Основи лікувального масажу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Лекції

«Основи лікувального масажу»

1. Поняття масажу. Механізм дії. Класифікація. Гігієнічні основи. Показання та протипоказання

Загальні поняття масажу

Масаж - це механічний вплив на організм людини за допомогою рук масажиста або спеціальних апаратів. Слово «масаж» походить від латинського «маса» - прилипаюче до пальців, або грецького «массо» - стискати руками. Сутність масажу зводиться до нанесення тканинам організму різноманітних механічних впливів у вигляді погладжування, розтирання, розминання, вібрацій в певній системі і послідовності.

Механічний вплив тканинам може наноситися руками (мануальний масаж) або за допомогою спеціальних апаратів (апаратний масаж) - безпосередньо, через воду, повітря. Масаж може бути загальним, коли впливи направляються на всю поверхню тіла, і місцевим, коли впливу піддається якась частина тіла (кисть, стопа, колінний суглоб, поперекова ділянка і т. ін.).

Лікувальний масаж можуть практикувати дипломовані медичні працівники - лікарі, фельдшера, акушерки, медичні сестри, методисти лікувальної фізкультури.

Механізм лікувальної дії масажу

Дозовані механічні подразнення тіла людини, виконувані руками масажиста чи спеціальними апаратами, викликають місцеві і загальні нейрогуморальні зрушення в організмі, що зумовлені рефлекторними реакціями і виділенням біологічно активних речовин. У надзвичайно складному процесі дії масажу на організм людини виділяють три основних механізми: нервово-рефлекторний, гуморальний і механічний.

Нервово-рефлекторний механізм дії масажу полягає в механічному подразненні різних рецепторів, закладених в шкірі (екстерорецептори), сухожилках, зв'язках, м'язах (пропріорецептори), судинах (ангіорецептори), внутрішніх органах (інтерорецептори). Потік імпульсів від збуджених рецепторів проходить до різних відділів центральної нервової системи (ЦНС), де вони синтезуються у загальну відповідну реакцію, що викликає функціональні зміни у системах і внутрішніх органах організму за типом моторно-вісцеральних рефлексів. Залежно від мети і методики масажу, перебігу захворювання, вихідного рівня функціонального стану нервової системи, можна знижувати чи підвищувати її збудливість, що сприяє утворенню пристосувальних реакцій.

Гуморальний механізм дії масажу пояснюється надходженням у крові біологічно активних речовин - гістаміну, ацетилхоліну, продуктів розпаду білка (амінокислоти та поліпептиди), що утворюються у шкірі безпосередньо механічно і тепловою дією масажу. Важливим є те, що вони акумулюються не тільки у ділянці проведення масажу, а з потоком крові і лімфи розносяться по всьому організму. Біологічно активні речовини розширюють судини і підвищують їх активність, поліпшують кровопостачання і процеси обміну, передачу нервових імпульсів м'язам, що стимулює їх діяльність.

Механічна дія масажу полягає у зміщенні та розтягненні тканин, видаленні злущених поверхневих клітин шкіри, підвищенні температури ділянки тіла,що масажують, надходженні біологічно активних продуктів, розкритті і розширенні просвіту капілярів, видавлюванні, проштовхуванні і подальшому просуванні міжтканинної рідини, крові та лімфи, посиленні крово- і лімфообігу. Він також сприяє ліквідації застійних явищ і набряків, збільшенню рухливості тканин і суглобів, відновленню їх функцій.

Залежно від мети, масаж має такі різновиди:

1. Лікувальний (класичний) - використовується з лікувальною і профілактичною метою.

2. Гігієнічний - використовують як активний засіб зміцнення здоров'я, для профілактики захворювань і для збереження життєдіяльності організму.

3. Косметичний - можна розглядати як один із різновидів гігієнічного і рекомендувати для догляду за нормальною і хворою шкірою, для профілактики передчасного старіння шкіри, тому що під впливом масажу шкіра стає більш стійкою до зовнішніх подразників (температури, сонця, морозу і т.п.).

4. Спортивний - використовують для збереження спортивної форми, для більш швидкого зникнення втоми і відновлення сил.

5. Самомасаж.- використовують з профілактичною та лікувальною метою.

Гігієнічні основи масажу

Вимоги до пацієнта. Перед проведенням сеансу масажу пацієнт повинен прийняти теплий душ, а якщо це неможливо, то досить помити ноги і обтерти усе тіло вологим рушником. Для локального (місцевого) масажу ділянки тіла, на якій буде виконуватись масаж, потрібно протерти спиртом або одеколоном. Під час сеансу масажу пацієнту дозволяється залишати нижню білизну, але для досягнення кращого ефекту рекомендується шкіру залишати відкритою. Якщо з будь-яких причин це зробити неможливо, а також при значному волосяному покриві на тілі пацієнта, масаж можна проводити через тонку чисту тканину з природних волокон. Місце ушкоджень шкіри (подряпини, дрібні рани) необхідно обробити йодом, зеленкою або клеєм БФ-6. Під час масажу ці ділянки необхідно обходити. При деяких захворюваннях шкіри (лишай, екзема та ін.) масаж протипоказаний. Під час проведення масажу пацієнт повинен прийняти зручне положення і намагатися повністю розслабити м'язи. Якщо не дотримуватися цих умов, масаж не дасть бажаного результату.

Однією з найважливіших умов для правильного проведення масажу є максимальна фіксація ділянки тіла, на якій потрібно виконувати масаж. Якщо міцна основа для ділянки, яка масажується, відсутня, то досягти повного розслаблення м'язів неможливо.

Внаслідок численних досліджень було точно встановлено, які повинні бути кути згинання і відведення для того, щоб кінцівки прийняли середньо-фізіологічного положення. Якщо пацієнт займає положення лежачи на спині, то для надання середньо-фізіологічного положення необхідно відвести нижню кінцівку від вертикалі на кут у 35 градусів і зігнути її у колінному суглобі під кутом 45 градусів. Шляхом відведення плеча від вертикальної площини на 45 градусів, згинання передпліч у ліктьовому суглобі під кутом 110 градусів і згинання кисті у променевозап'ястковому суглобі під кутом 100 градусів досягається середньо-фізіологічне положення для м'язів верхньої кінцівки. Якщо пацієнт лежить на животі, то для того щоб досягти розслаблення м'язів нижньої кінцівки потрібно підкласти валик під гомілку.

Залежно від висоти масажного столу кут згинання у колінному суглобі може змінюватися від 25 до 40 градусів. Також на кут згинання у колінному суглобі впливає зріст масажиста. Щоб досягти максимального розслаблення м'язів верхньої кінцівки пацієнт повинен прийняти таке початкове положення, при якому рука буде розташована вздовж тулуба, кут згинання між передпліччям і плечем повинен бути 110 градусів.

Вимоги до масажиста

Для досягнення максимальної ефективності масажу не менш важливим є створення зручних умов для роботи масажиста. Він повинен навчитися приймати правильне положення відносно пацієнта, стежити за правильною висотою масажного столу, рівномірно навантажувати обидві руки (для цього потрібно одразу вчитися масажувати однаково обома руками), вчасно переносити центр ваги з однієї ноги на іншу ("змінювати опорну ногу"), стежити за частотою свого дихання (ні в якому разі не затримувати). Після кожного сеансу необхідно сидячи відпочивати 5-7 хвилин, після 3-4 процедур масажу бажаний 20-хвилинний відпочинок, під час якого рекомендується піднімати ноги.

Дуже важливо правильно планувати свій робочий день: найскладніші масажі (наприклад, масаж при ожирінні) призначати на початок робочого дня, щоб до кінця робочого дня навантажування зменшувалося. Масажисту необхідно прискіпливо виконувати правила асептики та антисептики, ретельно дотримуватися особистої гігієни, стежити за станом шкіри рук, і взагалі стежити за своїм здоров'ям, пам'ятаючи про небезпеку професійних захворювань. Серед них: варикозне розширення вен, тендовагініти, радикуліти, періартрити, остеохондроз, сплощення стопи. Масажисти дуже вразливі до простудних захворювань, які слід попереджати, а в разі захворювання необхідно інтенсивно лікуватися і не працювати з пацієнтами до повного одужання. Масажист постійно працює з хворими людьми, які часто роздратовані, вередливі, вимогливі. Особливо про це повинні пам'ятати студенти медики і лікарі, що практикують масаж. Тому, якщо масажист дійсно зацікавлений в успішності своєї діяльності, він повинен вміти встановити довірливі стосунки з пацієнтом. Завоювати повагу він може лише демонструючи впевнене і чітке володіння своїм мистецтвом, але цього мало.

Під час спілкування з пацієнтом він має продемонструвати делікатність, ерудованість і обов'язкове колегіальність.

Масажист повинен пам'ятати, що його успіх насамперед залежить від власної поведінки. У разі будь-яких ускладнень, якщо масажист впевнений у тому, що суб'єктивна неадекватна реакція пацієнта, він зобов'язаний проконсультуватися з лікарем. Під час сеансу масажу пацієнта не повинні відволікати сторонні звуки, допускається тиха музика, але і вона повинна бути вимкнена, якщо масажист помітить, що пацієнту це не подобається. Під час сеансу недопустима присутність сторонніх людей. Розмовляти з пацієнтом можна, але потрібно робити це так, щоб пацієнт із задоволенням слухав і не помічав, що це монолог масажиста. Якщо розмова "збиває" ваше дихання, краще робити масаж мовчки.

Показання до проведення масажу.

Масаж показаний усім здоровим людям, проте слід ураховувати їхній вік і реактивність нервової системи. Масаж, який проводять дітям, має бути менш тривалим і енергійним ніж той, що йог виконують дорослим. Більш щадним повинен бути масаж для людей похилого віку і ослаблених, перші сеанси повинні бути менш тривалими і інтенсивними.

Масаж застосовують у комплексному лікуванні пацієнтів з підгострими і хронічними захворюваннями органів кровообігу, захворюваннями внутрішніх органів, опорно-рухового апарату, нервової системи, шкірними захворюваннями тощо.

Масаж застосовують із профілактичною метою для відновлення працездатності в разі перевтоми, як засіб боротьби з професійними розладами, як гігієнічний і косметичний засіб. Його застосовують також при головному болю, порушенні сну, статевій слабкості, захворюванні зубів і підвищеній дратівливості.

Протипоказання до проведення масажу.

Масаж протипоказаний при: підвищеній температурі тіла; гострих запальних процесах; у разі кровотеч і схильності до них; за наявності хвороб крові; гнійних процесів; захворювань шкіри інфекційної та грибкової етіології; при гангрені; запаленні і значному варикозному розширенні вен. Протипоказаннями можуть бути також: трофічні виразки; атеросклероз периферійних судин; тромбангіїт у поєднанні з атеросклерозом мозкових судин; аневризми судин; тромбофлебіт; запалення лімфатичних вузлів; активна форма туберкульозу; сифіліс; хронічний остеомієліт; доброякісні та злоякісні пухлини різної локалізації (до хірургічного лікування); нестерпний біль після травми; психічні захворювання; недостатність кровообігу ІІІ ступеня; гіпер- і гіпотензивні кризи; нудота; блювання; біль нез'ясованого характеру під час пальпації живота; бронхоектази; легенева, серцева, ниркова, печінкова недостатність.

2. Загальні фізіологічні основи масажу. Вплив масажу на органи і тканини

Масаж різнобічно діє як на периферійну нервову систему, так і на центральну нервову систему. Подразнення рецепторів передається у нервові центри, змінюючи, залежно від характеру масажу, рівень збудження і швидкість перебігу нервових процесів. Так, погладжування знімає підвищену чутливість ЦНС, заспокоює пацієнта, а поплескування, рубання, постукування - підсилюють збудливість. Масаж стимулює функціональну здатність ЦНС, підсилює її регулюючу і координуючу функції, стимулює регенеративні процеси, відновлює функцію периферійних нервів, попереджуючи судинні і трофічні розлади, загалом діє болезаспокійливо. Разом з гімнастичними вправами він прискорює утворення рухових умовних процесів. Масаж діє на організм тонізуюче, підвищує настрій і самопочуття пацієнта.

Вплив масажу на шкіру

Вплив масажу на шкіру не обмежується очищенням її від злущених клітин епідермісу, пилу, мікробів, поліпшенням функцій сальних та потових залоз. Він посилює кровопостачання і кровообіг у шкірі, стимулює лімфо обіг, обмінні процеси, активізує шкірне дихання і шкірно-м'язовий тонус. Внаслідок цього шкіра стає більш пружною, еластичною, щільною, що позитивно впливає на її стійкість до несприятливих чинників.

З масажу шкіри починаються всі згадані вище позитивні зміни в організмі, які рефлекторно змінюють функціональний стан органів і систем залежно від прийомів, різновиду лікувального масажу, характеру захворювання або травми, загального стану пацієнта.

Вплив масажу на м'язову систему

Полягає у збільшенні скорочувальної здатності, сили і працездатності м'язів, швидкості перебігу відновних процесів у них, нормалізації їх тонусу, розсмоктуванні крововиливів і набряків, прискоренні процесів регенерації, відновленні еластичності м'язів. Основою цих змін є подразнення рецепторів, покращення кровообігу і окисно-відновних процесів у м'язах.

Вплив масажу на зв'язково-суглобовий апарат

Полягає у сприянні поліпшенню еластичності і міцності зв'язок і сухожилків, рухливості у суглобах. Поліпшуючи кровопостачання суглобів і навколишніх тканин, масаж стимулює утворення і циркуляцію синовіальної рідини, попереджуючи набряк і зморщення суглобових сумок, зміни і ушкодження хрящів. Все це прискорює розсмоктування крововиливів і випотів, допомагає ліквідувати патологічні зміни у суглобах і відновити їх функції.

Вплив масажу на кровоносну і лімфатичну системи

Пов'язується, насамперед, у розширенні та збільшенні числа функціонуючих капілярів. Кількість розкритих капілярів зростає в кілька разів, швидкість кровообігу прискорюється, покращується венозний кровообіг, зменшується периферійний опір. Разом з цим йде збільшення кількості видтікаючої лімфи з ділянки, що масажується, прискорюється її пересування по судинах, підвищується лімфоток у 6-8 разів. Все це сприяє ліквідації набряків, застійних явищ. За рахунок нервово-рефлекторних і гуморальних шліхів регуляції гемодинаміки підвищується кровопостачання серця, активізується його скорочувальна функція, усуваються застійні явища у великому і малому колі кровообігу, поліпшується транспорт кисню до клітин і поглинання його тканинами, що стимулює окисно-відновні процеси

Вплив масажу на дихальну систему

Пов'язується як із загально-рефлекторним впливами, що зменшують або збільшують частоту дихання, його глибину, покращують легеневу вентиляцію та газообмін, так і місцево діють на дихальні м'язи. Масаж інтенсифікує кровообіг у малому колі, сприяє ліквідації застійних явищ у легенях і, підсилюючи кровообіг, покращує транспорт газів кров'ю.

Вплив масажу на обмін речовин

Сприятлива дія масажу полягає в інтенсифікації доставки тканинам поживних речовин і кисню, виведенню продуктів розпаду і вуглецю, активізації окисно-відновних і обмінних процесів, вилученні з потом мінеральних солей, а з сечею азотистих органічних речовин. Масаж сприяє швидкому видаленню з організму молочної кислоти після фізичного навантаження. Підсилюючи трофічні і обмінні процеси у тканинах, він прискорює розсмоктування продуктів запалення і стимулює регенеративні процеси у тканинах.

3. Загальна техніка і методика масажу: прогладжування, розтирання

Загальна техніка і методика мануального лікувального масажу

До основних прийомів масажу належать погладжування, розтирання, розминання, вібрація. Кожний з них має допоміжні прийоми, які, зберігаючи сутність основного руху, дають можливість досягти найбільшого ефекту відповідно особливостей анатомічної конфігурації масажованої ділянки. Прийоми мануального масажу все ширше впроваджуються в практику підводного, механічного і інших видів масажу. Необхідно використовувати в основному здавна існуючі прийоми, перевірені практикою і науково обґрунтовані. Неодмінною вимогою є досконале знання техніки масажу. Всі чотири основні прийоми масажу - погладжування, розтирання, розминання, вібрації - відрізняються одне від одного характерними особливостями виконання і малюнком руху. Ці характерні особливості необхідно точно зберігати і при виконанні допоміжних прийомів. Техніка дії на тканини і визначає сутність прийому, його фізіологічну дію на організм. Нерозуміння дії і не опанування елементів техніки окремих прийомів приводить до дефектів практики і відсутності очікуваного від масажу ефекту. Всі ці прийоми можуть робитися почергово однією або обома руками, або порізно. Наприклад: права рука виконує розтирання, а ліва - погладжування. Такі прийоми називаються комбінованими.

Погладжування

Історично більш стародавній прийом масажу, який полягає в ковзанні руки масажиста по шкірі, причому вона не зсувається під час виконання цього прийому. Дія масажу перш за все виявляється на шкірі: вона очищається від лусочок епідермісу, залишків секрету потових і сальних залоз, покращується шкірне дихання, обмін речовин, підвищується тонус шкіри, покращується відтік крові, що сприяє зменшенню набряку. Погладжування виявляє знеболюючу і виражену розсмоктуючу дію.

Погладжування можна виконувати:

- подушечками великих пальців (на обличчі, міжкісткових м'язах на кисті, стопі, в місцях виходу нервів на поверхню, а також за ходом нерва);

- подушечками кількох пальців - другим або третім, або другим, третім, четвертим, п'ятим (на обличчі, при масажі пальців, слизових оболонок, окремих м'язів, сухожиль);

- тильною поверхнею кисті;

- опорною поверхнею долоні;

- кулаком.

Погладжування можна виконувати однією або двома руками : порізно одночасно, коли обидві руки рухаються одночасно, порізно послідовно, коли одна рука прямує за другою, сумісно (обтяженою кистю), коли одна кисть накладається на другу. Погладжування виконується поздовжньо, поперечно, зигзагоподібно, спіралеподібно, колоподібно або циркулярно.

Основні прийоми погладжування:

1.Площинне поверхневе і глибоке.

2.Обхоплююче безперервне і переривчасте.

При площинному погладжуванні долоні масажиста вільно, без напруги ковзають по поверхні шкіри пацієнта, не викликаючи шкірно-судинних реакцій (почервоніння) як за ходом, так і проти течії лімфи.

При обхоплюючому погладжуванні кисть і пальці масажиста мають форму жолобу, вільно розслаблені, великий палець максимально відведений. Кисть, обхоплюючи масовану поверхню тіла, щільно прилягає поверхнею долоні до масажованої ділянки. Прийом використовується, в основному, на кінцівках, бокових поверхнях тулуба, сідницях та ін. поверхнях тіла округлої конфігурації.

Глибоке погладжування стимулює течію крові, лімфи, активно впливає на кровообіг в масажованій ділянці, сприяє швидкому видаленню із тканин продуктів обміну, застійних та набрякових явищ. Під час площинного глибокого погладжування долоня масажиста більш щільно прилягає до тіла пацієнта і ковзає по шкірі, не зсуваючи її.

Обхоплююче переривчасте прогладжування виконується у вигляді стрибкоподібних ритмічних рухів.

Допоміжні прийоми погладжування

1.Граблеподібне погладжування. Виконується кінцями випрямлених і широко розведених пальців. Можна виконувати цей прийом обтяженою кистю, коли пальці однієї руки накладаються на пальці другої. Граблеподібне погладжування застосовують під час масажу волосистої частини голови, міжреберних проміжків, живота, спини, грудей, а також при ураженні окремих ділянок шкіри, при варикозно розширених венах на кінцівках, коли потрібно обходити осередки ураження.

2.Гладіння. Виконується тильною поверхнею кисті, зігнутої під прямим кутом до долоні. Прийом використовується при масажі обличчя, на ділянках з підвищеною чутливістю шкіри і м'язів, на шиї, спині, грудях, животі. '

3.Гребенеподібний прийом. Виконується кістковими виступами основних фаланг зігнутих в кулак пальців. Пальці вільно, без напруги зігнуті, розслаблені і злегка розведені. Погладжування виконується міжфаланговими суглобами. Прийом використовується для глибокого погладжування великих м'язів і товстих м'язових пластів, при великому відкладенні жиру, на долонній і підошвовій поверхнях, де м'язи і сухожилля покриті щільним апоневрозом.

4.Хрестоподібний прийом. Виконується долонними поверхнями обох рук. Пальці скріплені в замок. Застосовують, в основному, на кінцівках, частіше в спортивній практиці. Спортсмен кладе вільно руку або ногу на плече масажиста, край столу або підкладний валик.

5.Щипцеподібний прийом. Виконується щипцеподібно складеними пальцями. Захопивши черевце м'яза, сухожилля, складку шкіри великим і вказівним пальцями або великим і решта, роблять погладжувальні рухи у прямолінійному напрямку.

Методичні вказівки при погладжуванні

1. М'язи мають бути розслабленими.

2. Погладжування застосовують самостійно при травмах м'яких тканин, при підвищеній чутливості, а також в комплексі з іншими масажними прийомами.

3. Поверхневе погладжування є підготовкою до глибокого.

4. Погладжуванням починається і закінчується кожний сеанс масажу.

5. Площинне поверхневе погладжування можна робити як за ходом, так і проти течії лімфи тому, що в поверхневій лімфатичній мережі клапани відсутні, а в глибокій є в незначній кількості, через що течія лімфи може відбуватися в цих мережах по всіх напрямках.

6.Для розвантаження лімфатичної та кров'яної мережі погладжування здійснюється за ходом лімфатичних та кровоносних судин до регіональних лімфатичних вузлів.

7.При набряках обхоплююче глибоке погладжування має починатися з вищерозташованого сегменту.

8. Погладжування здійснюється повільно, ритмічно.

9. При масажуванні м'язів погладжування робиться за ходом м'язових волокон.

10.Сила тиску збільшується в місцях проходження великих судин на згинаючій поверхні, а також в місцях, покритих додатковим шаром м'язів та жиру, і зменшується в ділянках кісткових виступів, за наявності болючості і підвищеної чутливості.

Розтирання

Розтирання полягає в пересуванні, зміщенні або розтягуванні тканин в різних напрямках. При розтиранні рука масажиста не ковзає по шкірі, як при погладжуванні, а шкіра зсувається разом з рукою. Масажні рухи при розтиранні можуть робитися як за ходом, так і проти ходу течії лімфи і крові.

Розтирання можна робити подушечками великих пальців, подушечками 2-3-4-5-го пальців, міжфаланговими суглобами, опорною поверхнею кисті, ліктьовим краєм кисті, променевим краєм кисті.

Розтирання можна робити в різних напрямках: поздовжньо, поперечно, зигзагоподібно, колоподібно або циркулярно, однією або обома руками.

Розтирання пальцями застосовують при масажі обличчя, волосистої частини голови, суглобів, сухожиль, міжреберних проміжків, спини в ділянці остистих відростків, гребенів клубових кісток, кистей і стоп. Розтирання ліктьовим краєм кисті застосовується у ділянках великих суглобів (колінному, плечовому, кульшовому, на животі, спині, грудях). Розтирання опорною поверхнею кисті застосовується на великих м'язових пластах (сідницях, спині, стегнах). Розтирання - це основний прийом масажних маніпуляцій при лікуванні суглобів, контрактур, рубців, зрощень. Розтирання сприяє збільшенню рухливості тканин, розтягненню рубців, зрощень. При зрощенні шкіри з тканинами, які розташовані під нею, розтирання посилюють приток крові, швидше розсмоктуються патологічні відкладення в тканинах. Розтирання збуджує скоротливу діяльність м'язів, підвищує їх тонус.

Прийоми розтирання

1. Граблеподібний прийом.

Виконується подушечками випрямлених і розведених пальців в циркулярних напрямках.

2. Гребенеподібний прийом

Виконується кістковими виступами міжфалангових суглобів на долоні, підошві, попереково-крижовій ділянці, спині, сідницях, на передній і зовнішній поверхнях стегон.

3. Пиляння

Виконується ліктьовим краєм однієї або обох кистей, однією або двома руками, які розташовані одна від одної на відстані 1-2 см. Рухи робляться в протилежних напрямках, між кистями рук повинен бути утворений валик з масажованих тканин. Застосовують пиляння на спині, животі, стегнах, гомілках, великих суглобах.

4.Перетинання.

Виконується променевими краями кистей рук, повернутих тильними сторонами при максимально відведених великих пальцях. Рухи робляться в протилежних напрямках, відстань між руками 2-3 см; як і при пилянні, між кистями повинен бути утворений валик із масажованих тканин.

Перетинання застосовують в основному на кінцівках, при масажі трапецієподібного м'яза, зовнішнього краю найширшого м'яза спини, м'язів черевного преса, великих суглобів.

5. Штрихування .

Роблять подушечками пальців. Пальці мають бути випрямленими і розташованими під кутом ЗО° до масажованої поверхні тіла. Руки зміщують підлеглі тканини поздовжньо, поперечно, зигзагоподібно. Штрихування застосовується при відновному лікуванні контрактур, рубцевих зрощень після опіків, ушкоджень внутрішніх органів. В результаті штрихування ліквідуються післяопераційні зрощення, збільшується еластичність тканин.

6. Стругання

Відрізняється більшою амплітудою рухів уперед, ніж назад. Вихідне положення рук таке саме, як при штрихуванні. Пальці, складені разом і максимально розігнуті в суглобах, короткими поступальними рухами занурюються подушечками у тканини і швидким натискуванням, утворюючи попереду валик, роблять їх розтягування і зміщення. Такими прийомами впливають на всю ділянку. Стругання застосовують при масажі великих ділянок, рубцевих уражень шкіри, при великих відкладеннях жиру в підшкірній основі. Стругання застосовують для стимуляції і підвищеному тонусі м'язів.

7. Щипцеподібний прийом

Виконується кінцями пальців, складеними у вигляді щипців. Щипцеподібним прийомом розтирають сухожилля, невеликі м'язи, вушні раковини, рубцеві зрощення.

Методичні вказівки

1. Розтирання є підготовкою до розминання.

2. Розтирання залежно від показань може бути поверхневим або глибоким.

3. Сила тиску при розтиранні тим більша, чим більший кут між пальцями масажуючої руки і поверхнею шкіри.

4. Розтирання робиться повільніше, ніж погладжування.

5.Розтирання слід комбінувати з погладжуванням за наявності патологічних відкладень з метою прискорення видалення їх з тканин.

4. Загальна техніка і методика масажу: розминання і вібрація

Розминання

Розминання призначене, головним чином, для впливу на м'язи. Суть цього прийому полягає в тому, що масажист захоплює руками м'язи, піднімає і відтягує, стискає і ніби віджимає їх. Посилюючи кровопостачання масажованої ділянки, розминання активизує живлення тканин, видалення продуктів втоми, посилює тонус та зміцнює м'язи, а також сприяє відновним процесам. Розминання підвищує еластичні властивості тканин і посилює скоротливу функцію м'язів. Прийоми розминання ефективні за умови максимального розслаблення м'язів. Темп розминань тільки повільний. Вплив повинен бути глибоким, але абсолютно безболісним, недопустимі різкі ривки і перекручування м'язів.

Основні прийоми розминання

1.Розминання у поздовжньому напрямку.

2.Розминання у поперечному напрямку.

3.Розминання в спіралеподібному напрямку.

Розминання у поздовжньому напрямку проводяться однією або двома руками. М'язовий вал захоплюється між великими пальцями по один бік і рештою по другий, щільно захоплюючи м'яз. Кисть масажиста повинна долонями нібито прилипати до тканин, уникаючи повітряних зазорів. М'яз припіднімають, відтягують його від кісток, і, не відпускаючи з рук, поступовими віджимаючими рухами роблять поздовжнє його розминання за напрямком до центру. Поздовжнє розминання найчастіше використовують для масажу м'язів кінцівок, країв трапецієподібних і найширших м'язів спини, великого грудного м'яза, прямого м'яза живота, сідничних м'язів. Техніка переривчастого розминання така ж сама, що й при безперервному розминанні, тільки рука масажиста переміщується по масажованому сегменту стрибкоподібно (вибірково). Ритмічними короткими рухами роблять розминання окремих ділянок м'язів.

Розминання в поперечному напрямку. Руки встановлюють під кутом 45° до масажованої поверхні так, щоб з одного боку були розташовані великі пальці, а з другого - решта. Захоплений м'яз відтягують обома руками вверх, стискують і віджимають однією рукою в напрямку від себе, а другою рукою - до себе, потім в зворотньому напрямку, поступово переміщуючись вздовж сегмента. Поперечне розминання застосовують на кінцівках, спині, животі.

Розминання в спіралеподібному напрямку. Руки масажиста розташовуються поздовжньо або поперечно і роблять спіралеподібні рухи. Руки не повинні торкатися одна одної. Застосовується прийом на великих поверхнях у тих випадках, коли потрібно щадити шкіру, обходити її окремі ділянки.

Допоміжні прийоми розминання

1. Валяння

Тканини піддаються стисканню і перетиранню між витягнутими долонями обох рук масажиста, які рухаються в протилежних напрямках. Валяння застосовують в основному на кінцівках для розминання м'язів плеча, передпліччя, стегна і гомілки, при великому ожирінні або коли інші види розминання болючі.

2. Накочування

Ліва рука масажиста ліктьовим краєм кисті, ніби врізуючись, занурюється в товщу черевної стінки, по можливості якнайглибше, а в цей час права рука, захопивши м'які тканини (шкіру, підшкірну клітковину), накочує їх на ліву долоню і відтак колоподібними рухами розминає їх. Прийом застосовується в основному при масажі передньої стінки живота.

3.Зрушення

Великими пальцями припіднімають і захоплюють підлеглі тканини в складку, відтак ритмічними рухами зміщують складку вбік. Застосовують прийом на спині, тилі стопи, кисті, при рубцевих зрощеннях.

4. Розтягування (витягування)

Масажист розташовує руки по краях м'язового пласта і, натискаючи на тканини, робить їх розтягання в різних напрямках. Розтягування еластичних волокон шкіри, шкірних рубців і зрощень роблять великими пальцями обох рук, які розташовують одна проти одної на ділянці, що підлягає впливу.

5. Натискання

Виконується подушечками пальців долонної або тильної поверхні, або опорною поверхнею кисті. Прийом виконується у вигляді переривчастих натискань на тканини. На волосистої частині голови натискання роблять подушечками пальців, граблеподібно розставлених, на передній поверхні живота - долонею або тильною поверхнею кисті.

6. Граблеподібне розминання

Пальці кисті вільно зігнуті в усіх суглобах і злегка розведені. Легким рухом, натискаючи підлеглі тканини, захоплюють, ніби защемляючи, між пальцями і роблять в напівколових напрямках розминання. Прийом застосовують при масажі передньої і бокових поверхонь шиї, обличчя, передньої стінки живота, а також при відновному лікуванні млявих паралічів і парезів, різкому зниженні м'язового тонусу і м'язових атрофій.

7. Щипцеподібне розминання

Виконують пальцями, складеними у вигляді щипців. Тканини захоплюють по можливості глибше, відтягують вверх і відтак ніби пропускають між великим і вказівним пальцями або між великим пальцем і рештою. Застосовують при масажі невеликих м'язів, країв долонь, підошов.

8. Посмикування (пощипування, поскубування)

Прийом виконують великим і вказівним пальцями. Тканини захоплюють, відтягують і відпускають. Рух нагадує посмикування струни. Застосовують при масажі обличчя для стимуляції мімічних м'язів і підвищення тургору шкіри, при парезах і паралічах м'язів кінцівок, на передній стінці живота. Для підвищення еластичних властивостей шкіри, при рубцях і зрощеннях посмикування використовується в основному у відновному лікуванні опіків.

9. Стискання

Роблять кистями або пальцями у вигляді ритмічних короткочасних рухів, стискуючих і віджимаючих тканини. Застосовується на обличчі для підвищення еластичності і покращення живлення шкіри.

Методичні вказівки

1. Розслаблення м'язів при добрій фіксації кінцівки.

2.Розминання може робитися як у висхідному, так і в низхідному напрямках.

3.При виконанні розминання слід пам'ятати про підвищену чутливість тканин.

4.Починати треба з легких і поверхневих розминань і тільки після кількох процедур переходити до більш енергійних і глибоких розминань.

5.Розминання потрібно робити повільно, плавно, ритмічно, без ривків, різкого посмикування, перекручування м'язів.

6. Чим повільніше розминання, тим сильніший його вплив.

7. Після розминання має проводитись погладжування.

Вібрація

Вібрацією називають такі прийоми масажу, за допомогою яких масажовані тканини приводяться в коливальні рухи з різноманітною швидкістю і амплітудою. Розрізняють безперервну і переривчасту вібрацію. Безперервна вібрація полягає в наданні тілу серій безперервних коливальних рухів, під час яких рука масажиста, натискуючи на тканини, не відривається від масажованої ділянки. При безперервній вібрації рука масажиста і масажована частина складають ніби одне ціле. Безперервна вібрація може виконуватись у формі площинного і обхоплюючого погладжування або розтирання.

Техніка виконання: подушечками одного або кількох пальців; опорною поверхнею кисті, або всією долонею, або кулаком. Вібрація виконується однією або обома руками в різних напрямках: поперечно, поздовжньо, зигзагоподібно, спіралеподібно. Розрізняють вібрацію стабільну, коли рука масажиста не переміщується по тілі пацієнта, і лабільну, коли рука масажиста переміщується по поверхні масажованої ділянки.

Прийоми безперервної вібрації

1. Потрушування

Масажованому сегменту надають максимально розслабленого стану. Рука масажиста з широко розведеними пальцями, обхоплюючи м'язи, робить потрушування. При цьому коливальні рухи роблять в поперечному або поздовжньому напрямках. Прийоми потрушування ефективні при лікуванні наслідків поранень і травм м'яких тканин, при рубцях і зрощеннях в м'язах.

2. Струс

Розташовують кінці великого і вказівного пальців або великого пальця і долоні з обох сторін масажованого сегменту. При струсі в горизонтальному напрямку тканини зміщуються вправо і вліво. При струсі у вертикальному напрямку тканини зміщуються вверх і вниз.

3. Струшування

Застосовують на кінцівках для швидкої активізації кровообігу і для зниження м'язової напруги, а також для збільшення рухливості суглобів, зв'язкового апарату і м'язів при контрактурах і спайкових процесах.

Для струшування верхньої кінцівки масажист бере обома руками кисть пацієнта, злегка натягує його руку і вслід один за одним коливальними рухами у вертикальному напрямку робить ритмічно з невеликою амплітудою струшування руки, повільно відводячи її і повертаючи на місце.

Для струшування нижньої кінцівки одна рука масажиста охоплює ногу з боку п'яткового (ахілового) сухожилля, друга - тил стопи. Злегка натягуючи ногу, щоб не відбувалося згинання у суглобах, масажист повільно робить ритмічні струшуючі рухи, відводячи і приводячи її на місце.

4. Підштовхування

Прийом застосовують при масажі внутрішніх органів - шлунка, кишок. При цьому ліва рука масажиста злегка натискає на ділянку масажованого органа, а права короткими ритмічними поштовхами на сусідню ділянку, намагаючись підштовхнути її до лівої руки.

Переривчаста вібрація

Переривчаста вібрація являє собою такі впливи, коли тканинам наносять поодинокі ритмічні удари. Рука масажиста після кожного удару відокремлюється від поверхні тканин, щоб нанести наступний удар.

Прийоми переривчастої вібрації

1. Пунктування

Застосовують на невеликих ділянках тіла, які щільно лежать на кістковій основі, в місцях перелому або в ділянці кісткового мозоля, на невеликих м'язах, зв'язках, на нервових стовбурах і в місцях виходу нервів. Пунктування виконують подушками вказівного і середнього пальців або подушечками ІІ-Ш-ІУ-У-го пальців. При цьому удари пальців слідують не одночасно, а послідовно, як на друкарській машинці. Пунктування виконують стабільно (на одному місці) або лабільно, коли рука масажиста переміщується по масажованій ділянці. Сила удару залежить від кута нахилу пальців відносно масажованої поверхні.

2. Постукування

Підвищує тонус м'язів і покращує їх кровопостачання, через що при атонії і атрофії м'язів, при їх парезі постукування в сполученні з розминанням є основними прийомами масажу. Протипоказаннями є центральні спастичні паралічі і гіпертонус м'язів. Постукування виконують кінцями пальців, кистю або кулаком, звичайно двома руками. Постукування кулаком застосовують на великих ділянках: спині, сідницях, стегнах. Виконується ліктьовим краєм кулака (перпендикулярно) або поперечно, коли пальці вільно зігнуті, залишаючи всередині пустий простір.

3.Поплескування

Виконують долонною поверхнею кисті при злегка зігнутих пальцях, однією або двома руками по черзі. Цей прийом виконують на спині, сідницях, стегнах, гомілках, плечах, грудній клітці, животі. Слабкі поплескування викликають звуження кровоносних судин і сповільнюють пульс. При енергійних і більш інтенсивних ударах відбувається розширення судин, гіперемія, місцеве підвищення температури, зниження чутливості нервових закінчень.

4.Рубання

Виконується ліктьовими краями кисті, пальці злегка розведені і розслаблені, що пом'якшує удар. При стулених пальцях рубання стає грубим та болючим, що може травмувати тканини. Прийом застосовують на широких поверхнях тіла: спині, грудній клітці, кінцівках. Прийоми рубання стрясають шкіру, вібрація поширюється вглиб тканин, чинячи вплив на внутрішні органи.

5.Стьобання

Являє собою прийом, коли тканинам наносять удари в косому напрямку одним або кількома пальцями, а також всією долонею. Такий масаж застосовують при парезах м'язів і в косметологічній практиці у вигляді „підхльостуючих" рухів. Стьобання всією долонею показано на великих поверхнях тільки при ожирінні. Цей прийом викликає активну гіперемію шкіри, підвищує її тургор і еластичність, посилює обмінні процеси і покращує видільну функцію шкіри.

Ні один з прийомів мануального масажу окремо в лікувальній практиці майже не застосовують, а використовують їх у вигляді комплексів, включаючи як основні, так і допоміжні прийоми погладжування, розтирання, розминання, вібрації. Масажні прийоми поєднують з активними і пасивними фізичними вправами.

Дозування

Дозування масажу здійснюється: вибором прийомів, локалізацією впливів, площею впливу на тканини, кількістю масажних маніпуляцій, швидкістю і ритмом рухів, їх амплітудою, тривалістю процедури, чергуванням процедур з іншими впливами (теплолікуванням, водолікуванням, лікувальною фізкультурою, фізіотерапією та ін.), інтервалами відпочинку між процедурами, кількістю процедур на курс лікування.

5. Техніка масажу окремих частин тіла: масаж голови, обличчя, шиї

Масаж голови можна робити зверху волосся без оголення шкіри і з оголенням шкіри. При масажі голови зверху волосся без оголення шкіри масажні рухи проводять від тім'я вниз, назад і в сторони до лімфатичних вузлів, що розташовані в ділянках потилиці, вух і на шиї. При масажі з оголенням шкіри напрям масажних рухів має відповідати напрямку росту волосся і за ходом вивідних протоків сальних залоз.

При масажі голови зверху волосся застосовують такі прийоми. Обхоплююче поверхневе і глибоке погладжування паралельно двома руками або послідовно в напрямку від лоба до потилиці, від тім'я до завушних ділянок.

Граблеподібне прогладжування волосистої частини голови двома руками паралельно або послідовно від лоба до потилиці і до скроневих ділянок.

Граблеподібне розтирання подушечками пальців шкіри черепа циркулярними рухами, обходячи всю поверхню волосистої частини голови.

Розтирання кінцями пальців лобового і потиличного м'язів. Обхопивши голову з обох боків долонями і кінцями граблеподібно розставлених пальців, здійснюється переривчасте натискання.

Пунктування поверху волосся кінцями пальців, послідовне і поперемінне постукування , обходячи всю поверхню волосистої частини голови.

Глибоке погладжування опорною поверхнею кисті двома руками паралельно від скроневих ділянок, дугоподібно обходячи зверху вушні раковини, до сосковидних відростків за вухами і до кутів нижньої щелепи.

Зрушення м'яких покривів черепа поздовжньо і поперечно.

Кожний прийом триває в середньому від 3-х до 5 разів. Всі прийоми розтирання, розминання, вібрації чергують з прийомами площинного і обхоплюючого погладжування. Тривалість всієї процедури масажу голови від 3-х до 10 хвилин.

Показання: захворювання і травми центральної нервової системи (неврози, безсоння, мігрень, перевтома); захворювання органів кровообігу; гіпертонічна хвороба І-ІІ стадії; хвороби шкіри; а також в комплексі гігієнічного і косметичного масажів.

Масаж волосистої частини голови з оголенням шкіри

Перший проділ роблять гребінцем від середини волосистої межі лоба до потилиці.

Використовують такі прийоми

Поверхневе і глибоке погладжування подушечками пальців по 3-5 разів. Руки можуть рухатися одночасно, розташовуючись одна за одною, або паралельно, розташовуючись поряд.

Відтак роблять розтирання шкіри в ділянці проділу в напівколових і зигзагоподібних напрямках. Розтирання можна робити граблеподібно поставленими пальцями на проділі, а також прийомом ніжного штрихування. На одній ділянці виконують 3-4 рухи і таким чином обходять весь проділ.

Розминання роблять прийомами натискання кінцями пальців, обходячи весь проділ. Великими пальцями робиться зрушення шкіри проділу в різних напрямках, пунктування пальцями послідовно.

На одній ділянці кожний прийом виконують 3-5 разів. Промасувавши таким чином один проділ, переходять на інші ділянки шкіри. Проділи роблять на відстані 2 см.один від одного спочатку в поздовжньому, а потім у поперечному напрямку. Всього по 10-12 проділів в кожному напрямку. Тривалість процедури від 15 до 30 хвилин.

Показання: суха себорея волосистої частини голови, рубцеві зміни шкіри після опікових уражень, травм, облисіння.

Техніка масажу обличчя

Напрям масажних рухів на обличчі узгоджується з напрямком кровоносних судин (вен), які відводять кров, і з напрямком м'язових волокон мімічних м'язів. Масаж обличчя роблять двома руками, які рухаються паралельно. Пацієнт розташовується в спеціальному кріслі з підголовником навпроти дзеркала, масажист стає позаду. Шкіра обличчя повинна бути очищена водно-спиртовим розчином або лосьйоном і зігріта вологм компресом. На обличчі виконують прийоми масажу з урахуванням схеми напрямку масажних рухів на обличчі.

Масаж лобової частини голови.

Виконуються такі прийоми.

Площинне погладжування долонною поверхнею всіх пальців від середини лобової частини голови до скроневих ділянок, де закінчується колоподібними прогладжуваннями.

Обхоплююче погладжування почергово руками в напрямках знизу вверх, від надбрівних дуг до лінії роста волосся. Скроневі ділянки погладжують опорною поверхнею кисті від лобової частини голови назад вище вушних раковин.

Розтирання кінцями пальців в напівколових або спіралеподібних напрямках від середини лобової частини голови до скронь.

Переривчасте натискання долонною поверхнею пальців лобової частини голови.

Стискання пальцями у вигляді короткочасних рухів, стискуючи і віджимаючи тканини.

Пунктування і постукування пальцями всієї лобової поверхні.

Прийоми розтирання, розминання, вібрації чергують з погладжуванням. Кожний прийом повторюють 3-4 рази.

Масаж ділянки орбіт.

У ділянці орбіт масажують коловий м'яз і зморщувач брови одночасно обома руками. Спочатку роблять погладжування нижньої частини колового м'яза ока від скроневої ямки по нижньому краю орбіти до внутрішнього кута ока. Прийом виконують подушечками другого і третього пальців: третіми пальцями, піднімаючись вверх до брови, роблять погладжування кореня носа. Погладжування верхньої частини колового м'яза роблять по верхньому краю орбіти від внутрішнього кута ока до його зовнішнього кута і закінчують у скроневій ямці. Прийом виконують кінцями 2-го і 3-го пальців, котрі охоплюють і пропускають між собою брову так, щоб третій палець був під бровою, ковзаючи бічною поверхнею кінцевої фаланги, а другий палець - над бровою, обходячи всю орбіту. Рухи повторюють 3-5 разів. Крім погладжування застосовують циркулярні розтирання долонною поверхнею другого пальця, пунктування подушечками пальців і постукування пальцями.

Всі рухи у ділянці орбіт виконують ніжно, без зміщення і розтягування шкіри.

Масаж у ділянці щік

Погладжування щік виконують зверху донизу в напрямку краю нижньої щелепи. .

Виконується площинне погладжування долонною поверхнею пальців; гладіння тильною поверхнею пальців; погладжування опорною поверхнею кисті і підвищенням великого пальця донизу від носа і нижнього краю орбіти.

Розтирання долонною і тильною поверхнею кінцевих фаланг 2-го і 3-го пальців в циркулярних напрямках.

Переривчасте натискання долонною і тильною поверхнею пальців, обходячи в колових напрямках всю поверхню щік; посмикування, стискання, гребнеподібне розминання.

Потрушування щік долонною і тильною поверхнею кисті, пунктування подушечками пальців, почергове постукування долонною і тильною поверхнею пальців в колових напрямках, поплескування долонною поверхнею пальців, стьобання.

Прийоми підбирають залежно від цілей масажу.

Масаж у ділянках підборіддя і верхньої губи

Починають з площинного погладжування від середини підборіддя по краю нижньої щелепи до завушної ділянки, від крил носа до мочки вуха. Колове погладжування долонною поверхнею пальців в ділянці підборіддя роблять з- під краю нижньої щелепи до підборідної ямки і далі в напрямку кута рота.

Розтирання кінцями пальців в циркулярних напрямках ділянки підборіддя і верхньої щелепи. Розтирання чергують з поперемінним обхоплюючим погладжуванням зверху донизу від верхньої губи через край нижньої щелепи.

Переривчасте натискання долонною і тильною поверхнею пальців, обходячи всю ділянку підборіддя і верхньої губи. Щипцеподібне розминання; посмикування виконують великим і вказівним пальцями.

Послідовне пунктування подушечками пальців; почергове постукування долонною поверхнею пальців, обходячи ділянки підборіддя і верхньої губи; поплескування долонною поверхнею стулених разом пальців в колоподібних напрямках; стьобання пальцями.

Всі прийоми чергують з погладжуваннями.

Показання: захворювання і травми лицевого і трійчастого нервів, травми м'яких тканин і ушкодження кісток черепа, захворювання і опіки обличчя, після оперативних втручань, а також з косметичною метою.

Масаж шиї

Виконуються такі прийоми

Площинне погладжування задньої поверхні шиї двома руками. Поставити кисті поряд на задній поверхні шиї так, щоб пальці розташувались на потиличній кістці, рухом донизу роблять погладжування спочатку задньої поверхні шиї, відтак обходять в сторони по верхньому краю трапецієподібних м'язів, через ділянки ключиць до пахвових западин спереду.

Обхоплююче погладжування задньої поверхні шиї виконують однією рукою. Масажист стоїть збоку пацієнта. Масажуюча рука слідує від потиличної на протилежну сторону по верхньому краю трапецієподібного м'яза до пахвової западини спереду.

Обхоплююче погладжування бічних поверхонь шиї виконується почергово однією рукою. Масажист стоїть позаду пацієнта.

Погладжування передньої поверхні шиї виконується почергово руками, масажист збоку або позаду пацієнта.

Погладжування бічної і передньої поверхонь шиї виконують почергово однією рукою, положення масажиста ззаду. Права рука починає рух від лівої завушної ділянки вниз і доходить до кута нижньої щелепи. В цей момент великий палець, відходячи від решти до підборіддя, робить погладжування краю нижньої щелепи від лівого кута до правого, переходить на протилежний бік щелепи. Обхопивши таким чином передню поверхню шиї, кисть далі рухається вниз, робить обхоплююче погладжування передньої поверхні шиї і переходить на ділянку пахвової западини. Відтак цей прийом виконують лівою рукою, вільна рука притримує під час масажу голову пацієнта.

Розтирання ділянок сосковидних відростків (за вухами) і потиличної ділянки у місці прикріплення м'язів шиї і спини виконують в циркулярних напрямках подушечками пальців і опорною поверхнею кисті.

Кінцями пальців щипцеподібним прийомом розтирають ключиці: верхні краї великими пальцями, нижні - рештою. Роблять пиляння ключиць одночасно з правої і лівої сторони. Щипцеподібне розтирання грудино-ключично-сосковидних м'язів виконують однією рукою зверху донизу. Розтирання кінцями пальців м'язів, розташованих на задній поверхні шиї і верхніх краях трапецієподібних м'язів. Розтирання ділянки грудино-ключичних і акроміально-ключичних суглобів кінцями пальців. Поперечне розминання м'язів задньої поверхні шиї, поздовжнє і прперечне розминання верхніх країв трапецієподібних м'язів.

Колове і гребенеподібне розминання широкого підшкірного м'яза шиї. Масажист працює двома руками, стоячи позаду пацієнта. Ніжними коловими рухами, натискуючи на м'які тканини шиї, уникаючи зрушення шкіри, роблять розминання, починаючи на рівні 3-го і 2-го ребер, піднімаються вверх по передній поверхні шиї до підборіддя, далі переходять під нижньою щелепою до підвушної ділянки і кута нижньої щелепи, відтак спускаючись по бічних поверхнях шиї до підключичних ділянок. Повторюють весь цикл 3-4 рази, обходячи всю поверхню розташування широкого підшкірного м'яза шиї.

Розминання грудино-ключично-сосковидного м'яза виконують щипцеподібним прийомом зверху донизу і в зворотньому напрямку, застосовують натискування пальцями і посмикування.

Пунктування і постукування пальцями передньої і бічної поверхонь шиї, поплескування долонною і тильною поверхнею пальців, стьобання.

Кожний прийом виконують від 3 до 5 разів, чергуючи з погладжуванням.

Показання: захворювання серцево-судинної системи, захворювання і травми центральної і периферійної нервової системи, захворювання органів дихання, захворювання і травми хребта, косметичний і гігієнічний масаж.

6. Техніка масажу окремих частин тіла:спини, попереку, сідниць

Техніка масажу спини

Положення пацієнта лежачи на животі. Напрями масажних рухів від крижів і попереку вверх вздовж хребта, через верхній край трапецієподібного м'яза до надключичних і пахвових лімфатичних вузлів спереду; від остистих відростків до пахвових западин позаду.

Виконуються такі прийоми.

Поверхневе і глибоке площинне погладжування і гладіння поверхні спини, обхоплююче погладжування бічних поверхонь тулуба, зовнішніх країв найширших м'язів спини і верхніх країв трапецієподібних м'язів, погладжування м'язів спини опорною поверхнею кисті у ділянці паравертебральних зон, гребенеподібне погладжування, гладіння, граблеподібне погладжування .

Розтирання кінцями пальців в циркулярних напрямках і штрихування ділянок остистих відростків, крижів, внутрішнього краю і кута лопатки, розтирання пальцями і опорною поверхнею кисті паравертебральних зон, гребенів клубових кісток, найширших м'язів спини і трапецієподібних м'язів, гребенеподібне і граблеподібне розтирання, розтирання ліктьовим краєм кисті внутрішніх країв і кута лопатки, для чого руку пацієнта треба закласти за спину, пиляння і стругання м'язів спини, перетинання зовнішніх країв найширших м'язів спини і верхніх країв трапецієподібних м'язів.

Натискання у ділянці паравертебральних зон, найширших м'язів спини і трапецієподібних м'язів, зрушення, поперечне розминання зовнішніх країв найширших м'язів спини і верхніх країв трапецієподібних м'язів.

Вібраційне погладжування і потрушування м'язів спини, пунктування подушечками пальців у ділянці остистих відростків і міжреберних проміжків, постукування кулаком поперечно і перпендикулярно до м'язів спини ( в ділянках нирок не рекомендується), поплескування м'яких тканин спини, рубання найширших м'язів спини і трапецієподібних м'язів, міжреберних проміжків, стьобання.