Вікові особливості реабілітації нарко- та алкоголезалежних

Аналіз особливостей реабілітації нарко та алкоголезалежних. Сучасний стан проблеми нарко та алкогольної залежності. Розгляд особливостей проведення реабілітаційної діяльності. Емпіричне дослідження зміни психологічного настрою до и після реабілітації.

Рубрика Медицина
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 20.09.2010
Размер файла 129,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

В даний час психотерапія стає важливим компонентом у системі комплексного лікування хворих алкоголізмом і наркоманіями в лікувально-профілактичних установах усіх типів: наркологічних кабінетах поліклініки і психоневрологічних диспансерів; наркологічних диспансерах; відділеннях психіатричних лікарень; протиалкогольних стаціонарах на підприємствах; лікувально-трудових профілакторіях; протиалкогольних клубах [23].

Відносна значимість, формулювання цілей, задач, вибір методів психотерапії стосовно до різних структурно-організаційних форм визначаються місцем останніх у системі наркологічної допомоги в цілому.

У наркологічному диспансері можуть застосовуватися практично усі види психотерапії, що використовуються звичайно при алкоголізмі: умовно-рефлекторні методи, гіпнотерапія, раціональна психотерапія, як в індивідуальної, так і (частіше) у груповій формі, різні види особистісно-орієнтованої (реконструктивної) групової психотерапії. Великого значення набуває психотерапевтичне опосередкування і потенціювання біологічної і сенсибілізуючої терапії.

Велике значення в системі комплексного лікування хворих алкоголізмом у стаціонарі наркологічного диспансеру або наркологічному відділенні психіатричної лікарні здобуває групова психотерапія. В умовах наркологічного диспансеру можуть проводитися також різні види клубної роботи.

Важливим доповненням до психотерапевтичних методів, що використовуються вже в наркологічному диспансері, тут є психотерапевтичне середовище - створення сприятливого психологічного клімату. У випадку успішного проведення роботи, здійснюваної всіма співробітниками, у відділенні може бути створений цілий психотерапевтичний колектив. Використання (крім власне психотерапії) методів соціотерапії, у тому числі різних форм лікування працею, значно підвищує ефективність протиалкогольної терапії.

Значне місце займає психотерапія також у системі лікування хворих алкоголізмом у лікувально-трудовому профілакторії. Її значення різке зростає на завершальному етапі лікування, коли весь комплекс психо- і соціотерапевтичних заходів спрямований на закріплення позитивної установки на тверезість.

У деяких випадках протиалкогольні заходи можуть проводитися в умовах санаторію при відсутності в пацієнтів захворювання алкоголізмом, але при частому вживанні алкоголю. Наприклад, у гастроентерологічних хворих вживання алкоголю може приводити до рецидивів захворювання, тому протиалкогольна терапія тут має профілактичну спрямованість. При цьому аверсійна установка виробляється не за рахунок вегетативного, а за рахунок емоційного й особистісного компонента аверсії за допомогою методів психотерапії.

Лікування хворих наркоманіями (морфінізм і опійні наркоманії, кокайноманія, гашишемія й ін.) звичайно здійснюється в установах наркологічної служби. Психотерапія, що входить у систему комплексного лікування цих хворих на всіх його етапах, здобуває особливо важливе значення після лікування в стаціонарі в системі багаторічної підтримуючої терапії для профілактики рецидивів.

З проведених нами досліджень видно, що 5% хворих споживали наркотики в процесі проходження курсу примусового лікування, 19,7% почали знову прийом наркотиків відразу ж після нього, інші якийсь час утримувалися від споживання, причому більшість (близько 45%) не більш місяця. Не сприяє лікуванню від наркоманії і проходження курсу лікування в місцях позбавлення волі. На це вказують самі наркомани. 80% опитаних заявили, що воно не сприяє лікуванню від недуги в силу відсутності фахівців, необхідних медикаментів, а також визнали, що проблем із придбанням наркотиків у колоніях не існує.

3.3 Вибірка і процедура дослідження

Дослідження проводилось в період з 25 жовтня 2007 по 25 грудня 2007 року. Воно проводилось анонімно, кожному з опитаних присвоювався порядковий номер від 1-го до 60-го. Таким чином забезпечувалась анонімність. Кожен з опитаних заповнював бланк добровільно та самостійно. Дане дослідження було проведено серед нарко та алкоголезалежних.

У дослідженні взяли участь 60 осіб, віком від 17 - 25 років (20 осіб), від 26 - 31 років (20 осіб), від 32 - 46 років (20 осіб).

3.4 Результати дослідження

Алкоголізація і наркотизація найтіснішим чином вплітаються в структуру девіантного способу життя людини. Часто молоді люди розпиванням спиртного як би відзначають свої "заслуги": вдалі пригоди, хуліганські вчинки, бійки, дрібні крадіжки. Пояснюючи свої погані вчинки, вони мають неправильне уявлення про моральність, справедливість, сміливість, хоробрість.

Встановлено, що серед підлітків, засуджених за агресивні злочини, 90% були скоєні в нетверезому стані. На протязі всього періоду спостерігається чітко виражена динаміка агресивності (таблиця 3.2):

Таблиця 3.2

Прояви різних форм агресивності в залежності від віку

(до проведення реабілітації)

Вікові групи

Форми агресивності

Фізична

непряма

вербальна

негативізм

17-25 років

49%

32%

34%

45%

26 - 31 років

54%

48%

51%

64%

32 - 46 років

61%

51%

72%

65%

Аналіз приведених даних свідчить про те, що у 17-25- річних людей переважають фізичні форми агресивності. Особливо швидкими темпами з віком росте негативізм. У міру дорослішання у підлітків все сильніше виявляється вербальна агресія.

Таблиця 3.3

Прояви різних форм агресивності в залежності від віку

(після проведення реабілітації)

Вікові групи

Форми агресивності

Фізична

непряма

вербальна

негативізм

17-25 років

39%

12%

24%

40%

26 - 31 років

51%

40%

30%

55%

32 - 46 років

48%

40%

62%

45%

Аналіз приведених даних після проведення програми реабілітації свідчить про те, що у 17-25- річних людей зменшилась непряма форма агресивності (з 32 % до 12 %). Серед осіб 26 - 31 років зменшилась вербальна агресивності (з 51 % до 30 %). У осіб 32 - 46 років - відмічається тенденція до зниження всіх форм агресивності. Але ці показники в порівнянні з тими, що були встановлені до проведення програми реабілітації достовірні.

Особи підліткового віку особливо залежні від мікросередовища і конкретної ситуації. Одним з визначальних елементів мікросередовища у відносинах тих, що формують особу, є сім'я. При цьому вирішальним є не її склад - повна, неповна, така, що розпалася, - а етична атмосфера, взаємостосунки, які складаються між дорослими членами сім'ї, між дорослими і дітьми. В той же час ці підлітки відрізняються порівняно невисоким рівнем фізичної форми агресивної поведінки. По рівню непрямої агресії на першому місці підлітки з сімей підсобних працівників і сімей керівних службовців. Підвищеним негативізмом відрізняються підлітки з середовища керівних працівників і сімей інтелігенції (лікарі, вчителі, інженери). Найменше виражено агресивну поведінку у підлітків з середовища торгових працівників. Мабуть в цьому випадку позначається не тільки матеріальний добробут, але і вироблене в цьому середовищі прагнення уникати конфліктів, згладжувати виникаючі суперечності, не загострювати ситуацію (таблиця 3.4.).

Приведені дані проявів різних форм агресивної поведінки з різних соціальних верств населення і їх аналіз мають не тільки психолого-теоретичне, але і практичне значення, дозволяючи орієнтуватися в характері особи підлітка, враховуючи особливості впливу соціальної ситуації, дії сім'ї.

Тим часом, агресивна поведінка нерідко пов'язана з алкоголізацією. Оскільки підлітки алкоголізуются, як правило, в групі, то підігріте алкоголем прагнення «не відставати від інших» підлітків жіночої статі. Нерідко вони ж є і організаторами протиправних дій. Причому, в порівнянні з підлітками чоловічої статі, у них наголошується більш виражене «огрублення». При цьому можна відзначити агресивні прояви. Є значні відмінності в прояві агресивності між чоловіками та жінками різного віку.

Таблиця 3.5

Прояви різних форм агресивної поведінки (до проведення програми корекції).

Вікові групи

стать

Форми агресивності %

фізична

непряма

вербальна

негативізм

17-25 років

чоловіки

70

40

62

68

жінки

30

25

38

36

26 - 31 років

чоловіки

59

49

52

69

жінки

38

41

69

62

32 - 46 років

чоловіки

61

39

81

82

жінки

59

59

60

52

Таблиця 3.6

Прояви різних форм агресивної поведінки (після проведення програми корекції).

Вікові групи

стать

Форми агресивності %

фізична

непряма

вербальна

негативізм

17-25 років

чоловіки

62

33

50

61

жінки

25

22

30

31

26 - 31 років

чоловіки

45

41

45

58

жінки

31

36

59

55

32 - 46 років

чоловіки

55

33

70

74

жінки

52

46

50

41

Аналіз приведених в таблиці даних показує, що найбільшою агресивністю відрізняються 17-25-річні хлопці, у яких переважає фізична агресія. У хлопчиків з віком відбувається загасання фізичної агресії, а у дівчаток спостерігається зростання цієї форми агресивності. При спаді непрямої агресії у хлопчиків, йде значне збільшення її у дівчат. У 26-31 років наголошується зниження вербальної агресії у чоловіків, при постійному наростанні цієї агресії у дівчат. До 26 - 31 років у чоловіків так само відбувається сплеск вербальної агресії. Негативізм значно сильніше виявляється у чоловіків. У жінок негативізм дещо затухає при переході від 26 до 32 років. На підставі аналізу приведених даних виникає необхідність детальнішого вивчення агресивності дівчат. За зовнішньою грубістю чоловіків і скритністю жінок лежить складна картина статево-вікових відмінностей їх розвитку, зокрема розвитку і прояву різних форм агресивності.

ВИСНОВКИ

Аналіз використаних джерел показав, що проблеми наркоманії і алкоголізму дуже актуальні в наш час. Наркоманія та алкоголізм є досить поширеним небезпечним явищем серед молоді, особливо цим явищем страждають підлітки, люди молодого та середнього віку.

Причини розвитку наркотичної та алкогольної залежності можуть бути соціальними, біологічними, психологічними та медичними. Дія наркотичних речовин на організм виявляється у виникненні порушень психічного та фізичного стану організму, людина має нестабільний емоційний стан, виникають зміни на рівні клітин, характерний “нездоровий вигляд”, погіршується пам`ять, порушується координація рухів тощо. Більшість людей не потребують додаткових стимуляторів, допінгів для отримання спотворених сприйнять. Однак соціальна значущість наркоманії очевидна, бо вона віднімає у суспільства молодих і енергійних людей, здорове потомство, забирає з собою у небуття нерозкриті таланти.

Внаслідок вживання наркотиків розвиваються триосновні клінічні феномени: 1) психологічна залежність. Її суть полягає в тому, що без прийому наркотиків людина перестає почувати себе біль -менш «вписаною у життя». Наркотик стає найважливішою умовою сприйняття людиною власного життя, себе самої, контактів з іншими. 2) фізична залежність. Вона виражається в тому, що поступово наркотик порушує ланцюг обмінних процесів в організмі. Якщо наркоман не приймає відповідну кількість наркотику, він зазнає різних за ступенем вираженості фізичних страждань: молота, тремтіння, розлад травного тракту, сухість шкіри тощо. Це явище має назву «абстинентний синдром», 3) толерантність. Поступове звикання наркомана до наркотичних речовин виявляється у необхідності для досягнення звичайної дії постійно збільшувати їх дозу. Велике значення під час першого прийому наркотику має цікавість. Майбутні наркомани намагаються задовольнити її, випробувати щось не знане, пізнати “незвичайне відчуття”, нове враження, загадкове переживання. Наркоманія - медико - соціальна проблема, тому вимагає комплексного підходу як у клінічному, такі в соціальному плані.

Дія наркотичних речовин на організм дитини виявляється у виникненні порушень психічного та фізичного розвитку, дитина має нестабільний емоційний стан, виникають зміни на рівні клітин, дитина має “нездоровий вигляд”, погіршується пам`ять, порушується координація рухів тощо.

Для реабілітації наркотично та алкогольнозелажних повинні створюватися все нові реабілітаційні центри, служби довіри, розроблятися програми. Вся ця робота сприяє зниженню рівня наркотичної та алкогольної залежності особливо серед населення вікової категорії від 17 до 40 років.

В практичній частині роботи показано, що на стан агресивності впливають вікові та статеві показники. Проведене дослідження свідчить, що до проведення реабілітаційних програм серед людей 17 - 46 років виявлений вищий рівень агресивності, ніж після проведення курсу реабілітації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алкоголь і серцево-судинна система. - 5-е вид., перероб. і доп. - К.: Здоров'я, 1985.- 40с. - Поради лікаря.

2. Ананьєва К.П., Алкоголізм // Інфрасвіт. - 2004. - №4. - 8с.

3. Анастази А. Психологическое тестирование: В 2-х т. - М.: Педагогика, 1982.

4. Бабаян Э.А., Гонопольский М.Х. Наркология: Учебное пособие. - М.: Медицина, 1990. - 336 с.

5. Бажин Е.Ф., Голынкина Е.А., Эткинд А.М. Метод исследования уровня субъективного контроля // Психологический журнал. - 1983. - Т. 5. -№ 3. - С. 152-162.

6. Барц Э. Игра в глубокое: Введение в юнгианскую психодраму / Пер. с нем. - М.: Независ. фирма "Класс", 1997. - 144 с.

7. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание: Пер. с англ.- М.: Прогресс, 1986. - 422 с.

8. Бубнова С.С. Ценностные ориентации личности как многомерная нелинейная система // Психологический журнал. - 1999. - Т. 20, №5 - С. 38- 54.

9. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика личности. - К.: Здоров'я, 1980. - 165 с.

10. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика. - СПб.: Питер, 2002. - 349 с.

11. Бурлачук Л.Ф. Словарь-справочник по психологической диагностике. -СПб.: Питер, 2000.

12. Бурно М. Е. Терапия творческим самовыражением. - М.: Медицина, 1989. - 304 с.

13. Валентик Ю. В., Сирота Н.А. Руководство по реабилитации больных с зависимостью от психоактивных веществ. -- М., 2002.

14. Генкова Л.Л., Славков Н.Б. Почему это опасно: Пер. с болг. - М.: Просвещение, 1989. - 96 с.

15. Горностай П. П. Психологічні основи рольової реабілітації. // Теоретичні і прикладні проблеми психології і педагогіки. - Зб. наук. праць. - 2002, № 2(4).- С. 84-88.

16. Гройсман А. Л. Проблемы ролевой психотерапии // Психологические механизмы регуляции социального поведения.- М.: Наука, 1979. - С. 175-203.

17. Донцов А. И. О ценностных отношениях личности. // Советская педагогика. - 1974. - № 5. - С. 23-35.

18. Зешарник Б.В., Братусь Б.С. Очерки по психологии аномального развития личности. - Г.,1980. - 242 с.

19. Зотова О.И., Бобнева М.И. Ценностные ориентации и механизмы социальной регуляции поведения // Методологические проблемы социальной психологии. - Вып. 2. - М.: Наука, 1975. - С. 31-39.

20. Карпенко З.С. Аксіопсихологія особистості. - К.: ТОВ "Міжнародна фінансова агенція", 1998 - 216 с.

21. Киппер Д. Клинические ролевые игры и психодрама: Пер. с анг.- М.: Независ. фирма "Класс", 1993. - 222 с.

22. Кириллова Н.А. Ценностные ориентации в структуре интегральной индивидуальности старших школьников // Вопросы психологии. - 1999. - №4. - С. 29-37.

23. Кларин М.В. Метафоры и ценностные ориентации педагогического сознания // Педагогика. - 1997 - №1 - С. 34-39.

24. Короленко У.П., Донских Т.Л. Семь путей к катастрофе. - Новосибирск: Наука.Сиб. от-нис, 1990. -224с.

25. Корольчук М.С. Психологічне забезпечення психічного і фізичного здоров'я. - К: ІНКОС, 2002. - 272 с

26. Корсак К., Вчителю про наркотичні речовини і впливи // Все для вчителя. - 1999. - №44. - 32с.

27. Кримінальні застереження. Випуск третій. Наркоманія: дорога в нікуди. - Кіровоград: ПП „Поліграф-Терція”, 2002. - 48с

28. Кун М, Макпартленд Т. Эмпирическое исследование установок личности на себя //Современная зарубежная социальная психология. Тексты /Подред. Г.М.Андреевой, Н.Н.Богомоловой, Л.А. Петровской. - М.: МГУ, 1984. - 239 с.

29. Кюрегян Э.А. О ценностно-ориентационном аспекте типологии личности // Образ жизни и ценностные ориентации личности / Отв. ред. Л. А. Арутюнян. - Єреван: Изд. пед. Ун-та, 1979. - С. 97-104.

30. Лазарук А.Ф. Розвиток ціннісно-смислової сфери особи за модульно-розвивального навчання // Психологія і суспільство. - 2002. - № 3-4. - С. 170-186.

31. Лазарус Р. Теория стресса и психофизиологические исследования: Эмоциональный стрес. - Л., 1980. - С. 65-72.

32. Левин Б.М., Левин М.Б. Наркомания и наркоманы: Кн. для учителя. - М.: Просвещение, 1991. - 160 с.

33. Лейтц Г. Психодрама: теория и практика. Классическая психодрама Я.Л.Морено: Пер с нем. - М.: Изд. гр. "Прогресс", "Универс", 1994. - 352 с.

34. Леонова А.Б. Психодиагностика функциональных состояний человека. -М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. - 200 с.

35. Лисицын Ю.П. Здоровье населения и современные теории медицины. - М.: Медицина, 1982. - 325 с.

36. Лисицын Ю.П. Образ жизни и здоровье населения. - М.: Знание, 1982. - 40 с.

37. Личко А.Е., Битенский В. С. Подростковая наркология. -- Л., 1991.

38. Лэндретт Г. Л. Игровая терапия: Искусство отношений.- М.: Междунар. пед. академия, 1994. - 368 с.

39. Максимова Н.Ю., Мілютіна К.Л., Піскун В.М. Основи дитячої патопсихології: Навч. посібник. - К.: Перун, 1996. - 464с.

40. Марков М.С. Теория социального руководства: Пер. с болг. - М.: Прогресс, 1978. - 477 с.

41. Марчук А.І., Солодкий В.М., Чорний М.В. Долікарська допомога: Підручник. - К.: НАВСУ - „Правові джерела”. - 2000. - 464с.

42. Менделевич В.Д. Клиническая и медицинская психология. Практическое руководство. - М.: МЕДпресс, 1999. - 592 с.

43. Менделевич В.Д. Наркозависимость и расстройства поведения. - М., МЕДпресс-информ. - 2003. С. 328.

44. Менделевич В.Д., Авдеев Д.А., Киселев С.В. Психотерапия «здравым смыслом». - Чебоксары, 1992. - 76 с.

45. Наркомании у подростков. / Под ред. В.С.Бутенского. - К.: Здоровья, 1989. - 216 с.

46. Научитель Е.Д. Ценностные ориентации молодежи. // Практическая психология и социальная работа. - 1999. - № 3. - С. 36-38.

47. Немов Р.С. Психология. Кн. 3. Экспериментальная педагогическая психология и психодиагностика. - М.: Просвещение, 1995. - 508 с.

48. Общая психодиагностика / Под ред. Бодалева А.А., Столина В.В. - М.: Речь, 2001. - 440 с.

49. Общая психодиагностика / Под ред. Бодалева А.А., Столина В.В. - М.: Речь, 2001.

50. Патяева Е.Ю. Ситуативное развитие и уровни мотивации // Вест. Моск. ун-та. - Сер. 14: Психология. - 1983. - № 4.

51. Полуэктова Н.М., Яковлева И. В. Проблемы диагностирования профессиональной пригодности к социальной работе // Вести СПбГУ. - 1999 - № 3. - С. 47-58.

52. Проективная психология / Пер. с англ. - М.: ЭКСМО, 2000. - 528 с.

53. Психические состояния: Хрестоматия / Под ред. Ю.Забродина. - СПб.: Питер, 2000. - 325 с.

54. Психодрама: вдохновение и техника / Под ред. П. Холмса, М. Карп. Пер. с англ. - М.: Независ. Фирма "Класс", 1997. - 288 с.

55. Пятницкая И. П., Найденова Н. Г. Подростковая наркология. -- М., 2002.

56. Пятницкая И.Н. Клиническая наркология. - Л., 1975. - 333 с.

57. Пятницкая И.Н. Наркомании: Руководство для врачей. -- М., 1994.

58. Руководство по наркологии: В 2 т. / Под ред. Н. Н. Иванца. -- М., 2002.

59. Соціальна педагогіка: Підручник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2003. -256с

60. Старшенбаум Г.В. Аддиктология: психология и психотерапия зависимостей. - М., изд.«Когито-Центр», 2005.

61. Титаренко Т. М. Жизненный мир личности: этапы становления // Философ. и социол. мысль. - 1991.- N 1. - С. 49-58.

62. Тонконоженко В.О., Тонконоженко О.О. Бережи здоров`я з молоду. - К.: Здоров`я, 1990. - 32 с.

63. Филиппов А. А., Кондратьева Л.Л. Профессиональная ориентация и профессиональное самоопределение личности // Активность личности в общении и профессиональное самоопределение. - Л.: Прогресс, 1976. - С. 65-76.

64. Фурман А.В. Модульно-розвивальне навчання: принципи, умови, забезпечення. - К.: Правда Ярославичів, 1997. - 340 с.

65. Худик В.А. Работа психолога в наркологическом стационаре. - М., 1989. - 135 с.

66. Щербина Л.Ф., Методичні підходи до психологічної реабілітації осіб, залежних від наркотичних речовин // Практична психологія та соціальна робота. - 2000. - №8. - 43с.

67. Юнак В.Ю., Наркоманія - дорога в безодню. - К.: Здоров'я, 2001. - 160с.

68. Ядов В.А. (ред.) Саморегуляция и прогнозирование социального поведения личности. - М.: Академия, 1979. - 84 с.

69. Ядов В.А. О диспозиционной регуляции социального поведения личности // Методологические проблемы социальной психологии - М: Наука, 1975. - С. 89-105.


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.