Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА

ІНСТИТУТ ЕПІДЕМІОЛОГІЇ ТА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ

ім. Л.В. ГРОМАШЕВСЬКОГО

АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК ПРОЦЕСІВ ПОЛ/АОС, СИСТЕМИ ЦИТОКІНІВ, КЛІТИННОГО ІМУНІТЕТУ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ГЕПАТИТ С ТА ЇХ КОРЕКЦІЯ

14.01.13 - інфекційні хвороби

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук

ЧАБАН ТЕТЯНА ВОЛОДИМИРІВНА

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Одеському державному медичному університеті Міністерства охорони здоров'я України.

Наукові консультанти: доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України СЕРВЕЦЬКИЙ Костянтин Леонідович, Одеський державний медичний університет, завідувач кафедри інфекційних хвороб з епідеміологією; член-кореспондент НАН України, доктор біологічних наук, професор СПІВАК Микола Якович, Інститут мікробіології та вірусології ім. Д.К. Заболотного, завідувач відділу проблем інтерферону.

Офіційні опоненти:

член-кореспондент АМН України, доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, АНДРЕЙЧИН Михайло Антонович, Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського, завідувач кафедри інфекційних хвороб;

доктор медичних наук, професор ДИКИЙ Богдан Миколайович, Івано-Франківський державний медичний університет, завідувач кафедри інфекційних хвороб;

доктор медичних наук, професор ГЕРАСУН Борис Абрамович, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, професор кафедри інфекційних хвороб.

Захист відбудеться " 23 " жовтня 2008 р. об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.614.01 при ДУ "Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України" (вул. І. Мазепи, 23, м. Київ, 01015). З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДУ "Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України" (вул. М. Амосова, 5, м. Київ, 03038)

Автореферат розісланий " 20 " жовтня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат медичних наук О.Л. Панасюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. За останні десятиріччя дослідниками відмічається значне зростання захворюваності на хронічний гепатит С (ХГС) як в Україні, так і в інших країнах [Возіанова Ж. І., Корчинський М. Ч., 2002; Гураль А. Л. і співавт., 2008; Дьяченко А.А. и соавт., 2005; Малий В. П. і співавт., 2007; Boyer N., Marcellin P., 2000]. Після безсимтомного перебігу гострої фази інфекції елімінація HCV не відбувається більш ніж в 70 % випадків [Громашевська Л. Л. і співавт., 2007; Малий В. П. і співавт., 2005; Марієвський В. Ф. і співавт., 2008; Mathurin P. et al., 1998].

Неухильне прогресування патологічного процесу в печінці таких людей перебігає без специфічних клінічних прояв та діагностується вже на стадії сформованого хронічного гепатиту, цирозу печінки або при виникненні гепатоцелюлярної карциноми [Андрейчин М. А. і співавт., 2005; Дрижак В. І. і співавт., 2006; Lay J. Y. N., 2001; Nakamoto Y. et al., 2003]. Все це призводить до несвоєчасності призначеного лікування, неможливості, порою, зупинити руйнівну дію вірусу. Слід відмітити, що навіть у хворих, які отримують терапію на ранніх етапах розвитку HCV-інфекції, не завжди вдається досягти тривалої ремісії, запобігти розвитку ускладнень [Андрейчин М. А., 2002; Ивашкин В. Т. и соавт., 2001; Hayashi K. et al., 2002; Zylberberg H. et al., 2000].

Багато в чому означені труднощі обумовлені наявністю недосліджених ланок патогенезу ХГС, зокрема механізмів апоптозу гепатоцитів. Проникнення HCV до організму людини, й далі в гепатоцити та репродукція в них є пусковим механізмом включення каскаду метаболічних, імунних порушень, розвитку деструктивних процесів та активації фіброзоутворення. В механізмах апоптозу, деструкції гепатоцитів і розвитку фіброзу в печінці значну роль, на наш погляд, можуть грати порушення в системі перекисного окислення ліпідів (ПОЛ). Дія цієї системи в фізіологічних умовах спрямована на регуляцію фосфоліпідного складу біомембран, метаболічні процеси та функціональну активність клітин [Гріднєв О. Є., 2005; Громашевська Л. Л., 2006; Скворцов В. В., 2003; Фролов В. М., 2005; Everett S. M., 2001]. Руйнування клітин внаслідок дії вільних радикалів може призвести до розвитку некробіотичних процесів в тканині печінки [Громашевська Л. Л., 2006; Нікітін Є.В. і співавт., 2003; 2005; Харченко Н. В., 2007; Par A. et al., 2000]. Але у хворих на ХГС, у яких має місце деструкція клітин печінки, ці процеси вивчені недостатньо і не пов'язуються дослідниками із ступенем активності патологічного процесу в печінці та станом антиоксидантної системи (АОС).

Інгібуючий потенціал АОС має компенсаторно-пристосувальну спрямованість [Дегтярева И. И. и соавт., 2000; Звягинцева Т. В. и соавт., 2002; Скворцов В. В., 2003; Romero L. G. et al., 2003]. Тому оцінка стану системи антиоксидантного захисту організму може дати можливість судити про ефективність адаптаційних реакцій в печінковій паренхімі до ушкоджуючої дії вірусів і при вирішенні питань лікування хворих.

Імунна система людини також забезпечує нейтралізацію й виведення з організму вірусів, ксенобіотиків, ендогенних токсичних сполук. При цьому, функціональні можливості імунокомпетентних клітин визначаються їх внутрішньоклітинними метаболічними процесами, серед яких ключову роль грає вільно-радикальне окислення (ВРО) та утворення активних форм кисню [Громашевська Л. Л., 2006; Тутельян А. В., 2004; Фролов В. М., 2006; Casini A., 2003]. Але в доступній літературі недостатньо уваги приділяється питанням, які висвітлюють зв'язок імунної системи із системою ПОЛ/АОС.

Система інтерферону є універсальною за своїм механізмом дії, відіграє важливу роль у забезпеченні розвитку адекватної імунної реакції організму людини у відповідь на втручання чужорідного патогену [Завелевич М. П. и соавт., 2004; Карпов О. В. та співавт., 2003; Якобисяк М., 2004; Goodman S. et al., 2000; Fan X. et al., 2004]. Інтерферони (IFN) впливають на систему регуляції синтезу нуклеїнових кислот, активують ферменти та інгібітори, за допомогою яких пригнічуються практично всі стадії реплікації вірусу, а також вихід вірусів з інфікованих клітин [Ершов Ф. И., Киселев О. И., 2005; Спивак Н. Я. и соавт., 2002; Шевченко Л. Ю., 2007; Oppenheim J., Friedman M., 2000].

Однак цій системі, особливостям її реагування при ХГС, на наш погляд, присвячено недостатньо уваги. Сучасними науковцями представлені переважно роботи, що розкривають стан системи інтерферону (IFN) при гострому та хронічному гепатиті В [Диканская Н. В., 1998; Нікітін Є. В. і співавт., 2007; Понежева Ж. Б., 2005; Sen G. C., 2003]. Але при ХГС отримані результати є неоднозначними. За одними даними у хворих на ХГС відбувається пригнічення інтерфероногенезу у вигляді зниженої здатності до продукції IFN- та IFN-. За іншими - у таких хворих відмічено підвищення рівня сироваткового IFN [Бавашева Е. В. и соавт., 2006; Павлова Е. В. и соавт., 2000; Чистова Л. И., 1997; Pirisi M. C. et al., 1997]. До того ж, практично не враховувалися показники залежно від активності патологічного процесу в печінці, що не дає можливості оцінити їх значення в патогенезі ХГС та врахувати при розробці схем лікування. Не визначено наявність зв'язку стану інтерфероногенезу із активністю процесів пероксидації ліпідів і функціональною спроможністю АОС у хворих на ХГС, що може відігравати значну роль у патогенезі хвороби.

Дисбаланс Th1/Th2-лімфоцитів на ранніх стадіях захворювання, який виникає внаслідок порушень у цитокіновій мережі, є однією з причин персистенції HCV в організмі людини. Такі системні порушення можуть бути одним з факторів хронізації та прогресування захворювання [Козько В.М. і співавт., 2005: Курамшин Д.Х. и соавт., 2001; Рябоконь О.В., Колесник Ю.М., 2002; Сенников С.В. и соавт., 2003; Montano-Loza A. et al., 2001; Pawlotsky J.-M., 2003]. На жаль, виявлені порушення не відображають взаємозв'язок із патологічними змінами в печінці хворих на ХГС.

Тому ми вважали доцільним комплексне вивчення патогенетичного значення метаболічних, імунологічних порушень і особливостей функціонування цитокінової системи при хронічній HCV-інфекції. Це вважалося тим більш важливим, що в сучасній науковій літературі не наведено результатів вивчення в комплексі активності ПОЛ у хворих на ХГС із різним ступенем активності патологічного процесу в печінці, стану АОС, інтерфероногенезу, продукції основних регуляторних цитокінів, їх впливу на патологічний процес та інтенсивність фіброзоутворення в печінці. Знання таких порушень могло б повніше розкрити основні ланки патогенезу ХГС, дозволило б прогнозувати перебіг захворювання, підвищити ефективність лікування хворих.

Нині більшість науковців і практичних лікарів під час призначення етіотропного лікування хворим на ХГС віддають перевагу препаратам рекомбінантного IFN, переважно IFN- [Боброва І.А. та співавт., 2006; Лобзін Ю.В. та співавт. 2005; Мамаев С.Н. и соавт., 2003; Никулкина Е.Н. и соавт., 2001; Foster G., 2005; Zeuzem S., 2005; Yoshida H. et al., 2006]. На жаль, така терапія часто супроводжується несприятливими побічними ефектами, утворенням антиінтерферонових антитіл, значною кількість протипоказань та дорожнечею цієї групи ліків [Возианова Ж.И., Корчинский Н.Ч., 2001; Russo M. et al., 2003; Fried M., 2002]. Все це значно знижує ефективність рекомбінантних IFN, обмежує можливість їх застосування і спонукає до пошуку нових ефективних та безпечних препаратів.

На наш погляд, перспективним напрямком є вивчення впливу індукторів ендогенного IFN [Андрейчин М. А. і співавт., 2004; Господарський І. Я., 2004; Дєєв В. А. і співавт., 2005; Ершов Ф. И., Киселев О. И., 2005; Козько В. М. і співавт., 2005], зокрема аміксину ІС та його комбінації із синтетичним аналогом гуанозину - веро-рибавірином на метаболічні та імунологічні зсуви, які виникають при ХГС, що раніше не вивчалося. Практично не дослідженим залишався вплив такої комбінованої терапії на перебіг ХГС, не визначена доцільність використання цих препаратів для лікування хворих з хронічною HCV-інфекцією.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом планової науково-дослідної роботи кафедри інфекційних хвороб з епідеміологією Одеського державного медичного університету "Вплив стимуляторів інтерфероногенезу, імуномодуляторів та еубіотиків на перебіг і наслідки гострих та хронічних вірусних інфекцій та стан біоценозу кишечнику", 2004-2008 рр. (№ держреєстрації 0103U007958). Автор є співвиконавцем цієї науково-дослідної роботи.

Мета дослідження: розкрити основні ланки патогенезу ХГС завдяки комплексному дослідженню функціонування систем ПОЛ/АОС, цитокінів, клітинного імунітету та їх зв'язку з активністю фіброзоутворення в печінці й розробити спосіб корекції їх порушень, що надасть можливість підвищити ефективність терапії.

Завдання дослідження.

1. Дослідити вміст продуктів ПОЛ (дієнових кон'югатів і малонового діальдегіду) у хворих на ХГС залежно від активності гепатиту.

2. Визначити стан глутатіонової протиперекисної системи у хворих на ХГС при різному перебігу ХГС.

3. Встановити зв'язок між змінами в системі ПОЛ/АОС і активністю фіброзоутворення у хворих на ХГС за різної активності гепатиту.

4. Вивчити особливості інтерфероногенезу залежно від активності ХГС.

5. Із урахуванням активності ХГС визначити в сироватці крові хворих вміст цитокінів: IL-1, IL-2, IL-6, IL-8, IL-12, TNF, TGF-1, IL-1Ra, IL-4 та IL-10.

6. Дослідити зміни, що відбуваються у субпопуляційному складі лімфоцитів залежно від активності ХГС.

7. Встановити взаємозв'язок між станом ПОЛ/АОС, інтерфероногенезом і процесами фіброзоутворення у хворих на ХГС з різним ступенем активності патологічного процесу до початку лікування.

8. Дослідити вплив аміксину ІС на клінічні, біохімічні показники, виразність фіброзоутворення, стан системи ПОЛ/АОС, активність інтерфероногенезу, продукцію цитокінів і субпопуляційний склад лімфоцитів у хворих на ХГС залежно від активності гепатиту та тривалості лікування.

9. Провести порівняльну оцінку ефективності монотерапії аміксином ІС та його комбінації з веро-рибавірином у хворих на ХГС.

Об'єкт дослідження: хронічний гепатит С.

Предмет дослідження: клініко-біохімічні, серологічні, вірусологічні, імунологічні показники, фіброзоутворення у хворих на ХГС з різною активністю патологічного процесу; оцінка ефективності терапії індуктором ендогенного інтерферону (аміксином ІС) окремо, та в поєднанні з противірусним засобом (веро-рибавірином) в лікуванні хворих на ХГС.

Методи дослідження: клінічні, біохімічні, інструментальні, серологічні, вірусологічні, імунологічні, статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів. Виявлений взаємозв'язок стану інтерфероногенезу, системи цитокінів та субпопуляційного складу лімфоцитів з порушеннями в системі ПОЛ/АОС, фіброзоутворенням та активністю ХГС на підставі їх комплексного дослідження.

Доведено, що при ХГС відбуваються суттєві зсуви в системі ПОЛ/АОС, виразність яких пов'язана з активністю гепатиту. Встановлено, що одною з причин надлишкової активності реакцій ПОЛ є пригнічення функціональної спроможності глутатіонової протиперекисної системи. Для оцінки функціонального стану АОС вперше розраховано та запропоновано використання індексу декомпенсації. Також цей показник доцільно використовувати для вирішення питання про необхідність призначення антиоксидантної терапії.

Показано, що пригнічення інтерфероногенезу є наслідком негативних процесів, які відбуваються в результаті репродукції вірусу та активації ПОЛ в організмі хворих. Встановлено кореляційний зв'язок між показниками системи ПОЛ/АОС та системи інтерферону.

На підставі вивчення вмісту низки цитокінів (IL-1, IL-2, IL-6, IL-8, IL-12, TNF, TGF-1, IL-1Ra, IL-4 та IL-10) і співставлення з активністю гепатиту виявлений значний дисбаланс функціонування цієї мережі, який поглиблюється разом із прогресуванням ХГС.

Визначено певні зміни з боку субпопуляційного складу лімфоцитів, які разом із недостатністю інтерфероногенезу та зсувами в системі цитокінів призводять до формування імунодефіцитного стану у хворих на ХГС, ступінь виразності якого корелює із активністю запального процесу в печінці.

Встановлено, що прогресуюча метаболічна інтоксикація, недостатність інтерфероногенезу, зростаючий дисбаланс у системі цитокінів, порушення з боку клітинної ланки імунної відповіді відіграють важливу роль у механізмах прогресування ХГС і призводять до розвитку фіброзу та цирозу печінки.

Патогенетично обґрунтована доцільність включення до комплексної терапії хворих на ХГС індуктора ендогенного інтерферону аміксину ІС. Встановлено, що використання цього препарату сприяє скороченню тривалості інтоксикаційного, астеновегетативного, диспепсичного синдромів, зворотному розвитку (або припиненню розвитку) запального процесу в печінці, усуненню метаболічних порушень, активації інтерфероногенезу, відновленню балансу в системі цитокінів, розвитку адекватної імунної відповіді.

Вперше визначена доцільність використання комбінованої терапії аміксином ІС і веро-рибавірином, оскільки при такому лікуванні вдається досягти кращих результатів, ніж за умов монотерапії аміксином ІС.

Практичне значення одержаних результатів. На підставі вивчення функціонування системи ПОЛ/АОС у хворих на ХГС запропоновано індекс декомпенсації АОС, що відображає цієї системи, активність патологічного процесу в печінці та дозволяє вирішити питання про необхідність використання в лікуванні хворих антиоксидантних препаратів. У якості компонентів для його розрахунку визначають концентрацію відновленого глутатіону та малонового діальдегіду, співвідношення яких відповідає значенню індексу декомпенсації АОС. Запропонований засіб дозволяє індивідуально контролювати стан ПОЛ/АОС як основну причину деструктивних процесів в печінці. Одержано патент України на корисну модель № 31301 "Спосіб визначення ступеня активності патологічного процесу в печінці у хворих на хронічний гепатит С".

Обґрунтовано доцільність використання індуктора ендогенного інтерферону аміксину ІС окремо, та його комбінації з синтетичним аналогом нуклеозидів веро-рибавірином (патент України на корисну модель № 31302 "Спосіб лікування хронічного гепатиту С"). Розроблена оптимальна схема курсового лікування аміксином ІС: 0,125 г 1 раз на день два дні підряд на тиждень, протягом 5 тижнів. На основі клінічних даних, результатів дослідження деструктивних показників (АлАТ, АсАТ) і показників фіброзоутворення (індекс фіброзу) рекомендовано активну терапію аміксином ІС проводити протягом двох років, що дозволяє досягти покращення якості життя хворих, зменшити кількість та скоротити тривалість рецидивів, запобігти подальшому розвитку фіброзу в печінковій тканині, усунути метаболічні порушення, поліпшити імунологічні показники у хворих із слабко та помірно вираженою активністю хронічного гепатиту С.

Результати досліджень, представлені в дисертації, використовуються у навчальному процесі на кафедрах інфекційних хвороб у 4 ВУЗах України (Львівському національному медичному університеті ім. Данила Галицького, Одеському, Запорізькому державних медичних університетах, Ужгородському національному університеті).

Матеріали дисертаційної роботи впроваджені до клінічної практики інфекційних відділень лікарень міст Одеси, Львова, Запоріжжя, Ужгорода.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведено аналіз наукової літератури, патентно-інформаційний пошук, сформульовано мету і задачі роботи, вибрані адекватні методи дослідження, здійснено комплексне обстеження хворих і здорових осіб. Дисертант брала участь у проведенні біохімічних й імунологічних досліджень, самостійно здійснила статистичну обробку отриманих результатів, склала таблиці та рисунки. Особисто написала всі розділи дисертаційної роботи, обґрунтувала основні положення, сформулювала висновки та практичні рекомендації, впровадила результати наукових досліджень у клінічну практику.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися та обговорювалися на наукових конференціях і симпозіумах: науково-практичній конференції з міжнародною участю “Сучасна терапія хворих з інфекційною та паразитарною патологією на догоспітальному та госпітальному етапах. Методи профілактики” (Харків, 2002); науково-практичній конференції і пленумі Асоціації інфекціоністів України “Вірусні хвороби. Токсоплазмоз. Хламідіоз” (Тернопіль, 2004); Російській науково-практичній конференції "Узловые вопросы борьбы с инфекцией" (Санкт-Петербург, 2004); науково-практичній конференції і пленумі Асоціації інфекціоністів України “Хіміотерапія та імунокорекція інфекційних хвороб” (Тернопіль, 2005); науково-практичній конференції “Інфекційні хвороби, туберкульоз та сучасний стан довкілля. Епідеміологія, мікробіологія, діагностика” (Львів, 2005); IV, V-их читаннях В. В. Підвисоцького (Одеса, 2005, 2006); VІІ науково-практичній конференції “Актуальні питання клінічної, лабораторної імунології та алергології” (Київ, 2005); Другій Міжнародній науково-практичній конференції “Наукові дослідження - теорія і експеримент, 2006” (Полтава, 2006); науково-практичній конференції з міжнародною участю “Хронобіологія і хрономедицина: теоретичні та клінічні перспективи” (Чернівці, 2006); науково-практичній конференції "Хронічні інфекції: особливості патогенезу, перебігу, терапії" (Одеса, 2006); Ювілейній Російській науковій конференції, присвяченій 175-річчю з дня народження С.П. Боткіна (Санкт-Петербург, 2007); науково-практичній конференції з міжнародною участю “Хвороби печінки в практиці клініциста” (Харків, 2007); науково-практичній конференції з участю міжнародних спеціалістів «Сучасні підходи до діагностики та лікування в клінічній інфектології» (Харків, 2007); Українських республіканських науково-практичних конференціях "Лікування та реабілітація у загальній практиці - сімейній медицині" (Одеса, 2007, 2008); науково-практичній міждисциплінарній конференції з міжнародною участю "Гепатоспленомегалія як синдром: механізми розвитку, клінічні прояви, шляхи корекції" (Ужгород, 2007).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 53 наукові роботи, серед яких 27 статей (з них 26 - у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України), 22 тез у збірниках науково-практичних конференцій, з'їздів, симпозіумів, 1 методичні рекомендації. Отримано 3 патенти України на корисну модель.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена українською мовою на 369 сторінках машинопису. Основний текст на 300 сторінках, складається зі вступу, огляду літератури, 4 розділів власних досліджень, аналізу і узагальнення результатів дослідження, висновків і практичних рекомендацій. Список використаних джерел включає 343 роботи кирилицею та 202 латиницею. Робота ілюстрована 38 таблицями, 62 рисунками.

хронічний гепатит противірусний аміксин

Матеріали і методи дослідження. Під спостереженням були 360 хворих на ХГС віком від 18 до 60 років (187 чоловіків і 173 жінки). З метою контролю отриманих результатів проведено обстеження 50 здорових людей молодого та середнього віку. Діагноз хронічної HCV-інфекції встановлювали на підставі епідеміологічних, клінічних, лабораторних даних. Можлива тривалість захворювання коливалася від 10 місяців до 7 років. У всіх обстежених в сироватці крові визначали RNA HCV, aHCV, aHCV IgM, aHCV NS3, aHCV NS4, aHCV NS5. В результаті проведених досліджень в Одеському регіоні у хворих на ХГС виявлено такі генотипи HCV: 1b - у 298 (82,8 %), 1а - у 37 (10,3 %), 2а - у 10 (2,8 %), 3а - у 8 (2,2 %) хворих. У 7 (1,9 %) обстежених генотип визначити не вдалося.

Лабораторне обстеження включало загальний аналіз крові; визначення концентрації загального білірубіну та його фракцій, загального білка та його фракцій, рівня тимолової проби, активності АлАТ, АсАТ; загальний аналіз сечі, наявність у ній уробіліну. Для оцінки анатомічного та функціонального стану печінки всім хворим проводили ультразвукове дослідження (УЗД) органів черевної порожнини. Визначали розміри, положення, структуру, ехощільність печінкової паренхіми, жовчного міхура, підшлункової залози та селезінки.

Для встановлення активності перебігу ХГС використовували класифікацію хронічних гепатитів, запропоновану на Міжнародному конгресі гастроентерологів (Лос-Анджелес, 1994), згідно якої було сформовано наступні групи обстеження:

- хворі з мінімальною активністю гепатиту (І група - 90 пацієнтів);

- хворі з слабко вираженою активністю гепатиту (ІІ група - 90 пацієнтів);

- хворі з помірно вираженою активністю гепатиту (ІІІ група - 90 пацієнтів);

- хворі з вираженою активністю гепатиту (IV група - 90 пацієнтів).

Визначення стадії фіброзу та цирозу печінки проводили за дискримінантною лічильною шкалою (ДЛШ), запропонованою M. Bonacini (1997). При цьому використовували такі показники: кількість тромбоцитів; протромбіновий час у вигляді Міжнародного нормалізованого відношення (INR); співвідношення АлАТ/АсАТ. Діапазон оцінки складав 0 - 11 балів. Результати індексу фіброзу за ДЛШ оцінювали наступним чином: 0-3 бали - слабкий фіброз; 4-6 - помірний фіброз; 7 і більше - цироз печінки.

З метою визначення активності процесів пероксидації в сироватці крові та еритроцитах досліджували концентрацію початкового та кінцевого продуктів ПОЛ - ДК та МДА. Для визначення концентрації дієнових кон'югатів (ДК) використовували метод, запропонований І. Д. Стальною (1977), концентрацію малонового діальдегіду (МДА) досліджували за І. Д. Стальною та Т. Г. Гаришвілі (1977). Про функціональну активність АОС судили за концентрацією відновленого глутатіону (G-SH) та активністю глутатіонредуктази (ГР). В основі метода дослідження вмісту G-SH (Ф. Є. Путіліна, С. Д. Зоїдзе, 1982) знаходиться взаємодія глутатіону з надлишком алоксану. Активність ГР досліджували за методом Ф. Є. Путіліної (1982). З метою кількісного вивчення цитокінів (IL-1, IL-2, IL-6, IL-8, IL-12, TNF, TGF-1, IL-1Ra, IL-4, IL-10, IFN- та IFN-) використовували проточну лазерну цитометрію із застосуванням парамагнітних часток. Кількісне визначення субпопуляцій лімфоцитів (CD3+, CD4+, CD8+, CD16+, CD56+, CD25+ та CD20+) проводили за допомогою метода проточної лазерної цитометрії з використанням моноклональних антитіл з подвійною міткою. Дослідження здійснювали на проточному лазерному цитофлюорометрі FACS Calibrum™ System, користуючись інструкцією та тест-системами виробника.

60 хворим на ХГС призначали терапію із застосуванням індуктора ендогенного IFN аміксину ІС. 60 хворих на ХГС отримували комбінацію аміксину ІС із синтетичним аналогом нуклеозидів веро-рибавірином.

Отримані результати оброблено методом варіаційної статистики. Для кожного варіаційного ряду розраховували середню арифметичну (M), середнє квадратичне відхилення (), середню помилку середньої арифметичної (m). За допомогою критерію Ст'юдента-Фішера (t) оцінювали вірогідність різниці середніх величин у групах порівняння (р). Для виявлення кореляційної залежності між окремими показниками використовували коефіцієнт кореляції (r). Дослідження здійснювали на персональному комп'ютері PC Pentium ІІІ 500 за допомогою програми Statistica+ for Windows.

Метаболічні та імунологічні порушення у хворих на хронічний гепатит С з різним ступенем активності гепатиту. Активація реакцій ВРО та пов'язане з цим утворення надлишкової кількості вільних радикалів в організмі призводить до посилення процесів пероксидації ліпідів, супроводжується порушенням властивостей біологічних мембран і нормального функціонування клітин. Такі зміни можуть привести до порушення життєдіяльності клітини, її дистрофії та загибелі.

Збільшення кількості початкового та кінцевого продуктів ПОЛ - ДК та МДА виявлено в сироватці крові та еритроцитах хворих усіх груп спостереження (табл. 1) до початку лікування.