Методичні розробки з пропедевтики дитячих хвороб для студентів медичного факультету

5,4 : 1

4,7 : 1

Індекс визрівання еритрокаріопитів нейтрофілів

0,7 1,06

0,68 0,76

0,71 0,71

0,71 0,71

Методика обстеження кровотворної системи у дітей

Проводячи клінічне обстеження дитини звернути увагу на слідуючі моменти:

- при вивченні анамнезу звернути увагу на факгори,які впливають на формування кровотворної системи внутрішньоутробно та в перші місяці життя (недоношенність, анемія та токсикози вагітних, багатоплідна вагітність,характерв вигодовування дитини, наявність імунного конфлікту,внутрішньоутробні інфекції).

- при огляді оцінити стан дитини, колір шкіри та слизових, наявність геморагічного синдрому, пухлинних утворень),

при фізикальному обстеженні виявити стан лімфатичної,серцево-судинної систем.органів брюшної порожнини,

- оцінити результати лабораторних досліджень (томограми, мієлограми, лімфаденограми, коагулограми), а при їх відсутності призначити план обстеження дитини з підозрою на захворювання крові.

Коагулограма (деякі показники) у дітей А.В. Алексєєв

Показники	Середні цифри	Межі коливань
Час зсідання (по Лі-Уайту) у хв.	6,2	5-15
Час рекальціфікації Ссек)	106	76-136
Тротромбінова актрівність, %	90,6	81 -99
Споживання протромбіну, %	97,0	92 - 102
Фактор V, %	90,7	78-103
Фактор УП, %	94,5	74-104
Фактор \ТП, %	103,4	86 - 120
Фибриноген г/л	2,8	1,72-3,82
Фибринолітична активність за Соварумком (год)	до 5 годин	2 -4години
олерантність плазми до гепарину (хв.)	6,6	7-11

Питання для самоконтролю:

1. Анатомо-фізіологічні особливості органів кровотворення у дітей.

2. Вікові особливості периферичної крові у дітей.

3. Нормативні показники кількості еритроцитів, гемоглобіну, ретикулоци-гів, лейкоцитів, тромбоцитів, ШОЕ, процентний зміст лімфоцитів, нейтрофилів, еозинофілів, базофілів, моноцитів у дітей різного віку.

4. У якому віці простежується "лімфоцитарний профіль" у гемограмі.

5. Показники коагулограми,нормативні значення, б.Основні показники мієлограми у дітей різного віку.

Тести для контролю:

1. Нижня межа рівня гемоглобіну у дітей до 5 років:

1.1 00 г/л 2,105 г/л 3.120 г/л ^4.110 г/л 5.130 г/л

2. Які показники гемоглобіну являються нормальними для дітей перших двох днів життя:

- 1.180-240 г/л 2,150-170 г/л 3.250-300 г/л 4.120-150 г/л

3. Які показники червоної крові являються нормальними для дітей перших двох днів життя:

1. Еритроцитів 4,5-5,0 10 л ^{^} 2. -" - 5,5-7,5 10 л

3.-"-3,5-4,5 10л

4.Яка кількість нейтрофілів в периферичній крові дитини 1,5 років:

-1.30-40% 2.25-30% 3.50-55% 4.60-65% 5.70-75%

5. Яка кількість лімфоцитів в периферичній крові у дитини 5 років:

1. 30-35% ^ 2.40-45% 3.60-65% 4.70-75% 5.80-85%

6. Нормальний зміст тромбоцитів в периферичній крові дітей:

1. 100-150 Ю^л ^ 150-400 ІО^л 3.500-600 Ю^л 4.700-800 Ю^л

7. Нижня межа гемоглобіну в крові дітей старше 5 років:

1. 105 г/л 2,110 г/л 3.116 г/л '"4.120 г/л 5.124 г/л

8. Нормальні величини змісту ретикулоцитів в периферичній крові дітей 5-6 років:

" 1.0,5-1% 2.0,2-0,4% 3.1,6-2,0% 4.2,5-3,0% 5.3,0-5,0%

9. Нижня межа нормального змісту еритроцитів в крові дітей до 5 років:

1. 3,0 10/л ^ 2.3,5 10 /л

3. 4,0 10/л

4. 4,5 10 /л

5. 2,5 10 /л Ю.Нормальні величини максимальної осмотичної стійкості еритроцитів:

1. 0,46-0,42% NаС1

2. 0,42-0,38% МаСІ 3.0,34-0,32% МаСІ . 4. 0,38-0,34% МаСІ 11.Нормальні показники мінімальної осмотичної стійкості еритроцитів:

1. 0,42-0,38% МаСІ '*

2 0,48-0,42% МаСІ

3. 0,48-0,52% МаСІ

4. 0,52-0,60% МаСІ-

12. Перший перехрест у крові дитини відбувається:

1. На 2-3 добу " 2. На 5-6 добу

3. На 5-6 місяць

4. На 7-7 місяць

13. Другий перехрест у крові дитини відбувається:

1. У 2-3 роки . 2. У 5-6 років

3. У 7-8 років

4. На 6-7 місяць

14. Який зміст бластних клітин у кістковому мозку в нормі:

1. До 10%

2. До 15% -

3. До 5%

4. До 20%

15. У якому віці вміст фетального гемоглобіну стає мінімальним (1-2%):

1. З місяця

2. 6 місяців

3. 1,5 роки

4. 2 роки

Відповіді до контрольних тестів:

1.4; 2.1; 3.2; 4.1; 5.2; 6.2; 7.4; 8.1; 9.2; 10.4; 11.2; 12.2; 13.2; 14.3; 15,4,

Тема: АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЛІМФАТИЧНОЇ СИСТЕМИ У ДІТЕЙ. МЕТОДИКА ОБСТЕЖЕННЯ. СЕМІОТИКА УРАЖЕНЬ

Актуальність теми: Існує багато захворювань, основним клінічним проявом яких є збільшення лімфатичних вузлів. Розміри лімфатичних вузлів залежать від віку, особливостей конституції та функціювання гормональної системи гіпофіз - надниркові залози -тімус. У дітей лімфатична система більш розвинута, ніж у дорослих. Лімфатичні вузли розташовані на шляху лімфатичних судин, які дренують ділянки, найбільш схильні до антигенних подразнень.

Швидке збільшення лімфатичних вузлів, болючість їх -свідчить про запальний процес. По знаходженню збільшеної групи лімфатичних вузлів можна робити висновки про локалізацію первинного вогнища інфекції.

Ідентифікація пухлинних новоутворень лімфоїдної тканини грунтується на перевазі кількості клітин певного типу з врахуванням основних клінічних симптомів та макроскопічної характеристики процесу.

Мета заняття: Вивчити анатомо-фізіологічні особливості лімфатичної системи у дітей, роль цієї системи в підтримці гомеостазу організму. Знати, як змінюється стан лімфатичної системи, у відповідь на певні патологічні зміни в організмі дитини.

В результаті самостійної підготовки студент повинен знати:

1. Основні органи лімфатичної системи, їх будову, а також їх роль в підтримці гомеостазу і захисту організму.

2. Найбільш важливі етапи формування лімфатичної системи у внутрішньоутробному періоді та після народження.

3. Анатомо-фізіологічні особливості лімфатичної системи в дитячому віці.

4. Основні закономірності взаємодії лімфатичної та імунної системи.

5. Методи дослідження лімфатичної системи.

6. Семіотика уражень лімфатичної системи у дітей.

7. Показники лабораторних досліджень характерні для зміни стану лімфатичної системи (аналіз крові, лімфоаденограма).

8. Інструментальні методи дослідження, які застосовуються при патології лімфатичної системи (рентгенограма, лімфографія та ін.) і вміти оцінити одержані дані.

В результаті вивчення теми студент повинен уміти:

1. Визначити скарги, характерні для ураження лімфатичної системи, зібрати сімейний та індивідуальний анамнез.

2. Провести об'єктивне обстеження лімфатичної системи у дітей різного віку і оцінити отримані дані.

3. Призначити план лабораторно-інструментального обстеження дитини з лімфаденопатіею.

4. 1нтерпритувати дані лабораторно-інструментальних методів дослідження лімфатичної системи.

Література:

Обов'язкова: 1. Мазурин А.В., Воронцов И.М. Пропедевтика детских болезней. М., 1985. С.: 247-249,252-256, 261-263,

2. Медицина дитинства (за ред. П.С.Мощича. К., "Здоров'я". 1994.С.:235-238). Додаткова: 1. Детские болезни (Под ред. Л.А. Исаевой, М., "Медицина", 1985, С.:31-33).

2. Н.Г. Зерков, О.Ф. Тарасов, Семиотика детских болезней. Л., "Медицина", 1984. С.: 160-170, 210-213.

3. В.А. Еренков. Клиническое исследование ребенка. К., "Здоров'я". 1984. С.:22-24,

4. Тюрин Н.А., Кузьменко А.Г., Колуков В.К. Об оценке ширини сосудистого лучка на рентгенограммах детей раннего возраста. - Педиатрия.- 1983. N5. стр.10-12.

Допоміжні матеріали:

* Групи лімфатичних вузлів.

* Цитограма нормального лімфатичного вузла.

* КТТ-індекс та його показники в нормі і патології.

* Лімфатичний діатез, як особливий стан лімфатичної системи.

Групи лімфатичних вузлів:

а) підщелепні - під кутом нижньої щелепи;

б) підборідні - під підборіддям;

в) передньошийні і задньошийні - на шляху іп.5іегпос1еі(іота5іоіаеи5 попереду і ззаду;

г) надключичні - в надключичних западинах; .

д) завушні - за вухами на ртосехшв тавіоіаеив та попереду вуха на навколовушній слинній залозі. е) потиличні - симетрично на потилиці.

2. Пахвові - в аксілярних западинах.

3. Кубітальні (ліктьові) - в вшсив Ьісіріїаіік біля ліктя і вище.

4. Торакальні - по нижньому краю т.ресїогаїів та)ог.

5. Бронхіальні.

6. Брижеєчні та зачеревенні лімфовузли.

7. Пахові.

Цитограма нормального лімфатичного вузла:

- -- г. і п г-п/ Т,г.,„1 ^ттітттмтт 0-0

Тучні клітини 0-0,1% Плазматичні клітини 0,2-0,6% Пролімфоцити 65-80% Макрофаги 0,1-0,5% Лімфоцити 20-35%

Лімфобласти 0,1 -0,5%

Нейтрофіли 3-10%

Ліпофаги 0-0,1%

Еозінофіли 0-0,5%

Лімфоїдні ретикулярні клітини 0-0,8%

КТТ-індекс - (кардіо-тіміко-торакальний індекс) визначається шляхом поділу ширини кардіотімічної тіні на місці біфуркації трахеї (3 ребро) на поперечний розмір грудної клітки на рівні діафрагми.

Вік дитини	Діти без збільшення тімусу	Діти із збільшенням тімусу
		1 ступінь	2 ступінь
1-6 міс.	0,31	0,37	0,51
7 -12 міс.	0,28	0,40	0,50
1-3 роки	0,26	0,38	0,44
4-6 років	0,22	0,33	0,40
7-12 років	0,20	0,34

Лімфатичний діатез - (лімфатико-гіпопластичний) - аномалія конституції, яка характеризується рядом класичних клінічних ознак:

генералізоване збільшення центральних та периферійних лімфоїдних органів, часто гіпоплазія ряду внутрішніх органів (серце, аорта, нирки, надниркові залози), завжди зниження функції ендокринних органів, лабільність водно-електролітного обміну, зниження метаболізму ліпідів, вуглеводів, гіпообмінні стани.

Розповсюдженість лімфатичного діатезу достатньо велика -20% з групи часто хворіючих дітей мають лімфатико-гіпопластичну аномалію конституції.

Питання для самоконтролю:

1. Назвіть периферійні та центральні органи лімфатичної системи.

2. Анатомо-фізіологічні особливості лімфатичної системи, їх клінічне значення.

3. Анатомо-фізіологічні особливості лімфоїдних утворень носоглотки, їх роль у формуванні респіраторної патології.

4. Коли внутрішньоутробно формуються лімфовузли?

5. Коли у внутрішньоутробному періоді відбувається закладення та

морфологічне формування тімусу?

6. В якому віці відбувається інволюція тімусу?

7. Кардіо-гіміко-торакальний індекс (КТТ). Що він характеризує?

8. Методи дослідження лімфатичної системи.

9. Які групи лімфатичних вузлів пальпуються при обстеженні?

ІО. Які лімфовузли пальпуються у здорових дітей?

11. Основні характеристики лімфовузлів, які визначаються при

пальпації?

12. Які фактори зумовлюють розміри лімфатичних вузлів у здорових

детей?

ІЗ. Цитограма нормального лімфатичного вузла.

14. Що таке лімфатичний діатез? Основні клінічні ознаки.

15. Для яких захворювань характерно збільшення селезінки? До якого віку в нормі пальпується селезінка?

Іб.Клінічні ознаки реактивного лімфаденіту.

17. Для якого захворювання характерно збільшення потиличних лімфатичних вузлів?

18. При яких захворюваннях спостерігається системне збільшення лімфатичних вузлів?

19. Про що може свидчити регіональне збільшення лімфатичних вузлів?

20. Коли частіше за все формується хронічний тонзиліт?

21. Клінічні ознаки злоякісного ураження лімфатичних вузлів.

Тести для контролю:

1. Головним органом лімфатичної системи є:

1.1 Селезінка.

1.2 Лімфатичні вузли.

І.З Тімус.

1.4 Лімфоцити периферійної крові.

2. Максимальних розмірів тімус досягає у:

2.1 Ірік.

2.2 З роки.

2.3 5 років. - 2.4. 6-12 років. 2.5. 16 років.

3. Лімфовузли новонародженої дитини не мають такої характеристики,

як:

3.1 Лімфовузол відносно більший за розміром.

3.2 Паренхіма багата на лімфоїдні елементи з переважанням молодих форм.

3.3 Капсула лімфатичного вузла дуже тонка і ніжна.

3.4 Клітинна структура і структура сполучної тканини лімфовузлів гарно розвинута.

3.5 Паренхіма має великі лімфатичні синуси з ендотеліальними клітинами, починає утворюватись крайовий синус.

4. Лімфатичні вузли мають закінчену будову у:

4.1 1-2 роки.

4.2 3-5 роки.

4.3 5-10 років.

4.4 10-12 років.

4.5 12-14 років.

5. У здорових дітей не пальпуються наступні лімфовузли:

5.1 Потиличні.

5.2 Підщелепні.

5.3 Пахові.

5.4 Пахвові.

6. Збільшення потиличних лімфовузлів характерно для:

6.1 Інфекційного мононуклеозу.

6.2 Кіру.

6.3 Краснухи.

6.4 ГРВІ.

6.5 Епідемічного паротиту.

7. Гормонами тімусу є наступні, крім:

7.1 Тімозин.

7.2 Тімопоетин.

7.3 Гуморальний тімічний фактор.

7.4 Вілозен.

7.5 Тімостатин.

7.6 Т-активін.

7.7 Тімолін.

8. Які клітини переважають у лімфатичному вузлі?

8.1 Лімфобласти.

8.2 Пролімфоцити.

8.3 Лімфоцити.

8.4 Нейтрофіли.

8.5 Макрофаги.

9. Що з нижче наведеного невірно?

9.1 Гормони тімусу забезпечують диференціювання Т-лімфощггів.

9.2 Гормони тімусу діють в самій залозі та дістантно впливають на лімфоцити периферійних лімфоідних органів.

9.3 Дія гормонів тімусу не є видоспецифічною.

9.4 Тімус впливає на обмінні процеси, бо тісно пов'язаний з

іншими ендокринними органами.

9.5 Гормони тімусу забезпечують дозрівання та диференціювання всіх імунокомпетентних клітин.

10. Вік, в якому відбувається акцидентальна інволюція тімусу:

10.1 Після 60 років.

10.2 У зрілому віці.

10.3 Після 20 років

10.4 У ігідростковому віці.

10.5 В ранньому шкільному віці.

10.6 В будь-якому віції

11. В якому періоді дитинства частіше за все формуються хронічні тонзиліти?

11.1 У немовлят.

11.2 Ранній дитячий вік.

11.3 Дошкільний вік.

11.4 Молодший шкільний вік.

11.5 Старший шкільний вік.

12. Розміри лімфатичних вузлів у здорових дітей зумовлюють наступні фактори, крім;

12.1 Вік.

12.2 Стать.

12.3 Особливості конституції.

12.4 Функціювання системи гіпофіз-надниркова залоза-тімус. 13. Для якого інфекційного захворювання характерно системне збільшення лімфовузлів?

13.1 Кір.

13.2 Кашлюк.

13.3 Скарлатина. v

13.4 Інфекційний мононуклеоз.

13.5 Аденовірусна інфекція. Ї

14. Коли завершується структурне формування селезінки? *

14.1 На момент народження.

14.2 До 6 місяців-1 року. У14.3. До 7-8 років.

14.4 До 3-6 років.

14.5 До 9-Ю років.

15. Коли внутриутробно формується тімус?

15.1 2-4 тижд.

15.2 6-8 тижд.

15.3 14-20 тижд.

15.4 23-25 тижд.

15.5 30-32 тижд.

Відповіді до контрольних тестів:

1.3; 2.4; 3.4; 4.5; 5.1; 6.3; 7.5; 8.2; 9.5; 10.6; 11.3; 12.2; 13.4; 14.3; 15.2.

Тема: РОЗВИТОК ІМУННОЇ СИСТЕМИ

Актуальність теми: Імунна система - одна із важливіших систем,які забезпечують адаптацію.сприяють збереженню його антигенного гомеостазу. Особливість імунної системи дитини полягає у тому,що вона знаходиться в стадії формування і розвитку, що і визначає своєрідність її реагування на антигенну стимуляцію. Сучасний підхід до індивідуальної оцінки імунного статусу дитини визначається не на основі окремих його показників,а шляхом встановлення наявності взаємозв'язку між ними,визначення резерву адаптаційних можливостей. Це являється особливо важливим для хворих дітей і прогнозування перебігу захворювань.

Мета заняття: Закріпити знання про становлення імунної системи на різних станах розвитку. Навчитися оцінювати стан даної системи,орієнтуючись на анамнез, об"єктивні дані, гемограму. Засвоїти показання для імунологічного обстеження.

В результаті самостійного вивчення теми студент повинен знати:

1. центральні та периферичні органи імунної системи,

2. етапи ембріонального становлення імунної системи,

3. фактори неспецифічної резистентності,

4. специфічні фактори захисту,

5. вікові зміни в основних показниках гуморального імунітету,

6. вікові зміни в основних показниках клітинного імунітету,

7. оцінити гемограму з точки зору імунітету.

В результаті самостійного вивчення теми студент повинен уміти:

1. оцінити імунограму дитини,

2. визначити відхилення з рівня імуноглобулінів у дітей різного віку,

3. визначити відхилення в клітинній ланці імунітету у дітей різного віку,

4. скласти,при необхідності.план імунологічного обстеження дитини.

Література:

Обов'язкова: 1. "Медицина дитинства", підред. П.С. Мощича, Київ, «Здоров'я», 1996, С,:235-238, т,1; або

2. А.В. Мазурин, И.М. Воронцов "Пропедевтика детских болезней", М„ 1985, С.:2б3-273.

3. Матеріали лекцій. Допоміжна: 1. Р.В. Петров "Иммунология",М., 1982, С.:79-100.

2. Д.Ф. Стефани, Ю.Е. Вельтищев "Иммунология й иммунопатологид детского возраста", М., 1996, С.:67-87.

Допоміжний матеріал

* Показники імунної системи

* Етапи розвитку імунної системи

* Вікові зміни маси лімфоїдних органів і вмісту лімфоцитів в крові

* Основні субпопуляції лімфоцитів периферичної крові зрілої імунної системи

* Показники імуноглобуліни крові дітей різного віку.

* Реферат

Показники імунної системи

Неспецифічні фактори резистентності. 1. Природні бар"єри - перші перешкоди на путі проникнення чужорідного матеріалу в організм:

а) Анатомічні бар"єри (наприклад, непрониклівість шкірного покрову, миготливий епітелій верхніх дихальних шляхів і т.д.),

б) біохімічні бар"єри (наприклад, лізоцим, лакгоферин - їх у вітчизняній літературі відносять до гуморальних факторів неспецифічного захисту), кислотність шлункового соку.

2. Клітинна ланка факторів неспецифічної резистентності -лейкоцити (нейтрофіли, еозинофіли, базофіли), тучні клітини, макрофаги, клітини ретикуло-ендотеліальної системи, тромбоцити, природні кілери.

3. Гуморальні фактори діють сумісно з клітинними елементами неспецифічного захисту: сукупність білків системи комплементу, плазмені фактори зсідання крові, калікреїн-кінінова система, білкі гострої фази, фібронектін.

Специфічні фактори захисту забезпечують розвиток адаптивної (імунної) відповіді на чужеродні антила після розпізнавання антигенної детермінанти,створення короткоживучої популяції клітин-ефекторів і довгоживучих клітин імунологічної пам'яті.

1. Гуморальна імунна відповідь направлена проти антигенних

детермінант переважно патогенних бактерій, крупних вірусів, мембран пухлинних клітин.Не менш важлива функція антитіл пов'язана з селекцією мікрофлори організму, що відіграє суттєву роль в розвитку організму дитини.

а) Клітинна ланка гуморальні імунної відповіді-ефекторні (В-лімфоцити- плазматичні клітини) і регуляторні (В-супресори), а також клітини імунологічної пам"яті.

б) Ефекгорні розчинні фактори (Антітіла/імуноглобуліни) класів 0,М,А,В,Е

2. Клітинна імунна відповідь спрямована на знищення переважно облігатних внутриклітинних паразитів (віруси, хламідії), патогенних грибків, найпростіших, трансформованих та пухлинних клітин.

а) Клітинна ланка - Т-югітини та їх субпопуляції;

б) Фактори, які секретують Т-клітини- лімфокіни, інтерлейкіни, супресорні і хелперні фактори і гаммаінтерферон.

Зміна маси лімфоїдних органів і зміст лімффоцитів в крові в залежності від віку (РгепЬеІ С.Р., Веііапгі З.А.., 1978)

Вік	Середня маса, грами	Кількість лейкоцитів в крові х ЮУл	Лімфоцити%
	Гімус	Селезінка
Тлід, 5 міс.	1,2	1,6	-	-
Новонароджений	11	11	18,1	31
3 міс.	19,5 - 31	13	11	57
1 рік	-	26	11,4	61
2 роки	23 - 55	33	10,6	59
6 років	28,5	58	8,5	42
Підлітки (14-16 років)	21	93	7,8	35
Дорослі	18,6	150	7,5	33

Основні субпопуляції лімфоцитів периферичної крові зрілої імунної системи (Ро8<а1 У.,1989)

Іоказники	Вміст клітин, %	Число клітин в 1 мл крові, абсолютне значення
Г-лімфоцити	55-69	1200
5-лімфоцит	3-13	170
Активовані Т-клітин	4-13	250
~-супресори	21 -29	200
'-хелпери	34-42	600
Співвідношеннії хелпери/супресори	1,5-0,3	-
Іриродні кілери	5-9	150

Показники імуноглобулінів крові дітей різного віку, г/л

Вік (роки)	Клас імуноглобулінів
	ІВО	ІйА	І8М
1 -3	7,8-11,5	0,6 - 11,0	1,0-1,4
4-7	8,7 - 12,3	0,9 - 1,3	1,2-1,5
8-11	9,5 - 14,2	1,2-1,8	1,0 - 1,2
12-14	10,0 - 16,0	1,5-2,1	1,0 - 1,3
15 -30	11,5- 15,8	1,6 - 2,9	1,1-1,4
>60	11,0-16,2	2,0 - 3,4	1,0- 1,8

Здатність до імунної відповіді залежить від дозрівання лімфоїдної тканини, кісткового мозку, тімусу. Так, внаслідок низького вмісту лімфоцитів в лімфатичних вузлах, селезінці, незрілості макрофагальної системи у плода і новонародженого імунологічна реактивність в цьому періоді життя в цілому слабка. До моменту народження ще немає досконалої системи розпізнаваня і відповіді на чужеродні антигени.Однак відразу ж після народження лімфоїдна тканина дитини отримує значний поштовх для розвитку антигенної стимуляції, яка іде від кишечника, дихальних шляхів, шкіри, які активно засіляються мікрофлорою вже в перші години після народження. І як результат такої стимуляції швидкими темпами іде розвиток лімфоїдного апарату організму.

Ця стимуляція мікробними антигенами ( а потім вакцинацією), певно, лежіть в основі абсолютного і відносного лімфоцитозу у дітей перших 5 років життя. Кількість Т-лімфоцитів у дітей більше, ніж у дорослих.

"У дітей відмічаються значні вікові особливості імуногенезу. Плід отримує від матері через плаценту тільки І§0. І§М та І§А через плаценту не проникають, а оскільки І§М забезпечує імунітет проти кишкових інфекцій, то новонароджений є беззахісним проти них.

Функціональна слабкість власного лімфоїдного апарату, знижена комплементарна активність, низький рівень - лізинів, пропердину, лізоциму і антитіл сприяють генералізації інфекції.

У такій ситуації рятівним засобом є жіноче молоко. Природний дефіцит власних імуноглобулінів компенсується імуноглобулінами молока матері. Імуноглобуліни молозива і молока (І§0, І§А, І§М) нейтралізують на поверхні слизової оболонки кишечника дії вірусів, бактерій і токсинів. Утворюючи захисний бар"єр проти патогенних мікробів, вони одночасно сприяють росту біфідофлори, яка утворює ферменти проти патогенної флори, зокрема проти шигел. З молоком матері дитина отримує лізоцим - фермент, якому властива бактеріцидна дія, комплемент і клітини, яким властива імунологічна активність, - лімфоцити і макрофаги.

У новонароджених вміст власного І§М дуже невеликий і досягає рівня дорослих лише у 4 роки життя, кількість І§А у сироватці крові дитини стає такою ж, як у дорослих, до 8-15 років, 1§р, І§Е - до 11-15 років. Рівень І§0 у новонародженого відповідає такому ж у матері, на протязі першого року життя він знижується, наступає так звана фізіологічна гіпогаммаглобулінемія в результаті того, що материнський І§0 катаболізується, а власний ще не напрацьований. Особливо різко падає напруженість плацентарного імунітету у 3 місяці життя дитини, в цей період з"явллється сприйнятливість до інфекцій, тому з 3 місяців доцільно починати активну імуиізицію (щеплення). Таким чином, імунологічна реактивність дитини проходить досить тривалий період становлення.

Імунологічна реактивність залежить від комплексу взаємозв'язку⁷ в гемопоетичній і лімфатичній системах, від механізмів індукції, проліферації і диференцировки клітин, а також активації функції зрілих клітин,

Формування і становлення імунної системи - це процес, який визначається взаємодією генної регуляції розвитку з факторами зовнішнього середовища. На певних етапах росту відбувається депресія генів і перемикання генної регуляції фенотипу і особливо функцій імунокомпетентних клітин.

Згідно з даними.І.Б.8о1отоп,1978, в онтогенезі людини існують так звані критичні періоди в стані імунної системи.

1-й критичний період -період новонародженості, коли організм дитини раптово зустрічається з великою кількістю антигенів, на імунну систему діють сильні супресорні чинники, пасивний гуморальний імунітет забезпечується материнськими антитілами.

2-й критичний період - 3-6 місяців - характеризується послабленням пасивного гуморального імунітету у зв"язку з катаболізмом материнських антитіл.

3-й критичний період - 2-й рік життя.В цей час значно розширюються контакти дитини, яка отримала навички вільного пересування, з зовнішнім світом.В цей період починають проявлятися багато які аномалії імунітету, імунокомплексні, аутоімунні хвороби. Діти схильні до повторних вірусних і мікробно-запальних захворювань органів дихання.

4-й критичний період - 4-6 років життя. У цьому віці відмічається другий перехрест у вмісті клітинних елементів крові. Цей період характеризується високою частотою атопічиих, паразитарних, імунокомплексних захворювань, проявом пізніх імунодефіцитів. Формуються хронічні захворювання полігонної природи.

5-й критичний період - підлітковий (у дівчаток з 12-13 років, у хлопчиків з 14-15 років). Пубертатний стрибок росту поєднується із зменшенням маси лімфоїдних органів. Підвищення секреції статевих гормонів (особливо андрогенів) веде до отримання клітинної ланки імунітету і стимуляції його гуморальної ланки. Важкість атонічних захворювань слабіє. Посилюється дія екзогенних факторів на імунну систему. Відмічається нове підняття хронічних запальних, аутоімунних, лімфопроліферативних і деяких вірусних захворювань.

Педіатри повинні мати чітку уяву про вікові критичні періоди становлення імунної системи, сімейні фактори, які впливають на формування відхилень (імунодіатези), та про спадкову моногенну патологію імунної системи. Крім того, при оцінці імунного статусу дитини необхідно ураховувати дію факторів зовнішнього середовища як інфекційної, так і імунотоксичної природи".

З книги Д.Ф. Стефани, Ю.Є. Вельтищева "Иммунология й иммунопатология детского возраста", М.,1996,стр.85-87.

Методика обстеження імунної системи у дітей

Проводячи клінічне обстеження дитини звернути увагу на слідуючі моменти:

- стан лімфатичної системи (характер вигодовування, перенесені захворювання, особливості їх перебігу, конституційні особливості родини),

- при обстеженні оцінити стан лімфовузлів, пропальпувати всі групи периферичних вузлів, відмічаючи розміри, болючість, консистенцію, спаяність поміж собою та з оточуючими тканинами),

- при фізикальному обстеженні визначити стан органів брюшної порожнини, тімуса.

оцінити результати лабораторних досліджень (гемограми.імунограми), а при їх відсутності призначити план обстеження дитині з підозрою на імунодефіцитний стан або захворювання.

Питання для самоконтролю:

1. Що являється морфологічним субстратом імунітету (назвіть периферичні та центральні органи імунної системи).

2. Назвіть імунокомпетентні клітини.

3. Становлення імунної системи в ембріональному періоді.

4. Які показники характеризують клітинний імунітет.

5. Які показники характеризують гуморальний імунітет.

6. Перелічіть класи імуноглобулінів .

7. У якому віці дитина починає синтезувати власні імуноглобуліни.

8. Показники імуноглобулінів у різні вікові періоди.

9. Перелічіть фактори неспецифічного захисту.

10. Особливості взаємодії імунної системи матері і плоду.

11. Критичні періоди розвитку імунної реактивності.

Тести для контролю:

1. Підкресліть неправильне висловлювання відносно фізичних властивостей різних імуноглобулінів:

1. 1§0 самий дрібний із імуноглобу лінів. **

2. І@А фіксує комплемент.

3. Усі імуноглобуліни,крім 1§0,не проходять через плаценту.

4. І§М самий великий із імуногяобу лінів.

2. Мінімальний рівень І§0 встановлюється:

І. На 1-му місяці життя.

2. У 6 місяців життя.

3. У віці 1 року.

4. В 2 роки життя.

3. Нижня межа нормальних величин І§М у сироватці крові дітей старше 2 років:

1. 1,5г/л.

2. 0,7 г/л.

3. 3,0 г/л.

4. ФУНКЩЇ лізоциму слідуючі, крім:

1. Стимулює фагоцитоз.

2. Стимулює синтез антитіл.

3. Бактрицидна дія у відношенні грамнегативних бактерій.

4. Бактерицидна дія у відношенні грампозитивних бактерій.

5. Які клітини периферичної крові здатні до бласттрансформації:

1. Еритроцити.

2. ЛІМФОЦИТИ.

3. Моноцити.

4. Нейтрофіли.

5. Еозинофіли.

6. Базофіли.

6. Нижня межа нормальних величин І§А у сироватці крові у дітей старше 2 років:

1. 1,5 г/л, '*

2. 0,5 г/л.

3. 0,1 г/л.

7. У якому віці синтез секреторного І§А досягає рівня дорослих:

1. К 1 року життя.

2. К 5 рокам.

3. к 10 рокам.

4.К 15 рокам.

8. Макрофаги володіють властивостями, крім:

1. Фагоцитоз.

2. Синтез лізоциму, компонентів комплементу, інтерферону.

3. Активація Т- і В-лімфоцитів. . 4. Синтез і секреція антитіл.

9. Слідуючі гуморальні фактори визначають стан місцевого імунітету, крім:

1. Секреторний І§А та інші імуноглобуліни.

2. Лізоцим.

3. Інтерферон.

4. Комплемент.

5. Полісахариди.

10. Кількість лімфоцитів периферичної крові у дитини 3 років:

1. 25-30% ''

2. 55-60%

3. 35-40%

4. 10-20% 11 .Кількість лімфоцитів периферичної крові у дитини 6 років:

1. 25-30%

2. 15-20% "

3. 40-45%

4. 50-55 %

12. Перший перехрест лімфоцитів та гранулоцитів відбувається у

дитини:

1. На 2 день життя

2. На 5-6 день життя

3. На 5-6 місяць життя

4. На 10-12 місяць життя

13. Другий перехрест лімфоцитів та гранулоцитів відбуваєтьяс у дитини:

1. На 5-6 місяці життя ^

2. На 5-6 році життя

3. На 2-3 році життя

4. На 8-9 році життя ^.Центральним органом імуногенезу у дитини являється:

1. Кістковий мозок

2. Селезінка \/

З.Тімус

4. Солітарні фолікули кишкового тракту 15. "Фізіологічна" імунна недостатність у немовляти спостерігається:

І. На 1-2 місяці життя '-'

2. На 3-6 місяці життя

3. На 7-8 місяці життя

4. На 9-10 місяці життя

Відповіді до контрольних тестів:

1.2; 2.2; 3.2; 4.3; 5.2; 6.2; 7.3; 8.4; 9.5; 10.2; 11.3; 12.3; 13.2; 14.3; 15.2.

Тема: АНАТОМО-ФІЗЮЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ У ДІТЕЙ. МЕТОДИКА ОБСТЕЖЕННЯ. СЕМІОТИКА УРАЖЕНЬ

Актуальність теми: серцево-судинна система є однією з життєво важливих в організмі дитини. Серцево-судинна система забезпечує постачання кисню та живильних речовин до всіх органів і тканин і виведення вуглекислого газу та інших продуктів метаболізму і таким чином приймає участь у підтримуванні постійності внутрішнього середовища при безперервній зміні умов зовнішнього середовища, а також забезпеченні росту і розвитку всіх органів і тканин організму дитини. Серцево-судинна система у дітей різного віку має цілий ряд відмінностей, які впливають на її функції. Це визначає необхідність вивчення анатомо-фізіологічних особливостей серцево-судинної системи у дітей студентами медичного факультету.

Мета заняття: вивчити анатомо-фізіологічні особливості серцево-судинної системи дитини в різні етапи онтогенетичного розвитку, вміти досліджувати серцево-судинну систему у дітей різного віку, знати найважливіші ознаки серцево-судинних розладів у дітей.

В результаті самостійної підготовки студент повинен знати:

1. Функції органів кровообігу у дітей.

2. Анатомо-фізіологічні особливості кровообігу плода.

3. Анатомо-фізіологічні особливості кровообігу новонародженого.

4. Анатомо-фізіологічні особливості серця у дітей.

5. Особливості судин у дітей.

6. Фізіологічні особливості серцево-судинної системи у дітей.

7. Поняття про методику обстеження серцево-судинної системи у дітей різного віку.

8. Семіотику уражень серцево-судинної системи у дітей різного віку.

В результаті вивчення теми студент повинен уміти :

1. Визначити скарги, що характерні для ураження серцево-судинної системи у дітей різного віку, зібрати сімейний та індивідуальний анамнез.

2. Провести об'єктивне обстеження серцево-судинної системи у дітей різного віку і оцінити отримані дані.

3. Призначити необхідні інструментальні методи дослідження і оцінити отримані дані.

Література:

Обов'язкова: 1. А.В. Мазурин, И.М. Воронцов. Пропедевтика детских болезней. М.,1985. С.136-147.

2. Медицина дитинства (заред.П.С. Мощича). К., Т.1. 1994. С.:217-221.

3. Матеріали лекцій. Додаткова: 1. Детские болезни (под ред.Л.А. Исаевой). М.,1994. С.46

2. Н.А. Белоконь.М.Б. Кубергер. Болезни сердца й сосудов у детей. Рук-во для врачей в 2-х тт. Т.1. М.,1987. С.5-23.

3. Кардиология детского возраста (под ред. П.С. Мощича, В.М. Сидельникова, Д.Ю. Кривчени). К.,198б.С.Ю- 24.

Допоміжні матеріали:

* Диференціальна діагностика функціонального і органічного

систолічного шумів у дітей.

* Диференціальна діагностика фізіологічного і патологічного розщеплення II тону на легеневій артерії у дітей.

* Методика обстеження серцево-судинної системи у дітей.

* Особливості електрокардіограми у дітей.

Диференціальна діагностика функціонального і органічного систолічного шумів у дітей.
Функціональний систолічний шум	Органічний систолічний шум
Як правило, тихий, непостійний, недовгий (займає частину систоли),	Як правило, голосний, постійний, довгий (займає всю систолу)
відстоїть від 1 тону	Пов' язаний з 1 тоном
Не проводиться за межі серця	Проводиться за межі серця
Зменшується (зникає) в вертикальному положенні, після фізичного навантаження, при вдосі	Постійний в горизонтальному і вертикальному положенні, в спокої та після фізичного навантаження, при вдосі та видосі
На ФКГ - як правило, низькоамплітудний, короткий, непостійний, непевної форми, відстоїть від 1 тону, фіксується на низьких частотах	На ФКГ - як правило, високоамгшітудний, займає більшу частину систоли, певної форми, пов'язаний з 1 тоном, фіксується на високих частотах

Методика обстеження серцево-судинної системи у дітей.

При обстеженні серцево-судинної системи дитини необхідно звернути увагу на скарги на біль у ділянці серця, серцебиття, перебої, задишку, ціаноз, набряки, головні болі, запоморочення, слабкість, стомленість; дані огляду - серцевий горб, пульсація судин у ділянці серця, зміни серцевого поштовху, колір шкіри (блідість, ціаноз), фізичний розвиток; дані пальпації - серцевий поштовх, "котяче муркотіння"; перкусії - збільшення розмірів серця; аускультації - зміна гучності тонів, ритму та частоти серцевих скорочень, наявність функціонального чи органічного систолічного шуму, діастолічного шуму, акцентів та розщеплення тонів на основі серця, додаткові аускультативні феномени; зміни артеріального тиску.

Дати оцінку даних інструментальних методів дослідження серцево-судинної системи у дітей (ЕКГ, ФКГ, рентгенограми серця, дані УЗ-дослідження).

Особливості ЕКГ у дітей

* Чим молодше дитина, тим вища частота серцевих скорочень.

* Зміщення електричної осі серця вправо (правограма) у новонароджених, рідше - у немовлят.

* Глибокий зубець О в III стандартном відведенні до шкільного віку.

* Зубець О відсутній в правих грудних відведеннях до шкільного віку.

* Зубець Т в правих грудних відведеннях позитивний у новонароджених до 4-6 днів життя, потім він негативний, включаючи немовлят, у VI-У4; у дітей раннього віку - у VI-УЗ;

дошкільного віку - УІ-УІ: школярів - у VI, рідко у У2.

* Характерна висока частота дихальної аритмії у школярів, рідше у дошкільному віці.

Питання для самоконтролю:

1. Особливості кровообігу плода і новонародженого.

2. Анатомічні особливості серця дітей в різні періоди життя.

3. Особливості топографії серця в віковому аспекті.

4. Гістологічні особливості міокарду дитини.

5. Особливості інервації та ритму серця у дітей.

6. Морфологічні особливості судин (артерій, вен, капілярів) у дітей.

7. Частота серцевих скорочень у дітей різного віку.

8. Артеріальний тиск у дітей різного віку.

9. Позитивні риси фізіологічних особливостей серцево-судинної системи у дітей.

10. Негативні риси фізіологічних особливостей серцево-судинної системи у дітей.

11. Методика дослідження серцево-судинної системи у дітей (загальний план). ^.Особливості збору скарг та анамнезу у дітей різного віку, типові скарги у маленьких і старших дітей з боку серцево-судинної системи.

13. Особливості методики перкусії серця у дітей; межі серця в віковому аспекті.

14. Вікові особливості аускультативної картини серця у дітей.

15. Диференціальна діагностика функціонального та органічного систолічного шумів у дітей.

16. Диференціальна діагностика фізіологічного та патологічного розщеплення П тону на легеневій артерії у дітей.

17. Основні інструментальні методи дослідження серцево-судинної системи у дітей.

Тести для контролю:

1. Серце новонародженого складає від загальної маси тіла:

1.1 0,4-0,5%

1.2 0,8-0,9%

1.3 1,1-1,2%

2. Найбільш інтенсивне збільшення маси і розмірів серця

спостерігається в віці:

2.1 До 1 міс

2.2 До 1 року

2.3 До 2 років

2.4 В дошкільному віці

2.5 В молодшому шкільному віці

2.6 В підлітковому віці

2.7 Указане в пп. 2.3 й 2.6.

3. Енергія зросту і розвитку шлуночків серця вища за передсердя в віці:

3.1 До 2 років

3.2 2-10 років

3.3 Після 10 років

4. Передсердя випереджують шлуночки серця відносно зросту і диференціювання в віці:

4.1 До 2 років

4.2 2-10 років

4.3 Післе 10 років

5. Розміри серця у хлопчиків більші, ніж у дівчаток у всі періоди дитинства, за виключенням:

5.1 Період новонародженості

5.2 Грудної вік

5.3 Ранній дитячий вік

5.4 4-7 років

5.5 8-12 років

5.6 13-15 років

6. Вказати невірне твердження відносно гістологічних особливостей міокарду немовлят:

6.1 М'язеві волокна тонкі, тісно розповсюджені

6.2 Добре виражена поперечна смугастість

6.3 Є характерна богатоядерність міокардіоцитів

6.4 Сполучна і еластична тканина развинені погано

7. Інервація серця здійснюється:

7.1 Центральною нервовою системою

7.2 Периферійною нервовою системою

7.3 Вегетативною нервовою системою

8. В ранньому дитячому віці переважає вплив на серце:

8.1 Парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи

8.2 Симпатичного відділу вегетативної нервової системи

8.3 Парасимпатичний і симпатичний відділи вегетативної нервової системи приймають участь рівною мірою в інервації серця

9. Частота серцевих скорочень на 1-му році життя складає (уд/хв):

9.1 140-160

9.2 120-130

9.3 110-120

9.4 90-100

9.5 70-80

10. Частота серцевих скорочень у дитини 5 років життя складає (уд/хв):

10.1 140-160

10.2 120-130

10.3 110-120

10.4 90-100

10.5 70-80

11. Все нижчеперераховане вірно, за виключенням:

11.1 Просвіт всіх судин у дітей відносно широкий

11.2 Особливо широким є просвіт артерій і капілярів

11.3 У новонароджених просвіт відповідних артерій і вен однаковий

11.4 Зріст судин випереджує зріст серця

11.5 Зріст артерій відстає від зросту вен

12. Визначити найбільш вірний і повний варіант відповіді:

12.1 Капіляри у дітей добре розвинуті, відносно широкі і короткі, звивисті

12.2 Є характерна висока проникливість стінки капілярів

12.3 Є характерна низька швидкість кровообігу в капілярах

12.4 Все перераховане

13. Систолічний артеріальний тиск у дитини в віці 1 рік складає (мм рт.ст.):

13.1 70-76

13.2 80-90

13.3 100-110

13.4 120-130

14. Систолічний артеріальний тиск у 5-ти річної дитини складає (мм рт.ст.):

14.1 70-76

14.2 80-90

14.3 90-100

14.4 100-110

14.5 110-120

15. Ліва міжа серця у дитини 1 року визначається:

15.1 На 1-2 см назовні від лівої середино-ключичної лінії

15.2 На лівій середино-ключичній лінії

15.3 На 1-2 см всередину від лівої середино-ключичної лінії

16. Верхня міжа серця у новонародженого визначається на рівні:

16.1 Шміжребер'я

16.2 ПІ ребро

16.3 П міжребер'я

16.4 П ребро

Відповіді до контрольних тестів. 1.2; 2.7; 3.3; 4.1; 5.6; 6.2; 7.3; 8.2; 9.2; 10.4; 11.4; 12.4; 13.2; 14.3; 15.1;

Тема: АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СИСТЕМИ ДИХАННЯ У ДІТЕЙ. МЕТОДИКА ОБСТЕЖЕННЯ СЕМІОТИКА УРАЖЕНЬ

Актуальність теми: патологія органів дихання посідає одне з провідних місць у структурі захворюванності і смертності дітей раннього віку. Анатомо-фізіологічні особливості органів цієї системи у дітей обумовлюють особливості патології, знання якої необхідно при постановці діагнозу і поданні невідкладної допомоги.

Мета заняття: вивчити анатомо-фізіологічні особливості всіх відділів системи дихання, оволодіти методами обстеження дітей, вивчити семіотику уражень.

В результаті самостійної підготовки студент повинен знати:

1. Анатомічні особливості органів дихання: а) носової частини глотки;б) гортані, трахеї, бонхів;в) легеневої тканини;

2. Фізіологічні особливості газообміну у дітей: а) регулюючий вплив дихального центру і кори великого мозку; б) особливості дренажної функції бронхів; в) особливості дихання, його частоту, характер, абсолютний та відносний хвилинний об'єм у дітей різного віку; г) особливості життєвої ємності легень, залежно від віку дитини.

3. Додаткові методи дослідження органів дихання у дітей: а) функціональні (спірографія, пневмотахометрія, оксигенометрія); б) лабораторні (загальний аналіз крові, мокроти, біохімічний аналіз крові); в) інструментальні ( рентгенографія грудної клітки, томографія, теплографія, бронхоскопія і бронхографія, сканування); г) алергічні проби.

4. Семіотику уражень дихальної системи у дітей: а) затруднене носове дихання; б) чхання, зміна голосу, кашель, виділення мокроти; в) задишка (інспіраторна, експіраторна, змішана); г) зміна ритму, частоти і глибини дихання; д) ціаноз;

5. Найбільш часті синдроми уражень дихальної системи в ранньому віці:

а) обструктивний синдром; б) гострий стенозуючий ларинготрахеїт; в) синдром дихальної недостатності; г) природжений стридор.

В результаті вивчення теми студент повинен уміти:

1. Визначити скарги, характерні для ураження органів дихання, зібрати сімейний та індивідуальний анамнез.

2. Провести об'єктивне обстеження органів дихання у дітей різного віку (огляд, пальпацію, перкусію, аускультацію) і оцінити результати.

Література:

Обов'язкова: 1. Медицина дитинства. За ред. П.С. Мощіча -К.:3доров'я. - 1994 - С.232-235. або 2. Пропедевтика детских болезней. Мазурин А.В. Воронцов И.М. - М.: Медицина. - 1985. - С.181-191.

Допоміжна. Детские болезни. Под ред. Л.А. Исаевой. - М.: Медицина, 1994 -С.74-79. 2. В.А. Еренков. Клиническое исследование ребенка. К.:3доров'я. -1984. С.: 37-74.

3. Н.Г. Зернов, О.Ф. Тарасов, Семиотика детских болезней, Л Медицина 1984 ,С.:288-323.

Допоміжні матеріали:

- Фізіологічні особливості дихання у дітей.

- Допоміжні методи обстеження.

- Границі нижніх країв легень у дітей до 12 років.

- Методика обстеження.

Фізіологічні особливості дихання у дітей:

- Дихання у дітей часте і поверхневе, частота тим більша, чим молодша дитина - фізіологічна задишка. (Новонароджений - 40-60 разів за хвилину, 6 -12 місяців - 40-35, 2-6 років - 30-25, 7-12років - 23-18, 5 років - 25, 10 років - 20, понад 10 років -18-15 разів за хвилину).

- У новонародженої дитини дихання неритмічне, переважає діафрагмальний тип дихання, з 1-2 років - він змішаний, з 7-8 років -у дівчаток - груднй, у хлопчиків - черевний.

- Дихальний об'єм легень (ОД) тим меньший, чим молодша дитина. (Новонароджений - 15-20 мл, доросла людина - 400 мл).

- Хвилинний об'єм (ХОД), також, з віком збільшується. (Новонароджений - 600-700 мл, доросла людина - 6-9 л).

- Однак, ХОД відносно маси тіла у немовлят у 2-3 рази більший, ніж у дорослих. (Новонароджений-190-200 мл/кг, доросла людина - 96-100 мл/кг).

- Життєва ємність легень (ЖЄЛ) у дітей значно нижча ніж у дорослих (( у 4 роки-1100 мл у дорослих-5000 мл)

Газообмін у дітей більш інтенсивний, однак, маленькі діти не мають змоги значно збільшувати вентіляцію легень,що призводить до легкого виникнення порушень дихання та дихальної недостатності.

Допоміжні методи обстеження:- Спірографія. Використовують для об'єктивної реєстрації функції зовнішнього дихання у дітей різного віку, навіть у немовлят. (ЖЄЛ, ХОД, ОД та ін.). Визначають максимальну кількість повітря, що видихають в трубку спірографа після максимального вдоху. Використовують в клініці при гострих та хронічних бронхо-легеневих захворюваннях.

- Пневмотахометрія. Використовують для визначення порушень бронхіальної вентиляції (бронхообструкція) при бронхіальній астмі, хронічних бронхо-легеневих захворюваннях. Реєструються показники форсованого вдиху та видиху у дітей з 5-6 років.

- Оксігемометрія. Фотоелекгрометричний метод визначення ступеня насиченості артеріальної крові киснем.

Границі нижніх країв легень у дітей до 12 років.

Топографічна лінія	Нижній край легень
	Праворуч	Ліворуч
Середньоключична	6 ребро
Середня пахвова	8 ребро	9 ребро
Лопаткова	9-10 ребро	10-11 ребро
Околохребцева	На рівні задніх відростків 11 грудного хребця

Методика обстеження

При обстеженні органів дихання у дитини треба звернути особливу увагу:

- збираючи анамнез - як почалося захворювання, якими були перші патологічні симптоми (нежить, задишка, кашель, слабкість, біль у горлі, біль у грудній клітці).

- під час огляду - колір слизових оболонок і шкіри, вигляд глотки і мигдаликів .ціаноз, форму грудної клітки (діжкоподібна, сплощення однієї половини, згладженність міжреберних проміжків та ін.), грудний чи черевний тип дихання, частота, ритм. глибина, характер задишки (інспіраторна, експіраторна, змішана), крик і кашель(гавкаючий, сухий, виснажливий, безперервний, вологий, короткий, болючий, приступами, двотонний).

- під час пальпації - на посилення або послаблення голосового дрижання.

- під час перкусії - на зміну ясного легеневого звуку (скорочення, притуплення, абсолютна тупість, тимпанічний, коробковий), наявність патологічних симптомів Кораньї,чаши Філософова,Аркавіна, філатова, лінію Елліса-Дамуазо-Соколова,трикутники Гірлянда Гарлянда, Грокко-Раухфуса.

- під час аускультації - на характер дихання (везикулярне, послаблене, жорстке, бронхіальне), на наявність та характер хрипів (сухі, вологі, дрібно-, середньо-, великопухирчасті), крепітацію, шум тертя плеври, бронхофонію, симптоми Домбровської, Д.Еспіна

- під час лабораторно-інструментального дослідження - оцінити дослідження мокротиння і секрету з дихальних шляхів, дослідження функції дихання, рентгенологічні, біохімічні, імунологічні дослідження.

Питання для самоконтролю.

1. Чому у немовлят не буває профузних носових кровотеч?

2. До якого віку формуються придаткові пазухи носа?

3. Які особливості гортані сприяють розвитку синдрому крупа у немовлят?

4. Які особливості бронхіального дерева у немовлят призводять до їх низької дренажної функції?

5. Які особливості мають альвеоли у немовлят?

6. Яку роль відіграє сурфактант у газообміні і які особливості його вмісту у новонароджених та немовлят?

7. Яку роль відіграє діафрагма у процесі газообміну та які особливості її у немовлят?

8. Які анатомічні особливості легень забезпечують енергійний газообмін у немовлят?

9. Як змінюється частота дихання залежно від віку дитини?

10. Назвіть границі нижніх країв легень у дітей.

11. Коли виникає притуплений або тупий перкуторний звук?

12. Які особливості має перкуторний тон у новонародженої дитини?

13. Що таке пуерільне дихання?

14. Коли спостерігаються вологі хрипи?

15. Які інструментальні методи дослідження можуть бути використани при бронхообструкції?

16. При яких захворюваннях виникають крепітація та шум тертя плеври? Як їх віддиференціювати ?

Тести для контролю.

1. Які особливості має слизова оболонка носової порожнини у дітей?

1.1 вкрита миготливим епітелієм.

1.2 тонка, ніжна, суха.

1.3 підслизовий шар добре васкулярізований.

1.4 кавернозна тканина добре розвинена.

2. Коли завершують формування придаткові пазухи носа?

2.1 у новонародженої дитини

2.2 на 3-6 місяцях внутрішньоутробного розвитку

2.3 гайморова в12-15 років

2.4 фронтальна в 15-20 років.

3. Які особливості має гортань у дітей раннього віку?

3.1 лійкоподібної форми

3.2 голосова щілина широка з розвиненими голосовими зв' язками.

3.3 хрящі податливі, м'які.

3.4 відносно довга.широка.

4. Які особливості має трахея у дітей раннього віку?

4.1 слизова оболонка ніжна, тонка, суха, багато васкулярізована.

4.2 мембранозна частина складає лише 1/5 її періметра.

4.3 відносно широка

4.4 верхній кінець знаходиться на рівні IV шийного хребця

4.5 верхній кінець знаходиться на рівні VII шийного хребця

5. Які границі має нижній край легень у дітей раннього віку?:

5.1 Ьіп. іпеаіосіауісиїагіа праворуч VI ребро, ліворуч - ІІ-ПІ ребро

5.2 -«- -«- VII -«- IV

5.3 Ьіп. ахіїїагів тейіа праворуч VIII - « - IX

5.4 -«- -«- IX -«- Х

5.5 Ілп. ккарціагів - « - IX - « - Х

5.6 -«- -«- XI -«- XII

6. Яка частота дихання у новонародженого за хвилину?

6.1 40-60

6.2 35-40

6.3 16-18

6.4 25 - 30

7. Коли закінчується формування органів дихання у дітей ?

7.1 до 3 років

7.2 до 7 років

7.3 до 10 років

7.4 до 15 років 8.1нспіраторна задишка буває

8.1 при справжньому і несправжньому крупі,

8.2 при бронхіальній астмі

8.3 при заглотковому абсцесі

9. Коли голосове дрижання посилюється?

9.1 запалення легеневої тканини

9.2 плевриг

9.3 абсцес

9.4 пневмоторакс Ю.Ясний легеневий звук при перкусії буває

10.1 у здорової дитини

10.2 при запалені легень

10.3 при плевриті

10.4 при емфіземі

11. Коли виникають дрібнопухирчасті хрипи?

11.1 при бронхіті

11.2 при пневмонії

11.3 при ателектазі

11.4 при бронхіальній астмі.

12. Коли виникають сухі хрипи?

12.1 при пневмонії

12.2 при бронхіальній астмі

12.3 на початку гострого бронхіту.

12.4 при абсцесі.

13. Як змінюється з віком ХОД?

13.1 збільшується

13.2 зменшується

13.3 залишається без змін

14. Як змінюється з віком величинаХОД відносно маси тіла?

14.1 збільшується

14.2 зменшуєгься

14.3 залишається без змін

15. Коли вислуховується пуерільне дихання?

15.1 у новонародженої дитини

15.2 у дітей раннього віку

15.3 в 7-8 років

15.4 в 10-14 років.

І6. Які клінічні ознаки найчастіше має синдром дихальної недостатності у немовлят?

16.1 Задишка за участью допоміжних м'язів

16.2 Блідість шкіри

16.3 Зміна співвідношення між пульсом та диханням 1:3-3,5. 16.4.Зміна співвідношення між пульсом та диханням 1 '.2-1,5 16.5.Брадікардія

Відповіді до контрольних тестів.

1.1,1.2,1.3.,2.3,2.4,3.1,3.3, 4.1,4.4, 5.1,5.3,5.5,6.1,7.2,8.1,8.3, 9.1,9.3, 10.1,

11.2, 12.2, 12.3, 13.1, 14.2, 15.2, 16.1, 16.2, 16.4.

Тема: АНАТОМО-ФВЮЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СИСТЕМИ ТРАВЛЕННЯ У ДІТЕЙ, МЕТОДИКА ОБСТЕЖЕННЯ, СЕМІОТИКА УРАЖЕНЬ

Актуальність теми: Органи травлення у дітей мають певні анатомофізіологічні особливості, які обумовлюють особливості вигодовування, а також особливості патології цієї системи, яка посідає одне з провідних місць у захворюваності немовлят. Знання цих ососбливостей необхідно лікарю при складанні раціону, діагностиці, лікуванні та профілактиці захворювань огранів травлення у дітей різного віку. Мета заняття: вивчити анатомо-морфологічні особливості всіх відділів системи травлення, оволодіти методами обстеження дітей, вивчити семіотику захворювань цієї системи.

В результаті самостійної підготовки студент повинен знати:

І. Анатомо-фізіологічні особливості ротової порожнини у дітей: а) чинники, які забезпечують процес ссання; б) особливості салівації у дітей.

2. Анатомічні особливості системи травлення: а) стравоходу, б) шлунку, сфінктерів шлунку, в) кишок, слизової оболонки, фіксації прямої кишки, г) печінки, жовчного міхура, д) підшлункової залози

3. Особливості секреторної функції системи травлення: а) кислотність, ферментативна активність шлункового соку, б) зовнішньо- і внутрішньосекреторні функції підшлункової залози, в) кількісний і якісний склад жовчі, г) секреторна функція кишок, д) залежність між активністю секреції, характером вигодовування і віком дитини.

4. 0собливості всмоктування харчових інгредієнтів: всмоктування білків, жирів, вуглеводів, мінеральних солей, води у різних відділах травного каналу.

5. Особливості евакуаторної функції травного каналу у дітей раннього віку: а) евакуація їжі з шлунку залежно від вигодовування, б) частота дефекації і залежність її від вигодовування.

6. Варіанти випорожнень, які найчастіше спостерігаються у дітей: а) у новонародженого, у дитини грудного віку при грудному і штучному вигодовуванні, б) диспепсичні, в) при ентериті, коліті.

7. Мікрофлора кишок і її роль в організмі дитини: а) характер мікрофлори товстої кишки, б) залежність мікрофлори від вигодовування, в) фізіологічна роль мікрофлори, г) патологічна роль мікрофлори, поняття про дисбактеріоз.

8. Симптоми і синдроми, які найчастіше спостерігаються при захворюваннях органів травлення: а) причини болю в животі, б) зниження або відсутність апетиту, в) причини зригування або блювання, порушення випорожнень у дітей, г) найчастіші причини збільшення живота, печінки, селезінки, д) поняття про диспептичний, больовий, інтоксикаційний синдроми при захворюваннях органів травлення.

9. Лабораторно-інструментальні методи дослідження органів травлення у дітей: а) фракційне дослідження шлункового соку, б) дуоденальне зондування звичайним і фракційним методами, в) ендоскопічне дослідження верхніх і нижніх відділів травного каналу, г) ультразвукові методи дослідження паренхіматозних органів, д) рентгенологічні методи дослідження, е) біохімічні та імунологічні методи дослідження, бактеріоскопічні та бактеріологічні дослідження.

В результаті вивчення теми студент повинен уміти.

1. Визначити скарги, типові для ураження органів травлення,зібрати сімейний та індівідуальний анамнез.

2. Провести об'єктивне обстеження органів травлення у дітей різного віку (огляд, перкусія, пальпація).

3. Визначити лабораторно-інструментальні методи дослідження і оцінити одержані результати.