Процес розвитку логістичної системи підприємства ТОВ "Агроімпорт плюс"

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ЛОГІСТИЧНОЇ СИСТЕМИ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність та види логістичних систем

1.2 Етапи розвитку логістичних систем підприємства

1.3 Напрямки оптимізації функціонування складів, як логістичної підсистеми

Висновки до розділом 1

2. КОМПЛЕКСНИЙ АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТОВ «АГРОІМПОРТ ПЛЮС»

2.1 Загальна характеристика діяльності підприємства

2.2 Фінансовий аналіз підприємства ТОВ «Агроімпорт плюс»

2.3 Аналіз логістичної системи підприємства

Висновки до розділу 2

3. РОЗРОБКА РЕКОМЕНДАЦІЙ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ РОЗВИТКУ ЛОГІСТИЧНОЇ СИСТЕМИ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Запропоновані заходи для вдосконалення системи підприємства ТОВ «Агроіпорт плюс»

3.2 Економіко-математична модель системи постачання

3.3 Економічна ефективність від запропонованих рекомендацій

3.4 Охорона праці та безпеки в надзвичайних ситуаціях на ТОВ «Агроімпорт плюс»

Висновки до розділу 2

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

У сучасних умовах ринкової економіки, де жорсткими стають умови конкурентної боротьби, не можлива діяльність підприємства без створення чіткої системи взаємодії з зовнішніми чинниками та оптимізації існуючої логістичної ситеми підприємста, для задоволення потреб споживачів та отримання максимально можливого прибутку для підприємства.

Для українських організацій в складних умовах сучасного бізнесу управління підприємством, як системою має особливо важливе значення, оскільки зміна ситуації в країні, поступове освоєння нового економічного порядку змушує все більше число підприємців і логістів усвідомлювати необхідність досягнення не тільки сьогочасних (одержання негайного прибутку), але і довгострокових цілей. В залежності від того на якому етапі розвитку підприємство знаходиться на даний момент, для нього можуть бути запропоновані заходи по оптимізації як системи в цілому, так і окремих її ланок.

Метою дипломної роботи є аналіз існуючої логістичної ситеми підприємства та розробка рекомендацій щодо можливих перетворень логістичної системи, для подальшого активного розвитку підприємства в цілому. Досягнення мети передбачає розв'язання комплексу взаємопов'язаних проблемих питань, в межах яких поставлені і вирішуються такі завдання:

1. Теоретично обґрунтувати особливостей розвитку логістичної ситеми підприємств.

2. Проаналізувати напрямки оптимізації функціонування складу, як логістичної підсистеми.

3. Провести комплексний аналіз підприємства: надати техніко-економічну характеристику, проаналізувати виробничо-господарську та логістичну діяльністі підприємства.

4. Розробити рекомендації щодо покращення розвитку логістичної ситеми підприємства та розрахувати ефект від запропонованих заходів.

ОбК'єктом дипломної роботи виступає процес розвитку логістичної системи підприємства.

Предметом магістерської дипломної роботи є сукупність наукових логістичних методів та технологій щодо ефективної організації та функціонування логістичної системи на підприємстві.

База дослідження є ТОВ «Агроімпорт плюс».

При написанні роботи була використана така методологічна база: економіко-математичні методи, АВС-аналіз, XYZ-аналіз, метод «центру тяжіння».

Проблемою організації збута на підприємстві приділяли увагу такі вчені: Гаджинский А.М., Анікін Б.А., Нагловский С. Н., Ніколайчук В.Е., Крикавський Є.М.[8, 3, 48, 49, 33].

Інформаційною базою для написання роботи є нормативно-правові акти щодо організації логістичної системи, фінансова звітність підприємства.

Теоретичною та інформаційною базою дослідження є нормативно-правова база щодо організації логістичної системи, сучасні теорії розвитку та функціонування логістичної ситеми підприємства, періодичні публікації вітчизняних та зарубіжних вчених, спеціальна економічна література, періодичні видання, аналітичні дані з діяльності підприємства ТОВ «Агроімпорт плюс».

До практичного значення отриманих результатів відносяться: розроблення основних напрямки організації складського розподільчого центру, визначення оптимального розміру замовлення окремих груп товарів, отримання оптимального плану перевезення для деяких груп товарів.



1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ЛОГІСТИЧНИХ СИТЕМ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність та види логістичних систем

Логістика як наука з управління матеріальними, інформаційними та іншими потоками включає в коло своїх інтересів значну частину сфери економічного життя суспільства. У зв'язку з цим для формалізації наукових досліджень і практичних розробок вона розбивається на декілька напрямків.

За масштабами охоплення простору логістика поділяється на: макрологістику, мікрологістику.

У сферу досліджень макрологістики включаються процеси, які протікають на регіональному, міжрегіональному, загальнонаціональному і міждержавному рівні. Логістика на даному рівні виражається в проведенні глобальної логістичної стратегії, яка полягає у формулюванні стійких торгово-економічних зв'язків між окремими країнами і регіонами на основі територіального розподілу праці у рамках сформованої спеціалізації та міжгалузевого кооперування.

Ефективність глобальної логістичної стратегії характеризується різними показниками. Наприклад, відношенням обсягу міжрегіональної або зовнішньої торгівлі до обсягу відповідного валового продукту, питомою вагою завезених комплектуючих виробів у загальному обсязі випуску продукції і т.д.

Глобальна логістична стратегія, яка проводиться не однією, а групою країн, може оформлюватися як найважливіші політичні рішення. Яскравим прикладом цього є створення Єдиного європейського співтовариства з єдиним внутрішнім ринком (спрощені та скасовані митні формальності, прискорене впровадження загальноєвропейських стандартів, проголошена рівноправність фірм і компаній країн-учасниць Європейського співтовариства в отриманні державних контрактів у кожній із країн альянсу і т.д.).

Мікрологістика займається комплексом питань з управління матеріальними, інформаційними та іншими потоками, ґрунтуючись на інтересах окремого підприємства або корпоративної групи підприємств, об'єднаних загальними цілями щодо оптимізації господарських зв'язків.

Надалі сутність мікрологістики буде розглянуто більш докладно.

За характером зон управління логістика поділяється на: зовнішню, внутрішню.

Зовнішня логістика займається питаннями регулювання потокових процесів, які виходять за рамки діяльності, але перебувають у сфері впливу суб'єкта господарювання. Внутрішня логістика спрямована на координацію й удосконалювання господарської діяльності, пов'язаної з управлінням потоковими процесами в межах підприємства або корпоративної групи підприємств.

В економічній літературі найбільш розповсюдженим принципом структуризації логістики є характер господарської діяльності. Відповідно до цього принципу виділяють такі види логістики: закупівельну, виробничу, розподільчу, транспортну, інформаційну і т.д. Однак, на наш погляд, в цьому випадку коректніше вести мову не про види логістики, а про її функціональні області. Зазначені сфери застосування логістики будуть розглянуті нами докладніше в наступних розділах.

Поняття логістичної системи є одним із базових понять логістики. Існують різні системи, які забезпечують функціонування економічного механізму. В цій множині необхідно розрізняти саме логістичні системи з метою їх аналізу та удосконалення.

Поняття логістичної системи є похідним від загального поняття «система». Тому надамо спочатку визначення загального поняття системи, а потім з'ясуємо, які системи відносяться до класу логістичних.

В Енциклопедичному словнику [24, 482 c.] наведено наступне визначення поняття «система»: «Система» (від грецької мови - ціле, складене із частин; сполучення ) - це множина елементів, які знаходяться у відношеннях та зв'язках один з одним, утворюють визначену цілісність, єдність.

Оскільки одним з основних методологічних принципів логістичної концепції є системний підхід, то надамо йому характеристику.

Системний підхід - це методологія наукового пізнання, в основі якої лежить розгляд об'єктів як систем, що дозволяє побачити об'єкт дослідження як комплекс взаємопов'язаних підсистем, об'єднаних спільною метою, розкрити його інтегративні властивості, а також внутрішні та зовнішні зв'язки [33, c. 183]. Системний підхід передбачає послідовний перехід від загального до часткового, коли в основі розгляду лежить конкретна кінцева мета, для досягнення якої створюється система. Відповідно до методології системного підходу кожна система є інтегрованим цілим навіть тоді, коли вона складається з окремих розрізнених підсистем.

Логістичні системи вкладаються у загальноприйняте поняття «системи», бо складаються із системоутворюючих елементів, тісно взаємопов'язаних і взаємозалежних між собою, які мають впорядковані звязки й утворюють певну структуру із заздалегідь заданими властивостями. Відрізняються ці системи високим ступенем узгоджених вхідних продуктивних сил з метою управління наскрізними потоками.

Логістична система (ЛС) - це адаптивна система зі зворотним зв'язком, яка виконує ті чи інші логістичні функції (операції), складається із підсистем і має розвинуті внутрішньосистемні зв'язки та зв'язки із зовнішнім середовищем [32, c.23].

В якості ЛС можна розглядати промислове підприємство, територіально-виробничий комплекс, торгівельне підприємство тощо.

Метою логістичної системи є забезпечення наявності необхідного товару в необхідній кількості і асортименті, заданої якості, в потрібному місці й у потрібний час, в максимально можливому ступені підготовлених до виробничого процесу або особистому споживанню при заданому рівні логістичних витрат.

Будь-яка логістична система складається із сукупності елементів, так званих ланок логістичної системи, між якими встановлені певні функціональні зв'язки і відношення. Внутрішньо системні зв'язки є більш міцними, ніж зв'язки із зовнішнім середовищем. Зазвичай вони мають циклічний характер, бо відображають послідовність передачі матеріального та інформаційного потоків між ланками відповідного логістичного ланцюга.

Більшості реально функціонуючих на практиці логістичних систем, як і більшості систем, притаманні такі властивості:

складність - характеризується такими основними ознаками: наявність великої кількості елементів (ланок), складний характер взаємодії між окремими елементами, складність функцій, виконуваних системою, наявність складно організованого управління, вплив на систему великої кількості стохастичних факторів зовнішнього середовища;

ієрархічність - підпорядкованість елементів нижчого рівня (порядку, рангу) елементам вищого рівня у контексті лінійного чи функціонального логістичного управління;

цілісність - властивість системи виконувати задану цільову функцію, реалізована тільки логістичною системою в цілому, а не окремими її ланками або підсистемами. Логістична система є цілісною сукупністю елементів, що взаємодіють один з одним. Декомпозицію логістичних систем на елементи можна здійснювати по-різному. На макрорівні при проходженні матеріального потоку від одного підприємства до іншого в якості елементів можуть розглядатися самі ці підприємства та транспорт, що їх пов'язує. На мікрорівні логістична система може бути представлена у вигляді таких основних підсистем, як: закупівля, планування та управління виробництвом, збут;

структурованість передбачає наявність певної організаційної структури логістичної системи, яка складається із взаємопов'язаних об'єктів і суб'єктів управління, що реалізує задану мету;

рухливість - мінливість параметрів елементів логістичной системи під впливом зовнішнього середовища, а також рішень, прийнятих учасниками логістичного ланцюга;

унікальність, непередбачуваність і невизначеність поведінки в конкретних умовах і під впливом зовнішнього середовища;

адаптивність - здатність логістичної системи змінювати свою структуру і вибирати варіанти поведінки відповідно до нових цілей і під впливом зовнішнього середовища;

наявність зв'язків - між елементами логістичної системи є суттєві зв'язки, які визначають інтеграційні властивості. В макрологістичних системах основу між елементами складає угода. В мікрологістичних системах елементами пов'язані всерединівиробничими зв'язками;

організація - зв'язки між елементами логістичної системи визначеним чином упорядковані, тобто логістична система має організацію;

інтеграційні властивості - логістична система володіє інтеграційними властивостями, які не притаманні ні одному із елементів окремо. Це здатність доставити необхідний товар в необхідний час, в необхідне місце, необхідної якості, з мінімальними витратами, а також здатність адаптуватися до змінних умов зовнішнього середовища (зміна попиту на товар, непередбачений вихід із строю технічних засобів тощо). Інтеграційні властивості логістичної системи дозволяють їй закупати матеріали, пропускати їх через свої виробничі потужності і видавати їх у зовнішнє середовище, досягаючи при цьому раніше запланованих цілей.

Логістичну систему, яка здатна відповісти на попит швидким постачанням необхідного товару, можна порівняти із живим організмом, в якому в якості мускулів виступає підйомно-транспортна техніка, у якості центральної нервової системи - мережа комп'ютерів на робочих місцях учасників логістичного процесу, які організовані в єдину інформаційну систему. За розмірами цей організм може займати територію заводу або підприємство оптової торгівлі, а може охоплювати регіон або виходити за межі держави. Він здатен адаптуватися, пристосовуватися до змін зовнішнього середовища, реагувати на них у тому ж темпі, в якому вони відбуваються.

Межі логістичної системи визначаються циклом обігу засобів виробництва. Спочатку закуповуються засоби виробництва, які у вигляді матеріального потоку надходять у логістичну систему, складуються, обробляються, знову зберігаються і потім йдуть з логістичної системи у споживання в обмін на фінансові ресурси, що надходять у логістичну систему. Виділення меж логістичної системи на базі циклу обігу засобів виробництва отримало назву принципу «сплати грошей - отримання грошей».

Логістичні системи класифікуються за такими ознаками.

Принципово за ознакою просторового обмеження логістичні системи поділяються на два типи: макрологістичні, мікрологістичні.

Макрологістична система є великою логістичною систему управління потоковими процесами за участю декількох і більше незалежних суб'єктів господарювання, не обмежених у територіальному розташовувані. Виділяють такі макрологістичні системи: регіональні, національні (міжрегіональні), міжнаціональні. Классифікація макрологістичних систем приведена на рис. 1.1.

Створення макрологістичних систем обумовлене необхідністю забезпечити чітку взаємодію різногалузевих структур з метою поліпшення економічного стану на глобальному рівні.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1. Класифікація макрологістичних систем [46, c. 71]

Під час створення макрологістичних систем особливу увагу приділяють взаємо погодженню інтересів кожного учасника незалежно від його ролі у створеній системі. Цілі створення макрологістичних систем можуть значною мірою відрізнятися від цілей і критеріїв синтезу мікрологістичних систем. У більшості випадків критерій мінімуму загальних логістичних витрат використовується і під час синтезу макрологістичних систем. Однак найчастіше критерії формування макрологістичних систем визначаються екологічними, соціальними, військовими, політичними та іншими цілями. Наприклад, для поліпшення екологічної ситуації в регіоні може бути створена макрологістична система оптимізації транспортних (вантажних) регіональних потоків, що вирішує задачі оптимізації маршрутів, розв'язання транспортних потоків, переключення з одного виду транспорту на інший. З погляду державних органів управління, які також можуть брати участь у створенні макрологістичної системи, позитивний ефект може виражатися, наприклад, у поліпшенні загальної економічної ситуації в регіоні, країні або між державами.

Таким чином, макрологістична система є високо інтегрованою інфраструктурою економіки регіону, країни або групи країн.

Мікрологістична система охоплює внутрішньовиробничу логістичну сферу одного підприємства або групи підприємств, об'єднаних на корпоративних засадах. До мікрологістичної системи належать технологічно пов'язані виробництва, об'єднані єдиною інфраструктурою, які працюють на єдиний економічний результат. Мікрологістичну систему підприємства можна подати у вигляді основних підсистем: закупівлі, виробництва і збуту.

Закупівля - підсистема, яка забезпечує надходження матеріального потоку в логістичну систему.

Планування та управління виробництвом - ця підсистема приймає матеріальний потік від підсистеми закупівель та управляє ним в процесі виконання різних технологічних операцій, які перетворюють предмет праці в продукт праці.

Збут - підсистема, яка забезпечує вибуття матеріального потоку з логістичної системи.

Як бачимо, елементи логістичних систем різноякісні, але одночасно сумісні. Сумісність елементів забезпечується єдністю цілі, якій підпорядковане функціонування кожного з елементів логістичної системи.

Іноді в економічній літературі можна зустріти думку, що мікрологістичні системи є окремими ланками макрологістичних систем. Однак це не завжди так. Виробничо-господарські структури, які входять у макрологістичну систему і є юридично незалежними, можуть виконувати усі вимоги і функції даної системи, сприймаючи їх як фактор зовнішнього середовища. При цьому свою внутрішньовиробничу і господарську діяльність вони можуть здійснювати традиційно.

З іншого боку, підприємство, яке функціонує на основі логістичної концепції, може не входити в макрологістичну систему, тим більше якщо її немає. Воно будує свою діяльність як локальна мікрологістична система, що адаптується до динамічного зовнішнього середовища. Залежно від виду логістичних ланцюгів логістичні системи поділяються на:

логістичні системи з прямими зв'язками - це системи, у яких матеріальний потік доводиться до споживача без посередників, на основі прямих господарських зв'язків;

ешелоновані (багаторівневі) логістичні системи - це системи, у яких матеріальний потік доводиться до споживача за участю як мінімум одного посередника;

гнучкі логістичні системи - системи, у яких доведення матеріального потоку до споживача здійснюється як за прямими зв'язками, так і за участю посередників.

Склад - це складова частина інтегрованої логістичної системи. У логістичної системи склад, граючи роль елемента матеріального потоку, забезпечує здійснення логістичних операцій і не підлягає подальшій декомпозиції в рамках поставлених завдань логістичної системи. Склад можна розглядати в якості основного перетворювача матеріального потоку логістичної системи від постачальників сировини і матеріалів до поставки готової продукції кінцевому споживачеві. Сучасний великий склад (наприклад, склад товарних і штучних вантажів) являє собою складний технічний споруда, яка складається з безлічі різних підсистем (комплексу будівель, сукупності вантажів, що переробляються, системи інформаційного забезпечення і т.д.) і елементів певної структури, об'єднаних для виконання конкретних функцій перетворення матеріальних потоків.

Основними умовами ефективного функціонування складу, як елемента або ланки логістичної системи можна вважати наступні:

склад розглядається не ізольовано, а як елемент логістичної системи. Обов'язково наявність необхідних сертифікатів відповідності, які видає спеціальний сертифікаційний орган. Ефективність роботи складу відповідає ефективному функціонуванню логістичної системи в цілому:

враховуються взаємодії і взаємини складу як на рівні всієї логістичної системи, так і всередині суб'єкта логістичної системи;

технічні і технологічні рішення на складі виходять з логістичної необхідності й економічної доцільності;

застосовується автоматизована система управління інформаційними потоками, незалежно від рівня технічної оснащеності самого складу;

передбачається єдиний підхід до документообігу між усіма учасниками логістичної системи;

впроваджується штрихове кодування вантажу на підприємствах-виробниках.

Таким чином, у сферу досліджень макрологістики включаються процеси, які протікають на регіональному, міжрегіональному, загальнонаціональному і міждержавному рівні. Логістика на даному рівні виражається в проведенні глобальної логістичної стратегії, яка полягає у формулюванні стійких торгово-економічних зв'язків між окремими країнами і регіонами на основі територіального розподілу праці у рамках сформованої спеціалізації та міжгалузевого кооперування.

Мікрологістична система охоплює внутрішньовиробничу логістичну сферу одного підприємства або групи підприємств, об'єднаних на корпоративних засадах. До мікрологістичної системи належать технологічно пов'язані виробництва, об'єднані єдиною інфраструктурою, які працюють на єдиний економічний результат. Мікрологістичну систему підприємства можна подати у вигляді основних підсистем: закупівлі, виробництва і збуту.

Закупівля - підсистема, яка відповідає за своєчасне надходження матеріалів, чи товарів до виробників.

Планування та управління виробництвом - ця підсистема приймає матеріальний потік від підсистеми закупівель та управляє ним в процесі виконання різних технологічних операцій, які перетворюють предмет праці в продукт праці..

Крім того, мікрологістичні системи можна поділити за організацією бізнеса на внутрішні і зовнішні (рис. 1.2.).



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.2. Класифікація мікрологістичних систем [46, c. 124]

Іноді в економічній літературі можна зустріти думку, що мікрологістичні системи є окремими ланками макрологістичних систем. Однак, це не завжди так. Для функціонування підприємства необхідна взаємодія усіх підрозділів. Розглянення системи підприємства як цілісної логістичної системи, допоможе чітко виділити функції усіх ланок системи, зв'язок та співпрацю підрозділів підприємства. Скорегувати роботу та оптимізувати логістичні процеси на підприємстві.

Виробничо-господарські структури, які входять у макрологістичну систему і є юридично незалежними, можуть виконувати усі вимоги і функції даної системи, сприймаючи їх як фактор зовнішнього середовища. При цьому свою внутрішньовиробничу і господарську діяльність вони можуть здійснювати традиційно [49, c. 107 - 115].

З іншого боку, підприємство, яке функціонує на основі логістичної концепції, може не входити в макрологістичну систему, тим більше якщо її немає. Воно будує свою діяльність як локальна мікрологістична система, що адаптується до динамічного зовнішнього середовища.

Досліджуючи цілі створення макрологістичних систем, варто зауважити, що вони можуть в значній мірі відрізнятися від цілей і критеріїв побудови мікрологістичних систем. Для фірми як критерії оптимізації її функціонування можуть застосовуватися, наприклад, такі критерії, як мінімум загальних логістичних витрат, завоювання максимальної частки ринку, утримання позиції на ринку, максимальна величина курсової вартості акцій і т.д. Обов'язковою умовою при цьому є якнайповніше задоволення запитів споживачів щодо якості продукції, термінів виконання замовлень, рівня логістичного сервісу тощо.

1.2 Етапи розвитку логістичних систем підприємства

Будь-яка логістична система існує не ізольовано, а як інтегрована складова організації (підприємства, корпорації тощо). Саме такий підхід обумовлює необхідність розгляду логістичного середовища, оскільки організація як відкрита динамічна система піддається впливу законодавства, політичної ситуації в країні та за її межами, економічної ситуації тощо. Ці та багато інших як зовнішніх, так і внутрішніх чинників так званого логістичного середовища або сприяють розвиткові логістичної системи організації, або гальмують його. До чинників зовнішнього лошітичного середовища відносяться не контрольовані організацією чинники, які формуються під впливом соціальних, економічних, технологічних, природно-географічних, регулятивних та галузевих сил і впливають на функціонування логістичної системи організації.

Соціальні чинники містять демографічні характеристики та культурні цінності. Демографічні характеристики стосуються віку, статі, рівня доходів, національності, виду занять громадян. Наприклад, певні обмеження для розвитку логістичних систем в Україні виникають через нестачу фахівців з логістики. Другий соціальний чинник - культура - це сукупність цінностей, ідей та уявлень, що притаманна однорідній групі людей і передається з покоління в покоління. Зміна культурних цінностей, уявлень викликає помітні зміни місткості ринків товарів, спрямованих на відповідні сегменти споживачів, а це, в свою чергою, актуалізує необхідність розвитку одних логістичних систем та занепаду інших.

Економічні чинники: темпи інфляції, рівень зайнятості, стабільність національної валюти повинні постійно оцінюватися під час аналізу економічного середовища.

Технологічні чинники: до сфери технології належать винаходи та відкриття в галузі прикладної науки та техніки.

Історично розвиток логістичних систем залежав від розвитку сфери інформаційних технологій. Визначальну роль у становленні та утвердженні інтегрованої концепції логістики відіграла можливість поетапного контролю за матеріальними потоками в реальному масштабі часу в режимах віддаленого доступу за допомогою інформаційних систем зв'язку. Застосування інформаційних технологій привело до автоматизації процесів перетворення даних, які супроводжують матеріальні потоки. Нині у сучасних логістичних системах застосовують місце RFID-технології (збут та складська логістика), GPS (транспортні систми), EDI тощо.

Під час прийняття такого стратегічного логістичного рішення, як локалізація логістичних об'єктів необхідно обов'язково враховувати природно-географічні умови. Наприклад, розміщувати виробничі об'єкти доцільно близько до джерел сировини, дистрибуційні центри - до ринків збуту. Саме завдяки географічному розташуванню Україна має найвищий у Європі транспортний транзитний рейтинг - 3,11 бала [45, c.58]. Транзитний рейтинг території враховує розвиненість розміщених у ній транспортно-складських комплексів і мереж, а також рівень і стан їхньої інфраструктури, схему розміщення яких зображено на рис. 1.3.



Рис. 1.3 Вплив географічного чинника на розміщення різних типів транспортно-складських комплеків на території України [32, c. 47]

Галузеві чинники: згідно з моделлю М. Портера, структура галузі містить 5 конкурентних сил: існуючі конкуренти, потенційні конкуренти, конкуренти з боку товарів, які є замінниками; постачальники, споживачі. Метою галузевого аналізу є визначення привабливості галузі та окремих товарних ринків всередині галузі. Крім того, такий аналіз дає змогу зрозуміти структуру і динаміку галузі, характерні для неї можливості та існуючі загрози, визначити ключові чинники галузі і, враховуючи їх, розробляти логістичну стратегію [3, c. 205 - 268].

Основні показники аналізу галузі:

реальний і потенційний розмір галузі;

перспективи зростання галузі та стадії її життєвого циклу;

структура галузевих витрат;

система збуту продукції;

структура і масштаби конкуренції;

тенденції розвитку галузі;

ключові чинники успіху.

Знання розміру галузі важливе для оцінки інвестицій, визначення частки ринку своєї та конкурентів. Аналіз можливостей зростання полегшує визначення ринкового потенціалу галузі. Необхідно дослідити як потенційний розмір, так і фактичну місткість.

Важливо визначити напрями зростання і стадії життєвого циклу галузі (зростаючі, зрілі галузі, галузі, що переживають спад). При цьому стратегічний інтерес логістів полягає у прогнозі переломних моментів (точок), коли темпи і, можливо, напрями зростання можуть змінитися. Структура галузевих витрат пов'язана із з'ясуванням того, чи існує в галузі крива досвіду. Вважається, що у разі подвоєння обсягів випущеної продукції додані витрати на одиницю продукції зменшуються в середньому на 10-30 %. Основними причинами існування кривої досвіду є навчання персоналу, технологічні удосконалення виробництва, ефект масштабу виробництва.

На етапі аналізу системи збуту продукції досліджується, які канали збуту переважають в галузі, чи існують альтернативні, хто ними володіє. Привабливість і прибутковість галузі залежать від її структури, яка, за М. Портером, визначається п'ятьма конкурентними силами. Здатність організації (підприємства) реалізувати свою конкурентну перевагу залежить не тільки від прямої конкуренції, з якою вона стикається, а й від ролі, яку відіграють такі конкурентні сили, як потенційні конкуренти, товари-замінники, клієнти та постачальники. Це допомагає зрозуміти конкуренцію, розглянути її як функцію ряду чинників, виділити ключові чинники успіху галузі. Ключові чинники успіху - це загальні для всіх підприємств галузі керовані змінні, реалізація яких дає можливість покращити конкурентні позиції підприємства в галузі. Основою ключових чинників успіху можуть бути різні сфери діяльності підприємства: НДЦКР, маркетинг, виробництво, фінанси, логістика тощо.

Внутрішнє логістичне середовище, на відміну від зовнішнього, є контрольованим організацією. Його складові: місія, цілі, організаційна структура, маркетингова політик, логістична система тощо.

Якщо контрольовані підприємством чинники вимагають вдалого планування і використання можливостей організації, слабоконтрольовані -пошуку засобів впливу, то неконтрольовані вимагають адаптації логістичної системи до несприятливих і використання сприятливих для організації умов.

Логістичну систему можна розглядати як єдиний організм.

Організм - це відкрита динамічна стохастична самоорганізована система. Відкрита динамічна система припускає взаємообмін енергією, речовиною та інформацією із зовнішнім середовищем як одну з умов збереження цієї цілісності. Така система зберігається завдяки процесам, які в ній відбуваються.

Стохастична система припускає певні «відхилення» за будь-яким із параметрів та їх поєднанням і здатна зберігати свою цілісність, поки рівень хаосу в системі й зовнішньому середовищі не перевищує критичного для цієї системи значення. Система, що самоорганізується, має здатність підтримувати своє існування, адекватно реагуючи на зміни в самій системі й в зовнішньому середовищі зміною внутрішнього стану або взаємовідносин із середовищем [10, c. 203].

Згідно з теорією самоорганізації, система, що самоорганізується, - це один з видів адаптивної системи, яка в процесі функціонування здатна змінювати свої внутрішні взаємозв'язки, порядок і організацію залежно від чинників, які впливають на неї, якщо вони не перевищують деякої критичної для неї межі. Останнє надзвичайно важливе для системи, оскільки інакше система може або деградувати, або взагалі припинити своє існування. Відтак, система, що самоорганізується, повинна, по-перше, протистояти деструкції, а, по-друге, змінювати свою структуру або збільшувати свій порядок (ступінь складності) заради збільшення надійності системи загалом.

Кожна система має життєвий цикл. Оскільки логістична система є складовою системи вищого порядку - організації, то її життєвий цикл буде похідним від життєвого циклу організації. За Іцхаком Адізесом [26] життєвий цикл підприємства складається з 9 етапів (рис. 1.4.).

Рис. 1.4. Життевий цикл підприємства

І етап - народження. На цьому етапі акцент робиться на ідеях і можливостях, які пропонує майбутнє. Мотивуючою метою засновників має бути задоволення потреб ринку, створення цінності та значення. Основне - зуміти об'єднати ідею, ринок і гроші.

II етап - дитинство. На цьому етапі організації зосереджуються на результаті (реалізації), а креативність відходить на задній план. Компанія в Дитинстві майже не має політики, системи, процедур або бюджету. Щоб вижити, їй потрібні: операційний капітал і опіка засновника. На цьому етапі краще «дитячим» організаціям аналізувати ринок, планувати майбутні потреби готівкового обігу та прогнозувати продажі, виробництво та штатні потреби. Щойно гроші та діяльність компанії досягають рівня стабільності, тобто є здоровий обіг готівки, споживачі йдуть і повертаються ще раз, розвивається лояльність до бренду, стабілізуються поставки та виробництва, організація переходить з дитячого віку до наступної стадії життєвого циклу.

III етап - «вперед-вперед». На цьому етапі компанія почувається всемогутньою - ринок сприймає продукт чи послугу, споживачі повертаються, відчутний приток грошей - і це головна причина неприємностей, оскільки успіх робить організацію гордою та самовпевненою. Менеджери приймають рішення і беруть на себе обов'язки, які їм ніколи не варто було б брати. Організаціям бракує послідовності і фокусу. Темпи росту не сплановані. Не вони контролюють оточення, а оточення контролює їх. Вони використовують можливості, не створюючи їх. Організації, які не можуть розвинути свої адміністративні системи та формалізувати своє управління, потрапляють до пастки. Щоб зберегти свої попередні досягнення, компанії повинні змінитися і перейти від інтуїтивного менеджменту до професійного.

IV етап - юність. На цьому етапі фокус змінюється з кількості на якість, і боротьба між формою та функцією загострюється. Організація повинна переключитися з керівництва людьми на керівництво структурою. Замість утворення потреб навколо людей, тепер люди мають об'єднуватись навколо потреб організації. На цьому етапі важливо організувати командну роботу, визначити місію, цілі, побудувати організаційну структуру. Ящо систематизація управління пройшла успішно, організація переходить до наступної стадії - розквіту.

V етап - розквіт. Це найвища з можливих точок на кривій життєвого циклу, коли організація досягає балансу між самоконтролем та гнучкістю. Організація на цьому етапі характеризується функціональними системами та організаційною структурою, креативністю, ефективним плануванням та контролем за термінами виконання, що дає змогу одночасно зростати і продажам, і прибуткам. Організація знає, що відбувається, куди вона рухається і як туди потрапити. Але розквіт не може бути постійним; якщо організація не втримає його, вона його втратить. Основне завдання в період розквіту - залишатися в розквіті. Щоб досягти цього, менеджмент має бути креативним, створювати нові види бізнесу, мати бізнес-портфель, де кожний вид бізнесу знаходитиметься на різних етапах життєвого циклу. Метою має бути створення продукування нових «дитячих» організацій. Повторення циклу - експансія, консолідація, експансія - відкриває перед фірмою нові можливості.

VI етап - аристократія. На цьому етапі організації характеризуються: заниженими сподіваннями росту; малою зацікавленістю в завоюванні нових ринків, технологій, галузей; фокусуються більше на минулих досягненнях; займаються лише незначними внутрішніми інноваціями; купують нові компанії, щоб заволодіти новими продуктами. Дуже часто вони, прагнучи підвищити прибутки, піднімають ціни, а не шукають способи зменшення витрат.

VII етап - бюрократія. Оскільки ціни повзуть догори, кількість проданих одиниць знижується, попит стає не еластичним, частка ринку стабільно скорочується.

Смерть організації - IX етап - настає тоді, коли вона відчуває нестачу ресурсів, щоб винагородити своїх працівників за виконану роботу.

Логістична система і її життєвий цикл є похідним від життєвого циклу організації і насамперед залежатиме від стратегії, цілей та поведінки організації на тому чи іншому етапі п розвитку. В життєвому циклі логістичних систем можна виділити такі етапи: проектування, впровадження, розвиток, стабілізація, спад (реінжиніринг).

При проектуванні логістичних систем розглядають три основні фази: аналіз (ідентифікація) системи, формування системи, впровадження системи.

Аналіз (ідентифікація) системи включає в себе такі підрозділи: класифікація систем та підсистем; ієрархічна структуризація; аналіз елементів та інтеграцій і кисеті; визначення зовнішнього середовища системи та її критичних точок; формулювання цілей.

Другим етапом проектування логістичної системи є її формування. Першим під етапом можна назвати проектування та розвиток різних варіантів системи (рівнів системи). У подальшому йде оцінка варіантів отриманої системи та вибір найкращого варіанта. Заключним етапом формування системи є тестування обраного варіанту рішення.

Після тестування системи вирішується чи є необхідність до доробки варіантів. Якщо випробування система пройшла успішно наступає слідуючий етап безпосереднього впровадження системи: застосування нової системи, контролювання та оцінка нової ситеми.

Комплексність та довгострокове значення концепцій логістики полягає в тому, щоб стратегію на майбутнє визначали, приймаючи рішення за системним підходом. Системне проектування відбувається в шість етапів (рис. 1.5.).

Етап 1 - формування інформаційної бази для проектування: дані про виробничий потенціал та систему управління; про структуру та обсяги виробництва, попит; про витрати (витрати виробництва, складські, транспортні тощо); система розрахункових показників логістичних функцій (рівень сервісу, оборотність товарів на складах, витрати утримання запасів, пакування тощо),її підприємницькі цілі і стратегії, проблемні системні «вузли».

Етап 2 - структуризація проблеми проектування логістики. На цьому етапі підприємство разом із партнерами опрацьовує можливі технічні й організаційні рішення щодо оптимізації виробництва, його гнучкості, стосовно змісту постачання та його організації, збуту та дистрибуційної структури, стосовно організації інформаційних потоків

Рис. 1.5. Схема системного проектування логістичної системи підприємства

Етап 3 - вибір концепції логістики передбачає дослідження різноманітних можливостей логістичних систем та відповідних їм логістичних витрат.

Структуризована модель логістики підприємства стосується насамперед кількісних характеристик складування запасів, постачання за принципом «точно,своєчасно», інтегрованого інформаційного зв'язку, оскільки це визначає ту чи іншу систему матеріального потоку, ту чи іншу систему інформаційних потоків. Відповідна структуризація логістичних витрат (складських, транспортних, витрат на реалізацію замовлення тощо) дає змогу оцінити варіанти (концепції логістики) та вибрати найоптимальніші.

Етап 4 - розроблення концепції логістики, зокрема формування інформаційної бази проектування концепції логістики (розміщення виробництва на земельних ділянках, структура товарів, дані про майно, про матеріальні потоки, виробнича та організаційна структури), системне планування складської і транспортувальної техніки, технічні рішення щодо складування, транспортування, комісування та вибір варіантів за допомогою порівняння інвестицій та виробничих витрат з врахуванням відповідності окремим якісним критеріям.

Етап 5 - проектне планування. На підставі вибраних варіантів детально планують організацію складування, транспортування, складської та транспортувальної техніки, будівництва необхідних будівель та споруд, засобів інформаційного та програмного забезпечення, що є основою формування проектного кошторису витрат.

Етап 6 - реалізація проекту. У межах планування і особливо реалізації проекту доцільно впроваджувати менеджмент проектування, основним завданням якого є поточний контроль за виконанням рішень та їх часова інтеграція в загальному процесі. При цьому особливо важливою є координація змісту, термінів і витрат в одній інтегрованій системі, що сприятиме процесу реалізації цього проекту і регулярному контролю за ним.

Організація логістичних проектів та їх реалізація вимагають наявності менеджменту проекту в таких сферах:

техніка складування і транспортування;

електронна обробка даних та організація інформації;

будівництво;

транспорт і зв'язок.

Особливою сферою у цьому переліку є інформаційне забезпечення. Становлення та функціонування логістичних систем у своєму історичному розвитку дає змогу виділити послідовні етапи, для яких є характерним той чи інший зміст програмно-математичного та інформаційного забезпечення. Етапи життєвого циклу логістичної системи підприємства надані у рис. 1.6.

Рис.1.6. Етапи життєвого циклу логістичної системи [32, c. 61]

Початковий (перший) етап стосується впровадження логістичних концепцій в окремі сфери діяльності підприємства (постачання, виробництво, збут), що охоплювали однорідні за змістом частини матеріального потоку, не охоплюючи інтегровано матеріальний потік в межах підприємства - логістичної системи. Цей етап характеризувався примітивним з погляду автоматизації програмним і відособленим функціонально інформаційним забезпеченням.

Наступний, другий, етап впровадження логістичних концепцій в практику господарювання характеризується системним підходом до прийняття логістичних рішень в межах підприємства і стає можливим завдяки формуванню відповідного інформаційного середовища, що оперує інформацією в масштабі часу, близькому до реального. В таких умовах тільки програмно-математичне забезпечення процесів комп'ютеризації щодо формування, обробки, передавання і зберігання інформації забезпечувало режим роботи, близький до реальних часових параметрів матеріального потоку.

Третій, сучасний етап впровадження логістичних концепцій виходить за межі підприємства завдяки формуванню інформаційних мереж в регіональному, національному та інтернаціональному масштабах.

На етапі спаду життєвого циклу логістичних систем часто вдаються до корегувань, спрямованих на удосконалення окремих елементів логістичної системи, однак коли такі корегування не сприяють досягненню цілей організації, то доцільно використати інший підхід, а сааме - реінжиніринг.

Реінжиніринг бізнес-процесів - це реконструювання або створення нових бізнес-процесів з метою підвищення ефективності діяльності підприємства. Відмінною рисою цього підходу, порівняно з іншими методами процесного управління, є спрямованість на кардинальну зміну бізнес-процесів, а не на поступове їх поліпшення [5, c. 124].

Серед багатьох цілей, основною метою реінжинірингу є отримання додаткових конкурентних переваг, а, відповідно, - підвищення конкурентоспроможності і прибутковості компанії.



1.3 Напрямки оптимізації функціонування складів, як логістичної підсистеми

Оптимізація логістичних процесів підприємства проводиться у наступних цілях:

максимальний сервіс клієнтам і партнерам компанії;

досягнення оптимального рівня процесових витрат при бажаному рівні сервісу для клієнтів [16, c. 158].

Першим етапом оптимізації логістичних процессів є вибір місця складу. Для цього здійснюється географічна оцінка споживачів. Поділивши регіони, в яких передбачається здійснювати збут продукції за географічною ознакою, за кількістю населення, за купівельної спроможності, наявності традиції (і пов'язаної з нею потребою) споживання продукту. Врахувавши можливі способи реалізації: через дистриб'юторів (зі складами і системою доставки), через власні філії (створення власних регіональних складів і доставки до кінцевого споживача), пряма централізована доставка в регіони. Найбільш поширена оцінка за методом повних логістичних витрат.

Другим етапом є узагальнення специфічних умов щодо технології нового складу, або реорганізації вже існуючого. Серед критеріїв відбувається вибір оптимальної технічної оснащеності складу:

загальна спеціалізація складу по швидкості обігу: швидше для зберігання, швидше для забезпечення швидкої оборотності;

асортимент продукції для зберігання;

час та об'єм зберігання продукції на складі;

технологічні карті складу: розвантаження, приймання, розміщення на зберігання, поповнення зони комплектації, комплектація, відвантаження.

АВС-аналіз для виявлення вірності розміщення товарів по оборотності, кількості звернення товару до комплектації, тобто для поділення складу на зоні та визначення їх значимості. Проведення XYZ-аналізу для прогнозування попиту і відповідно частоти, обсягів і періодичності замовлень на товар.

Також проводиться вибір купувати склад, або винайняти. Якщо ж склад орендований з нашим персоналом, або з відповідальним зберіганням і послугами складської обробки. У разі складу відповідального зберігання запровадження основного показника договірних відносин, наприклад вартості відвантаження вантажний одиниці, однієї тонни, певної кількості замовлень, одиниць товару, рядків замовлень і т. д. Введення в договірні відносини норм складської обробки, подальше збільшення їх, навчання співробітників.

Після визначення технічної сторони складу необхідно оцінити потужності складських приміщень. Введення максимальної і мінімальної норм запасу приклад одиниці виміру запасу - в одиницях зберігання, у днях торгівлі і т. д.) з урахуванням обсягів продажів, можливості зростання або падіння попиту, затримки товару в дорозі, реальних технологічних особливостей виконання плану - замовлення виробництвом. Менеджер, для правильного формування замовлення і дотримання нормативів з максимальною і мінімальною нормам замовлення, щодня відстежує: залишок на складі, поточну динаміку відвантажень (у періоді останніх двох-трьох тижнів по сьогоднішній день), товар у дорозі, товар, який прийшов сьогодні, замовлений товар. Рекомендується використання спеціалізованої програми.

Третім кроком до оптимізації логістичних процесів є впровадження інформаційних систем. Можливість вести облік згідно партій отримання товарів, а також прибутковості кожної партії товару, за умови (наприклад), якщо один і той же товар в різних партіях має різну вхідну ціну (собівартість, закупівельну ціну). Можливе впровадження системи штрих-кодування, яке дозволяє отримати:скорочення часу і помилок при обробці документів; скорочення часу і помилок на етапах прийому товару, розміщення товару, збору і комплектації замовлень, перевірки скомплектованих замовлень, відвантаження скомплектованих замовлень; удосконалення контролю ваги і габаритних розмірів товару на стадії його отримання; використання штрих-кодів на аркушах підбора товару.

Розділення склада на окремі зони. Склад може ділитися на окремі зони, кожна зі своєю специфікою розміщення товару, типом і конфігурацією стелажної системи, а може і її повною відсутністю або іншою системою зберігання (бункерній, наприклад, стелажі набивні, стелажі металеві, стелажі для рулонного зберігання), в тому випадку, якщо товар принципово відрізняється за своїми габаритами, умов зберігання та розміщення [41, c. 169].

Для розміщення більшої кількості товарів, необхідне впровадження розміщення складу не в ширшки, а у висоту, для зменшення площі орендованого складу, для цього використовують мезоніні стелажі. Мезонінні стелажі - це багаторівневі стелажні ситеми (від італ. Mezzanine - на півповерх, надбудова). Також іноді використовують термін стелажі поверхневі. Стелажі мезонінного типу конструюються на базі стандартноо паллетного або поличних стелажів та додаткових елементів: дробини, міжрівневих перекриттів, огорож. Стелажі мезонінного типу - універсальне рішення для збереження будь-якого типу вантажу. Так як вантаж зберігається в декілька поверхів, кожний з яких обслуговується окремо, не має необхідності купувати додаткову дорогу підйомну техніку. Вантаж можна піднімати звичайним штабелем ,вручну п осходах, або на ліфті ,що є частиною конструкції. При цьому істотно розширюється місткість складу, але зона мезонінного зберігання в основному призначено для малогабаритних деталів та запчастин.

Оптимізація процесу транспортування товарів ід складу до споживчів, також грає значну роль при оптимізації складської та розподільчої системи підприємства. Для оптимізації транспортування можуть бути використані такі дії:

розміщення товарів безпосередньо у транспортному засобі, в залежності від рух транспортного засобу, тобто товар для першого, за маршрутом розвозку, споживача завантажується у машину останнім;

регулярний вивіз товарів зі складу, що допоможе звільнити зони для комплектації нових товрів та збільшить оборотність запасів;

організація доставки товару по домовленості з споживчем у нічний час. У нічний час дороги вільні, тобто машина може більш раціонально переміщуватися п омаршруту та відвантажити товар для більшої кількості споживачів.

Ще одною складовою для оптимальної роботи складу є персонал. Для підвищення продуктивності персоналу проводять хронометраж часу кожного працівника, що допоможе виявити, яка продуктивність у кожної людини. В залежності від цього є можливість у подальшому контролювати роботи кожного працівника. Якщо продуктивність зменшилась, це свідчить про виникнення проблеми, або у работі складу в цілому, або безпосередньо труднощі у роботі конкретного співробітника. Мотивація робітників повинна на пряму буди пов'язана з його продуктивністю праці: часом та точністю збірки замовлення.

Важливим критерієм для оптимізаціх роботи складу, як підсистеми логістичної системи є виявлення вузьких місць, наприклад по потужності або по пропускній здатності кожного учатку складу. Для цього достатньо оцінити всі участки на складі, розрахувати максимально можливу пропускну здатність кожного елементу. Після проведення такого аналізу визначається місце з с найменшим показником та розробляються дії, щодо збільшення та оптимізації пропускної можливості складу вцілому.

Висновки до розділу 1

1. Розлянуті існуючі види логістичних систем. Логістичні системи на підприємстві за ознакою просторового обмеження поділяються на макрологістичну та міклогістичну системи.

2. Макрологістична система - є великою логістичною системою управління потоковими процесами, за участю декількох незалежних суб'єктів господарювання, не обмежених у територіальному розташуванні. Створення макрологістичних систем обумовлене необхідністю забезпечити чітку взаємодію різногалузевих структур з метою поліпшення економічного стану на глобальному рівні.

3. Мікрологістична система охоплює внутрішньовиробничу логістичну сферу одного підприємства або групи підприємств, об'єднаних на корпоративних засадах. До мікрологістичної системи належать технологічно пов'язані виробництва, об'єднані єдиною інфраструктурою, які працюють на єдиний економічний результат.

4. Будь-яка логістична система існує не ізольовано, а як інтегрована складова організації. До чинників зовнішнього логітичного середовища відносяться не контрольовані організацією чинники, які формуються під впливом соціальних, економічних, технологічних, природно-географічних, регулятивних та галузевих сил і впливають на функціонування логістичної системи організації. Внутрішнє логістичне середовище, на відміну від зовнішнього, є контрольованим організацією. Його складові: місія, цілі, організаційна структура, маркетингова політик, логістична система тощо.