57,4% в залежності від патології та умов проживання [80, 81]. Причому науковими дослідженнями доведено, що одночасний вплив несприятливих соціальних та екологічних факторів займає лідируючу позицію в погіршенні здоров'я дитячого населення [83]. Тому стан індивідуального і популяційного здоров'я дитячого населення під впливом середовища проживання є об'єктом розгляду численних досліджень зарубіжних та вітчизняних авторів [14, 15, 23, 116, 121, 130, 132, 133]. Вплив факторів середовища визначає перебіг захворювань в атипових формах і проявах, омолодження ряду нозологічних форм хвороб (гіпертонічна хвороба, виразкова хвороба, цукровий діабет, ішемічна хвороба серця), підвищення загальної захворюваності. В умовах забруднення навколишнього середовища організм дитини мобілізує компенсаторно-пристосувальні механізми, резерви якого з часом можуть виснажуватися. Це привертає до дезадаптації, збільшенню ризику захворюваності, розвитку передхворобливих станів, хронізації основних патологічних процесів [131, 132].

Таким чином, екологічні фактори є одними з найбільш істотних, які формують здоров'я населення. В сучасних еколого-соціальних умовах потрібне подальше вивчення механізмів впливу стану довкілля на здоров'я населення, зокрема, дітей, у тому числі наслідків впливу на організм несприятливих екологічних факторів і шляхів їх профілактики [1, 2, 4, 134].

1.1 Гігієнічна характеристика провідних шкідливих антропогенних факторів сільської місцевості півдня України

Негативний вплив людини на своє власне здоров'я величезний. Різноманітність засобів, якими вона руйнує своє здоров'я й генофонд, не може не вражати. Кількість антропогенних факторів не підлягає обліковій повній класифікації. Людина дослідила вплив на себе лише декількох груп створених нею факторів і тільки умовно виокремила кілька їх категорій, які вважає провідними.

Багато із зазначених хімічних речовин не розкладаються протягом тривалого часу й здатні нагромаджуватися в ланцюгах живлення. Деякі речовини довго не виводяться з організму, акумулюючись в тканинах та органах; через таке збільшення концентрації їхній негативний вплив на організм постійно зростає й посилюється (так званий кумулятивний ефект) [124, 127]. За даними міжнародної організації Європейський союз виробників хімічних речовин, промисловість виробляє більше ніж 11 тис. хімікатів, з яких близько 3 тис. становлять серйозну загрозу не лише для здоров'я людини, а й для її життя [121].

Сьогодні до таких «найвпливовіших» факторів належать (рис. 1.1):

Рис. 1.1. Основні шкідливі антропогенні фактори

Вміст приблизно 800 речовин у довкіллі контролюється в Україні Міністерством екології і природних ресурсів, Міністерством охорони здоров'я, гідрометеорологічною службою, громадськими організаціями. Втім такий контроль не охоплює навіть третини відомих речовин, небезпечних для людини. Контроль хімічного стану середовища потребує великих фінансових і матеріальних затрат, високої кваліфікації експертів [16, 25].

Основний метод контролю ступеня чистоти середовища - це оцінка вмісту в ньому певних шкідливих речовин відносно гранично допустимих концентрацій (ГДК) і гранично допустимих доз (ГДД) цих речовин як у біотопі, так і на певних рівнях трофічних ланцюгів.

Отрутохімікати, або пестициди, становлять велику групу різних речовин і сполук для боротьби зі шкідниками й хворобами сільськогосподарських рослин та бур'янами. Відомі сотні тисяч пестицидів. В останні роки на земній кулі для обробки 4 млрд. га землі застосовують 3,2 млн. т пестицидів. Наприклад, в США щорічно використовується в сільському господарстві 750-800 млн. фунтів пестицидів [64]. За даними Верзіліної І.Н. і співавторів, в умовах сільської місцевості пестициди є пріоритетними факторами ризику для здоров'я населення. Агрохімікати, що застосовуються в сільському господарстві, викликаючи зниження захисних сил організму і порушуючи імунний статус, сприяють зростанню захворюваності [19].

Для сільськогосподарських районів України найхарактернішим є забруднення природних вод і ґрунтів пестицидами й мінеральними добривами. Щорічні надходження їх на поля України сягають за 90 тис. тон та 4,5 млн. тон відповідно. Площа земель, забруднених стійкими хлороорганічними препаратами, становить близько 8 млн. га, на кількох сотнях тисяч гектарів їх уміст набагато перевищує ГДК. Із 170 найменувань пестицидів, які використовуються в Україні, 49 є особливо небезпечними. Останнім часом траплялися випадки використання токсичних пестицидів, що завозилися в Україну західними фірмами, тоді як на самому Заході застосування цих препаратів заборонено.

З усієї кількості мінеральних добрив, що вносяться в ґрунти України, в середньому лише 5-10% їх поглинається рослинами. Решта 90-95 % змивається дощами й талими водами, здувається вітрами й потрапляє в річки, озера, ґрунтові води, стаючи шкідливими компонентами екосистем. У результаті сьогодні як природне середовище, так і сільгосппродукти майже повсюдно забруднені сполуками азоту, фосфору, калію, часто - радіоактивними елементами (містяться у фосфорних мінеральних добривах), іноді - важкими металами (міддю, цинком, значні перевищення ГДК яких виявили в 5% сільськогосподарської продукції) та залишками специфічних гербіцидів - симазину, атразину та ін.

Сільськогосподарське виробництво в Україні тепер більш негативно впливає на довкілля, ніж кілька десятиліть тому. Це є наслідком нераціональної організації меліоративних робіт і необґрунтованого, технологічно не регламентованого використання мінеральних добрив та отрутохімікатів, а також безгосподарного їх зберігання й транспортування.

Великої шкоди ґрунтам завдає використання на полях важкої сільгосптехніки. Вона регулярно переущільнює ґрунт, руйнуючи його структуру, знижуючи насиченість повітрям, активність обмінних біохімічних процесів, протиерозійну й протидефляційну стійкість.

Дуже напружена екологічна обстановка склалася навколо великих тваринницьких комплексів (у радіусі кількох кілометрів), де вирощується 30-100 тис. і більше голів худоби: вони щодоби продукують до 2-3 тис. т екскрементів, які в господарстві не встигають переробляти. Внаслідок розкладання й гниття екскрементів виділяються великі маси аміаку, азоту, сірководню, органічних кислот, розвивається патогенна мікрофлора. Стічні води тваринницьких комплексів у радіусі кількох кілометрів забруднюють поверхневі й ґрунтові води, спричинюють загибель риби та інших гідробіонтів. Поблизу цих комплексів складається неблагополучна санітарно-гігієнічна обстановка, спостерігається підвищена концентрація гельмінтів і хвороботворних бактерій.

Гостра екологічна криза охопила Азовське море. Це, без перебільшення, зона екологічної катастрофи. Ще 40-50 років тому в ньому виловлювали риби в 35 разів більше, ніж у Чорному морі, й у 12 разів більше, ніж у Балтійському. В цьому морі водилося 114 видів риби, й загальний вилов іноді перевищував 300 тис. т. Значну частину влову становили цінні осетрові породи. Сьогодні влови знизилися в середньому в 6 разів, а виловлювана риба часом містить стільки хімікатів, що споживати її небезпечно для здоров'я.

В Азовському морі стався також беззвучний біологічний вибух. Десятиліття тому з експериментальних кошів у море вийшла далекосхідна риба пеленгас і швидко розселилася на всій акваторії Азова. Будучи конкурентно сильнішим, пеленгас витісняє чимало аборигенних видів азовської іхтіофауни й уже став одним із основних промислових видів цього моря.

Води Азова здавна славилися цілющими властивостями. Нині ж у результаті антропогенного забруднення ці властивості втрачені. Так, іще в 1987 р. концентрація пестицидів збільшилася в 20 разів. Сьогодні в донних відкладах моря вміст отрутохімікатів і важких металів у багато разів перевищує норму. У 70-х роках у Таганрозькій затоці було зареєстровано перші великі спалахи токсичного «цвітіння» води синьозеленими водоростями. У 80-х роках вони стали регулярними. В 1997 р. «цвітіння» спостерігалося вже на відкритих акваторіях моря й охоплювало не тільки його східну, найбільш забруднену частину, а й західну.

Різко погіршилася санітарно-епідеміологічна ситуація на узбережжі Азова. Щороку великі курортні зони періодично оголошуються закритими через невідповідність санітарно-гігієнічним нормам, спалахи особливо небезпечних інфекційних захворювань, наприклад холери.

Головні причини екологічної кризи Азова: хижацький вилов риби підприємствами Мінрибгоспу колишнього СРСР, розпочатий у 50-х роках способом потужного океанічного лову за допомогою величезних тралів, кошів, механічних драг, замість традиційних невеликих сіток, спеціальних снастей, невеликих баркасів, розрахованих на глибини моря 5-8 м; будівництво гребель і водосховищ на основних річках, що живлять море, - Дону та Кубані, й перетворення цих водосховищ на гігантські промислові відстійники; впровадження в басейнах стоку в море зрошуваного землеробства та інтенсивних технологій вирощування рису замість вирощування традиційних культур, що призвело до пере хімізації та засолення ґрунтів, забруднення вод, істотного скорочення стоку річок Дону й Кубані; неконтрольоване, лавиноподібне змивання пестицидів із полів сільгоспугідь і винесення їх у море водами Дону й Кубані; збільшення кількості неочищених викидів підприємствами хімічної та металургійної промисловості в містах Маріуполь, Ростов-на-Дону, Таганрог, Камиш-Бурун (лише один Маріуполь «постачає» Азовському басейнові 800 тис. т токсичних речовин щорічно); інтенсивне будівництво на узбережжі й морських косах численних пансіонатів і баз відпочинку й, як наслідок, - скидання в море побутових відходів і каналізаційних стоків.

Екологічна ситуація в басейні Чорного моря дещо краща, чому сприяють його розміри та глибина. Проте в Чорне море впадають Дніпро, Південний Буг, Дністер, Дунай, які щорічно приносять мільйони кубометрів стоків, що містять токсиканти десятків найменувань. У воді й донних відкладах значно підвищилася концентрація радіонуклідів. Шельф забруднюють побутові й каналізаційні стоки, супровідні індустрії туризму. Через це останнім часом десятки разів закривалися пляжі Криму, Одеси. В південно-західній частині Чорного моря у зв'язку з розробкою підводних нафтогазових родовищ почалось інтенсивне забруднення води нафтопродуктами. В цьому ж регіоні дедалі частіше виникають зони замору. Величезну небезпеку становлять потужні припортові заводи та Південний порт поблизу Одеси. Тут, зокрема, виготовляються й концентруються величезні об'єми рідкого аміаку, експлуатується потужний аміакопровід Одеса-Тольятті. Ця вкрай шкідлива речовина перевозиться танкерами місткістю 50-120 тис. т. Навіть одна аварія на заводі, в порту чи на такому танкері може мати дуже тяжкі екологічні та економічні наслідки.

Через порушення регіонального гідродинамічного, гідрохімічного й теплового балансів водних мас моря поступово підвищується межа насичених сірководнем глибинних вод. Якщо раніше вона проходила на глибині 150-200 м, то тепер піднялася до 80-110 м.

Унаслідок забруднення води й перевищення вилову риби значно змінився склад іхтіофауни Чорного моря. Протягом останніх років спостерігається загальний спад вилову риби, причому найбільше це стосується цінних видів - скумбрії, пеламіди, лосося, бичка, кефалі, натомість на перше місце виходять малоцінні види - шпрот і хамса. До Червоної книги України занесені чотири види чорноморських осетрових: білугу, шипа, стерлядь і атлантичного осетра.

Через катастрофічне зменшення кількості червоної водорості філофори її добування заборонено. Це саме стосується й молюсків, зокрема мідій. Кризова ситуація розвивається в чорноморських лиманах - Дніпровсько-Бузькому, Дністровському, в Каламітській і Каркінітській затоках, а в лимані-озері Сасик вона оцінюється як катастрофічна. В лиманах спостерігаються токсичні «цвітіння» синьо-зеленими водоростями, а з початку 80-х років як у лиманах, так і на відкритих акваторіях моря з'явилися «цвітіння», подібні до сумнозвісних «червоних припливів». У всьому світі саме це «цвітіння» вважається найшкідливішим, бо водорості, що його спричиняють, здатні виділяти у воду сакситоксин - смертельну отруту кураре.

Соціально-економічні умови, що змінилися за останній період, спричинили за собою появу нових закономірностей у сфері формування здоров'я та медичного обслуговування. Високу значущість набуває вивчення стану здоров'я в умовах антропогенно навантаженого середовища, в зв'язку з тим, що при цьому в значно більшому ступені виражена що формує роль двох взаємопов'язаних чинників - адаптаційно-компенсаторних можливостей організму і безлічі параметрів екзогенного характеру. Враховуючи наведене вище, слід визначити актуальність і сучасність наведених вище чинників задля створення у державі здорового покоління.

1.2 Сучасний стан здоров'я і фізичного розвитку дітей сільської місцевості півдня України

Сільська місцевість охоплює 85% усієї території Європи та в ній розташовано житло більше ніж половини її жителів. Вона є джерелом більшості харчових продуктів та деревини, мінералів та іншої сировини. Вона дає красу, мир і відпочинок усім європейцям, а також є багатим резервом дикої природи і людської культури. Сільські райони характеризуються унікальною культурою, економічним і соціальним ладом, надзвичайним розмаїттям проявів життєдіяльності та різноманітністю ландшафту (ліси й сільськогосподарські угіддя, незаймані природні краєвиди, села й маленькі містечка, регіональні центри й невеличкі промислові містечка). Сільськогосподарські, структурні, транспортні політики Європейського Союзу, а також ті, що спрямовані на захист довкілля та збереження природи, дуже впливають на сільську місцевість як у її державах-членах, так, усе відчутніше, і в тих країнах, що мають згодом приєднатися до ЄС, беручи до уваги, що сільська місцевість та населення Європи зазнають таких суттєвих змін, як:

а) постійне зменшення кількості населення в багатьох периферійних, віддалених або малонаселених регіонах Західної Європи та в сільських поселеннях у багатьох районах Східної Європи, а також занепад сільського господарства і втрата сільської сфери обслуговування в тих самих районах;

б) швидкий розвиток міст, переміщення людей та промисловості в напрямку міст і могутній розвиток будівництва в центральних районах. Це часто трапляється зі швидкістю, яку сільські громади не можуть витримати, та в масштабах і стилем розвитку, що поглинають сільську специфіку й культуру;

в) модернізація сільського господарства, що дає великий прибуток Європі у зв'язку з виробництвом різноманітних і відносно дешевих продуктів, але за рахунок великих змін у ландшафті, втрати дикої природи, зменшення кількості дрібних сільських господарств та в деяких районах - спустошення земель;

г) забруднення землі, води й повітря, спустошення багатьох земель і вирубування лісів внаслідок промислового та іншого розвитку, а також нерозумної практики землекористування [19].

Слід зазначити, що ймовірність захворіти екологічно зумовленими захворюваннями в 5 разів вище серед дітей до 5 років, ніж серед усього населення. За окремими групами нозологічних форм (гострі респіраторні вірусні інфекції, інфекційні діареї та аліментарно залежні захворювання) ризик захворювання у дітей в 7-10 разів вище ніж у дорослих.

Одними з непрямих показників благополуччя популяції дитячого населення, що враховуються в зарубіжній практиці, є показники якості життя дітей. До таких, зокрема, відносять коефіцієнт дитячої смертності у віці до 5 років на 1000 дітей, рівень недоїдання серед дітей віком до 5 років, частка населення за національною межею бідності [19].

За даними досліджень Інституту гігієни та медичної екології імені О. М. Марзєєва дітей І групи здоров'я в Україні близько 7% [21]. Захворюваність дітей шкільного віку за останні 10 років зросла на 26,8%. Якщо в 1 класі хронічні захворювання реєструються у 30% школярів, то в 5-му більше половини, а в 9 - 64%. У 11% першокласників є проблеми з опорно-руховою системою, у 25% - з носоглоткою, у 30% - з нервовою системою і органами травлення, у 25% - алергія.

За час навчання до кінця 9 класу у дітей в середньому в 1,5 рази падає гострота зору, в 1,4 рази збільшується захворюваність органів травлення, у 2,6 рази - ендокринної системи. Відзначаються негативні тенденції у фізичному розвитку школярів свідчать про ослаблення витривалості - астенічність, зменшення окружності грудної клітки, життєвої ємності легенів (ЖЄЛ) і м'язової сили [22-25].

На думку ряду дослідників, оцінку рівня еколого-гігієнічної безпеки слід оцінювати з урахуванням не тільки характеру і сили антропогенного впливу, але і біологічних властивостей реагуючої системи [3]. Популяції дитячого населення як відкриті біологічні системи, в період росту і розвитку піддаються великій загрозі впливу факторів серед існування - як природних, так і антропогенно преформованих.

Є підстави вважати, що збільшення поширеності серцево-судинних і онкологічних захворювань у дорослих певною мірою пов'язано з харчуванням у дитячому віці [30-39]. Харчування є одним з найважливіших факторів, що визначають здоров'я населення [1, 2, 11]. Правильне харчування забезпечує нормальний ріст та розвиток дітей, сприяє профілактиці захворювань, продовженню життя людей, підвищенню працездатності і створює умови для адекватної адаптації їх до навколишнього середовища [3, 23].

У більшості дітей та підлітків, що проживають у великих містах України, виявлено порушення харчування, обумовлені як недостатнім споживанням харчових речовин, в першу чергу вітамінів, макро- і мікроелементів (кальцію, йоду, заліза, фтору, селену та ін.), Повноцінних білків, так і нераціональним їх співвідношенням [11, 22, 41-44]. Внаслідок порушення раціонального харчування погіршуються показники здоров'я та антропометричні характеристики дітей.

Порушення повноцінного раціонального харчування викликані як кризовим станом виробництва продовольчої сировини і харчових продуктів, так і різким зниженням купівельної спроможності більшої частини населення країни [45]. Гостро стоїть проблема якості харчових продуктів і продовольчої сировини. Вельми низький рівень освіти населення в питаннях здорового, раціонального харчування. В Україні до цих пір немає єдиної державної політики в області здорового харчування.

Харчування являє собою один із ключових факторів, що визначають не тільки якість життя, але також умови росту і розвитку дитини [3]. Добре відомо, що будь-яка, особливо білкова і вітамінна недостатність харчування, здатна різко загальмувати процеси росту і розвитку [11, 46].

За даними ряду дослідників, більшість школярів-городян отримують достатню кількість тваринного білка [47]. Молочні продукти і яйця щодня споживають не менше 75% школярів, трохи більше половини школярів (55%) щодня їдять м'ясні та рибні продукти. У щоденний раціон 59% дітей, які проживають у великих містах входить картопля і овочі (у 46% дітей). З іншого боку, щоденне споживання фруктів і соків - найбільш багатої вітамінами харчової продукції - не можна вважати достатнім: тільки 30% школярів вживав в їжу ці продукти щодня. Близько 80% школярів-городян отримують достатньо збалансований за структурою раціон харчування. Водночас значне число школярів у великих містах споживають недостатню кількість тваринного білка, вітамінів і мікроелементів [11, 47].

В іншій роботі [48] дослідниками не було встановлено суттєвих відмінностей за якісним і кількісним складом харчування між хлопчиками і дівчатками одного віку, тоді як харчування школярів молодших і старших класів мало деякі відмінності. Так, десятикласників, які живилися 1 раз на день (0,5% - дівчатка, 0,4% - хлопчики) було менше, ніж першокласників (2,7 і 3,3%), тоді як тих, хто їсть 2 рази на день - помітно більше (1-й клас - 0,9%; 10-й - 6,2 і 2,5%). Серед першокласників приблизно рівні кількості тих, хто харчується 3 рази на день (29,4 і 27,5%), частіше 3 разів (34,5 і 35,1%) і «коли захоче» (32,5 і 33,2 %). Серед десятикласників цей розподіл було іншим: кількість харчуються 3 рази на день практично таке ж, як і серед першокласників (29,6 і 26,6% - мабуть, ця цифра відображає частку сімей, в яких живлення поставлено строго на регулярну основу); значно знижено кількість тих, хто регулярно харчується частіше 3 разів (14,3 і 19,5%), але зате близько половини юнаків і дівчат харчуються тоді, коли захочуть 49,4 і 51%). Ця «свобода» режиму харчування з одного боку, свідчить про те, що для половини школярів прожиток не складає проблеми; з іншого боку, це може говорити про хаотичність, безсистемності режиму харчування.

Відомо [49, 50], що захворювання органів травної системи у старшокласників різко (на 30-40%) зростають в порівнянні з учнями початкової школи. Нерегулярність і порушення режиму харчування - одна з можливих причин такого становища.

Важливим фактором є організація харчування в умовах школи. За даними моніторингу, проведеного російськими фахівцями [51] значна частина школярів зранку не снідає, причому це порушення режиму харчування частіше спостерігається у дівчаток. З віком відмова учнів від сніданку стає більш поширеним явищем. Це погана ознака, що свідчить про формування у частини молодих людей неправильного стереотипу харчової поведінки. Серед першокласників снідає в школі 31,5% дівчаток і 29,9% хлопчиків, снідають вдома 62,3 і 65,1%. Однак, мабуть, якість їжі в школі не дуже приваблива, і до кінця навчання таких, хто снідає в школі, залишається не більше 5% (5% і 3,7%). Абсолютна більшість (87,53 і 88,46%) молодших школярів обідають в шкільній їдальні, 6,63 і 4,95% беруть із собою з дому їжу, тоді як серед старшокласників стає багато таких, хто не їсть в школі взагалі (31 , 74% і 36,38%).

За даними ряду авторів [11, 22, 41-44, 46] структура харчування населення України, особливо дітей шкільного віку, характеризується триваючим зниженням споживання найбільш цінних у біологічному відношенні харчових продуктів, таких як м'ясо та м'ясопродукти, молоко та молочні продукти, риба, яйця, рослинне масло, фрукти і овочі; при цьому збільшується споживання хліба і хлібопродуктів, а також картоплі. Найбільш виражений дефіцит тваринних білків характерний для груп населення з низькими доходами. При цьому дефіцит ессенціальних амінокислот поєднується з дефіцитом поліненасичених жирних кислот на тлі надлишкового надходження тваринних жирів; вираженим дефіцитом більшості вітамінів - вітаміну С, вітамінів групи В і фолієвої кислоти, бета-каротину; недостатністю надходження ряду мінеральних речовин і мікроелементів, таких як кальцій, залізо, йод, фтор, селен, цинк; дефіцитом харчових волокон. Зазначені закономірності підтверджуються й результатами досліджень західних учених [53-55].

В останні роки збільшилося число публікацій, присвячених вивченню фізіологічного значення харчових волокон в раціоні дітей [56-61]. Доведено, що рафінована дієта, тобто позбавлена ??харчових волокон, - одна з найчастіших причин закрепів у дітей, що привертають до формування дисбактеріозів і хронічних запальних процесів в товстому кишечнику [60, 61]. На жаль, вивченням забезпеченості дитячого населення харчовими волокнами і захищеними вуглеводами, особливо сільського населення, в Україні займаються лише окремі наукові колективи [22, 62-64].

Навчання в школі відбувається в період прискореного росту і статевого дозрівання [65-68]. Адаптація в колективі, процес навчання, розумові і фізичні навантаження підвищують потреби організму в основних харчових речовинах і енергії [66]. Проте організація харчування дітей, які відвідують дитячі дошкільні установи і школи, погіршилася [11, 41-44]. Скоротився охоплення школярів гарячим харчуванням; раціони харчування забезпечують потребу дитячого організму в енергії і білках тільки на 70-90%, у вітамінах - на 20-40%, скорочуються вагу і об'єм відпускаються страв, припинена вітамінізація готових страв [45, 47, 69]. Чи не вирішуються питання забезпечення дитячих і підліткових установ йодованою сіллю, продуктами, збагаченими залізом і іншими найважливішими мікроелементами [45, 70-71].

Виробництво продуктів дитячого харчування різко скоротилося, збільшилася кількість імпортних продуктів, якість яких не відповідає гігієнічним вимогам [72]. Їжа дітей стала переважно вуглеводистої [47], харчування - нерегулярним. Число учнів, що харчуються в шкільних їдальнях, знизилося до 30% [69]. У той же час, в пубертатному періоді, відмінному гормональною перебудовою організму, маса тіла дітей майже подвоюється, а зростання збільшується, що вимагає підвищення надходження нутрієнтів [68]. Хронічно безладне харчування в цьому віці чинить негативний вплив на ріст, скелетоутворення і статевий розвиток [6, 66-69].

Для певної частини дітей повноцінний шкільний обід є єдиним за весь день збалансованим за складом прийомом їжі [69]. У той же час багато авторів відзначають низьку культуру харчування в сім'ях школярів, при чому дана проблема характерна для всіх соціальних верств незалежно від рівня доходів [73]. Характерними причинами недотримання принципів раціонального харчування є одностороннє харчування, одноманітний асортимент продуктів, часта перевага шкільній їдальні інших видів харчування (буфети, кіоски, використання переважно кондитерських, хлібобулочних виробів), часті пропуски дітьми сніданків і обідів в школі через несмачно приготовлені страви, брак часу, відсутність грошей [69, 74].

У домашніх умовах характер харчування дітей та батьків також часто не відповідає принципам здорового харчування [75]. Мало вживається свіжих овочів, фруктів, молочних продуктів. При цьому вираженість всіх порушень в харчуванні наростає зі збільшенням віку школярів. Нестача білка, мікроелементів і вітамінів виявляється, як правило, у дітей, часто хворіючих, що мають дефіцит маси тіла, недостатній фізичний розвиток, низькорослість, відставанні у навчанні, що вказує на необхідність поліпшення їх фактичного харчування. Глибина дефіциту вітамінів і деяких мікроелементів наростає в зимово-весняний період [11, 48, 69, 75, 76], однак у багатьох дітей недостатня забезпеченість вітамінами зберігається і в більш сприятливі літні та осінні місяці [77].

Для моніторингу якості харчування і аліментарного статусу запропоновано декілька показників. Одним з найбільш поширених підходів є використання різних індексів, заснованих на росто-вагових співвідношеннях. На думку ряду авторів [78-80] показник маси тіла для даного зростання чутливий до раптових змін в балансі енергії. Показник маси тіла, який для даного зростання більш ніж на два стандартних відхилення нижче середнього називається "виснаженням" і вказує на сильну ступінь втрати маси тіла, яка часто викликана гострим голодуванням та/або тяжкою хворобою [80]. За умови, що немає серйозної нестачі продовольства, ступінь поширеності виснаження серед населення навіть у бідних країнах зазвичай становить менше 5% [81]. Діти з показником маси тіла для даного зростання більш ніж на два стандартних відхилення вище середнього визначаються як діти з надлишковою масою тіла або страждають ожирінням [80]. На жаль, в доступній літературі відсутні відомості про структуру моноетнічних популяцій по впущу фізичного розвитку дітей та підлітків. Більш того, до теперішнього часу проблемі етнічних особливостей питанням загальна дитячого і підліткового населення не приділялося достатньої уваги.

Надаючи важливого значення стану дітей, їх соціальному захисту, створенню сприятливих умов для їх фізичного, інтелектуального і духовного розвитку, майбутньої повноцінної життєдіяльності та з метою координації дій, пов'язаних з виконанням Конвенції ООН про права дитини в Україні була прийнята Національна програма «Діти України» [45]. Окремі положення даної програми пов'язані з поліпшенням харчування дітей і підлітків, в т.ч. шляхом створення умов для ліквідації недоїдання дітьми, а також профілактики захворювань, пов'язаних з неповноцінним харчуванням. Для реалізації поставлених цілей передбачалося посилити сприяння повноцінному харчуванню дітей шляхом розвитку індустрії дитячого харчування, перегляду норм харчування організованих дитячих колективів, зниженням поширеності вітамінної і йодної недостатності у дітей і т.д. Багато положень цієї програми не були виконані, що зумовило розробку додаткових заходів в рамках програми КМУ «Назустріч людям» [82].

За даними ВООЗ, однією з найбільших загроз для людства на сьогодні є надмірна вага тіла, і ця проблема наростає стрімкими темпами. За останніми підрахунками, кожен третій дорослий мешканець Землі має зайву вагу, а кожен десятий страждає на ожиріння. Особливо ВООЗ занепокоєна поширенням надлишкової ваги серед дитячого населення: у 2010 році кількість дітей до 5 років з надмірною вагою у світі становила 42 млн., а серед дітей - 103 млн. Зокрема у Греції 45% хлопчиків та 37% дівчат страждають на ожиріння або мають надлишкову вагу; у Швеції ці показники становлять 19,5% серед дівчат і 17% - серед хлопців; у Данії - 15,2% і 14,1% відповідно [21].

За показниками державної статистики, в Україні за останні десять років поширеність ожиріння серед дітей у віці 15-17 років на 1000 дитячого населення зросла у 2,5 рази. Величко В.І. наводить наступні дані щодо поширеності ожиріння по областях України: найменша поширеність спостерігається у Вінницькій, Черкаській, та Київській областях (менше ніж 1%), потім відсоток наростає і становить у Луганській - 5,57, Дніпропетровській - 9,45, Волинській - 9,57 та Одеській області - 9,65. Таким чином, Одеська область віднесена до регіонів із незадовільними результатами діагностичного моніторингу [18].

В цілому для США та інших країн з поліетнічним складом населення характерно поширення єдиної моделі харчування, яке в літературних джерелах отримала назву "junk food" [84-88]. Для даного типу харчування характерне переважання рафінованих вуглеводів і жирів при низькому вмісті есенціальних мікронутрієнтів і тваринного білка. Опубліковані експертами CDC [89] дані свідчать про значну роль солодких газованих напоїв у збільшенні числа дітей шкільного віку, що мають ознаки ожиріння. Крім солодких газованих вод ризик ожиріння збільшували чіпси, солодощі та страви системи швидкого харчування [85, 88]. У той же час відзначається тенденція до зниження кількості фруктів і овочів в раціоні дітей з найбідніших верств населення [90].

В останні роки зріс інтерес до особливостей харчування дівчаток препубертатного і пубертатного віку. Так, Austin SB і співавт. (2005) провели оцінку ефективності програм щодо запобігання порушень харчової поведінки (binge eating і anorexia nervosa) [91]. За їх даними 6,5% дівчаток у віці 14-17 років мають подібні порушення.

Значна кількість публікацій авторів з країн третього світу присвячено проблемам профілактики гельмінтозів та кишкових інфекцій серед школярів [95]. З іншого боку, як і раніше залишаються актуальними для країн, що розвиваються проблеми аліментарно-дефіцитних захворювань, особливо дефіциту заліза [96, 97] та інших мікроелементів [98-100].

Дослідження польських вчених [101] показали, що споживання кальцію дітьми шкільного віку було різко знижене. Так, хлопчики у віці 10-15 років споживали з їжею від 51% до 65% добової потреби в кальції. Ще більш виражений аліментарний дефіцит кальцію відзначався серед дівчаток - не більше 44% від потреби. В той же час споживання фосфору з їжею перевищувало норму на 22 - 65%, таким чином, співвідношення між кальцієм і фосфором склало в середньому 1: 1,26. За даними цих же авторів [101] багато дітей шкільного віку не дотримуються режиму харчування, зокрема, більше 11% дітей, які не снідали будинку до школи і крім того 43% хлопчиків і 53% дівчаток не приймали їжу під час перебування в школі на заняттях. Подібні дані отримані і іншими дослідниками [102-105].

В іншому дослідженні, проведеному Chwojnowska Z і співавт. [106], показано, що споживання кальцію з їжею у дівчаток препубертатного віку не перевищує 600 мг / добу, що значно нижче рекомендованого рівня. У зв'язку з цим автори рекомендують збільшити кількість молока і молочних продуктів в раціонах харчування дітей.

На інформативність показників балансу основних макроелементів звертають увагу в своїй роботі японські фахівці [107]. Для оцінки якісних характеристик раціонів харчування поряд з традиційним кальцій-фосфорним співвідношенням вони пропонують використовувати відношення калію до загальної енергетичної цінності раціону.

На роль соціально-економічних факторів у харчуванні дитячого населення вказують індійські дослідники [108]. За їх даними в сім'ях з низьким рівнем доходів зазначалося низьке споживання ессенціальних амінокислот, вітамінів і мінеральних речовин.

Слід зазначити, що проблема аліментарного дефіциту актуальна не тільки для країн, що розвиваються або країн з перехідною економікою. В США у дітей з єврейських сімей, які сповідують ортодоксальний іудаїзм, відзначені явища порушення остеогенезу [109]. Порушення у розвитку кісткової тканини пояснюються заохоченням в таких сім'ях занять розумовою роботою, на шкоду фізичним вправам, а також особливостями харчування. Так, згідно з правилами кашрута, правовірний єврей не має права вживати в їжу молоко або молочні продукти протягом 6 годин після прийому в їжу м'яса. Таким чином кількість споживаного з їжею кальцію істотно знижується. Автори визначили істотне зниження щільності кісткової тканини у дітей, строго дотримували вимоги кашрута. Статевий розвиток більшості обстежених відповідало віковій нормі, в той же час у окремих дівчаток пубертатного віку зазначалося пізніше настання V стадії за Таннером. Середній вміст кальцію в раціоні значно варіював і склав (908±506) мг/добу, в той час як споживання фосфору було близьким до нормативного (1329±606 мг/добу). У роботі поряд з аліментарними факторами обговорюється можлива роль ендокринних порушень [109].

В дослідженні швейцарських вчених [110] показано роль кальцію та інших остеогенних елементів у розвитку скелета у підлітків. Роль стереотипу харчування показана в масштабному лонгтідутинальному дослідженні, проведеному Samuelson і співавт. [111]. За їх даними, характер харчування підлітків не залежав від соціально-економічного статусу батьків, при цьому найбільші відхилення в кількісному і якісному складі раціонів відзначалися у підлітків-курців. Найбільшою мірою відповідали гігієнічним рекомендаціям они підлітків, які вели здоровий спосіб життя і батьки яких мали вищу освіту.

На низьку поінформованість підлітків про роль кальцію в організмі вказують дані дослідження, проведеного американськими вченими. За їх даними, більшість (98%) підлітків знають про те, що кальцій необхідний для нормального розвитку кісткової тканини, в той же час тільки 20% респондентів були поінформовані про роль кальцію в нейром'язової передачі та регуляції артеріального тиску. Тільки 45% опитаних знали про можливість отримання кальцію з джерел, альтернативних молоку і молочним продуктам. Середнє споживання кальцію склало (536±19) мг/добу серед дівчат та (681±28) мг/добу - серед юнаків. Низьке споживання кальцію з їжею частина підлітків намагалася компенсувати застосуванням нутрицевтиків (біологічно активних добавок). На зв'язок процесів мінералізації кісткової тканини з аліментарним фактором вказують і інші автори [113-117].

З активізацією урбанізаційних процесів зростає число дітей шкільного віку, які страждають ожирінням. Співробітники Пекінського університету [118] показали, що в 90-х роках минулого століття число китайських дітей шкільного віку, які мають дисгармонійний фізичний розвиток за рахунок надлишкової маси тіла, збільшилася з 0,1% до 2%, причому дана тенденція була більш вираженою серед дівчаток .

Цікаві дані про споживання мінеральних речовин дівчатками, що навчались в початковій школі, отримані фахівцями з Брістольського університету [119]. На їх думку, споживання цинку і заліза британськими школярками значно нижче рекомендованих рівнів, в той час як споживання натрію значно перевищує нормативні значення.

Страница:

диссертация "Гігієнічна оцінка впливу екологічних факторів довкілля на здоров'я дітей сільської місцевості Півдня України" скачать

Подобные документы

Гігієнічні особливості впливу внутрішньошкільних факторів на якість життя та здоров’я молодших школярів
Характеристика стану здоров’я школярів та його динаміка протягом навчання в початковій школі. Вплив факторів внутрішньошкільного середовища на стан здоров’я учнів. Розробка комплексу профілактичних заходів з оптимізації дії керованих факторів ризику.

автореферат [70,0 K], добавлен 09.03.2009
Розробка комплексних програм реабілітації дітей
Відносні й прямі показання та наслідки кесарева розтину. Дослідження впливу факторів на відновлення здоров’я та фізичний розвиток дітей, народжених шляхом кесарева розтину. Розробка комплексу заходів по впровадженню програми реабілітації таких дітей.

дипломная работа [266,5 K], добавлен 14.12.2010
Гігієнічна оцінка харчування та стану здоров’я старшокласників, які розпочали навчання з шести- та семирічного віку
Ознайомлення з результатами гігієнічної оцінки особливостей харчування та стану здоров’я школярів старших класів загальноосвітніх навчальних закладів. Вивчення режиму харчування та режиму дня, а також рівня споживання основних видів харчових продуктів.

статья [26,4 K], добавлен 07.02.2018
Загальні основи соціальної медицини
Мета соціальної медицини та організації охорони здоров'я. Дослідження місця соціальної медицини в системі соціального управління. Вивчення стану здоров'я населення та процесів його відтворення. Аналіз схеми впливу на здоров'я населення факторів ризику.

реферат [29,1 K], добавлен 19.11.2014
Гігієнічна оцінка ефектвності оздоровлення дітей і підлітків на морському узбережжі
Гігієнічна характеристика окремих районів морського узбережжя Одеської затоки, які використовуються з рекреаційною та лікувально-оздоровчою метою. Оцінка стану здоров'я дітей на початку та наприкінці оздоровлення в умовах морського кліматичного курорту.

автореферат [93,0 K], добавлен 09.03.2009
Оцінка впливу психоемоційного стану на серцево-судинну систему сучасних школярів
Психоемоційні і функціональні порушення серцево-судинної системи у школярів, робота вчителя для їх профілактики. Вплив інноваційних освітніх технологій на здоров'я дітей. Використання фізичної культури і збалансованого харчування для запобігання хворобам.

научная работа [123,9 K], добавлен 10.09.2012
Довголіття та внутрішня екологія людини
Екологія та здоров'я, соціальні умови здоров'я. Зміни функціональної діяльності деяких систем організму в процесі старіння. Загальні відомості про довголіття, основні критерії віку. Характер впливу чинників навколишнього середовища на здоров'я людини.

реферат [31,5 K], добавлен 28.02.2010
Клініко-патогенетичні аспекти йододефіцитних захворювань у дітей шкільного віку в умовах легкої йодної ендемії
Дослідження впливу легкого йодного дефіциту на виникнення порушень фізичного, статевого, інтелектуального розвитку, психоемоційного стану та когнітивних функцій дітей з урахуванням вікових та статевих особливостей. Лікувально-профілактичні заходи.

автореферат [57,8 K], добавлен 19.03.2009
Порядок проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів дитини віком до 3 років
Мета проведення медичних оглядів дітей віком до 3 років. Оцінка стану здоров’я дитини, її фізичного та психомоторного розвитку. Виявлення захворювань та патологічних станів, проведення вакцинації. Облаштування кабінету, де проводиться огляд дітей.

презентация [19,8 K], добавлен 08.02.2011
Вплив тютютнопаління на здоров'я людини
Вивчення антиоксидантної системи організму та впливу на її стан різних факторів. Вивчення тютюнопаління як одної з проблем цивілізованого суспільства. Лабораторне дослідження стану антиоксидантної системи щурів, які підлягали дії тютюнового диму.

дипломная работа [379,3 K], добавлен 21.03.2015

Другие документы, подобные "Гігієнічна оцінка впливу екологічних факторів довкілля на здоров'я дітей сільської місцевості Півдня України"

весь список подобных работ

скачать работу можно здесь

сколько стоит заказать работу?

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.