АТ - артеріальний тиск

ВІЛ - вірус імунодефіциту людини

ВООЗ - Всесвітня організація охорони здоров'я

ЗСЖ - здоровий спосіб життя

ФЗСЖ - формування здорового способу життя

ООН - організація об'єднаних націй

НДІ - науково дослідницька інспекція

ХНІЗ - хронічних неінфекційних захворювань

ХСК - хвороби системи кровообїгу

ЦНС - центральна нервова система

ЧП - частота пульсу

ЄС - Європейський союз

р. - рік

Вступ

здоровий спосіб життя школярі

Актуальність теми. Здоров'я - найважливіший чинник працездатності і гармонійного розвитку людського, а особливо дитячого організму. Поняття здоров'я в даний час розглядається не тільки як відсутність захворювання, хворобливого стану, фізичного дефекту, але й стан повного соціального, фізичного і психічного благополуччя. Але, не дивлячись на досягнуті успіхи, нинішній стан здоров'я і рівень захворюваності учнів що вчаться в початковій школі задовольняти нас не можуть. Результати масових обстежень та аналіз інформації по зверненню хворих школярів до лікарів дозволяють визначити найбільш розповсюджені серед дітей хвороби: ОРВІ, хронічні тонзілити, бронхіт, запалення легенів, інфекційні захворювання, карієс зубів, травми, алергічні захворювання, порушення постави, невротичні реакції, зниження гостроти зору і інші порушення стану здоров'я.

Стан здоров'я молодших класів, що вчаться, багато в чому залежить від них самих, а отже від вчителя і батьків. Педагог, а також батьки повинні вселяти дітям не тільки, що це потрібно, треба займатися своїм здоров'ям, але і розкривати мету, називати причину “навіщо це потрібно робити?”. Величезне значення має оздоровча робота, цілеспрямоване фізичне виховання (залучення всіх дітей до заняття бігом, туристичні походи, навчання плаванню), гартування, раціональне суспільне харчування школярів.

Погіршення стану здоров'я дитячого населення вимагає розв'язання багатьох питань, пов'язаних із запобіганням розвитку різних видів патології. Пошук шляхів управління здоров'ям населення обумовлює необхідність переходу від аналізу наявного рівня здоров'я до вивчення процесів його формування в динаміці, починаючи з самих ранніх етапів розвитку організму з урахуванням вікових і статевих особливостей.

Перехід від аналізу рівня здоров'я до вивчення процесів його формування дозволяє отримувати просторово-часову характеристику здоров'я дітей, що проживають у різних екологічних умовах, і виявляти найбільш ефективні важелі його управління. Вирішення цих проблем стає більш актуальним на сучасному етапі у зв'язку з розробкою локальних, регіональних і національної систем спостереження за зміною стану здоров'я населення.

Зі всього сказаного очевидно, що проблема загальнодержавна, комплексна і наше завдання виділити з неї конкретні питання, рішення яких посильно вчителеві і в рішенні яких сам вчитель зацікавлений. В зв'язку з цим доречно привести слова чудового педагога В.А. Сухомлинського: “Досвід переконав нас в тому, що приблизно у 85% всіх неуспішних учнів головна причина відставання в навчанні - поганий стан здоров'я, яке-небудь нездужання або захворювання, найчастіше абсолютно непомітне і таке, що піддається лікуванню тільки спільними зусиллями матері, отця, лікаря і вчителя. ” Вчителі початкової школи - саме їм довірені діти того віку, коли формується гармонійно розвинена особа. Упущене в дошкільному віці ще можна виправити в молодших класах, але упущене в початковій школі виправити важче. Роль вчителя тут особливо велика.

Об'єктом дослідження є рефлекс здоров'я.

Суб'єкт дослідження: учні в віці 14-16 років.

Предмет дослідження - формування відповідального відношення шкільної молоді до свого здоров'я. Проблему дослідження ми визначили таким чином - які ефективні шляхи, методи формування відповідального відношення дітей до свого здоров'я. Важливо підкреслити, що в житті дитини досить часто виникають ситуації, в яких ще чіткіше виражена необхідність в знанні в області гігієни і медицини. Основний напрям, в якому необхідно здійснювати дослідження цієї проблеми, полягає в тому, щоб знайти і розробити такі засоби, які були б доступні дітям шкільного віку.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати доступні літературні джерела, присвячені впровадженню здорового способу життя.

2. Дослідити стан та методологію формування рефлексу здоров'я.

3. Провести дослідження впливу факторів ризику на здоров'я молоді в м. Запоріжжя.

Методи дослідження: аналіз літературних джерел по даній темі, експеримент, анкетування, фізіологічні та медико-біологічні методи дослідження, методи математичної статистики.

Гіпотеза: Запорізький регіон - район з антропогенно та техногенно зміненим середовищем, де мешкають люди, тобто, середовищем яке має багато факторів ризиків щодо здоров'я. Найбільш уразливим контингентом є діти та шкільна молодь. Тільки в 90-і роки ХХ була розроблена методологія «управління здоров'ям населення» та з'явилось визначення «шкільні ризики». Нажаль в умовах м. Запоріжжя ця методологія не впроваджена й вплив «шкільних ризиків» на здоров'я школярів не вивчений.

Наукова новизна: вперше в умовах м. Запоріжжя виконана об'єктивізація впливу факторів ризику на здоров'я шкільної молоді

Практичне значення отриманих результатів складається в розробці науково обґрунтованого й доступного комплексу заходів по впровадженню здорового способу життя серед школярів м. Запоріжжя на принципах «управління ризиком здоров'я».

РОЗДІЛ 1. Здоровий спосіб життя та його вплив на стан здоров'я та якість життя населення

Сучасні уявлення світової науки стосовно феномена здоров`я людини ґрунтуються на новому розумінні актуальності проблеми виживання людства взагалі.

Наприкінці ХХ століття лідери світової науки залічили проблему здоров`я до кола глобальних проблем, вирішення яких обумовлює факт подальшого існування людства як біологічного виду на планеті Земля [1]. Нині у науковому обігу виникло нове визначення - антропологічна катастрофа [2], сутність якої полягає в тому, що згідно з основним біологічним законом кожен біологічний вид вимирає, якщо змінюються умови існування, до яких він був пристосований тисячоліттями в ході еволюції. До останнього етапу розвитку людства (до початку ХХ століття) умови його існування формувала природа, і саме до цих умов організм людини і пристосувався біологічно протягом попереднього еволюційного періоду. Але з того часу як людина охопила своєю діяльністю майже всю планету (ХХ століття) вона почала істотно змінювати умови життєдіяльності, до яких була пристосована в своєму історико-біологічному розвитку [3]. Ці зміни в останній чверті століття, як свідчать об`єктивні дослідження, набули катастрофічного масштабу. За даними медичної статистики підвищення показників захворюваності і смертності спостерігається саме з другої половини ХХ століття, і деякі вчені пов`язують це з тим, що негативні процеси набули планетарного розмаху.

Глобальна вагомість і актуальність проблеми викликала необхідність ґрунтовних досліджень феномена здоров`я людини і його складників, пошуку шляхів позитивного впливу. З цією метою передові представники світової науки об`єдналися в міжнародний рух. 1977 р. ВООЗ ініціювала кампанію "Здоров`я для всіх", у межах якої розпочався процес збору і систематизації інформації про існуючи загрози здоров`ю6. За підсумками роботи було скликано Міжнародну конференцію з першочергових заходів щодо охорони здоров`я (Алма-Ата, 1978 р.), яка проголосила відповідну Декларацію. 1980 р. ВООЗ визначила глобальну стратегію "Здоров`я для всіх до 2000 р.", що ґрунтувалася на результатах вже проведених досліджень і започатковувала нові. Висновки науковців оприлюднені на I Міжнародній конференції з пропаганди здорового способу життя (Оттава, 1986 р.). Її підсумком була Оттавська Хартія, що визначила сучасне наукове уявлення про поняття здоров`я, його складові частини, детермінанти, стратегії позитивного впливу. Основні тези, положення і принципи Хартії стали програмними імперативами, якими нині керується світова спільнота в діяльності з проблем здоров`я. Саме на цьому підґрунті побудований теоретико-методологічний підхід до обґрунтування індикаторів національного опитування української молоді з проблем здоров`я і здорового способу життя.

Виявлена обмеженість суто медичного підходу, що визначає здоров`я як відсутність хвороби. За сучасними уявленнями здоров`я розглядають не як суто медичну, а як комплексну проблему, складний феномен глобального значення. Тобто здоров'я визначається як філософська, соціальна, економічна, біологічна, медична категорії, як об`єкт споживання, вкладу капіталу, індивідуальна і суспільна цінність, явище системного характеру, динамічне, постійно взаємодіюче з оточуючим середовищем. Стан власне системи охорони здоров`я обумовлює в середньому лише близько 10% всього комплексу впливів. Решта 90% припадає на екологію (близько 20%), спадковість (близько 20%), і найбільше - на умови і спосіб життя (близько 50%).

Звідси походить загальноприйняте у міжнародному співтоваристві визначення здоров`я, викладене в Преамбулі Статуту ВООЗ (1948 р.): "Здоров`я - це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб або фізичних вад".

Крім розглянутого підходу, що став базовим для українсько-канадського проекту “Молодь за здоров'я”, існує широкий перелік дещо інших підходів до визначення поняття здоров'я людини. У своїй праці “Соціальні технології культивування здорового способу життя людини [9] Л.П. Сущенко проводить досить детальний аналіз відомих поглядів, визначень та підходів до поняття здоров'я. На її думку, - “у даний час усе більше утверджується точка зору, відповідно до якої здоров'я визначається взаємодією біологічних та соціальних чинників, тобто зовнішні впливи опосередковані особливостями функцій організму та їх регуляторних систем.” [10]. Існує визначення здоров'я як стан оптимальної життєдіяльності людини. В науковій роботі аналізується понад 200 визначень поняття “здоров'я”. Дискусія щодо визначення поняття здоров'я ще триває, але важливим є визнання того, що здоров'я людини не зводиться до фізичного стану, а передбачає психоемоційну врівноваженість, духовне та соціальне здоров'я.

Світова наука розробила цілісний погляд на здоров`я як феномен, що інтегрує принаймні чотири його сфери або складові - фізичну, психічну (розумову), соціальну (суспільну) і духовну. Всі ці складові невід`ємні одна від одної, вони тісно взаємопов`язані і саме разом, у сукупності визначають стан здоров`я людини. Для зручності вивчення, полегшення методології дослідження феномена здоров`я наука диференціює поняття фізичного, психічного, соціального і духовного здоров`я. Цей принцип диференціації був закладений у групування індикаторів опитування з урахуванням змісту кожної сфери.

До сфери фізичного здоров`я включають такі чинники, як індивідуальні особливості анатомічної будови тіла, перебігу фізіологічних функцій організму в різних умовах спокою, руху, довкілля, генетичної спадщини, рівня фізичного розвитку органів і систем організму.

До сфери психічного здоров`я відносять індивідуальні особливості психічних процесів і властивостей людини, наприклад збудженість, емоційність, чутливість. Психічне життя індивіда складається з потреб, інтересів, мотивів, стимулів, установок, цілей, уяв, почуттів тощо. Психічне здоров`я пов`язано з особливостями мислення, характеру, здібностей. Всі ці складові і чинники обумовлюють особливості індивідуальних реакцій на однакові життєві ситуації, вірогідність стресів, афектів.

Духовне здоров`я залежить від духовного світу особистості, зокрема складових духовної культури людства - освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики. Свідомість людини, її ментальність, життєва самоідентифікація, ставлення до сенсу життя, оцінка реалізації власних здібностей і можливостей у контексті власних ідеалів і світогляду - все це обумовлює стан духовного здоров`я індивіда.

Соціальне здоров`я пов`язано з економічними чинниками, стосунками індивіда із структурними одиницями соціуму - сім`єю, організаціями, з якими створюються соціальні зв`язки, праця, відпочинок, побут, соціальний захист, охорона здоров`я, безпека існування тощо. Впливають міжетнічні стосунки, вагомість різниці у прибутках різних соціальних прошарків суспільства, рівень матеріального виробництва, техніки і технологій, їх суперечливий вплив на здоров`я взагалі. Ці чинники і складові створюють відчуття соціальної захищеності (або незахищеності), що суттєво позначається на здоров`ї людини. У загальному вигляді соціальне здоров`я детерміноване характером і рівнем розвитку головних сфер суспільного життя в певному середовищі - економічної, політичної, соціальної, духовної.

Зрозуміло, що у реальному житті всі чотири складових - соціальна, духовна, фізична, психічна, і діють одночасно і їх інтегрований вплив визначає стан здоров`я людини як цілісного складного феномена.

До основних передумов здоров`я зараховують вісім чинників: мир, дах над головою, соціальна справедливість, освіта, харчування, прибуток, стабільна екосистема, сталі ресурси. Ті з передумов, наявність (відсутність, недостатність) яких у цілому або частково можливо було визначити засобами опитування, відбивають відповідні індикатори.

У філософському розумінні спосіб життя - це синтетична характеристика сукупності типових видів життєдіяльності людей (індивідів та соціальних утворень) у поєднанні з умовами життя суспільства. Спосіб життя охоплює всі сфери суспільства: працю і побут, суспільне життя і культуру, поведінку (стиль життя) людей та їх духовні цінності. Тобто, поведінка, або стиль життя, є одним з найважливіших елементів способу життя в цілому, який не може не впливати на здоров`я окремої особи або на здоров`я тих чи інших соціальних груп населення.

Поведінка є однією з основних детермінант здоров`я, ступінь впливу якої значно перевищує вплив багатьох інших детермінант. За визначенням M. Lalonde [12], вона разом з біологією людини, медичною допомогою та навколишнім середовищем відноситься до чотирьох основних чинників, що визначають рівень здоров`я. Результати спеціальних досліджень, проведених у 70-х роках у США з метою кількісної оцінки впливу різних чинників на здоров`я виявили, що група чинників названих “біхевіоральними” (поведінковими) постійно випереджувала інші [13]. Найважчі хвороби у розвинутих країнах у наш час пов`язані з індивідуальними звичками, особливо постійними, які у сукупності часто називають способом життя [14].

Звіт ВООЗ про здоров`я у світі 1995 р. підтверджує ці дані і свідчить, що захворювання та стани, пов`язані із способом життя людини, є причиною 70-80% смертності у розвинутих країнах і приблизно 40% - в країнах, що розвиваються. Передбачається, що і в країнах, що розвиваються, ситуація погіршуватиметься. Кількість захворювань, пов`язаних із способом життя, зростатиме через те, що мають місце негативні зміни в харчуванні та поведінці середнього класу. Розвиток цивілізації породжує такі зміни в способі життя, які підвищують ступінь ризику виникнення так званих “хвороб сучасної цивілізації”, що найбільш розповсюджені в індустріально розвинутих країнах. Це, зокрема, захворювання серцево-судинної системи, окремі типи онкологічних захворювань та ожиріння. Багато з них зумовлені цілою низкою чинників.

Поведінкові чинники можуть бути як сприятливими, так і шкідливими для здоров`я, що залежить від вибору способу життя конкретною особою. Поведінка людини важлива для здоров`я, оскільки впливає на нього безпосередньо через спосіб життя або опосередковано - через економічні чи соціоекономічні умови, які, безперечно, є основною детермінантою здоров`я. Щоб вплинути на поведінку людини, необхідні зусилля з боку самої людини, сім`ї та суспільства [16].

З позицій викладеного розуміння феномена здоров`я людини походить визначення поняття здорового способу життя (ЗСЖ): це все в людській діяльності, що стосується збереження і зміцнення здоров`я, все, що сприяє виконанню людиною своїх людських функцій через діяльність з оздоровлення умов життя - праці, відпочинку, побуту [17].

Складові ЗСЖ містять різноманітні елементи, що стосуються усіх сфер здоров`я - фізичної, психічної, соціальної і духовної. Найважливіші з них - харчування (в тому числи споживання якісної питної води, необхідної кількості вітамінів, мікроелементів, протеїнів, жирів, вуглеводів, спеціальних продуктів і харчових добавок), побут (якість житла, умови для пасивного і активного відпочинку, рівень психічної і фізичної безпеки на території життєдіяльності), умови праці (безпека не тільки у фізичному, а й психічному аспекті, наявність стимулів і умов професійного розвитку), рухова активність (фізична культура і спорт, використання засобів різноманітних систем оздоровлення, спрямованих на підвищення рівня фізичного розвитку, його підтримку, відновлення сил після фізичних і психічних навантажень).

Для усвідомлення ЗСЖ важливі поінформованість і можливість доступу до спеціальних профілактичних процедур, що мають уповільнювати природний процес старіння, наявність належних екологічних умов, інших складових ЗСЖ, що стосуються переважно не тільки фізичного і психічного, а також соціального і духовного здоров`я.

Проблема формування здорового способу життя досить ретельно висвітлюється в багатьох соціально-філософських, педагогічних, соціологічних, медичних працях. Особливої актуалізації ця проблематика набула у другій половині ХХ століття як у світі в цілому, так й в Україні.

Тенденції розвитку країн колишнього Радянського Союзу протягом 80-90-х років, змусили суспільство по-новому поставитись до складових здоров'я та формування здорового способу життя, зокрема молодого покоління. Слід підкреслити, що цим питанням приділяють увагу різні науки - медицина, гігієна, охорона здоров'я, екологія, педагогіка, психологія, соціологія, фізична культура і нова наука - валеологія. Формуванню здорового способу життя в учнівської молоді, формуванню ціннісних орієнтацій підлітків на здоровий спосіб життя, організації здорового способу життя школярів, медико-біологічним та психолого-педагогічним основам здорового способу життя, принципам формування здорового способу життя молоді присвячені наукові праці та посібники. У деяких школах викладається курс валеології - наука про здоровий спосіб життя [18].

Підхід розглядає формування здорового способу життя молоді як важливу складову молодіжної та соціальної державної політики. Втім передбачає: по-перше - вивчення уявлень молоді про здоровий спосіб життя та розробку методів оцінки здоров'я індивіда; по-друге - формування свідомості та культури здорового способу життя; по-третє - розробку методик навчання молоді здоровому способу життя; по-четверте - впровадження соціальних програм культивування здорового способу життя та збереження здоров'я; по-п'яте, - розробку та впровадження системи скринінгу і моніторингу здорового способу життя молоді.

Акцентують увагу на формуванні здорового способу життя саме молоді, оскільки саме у молоді роки відбувається сприйняття певних норм та зразків поведінки, накопичення відповідних знань та вмінь, усвідомлення потреб та мотивів, визначення ціннісних орієнтацій, інтересів та уявлень.

Викладене трактування ЗСЖ дозволяє більш широко висвітлили досвід соціологічних досліджень у близьких сферах. Як зазначалось, один з багатьох дослідницьких підходів розглядає здоров`я і добробут у контексті якості життя. Але й визначення поняття та складових якості життя є однією з дискусійних тем наукових досліджень. Одну з концепцій якості життя розроблено в Центрі здоров`я (Centre for Health Promotion - CHP) Торонтського університету (Канада) у межах проекту Міністерства громади та соціальних послуг м. Онтаріо. Концепція грунтувалась на визначенні “якості життя” в психології, соціології та філософії. Як результат, побудовано модель якості життя, що складається з дев'яти сфер, об'єднаних у три більш загальні категорії: “стан особи” (фізичний, психологічний та психічний стани), “оточуюче середовище (соціальне оточення, екологічне оточення, локальна громада), “наявна інфраструктура” (можливості власного розвитку, проведення вільного часу, наявність роботи та можливість працевлаштування). Кожна з цих складових розглядається як пропозиція певних “можливостей” для індивідів. А індивід може максимально скористатися такими можливостями заради досягнення добробуту. Таким чином, якість життя визначається як “ступень задоволеності індивідом важливими можливостями його життя”.

Зваживши всі аспекти у межах цієї парадигми щодо здорового способу життя, слід зазначити важливість таких питань:

- чи має індивід знання про здоровий спосіб життя;

- чи існують можливості отримати ці знання;

- чи знає індивід, де отримати необхідні або додаткові знання;

- чи доступні ці джерела для кожного;

- чи достатній рівень його підготовки, щоб скористатися знаннями;

- порівняння свого життя із принципами здорового способу життя;

- самооцінка необхідності змін у своєму житті та усвідомлення цієї необхідності;

- оцінка наявності об`єктивних (що не залежать від індивіда) можливостей для здорового способу життя;

- оцінка наявних суб`єктивних (що залежать від індивіда) можливостей для здорового способу життя;

- оцінка спроможності змінити суб'єктивні можливості, що заважає цим змінам, чи прагне сам індивід до цих змін, які умови необхідні, щоб змінити.

По кожній з трьох зазначених вище категорій моделі якості життя є досить розроблені індикатори здорового способу життя:

1) задоволеність своїми даними:

- зовнішність;

- тіло;

- успішність або виконання службових обов`язків порівняно з іншими;

- своїм статусом у колективі (виробничий, друзів, однодумців тощо);

- своїм статусом у сім`ї;

- своїм сприйняттям світу.

2) задоволеність соціальним оточенням:

- сприйняття соціальних проблем;

- сім`я;

- сусіди;

- родичі;

- колеги;

- товариші у закладі освіти;

- рівень соціальної напруженості;

- політична ситуація;

- довіра до керівних органів;

- рівень безпеки.

3 задоволеність можливостями:

- рівень зарплатні;

- житло;

- предмети довготривалого користування;

- престижні речі;

- одяг;

- харчування;

- транспорт;

- освіта;

- робота;

- медичне обслуговування;

- культурні запити;

- заняття спортом;

- проведення вільного часу (наявність закладів, їх доступність за цінами);

- спілкування;

- отримання інформації;

- сексуальні стосунки;

- громадська активність.

Такий підхід дозволяє розглядати індивідів у контексті оточення та умов життя, узагальнювати на рівні однорідних утворень, конкретних населених пунктів чи мікрорайонів.

У вихованні здорового школяра важливий тісний контакт і співдружність вчителів з медичними працівниками, особливо в проведенні профілактичних заходів, в роботі з ослабленими дітьми, санітарній освіті батьків. При складанні плану роботи школи, секції (об'єднання) початкових класів вчителям або вихователями враховується робота лікаря і медичної сестри, їх виступ перед батьківською або дитячою аудиторією. У системі оздоровчих заходів значне місце займає диспансеризація. Огляд дітей здійснюється лікарями основних спеціальностей. Отримані результати повинні бути відомі педагогам і батькам. В цьому випадку диспансеризація дає оздоровчий ефект, легко вилікувати виявлені захворювання, легко виконувати спеціальний режим, необхідний школярам, що мають відхилення в стані здоров'я. Потрібно відзначити, що з кожним роком краще виявляються початкові стадії захворювання, відхилення в стані здоров'я, на які раніше не уміли звертати увагу. При обстеженні виявляються діти, що потребують лікувальних і оздоровчих заходів. Але при цьому вирішується і інше важливе завдання: визначення здатності кожного школяра повноцінне виконувати соціальні функції. Ця здатність (до виконання шкільної програми, участі в суспільному житті, суспільно корисній праці, фізичній культурі і т.п.) визначається рівнем досягнутого такими, що вчаться розвитку, психічного і фізичного, нормальною діяльністю органів і систем органів, пристосовністю до умов занять, до навколишнього середовища. При цьому грубе ділення дітей на здорових і хворих неправомірно, оскільки важливо звернути увагу навіть на невеликі відхилення в стані здоров'я дитини, передхворобливі стани, щоб прийняти своєчасні заходи, попередити розвиток хвороби. Вчитель може надати велику допомогу в отриманні матеріалів для оцінки здоров'я учнів. Одним з найбільш вдалих способів практичної реалізації результатів диспансеризації є спеціальні вкладиші в класні журнали - “листівки здоров'я”, де містяться рекомендації лікаря по розсадженню учнів в класі, індивідуальному режиму для окремих школярів, обмеження в заняттях фізичною культурою. Тісний контакт лікарів, медичних сестер з вчителями дозволяє вирішувати дві взаємозв'язані проблеми: проблему виховання здорового школяра і проблему успішності. Проте ще не у всіх школах налагоджений такий тісний контакт. Діти у всьому повинні відчувати співдружність педагогів і медиків. Вчитель повинен бути особисто знайомим з доктором, медичною сестрою, обслуговуючими що вчаться його класу. Якщо в класі є діти з серйозними порушеннями здоров'я, хронічними захворюваннями, бажано з'ясувати деякі особливості виховання цих дітей, разом продумати індивідуальний режим для них.

У “Основних напрямах реформи загальноосвітньої і професійної школи” сказано, що “підвищення ефективності виховання більшою мірою залежить від узгодженості зусиль і єдності вимог до учнів сім'ї, школи, громадськості і трудових колективів”. Наше завдання полягає в тому, щоб переконати батьків в необхідності витратити енергію і час на те, щоб у дитини робоче місце відповідало нормам, що рекомендувалися, щодня витратити 5-6 хвилин на цілеспрямоване гартування і особисту гігієну дитини, 10-15 хвилин на його фізичне вдосконалення, 2-3 хвилини на формування правильної посадки. Адже навіть якщо провести невеликий підрахунок часу, то недбале відношення до здоров'я дитини обернеться куди більшою витратою часу - ходіння до лікарів, лікування, а потім “наздогнати” пропущені заняття. Під час навчання в школі основним засобом гігієнічної підготовки батьків служать батьківські збори. У багатьох школах батьків молодших школярів спочатку збирають разом для загальної бесіди, а потім батьки розходяться по класах. У деяких школах можна спостерігати добре організовані батьківські лекторії, для читання лекцій запрошуються високій кваліфікації фахівці: ревматологи, нефрологи і ін. Фахівець, наприклад, детально розповідає про ревматизм, дає дуже ділові поради. Але це важливо лише для невеликої групи батьків, ось для них і потрібно проводити таку поглиблену бесіду. Індивідуальна бесіда при відвідинах батьками школи або при знайомстві вчителя з домашніми умовами дитини має неоціниме значення. Вчитель може дати конкретні раді з пристрою робочого місця школяра, організації гартування, фізичного виховання. При такій бесіді вчитель і батьки можуть легше знайти рішення того або іншого важкого питання по режиму дня, створенню гігієнічних умов в сім'ї і т.п. Вельми ефективною формою досягнення єдності вимог школи і сім'ї у вихованні здорової дитини є інформація батьків про минулий урок або бесіду, присвячену питанням гігієнічного виховання, і про вимоги вчителя.

1.3 Стан роботи по впровадженню здорового способу життя населення в Україні