Главная Коллекция "Otherreferats" Медицина Гігієнічна оцінка впливу екологічних факторів довкілля на здоров'я дітей сільської місцевості Півдня України

Гігієнічна оцінка впливу екологічних факторів довкілля на здоров'я дітей сільської місцевості Півдня України

Дослідження стану здоров'я дітей на підставі гігієнічної характеристики впливу на нього шкідливих екологічних факторів навколишнього середовища. Оцінка відмінностей в раціоні харчування, аналіз їх впливу на формування фізичного та психічного розвитку.

Рубрика	Медицина
Вид	диссертация
Язык	украинский
Дата добавления	25.06.2018
Размер файла	3,1 M

посмотреть текст работы

скачать работу можно здесь

полная информация о работе

весь список подобных работ

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

У подальшому для оцінки реалізації встановлених факторів ризику екзогенного характеру нами був проведений поглиблений аналіз популяційного та індивідуального здоров'я дитячого населення Одеської області.

Наведе вище дозволило нам дійти наступних висновків:

1. За природно-кліматичних умов більшість сільських районів Одеської області характеризуються переважанням погоди дратівного типу.

2. Сільські райони південного заходу області характеризуються дефіцитом питної води та значною частотою нестандартних проб за санітарно-хімічними (загальна мінералізація, загальна жорсткість, хлориди, нітрати - в середньому в 7,5% випадків) і санітарно-мікробіологічними показниками (до 2,0%).

Викладені в розділі матеріали були опубліковані в наступних роботах:

1. Михайленко В. Л. Эколого-гигиенические детерминанты здоровья детей и подростков, проживающих в сельской местности юга Украины / В. Л. Михайленко // «Актуальні питання теоретичної медицини» : Матеріали науково-практичної конференції студентів, молодих вчених, лікарів та викладачів. І частина : Суми, 20-22 квітня 2011. - Суми, 2011. - С. 86-87.

2. Якість питної води, як фактор детермінуючий стан здоров'я людини (на приклади Одеської області) / І. В. Сахарова, В. Л. Михайленко, Ю. С. Барська, Л. В. Болотнікова // Вода: гігієна та екологія. - 2014. - № 1-4, Т. 2. - С. 63-68.

3. Михайленко В. Л. Стан здоров'я дітей півдня України під впливом забруднення атмосферного повітря / В. Л. Михайленко, Ю. С. Барська // «Сучасна медицина: актуальні проблеми, шляхи вирішення та перспективи розвитку» збірник тез наукових робіт міжнародної науково-практичної конференції : Одеса, серпень 2015. - Одеса, 2015. - С. 109-110.

4. Михайленко В. Л. Стан екологічної безпеки сільських районів Одещини / В. Л. Михайленко, Л. І. Данильченко, Н. О. Рекрутюк / Експериментальна медицина. - 2015. - № 3. - С. 258-259.

розділ 4. СТАН І АНАЛІЗ ПОПУЛЯЦІЙНОГО ЗДОРОВ'Я ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Загальна чисельність постійного населення Одеської області на 01.01.2011 р. склала 2391,2 тис. осіб, з яких 1569,4 тис. припадає на міське населення (65,6%) і 821,8 тис. - на сільське.

Демографічна ситуація, яка склалася в області в останні роки, характеризується від'ємним приростом - 5,9 на 1000 населення. Спостерігається незначне зменшення загальної смертності в порівнянні з минулим роком: - 16,4 проти - 16,7 і підвищення народжуваності - 10,5 на 1000 населення проти 9,9 на 1000 населення.

Спостережуване зменшення чисельності дітей в сільській місцевості є проявом гострої демографічної кризи в Україні і насамперед - серед сільського населення. Так, спостерігається значне погіршення якісних і кількісних характеристик розвитку населення села, глибинна деформація самого механізму його відтворення.

Депопуляція (тобто процес зменшення чисельності населення внаслідок перевищення рівня смертності над рівнем народжуваності) супроводжується погіршенням якості населення: в першу чергу його здоров'я, поширенням безробіття, маргіналізацією частини населення. Демографи констатують, що "існує реальна загроза перетворення демографічної кризи в національну демографічну катастрофу". І в першу чергу це загрожує сільській місцевості України. Не є винятком і південь України.

Серед головних причин смертності населення провідні місця займають захворювання системи кровообігу (1017,3 на 100 тисяч населення); злоякісні новоутворення (210,8 на 100 тисяч населення); нещасні випадки, отруєння і травми (173,1 на 100 тисяч населення), які в структурі причин смерті становлять близько 90% усіх смертельних випадків.

Рівень поширеності захворювань по Одеській області в 2009-2010 гг. був нижчий за український (172633,0) на 0,9% і становив 171082,4 на 100 тис. всього населення. Відповідно, рівень захворюваності на 100 тисяч населення в 2009 р становив 67547,9, що також нижче українського рівня (69876,1)

Структура первинної захворюваності в 2009-2010 роках по області виглядає таким чином: на першому місці хвороби органів дихання (49,8%), на другому - хвороби системи кровообігу (10,4%), на третьому - травми та отруєння (9% ). При цьому при зіставленні різних за рівнем еколого-гігієнічної безпеки районів встановлено (табл. 4.1), що виражені відмінності за структурою первинної захворюваності між контрольним і досвідченим регіоном були відсутні.

Таблиця 4.1. Структура первинної захворюваності сільського населення Одеської області (2005-2010 рр.)

Клас патології	Досліджуваний регіон	M±m	min	max	Д
Загальна захворюваність	Контрольний	48783±168	38225	60184	+0,4%
	Досліджуваний	62223±222	5682,5	6736	+2,3%
Інфекції і паразитарні хвороби (А00-В99)	Контрольний	1808,8±99	1010,1	2449,8	-0,1%
	Досліджуваний	2901,5+33	2091,5	3452,3	+3,4%
Новоутворення (С00-D48)	Контрольний	669,0±22	477	826,4	+0,7%
	Досліджуваний	998,4+21	867,2	1119,4	+4,2%
Хвороби крові і кровотворних органів (D50-D86)	Контрольний	225,9±14	59,8	461,3	-0,2%
	Досліджуваний	444,7±23	343	629,1	+0,8%
Хвороби ендокринної системи (Е00-Е90)	Контрольний	597,2±32	322,2	682,0	+0,3%
	Досліджуваний	998,1±44	639,1	1430,4	+1,9%
Хвороби системи кровообігу (I00-I99)	Контрольний	6431,3±51	4866,0	7964,8	+0,9%
	Досліджуваний	1190,7±72	7598,1	16804,2	+2,5%
Хвороби органів дихання (J00-J99)	Контрольний	12224±144	6812,8	20208,5	+1,1
	Досліджуваний	20080±196	18401,5	23264,6	+1,9
Хвороби органів травлення (К00-К93)	Контрольний	2555,5±33	1151,4	5605,6	+0,9%
	Досліджуваний	37772,6±48	3308,2	4897,8	+1,8%

У структурі поширеності перше місце належить хворобам системи кровообігу (29,3%); друге - хворобам органів дихання (19%); третє - хворобам органів травлення (10,7%). Слід зазначити, що в досліджуваних районах рівень захворюваності за основними класами патології мав стійку тенденцію до зростання протягом усього періоду ретроспективного аналізу і характеризувався більш високими середніми значеннями в порівнянні з контрольним регіоном. Показник первинної захворюваності серед населення районів Одеської області в останні роки становив до 57414,0. У структурі захворюваності першість належить хворобам органів дихання (49,3%); на другому місці - хвороби системи кровообігу (12,5%); на третьому - травми і отруєння (9,5%).

Аналіз захворюваності по районах Одеської області показав, що усереднений показник склав 151016,7 на 100 тис. населення в 2009 році проти 140121,7 в 2008 році (зростання на 7,8%). Зростання загальної захворюваності відзначене у більшості районів області. Найбільш високі значення (до 189249,5 на 100 тис. населення) властиві південно-західним районам області. За окремими класами хвороб серед населення окремих районів області спостерігаються максимальні значення показників.

При цьому найбільш високі рівні захворюваності інфекційними та паразитарними захворюваннями відзначаються в південно-західних районах. У районах, обраних у якості досвідчених відзначаються високі рівні поширеності захворювань крові, ендокринної системи, в тому числі цукрового діабету; хвороби нервової системи, системи кровообігу, органів дихання, хвороби органів травлення, опорно-м'язового апарату, сечовидільної системи. Грип та гострі респіраторні інфекції (ГРВІ) залишаються найбільш поширеними хворобами, що реєструються в області. В середньому на один рік за звітній період ними захворіло 372 091 осіб, з них 228 469 - діти до 14 років (62%). У структурі всієї інфекційної патології на ці інфекції припадає 92%. Порівняно з попередніми роками захворюваність на ГРВІ зросла на 8%, серед дітей до 14 років - на 13,2%.

Всього за сезон 2009-2010 рр. перехворіло на грип та ГРВІ 278 029 осіб, з них 169 303 - діти до 14 років. При цьому грипом перехворіло 7926 осіб, з них дітей до 14 років - 4121. Порівняно з минулими сезонами інтенсивність епідеміологічного процесу була вищою на 17,5%, серед дітей - на 27,6%. Основна питома вага захворілих припадав на дітей до 14 років - 60,9%. У дитячий структурі захворюваності переважали діти 7-14 років - 48,2%. Особливістю епідеміологічної ситуації в 2009-2010 рр. було поширення нових штамів вірусу грипу, в тому числі H1N5 (каліфорнійський), який здатний викликати важку патологію легенів (атипова пневмонія).

У 2009 році ситуацію щодо захворюваності на лептоспіроз в Одеській області можна було розцінювати як нестійку. В області зареєстровано 18 випадків захворювання людей лептоспірозом, що в 1,8 рази більше ніж у 2008 році. Захворюваність на лептоспіроз переважно реєструвалася серед жителів сільських населених пунктів (до 66,0%, від загальної кількості випадків). Як і в попередні роки, переважно лептоспірозом хворіли чоловіки - 100,0% та особи найбільш працездатної вікової групи - 20-49 років (питома вага 45,0%), діти складали 5,5% від загальної кількості хворих. Основним джерелом інфекції залишаються гризуни - 89,0% і 83,0% захворювання, пов'язані з відкритими водоймами, розташованими в ареалі їх проживання.

В Одеській області, як і загалом в Україні, продовжує спостерігатися несприятлива ситуація з туберкульозу, яка за критеріями Всесвітньої організації охорони здоров'я, свідчить про епідемію. Але вперше за останні 10 років спостерігається зменшення темпів зростання вперше виявленого туберкульозу. Так, захворюваність усіма формами активного туберкульозу в області становила в 2005 році 95,3 (Україна - 84,1), в 2009 році - 94,6 (Україна - 83,2), а в 2009 році - 87,1 на 100 тис. населення (Україна - 79,8). Тобто, за останні 5 років обласний показник захворюваності знизився на 8,6%, але він залишається вище середньо-українського показника на 9,1%. Інтенсивний показник захворюваності на туберкульоз органів дихання, у порівнянні з аналогічним періодом минулого року, зменшився на 6,6% і склав 77,5 проти 83,0 на 100 тисяч населення у 2008 році. Зниження показників захворюваності на 30-65% відзначено в районах, обраних у якості контрольних. В той же час, в досвідчених районах захворюваність на туберкульоз залишається стабільно високою.

Забезпечення гармонійного фізичного розвитку дітей та підлітків є одним з найважливіших завдань щодо благополуччя і зміцнення суспільного здоров'я. Рівень здоров'я дітей обумовлює можливість подальшого творчого зростання, набуття професійних навичок. Наявна тенденція щодо зниження рівня здоров'я дітей поглиблює протягом останнього десятиліття. Не став винятком і 2009 рік. Загальна захворюваність дітей в області віком від 0 до 14 років у 2009 році зросла у порівнянні з 2008 р. на 3,4% і становить 1296 на 1000 дітей. Відповідно у структурі захворюваності на 1 місці знаходяться хвороби органів дихання (89,5 на 1000), на 2 місці - хвороби шкіри та підшкірної клітковини (74,6 на 1000), на 3 місці - інфекційні та паразитарні хвороби (66,3 на 1000).

Умови виховання і навчання стають все більш агресивними щодо підростаючого покоління. Протягом періоду навчання з переходом з класу в клас здоров'я школярів погіршується, показники патологічної ураженості органів зору, порушень опорно-рухового аппарату, що зростають. Формуванню у дітей так званих "шкільних хвороб" сприяють незадовільні умови навчання: перевантаженість, збільшена наповнюваність класів, недостатнє за рівнем і якістю освітлення, відсутність повноцінного і збалансованого харчування, тобто регульовані фактори. В Одеській області налічується 596 дошкільних навчальних закладів, в яких виховується 51769 дітей. Крім того, 103 дошкільні установи входять до складу навчально-виховних комплексів "школа-сад", в 58 дошкільних закладах і 70 загальноосвітніх школах створені групи для короткочасного перебування дітей дошкільного віку. Контроль за дотриманням санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режимів під час організації навчально-виховного процесу, санітарно-освітня робота, забезпечення свідомого контролю власного здоров'я кожною дитиною, набуття навичок здорового способу життя потребують постійної присутності медичних працівників у навчальних закладах. При аналізі динаміки хворобливості (загальної поширеності захворювань) дитячого населення віком до 14 років Одеської області встановлено, що високі рівні перевищують на 5-15% загальнообласні показники, характерні для досвідчених районів. Звертає на себе увагу стійка тенденція до зростання показника захворюваності в південно-західних районах області та в районах, територія яких межує з обласним центром. При аналізі динаміки захворюваності дитячого населення віком до 14 років, що мешкає в сільській місцевості Одеської області, виявлені певні регіональні відмінності (рис. 4.1).

Рис. 4.1 Стан популяційного здоров'я дитячого населення Одеської області

Зокрема, загальна поширеність соціально-значущої патології була вище в районах Придунав'я та Бессарабії, в районах, прикордонних з Миколаївською та Кіровоградською областями. В цілому, більш високі рівні загальної захворюваності, які перевищують середньообласні показники (1633,8 ‰), були характерні для районів, що характеризуються значною віддаленістю від великих міст області. З іншого боку, ступінь різноманітності ознаки в області була досить високою. На нашу думку, захворюваність значною мірою визначається ефективністю функціонування системи охорони здоров'я, в тому числі ланки первинної медико-санітарної допомоги. Крім того, певну роль може відігравати епідеміологічна ситуація, що складається в силу об'єктивних причини, в тому числі у зв'язку з недостатнім рівнем еколого-гігієнічної безпеки відповідної території.

Ретроспективний аналіз показників захворюваності та поширеності різних класів патології серед дітей сільських районів Одеської області за останні роки показав, що найбільш низький рівень популяційного здоров'я властивий дитячому населенню районів, безпосередньо прилеглих до м. Одесі, а також на територіях, що характеризуються значним рівнем забруднення ґрунтів нітратами і важкими металами, а також фізіологічно несприятливим складом питних вод (рис. 4.2)

Рис. 4.2 Динаміка захворюваності в районах Одеської області з різним рівнем еколого-гігієнічної безпеки за звітній період

Таким чином, найбільш стійкі тренди зростання захворюваності та поширеності захворювань дихальної, серцево-судинної, травної та сечовидільної системи були властиві районам з несприятливою еколого-гігієнічною ситуацією, які й були обрані для подальшого поглибленого вивчення. Слід зазначити, що при вивченні звітної медичної документації за звітній період спостерігалися певні закономірності в розподілі значень показників поширеності та захворюваності на ожиріння серед дітей і підлітків. Так, у містах Одеської області частота даної патології була трохи вищою, ніж в районах сільської місцевості, що, очевидно, пояснюється відмінностями в якісному і кількісному складі харчування та рухової активності дітей шкільного та дошкільного віку. Протягом останніх 10 років удвічі збільшилась поширеність ожиріння серед дітей і підлітків в районах, віднесених до дослідній зоні. Подібна динаміка була характерна і для показника захворюваності, що відображає загальну кількість виявлених нових випадків патології. За аналізований період захворюваність на ожиріння серед дитячого населення по області зросла на 86,8%. Слід зазначити, що показники захворюваності ожирінням і поширеності даної патології серед дитячого населення Одеської області практично не корелювали (r = 0,2, p> 0,05), що свідчить про неефективність скринінгових програм і свідчить про небезпеку подальшого зростання рівнів захворюваності на ожиріння серед дітей та підлітків. При оцінці фізичного розвитку встановлено, що з обстежених 1987 дітей більше половини у віці 11-15 років були розвинені дисгармонійно (див. Розділ 5). Основними причинами дисгармонійності були надмірна вага і непропорційний розвиток грудної клітки. У хлопчиків, відхилення у фізичному розвитку зустрічалися рідше, ніж у дівчаток. Найбільш часто дисгармонійний розвиток реєструвався у підлітків 13-14 років.

Число дівчаток із зростанням в межах М±1у склало в цій групі 61,6%, і лише 34% з їх загального числа мали ознаки дисгармонійності фізичного розвитку. При цьому середні значення ваги зустрічалися у 56-62% обстежених. При аналізі окремих антропометричних показників встановлено, що до 15 років дівчатка випереджали за темпами фізичного зростання хлопчиків у всіх регіонах проживання. За результатами дослідження розроблені стандарти фізичного розвитку дітей та підлітків, які проживають у сільських населених пунктах півдня України.

Висновки:

1. Здоров'я дитячого населення Одеської області характеризується високою поширеністю захворювань дихальної системи, органів травлення, ендокринної системи.

2. Серед дітей шкільного віку за останні 10 років значно зросла поширеність ожиріння, при цьому середній приріст показника склав 71,3% .

3. Фізичний розвиток дітей, що мешкають у сільській місцевості Одеської області характеризується високою частотою дисгармонійності, переважно за рахунок надмірної ваги і непропорційного розвитку грудної клітки, що відповідає тенденціям, раніше визначеним для міського дитячого населення.

4. Найбільш несприятливі умови формування популяційного здоров'я дитячого населення складаються в південно-західних районах Одеської області, де умови проживання відрізняються недостатнім рівнем еколого-гігієнічної безпеки.

Матеріали даного розділу відображені в наступних наукових працях:

1. Регіональні стандарти фізичного розвитку дівчат Одещини / В. М. Запорожан, М. М. Надворний, Ю. М. Ворохта [та ін.] - Одеса, 2006. - 70 с.

2. Надворний М. М. Деякі показники фізичного розвитку дітей шкільного віку, що проживають у сільських районах Одещини / М. М. Надворний, В. Л. Михайленко // Науковий вісник Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця. - 2010. - № 27 (спецвипуск). - С. 88.

3. Михайленко В. Л. Эколого-гигиенические детерминанты здоровья детей и подростков, проживающих в сельской местности юга Украины / В. Л. Михайленко // «Актуальні питання теоретичної медицини» : матер. наук.-практ. конф. студентів, молодих вчених, лікарів та викладачів. І частина, Суми, 20-22 квітня 2011 р. - Суми, 2011. - С. 86-87.

У харчовому статусі дитячого населення України упродовж останніх років відбувалися негативні зміни, зумовлені екологічними та соціальними негараздами, що безпосередньо впливали на здоров'я дітей. Це, зокрема, недостатнє забезпечення дітей харчовими продуктами, погіршення їхньої якості, порушення режиму харчування. За матеріалами соціально-гігієнічного моніторингу (СГМ) продуктових наборів, дитяче харчування характеризується зниженням споживання м'яса та м'ясних продуктів, молока, риби, яєць, олії, свіжих овочів та фруктів, соків (у 2,5 рази). У той же раз вміст у раціонах круп, макаронних виробів та хліба перевищує рекомендовані норми. Окрім того, збільшується частка хронічної та поєднаної патології у загальній захворюваності дітей, що обумовлюється поряд з іншими факторами станом харчування. Незабезпеченість організму дитини найважливішими харчовими речовинами не тільки гальмує процеси росту і розвитку, але й знижує захисну здатність організму дитини [60].

Занепокоєння викликає стан харчування дітей в районах області, низька якість якого сприяє зростанню поширеності хвороб органів травлення, анемій, зниження імунного статусу, відставання у фізичному розвитку. Знизилося споживання продуктів, багатих білками тваринного походження (м'ясо, риба, молочні продукти, молоко) і фруктів, одночасно збільшилося споживання дешевих продуктів, які містять вуглеводи (хліб, крупи, цукор, борошняні та макаронні вироби). Незважаючи на те, що кількість учнів, охоплених гарячим харчуванням, збільшилася до 54%, якість харчування залишається незадовільною. Не дотримуються норм харчування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2004 № 1591 "Про затвердження норм харчування у навчальних та оздоровчих закладах", в ряді досліджуваних районів. Так, за результатами лабораторних досліджень 13,4% проб страв, відібраних на калорійність, не відповідали нормі, 2,4% проб готових страв були бактеріально забруднені.

З метою вивчення причин формування дисгармонійності фізичного розвитку було проведено вивчення фактичного харчування дітей. Дослідження проводили з урахуванням особливостей етнічного розселення мешканців області. Характер культурно-побутових традицій та міжетнічних зв'язків народів Одеської області має свої особливості, що виникли в багатонаціональному середовищі, яке утворилося в результаті заселення краю. В кінці ХVІІІ - на початку ХІХ століття в результаті активної імперської колонізації земель Південної Бессарабії (вирішальна роль тут належала представникам українського народу) та під впливом міграційних потоків з Європи, більшість з яких була пов'язана з турецькою політикою на Балканах, протягом порівняно короткого часу на території сучасної Одеській області склалася своєрідна етнічна структура населення, яка знаходилась у постійному русі і відбивала складні соціально-економічні і історичні процеси. Політичні та соціальні зрушення першої половини ХХ ст. призвели до часткового зворотного руху мігрантів. Подальших змін структура населення зазнала під впливом різних етнічних процесів, що продовжуються й на сучасному етапі, вносячи нові корективи [16].

Збільшення чи зменшення абсолютної кількості поліетнічних населених пунктів не залежить від географічного положення району. Так, незмінною залишилась національна структура Балтського району на півночі та Ренійського - на півдні області. Водночас у сусідніх з ними районах, наприклад, у Котовському або Кілійському, етнічна строкатість сільського населення помітно зросла [16].

Етнічний склад населення районів змінюється з півдня на північ: поступово зростає частка українців та зменшується кількість болгар та молдаван. Найбільша кількість поліетнічних сел спостерігається у районах, які розташовані у центрі Буджака (Тарутинський, Арцизський).

Якщо північно-східні райони Одеської області в цілому можна вважати українськими, то область у зоні кордону України з Молдовою є ареалом українсько-молдавської етнокультурної взаємодії, а чорноморське узбережжя - зоною активних українсько-російських контактів. На теренах Буджаку спостерігається велика концентрація болгарських поселень [16].

Враховуючи вищевикладене, стає зрозумілою трудність дослідження з чисто географічною ознакою, оскільки має місце мозаїчність розселення мешканців області.

Тому нами були обрані діти сільської місцевості, як належать до різних етнічних груп: українці, болгари, гагаузи та представники ліпован - нащадки російських старообрядців, які втекли з Росії в дельту Дунаю в 17 столітті під час церковного Ніконівського розколу.

Харчовий раціон представників даних народностей специфічний для кожної з них, тому його аналіз представляє особливий інтерес для дослідження.

Нами було встановлено, що частота прийому їжі часто не відповідала нормативним вимогам, рекомендованим МОЗ України. Не снідали перед школою 6-23% дітей, другий сніданок був відсутній в режимі харчування у 25-38% дітей. Багато дітей вказали в анкетах на відсутність підвечірку (до 15%), у більшості дітей мало місце 3-кратне харчування. У 30-40% дітей був неповноцінним за набором страв обід. Значна кількість дітей мали перерву в прийомі їжі більше 6 годин, у той же час лише невелика кількість учнів регулярно харчувалася в шкільній їдальні. При цьому число дітей з порушеним режимом харчування збільшувалося у старших класах школи.

Слід зазначити, що частота порушення якісного і кількісного складу раціонів харчування була високою в усіх населених пунктах з монотонним населенням (табл. 5.1)

Таблиця 5.1. Характеристика режиму харчування дітей різної етнічної приналежності

	Вік	Українці (n=245)	Росіяни (n=160)	Болгари (n=182)	Гагаузи (n=150)
		n	абс	%	n	абс	%	n	абс	%	n	абс	%
Снідають перед школою	3 клас	75	67	89,3	42	38	90,5	55	50	90,9	40	37	92,5
	6 клас	91	77	84,6	48	45	93,8	60	53	88,3	40	33	82,5
	8 клас	42	36	85,7	33	30	90,9	40	36	90,0	40	35	87,5
	11 клас	35	21	67,7	27	22	81,5	27	23	85,2	30	28	93,3
2-й сніданок	3 клас	75	52	69,3	42	36	85,7	55	46	83,6	40	34	85,0
	6 клас	91	60	65,9	48	37	77,1	60	50	83,3	40	32	80,0
	8 класс	42	29	69,0	33	24	72,7	40	33	82,5	40	32	80,0
Повноцінний обід	11 клас	35	22	62,8	27	21	77,7	27	21	77,7	30	24	80,0
	3 клас	75	45	60,0	42	29	69,0	55	38	69,1	40	29	72,5
	6 клас	91	55	60,4	48	30	62,5	60	43	71,7	40	28	70,0
	8 клас	42	25	59.5	33	22	66.7	40	27	67.5	40	27	67.5
	11 клас	35	20	57.1	27	20	74.1	27	19	70.4	30	22	73.3
Харчуються в шкільній їдальні	3 клас	75	75	100.0	42	42	100.0	55	55	100.0	40	40	100.0
	6 клас	91	66	72.5	48	32	66.7	60	60	100.0	40	40	100.0
	8 клас	42	28	66.7	33	21	63.6	40	38	95.0	40	32	80.0
	11 клас	35	24	68.6	27	19	70.4	27	24	88.9	30	29	96.7
Полуденок	3 клас	75	39	52.0	42	18	42.9	55	38	69.1	40	33	82.5
	6 клас	91	22	24.2	48	15	31.3	60	42	70.0	40	32	80.0
	8 клас	42	14	33.3	33	17	51.5	40	33	82.5	40	20	50.0
	11 клас	35	11	31.4	27	12	44.4	27	21	77.8	30	22	73.3
Вечеря	3 клас	75	75	100.0	42	42	100.0	55	55	100.0	40	40	100.0
	6 клас	91	91	100.0	48	48	100.0	60	30	50.0	40	40	100.0
	8 клас	42	42	100.0	33	33	100.0	40	40	100.0	40	40	100.0
	11 клас	35	35	100.0	27	26	96.3	27	27	100.0	30	30	100.0
Додатковий прийом їжі	3 клас	75	15	20.0	42	10	23.8	55	12	21.8	40	7	17.5
	6 клас	91	17	18.7	48	12	25.0	60	15	25.0	40	6	15.0
	8 клас	42	9	21.4	33	3	9.1	40	4	10.0	40	4	10.0
	11 клас	35	6	17.1	27	5	18.5	27	4	14.8	30	4	13.3
Перерва між прийомами їжі не більше 6 годин	3 клас	75	15	20.0	42	9	21.4	55	10	18.2	40	5	12.5
	6 клас	91	27	29.7	48	11	22.9	60	26	43.3	40	6	15.0
	8 клас	42	22	52.4	33	8	24.2	40	17	42.5	40	6	15.0
	11 клас	35	21	60.0	27	6	22,2	27	14	51.9	30	7	23.3

Цікаво, що найбільш часто порушення режиму харчування відзначалися у дітей з українських сіл, що швидше за все пов'язано не стільки з етнічними особливостями, скільки з соціально-економічними факторами і, зокрема, з організацією системи шкільного харчування.

Однією з причин ситуації, що склалася, таким чином, є неправильна організація системи харчування дітей. У зв'язку з вищевказаним значний інтерес представляє аналіз набору страв, застосовуваного в харчуванні дітей.

Наші дослідження показали, що значна кількість дітей використовують в харчуванні страви і продукти швидкого приготування, сухі сніданки (снеки, закусочні сухарики, чіпси), що не відповідає існуючим гігієнічним вимогам до дитячого харчування. З іншого боку, лише невелика кількість дітей отримували в складі добового раціону перші страви. У всіх групах спостереження діти вживали в їжу круп'яні гарніри, м'ясні, м'ясоовочеві і м'ясокруп'яні рубані кулінарні вироби.

В більшості випадків в раціоні харчування були присутні характерні для певних етнічних груп страви, що мають особливості в технології приготування та рецептурі. Так, в харчуванні дітей з болгарських сіл часто зустрічалися м'ясні страви, приготовлені на скарі - великій печі з металевою решіткою (кебапчета, зрази, фаршировані солодким перцем). Крім того, в харчуванні болгар часто використовувалися овочі в свіжому і маринованому вигляді, кисломолочні продукти, в т.ч. кисляк, бринза і її різновидність кашкавал. При цьому кисле молоко і кисломолочні сири широко використовувалися для приготування холодних закусок, супів і других страв. З перших блюд діти болгарської національності вказали курячий бульйон з яєчним жовтком, суп з овочів з макаронами, суп з кабачків, суп зі свинини з яблуками, чорбу (в т.ч. з рубаним м'ясом, з шлунком), суп з бараниною, суп-харчо, розсольник, супи-пюре з різних овочів і м'ясних продуктів і таратор (холодний суп з кислим молоком). Бринзу часто їли в гарячому вигляді. Для цього її змішували з вершковим маслом, і запікали в пергаменті. З других страв респонденти назвали гювеч - страву з м'яса, рису і овочів, плаку - страву з овочів, цибулі, часнику і приправ, тушковану з додаванням рослинної олії, яхнію - тушковане м'ясо з овочами і цибулею чи тільки овочі з цибулею, кебаб - шматочки м'яса, засмажені на рожні, кебапчета - короткі ковбаски з рубаного м'яса, засмажені на решітці над розжареним вугіллям, голубці, фаршировані помідори і кабачки, омлети. Часто використовувалися для харчування салати (з помідорів, огірків, баклажанів, стручкового солодкого перцю, стручкової зеленої квасолі, зеленого салату і інших овочів). Цікаво, що більшість дітей віддавали перевагу гострим стравам, що пов'язано з широким використанням різних спецій, гострих соусів. Застосування спецій в дитячому харчуванні, на думку ряду фахівців [85], є недоцільним.

У харчуванні гагаузів часто зустрічалися такі страви як "манджьо" (м'ясо з гострими приправами), "кірма" (сирний пиріг із витяжного тіста), значна кількість м'ясних страв (каверма, гезлеме, кердем). Одна з респонденток вказала в анкеті печеня з дрібної птиці (горобців). Значну роль в харчуванні гагаузів грала густа кукурудзяна каша - мамалига. Ліповани-старовіри використовували в харчуванні значну кількість круп'яних гарнірів, рибних страв, часто їли млинці та інші борошняні вироби. В раціонах всіх етнічних груп зустрічалися такі характерні для України страви, як борщ, вареники, голубці та їх різновиди.

В цілому, в системі живлення болгар, ліпован і гагаузів, що проживали в Бессарабії, стійко зберігалися звичаї приготування традиційних страв, правила прийому їжі, встановлені релігійними вимогами, специфічними обрядовими функціями їжі. Разом з тим, в умовах постійної взаємодії представники досліджуваних етнічних груп набували і нові харчові навички, пов'язані із запозиченнями або змінами у веденні господарства. На принципи харчування вплинули такі особливості етнічних груп, як заняття її представників, самосвідомість, підтримання родинних контактів, коло шлюбних зв'язків, віросповідання, пріоритет традиційності побуту.

При вивченні фактичного харчування дітей різної національності нами було встановлено, що в цілому раціони харчування школярів мають яскраво виражену вуглеводну спрямованість, середньодушовий набір продуктів забезпечує лише близько 80% потреби дітей в енергії. Внаслідок зниження споживання м'яса, риби, молочних продуктів, овочів і фруктів дитячий організм не забезпечується повноцінними білками (дефіцит до 25%), вітамінами А і С (дефіцит до 50%), вітамінами групи В (дефіцит до 20-30%).

Вітамінний статус кожного четвертого з обстежених дітей може бути оцінений як полігіповітаміноз (недостатність більш ніж по двом вітамінам). В цілому достатня вітамінна забезпеченість по всьому комплексу показників спостерігалася лише у 4,1% обстежених школярів. У багатьох випадках полівітамінна недостатність поєднувалась з дефіцитом життєво важливих мінеральних елементів. Так, було встановлено, що дефіцит заліза мають більш ніж 40% дітей.

При оцінці якісного складу добових раціонів дітей, які брали участь в дослідженні, було встановлено, що вони містили більш багатий набір продуктів, ніж стандартні раціони, рекомендовані для дітей, що навчаються в організованих колективах (табл. 5.2). Водночас асортимент харчових продуктів найчастіше обмежувався 25-30 найменуваннями, тобто харчування дітей, які взяли участь в дослідженні, було достатньо монотонним.

Таблиця 5.2. Якісний склад добових раціонів дітей шкільного віку різної національної приналежності (г/доба).

Продукти	Рекомендоване споживання	Етнічні групи
		Ліповани	Українці	Болгари	Гагаузи
1	2	3	4	5	6
Хліб пшеничний	250	185±12,3	300±11,1	250±14,2	200±12,5
Хліб житній	150	100±5,6	120±4,3	-	75±5,4
Мука пшенична	50	-	30±2,2	50±3,4	40±2,5
Крупи, бобові, макаронні вироби	80	140±12,3	180±9,2	110±10,2	160±11,4
Кондитерські вироби	40	26±2,2	68±3,6	15±1,2	11,3±0,3
Цукор	60	20±1,1	30±2,2	15±0,9	13,7±0,2
Картопля	400	210±8,2	250±7,5	280±8,6	186±5,7
Овочі	420	450±8,6	220±4,5	433±5,4	130±6,7
Продовження таблиці 5.2
1	2	3	4	5	6
Фрукти свіжі	150	110±7,2	50±2,5	60±5,2	50±3,3
Соки	100	-	-	50±3,5	-
Сухофрукти	15	12,0±0,6	-	-	-
Масло рослинне	20	25±1,1	15±0,9	12±1,2	10±0,8
Молоко, кисломолочні продукти	500	350±8,6	185±5,5	425±21,2	275±6,7
Масло сливочне	35	20±1,2	30±1,4	20±0,9	20±0,8
Сметана	25	50±1,2	30±1,4	25±1,1	30±1,0
Творіг	50	60±1,2	20±1,1	35±0,9	50±0,9
Сир твердий	20	25±2,2	-	10±0,8	20±0,9
М'ясо і м'ясопродукти	200	350±8,6	80±2,4	110±6,5	400±12,2
Сало	20	5,2±0,4	40,0±6,5	7,3±0,8	20,1±1,2
Риба і морепродукти	60	80±5,4	30±2,2	100±5,6	150±6,2
Яйця (шт.)	1	0,5±0,1	0,2±0,05	0,5±0,1	1,0±0,1

Споживання хліба і хлібобулочних виробів було досить високим, особливо серед дітей-українців. У їжу використовувався переважно білий хліб (до 70% від загальної кількості хлібобулочних виробів), рідше - житній хліб (до 150 г/добу) в окремих раціонах українців та росіян-ліпован. Відсутність житнього хліба в раціонах болгар може пояснюватися національними традиціями.

На вживання в їжу страв, приготованих з використанням пшеничного борошна, вказали більшість респондентів. Проте, за даними анкетування, не використовували в кулінарних цілях борошно ліповани, а в інших національних групах споживання борошна не перевищувало 50-60 г.

У всіх етнічних групах було невисоким споживання картоплі (близько 50-55% від рекомендованої кількості). З іншого боку, в раціонах більшості дітей низьким було і споживання овочів - (450±8,6) г/добу у росіян-ліпован, (220±4,5) г/добу - в групі українців, (433±5,4) г/добу - у болгар і всього лише (130±6,7) г/добу - у гагаузів, при рекомендованому споживанні 420 г/добу.

Вимагає пояснення низьке споживання фруктів в групах спостереження. Так, середньодобове споживання свіжих фруктів в групі ліпован лише незначно перевищувало 100 г/добу, а в групах українців, болгар і гагаузів не перевищувало 70 г/добу, при нормативному споживанні 150 г/добу. Слід зазначити, що в раціонах болгар зустрічалися вказівки на вживання свіжоприготовлених і консервованих фруктових соків, а росіяни-ліповани широко використовували в харчуванні сухофрукти, переважно чорнослив.

Вживання рослинної олії, джерела щ-6 поліненасичених жирних кислот (ПНЖК) згідно нормативам має становити 20 грамів на добу. Проте кількість споживаного рослинного масла, переважно нерафінованої соняшникової коливалася від (25±1,1) г/добу в групі россіян - ліпован, до (15±0,9 г/добу - у українців, (12±1,2) г / добу - болгар і (10±0,8) г/добу - гагаузів. Відомо, що основна щ -6 ПНЖК рослинних жирів - лінолева кислота (С18: 2 щ-6) - є незамінною. В організмі людини вона піддається пролонгації і десатурації (зменшенню кількості насичених зв'язків) з утворенням арахідонової кислоти (АК; С20: 4 щ-6). АК за участю ферментів циклоксигенази і 5-ліпоксигенази дає початок утворенню тромбоксану А2 (ТХ А2), простагландинів (PGI2, PGD2, PGE2, PGF2) і лейкотрієнів серії 4, які грають важливу біологічну роль регуляторів тромбоутворення і запалення. Іншою незамінною для організму людини ПНЖК є б-ліноленова кислота (С18: 3 щ-3). В організмі тварин і людини б-ліноленова кислота (С18: 3 щ-3) може перетворюватися в довголанцюгові щ-3 ПНЖК: ЕПК (С20: 5 щ-3 і ДГК (С22: 6 щ-3), велика роль яких в регуляції рівня Л, тромбоутворенні, вазодилатації, запалення добре відома []. Таким чином, відносний дефіцит даних нутрієнтів, спостережуваний в більшості досліджених раціонів харчування, може призводити до серйозних порушень з боку різних органів і систем, в тому числі до порушень обміну ліпідів, зниженню імунітету.

Одними з найбільш важливих в харчуванні людини груп харчових продуктів є молочні продукти. При рекомендованому споживанні молока і рідких кисломолочних продуктів 500 г/добу фактичне їх споживання було значно меншим: (350±8,6) г/добу в групі ліпован, всього лише (185±5,5) г/добу - в групі українців, близько (425±21, 2) г/добу - у болгар, нарешті тільки (275±6,7) г/добу - в групі гагаузів. З іншого боку, сметани діти, що брали участь в дослідженні, використовували в їжі дещо більше рекомендованого (25 г/добу) рівня - відповідно (50 ± 1,2) г/добу - росіяни-ліповани, (30±1,4) г/добу - українці, (25±1,1) г/добу - болгари і (30±1,0) г/добу - гагаузи. Близьким до нормативного (35 г/добу) було споживання вершкового масла. Так в раціонах ліпован в середньому було (20±1,2) г/добу вершкового масла, в українців - (30±1,4) г/добу, в раціонах болгар - (20±0,9) г/добу і гагаузів - (20±0, 8) г/добу відповідно. Недостатня кількість сиру було в раціонах болгар - (35± 0,9) г/добу і українців - (20±1,1) г/добу. Ці ж національні групи вживали в їжі недостатню кількість твердих сирів, які є цінним джерелом незамінних амінокислот.

Цікаво, що застосування м'яса і м'ясопродуктів в досліджуваних раціонах також відрізнялося від нормативних 200 г/добу. Так, у дітей ліпован раціони містили в середньому (350±8,6) г/добу м'ясопродуктів, в основному м'яса птиці і яловичини, українці споживали в середньому (80±2,4) г/добу м'яса, в основному свинини. В раціонах болгар м'ясних страв було небагато - (110±6,5) г/добу. Найбільшим споживання м'яса було у гагаузів - (400±12,2) г/добу, причому значну частину з цієї кількості становила баранина, що загалом було не характерно для інших етнічних груп.

Істотну роль в харчуванні українців грало сало (40,0±6,5 г / добу) використовуване як в якості кулінарного жиру, так і як самостійне блюдо. Даний продукт зустрічався в раціонах всіх національностей, але в значно менших кількостях: в середньому (5,2±0,4) г/добу - у ліпован, (7,3±0,8) г/добу - у болгар і (20,1±1,2) г/добу - у гагаузів. Найбільшу кількість риби, переважно річкової, в харчуванні використовували росіяни-ліповани, болгари і гагаузи.

Серед дітей українців віком старше 13 років було найбільшим споживання цукру і кондитерських виробів. За даними анкетування 65% респондентів росіян-старовірів регулярно вживають десертні вина (кагор) в кількості 25-30 мл на добу. Вказали на вживання сухого вина в кількості 100-150 мл поряд з іншими продуктами харчування та окремі юнаки з болгарського села. Прийнятність споживання алкогольних напоїв в такому віці є сумнівною, тому при корекції раціонів харчування доцільно замінити виноградне вино фруктовими або ягідними соками та іншими безалкогольними напоями.

Як видно з представленої вище таблиці 5.2, в цілому добові набори продуктів були близькими до нормативних. Втім, у всіх без винятку групах спостереження спостерігався відносний дефіцит молока і молочних продуктів, споживання якого не перевищувало 65% від замовленої кількості. Ще однією особливістю є відносно високий вміст круп і макаронних виробів в раціоні.

При оцінці якісного складу раціонів було встановлено, що між групами порівняння були відсутні достовірні відмінності (табл. 5.3) з енергетичної цінності та вмісту основних нутрієнтів, втім серед українців спостерігалося істотне зрушення співвідношення білків, жирів і вуглеводів в

сторону жирів, причому квота вмісту білка тваринного походження і кальцію була найменшою з усіх груп спостереження.

Так, в групі ліпован-старовірів співвідношення між білками, жирами і вуглеводами склало 1: 1,04: 4,04 при квоті тваринного білка 57,8% від загального споживання білку, рослинного жиру - 22,0% від загального споживання жирів і вмісті в раціоні 14,4% моно - і дисахаридів, переважно за рахунок фруктів.

В групі гагаузів співвідношення між основними нутрієнтами склало 1: 1,11: 3,66 - відповідно, причому вміст тваринного білка був дещо меншим фізіологічної потреби - 49,1%. Водночас, вміст моно- і дисахаридів у раціоні був невисоким - 19,6%, що пояснюється значною часткою продуктів тваринного походження в складі добового раціону. Раціони дівчат-болгарок містили дещо меншу кількість жирів, ніж раціони, притаманні іншим національностям. Так, співвідношення між білками, жирами і вуглеводами складало 1: 0,94: 4,26, причому вміст тваринного білку був нижче замовних рівнів (33,4% замість 55,0%). Водночас вміст рослинних жирів був близьким до фізіологічного оптимуму (30,9%).

Співвідношення між основними нутрієнтами в харчуванні українських дітей було суттєво зрушено убік жирів (1: 1,39: 3,77), в той же час споживання тваринного білка було нижче фізіологічно обґрунтованих норм (48,3%). Цікаво, що в групі підлітків-українців було найвищим споживання харчових волокон (29,5 г/добу), переважно за рахунок споживання гарбуза та інших джерел пектину.

Це може знижувати абсорбцію харчових жирів, які надходять з раціоном харчування. При дослідженні споживання основних макроелементів встановлено, що співвідношення між кальцієм і магнієм здебільшого також не відповідало нормі.

Так, в раціонах дітей-ліпован це співвідношення склало 1: 1,4, в раціонах гагаузів - 1: 1,37, українців - 1: 1,78 і болгар відповідно 1: 2,37.

Таким чином, нами встановлено наявність відмінностей як в кількісному так і якісному складі добових раціонів дітей різної національної приналежності (росіяни-старовіри, гагаузи, болгари, українці), причому для всіх без винятку раціонів є властивим низький вміст кальцію, який може пояснюватися недостатнім споживанням молочних продуктів.

Найбільш повноцінними за характером харчування були раціони гагаузів і росіян-старовірів, що може пояснюватися великою різноманітністю доступних харчових продуктів. Досліджені раціони вимагають корекції шляхом збільшення кількості молочних продуктів, виключення вживання алкогольних напоїв та їх заміну фруктовими соками.

В цілому раціони харчування школярів мали яскраво виражену вуглеводну спрямованість, середньодушовий набір продуктів забезпечував лише близько 80% потреби дітей в енергії.

Внаслідок зниження споживання м'яса, риби, молочних продуктів, овочів і фруктів дитячий організм не забезпечується повноцінними білками (дефіцит до 25%), вітамінами А і С (дефіцит до 50%), вітамінами групи В (дефіцит до 20-30%).

Вітамінний статус кожного четвертого з обстежених дітей може бути оцінений як полігіповітаміноз (недостатність більш ніж по двом вітамінам). В цілому достатня вітамінна забезпеченість по всьому комплексу показників спостерігалася лише у 4,1% обстежених школярів. У багатьох випадках полівітамінна недостатність поєднується з дефіцитом життєво важливих мінеральних елементів. Так, було встановлено, що дефіцит заліза мають більш, ніж 40% дітей

Середньодобове споживання свіжих фруктів не перевищувало 100 г/добу при нормативному споживанні 150 г/добу. Кількість споживаного рослинного масла, переважно нерафінованої соняшникової коливалося від (25,0±1,1) г/добу до (15,0±0,9) г/добу.

При рекомендованому споживанні молока і рідких кисломолочних продуктів 500 г/добу фактичне їх споживання було значно меншим: в середньому (350±8,6) г/добу. Кількість м'яса і м'ясопродуктів в досліджуваних раціонах були на 25-33% нижче нормативних. В досліджених раціонах спостерігалося істотне зрушення співвідношення білків, жирів і вуглеводів в сторону жирів (1: 1,6: 3,5). При дослідженні споживання основних макроелементів встановлено, що співвідношення між кальцієм і магнієм здебільшого також не відповідало нормі (від 1: 1,4 до 1: 2,37).

Як показали результати наших досліджень, загальне споживання жирів в проаналізованих раціонах відповідало нормативному у всіх етнічних групах, однак у 12% дітей раціони містили надлишкові кількості жирів. Разом з тим, розбіжності у вмісті ПНЖК були вельми вираженими - коливання становили 45-70% (табл. 5.4).

Як видно з наведеної нижче таблиці, найбільшою квота жирів була в раціонах дітей, що харчуються згідно української національної кулінарної традиції, водночас для них характерно більш низьке значення співвідношення щ-6 і щ-3 ПНЖК. Враховуючи значну гетерогенність досліджених раціонів за вмістом жирів і мононенасичених жирних кислот, слід вважати більш інформативною оцінку вмісту ПНЖК, а саме щ-3 і щ-6 жирних кислот. Для дітей, які харчувалися за українською національною кулінарною традицією був характерним високий вміст щ-3 жирних кислот (1,13±0,09) г/добу проти (0,32±0,07) і (0,61±0,06) г /добу в раціонах молдавської та гагаузької національної кулінарної традиції відповідно), основним джерелом яких є рослинна олія, тоді як у болгар і гагаузів в раціоні містилося більше щ-6 жирних кислот (джерелом є риба, горіхи) - до (30,14±1,92) г/добу у гагаузів, і до (26,11±2,06) г/добу - у молдаван.

Таблиця 5.4 Характеристика ліпідного профілю травлення дітей шкільного віку

Показники	Українська національна кулінарна традиція	Молдавська національна кулінарна традиція	Гагаузька національна кулінарна традиція
Загальна кількість жирів, г/добу	109 ± 12,07	83±9,27	86±11,86
Кількість насичених жирних кислот, г/добу	44,13±3,88	19,90±5,26	20,03±3,64
Кількість мононенасичених жирних кислот, г/добу	30,41±2,71	29,2±2,93	27,7±2,05
Кількість щ-3 ПНЖК, г/добу	1,13±0,09*	0,32±0,07*	0,61±0,06*
Кількість щ-6 ПНЖК, г/добу	19,20±1,27*	26,11±2,06*	30,14±1,92*
Співвідношення щ-6/щ-3	16,99:1*	81,59:1*	49,40:1*

Примітка. *- відмінності між групами вірогідня (p<0,05)

Відповідно до сучасних уявлень найбільшу біологічну цінність серед щ-3 жирних кислот має докозагексаєнова, але навіть за умов невеликого обсягу цього нутрієнта, що надходить з раціоном харчування, можливий її синтез з інших ПНЖК.

Поглиблений аналіз вмісту деяких ПНЖК в середньому раціоні дітей старшого віку різних етно-культурних груп з урахуванням національних особливостей харчування показав, що за винятком б-ліноленової (18: 3) кислоти всі інші ессенціальні жирні кислоти в більш високих кількостях містяться в раціонах молдаван і гагаузів. При цьому вміст щ-6 жирних кислот (арахідонової і г-ліноленової) в раціонах дітей, що харчуються згідно української національної кулінарної традиції, становить 66-75% від споживання цих нутрієнтів в інших етнічних групах (табл. 5.5).

Таблиця 5.5. Зміст ессенціальних ПНЖК в раціонах дітей шкільного віку різної національної приналежності

Типи ПНЖК	Назва	Українська національна кулінарна традиція	Молдавська національна кулінарна традиція	Гагаузька національна кулінарна традиція
щ-3	18:3, б-ліноленова	0,31±0,04	0,19±0,01*	0,28±0,03
	20:5, ейкозопентаєнова,	0,01±0,003	0,01±0,002	0,01±0,002
	22:6, докозагексаєнова,	0,19±0,02*	0,67±0,06	0,52±0,02
щ-6	20:4, арахідонова	2,12±0,17*	3,54±0,31	3,79±0,22
	18:3, г-ліноленова	0,83±0,05*	1,11±0,04	1,06±0,09

Примітка. *- відмінності вірогідні (p<0,05)

Слід зазначити, що відповідно до сучасних уявлень, оптимальне співвідношення щ-6/щ-3 повинні рівняти (1: 1) - (10: 1), проте в останні роки раціон харчування в індустріальних країнах змінився таким чином, що відношення щ- 6/щ-3 досягає 25: 1 і навіть більше, оскільки серед харчових продуктів переважають вироби, що містять тваринні жири.

Серед обстежених дітей у 35,5% випадків мали місце явища відхилення від норми. У ряду дітей мало місце надлишкове жировідкладення при слабкому розвитку мускулатури, що проявлялося високими значеннями ЖМТ: від (12,5±0,4) кг до (21,4±0,6) кг у порівнянні з (10,6±0,3) кг у контрольній групі. В цілому при оцінці структури дисгармонійності фізичного розвитку найбільш інформативним виявився каліперометричний метод, який дозволив виявити дітей з дефіцитним і надлишковим жировідкладенням. Так, він дозволив віддиференціювати відхилення в масі тіла, пов'язані з порушеннями харчування та метаболічними розладами, від випадків, коли відхилення в масі були обумовлені хорошим розвитком мускулатури.

При вивченні особливостей впливу етнічного компонента харчування на фізичний розвиток хлопчиків різних національностей нами отримані дані, які значною мірою відрізнялися від результатів, описаних вище відносно дівчаток різної етнічної приналежності. Таким чином, є підстави говорити про статеву специфічність порушень фізичного розвитку, що проявилися зокрема в більшій частоті дисгармонійного фізичного розвитку (до 65% в окремих групах порівняння). З іншого боку, саме серед хлопчиків були виявлені найбільш виражені порушення ритму харчування, якісного складу раціонів, в тому числі, вживання алкогольних напоїв підлітками (сухе вино у болгар, кагор - у старовірів-ліпован).

Незважаючи на наявність певних етнічних особливостей в харчуванні дітей і підлітків різної національності провідним фактором у збереженні нормальної динаміки фізичного розвитку були індивідуальні відхилення від нормативного режиму харчування та порушення структури раціонів харчування. Звертає на себе увагу більш часте виявлення ознак дисгармонійності фізичного розвитку серед дитячого населення районів, обраних для поглибленого дослідження, які тісно корелювало з дефіцитом білка (r = 0,58 p <0,05) і кальцію (r = 0,63 p <0 , 05).

При аналізі окремих антропометричних показників встановлено, що до 13 років дівчатка випереджали за темпами фізичного зростання хлопчиків у всіх населених пунктах за темпами розвитку (табл. 5.6).

При аналізі частоти дисгармонійного фізичного розвитку, ознак акселерації і децелерації виявлені істотні відмінності між контрольним, екологічно благополучним районом, і районами, обраними для поглибленого дослідження. При цьому наявність додаткових екологічних факторів ризику збільшувала частоту виявлення дисгармонійного розвитку і відхилень від темпів фізичного розвитку в 2-3,5 рази (p<0,05) (рис. 5.1)

Таблиця 5.6. Характеристика фізичного розвитку обстежених дітей

Вік, років	Стать	Центільні інтервали
		<5	5-10	10-35	35-75	75-85	85-90	90-95	>95
9	Чол.	-	1,3	23,3	32,3	11,3	12,3	9	-
	Жін.	-	1,2	23,5	32,1	11,1	12,3	9	-
10	Чол.	-	1,6	10,1	14	3,1	6,2	3,1	-
	Жін.	-	2,3	10,9	23,3	4,7	1,6	3,9	-
11	Чол.	-	1,7	4,2	26,1	3,4	5,9	4,2	-
	Жін.	-	0,8	4,2	17,6	7,6	2,5	5,9	-
12	Чол.	-	1,2	7,4	26,4	8	2,5	3,7	-
	Жін.	-	1,2	8	22,1	6,1	1,8	2,5	-
13	Чол.	-	2,6	10,3	21,9	3,2	1,3	3,2	-
	Жін.	-	0,6	5,2	28,4	7,1	3,9	5,2	-
14	Чол.	-	1,9	10,6	31,7	4,8	0	1,9	-
	Жін.	-	1,9	6,7	19,2	5,8	1	3,8	-
15	Чол.	-	1,8	8,8	23	5,3	4,4	2,7	-
	Жін.	-	0	8	29,2	6,2	1,8	1,8	-
16	Чол.	-	0	10,3	32,1	1,3	1,3	5,1	-
	Жін.	-	1,3	3,8	26,9	2,6	0	1,3	-

На підставі проведених досліджень нами розроблені регіональні стандарти фізичного розвитку дітей шкільного віку, побудовані шкали регресії, які враховують соціально-економічні, еколого-гігієнічні та соціо-культуральні особливості районів Одеської області [85].

З іншого боку, отримані результати не підтвердили існування виражених відмінностей за показниками росту, ваги і окружності грудної клітини у дітей старшого шкільного віку різної національності. Це не цілком узгоджується з раніше опублікованими відомостями про конституціональні особливості даної групи дітей різної національності, і може пояснюватися генетичною неоднорідністю досліджуваних етнічних груп.

Рис. 5.1. Характеристики фізичного розвитку дітей, які проживають в різних за ступенем еколого-гігієнічної безпеки районах.

Спільним для всіх вікових та етнічних груп обстежених дітей було відставання темпів їх фізичного розвитку від описаних для міського населення. На наш погляд, дана обставина пов'язана з особливостями харчування сільських дітей.

При вивченні аліментарного статусу виражених відмінностей між різними етнічними групами виявлено не було. Виняток склали дівчатка українки у віці 9-10 років: у них відзначався дефіцитний аліментарний статус. Втім, до 12 років ці відмінності були нівельовані.

В цілому у дівчаток показники ІМТ були дещо нижче ніж у хлопчиків, причому у віці 9-10 років вони становили від 14 до 17,5 кг/м², тоді як у дівчаток старшого віку величина ІМТ коливалася в діапазоні 18-21,5 кг/м². У деяких дітей відзначалася надлишкова маса тіла, причому серед хлопчиків число їх було більше, що може бути поясненням статевих відмінностей у значеннях індексу маси тіла (рис. 5.2).

Рис. 5.2 Індекс маси тіла у дітей різних національностей

Водночас у значної частини обстежених дітей були ознаки аліментарного дефіциту.

Як видно з наведеної нижче таблиці 5.7, більшість обстежених дітей мали ті чи інші відхилення від оптимального аліментарного статусу. Слід зазначити, що серед дівчаток число осіб з оптимальними значеннями показників аліментарного статусу було дещо вищим, ніж серед хлопчиків, у яких в 35,5% випадків мали місце явища відхилення від норми. Так, у ряду дітей мало місце надлишкове жировідкладення при слабкому розвитку мускулатури, що проявлялося високими значеннями ЖМТ: від (12,5±0,4) кг до (21,4±0,6) кг.

Страница:

диссертация "Гігієнічна оцінка впливу екологічних факторів довкілля на здоров'я дітей сільської місцевості Півдня України" скачать

Подобные документы

Гігієнічні особливості впливу внутрішньошкільних факторів на якість життя та здоров’я молодших школярів
Характеристика стану здоров’я школярів та його динаміка протягом навчання в початковій школі. Вплив факторів внутрішньошкільного середовища на стан здоров’я учнів. Розробка комплексу профілактичних заходів з оптимізації дії керованих факторів ризику.

автореферат [70,0 K], добавлен 09.03.2009
Розробка комплексних програм реабілітації дітей
Відносні й прямі показання та наслідки кесарева розтину. Дослідження впливу факторів на відновлення здоров’я та фізичний розвиток дітей, народжених шляхом кесарева розтину. Розробка комплексу заходів по впровадженню програми реабілітації таких дітей.

дипломная работа [266,5 K], добавлен 14.12.2010
Гігієнічна оцінка харчування та стану здоров’я старшокласників, які розпочали навчання з шести- та семирічного віку
Ознайомлення з результатами гігієнічної оцінки особливостей харчування та стану здоров’я школярів старших класів загальноосвітніх навчальних закладів. Вивчення режиму харчування та режиму дня, а також рівня споживання основних видів харчових продуктів.

статья [26,4 K], добавлен 07.02.2018
Загальні основи соціальної медицини
Мета соціальної медицини та організації охорони здоров'я. Дослідження місця соціальної медицини в системі соціального управління. Вивчення стану здоров'я населення та процесів його відтворення. Аналіз схеми впливу на здоров'я населення факторів ризику.

реферат [29,1 K], добавлен 19.11.2014
Гігієнічна оцінка ефектвності оздоровлення дітей і підлітків на морському узбережжі
Гігієнічна характеристика окремих районів морського узбережжя Одеської затоки, які використовуються з рекреаційною та лікувально-оздоровчою метою. Оцінка стану здоров'я дітей на початку та наприкінці оздоровлення в умовах морського кліматичного курорту.

автореферат [93,0 K], добавлен 09.03.2009
Оцінка впливу психоемоційного стану на серцево-судинну систему сучасних школярів
Психоемоційні і функціональні порушення серцево-судинної системи у школярів, робота вчителя для їх профілактики. Вплив інноваційних освітніх технологій на здоров'я дітей. Використання фізичної культури і збалансованого харчування для запобігання хворобам.

научная работа [123,9 K], добавлен 10.09.2012
Довголіття та внутрішня екологія людини
Екологія та здоров'я, соціальні умови здоров'я. Зміни функціональної діяльності деяких систем організму в процесі старіння. Загальні відомості про довголіття, основні критерії віку. Характер впливу чинників навколишнього середовища на здоров'я людини.

реферат [31,5 K], добавлен 28.02.2010
Клініко-патогенетичні аспекти йододефіцитних захворювань у дітей шкільного віку в умовах легкої йодної ендемії
Дослідження впливу легкого йодного дефіциту на виникнення порушень фізичного, статевого, інтелектуального розвитку, психоемоційного стану та когнітивних функцій дітей з урахуванням вікових та статевих особливостей. Лікувально-профілактичні заходи.

автореферат [57,8 K], добавлен 19.03.2009
Порядок проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів дитини віком до 3 років
Мета проведення медичних оглядів дітей віком до 3 років. Оцінка стану здоров’я дитини, її фізичного та психомоторного розвитку. Виявлення захворювань та патологічних станів, проведення вакцинації. Облаштування кабінету, де проводиться огляд дітей.

презентация [19,8 K], добавлен 08.02.2011
Вплив тютютнопаління на здоров'я людини
Вивчення антиоксидантної системи організму та впливу на її стан різних факторів. Вивчення тютюнопаління як одної з проблем цивілізованого суспільства. Лабораторне дослідження стану антиоксидантної системи щурів, які підлягали дії тютюнового диму.

дипломная работа [379,3 K], добавлен 21.03.2015

Другие документы, подобные "Гігієнічна оцінка впливу екологічних факторів довкілля на здоров'я дітей сільської місцевості Півдня України"

весь список подобных работ

скачать работу можно здесь

сколько стоит заказать работу?

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.