Основи лікувального масажу

Показання: захворювання і травми хребта, ушкодження грудної клітки, захворювання органів дихання, захворювання органів кровообігу, захворювання і травми центральної і периферійної нервової системи.

Масаж сідничних м'язів

Виконується погладжування від крижів, куприка і крил клубових кісток в напрямку до пахових лімфатичних вузлів. Застосовують глибоке площинне і обхоплююче погладжування, погладжування опорно поверхнею кисті і обтяженою кистю.

Розтирання в ділянці крижів, куприка і крил клубових кісток виконують циркулярно кінцями пальців, опорною поверхнею кисті і ліктьовим крає кисті, штрихування і пиляння. Розтирання сідничних м'язів граблеподібно гребенеподібно, штрихування, стругання, пиляння, перетинання.

Поздовжнє розминання великих сідничних м'язів від крижів і крил клубових кісток в напрямку до великого вертела. Поперечне розминання здавлювання, натискування, зрушення, гребенеподібне розминання.

Потрушування сідничних м'язів, пунктування і постукувань пальцями, кулаком поперечно і перпендикулярно, поплескування, рубання, стьобання.

Всі прийоми чергують з погладжуванням.

Масаж кульшових суглобів

Підготовчим є короткочасний, протягом 2-3 хвилин, масаж у вигляд погладжування і розминання широкими штрихами сідничних м'язів верхньої частини стегна. На ділянці, найбільш доступній до суглоба (між сідничним бугром і великим вертелом), роблять циркулярі погладжування і розтирання кінцями пальців, штрихування, активні пасивні рухи.

Показання: захворювання серцево-судинної системи; захворювання травми м'яких тканин, кісток, суглобів, периферійних нервів; паралічі парези; облітеруючий ендартеріїт.

Тривалість процедури може бути при масажі окремих сегментів від 3-х до 15 хвилин, всієї кінцівки - від 5 до 20 хвилин.

7. Техніка масажу окремих частин тіла: грудей, живота

Техніка масажу грудей

Положення пацієнта лежачи на спині або сидячи.

Масажні рухи на передній і бічних поверхнях грудної клітки роблять від поперекової лінії до пахвових і надключичних лімфатичних вузлів.

На передній поверхні грудної клітки виконується площинне погладжування і гладіння, на бічних поверхнях і на ділянках великих грудних м'язів обхоплююче погладжування, граблеподібне погладжування міжреберних проміжків від грудини в напрямку до хребта.

Розтирання великих грудних м'язів: у чоловіків - кінцями пальців, опорною поверхнею кисті і ліктьовим краєм кисті в колових напрямках, пиляння двома руками за ходом м'язових волокон; у жінок - граблеподібне розтирання місць прикріплення м'язів, обходчи грудну залозу. Розтирання кінцями пальців і опорною поверхнею кисті місць початку передніх зубчастих м'язів в колових напрямках. Циркулярні розтирання кінцями пальців грудини, ключиць, реберних дуг. Розтирання подушечками пальців, штрихування і пиляння міжреберних м'язів.

Ритмічні натискання долонями передньої і бічних поверхонь грудної клітки; ритмічні стискання грудної клітки на видиху. Натискання кінцями пальців на міжреберні м'язи за ходом міжреберних проміжків. Поздовжнє і поперечне розминання великих грудних м'язів, натискування, зрушення.

Постукування великих грудних м'язів і передньої поверхні грудної клітки кулаком перпендикулярно і поперечно. У чоловіків рубання великих грудних м'язів вздовж м'язових волокон і міжреберних проміжків, струшування грудної клітки, стьобання.

Техніка масажу живота

Положення пацієнта на спині з трохи піднятою головою, коліна зігнуті і злегка розведені.

Використовуються такі прийоми

Площинне поверхневе погладжування в колових напрямках передньої і бічних поверхонь живота, площинне і обхоплююче погладжування від поясної лінії в напрямку до пахвинних і пахових лімфатичних вузлів *

ІЦипцеподібне розтирання м'язів живота, пиляння, перетинання, стругання м'язів передньої стінки живота.

Ритмічні натискання долонями на передню стінку живота, зрушення, розтягання, стискання, поперечне розминання м'язів живота і накочування, поздовжнє розминання прямих м'язів живота.

Вібраційне погладжування і потрушування, поплескування, постукування кулаком поперечно, рубання, струшування. Всі прийоми чергують з погладжуванням.

Показання: хронічні коліти, які супроводжуються спастичними і атонічними закрепами; дискинезії жовчного міхура, кишок, шлунка; виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки; ожиріння, зрощення, післяопераційний період, наслідки травм.

8. Техніка масажу окремих частин тіла:верхніх кінцівок

Масаж верхніх кінцівок

Положення пацієнта сидячи або лежачи. Кінцівці надають середньофізіологічного положення.

Масаж виконується однією або обома руками. При масажі однією рукою друга фіксує кінцівку і допомагає захоплювати м'язи, на який проводиться вплив. Під кисть і пальці під час масажу підкладають валик. Масажні рухи слідують від периферії до центру за ходом лімфатичних судин до лімфатичних вузлів у ліктьовому згині і до пахвової западини.

Масаж кисті

Площинне та обхоплююче погладжування тильної поверхні кисті; на долонній поверхні - площинне погладжування опорною поверхнею кисті і гребенеподібним прийомом в напрямку від кінців пальців до променевозап'ясткового суглоба. Бічні поверхні пальців погладжують щипцеподібним прийомом. Долонною поверхнею великого пальця погладжують міжкісткові проміжки кисті.

Розтирання пальців, тильної поверхні кисті і ділянки променевозап'ясткового суглоба роблять подушечками пальців в циркулярних напрямках. Щипцеподібним прийомом розтирають долонну і бічні поверхні пальців, краї кисті, підвищення м'язів великого пальця і мізинця. Штрихування застосовують на тильній поверхні кисті і пальців. Крім того, опорною поверхнею кисті розтирають тильну поверхню кисті, ділянку променевозап'ясткового суглоба.

На долонній поверхні кисті застосовують гладіння, гребенеподібне погладжування і розтирання.

Щипцеподібне розминання показане у ділянці м'яких тканин долонної і бічних поверхонь пальців, ліктьових і променевозап'ясткових країв кисті, м'язів підвищень великого пальця і мізинця. На кисті застосовують натискання, стискання, розтягання м'язів і сухожиль, вібраційне погладжування, поплескування, струшування кисті. При ушкодженні кисті - пунктування, постукування пальцями.

Масаж передпліччя

Погладжування площинне і обхоплююче від кисті до лімфатичних вузлів в ділянці ліктьового згину, гладіння, погладжування опорною поверхнею кисті, щипцеподібне погладжування окремих м'язів і сухожиль передпліччя.

Розтирання подушечками пальців в циркулярних напрямках тильної поверхні променевозап'ясткового суглоба, ділянки шилоподібних відростків ліктьової і променевої кісток, головки променевої кістки, суглобової сумки, окремих м'язів і сухожиль. Штрихування в ділянці суглобів і м'язів. Пиляння згиначів і розгиначів м'язів передпліччя, стругання, перетинання.

Поздовжнє і поперечне розминання м'язів передпліччя, щипцеподібне розминання окремих м'язів, валяння, натискання, стискання. Розтягування окремих м'язів, посмикування при парезах і паралічах.

Вібраційне погладжування і потрушування м'язів, пунктування і постукування пальцями, постукування кулаком поперечно, поплескування, рубання, струшування, стьобання.

Масаж ліктьового суглоба

Площинне і обхоплююче погладжування в напрямку до лімфатичних вузлів у пахвовій западині, колові погладжування задньої і бічних поверхонь ліктьового суглоба долонною поверхнею кисті.

Розтирання подушечками пальців в циркулярних напрямках, масажуючи всю поверхню суглоба, штрихування подушечками пальців місць прикріплення сухожиль, бічних зв'язок, суглобової сумки позаду.

Розтягування м'яких тканин ліктьового суглоба захватом кисті і фіксацією другою рукою плеча. Пасивні і активні рухи у суглобі.

Масаж плеча

Погладжування площинне і обхоплююче починають нижче ліктьового суглоба, проводять в напрямку до пахвових лімфатичних вузлів; глибоке обхоплююче погладжування двоголового і триголового м'язів плеча. Застосовують площинне колове погладжування опорною поверхнею кисті, хрестоподібне погладжування, щипцеподібне погладжування головок м'язів і сухожиль.

Розтирання кінцями пальців в циркулярних напрямках м'язів і сухожиль ліктьовим краєм кисті, щипцеподібне розтирання, пиляння у поздовжньому напрямку двоголового і триголового м'язів, дельтоподібного м'яза, перетинання і стругання.

Розминання поздовжнє і поперечне, валяння, натискання, зрушення і розтягування, щипцеподібне розминання, пощипування. Дельтоподібний м'яз розминають поздовжньо від плечової кістки верх.

Вібраційне потрушування окремих м'язів, струшування кінцівки, пунктування і постукування пальцями м'язів і сухожиль, пунктування і постукування плечової кістки після ушкоджень. Постукування кулаком поперечно і перпендикулярно, поплескування, рубання, стьобання м'язів плеча.

Масаж плечового суглоба

Спочатку роблять масаж м'язів і м'яких тканин надпліччя, масажують дельтоподібний м'яз, сухожилля великого грудного м'яза, найширшого м'яза спини, м'язів плеча. Застосовують погладжування і розтирання.

Суглобова сумка масажується з передньої, задньої і нижньої поверхані. Для кращого доступу до передньої поверхні суглобової сумки руку пацієнта закладають за спину; до задньої поверхні - руку пацієнта слід покласти на протилежне плече; при масажі нижньої поверхні сумки - руку відвести в сторону. Суглобову сумку масажують прийомами циркулярного розтирання і штрихування подушечками пальців. Пасивні і активні рухи в суглобі.

Показання: захворювання і травми м'яких тканин, кісток, суглобів, периферійних нервів; захворювання периферійних судин (хвороба Рейно).

Прийоми масажу широко комбінують з активними і пасивними рухами. Тривалість процедури від 3-х до 10 хвилин окремих сегментів, а всієї кінцівки - від 5-ти до 15 хвилин.

9. Техніка масажу окремих частин тіла:нижніх кінцівок

Масаж нижньої кінцівки

Положення пацієнта лежачи в середньофізіологічному положенні з максимально розслабленими м'язами. Масажні рухи роблять за ходом лімфатичних судин в напрямку до підколінних і пахових лімфатичних вузлів. Методики можуть передбачати або загальний масаж всієї нижньої кінцівки або окремих її сегментів: стопи, гомілковостопного суглоба, м'язів таза та ін.

Масаж стопи

Площинне і обхоплююче погладжування тильної поверхні стопи від пальців через ділянку гомілковостопного суглоба по передній поверхні гомілки до підколінних лімфатичних вузлів; щипцеподібне погладжування зовнішнього і внутрішнього країв стопи; площинне погладжування долонною поверхнею кисті в поперечному напрямку; щипцеподібним прийомом погладжуються бічні поверхні пальців від нігтьових до основних фаланг; площинне погладжування ділянки гомілковостопного суглоба в колових напрямках. Захопивши стопу двома руками, проводять глибоке погладжування подушечками великих пальців міжкісткових м'язів на тильному боці стопи. Підошвову поверхню стопи погладжують опорною поверхнею кисті і гребенеподібним прийомом.

Розтирання кінцями пальців в циркулярних напрямках тильної поверхні стопи і пальців, міжкісткових м'язів, ділянки кісточок і п'яткового сухожилля; розтирання опорною поверхнею кисті тильної і підошвової поверхонь стопи; розтирання підошвової поверхні стопи гребенеподібно; штрихування міжкісткових м'язів і сухожиль; щипцеподібне розтирання країв стопи.

Щипцеподібне розминання зовнішнього і внутрішнього країв стопи, підвищень великого пальця і мізинця, зрушення міжкісткових м'язів стопи.

Пунктування і постукування пальцями, поплескування, струшування стопи, стьобання.

Пасивні і активні рухи в суглобах пальців.

Масаж гомілковостопного суглоба

Обхоплююче поверхневе і глибоке погладжування передньої, бічних і задньої поверхні гомілковостопного суглоба у поздовжньому напрямку; площинне погладжування в колових напрямках у ділянках кісточок; щипцеподібне погладжування п'яткового сухожилля.

Розтирання кінцями пальців в циркулярних напрямках і штрихування задньої поверхні суглоба, в ділянці кісточок і п'яткового сухожилля; розтирання передньої і бічних поверхонь суглоба опорною поверхнею кисті. Прийоми розтирання чергують з погладжуванням.

Обхопивши правою рукою зі сторони підошви стопу в ділянці передплюсни і фіксуючи лівою рукою гомілку вище гомілковостопного суглоба, роблять без усиль ритмічні рухи на розтягання; при малорухомості і контрактурах - пасивні рухи. Закінчують масаж обхоплюючим погладжуванням всіх поверхонь суглоба в напрямку до підколінних лімфатичних вузлів.

Масаж гомілки

Площинне і обхоплююче погладжування передньої, бічних і задньої поверхонь гомілки від стопи до підколінних лімфатичних вузлів. Хрестоподібне погладжування гомілки, граблеподібне погладжування. Глибоке обхоплююче погладжування задньої поверхні від п'яткового сухожилля до підколінних лімфатичних вузлів; щипцеподібне погладжування п'яткового сухожилля і переднього гребеня великогомілкової кістки; глибоке погладжування великими пальцями переднього великогомілкового м'яза; обхоплююче погладжування колінного суглоба.

Розтирання в циркулярних напрямках кінцями пальців м'язів передньої поверхні гомілки. Розтирання опорною частиною кисті в циркулярних напрямках м'язів, розташованих на зовнішній і задній поверхнях гомілки; пиляння у поздовжньому напрямку м'язів гомілки, стругання, перетинання триголового м'яза гомілки.

Поздовжнє розминання від гомілковостопного суглоба до підколінної ямки роблять окремо: передню, задню і зовнішню групи м'язів. Розминання передньої і зовнішньої груп м'язів щипцеподібно; застосовують натискання опорною поверхнею кисті і зрушення, натискання пальцями на підлеглі тканини.

Розминання задньої групи м'язів роблять основними прийомами, застосовуючи поздовжнє розминання однією рукою і двома, поперечне розминання двома руками.

Потрушування окремих м'язових груп, пунктування і постукування пальцями і кулаком поперечно і перпендикулярно, поплескування, рубання, стьобання, струшування гомілки.

Масаж колінного суглоба

Площинне погладжування однією або двома руками передньої і бічних поверхонь суглоба; обхоплююче погладжування двома руками від верхньої третини гомілки по передній і бічних поверхнях суглоба в напрямку до підколінних лімфатичних вузлів і по стегну до пахових лімфатичних вузлів.

Щипцеподібне погладжування і розтирання сухожиль двоголового м'яза стегна (позаду). Розтирання подушечками пальців в циркулярних, поздовжніх і поперечних напрямках бічних зв'язок і сухожиль чотириголового м'яза стегна (спереду).

Розтирання в колових напрямках бічних поверхонь суглоба долонними поверхнями кистей обох рук; долонною поверхнею однієї руки - надколінок і передню поверхню суглоба, а долонною поверхнею пальців другої руки - розтирання задньої поверхні суглоба. Розтирання надколінка кінцями пальців, зрушення його зверху донизу і в сторони. Розтирання пальцями суглобової щілини роблять з внутрішнього боку суглоба в положенні зігнутого коліна.

Масаж поєднують з активними і пасивними рухами.

Масаж стегна

Площинне і обхоплююче погладжування обома руками передньої, бічних, задньої поверхні стегна від колінного суглоба в напрямку до пахових лімфатичних вузлів. Щипцеподібне погладжування сухожиль двоголового м'яза стегна і місць їх прикріплення.

Циркулярні розтирання пальцями і підвищенням великого пальця кисті крил клубових кісток в напрямку від нижньої ості до хребта. Погладжування підвищенням великого пальця і ліктьовим краєм гребенів клубових кісток від хребта до пахових складок; пиляння, перетинання, стругання окремих м'язових груп. Пиляння гребенів клубових кісток, гребенеподібне розтирання м'язів.

Розтирання м'язів стегна проводять окремо: передню, внутрішню зовнішню , задню групи.

Застосовують основні прийоми розминання - поздовжнє і поперечне. Сухожилля і головки м'язів розминають щипцеподібне. Використовують прийоми стискання, натискання, здавлювання, розтягання, зрушення, посмикування, валяння.

Потрушування окремих м'язових груп, пунктування, постукування пальцями і кулаком, поплескування, рубання і стьобання, струшування нижньої кінцівки. Прийоми розминання і вібрації чергують з погладжуванням.

10. Масаж при захворюваннях і травмах опорно-рухового апарату

Велика група захворювань суглобів - це артози (остеоартрози) або деформуючі артрози (деформуючі остеоартрози), тобто дегенеративно-дістрофічні захворювання суглобів.

Частота розвитку артрозів збільшується з віком.

Залежно від патології артрози поділяються на первинні і вторинні. До первинних належать артози, які починаються без видимої причини у людей старіше 40 років в незміненому суглобовому хрящі і звичайно одночасно уражають кілька суглобів. До вторинних належать артрози, які розвиваються у будь-якому віці внаслідок різних причин (травми, судинні ураження,уродженні дисплазії, артрити та ін.) і уражають один або кілька суглобів.

Артрози кульшових суглобів (або коксартроз) є одним з найбільше частих і важких дегенеративних уражень суглобів. Найчастіше зустрічаються вторинні форми коксартозів, обумовлених дисплазіями, вивихами та підвивихами стегон, перенесеними захворюваннями і травмами головок стегон, вертлюжної западини та іншими причинами.

При коксартрозі в першу чергу з'являються клінічні симптоми: болі, відчуття втомлювання, скутість, хруст і обмеження рухомості у суглобах, швидко настає інвалідність хворих, обумовлена вираженим больовим симптомом і значним порушенням функції кульшових суглобів.

На відміну від артритів, артрози перебігають без загальних і місцевих ознак запалення (підвищенння температури, прискорене ШОЕ, диспротеїнемія, набряк суглобів, кахексія та інші симптоми), що дозволяє призначати масаж в ранні строки від початку захворювання і проводити його на всіх стадіях розвитку дегенеративно - дистрофічного процесу.

Відсутність запалення суглобів дозволяє робити масаж при артрозах в цілому більш інтенсивно, ніж при артритах.

В методиці масажу при артрозах суглобів в більшості випадків застосовуються всі основні прийоми класичного масажу.

При призначенні і проведенні масажу необхідно враховувати інтенсивність болів, тонус і стан м'язів, стадію хвороби, наявність супутніх порушень (судинних, суглобових та ін.) і захворювань (внутрішніх органів, остеохондроз хребта та ін.), вік та загальний стан пацієнта.

Масаж при артрозах суглобів зменшує болі, поліпшує крово- і лімфообіг, трофіку тканин, нормалізує м'язовий тонус та секрецію сіновіальної рідини, попереджує атрофію м'язів і зміцнює їх, поліпшує функцію суглобів, м'язів і сповільнює прогресування патологічного процесу в суглобах, тонізує та оздоровлює організм пацієнта.

Масаж при плечолопатковому пери артрозі (периартриті).

Це захворювання може виникнути не тільки на грунті шийного остеохондрозу, но і на грунті захворювань внутрішніх органів, наприклад, в результаті травми та інші причини. Ураженню шийного відділа хребта надається важливе значення у виникненні і прогресуванні плечового периартриту.

Плечовий периартит проявляється м'язово-тонічними, нейродистрофічними порушеннями. В клінічній картині захворювання на перший план виступають болі і обмеження об'єму рухів у плечевому суглобі. Болі виникають у ділянці плечового суглоба, надпліччя або плеча без видимої причини або після тривалого навантаження, посилюються при відведенні руки у бік і заведення її за спину, нерідко заважають у ночі, відбивають у шию і руку. Найбільша вираженість болей відмічається у місцях прикріплення сухожилок м'язів і зв'язок до кісткових виступів у ділянці дзьобоподібного (акроміальног) відростків лопатки, зовнішнього кінця ключиці, великого і малого бугорків плечових кісток і відходящих від них гребенів, ості лопатки, надоєної і підосної ямок, нижнього кута і зовнішнього кута лопатки.

В гострі фази захворювання відмічається підвищення тонусу м'язів, що приводять плече, а значить і всю руку до тулуба (велика грудна, велика кругла і підлопаткова м'язи), в результаті чого розвивається спочатку нестійка рефлекторно-больова, а через 1-2 місяця стійка міоартрогенна приводяща контрактура в плечевому суглобі.

При тривалому перебігу захворювання розвивається гіпо- і атрофія м'язів плечового поясу (особливо дельтоподібної, а також над -і підостної, підлопаткової, великої і малої круглих м'язів), м'язів плеча, а також у випадках, що далеко зайшли і всіх м'язів верхної кінцівки.

Одночасно з порушенням тонусу і сили м'язів в них можуть з'являтися болючи ущильнення - міогелози. Аналогічні болючі ущильненя з'являються також і в навколо-суглобових (періартикулярних) м'яких тканинах.

Методика масажу будується виходячи із патогенезу плечового периартрозу, віку і стану пацієнта.

При плечелопатковому періартрозі проводиться масаж шийно - комірцової зони за методикою, що застосовується при остеохондрозі хребта, і масаж верхньої кінцівки (при односторонньому ураженні - однієї, двосторонньому - обох верхніх кінцівок) з акцентом на проксимальні відділи (плечовий пояс, плечовий суглоб, плече).

Масаж верхніх кінцівок здійснюється за загальними принципами масажу при артрозах суглобів. Він має бути залежним від фази захворювання, зміни тонусу, атрофії м'язів, загального стану пацієнта.

Приблизно 2/3 всього часу процедури масажу повинно відводитись диференційованому масажу ділянки плечового суглоба і блищерозташованих зон, а 1/3-недиференційованому масажу окремих відділів верхньої кінцівки.

Плечовий суглоб масажують з усіх боків, для кращого доступу до внутрішньої поверхні суглоба руку пацієнта слід відвісти убік від тулуба; до задньої поверхні суглоба -- покласти руку пацієнта на протилежне плече, для доступу до передьої поверхні суглоба руку пацієнта завести за спину.

Тривалість процедури від 15 до ЗО хв, в середньому 20-25 хв щоденно, як що можливо, то 2 рази на день. 15-20 процедур на курс.

Важливе значення має включати в процедуру масажу активних рухів у плечевому суглобі за наявністю рефлекторно-больової контрактури і всього комплексу рухів (активних, активно-пасивних, пасивних) при стійкої артроміогенній контрактурі, а також лікування положення для плечового суглоба. Добрий ефект дає сполучення масажу з теплом, світлолікуванням та іншими видами фізіотерепії, постізометричною релаксацією м'язів, у рідких випадках приходиться прибігати до редресації плечового суглоба, тобто до усунення контрактури суглоба під наркозом з наступним проведенням масажу, ЛФК та інших видів лікування.

Масаж при артрозі кульшових суглобів

Положення пацієнта лежачи на животі і спині, а при необхідності і на боці. У цих положеннях здійснюється масаж попереково - крижової ділянки та ураженої нижньої кінцівки (при двосторонньому процесі -- обох нижніх кінцівок, використовуючи основні і ряд допоміжних прийомів погладжування, розтирання, розминання, вібрації).

Рекомендується починати масаж з поперекової ділянки в напрямі знизу вгору від підсідничної складки до попереку прийомами прямолінійного погладжування долонями, прямолінійного і циркулярного розтирання подушечками пальців, а потім ціми ж прийомами по верхніх краях кульшових кісток в напрямі від хребта до боків. Після обробки сідничних ділянок проводиться масаж куприка, крижів і попереку.

Із допоміжних прийомів розтирання дуже ефективний прийом штрихування.

Після погладжування і розтирання по тим же напрямкам проводиться розминання сідничних м'язів і м'язів попереку.

При масажі вказаних зон слід звернути увагу на больові точки в ділянці куприка, великих вертелів та підсідничних складок.

Після масажу попереково - крижової ділянки переходять до масажу нижніх кінцівок, починаючи зі стегон. На сідничних ділянках та стегнах здійснюється диференційований масаж: погладжування, легке розтирання, ніжна стабільна або лабільна вібрація , для м'язів з підвищеним тонусом більш інтенсивне погладжування, розтирання, вібрація, а також розминання; для атрофованих м'язів з пониженим м'язовим тонусом ( звичайно це сідничні м'язи і м'язи, що розташовані на задній поверхні стегон, тобто полусухожилкові та двоголові м'язи стегон).

Кульшові суглоби розташовані глибоко і обмежені з усіх боків м'язами, що утруднює доступ до цих суглобів. Тим не менш необхідно впливати прийомами прямолінійного і циркулярного погладжування, розтирання, а по можливості розминання на усю ділянку кульшових суглобів і навколо цієї зони. Відтак переходять до ретельного масажу капсул суглобів, зв'язок, слизових сумок, сухожилкових піхв, місць прикріплення сухожилок до кісток прийомами погладжування, розтирання, вібрації, особливо на ділянках між сідничними горбами та великими вертелами, де є можливість доступу до самих кульшових суглобів.

За наявності викоту у кульшових суглобах, їх набряклості масаж проводиться за „відсмоктуючою" методикою.

Диференційований масаж м'язів та спеціальний вплив на суглобово-зв'язковий апарат починають на 2-3-й процедурі, а на 1-2-й процедурі масажу обмежуються загальним недиференційованим впливом на тканини, включаючи погладжування, розтирання і легку вібрацію.

Після масажу ділянок кульшових суглобів і стегон переходять до масажу гомілок, стоп та інших суглобів нижніх кінцівок, використовуючи основні прийоми погладжування, розтирання, розминання, вібрації.

Інтенсивність і тривалість масажу поступово наростають від процедури до процедури. Особам молодого і середнього віку з ознаками деякого ожиріння, особам з гіперстенічною конституцією масаж з перших процедур можна проводити з достатньо більшою інтенсивністю і навіть з нерізким больовим відчуттям, в той же час особам похилого і старшого віку, схудлим, з астенічною конституцією, дітям, особливо дошкільного віку, масаж повинен проводитись обережно, бути щадним,не визивати больових відчуттів.

Тривалість процедури від 10 до 25 хв щоденно або через день, на курс лікування від 8 до 15, в середньому 10-12 процедур.

Слід підкреслити важливість включення в процедуру масажу елементів лікувальної фізкультури, пасивних і активних рухів у кульшових суглобах, лікування положенням, витягуванням.

За відсутністю протипоказань необхідно сполучати масаж із заняттями гімнастикою, механотерапією на апаратах тренажерах, фізіотерапію та іншими методиками лікування.

Масаж при артрозі колінних суглобів

Артроз колінних суглобів (гонартроз) зустрічається також часто, як і коксартроз, але не рідко пребіг безсимптомний.

Прояви гонартроза достатньо різні. Спочатку відмічаються болі при підвищеній напрузі на суглоби при виконанні фізичної роботи, при підйомі і переносі важкостей, потім болі в суглобах при ходьбі по сходах, особливо при спуске, при ходьбі, після тривалого перебуванні на ногах, а також в вологу холодну погоду.

Гонартроз, як і коксартроз, може бути вторинним, що визивається травмою, артритом та іншими причинами, і первинним, що виникає без причин, наприклад, в результаті старіння організма або тривалого професійного перенапруження. Часто гонартроз ускладнюється реактивним (вторинним) синовітом, тобто запаленням синовіальної оболонки колінного суглоба.

При односторонньому артрозі колінного суглоба проводиться масаж однієї ураженої нижньої кінцівки, при двосторонньому - обох нижніх кінцівок у положенні пацієнта на спині і животі. Застосовуються основні та допоміжні прийоми масажу. Процедуру починають з дії на дистальні відділи кінцівок (стопи, гомілки), відтак переходять до проксимальних відділів (стегна, тазового пояса), проводячи на перших масажних процедурах загальний легкий вплив на всі нижні кінцівки прийомами погладжування, розтирання, легкої вібрації.

Починаючи з 2 - 3 процедури масажу здійснюється диференційований вплив на м'язи і суглоби, особливо колінні, підбираючи відповідні масажні прийоми залежно від стадії хвороби, стану м'язів (змінення тонусу, ступеню атрофії та ін.), характеру і вираженості болю , наявності або відсутності ускладенень (синовіт, контрактури та ін.), віку і стану пацієнта.

Під час процедури масажу слід приділяти більшу частину часу і зусиль масажу ділянки колінних суглобів і стегон у ділянці колінних суглобів, Проводиться ретельний масаж капсули суглобів, зв'язкового апарату, слизових сумок, місць прикріплення сухожилок до кісток і самих сухожиль, періартрикулярних м'яких тканин.

Впливати на суглобово - зв'язковий апарат колінних суглобів краще всього у місцях найбільшого доступу до них, а іменно по задній поверхні нижніх кінцівок у ділянці підколінних ямок, а також з внутрішнього боку сухожилля чотириголового м'яза стегна. Вплив на суглобово-зв'язковий апарат здійснюється прийомами площинного, обхоплюючого безперервного погладжування, щипцеподібного погладжування подушечками пальців, основою долоні; щипцеподібного, граблеподібного розтирання всієї ділянки суглоба поздовжьо, спіралеподібно, циркулярно у висхідному і низхідному напрямках, а також розминання у вигляді натискання. Кожен прийом рекомендується повторити 3-6 разів.

При артрозі колінного суглоба розвивається вибіркова атрофія м'язів, особливо виражена у м'язах стегон різного ступеню. Із масажних прийомів при гіпо- і атрофії м'язів використовуються поперемінно основні та допоміжні прийоми погладжування (площинне поверхневе і глибоке, обхоплююче уривчасте і безперервне гребенеподібне, граблеподібне, гладіння, хрестоподібне, щипцеподібне); інтенсивне розтирання, включаючи допоміжні прийоми (гребенеподібне, щипцеподібне подушечками великих пальців рук, ліктьовим краєм кисті, передпліччя, кулаком); розминання повздовжнє і поперечне, валяння, вижимання, розтягування, натискання, інтенсивність якого має відповідати ступеню гіпотрофії м'язів; вібрація (безперервна і уривчаста), потрушування, рубання, постукування, поплескування), проводиться обережно на внутрішній поверхні стегон. Кожний прийом рекомендується повторювати від 3 до 6 разів 1-3 рази на день, тривалість процедури від 10 -15 до 25- ЗО хв. Курс лікування 10-15 процедур.

За наявності міогелозів (болючих ущільнень у м'язах), що зустрічається найчастіше всього на ділянках переходу м'язів в сухожилля, проводиться спеціальний вплив на ці ущільнення подушечками пальців у вигляді стабільного розтирання у поздовжньому, поперечному або циркулярному напрямках; розминання у вигляді уривчастого натискання, чергуючи з обхоплюючим погладжуванням, за наявністю болю інтенсивність впливу зменшується або тимчасово припиняється, а через кілька процедур масажу вплив на гелози відновляється за інтенсивністю, яка не визиває значного посилення болю.

За наявності набряклості тканин, вторинного синовіїта колінних суглобів масаж нижніх кінцівок проводиться за відсмоктуючою методикою, починаючи з тазового поясу, переходячи на стегна, потім на гомілки і стопи. Із масажних прийомів використовуються в основному глибоке погладжування та інтенсивне розтирання у повільному темпі суворо за ходом відтоку лімфи, в напрямі від „периферії" до „центру", при цьому у більшості випадків колінні суглоби не масажуються.

У процедурі масажу рекомендується включати активні, а за необхідністю і пасивні рухи у колінних суглобах, комплекс лікувальної фізкультури, фізіотерапію, лікувальне положення та інше.

За наявністі супутнього остеохондрозу у поперековому відділі хребта у пацієнтів з артрозом колінного суглоба проводиться одночасний масаж попереково-крижової ділянки за методикою, що використовується при остеохондрозі хребта.

Масаж при травмах опорно-рухового апарату

При травмах опорно-рухового апарату, як при консервативному, так і оперативному лікуванні, масаж є одним з найважливіших лікувальних методів, що сприяють відновленню уражених рухових функцій і працездатності пацієнта, скорочуючи строки лікування і попереджуючи інвалідизації пацієнтів.

Масаж діє болетамуюче, протинабряково, розсмоктуюче діє на патологічні відкладення у тканинах і випоти у суглобах, регенеративну і зміцнюючу дію на тканини ( шкіру, м'язи , кістки).

Масаж широко використовується у травматології під час ураження м'язів, сухожилок, зв'язок, вивихів суглобів, закритих і відкритих переломів кісток, наслідків травм опорно-рухового апарату, контрактурах долонного апоневрозу (контрактурах Дюлюітрена), ампутаційних куксів кінцівок .

Масаж найбільш показаний при переломах кісток кінцівок, хребта уповільненій консолідації кісткового мозолю, наслідках травм опорно-рухового апарату, при супутніх ураженнях нервів і нервових сплетінь (травматичних невритах).

Масаж повинен використовуватися в основному у період розвитку регенеративних і репаративних процесів у тканинах, початком зрощення кісток після переломів та ін.

В гострому періоді травми, тобто в ранні строки після ураження, за наявністю набряків тканин, кровотеч, наявності рефлекторної напруженості м'язів, кісткових уламків і т. ін., показання до масажу обмеженні, тому що додаткові подразнення масажними прийомами може привести до посилення реактивних явищ і погіршенню стану зони ураження.

В гострому періоді травми для поліпшення крово- і лімфообігу, трофічних і обмінних процесів у тканинах допустимо лише легке погладжування вище місця ураження, так званий "відсмоктуючий " масаж. За відсутністю проти-показів можливо також вплив на сегментарні зони (шийно-комірцову - для верхніх кінцівок і попереково-крижову - для нижніх кінцівок) і симетрично уражену кінцівку (здорову), використовуючи основні масажні прийоми у щадному варіанті. Пізніше можуть застосовуватися прийоми розтирання і легкого розминання м'язів поза вогнища ураження.

При лікуванні травм опорно-рухового апарату масаж рекомендується застосовувати в комплексі з фізичними вправами, причому в більшості випадків масаж повинен призначатися в більш пізні строки, ніж лікування фізичними вправами, після загоєння рани м'яких тканин і за наявності ознак зрощення кісток. Це пояснюється тим, що масаж є контактним методом лікування, способом механічного впливу на тканини, котрі після зняття іммобілізації, як правило, атрофовані, ослаблені, на шкірі є подряпини, висипання, екскоріації і потому потрібен час для того, щоб тканини зміцніли і їх стан поліпшиться.

При лікуванні травматичних уражень інтенсивність масажу повинна бути адекватною стану м'яких тканин, м'язів, кровоносних і лімфатичних судин, шкірних покровів, котрі легко руйнуються в ранні строки після ураження.

З метою підготовки тканин до масажу, особливо після зняття гіпсової пов'язки, треба спочатку вимити ділянку масажу теплою водою і туалетним милом або зробити олійний компрес, або протерти спиртом. В процесі лікування масажем необхідно суворо стежити за чистотою травмованої ділянки шкіри пацієнта, застосувати обтирання, обмивання, душі, ванни, частіше міняти білизну.

При одночасному використанні масажу і ЛФК масаж в більшості випадків повинен проводитися перед ЛФК. Найбільш доцільним вважається такий порядок використання методів відновлювального лікування у фазі зрощення кісток: фізіотерапевтична процедура, масаж, ЛФК, лікування положенням.

Масаж при преломах

Травматичні переломи - це ураження кістки з порушенням її цілісності.

При переломах обидві частини зламаної кістки називають уламками, а маленькі частинки ураженої кістки - осколками. Травматичні переломи, залежно від стану шкірних покривів, поділяють на закриті й відкриті. За характером ураження кісток розрізняють переломи повні та неповні, поперечні, поздовжні, косі, вколочені, гвинтоподібні, осколкові, Т-подібні, І-подібні, зірчасті, дірчасті, переломи зі зміщенням і без зміщення уламків.

За локалізацією розрізняють діафізарні (переломи тіл кісток), епіфізарні (переломи епіфізів кісток), внутрішньосуглобні та метафізарні (переломи метафізів кісток, навколосуглобові).

З клінічної точки зору в поняття "перелом" вкладаються не тільки порушення цілісності кістки, але й одночасне ураження навколишніх м'яких тканин: м'язів, фасцій, кровоносних і лімфатичних судин, нервів, а при сполучних переломах - і внутрішніх органів.

Переломи характеризуються патологічною рухливістю кісток, кісткових уламків, деформацією кінцівки на місці перелому та її скороченням, болем при пальпації, крововиливом (гематомою), припухлістю, порушенням рухової функції. При тяжких множинних переломах страждає весь організм пацієнта.

У наш час загальноприйнятим методом лікування переломів є сполучення спокою (репозиція, консервативна або оперативна іммобілізація) і рухи (ЛФК, масаж та інші види). Таке поєднання лікувального спокою і лікування рухом забезпечує швидке і повноцінне відновлення структури і функцій ураженого опорно-рухового апарату та організму в цілому.

Особливе значення при лікуванні переломів надається масажу. Масаж, особливо у поєднанні з лікувальною фізкультурою, нормалізує діяльність центральної нервової системи, внутрішніх органів, поліпшує місцевий і загальний крово- та лімфообіг, стимулює обмін речовин і регенерацію тканин, сприяє більш швидкому утворенню повноцінного кісткового мозолю і відновленню нормальної функції ураженого сегмента опорно-рухового апарату, запобігає атрофії м'язів, сприяє розвиткові зрощень, справляє зміцнюючий і оздоровлюючий вплив на весь організм травмованого пацієнта.

Масаж при переломах у ділянці ліктьового суглоба

Названі переломи переносяться важко, супроводжуються гемартрозом ліктьового суглоба, вираженим набряком, швидко дають стійкі й виражені обмеження рухливості в ліктьовому суглобі, значну атрофію м'язів плеча і передпліччя та інші неприємні зміни. До уражень в ділянці ліктьового суглоба належать також переломи внутрішнього і зовнішнього надвиростків плечової кістки, це - навколосуглобові переломи.

Переломи в ділянці ліктьового суглоба виникають або в результаті дії прямої травми на цю зону (падіння, удар та ін.), або непрямої травми при розігнутому чи злегка зігнутому передпліччі в ліктьовому суглобі. Залежно від характеру перелому, ступеня зміщення уламків, віку пацієнта лікування переломів у ділянці ліктьового суглоба здійснюється консервативним шляхом (накладання гіпсової лонгети, відвідної шини ЦИТО, скелетного витягування) або оперативним шляхом (репозиція і остеосинтез).

При лікуванні переломів у ділянці ліктьового суглоба період іммобілізації поділяють на два: абсолютної і відносної іммобілізації. Тривалість цих періодів зумовлюється характером перелому та його лоалізацією.

Для вказаних далі переломів рекомендується така тривалість іммобілізації (за З.М. Атаєвим, Т.В. Волковою, 1973 р.). Т і У-подібні переломи і переломи частини виростка плечової кістки: абсолютної -10-12 діб, відносної іммобілізації - 15-20 діб; переломи ліктьового відростка: 7-14 і 7-10 діб; переломи головки променевої кістки: 4-7 і 10-14 діб.

Масаж рекомендується починати ще в період абсолютної іммобілізації. В цей період використовують масаж шиї, ділянки надпліччя і плечового поясу збоку ураження, міжлопаткової ділянки за описаною вище методикою. Якщо вільні від іммобілізації дельтоподібний м'яз і ділянка плеча, то в цих зонах викоритсовується відсмоктуючий масаж. Прийоми вібрації при масажі всіх названих зон не використовують!

У період відносної іммобілізації на час проведення масажу гіпсова лонгета знімається і можна здійснювати масаж всієї травмованої верхньої кінцівки, обминаючи зону ураження, тобто ділянку ліктьового суглоба.

Слід підкреслити, що проведення масажу ураженої кінцівки в період відносної іммобілізації потребує особливої обережності.

На початку курсу масажу обмежуються лише обхоплюючим безперервним погладжуванням, поступово переходячи на наступних масажних процедурах до інших основних і деяких допоміжних прийомів погладжування (обхоплююче уривчасте, площинне поверхневе і глибоке погладжування, граблеподібне, гребенеподібне, гладіння) з поступово наростаючою інтенсивністю та тривалістю. При сприятливій дії масажу до кінця періоду іммобілізації може бути використане легке спиралеподібне розтирання кінчиками пальців. Розтирання і особливо ручна вібрація не застосовуються.

Після зняття іммобілізації відпадає необхідність проведення масажу шиї, надпліччя, лопатки і міжлопаткової ділянки, що дозволяє збільшити тривалість масажу травмованої верхньої кінцівки (в середньому 15-20 хв.).

При внутрішньосуглобових переломах кісток, що утворюють ліктьовий суглоб, масаж ділянки ліктьового суглоба в ранні строки після травми протипоказаний, тому що у період відносної іммобілізації і в ранній постіммобілізаціиний період можливий розвиток периартикулярної оссифікації м'яких тканин і надлишкового кісткового мозолю, що може порушити відновлення функції ліктьового суглоба. Ділянку ліктьового суглоба можна піддавати масажу лише через 2-2,5 місяця після травми, а також пізніше з метою усунення вторинних змін у капсулі суглоба і в навколосуглобових тканинах.

Застосування масажу в післяіммобілізаційному періоді передбачає поступове збільшення кількості масажних прийомів, їх інтенсивності і тривалості. Крім погладжування, застосовується розтирання і поздовжнє розминання з поступово наростаючою інтенсивністю та тривалістю, а в пізніші строки після травми - основні та допоміжні прийоми ручної уривчастої та безперервної вібрації.

При проведенні масажу травмованої кінцівки враховується стан м'язів верхньої кінцівки, масаж має бути зміцнююче-тонізуючим - для розтягнутих, гіпотонічних, ослаблених м'язів і розслаблюючий, легкий - для контрагірованих, гіпертонічних м'язів. Тобто йдеться про масаж вибіркового характеру.

Для ефективності реабілітації важливо включати в процедури масажу активні і пасивні рухи, а також поєднувати масаж з ЛФК, лікуванням положенням, фізіо- та механотерапією.

Масаж проводять щодня, повторними курсами по 15-20 процедур, з перервами 1,5-2 тижні між курсами. При проведенні третього курсу масажу, через 9-12 тижнів після травми, можна масажувати і зону ураження, тобтділянку ліктьового суглоба.

Масаж при переломах верхніх кінцівок

Масаж при переломі хірургічної шийки плечової кістки

Переломи хірургічної шийки плечової кістки зустрічаються в осіб похилого віку при падінні на руку (відведеною від тулуба або приведеною до нього).

Залежно від характеру перелому, віку пацієнта і деяких інших факторів лікування перелому здійснюється або одномоментним вправленням уламків плечової кістки з наступним накладанням торакобрахіальної гіпсової пов'язки, або скелетним витягуванням за ліктьовий відросток на відводящій шині на термін від 4 до 6 тижнів.

У пацієнтів похилого віку з переломами хірургічної шийки без зміщення репозиція у більшості випадків не проводиться; накладається пов'язка Дезо з ватним валиком у підпахвовій ділянці, або травмована кінцівка фіксується на клиноподібній подушці з наступною заміною пов'язки Дезо пов'язкою типу змійки з бобовидним валиком у підпахвовій ямці.

Кістковий мозоль утворюється досить швидко внаслідок доброго кровопостачання, однак страждає функція плечового суглоба - що пояснюється навколосуглобовим характером перелому і вираженими реактивними змінами в капсулі суглоба та навколосуглобової сумки.

Масаж починається зі зняття іммобілізації. Спочатку проводиться відсмоктуючий масаж ділянки плечового пояса і надпліччя збоку ураження в положенні пацієнта сидячи з опорою на спинку стільця або підлокотника масажного крісла. Використовуються прийоми обхоплюючого, площинного і щипцеподібного погладжування, спиралеподібного розтирання, легкого щипцеподібного розтирання. В міру відновлення структури і функцій травмованої верхньої кінцівки розпочинають масаж інших її відділів: кисті, передпліччя та плеча, проводячи основні та допоміжні прийоми погладжування, розтирання і розминання поступово наростаючої тривалості та інтенсивності.

У перші дні після зняття іммобілізації у ділянці плеча застосовують тільки легке уривчасте погладжування, обходячи місця перелому, щоб не викликати біль, крововилив, набряк. Через декілька днів у процедуру масажу включають поверхневе площинне, а потім і глибоке площинне і обхоплююче безперервне погладжування. При поліпшенні стану тканин у променевої кістки, а також масаж у ділянці його розгалуження по тильній поверхні передпліччя і кисті - погладжування, розтирання, легке розминання ослаблених м'язів, вібрація ручна і механічна.

Тривалість процедури масажу поступово збільшують з 5-10 хв. на початку курсу до 15-20 хв. в кінці курсу. Масаж проводять щодня протягом тривалого часу до повного відновлення рухової функції травмованої верхньої кінцівки (на курс - від 20 до 40 процедур). За необхідності після тимчасових перерв (1-3 тижні) проводять повторні курси.

За відсутності протипоказань важливо включати в процедури масажу активні й пасивні рухи, а також поєднувати масаж з ЛФК, фізіотерапією, механотерапією та іншими методами лікування.

Масаж при переломах діафіза (тіла) плечової кістки

Переломи діафіза плечової кістки зустрічаються часто в середньому відділі в основному у пацієнтів молодого та середнього віку. При переломах плечової кістки в середній третині кістковими уламками нерідко уражається променевий нерв, в результаті чого виникає параліч або парез м'язів, що інервуються цим нервом.

Лікування переломів діафіза плечової кістки може бути консервативним (накладання торакобрахіальної пов'язки, скелетного витягування за ліктьовий відросток на шині, тракційна гіпсова пов'язка) і оперативним (остеосинтез штифтами, пластинами, накладання дістракційно-компресійних апаратів і т.ін.).

При переломі діафіза плечової кістки з ураженням променевого нерва вибір методу лікування залежить від ступеня ураження нерва (струс, забій, стиснення, надрив, розрив).

За відсутності протипоказань масаж можна починати у перші дні після травми. У ранні строки після травми спостерігається рефлекторне напруження м'язів травмованої руки, котре незабаром змінюється на розслаблення і гіпотонію м'язів. При призначенні масажу після травми проводять масаж шиї, надпліччя і плечового пояса збоку ураження, міжлопаткової ділянки, а також вільних від іммобілізації ділянок кінцівки (кисть, передпліччя). На цих ділянках застосовують прийоми обережного погладжування, розтирання, розминання у шийно-комірцової зоні за напрямком до підпахвових западин, на верхній кінцівці - від кінчиків пальців до ліктьового суглоба.

При зміні постійної іммобілізації на знімну або зняття її у перші дні проводять масаж вище місця перелому (відсмоктуючий) і нижче його, обминаючи місце самого перелому. Через кілька днів здійснюється масажний влив і на ділянку перелому прийомами спочатку обхоплюючого погладжування - уривчастого, а потім і безперервного, а також площинного поверхневого і глибокого. Ще через кілька днів - несильного розтирання, а коли місце перелому зміцніє, то і легкого розминання.

Приблизно через 2-2,5 місяця після травми, в стадії консолідації уламків і перебудови кісткової тканини, інтенсивність і тривалість масажу посилюється, включаючи прийоми стимуляції м'язів і вібрації. Прийоми вібрації, особливо уривчастої (постукування, пунктування, стьобання), рекомендується застосовувати в ділянці перелому при уповільненому утворенні кісткового мозолю, проводячи їх ніжно, легко, безболісно.

Особливо показано застосування масажу при супутньому ураженні променевого нерва; використовуються ручна і апаратна вібрація задньої поверхні плеча за ходом стовбура променевого нерва, ділянки головки у місці перелому і зміцнення самого перелому, додається неінтенсивне прямолінійне і циркулярне розтирання подушечками пальців, а через кілька днів і несильне поздовжнє і поперечне розминання. В ранні строки після зняття іммобілізації прийоми ручної вібрації в ділянці перелому не проводяться через небезпеку зміцнення кісткових уламків, прийоми погладжування, розтирання і особливо розминання в цій зоні проводяться обережно.

Вибірковий вплив масажем на плечовий суглоб здійснюють тільки при повільному зрощенні перелому. При нормальному утворенні кісткового мозолю або зайвого кісткового мозолю, вибірковий масаж плечового суглоба не проводять. Вибірковий вплив на плечовий суглоб може проводитися в пізні терміни після травми (через 2-2,5 міс.) за наявності контрактури плечового суглоба.

Тривалість масажу на перших процедурах - 7-10 хв., на наступних процедурах подовжується до 15-20 хв. Масаж робиться щодня, на курс лікування - від 10 до 30 процедур, за необхідності після двох-трьох тижнів перерви курс масажу повторюється.

Масаж повинен поєднуватися з активними і пасивними рухами у суглобах травмованої кінцівки, ЛФК, фізіотерапією, механотерапією, трудотерапією та іншими методами за показаннями.

Масаж при переломах променевої кістки у типовому місці

Механізм цього перелому найчастіше пов'язаний з непрямою травмою - падіння на витягнуту руку з упором на долоню; при цьому може бути зміщення кісткових уламків. Неправильне співвідношенню кісткових уламків відновлюється ручною репозицією з наступним накладанням гіпсової пов'язки від основи пальців до середньої третини плеча на термін 4-5 тижнів. Іноді для утримання кісткових уламків у правильному положення використовується фіксація спицями для витягування на строк до 6 тижнів.

Порівняно частим ускладненням перелому променевої кістки в типовому місці, особливо в осіб похилого та старечого віку, є розвиток синдрому Зудека, або трофоневротичного синдрому, що проявляється сильними болями, сильними набряками, остеопорозом (атрофією, розрідженням кісткової тканини), ранніми і стійкими контрактурами суглобів пальців, променево-зап'ясткового суглоба та іншими патологічними змінами.

З метою зменшення реактивних явищ, профілактики трофоневротичного синдрому (тугорухомості суглобів, кісткової атрофії та інших синдромів) рекомендується ранній масаж травмованої верхньої кінцівки, вільної від іммобілізації, а також масаж шиї, надпліччя, лопатки збоку ураження, міжлопаткової ділянки. В цій зоні застосовуються основні масажні прийоми (погладжування, розтирання, розминання) у щадному режимі. Вже на другий-третій день після травми призначається відсмоктуючий масаж плеча і дельтоподібної ділянки з використанням площинного поверхневого і глибокого погладжування, глибокого безперервного обхоплюючого погладжування, спиралеподібного розтирання, інтенсивного поздовжнього і поперечного розминання. Вільні від іммобілізації пальці також необхідно починати масажувати приблизно в той самий період після травми. На пальцях достатньо застосовувати погладжування і спиралеподібне розтирання великим пальцем протягом 3-5 хв., щодня, два-три рази на день, що запобігає застійним явищам, або ж усуває їх, а також болі й тугорухомість у суглобах пальців.

Після повного зняття іммобілізації інтенсивність і тривалість масажу поступово зростають, додається неінтенсивне поздовжнє безперервне розминання в напрямі від пальців до ліктьового і плечового суглобів. Масаж шиї, лопатки, міжлопаткової ділянки і надпліччя в більшості випадків припиняють, а більше часу приділяють масажу вільної верхньої кінцівки.

Через 2-2,5 міс. і більше масаж проводять за загальним планом з використанням основних і допоміжних прийомів погладжуваня, розтирання, вібрації.

Необхідно підкреслити необхідність щадного проведення масажу ділянки перелому (нижня третина передпліччя і зона променевозап'ясткового суглоба).