Главная
Коллекция "Otherreferats"
Медицина
Оптимізація прогнозування кардіометаболічного ризику у жінок з гіпертонічною хворобою в поєднанні з ожирінням в перименопаузі
Оптимізація прогнозування кардіометаболічного ризику у жінок з гіпертонічною хворобою в поєднанні з ожирінням в перименопаузі
Дослідження сучасних уявлень про взаємний перебіг гіпертонічної хвороби та ожиріння. Аналіз рівнів васкулоендотеліального фактору у жінок з гіпертонічною хворобою та ожирінням та їх залежність від метаболічного профілю та ремоделювання міокарду.
| Рубрика | Медицина |
| Вид | диссертация |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 26.06.2018 |
| Размер файла | 1,8 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
ПЛР для дослідження поліморфізму -634 C>G (rs 2010963) гена VEGF-A проводили у відповідності до інструкції до комплектів для ампліфікації "SNP-ЭКСПРЕСС" з електрофоретичною схемою детекції результату наступним чином:
1. Готували та номерували пробірки у кількості, що дорівнювала кількості відібраних зразків плюс 1, помноженій на 2: по 2 пробірки (алель 1 та алель 2) для кожного зразка, що підлягав аналізу, та негативного контролю.
2. Реагенти з комплекту для ампліфікації розморожували та ретельно перемішували перегортанням (бульбашкою повітря - розріджувач і на вортексі - реакційну суміш).
3. З компонентів комплекту готували 2 робочі суміші реагентів для ампліфікації (алель 1 та алель 2) з розрахунку на 1 зразок
- 17,5 мкл розріджувача
- 2,5 мкл реакційної суміші
- 0,2 мкл Taq-полімерази.
4. Додавали по 20 мкл відповідної ампліфікаційної суміші у підготовані для аналізу пробірки.
5. Додавали по 25 мкл (по 1 краплі) мінерального масла у підготовані для аналізу пробірки.
6. Вносили по 5 мкл підготованої за допомогою реагента «ДНК-сорб-В» геномної ДНК, як зазначено вище, зразка в пробірки з ампліфікаційними сумішами алель 1 та алель 2 під шар масла. У пробірку для негативного контролю вносили по 5 мкл розріджувача.
7. Пробірки центрифугували 3-5 сек при 1500-3000 об/хв. при кімнатній температурі на мікроцентрифузі-вортексі.
8. Переносили пробірки до ампліфікатора «Thermal Cycler 2720» фірми «Терцик» («ДНК-технологія») та проводили ампліфікацію за наступною програмою із зазначенням об'єму реакційної суміші 40 мкл:
|
Т, Со |
Час |
Кількісь циклів |
|
|
94 о |
пауза |
||
|
93 о |
1 хв |
1 |
|
|
93 о |
10 сек |
35 |
|
|
64 о |
10 сек |
||
|
72 о |
20 сек |
||
|
72 о |
1 хв |
1 |
|
|
10 о |
Зберігання |
Детекцію продуктів ампліфікації проводили методом горизонтального електрофорезу за наступною схемою.
1. Заливали в апарат для електрофорезу ТАЕ буфер, приготований на дистильованій воді шляхом розрідження 50хТАЕ в 50 разів (рН=8,3).
2. Готували 2,5 % агарозу з розрахунку на 1 гель: до 1,25 г агарози додавали 1 мл 50-кратного ТАЕ буфера та 50 мл дистильованої води. Приготовану суміш розплавлювали в СВЧ-пічі на невеликій потужності. Додавали до 50 мл розплавленої агарози 10 мкл 1%-го розчину бромистого етидію та перемішували.
3. Виливали розплавлену агарозу в планшет для заливки гелю, встановивши на планшеті гребінки для утворення карманів для нанесення зразків. Після застигання гелю переносили планшет з гелем у камеру для проведення електрофорезу фірми «Helicon».
4. Наносили в кармани гелю по 10 мкл ампліфіката у послідовності, що відповідає нумерації зразків.
5. Підключали електрофоретичну камеру до джерела живлення Pharmacia Biotech та проводили електрофоретичне розділення продуктів ампліфікації у напрямку від катода (-) до аноду (+) упродовж 1 години хвилин.
Візуалізацію результатів електрофорезу проводили з використанням ультрафіолетового випромінювача («ЕСХ-15.М») з довжиною хвилі 312 нм, відеосистеми «GEL ІMAGER 2» (НПФ «Біоклон») та програмного забезпечення «GEL EXPLORER».
Співставляли результати електрофореграм аналізованих зразків у реакційних сумішах алель 1 та алель 2 з негативним контролем та
- за наявності відповідної смуги на електрофореграмі у реакційній суміші алель 1 та її відсутності у реакційній суміші алель 2 констатували, що зразок належить до групи «гомозигота за алелем 1» - СС;
- за наявності відповідної смуги на електрофореграмі як у реакційній суміші алель 1, так і у реакційній суміші алель 2 вважали, що зразок належить до групи «гетерозигота» - СТ;
- за відсутності відповідної смуги на електрофореграмі у реакційній суміші алель 1 та її наявності у реакційній суміші алель 2 вважали, що зразок належить до групи «гомозигота за алелем 2» - ТТ.
Правильність розподілу частот генотипів визначали за відповідністю рівновазі Харді-Вайнберга (pi2 +2 pipj + pj2 = 1)
При вивченні впливу фактора VEGF на показники ліпідного обміну, ремоделювання міокарду та антропометричні характеристики, а також впливу паління, гіперглікемії, дисліпідемії, ступеня ожиріння та ступеня АГ на УЗ-параметри серця було використано непараметричний тест Краскела-Уолліса. Для побудови моделі прогнозу ймовірності серцево-судинного ризику застосовувалася бінарна логістична регресія. Критичний рівень значимості для всіх перевірених статистичних гіпотез приймався рівним 0,05, що є загальноприйнятим в медико-біологічних дослідженнях.
ВСР визначалася методом спектрального аналізу за допомогою електрокардіографа «Кардіолаб» ХАІ-МЕДИКА (Україна). Суть даного методу полягала в проведенні моніторного запису довжин RR-інтервалів ЕКГ у першому стандартному відведенні протягом 7 хвилин з частотою дискретизації сигналу 1000 Гц з використанням ковзного буфера тривалістю в 1 хвилину. На кожному етапі отримані в буфері дані піддавались спектральному розкладанню з допомогою перетворення Фур'є в трьох діапазонах частот: повільному (0,0033-0,05 Гц), середньому (0,05-0,15 Гц) і швидкому (0,15 Гц- 0,40 Гц). За загальної потужності спектра ВСР (ТР ВСР), потужностям спектрів ВСР в діапазонах повільних, середніх і швидких (VLF, LF, HF) частот будувалися графіки їх змін за 5-хвилинний період зміщення буфера. Отримувані графіки піддавались спектральному аналізу з визначенням спектрів і загальних потужностей спектрів для ТР ВСР, VLF, LF, HF. Найбільший інтерес для оцінки ВСР представляло визначення таких показників: SDNN (мс2) - середнє квадратичне відхилення RR інтервалів, що є інтегральним показником, що характеризує ВСР в цілому і залежить від впливу симпатичного і парасимпатичного відділів ВНС. Величина SDNN залежить від тривалості аналізованого сегмента (зростає при збільшенні довжини сегмента). SDANN (мс2) - стандартне відхилення середніх інтервалів NN за 5-хвилинні проміжки часу, характеризує тонус симпатичного відділу ВНС. SDNNi (мс2) - середнє значення стандартних відхилень інтервалів NN за 5-хвилинні проміжки часу, обчислені за 24 години; RMSSD - показник активності парасимпатичної ланки вегетативної регуляції, що відображає активність автономної регуляції. Чим вище значення RMSSD, тим активніше ланка парасимпатичної регуляції. NN 5O- кількість пар послідовних інтервалів NN, що розрізняються більш, ніж на 50 мілісекунд, отримане за весь період запису. pNN 5O - відсоток NN50 від загальної кількості послідовних пар інтервалів, що розрізняються більш, ніж на 50 мілісекунд, отримане за весь період запису. Даний показник характеризує ступінь переважання парасимпатичної ланки регуляції над симпатичним (відносне значення). Визначалися спектральні щільності потужності (мс2) за діапазонами дуже низьких (VLF), низьких (LF) і високих частот (HF), загальна потужність спектра (TP), розраховувався індекс вагосімпатіческіх взаємодії (ІВСВ = LF/HF), який характеризує баланс симпатичних і парасимпатичних впливів; для оцінки відносної активності блукаючого нерва і судинного центру, обчислювалися показники відносної вагусної активності - HF/(VLF + LF) і показник відносної судинно-рухової активності - LF/(VLF + HF). Найбільш значущими в нашому дослідженні є показники SDNN - загальна оцінка ВСР, відносини середніх значень низькочастотного і високочастотного компонента ВСР (LF/HF).
Ехокардіографічне і допплерографическое дослідження проводилося на апараті «Vivid 3», зав. № 6009, 2004 р.. Зображення серця було отримано в відповідних перетинах і стандартних позиціях передавача. Товщина міжшлуночкової перетинки (ТМЖП) і товщина задньої стінки лівого шлуночка (ТЗСЛЖ), кінцевий систолічний (КСР) і кінцевий діастолічний розміри (КДР) лівого шлуночка, показники систолічної функції і розмір лівого передсердя були оцінені в парастернальной позиції за допомогою двомірного зображення в М-режимі отриманої ехокардіограми. Нормальним показником ТМЖП в діастолу вважалося <12 мм, граничної ТЗСЛЖ в діастолі вважалося 13 мм, нормальним показником розміру лівого передсердя було <37 мм.
Ультрасонографию правої сонної артерії проводили двомірним скануванням судини в В-режимі за допомогою комплексу медичного діагностичного ультразвукового «Vivid 3», зав. № 6009, 2004 р., оснащеного 7,5 МГц ультразвуковим датчиком для лінійного сканування. Датчик встановлювали в типовій області проходження досліджуваних судин. Положення пацієнта при дослідженні сонної артерії було горизонтальним з піднятою грудною кліткою (за допомогою подушки), з закинутою і повернутою в протилежну сторону від дослідника головою. Для уточнення топографії судин проводили сканування в площині, перпендикулярній анатомічному ходу судини. При поперечному скануванні визначали товщину і щільність стінок. ТКІМ вимірювали за методикою P. Pignoli, як відстань між характерною ехо-зоною, утвореної поверхнями просвіт-інтими і медіа-адвентиції, в поперечному перерізі вручну за допомогою електронного штангенциркуля.
Статистичну обробку результатів проводили з використанням комп'ютерної програми SPSS 19 для Windows. Кількісні змінні описували наступними параметрами: медіаною (М), 25-им і 75-х процентилями (M [Q1; Q2]), якісні ознаки - у вигляді частоти подій (% від нормального числа спостережень). Для визначення відмінностей між незалежними вибірками використовували U-критерій Манна-Уітні. Частоту ознак в групах порівнювали за допомогою критерію ч2. Для оцінки зв'язків між показниками проведено кореляційний аналіз з використанням критерію Спірмена і шкали Чеддока. Перевірка на нормальність розподілення проводилася за критерієм згоди Колмогорова - Смирнова.
При вивченні впливу фактора VEGF на показники ліпідного обміну, ремоделювання міокарду та антропометричні характеристики, а також впливу паління, гіперглікемії, дисліпідемії, ступеня ожиріння та ступеня АГ на УЗ-параметри серця було використано непараметричний тест Краскела-Уолліса. Для побудови моделі прогнозу ймовірності серцево-судинного ризику застосовувалася бінарна логістична регресія. Критичний рівень значимості для всіх перевірених статистичних гіпотез приймався рівним 0,05, що є загальноприйнятим в медико-біологічних дослідженнях.
РОЗДІЛ 3. СТАН МЕТАБОЛІЧНОГО ПРОФІЛЮ ТА СУДИННОГО ЕНДОТЕЛІЮ У ХВОРИХ НА ГІПЕРТОНІЧНУ ХВОРОБУ ТА ОЖИРІННЯ В ПЕРИМЕНОПАУЗІ
3.1 Метаболічні показники хворих на гіпертонічну хворобу та ожиріння в перименопаузі
Роль стану жіночої репродуктивної системи, тобто певний гормональний фон, впливає на основні види обмінних процесів, які, при певних обставинах, провокуюють метаболічні зрушення, які можуть лежати в основі формування метаболічного синдрому або посилювати наявні порушення. Неоднозначність змін в різні вікові періоди обумовлена коливанням гормонального фону протягом життя жінки. Гормональна перебудова, яка відбувається в період перименопаузи (в першу чергу, значний дефіцит естрогенів), сприяє наростанню маси жирової тканини і її перерозподілу по абдомінально-вісцеральному типу, що створює передумови для прогресування інсулінорезистентності і порушень ліпідного метаболізму.
Поступове зниження рівня естрогенів в перименопаузі призводить до порушення ліпідного обміну і формування інсулінорезистентності, що і обумовлює схильність до збільшення маси тіла в даний віковий період. У жировій тканині відбувається активний синтез жіночих статевих гормонів: естрону з андростендіону та естрадіолу з тестостерону. При надлишку жирової тканини цей координований процес може порушуватися, а в період закінчення менструальної функції посилюватися. Важливо, що ожиріння характеризується значним переважанням кількості жирової тканини над м'язовою та найбільш часто зустрічається у жінок в перименопаузальний та постменопаузальний періоди. Переважання м'язової тканини над жировою побічно підтверджує наявність гіперандрогенії у жінок в період менопаузи і природно не залежать від ІМТ, тобто може зустрічатися як у жінок з нормальною масою тіла, так і з ожирінням. При цьому вісцеральне ожиріння також безпосередньо пов'язане зі станом інсулінорезистентності. Вісцеральна жирова тканина безпосередньо впливає на печінку і є метаболічно більш активною, ніж підшкірна жирова клітковина. Збільшення кількості вісцерального жиру з віком пов'язане як з фізіологічними змінами в організмі жінки, так і зі змінами способу життя. Таким чином, метаболізм ліпопротеїдів, який відбувається в печінці, змінюється.
При вивченні даних рівню загального ХС, ТГ, ЛПВЩ, ЛПНЩ, ЛПДНЩ, глюкози в групах були отримані наступні показники (табл.3.1.).
Таблиця 3.1 Метаболічна характеристика жінок з пременопаузою та менопаузою
|
Показник |
Група 1 (N=45)(пременопауза) |
Група 2 (N=50)(менопауза) |
Контрольна група (N=20) |
|
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
|
ЗХС ммоль/л |
5,86[3,05;7,43] |
5,98[4,3;6,6]1-2 |
4,7[2,85;4,6] |
|
|
ТГ ммоль/л |
1,3[0,54;2,9] |
1,6[0,85;1,6]1-2 |
1,2[0,85;1,6] |
|
|
ЛПВЩ ммоль/л |
1,56[0,86;2,05] 1-3 |
1,28[0,85;1,6]1-2 |
1,47[0,95;1,8] |
|
|
ЛПНЩ ммоль/л |
2,1[1,2;3,17]1-3 |
2,5[1,34;6,25]1-2 |
2,1[1,2;2,6] |
|
|
ЛПДНЩ ммоль/л |
1,2[0,76;1,6] |
1,45[0,24;1,54]1-2 |
1,1[0,85;1,6] |
Примітки:
1. 1-2 - різниця показників 1 групи в порівнянні з 2 групою достовірна (р <0,05);
2. 1-3 - різниця показників 1 групи в порівнянні з 3 групою достовірна (р <0,05).
Встановлено, що пацієнтки у групі пременопаузи мали достовірно більш низький рівень загального ХС, та ТГ (р?0,05) в порівнянні з групою менопаузи і мали тенденцію до збільшення в порівнянні з показниками контрольної групи. Медіана загального ХС в групах пременопаузи, менопаузи та контрольній групі дорівнювала 5,86 [3,05;7,43], 5,98 [4,3;6,6], 4,7 [2,85;4,6] ммоль/л. Медіана рівню ТГ в групах пременопаузи, менопаузи та контрольній групі дорівнювала 1,3 [0,54;2,9], 1,6 [0,85;1,6] та 1,2[0,85;1,6] ммоль/л. Також були встановлені достовірні розбіжності між групою пременопаузи і менопаузи у рівнях ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Але при порівнянні групи пременопаузи та контрольної групи достовірних відмінностей виявлено не було. Медіана рівню ЛПНЩ в групах пременопаузи, менопаузи та контрольній групі дорівнювала 2,1 [1,2;3,17], 2,5 [1,34;6,25] та 2,1 [1,2;2,6] ммоль/л. Показники рівню ЛПДНЩ дорівнювали 1,2 [0,76;1,6], 1,45 [0,24;1,54] та 1,1 [0,85;1,6] ммоль/л відповідно. Були виявлені достовірно більш високі рівні ЛПВЩ в групі пременопаузи в порівнянні з групою менопаузи (р?0,05). Так медіана рівню ЛПВЩ в групі пременопаузи становила 1,56 [0,86;2,05] ммоль/л, в групі менопаузи 1,28 [0,85;1,6] ммоль/л. При порівнянні рівню ЛПВЩ групи в пременопаузі з контрольною групою (1,47 [0,95;1,8]ммоль/л) достовірних відмінностей виявлено не було.
Такі особливості свідчать про зміни ліпідного складу крові у зв'язку з гормональною перебудовою організму жінки. Отримані результати говорять, що вже на етапі пременопаузи відбуваються зміни ліпідного спектру, що може розглядатися як ранній ФР ССЗ у цієї категорії пацієнток.
Були проаналізовані показники ЗХС у жінок обох груп в залежності від ОТ (рис.3.1).
Рисунок 3.1- Показники загального ХС у жінок обох груп в залежності від ОТ.
При оцінюванні рівню загального ХС в залежності від ОТ спостерігалась тенденція до збільшення його рівню в залежності від збільшення ОТ.
У жінок з ОТ ? 80 см в групі пременопаузи рівень загального ХС був достовірно нижчий 3,79 [3,52;4,25] в порівнянні з жінками в менопаузі 4,84 [4,35;5,73] (р?0,05). У жінок з ОТ = 80-90 см достовірних відмінностей виявлено не було.
Були проаналізовані показники загального ХС у жінок обох груп в залежності від ІМТ (рис.3.2).
Рисунок 3.2- Рівні загального ХС в залежності від ІМТ.
При оцінюванні рівню загального ХС від ІМТ спостерігалась тенденція до збільшення його рівню в залежності від збільшення ІМТ.
Так в групі пременопаузи у жінок з ожирінням І ст. показники загального ХС були достовірно вищими 6,3 [5,7;7,43] ммоль/л ніж у жінок з надлишковою масою тіла, чиї показники склали 3,16 [3,05;4,9] ммоль/л відповідо. Ця ж тенденція спостерігалась і в групі менопаузи. У жінок з ожирінням ІІ ст. були вищі рівні загального ХС 6,5 [5,8;6,6] ммоль/л ніж у жінок з ожирінням І ст.- 5,94 [4,8;6,2] ммоль/л та з ІМТ 25-29 кг/м2 - 4,7 [4,3;5,7] ммоль/л.
Показники вуглеводного обміну продемонстровані в табл. 3.2.
Таблиця. 3.2 Показники вуглеводного профілю в групах
|
Показник |
Група 1 (N=45)(пременопауза) |
Група 2 (N=50)(менопауза) |
Група 3 (N=20)(контрольна) |
|
|
Глюкоза ммоль/л |
4,1[3,64;6,85]1-3 |
5,6[3,6;9,55]1-2 |
4,03[3,54;4,87] |
|
|
Глікозильований гемоглобін, ммоль/л |
5,4[6,5;4,1] |
6,4[7,2;4,5] |
4,7[3,6;5,9] |
|
|
НОМА-індекс |
4,5[4,1;6,8] |
6,4[5,8;7,0] |
2,2[2,0;2,4] |
|
|
Інсулін |
12,6[11,3;14,2] |
17,8[15,4;20,1] |
8,4[7,6;9,2] |
В 1 групі рівні глікозильованого гемоглобіну (5,4 [6,5;4,1] ммоль/л) та глюкози (4,1 [3,64;6,85] ммоль/л), як показники порушення вуглеводного обміну були достовірно нижчі ніж у 2 групи 5,6 [3,6;9,55] ммоль/л, 6,4 [7,2;4,5] ммоль/л).
Для вивчення залежності між результатами даних анкетування, об'єктивного обстеження та дослідження крові був проведений кореляційний аналіз.
Були встановлені прямі кореляційні зв'язки між ІМТ та віком (r= 0,46; p=0,001), ІМТ та ЛПНЩ (r= 0,55; p=0,001), ІМТ та ЛПВЩ (r= 0,46 0,46; p=0,002), ІМТ та ТГ (r= 0,57; p= 0,001), ІМТ та глікозильованим гемоглобіном (r= 0,49; p= 0,001). Це може свідчити про те, що зі збільшенням ІМТ можуть погіршуватись показники ліпідного профілю у жінок вже в періоді пременопаузи. Проаналізовані прямі залежності рівня глікозильованого гемоглобіну від ЛПНЩ (r= 0,59; р= 0,001), ЛПВЩ (r= 0,48; р= 0,001) та ТГ (r= 0,43; р=0,003), що вказує на взаємозв'язок порушення вуглеводного і ліпідного обміну.
Був визначений зворотній кореляційний зв'язок між показником МІ та рівнями ЛПНЩ (r= -0,47; p=0,001), ТГ (r= -0,34; p= 0,023), глікозильованого гемоглобіну (r= -0,31; p= 0,041).
При кореляційному аналізі даних пацієнток 2 групи (менопауза) встановлені прямі залежності між показником МІ та ІМТ (r=0,52; р=0,001), ЛПНЩ (r=0,38; р=0,007), ЛПВЩ (r=0,31; р=0,03), ТГ (r= 0,32; р= 0,024), глікозильованим гемоглобіном (r=0,30; р=0,033). При цьому нейровегетативний (r=0,31; p=0,028) та обмінно-ендокринний (r=0,29; p=0,043) компоненти МІ були вищими при підвищенні ЛПНЩ.
Отримані дані демонструють, що тяжкість перебігу перименопаузи тісно пов'язана з підвищенням ІМТ, показниками ліпідного (ЛПНЩ, ЛПВЩ, ТГ) та вуглеводного (глікозильований гемоглобін) обміну, що вказує на важливу роль дисліпідемії та гіперглікемії в формуванні метаболічних порушень у жінки в цей період. Важливо зауважити, що вже на етапі пременопаузи в організмі жінки відбуваються взаємопов'язані зміни регуляції метаболічних процесів, що призводить до погіршення метаболічних показників в цій категорії пацієнток.
3.2 Аналіз варіабельності серцевого ритму та геометрії серця у жінок з гіпертонічною хворобою та ожирінням в різні гормональні періоди.
В даний час визначення ВСР визнано найбільш інформативним неінвазивним методом оцінки вегетативної регуляції серцевого ритму. Вважається, що зниження показників ВСР свідчить про порушення вегетативного контролю серцевої діяльності і несприятливо для подальшого прогнозу. Вегетативна іннервація різних відділів серця неоднорідна і несиметрична. У людини діяльність шлуночків знаходиться в основному під контролем симпатичного відділу ВНС, а передсердь і синусового вузла - як під симпатичним, так і парасимпатичним впливом. В цілому, парасимпатичний вплив характеризується відносно швидким ефектом і поверненням змінених показників до вихідного рівню, а також більшою вибірковістю дії. Постійний вплив симпатичної та парасимпатичної регуляції відбувається на всіх рівнях сегментарного відділу вегетативної нервової системи. Взаємовідносини між двома системами сегментарного відділу вегетативної нервової системи дуже складні. Їх сутність полягає в різному ступені активності одного з відділів сегментарної вегетативної системи при змінах активності іншого. Це означає, що ритм серця може бути простою сумою симпатичної та парасимпатичної стимуляції, а часом - симпатична або парасимпатична стимуляція може складно взаємодіяти з вихідною парасимпатичною або симпатичною активністю.
Активність симпатичного і парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи по суті є результатом системної реакції механізмів багаторівневої регуляції.
Відхилення, що виникають в системах регуляції ВСР, передують клінічним проявам і є більш ранніми ознаками порушення адаптаційних резервів організму. Аналіз ВСР дозволяє виявити ці відхилення і має важливе прогностичне і діагностичне значення при обстеженні як практично здорових людей (для визначення вихідного рівня вегетативної регуляції), так і хворих різними захворюваннями (для визначення зміни вегетативного балансу, ступеня переважання одного з відділів вегетативної нервової системи). Вивчення ВСР є перспективним у визначенні доклінічних проявів серцево-судинної патології, що доведено в великих проспективних дослідженнях у пацієнтів в ранньому постінфарктному періоді і у хворих з цукровим діабетом. На сьогоднішній час неясним залишається взаємозв'язок показників вегетативної регуляції з морфофункціональними даними серцево-судинної, дихальної системи, ліпідного і вуглеводного обміну у пацієнток з ГХ та ожирінням в перименопаузі.
Регуляція вегетативної нервової системи порушується з настанням гормональних змін в організмі жінки. Вважається, що дефіцит ендогенних естрогенів викликає гіперреактивність вегетативної нервової системи. Наявність надлишкової маси тіла або ожиріння в цей період призводить до порушення ритму серця, дисбалансу вегетативної нервової системи, АГ і пов'язаного з нею ураження органів мішенів. Існують дослідження, в яких було продемонстровано, що у пацієнтів з метаболічним синдромом показники ВСР відображають прогресивне зниження рівня регуляторної активності вегетативної нервової системи і переважання симпатичної ланки над парасимпатичною. Таким чином, вимірювання показника ВСР у жінок в перименопаузі з ГХ та ожирінням є важливим в плані прогнозу майбутнього ризику виникнення серцево-судинних подій.
Аналіз даних ВСР показав, що у всіх групах пацієнтів виявлено зниження середньоквадратичного відхилення (SDNN), що свідчить про наявність вегетативної дисфункції та є незалежним фактором ризику у пацієнтів данної категорії.
Показники ВСР у жінок з ГХ та ожирінням в різні гормональні періоди представлені в таблиці 3.3.
Таблиця 3.3 Спектральні показники варіабельності серцевого ритму
|
Показник |
Група 1 (N=45)(пременопауза) |
Група 2 (N=50)(менопауза) |
Контрольна група (N=20) |
|
|
SDNN, мс2 |
69,4[60,6;78,2] |
42[35,3;48,7]1-2, 1-3 |
78[68,9;87,1] |
|
|
SDANN, мс2 |
128[105; 151] |
132[119,7; 144,3]1-2 |
148,5[124,2; 173,8] |
|
|
SDNN index |
34,5[27,5; 41,1] |
24,4[18,8; 30]1-2 |
42[34,6; 49,4] |
|
|
RMSSD, мс2 |
32,5[27,2; 37,8] |
15,3[12,5; 18,1] 1-2, 1-3 |
35,5[28,7; 42,3] |
|
|
pNN50% |
5,3[4,3; 6,3] |
7,3[5,9; 8,7]1-2, 1-3 |
12,3[9; 15,6] |
|
|
ТP, мс2 |
3240[3053; 3427] |
2376[2166; 2586)1-2, 1-3 |
4560[4320; 4800] |
|
|
VLF% |
68[64,4; 71,6] |
78[74,5; 81,5]1-2, 1-3 |
38,2[33,6; 42,8] |
|
|
LF% |
27,6[21,8; 33,4] |
19[15,6; 22,4]1-2 |
29,7[22,9; 36,5] |
|
|
HF% |
14[11,4; 16,6] |
11[5,4; 16,6] 1-2 |
13,7[10.1; 17] |
|
|
LF/HF |
3,1[2,6; 3,6] |
3,5[2,3; 4,7] 1-3 |
1,8[1,4; 2,2] |
Примітки:
1. 1-2 - різниця показників 1 групи в порівнянні з 2 групою достовірна (р <0,05);
2. 1-3 - різниця показників 1 групи в порівнянні з 3 групою достовірна (р <0,05).
При оцінці ВСР було відзначено зниження всіх спектральних показників в групі менопаузи. Виявлено, що найбільш високі тимчасові показники були визначені в контрольній групі. Також були відмінності показників сумарної ВСР (SDNN) та її компонентів. Так у пацієнток 2 групи з менопаузою даний показник був достовірно нижче (42 [35,3; 48,7] мс2). Зниження даного показника говорить про посилення активності симпатичного відділу вегетативної нервової системи у даної категорії жінок. У той час як в групі пременопаузи (SDNN = 69,4 [60,6; 78,2] мс2;) і в групі контролю (SDNN = 78 [68,9 ; 87,1] мс2) даний показник був у межах норми. Стандартне відхилення середніх інтервалів NN (SDANN) була вищою в групі 2 (SDANN = 132 [119,7; 144,3] мс2) в порівняння з групою 1 (SDANN = 128 [105; 151] мс2;), що говорить про підвищення симпатичного тонусу у жінок з менопаузою.
Показники, що відображають активність парасимпатичної ланки вегетативної регуляції (RMSSD, pNN50%), також були знижені. У 2 групі підгрупі пацієнток RMSSD = 15,3 [12,5; 18,1] мс2, pNN50% = 7,3 [5,9; 8,7]. Даний показник також був нижчим у жінок 1 групи: RMSSD = 32,5 [27,2; 37,8] мс2, pNN50% = 5,3 [4,3; 6,3]. У групі контролю даний показник був в межах вікової норми. Такі результати вказують на пригнічення парасимпатичної активності в період менопаузи, особливо у жінок з ГХ та ожирінням. ТР - сумарний показник потужності спектра ВСР був нижче у 2 групі (ТР = 2376 [2166; 2586] мс2) порівняно з 1 групою (ТР = 3240 [3053; 3427] мс2) і 3 групою (ТР = 4560 [4 320; 4800] мс2), що також відображає зниження парасимпатичного тонусу.
При оцінці спектральних компонентів виявлено значне переважання VLF% - потужність хвиль дуже низьких частот у всіх групах досліджуваних пацієнтів: 1 група VLF% = 68 [64,4; 71,6]%; 2 група VLF% = 78 [74,5; 81,5]%. Тоді як у 3 групі даний показник склав VLF% = 38,2 [33,6; 42,8]%.
Слід зазначити, що збільшення цього показника може вказувати на підвищення нейрогуморального і метаболічного рівня регуляції діяльності серцево-судинні системи та активацією судинного центру і гіпофізарно-гипоталамічного компоненту.
Показник потужності хвиль високих частот HF% у жінок 2 групи, був знижений (HF% = 11 [5,4; 16,6]%; у порівнянні з 1 групою (HF% = 14 [11,4; 16,6]%;). Зниження цієї частки спектру вказує на зсув вегетативного балансу в бік переважання симпатичного відділу вегетативної нервової системи.
Отримані дані говорять про наростання ступеня залучення нейрогуморальних механізмів у жінок з менопаузою.
Спостерігались низькі значення SDNN, RMSSD, pNN50 та зниження LF і LF/HF, що свідчить про відсутність розширення симпатичної частини спектру.
При оцінюванні відносини середніх значень низькочастотного і високочастотного компонентів ВСР (LF/HF) виявлено достовірне зниження даного показника в групі контролю (1,8 [1,4; 2,2]) в порівнянні з групою пременопаузи (3,1 [2,6; 3,6]) та менопаузи (3,5 [2,3; 4,7]), що підтверджує дані про переважання симпатичного відділу нервової системи над вагусом.
Згідно аналізу даних ВСР у всіх обстежених осіб переважання симпатичної регуляції над парасимпатичною було виявлено у 39 (86,6%) жінок 1 групи (пременопауза) та у 46 (92%) жінок 2 групи (менопауза).
При аналізі отриманих даних нами було встановлено, що з настанням перименопаузи у жінок знижувалися показники ВСР, що було пов'язано з пригніченням парасимпатичної і активацією симпатичної ланки вегетативної регуляції. Варто відзначити, що тимчасові показники ВРС були низькі в обох групах, що говорить про вплив ВРС на метаболічні порушення в організмі жінки в менопаузі. Було встановлено взаємозв'язок між ступенем вираженості клімактеричного синдрому і ВСР. Так у жінок, що мають середню і важку ступінь клімактеричного синдрому показники ВСР були достовірно нижче, ніж у жінок з легким ступенем клімактеричного синдрому. При вивченні показників варіабельності серцевого ритму та показників ЕхоКГ в 1 групі (пременопауза) був визначений зворотній кореляційний зв'язок між показником SDNN та КДР (r=-0,429; p=0,003) та КСР (r=-0,489; p=0,001). В 2 групі (менопауза) були встановлені прямі кореляційні зв'язки між SDNN і ФВ (r=0,31; р=0,03) та зворотній кореляційний зв'язок КСР (r= -0,36; р=0,011).
Зниження показників ВСР свідчать про порушення вегетативного контролю серцевої діяльності у жінок в перименопаузі, що може вважатися одним з несприятливих факторів ризику серцево-судинних подій.
Важливу роль в розвитку серццево-судинних подій у жінок грає зміна структурно-функціональних характеристик міокарду. На сьогоднішній день основними факторами, що впливають на процес ремоделювання в перименопаузі, розглядаються: активація автономної нервової системи і системи ренін-ангіотензин-альдостерон, вплив ІР та цитокінів. Відомо, що тип гемодинаміки впливає на структурну перебудову міокарда лівого шлуночка. Відомо також, що основні геометричні типи ремоделювання лівого шлуночка пов'язані з умовами, в яких вони формуються. ГЛШ розглядається в якості незалежного маркера високого ризику виникнення серцево-судинних захворювань, в тому числі і ризику раптової смерті, а також як суттєвий механізм формування діастолічної дисфункції лівого шлуночка. Остання обставина має особливе значення, оскільки більшість дослідників пов'язують зміну аномальної гемодинамической структури наповнення порожнини лівого шлуночка при ГЛШ з прогресуючим ремоделюванням серця і судин і подальшим високим ризиком появи клінічно вираженої серцевої недостатності [14]. Тому останнім часом багато уваги приділяють вивченню перспективи регресу ГЛШ у хворих з АГ, з чим пов'язують поліпшення прогнозу захворювання Дані, отримані в нашому дослідженні, показують високу зустрічальність ГЛШ у пацієнток в перименопаузі.
Для визначення структурно-функціональних змін у обстежуваних осіб було проведено ехокардіографічне дослідження серця.
Основні показники ехокардіографічного дослідження представлені в табл. 3.4
Таблиця 3.4 Показники структурно-функціонального стану міокарду
|
Показник |
Група 1 (N=45)(пременопауза) |
Група 2 (N=50)(менопауза) |
Контрольна група (N=20) |
|
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
|
ТМЛШ,см |
1,02 [0,95;1,07] |
1,09 [1,00;1,10] |
1,00 [0,93;1,05] |
|
|
ТЗСЛШ,см |
1,01 [1,00;1,06] |
1,04 [1,00;1,12] |
1,00 [0,90;1,03] |
|
|
ТМШП,см |
1,11 [0,94;1,14] |
1,24 [1,02;1,27] |
0,89 [0,85;0,92] |
|
|
ПШ,см |
2,48 [2,25;2,68] |
2,46 [2,22;2,75] |
2,37 [2,15;2,68] |
|
|
ЛП,см |
3,20 [2,64;3,45] |
3,15 [2,54;3,65] |
3,12 [2,64;3,45] |
|
|
КДР,см |
4,20 [4,12;4,74] |
4,41 [4,02;4,94]1-2 |
4,16 [4,12;4,74] |
|
|
КСР,см |
2,50 [2,38;2,68] |
2,52 [2,32;2,84] |
2,50 [2,38;2,68] |
|
|
ФВ,% |
67,50 [65,45;68,36]1-3 |
62,50 [61,45;65,36]1-2 |
67,50 [65,45;68,36] |
Примітки:
1. 1-2 - різниця показників 1 групи в порівнянні з 2 групою достовірна (р <0,05);
2. 1-3 - різниця показників 1 групи в порівнянні з 3 групою достовірна (р <0,05).
Як видно з табл. 3.2.2 показники ТМЛШ та ТЗСЛШ мали тенденцію до збільшення в групі жінок з менопаузою 1,09 [1,00;1,10] та 1,04 [1,00;1,12] см в порівнянні з жінками групи з пременопаузою1,02 [0,95;1,07] та 1,01 [1,00;1,06] см, але достовірних відмінностей між цими показниками між групами виявлено не було. Слід зауважити, що показник КДР був достовірно вищий в групі жінок в менопаузі - 4,41 [4,02;4,94]см в порівнянні з жінками в пременопаузі - 4,20 [4,12;4,74]см, що вказує на діастолічну дисфункцію серця у даної категорії пацієнток. Була відмічена достовірна відмінність між показниками ФВ (р?0,05). Так у жінок в менопаузі цей показник був достовірно нижчий 62,50 [61,45; 65,36] % в порівнянні з показниками жінок в пременопаузі 67,50 [65,68; 68,45]%.
При аналізуванні показників ЕхоКГ серця ГЛШ було виявлено, що у 68,8% пацієнток мали ГЛШ вже на етапі пременопаузи. Дані представлені на рис. 3.3.
Рисунок 3.3-Відсоткове співвідношення ГЛШ по групах.
Таким чином, ремоделювання лівих відділів серця відбувається вже на етапі премнопаузи у жінок з ГХ та ожирінням.
В якості маркерів наявності серцево-судинних захворювань в обсервацій і інтервенційних дослідженнях використовують показники ТКІМ і бляшки в сонній артерії [1-3]. Проте в останні роки стало очевидно, що показники ТКІМ і загальної площі бляшок мають різний взаємозв'язок з наявністю і виразністю факторів ризику розвитку ССЗ, а також з клінічними результатами. Слід зазначити, що ультразвукові ознаки потовщення стінки сонної артерій (що визначаються за допомогою ультразвукового дослідження сонних артерій в В-режимі) увійшли в європейські рекомендації щодо профілактики, діагностики та лікування АГ, як одна з характеристик ураження органів-мішеней. Як норми, запропонованої експертами Європейського товариства по гіпертонії і Європейського товариства кардіологів у 2003 р, обрані значення ТКІМ менше 0,9 мм; збільшення ТКІМ - ?0,9 мм і <1,3 мм, а критерієм бляшки позначена ТКІМ ?1,3 мм.
Були проаналізовані показники ТКІМ каротидних артерій у всіх пацієнток (рис.3.4).
Рисунок 3.4 - Показники ТКІМ у обстежених пацієнток.
При оцінці показника ТКІМ в групі пре менопаузи були достовірно нижчі результати 0,84 [0,80;0,90] мм в порівнянні з групою жінок в менопаузі 0,89 [0,83;0,92] мм, що свідчить на користь того, що вже на етапі пременопаузи відбуваються зміни ендотеліальної функції судин, що призводить до їх потовщення і може слугувати додатковим фактором КВР в цій категорії пацієнток.
При порівнянні залежності ТКІМ від КВР за шкалою SCORE були виявлені деякі особливості (рис.3.5)
Рисунок 3.5- ТКІМ каротидних артерій в групах пацієнток в залежності від кардіоваскулярного ризику за шкалою SCORE.
Було виявлено, що у жінок в пременопаузі показник ТКІМ був менший як в групі низького 0,78 [0,77; 0,79] та помірного 0,83 [0,78; 0,88] ризику, в порівнянні з жінками в групі менопаузи, у яких дані показники складали 0,89 [0,86; 0,92] в групі низького ризиу і 0,98 [0,96; 1,01] в групі помірного ризику.
3.3 Аналіз рівнів васкулоендотеліального фактору у жінок з гіпертонічною хворобою та ожирінням та їх залежність від метаболічного профілю та ре моделювання міокарду
Одним з визнаних біомаркерів дисфункції ендотелію є VEGF, який активується при формуванні атеросклерозу, ГХ, ЦД 2-го типу. Згідно з сучасними уявленнями, VEGF є ключовим медіатором неоангіогенезу і чинником, що підвищує проникність судинної стінки. VEGF вважається важливою терапевтичної мішенню при розробці антиангіогенних стратегій.У ряді робіт було показано, що VEGF є раннім маркером ушкодження нирок у хворих на ГХ.
На думку деяких дослідників, VEGF може виступати в ролі антисклеротичного фактору, який викликає прискорену реендотелізацію, що веде до зменшення товщини інтими та утворення тромбу. Інші повідомили, що введення рекомбінантного людського VEGF посилює утворення атеросклеротичних бляшок. Було відмічено, що неоваскулярицація атеросклеротичної бляшки, що відбувається опосередковано VEGF, створює доступ поживних речовин та компонентів до вмісту бляшки, збільшуючи її об'єм.
При оцінюванні показників рівнів VEGF у пацієнток в пременопаузі та менопаузі було визначене достовірне підвищення концентрації цього цитокіну у пацієнток контрольної групи (р <0,05). Встановлено вірогідно нижчі рівні VEGF у жінок в пременопаузі 222,53 [120,69; 1472,86] пг/мл та контрольній групі 196,43 [59,25; 692,84] пг/мл в порівнянні з групою жінок в менопаузі 428,04 [98,74; 1847,86] пг/мл (рис. 3.6).
Рисунок 3.6 - Рівні VEGF в сироватці крові по групах.
У відсотковому співвідношенні пацієнток за рівнем VEGF в групі пре менопаузи у 77,8 % жінок та в групі менопаузи у 68% спостерігався підвищений рівень VEGF (більш за 246 пг/мл). Рівні VEGF в групах пацієнток з пременопаузою та менопаузою (рис. 3.7).
Рисунок 3.7 - Відсоткове співвідношення пацієнток за рівнем VEGF.
Були проаналізовані показники ліпідного обміну у пацієнток обох груп в залежності від рівня VEGF
Показано достовірне підвищення деяких показників ліпідного та вуглеводного обміну у пацієнток в обох групах, у яких рівень VEGF був вищий за 246 пг/мл, що представлені в табл. 3.5.
Таблиця 3.5 Показники ліпідного та вуглеводного обміну в залежності від рівня VEGF
|
Показник |
Рівень VEGF ?246 пг/мл |
Рівень VEGF >246 пг/мл |
|||
Група 1(N=45)(пременопауза) |
Група 2(N=50)(менопауза) |
Група 1(N=45)(пременопауза) |
Група 2 (N=50)(менопауза) |
||
ЗХС,ммоль/л |
5,47[3,02;7,41] |
5,74[4,51;6,24] |
5,86[3,05;7,43] |
5,98[4,3;6,6] |
|
ТГ,ммоль/л |
1,13[0,54;2,43] |
1,53[0,86;1,64] |
1,3[0,54;2,9] |
1,6[0,85;1,6] |
|
ЛПВЩ,ммоль/л |
1,26[0,83;1,42] |
1,56[0,86;2,05] |
1,18[0,85;1,6] |
1,16[0,82;1,44]** |
|
|
ЛПНЩ, ммоль/л |
2,04[1,02;5,77] |
2,03[1,04;5,15] |
2,1[1,2;6,17]* |
2,5[1,34;6,25]** |
|
ЛПДНЩ,ммоль/л |
1,01[0,56;1,6] |
1,45[0,24;1,54] |
1,2[0,56;1,6] |
1,65[0,74;1,81] |
|
Глюкоза,ммоль/л |
3,81[3,24;5,95] |
5,26[3,16;8,525] |
4,1[3,64;6,85]* |
5,6[3,6;9,55]** |
|
Глік. гемоглобін,ммоль/л |
5,44[4,1;6,5] |
6,54[4,56;7,12] |
5,87[4,8;6,96]* |
6,85[5,53;7,23]** |
Примітки:
*- різниця показників в групі пременопаузи підгрупи з рівенем VEGF ?246 пг/мл в порівнянні з підгрупою з рівенем VEGF >246 пг/мл достовірна (р <0,05).
**- різниця показників в групі пременопаузи підгрупи з рівенем VEGF ?246 пг/мл в порівнянні з підгрупою з рівенем VEGF >246 пг/мл достовірна (р <0,05).
Відмінності спостерігались за всіма показниками ліпідного обміну в залежності від рівню VEGF. Так в групі пременопаузи показники загального ХС були достовірно нижчими 5,47 [3,02;7,41]ммоль/л у осіб з показником VEGF нижче 246 пг/мл в порівнянні з жінками тієї ж групи 5,86 [3,05;7,43] ммоль/л, але з рівнем VEGF вище за 246 пг/мл. Також у осіб цієї групи спостерігалась тенденція до збільшення рівню ТГ- 1,13 [0,54;2,43] ммоль/л, ЛПНЩ - 2,04 [1,02;5,77] ммоль/л, ЛПДНЩ - 1,01 [0,46;1,6] ммоль/л.
В групі менопаузи також були відмічені зміни по всіх показниках. Рівень ЛПВЩ був достовірно нижчим- 1,16 [0,82;1,44] ммоль/л у жінок з рівнем VEGF вище за 246 пг/мл в порівнянні з жінками з рівнем VEGF нижче 246 пг/мл - 1,56 [0,86;2,05] ммоль/л. Рівень ЛПНЩ був достовірно нижчим 2,03 [1,04;5,15] ммоль/л у осіб з показником VEGF нижче 246 пг/мл в порівнянні з жінками тієї ж групи 2,50 [1,34;6,25] ммоль/л, але з рівнем VEGF вище за 246 пг/мл. У пацієнток цієї групи спостерігалась тенденція до збільшення рівню ТГ- 1,53 [0,86;1,64] ммоль/л, ЛПНЩ - 1,45 [0,24;1,54] ммоль/л, ЛПДНЩ - 1,01 [0,46;1,6] ммоль/л у осіб з рівнем VEGF нижче 246 пг/мл в порівнянні з жінками тієї ж групи ТГ- 1,6 [0,85;1,6] ммоль/л, ЛПДНЩ - 1,65 [0,74;1,81] ммоль/л, але з рівнем VEGF вище за 246 пг/мл.
При оцінюванні показників вуглеводного профілю було визначено їх достовірне підвищення в обох групах з рівнем VEGF вище за 246 пг/мл. Так в групі пременопаузи рівень глюкози 3,81 [3,24;5,95] ммоль/л та глікозильованого гемоглобіну 5,44 [4,1;6,5] ммоль/л були достовірно нижчіми в групі з рівнем VEGF менше за 246 пг/мл в порівнянні з жінками тієї ж групи: рівень глюкози- 4,1 [3,64;6,85] ммоль/л та глікозильованого гемоглобіну -5,87 [4,8;6,96] ммоль/л. В групі менопаузи рівень глюкози 5,26 [3,16;8,525] ммоль/л та глікозильованого гемоглобіну 6,54 [4,56;7,12] ммоль/л були достовірно нижчіми в групі з рівнем VEGF менше за 246 пг/мл в порівнянні з жінками тієї ж групи: рівень глюкози- 5,6 [3,6;9,55] ммоль/л та глікозильованого гемоглобіну - 6,85 [5,53;7,23] ммоль/л.
При кореляційному аналізі, проведеному в групі 1 (пременопауза) був виявлений прямий кореляційний зв'язок між рівнем VEGF та ІМТ (r=0,671;р= 0,001), ЛПНЩ (r=0,311; р=0,038), ТГ (r=0,302; р=0,044) та рівню глікозильованого гемоглобіна (r=0,314; р=0,036), що може пояснюватись залежністю рівня VEGF від показників ліпідного та вуглеводного обміну. В 2 групі (менопауза) рівень VEGF мав кореляційний зв'язок з ІМТ (r=0,701; р=0,001), ЛПНЩ (r=0,623; р=0,001), ЛПДНЩ (r=0,302; р=0,035), ЛПВЩ (r=0,43;р=0,002), ТГ (r=0,596; р=0,001), рівнем глікозованого гемоглобіну (r=0,51; р=0,001).
При аналізувані отриманих даних можна звернути увагу на тісний зв'язок ендотеліальної дисфункції, на що вказує підвищення рівеню VEGF, та змін метаболічних показників (як ліпідних так і вуглеводних) у жінок вже на етапі гормональної перебудови.
Були виявлені деякі залежності рівню VEGF та таких показників ВСР як SDNN, LF/HF у пацієнток обох груп (рис. 3.8-3.9).
Рівень VEGF ? 246 пг/мл Рівень VEGF > 246 пг/мл
Рисунок 3.8 - Показники SDNN в залежності від рівня VEGF.
Так за SDNN був достовірно знижений як в групі пременопаузи так і в групі менопаузи рівні VEGF вище за 246 пг/мл.
Так в групі пременопаузи з рівнем VEGF нижче за 246 пг/мл показник SDNN складав 69,4 [60,6;78,2] мс2 в порівнянні з жінками тієї ж групи 57,3 [52,9;63,5] мс2, але з рівнем VEGF вище за 246 пг/мл.
Рівень VEGF ? 246 пг/мл Рівень VEGF > 246 пг/мл
Рисунок 3.9 - Показники LF/HF в залежності від рівня VEGF.
Співвідношення LF/HF також відрізнялось в залежності від рівня в обох групах. Так в групі пременопаузи з рівнем VEGF нижче за 246 пг/мл показник складав 3,03 [2,38;3,68] в порівнянні з жінками тієї ж групи 3,27 [2,72;3,81], але з рівнем VEGF вище за 246 пг/мл.
Це може свідчити про те, що на пригнічення парасимпатичної і активації симпатичної ланки вегетативної регуляції може впливати не тільки початок гормональних змін, а й рівень VEGF.
РОЗДІЛ 4. ВПЛИВ ПОЛІМОРФНОГО МАРКЕРУ VEGF RS2010963 НА ПЕРЕБІГ ГІПЕРТОНІЧНОЇ ХВОРОБИ В ПОЄДНАННІ З ОЖИРІННЯМ У ЖІНОК В ПЕРИМЕНОПАУЗІ.
4.1 Частота розповсюдженості поліморфного локуса -634 G/C (rs2010963) гена VEGF-А та її зв'язок з перебігом гіпертонічної хвороби та ожиріння у жінок в перименопаузі
Проведено порівняння груп, що були сформовані відповідно до генотипів GG, GC та CC поліморфного локуса -634 G/C (rs2010963) гена VEGF-А.
При оцінці розповсюдженості поліморфного локуса -634 G/C (rs2010963) гена VEGF-А було виявлено, що в групах пременопаузи і менопаузи домінував генотип GG поліморфного маркера -634 G /C гена VEGF-A (rs 2010963) (рис.4.1).
Рисунок 4.1 - Відсоткове співвідношення частоти розповсюдженості генотипів поліморфного маркера -634 G /C (rs 2010963) гена VEGF-A в групах.
Так в групі пременопаузи генотип GG був визначений у 26 (57,8%) обстежуваних, генотип CG у 14 (31,1%), генотип CC у 5 (11,1%) жінок. У групі пацієнток в менопаузі генотип GG спостерігався у 27 (54%), генотип CG у 14 (28%), генотип СС у 9 (18%) обстежуваних пацієнток. Однак в групі контролю переважали жінки з генотипом СС-8 (40%), генотип GG у 6 (30%), генотип CG також у 6 (30%) жінок.
При аналізі розповсюдженості G алелю поліморфного маркера -634 G/C (rs 2010963) гена VEGF-A були визначені наступні відмінності (рис. 4.2).
Рисунок 4.2 - Відсоткове співвідношення наявності G та С алелю у всіх обстежуваних.
Носійство G алелю було визначено у 79,13% та С алелю - у 20,87% всіх обстежених пацієнтів.
При цьому в групі пременопаузи наявність алелю G виявилась у 67,8%, а наявність алелю С у 32,2% обсежених пацієнток (рис.4.3).
Рисунок 4.3 - Відсоткове співвідношення наявності G та С алелю у жінок в пременопаузі.
В групі пацієнток спостерігалась відносно така ж розповсюдженість алелю G. Так алель G був виявлен у 62,9%, а алель С у 39,1% пацієнток цієї групи (рис. 4.4).
Рисунок 4.4 - Відсоткове співвідношення наявності G та С алелю у жінок в менопаузі.
Таким чином було виявлено, що розповсюдженість G алелю значно домінувала у всіх пацієнток як в пременопаузі так і в менопаузі.
4.2 Наявність зв'язку алелю G поліморфного гену VEGF з гормонально-метаболічним профілем та ендотеліальноюдисфункцією пацієнток
Був проведений комплексний аналіз всіх показників в групах пременопаузи та менопаузи в залежності від генотипу поліморфного гену VEGF. При порівнянні груп в залежності від генотипу за віком достовірних відмінностей виявлено не було (р?0,05). Так, медіана віку пацієнток в групі пременопаузи з генотипами GG,CG та CC становила - 50,0 [48;51], 49 [46;49] та 49 [46;49] років відповідно. Медіана віку пацієнток в групі менопаузи з генотипами GG,CG та CC становила - 52,0 [51;53], 50 [48;52] та 49 [48;52] років відповідно.
При аналізі показників ІМТ в групах з різними генотипами були виявлені достовірні відмінності (р?0,05) (рис.4.5).
Рисунок 4.5 - Розподілення всіх обстежених пацієнток в залежності від генотипу за показниками ІМТ.
Так в групі пременопаузи у жінок з генотипом GG були достовірно вищі (р?0,05) показники за ІМТ (медіана ІМТ становила 30,0 [27,8;33,0] кг/м2) в порівнянні з жінками з генотипом СС (медіана ІМТ становила 25,0 [23,5;26,0] кг/м2). При порівнянні з носіями генотипу СG (медіана -28,5 [27,0;29,0] кг/м2) достовірних відмінностей виявлено не було (р?0,05). В групі менопаузи у жінок з генотипом GG показники ІМТ (медіана -31,5 [31,0;32,8] кг/м2) були достовірно вище (р?0,05) в порівнянні з носіями генотипом CC - 25,0 [25,0;26,0] , але при порівнянні з носіями генотипу СG (медіана -29 [27,0;30,0]) достовірних відмінностей не було (р?0,05).
Проведено порівняння за САТ в групах пременопаузи та менопаузи в залежності від генотипу (рис. 4.6).
Рисунок 4.6 - Залежності рівня САТ від генотипу поліморфного локуса -634 G/C (rs2010963) гена VEGF-А в групах пременопаузи та менопаузи.
За показниками САТ в групі пременопаузи були виявлені достовірні відмінності (р?0,05) між носіями GG генотипу, медіана яких становила 140,0 [130,0;141,3] мм рт.ст., та СС генотипу - 125,0 [120,0;135,0] мм рт.ст. (р=0,008). Але між носіями генотипу CG- 132,5 [128,8;140,0] мм рт.ст.та власниками CC генотипу достовірної відмінності виявлено не було (р?0,05).
У жінок в менопаузі були виявлені достовірні відмінності рівня САТ у жінок з генотипом GG, медіана яких становила155,0 [155,0;160,0] мм рт.ст., та жінок з генотипом СG - 140,0 [140,0;145,0] мм рт.ст. та СС 130,0 [123,8;131,3] мм рт.ст. (р=0,001).
Було проведено порівняння за ДАТ в групах пременопаузи та менопаузи в залежності від генотипу (рис. 4.7).
Рисунок 4.7 - Залежності рівня ДАТ від генотипу поліморфного локуса -634 G/C (rs2010963) гена VEGF-А в групах пременопаузи та менопаузи.
При аналізуванні рівнів ДАТ в групі пременопаузи між жінками з генотипом GG, медіана яких склала 85,0 [80,0; 90,0] мм рт.ст. та СС - 80,0 [70,0;82,5] мм рт.ст., була виявлена достовірна відмінність (р=0,022). В той час між представниками генотипу СG - 80,0 [80,0;85,0] мм рт.ст.та СС генотипу достовірних відмінностей за рівнем ДАТ виявлено не було. За показниками ДАТ в групі менопаузи достовірні відмінності були виявлені між власниками GG - 90,0 [90,0; 95,0] мм рт.ст., СG - 85,0 [85,0; 90,0] мм рт.ст.та СС - 80,0 [80,0; 80,0] мм рт.ст.генотипів (р=0,001).
При порівнянні носійства певного генотипу поліморфного маркера -634 G /C гена VEGF-A і рівня концентрації VEGF в крові були виявлені деякі особливості.
Так в групі пацієнток в пременопаузі виявлено, що у 88,5% жінок з генотипом GG, 57,1% пацієнток з генотипом CG і у 60% з генотипом CC визначався підвищений рівень VEGF (рис.4.8).
Рисунок 4.8 - Залежність рівня VEGF від генотипу поліморфного маркера -634 G /C (rs2010963) гена VEGF-A в групі пацієнток в пременопаузі.
При аналізуванні співвідношення зустрічальності певних генотипів в групі пацієнток в менопаузі виявлено, що у 92,3% жінок з генотипом GG, 61,5% пацієнток з генотипом CG і у 70,0% з генотипом CC визначався підвищений рівень VEGF (рис. 4.9).
Рисунок 4.9 - Залежність рівня VEGF від генотипу поліморфного маркера -634 G /C (rs2010963) гена VEGF-A в групі пацієнток в менопаузі.
За результатами визначення медіан рівня VEGF в групах пременопаузи та менопаузи були виявлені деякі особливості (табл.4.1).
Таблиця 4.1 Показники рівня VEGF в групах пременопаузи та менопаузи в залежності від генотипу
|
ПОКАЗИК |
ГЕНОТИП |
|||||
|
GG |
CG |
Р 1-2 |
CC |
Р 1-3, 2-3 |
||
VEGFпг/мл |
Група 1 (пременопауза) |
|||||
436,4[315,2; 772,8] |
314,6[222,9; 449,4] |
0,040 |
261,8[127,5; 268,8] |
0,005;0,156 |
||
|
Група 2 (менопауза) |
||||||
535,2[290,5; 726,8] |
252,4[217,0; 363,8] |
0,003 |
226,9[197,9; 252,8] |
0,001;0,148 |
У групі жінок в пременопаузі рівень VEGF також був достовірно вище у жінок з генотипом GG, медіана яких склала 436,4 [315,2; 772,8] пг/мл при порівнянні з генотипом CG - 314,6 [222,9; 449,4] пг/мл (р = 0,040) і генотипом CC- 261,8 [127,5; 268,8] пг/мл (р = 0,005), у жінок з генотипом CG і СС достовірних відмінностей не спостерігалося (р = 0,156 ). Рівень VEGF був достовірно вище у жінок в менопаузі з генотипом GG, медіана яких становила 535,2[290,5; 726,8] пг/мл, в порівнянні з генотипом CG - 252,4 [217,0; 363,8] пг/мл (р = 0,003) і генотипом CC - 226,9 [197,9; 252,8] пг/мл (р = 0,001). При порівнянні рівня VEGF у жінок з генотипом CG і СС достовірних відмінностей не спостерігалося (р = 0,148). У групі контролю рівень VEGF був достовірно вище у жінок з генотипом GG в порівнянні з CC (р = 0,010), у жінок з генотипами GG і CG (р = 0,078) і CG і CC (р = 0,059) достовірних відмінностей не було.
У всіх обстежених була проведена оцінка показників ліпідного та вуглеводного обміну в залежності від генотипу за поліморфним локусом -634 G/C (rs2010963) гена VEGF-А.
При оцінюванні ліпідного профілю було виявлено достовірне підвищення всіх показників ліпідного обміну у представників GG генотипу в порівнянні з носіями СС генотипу.
Порівняння показників ліпідного профілю та рівня VEGF у пацієнток з генотипами GG, СG і СС в групі пременопаузи представлено в табл. 4.2.
Таблиця 4.2 Показники ліпідного та вуглеводного обміну в залежності від генотипу у пацієнток в пременопаузі
|
Показник |
Генотип |
|||
|
GG |
CG |
CC |
||
|
ЗХС, ммоль/л |
5,63 [4,85;5,97]1-3 |
4,95 [4,53;5,86]1-2 |
4,85 [4,63;5,78] |
|
|
ЛПВЩ, ммоль/л |
1,52 [1,23;1,64] 1-3 |
1,22 [1,01;1,46] 1-2 |
1,10 [0,88;1,18] |
|
|
ЛПНЩ, ммоль/л |
3,05 [2,50;3,18] 1-3 |
2,42 [2,25;2,49] 1-2 |
2,30 [2,20;2,35] |
|
|
ТГ, ммоль/л |
1,55 [1,24;1,73] 1-3 |
1,05 [0,89;1,43] 1-2 |
1,02 [0,96;1,39] |
|
|
VEGF, пг/мл |
436,42 [315,22;772,84] 1-3 |
314,60 [222,86;449,40] 1-2 |
261,84 [127,48;268,81] |
Примітки:
1. 1-2 - різниця показників 1 групи в порівнянні з 2 групою достовірна (р <0,05);
2. 1-3 - різниця показників 1 групи в порівнянні з 3 групою достовірна (р <0,05).
Спостерігалось достовірне підвищення показників загального ХС, ЛПНЩ і ТГ у жінок з генотипом GG порівнянні з жінками з генотипами та CC (р?0,05). Так медіана загального ХС в групах з генотипом GG, CG та СС складала 5,63 [4,85;5,97] ммоль/л, 4,95 [4,53;5,86] ммоль/л та 4,85 [4,63;5,78] ммоль/л. Показники ЛПНЩ в групах з генотипом GG, CG та СС були 3,05 [2,50;3,18] ммоль/л, 2,42 [2,25;2,49] ммоль/л та 2,30 [2,20;2,35] ммоль/л. Медіана рівню ТГ в цих групах склала 1,55 [1,24;1,73] ммоль/л, 1,22 [1,01;1,46] ммоль/л та 1,10 [0,88;1,18] ммоль/л. Було виявлені достовірно вищі рівні ЛПВЩ у носіїв GG - 1,52 [1,23;1,64] в порівнянні з носіями генотипу СG- 1,22 [1,01;1,46] та СС-1,10 [0,88;1,18] ммоль/л. Рівні VEGF були достовірно вищими у носіїв генотипу GG -436,42 [315,22;772,84] пг/мл в порівнянні з носіями генотипу CG - 314,60 [222,86;449,40] пг/мл та СС - 261,84 [127,48;268,81] пг/мл (р <0,05).
Подобные документы
Медико-психологічна характеристика гіпертонічної хвороби: етіологія, патогенез. Психологічна характеристика людей з гіпертонічною хворобою. Завдання та методи дослідження людей з гіпертонічною хворобою. Система профілактичних заходів і здоров’я населення.
дипломная работа [123,5 K], добавлен 18.04.2011Типи ремоделювання серця і функціональний стан внутрішньосерцевої гемодинаміки, систолічна, діастолічна, ендотеліальну функцію у хворих на ішемічну хворобу серця у постінфарктному періоді ускладнених аневризмою серця в поєднанні з гіпертонічною хворобою.
автореферат [33,2 K], добавлен 09.04.2009Особливості клінічного перебігу рефрактерної ГЕРХ, поєднаної з ожирінням і найбільш характерні екзогенні фактори, що перешкоджають повному виліковуванню пацієнтів. Обґрунтування терапевтичних заходів для запобігання рефрактерної ГЕРХ, їх ефективність.
автореферат [50,4 K], добавлен 03.04.2009Етіологія і патогенез, причини і симптоми гіпертонічної хвороби. Ефективність використання точкового масажу при медикаментозному лікуванні хворих похилого та старечого віку, що страждають артеріальною гіпертонією в поєднанні з ішемічною хворобою.
курсовая работа [643,1 K], добавлен 20.05.2015Вплив ступеня компенсації діабету та способу корекції вуглеводного обміну на виразність і частоту ДД міокарда у хворих із цукровим діабетом 2 типу в поєднанні з ішемічною хворобою серця. Вплив метаболічних препаратів на діастолічну функцію серця.
автореферат [32,9 K], добавлен 12.03.2009Серцево-судинні захворювання. Статеві відмінності умов формування серцево-судинної патології. Вирішення проблеми високої смертності від ССЗ в Україні. Діагноз ішемічної хвороби серця. Динаміка поширеності факторів ризику серед жінок віком 20-64 років.
автореферат [208,5 K], добавлен 09.03.2009Вивчення стану питання впливу вірусів на перебіг вагітності жінок у роботах вітчизняних та зарубіжних учених. Токсоплазмоз та краснуха як результат впливу Torch-інфекцій на організм вагітних жінок. Аналіз способів лікування та попередження захворювань.
курсовая работа [64,9 K], добавлен 21.03.2014Фізіологічні особливості при захворюваннях органів дихання. Роль фізичних вправ у комплексному лікуванні захворювань органів дихання. Спостереження дітей з гіпертонічними реакціями і гіпертонічною хворобою. Лікування захворювань органів травлення.
реферат [31,6 K], добавлен 25.01.2011Порушення в організмі різних обмінних процесів - водного, мінерального, вітамінного, вуглеводного, білкового, жирового. Причини, що викликають захворювання ожирінням у дітей. Фізичне виховання хворих на ожиріння. Важливість адекватного харчування.
реферат [26,5 K], добавлен 06.07.2009Етіопатогенетична і клінічна характеристика ожиріння, супутні захворювання, фактори ризику. Класифікація надмірної маси тіла. Застосування ранкової гімнастики, лікувальних вправ з фітболом, бігу, ходьби, масажу, фізіотерапії для реабілітації при ожирінні.
дипломная работа [1,6 M], добавлен 20.01.2014
