Вплив маркетингу на готельне господарство

Вихід економіки України з кризового стану супроводжуватиметься активізацією ділової активності, в тому числі і з зарубіжними партнерами, зростанням добробуту населення, фінансового стану підприємств. Внаслідок цього буде більше службових і приватних поїздок громадян України і а зарубіжних гостей і, відповідно, зросте потреба у готельному обслуговуванні, а отже, більшої актуальності набуде маркетингова робота у готельному господарстві, вона стане невід'ємною її складовою, а в більшості випадків - і незамінною.



3. Правове забезпечення розвитку готельного господарства в Україні

Розвиток готельного господарства вимагає створення певного сприятливого правового регулювання. Загальновідомо, що в Україні ця сфера розвинена ще недостатньо. Забезпеченість міст готелями в Україні становить 3,9 місць у розрахунку на 1000 жителів, що набагато менше, ніж у переважній більшості розвинених країн світу. Наприклад, у Болгарії, Угорщині, Польщі, Великобританії, США, Франції, Німеччині кількість готельних місць у розрахунку на 1000 жителів становить 10-20, в Італії, Іспанії та Канаді - 23-25 [10, 3]. Про можливості і перспективність подальшого розвитку готельного бізнесу в Україні свідчать і такі порівняння: на Кіпрі питома вага валового продукту готельного господарства у валовому національному продукті становить 25%, в Італії - 5-6, Австрії - 4, Данії - 3-4, в Україні ж - лише 0,2 % [11, 35].

Основи функціонування суб'єктів господарювання визначені Законами України "Про підприємства", "Про підприємницьку діяльність" та іншими. Згідно з цими Законами, готелі, як і будь-які інші суб'єкти підприємництва, покликані функціонувати на ринку на засадах самостійності, самоокупності і самофінансування. Іншими словами, готельні підприємства можуть вільно обирати напрями й обсяги роботи, ділових партнерів, розпоряджатися результатами своєї діяльності, зобов'язані повністю покривати власні витрати за рахунок одержаних коштів, забезпечувати беззбиткову роботу на ринку і розширене відтворення усіх ресурсів, досягнення необхідного рівня рентабельності.

У становленні сучасного ринку готельних послуг певну роль відіграють Закони України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності", "Про захист прав споживачів" і "Про туризм". Логіка цих Законів спрямована на надання споживачам права вимагати відповідної якості обслуговування, що спонукатиме підприємства, зокрема, готельні підвищувати рівень послуг.

З урахуванням міжнародних вимог до готельного господарства та якості послуг потребують оновлення численні галузеві нормативні документи. Важливу роль у поліпшенні роботи готельного господарства повинні відігравати процедури ліцензування і сертифікації. Ліцензування спрямоване на захист прав й інтересів споживачів, забезпечивши певний рівень обслуговування, дотримання екологічних, санітарних та інших І норм і правил. Процедура сертифікації повинна забезпечувати документа-1 льне підтвердження того, наскільки якість послуг, що надаються, відповідає конкретним стандартам.

Для формування дієздатної системи ліцензування необхідна повна визначеність з питань встановлення критеріїв, відповідність яким вимагає І отримання ліцензій (як, наприклад, кваліфікувати частину гуртожитку, у якій розміщують відряджених на підприємство, що утримує цей гуртожиток?). Повинно бути детально розроблене положення про порядок надання ліцензій на діяльність у сфері готельного господарства з повним перелі-I ком документів, необхідних для отримання ліцензії. Дозвільний характер піцснзування певною мірою суперечить ринковим умовам, адже орган ліцензування дістає можливості відмовити або застосувати необгрунтовані санкції. Слід конкретно визначити у складі місцевих органів самоврядування підрозділ, який ліцензуватиме готелі, з фіксацією його відповідальності за необгрунтовану відмову у наданні ліцензії, визначити розмір державного збору за надання ліцензії (логічно, щоб розмір цього збору був диференційованим для підприємств комерційної і соціальної сфер). При ліцензуванні важливо передбачити ефективну систему контролю за дотриманням умов, які послужили підставою для надання ліцензії, визначити перелік порушень, що можуть бути підставою для позбавлення ліцензій.

Відповідність реальних готельних послуг певним вимогам, зокрема, вимогам безпеки проживання, збереження майна клієнтів, підтримання належного рівня екології навколишнього середовища повинна забезпечити сертифікація готельних послуг. Проте особливості готельного обслуговування не дозволяють контролювати ці складові повсякчасно. Логічною у таких умовах буде сертифікація не фактичних послуг, а умов функціонування готелів, їх матеріально-технічної бази, технологічних можливостей, що є передумовою певного рівня готельних послуг.

Отже, хоч загальна правова база, яка стосується ринку готельних послуг в Україні, уже закладена, конкретного нормативного забезпечення ще бракує. Це стало суттєвою причиною масового банкрутства готельних підприємств в останні роки.

Одним з факторів інтенсифікації розвитку галузі на сучасному етапі слід вважати здійснення реальної трансформації відносин власності. Необхідно вдосконалити вже прийняті законодавчі акти, які регламентують масову приватизацію. Створення приватних підприємств передбачає важливу умову їх існування, впевненість у довготривалій перспективі, у дотриманні державою стабільного курсу як стосовно розвитку економіки загалом, так і стосовно діяльності готельного господарства.

Повільний процес роздержавлення власності у сфері готельного обслуговування не сприяє створенню конкурентного середовища, ініціативності, підприємливості керівників готелів. Не вирішує проблеми така проміжна форма приватизації, як створення на базі готелів акціонерних товариств з контрольним пакетом акцій у держави: керівництво такого акціонерного товариства з точки зору самостійності прийняття рішень і зацікавленості у фінансових результатах мало чим відрізнятиметься від директорату звичайних державних готелів. Стосовно темпів приватизаційних процесів у готельному господарстві слід зазначити, що до 2007 р. у Києві було приватизовано шляхом акціонування лише два готельних комплекси. Уповільнення приватизації збиткових державних готелів викликає додаткові бюджетні витрати, а небажання віддавати у приватну власність відомчі готелі за умови їх незавантаженості створює передумови подорожчання продукції підприємств, на балансах яких перебувають такі готелі.

До порівняно нових вітчизняних організаційних форм у готельному господарстві належить назвати створення на регіональному рівні готельних асоціацій. Такі асоціації мають спільні риси з закордонними готельними ланцюгами і корпоративними готельними об'єднаннями. До готельних асоціацій можуть входити готелі різної підпорядкованості та різних форм класності. Основною метою подібних асоціацій є координація діяльності у Конкурентному середовищі, створення передумов для стабільного існування і підвищення рентабельності готелів, розвиток і вдосконалення системи котельного обслуговування.

Серед напрямів державної підтримки розвитку готельного господарева слід відокремити:

- визначення і стимулювання пріоритетних напрямів розвитку готель-Ьго господарства;

- підготовка нормативних актів, необхідних для відлагодження ринкового механізму діяльності готельного господарства в межах загальної державної політики щодо розвитку сфери послуг;

- розробка і затвердження науково обгрунтованих державних стандартів у сфері готельних послуг;

- координація діяльності підприємств та організацій з питань, пов'язана з ліцензуванням і сертифікацією готелів різних форм власності;

- активізація комерційних способів приватизації з повним викупом пми власниками готелів і готельних комплексів (насамперед це стосується тих державних і відомчих готелів, які у даний час є збитковими);

- координація різних аспектів генеральних планів розвитку міст з ура-Н^нмим створення належного рівня забезпеченості готельним обслуговуваням:

- стимулювання створення і розвитку малих готелів;

- створення регіональних програм розвитку готельних асоціацій на основі координації діяльності самостійних готелів, автоматизованих колективних систем бронювання та резервування місць;

- координація систем готельного і туристичного обслуговування на регіональному і державному рівнях;

- організація підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, проведення науково-дослідницьких робіт у сфері готельних послуг;

- стимулювання розвитку зовнішньоекономічної діяльності в готельній сфері, представництво інтересів України з цих питань за кордоном, укладання міжнародних угод, розробка заходів для входження готелів України у міжнародні готельні ланцюги;

- контроль за використанням цільових коштів, що надходять у місцеві бюджети у вигляді готельного та туристичного збору з метою розвитку готельного господарства;

- відпрацювання механізму відшкодування коштів під час відчуження готельних підприємств від відомчої власності;

- розробка системи відповідальності посадових осіб за збитки, заподіяні готельним підприємствам під час їх приватизації чи діяльності.

Як і у багатьох інших галузях, успіхи у розвитку готельної справи значною мірою залежать від можливостей накопичення необхіднх для цьоі го фінансових ресурсів. У сфері готельного господарства ці ресурси необхідні для оновлення матеріально-технічної бази, яка зношена більше, ніж наполовину. Забезпеченість України місцями в готелях - найнижча в Європі. У середньому не більше, ніж кожний двадцятий український готелі може претендувати на клас вищий однієї зірки.

Накопичення коштів здійснюється переважно двома шляхами Перший - це залучення інвестицій, передусім, закордонних. Зрозуміло, що активність напряму іноземних інвесторів залежить від економічної політики, яку здійснює держава, причому не тільки у сфері готельного обслуговування. Інвестори повинні бути впевненими у стабільності вітчизняного за конодавства. На жаль, економічна політика останніх років такої стабільї ності не демонструє, а це, зрозуміло, відлякує можливих закордонних парі тнерів.

Другим шляхом задоволення потреб в інвестиціях у готельне господарство є забезпечення рентабельної діяльності готелів і накопичення власних коштів для розвитку. В сучасних економічних умовах цей шлях може бути реалізований лише при застосуванні податкових пільг. У готельному господарстві такі пільги практично відсутні за винятком тих готельних підприємств, які мають право надавати послуги за іноземну валюту (переважно до них належать підприємства колишньої системи "Інтурист", а також комплекс відомчих готелів, які обслуговують вищі органи влади).

За аналогією з практикою розвинених країн, можна було б встановити для низькорозрядних готелів ставку ПДВ у половинному розмірі (тобто у розмірі 10%). В усіх країнах - членах ЄС приділяється якнайсерйозніша увага стимулюванню готельного сектора економіки через податковий механізм. Для цього застосовується так званий скорочений ПДВ, розмір якого коливається від 5,5 (Франція) до 10% (Ірландія). Проте для високорозрядних готелів ("люкс", 4 і 5 зірок) цей податок встановлено у "стандартному" розмірі, від 12 (Іспанія) до 22% (Данія). Залежно від інтенсивності туристичного потоку, ПДВ диференціюється у різних регіонах у певних межах (±2,5 %). У деяких країнах Середземного моря (Кіпр, Мальта) гостинність взагалі не обкладається цим податком, у Тунісі ПДВ становить лише 6 %, в Ізраїлі готелі, що приймають іноземних туристів, не і сплачують ПДВ, а в Єгипті така пільга надається на 10 років. Аналогічні заходи вживаються до підприємств, що утворюють інфраструктуру ринку І послуг гостинності, насамперед тих, які забезпечують туристів харчуванням. Зниження ПДВ у готельній індустрії відіграватиме важливу роль у забезпеченні конкурентоспроможності України на світовому ринку готельних послуг, насамперед, серед країн ЄС, Середземного моря і Близького Сходу - цих найпопулярніших регіонів туризму.

Конкретної правової регламентації вимагає розвиток малих готелів, спроможних створити неповторний колорит національної гостинності, І Підтримати атмосферу здорової конкуренції у готельному бізнесі й стати об'єктами впровадження інновацій завдяки використанню приватного капіталу. Як буде показано далі, в Україні тенденція до збільшення кількості І (піших готелів (переважно приватних) вже помітна. До малих підприємств у невиробничій сфері, згідно з Законом України "Про підприємства", належать новостворювані або чинні підприємства з чисельністю працівників до 25 осіб. Більшість приватних готелів, створених за період ринкових реформ, є малими, за рівнем сервісу вони успішно конкурують, а часто і випереджають державні готелі, але їхня частка у загальному реалізованому попиті на готельні послуги ще дуже незначна.

Слід зауважити, що в розвинених країнах існує розгалужена система підтримки малого бізнесу, зокрема, у готельній сфері. В Україні створенні нових малих підприємств у сфері готельного господарства пов'язане з багатьма труднощами і також вимагає розробки комплексу заходів для підтримки цих підприємств. Основними причинами гальмування приватного підприємництва у готельній сфері є відсутність достатніх стартових коштів, високі кредитні ставки, неабиякий ризик банкрутства та ін. При сприянні малому готельному бізнесу слід виходити з того, що пільги можуть мати тимчасовий характер: якщо на першому етапі держава підтримає становлення малого приватного готельного бізнесу, в майбутньому ця сфера може перетворитися на стабільне джерело бюджетних надходжень. В принципі цей висновок справедливий і для готельного господарства загалом, отже, вдосконалення правового поля діяльності готелів слід розгляди ти як важливу передумову їх подальшого розвитку.



4. Основні тенденції розвитку готельного господарства України перехідного періоду

Однією з передумов розробки обгрунтованої маркетингової політики тієї чи іншої сфери діяльності є виявлення тенденцій, що відбуваються на ринку. Аналіз розвитку готельного господарства України за останні 25 років дозволяє виділити принаймні два періоди, в межах яких тенденції виявилися протилежними.

Таблиця 4.1. Динаміка основних показників розвитку готельного господарства України за 1992-2002 рр.

Показник	Рік	Абсолютна величина показника на початок року	Базисні темпи зростання, %
Кількість готелів, одиниць	1992	779	100
	1997	1247	160
	2000	1090	140
	2001	1103	142
	2002	1110	142
Житлова площа, тис. м2	1992	561	100
	1997	836	149
	2000	856	153
	2001	887	158
	2002	884	158
Кількість місць, тис.	1992	76	100
	1997	119	157
	2000	121	159
	2001	124	1631
	2002	125	164
Чисельність працівників готелів, тис. осіб	1992	17,6	100
	1997	26,0	148
	2000	26,7	152
	2001	26,1	148
	2002	25,0	142



Таблиця 4.2. Динаміка основних показників розвитку готельного господарства України за 2003-2007 рр.

Показник	Рік	Абсолютна величина показника на початок року	Базисні темпи змін, %
Кількість готелів, одиниць	2003	1654	100,0
	2004	1587	95,9
	2005	1466	88,6
	2006	1396	84,4
	2007	1368	82,7
Житлова площа, тис. м2	2003	1144	100,0
	2004	1121	98,0
	2005	1076	94,1
	2006	1032	90,2
	2007	1000	87,4
Кількість номерів, тис.	2003	70,6	100,0
	2004	68,3	96,7
	2005	65,7	93,1
	2006	62,4	88,4
	2007	60,6	85,8
Кількість місць, тис.	2003	157	100,0
	2004	148	94,3
	2005	140	89,2
	2006	131	83,4
	2007	125	79,6
Чисельність працівників готелів, тис. осіб	2003	29,1	100,0
	2004	28,7	98,6
	2005	28,1	96,6
	2006	28,1	96,6
	2007	27,2	93,5

Таблиця 4.3. Динаміка обсягів надання послуг і завантаженості готелів України за 1991 - 2006 рр.

Рік	Обсяг надання готельних послуг, млн ліжко-діб	Базисні темпи змін, %	Завантаженість готелів, %
1991	23,5	100	85
1996	32,5	138	75
1997	34,7	148	79
1998	34,2	146	77
1999	34,7	148	79
2000	34,8	148	77
2001	31,5	134	69
2002	27,0	115	47
2003	23,9	102	44
2004	17,5	74	34
2005	14,0	60	29
2006	10,9	46	24

Отже, останнім часом готелі України завантажені в середньому менш, ніж на чверть. Це створює великі проблеми, пов'язані з можливістю функціонування значної частини готелів. Намагання заробити необхідну для існування масу виручки провокує різке зростання цін за проживання, що, своєю чергою, додатково звужує коло споживачів готельних послуг.

Саме через високу ціну номерів готелям не вдається збільшити частку площі, що здається в оренду: ця частка протягом 1996-2006 рр. коливалася в межах 10-13% без певних переважних тенденцій. Частка інших доходів (які значною мірою складаються з оплати за здані в оренду номери) у всіх доходах готелів навіть знизилася за період 2001-2006 рр. з 12 до 7%.

В умовах помітного зростання кількості малих підприємств, що потребують приміщень під офіси, таке становище важко пояснити. Хіба що двома причинами: по-перше, це відносно нижчі ціни на оренду площі в приватному секторі, а також у підприємств і установ, що мають вільні приміщення; по-друге, наявність неофіційної додаткової готівкової оплати за здані в оренду номери.

Не вдалося збільшити також і рівень доходів від додаткових послуг: починаючи з 2002 р. виручка від таких послуг постійно становила 6-7% виручки за експлуатацію номерів.

Значна кількість готелів стали збитковими. Деякі з них підтримують своє фінансове становище за рахунок проживання туристичних груп. Наприклад, серед 14 обстежених готелів Львова у 13 за 2005-2007 рр. збільшилася частка доходів, отриманих від туристичних груп.

У середньому ця частка зросла за два роки з 38 до 46%, у найбільш привабливих центральних готелях вона утримується на рівні 4/5 (табл. 4.4).

Таблиця 4.4 Динаміка частки доходів готелів, отриманих за обслуговування туристичних груп

Показник	Рік
	2005	2006	2007
Частка доходів окремих готелів від обслуговування туристичних груп, у всіх доходах, у %: мінімальна	9	5	2
Максимальна	77	85	81
Середня	38	43	46

* За матеріалами обстеження 14 готелів м. Львова

У середньому готельне господарство України прибуткове. Відносні показники прибутку становили: в розрахунку на одне готельне місце - 161 грн, на одного працівника - 739 грн, на одиницю витрат - 13%, на одиницю вартості основних фондів - 2%.

Готельні господарства України докладають значних зусиль для збереження наявної кількості працівників. З табл. 4.2 видно, що скорочення кількості працівників відбувається значно повільніше, ніж зменшення кількості місць, номерів, житлової площі. В табл. 4.5 і на рис. 4.6 наведені дані про відносні показники забезпеченості готелів персоналом. Кількість працівників готелів у розрахунку на одне готельне місце коливалася за 1991-2006 рр. в досить обмеженому діапазоні - від 0,18 до 0,23, але за останні п'ять років (2002-2006) проявляється тенденція зростання цього показника. Що ж до динаміки кількості працівників готелів у розрахунку на тисячу наданих ліжко-діб, то вона чітко поділяється на два етапи: до 1992 р. - незначні коливання в межах 0,75 - 0,80, а починаючи з 2002 р. - помітне зростання до 2,49 у 2006 р., що пов'язано зі зменшенням кількості наданих ліжко-діб.



Таблиця 4.5. Динаміка забезпеченості готелів України персоналом за 1991-2006 рр.

Рік	Кількість працівників готелів у розрахунку на:
	одне місце, осіб	тисячу наданих ліжко-діб, осіб
1991	0,23	0,75
1996	0,22	0,80
1999	0,22	0,77
2000	0,21	0,75
2001	0^20	0,79
2002	0,18	1,08
2003	0,19	1,20
2004	0,20	1,60
2005	0,21	2,01
2006	0,22	2,49

Значне підвищення вартості проживання в готелях вимагає відповідного підвищення якості готельного обслуговування. Контингент споживачів готельних послуг в середньому стає заможнішим і вибагливішим. Внаслідок цього найменш перспективними виявляються готелі з низьким рівнем комфортності. Загальна кількість готелів (табл. 4.2) зменшувалася передусім саме за рахунок таких неперспективних готелів. При будівництві нових готелів і капітальних ремонтах приміщень акценти робляться на створення сучасних комфортабельних готельних номерів. Це сприяє і покращенню протягом останніх років показників, що характеризують! якість готельних послуг (табл. 4.6). За 2003-2007 рр. збільшилася з 12 до 17% частка місць, призначених для розміщення іноземних громадян (тобто готельних місць найвищої якості). З 16,2 до 16,5 м² збільшилася середня площа готельного номера і з 2,23 до 2,07 зменшилася середня кількість місць у номері. Тенденція збільшення середньої площі в розрахунку на одне готельне місце спостерігається ще з 1996 р., коли цей показник дорівнював 7,0 м², 2007 р. він зріс до 8,0 м² (табл. 4.6).



Таблиця 4.6. Динаміка показників, що характеризують якість обслуговування в готелях України в 2003 - 2007 рр.

Показник	Рік
	2003	2004	2005	2006	2007
Частка місць, призначених для розміщення іноземних громадян, %	12	14	15	16	17
Середня кількість місць у номері, одиниць	2,23	2,17	2,13	2,10	2,07
Середня площа номера, м2	16,2	16,4	16,4	16,6	16,5
Середня площа в розрахунку на одне готельне місце, м2	7,3	7,6	7,7	7,9	8,0

При аналізі показників, наведених у табл. 4.6, слід зважати на їх високу інерційність, тому навіть незначні, але систематичні зміни цих показників свідчать про реальність прогресивних тенденцій.

У 1996-2001 рр. постійно зростала середня кількість місць у готелях України. Якщо 1996 р. готель у середньому мав 95,2 місця, то наприкінці 2001 р. цей показник становив 112,6 місця, що на 18,3% більше. Така динаміка була наслідком будівництва нових великих за кількістю місць готелів. З 2002 р. середня кількість місць у готелях стабілізувалася, тенденція зміни цього показника в певному визначеному напрямі припинилася.

4.1 Динаміка приватного готельного бізнесу

Процес формування приватної власності в Україні торкнувся і готельного господарства. Підхід до маркетингу послуг у державних і приватних готелях має певні відмінності, що безумовно позначилося на результатах їх діяльності. Розробляючи маркетингову політику окремого готельного підприємства або стосовно готелів певного регіону, доцільно враховувати рівень і тенденції розвитку приватного готельного бізнесу. Порівнянний аналіз розвитку готелів різних форм власності здійснювався нами починаючи з 2003 р. з двох причин. По-перше, лише з цього року (станом на кінець року, тобто на 1.01.94 р.) у статистичній звітності виділяються показники приватних готелів. По-друге, до 2003 р. обсяги діяльності приватних готелів були настільки незначними, що таке обмеження базисного динамічного ряду практично не вплинуло на висновки щодо розвитку приватного готельного бізнесу.

Як видно з табл. 4.7, кількість приватних готелів щороку збільшувалася і 2007 р. їх було 51. Звичайно, це можна вважати лише 4 початком функціонування приватного готельного сектора, але тим необхідніше вже зараз виявити тенденції його розвитку. За період, що аналізується, зросла не тільки кількість приватних готелів, але і їх частка в загальній кількості готелів, причому зросла досить суттєво - з 0,69 до 3,7-3%.

Таблиця 4.7. Динаміка частки приватної власності в готельному господарстві України у 2004-2007рр.

Показник	Рік
	2004	2005	2006	2007
Кількість готелів, одиниць: всього в Україні	1587	1466	1396	1368
в тому числі приватних	11	28	30	51
Частка приватних готелів, %	0,69	1,91	2,15	3,73
Кількість готельних корпусів, одиниць: всього в Україні	Немає відомостей	1510	1417	1380
в тому числі приватних		26	35	55
Частка приватних готелів, %		1,72	2,47	3,99

З 2004 р. в статистичній звітності починають виділяти, крім кількості готелів, ще й кількість готельних корпусів, тобто окремо розташованих готельних будівель. З табл. 4.7 видно, що кількість корпусів приватних готелів також зростає, причому як в абсолютному вираженні, так і у частці до загальної кількості готельних корпусів. У 2005 р. готельних корпусів було менше, ніж готелів (відповідно 26 і 28), тобто було, як мінімум, два випадки, коли приватний готель не мав власного корпусу, а займав частину якогось іншого приміщення. У 2007 р. кількість корпусів перевищила кількість готелів на 4 одиниці (відповідно 51 і 55), тобто з'являються багатокорпусні приватні готелі.

Чітко проявляється тенденція збільшення загальної і житлової площі приватних готелів (табл. 2.8). У 2007 р. порівняно з 2004 р. загальна площа приватних готелів зросла в 5,3 рази, житлова - в 4,05 рази. Це зростання відбувається на фоні загального зменшення площі всіх готелів;

України: за період, що аналізується, загальна площа зменшилася на 5,1%, житлова - на 10,8%. Як наслідок систематично зростає частка готельної площі, що припадає на приватні готелі: з 0,43 до 2,42% за показником загальної площі і з 0,54 до 2,43% за показником житлової площі. На рис. 4.1 графічно проілюстрована різниця в темпах зміни загальної площі приватних і всіх готелів України. Якщо така тенденція зберігатиметься ще кілька років, структурні зміни в готельному господарстві на користь приватного сектора можуть стати суттєвими.

Таблиця 4.8. Динаміка загальної і житлової площі готелів різних форм власності в 2004 - 2007 рр.

Показник	Рік
	2004	2005	2006	2007
Загальна площа готелів в Україні, тис. м2	2631,7	2591,7	2569,3	2497,9
базисні темпи зміни, %	100,0	98,5	97,6	94,9
в тому числі приватних готелів, тис. м2	11,4	27,3	32,8	60,4
базисні темпи зміни, %	100,0	239,5	287,7	529,8
частка приватних готелів, %	0,43	1,05	1,28	2,42
Житлова площа готелів: в Україні, тис. м2	1120,6	1075,6	1032,3	999,9
базисні темпи зміни, %	100,0	96,0	92,1	89,2
в тому числі приватних готелів, тис. м2	6,0	12,6	15,8	24,3
базисні темпи зміни, %	100,0	210,0	263,3	405,0
частка приватних готелів, %	0,54	1,17	1,53	2,43

Показником матеріального оснащення готелів може бути вартість основних фондів, адже в цій вартості відображається загальна якість приміщення готелю, забезпеченість місцями, наявність додаткового сервісу тощо. В останні роки в Україні було проведено кілька індексацій основних фондів.

Враховуючи, що індексації проводилися на конкретні дати, а зростання доходів, витрат та інших вартісних показників, що перебували під прямим впливом інфляції, відбувався поступово, до зіставлення вартості основних фондів з іншими вартісними показниками слід підходити обережно.Оскільки порядок індексацій для приватних і будь-яких інших готелів був однаковим, порівняння динаміки вартості основних фондів у готельному господарстві України загалом і в приватних готелях є повністю коректними.

Балансова вартість основних фондів усіх готелів України за 2004-2007 рр. збільшилася в 262 рази, для приватних готелів цей показник був значно вищим - 1372 рази.

В результаті частка приватних готелів в і основних фондах готельного господарства України зросла з 0,33 до 1,71%.

З точки зору споживача більш важливою є не загальна вартість основних фондів, а та частина їх вартості, яка припадає на одне готельне місце. Тому в табл. 4.9 порівнюється динаміка вартості основних фондів саме в розрахунку на одне місце.

Як бачимо, зростання цього показника загалом в Україні і в приватних готелях був дуже інтенсивним. Звернемо увагу на те, що співвідношення вартості основних фондів в розрахунку на одне місце в приватних і у всіх готелях України постійно змінювалося, але загалом проглядається тенденція його зростання.

Різкі коливання цього співвідношення можна пояснити тим, що не всі готелі проводили індексацію основних фондів одночасно. За 2004-2007 рр. зростання основних фондів готелів у розрахунку на одне місце в приватних готелях відбувалося інтенсивніше, ніж у всіх готелях України - відповідно в 426 і 311 разів.



Таблиця 4.9. Динаміка забезпеченості готелів різних форм власності основними фондами за 2004-2007 рр.

Рік	Вартість основних фондів готелів в розрахунку на одне місце, на початок року, грн.	Співвідношення (гр.3:гр.2)
	в Україні в цілому	в приватних готелях
2004	32	17	0,53
2005	112	28	0,25
2006	1637	1772	1г08
2007	9961	7242	0,73

За допомогою табл. 2.10 проаналізуємо тенденції зміни загальної кількості готельних місць. У готельному господарстві України кількість місць щороку зменшувалася на 4-6%. Кількість місць в приватних готелях протягом 2004 р. збільшилася більш, ніж удвічі, в 2005 р. відбулося певне скорочення кількості місць (причому при збільшенні кількості готелів), але за 2006 р. кількість місць знову помітно зросла. Питома вага місць у приватних готелях в загальній кількості готельних місць зросла за три роки з 0,62 до 2,35%.

Така динаміка підказує, що в розвитку приватного готельного бізнесу, крім тенденції збільшення його обсягів, може існувати й інша, до певної міри протилежна тенденція. В справедливості цього припущення переконує аналіз динаміки середньої кількості місць у готелях (табл. 4.10, рис. 4.2). Як бачимо, середній розмір готелів в Україні практично залишається на одному рівні (92-96 місця), натомість у приватних готелях очевидна тенденція до різкого скорочення середньої кількості місць - з 83 2004 р. до 58 2007 р. Розміри середнього приватного готелю порівняно з середнім готелем в Україні зменшилися за три роки з 89 до 63%.



Таблиця 4.10. Динаміка кількості місць у готелях різних форм власності в 2004-2007 рр.

Показник	Рік	Готельне господарство України	Питома вага чи співвідношення, % (гр.4:гр.3х100)
		всього	в т.ч. приватні готелі
Загальна місткість готелів, місць	2004	148090	912	0,62
	2005	140013	1847	1,32
	2006	130869	1631	1,25
	2007	125268	2947	2,35
Середня місткість готелю, місць	2004	93	83	89
	2005	96	66	69
	2006	94	54	57
	2007	92	58	63

Виявлену тенденцію можна пояснити двома основними причинами. По-перше, зменшення кількості споживачів готельних послуг примушує шукати інші напрями використання приміщень і відповідно переобладнувати частину готельних номерів для інших цілей. Цей процес мав би відбуватися і в державних, і в відомчих, і в приватних готелях, але приватний власник реагує на вимоги ринку значно швидше. По-друге, приватні готелі активніше починають орієнтуватися на високу якість обслуговування, комфортність проживання, вони часто розміщуються не в центрах міст, а ближче до зон відпочинку, і все це, безумовно, впливає на зменшення середніх розмірів приватних готелів.

Динаміка кількості місць у готелях щільно корелює з динамікою кількості готельних номерів (табл. 4.11). Кількість номерів у готельному господарстві України систематично скорочується, а кількість номерів у приватних готелях помітно зростає (за винятком 2005 р.). Питома вага приватних готельних номерів у загальній кількості номерів зросла за три роки з 0,51 до 2,39%.



Таблиця 4.11. Динаміка кількості номерів у готелях різних форм власності в 1994-1997 рр.

Рік	Кількість номерів на початок року, одиниць	Частка номерів у приватних готелях, % (гр.3:гр.2x100)
	у всіх готелях України	в приватних готелях
2004	68296	348	0,51
2005	65723	799	1,22
2006	62360	731	1,17
2007	60601	1450	2,39

Таблиця 4.12. Динаміка показників, які характеризують середній номер, у готелях різних форм власності в 2004-2007 рр.

Показник	Рік	Усі готелі України	В тому числі приватні готелі	Співвідношення (гр.4:гр.3)
Середня кількість місць у номері	2004	2,17	2,62	1,21
	2005	2,13	2,31	1,08
	2006	2,10	2,23	1,06
	2007	2,07	2,03	0,98
Середня площа номера, м2	2004	16?4	17,4	1,06
	2005	16,4	15,8	0,96
	2006	16,6	21,6	1,30
	2007	16,5	16,7	1,01
Середня площа в розрахунку на одне місце, м2	2004	7,6	6,6	0,87
	2005	7,7	6,8	0,88
	2006	7,9	9,7	1,23
	2007	8,0	8,2	1,03

Процес збільшення площі в розрахунку на одне місце відбувається і в готельному господарстві загалом, але значно менш інтенсивно: якщо 2004 р. кількість квадратних метрів на одне місце в приватних готелях була на 13% менша, то 2007 р. вона стала на 3% більша від аналогічного показника готельного господарства України.

Для оцінки ефективності роботи і рівня обслуговування клієнтів доцільним є аналіз динаміки чисельності працівників приватних і всіх готелів України (табл. 4.13). Чисельність працівників готельного господарства України щороку зменшується, а чисельність працівників приватних готелів зростає, причому інтенсивно (за три роки - з 210 до 845 осіб, тобто в 4,02 рази). В результаті зросла з 0,73 до 3,11% питома вага працівників готелів, які працюють у приватному секторі.

Таблиця 4.13. Динаміка чисельності працівників у готелях різних форм власності в 2004-2007 рр.

Показник	Рік	Готельне господарство України	В тому числі приватні готелі	Співвідношення (гр.4:гр.3х100)
Загальна чисельність працівників, осіб	2004	28691	210	0,73
	2005	28145	360	1,28
	2006	28111	458	1,63
	2007	27206	845	3,11
Кількість працівників у розрахунку на одне місце, осіб	2004	0,19	0,23	121
	2005	0,20	0,19	95
	2006	0,21	0,28	133
	2007	0,22	0,29	132
Кількість працівників у розрахунку на 1000 наданих ліжко-діб, осіб	2004	1,20	2,19	183
	2005	1,60	2,17	136
	2006	2,01	7,76	386
	2007	2,49	5,42	218

У готельному господарстві України у 2004-2007 рр. рівномірно зростали показники чисельності працівників у розрахунку на одне місце (з 0,19 до 0,22) і на 1000 наданих ліжко-діб (з 1,20 до 2,49). Відповідне зростання, хоча і не рівномірне, характерне і для приватного сектора: кількість працівників у розрахунку на одне місце і на 1000 наданих ліжко-діб зросли відповідно з 0,23 до 0,29 і з 2,19 до 5,42. Як видно з графи 4 табл. 4.13, зростання цих показників у приватному секторі був інтенсивнішим, зокрема, якщо співвідношення кількості працівників у розрахунку на 1000 наданих ліжко-діб у приватних готелях і загалом в Україні 2004 р. становило 1,83, то 2007 р. воно зросло до 2,18. Це співвідношення зростає внаслідок впливу двох факторів: по-перше, зменшення кількості осіб, що проживали в готелях, і, відповідно, наданих ліжко-діб; по-друге, прагнення забезпечити кращий сервіс, для надання якого потрібна більша кількість працівників.

Динаміка обсягів готельних послуг може бути відображена показником кількості наданих ліжко-діб. На рис. 4.12 ці показники стосовно приватних і всіх готелів проілюстровані графічно, але не в абсолютній величині, а у вигляді базисних індексів по відношенню до 2003 р. В 2006 р. обсяги діяльності всіх готелів України становили 46%, а приватних - 163% порівняно з обсягами 2003 р. Помітне зростання обсягів наданих готельних послуг приватними готелями 2004 р. і падіння цього показника 2005 р. не дає можливості зробити узагальнення відносно певної тенденції, але фактом є те, що в останній рік розглянутого періоду обсяги діяльності приватних готелів знову зросли.

Таблиця 4.14. Динаміка кількості наданих ліжко-діб іноземним громадянам готелями різних форм власності в 2003-2006 рр., тис.

Показник	Рік	2006 р. до 2003 р., %
	2003	2004	2005	2006
Кількість наданих ліжко-діб іноземним громадянам всіма готелями України	4371	3570	2589	2074	47
в тому числі громадянам СНД	3016	2259	1604	1361	45
Кількість наданих ліжко-діб іноземним громадянам приватними готелями	11	12	12	13	118
в тому числі громадянам СНД	11	10	12 1	8	73

У цей період обсяг послуг, наданих іноземним громадянам приватними готелями, не тільки не зменшився, а навіть зріс на 18%, причому серед іноземців, яким надані послуги, значно скорочується частка громадян СНД. Отже, спрямованість приватних готелів на високоякісне обслуговування іноземних громадян не залишається лише у планах, а вже знаходить відображення в практичній діяльності.

За низької завантаженості готелів актуальним є пошук інших напрямів використання готельних приміщень. В цьому плані приватні готелі також працюють активніше. З табл. 4.15 видно, що частка готельної площі, що здається в оренду, загалом в Україні залишається майже на одному рівні - 11-12%. У приватних же готелях ця частка спочатку зросла з 0,58 до 25,55%, і хоча 2007 р. вона знову знизилася до 6,34%, частка площі приватних готелів у всій зданій в оренду готельній площі все одно різко збільшилася - з 0,02 до 1,26%.

Таблиця 4.15. Динаміка показників використання готельної площі зданої в оренду готелями різних форм власності в 2003-2006 рр.

Показник	Рік
	2003	2004	2005	2006
Частка загальної площі, що здана в оренду:
всіма готелями України, %	11,2	12,9	12,2	12,2
приватними готелями, %	0,58	2,50	25,55	6,34
Частка загальної площі, що здана в оренду приватними готелями в загальній площі, зданій в оренду всіма готелями України, %	0,02	0,20	2,67	1,26
Всі інші доходи готелів (не пов'язані з готельним обслуговуванням):
в Україні загалом, тис, грн.	226	2043	9383	1615
базисні темпи зростання порівняно з 2003 р., разів	1,0	9,0	41,6	7,1
у приватних готелях, грн	10	3590	29940	100930
базисні темпи зростання порівняно з 2003 р., разів	1,0	359	2994	10093

Іншим показником, динаміка якого дозволяє судити про обсяги діяли ності готелів, не пов'язаної з готельним обслуговуванням, є виділені н статистичній звітності "Інші доходи" (крім доходів від надання готельних і додаткових платних послуг). Як видно з табл. 2.15, інші доходи всіх готелів України зросли за три роки в 7,1 раза, а приватних готелів - більш ніж у 10000 разів. В результаті частка приватного сектора в інших доходах готелів зросла з тисячних відсотка до 6,2%. Отже, приватні власники значно активніші у вирішенні питань, пов'язаних з ефективністю вико ристання готельних приміщень.

У приватних готелях інтенсивніше зростають доходи, отримані за надання додаткових платних послуг клієнтам. У 2006 р. в розрахунку на одне готельне місце в середньому в Україні було надано додаткових платних послуг на суму 87 грн, а в приватних готелях - тільки на 58 гра але в розрахунку на одну ліжко-добу наданих послуг сума доходів від додаткових послуг у приватних готелях виявилася більшою, ніж у всіх готелях - відповідно 1,09 і 1,00 грн. Співвідношення доходів, отриманих в: додаткових платних послуг, і основних доходів від надання місць для проживання за 2003-2006 рр. не мало вираженої тенденції, причому у всі роки цей показник у приватному секторі був нижчим, ніж у готельному господарстві загалом: відповідно 4 і 7% - 2003 р., 1 і 6% - 2004 р., 5 і 6% - 2005 р., 6 і 7% -2006 р.

Аналіз фінансових результатів діяльності приватних готельних підприємств здійснено за даними табл. 2.16-2.18. З табл. 4.16 видно, що частка приватного бізнесу в сукупних фінансових результатах готельного господарства України за показниками доходів і витрат регулярно зростає, причому в досить близьких пропорціях. Аналогічна частка, розрахована за показником прибутку, за три роки змінювалася значно повільніше.

Середньорічні темпи зростання доходів і витрат у приватних готелях практично вдвічі перевищують аналогічні темпи, що склалися у всьому готельному господарстві України, в той самий час середньорічні темпи зростання прибутку в приватних і всіх готелях України майже однакові.

Таблиця 4.16. Динаміка частки приватних готелів у фінансових показниках готельного господарства України в 2003-2006 рр., %

Показник	Рік
	2003	2004	2005	2006
Частка приватних готелів:
в загальних доходах готелів України	0,14	0,50	0,60	1,75
в загальних витратах готелів України	0,25	0,81	0,91	1,69
в загальному прибутку готелів України	0,04	0,13	0,05	0,22



Таблиця 4.17. Середні темпи зростання фінансових показників готелів різних форм власності за 2003-2006 рр., разів

Показник	У готельному господарстві України загалом	У приватних готелях
Середньорічні темпи зростання:
Доходів	6,8	14,0
Витрат	7,8	14,9
Прибутку	5,7	6,4

Прибутковість приватних готелів доцільно проаналізувати не тільки через показники динаміки, а й за допомогою відносних розмірів прибутку за останній рік періоду, шо аналізується. В табл. 4.18 наведені розміри прибутку в розрахунку на одне готельне місце, одного працівника, одиницю витрат, одиницю вартості основних фондів. Як бачимо, ці відносні показники прибутковості в приватних готелях значно нижчі від аналогічних показників готельного господарства всієї України.

У чому ж причина такої низької прибутковості приватних готелів? Цілком ймовірно, що крім об'єктивних причин (недозавантаженість готелів, значні початкові витрати при організації готельного бізнесу тощо) має місце і приховування доходів. Готельний бізнес - дуже спокуслива сфера з цієї точки зору, адже, по-перше, виручка є готівковою, а, по-друге, в об мін на гроші відпускається не товар, а послуга.

Непрямим підтвердженням припущення про наявність прихованої виручки може бути той факт, що середньомісячна зарплата працівників приватних готелів є суттєво нижчою порівняно з цим показником у всьому готельному господарстві України.

В 2004 р. працівник готелю в середньому отримував 901 тис. крб щомісячно, а працівник приватного готелю - 728 тис. крб, в 2005 р. ці зарплати становили відповідно 5,4 і 3,5 млн крб, в 2006 р. - 118 і 63 гри (співвідношення зросло з 1,2:1 до 1,9:1).На наш погляд, така різниця в зарплаті реальна і свідчить про наявність неофіційних доплат частині працівників приватного готельного сектора. А неофіційні доплати - це прямий наслідок прихованих доходів.

Таблиця 4.18. Відносні показники прибутковості готелів різних форм власності 1996 р.

Показник	В усьому готельному господарстві України	В приватних готелях
Прибуток у розрахунку на одне місце, грн.	161	15
одного працівника, грн.	739	53
одиницю витрат, %	12,7	3,2
одиницю вартості основних фондів, %	1,6	0,8

4.2 Регіональний аспект оцінки перспективності готельного бізнесу

Внаслідок впливу численних факторів на ринку готельних послуг Нлалася ситуація, за якої співвідношення попиту і пропозиції в різних Вістах України є різним. На відміну від товарів і багатьох інших послуг Пропозицію готельних послуг неможливо оперативно перенести з одного Кіста в інше. Сформована різниця між кон'юнктурою ринку готельних послуг в різних містах і реї іонах є досить сталою, тому вона повинна бути об'єктом маркетингових досліджень, основна мета яких - раціонально поділити в розрізі міст і регіонів зусилля щодо подальшого розвитку Котельної справи.

Об'єктом дослідження були обрані 64 міста України, що мають 80 і більше тисяч жителів. Три міста з цієї сукупності (Ялта, Феодосія, Євпаторія) є вираженими курортами, які розглядалися окремо і при Кагальному групуванні не приймалися до уваги. Розподіл міст за кількістю «вселення дозволив виявити певні залежності, що допомагають узагальнити тенденції розвитку готельного господарства .

Як видно з табл. 4.19, зі збільшенням кількості жителів в населених Кіунктах здебільшого зростає і середня кількість місць у готелях в розрахунку на 1000 жителів. У більші міста частіше приїжджають іноземці, відповідно збільшується частка місць для іноземців, а це означає, що і загалом створюються більш комфортабельні умови проживання.

Концентрація в великих містах сучасних готелів призводить до збільшення показників середньої площі номера і середньої площі в розрахунку на одне місце (табл. 4.19). Про краще матеріально-технічне забезпечення готелів великих міст свідчить також показник балансової вартості основних фондів у розрахунку на одне місце: в групі міст з чисельністю населення 500 тис і більше він вдвічі вищий, ніж у містах з населенням до 200 тис. Характерно, що великі міста не тільки користуються раніше створеною кращою матеріальною базою готелів, але і докладають більше зусиль для її підтримання в належному стані: питома вага витрат на капітальний ремонт у загальній сумі витрат у готельному господарстві міст, що мають чисельність населення від 500 тис. і більше становив 8%, а в менших містах - 2-3%.

Таблиця 4.19. Залежність економічних показників готелів міст України від кількості жителів

Показник	Групи міст за чисельністю жителів, тис. осіб
	80-199	200-499	500 і більше
Кількість міст, одиниць	29	22	10
Середня кількість місць у Готелях у розрахунку на 1000 жителів, одиниць	2,80	3,66	3,90
Частка місць для іноземців, %	14	15	26
Середня площа:
- номера, м2	15,3	16,0	17,7
- у розрахунку на одне місце, м2	8,1	8,3	8,7
Частка витрат на капітальний ремонт у загальній сумі витрат, %	3	2	8
Вартість основних фондів у розрахунку на одне місце, грн.	1187	1192	2395
Кількість працівників в розрахунку на:
- одне місце, осіб	0,22	0,26	0 28
- тисячу наданих ліжко-діб, осіб	2,49	2,34	1,85
Доходи від послуг у розрахунку на одне місце, грн.	24	55	81
Різниця в тарифах для іноземців у розрахунку на одну ліжко-добу, грн.	3	3	19



Рис. 4.13. Середня площа готельного номера в містах з різною чисельністю населення

Нами були проаналізовані залежності стосовно відносних показників чисельності працівників (табл. 4.19, рис. 4.14). Зі збільшенням чисельності населення міст кількість працівників готелів в розрахунку на одне готельне місце зростає, а в розрахунку на 1000 (на рис. 4.14 - в розрахунку на 100) наданих ліжко-діб - зменшується. Перша тенденція свідчить про кращий рівень обслуговування, а друга - про вищу продуктивність праці в готелях великих міст.

Рис. 4.14. Забезпеченість готелів персоналом у містах з різною чисельністю населення

Чітко прослідковується тенденція збільшення рівня завантаженості готелів зі зростанням чисельності населення міст (рис. 4.15). Цю тенденцію вдалося зафіксувати при поділі всієї сукупності міст не на три, а навіть на п'ять груп, тобто в більших містах, незважаючи на їх кращу забезпеченість готельними місцями в розрахунку на 1000 жителів, спостерігається і вища завантаженість.

Рис. 4.15. Рівень завантаженості готелів у містах з різною чисельністю населення

Кращі умови діяльності готелів великих міст зумовлюють як генеральну тенденцію підвищення відносних показників прибутковості (табл. 4.20). Але це підвищення вдається побачити, лише якщо розглянути три середніх групи (100-499 тис. жителів) як одну. В межах цих трьох груп спостерігається зворотна тенденція, і формулювати певні чіткі тлумачення важко. Зі збільшенням чисельності населення міст зростають доходи (в розрахунку на одне місце), що їх отримують готелі за надання додаткових послуг, а також додаткові доходи, пов'язані з підвищеною оплатою місць іноземними громадянами (табл. 4.19).

Працівники готелів більших міст отримують у середньому вищу заробітну плату - ця тенденція дуже чітка (рис. 2.16) і також свідчить про кращий фінансовий стан готелів великих міст.



Таблиця 4.20. Залежність відносних показників прибутковості готелів від кількості жителів міст України

Група міст за чисельністю населення, тис. жителів	Кількість міст у групі, одиниць	Прибуток в розрахунку на:
		одне місце, грн	одного працівника, грн	одиницю витрат, %	одиницю вартості основних фондів, %
80-99	13	6	29	2	0
100-199	16	269	1179	52	25
200-299	11	207	805	37	15
300-499	11	113	442	19	11
500 і більше	10	982	3537	94	41

Рис. 4.16. Середньомісячна заробітна плата працівників готелів у містах з різною чисельністю населення

Аналіз показників готелів курортних міст дозволив виявити специфіку їх діяльності порівняно з готельним господарством України загалом. У готелях міег-курортів втричі менша частка площі здається в оренду (4% порівняно з 12%). Це зрозуміло, адже міста-курорти за чисельністю постійних жителів є невеликими, і фірм, що бажають взяти площі готельного типу в оренду, менше. Тим більше, що в курортних містах значно більша щільність готелів: кількість місць у готелях в розрахунку на 1000 жителів - 22,6 порівняно з 3,9 в Україні. Рівень завантаженості курортних готелів має різко виражену сезонність, в середньому ж за рік він виявився навіть нижчим, ніж у містах України -загалом (32 і 35%).

У готелях курортних міст значно вища частка місць, передбачених для поселення іноземних громадян (52% порівняно з 24% в містах України загалом), втричі більшим у розрахунку на одну надану іноземним громадянам ліжко-добу є додатковий дохід, що отримується в результаті поселення громадян інших держав порівняно з розміщенням на тих же місцях громадян України. В курортних готелях майже вдвічі вищими є доходи від додаткових послуг порівняно з основними доходами від надання місць для проживання (відповідно 11 і 6%) - це показник значно вищого від середнього рівня обслуговування клієнтів.

На 42% вищою порівняно з готелями України загалом є зарплата працівників готелів курортних міст. Помітно вищими (в середньому на 20-25%) є показники прибутковості курортних готелів.

Особливістю готелів міст-курортів є вдвічі нижчий рівень забезпеченості основними фондами в розрахунку на одне місце (870 грн порівняно -з 1790 грн в середньому по всіх містах України) - привабливість курортної місцевості дозволяє розраховувати на те, що гості не будуть дуже прискіпливо оцінювати рівень матеріально-технічного оснащення готелів. Очевидно, що ця особливість курортних готелів збережеться і в перспективі, адже, наприклад, частка витрат на капітальний ремонт у всіх поточних витратах у готелях курортних міст втричі менша, ніж у містах України загалом (відповідно 2 і 6%).