наявність досвіду та відповідної кваліфікації персоналу;

знання технічних особливостей продукту;

наявність спеціального обладнання;

можливість збереження комерційної таємниці;

швидкість виконання.

1.2 Сутність методів маркетингового дослідження ринку

Маркетингові дослідження ринку включають вивчення та прогнозування його кон'юнктури, розрахунок його місткості, визначення прогнозних показників збуту продукції, аналіз поведінки споживачів і конкурентів, а також конкурентного середовища в цілому.

Кон'юнктура ринку -- це реальна економічна ситуація, яку характеризують співвідношення між попитом та пропонуванням, рівень і динаміка цін, товарних запасів, а також інші показники та чинники (історичні, національні, природно-кліматичні, територіальні, політичні, соціально-економічні тощо). У процесі маркетингових досліджень вивчається як загальноекономічна кон'юнктура, так і кон'юнктура конкретних товарних ринків. Дослідження загальноекономічної кон'юнктури включають вивчення величини і співвідношення попиту та пропонування товарів, аналіз стану й динаміки платоспроможності, рівня та зміни значень оптових і роздрібних цін, номінальних і реальних доходів, механізму функціонування ринку цінних паперів і грошового обігу, динаміки продуктивності праці, обсягів капіталовкладень, величини основних макроекономічних показників і т. п. Дослідження кон'юнктури конкретного товарного ринку передбачає визначення показників попиту та пропонування конкретного товару (обсяги, структура, динаміка, еластичність), пропорційності (співвідношення попиту та пропонування, товарна структура товарообороту, частки ринку, структура покупців та продавців, регіональна структура), тенденцій розвитку обсягів продажу, цін, товарних запасів, інвестицій, даних щодо стійкості та циклічності ринку, стану його ділової активності (портфель замовлень, кількість, розмір, частота та динаміка угод), аналіз ризиків, що мають тут місце, характеристику масштабів ринку (кількість продавців та покупців, рівень приватизації та монополізації, стан конкуренції і т. п.).

Рисунок 1.3 - Алгоритм прогнозування кон'юнктури ринку

Прогноз кон'юнктури товарного ринку -- це об'єктивне ймовірнісне судження про динаміку його найважливіших характеристик та їх альтернативні варіанти за умови справдження певних припущень. Алгоритм такого прогнозу наведений на рис. 1.3

Ємніть ринку -- це обсяги продажу товарів на конкретному ринку (продажу конкретній групі споживачів даного регіону в заданий проміжок часу в тому самому бізнес-середовищі в рамках конкретної маркетингової програми). Уже із самої суті такого визначення логічно випливає те, що ємніть ринку -- це не фіксована величина, а функція кількох змінних. Отож, у процесах маркетингових досліджень визначають два значення місткості ринку.

Реальна ємність ринку -- це обсяги продажу товарів у даний час конкретній групі споживачів.Потенційна ємніть ринку (ринковий потенціал) -- це максимально можливі обсяги продажу товарів за конкретний проміжок часу, яких можна досягти завдяки реалізації відповідних маркетингових програм. Досить очевидно, що різні споживачі бажають придбати різні товари. Для того щоб задовольнити ці різні потрібності, організації-виробники та організації-продавці прагнуть виявити групи споживачів, які швидше за все позитивно відреагують на пропоновані продукти і орієнтують свою маркетингову діяльність насамперед на ці групи споживачів.Тут доречно згадати відомий закон Парето (закон 80:20), заснований на статистичних дослідженнях і згідно з яким 20% споживачів купують 80% товарів певної марки, представляючи узагальнену групу цільових споживачів, в силу певних причин (яких? - Треба з'ясувати) орієнтованих на даний товар. Інші 80% споживачів здобувають 20% товару даної марки і не мають чіткого вибору, вони швидше за все роблять випадкові покупки. Виробники прагнуть орієнтувати свої продукти і маркетингову діяльність на ці 20% споживачів ("стрілянина по цілях»), а не на весь ринок у цілому ("стрілянина по площах»). Така стратегія ринкової діяльності стає більш ефективною.

Сегментація ринку полягає в поділі ринку на чіткі групи покупців (ринкові сегменти), які можуть вимагати різні продукти і до яких необхідно додавати різні маркетингові зусилля.

1) Забезпечується краще розуміння не тільки потреб споживачів, але й того, що вони із себе представляють (їхні особистісні характеристики, характер поведінки на ринку і т.п.).

2) Забезпечується краще розуміння природи конкурентної боротьби на конкретних ринках. Виходячи зі знання даних обставин легше вибирати ринкові сегменти для їхнього освоєння і визначати, якими характеристиками повинні мати продукти для завоювання переваг у конкурентній боротьбі.

3) Представляється можливість концентрувати обмежені ресурси на найбільш вигідних напрямках їхнього використання.

4) При розробці планів маркетингової діяльності враховуються особливості окремих ринкових сегментів, у результаті чого були відчинені занадто довго висока ступінь орієнтації інструментів маркетингової діяльності на вимоги конкретних ринкових сегментів.

Першим кроком при проведенні сегментації є вибір критеріїв сегментації. При цьому треба проводити розходження між критеріями сегментації ринків споживчих товарів, продукції виробничої призначення, послуг та ін. Хоча при проведенні сегментації ринків різних товарів частково можуть використовуватися і самих критеріїв, наприклад обсяг споживання.
Так, при сегментації ринку споживчих товарів використовуються такі критерії, як: географічні, демографічні, соціально-економічні, психографічні, поведінкові та ін.

Географічна сегментація - розподіл ринку на різні географічні одиниці: країни, регіони, області, міста і т.д.

Демографічна сегментація - розподіл ринку на групи в зави-ності від таких характеристик споживачів, як: вік, стать, сімейний стан, життєвий цикл сім'ї, релігія, національність і раса.

Соціально-економічна сегментація припускає розподіл споживачів за рівнем доходів, роду заняття, рівнем освіти.

Психографічна сегментація - розподіл ринку на різні групи в залежності від соціального класу, життєвого стилю чи особистісних характеристик споживачів.

Життєвий стиль характеризує те, на що споживачі витрачають свій час, як відпочивають, в яких будинках і квартирах вони живуть, що з себе представляє інтер'єр їх жител, що є їх хобі та ін.. Наприклад, виробники сигарет сегментують курців на затятих, звичайних і особливо піклуються про своє здоров'я.

Особистісні характеристики споживачів швидше використовуються в якості критеріїв сегментації у разі, коли даний продукт подібний продуктам конкурентів і індивідуальні запити споживачів не виявляються при застосуванні інших критеріїв сегментації. Наприклад, свого часу покупці моделей «Форд» були охарактеризовані як «не-залежні, імпульсивні, схильні до змін і самовпевненні». Проте персональні риси характеру важко точно виміряти, так як їх виявлення зазвичай здійснюється в лікувальних цілях, а не з метою сегментування ринку.

Внаслідок того, що психографічні критерії складніше виміряти в порівнянні з іншими критеріями сегментації, їх, найчастіше, використовують для кращого розуміння споживачів, просегментованих за допомогою інших критеріїв.

Поведінкова сегментація припускає розподіл ринку на групи в залежності від таких характеристик споживачів, як: рівень знань, відносин, характер використання продукту або реакції на нього.

При цьому під ставленням розуміються стійкі сприятливі чи несприятливі оцінки, почуття і схильності до дій по відношенню до певних предметів та ідеям; воно сильно впливає на поведінку покупців.

Відповідно до цього виділяють сегментацію: за обставинами застосування, на основі вигод, на основі статусу користувача, на основі інтенсивності споживання, на основі ступеня лояльності, на основі стадії готовності покупця до здійснення покупки.

Сегментація за обставинами застосування - розподіл ринку на групи відповідно до обставин, приводами виникнення ідеї, здійснення покупки або використання продукту. Наприклад, за кордоном апельсиновий сік, як правило, споживається за сніданком. Однак виробники апельсинів намагаються розширити попит на апельсини, стимулюючи споживання апельсинового соку в інший час доби.

Сегментація на основі вигод - розподіл ринку на групи залежно від вигод, користі, які шукає споживач у продукті. Наприклад, куріння для однієї категорії споживачів є однією з головних життєвих потреб, для інших - лише елементом певного іміджу.

Статус користувача характеризує ступінь регулярності використання будь-якого продукту його користувачами, які діляться на не користачів продукту, колишніх користувачів, потенційних користувачів, на користувачів-новачків і на регулярних користувачів. Наприклад, можна орієнтувати свою ринкову діяльність на перетворення користувачів-новачків у регулярних користувачів. Різні підприємства орієнтують свою діяльність на різні групи користувачів, до того ж вони вимагають різних методів просування продукту.

Інтенсивність споживання - показник, на основі якого ринки сегментуються на групи слабких, поміркованих та активних споживачів певних продуктів. Очевидно, що вигідніше обслуговувати один ринковий сегмент, що складається із значного числа активних споживачів, ніж декілька невеликих сегментів слабких споживачів.

Стадія готовності покупця - характеристика, відповідно до якої покупців класифікують на необізнаних і обізнаних про продукт, на добре інформованих про нього, на зацікавлених в ньому, на бажаючих його купити і на не навмисних його купити. Маркетинговий план розробляється з урахуванням розподілу покупців за різними стадіями їх готовності до здійснення покупок. При сегментації ринку продукції виробничо-технічного призначення в першу чергу використовуються наступні критерії: географічне місце розташування, тип організації, що набуває товар; розмір закупівель; напрями використання куплених товарів. Сегментація може здійснюватися на основі тільки одного критерія, а також на послідовному застосуванні декількох критеріїв. Важливо, щоб в останньому випадку сегменти не виявилися занадто нечисельними, не вигідними для комерційного освоєння.

Наступним кроком після виявлення ринкових сегментів є визначення ступеня їх привабливості і вибір цільових ринків і маркетингових стратегій по відношенню до них. Здійснюється оцінка привабливості кожного ринкового сегмента і вибір одного або кількох сегментів для освоєння. При оцінці ступеня привабливості різних ринкових сегментів, що задовольняють вимогам до їх успішної сегментації, враховуються наступні три головні чинники: розмір сегмента і швидкість його зміни (росту, зменшення); структурна привабливість сегмента; цілі і ресурси організації, що освоює сегмент. Структурна привабливість ринкового сегмента визначається рівнем конкуренції, можливістю заміни продукту на принципово новий продукт, що задовольняє ті ж потреби (наприклад, у багатьох випадках пластмаса є замінником металів), силою позицій покупців і силою позицій постачальників комплектуючих і ресурсів по відношенню до розглянутій організації, конкурентоспроможністю розглянутих продуктів на цих сегментах.

Навіть якщо ринковий сегмент характеризується потрібними розмірами і швидкістю росту і володіє достатньою структурною привабливістю, необхідно приймати до уваги цілі і ресурси організації. Можливо розбіжність цілей довгострокового розвитку організації з поточними цілями її діяльності на конкретному ринковому сегменті. Можливий брак ресурсів для забезпечення переваг у конкурентній боротьбі.

Далі організація повинна вирішити, які з проаналізованих ринкових сегментів вона повинна вибрати і розглядати в якості цільових ринків.

Тут існують такі варіанти:

1) Сконцентрувати зусилля, спрямовані на реалізацію одного продукту на одному ринковому сегменті.

2) Запропонувати один продукт усіх ринкових сегментах (продуктова спеціалізація).

3) Запропонувати всі продукти одному ринку (ринкова спеціалізація).

4) Для деяких обраних ринкових сегментів запропонує різні продукти (селективна спеціалізація).

Не враховувати результати сегментації і поставляти на весь ринок все випущені продукти. Така стратегія перш за все використовується у випадку, якщо не вдалося виявити ринкові сегменти з різним профілем реакції споживачів, та / або сегменти, розглянуті окремо, нечисленні і не представляють інтересу для комерційного освоєння. Зазвичай такої політики дотримуються великі фірми. Наприклад, «Кока-кола» прагне постачати свої напої на всі ринкові сегменти неалкогольних напоїв. На обраних цільових ринках можуть використовуватися такі типи стратегій: недиференційований маркетинг, диференційований маркетинг і концентрований маркетинг. Недиференційований маркетинг - стратегія діяльності на ринку, при якій організація ігнорує відмінності між різними ринковими сегментами і виходить на весь ринок з одним продуктом. Організація швидше фокусує свою увагу на тому, що є загальним в потребах споживачів, ніж на те, чим вони відрізняються один від одного. Використовуються масові системи товароруху і масові рекламні кампанії. Таким чином досягається економія витрат. Прикладом є маркетинг компанії «Кока-кола» на початковому етапі її розвитку, коли всім споживачам пропонувався тільки один напій в пляшці одного розміру.

Диференційований маркетинг - стратегія діяльності на ринку, при якій організація вирішує діяти на декількох сегментах зі спеціально для них розробленими продуктами. Пропонуючи різні продукти і комплекс маркетингу, організація розраховує досягти більшого обсягу продажів і завоювати більш сильну позицію на кожному ринковому сегменті, ніж конкуренти. Наприклад, «Дженерал Моторз» проголосила: «Ми виробляємо автомобілі для кожного гаманця, кожної цілі і кожної особистості». Хоча диференційований маркетинг зазвичай забезпечує більш високий обсяг реалізації в порівнянні з недиференційованим, витрати на його реалізацію являються більш високими.

Концентрований маркетинг - стратегія діяльності на ринку, при якій організація має велику ринкову частку на одному або декількох субринках (ринкових нішах) на противагу зосередженню зусиль на невеликій частці великого ринку. Привабливий для організацій з обмеженими ресурсами, для малого бізнесу. При цьому потрібні глибоке знання вузьких ринкових сегментів і висока репутація продукту організації на цих сегментах.

При оцінці і виборі ринкових сегментів у разі, коли передбачається освоювати паралельно кілька сегментів, необхідно постаратися зменшити сумарні витрати за рахунок можливого збільшення обсягу випуску продукції, суміщення операцій зі зберігання і транспортування продукції, проведення скоординованих рекламних кампаній тощо.

Наступний крок визначення напрямів ринкової орієнтації в діяльності організації полягає у визначенні позиції продукту на окремих ринкових сегментах - це називається позиціонуванням ринку. Позиція продукту - це думка певної групи споживачів, цільових ринкових сегментів, щодо найважливіших характеристик продукту. Вона характеризує місце, займане конкретним продуктом в умах споживачів по відношенню до продукту конкурентів. Продукт повинен сприйматися певною групою цільових споживачів, що має чіткий імідж, який відрізняє його від продуктів конкурентів.

Безумовно треба також враховувати той факт, що на позицію продукту впливає репутація та імідж компанії в цілому.

Позиціонування ринку, таким чином, полягає в тому, щоб, виходячи з оцінок споживачів позиції на ринку певного продукту, здійснити вибір таких параметрів продукту та елементів комплексу маркетингу, які з точки зору цільових споживачів забезпечать продукту конкурентні переваги.

Конкурентна перевага - перевага над конкурентами, отримане шляхом надання споживачам більших благ, або за рахунок реалізації більш дешевої продукції, або за рахунок пропозиції високоякісних продуктів з набором необхідних послуг, але за виправдано більш високими цінами.

При позиціонуванні продуктів використовують такі їх характеристики, які є важливими для споживачів і на які вони орієнтуються, здійснюючи свій вибір. Так, ціна є визначальним фактором при покупці багатьох видів продуктів харчування, рівень послуг - при виборі банку, якість і надійність - при виборі комп'ютера.

При визначенні позиції продукту на ринку часто використовують метод побудови карт позиціонування у вигляді двовимірної матриці, на полі якої представлені продукти конкуруючих фірм.

Виходячи із прийнятого рішення дана фірма повинна здійснити комплекс робіт з розробки, ринкового тестування та запуску у виробництво обраного продукту. Стовідсоткової гарантії успішної реалізації прийнятого рішення не існує. У принципі треба також оцінити і шанси на успіх. Але це є частиною робіт з підготовки планів розвитку організації, і зокрема - планування маркетингу.

В якості параметрів при побудові карт позиціонування можна вибирати різні пари характеристик, що описують досліджувані продукти. Наприклад, для пральних машин: режими прання - контроль температури прання, вимога до пральному засобу - обсяг завантаження. Печиво може бути пропозиційованно, наприклад, по наступній парі характеристик: рівень солодощі і якість упаковки.

Для завоювання міцних позицій в конкурентній боротьбі, виходячи з результатів позиціонування своїх продуктів, організація виділяє характеристики продукту і маркетингової діяльності, які можуть у вигідну сторону відрізнити її продукти від продуктів конкурентів, тобто проводить диференціацію своїх продуктів. Причому для різних продуктів можуть вибиратися різні напрями диференціації. Наприклад, у бакалійної крамниці ключовим фактором диференціації може бути ціна, у банку - рівень послуг, якість і надійність визначають вибір комп'ютера і т.п.

Виділяють продуктову диференціацію, сервісну диференціацію, диференціацію персоналу, диференціацію іміджу.

Продуктова диференціація - пропозиція продуктів з характеристиками та / або дизайном, кращими, ніж у конкурентів. Для стандартизованих продуктів (кури, нафтопродукти, метал) практично неможливо проводити продуктову диференціацію. Для сильно диференційованих продуктів (автомобілі, побутова техніка) проходження даної ринкової політики є звичайним явищем.

Сервісна диференціація - пропозиція послуг (швидкість і на-надійності поставок, установка, післяпродажне обслуговування, навчання клієнтів, консультування), супутніх продукту і за своїм рівнем вище послуг конкурентів.

Диференціація персоналу - наймання й тренування персоналу, який здійснює свої функції більш ефективно, ніж персонал конкурентів. Добре навчений персонал повинен задовольняти наступним вимогам: компетентність, дружелюбність, викликати довіру, надійність, відповідальність і комунікабельність.

Диференціація іміджу - створення іміджу, образу організації та / або її продуктів, що відрізняють їх у кращу сторону від конкурентів і / або їх продуктів. Наприклад, більшість відомих марок сигарет мають схожі смакові якості, однаковим чином продаються. Проте сигарети «Мальборо» за рахунок незвичайності свого іміджу, згідно з яким їх курять тільки сильні, «ковбоеподібні» чоловіки, мають близько 30% світового ринку тютюнових виробів.

Залежно від особливостей конкретних продуктів і можливостей організації вона може реалізувати одночасно від одного до декількох напрямків диференціації.

Вирішення проблем позиціонування дозволяє вирішувати проблеми по окремих елементах комплексу маркетингу, доводити їх до рівня тактичних деталей. Наприклад, фірма, яка позиціонувала свій продукт як товар високої якості, дійсно повинна виробляти товари високої якості, продавати їх за високими цінами, користуватися послугами висококласних дилерів і рекламувати товар у престижних журналах.

Результати даних досліджень використовуються при плануванні маркетингу.

Суттєве значення в системі маркетингових досліджень має аналіз конкурентного середовища і конкурентів.

Конкуренція -- властиве товарному виробництву змагання між окремими економічними суб'єктами (конкурентами), заінтересованими у створенні найвигідніших умов виробництва та збуту товарів. Класифікацію основних видів конкуренції наведено в табл. 1.1

Згідно з теорією М. Портера аналіз конкурентного середовища доцільно проводити через вивчення дії п'ятьох його сил (рис. 1.4), як-от:

Рисунок 1.4 - П'ять сил конкурентного середовища

потенційних конкурентів -- підприємців, які можуть з'явитись на даному ринку і розпочати боротьбу за споживачів із діючими тут підприємствами;

постачальників -- підприємств, що продають підприємствам-споживачам продукцію промислово-технічного призначення, необхідну для виробництва продукції цими споживачами;

покупців -- підприємств і кінцевих споживачів, які виявляють інтерес до придбання товарів (послуг);

товарів-субститутів -- продукції інших галузей, яка може замінити товари підприємства, оскільки виконує ті самі функції для тих самих груп споживачів;

конкуренцію в галузі -- наявну на даному ринку загальну конкурентну ситуацію, що визначається кількістю підприємств-конкурентів, співвідношенням їхніх сил, темпами зростання галузі, умовами диференціації діяльності тощо.

Таблиця 1.1 - Види конкуренції

Аналіз конкурентів підприємства включає оцінку їхніх сильних та слабких сторін, а також можливої реакції на дії конкурента (Рис. 1.5).

Рисунок 1.5 - Елементи аналізу реакції конкурента (заТ.М. Портером)

При порівняльній оцінці ефективності маркетингової діяльності фірм-конкурентів (у цілому по сукупності діяльності на всіх ринках або щодо окремих ринків) можливе використання наступних критеріїв, які доцільно згрупувати по окремих елементах комплексу маркетингу:

Продукт:

1) Марка продукту;

2) Різноманітність номенклатури (асортименту) продуктів;

3) Інтегральний показник рівня якості продукту (якщо інтегральний показник якості не виводиться, то використовуються вишерассмотренние атрибути якості);

4) Якість упаковки;

5) Рівень передпродажної підготовки;

6) Рівень післяпродажного обслуговування;

7) Ринкова частка;

8) Швидкість зміни обсягу продажів.

Ціна:

1) Рівень цін;

2) Гнучкість цінової політики;

3) Призначення цін на нові товари.

Доведення продукту до споживача:

1) Обсяг реалізації за різними каналами збуту;

2) Чисельний склад співробітників збутових служб та торгових агентів;

3) Рівень їх кваліфікації;

4) Ефективність роботи каналів збуту (співвідношення обсягу реалізації з витратами по створенню та функціонуванню окремих каналів збуту);

5) Використання інструментів прямого маркетингу:

— Продаж поштою;

— Продаж по телефону та ін.

Просування продукту (маркетингові комунікації)

1. Рівень рекламної діяльності:

— Бюджет рекламної діяльності;

— Види реклами;

— Використовувані ЗМІ;

— Характеристика окремих рекламних кампаній (періодичність і частота повторення реклами, якість рекламних повідомлень тощо).

2. Рівень і методи стимулювання збуту (окремо для працівників збутових служб підприємства, торгових організацій і споживачів):

— Цінові знижки і націнки;

— Премії;

— Купони;

— Лотереї та конкурси;

— Пакетні продажі;

— Надання безкоштовних зразків та ін;

— Розмір бюджету стимулювання.

3. Використання персонального продажу (число залучених торговельних агентів, обсяг їх продажу загальному обсязі реалізації, оплата і стимулювання їх праці тощо).

4. Використання інструментів зв'язки з громадськістю (наявність спеціального підрозділу або окремих співробітників, здійснюю-щих зв'язок з громадськістю, оплата і преміювання їх праці, що використовуються інструменти - презентації, пресрелізи і т.п.).

2. ДОСЛІДЖЕННЯ РИНКУ ТОВАРУ

2.1 Дослідження товару

стратегія реклама збут маркетинговий

2.1.1 Призначення і область застосування товару

Портативні комп'ютери і ноутбуки з'явилися незабаром після початку поширення персональних комп'ютерів, тобто більше двадцяти років тому, і весь цей час слідували у фарватері настільних комп'ютерів. За такими комп'ютерами і зміцнилася назва ноутбуки(що в перекладі з англійського означає просто - "блокнот").

Можливості сучасних ноутбуків достатні, щоб узяти на себе практично усю роботу, що проводиться на звичайному настільному персональному комп'ютері. Існує безліч потреб, які може задовольняти будь-який комп'ютер і, зокрема, ноутбук :

— Потреба у збереженні і передачі даних;

— У читанні інформації з різних носіїв;

— У її редагуванні, зміні, видаленні, створенні або пошуку;

— У спілкуванні за допомогою мережі Інтернет;

— У розвагах і другом.

Але існує одна характерна особливість, яка властива виключно ноутбукам : вони можуть задовольняти ці потреби всюди, оскільки є легкими, компактними і зручними в експлуатації, а так само не залежать безпосередньо від мережі електроживлення.

Здійснення цих потреб, особливо в аспекті зручності і доступності засобів його здійснення, грають величезну роль в сучасному інформаційному суспільстві.

За останні 6 - 7 років, ноутбуки стали завойовувати все більше прихильників, витісняючи настільні комп'ютери і стаючи потужним засобом комунікацій і розваги.

Окрім звичайного комп'ютера, названі вище потреби можуть так само задовольняти і наступні вироби:

— Мобільні телефони;

— Мікрокомп'ютери;

— Кишенькові органайзери.

Якщо порівнювати ноутбук із звичайним ПК, то можна назвати такі переваги:

— Мала вага і габарити. Навіть ноутбуки категорії заміна настільного ПК можна легко перемістити в інше місце. Ноутбук можна узяти у відрядження, на дачу, у відпустку. Переміщення настільного комп'ютера до іншої кімнати/кабінет частенько є проблемою, не кажучи вже про переміщення в інше місто.

— Для роботи не обов'язково підключати зовнішні пристрої. Ноутбук включає вбудовані дисплей, клавіатуру і облаштування вказівки(зазвичай тачпад), а до настільного комп'ютера усі ці пристрої необхідно підключати окремо.

— Можливість автономної роботи. Наявність акумулятора дозволяє ноутбуку працювати в умовах, коли, електрична мережа недоступна(у потягу, літаку, автомобілі, кафе і просто на вулиці). Настільний комп'ютер може працювати автономно дуже недовгий час і тільки за наявності джерела безперебійного живлення.

— Можливість підключення до безпровідних мереж. Практично усі сучасні ноутбуки(за винятком деяких надбюджетних моделей) оснащені вбудованим Wi - Fi адаптером, що дозволяє підключитися до інтернету без дротів. Точки доступу Wi - Fi є у багатьох кафе, розважальних центрах, аеропортах, готелях. Існують також міські Wi - Fi мережі, що дозволяють підключитися до безпровідної мережі у багатьох районах міста. Настільні комп'ютери зазвичай не містять вбудованого Wi - Fi адаптера(за винятком деяких дорогих моделей і більшості неттопов), втім, для стаціонарних комп'ютерів цей недолік несуттєвий.

В сумі усі переваги ноутбуків перед стаціонарними комп'ютерами складають основну якість ноутбуків : мобільність.

При порівнянні ж з іншими субститутами, компактність вже більшою мірою характерна саме для них. Але ноутбук значно перевершує їх по функціональності і більшості технічних показників ефективної роботи.

Сучасний ноутбук має дуже широку сферу застосувань, для кожного з яких можна знайти оптимальне співвідношення технічних характеристик, дизайну і вартості. Практично усі застосування охоплені рядом базових моделей компанії ASUSTeK Computer Inc.:

— Новітні технології;

— Мобільність;

— Мультимедійні системи, виконані за принципом "все в одному", є єдиним моноблоком, в якому поєднані не лише TFT- монітор і високопродуктивний комп'ютер, але і мультимедійний розважальний центр;

— Доступні і економічні моделі;

— Моделі класу "заміна настільного ПК".

Виходячи з функціональних можливостей цього виробу до цього списку можна додати ще безліч можливих застосувань, які залежать від програмного забезпечення і конкретної модифікації. При розгляді географічного аспекту сфери застосування товару, необхідно відмітити, що товар цей досить доріг, а тому, його можуть собі дозволити як правило тільки жителі великих міст з високим рівнем доходу. Їх доход не має бути нижчий 350 у. е. у місяць. Абсолютна більшість українців, що мають такий доход мешкають в містах таких, як Київ, Харків, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса, Запоріжжя, Луганськ і т. д.

Таблиця 2.1 Дослідження призначення і сфери застосування товару

Потреби сучасних користувачів примушують підприємство йти на розширення функціональних можливостей ноутбуків, внаслідок чого покупець отримує не просто ноутбук, а багатофункціональний пристрій для роботи і розваг, що задовольняє окрім основних, ще і всілякі дрібні потреби.

Таблиця 2.2 Потреби, які задовольняє товар

2.1.2 Основні характеристики товару

Торгова марка Asus - китайська комп'ютерна компанія, четвертий у світі виробник персональних комп'ютерів за підсумками 2009 року. Високотехнологічні облаштування цієї торгової марки використовують передові технології виробництва, є надійними, сучасними і доступними виробами. Надійний ноутбук K52Je від компанії Asus - це оптимальне співвідношення ціни і продуктивності.

Таблиця 2.3. Основні техніко-економічні показники товару

Представлені в таблиці дані свідчать про високий технологічний рівень товару, його функціональності, зручність і високий рівень якості.

2.1.3 Дослідження конкуруючих товарів

K52Je - це один з товарів, що з'явилися на ринку України порівняно недавно. Існування цього товару спрямоване на те, щоб замінити собою настільні персональні комп'ютери. При цьому, конкуренція на ринку ноутбуків починає набирати оберти саме зараз.

Головним елементом конфігурації є процесор. Це, як правило, - Intel, AMD, VIA. Більшість ноутбуків продаються з передвстановленою операційною системою. Як правило, це Windows 7 Home Basic - звична усім русифікована версія. Оперативна пам'ять у більшості моделей має об'єм від 1 до 3 Гб - це мінімум, необхідний для нормальної роботи. Розмір дисплея сильно відбивається на вартості ноутбука. Для комфортної і тривалої роботи достатня діагональ - 15". Оптичний привід дозволяє прочитувати і записувати інформацію на знімні диски CD або DVD. Крім того, існує ще безліч не менш важливих характеристик ноутбуків. Усі ці показники розглянуті відносно конкурентів цього товару в таблиці нижче.

Таблиця 2.4 Основні техніко-економічні характеристики ноутбуків

Перший і третій ноутбуки представлених в таблиці товарів, по більшості показників співпадають з досліджуваним. Але на відміну від K52Je, третій з них має украй високу ціну, і тому може вважатися менш конкурентоздатним товаром за економічним показником. Другою з розглянутих товарів має більш високий технологічний рівень усіх характеристик і, так само високу ціну. Але в даному випадку, вона обгрунтована. Окрім конкурентів товару, необхідно так само розглянути і головний товар-субститут для ноутбука - персональний комп'ютер.

Таблиця 2.5 Техніко-економічних характеристик товара-субститута

Усі функції, що виконуються ноутбуком може виконувати і комп'ютер, але, в той же час, не усі функції, які вільно виконує персональний комп'ютер, може виконувати ноутбук.

У ноутбука два, але дуже істотних переваги над ПК: він компактніший і легший - перше, а друге - він може працювати від акумулятора. Це ті відмітні особливості, із-за яких ноутбуки мають попит в принципі.

2.1.4 Порівняльна характеристика досліджуваного товару і конкуруючих товарів

Дослідивши товар, його конкурентів, і субституты, необхідно підвести підсумки: який же товар все-таки краще. Параметри які враховуватимуться при такому виборі такі:

— Характеристика процесора;

— Об'єм оперативної пам'яті;

— Розмір дисплея;

— Час роботи від акумулятора;

— Розмір жорсткого диска;

— Ціна товару;

— Його вага.

Таблиця 2.6 - Переваги і недоліки досліджуваного товару над іншими

K52Je за усіма основними параметрами не поступається товарам-конкурентам. Тому його перевага в ціні грає велику роль для формування попиту на цей виріб. В порівнянні з субститутом, цей ноутбук, звичайно, не так конкурентоздатний, хоча він і не в усіх відношеннях гірше. Його основні переваги - компактність, автономна робота і низька ціна порівняно з конкурентами.