Процес розвитку логістичної системи підприємства ТОВ "Агроімпорт плюс"

службову площу, зайняту конторськими та іншими службовими приміщеннями, ;

допоміжну площу, занята проїздами та проходами, .

Загальна площа складу розраховується по формулі 3.7:

(3.7),

де - корисна площа складу, ;

- службова площа, ;

- площа, занята приймальними та відпускними площами, ;

- допоміжна площа, .

Для визначення корисної площі складу використовуємо спосіб навантаження на площі підлоги. Для розрахунків було використано формулу 3.8, яка має вид:

(3.8),

де - встановлений запас на складі, т;

- допустиме навантаження на , т/.

Розрахунки корисної площі складу приведені у формулі 3.9:

() (3.9)

Визначення необхідної площі приймаючої площадки обчислюється за формулою 3.10:

(3.10)

де - річне надходження матеріалу, т;

- тиск, т/(прийметься 0,25 від середнього навантаження на корисної площі по складу або приблизно 0,25- 0,5 );

- коефіціент нерівномірності постачання матеріалів на склад (1,2-1,5);

- кількість днів знаходження матеріалу на прийомочній площадці (прийметься до 2 днів).

Розрахунок тиску на один метр квадратний площі складу та площі зони приймання приведений у формулі 3.11 та 3.12, відповідно:

(т/) (3.11)

() (3.12)

Площа службових приміщень розраховується в залежності від числа працюючих, при штаті до трьох робітників площа приймається по 5 на кожну людину; від 3 до - по 4 ,при штаті більш ніж 5 чоловік - по 3,25 . Робоче місце завідуючого складу (12 ) рекомендується розташувати поблизу участку комплектації, таким чином щоб була можливість максимального огляду складського приміщення. На складському комплексу пропонується ввести трьох комірників, завідуючого складом, двох водіїв навантажувального транспорту, двох вантажників. Розрахунок площі службових приміщень приведений у формулі 3.13:

(3.13)

Розмір проходів та проїздів в складських приміщеннях визначається в залежності від габаритних розмірів товарів, які зберігаються, розміру вантажообігу, підйомно-транспортних засобів. Визначається у см, за формулою 3.14 :

(3.14)

де А - ширина проїзду, см;

В - ширина транспортних засобів, см;

С - ширина зазорів між транспортним засобом, між транспортним засобом та стелажем по обидві сторони проїзду, см (приймається 15 - 20 см).

Ширина головних проїздів приймається від 1,5 до 4,5 м, бокових проїздів - від 0,7 до 1,5 м.

Загальна допоміжна площа розраховується за формулою 3.15:

(3.15)

де - довжина проїзду додати дві ширини, помножити на кількість стелажів.

Розрахунок допоміжної площі складу наданий у формулі 3.16:

() (3.16)

Визначимо загальну площу складу, зазначимо у формулі 3.17:

() (3.17)

За оцінкою незалежних експертів, частка витрат підприємства на логістику, а саме на процес складування, може перевищувати третину від загальної вартості готової продукції. Впровадження складського розподільчого центру може значною мірою вплинути на загальні витрати на підприємстві, тому необхідно приділити увагу оптимальній роботі складу. Найчастіше асортимент складів продукції і, особливо, розподільних центрів настільки великий, що вимагає особливої ??уваги до точності і швидкості виконання складських операцій, як з розміщення товарів на складських площах, так і при формуванні замовлень.

До всього цього додаються систематичні помилки в комплектуванні замовлень, неупорядковане розміщення партій готової продукції.

Всі ці чинники неминуче призводять до втрати товару, неправильно зібраних замовлень і пересортуванню продукції, що виливається не лише в прямі матеріальні втрати, але і завдає істотної шкоди іміджу виробника.

Тому останнім часом власники великих і малих підприємств приходять до ясного усвідомлення необхідності автоматизації складської логістики. Ніякими адміністративними впливами неможливо вести боротьбу з людським фактором. Власники ряду підприємств вже перейшли до практичних кроків та ініціювали роботу щодо поетапного впровадження систем автоматизованого управління. Вже з'явилися українські підприємства, де сучасні програмно-апаратні комплекси успішно впроваджені і працюють.

Єдиним способом налагодити ефективну роботу складу є введення адресного зберігання продукції, оптимізація товаропотоку і жорстка формалізація процесів складської логістики з чітко працюючим зворотнім зв'язком, що можна досягти тільки при впровадженні автоматизованої системи управління складу, метою якого є:

1. Збільшення пропускної здатності складу. Це завдання частково вирішується оптимізацією використання складських площ. Проте автоматизація роботи складу також дозволяє оптимізувати маршрути переміщення і адреси зберігання з метою скорочення тривалості виконання складських операцій.

2. Мінімізація впливу людського фактора за рахунок максимальної формалізації виконання складських операцій. При цьому автоматизоване управління складом дозволяє зменшити кількість зайнятого персоналу і експлуатованих підйомно-транспортних засобів, що знову ж позитивно позначиться на витратної складової.

3. Підвищення рівня оперативного управління складом за рахунок надання поточної інформації щодо ситуації на складі в режимі реального часу.

Головним у складському господарстві стоїть питання раціонального використання складської площі та забезпечення найбільшої пропускної здатності складу без шкоди для якості виконуваних операцій. Збільшення пропускної здатності складу вдається досягти завдяки оптимізації використання складських приміщень, коли на тій же площі вдається розмістити значно більшу кількість готової продукції. Відповідно, щодня через склад проходить більша кількість товару. У тому числі, наявність системи автоматизованого управління побічно або безпосередньо сприяє прискоренню виконання складських операцій шляхом оптимізації маршрутів вантажопотоків, що особливо помітно проявляється на великих складських площах великих розподільних центрів. Оптимізація маршрутів дозволяє скоротити сумарні переміщення готової продукції за рахунок більш раціонального позиціонування товару на зберіганні щодо плану здійснюваних відвантажень. Скорочення операційних переміщень товару дозволяє заощадити на експлуатаційних витратах складської техніки.

Правильно організований технологічний процес роботи складу ТОВ «Агроімпорт плюс» повинен забезпечити:

посилити контроль над дотриманням стандартів, нормативно-правових актів, ДСТУ, положень, статуту.

чітке і своєчасне проведення кількісного і якісного приймання продукції;

ефективне використання засобів механізації вантажно-розвантажувальних і транспортно-складських робіт;

раціональне складування товарів, що забезпечує максимальне використання складських об'ємів і площ, а також збереження товарів та інших матеріальних цінностей;

виконання вимог з раціональної організації роботи залу товарних зразків, складських операцій по відбірці товарів з місць зберігання, комплектування та підготовки їх до відпустки;

послідовне і ритмічне виконання складських операцій, що сприяє планомірної завантаженні працівників складу, і створення сприятливих умов праці.

На основі проведеного аналізу про оптимальні технологічні процеси на складі запропонована схема технологічного процесу на складі, яка приведена на рис. 3.1.

Рис. 3.1 Запропонований технологічний процес на складі ТОВ «Агроімпорт плюс»

Логістичний процес на складі досить складні, оскільки вимагає повної узгодженості функцій постачання запасами, переробки вантажу і фізичного розподілу замовлень. Практично логістика на складі охоплює всі основні функціональні області, розглянуті на мікро рівні.

Тому логістичний процес на складі набагато ширше технологічного процесу і включає:

постачання запасами;

контроль за поставками;

розвантаження та приймання вантажів;

всередині складську транспортування і перевалку вантажів;

складування й зберігання вантажів;

комплектацію замовлень клієнтів і відвантаження;

транспортування і експедицію замовлень;

збір і доставку порожніх товароносіїв;

контроль за виконанням замовлень;

інформаційне обслуговування складу;

забезпечення обслуговування клієнтів (надання послуг).

Функціонування всіх складових логістичного процесу можна розглядатися у взаємозв'язку і взаємозалежності. Такий підхід дозволяє не тільки чітко координувати діяльність служб складу, він є основою планування і контролю за просуванням вантажу на складі з мінімальними витратами. Умовно весь процес можна розділити на три частини:

операції, спрямовані на координацію служби закупівлі;

операції, безпосередньо пов'язані з переробкою вантажу та

його документацією;

операції, спрямовані на координацію служби продажів.

Координація служби закупівлі здійснюється в ході операцій з постачання запасами і за допомогою контролю за веденням постачання. Основне завдання постачання запасів полягає в забезпеченні складу товаром (або матеріалом) згідно з можливостями його переробки на даний період при повному задоволенні замовлень споживачів. Тому визначення потреби в закупівлі запасів повинна вестися у повній узгодженості зі службою збуту і потужністю складу. логістичний праця економічний склад

Облік і контроль за надходженням запасів і відправкою замовлень дозволяє забезпечити ритмічність переробки вантажопотоків, максимальне використання наявного обсягами складу і необхідні умови зберігання, скоротити терміни зберігання запасів і тим самим збільшити оборот складу.

На етапі розвантаження та приймання вантажу, необхідно враховувати з якого виду транспорту буде проходити операція. Відповідно підготовлюється місце розвантаження під вказаний транспорт і необхідне обладнання. Відповідне оснащення місця розвантаження та вірний вибір завантажувльно-розвантажувального обладнання дозволяє ефективно проводити розвантаження (в коротші терміни та з мінімальними втратами вантажу), у зв'язку з чим скорочуються простої транспортних засобів. Операції які проводяться на даному етапі: розвантаження транспортних засобів, контроль документальної та фізичної відповідності постачання, документальне оформлення вантажу через інформаційну систему, формування складської вантажної одиниці.

Внутрішньоскладське транспортування передбачає переміщення вантажу між різними зонами складу: з розвантажувальної рампи в зону приймання, в зону зберігання, комплектації та на розвантажувальну рампу. Транспортування вантажу у середині складу повинно здійснюватися по прямим маршрутам «наскрізь». Це допоможе уникнути повторного повернення в будь-яку із складських зон і не ефективного виконання операцій.

Етап складування полягає в розміщенні та укладання вантажу на зберігання. Основний принцип раціонального складування - ефективне використання обсягу зони зберігання. Передумовою цього є оптимальний вибір системи складування і, в першу чергу, складського встаткування. Обладнання під зберігання повинно відповідати специфічним особливостям вантажу і забезпечувати максимальне використання висоти і площі складу. При цьому простір під робочі проходи повинно бути мінімальним, але з урахуванням нормальних умов роботи підьомно-транспортних машин і механізмів. Для впорядкованого зберігання вантажу і економічного його розміщення використовують систему адресного зберігання

Процес складування й зберігання включає: закладку вантажу на зберігання, зберігання вантажу і забезпечення відповідних для цього умов, контроль за наявністю запасів на складі, здійснюваний через інформаційну систему.

Процес комплектації зводиться до підготовки товару відповідно до замовлень споживачам.

Комплектація і відвантаження замовлень включають: отримання замовлення клієнта (відбірковий лист), відбір товару кожного найменування на замовлення клієнта, комплектацію відібраного товару для конкретного клієнта за його замовленням, підготовку товару до відправлення (укладення в тару, на товароносій), документальне оформлення підготовленого замовлення і контроль за підготовкою замовлення, об'єднання замовлень клієнтів в партію відправлення й оформлення транспортних накладних, відвантаження вантажів у транспортний засіб.

Комісіонування замовлень клієнтів проводиться в зоні комплектації. Підготовка і оформлення документації здійснюється через інформаційну систему. Адресна система зберігання дозволяє вказувати у відбірковому аркуші місце відбору товару, що значно скорочує час відбору і допомагає відслідковувати відпуск товару зі складу.

При комплектації відправки завдяки інформаційній системі полегшується виконання функції об'єднання вантажів в економічну партію відвантаження, що дозволяє максимально використовувати транспортний засіб. При цьому вибирається оптимальний маршрут доставки замовлень. Відвантаження ведеться на вантажній рампі (вимога до проведення ефективної відвантаження аналогічні вимогам до розвантаження).

Транспортування і експедиція замовленя можуть здійснюватися як складом, так і самим замовником. Останній варіант виправдовує себе лише в тому випадку, коли замовлення здійснюється партіями, рівними місткості транспортного засобу, і при цьому запаси споживача не збільшуються. Найбільш поширена і економічно виправдана централізована доставка замовлень складом. У цьому випадку завдяки унитизации вантажів і оптимальних маршрутів доставки досягається значне скорочення транспортних витрат і з'являється реальна можливість здійснювати поставки дрібними і більш частими партіями, що призводить до скорочення непотрібних страхових запасів у споживача.

Інформаційне обслуговування складу передбачає управління інформаційними потоками і є сполучною стрижнем функціонування всіх служб складу. В залежності від технічної оснащеності управління інформаційними потоками може бути, як самостійної системою (на механізованих складах), так і складовою частиною загальної автоматизованої системи управління матеріальними та інформаційними потоками (на автоматизованих складах).

Впровадження адресної системи зберігання, в першу чергу, обумовлює поділ складу на «гарячі» та «холодні» зони для того, щоб розмістити товари з великим обігом ближче до зони комплектації замовлення та зони відвантаження, тим самим скоротити час на виконання складських операцій.

Для цього для всіх номенклатурних позицій проведемо аналіз ABC- та XYZ- аналіз, який дозволяє класифікувати ресурси підприємства за ступенем важливості. АВС-аналіз будується на правилі Парето, згідно якого 20% товарів дають 80% прибутку. При використанні методу Парето на складі дає можливість мінімізувати кількість переміщень, за допомогою розділення всього асортименту на групи товарів, які потребують великої кількості переміщень, та групи товарів, до які переміщуються рідше.

Товари які частіш продаються, тобто потребують більшої кількості переміщень, складають невелику частку асортименту. Тому вони потребують розміщення в так називаємих «гарячих зонах», яка розташована ближче до зони відвантаження, або на центральному стелажі, в нижніх ярусах стелажу. Таке розміщення дозволяє значною мірою скоротити час на здійснення технологічних операцій. Товари, до яких рідше звертаються розміщуються у «холодних зонах».

Розрахунок методу АВС-аналізу приведений у додатку Д. Результати АВС- аналізу приведені у табл. 3.3.



Таблиця 3.3

Результати проведення АВС-аналізу

	За асортиментом	За вартістю
	%	шт	%	тис.грн
А	9,09	5	78,32	5484813
В	29,09	16	16,60	3124901
С	61,81	34	5,08	95600,16

Аналіз п методу XYZ був проведений у розділі 2.3. Складемо матрицю результатів АВС-, XYZ- аналізу, яка відображає коди товарів. Матриця результатів ABC-, XYZ- аналізу представлена у таблиці 3.4. Перелік кодів товарів представлений у додатку Е.

Таблиця 3.4

Матриця результатів ABC-, XYZ- аналізу

	A	B	C
X		4, 2, 1, 6, 11, 12	8, 7, 9, 13, 15, 14, 16, 10, 3, 5
Y	47, 25, 58, 37, 21	31, 43, 50, 33, 21, 57, 44, 20, 24, 55
Z			59

Після проведення аналізу товарної номенклатури можна зробити висновок, що до «гарячої» зони складування будуть відноситися позиції , які знаходяться у квадратах AX, AY, BX, до холодної зони зберігання товари у квадратах - AZ, BY, CY, BZ, CZ, CY. Схема поділу на «гарячі» та «холодні зони» представлена на рис. 3.2.

Розподіл товару на «гарячі», «холодні» зони дозволить скороти час на формування заказу від споживача та трудові витрати. Робітник складу повинен знаходити товар по призначенню та адресі, навіть не знаючи його зовнішнього вигляду, що дуже важливо в стислі терміни формування заявки від споживача.



Рис. 3.2 Схема розподілу складу на «гарячі» та «холодні» зони

Най розповсюдженою моделлю оптимізації розміру заказу є модель EOQ (Economic Order Quantity). Розрахунок EOQ виконується на основі сумарних загальних витрат , які можна представити у вигляді формули:

(3.18)

де - витрати на придбання, вартість одиниці продукції;

- витрати на оформлення заказу, постійні витрати зв'язані з розміщенням замовлення у постачальників та його транспортування;

- витрати на зберігання та вантажопереробку запасу на складі;

- втрати на дефіциті товару, які включають потенційні втрати прибутку через відсутність запасів та можливі втрати іміджу покупців.

Розрахуємо оптимальний розмір заказу для товарів, які відносяться до «гарячої зони» на склади - товари AX, AY, BX. Розрахунок проведемо за допомогою формули Уилсона.

Оптимальний розмір заказів розраховується по формулі Уілсона (3.19) [34, c. 58]:

(3.19)

де - оптимальний розмір заказу продукции, шт;

- витрати на виконання одного замовлення, грн;

- потреба в товарі, шт;

- цена одиниці продукції продукції, яка зберігається на складі, грн;

- частка від ціни, яка приходиться на витрати для зберігається.

Оптимальна кількість замовлень враховуючи оптимальний розмір замовлення розраховується по формулі 3.20:

(3.20)

Розрахунок періодичності замовлення приведений у формулі 3.21:

(3.21)

де - тривалість періоду, який розглядається. Беремо кількість робочих днів у році 260 днів.

Мінімальні сумарні витрати на виконання замовлення на виконаннязамовлення та на збереження товару на складу на протязі року розраховуються за формулою 3.22:



(3.22)

Розрахунок показників для товарів «гарячої» зони представлений у табл. 3.5.

Таблиця 3.5

Вихідні дані та оптимальний розмір заказів для товарів груп AX, AY, BX

Код товару	Витрати на виконання 1-го замов., грн	Попит на товар, шт	Ціна один. товару, грн	Частка від річної вартості запаса на на зберігання, %	Оптим. розмір замовлення, шт	К-ть замовлень, шт	Періодичність замовлень, дн	Мін. сум. витрати на виконання замовлення та збереження товару ,грн
1	2	3	4	5	6	7	8	9
1	235	639	115,00	0,2	114	6	46	2628,23
2	235	246	586,00	0,2	31	8	33	3681,12
4	235	845	172,00	0,2	107	8	33	3696,21
6	235	863	54,30	0,2	193	4	58	2098,79
11	235	124	425,26	0,2	26	5	55	2226,39
12	235	482	395,43	0,2	54	9	29	4232,75
21	235	127	686,00	0,2	21	6	43	2861,72
25	235	43	65900,00	0,2	1	35	7	16320,78
37	235	603	898,00	0,2	40	15	17	7134,45
47	235	36	58900,00	0,2	1	30	9	14117,99
58	235	68	10500,00	0,2	4	17	15	8192,44

Формула Уілсона виконується при великій кількості допущень:

витрати на виконання замовлення, ціна поставленого товару та витрати на збереження одиниці товару протягом періоду не змінні;

період між поставками постійний, тобто ;

замовлення виконується повністю та миттєво;

інтенсивність попиту постійна величина;

розглядаються тільки поточні запаси, інші види запасів не враховуються.

3.2 Економіко-математична модель системи постачання

В результаті проведеного аналізу логістичної системи ТОВ «Агроімпорт плюс», по методу XYZ-аналізу асортимент товарів розподілений на групи, позначемості та привабливості для підприємства. В результаті для товарів групи Y запропонована оптимізація обсягів постачання.

Виробничо-транспортна задача для ТОВ «Агроімпорт плюс» полягає у тому, щоб з якнайменшими загальними витратами забезпечити попит споживачеві товарами групи Y. Окрім інформації про розміри попиту до уваги беруться не лише транспортні тарифи на перевезення одиниці продукції від постачальників до споживачів і виробничі потужності постачальників, а також відпускні ціни на продукцію у кожного з постачальників.

Вихідна інформація по :

- кількість підприємств - виробників продукції (постачальників);

- номер окремого постачальника ();

- виробнича потужність - го виробника;

- відпускна ціна одиниці продукції у - го постачальника;

- кількість споживачів;

- номер окремого споживача ;

- попит на продукцію з боку - го споживача;

- витрати на перевезення одиниці продукції за маршрутом .

Невідомі:

- обсяг перевезення за маршрутом ;

- обсяг виготовленої на - му підприємстві та відправленої споживачам продукції ;

- загальні витрати на закупівлю продукції у постачальників і перевезення продукції до споживачів.

Економічно - математична модель виробничо - транспортної задачі, з урахування обраних позначень для відомих і невідомих величин, набирає вигляд (3.23):

Цільова функція задачі відбиває вимогу мінімізувати загалі витрати на закупівлю продукції та її перевезення до споживачів. Обмеження задачі враховують вимогу забезпечення попиту кожного із споживачів, умову про відповідність обсягу закупівлі рівням виробничих потужностей кожного із постачальників та балансові рівняння про розподіл виготовленої кожним із підприємств-постачальників продукції між споживачами. Враховуються також вимоги про невід'ємність обсягів виробництва та перевезень продукції.

Математична модель являє собою задачі у лінійного програмування транспортного типу. Її можна розв'язати симплекс-методом. Можна також цю задачу звести до транспортної та розв'язувати методом потенціалів. Але спочатку слід перевірити, чи виконується умова існування розв'язку цієї задачі.

Виробничо-транспортна задача розв'язувана тоді коли загальні виробничі потужності усіх виробників відповідають сукупному попиту на продукцію з боку всіх споживачів (3.24):

Рішення задачі може мати три варіанти: загальні виробничі потужності усіх виробників збігаються із сукупним попитом споживачів; загальні виробничі потужності виробників перевищують сукупний попит усіх споживачів; загальні виробничі потужності виробників менші від сукупного попиту споживачів.

Попит на продукцію по кожному споживачу приведений у табл. 3.6. Потужність постачальників та середня вартість одиниці товару наведена у табл. 3.7. Витрати на транспортування одиниці продукції від постачальника до споживача приведені у табл. 3.8.

Таблиця 3.6

Попит споживачів на продукцію

Споживач	ПП «Капітан Груп»	ВАТ «Слобожанський союз»	ВАТ «Техніка ланів»	ПП «ПП Сельхозмаш»
Попит, шт	13215	28036	9113	14560

Таблиця 3.7

Інформація про постачальника

Постачальник	Потужність, шт	Ціна за од, грн
ПРаТ «ЛКМЗ»	16684	101,1
ЧП «Нива-2002»	5976	115,02
ТОВ «Світло Шахтаря ВТО»	5415	233,02
Підприємство «Темновская ИК-100»	7714	96,01
ЧП «Укртехпром»	13905	53,26
ОАО «Завод ім. Фрунзе»	3471	374,03
ООО «Акамулятор мир»	469	745,44
ТОВ «ХЗТФ Моторімпекс»	7352	87
ООО «ТЕХНООПТТОРГ-ТРЕЙД»	1006	528,07
ПП «Гидравлика-ЛЮКС»	1022	118,1
ООО «Машгідпривод»	1910	485,12

Таблиця 3.8

Транспортні витрати на перевезення товару

Постачальники	Споживачі
	ПП «Капітан Груп»	ВАТ «Слобожанський союз»	ВАТ «Техніка ланів»	ПП «ПП Сельхозмаш»
ПРаТ «ЛКМЗ»	4,73	1,26	4,42	2,58
ЧП «Нива-2002»	4,73	1,26	4,42	2,58
ТОВ «Світло Шахтаря ВТО»	4,73	1,26	4,42	2,58
Підприємство «Темновская ИК-100»	4,73	1,26	4,42	2,58
ЧП «Укртехпром»	0,56	4,73	4,42	3,24
ОАО «Завод ім. Фрунзе»	4,73	1,26	4,42	2,58
ООО «Акамулятор мир»	4,73	1,26	4,42	2,58
ТОВ «ХЗТФ Моторімпекс»	4,73	1,26	4,42	2,58
ООО «ТЕХНООПТТОРГ-ТРЕЙД»	4,73	1,26	4,42	2,58
ПП «Гидравлика-ЛЮКС»	0,56	4,73	4,42	3,24
ООО «Машгідпривод»	4,73	1,26	4,42	2,58

У випадку коли загальні виробничі потужності усіх виробників збігаються із сукупним попитом споживачів задача вважається закритою. Особливістю закритої задачі полягає у тому, що обсяги виробництва продукції кожним із виробником збігаються з його виробничими потужностями. З іншого боку, кожному споживачу буде надіслано продукцію саме у кількості, яка збігається з його попитом.

Для рішення поставленої виробничо-транспортної задачі її було зведено до класичної транспортної задачі. Для цього було вилучено змінну , використовуючи балансові рішення:

Виконавши необхідні перетворення, отримано таку транспортну задачу:

Відмінність отриманої задачі від класичної транспортної задачі полягає у тому, що коефіцієнти при змінних у цільовій функції задачі відбираються не лише питомі витрати на перевезення продукції, а також і витрати, пов'язані із придбанням цієї продукції у відповідного постачальника.

Для рішення виробничо-транспортної задачі була використана програма Microsoft Excel. За допомогою додаткової функції «Пошук рішень». Після проведених розрахунків отримали оптимальний план поставок продукції від виробника то споживача, який представлений у табл. 3.9.

Таблиця 3.9

Оптимальний план перевезення продукції

Постачальники	Споживач
	ПП «Капітан Груп»	ВАТ «Слобожанський союз»	ВАТ «Техніка ланів»	ПП «ПП Сельхозмаш»
ПРаТ «ЛКМЗ»	0	9726	3265	3693
ЧП «Нива-2002»	0	3129	1063	1784
ТОВ «Світло Шахтаря ВТО»	0	2942	876	1597
Підприємство «Темновская ИК-100»	0	4285	1354	2075
ЧП «Укртехпром»	12274	0	350	1281
ОАО «Завод ім. Фрунзе»	0	1923	413	1135
ООО «Акамулятор мир»	0	469	0	0
ТОВ «ХЗТФ Моторімпекс»	0	3211	1709	2431
ООО «ТЕХНООПТТОРГ-ТРЕЙД»	0	850	0	156
ПП «Гидравлика-ЛЮКС»	941	0	75	6
ООО «Машгідпривод»	0	1500	8	401

Отриманий план перевезення є оптимальним. Виконуються обмеження. Мінімально можливі виробничо-транспортні витрати становлять 9104546 грн.

Використання розрахованого плану перевезення дозволить підприємству зменшити витрати на транспортування продукції группи Y. Розподілити постачання товарів між окремими постачальниками та споживачами, що зможе забезпечити своєчасне отримання необхідної продукції споживачем. Що в свою чергу підвищить рівень обслуговування та задоволеність споживачів при співпраці з підприємством та підвищить імідж компанію, що важливо на етапі розвитку.

3.3 Економічна ефективність від запропонованих заходів по оптимізації системи ТОВ «Агроімпорт плюс»

У ТОВ «Агроімпорт плюс» для вдосконалення та оптимізації системи в цілому було запропоновано ряд заходів. Проаналізувавши існуючу систему постачання та матеріальні потоки у компанії було запропоновано для розподілу та реалізації товарів орендувати складські приміщення.

При розрахунках загальної площі необхідного складу було встановлена оптимальна площа, з урахування обсягів попиту споживачів, вона становить 5125 . Для оренду складу методом центра тяжіння було вибрано м. Зміїв, Харківської області. Середня вартість складських приміщень у вибраному місті складає приблизно 12 грн/ за добу. Таким чином за оренду складських приміщень у місяць, при числу днів 30, підприємство буде витрачати (3.27):

(3.27)

На складському комплексу пропонується ввести трьох комірників, завідуючого складом, двох водіїв навантажувального транспорту, двох вантажників. Середня заробітна плата комірників складає 1456 грн, завідуючого складу 2214 грн, водіїв навантажувального транспорту 1325 грн, вантажників 1112 грн. Розрахуємо витрати на заробітну плату (3.28):

(3.28)

Таким чином загальні витрати в місяць на оренду складу та заробітну плату робітникам становлять (3.29):

(3.29)

Рожок В. Д. у свої наукових роботах [61] аналізує результати та ефективність впровадження складів у торгівельних підприємствах. За результатами виднів В. Д. Рожка, при впроваджені складських приміщень обсяг виробництва зростає на 10 %, а транспортні витрати зменшуються на 5%, таким чином розрахуємо прогнозовані результати обсягів постачання та транспортних витрат на підприємстві ТОВ «Агроімпорт плюс» (3.30, 3.31):

(3.30)

(3.31)

Ефективність від запропонованих заходів буде становити у рік (3.32):

(3.32)

Розрахуємо термін окупності запропонованих капіталовкладень. Терпін окупності - період часу необхідний для того щоб прибутки, генеровані інвестиціями, покрили витрати на інвестиції [24, c. 458].

Коефіціент загальної економічної ефективності капітальних вкладень розраховується як відношення річного прибутку до капіталовкладень (3.33):

(3.33)

Термін окупності визначається як відношення капіталовкладень до річного прибутку (3.34):

(3.34)

Термін окупності буде складати 16 років, це достатньо великий термін, але при розрахунках не були враховані фактори, розширення ринку збуту компанією. Так як ТОВ «Агроімпорт плюс» знаходиться на етапі розвитку, стратегічними цілями стоїть розширення асортименту товарів та збільшення кількості споживачів. Можна врахувати, що термін окупності запропонованих нововведень, буде значно менше.

За рахунок постійної наявності товарів на складі, збільшить рівень задоволеності споживачів і тим самим підвищення іміджу компанії на споживчому ринку сільгоспзапчастин.

3.4 Охорона праці та безпеки в надзвичайних ситуаціях на ТОВ «Агроімпорт плюс»

3.4.1 Надзвичайна ситуація - ураження електричним струмом. Характеристика її вражаючих факторів

Залежно від характеру дії на організм людини небезпечних виробничих чинників відомі декілька видів виробничих травм: механічні пошкодження (удари, поранення, вивихи, переломи, струси мозку і ін.), поразки електрострумом (електроудари, електротравми), термічні (опіки полум'ям, нагрітими частинами устаткування, металом, парою, гарячою водою, теплові удари, обмороження), хімічні (опіки, гострі отруєння), комбіновані, викликані одночасною дією декількох чинників з різними наслідками.

Електричне обладнання, що встановлене на підприємствах, є потенційно небезпечним для працюючих, оскільки органи відчуття людини не можуть на віддалі виявити електричну напругу.

Електрична енергія використовується в устаткуванні для приводу, що виконує силові функції, як джерело тепла для освітлення робочих місць, а також використовується в органах керування.

Аналіз причин нещасних випадків у промисловості, які супроводжуються тимчасовою втратою працездатності, показує, що кількість травм, спричинених електричним струмом, становить всього 0,5... І %[] загальної їх чисельності. Але якщо розглядати тільки ті нещасні випадки, які призводять до інвалідності або смерті потерпілих, то виявляється, що до 40 % їх є наслідками враження електричним струмом, тобто більше, ніж з будь-якої іншої причини. При цьому до 80 % таких нещасних випадків припадає на електричні мережі напругою до 1000 В.

Електротравматизм - це результат порушення правил техніки безпеки та інструктажів, відсутності технагляду та аварійного режиму роботи електроустановок. Це наслідок незадовільної ізоляції струмо-провідних частин, перехід напруг на корпус електроустановок, обрив проводів (і як наслідок - крокова напруга, напруга дотику). Причиною електротравматизму в багатьох випадках є непродумані, помилкові дії оперативного обслуговуючого персоналу.

Небезпека ураження електричним струмом виникає в момент дотику до неїзольованих струмопровідних частин з такою швидкістю, що людина, яка перебуває під напругою, часто позбавляється можливості відірватися від них. Виникає електротравма, важкість якої переважно значна. Організм людини можна розглядати як увімкнутий в електричне поле провідник з певним електричним опором. Будова організму людини з розмаїтих клітин та розчинів солей визначає його різний електричний опір. Електричний струм порушує нормальні біоструми, спричиняє їх параліч. Має місце місцеве пошкодження тканин тіла та вплив на нервову систему.

Під впливом електричного струму відбувається пробиття шкіряного покриву і різке зниження електричного опору тіла. Небезпечною може видатись низька напруга, а вплив високої може завершитися сприятливо. У промисловості найчастіші випадки ураження електричним струмом напругою 127,220 та 380 В. Електричний струм може проходити через тіло людини в тому випадку, якщо людина включилася у замкнене електричне коло (паралельне вмикання) або замкнула це коло (послідовне вмикання).

Діючі електроустановки - це електроустановки, підключені до джерел живлення, які знаходяться під напругою, або ті електроустановки, що в даний момент знеструмлені, але можуть опинитись під напругою через комутаційні апарати.

Можна виділити наступні основні причини уражень електрострумом:

дотик до струмопровідних або неструмопровідних частин, що опинились під напругою;

користування несправним електрообладнанням, електроінструментом, вимірювальними приладами, лампами і побутовими електроприладами.

Рефлекторна реакція організму на дію електричного струму зі сторони центральної і периферійної нервової систем призводить до порушення нормального ритму роботи серця, що викликає фібриляцію серця, внаслідок чого кровообіг припиняється.

Є два види ураження електричним струмом: місцеві електричні травми та електричний удар. Подекуди мають місце обидва види одночасно.

Місцеві електричні травми - це травми, викликані дією електричного струму та електричної дуги: електричні опіки, електричні знаки, металізація шкіри, електроофтальмія та механічні пошкодження.

Електричні опіки - найбільш розповсюджений вид електротравм. Вони можуть стати наслідком безпосередньої дії струму на шкіру і тканини (контактний опік), який виникає під час проходження струму через тіло людини внаслідок його контакту зі струмоведучою річчю; дії електричної дуги без проходження струму через тіло людини (дуговий опік), зумовленої великою енергією і високою температурою дуги (як правило, ці опіки є наслідком короткого замикання); сумісної дії електричного струму і дуги (змішаний).

Електричні знаки - це чітко окреслені плями сірого, блідо-жовтого, лимонного кольорів на поверхні шкіри, круглої або овальної форми із заглибленням посередині. Іноді форма знака відповідає формі електроведучої речі, до якої доторкнулася людина. Електричні знаки безболісні і не вимагають лікування.

Звичайно, це явище виникає при короткому замиканні, відключенні рубильників і роз'єднувачів під навантаженням. Як і при електричних знаках, у цьому випадку пошкоджена шкіра поступово змінюється.

Електроофтальмія - запалення зовнішніх оболонок очей, яке виникає внаслідок дії потужного потоку ультрафіолетових променів від електродуги. Звичайно, хвороба продовжується кілька днів. У випадку враження рогівки лікування більш складне і тривале.

Механічні пошкодження - є непрямим наслідком дії електричного струму - судомних скорочень м'язів під дією струму, що проходить через тіло людини, внаслідок чого можуть статися розрив шкіри, кровоносних судин і нервових тканин, а також вивихи суглобів і навіть переломи кісток. Ці пошкодження вимагають тривалого лікування.

Електричний удар - це збудження живих тканин організму електричним струмом, що проходить через нього. Воно супроводжується судомними скороченнями м'язів, у тому числі м'язів серця і легенів, внаслідок чого може статися порушення або припинення діяльності важливих систем організму людини, кровообігу і дихання, а також викликає клінічну смерть або електричний шок.

Клінічна смерть - це перехідний період від життя до смерті, що настає з моменту зупинки серцевої діяльності і легенів і триває 6...8 хвилин, доки не загинули клітини головного мозку. Після цього настає біологічна смерть - припинення біологічних процесів в клітинах і тканинах організму і розпадання білкових структур.

Ознаки клінічної смерті: зупинка та фібриляція серця (і, як наслідок, відсутність пульсу), відсутність дихання, шкіра синювата, зіниці очей різко розширені внаслідок кисневого голодування кори головного мозку і не реагують на світло.

Електричний шок - це важка нервоворефлекторна реакція організму на подразнення електричним струмом. При шоку виникають глибокі розлади дихання, кровообігу, нервової системи та інших систем організму. Відразу після дії струму настає фаза збудження організму: з'являється реакція на біль, підвищується артеріальний тиск тощо. Потім настає фаза гальмування: виснажується нервова система, знижується артеріальний тиск, слабне дихання, змінюється пульс, настає стан депресії. Шоковий стан може тривати від декількох десятків хвилин до кількох діб, а потім може настати одужання або біологічна смерть.

Тяжкість наслідків дії на людину електричного струму визначається величиною, родом і частотою струму, електричним опором тіла людини, тривалістю дії, напрямком проходження струму через тіло, індивідуальними властивостями людини, схемою доторкання її до ланцюга струму та умовами середовища.

Величина струму, що проходить через тіло людини, є вирішальним фактором, і визначається наслідком ураження: чим більший струм, тим небезпечніша його дія. Людина починає відчувати змінний струм, що проходить крізь неї, 0,5...1,5 мА (при частоті 50 Гц), а постійний - 5...7 мА. Цей струм називається відчутним, а найменше його значення - порогом відчутності. Сам по собі він не є небезпечним, але може стати непрямою причиною нещасного випадку, оскільки людина, раптово відчувши дію струму, може несвідомо зробити неправильні дії, які призведуть до механічних пошкоджень її тіла тощо. Змінний струм 50 мА (при 50 Гц) безпосередньо впливає на м'язи серця і вважається смертельно небезпечним для людини.

Рід і частота струму визначають небезпечність ураження. Найбільш небезпечним є змінний струм частотою від 20 до 200 Гц. Підвищення частоти вище 1000 Гц супроводжується помітним зниженням небезпеки ураження, але при частоті 100 кГц і більше існує небезпека опіків. Постійний струм напругою до 500 В у 4...5 разів безпечніший для людини, ніж змінний промислової частоти такого самого значення. При напрузі вище 500 В постійний струм стає небезпечнішим від змінного промислової частоти.

Електричний опір тіла людини визначається опором рогового шару шкіри. Якщо шкіра суха, чиста, без пошкоджень, то опір тіла людини коливається від 500 Ом до 500000 Ом. Опір зволожнілої забрудненої шкіри різко зменшується, значно підвищуючи небезпеку ураження. Під час розрахунків захисних улаштувань опір тіла людини змінному струму промислової частоти приймається 1000 Ом.

Тривалість проходження струму через тіло людини впливає на наслідок ураження, тому що з часом струм різко збільшується за рахунок зменшення опору шкіри, оскільки вона руйнується на контакті з струмонесучим предметом через підвищення в цьому місці температури. Через 30 секунд опір тіла людини протіканню струму зменшується на 25 %, а через 90 секунд - 70% від попереднього. Тому при наданні допомоги потерпілому необхідно якомога скоріше припинити дію на нього електричного струму. Напрямок проходження електричного струму через тіло також впливає на наслідок ураження. Найнебезпечнішим є проходження струму через серце, легені, голову.

Індивідуальні особливості людини, фізичний і психофізіологічний стан людини суттєво впливають на наслідок ураження електрострумом. Наприклад, невідпускаючий струм може бути пороговим відпускаючим для одних людей і невідпускаючим - для інших. Характер дії струму однієї і тієї ж сили залежить від маси людини та її фізичного розвитку. Встановлено, що для жінок порогові значення струму приблизно в 1,5 рази нижчі, ніж для чоловіків.

Провідність тканин тіла людини зумовлена фізико-хімічними, біохімічними та біофізичними явищами. Завдяки цьому опір тіла людини електричному струму є величиною нелінійною та нестабільною. Тіло людини є чудовим провідником електроструму. Струм через тіло людини протікає шляхом найменшого опору, котрий не завжди збігається з найкоротшим геометричним шляхом. Це пояснюється значною різницею питомих опорів різних тканин тіла людини. Сила струму I, що проходить через тіло людини, залежить від напруги V і опору тіла людини Кд, який приблизно вважається активним. Вважається, що опір тіла людини складається з опору шкіри в місцях контакту та з опору внутрішніх тканин.

Електричний опір тіла людини - це опір струму, що проходить по ділянці тіла між двома електродами, прикладеними до поверхні тіла людини. Тобто опір тіла людини є нелінійним, змінюється при зміні прикладеної напруги.

Навколишнє середовище значною мірою визначає наслідок дії електричного струму на людину. Опір перегрітого організму знижується, тому з підвищенням температури тяжкість ураження струмом підвищується. Небезпечність ураження електричним струмом зростає з підвищенням вологості і забрудненості повітря.

Вологість, струмопровідний пил, їдка пара і гази руйнуюче діють на ізоляцію електровлаштування, знижуючи її опір. При цьому виникає потенціальна небезпека переходу напруги на конструктивні елементи електрообладнання (корпуси, станини, кожухи), до яких торкаються люди.

Усі приміщення за ступенем небезпеки ураження людей електричним струмом поділяються на три класи: без підвищеної небезпеки; з підвищеною небезпекою; особливо небезпечні.

Приміщення без підвищеної небезпеки - це сухі (без пилу) незапилені приміщення з нормальною температурою повітря та ізолюючими підлогами. Монтаж електричних улаштувань можна виконувати, застосовуючи дріт без підвищеної ізоляції з установкою будь-яких вимикачів, штепсельних розеток і світильників.

Приміщення з підвищеною небезпекою характеризуються такими умовами: вогкість - відносна вологість повітря перевищує 75 %; під впливом різноманітних теплових випромінювань температура повітря постійно або періодично (більше однієї доби) перевищує 35 °С; виділення струмопровідного технологічного пилу в такій кількості, що він може осідати на дроті, проникаючи всередину електричних машин і апаратів; підлоги струмопровідні; можливість одночасного доторкання до металоконструкцій будов, металевих улаштувань і т. п. (що мають з'єднання із землею), з одного боку, і до металевих корпусів електрообладнання - з другого.

Приміщення особливо небезпечні: особлива вогкість - відносна вологість повітря близька до 100 % (стеля, стіни, речі, що знаходяться у приміщенні, покриті вологою); хімічно активне або органічне середовище постійно або протягом тривалого часу міститься агресивна пара, гази, рідини, утворюються відкладення або пліснява, які руйнують ізоляцію і струмоведучі частини електрообладнання; одночасна наявність двох або більше умов, властивих приміщенням з підвищеною небезпекою. Для надзвичайно небезпечних приміщень правилами передбачається роздільне прокладання дроту з якісною ізоляцією, спеціальної конструкції вимикачі, електродвигуни, пускова і освітлювальна арматура.

Категорію приміщень і умов роботи за ступенем небезпеки ураження людей електричним струмом визначають особи, відповідальні за електрогосподарство, виходячи з місцевих умов і відповідно до наведеної класифікації.

Приміщення офісу ТОВ «Агроімпорт плюс» відноситься до приміщень без підвищенної небезпеки. Це приміщення не вологе, у якоу нормальна температура повітря.

Ураження людини під час дотику до струмопровідних частин залежить від схеми вмикання людини в електричну мережу, напруги в мережі, схеми самої мережі, режиму нейтралі мережі, опір ізоляції фаз устаткування або мережі, ємності струмопровідних частин відносно землі тощо.



3.4.2 Заходи і засоби захисту від ураження електричним струмом на підприємстві

Приміщення у якому знаходиться організація це офісна будівля ,яка відноситься до приміщення без підвищеної небезпеки. З електроприладів знаходяться 5 комп'ютерів, 2 принтери, 2 телефонних апарати, 5 електричних настільних ламп, розетки, 2 світильники, електрочайник та мікрохвильова піч.

На підприємстві виконуються запобіжні заходи, щодо ураження електричним струмом, серед яких:

недоступність струмоведучих частин електроустановок;

захисне заземлення;

всі електроприлади регулярно перевіряються на справність;

перевіряється електрична система на відсутність пошкоджень та відхилень від коректної роботи.

За належним виконання заходів щодо безпеки ураження електричним струмом слідкує Служба охорони праці на підприємстві.

Єдиним недоліком у роботі спеціалістів з охорони праці на підприємстві є не чітке дотримання проведення обов'язкових інструктажів.

Основними рекомендаціями до підприємства є складання чіткого графіку щодо проводження інструктажів з техніки безпеки. Спеціалісти повинні коректно та грамотно донести до співробітників організації всі необхідні знання по техніці безпеки праці.

До технічних засобів захисту від ураження електичним струмом відносяться:

1. Застосування малих напруг. Малим напругою називається номінальна напруга не більше 42 В, що застосовується з метою зменшення небезпеки ураження струмом. Малі напруги при-змінюються для живлення електроінструменту, світильників стаціонарного місцевого освітлення та переносних ламп в приміщеннях з підвищеною небезпекою та особливо небезпечних.

Джерелами малого напруги можуть бути трансформатори, батареї гальванічних елементами, акумулятори, випрямні установки й перетворювачі. Автотрансформатори не використовуються, так як їх первинна і вторинна обмотки взаємопов'язані. Застосовуються зменшуючі світоглядматори з заземленим або зануленним корпусом, а також одна з фаз або нейтраль вторинної обмотки повинні бути заземлені.

Недоліки - труднощі створення великих мереж і потужних електроприймачів малого на-пряження.

2. Електричне поділ мережі. Розділяючими трансформаторами називаються трансформатори, призначені для відділення приймача енергії від первинної електричної мережі та мережі заземлення. Електричне поділ мережі застосовується в електроустановках напругою до 1000 В. Від поділ трансформатора харчування дозволяється тільки одного електроприймача з номінальним струмом плавкою вставки запобіжника або розчеплювача автомата на первинної стороні не більше 15А.

Заземлення вторинної обмотки поділ трансформатора забороняється, тобто споживач повинен підключатися до мереж з ізольованою нейтраллю. Корпус трансформатора в залежності від режима нейтралі мережі, живильної первинну обмотку, повинен бути заземлений або занулений.

Перераховані вимоги спрямовані на запобігання виникнення замкнутого електричного ланцюга, в яку міг би включитися осіб.

3. Недоступність струмоведучих частин електроустановок може бути забезпечена ізоляцією струмоведучих частин, розміщенням їх на недоступною висоті, огорожею та ін.

4. Подвійна ізоляція - ізоляція, що складається з робочої і додаткової ізоляції. Ізоляція - це технічний діелектрик, що має вільні електрони, що при наявності електричної напруги створюють струм провідності (струм витоку). Робоча ізоляція призначена для ізоляції струмоведучих частин електроустановки, забезпечуючи її нормальну роботу і захист від ураження струмом. Додаткова ізоляція передбачено додатково до робочої ізоляції для захисту від ураження струмом у разі пошкодження робочої ізоляції. Подвійна ізоляція застосовується при створенні ручних електричних машин. При експлуатації таких машин заземлення або занулення їх корпусів не потрібно.

5. Захисне заземлення - це умисне електричне з'єднання з землею або її еквівалент металевих неструмоведучих частин, які можуть виявитися під напругою. Воно служить для перетворення замикання на корпус в замикання на землю з метою зменшення напруги на корпусі щодо землі до безпечної величини.

Природні заземлювачі - металеві предмети, що мають достатню і постійну по-поверхня зіткнення із землею (трубопроводи, елементи конструкцій будівель, баки для води).

Штучні заземлювачі - будь-які металеві предмети, що мають достатню і наполегливіщу поверхню зіткнення із землею, спеціально що закладаються в землю для цілей заземленя (труби, куточки, профілі, прутки).

Природні і штучні заземлювачі з'єднують металевої сталевий шиною, перетин якої обумовлюється значенням струмів замикання на землю і механічною здатність заземлювачів.

Заземлювальних провідників називають дріт, що з'єднує захищене обладнання, яке знаходиться в землі заземлювачем.

6. Занулення (22/08/2008 система з нульовим заземленим проводом). Занулення називається захисне захід, який застосовується тільки в мережах з заземленою нейтраллю напругою до 1000 В и призначено для захисту людей від напруження, що виникає на металевих устаткування, нормально не знаходяться, які можуть виявитися під напругою при тих чи інших пошкодження ізоляції, і що полягає в створенні пошкодженої ланцюга значення струму, достатнього для надійної роботи захисту.

Занулити - це означає електрично надійно з'єднати підлягають захисту частини обладнання з нульовим проводом. Занулення вимагає застосування заземлювачів для приєднання до них нульового проводу. Але значення цих заземлювачів інше, ніж при заземлення.

Фізична сутність захисту за допомогою системи занулення полягає в зниженні напряженя дотику шляхом зменшення опору нульового проводу і перерозподілу напруги дотику між основним (нейтраль трансформатора) і повторним (у електроприймача) заземлювачем з допомогою повторних заземлювачів, чисельні значення опору яких ролі не грають.

7. Захисне відключення. Захисне відключення - це система захисту, заснована на автоматичному відключенні електроприймача, якщо на металевих частинах його, нормально не знаходяться під напругою, з'являється напруга, значення якого є небезпечним для людини.

Основою захисту за допомогою захисного відключення є швидке відключення пошкодженого електроприймача. Чим менше час дії що відключає пристрою, тим надійніше система захисту. Одним з переваг захисного відключення є те, що воно може спрацьовувати і не при повному замиканні, а вже на початку розвитку пошкодження. Це його суттєва перевага.

Система електрозахисних методів. Засобами захисту, взаємопов'язаних стаціонарних конструкцій захисні пристрою електроустановок, є портативні прилади і пристрої, службовці для захисту персоналу, що працює в електроустановках, від ураження струмом, від впливу електричної дуги і т.д.

Засоби захисту ділять на групи: ізолюючі, огороджувальні, запобіжні.

Електрозахисні засоби (ізолюючі) бувають основні і додаткові.

Основні засоби захисту здатні тривалий час витримувати робочі напруги электроустановки, тому ними дозволяється стосуватися струмоведучих частин, що знаходяться під напругою, і працювати на цих частинах (гумові рукавички діелектричні, інструмент з ізолюючими рукоятами і покажчики напруги До 1000 В, інший інструмент).

Додаткові - мають недостатню електричної міцністю і тому не можуть самостійно захистити людину від ураження струмом. Їх призначення підсилити дію основних ізолюючих коштів, разом з якими вони повинні застосовуватися (калоші, килимки, ізолюючі підставки).

Захисні засоби захисту призначені для тимчасового огородження струмоведучих частин (переносні огородження-щити, огородження-клітини, ізолюючі накладки, ізолюючі ковпаки).

Всі електрозахисні пристрої розраховані на конкретні параметри напруги й сили струму, які, як правило, нанесені на самі вироби і використовуються тільки за призначенням. Ізоляція інструменту періодично перевіряється на «пробій».

3.4.3 Розробка дій на підприємстві при виникненні надзвичайної ситуації

При ураженні людини на підприємстві струмом необхідно надати першу медичну допомогу до приїзду лікарів.

Перш ніж надати першу допомогу постраждалому, ураженому електрострумом, слід знеструмити його. Достатньо вимкнути джерело електроживлення, якщо вимикач знаходиться поряд у межах досягнення, скинути електродріт з постраждалого будь-яким предметом (обов'язково сухим), який не проводить електричний струм (палиця, лінійка тощо). Якщо швидко вимкнути електрострум неможливо - потрімно перерізати електродроти на різних рівнях (щоб не виникло короткого замикання) ножем або плоскогубцями з ізольованими ручками. Відтягнути постраждалого за одяг від місця події, обмотавши руки сухим одягом (або використавши гумові рукавички). Але, навіть у гумових рукавицях, не слід знімати з потерпілого електродріт без предметів, що не проводять електричний струм.