1

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Напрямки удосконалення та покращення маркетингової діяльності на підприємстві

Вступ

Ринок є однією з основних категорій сучасної економічної науки. В найбільш загальному розумінні з ринком зв'язують сферу обміну, сукупність наявних та потенційних покупців товару. З поняттям "обмін" звичайно ототожнюють акт отримання якогось бажаного об'єкта з пропонуванням натомість чогось іншого. Тобто ринок -- це система економічних відносин, зв'язків господарських суб'єктів, які приймають рішення самостійно. Отже, ринкова економіка може успішно розвиватися лише за умов вільного споживацького вибору, вільного вибору фаху та місця праці, свободи підприємництва. Для функціонування такої економіки потрібна реалізація різноманітних форм власності (приватної, кооперативної, акціонерної, державної тощо) і наявність відповідної інфраструктури. Остання складається з ринку товарів та послуг, ринку засобів виробництва, фінансового ринку.

Перехід до ринкової економіки в Україні по-новому поставив питання діяльності підприємств як суб'єктів ринкових відносин. На теперішній час, коли відбувся розпад старої господарської системи, господарських зв'язків, виникає необхідність розробки нових підходів до діяльності підприємств, які допомагають його ефективному функціонуванню і забезпеченню конкурентоспроможності на ринку.

Однією із характерних тенденцій розвитку сучасного ринку товарів і послуг є всебічний правовий захист інтересів споживачів та посилення відповідальності виробників за якість продукції. На зміну відомому афоризму "хай покупець буде обачливий" прийшов інший -- "будь обережний, виробнику". Система договірної, а також позадоговірної відповідальності та страхування побудована таким чином, щоб потерпіла сторона мала повну гарантію відшкодування збитків. Змінився принцип визначення суб'єкта відповідальності за недоброякісний товар. Таким, в першу чергу, вважається не продавець, а безпосередній виробник дефектної продукції. При оцінюванні дефектності виробу першорядним є питання відповідності продукції тим характеристикам, якими споживач керувався, її купуючи. Товар уважається дефектним, якщо його властивості не відповідають тій інформації, яку було отримано від продуцента.

Заміна командно-адміністративної економічної системи, перехід до нового механізму господарювання, який базується переважно на економічних методах, передбачає зміну “ринку продавця” (тобто виробника) на “ринок покупця” (тобто споживача). При такій системі визначну роль відіграє не стільки наявність товарів, скільки їх висока споживча якість. До виробника ця система представляє жорсткі вимоги високої ефективності виробництва, використання найновіших досягнень НТП.

На діяльність підприємства дуже впливають різні фактори, що підвищують господарський ризик, ступінь невизначеності у майбутніх умовах роботи підприємства. Складність обтяжується глибокою кризою, в якій перебуває економіка України. Криза, яка охопила не тільки економіку країни, має ряд особливостей. Це високий темп інфляції, скорочення обсягів виробництва, криза фінансово-кредитної системи, катастрофічне зниження рівня доходів населення.

Кризові явища в економіці змусили підприємства шукати виходи із складного становища. Багато з них знаходяться на межі банкрутства. Різке зниження платоспроможності населення відчутно зменшило обсяги реалізації продукції, а отже, відбувся спад виробництва.

В цих умовах виникає необхідність роботи над стратегією розвитку підприємства, формуванням і реалізацією програми, розробкою цілей і завдань, які забезпечать діяльність підприємства в майбутньому.

Особливе значення в зв'язку з цим набуває маркетингова діяльність підприємства. Саме її проблеми обумовили актуальність вибраної теми даної кваліфікаційної роботи.

Виводячи товар на ринок будь-яка фірма чи підприємство стикається з дією як внутрішнього, так і зовнішнього середовища. Для досягнення поставлених цілей підприємство повинно правильно оцінити свої сильні і слабкі сторони, можливості і загрози ринку. Єдиним засобом досягнення корпоративних цілей (щодо обороту, прибутку, доходу на інвестиції) є задоволення потреб споживачів.

Сучасні компанії існують не в площині, а в просторі і це вимагає задовольняти потреби не лише споживачів, а й постачальників, урядових установ. Зростає вплив таких груп, як акціонери, кредитори, співробітники (персонал), громадскість - соціальна відповідальність бізнесу.

Мета кваліфікаційної роботи полягає в поглибленні знань з питань маркетингу, розробки ефективних шляхів по вдосконаленню організації маркетингової діяльності ДП Івано-Франківський КХП, направлених на забезпечення більш ефективної виробничо-збутової діяльності, використання сучасних форм і методів маркетингу, задоволення попиту споживачів на різноманітну і високоякісну продукцію.

Предметом дослідження є процес маркетингової діяльності на підприємстві.

Об'єктом дослідження вибрано ДП “Івано-Франківський КХП”.

Для досягнення поставленої мети в кваліфікаційній роботі розглянуто:

питання теорії і практики застосування маркетингу;

основні функції та напрямки маркетингової діяльності;

основні напрямки ефективної організації маркетингової діяльності.

А також проведено аналіз маркетингової діяльності ДП “Івано-Франківський КХП”, вказано основні напрямки ефективної організації маркетингової діяльності на даному підприємстві.

Теоретичною методологічною та практичною основою роботи послужили періодичні публікації провідних вітчизняних та зарубіжних економістів, сучасні літературні джерела з проблем маркетингу, праці практиків комерційної справи, законодавчі та нормативні акти, акти підприємств, контракти, закони та декрети Уряду України, статистична звітна документація ДП “Івано-Франківський КХП”.

Розділ 1. Теоретичні аспекти формування і розвитку маркетингу в Україні на сучасному етапі

1.1 Регіональні аспекти розвитку маркетингу в Україні

Регіональний розвиток України проходить складно і суперечливо. Ринкові відносини суттєво розширили самостійність та відповідальність регіонів як суб'єктів господарювання, що володіють і розпоряджаються значною частиною національного багатства. Інтегруючись у загальнодержавну та світову економіку, вони змушені все більше конкурувати між собою в боротьбі за інвестиції та кваліфіковану робочу силу, покриття зростаючих потреб населення щодо якості життя, за ринки збуту для товарів регіону тощо. Таким чином, територія з простого місця здійснення економічних акцій перетворюється на продавця своїх ресурсів як своєрідного товару, тобто стає рівноправним учасником ринку. За таких умов надійним інструментарієм розробки стратегії і тактики регіональних перетворень, що надає можливість враховувати особливості зовнішнього і внутрішнього середовища конкретного регіону та створювати умови для максимального пристосування його виробництва до вимог ринку, може бути регіональний маркетинг.

Що ж до висвітлення теоретичних основ регіонального маркетингу, то показовими в цьому сенсі є роботи А. Лаврова та В.Сурніна, в яких пропонується розглядати маркетинг за рівнями управління і ринкових відносин (мікро-, мезо- та макрорівень), що, на їхню думку, на певному етапі поглиблення, розширення і розгортання маркетингу надає змогу виділити з усієї сукупності саме регіональний маркетинг. Як зазначають автори, будучи елементом ринкової системи, що сфокусований на мезорівень, регіональний маркетинг не передбачає вивчення попиту, цін на продукцію окремого підприємства, а мова вже йде про вивчення ринку, попиту і цін на сукупну продукцію регіону, реалізацію всього його потенціалу. Регіональний маркетинг трактується ними як система економічних відносин узгодження економічних інтересів і цілей мезорівня з макро- і мікрорівнями, адаптації регіональної структури відтворення до зовнішнього та внутрішнього ринків на основі постійного моніторингу (аналіз, оцінка та прогноз) процесів, що відбуваються на них [21].

Ф. Котлер дані види маркетингу об'єднує поняттям "маркетинг місць," тобто маркетинг землі та інвестицій інтегруються ним в поняття маркетингу інвестицій у земельну власність, а туристичний маркетинг відображається поняттям "маркетинг місць відпочинку." За його словами, маркетинг місць - це діяльність, що здійснюється з метою створення, підтримки чи зміни відносин і/чи поведінки щодо конкретних місць [21].

А. Панкрухін у своїх наукових розвідках проводить чіткий поділ територіального маркетингу на маркетинг, що реалізується в межах даної території, і маркетинг, зорієнтований на суб'єктів за її межами. Маркетинг території розглядається ним як "діяльність, що здійснюється з метою створення, підтримки чи зміни відносин і/або поведінки суб'єктів ринку, соціальних спільнот щодо конкретних зосереджених там природних, матеріально-технічних, фінансових, трудових і соціальних ресурсів, а також можливостей їхньої реалізації та відтворення" [24].

Логічно розділяючи зміст територіального маркетингу з урахуванням потреб і можливостей цільових споживачів, автор демонструє фаховий підхід щодо висвітлення напрямів використання його інструментарію для забезпечення ефективного розвитку території. Все вищесказане можна повною мірою віднести до регіонального маркетингу, оскільки в економіці регіону розглядаються переважно територіальні системи мезорівня -- край, область, республіка, економічний район -- до того ж за діючою сіткою районування.

Як справедливо зазначив І. Арженовський, правильніше було б розуміти регіональний маркетинг як "передову ідею, філософію, що вимагає орієнтації на потреби цільових груп споживачів послуг території. Не один відділ адміністрації чи спеціальне підприємство, а всі, що відповідають за долю регіону, повинні орієнтуватися на потреби клієнтів і цільові групи, а також на створення кращих, у порівнянні з іншими територіями, конкурентних переваг на користь клієнтів" [23].

На мою думку, в розглянутих визначеннях нема достатньої чіткості при з'ясуванні суті регіонального маркетингу як теорії і практики економічної діяльності. Тому слід уточнити сутність та цільову орієнтацію терміна "регіональний маркетинг" з точки зору управління економічним розвитком регіону. Для цього пропонується розділити поняття маркетингу в регіоні та регіонального маркетингу (маркетингу, застосовного суто в межах регіону). Отже, маркетинг у регіоні -- це комплекс заходів стандартного маркетингу щодо конкретних товарів і послуг в межах певного регіону, котрий характеризується специфічними особливостями маркетингового середовища. А от регіональний маркетинг, на відміну від підходів, які розділяють його на внутрішній і зовнішній, розглядається нами як інтегральна діяльність у регіоні та за його межами щодо зосереджених у ньому ресурсів і можливостей їх реалізації та відтворення.

Виступаючи складовою частиною регіональної економічної політики, регіональний маркетинг відрізняється від стандартного своєю спрямованістю на вирішення проблем регіону і його територіальних утворень та включає в себе розробку і реалізацію концепції комплексного розвитку економіки й соціальної сфери території, спрямовану на вирішення її соціально-економічних проблем.

В сучасному механізмі управління регіонами України, на жаль, не визначено місце регіонального маркетингу, хоча він є каталізатором, який підвищує ефективність системи регіонального управління. Розвиток його прийомів і методів особливо актуальний для регіонів, в яких першочергове значення має залучення інвестицій.

Маркетингова діяльність і, зокрема, інвестиційне просування останнім часом стає повсякденною практикою в управлінні містами та регіонами багатьох країн. Як правило, найкращих результатів у соціально-економічному розвитку досягають території, маркетингові зусилля яких спрямовані на комплексне вирішення нагальних проблем -- ефективну реалізацію основних функцій території як місця проживання, відпочинку і господарювання; покрашення управління та інфраструктури; підвищення конкурентоспроможності розмішених на території підприємств, про що свідчить приклад організації робіт з маркетингу в регіонах США, Німеччини, Польщі, Росії тощо [22].

Теорія регіонального маркетингу та світовий досвід його застосування можуть бути використані в Україні, але тільки з урахуванням деяких особливостей розвитку ринкової економіки і регіонального маркетингу в нашій країні. При ретельному розгляді процесу становлення регіонального маркетингу, на мою думку, необхідно приділити увагу перш за все наступним основним моментам:

- рівню розвитку ринкових відносин в Україні на сучасному етапі;

- значенню регіонального маркетингу для економічного розвитку територій;

- стадії розвитку регіонального маркетингу в країні та факторам, що його стримують.

Як економічне явище, система управління, що зародилась на мікро-рівні фірми чи підприємства, на рівні регіону маркетинг здатний збалансувати інтереси багатьох суб'єктів регіонального ринку, та реалізовувати загальну спрямованість реформування економіки в регіоні з урахуванням його особливостей. Таким чином, однією з особливостей регіонального маркетингу в даний період є те, що, будучи об'єктивно необхідним результатом становлення ринкових відносин, він водночас є важливою умовою подальшого реформування економічної системи.

На сучасному етапі економічних реформ в Україні він як складова інструментарію здійснення державної регіональної політики покликаний забезпечувати розвиток та стійке економічне зростання регіонів, їх інтеграцію в загальнодержавний та міжнародний економічний простір. Через регіональний маркетинг стає найбільш імовірним вирішення актуальної проблеми раціонального поєднання галузевих і регіональних основ в економіці, визначення ролі Центру і регіонів для досягнення позитивних результатів в управлінні економічним розвитком. Практика забуття регіональних економічних інтересів, що накопичувалася десятиліттями в часи СРСР, переважання централізованих рішень у визначенні стратегії і тактики формування територіальних темпів і пропорцій надзвичайно загострили суперечності у цій сфері.

Що ж до розвитку регіонального маркетингу в Україні, то як філософія управління територією він перебуває на стадії становлення, що відбувається в умовах формування ринку водночас із розвитком маркетингу на макро- та мікрорівні. Освоєння персоналом підприємств, фірм, банків, структур оптової і роздрібної торгівлі філософії маркетингу, осягнення сутності підприємництва і практична реалізація цих знань у всіх сферах економіки просуватиме заодно і регіональний маркетинг. Тому фактори, що стримують розвиток регіонального маркетингу, перш за все пов'язані з проблемами впровадження маркетингових засад на всіх рівнях управління. На думку деяких фахівців, повне застосування цих принципів в Україні унеможливлюється низкою обставин, а саме:

- недостатнім визначенням і осмисленням наявної практики маркетингу в колишній радянській республіці з позицій світових досягнень;

- специфіку ринку у нашій країні, що зумовлена передусім нестабільною ситуацією в економічній, політичній і соціальній сферах, а конкретніше -- низькою конкурентоспроможністю українських виробників, наявністю кримінальних регуляторів ринку на всіх рівнях управління, високим рівнем монополізму в окремих галузях, низькою купівельною спроможністю населення, що ставить нові вимоги до вивчення і застосування маркетингу в Україні [7].

Серед найважливіших бар'єрів становлення і розвитку регіонального маркетингу, що пов'язані з його спрямованістю, можна виділити високу адаптованість економіки більшості регіонів України до адміністративно-розподільчих відносин. Це, на нашу думку, частково обумовлено об'єктивними причинами -- існуючою, наприклад, виробничою структурою. Варто звернути увагу також на негативний вплив значних диспропорцій в питаннях пріоритетності розвитку окремих регіонів та пов'язану з цим практику надання пільг. Так, наприклад, 59,2% загальної суми податкових пільг в Україні надано платникам трьох регіонів, а саме: м. Києва -- 6335,2 млн. грн. або 25,5%, Дніпропетровської області -- 5376 млн грн (21,7%), Донецької області - 2978,6 млн. грн. (12%) [8]. Це свідчить про значне лобіювання інтересів даних регіонів, що є проявом дискримінації щодо інших.

Фактором, що стримує розвиток регіонального маркетингу та економічних відносин у країні в цілому, є земельне питання, яке включає такі аспекти як захист прав землекористувачів, інвесторів та інших учасників земельних відносин, реєстрація прав на землю, купівля, облік та оцінка землі, земельна рента, застава, податок на землю, ціноутворення тощо, і вимагає розробки принципових підходів до здійснення земельних перетворень у регіонах. В Україні прийнято ряд законодавчих і нормативних актів, однак правове поле певною мірою унеможливлює використання цього ресурсу для економічного розвитку територій.

Подібна ситуація спостерігається і в інвестиційній сфері. Українське законодавче регулювання інвестиційної діяльності недостатньо сприяє формуванню належного інвестиційного клімату і відзначається непослідовним, нестабільним та не передбачуваним характером, що значною мірою пов'язано із змінами економічного курсу держави [6].

Особливістю сучасної України є також те, що туризм не сприймається як повноцінна галузь народного господарства і не отримує відповідної державної підтримки. Водночас туристична сфера - саме та галузь, яка за порівняно невеликих витрат може дати великий прибуток і поповнити державний та місцевий бюджети. За підрахунками фахівців, оборотність капіталу у цій галузі у 4 рази вища, ніж в цілому у народному господарстві, а витрати на створення одного робочого місця в туристичній інфраструктурі у 20 разів менші, ніж у промисловості. Раціональне поєднання ролі держави з активною діяльністю місцевих органів влади сприятиме розвитку туристичної індустрії та маркетингу туризму як одного з інструментів регіонального маркетингу.

Таким чином, особливості регіонального маркетингу в Україні полягають у тому, що на сучасному етапі економічних реформ він не в змозі максимально використовувати свій потенціал та ефективно застосовувати свій інструментарій для розвитку регіонів. Разом з тим, ще не встигнувши остаточно розвинутися як продукт і водночас як інструмент ринкових відносин, він являє собою організаційну основу для реформування економіки регіону.

Найновішою тенденцією у практиці державного регулювання економіки наприкінці 90-х років ХХ століття стало перенесення на рівень державної виконавчої влади принципів організації та методів управління, які застосовуються та виправдовують себе у діловому світі та корпораціях. Такий підхід призвів до формування концепції регіонального менеджменту та маркетингу.

Під регіональним менеджментом треба розуміти таке управління регіональним господарством, яке ґрунтується на корпоративних принципах та враховує територіальний розподіл праці. Його основними вимогами є:

- концентрація на досягнутих результатах та розробка заходів для досягнення цілей регіону;

- усвідомлення управлінцями, що всі громадяни регіону є їх клієнтами, вміння розуміти їх потреби та ставити їх інтереси на перше місце;

- вміння працювати краще, швидше та дешевше, ніж раніше, працювати так само, або навіть краще, ніж кращі приватні компанії [8, 10-11].

Аналогічно управлінню корпорацією управління господарством регіону може виступати у двох формах - менеджмент функціонування і менеджмент розвитку.

Однією із складових нового типу регіонального менеджменту є використання у практиці регіонального управління принципів регіонального маркетингу. Регіональний маркетинг являє собою систему заходів по залученню у регіон нових економічних агентів [8, 108].

Основним завданням регіонального маркетингу є виявлення місцевих переваг регіону, їх посилення і створення нових для залучення у регіон суб'єктів господарської діяльності, здатних підвищити добробут його мешканців. Реалізація концепції регіонального маркетингу починається з виявлення потреб споживачів, сегментації ринку, позиціонування регіону по відношенню до інших регіонів, формування програми створення властивостей регіону, які відповідають вимогам споживачів (умови для ділової активності, інфраструктура, захист власності і т.і.), розробки стратегії поведінки по відношенню до цільових груп споживачів. Головне - зайняти свою нішу на своєрідному “ринку регіонів”, навчитись себе “продавати”. Таким чином формується маркетинговий тип регіонального менеджменту, котрий іде вже не від бажання самого регіону (наприклад, у пошуку коштів для реалізації конкретних проектів), а від вивчення вимог споживачів (виробників, комерсантів, інвесторів, туристів, політиків, учених, некомерційних організацій, державних органів влади та ін.), які здатні задовольнити регіон.

Важливо підкреслити, що для створення конкурентної економіки регіональний менеджмент повинен бути орієнтований не на залучення фірм як таких, а на приплив економічних ресурсів, котрі повинні сприяти розвитку економічної бази регіону, усунувши недоліки, що мають місце, і використавши переваги цих ресурсів. Це дозволить створити таку структуру регіонального господарства, яка забезпечить стабільний соціально-економічний розвиток регіону на довгострокову перспективу.

Корпоративна реструктуризація, яка відбувається в економіці України, зокрема Донецького регіону, є об'єктивним процесом, спрямованим на підвищення ефективності функціонування господарського комплексу регіону. Оцінка результатів цього процесу на мікрорівні дозволяє зробити висновок, що у процесі реструктуризації колишні державні підприємства були перетворені на корпоративні підприємства перехідного типу (перехідні корпорації). Аналіз динаміки основних показників роботи перехідних корпорацій свідчить про зниження ефективності їхньої роботи. Для підвищення ефективності їх функціонування необхідно трансформувати перехідні корпорації в класичні корпоративні структури. Основним механізмом трансформації повинно стати впровадження в практику господарювання корпоративного управління, яке забезпечить захист інтересів дрібних акціонерів і дозволить корпораціям залучити як інвестиційні ресурси заощадження населення.

Якщо оцінювати результати корпоративної реструктуризації регіонального господарства на макрорівні, то слід відзначити, що за останні чотири роки економіка Івано-Франківського регіону стрімко розвивалась, про що свідчить позитивна динаміка основних соціально-економічних показників розвитку економіки регіону. Однак при вивченні основних факторів економічного зростання з'ясовано, що воно є наслідком здебільшого екстенсивних чинників. Зрозуміло, що така модель економічного зростання не є прийнятною, тим більше що вона не здатна забезпечити потрібних для досягнення в найближчому майбутньому середньоєвропейського рівня розвитку темпів економічного зростання.

Як основний чинник прискореного економічного зростання економіки Івано-Франківського регіону пропонується використати переваги корпоративної форми організації господарської діяльності, а саме властивість створювати додатковий капітал для суспільства у разі досягання необхідного рівня його концентрації. Але для застосування корпоративних принципів господарювання на регіональному рівні необхідно переглянути принципи управління господарським комплексом регіону, тому що існуючі підходи до управління економікою регіону в умовах переваги корпоративної форми господарювання вже не є ефективними. Найновішим підходом до регіонального управління є застосування на регіональному рівні тих моделей і методів, які використовуються і виправдовують себе у діловому світі та корпораціях. Такий підхід призводить до формування концепції регіонального маркетингового менеджменту, застосування якого створює передумови для реалізації на регіональному рівні преваг корпоративної форми організації господарської діяльності.

У зв'язку з цим питання щодо розробки конкретного механізму реалізації цих переваг на регіональному рівні становлять неабиякий науковий інтерес і являють собою перспективний напрямок для подальших досліджень.

1.2 Тенденції ринку зерна та хлібопродуктів в Україні

Обсяги пропозиції зерна в 2003/2004 маркетинговому році формуватилися, в основному, на базі власного виробництва поточного року та знижених до 2,6 млн т перехідних запасів. Імпортні закупки в розмірі 80 тис. т ( 0,3 % від загальної пропозиції) вирішального значення, як і раніше, не матимуть.

Основним фактором, який визначатиме обсяги виробництва зерна у 2003/2004 маркетинговому році, стануть зміни площі до збирання - очікується збільшення на 0,9 млн га, хоч урожайність порівняно із минулим роком зросла.

Площі озимих культур з урахуванням загибелі біля 400 тис. га складатимуть до збирання 7,1 млн га, з них 5,9 млн га пшениці [32].

Площу ярих зернових частково зкоригували небувалі приморозки, за яких в окремих центральних областях температура на поверхні грунту знижувалась до мінус 10-11^оС. За даними Укргідрометцентру в Полтавській області приморозками пошкоджено 14 % посівів кукурудзи, 5 % ячменю, 25 % раннього засіву гречки; в Сумській області загинули 20 % ярової пшениці, майже повністю - сходи гречки та кукурудзи; в Чернігівській області пошкоджено більше 2 % зернових і зернобобових; в Кіровоградській - біля 5 тис. га гороху та 6 тис. га кукурудзи. Однак посіви ярих відновлені і їх розмір очікується на рівні попереднього року - 6,4 млн га, хоча при запізнілих строках посіву знизився рівень урожайності. Ранньовесняне потепління, висока сума ефективних температур та вологозабезпеченість прискорили вегетацію основних сільськогосподарських культур (випередження середньорічних агротехнічних строків на 4-8 днів), створили в цілому нормальні передумови для закладки урожаю у більшості регіонів України. В той же час в Донецькій, Луганській, Кіровоградській, Харківській областях запаси вологи в метровому шарі грунту менші минулорічних [32].

Однак за пізнішим прогнозом урожайність зернових культур очікується на рівні 26,0 ц/га, оскільки в багатьох регіонах стався запал зерна. На урожай впливатиме і той факт, що внесення добрив під зернові культури не збільшилося, а весняним підживленням внаслідок нестачі хімікатів забезпечено лише дві третини площ озимини. Очікуване валове виробництво зернових і зернобобових культур у порівнянні з 2002/2003 р., відображене в табл. 1.1. Згідно прогнозу валовий збір має бути більшим від попереднього на 1,0 млн т, хоч середня урожайність зернових культур очікується нижчою на 0,8 ц/га; в тому числі пшениці - на 2,3 ц/га. Фуражних культур буде зібрано на 0,8 млн т більше, головним чином за рахунок збільшення площі на 329 тис. га, збільшення валу досягатиметься переважно за рахунок збільшення виробництва кукурудзи майже на 1,1 млн т.

Таблиця 1.1. Валове виробництво зерна в 2003/2004 та 2001/2002 маркетингових роках (всі категорії господарств)

	2003/2004 рр. на 1.07.2004 р. (прогноз)	2002/2003 рр. (фактично)
Культури	Площа до збирання	Урожайність,	Валовий збір, тис. т	Площа до збирання,	Урожай-ність,	Валовий збір,
	тис. га	ц/га*	на 1.07.	було на 1.06.	тис. га	ц/га*	тис. т
Зернові всього	13680	20,0	27365	29542	12756	20,8	26471
Продовольчі	7718	21,7	16785	18760	7123	23,5	16733
Озима пшениця	5890	24,5	14430	16379	5408	26,9	14570
Яра пшениця	258	16,5	426	452	233	15,7	366
Всього пшениць	6148	24,2	14856	16831	5641	26,5	14936
Жито озиме	640	18,0	1157	1157	700	16,2	1136
Просо	340	10,2	354	354	266	9,3	248
Гречка	568	6,2	352	352	495	6,9	341
Рис	22	30,0	66	66	21	34,6	72
Фуражні	5962	17,7	10580	10782	5633	17,3	9738
Ячмінь озимий	315	26,0	817	837	216	22,1	477
Ячмінь ярий	3080	15,9	4887	4887	3345	16,1	5393
Всього ячменю	3395	16,8	5704	5724	3561	16,5	5870
Овес	578	14,2	818	818	550	13,5	741
Кукурудза	1324	24,5	3244	3426	908	25,3	2301
Зернобобові всього	640	12,2	781	781	576	13,4	772
Інші	25	13,2	33	33	38	14,2	54

у вазі після доробки/ Потенційна пропозиція зернової продукції на внутрішнньому ринку буде достатньою для забезпечення потреб, тому немає підстав оцінювати ситуацію як критичну. Близьке до прогнозованого виробництво зерна Україна вже мала: 2002 р. - 24,6 млн т, 2003 р. - 26,5 млн т, в тому числі збір пшениці складав, відповідно, 13,3 та 14,6 млн т.

Структури валового збору минулого року і цьогорічна за питомою вагою культур досить близькі: пшениця - 56,4 та 54,3 %, жито - 4,3-4,2 % і зернобобові 2,9 %; на 3,2 % збільшується частка кукурудзи, на 1,4 % збільшується частка ячменю (рис. 1.1. та 1.2)

1

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1. Структура виробництва зернових у 2002/2003 та в Україні

1

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.2. Структура виробництва зернових у 2003/2004р. в Україні

Очікується зібрати 24,9 млн т пшениці на рівні валового обсягу в 2003 році. З урахуванням перехідних запасів пропозиція такого зерна складатиме біля 27 млн т. З них за мінусом природніх втрат (400 тис. т) та з урахуванням високої традиційної для цього продукту товарності може бути запропоновано на ринок 23 млн т зерна пшениці.

Основними постачальниками зерна на внутрішній ринок залишатимуться великі сільськогосподарські підприємства, частка яких складає 85 % його виробництва. Найбільш значні товарні ресурси зерна очікуються в Одеській, Вінницькій, Дніпропетровській, Полтавській Херсонській, Черкаській областях.

Імпорт, як і в попередні роки, буде обмеженим, не перевищуватиме 80 тис. тонн і, головним чином, це буде насіння зернових.

Загальна пропозиція зерна дорівнюватиме у 2003/2004 р. 30,0 млн т., що на 10 % менше минулорічного рівня (табл. 1.2).

Таблиця 1.2. Баланс ринкового попиту і пропозиції зерна, тис. т

	Маркетингові роки
Показники	2000/01	2001/02	2002/03	2003/04 (прогноз)	2003/04 до 2000/01, %
Загальна пропозиція	30014	37491	33384	30005	89,9
в тому числі:
початкові запаси	5221	1930	6823	2560	37,5
виробництво	24571	35472	26471	27365	103,4
імпорт	222	89	90	80	88,9
Загальний попит	28084	30668	30824	28255	91,7
в тому числі:
Внутрішній попит	26281	29190	26224	24455	93,3
з нього на:
продовольство	8416	8420	8400	8150	97,0
корми	12200	13700	11850	10900	92,0
насіння	4528	4250	4380	4035	92,1
промислову переробку	400	1050	800	550	68,8
Втрати	737	1770	794	820	103,3
Експорт	1803	1478	4600	3800	82,6
Запаси на кінець року	1930	6823	2560	1750	68,4
Відношення кінцевих запасів до загального використання	0,07	0,22	0,08	0,06	х

Загальний попит на зерно продовольчої та непродовольчої груп прогнозується як очікувана сума внутрішнього попиту та можливого експорту такої продукції. За розрахунками він досягне 28,3 млн т зерна. Внутрішній попит складається з попиту на зерно для продовольчих цілей і промпереробки (на спирт, пиво, крохмаль), для фуражу, у якості посівного матеріалу, включаючи страховий фонд.

Попит на зерно продовольчого призначення, визначений у обсягах 8,1 млн т, відбиває потреби суспільства, виходячи з чисельності населення та середньодушового споживання хліба і хлібопродуктів (в перерахунку на борошно і зерно). В розрахунках прийнято, що середньорічна кількість населення на кінець прогнозованого маркетингового року складе 49,5 млн чоловік, за умови, що залишається тенденція до зменшення кількості населення на 350-400 тис. чол. в рік, а річне середньодушове споживання складатиме не менше 125 кг. Останнє залежить від рівня реальних доходів населення, які зменшилися на 4,7 % за 2002 р. і продовжуватимуть зменшуватися протягом 2003/2004 р.

Найбільший обсяг зерна - 11,0 млн т буде використано господарствами всіх форм власності для фуражних цілей, тобто ці витрати порівняно з 2002/01 р. зменшаться на 1 млн т (8 %). З них 7 млн т надійде за рахунок фуражних культур, а 3,9 млн т - за рахунок гірших за якістю продовольчих культур (пшениця, круп'яні). Суттєвих змін у попиті комбікормових заводів на фуражне зерно не очікується.

Витрати зерна для переробки на спирт можуть зменшитися, з причини затоварення спиртових заводів готовою продукцією та втрати зарубіжних ринків збуту. Стримуючим фактором виступає також зростання цін на зерносировину. Проте, зниження акцизного збору на спирт і введення мінімальних цін на горілку стимулюватимуть попит на продукцію спиртової промисловості, яка може закупити біля 350 тис. т зерна. Пивоварні та крохмалопаточні заводи споживають біля 200 тис. т зерна, в т.ч. ячменю пивоварного - 180 тис. тонн. Загальний обсяг зерна, що може бути використаний в майбутньому році для промпереробки складе близько 550 тис. т. Насінневі фонди зерна, зменшаться на 8 % проти попереднього року, коли була найбільша за останній час площа пересіву ярих.

В цілому внутрішній попит на зерно може скласти в 2003/2004 році близько 25 млн т зерна, що менше минулорічного на 1,7 млн т. Попит на основну зернову культуру - пшеницю сформується наступним чином: на продовольчі цілі - 7,2 млн т, на насіння - 1,6 млн т, для промпереробки на спирт - 400 тис. т, на експорт - біля 3,5 млн т.

Експорт зерна. З другої половини 2001/02 р. в Україні відмічається значне пожвавлення експорту українського зерна: в 2001/2002 маркетинговому році обсяги експортованої зернопродукції складали 1,5 млн т, в 2002/2003 - 4,6 млн т. Сприяли цьому поліпшення якості пшениці та падіння доларового курсу гривні, що зробило у 2004р. прогноований експорт у розмірі не менше 3,8 млн т. Провідними експортерами зерна в Україні виступають члени Зернової асоціації та спільні підприємства. Вони мають непогано відлагоджену експедиційну службу, матеріально-інформаційне забезпечення, мають достатні обігові кошти, тому забирають на себе 90 % експортованого з України зерна, формують експортну ціну.

В експорті до 75 % займає пшениця. Вона вивозиться переважно морським транспортом в країни Азії (36 %), з них в Ізраїль і Корею - біля 30 %. Біля третини зерна відвантажується в європейські країни: Англію, Угорщину, Швейцарію, Польщу, стільки ж закуповують країни південно-американського континенту. До країн колишнього СРСР (в основному Білорусь, Грузія, Туркменистан та Росія) експортується близько 4 % пшениці.

Продовжує мати місце неконтрольований вивіз зерна, борошна, круп у приграничні райони Росії. Однак він збережеться в межах не більше 300-400 тис. тонн.

На другому місці стоїть експорт ячменю та кукурудзи, обсяги яких майже однакові, по 500-600 тис. т. Ячмінь в основному закуповують Ізраїль, Кіпр, Туреччина, Алжир, а кукурудзу - Білорусь, країни Азії та Балтії.

Можна прогнозувати, що напрямки експорту певною мірою стабілізувалися і збережуться в 2004/2005 маркетинговому році.

Рух цін на вітчизняному зерновому ринку відбувається під певним впливом руху цін світового ринку, в першу чергу світових цін на пшеницю та кукурудзу. Цінова ситуація на провідних біржах Європи, США, в країнах Азії характеризується усталеною тенденцією до загального пониження, хоча зберігаються нетривалі сезонні ” сполохи”. Так сталося, що дефіцит попиту на зерно, який склався в Росії на кінець попереднього маркетингового року в розмірі біля 4,7 млн т погашено закупівлями пшениці із США і Європейського співтовариства без особливих цінових зрушень. Знизилась імпортна активність Китаю і Тайваню. В стабілізації та подальшому зниженні світових цін на зерно певну роль відіграло призупинення фінансової кризи в Росії та країнах азіатського регіону, очікування відносно непоганого урожаю зернових в країнах - традиційних експортерах.

Згідно прогнозів виробництво зернових культур в Європі в сезон 2003/2004 року очікується на рівні 195-199 млн т проти минулорічних 205 млн т, тобто із зменшенням на 3-5 %, яке на фоні достатніх світових запасів продовольчого зерна навряд чи призведе до суттєвого зростання цін.

На внутрішньому ринку України протягом 2002/03 р. відбулося 10%-ве зниження середньої ціни на зерно проти попереднього маркетингового року. У табл. 1.3 представлені ціни товаровиробників по різних каналах збуту за два останні календарні роки. По окремих культурах (ячменю, житу) зниження досягло 20 %.

Таблиця 1.3 Ціни продажу зернових культур в розрізі каналів збуту (господарства суспільного сектору), грн за 1т

Культури	Середня ціна	Співвідношення цін	в тому числі:
			заготівельним організаціям за прямими зв' язками	споживкооперації	населенню, через систему громадського харчування та в оплату праці	на ринку через власні магазини, ларки	за бартерними угодами	зарубіжним країнам
2003 рік (на 1.01.04 р.)
Зернові всього	154,2	1,0	173,1	152,4	131,4	157,7	162,4	195,9
в тому числі:
пшениця	158,0	1,02	178,6	147,1	135,8	157,8	165,1	189,4
жито	165,7	1,07	173,8	157,2	164,0	161,7	158,7	х
ячмінь	125,7	0,82	119,2	145,8	117,6	132,7	133,0	596,0
кукурудза	140,3	0,91	162,3	102,9	111,4	144,7	151,2	194,7
2002 рік (на 1.01.03 р.)
Зернові всього	176,1	1,0	216,6	194,9	130,9	176,0	179,8	252,9
в тому числі:
пшениця	177,8	1,01	213,6	201,6	132,6	176,8	180,7	213,7
жито	206,6	1,17	223,3	210,3	160,8	191,8	189,3	х
ячмінь	155,1	0,88	204,5	171,7	122,9	159,3	168,0	211,8
кукурудза	159,4	0,91	266,3	159,2	116,7	162,7	165,1	302,9

Крім зовнішнього впливу, відміченого вище, такі зміни цін обумовлені рядом причин внутрішнього характеру:

- заготівельні організації знизили на третину ціну пшениці ІІІ класу, яка надходила від виробників в рахунок погашення вартості наданих їм авансом матеріально-технічних засобів (з 270 грн без ПДВ ціна пшениці впала до 220 грн з ПДВ). Вказана позиція суттєво вплинула на формування цін пшениці, реалізованої за іншими каналами, та цін на зерно інших культур;

- в умовах дефіциту ресурсів посилюється груповий монополістичний тиск з боку власників пального, засобів захисту рослин, мінеральних добрив, а неплатоспроможність господарств змушує їх до укладання бартерних угод, за якими ціни формуються здебільшого не на конкурентних засадах;

- залишаються високими тарифи на маркетингові послуги (зберігання, транспортування, сертифікація зерна) при формуванні партій зернопродукції на експорт, тому трейдери і інші посередники захищають свій зиск, гранично знижуючи ціну попиту на зерно.

Відстеження руху цін на зерно на внутрішньому позабіржовому ринку показує, що під кінець 2002/03 маркетингового року напередодні нового урожаю мало місце суттєве зростання середньої ціни по більшості каналів збуту (табл. 1.4). Наприклад, в лютому 2003 р. середня ціна зернових складала 162,4 грн за тонну, в березні - 178, то в квітні - 199,2 грн. Ціна реалізації зерна на ринках населених пунктів та через власні магазини зросла в квітні, порівняно з січнем, на 20 % (32,1 грн), проданого за бартерними угодами - на 28,4 % (48,2 грн), продано зарубіжним країнам - на 22 % (15,8 грн).

Зростання цін стимулювало активність внутрішнього ринку, вона була вищою порівняно з таким же періодом попереднього року: протягом січня-квітня 2002 р. сільгосппідприємствами було реалізовано 925 тис. т зерна, тоді як в 2003 році - 1169 тис. тонн, тобто приріст склав 26 %.

Сезонне зростання цін на зерно в останні місяці 2003 р. відмічалося також на біржовому ринку (табл. 1.5). Таке явище може спостерігатися до липня 2004 р. включно, в зв' язку з тим, що залишкові запаси зерна значно зменшилися і на початок нового маркетингового року досягатимуть мінімальної кількості (1,6-2,0 млн т). Попит в цей період значно переважатиме пропозицію.

Таблиця 1.4 Ціни зернових по каналах реалізації в 2001, 2002 рр, гривень за тонну

Термін реалізації	Середня ціна всіх продаж	в тому числі:
		заготорганізаціям, включаючи продаж за прямими зв'зками	споживчій кооперації	населенню (в рахунок оплати праці, на громадське харчування)	на ринках (через магазини, ларки і т. ін.)	за бартерними угодами	зарубіжним країнам
2002 рік
Липень	168,6	187,5		143,4	161,4	176,1	169,0
Серпень	157,4	181,8	145,3	135,6	160,9	163,9	174,2
Вересень	149,2	172,1	205,4	130,6	151,2	159,2	251,4
Жовтень	146,4	173,6	149,6	118,6	161,3	154,6	221,5
Листопад	159,2	170,3	183,2	150,5	155,1	160,5	240,7
Грудень	146,4	163,9		122,3	145,0	154,2	173,4
2003 рік
Січень	157,2	172,6	200,0	137,2	160,2	169,7	261,8
Лютий	162,4	188,7	-	136,4	166,5	176,3	214,4
Березень	178,3	197,8		142,7	180,6	193,0	315,5
Квітень	199,2	180,9	128,5	165,9	192,3	217,9	318,7
Середня за січень-квітень	174,3	185,0	х	145,6	174,9	189,2	277,6

Таблиця 1.5. Рух біржових цін на зернові культури (торгівля Спот (EXW), грн за 1 т включаючи ПДВ

	Пшениця 3 кл.	Пшениця 4 кл.	Пшениця 5 кл.	Жито гр. А	Кукурудза	Ячмінь фуражний
2002 рік
Липень	202	200	115
Серпень	184		107	185	125	72
Вересень	191		108			95
Жовтень	190		135
Листопад	211	153	134		155
Грудень	205	163	140	154	154	134
2003 рік
Січень	220		129		139	130
Лютий	216	200	128	120		155
Березень	240	227	145	120		140
Квітень	240		215	147
Травень	х	245	174	151		199

В умовах нового маркетингового року факторами відчутного впливу на цінову кон'юнктуру можуть стати:

- визначення Кабінетом Міністрів України розрахункової ціни пшениці ІІІ класу для відшкодування податку за землю (на рівні 290 грн/т);

- наявність попередньо укладених бартерних угод за зниженими цінами на зерно на рівні минулорічних (45-50 дол. США);

- закупівля великих обсягів зерна комерційними фірмами за готівку для подальшого вивозу за кордон (бажали б закупити пшеницю фуражну в ціні 60-65 дол. США, а фуражного ячменю 60-63 дол. (СРТ порт Чорного моря).

Ситуація докорінно може змінитися під впливом дефіциту пально-мастильних матеріалів та різкого неконтрольованого подорожчання їх на час збирання урожаю, а також можливого недобору зерна від дії несприятливої погоди.

Попит на пшеницю підтримуватиметься, по-перше, недостатніми валовим збором, перехідними залишками та активізацією експорту, по-друге, необхідністю погашення заборгованості за отримані виробниками ресурси.

То ж, на відміну від попередніх років ціна пшениці та інших зернових, які надходять від урожаю 2004 року, може зростати навіть в серпні-вересні. Виробники зерна змушені в такий спосіб хоч частково врівноважувати ціни на зерно з непомірно високими цінами пально-мастильних матеріалів. На рівень цін зернопродукції впливатиме також доларовий курс гривні: його падіння зумовить підвищення цін на зерно. Можна очікувати, що ціна пшениці ІІІ класу піднімається до 300-350 грн/т не лише на позабіржовому ринку, а й на біржах.

Зберігатиметься сезонність руху цін з урахуванням перехідних запасів зерна, очікуваних видів на майбутній врожай озимини, прогнозів щодо ярих зернових культур врожаю 2005 року.

Залишається регіональна відмінність цін: вищі ціни на зерно зокрема на пшеницю, відмічають в західному регіоні - вони варіюють порівняно з південними та центральними регіонами в межах до 30 і більше процентів. Причиною такої різниці виступає також і ринковий попит, який більше виражений в центральних та південних областях - основних постачальниках товарного зерна.

Виробники мають орієнтуватися на вибір каналів збуту зерна в першу чергу за його ціною. В табл. 1.6 наведена питома вага обсягів провідних зернових культур за каналами збуту.

Таблиця 1.6 Питома вага позабіржових каналів реалізації зернових культур, 2001/00, 2002/2003 маркетингові роки

Канали збуту	Зернові всього
	2003/02	2002/01
Всього реалізовано
тис. тонн	13920,7	17914,2
%	100,0	100,0
в тому числі:
заготівельним організаціям, включаючи продаж за прямими договорами, тис. тонн	2149,3	4300,1
%	15,4	24,0
споживкооперації, тис. тонн	6,5	15,7
%	-	0,1
населенню в рахунок оплати праці та громадське харчування, тис. тонн	4007,9	4572,2
%	28,8	25,5
на ринку, через власні магазини, ларки, палатки, тис. тонн	3170,4	3676,4
%	22,8	20,5
за бартерними угодами, тис.тонн	4559,7	5336,4
%	32,8	29,8
зарубіжним країнам, тис. тонн	27,0	12,6
%	0,2	0,1

Провідними каналами продажу зерна на внутрішньому ринку в 2002, 2003 р. виступають бартерні угоди, на які припадає біля третини всього реалізованого господарствами зерна 28,7-33,3 %, майже стільки пшениці (27,6-33,3 %), та біля 30 % ячменю (28,3-29,2). Порівняно великі обсяги зерна господарства продають на ринках, через власні магазини, безпосередньо з господарств чи із складів ХПП, де воно перебуває на тимчасовому зберіганні. В межах 4 млн т зерна щороку продається населенню в рахунок оплати праці, з яких пшениця становить понад 2 млн т, ячмінь - біля 1 млн тонн. Питома вага заготівельних організацій в загальному обсязі реалізованого зерна скоротилася з 25,6 % в 2002 р. до 15,0 % в 2003 р., пшениці, відповідно, з 29,3 % до 17 %, ячменю з 13,4 % до 7,5 % (рис.1.3).

Рис. 1.3 - Питома вага заготівельних організацій в загальному обсязі реалізованого зерна за 2002/2003 рр.

На внутрішній ринок пропонується також зерно інших культур (круп'яні, зернобобові, кукурудза), але сумарна частка їх складала лише 18 %, тоді як пшениця і ячмінь займають 82 % загального обсягу продаж.

Очікуване зменшення пропозиції зерна в прогнозованому році порівняно з минулорічним на 4 % (32,1 млн т проти 33,4 млн т) та інші обставини можуть привести до певних змін в наповненні різних каналів внутрішнього ринку цього продукту. Зокрема, дещо меншою стане частка зерна, реалізованого за бартерними угодами, в зв'язку із внесенням господарствами, починаючи з 2002 року, зерна в рахунок пенсійного фонду та соцстраху, що може складали 1,5-2,0 млн тонн. Питома вага заготівельних організацій збільшиться з урахуванням погашення виробниками заборгованості перед державою, що склалася за попередні роки.

Біржовий ринок зернових культур залишався маломістким: протягом 2003/02 року тут продано зерна всього 144,5 тис. т (1 % загальної реалізації), в І кварталі 2004 року 23 тис. т, другому - 14,2 тис. тонн. В новому маркетинговому році можна очікувати певного пожвавлення біржової торгівлі зерном, якщо біржі більш активно здійснюватимуть маркетингові операції, налагоджуватимуть зв'язки з безпосередніми виробниками зерна. Рівень біржових цін також має підвищуватись відповідно зміни цін на інших каналах реалізації зерна.

Розділ 2. Аналіз маркетингової діяльності ДП “Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів”

2.1 Товарна політика підприємства

ДП „Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів” являється дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії „Хліб України”, створеного у відповідності до наказу Державної акціонерної компанії „Хліб України” від 20.03.2001 р. №29.

Місце знаходження підприємства: Україна, 76495, м. Івано-Франківськ, вул. Юності, 2.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, розрахункові, валютний та інші рахунки в установах банків, символіку та інші реквізити юридичної особи.

Статутний фонд на 1.01.2004р. - 20930,0 тис. грн.

В склад ДП „Івано-Франківський КХП” входять:

1. Млинський елеватор місткістю 79,4 тис.т, введений в експлуатацію в 1979 році.

2. Млин трьох сортного помолу, потужністю 300 т в добу, з 1 січня 2001р. - 150 т переробки зерна в добу, введений в експлуатацію в 1980 році.

3. Склад безтарного зберігання борошна та для зберігання борошна в тарі місткістю 28 тис. т, введений в експлуатацію в 1980 р.

4. Комбікормовий завод потужністю 630 т в добу, зі складом зернової стровтни та складом готової продукції, введений в експлуатацію в 1981 р. (Додаток А).

ДП „Івано-Франківський КХП” здійснює таку діяльність:

- оптова торгівля зерном, борошном, крупами, комбікормом;

- оптова торгівля паливом, мінеральними добривами, гербіцидами;

- роздрібна торгівля продовольчими і не продовольчими товарами для населення;

- посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, паливом, хімікатами;

- дослідження ринку, реклама;

- впровадження нової техніки та технологій;

- технологічний контроль та аналіз зерна і продуктів його переробки;

- виробництво борошна, круп, комбікорму;

- організація і проведення семінарів, виставок, ярмарок, презентацій. Підприємство виробляє:

- борошно пшеничне двох ґатунків (вищого, першого);

- житнє обдирного помолу;

- кукурудзяне борошно і крупи;,

- комбікорми розсипні та гранульовані (для ВРХ, свиней, риби);

- крупу (пшеничну, Полтавську №4, манну) (Додаток Б).

Унікальність продукції ДП „Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів” досягається за рахунок таких показників:

- висока якість продукції;

- доступні ціни;

- наявність складських приміщень;

- можливість зберігання великої кількості пшениці, доведення її до кондиції, сушка;

- постійна присутність на ринку.

На базі підприємства працює акредитована лабораторія, яка постійно контролює якість продукції. Але якість продукції також залежить від властивостей сировини (зерна). Відповідно чим кращі якісні показники зерна, що перевіряються в лабораторії комбінату, тим якісніше виробляється борошно. Наші обласні виробники зернових культур не в змозі забезпечувати комбінат високоякісними зерновими у великій кількості, бо, як відомо, більша частина території області є гірською місцевістю непридатною для вирощування зернових культур. На сьогоднішній день комбінат отримав для переробки 5,9 тис. тонн зерна середньої якості. Через несприятливі погодні умови давальницьке зерно не відповідає нормам і стандартам для виготовлення високоякісного борошна. Тому, щоб забезпечити місто та область борошном, а відповідно і хлібом, комбінат буде змушений закуповувати зерно кращої якості з інших регіонів України.

Зокрема, питання формування товарного асортименту на основі маркетингових досліджень споживчого ринку розглядається у двох аспектах: з точки зору певної сезонності та ціноутворення.

Стосовно першого аспекту варто зазначити, що для підприємства ДП “комбінат хлібопродуктів” вивчення ємкості ринку є досить важливим. Це пояснюється тим, що підприємству, для ефективної роботи, необхідно чітко визначити скільки продукції потрібно закуповувати в оптових постачальників в певний сезон року. Виходячи з пріоритетності питання розширення фірми також необхідно чітко уявляти в яких об'ємах і яких напрямках слід вкладати грошові засоби.

Для вивчення ємкості ринку беруться показники товарообігу в минулому році і коректуються в залежності від чинників, які можуть впливати на цей показник в звітному році. Наприклад, попит може змінитися через падіння платоспроможності або через появу нового конкурента. Для конкретизації даного питання приведемо помісячні дані товарообігу підприємства ДП “комбінат хлібопродуктів” за період з 2001 по 2003 рік (табл.2.1).

Таблиця 2.1 Товарообіг ДП “комбінат хлібопродуктів” за 2001 - 2003 роки (грн.)

Місяць	2001	2002	2003
Січень	4901,8	7320,8	6365,9
Лютий	7994,4	11439,7	10382,3
Березень	7039,7	10513,8	9142,4
Квітень	6865,5	11253,7	8916,2
Травень	8816,9	13168,1	11450,5
Червень	12057,1	17306,1	15918,3
Липень	10101,7	15086,9	13119,1
Серпень	7482,4	11175,0	9717,4
Вересень	12313,6

Подобные документы

• Система маркетингу підприємства та напрямки підвищення її ефективності

  Організація маркетингової діяльності на підприємстві. Стандартизація та сертифікація якості продукції. Аналіз фінансово-господарської та маркетингової діяльності ТОВ "Логікон". Удосконалення маркетингової стратегії ТОВ "Логікон".
  
  дипломная работа [153,1 K], добавлен 21.03.2007
  

• Шляхи підвищення маркетингової діяльності ТОВ «Нові комунікації»

  Сутність маркетингу, його перспектива та аналіз використання у виробничому підприємстві. Дослідження маркетингової діяльності ТОВ "Нові комунікації" та шляхи її покращення. Організація рекламної діяльності та формування єдиної служби маркетингу.
  
  дипломная работа [4,2 M], добавлен 24.06.2010
  

• Стратегія маркетингу у виробничій діяльності підприємств

  Маркетингова діяльность підприємств. Види функціональних стратегій. Аналіз маркетингової діяльності ЗАТ "ОРРЗ". Оцінка стану маркетингової діяльності на підприємстві та аналіз конкурентоспроможності. Удосконалення маркетингової стратегії ЗАТ "ОРРЗ".
  
  курсовая работа [69,2 K], добавлен 08.07.2008
  

• Організація маркетингової служби та підвищення ефективності аграрного маркетингу на підприємстві

  Теоретичні та організаційно-економічні особливості маркетингової діяльності у сільськогосподарських підприємствах. Аналіз господарської діяльності ТОВ "Маяк" Мелітопольського району. Шляхи підвищення ефективності маркетингової діяльності у ТОВ "Маяк".
  
  дипломная работа [261,2 K], добавлен 08.12.2008
  

• Цінова політика підприємства

  Аналіз ефективності маркетингової діяльності підприємства та розробка гіпотези маркетингової стратегії. Характеристика товарної політики та продукції, цінова та збутова політика, просування товарів. Економічне обґрунтування маркетингових досліджень.
  
  курсовая работа [73,8 K], добавлен 05.10.2012
  

• Розробка маркетингової програми підприємства "Славна"

  Аналіз цільового ринку та виявлення порівняльної переваги і відносних недоліків підприємства. Аналіз діяльності підприємства, цілі і задачі його маркетингової програми. Маркетингова стратегія, товарна, цінова, збутова і комунікаційна політика фірми.
  
  курсовая работа [96,1 K], добавлен 18.06.2011
  

• Шляхи удосконалення маркетингової діяльності на поліграфічному підприємстві "Харполігрант Плюс"

  Технологія проведення маркетингових досліджень підприємства. Оцінка попиту і пропозиції, тематичне планування на поліграфічному підприємстві. Аналіз маркетингової діяльності поліграфічного підприємства "Харполігрант Плюс" та шляхи її удосконалення.
  
  дипломная работа [152,1 K], добавлен 17.04.2011
  

• Маркетингове дослідження ТОВ "Сандора"

  Дослідження виробничої та маркетингової діяльності ТОВ "Сандора". Аналіз ринку; характеристика підприємства; визначення потенціальних споживачів; оцінка конкурентоспроможності товару. Розробка комплексу маркетингу: товарна, цінова і збутова політика.
  
  дипломная работа [922,1 K], добавлен 17.06.2013
  

• Управління системою маркетингової діяльності на ТОВ "Нікопольське будівельне підприємство-556"

  Функції, стратегії та тактика маркетингу; його значення в ринкових умовах господарювання. Аналіз фінансових показників ТОВ "Нікопольське будівельне підприємство-556". Алгоритм процесу удосконалення організації маркетингової діяльності на підприємстві.
  
  дипломная работа [1,4 M], добавлен 09.03.2013
  

• Проблеми розробки та реалізації рекламної кампанії для автомобіля марки ЗАЗ-110307-42

  Сутність та значення рекламної кампанії для маркетингової діяльності підприємства. Аналіз основних фінансових показників та особливості маркетингової діяльності ТОВ "Меркурій". Розробка та реалізація рекламної стратегії продажу товару на підприємстві.
  
  дипломная работа [491,8 K], добавлен 25.08.2010
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам