Размещено на http://www.allbest.ru/

Дипломна робота

на тему: «Удосконалення процесу перевезення продуктів харчування в мережу ресторанів м. Києва (на прикладі ТОВ «Дари природи»)

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретико-методологічні аспекти постачання товарів в ресторанному господарстві

1.1 Сутність та основні поняття поставки товару

1.2 Джерела надходження і схеми завозу товару

1.3 Визначення потреби у постачання продуктів у ресторанному господарстві

1.3.1 Мета продовольчого забезпечення

1.3.2 Форми постачання та вибір постачальника

Розділ 2. Механізм діяльності ТОВ «Дари природи»

2.1 Характеристика підприємства ТОВ «Дари природи»

2.2 Організація забезпечення продукцією ресторанів м. Києва підприємством ТОВ «Дари природи»

2.3 Економічне обґрунтування маркетингових заходів ТОВ «Дари природи»

Розділ 3. Ситуаційний аналіз процесу перевезення продуктів харчування в мережу ресторанів ТОВ «Дари природи»

3.1 Аналіз діяльності ТОВ «Дари природи» на ринку України

3.2 Аналіз маркетингового середовища ТОВ «Дари природи»

3.3 Визначення маркетингової управлінської проблеми

4. Безпека та охорона праці

4.1 Організація охорони праці на підприємстві

5. Фінансовий аналіз

5.1 Економічна сутність і значення оборотних коштів підприємства

5.2 Аналіз фінансово-економічного стану ТОВ «Дари природи»

5.3 Вияв недоліків і розробка рекомендацій щодо покращення фінансово - економічного стану ТОВ «Дари природи»

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми. Практика показує, що чітка і злагоджена організація постачання торгової мережі товарами сприяє розвитку і закріпленню тривких ділових зв'язків з постачальниками, вчасному усуненню недоліків в їхній роботі, забезпеченню цілості матеріальних цінностей, відвертанню втрат. Особливу актуальність набуває проблема підвищення ефективності системи товаропостачання, що припускає впровадження прогресивної технології доставки товарів в контейнерах і на піддонам.

Таким чином, при рішенні питань організації товаропостачання необхідно виходити з економічних інтересів, що забезпечують збереження якості товарів і мінімум їхніх втрат при транспортуванні, перевезення вантажів в мінімально короткий термін і з найменшими витратами. Задача істотного поліпшення системи товаропостачання нерозривно зв'язана з безперервним зростанням промислового і сільськогосподарського виробництва, постійним розширенням мережі роздрібних торгових підприємств, підвищенням добробуту і культури народу. Розширення асортименту товарів, а отже, збільшення обсягів перевезень теж зумовлюють необхідність подальшого вдосконалення технології товаропостачання як умова поліпшення всієї системи забезпечення населення товарами.

В сучасній економічній літературі товаропостачання часто ототожнюють з процесом переміщення товарів з сфери виробництва в сферу споживання. Між тим цей процес, як категорія економічна, в більшому ступені відповідає поняттю руху товару, що охоплює комплекс взаємозв'язаних комерційних і технологічних операцій по забезпеченню наскрізного ланцюга руху товарних мас. Товаропостачання ж слід розглядати як складник руху товару на заключному етапі цього процесу, воно закликане забезпечити безперебійне постачання товарами роздрібної торгової мережі, здійснюване місцевими постачальниками (підприємствами промисловості, базами оптової торгівлі, складами роздрібних організацій), при мінімальних народногосподарських витратах. Тому постачання ресторанів товарами слідує розглядати в тісному зв'язку з такими технологічними операціями, як приймання, зберігання, підготовка товарів до відпустки і продажу.

Мета цієї роботи охарактеризувати удосконалення процесу перевезення продуктів харчування від ТОВ «Дари природи» у мережу ресторанів м. Києва.

Для досягнення поставлених цілей в роботі, поставлені наступні завдання:

1. показати організаційну та господарську діяльність ресторанів;

2. дати визначення процесу постачання товарів;

3. розглянути методи визначення потреби ресторанів в продуктах;

4. поетапно розібрати складові процесу постачання, тобто налагодження зв'язків з постачальниками, організацію складської роботи, транспортного забезпечення та ін.;

5. на прикладі роботи ресторанів м. Києва при готелях описати весь процес організації продовольчого постачання з використанням вихідних даних цього підприємства і діючої документації;

6. визначити деякі шляхи в удосконалення організації продовольчого постачання в ресторанах України.

В даній роботі використовувалась спеціальна література, запропонована для працівників готельно-ресторанного бізнесу.

Розділ 1. Теоретико-методологічні аспекти постачання товарів в ресторанному господарстві

1.1 Сутність та основні поняття поставки товару

В процес товаропостачання звичайно втягнуті промисловість, транспорт, оптова і роздрібна торгівля. Технологічне пов'язання між ними -- одне з основних умов підвищення ефективності всієї системи забезпечення населення товарами. Промисловість зобов'язана підготувати і доставити товари не тільки на оптові бази, але і безпосередньо в роздрібну торгову мережу. Транспорт повинен забезпечити безперебійне перевезення торгових вантажів по найбільш раціональним графікам і маршрутам, широко застосовуючи спеціалізовані транспортні засобу і тару-обладнання. Оптова торгівля відповідальна за формування торгового асортименту, створення необхідних товарних запасів і організацію централізованої доставки товарів в підприємства роздрібної торгівлі. Роздрібна торгівля, як кінцевий пункт руху товарів, забезпечує їхнє приймання, цілість і продаж населенню.

Ресторан -- це особливий тип підприємства, у якому організація виробництва різноманітного асортименту кулінарної продукції складного готування сполучаться з організацією високого рівня обслуговування відвідувачів у торгових залах ресторану.

Ресторан -- це підприємство, у котрому широко практикується виготовлення блюд, закусок по індивідуальному замовленню, а також фірмових і національних блюд, передбачених у меню.

Організація доставки товарів по прогресивним технологічним схемам, механізація вантажно-розвантажувальних робіт, застосування пакетованих і контейнерних перевезень -- неодмінна умова раціоналізації всієї системи товаропостачання. При цьому більша роль відводиться оптовій торгівлі, шляхом якої реалізується основна частина товарної маси. Тому від рівня її розвитку, вдосконалення механізму господарських взаємовідносин з промисловістю і роздрібною торгівлею, зміцнення матеріально-технічної бази залежить рішення задач, що стосуються організації постачання ресторанів товарами. Сьогодні все ще значна частина товарних запасів концентрується в роздрібній мережі. Крім того, частина вироблених товарів систематично знаходиться на складах промисловості або в шляху, що також виявляє вплив на рівень товарних запасів в оптовій торгівлі.

Правильна організація товаропостачання припускає не тільки максимальний скорочення витрат часу і матеріальних засобів, але і усунення необхідності притягнення робітників ресторанів до виконання операцій, зв'язаних з завозом товарів. Тому до товаропостачання подається ряд обов'язкових вимог, основними з яких є: планомірність, безперебійність, ритмічність і економічність.

Планомірність припускає доставку товарів по твердим графікам при найбільш раціональній частоті завозу. Планомірна організація постачання забезпечує широкий і тривкий асортимент товарів, економічне використання праці, складських приміщень і транспортних засобів, сприяє нормалізації товарних запасів і виконанню плану роздрібного товарообороту кожним торговим підприємством.

Безперебійність постачання передбачає регулярну доставку необхідної кількості товарів в потрібному асортименті для забезпечення безперервного продажу.

Ритмічність припускає рівномірний і вчасний завіз, що гарантує безперебійну доставку товарів, дозволяє уникнути скупчення в ресторанах наднормативних товарних запасів, створює нормальні умови для торгового обслуговування населення і виконання плану роздрібного товарообороту. Однак ритмічність не слідує ототожнювати з планомірністю, оскільки ритм постачань може змінюватися в залежності від кон'юнктурних вагань.

Економічність як принцип раціонального товаропостачання передбачає ощадливе витрачання засобів, зв'язане з доставкою, обробкою і зберіганням товарів. Це досягається шляхом ефективного використання транспорту, механізації вантажно-розвантажувальних робіт, розробки єдиних технологічних рішень доставки, комплектування і упаковки товарів в тару-обладнання, в як після цього товари надходять в ресторани.

При рішенні питання про вибір найбільш економічних схем товаропостачання слідує виходити з необхідності досягнення найбільших результатів при мінімальних витратах. Для цього необхідно забезпечити ритмічне і безперебійне постачання товарів у мережу ресторанів м. Києва, встановити нормативи товарних запасів в опті і роздрібі при мінімальних транспортних, експлуатаційних і інших видатках. Оскільки витрати на перевезення товарів в визначаються ефективним використанням транспорту, дуже важливо встановити раціональні засоби доставки, що б максимально виключали надмірно дальні, зустрічні, повторні і інші нераціональні перевезення, порожні пробіги, простої при вантажно-розвантажувальних роботах, дозволяли використати більш досконалі види транспорту і багатооборотної тари, а також сприяли розвитку централізованих доставок як самих ефективних і доцільних.

1.2 Джерела надходження і схеми завозу товару

В роздрібну торгову мережу товари можуть надходити з складів виробничих підприємств і об'єднань; складів підприємств оптової торгівлі; складів роздрібних торгових організацій; колгоспів, радгоспів, підприємств споживчої кооперації; виробничих підприємств, фасувальних цехів і підсобних господарств торгових організацій; інших джерел (закупки ,що децентралізувалися, суспільні організації, художні промисел). В зв'язку з цим схема джерел надходження товарів в роздрібну торгову мережу може бути уявлена в наступному вигляді.

Промислові підприємства через свої відділи збуту поставляють товари як безпосередньо в крамниці (хлібозаводи, молокозаводи, пивзаводи, м'ясокомбінати, інколи швацькі і трикотажні фабрики і ін.), так і на склади роздрібних і оптових торгових організацій.

Оптові бази, одержуючи товари від промислових підприємств, завозять їх, як правило, в торгову мережу, повз склади роздрібних торгових організацій. Слід відзначити, що склади оптових баз є основним джерелом постачання роздрібної мережі товарами, що надходять від іногородніх постачальників, вони постачають невеликі крамниці, які не можуть, отримувати товари безпосередньо від місцевих промислових підприємств.

По мірі розширення мережі баз оптової торгівлі дрібні склади роздрібних торгових організацій будуть постійно скорочуватися, а крамниці різноманітної відомчої підпорядкованості постачатися товарами безпосередньо через склади оптових підприємств.

В торгову мережу товари також надходять зі складів роздрібних торгових організацій. Особливо необхідні такі склади в містах, де немає оптових баз. Певна частина товарів надходить від колгоспів і радгоспів по договорам контрактації, від підсобних господарств торгових організацій, виробничих підприємств і фасувальних цехів.

Однім з основних умов раціональної організації доставки товарів в роздрібну торгову мережу є правильний вибір форм товаропостачання. В залежності від порядку розрізняють складську і транзитну форми завозу товарів.

Складська форма постачання припускає надходження товарів зі складів оптових і роздрібних торгових організацій, що, приймаючи партії від постачальників, виконують операції, необхідні для підготовки товарів до подальшого їхнього просування в роздрібну торгову мережу.

Складська форма застосовується в наступних випадках:

-- При отриманні товарів складного асортименту, що вимагають відповідної складської обробки (розпаковка, підсортування, розфасовка, упаковка, перевірка якості і ін.);

-- При отриманні великих партій товарів від постачальників в вузькому виробничому асортименті, що вимагають додаткової комплектації, підсортування і перетворення їх в більш широкий торговий асортимент.

Товаропостачання забезпечується по схемі: постачальник-склад оптової організація-торгове підприємство. В окремих випадках товар минає не одну, а дві ланки, тобто не тільки склад оптової бази, але і склад роздрібної торгової організації.

Транзитна форма постачання передбачає надходження товарів від виробничих підприємств безпосередньо в крамниці, повз проміжні склади оптових і роздрібних торгових організації. Застосування транзитної форми доцільно при доставці в роздрібну мережу товарів, о швидко псуються (м'ясо, молоко, хлібобулочні вироби); товарів простого асортименту, не обробки і подсортировки (борошно, крупа, цукор); плодоовочевий продукції (в період сезонного надходження); деяких виглядів, що вимагають попередньої непродовольчих товарів (мило, посуд, меблі, телевізори, господарські товари).

Транзитна форма постачання має певні переваги перед складською: Прискорюється доставка, скорочуються складські і навантажувально-розвантажувальні операції і товарні втрати.

В певній мірі розширенню транзиту сприяють укрупнення торгових підприємств, вдосконалення складського господарства, збільшення розмірів постачань, застосування контейнерних перевезень, а також встановлені Особливими умовами або договорами мінімально допустимі норми відгрузок товарів в адресу одержувачів.

Однак транзитна форма постачання не завжди економічні доцільна, особливо якщо це стосується товарів складного асортименту. Крамниці підчас примушені приймати великі партії товарів вузького виробничого асортименту, а це нерідко призводить до збільшення товарних запасів, видатків на зберігання, до пролонгації термінів реалізації, що негативно відбивається на господарській діяльності торгового підприємства. Тому для таких товарів більш вигідна і доцільна складська форма постачання. В зв'язку з великою кількістю можливих варіантів транспортування кожного вигляду товару вибір найбільш доцільних схем руху повинен базуватися на врахуванні, експлуатаційних видатків і питомих капітальних вкладень, що складаються з витрат на тару і упаковку, контейнери і піддони, склади і контейнерні майданчики, вантажно-розвантажувальні роботи, перевезення різноманітними видами транспорту, втрати продукції при транспортуванні і перевантаженнях.

Таким чином, при розробці раціональних технологічних схем завозу враховуються всі види витрат в транспортному ланцюзі -- від конвеєрної лінії підприємства-виготівника або складу оптової бази до торгового залу крамниці та мережі ресторанів. Тільки такий підхід до рішення задачі дозволяє порівняти різноманітні варіанти завозу, вибрати оптимальні схеми і визначити найбільш економічні ланки надходження товару в крамницю. При розробці технологічних схем і виборі форм постачання торгові організації повинні виходити з необхідності максимального використання підйомно-транспортного обладнання, скорочення вантажних операцій і широкого використання тари-обладнання.

Критерієм мінімізації наведених витрат в практиці торгівлі можуть служити наступні технологічні схеми транспортування товарів:

промислове підприємство -- склад оптової бази -- ресторан;

промислове підприємство -- склад роздрібної торгової організації -- ресторан;

промислове підприємство -- фасувальний цех роздрібної (оптової) торгової організації -- ресторан.

Слідує мати на увазі, що всі перераховані схеми передбачають упаковку товару безпосередньо підприємством-виготівником або розподільчим складом оптової (роздрібної) організації в укрупнені вантажні одиниці (контейнери або на піддони) і доставку в такому вигляді в мережу ресторанів. Одержуючи товари на піддонах, склади оптових баз можуть постачати товарами роздрібну мережу або з розформуванням піддонів і перевантаженням товарів в тару-обладнання для доставки в крамниці самообслуговування, або без розформуванням піддонів, коли вага товару на піддоні відповідає вазі одноразового завозу крамницям, здійснюючим торгівлю традиційними засобами.

По більшості непродовольчих товарів схема промислове підприємство -- склад оптової бази -- роздрібне торгове підприємство в практиці торгівлі отримала найбільш широке розповсюдження, і її варто вважати основною.

1.3 Визначення потреби у постачання продуктів у ресторанному господарстві

Організація комплексного постачання підприємств всіма товарними ресурсами можлива тільки за умови чіткої взаємодії основних елементів системи: одержувачі (склад, цех, підприємство, трест), постачальники, транспортні організації. При організації постачання на будь-якому рівні вирішуються такі питання: виявляється потреба в продовольчих і матеріально-технічних засобах відповідно до виділених фондів, організуються замовлення і завезення по розроблених графіках і в узгоджені терміни, визначається відповідальність за ведення складських операцій, проводяться заходи щодо дотримання режиму економії, упровадженню наукової організації праці.

У трестах організацією постачання займається торговий відділ, що складає узагальнену заявку на продовольчі фонди в травні поточного року на такий рік і уточнює її в листопаді. Виділені тресту фонди розподіляються по підприємствах. Щодня до 11 ч напередодні дня постачання товарознавець приймає по телефону замовлення від ресторанів на швидкопсувну і плодоовочеву продукцію, передає їхнім постачальникам і базі; щомісяця до 22-го числа складає і погоджує графіки на централізовану доставку продукції. Трест також контролює витрати продуктів і стан запасів на підприємствах, роботу транспорту і своєчасність повернення тари.

На підприємствах організацією постачання займається директор (заступник), а всі товарні операції виконує комірник, що складає і передає постачальнику (тресту) замовлення-заявку на необхідні для виконання виробничої програми продукти.

Для задоволення попиту споживачів у продукції визначеного асортименту необхідні товарні запаси, що повинні бути мінімальними, але цілком достатніми для ритмічної роботи виробництва. Наднормативні запаси збільшують втрати при збереженні, уповільнюють оборотність товарів, захаращують складські помешкання, ускладнюють урахування. Ліміти товарних запасів встановлюються вищою організацією для кожного підприємства по видах сировини і по всій масі товарів з урахуванням розміру товарообігу, плану випуску блюд, віддаленості від постачальників, умов постачання і збереження продуктів.

Нормальна робота підприємств харчування в значній мірі залежить від своєчасної, правильно розрахованої й визначеної потреби в продуктах і засобах оснащення. Кількість необхідних продовольчих товарів визначається на основі звітних даних про їхню фактичну витрату за попередній період з урахуванням змін, передбачених виробничою програмою в планованому році. При визначенні асортименту враховуються сезонність, особливості попиту і що обслуговується контингенту.

При розрахунку кількості сировини і напівфабрикатів по середньо груповим нормам на блюдо (перше, друге і т.д.) норму закладання на одиницю продукції множать на кількість продукції, що випускається. При розрахунку кількості сировини і напівфабрикатів по нормах на одного споживача, добову норму продуктів харчування множать на кількість споживачів.

Аналогічно розраховують потребу в основних продуктах для виготовлення напівфабрикатів при використанні нормативів продуктів на одне місце.

Добова потреба ресторанів у продуктах (масою нетто, кг) по нормах на 100р. товарообігу по продукції власного виробництва для виготовлення напівфабрикатів розраховується по формулі

Н= Н₁Т/ 100 Д ,

де Н₁ -- кількість продуктів масою нетто на 100 р. товарообігу по продукції власного виробництва, кг; Т -- річний товарообіг по продукції власного виробництва, р; Д -- кількість робочих днів у відповідному періоді часу.

Перерахунок кількості сировини масою нетто в масу брутто і масу напівфабрикатів роблять по формулах

В_п=Нh₃ ; Н_п.м.= Нh₁ ; Н_п.т.= Нh₂ ,

де В_п -- кількість сировини масою брутто, кг; h₃ -- коефіцієнт перерахунку маси нетто основних продуктів у масу брутто; Н_п.м., Н_п.т. -- кількість полу фабрикатів, минулих відповідно механічне і теплове кулінарне опрацювання, кг; h₁, h₂ -- коефіцієнти перерахунку маси нетто основних продуктів у масу напівфабрикатів, які пройшли відповідну механічну і теплову обробку.

Розрахункові дані заносять у таблицю й у такий спосіб визначають потужність заготовочного підприємства, яке буде постачати полу фабрикати доготовочному підприємству. Для цього заздалегідь збирають відомості про товарообіг по продукції власного виробництва ресторану. Норматив основних продуктів на 100 р. товарообігу по продукції власного виробництва можна умножити на товарообіг ресторану.

1.3.1 Мета продовольчого забезпечення

Місце продовольчого забезпечення в системі підприємства:

Використовуючи системний підхід, суб'єкт управління повинен забезпечувати високу якість "виходу" в першій підсистемі підприємства (за умови високої якості її "входу" і процесу, що відбувається в підсистемі "Склад"), який своєю чергою є "виходом" до другої підсистеми. Якщо "вихід" у попередній підсистемі буде низьким, то і вихід в наступній підсистемі також буде низьким. Матеріально-технічне забезпечення виробництва як підсистема, що забезпечує підсистему виробничого менеджменту, багато в чому визначає якість процесу переробки "входу" системи в її "вихід" -- готовий продукт.

Процес матеріального забезпечення виробництва спрямований на своєчасну поставку на склад підприємства або на робочі місця працівників виробництва необхідних (відповідно до бізнес-плану) продовольчих, технічних ресурсів, до складу яких входять: сировина, напівфабрикати, готові продукти, технологічне обладнання, транспортні засоби, навантажувально-розвантажувальне обладнання, обчислювальна техніка, а також енергія, вода тощо. Тобто все, що надходить до підприємства в матеріалізованій формі і у вигляді енергії, належить до елементів матеріально-технічного забезпечення виробництва.

Мета продовольчого забезпечення виробництва полягає:

• у своєчасному забезпеченні всіх підрозділів підприємства необхідними видами матеріальних і технічних ресурсів у достатній кількості і певної якості;

• у сприянні покращанню використання ресурсів: скороченню виробничих циклів виготовлення продукції, скороченню обертання оборотних засобів, забезпечення ритмічності процесів;

• у постійному пошуку конкурентоспроможних постачальників конкретного виду ресурсу з мстою підвищення якості "входу" підприємства і спрямований на удосконалення матеріально-технічного забезпечення виробництва.

Для досягнення мети на підприємстві постійно повинен виконуватися певний комплекс робіт:

• проведення маркетингових досліджень ринку постачальників по конкретних видах ресурсів. При виборі постачальника слід звертати увагу на наявність у постачальника ліцензії і достатнього досвіду роботи; конкурентоспроможність продукту, яким він забезпечує підприємство, доступність (оптимальність) цін; простота схеми і стабільність поставок;

• нормування потреби в конкретних видах ресурсів;

• планування матеріально-технічного забезпечення виробництва ресурсами;

• організація доставки, зберігання і підготовки ресурсів до виробництва;

• облік і контроль використання ресурсів, аналіз ефективності їх використання;

• стимулювання покращання використання ресурсів.

Усі ці види робіт у великих підприємствах координує заступник директора з постачання, а також завідувач складу, комірники та допоміжний персонал (експедитори, вантажники). Допомагають їм працівники бухгалтерії, економічного відділу, менеджер з маркетингу.

Планування продовольчого забезпечення виробництва включає комплекс робіт з аналізу витрат матеріальних ресурсів за звітний період, використання технологічного обладнання, а також розробку матеріальних балансів по видах ресурсів, джерелах надходжень і напрямках використання. Ці роботи виконуються економічною службою підприємства.

1.3.2 Форми постачання та вибір постачальника

Раціональна організація забезпечення підприємств громадського харчування всіма необхідними ресурсами значною мірою визначає рівень використання засобів виробництва, зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції, збільшення прибутку і рентабельності.

Головним завданням підприємства з організації і управління постачанням продовольчими засобами є своєчасне, безперервне і комплексне забезпечення виробництва всіма необхідними ресурсами для здійснення виробничого процесу відповідно до затвердженої виробничої програми. При цьому сам процес забезпечення повинен відбуватися при мінімальних транспортно-складських витратах і найкращому використанні ресурсів на виробництві. Тому важливе значення має транзитна форма постачання підприємства, особливо коли доставка ресурсів здійснюється транспортом постачальника по кільцю (кільцевий завіз).

Складська форма постачання, при якій все необхідне надходить з баз та складів постачальницько-збутових організацій, економічно доцільна в тих випадках, коли виробництво харчових продуктів (борошна, цукру, консервів тощо) протягом року нерівномірне і в певний період створюються їх запаси, а потім згідно з замовленням вони поступово надходять у підприємства громадського харчування і торгівлі.

Крім зазначених форм постачання, набули поширення й інші форми та методи забезпечення підприємства ресурсами, а саме через;

• товарно-сировинні біржі;

• аукціони, конкурси;

• спонсорство;

• оптові закупки;

• регулярні закупки дрібними партіями;

• закупки у міру необхідності;

• забезпечення виробництва по запитах;

• власне виробництво напівфабрикатів тощо.

Конкретну форму (метод) забезпечення ресурсами підприємство вибирає, виходячи з особливостей ресурсів, тривалості їх одержання, кількості пропозицій, якості і ціни ресурсу та інших факторів. При визначенні форми забезпечення підприємства ресурсами необхідно вивчати надійність постачальника і рівень конкурентоспроможності випущеної ним продукції.

Основними критеріями вибору постачальника є:

• вартість товарів чи послуг;

• якість обслуговування.

Вартість придбання товарів чи послуг включає ціну товару чи послуги та іншу вартість, яка не має грошового еквівалента (зміна іміджу організації, соціальна значущість сфери діяльності підприємства, перспективи росту і розвитку виробництва тощо).

Якість обслуговування включає якість товарів чи послуг, надійність обслуговування. Під надійністю розуміють гарантованість обслуговування споживачів необхідними йому замовленими ресурсами протягом заданого проміжку часу. Надійність можна оцінити через ймовірність у задоволенні заявки споживача.

Крім основних існують й інші критерії. До них належать:

• віддаленість постачальника від споживача;

• терміни виконання поточних та екстрених заявок;

• наявність у постачальника резервних потужностей;

• система управління якістю продукції у постачальника;

• кредитоспроможність та фінансовий стан постачальника тощо.

Укладення договорів з постачальниками здійснюється на основі стандартного бланку "Замовлення на постачання", який вміщує: назву документа; порядковий номер; назву і адресу покупця; відповідальність і санкції за невиконання замовлення; дату; назву і адресу постачальника; терміни доставки і кількість доставлених товарів; адресу поставки; ціни товарів; банківські реквізити. Проблемою забезпечення підприємств ресторанів сировиною та іншими ресурсами в середніх та великих підприємствах займається певна група працівників. У невеликих підприємствах ці функції виконують окремі працівники. У комплексних підприємствах громадського харчування (об'єднанні закладів громадського харчування) створюється централізована служба постачання.

Управління постачанням на підприємстві покладено на заступника директора (комерційного директора) і завідувача складу.

Підрозділ підприємства, який займається постачанням, вирішує наступні завдання:

• аналізує і визначає потребу в ресурсах;

• визначає метод і форму постачання;

• вибирає постачальників ресурсів;

• узгоджує ціни на ресурси та укладає договори з постачальниками;

• організує контроль якості, кількості та термінів поставки ресурсів;

• організує розміщення ресурсів на складі підприємства;

• визначає витрати на постачання.

Розділ 2. Механізм діяльності ТОВ «Дари природи»

2.1 Характеристика підприємства ТОВ «Дари природи»

Компанія ТОВ "ДАРИ ПРИРОДИ" зареєстрована 29.08.1996 за юридичною адресою Україна, 01010, місто Київ, вулиця Січневого повстання, будинок 14. Керівником організації є Король Григорій Григорович. Розмір статутного капіталу складає 969 909,00 грн.. На момент останнього оновлення даних 06.06.2022 стан організації - Не перебуває в процесі припинення.

Уповноважені особи:

Король Григорій Григорович Король Микола Григорович

Король Григорій Григорович Код ЄДРПОУ: 21488342

Дата реєстрації: 29.08.1996 (25 років 9 місяців) Види діяльності:

Основний:

* 47.21 Роздрібна торгівля фруктами й овочами в спеціалізованих магазинах Інші:

*10.39 Інші види перероблення та консервування фруктів і овочів

* 82.92 Пакування

* 49.41 Вантажний автомобільний транспорт

Контактна інформація:

Місцезнаходження юридичної особи:

Україна, 01010, місто Київ, вулиця Січневого повстання, будинок 14

+380442804584

+380442544436

Дата оновлення 17.05.2022

Телефон:

+380442888158

Дата оновлення 17.05.2022

Факс:

ТОВ «Дари природи» - роздрібна та дрібнооптова торгівля, обслуговування ресторанів, кафе овочами та фруктами, продуктами харчування, доставка по Києву.

У 1996 році багато готелів, їдалень та ресторанів отримали нового надійного партнера. Який забезпечував своєчасну поставку продуктів харчування.

Це був початок діяльності молодого, але перспективного підприємства ТОВ «Дари природи».

Колектив розумів, що треба йти вперед, тому змінювалось обладнання, поліпшувались навички, набувався досвід.

За цей час багато фахівців бажали дізнатися секрет подібного інтенсивного розвитку. Але відповідь на це питання просте: відповідально і якісно виконувати свою роботу.

Саме тому для ТОВ «Дари природи» існувала обов'язкова умова роботи

- забезпечити індивідуальний підхід у кожному конкретному випадку, і, відповідно гарантувати високий рівень.

Сьогодні компанія розташована в центрі Києва і є абсолютним лідером у своїй галузі за даними «Національного бізнес - рейтингу».

В даний момент ТОВ «ДАРИ ПРИРОДИ» - це значний асортимент овочів, фруктів та інших продуктів харчування.

Підприємство дотримується політики максимальної якості в усьому, постачає продукти, які обов'язково відповідають високим вимогам.

Завдяки прагненню повною мірою відповідати очікуванням партнерів, підприємство може забезпечити не лише значний асортимент продукції, а й грамотну організацію, гідне управління та оперативне виконання роботи.

Продукти харчування. Безсумнівно, предмет першої необхідності. У зв'язку з цим важливо щоб вони надавалися якісними. Перед компанією стоїть приємний обов'язок відповідати вже сформованому статусу і орієнтуватися на новий рівень.



Рис. 2.1

На підприємстві створена новітня в нашій країні система контролю якості.

Яка включає ряд обов'язкових етапів перед доставкою продукції партнерам.

Сам магазин «Дари природи» був відремонтований і переобладнаний за сприянням міжнародного проекту TACIS AF UKR 002. Дана програма створена для допомоги розвитку галузей нових незалежних держав.

Саме увага представників даного проекту підкреслює значимість підприємства для розвитку своєї галузі.

Крім якості продукції та оперативності роботи, ТОВ «Дари природи» гарантує своїм партнерам ряд додаткових переваг.

Серед них варто відзначити можливість доставки продукції в зазначені терміни. Транспортування продуктів харчування не є більше проблемою, адже компанія має власні транспортні засоби, в яких передбачено забезпечення якості зберігання продукції. Крім цього. Кожному партнеру, при бажанні, доступна можливість реалізувати перевезення продуктів самостійно.

ТОВ «Дари природи» цінує довгострокових і надійних партнерів, тому може запропонувати ряд унікальних пропозицій, які будуть вигідні обом сторонам.

В даний момент ТОВ «Дари природи» - це приклад того, як можна, незалежно від додаткових умов. Розвиватися за допомогою своєї відповідальності та професіоналізму. Але можливість зупинитися на існуючому рівні не розглядається, нам важливо покращувати сервіс для своїх партнерів, враховуючи всі можливі побажання.

ТОВ «Дари природи» сподівається досягти результату за допомогою своїх клієнтів, які можуть повідомити свої побажання чи зауваження. Представники компанії завжди відкриті для ділового спілкування.

2.2 Організація забезпечення продукцією ресторанів м. Києва підприємством ТОВ «Дари природи»

Розрахунок потреби у продуктах харчування в ресторанах м. Києва проводиться за індивідуальними нормами витрат сировини на окремі види продукції. Ці норми вказані у збірку рецептур страв і кулінарних виробів, де на кожну страву дається на сировини. Індивідуальні норми застосовуються на невеликих підприємствах ресторанного господарства.

Потреба в сировині в ресторанах визначається для кожної групи страв окремо, рахунок проводиться шляхом множення середньо групових норм витрати окремих видів сировини на встановлену планом кількість страв у кожній групі. Одержана кількість сировини з кожної групи страв додається одержують загальну витрату основних видів сировини (фрукти, овочі соління та мед) на порцію. Вартість сировини визначається урахуванням прогнозних цін закупівлі цієї сировини.

Розрахунок потреби в купівельних товарах в ресторани здійснюється також з кожної товарної групи на основі запланованого товарообігу купівельних товарів з урахуванням зміни цін.

Оскільки вартість сировини та товарів розраховується в роздрібних цінах, до неї слід додати суму націнки ресторанного господарства. Націнки встановлюються у відсотках до роздрібної ціни та диференціюються п'ятьма категоріями підприємств ресторанного господарства, а також видами сировини, за власною продукцією та купівельними товарами. Доцільно, визначену таким чином, загальну вартість сировини і купівельних товарів порівняти з обсягом товарообігу. Це дозволяє перевірити правильність планування та забезпечити узгодженість виробничої програми й обігу з потребою у сировині та продуктах.

Після визначення потреби у сировині та продуктах визначається розмір товарних запасів на кінець періоду, що планується. На підприємствах ресторанного господарства запаси продовольчих товарів плануються у сумі та в днях обігу. Запаси у ресторанному господарстві мають свої особливості, що витікають із специфіки функцій, що виконують підприємства галузі. Тут формування запасів пов'язано не тільки з процесом обігу, але й з процесом виробництва. В якості виробничих запасів виступають сировина та продуктах харчування (фрукти, овочі соління та мед), призначені для приготування страв та іншої власної продукції, а також незавершене виробництво.

Підприємство ТОВ «Дари природи» в нашому випадку пропонує такий товарний запас в ресторани м. Києва різноманітність свіжих фруктів та овочів, а також соління і мед. Їхня продукція відрізняється високою якістю та має по-справжньому презентабельний вигляд. Овочі та фрукти ТОВ «Дари природи» мережі ресторанів м. Києва використовують для сервірування столу та в якості прикрас.

Характерною особливістю товарних запасів у ресторанному господарстві є те, що сировина, продукти харчування та багато купівельних товарів надходять від нашого постачальника ТОВ «Дари природи» порівняно невеликими партіями. Крім того, чимало товарів є такими, що швидко псуються, мають чітко обмежені терміни зберігання, що обумовлено їх фізико-хімічними властивостями. Тому товарні запаси в ресторанному господарстві відносно менші, ніж у роздрібній торгівлі. Ритмічність виробничого та торговельного процесів, більш повне задоволення попиту споживачів обумовлюють необхідність оптимізації товарних запасів шляхом їх нормування.

Норматив запасів сировини та товарів можна визначити різними методами: дослідно-статистичним, техніко-економічних розрахунків, економіко-математичного моделювання. Однак, така класифікація методів досить умовна тому, що у процесі застосування методу технічно-економічних розрахунків, окремі елементи можуть бути розрахованими за допомогою економіко-математичних методів.

Найбільш широке застосування у практиці це нормування запасів знайшов найбільш простий і найменш економічно обґрунтований дослідно-статистичний метод, оснований на аналізі даних про фактичні запаси сировини та товарів за ряд останніх років. Норму запасів визначають на основі виявлених тенденцій їх зміни шляхом екстраполяції на період, що планується.

Більш ефективним, хоча й дещо складнішим, є метод техніко-економічних розрахунків. У ході розрахунку норми запасу за допомогою цього методу, вона визначається з урахуванням складових елементів:

— робочий запас, що складається з презентабельного асортименту набору, запасу в розмірі середньоденної реалізації та запасу на прийом і підготовку товарів до продажу (цей елемент норми запасу доцільно розраховувати тільки з купівельних товарів);

— запас поточного поповнення;

— страховий запас.

Для визначення запасу поточного поповнення в ресторани продуктів харчування необхідно використати дані про інтервали поставки сировини та товарів, а також середню кількість асортиментних різновидів, що не повторюються, в одній партії.

Баланс сировини та продуктів дозволяє погодити та перевірити правильність і обґрунтованість розрахунків усіх показників плану товарообігу підприємства.

В ТОВ «Дари природи» є відділ закупок та відділ продажу.

У питаннях закупівель розділена відповідальність між тими, хто оформляє замовлення і хто одержує замовлені продукти. Це зменшує можливість розкрадань. Одна людини Сковорода Валерій Валерійович відповідальні за це: він підготовляє замовлення, робить його офіційно, та відповідає за одержання продуктів харчування до ресторанів м. Києва.

Замовлення на покупку робиться на основі вивчення товарних специфікацій і являє собою замовлення на покупку визначеної кількості продуктів по визначених цінах. Наприклад, консервовані продукти можуть мати різну кількість рідини, що консервує. Природно, для ресторану важливо знати чисту вагу продукту. Порівнявши зразки, прислані ТОВ «Дари природи», вони вибирають, які краще задовольняють їх вимогам.

Оформлюючи замовлення, відділ уточнює день і час (наприклад, п'ятниця, із 10 до 12 часів дня) постачання, щоб не трапилося так, що він одержить замовлені продукти в незручний час.

Якість і кількість повинні строго відповідати специфікації.

Всі продукти, що надходять на склад до ресторанів, мають штамп про дату виробництва.

Продукти харчування ТОВ «Дари природи», які надходить до ресторанів зберігаються в складських приміщеннях, які розміщуються в підвальних помешканнях.

2.3 Економічне обґрунтування маркетингових заходів ТОВ «Дари природи»

При проведені аналізу даних отриманих з дослідження, була опрацьована приблизна концепція позиціонування бренду ТОВ «Дари природи» та шляхи її впровадження. На цьому ж етапі нашою метою є розрахунок прибутковості, яку ми можемо отримати від запропонованих маркетингових заходів. Тобто перш ніж впроваджувати обрані заходи, необхідно розрахувати економічну ефективність доцільності даної пропозиції. В свою чергу, економічна ефективність передбачає отримання найбільших результатів використовуючи найменші витрати. Розраховуючи показники ефективності, ми визначаємо рівень використання того чи іншого ресурсу компанії та вибираємо найкращі варіанти прийняття рішень.

Отже, для початку розберемо детальніше перелік витрат, що являється необхідним на кожному етапі створення та впровадження концепції стратегії позиціонування послуги. Цими етапами можна назвати:

1. Процес проведення маркетингового дослідження та розробки рекомендацій;

2. Розробка стратегії просування;

3. Визначення інструментів КМК;

4. Створення контенту.

Перш за все розрахуємо бюджет на проведення маркетингового дослідження, за допомогою якого ми отримали відповідні рекомендації (таблиця 2.1).

Таблиця 2.1 - Кошторис на проведення маркетингового дослідження

№	Стаття витрат	Загальна вартість, грн..
1	Оплата інтерв'юерам, що займалися анкетуванням	25000
2	Оплата модератору фокус-групи	6000
3	Додаткові непередбачені витрати	3000
Усього: 34000

Отже, з таблиці 2.1., ми можемо сказати, що загальна сума витрат на проведення дослідження становить 34 тисячі гривень. Так, більшу частину витрат становить заробітна плата інтерв'юерам, котрі розсилали посилання на нашу електронну анкету, використовуючи соціальні мережі та меседжери шукали нашу цільову аудиторію, що відбиралася шляхом проведення скринінгу в самій анкеті. Було опитано близько 400 респондентів, а кожну якісно заповнену анкету було оцінено в 62,5 гривень.

Що стосується проведення фокус-групи, то за неї відповідав лише один модератор-інтерв'юер. В процесі проведення Онлайн фокус-групи в додатку Zoom, було отримано 12 анкет споживачів-респондентів, кожна з яких була оцінена в 500 гривень.

Значну частину витрат становить також стратегія просування, тому перш за все ми оцінюємо витрати на комунікаційну стратегію компанії. Розглянемо статі витрат більш детально.

Перш за все перед тим як робити запуск просування, необхідно розробити те, що ми плануємо запускати, у нас це:

1. Серія рекламних роликів - планована сума витрат становить близько 70 тис. грн. за 4 коротких ролики.

2. Розробка рекламних банерів для реклами в Інтернеті включаючи послуги дизайнера - виділений бюджет становить до 20 тис. грн.

Розглядаючи рекламу в мережі Інтернет, можна сказати, що найбільш ефективною є контекстна та банерна. Розміщення банерної реклами повинно відбуватися на сайтах, які частіше всього відвідує наша цільова аудиторія, таке налаштування потребує окремих коштів. Контекстна реклама є вигідною через те, що забезпечує прямий вплив на аудиторію. Основним моментом являється її відповідність запиту, що робить споживач вводячи у пошукову систему. До того ж вона є достатньо оптимальною з розрахунку на те, що плата відбувається за кожен перехід на сайт компанії або на сторінку для скачування додатку компанії. Для забезпечення контролю цього процесу необхідним також окремо оплатити послуги спеціаліста, що займається налаштуванням реклами.

Розглянемо детально витрати на рекламу в Інтернеті в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 - Витрати на рекламу в мережі Інтернет на період

№	Стаття витрат	Формат	Витрати за період, грн
1	Оптимізація Google Ads	Запит до спеціаліста	10000
2	Таргетована реклама в Google	Банер	45000
3	Реклама YouTube	Відео-ролик	35000
Усього: 90000

Отже, можна стверджувати, що реклами нашої компанії ТОВ «ДАРИ ПРИРОДИ» в мережі Інтернет становить 90000 грн.

Переходячи до PR-стратегії, її реалізація буде відбуватись через публікацію статей в електронних виданнях, а також Telegram-каналах, що є популярними серед нашої цільової аудиторії. Публікації повинні нести іміджевий характер, а саме видання має спеціалізуватись на новинах та подіях. Так на першому етапі нам необхідно зробити близько 4 публікацій, розміщення яких буде в електронній газеті The Village Ukraine, деяких професійний виданнях, а також в пабліці “Типовий Київ”. Загальний бюджет на проведення цих дій становить 20 тисяч гривень (таблиця 2.3).

Таблиця 2.3 - Кошторис витрат на PR-заходи

№	Стаття витрат	Формат	Витрати за період, грн
1	The Village Ukraine	2 статті	10000
2	“Типовий Київ”	2 пости	10000

Окремо треба сказати про формування фонду знижок та промо-кодів, які будуть надаватися споживачам під час просування послуги. Ціллю цих заходів полягає в збільшенні збуту послуги та підвищення зацікавленості до її використання. Аналогічними цілями володіє й проведення конкурсів.

Для ведення соціальних сторінок в Instagram та FaceBook компанії необхідно буде звернутися до SMM-агенції, що професійно займається цим.

Таблиця 2.4 - Витрати на проведення акцій

№	Стаття витрат	К-сть/час проведення	Витрати за період, грн
1.	Знижки та подарункові промо- коди	4 місяці	300 000
2.	Призові конкурси	3 дні - 3 конкурси	45 000
Усього:	345 000

В ціну послуги будуть входити наступні функції:

- створення контент-плану;

- створення рубрик в залежності від позиціонування бренду:

- створення візуальної картинки;

- написання оригінальних постів в залежності від рубрики;

- здійснення просування та проведення конкурсів в соціальних мережах.

Ця послуга обійдеться компанії в 35 тисяч гривень для обох сторінок щомісяця. Роблячи підсумок, детально розглянемо детально розглянемо кошторис витрат на просування у таблиці 2.5

Таблиця 2.5 - Кошторис витрат на просування

№	Стаття витрат	Витрати за період, грн
1.	Створення чотирьох коротких рекламних роликів.	70 000
2.	Розробка рекламних банерів	20 000
3.	Фонд знижок та промо-кодів	300 000
4.	PR-публікації - “Типовий Київ”	10 000
5.	PR-публікації - The Village Ukraine	10 000
6.	Оптимізація рекламних кабінетів Instagram та FaceBook	17 000
7.	Оптимізація рекламного кабінету Google Ads	10000
8.	Таргетована реклама в Instagram	56 000
9.	Таргетована реклама в FaceBook	49 000
10.	Оптимізація переходу на сайт завантаження додатку	10 000
11.	Таргетована реклама в Google	45 000
12.	Реклама YouTube	35 000
13.	Послуги SMM-агенцій	245 000
14.	Витрати на проведення конкурсів	45 000
Всього:	912 000

Отже, стратегія реалізації просування обійдеться компанії в 912 тисяч гривень.

Підсумуємо ж загальну сукупність витрат на формування рекомендацій та їх впровадження в реальність у таблиці 2.6.

Таблиця 2.6 - Загальний кошторис витрат на розробку та введення рекомендацій

№	Стаття витрат	Витрати за період, грн
1.	Оплата інтерв'юерам, що займалися анкетуванням	25000
2.	Оплата модератору фокус-групи	6 000
3.	Додаткові непередбачені витрати	3 000
4.	Створення чотирьох коротких рекламних роликів.	70 000
5.	Розробка рекламних банерів	20 000
6.	Фонд знижок та промо-кодів	300 000
7.	PR-публікації	20 000
8.	Оптимізація рекламних кабінетів	27 000
9.	Таргетована реклама в Instagram	56 000
10.	Таргетована реклама в FaceBook	49 000
11.	Оптимізація переходу на сайт завантаження додатку	10 000
12.	Таргетована реклама в Google	45 000
13.	Реклама YouTube	35 000
14.	Послуги SMM-агенцій	245 000
15.	Витрати на проведення конкурсів	45 000
Усього:	946 000

Наступним нашим кроком є розрахунок економічної ефективності проекту.

Для розрахунку економічної ефективності проекту ми будемо розглядати наступні показники:

Сума інвестицій - вартість початкових грошових вкладень в проект, без яких він не може здійснюватися.

Грошовий потік - дисконтований дохід від здійснення проекту, що включає чистий прибуток та амортизацію.

Чиста теперішня вартість проекту або ж Net Present Value (NPV) - відображає дисконтовану цінність проекту.

Оскільки, показники суми інвестицій та грошового потоку входять до показника чистої теперішньої вартості проекту, то розглянемо його детальніше. Чиста теперішня вартість проекту - це чиста поточна вартість, що розраховується на основі даних про доходи та маркетингові витрати. Для розрахунку NPV проекту необхідно визначити ставку дисконтування та використати її для дисконтування потоків витрат та вигід, і в результаті підсумувати дисконтовані вигоди та витрати. В кінці підрахунку ми можемо отримати наступні результати:

- Якщо NPV позитивна, або простіше говорячи зі знаком плюс, тоді проект є придатним та рекомендованим для фінансування;

- Якщо NPV дорівнює нулю, тоді коштів отриманих від реалізації проекту вистачить лише на покриття вкладеного капіталу;

- Якщо NPV менше нуля, тоді проект являється неефективним і

вкладати гроші в нього не є доцільним.

Проводимо розрахунки основних показників, що наведені вище:

- обраний період часу - 12 місяців, або ж 1 рік;

- тривалість інвестиційного періоду - 1 рік;

- грошовий потік становить - 4 105 000 гривень;

- інвестиційний потік - 946 000 гривень.

Ставка дисконтування становить 7,5% на травень 2021 року, для даного проекту було обрано 15% річних, враховуючи інвестиційні ризики.

Отже, чиста теперішня вартість буде становити 2 746 956,5, а це означає, що проект є прибутковим, так як NPV є вищим за нуль.

Далі розраховуємо такий показник як індекс прибутковості.

Індекс прибутковості або Profitability Index (РІ) є відношенням суми різниці вигід та витрат до величини інвестицій. Також стверджується, що це міра прибутковості на 1 гривню інвестицій.

Індекс прибутковості тісно пов'язаний з чисто теперішньою вартістю, тобто якщо останній показує позитивне значення, то і перший повинний вказувати на позитивне значення. Загалом індекс прибутковості може мати наступні значення:

- Якщо проект має значення менше одиниці, то він відхиляється, адже являється неефективним;

- Якщо проект має значення більше одиниці, то він приймається, адже є ефективним.

Розрахунок показника прибутковості відбувається за допомогою тих же значень, що чиста теперішня вартість, тільки в даному випадку грошовий потік у періоді t до ставки дисконтування, ділиться на грошовий інвестиційний потік до ставки дисконтування.

Значення індексу прибутковості дорівнює 4,5, що є вище одиниці, тому даний проект приймається до уваги.

Далі ми визначаємо період окупності - це час, протягом якого грошовий потік, одержаний інвестором від втілення проекту, досягає величини вкладених у проект фінансових ресурсів. Простіше кажучи, це період часу за який недисконтовані прогнозовані надходження перевищать недисконтовану суму інвестицій. Для розрахунку даного показника використовується формула за якої грошовий інвестиційний потік в періоді t ділиться на грошовий потік в періоді t:

Отже, термін окупності наданих рекомендацій буде становити 2,2 місяця, та являється доволі економічно ефективним для нашої компанії. Далі же зведемо показники ефективності по проекту в одній таблиці 2.7.

Таблиця 2.7 - Показники ефективності впровадження проекту

Показник	Значення представленого показника
Чиста теперішня вартість або ж чистий грошовий потік (NPV)	2 746 956,5 грн
Індекс прибутковості проекту (PI)	4,5
Період окупності проекту (PBP)	2,2 місяці

Можна стверджувати, що надані рекомендації повністю окупляться в перший рік їх застосування, та навіть в перші декілька місяців. Також слід наголосити, що левову частку витрат становлять витрати на просування та ведення інструментів комплексу маркетингової комунікації, тому вони є більш нестабільними. Так ми можемо контролювати витрати на стратегію просування в залежності від її ефективності та росту ринкового сегменту доставки продуктів харчування ТОВ «ДАРИ природи» до мережі ресторанів м. Києва.

Розділ 3. Ситуаційний аналіз ТОВ «Дари природи»

3.1 Аналіз діяльності ТОВ «Дари природи» на ринку України

Перш за все розглянемо організаційно-правову структуру компанії.

Компанія ТОВ «Дари природи» була заснована в 1996 році в місті Києві.