Методичні розробки з пропедевтики дитячих хвороб для студентів медичного факультету

4. Визначити найчастіші симптоми та синдроми ураження системи травлення у дітей.

Література. Обовязкова. 1. Медицина дитинства. Заред. П.С. Мощіча.- К., Здоров'я, - 1994-С232-235. або

2. Пропедевтика детских болезней. Мазурин А.В., Воронцов И.М.-М., Медицина, 1985. - С181-191. Допоміжна. 1. Детские болезни. Подред. Л.А. Исаевой.- М.: Медицина, 1994 - С74-79. И.А. Еренков.Клиническое исследование ребенка.К..Здоров Я.-1984.-С37-74.

3. Н.Г. Зернов, О.Ф. Тарасов, Семиотика детских болезней, Л. Медицина, 1984-С.288-323.

Допоміжні матеріали:

* Фізіологічні особливості травлення у дітей.

* Особливості кишкової мікрофлори у дітей.

* Додаткові методи обстеження.

* Методика обстеження.

Фізіологічні особливості травлення у дітей. Всі відділи травневої системи у немовлят пристосовані до природного вигодовування молоком матері.

Кислотність і ферментативна активність залоз шлунка низька (див. Таб.1). У шлунку всмоктується незначна кількість солі, води, глюкози, частково білку.

Підшлункова залоза є головною залозою травневого каналу. Головні ферменти підшлункового соку: трипсин, хімотрипсин, діастаза, амілаза, ліпаза, фосфоліпаза, інкреторний секрет-інсулін.

Секреторна зрілість залози досягає рівня дорослого у віці 5 років. Жовч містить небагато жовчних кислот, багато води, муцину, пігментів, у новонароджених-сечовини; вона також містить більше таурохолевої кислоти, ніж глюкохолевої, що посилює її бактерицидні якості та стимулює секрецію підшлункової залози.

Кишковий сік менш активний, порівняно з дорослою людиною, має слабокислу або нейтральну реакцію, згодом - лужну. Містить ферменти ентерокіназу, лужну фосфатазу, амілазу, лактазу, мальтазу, інвертазу, згодом - ліпазу.

Продукти гідролізу, які утворюються внаслідок порожнинного та мембранного травлення всмоктуються у тонкій кишці. У товстій кишці секретуеться тільки слиз, всмоктується вода, фосфор, основи, формуються калові маси.

Загальна кислотність шлункового соку (мл) залежно від віку.
Склад шлу	нкового соку у грудних 1 міс.	дітей. 1 рік
Загальна кислотність	3,6 - 10 мл	12-21 мл
Вільна НС1	0,8 - 4,5 мл	4-Ю мл
Пепсин	2 - Вод	16-32 од
Лабферменг	32 од	256-512 од
Ліпаза	4,2 -10,2 од	0-40 од

Особливості кишкової мікрофлори у дітей.

Нормальна кишкова флора виконує три головні функції: створює імунологічний захист, сприяє остаточному перетравлюванню рештків їжі, та синтезу вітамінів і ферментів. Склад її залежить від віку дитини та виду вигодовування. При природному - домінує біфідофлора, при штучному -умовно-патогенна грамнегативна кишкова паличка (Таб.2,3). Порушення нормального стану кишкового мікробіоценозу призводить до розвитку кишкового дисбактеріозу, який вважають пограничним станом інфекційного генезу. Ступінь дисбактеріозу оцінюють по співвідношенню між ешеріхіями та умовно-патогенними мікробами. При слобкому дисбактеріозі умовно-патогенні мікроби складають 25%, при помірному - 50%, при великому - 75%, при різкому - 100%.

Характеристика мікробіоценозу кишечника.

Мікроорганізми	Діти 1-го року життя Дорослі
	кількість мікроорганізмів в 1 г фекалій
	шіп-тах	М±т1ов10	тіп-тах	М±т1ое 10
ііфідобактерії	108- 10"'	8,б±0,6	109-10і»	9,8±0,19
іактероіди	10'-10'°	9,2±0,1	108"	-
Молочнокислі палички	108- 107	б,9±0,2	10'-108	7,5±0,1
УІОЛОСНОКИСЛІ
стафілококи	106- 107	6,6±0,1	107-108	7,4±0,36
інтерококи	ІО'-ІО'	5,2±0,1	105- 10'	6,4±0,2
інтеробакгерії
активністю	Ю^Ю8	7,7±0,3	107-108	7,8±0,24
іерментативною
активністю яактозонегативні Мікроби рода	10'-107' 10'-107'	6,7±0,3 6,4±0,2	10'-107' 10'-107*	б,8±0,24 б,5±0,2
протей	<104'		10і"
нші умовно		3,4±0,1
патогенні
ентеробактерії	< 105		104"
Гтафілококи		'
сапрофітні,
епідермальні) Дріжджеподібні	< 104"	-	10"- 10'	5,3±0,4
гриби	<104'		<104"
Спороносні
анаеробні палички
клостридЩ	<105'	-	-	-

* - можуть виявлятись у практично здорових людей

** - виявляють у невеликої кількості дітей віком понад 3 роки

Додаткові методи обстеження.

Фракційне дослідження шлунку.

Дослідження виконують вранці, після 12-14 годинного голодування. Базальний секрет: сума 4 порцій шлункового секрету, одержаного кожні 15 хвилин. Він відображає стан діяльності залозного апарату шлунку та його регуляції. Після введення подразника (7% відвар сухої капусти, м'ясний відвар, найчастіше 0,1% р-н гистаміну - 0,01мг/кг маси парентеральне) через 25 хвилин одержують вміст шлунку, по кількості якого оцінюють його евакуаторну функцію. Потім, на протязі години кожні 15 хвилин відсмоктують шприцем вміст шлунку, який у сукупності е показником так званої стимульованої або послідовної секреції. Визначення абсолютної кількості соляної кислоти в одиницю часу (дебіт НСЬ) є більш об'єктивним показником кислотообразуючої функції шлунку, порівнянне з титраційними одиницями. Дебіт-годину НСЬ визначають за формулою:

Д= 0,0365х№ х Е1 +0.0365 х N2 х Е2+... N - кількість шлункового соку, Е -кислотність (в тітр.од.), 0,0365 -кількість НСЬ в 1 мл. сока при концентрації її в 1 титр.од. У здорових дітей шкільного віку кількість шлункового вмісту натще становить 0-30 мл, кількість базального секрету - 30-100 мл, послідовного - 40-110 мл. Дебіт-година вільної кислоти в базальному секреті становить 0,55-2,74 ммоль (20-100 мг), в послідовному- 1 - 4,93 ммоль (40-180 мг).

Методика обстеження.

При обстеженні системи травлення у дитини треба звернути особливу увагу:

- збираючи анамнез з'ясувати особливості перенатального анамнезу (токсикоз вагітності, загроза зриву вагітності, захворювання вагітної та новонародженого та ін.), особливості вигодовування дитини (природне, штучне, сумішне, прикорм, режим), наявність диспепсичних явищ (зригування, блювання, біль у животі, стан апетиту, частота і характер випорожнень)

- оглядаючи дитину з'ясувати особливості язика (сухий, з налітом, малиновий, »географічний», великий), слизової оболонки рота (бліда, наявність енантеми, крововиливів, плями Філатова) зубів, мигдаликів, колір шкіри, розмір живота, його форму, перистальтику, стан пупка, (мокнучий, гнійні виділення), стан ануса (зіяння).

- проводячи пальпацію поверхневу треба з'ясувати напруження знижений або підвищений тонус м'язів передньої черевної стінки, визначити больові зони Захаріна-Геда (холедоходуоденальну, еігігастральну, зону Шоффара, панкреатичну, апендікулярну, сигмальну).

- проводячи пальпацію глибоку по Образцову і Стражеско визначають особливості органів черевної порожнини (кишечника, печінки, жовчного міхура селезінки, підшлункової залази, мезентеріальних лимфовузлів). Для виявлення патології органів брюшної порожнини потрібно визначати деякі больові точки (Кєра, Мейо-Робсона, Дежардена, Боаса, Опенховського) та симптоми (Георгієвського-Мюссі, Мерфі, Ортнера-Грекова, Менделя, Пастернацького).

- за допомогою перкусії визначають наявність рідини в черевній порожнині, розмір печінки по Курлову (11 х9 х7 см ), селезінки (1 рік -4х4 см., 2-3 роки - 5х5см, 6-7років - 6х6 см, згодом, як у дорослого -6х8см).

під час лабораторно-інструментального дослідження оцінити результати фракційного дослідження шлункового соку, дуоденальне зондування, копрограми, бактеріограми, ендоскопічне дослідження верхніх і нижніх відділів травного каналу, ультразвукові методи дослідження паренхіматозних органів, рентгенологічні методи дослідження, біохімічні та імунологічні методи.

Питання для самоконтролю.

І. Які особливості ротової порожнини сприяють процесу ссання?.

2. Які особливості травної системи сприяють виникненю зригування у немовлят?

3. Назвіть ферментативний склад шлункового соку у немовлят ( якісний та кількісний).

4. Які особливості всмоктування білків у новонародженої дитини?

5. Скільки годин знаходиться в шлунку немовлят жіноче молоко? Коров»яче молоко?

6. Що таке меконій?

7. Яка мікрофлора кишок домінує у немовлят при природному

вигодовуванні?

8. Як залежіть мікрофлора кишок від виду вигодовування?

9. Яку роль відіграє фізіологічна кишкова мікрофлора?

10. Що розуміють під терміном «кишковий дісбакгеріоз»?

11. Як змінюється розмір печінки, залежно від віку дитини?

12. Який вигляд мають випорожнення здорової дитини на природному вигодовуванні, штучному?

13. Як змінюються випорожнення немовлят при аліментарній діареї, ентериті, коліті?

14. Коли буває «малиновий« язик, «географічний«, «лакований»?

15. Що може призводити до збільшення розмірів живота?

16. Яке діагностичне значення має локалізація болю в животі?

Тести для контролю.

1. Акту смоктання сприяють;

1.1 відносно велика ротова порожнина

1.2 відносно мала ротова порожнина

1.3 великий язик

1.4 малий язик

1.5 добре розвинені м»язи рота та пгік

2. Місткість шлунку у новонародженої дитини становить:

2.1 30-35 мл.,

2.2 50-60 мл,

2.3 100-150 мл

2.4 200-250 мл

3. У складі шлункової рідини у немовлят головним діючим ферментом

3.1 пепсин

3.2 хімозін (лабфермент, сичужний фермент)

3.3 ліпаза

4. У складі панкреатичного сока є такі ферменти:

4.1 пепсин

4.2 ліпаза

4.3 трипсін

4.4 амілаза

4.5 хімозін

5. Як змінюється розмір печінки залежно від віку дитини? :

5.1 у новонародженого займає 1/2-1/3 частину черевної порожнини

5.2 до Іроку збільшується в 2 рази

5.3 до 1 року збільшується в 3 рази

5.4 до 7-8 років збільшується в 5 разів

5.5 до 7-8-років збільшується в 7 разів

6. Кишковий сік немовлят містить такі ферменти:

6.1 ентерокіназа

6.2 ліпаза

6.3 хімозін

6.4 амілаза

6.5 пепсін

7. У немовлят довжина кишок більша, ніж довжина тіла

7.1 - в 2 рази

7.2 - в 6 разів

7.3 - в 4 рази

7.4 - в 10 разів

8. Нормальна кишкова мікрофлора виконує такі функції.

8.1 створює імунологічний бар»єр

8.2 сприяє остаточному перетравлюванню рештків їжі

8.3 сприяє синтезу вітамінів та ферментів

8.4 викликає запалювання слизової оболонки кишок.

9. Який вигляд мають випорожнення у немовлят, що знаходяться на природному вигодовуванні?

9.1 кашкоподібної консистенції

9.2 оформлені

9.3 жовтого кольору

9.4 зеленого кольору

9.5 кислого запаху

9.6 гомогенні

9.7 з грудочками

10. Яка мікрофлора кишок домінує у дітей грудного віку, що знаходяться на природному вигодовуванні?

10.1 біфідофлора

10.2 кишкова паличка

10.3 ацидофільна паличка

11 .Біль у надчеревній ділянці живота найчастіше буває при

11.1 хворобах шлунку

11.2 дванадцятипалої кишки

11.3 печінки і жовчних шляхів

11.4 сечовидільної системи

11.5 апендициті.

12. Біль у лівій здухвинній ділянці живота найчастіше буває при;

12.1 хворобах шлунку

12.2 апендициті

12.3 сигмоїдиті

12.4 дизентериї.

13. Які симптоми виявляються при ураженні жовчного міхура та жовчних ходів?

13.1 Ортнера

13.2 Пастернацького

13.3 Кєра

13.4 Щьоткіна

13.5 Мерфі

14. Блювота у малят може бути пов'язана з ;

14.1 інтоксікаційним синдромом

14.2 менінгітом

14.3 травмою черепа

14.4 пілоростенозом

15. Збільшені розміри живота можуть бути при;

15.1 метеоризмі

15.2 рахигі

15.3 хворобі Гіршпрунга

15.4 асциті

15.5 пухлинах черевної порожнини. Іб.Коли спостерігається мелена?

16.1 при кровотечі в черевну порожнину

16.2 при кишковій кровотечі

16.3 при шлунковій кровотечі

16.4 при гемолітичній анеміі

16.5 при паренхіматозній жовтяниці.

Відповіді до контрольних тестів.

1.2.,1.3.,1.5.,2.1.,3.1,4.2,4.3,4.4.,5,1,5.2,5.4.,6.1.,6.2,6.4,7.2.,8.1,8,2,8.3, 9.1.,9.3,9.5,9.6.,10.1.,П.1,11.2,12.3,12.4.,13.1.,13.3,13.5,14.1.,14.2,14.3, 14.4,15.1,15.2,15.3,15.4,15.5,16.3.

Тема: АНАТОМО-ФВЮЛОГІЧШ ОСОБЛИВОСТІ СЕЧОВИВІДНОЇ СИСТЕМИ У ДІТЕЙ. МЕТОДИКА ОБСТЕЖЕННЯ. СЕМІОТИКА УРАЖЕНЬ

Актуальність теми: при народженні дитини відбувається якісна зміна роботи сечовивідної системи Нирки функціонують у ембріона , а сеча, що виділяється відіграє важливу роль у підтримці об"єму амніотичної рідини. Екскреція речовин у плода забезпечується плацентою. З моменту народження провідну роль у забезпеченні гомеостазу починають набувати нирки. Їх функції полягають в підтримці об"єму крові та іншої рідини внутрішнього середовища, забезпеченні постійної концентрації в них осмотичне активних речовин і окремих іонів, рН, екскреції кінцевих продуктів обміну, чужорідних речовин. Знання особливостей будови та функціонування органів сечової системи в дитячому віці є запорукою встановлення точного діагнозу і правильного лікування.

Мета заняття: вивчити особливості будови та функцій сечовивідної системи у дітей різного віку, знати найважливіші ознаки ураження органів сечового тракту, навчитись обстежувати і оцінювати стан сечової системи у дітей різного віку.

В результаті самостійної підготовки студент повинен знати:

1. Анатомо-фізіологічні особливості нирок, сечоводів, сечового міхура у дітей.

2. Особливості функціонального стану нирок у дітей.

3. Симптоми і синдроми, що розвиваються при транзиторній чи остаточній втраті гомеостатичних функцій нирок.

4. Кількісні та якісні показники сечовиділення в різні вікові періоди.

5. Семіотику захворювань сечових органів у дітей: синдром набряків, нефротичний синдром, нефритичиий синдром, синдром артеріальної гіпертензії, сечовий синдром.

6. Методи дослідження органів сечової системи у дітей.

В результаті вивчення теми студент повинен уміти:

1. Визначити і оцінити скарги, характерні для ураження сечовивідної системи, зібрати сімейний та індивідуальний анамнез.

2. Вміти провести пальпацію нирок за методом Образцова-Стражеска в горизонтальному положенні і за методом Боткіна.

3. Вміти виявляти явні та приховані набряки.

4. Вміти оцінити загальний аналіз сечі, за Нечипоренком, Аддіс-Каковським, Амбурже, посів сечі на мікрофлору.

5. Вміти оцінити основні біохімічні дослідження крові, що застосовуються в нефрології: креатинин, сечовина, сечова кислота, загальний білок і фракції, холестерин, електроліти.

6. Вміти оцінити основні функціональні дослідження нирок: проба Зимницького, проба Реберга, навантажувальні тести(проба на концентрацію, проба з водним навантаженням).

7. Вміти оцінити рентгенограми: оглядовий знімок органів черевної порожнини, екскреторну урограму, мікційну цистоуретрограму.

Література:

Обов"язкова: 1. Мазурин А.В. , Воронцов Й.М. Пропедевтика детских болезней. М. , 1985, або

2. Медицина дитинства/За ред. П.С. Мощича. К. , "Здоров"я". 1994. С. 226-228.

3. Матеріали лекцій.

Додаткова: 1. Папаян А.В. , Савенкова Н.Д. Клиничекая нефрология детского возраста. Санкт-Петербург. , Сотіс. 1997. С. 9-122.

2. В.Й. Наумова, А.В. Папаян. Почечная недостаточность у детей. М. , Медицина. 1991. С. 4-37.

3. Лопаткин Н.А. , Пугачев А.Г. Детская урология(руководство). М. , 1986. С. 5-87.

Допоміжні матеріали:

* Реферат: "Особливості функцій нирок у дітей молодшого віку".

* Показники кількості сечі і сечовиділень у дітей в залежності від віку.

* Коливання відносної густини сечі протягом доби у дітей.

* Кількість лейкоцитів та еритоцитів, що екскретуються з сечею у здорових дітей.

* Показнки сечовини і креатиніну крові в залежності від віку дитини.

* Характеристика клубочкової фільтрації в залежності від віку дитини.

* Перелік методів, що застосовуються при обстеженні дітей із захворюваннями органів сечової системи.

* Методика обстеження органів сечової системи у дітей.

Особливості функцій нирок у дітей молодшого віку.

Секреція сечі з виділенням її в алантоісну та амніотичну рідини відбувається вже в передпологовому періоді. На цьому етапі сеча гіпотонічна щодо плазми крові, містить небагато сечової кислоти, сечовини, хлоридів. Після народження нирка стає основним органом, який забезпечує життєво необхідну постійність внутрішнього середовища організму. У дітей раннього віку концентраційна функція нирок обмежена. Густина сечі залежить від малого діаметру клубочків, недостатнього утворення антидіуретичного гормону, недорозвинення осморегуляторів, функціональної неповноцінності епітелію дистальних канальців і т. ін.

Незважаючи на високий діурез, концентрація хлоридів, Nа, К залишається низькою. Часто це супроводжується сольовою гарячкою.

Маючи на увазі ці особливості рекомендовано новонародженим і дітям молодшого віку призначати на 1 кг маси тіла біля 200 мл рідини. Разом з тим, незважаючи на підвищений діурез, організм дитини не може швидко компенсувати надлишкове введення рідини. Введення рідини в кількості біля 2% маси тіла викликає неспокій, пронос, поліурію, конвульсії, блювоту.

Недосконалість механізмів реабсорбції води і натрію в дистальних канальцях посилюється функціональною незрілістю процесів секреції водородних іонів і синтезу аміаку в цьому відділі каиалцевого апарату.

Встановлена обмежена можливість нирок дітей молодшого віку до синтезу аміаку і підвищена реабсорбція фосфатів, внаслідок чого виникають умови для розвитку тяжкого метаболічного ацидозу.

Висока канальцева реабсорбція 99, 4-100% зумовлює низький темп виділення хлоридів. Це викликає депонування хлориду натрію в тканинах, що призводить до повернення води із крові до тканин, зниження фільтрації і діурезу. Ось чому надлишкове введення хлориду натрію може призвести до значного порушення діурезу, набряків, збілшення маси тіла.

Коливання відносні густини сечі протягом доби у дітей

Вік	Коливання
До 1 року	1002 -1017
1-3 роки	1010- 1017
3-5 роки	1012 -1020
10-12 років	1011-1025

Кількість формених елементів, що екскретуються у здорових дітей ї сечею

Метод дослідження	Одиниці вимірювання	Лейкоцити	Еритроцити
Каковського-Адіса	за 24 години	0 - 2 000 000	0 -1 000 000
Амбурже	за 1 хвилину за 1 годину	2000 0 -120 000	0-750 0 - 45 000
Нечипоренка	в 1 мл	0 - 2000	0 -1000

Вміст креатиніну в сироватці крові

Вік	ммоль/л
До 3 міс.	0,035 - 0,053
3-7 міс.	0,033 - 0,037
7-12 міс.	0,021-0,036
1-6 років	0,023 - 0,04
6-12 років	0,04 - 0,06
Більше 12 років	0,044 - 0,088

Вікова характеристика клубочкової фільтрації (мл/хв.хі.73)

Вік	Рагаоороиіи еї а1. 1978. Перешеіна Л.П.., Ігнатова М.С. Вельтіщев Ю.Є., 1982.
Новонароджені 2-7 днів 8-30 днів	23-34 46-54
1-2 міс.	58
3-6 міс.	65-110
1 рік	119
3 роки	122
6 років	134
9-12 років	123
Дорослі чоловіки жінки	131 (110-152) 117(101-133)

Показники кількості сечі і частоти сечовипорожнення

Вік	Середні кількісні показники
	Добова кількість сечі, мл	Кількість сечовипорожнень за добу	Разова кількість сечі, мл
До 6 міс..	300 - 500	20-25	20-35
бміс.- 1 рік	300 - 600	15-16	25-45
1-3 роки	760 - 820	10-12	60-90
3-5 років	900 -1070	7-9	70-90
5-7 років	1070 - 1300	7-9	100 - 150
7-9 років	1240 -1520	7-8	145 -190
9-11 років	1520 -1670	6-7	220 - 260
11-13 років	1600 -1900	6 -7	250 -270

Вміст сечовини в сироватці крові

Вік	ммоль/л
Новонароджені	2,5 - 4,5
1 міс. - 1 рік	3,3-5,5
1 рік - 6 років	3,3-6,8
7-14 років	4,2 - 7,0

Перелік методів, що застосовуються при обстеженні дітей з захворюваннями органів сечової системи

- Опитування дитини і її батьків.

Клінічне загальне дослідження, огляд, пальпація органів сечової системи.

- Лабораторне дослідження: сечі, крові, основних біохімічних показників, що мають значення в нефрології.

- УЗД(ехографія).

Ренген-радіологічні методи дослідження: екскреторна урографія, мікційна цистоуретрографія, ретроградна пієлографія, ниркова ангіографія.

- Термографія.

- Радіонуклідні методи дослідження: радіонуклідна ренографія, динамічна реносцинтіграфія, ангіосцинтіграфія нирок, статична нефросцинтіграфія, нефросканування.

- Біопсія нирок.

Методика обстеження сечової системи у дітей.

При обстеженні сечової системи у дітей треба звернути увагу на наявність болю в поперековій ділянці, над лобком, біль при сечовиділенні, частоту сечовиділень, нетримання та неутримування сечі інші порушення акту сечовиділення, енурез, "безпідставні" підвищення температури тіла.

Під час збирання анамнезу уточнити фактори ризику природженої і спадкової патології, можливі причини набутих захворювань(нефропатія під час вагітності, гострі інфекційні захворювання дитини, хронічні вогнища інфекції, переохолодження, передуючі вакцинації та інше).

Під час огляду визначити наявність пастозносгі, набряків, блідості, вологості шкіри, стан статевих органів.

Провести пальпацію нирок, при підозрі на приховані набряки провести пробу Мак-Клюра-Олдрича, оцінити кількість випитої і виділеної рідини за добу, колір і прозорість сечі.

Оцінити обсяг і результати лабораторно-інструментальних досліджень, а за їх відсутністю призначити необхідні.

Питання для самоконтролю:

1. Анатомо-структурні особливості нирок у дітей залежно від віку.

2. Анатомо-фізіологічні особливості сечоводів, сечового міхура у дітей.

3. Особливості морфології нирок у дітей залежно від віку.

4. Особливості клубочкової фільтрації у дітей.

5. Особливості реабсорбції органічних речовин у канальцях.

6. Особливості реабсорбції і секреції електролітів у дітей.

7. Характеристика концентраційної функції нирок у різні вікові періоди.

8. Симптоми порушення акту сечовиділення у дітей.

9. Формування умовного рефлексу на сечовипорожнення у дітей,

10. Що являє собою сечовий синдром?

11. Що таке нефритичний синдром?

12. Що таке нефротичний синдром?

13. Синдром набряків і синдром артеріальної гіпертензії у дітей з ураженням органів сечової системи.

14. Які симптоми виникають при повній втраті функцій нирками?

15. Діагностичні можливості методів обстеження нирок і сечових шляхів у дітей?

Тести для контролю:

1. Основними функціями нирок є нижченаведені, крім:

1.1 регуляція складу позаклітинної рідини

1.2 регуляція складу внутрішньоклітинної рідини

1.3 регуляція рівноваги кислот та лугів

1.4 регуляція обміну азоту

1.5 регуляція білірубінового обміну

2. Сечовиділення у дітей починає формуватися:

2.1 На 2-му тижні внутрішньоутробного розвитку

2.2 На 5-му

2.3 на 10-му

2.4 на 16-му

2.5 на 20-му

3. У дітей молодшого віку незавершену структуру нирок характеризують нижчеперераховані ознаки, крім:

3.1 лобулярна будова

3.2 недостатньо розвинений мозковий шар

3.3 до 12 міс. верхній та нижній полюси нирок залишаються зближеними, нирка нагадує округлий орган

3.4 нижній полюс нирок сягає гребеня клубової кістки

4. Низька концентрація сечі залежить від таких причин, окрім:

4.1 недостатнього утворення антидіуретичного гормону

4.2 недорозвинення осморегуляторів

4.3 короткі і вузькі канальні і петля Генле

4.4 недостатнього кровопостачання нирок

5. Низька клубочкова фільтрація у дітей молодшого віку обумовлена слідуючими причинами, крім:

5.1 епітелій капсули клубочка-кубічний

5.2 малі розміри клубочків

5.3 компактне розташування клубочків

6. Фільтраційну функцію клубочків оцінюють за:

6.1 пробою Зимницького

6.2 пробою Нечипоренка

6.3 пробою Реберга-Тарєєва

6.4 пробою Фольгарда

7. Показники кліренса за ендогенним креатиніном у новонароджених:

7.1 5-Юмл/хв

7.2 20-40

7.3 70-90

7.4 80-100

8. Показники кліренсу за ендогенним креатиніном у дітей старших 1 року:

8.1 50-70 мл/хв

8.2 70-90

8.3 100-120

9. Ниркові миски у дітей молодшого віку мають слідуючі властивості, крім:

9.1 розвинеш досить добре

9.2 мають тісний зв"язок з лімфатичними судинами

9.3. мають добре розвинену м"язову і еластичну тканини

9.4 розташовані внутрішньонирково

10. Особливостями дитячого сечового міхура є нижченаведені окрім:

10.1 у новонароджених сечовий міхур виступає понад симфізом

10.2 м"язова оболонка розвинена слабко

10.3 передня стінка сечового міхура вкрита очеревиною

10.4 фізіологічний об"єм сечового міхура новонародженого 20-30 мл

11. Нормальні показники лейкоцитів у пробі за Нечипоренком:

11.1 0-2000

11.2 4-6000

11.3 8-10000 в Імл

12. Нефротичний синдром характеризується слідуючими симптомами, крім:

12.1 гіпертензія

12.2 набряки

12.3 гіперліпідемія

12.4 протеінурія більш за 3, 5г на добу

12.5 диспротеінемія

13. Нефритичний синдром характерізуєтся слідуючими ознаками, крім:

13.1 набряки

13.2 гіпертензія

13.3 гіперліпідемія

13.4 гематурія

14. Основним симптомом гострої ниркової недостатності є:

14.1 олігурія, яка переходить в анурію

14.2 головний біль

14.3 конвульсії

14.4 гіперкаліємія

14.5 гіпокальціємія

15. Хронічній нирковій недостатності притаманні слідуючі симптоми, крім:

15.1 азотемія

15.2 гіпокаліемія

15.3 гіпостенурія

15.4 анемія

15.5 гематурія

16. Полакіурія це:

16.1 рідкі сечовипорожнення

16.2 болісні

16.3 часті

16.4 велика кількість сечі

Відповіді до контрольних тестів:

1.5, 2.3, 3.2. 4.4, 5.3, 6.3, 7.2, 8.3, 9.3, 10.2, 11.1, 12.1, 13.3, 14,1, 15.5, 16.4.

Тема: АНАТОМО-ФВІОЛОГІЧШ ОСОБЛИВОСТІ ЕНДОКРИННОЇ СИСТЕМИ У ДІТЕЙ. СЕМІОТИКА УРАЖЕНЬ

Актуальність теми: обмін речовин та енергетичний обмін, зріст і розвиток, реалізація генетичної програми, гомеостаз, взаємодія окремих систем організму здійснюються завдяки наявності нейроендокринної регуляції процесів життєдіяльності. При чому, ендокринна (гуморальна) регуляція має таке ж важливе значення, як і нервова. Знання особливостей будови та функції залоз внутрішньої секреції в дитячому віці допоможуть не тільки глибше зрозуміти фізіологічні закономірності зросту та розвитку дітей, але й розібратися в особливостях захворюваності та клінічної картини ендокринних захворювань у них.

Мета заняття; вивчити особливості будови та функції залоз внутрішньої секреції у дітей різного віку, знати найважливіші ознаки ендокринних розладів у них.

В результаті самостійної підготовки студент повинен знати:

1. Залози внутрішньої секреції людини і які гормони вони виробляють.

2. Закономірності формування ендокринної системи в антенатальному періоді.

3. Гормональна взаємодія організмів матері та плоду.

4. Особлівостіфункції залоз внутрішньої секреції у новонароджених.

5. Закономірності розвитку структури і функції залоз внутрішньої секреції в постнатальному періоді.

6. Найважлівіші клінічні ознаки ураження ендокринних залоз.

В результаті вивчення теми студент повинен уміти.

1. Визначити скарги, характерні для ураження ендокринної системи, зібрати індивідуальний та сімейний анамнез.

2. Провести об'єктивне обстеження ендокринної системи у дітей різного віку і оцінити отримані дані.

3. Скласти план лабораторного та інструментального обстеження у разі ігідозри на ураження ендокринної системи у пацієнта.

4. Оцінити результати лабораторно-інструментального обстеження.

Література:

Обов'язкова: 1. Мазурин А.В. , Воронцов Й.М. Пропедевтика детских болезней. М. , 1985. С. 279-296.

2. Матеріали лекцій. Допоміжна: 1. Доскин В.А., Келлер X. , Мураенко Н.М. й др. Морфофункцио нальние константи детского организма. М., 1997. С. 191-210.

2. Држевецкая Й.А. Ендокринная система растущего организма. М., 1987. С. 21-85.

Допоміжний матеріал:

* Гормональна взаємодія організмів матері та плоду.

* Закономірності появи ознак статевої зрілості.

* Сутність та позначення ознак статевої зрілості різного ступеня.

* Методика обстеження ендокринної системи.

Гормональна взаємодія організмів матері та плоду.

Сучасна фізіологія розглядає взаємодію матері та плоду, як самостійну функціональну систему, здатну до саморегуляції, біологічним призначенням якої є забезпечення нормального розвитку плоду, повної реалізації генетичної програми, що міститься в заплідненій яйцеклітині, народження здорової дитини. Ця взаємодія починається з самого початкового періоду онтогенезу, але найбільшої активності досягає з розвитком і функціонуванням плаценти. Дана система має як нервову, так і гуморальну регуляцію, в складі якої особливе значення відіграє обмін гормонами, які синтезуються в організмі матері, плоду та в плаценті. Розрізняють два гуморальних канали в системі мати-плод:

1) діаплаценгарний канал прямого та зворотнього зв'язку, по якому від матері до плоду надходять кисень, поживні речовини, гормони та інше, а від плоду до матері - вуглекислий газ, гормони, метаболіти тощо;

2) екстраплацентарний канал, по якому різні речовини надходять по обидві сторони через плідні оболонки і амніотичну рідину, але цей канал зв'язку мало інформативний.

Під час вагітності у жінок посилюється синтез гонадотропінів та соматотропіну, гормонів щитовидної залози та наднирників, статевих гормонів. Крім того в жовтому тілі виробляється прогестерон. Не всі материнські гормони проходять через плаценту. Серед них: кортикотропін, тіротроігін, гонадотропіни, паратгормон та кальщггонін.

Гормони щитовидної залози проникають лише в другій половині вагітності. Проникають через плацентарний бар'єр стероїдні гормони статевих залоз та наднирників. Але всі гормони матері мають важливе значення для функціонування системи мати-плід. Гормони, що не проникають через плаценту виявляють непряму дію на метаболізм плоду через підлеглі залози-мішені або продукти обміну. Так, гонадотропіни - через статеві гормони, кортікотропін - через коргікостероїди, паратгормон і кальцітонін - через рівень кальцію, інсулін - через рівень глюкози в крові.

Ендокринна функція плаценти складається з синтезу ряду попередників та кінцевих форм деяких гормонів та їх транспорту, з метою створення належної концентрації гормонів по обидві сторони плацентарного бар'єру. Особливе значення має синтез в плаценті гестагенних (сприяючих вагітності) гормонів. До них належать: хоріальний гонадотропін (ХГ) , плацентарний лактоген (ПЛ) та стероїдні гормони. Концентрація ХГ в крові матері в 100 разів більша, ніж у плода. Його найважливіша роль - здатність підгримувати функцію жовтого тіла і сприяти синтезу прогестерона. ПЛ в організмі матері має лактотропний ефект, що полягає в забезпеченні росту та диференціації структур молочної залози і синтезу в ній білка. В організмі плоду ПЛ є основним стимулятором білкового сінгезу. Стероїдні гормони (естріол та прогестерон) як і вся група гестагениих гормонів, забезпечують прогресування вагітності: а) діють на ЦНС, підтримуючи сформовану домінанту вагитності, б) сприяють накопиченню в матці енергетичних речовин, розслабляють гладку мускулатуру матки та знижують її чутливість до окситацину, в) виявляють імунодепресивну дію, тобто попереджують відгорження зародиша, який є імунологічне чужерідним для материнського організму.

Синтез гормонів у плода знаходиться під впливом гормонів матері та плаценти. В плані зворотнього зв'язку, в фізіологічних умовах, особливе значення має синтез естрогенів. Як в плаценті, так і в організмі плоду, не вистачає тих чи інших ферментів, необхідних для забезпечення повного циклу синтнзу естрогенів. Тому частина перетворень циклу проходить у плаценті. Синтезовані попередники гормонів транспортуються до плоду, де проходять подальші перетворення, знову повертаються до плаценти, де синтез естрогенів (естріолу) закінчується.

При наявності у матері ендокринної патології, загальний принцип гормональної взаємодії матері та плоду такий: гіпофункція ендокринної залози матері призводить спочатку до компенсаторної гіпертрофії та гіперфункції гомологічної залози плоду, а в подальшому настає виснаження і зниження її функціональної активності. Гіперфункція ендокринної залози матері нерідко порушує розвиток гомологічної залози плоду і також призводить до її гіпофункції.

Закономірність появи ознак статевої зрілості.

Для дівчат:

9-10 років - ріст кісток тазу, округлення ягодиць, незначне підняття сосків молочних залоз;

10-11 років - конусоподібне підняття молочної залози (стадія " бутона"), ріст поодиноких волосин на лобку;

11-12 років - збільшення зовнішніх статевих органів, зміна епітелію;

12-13 років - значний розвиток тканини молочної залози, пігментація сосків, поява перших менструацій;

13-14 років - ріст волосся в аксілярних областях, нерегулярні менструації;

15-16 років - поява вугрів на шкірі обличчя та тулуба, регулярні менструації.

Для хлопців:

10-11 років - збільшення розмірів яєчок та статевого члену;

11-12 років - ріст простати, гортані, поява одиноких волосин на лобку;

12-13 років - ріст волосся на лобку по жіночому типу;

13-14 років - значний ріст яєчок та статевого члену, вузлоподібне ущільнення навколососкової області, початок мутації голосу;

14-15 років - ріст волосся в аксилярних западинах, подальша зміна голосу, ріст волосся на обличчі, пігментація калитки, перша еякуляція.

15-17 років - дозрівання сперматозоїдів, оволосіння на лобку по чоловічому типу, ріст волосся по усьому тілі.

Сутність та позначення ознак статевої зрілості різного ступеня.

У дівчат:

оволосіння на лобку- Р (Ро - оволосіння відсутнє, рі - поодинокі волосини, Р-г - волосся в центрі лобка, волосини довгі та прямі, Рз -оволосіння периферії лобка, Рд - волосся на всьому трикутнику лобка, довге, густе, кучеряве);

оволосіння пахвових западин- Ах (Ахо - волосся відсутнє, Ахі -поодинокі волосини, Ах; - рідке волосся в центрі впадини, Ахз -оволосіння периферії впадини, Ах4 - густе курчаве волосся на всій поверхні западини);

розвиток молочної залози- Ма (Мао - нема ознак розвитку, Маї -дещо піднімаються соски, Ма2 - залоза має форму конуса, стадія "бутона", розширений та пігментований навколососковий кружок, Маз -залоза приймає округлу форму, соски піднімаються над навколососковим кружком, Мад - закінчений розвиток молочної залози);

наявність менструацій- Ме ( Мео - менструації відсутні, Меі -перші менструації, Ме2 - нестійкий менструальний цикл, Мез -регулярні менструації на протязі року.

У хлопців:

оволосіння на лобку- Р ( Ро - волосся відсутнє, рі - рідкі прямі волосини біля кореня статевого члену, ?2 - волосся на усій поверхні лобка, Рз - густе курчаве волосся на лобку у формі трикутника, ?4 -густе курчаве волосся, що поширюється на животі у напрямку пупка та на внутрішню поверхню бедер);

оволосіння пахвових западин - Ах,

ріст волосся на обличчі - Р (Ро - волосся відсутнє, рі - рідкі слобко пігментовані волосини у вуглах верхньої губи, Р2 - ріст волосся на підборідді та щоках, Рз - злиття всіх зон оволосіння);

ріст щитовидного хряща- Ь (Ьо - Ь 2);

зміна тембра голосу- V (Уо - дитячий голос, vi - мутація голосу, vi- чоловічий тембр).

Методика обстеження ендокринної системи

При обстеженні ендокринної системи дитини звернути увагу на

слідуючі моменти:

- скарги на відхилення у фізичному розвитку, особливо затримка або прискорення темпів зросу, надмірна або недостатня маса тіла, рання або пізня поява вторинних статевих ознак; надмірне вживання води та виділення сечі, біль в області шиї та зміна її форми, тощо;

дані анамнезу: наявність факторів ризику для розвитку вродженої патології, обтяжена спадковість у відношенні ендокринних хвороб, можливі причини набутих захворювань;

- антропометрія і оцінка фізичного розвитку дитини;

- об'єктивне обстеження: звернути увагу на пропорційність та симетричність будови тіла, ступінь розвитку підшкірної клітковини, колір, вологість та еластичність шкіри, наявність екзофтальму, розміри Щитовидної залози, розвиток зовнішніх статевих ознак;

призначити план та оцінити результати лабораторно-інструментального обстеження (біохімічне обстеження крові, рівень гормонів в крові та сечі, рентгенограму кисті та черепа, УЗО Щитовидної залози, наднирників, тощо.

Питання для самоконтролю:

1. Перерахуйте залози та групи клітин, які секретують гормони.

2. Вкажіть специфічну відмінність ендокринних залоз організму від екзокринних.

3. Коли починається органогенез більшості ендокринних залоз?

4. Вкажіть строк установлення регулюючої дію гіпоталамусу на аденогіпофіз.

5. Перерахуйте гормони, які синтезуються в аденогіпофізі, вкажіть, як змінюється їх концентрація в крові від народження дитини до періоду пубертації?

6. Клінічні ознаки ураження аденогіпофізу?

7. Місце синтезу вазопресину та окситоцину, їх концентрація на протязі дитячого віку, механізм дії.

8. Клінічні ознаки ураження нейрогіпофізу?

9. Закономірності зміни маси щитовидної залози та концентрації її гормонів в постнатальному періоді?

10. Вплив гормонів щитовидної залози на дитячий організм?

11. Основні клінічні ознаки ураження щитовидної залози у дітей?

12. Етапи розвитку кори наднирників, які гормони там синтезуються?

13. Симптоматика ураження кори наднирників?

14. Ендокринна функція підшлункової залози, клінічні ознаки її порушення?

15. Закономірності формування статі плоду, які чинники можуть негативно вплинути на цей процес?

16. Вік і закономірності появи вторинних статевих ознак у дівчат та хлопців?

17. Гормональний зв'язок організмів матері та плоду.

Тести для контролю:

1. В якому з органів не синтезуються гормони?

1.1 гіпофіз

1.2 тимус

1.3 селезінка

1.4 підшлункова залоза

1.5 наднирники

1.6 головний мозок

2. Органогенез більшості ендокринних залоз починається в слідуючі строки вагітності.

2.1 2-4 тиждень

2.2 5-7 тиждень

2.3 8-9 тиждень

2.4 10-12 тіжні

3. Який з гормонів не секретується в аденогіпофізі?

3.1 соматотропін

3.2 кортікотропін

3.3 тіреотроігін

3.4 вазопресин

3.5 пролактін

4. В крові новонародженого виявляються високі концентрації тропних гормонів, окрім:

4.1 соматотропін

4.2 кортікотропін

4.3 тіреотроігін

4.4 гонадотропіни

5. Що з перерахованного не типово для ураження гіпофізу?

5.1 гігантизм

5.2 затримка зросту

5.3 судоми

5.4 ожиріння

5.5 поліурія

6. На який процес гормони щитовидної залози не впливають?

6.1 зріст дитини

6.2 диференціація скелету

6.3 диференціація головного мозку

6.4 розвиток структур шкіри та її придатків

6.5 статева диференціація

6.6 збільшення споживання кисню тканинами

7. Що не характерно для клінічної картини вродженого гіпотіреозу?

7.1 маса тіла при народжені > 4000 г

7.2 довгий період жовтяниці

7.3 пізнє відходження меконію

7.4 екзофтальм

7.5 низький тембр голосу

8. Які гормони не синтезуються в корі наднирників?

8.1 адреналін

8.2 кортізол

8.3. альдостерон

8.4 андрогени

9. Який з симптомів не характерний для ураження наднирників?

9.1 гіпертонія

9.2 затримка зросту

9.3 гігантизм

9.4 ожиріння

9.5 генералізована пігментація шкіри

10. Який гормон не синтезується в підшлунковій залозі?

10.1 глюкагон

10.2 кальпитонін

10.3 соматостатін

10.4 інсулін

11. Яка з ознак не типова для ураження острівкового апарату підшлункової залози?

11.1 полідіпсія

11.2 поліурія

11.3 сухість шкіри

11.4 гіпертензія

11.5 поліфагія

12. Які причини не призводять до порушення статевої диференціації?

12.1 зміна набору статевих хромосом

12.2 наявність венеричного захворювання у матері

12.3 наявність у матері андрогеносинтезуючої пухлини

12.4 ембріопатія тестикул

13. Вкажіть середній строк початку пубертації у дівчат.

13.1 9. 5-10. 5 років

13.2 11. 5-12. 5 років

13.3 13-14 років

14. Що з вторинних статевих ознак у дівчат з'являється найраніше?

14.1 оволосіння пахвової западини

14.2 оволосіння лобку

14.3 розвиток молочних залоз

14.4 поява менструацій

15. Вкажіть середній строк початку пубертації у хлопчиків.

15.1 9. 5-Ю. 5 років

15.2 11. 5-12. 5 років

15.3 13-14 років

16. Яка з вторинних статевих ознак у хлопців з'являється раніше?

16.1 Ріст волосся на обличчі

16.2 оволосіння пахвової западини

16.3 оволосіння лобку

16.4 мутація голосу

Відповіді до контрольних тестів:

1. З, 2. 2, 3. 4, 4. 4, 5. 3, 6. 5, 7. 4, 8. 1, 9. 3, 10. 2, 11. 4, 12. 2, 13. 1, 14. 3, 15. 2, 16.3.

Тема: НОВОНАРОДЖЕНА ДИТИНА. ФІЗІОЛОГІЧНІ І ПЕРЕХІДНІ СТАНИ В ПЕРІОДІ НОВОНАРОДЖЕНОСТІ. ПОНЯТТЯ ПРО ЗРІЛІСТЬ НОВОНАРОДЖЕНОГО. ОЗНАКИНЕДОНОШЕНОСТІ. ПЕРВИННИЙ ТУАЛЕТ І ПАТРОНАЖ НОВОНАРОДЖЕНИХ. ДОГЛЯД ЗА НОВОНАРОДЖЕНИМ. САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНИЙ І ПРОТИЕПІДЕМІЧНИЙ РЕЖИМ ВІДДІЛЕНЬ НОВОНАРОДЖЕНИХ.

Актуальність теми: період новонародженості - найважливіший, критичний період життя людини. Адаптація організму дитини до умов внутрішньоутробного життя порушує всі найважливіші функціональні системи, а перехідний процес перебудови їх роботи являє собою сутність періоду новонародженості. Знання цих особливостей дозволяє лікарю вірно інтерпретувати процеси неонатального періоду.

Одним із шляхів зниження дитячої смертності є профілактика передчасних пологів і удосконалення виходжування недоношених дітей. Це вимагає злагодженої роботи лікарів різних профілів: терапевтів, акушерів-гінекологів, педіатрів.

Ефективна охорона здоров'я новонароджених неможлива без обов'язкового виконання санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів.

Мета заняття: вивчити особливості періоду новонародженості: транзиторні стани, що межують з патологією, ознаки зрілості та недоношеності. Навчитися проводити первинний туалет і патронаж новонароджених, здійснювати догляд за доношеною і недоношеною дитиною. Вивчити санітарно-гігієнічний і протиепідемічний режим відділень новонароджених.

В результаті самостійної підготовки студент повинен знати:

1. Визначення поняття "новонародження дитина".

2. Фізіологічні і перехідні стани, причини їх виникнення.

3. Ознаки зрілості новонародженої дитини.

4. Ознаки недоношеності.

5. Як проводяться первинний туалет новонародженого і його патронаж?

6. Правила догляду за доношеною і недоношеною новонародженою дитиною.

7. Особливості санітарно-гігієнічного і протиепідемічного режиму відділень новонароджених.

В результаті вивчення теми студент повинен вміти:

1. Діагностувати транзиторні стани неонатального періоду.

2. Диференціювати транзиторні стани з подібними захворюваннями.

3. Визначити ступень зрілості новонародженої дитини.

4. Зробити первинний туалет та здійснювати патронаж новонародженого.

5. Скласти план догляду за новонародженою дитиною.

6. Визначити соматичні і неврологічні ознаки недоношеності.

7. Забезпечити правильний санітарно-гігієнічний і протиепідемічний режим відділення новонароджених.

Література:

Обов'язкова: 1. Матеріали лекцій.

2. Медицина дитинства /За ред. П.С. Мощича. К., "Здоров'я". - 1994. - Т. І. - С. 85-89: 385-426.

3. Дитячі хвороби/За ред. Л.О. Ісаєвої. - 1986. С. 24- 25, Додаткова: 1. Неонатологія /За ред. Н.П. Шабалова. - Санкг. Петер бург, "Специальная литература". - 1995.- Т. І.- С. 65-67; 82-121; 247-270.

2. Справочник неонатолога /За ред. проф. В.А. Таболина, Н.П. Шабалова. - Л. , "Медицина". - 1984. - С. 14-23; 34^40; 52-60.

3. Наказ Мін. Охорони Здоров'я України "Про організацію та забеспечення медичної допомоги новонародженим в Україні" від 5. 01. 1996. - N4.- С. 59-61; 71-110

* Первинний туалет новонародженої дитини.

* Санітарно-гігієнічний і протиепідемічний режим відділень новонароджених.

Первинний туалет новонародженої дитини.

Під час народження голови дитини акушерка проводить висмоктування слизу ротової порожнини і глотки стерильною грушею об'ємом 50 см'^3 або одноразовим катетером з діаметром 5 мм і більше, з'єднаним з вісмокгувачем трійником. Висмоктування продовжувати не більш, як 7-10 сек. Катетер вводиться на глибину, яка дорівнює відстані від перенісся до мочки вуха.

Після перших вдихів і регулярного крику дитину ретельно обсушують, промакаючи вологу зі шкіри пелюшкою. Через 1 хвилину після народження при наявності голосного крику немовля відокремлюють від матері шляхом накладання на пуповину двох затискачів і розсічення ії стерильними ножицями після триразового змазування місця розрізу 96 спиртом або 5% настойкою йоду. Відділеного від матері новонародженого щільно завертають у суху стерильну теплу пелюшку або у стерильну пелюшку з одноразового пакету. Якщо купання непотрібне, дитину в пелюшці переносять на столик, що підігрівається, під джерело променистого тепла для проведення первинного туалету: перев'язування пуповини, профілактики гонобленореї, антропометрії, паспортизації. Купання новонароджених у пологовому залі звичне в минулому, тепер проводиться лише при забрудненні шкіри кров'ю, інфікованими навколоплідними водами, меконієм, після проходження дитини через інфікований несанований родовий канал, а також після позалікарняних пологів (санобробка при надходженні до дитячого відділення обсервації). Немовля тримають на руці спинкою догори, наїгіввертикально і обливають з стерильної посудини кип'яченою підігрітою до температури тіла 35-36 С водою кількістю 3-5 літрів на одну процедуру. Для цієї мети можно використовувати ледь рожевий розчин марганцевокислого калію, виготовленого аптекою, або нейтральне в разовій упаковці дитяче мило з гексахлорофеном (2-3%).

Перед перев'язкою пуповини акушерка вдруге миє і стерилізує руки, надягає стерильні рукавички. За допомогою стерильної марлевої серветки відтискує пупковий залишок від основи до периферії і тричі протирає його тампоном з 96 етиловим спиртом. Далі на пупковий залишок насувають розкритий затискач з попередньо вкладеними в нього скобками Роговіна, таким чином, щоб край скоб знаходився на відстані 3-5 мм від краю шкіри пупкового кільця. Затискач стискують до повного защеплення, знов трохи відтуливши, знімають. Стерильним скальпелем (ножицями) пуповину відсікають на відстані 5 мм від верхнього краю дужки. Поверхню зрізу, основу пуповини і шкіру довкола пупкового залишку обробляють спиртом і 5% розчином перманганату калію, виготовленого аптекою.

Новонародженим групи ризику, дітям з товстою пуповиною, а також з малою вагою і недоношеним у тяжкому стані, судини пуповини яких можуть знадобитися для проведення інфузійної або трансфузійної терапії, скоби на пуповину не накладають. Перев'язку здійснюють шовковою лігатурою або марлевою стерильною поворозкою на відстані 3-4 см від пупкового кільця.

Після обробки пуповини акушерка за допомогою стерильної вати Руками розсуває повіки дитини і у розкритий кон'юнктивальний мішок кожного ока випускає з стерильної піпетки по дві краплини розчину для профілактики гонобленореї (30% сульфацил натрію, 2% розчин левоміцитину або інші дозволені розчини).

Дівчаткам таким самим розчином обробляють зовнішні статеві органи, випускаючи 2-3 краплини препарату' між великими статевими губами. Повторно профілактика гонобленореї проводиться через дві години після першої.

Санітарно-гігієнічний і протиепідемічний режим відділень новонароджених.

1) Санітарно-гігіенічний режим відділень новонароджених повинен наближатись до стану роботи операційних. Вологу обробку палат з використанням хлораміну або розчину миючого засобу треба проводити не менш як 4-5 разів на добу під час годування новонароджених, тобто за їх відсутністю в палатах. Після прибирання на протязі ЗО хвилин здійснюється провітрювання палат, обеззараження повітря (за графіком) за допомогою бактерицидних ламп та аерозолів 10% розчину перкису водню.

Речі догляду за новонародженими знаходяться в стерильному маркированому посуді, після використання їх кип'ятять в 2% розчині соди. Клейонку на каталці перед кожним годуванням обробляють стерильним ганчір'ям, змоченому в 1% розчині хлораміну. Перед тим, як зважити дитину, на ваги кладуть стерильну пелюшку, яку більше не використують, а ваги дезинфікують дез. розчином, сповивальний столик обробляється після кожного сповивання.

Білизна, що використовується при догляді за новонародженим повинна бути стерильною (строк зберігання не більше 2 діб). Чиста білизна зберігається на полицях в мішках невеликими комплектами (50 шт.), в зачиненій спеціальній кімнаті.

Дитячі палати заповнюються циклічно (в пологових будинках), з урахуванням патології новонароджених (відділення патології). Генеральне прибирання проводять після виписки новонароджених з використанням 6% розчину перекису водню й 5% розчину миючого засобу або 5% розчином хлораміну. Приміщення та все обладнання (ліжка, сповивальні столи, тумбочки й т. ін. ) протирають стерильним ганчір'ям, змоченим дез. розчином, потім зачиняють приміщення на 1 годину, після чого миють теплою водою. Перед тим як включити бактерицидні лампи (на 1, 5-2 години), приносять продезинфекційовану білизну. Ганчір'я, яким робили прибирання, автоклавують.

Для дезинфекції приміщення, меблів, речей догляду використувуть 0, 5-1% розчин хлораміну, 0, 5% розчин миючих засобів ("Лотос", "Айна", "Астра", "Прогрес"), 3% розчин перекису водню;

інструментарію і апаратури - 3% розчин формаліну, 2, 5% розчин хлоргексидину біглюконату (гібітану), 0, 1% розчин сульфохлораміну, 1% розчин гіпохлоріду натрію.

Відділення новонароджених зачиняються на дезинфекцію не менш 2-х разів на рік. Косметичний ремонт відділень необхідно проводити кожного року, а при несприятливих епідеміологічних умовах - частіше.

Стан санітарно-гігієнічного режиму відділень новонароджених контролюється бактеріологічною лабораторією СЕС не рідше 4 разів на рік (1 раз в 3 місяці). Бактеріологічна лабораторія проводить посіви повітряного середовища, змиви з обладнання, медичних інструментів 1 раз на місяць, слідкує за стерільністю матеріалів, рук персоналу, грудного молока, розчинів для пиття, пляшечок, мензурок та ін. - 1 раз на 10 днів. В повітрі палат новонароджених кількість колоній не повинна перевищувати 750 в 1 м³, а патогенного стафілококу не повинно бути взагалі. Вміст бактерій у зніженому грудному молоці, розчинах для пиття не повинен досягати більше ніж за 500 на 1 мл, титр кишкової палички - 11 на 1 мл.

Перед початком роботи персонал дитячого відділення ретельно миє руки у теплій воді, використовуючи стерильні щітки та мило з подальшою їхньою дезінфекцією. Для дезінфекції рук використовуються такі розчини: 50-70% етіловий спирт, 0, 5-1% розчин хлораміну, 1:

3000-1: 5000 розчин діоциду, 1% розчин рокалу, церігелю, перстиролу, 20% розчин гібітану, 1-5% розчин йоду, 3% розчин новосепту.

2) Виконання санітарно-протиепідемічного режиму включає ретельне проходження санітарної обробки і лікарського огляду перед кожною зміною. Співробітники з гнійничковими захворюваннями, ГРВІ, порушеннями з боку шлунково-кишкового тракту не допускаються до праці до моменту одуження.

Персонал пологових будинків повинен щоденно забеспечуватись новим комплектом простерилізованого одягу: халатом, шапочкою, маскою, яку замінюють кожні 2-3 години, взуття (останні обробляються після кожної зміни у дез. камері, або 10% розчином хлораміну).

Суворо заборонено носіння на роботі перстнівь, годинників, застосування манікюра.

До студентів практикантів ставлять такіж вимоги, як і до співробітників.

Правила приймання на роботу в відділення новонародженних і контроль за станом здоров'я мед. робітників такі: поглиблений профілактичний огляд терапевтом, дерматовенерологом, гінекологом, стоматологом, отолярінгологом (при виявленні вогнищ інфекції проводиться їх санація, особи з хронічними запальними вогнищевими інфекціями в носоглотці, субатрофічними станами слизових носа і зіва не повинні прийматися на роботу в відділення новонароджених. В подальшому - огляд терапевтом, дерматовенерологом, гінекологом 2 рази на рік; флюорографія із висновком фтизіатра про відсутність туберкульозу, в подальшому - 2 рази на рік;

- бактеріологічний контроль мазків із зіва і носа на носійство патогенної флори, а в подальшому - щоквартально з лікуванням в разі необхідності;

- обстеження на кишкову групу збудників, потім щоквартально;

- серелогічні реакції на сифіліс, потім 2 рази на рік.

Мікробіологічне обстеження вагітних жінок із груп ризику, що поступають у пологовий будинок (фекалії, змив з верхніх дихальних шляхів, виділення з родових шляхів); упродовж спостереження вагітні повинні бути обстежені на цитомегаловірус, вірус гепатиту В, ВІЛ за допомогою імуноферментного аналізу.

Мікробіологічний контроль за мікрофлорою, що колонізує здорових новонароджених, починаючи з пологового залу.

Своєчасне виявлення, реєстрація кожного випадку гнійно-септичного захворювання у дитини і матері з розшифровкою етіологічного діагнозу.

Виникнення 2-3 випадків гнійно-септичного захворювання у новонароджених протягом місяця розглядаються як спалах внутрілікарняної інфекції.

Питання для самоконтролю:

1. Дати визначення "новонародженій дитина".

2. Чи співпадають поняття "доношеність" та "зрілість" стосовно до новонародженої дитини?

3. Які морфологічні і функціональні ознаки зрілості новонародженого? б), порушення теплового балансу; в), зміни шкіри; г). транзиторна гіпербілірубінемія