Главная Коллекция "Otherreferats" Маркетинг, реклама и торговля Розробка бізнес-плану торгівельного підприємства

Розробка бізнес-плану торгівельного підприємства

Особливості функціонування торговельних підприємств із продажу комп’ютерної техніки. Обгрунтування підприємницької ідеї, стратегії діяльності ПП "ОЛІВІОН". Маркетинговий, фінансовий план торговельного підприємства. Оцінка ризиків, стратегія фінансування.

Рубрика Маркетинг, реклама и торговля
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 26.10.2010
Размер файла 273,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

План

Вступ

1 Теоретичні основи бізнес планування

1.1 Цілі , функції та різновиди бізнес - планів

1.2 Особливості бізнес - планування при створенні нових підприємств

1.3 Презентація бізнес - плану

2 Формування інформаційного поля бізнес-плану при створенні торговельного підприємства

2.1 Загальна характеристика ринку

2.2 Особливості функціонування торговельних підприємств із продажу комп'ютерної техніки

3 Бізнес-план створення торговельного підприємства

3.1.Маркетинговий блок бізнес-плану

3.1.1 Обгрунтування підприємницької ідеї

3.1.2 Обґрунтування стратегії діяльності підприємства «ОЛІВІОН»

3.1.3 Обгрунтування місця розташування фірми

3.1.4 Оцінка конкурентів

3.1.5. Вибір організаційно-правової форми підприємства «ОЛІВІОН»

3.2 Виробничий блок бізнес - плану

3.2.1 Виробничий план

3.2.2 Організаційний план

3.3 Фінансовий блок бізнес-плану

3.3.1 Фінансовий план

3.3.2 Оцінка ризиків

3.3.3 Стратегія фінансування

Висновки та пропозиції

Література

Вступ

У сучасній ринковій економіці важливою передумовою ефективного використання обмежених виробничих ресурсів і досягнення високих кінцевих результатів є планування діяльності підприємств. Проте нині воно є не регламентованим з огляду на єдині правила чи стандарти. Більше того, напрацьований як вітчизняною, так і зарубіжною наукою та практикою інструментарій планування є досить різноманітним, що дає змогу використовувати такий набір методів та алгоритмів, який є прийнятним для кожної ситуації. Вибрати їх, поєднати в єдину систему планування належить керівнику, менеджеру, безпосередньому виконавцю. Усі вони повинні глибоко розуміти зміст і призначення тих чи інших комплексів планів та сутність методів, а також усвідомлю вати правила раціонального їх використання. Особливістю діяльності професіоналів-економістів є вміння вдосконалювати наявні методики, розробляти нові алгоритми та творчо вирішувати складні нетипові завдання сьогодення. Це потребує високого рів ня підготовки керівників підприємств, економістів.

Планування - це складний методично-організаційний процес, за якого відбуваються безперервний пошук, оброблення й систематизація інформації та її перетворення в знання про зовнішнє середовище та власні можливості підприємства в контексті його нинішнього функціонування та майбутнього розвитку.

З позицій системного підходу планування можна розглядати як складну систему, на вході якої уявляється потік такої інформації, що у «процесорі» системи за допомогою методичного апарату та інструментарію перетворюється у вихідний потік - обґрунтування та рекомендації щодо прийняття управлінських рішень. Порівнюючи фактичну інформацію з плановою, можна отримати контрольну інформацію та оцінити виконання управлінських рішень. Таке уявлення не виходить за межі класичного розгляду планування підприємством і, отже, дає змогу визначити систему планування як ціле-орієнтовану взаємозв'язану сукупність процесів планування, доповнену виконанням функцій контролю результатів. Суб'єктами системи планування в цьому розумінні є процеси планування й контролю, а результатами - інформація, відображена в планах і звітах.

Виходячи з вищевикладеного робота носить актуальний характер в галузі планування діяльності підприємства.

Метою роботи є розробка бізнес-плану торгівельного підприємства

Об`єктом дослідження виступає ПП „ОЛІВІОН”, яке створюється з метою торгівельної діяльності обчислювальної техніки.

Галузь інформаційних технологій розвивається стрімкими темпами. Комп'ютер вже став невід`ємною частиною нашого життя , як колись телевізор , холодильник, авто і він на сьогодні не є предметом розкоші як скажімо 10 років тому. Разом з цим розширюється і сфера застосування комп'ютерної техніки від домашнього ПК до виробничого високотехнологічного обладнання.

В Україні комп'ютерний ринок заповнений всього на 38%.Це означає , що інші 62% є вільними для розвитку галузі інформаційних технологій .

У майбутньому планується поступово розширювати сферу діяльності підприємства, наприклад займатися продажем цифрових фото- та відео- камер, кишенькових комп'ютерів, пристроїв флеш-пам'яті та МР3 програвачів тощо.

Стадія життєвого циклу - початок, тобто підприємство знаходиться на шляху створення відповідних механізмів для організації, управління та регулювання діяльності фірми.

Величина стартового капіталу - 230000 грн. (190000 грн. - статутний фонд, який складається з: 46000 грн., які вносить власник; 144000 грн. - банківський кредит та 40000 грн. - оборотні кошти). Статутний капітал створюється за рахунок банківського кредиту (25% річних = 57500 грн.) Кредит представляється під заставу нерухомості та майна власника підприємства. Строк самоокупності - 5 років.

Інформаційною базою роботи є монографічні та учбові видання з питань планування на підприємстві, матеріали періодичної літератури, що висвітлюють сучасні проблеми в галузі планування на підприємствах.

1 Теоретичні основи бізнес планування

1.1 Цілі , функції та різновиди бізнес - планів

В умовах ринкової системи господарювання жодне підприємство не може працювати прибутково без ретельно підготовленого плану. Досвід організації підприємництва свідчить, що планування діяльності організації набуває все більшого значення в умовах швидких змін у середовищі функціонування підприємства. Чим більш динамічним та невизначеним стає середовище діяльності, тим більше порядку має бути на самому підприємстві, тим більше уваги слід приділяти розробці стратегій та оперативних дій для їх реалізації. Відсутність чіткого плат ну є незаперечним свідченням незадовільного управління підприємством. Успіх підприємницького проекту, незалежно від його масштабів, сфери діяльності, форми організації бізнесу, неможливий без чіткого уявлення про перспективи діяльності, без опрацювання надійних орієнтирів і реального плану господарювання.

Виникнення будь-якої підприємницької ідеї ставить багато різноманітних запитань: хто виступає як конкретні споживачі, яким є ринок продукту підприємства, які кошти необхідні для реалізації проекту, чи виправдовує себе проект економічно тощо. Задля отримання відповідей на ці запитання й складається бізнес-план [5].

Бізнес-план -- це письмовий документ, в якому викладено сутність підприємницької ідеї, шляхи й засоби її реалізації та охарактеризовано ринкові, виробничі, організаційні та фінансові аспекти майбутнього бізнесу, а також особливості управління ним.

У бізнес-плані формулюються перспективи та поточні цілі реалізації ідеї, оцінюються сильні і слабкі сторони бізнесу, наводяться результати аналізу ринку та його особливостей, викладаються подробиці функціонування підприємства за цих умов, визначаються обсяги фінансових і матеріальних ресурсів для реалізації проекту.

Бізнес-план у ринковій системі господарювання виконує дві найважливіші функції:

1) зовнішню -- ознайомити різних представників ділового світу із сутністю та основними аспектами реалізації конкретної підприємницької ідеї;

2) внутрішню -- опрацювати механізм самоорганізації, тобто цілісну, комплексну систему управління реалізацією підприємниць кого проекту.

Традиційно бізнес-план розглядається як інструмент залучення необхідних для реалізації проекту фінансових ресурсів. Зовнішні інвестори та кредитори ніколи не вкладатимуть гроші в бізнес якщо не ознайомляться з ретельно підготовленим бізнес-планом. Такий план має переконати потенційних інвесторів у тому, що підприємницький проект має чітко визначену стратегію успіху та заслуговує на фінансову підтримку.

Не менш важливою є і внутрішня функція бізнес-плану, в межах якої можна виділити два напрямки його застосування:

1) як інструменту стратегічного планування та оперативного управління діяльністю підприємства. Розробка бізнес-плану вимагає визначення не тільки стратегічних напрямків і цілей діяльності, а й оперативних дій для досягнення таких. Тобто бізнес-план є основою поточного планування всіх аспектів діяльності підприємства, він сприяє глибшому усвідомленню працівниками особистих завдань, пов'язаних зі спільним для них бізнесом;

2) як механізму аналізу, контролю й оцінки діяльності підприємства. Бізнес-план дає змогу аналізувати, контролювати й оцінювати успішність діяльності в процесі реалізації підприємницького проекту, виявляти відхилення від плану та своєчасно коригувати напрямки розвитку бізнесу.

Отже, в умовах ринкової системи господарювання бізнес-план -- це активний робочий інструмент управління, відправний пункт усієї планової та виконавчої діяльності підприємства; це документ, який визначає оптимальні за часом і найменш ризиковані шляхи реалізації підприємницького проекту [27].

Специфіка бізнес-плану полягає в тім, що це комплексний документ, який відображає всі основні аспекти підприємницького проекту. У ньому розглядається широке коло проблем, на які може натрапити підприємець і визначаються способи розв'язання цих проблем. Водночас слід зазначити, що принципи управління за допомогою бізнес-плану передбачають необхідність урахування в процесі розробки конкретного бізнес-плану багатьох специфічних для даного підприємницького проекту факторів. Відтак з'являється можливість класифікувати бізнес-плани за певними ознаками:

1) за сферою бізнесу (виробництво, будівництво, роздрібна та оптова торгівля, надання послуг, посередницька діяльність тощо;

2) за масштабами бізнесу (великий, середній, малий);

3) за характеристиками продукту бізнесу (традиційний, принципово новий, виробничо-технічного чи споживчого призначеним того залежно від типу інвестиційної ситуації в межах кожної класифікаційної ознаки можна виділити:

а) повний бізнес-план комерційної ідеї або інвестиційного проекту - виклад для потенційного партнера або інвестора результатів маркетингового дослідження, обґрунтування стратегії виходу на ринок, очікуваних фінансових результатів;

б) бізнес-план фірми - виклад перспектив розвитку фірми на плановий період для ради директорів або зборів акціонерів, де обґрунтовуються необхідні обсяги інвестицій чи інших ресурсів;

в) бізнес-план структурного підрозділу - виклад для вищого керівництва компанії плану розвитку господарської діяльності підрозділу для обґрунтування обсягів ресурсів, що централізовано виділяються підрозділу, або обсягів прибутку, що залишаються в розпорядженні підрозділу.

Окремо можна виділити регіональний бізнес-план, що в ньому обґрунтовуються перспективи соціально-економічного розвитку регіону та обсяги фінансування відповідних програм для органів з бюджетними повноваженнями [18].

1.2 Особливості бізнес - планування при створенні нових підприємств

Запорукою успіху підприємницької діяльності є успішний початок справи. Процес складання бізнес-плану є специфічним у кожному конкретному випадку. Тому практично неможливо дати якусь універсальну (стандартну) схему його розробки.

Найбільш складною є процедура опрацювання бізнес-плану для започаткування нового бізнесу. Узагальнення підприємницького досвіду дає змогу виділити в процесі розробки такого бізнес-плану три стадії: початкову; підготовчу; основну.

Якщо йдеться про розробку бізнес-плану для розширення вже наявного бізнесу, то необхідність у початковій стадії відпадає. Обґрунтовуючи проект удосконалення діяльності підприємства, теж можна обмежитися лише основною стадією [14].

Розглянемо докладніше кожну зі стадій розробки бізнес-плану.

Початкова стадія. Опрацювання бізнес-плану для заснування нового бізнесу починається з розробки концепції, тобто тих принципових рішень, які закладаються в його основу. У межах роботи над концепцією майбутнього бізнесу:

1) здійснюється пошук підприємницької ідеї;

2) вибирається сфера діяльності;

3) обґрунтовується доцільна форма організації бізнесу;

4) приймається рішення щодо способу започаткування бізнесу. Найвідповідальнішим етапом, від якого багато в чому залежать усі інші рішення щодо створення бізнесу, є пошук ідеї майбутнього бізнесу. Джерелами таких ідей найчастіше бувають: вивчення запитів і побажань споживачів; критичний аналіз товарів, які випускають інші фірми; бесіди з продавцями торговельних закладів; вивчення технічної літератури та патентної інформації; результати власних досліджень і розробок. Для пошуку підприємницьких ідей використовуються різноманітні методи («мозкового штурму», конференції ідей, «колективного блокнота», контрольних запитань, фокальних об'єктів тощо) [9].

Вибір сфери підприємницької діяльності (виробництво, оптова торгівля, роздрібна торгівля, послуги, будівництво, фінансова діяльність тощо) здійснюється з урахуванням:

1) суті та спрямованості самої ідеї майбутнього бізнесу;

2) особистих факторів (власний практичний досвід та потенціал, наявність відповідної освіти та знань, відповідність сфери бізнесу інтересам і вподобанням самого підприємця);

3) зовнішніх факторів (реальна економічна ситуація, законодавчо заборонені сфери й види діяльності, необхідність ліцензування діяльності, державні пріоритети в розвитку окремих галузей, сучасні й майбутні потреби споживачів, ступінь конкуренції в галузі, стадії життєвого циклу виробів, наявність необхідних ресурсів, інші специфічні зовнішні фактори).

Будь-яка підприємницька діяльність здійснюється в межах певної організаційної форми. Процедура вибору організаційно-правової форми бізнесу передбачає:

1) визначення форм організації бізнесу, які відповідають законодавству України;

2) визначення особливостей, переваг і недоліків кожної з цих форм;

3) визначення критеріїв вибору форми організації бізнесу (ступінь відповідальності, ситуація з податками, обсяг фінансових потреб для започаткування бізнесу, ступінь контролю за фірмою, можливість залучення інших власників, наявність управлінських здібностей у підприємця, можливість зростання бізнесу в майбутньому чи простота його ліквідації);

4) безпосередній вибір форми організації бізнесу.

До основних питань опрацювання концепції майбутнього бізнесу належить також вибір способу започаткування бізнесу. Традиційно розглядають три основні способи започаткування бізнесу:

1) створення нового підприємства «з нуля»;

2) придбання фірми, що вже існує;

3) придбання франшизи, тобто ліцензії, яка надає підприємцеві (фірмі) право на продаж (виробництво, здійснення певної діяльності) товарів чи послуг великої фірми, яка вже добре відома споживачам.

Крім того, існують кілька нетрадиційних способів започаткування бізнесу, до яких, зокрема, належать:

- прямий маркетинг (сукупність операцій, за допомогою яких продавець доводить товари та послуги до покупців, спрямовуючи свої зусилля на заздалегідь визначену аудиторію та використовуючи один або більше засобів інформації та комунікації з метою отримання замовлення по телефону, поштою або внаслідок персонального візиту до клієнта);

- започаткування бізнесу виходом зі складу якоїсь великої ком панії:

- пересувна торгівля;

- надомний бізнес.

Підготовча стадія. Наявність концепції власного діла ставить перед підприємцем велику кількість цілком конкретних запитань. Чим його бізнес відрізнятиметься від бізнесу конкурентів? Що сприятиме або заважатиме його становленню та розвитку? На які конкурентні переваги слід орієнтуватися? Якими мають бути програма дій та пріоритети діяльності майбутнього бізнесу? Отримати відповіді на них -- це завдання підготовчої стадії розробки бізнес-плану [21].

Відтак на підготовчій стадії:

1) збирається та аналізується маркетингова, виробнича, фінансова й загальноекономічна інформація про майбутній бізнес (процес формування інформаційного поля бізнес-плану). Що більше інформації буде зібрано, то більш обґрунтованими будуть наступні розрахунки;

2) з'ясовуються сприятливі можливості та загрози розвитку бізнесу в зовнішньому середовищі. Для вивчення факторів зовнішнього середовища всю їх сукупність, як правило, поділяють на три групи: загальноекономічні фактори; галузеві фактори; конкуренти;

3) оцінюються сильні та слабкі сторони фірми. Сильні сторони фірми це її особливі, унікальні або принаймні оригінальні способи конкурентної боротьби. Слабкі сторони -- це те, в чому фірма відстає від конкурентів;

4) визначається місія фірми, тобто головне призначення, специфічна роль, особливий шлях у бізнесі, що відрізнятимуть її від конкурентів;

5) формулюються конкретні цілі діяльності фірми, тобто чітко визначається те, чого фірма хоче досягти за певний проміжок часу;

в) аналізуються стратегічні альтернативи та вибирається стратегія діяльності фірми. Вибираючи стратегію, підприємець, як правило орієнтується на одну з можливих типових стратегій бізнесу: контролю за витратами; диференціації; фокусування.

Основна стадія -- це безпосереднє опрацювання бізнес-плану. Головна мета цієї стадії -- довести економічну доцільність створення даного бізнесу, переконливо показати, як саме гроші чи інші ресурси потенційного інвестора забезпечать йому очікуваний зиск. Інвестор має побачити прибуток не після, а до того, як вкладе гроші в запропонований проект. Звичайно, зробити це можна за допомогою ретельно підготовленого бізнес-плану. При цьому сформульовані на початковій і підготовчій стадіях концепція, місія, цілі та стратегія майбутнього бізнесу створюють «каркас» бізнес-плану, визначають його спрямованість, логіку побудови і зміст відповідних розділів) [15].

1.3 Презентація бізнес - плану

Презентація бізнес-плану означає спеціальну форму (процес) публічного його представлення заінтересованим фізичним чи юридичним особам з певною метою.

Презентація бізнес-плану здійснюється:

- для ознайомлення заінтересованих юридичних і фізичних осіб з новим бізнесом;

- для демонстрації в найдоступнішій формі сутності підприємницької ідеї, кращих ділових якостей підприємця та команди провідних менеджерів фірми;

- для започаткування активних партнерських відносин з потенційними кредиторами та інвесторами.

У процесі презентації бізнес-план має викликати почуття оптимізму та ентузіазму. Інвестори не вкладатимуть свої гроші в проект, який не матиме для них бізнесового інтересу. Будь-який потенцій ний інвестор чи кредитор у процесі презентації бізнес-плану хоче переконатися в його реалістичності та ефективності. Якщо в процесі презентації підприємець буде спроможним довести до свідомості інвесторів (кредиторів) основні цілі, свої можливості та кінцеві результати, то він, як правило, може сподіватися на фінансову підтримку [27]

При цьому бізнесові інтереси заінтересованих осіб (кредиторів, інвесторів) не збігаються. Кредитора, як уже було сказано, перед усім турбує здатність компанії повернути свій борг. Він задовольняється тим, щоб регулярно виплачувались і борг, і проценти за користування позичкою.

Інвестори-акціонери прискіпливіше розглядатимуть сам бізнес-план. Вони будуть особливо уважними до питань, пов'язаних із розумним компромісом між інтересами акціонерного товариства та їхніми власними інтересами. Інвестора інтересуватимуть перспективи прибутковості та зміцнення бізнесових позицій на ринку. Як відомо, ринок інвестицій/характеризується найвищим рівнем конкуренції.

Якщо діяльність фірми буде успішною, то це позитивно позначатиметься на нормі прибутку інвестора, який одержує частку в до ході в обмін на інвестиції. Інвестори готові прийняти на себе більший ризик за умови отримання більшого прибутку. Якщо ж прибуток є неспівміримим із ризиком, то інвестування в бізнесовий проект стає невигідним.

Дуже важливим моментом процесу презентації бізнес-плану є показ очікуваних обсягів продажу в динаміці за певний період. При ому прогнози мають бути реалістичними, інакше можна постави-під сумнів обґрунтованість самого проекту [8].

Наступним важливим кроком у процесі презентації є: пояснення обсягів необхідного інвестування, напрямів його використання; обґрунтування прибутковості вкладеного капіталу; наголошення на можливостях і термінах повернення позичкових коштів. Якщо ці дані старанно підготовлені й переконливо доведені в ході презентації бізнес-плану, вони можуть стати одним з важливих критеріїв оцінки привабливості започаткованого бізнесу.

У процесі презентації бізнес-плану підприємцеві обов'язково треба довести своє вміння передбачити всі можливі типи та джерела виникнення ризиків, на які можна натрапити в новому бізнесі. При цьому дуже важливо виокремити найбільш імовірні ризики з тим, аби перекинути «місток» до відповіді на запитання, як зменшити ризики й утрати.

Слід зазначити, що відверте, виважене і стисле обговорення цього питання в процесі презентації бізнес-плану передовсім характеризуватиме Вас як підприємця з кращого боку, а також засвідчить, що Ви виявляєте належну турботу про ефективне використання й захист капіталу, який збираєтесь одержати від свого партнера.

Тривалість презентації звичайно становить щось із 20 хвилин. Після цього підприємець має бути готовий до відповідей на запитання, оскільки найголовніше завдання презентації бізнес-плану по лягає в налагодженні діалогу з потенційними інвесторами [13].

Процес презентації бізнес-плану буде ефективним, якщо враховуватиме ті чинники, які «зваблюють» кредиторів та інвесторів до фінансування й співробітництва. Досвід свідчить, що найбільшу увагу привертають такі чинники:

- особисті ділові якості підприємця, його здібності як керівника;

- явно виражена заінтересованість підприємця своїм бізнесом, бажання будь-що досягти поставленої мети;

- професійна компетентність та обізнаність підприємця в практичних організаційно-економічних питаннях бізнесу;

- склад провідних менеджерів фірми, їх кваліфікація, досвід, попередні досягнення та успіхи, збалансованість знань і кваліфікації команди менеджерів у цілому.

У процесі презентації цілком виправданою є пильна увага до особистих ділових якостей підприємця. Ви повинні підтвердити свою репутацію сучасного керівника, який має високий рівень комунікабельності, далекоглядності, вміє мислити, слухати інших і сформувати дієздатний колектив. Презентація повинна довести вміння керівника спрямувати всі дії на досягнення місії та цілей проекту. Потенційні кредитори й інвестори мають переконатися в тому, що керівник та його команда, котрі реалізовуватимуть бізнес-план, є сучасними професійно підготовленими спеціалістами, яким притаманні ініціативність і цілеспрямованість; постійний пошук нових можливостей, новаторських рішень; готовність ризикувати в розумних межах; віра в свою підприємницьку ідею і в реальність досягнення очікуваних позитивних результатів [20].

Презентація бізнес-плану має засвідчити, що вся команда зацікавлена в позитивних результатах бізнесової ідеї, персонал працює з керівником-лідером в одному руслі, а індивідуальні та групові інтереси, досвід і традиції, кваліфікаційні й соціально-психологічні характеристики керівника та провідних менеджерів фірми враховано в процесі розробки бізнес-плану. При цьому кредитори та інвестори повинні зрозуміти, що запропонована в бізнес-плані організаційна структура управління є найдоцільнішою для даного бізнесу, а управлінська команда має як адміністративні навички, так і навички щодо управління фінансами, маркетингом, виробництвом.

Згідно з численними дослідженнями банкрутство малих фірм зумовлює погане управління (98 %), лише 2 % причин банкрутств не залежать від фірми. У цілому перелік найпоширеніших причин банкрутства виглядає так:

некомпетентність управління - 45 %;

недостатній досвід виробництва даного асортименту продукції - 9 %;

недостатній управлінський досвід -18%;

низький професіоналізм -20 %;

невиконання взятих на себе зобов'язань - 3 %;

ошуканство - 2 %;

стихійні лиха - 2 %;

інші причини - 2 %.

«Протиотрути» від некомпетентності взагалі немає. Тому посилений інтерес майбутніх інвесторів саме до рівня інтегральної ефективності діяльності управлінської команди є цілком зрозумілим.

У процесі презентації бізнес-плану підприємцю слід докласти всіх зусиль, щоб проілюструвати як власну професійну компетентність, так і кваліфікацію команди менеджерів у цілому для успішної реалізації підприємницького проекту [12].

Що входить у процес презентації? Відповідь на це запитання значною мірою залежить від обсягу того чи іншого бізнес-плану. Беручи загалом, якщо Ви вважаєте, що певне питання варте прилюдного розгляду, -- то його необхідно включити в програму презентації. Більшість презентацій охоплює сім ключових моментів, а саме: фірма (компанія) та її продукція, послуги; ринок, клієнти й конкуренти; стратегія маркетингу; першочергові фінансові завдання та необхідні обсяги початкового фінансування; цілі, на досягнення яких спрямовуватимуться кошти; команда, яка здійснюватиме цей план; умови і способи повернення кредиторам та інвесторам вкладе них коштів.

Процес презентації бізнес-плану передбачає також коротку й змістовну розповідь про історію розвитку підприємства. Можливо, що інвестор іще до презентації наводитиме довідки про ділову репутацію фірми та її майбутній бізнес. Треба наголосити на успіхах компанії за останні роки, а також подати короткі відомості щодо техніко-технологічної бази та організаційної структури підприємницького проекту.

Характеризуючи продукцію, треба більше підкреслювати ті переваги, які ця продукція дасть потенційним споживачам, і менше -- технічні подробиці. Варто поставити себе на місце потенційних інвесторів. Найбільш імовірними можуть бути такі запитання:

1. Які потреби ринку задовольнятиме продукція (послуга)?

2. Що особливого в цій продукції (послузі)? Чому споживачі відрізнятимуть її від товарів і послуг конкурентів?

3. Наскільки довго цей товар буде новинкою на ринку?

Відтак на презентації доцільно постійно наголошувати саме на відповідності даного товару (послуги) запитам ринку, на можливості створення стійкого попиту на нього. Тому наступний фрагмент презентації доцільно присвятити короткій розповіді про стан ринку та сутність маркетингової стратегії фірми [6]. Передусім треба почати з оцінки потенційної місткості ринку та того сегмента ринку, який буде головним для даної компанії. Майбутні інвестори в процесі презентації мають одержати відповіді принаймні на такі запитання:

-- Яка місткість ринку та частка ринку даного підприємства ?

-- Хто є потенційним клієнтом ?

-- Які переваги та слабкі сторони власні й конкурентів бачить сам підприємець?

-- Яка стратегія забезпечення конкурентоспроможності підприємства та методи конкурентної боротьби ?

У цьому зв'язку необхідно продумати й ґрунтовно пояснити потенційним партнерам та інвесторам основні елементи свого плану маркетингу: схему розповсюдження товарів, ціноутворення, рекламу, методи стимулювання продажу, організацію після продажного обслуговування клієнтів.

Особливо треба наголосити на порівнянні ціни свого товару й цін на аналогічні товари конкурентів. Бажано подати ці дані в таблиці або в іншому наочному матеріалі. Така демонстрація в найдоступнішій формі пояснює цінову політику фірми.

Ураховуючи типову психологію сприйняття людиною нової пропозиції, не слід «виплескувати» на потенційного інвестора одразу «стрімкий та бурхливий» потік кількісної та якісної інформації. Ви повинні відчувати, які напрями і проблеми започаткованого бізнесу здатні найбільше заінтересувати інвестора, кредитора, майбутнього партнера [14].

Присутні на презентації повинні трохи «звикнути» до Вашої пропозиції, подумки її проаналізувати і позбутися негативного ставлення до майбутнього бізнесу, коли таке було. Головне «над завдання» презентації бізнес-плану полягає в тому, щоб схили ти своїх майбутніх партнерів до прийняття Ваших поглядів на проб леми.

На практиці підприємці застосовують різноманітні способи підвищення ефективності презентації. Основні з них такі:

-- попереднє (до презентації) ознайомлення її учасників з бізнес-планом;

-- обґрунтований вибір форми проведення презентації та методів встановлення контактів з учасниками презентації;

-- широке використання художньо оформлених наочних матеріалів (схем, рисунків, таблиць тощо);

-- звертання уваги учасників презентації на ключові питання пропонованого бізнесу.

Якщо Ви заздалегідь передали копію бізнес-плану потенційним шторам, то вони мають можливість підготуватися до зустрічі, відтак Ви можете виграти час на презентації, спиняючись одразу на головних проблемах та уникаючи допоміжних, другорядних уточнень і пояснень.

Якщо Ви не зуміли раціонально та по-діловому провести презентацію, то це, як правило, породжує сумнів щодо Ваших здібностей ефективно керувати компанією. Відомо, що перше враження дуже важливе, має довготривалий і непропорційно великий вплив. Якщо Ви одразу справите враження розумної та ділової людини, то існуватиме велика ймовірність позитивної відповіді на Вашу пропозицію. Навпаки, якщо Ви недбало одягнені, погано підготовлені чи надто самовпевнені й глухі до будь-чиїх аргументів, крім Ваших власних, то інвестори інстинктивно поставляться до Вас упереджено і не прислухатимуться навіть до найспокусливіших пропозицій.

Зробіть все можливе для встановлення добрих взаємовідносин з учасниками презентації. Цьому сприяють кілька чинників, а саме:

-- віра в себе, яка базується на старанній підготовці до презентації;

-- справжнє захоплення своїм ділом (продукцією, послугою);

-- проведення презентації у формі діалогу, а не монологу;

-- використання по можливості стверджувальних речень, уникнення невизначених, двозначних і негативних висловів, короткі, ділові відповіді на запитання;

-- уміння сприймати проблеми свого бізнесу очима партнерів;

-- привітання партнерів теплою усмішкою, але без надмірної фамільярності.

Дуже важливим в процесі презентації є широке використання художньо оформлених наочних матеріалів. Якщо є можливість, продемонструйте зразки своєї продукції. Якщо цього з якихось при чин неможливо зробити, або Ваш бізнес належить до сфери послуг, то продемонструйте хоча б фотографії, схеми, рисунки, таблиці тощо [20].

Якщо в процесі організації презентації Ваші майбутні партнери оглянуть зразки чи інші наочні матеріали, то це посилить враження від Ваших слів. Інша річ, коли треба одержати кредит під ідею, ще не втілену в дослідному зразку нового товару. Тоді можна послати ся на наявні сертифікати, патенти, висновки експертів, продемонструвати проекти дизайнерів. Усі наочні матеріали мають бути виконані професійно та акуратно. Але навіть за найширшого використання наочних матеріалів слід завжди пам'ятати, що Ви не читаєте лекцію, а закликаєте присутніх до діалогу.

Проводити презентацію повинен керівник (підприємець) особи сто. Якщо йдеться про порівняно велику суму інвестицій (понад 200 тис. грн.), то до процесу презентації бажано залучити членів менеджерської групи. Але навіть тоді Ви повинні проводити презентацію особисто. У процесі презентації весь час слід постійно пам'ятати, що головне завдання полягає в тому, щоб примусити потенційних інвесторів повірити у Вас та у Вашу команду.

2. Формування інформаційного поля бізнес-плану при створенні торговельного підприємства

2.1 Загальна характеристика ринку

В Україні усе ще триває процес первинної комп'ютеризації. Державні організації в міру можливості закуповують нову техніку, компанії розширюються, з'являються нові суб'єкти підприємницької діяльності, існуючі фірми розширюються або до оснащують комп'ютерами ті робочі місця, які раніше обходилися без них. Все це веде до зростання корпоративного сектора вітчизняної IT-індустрії. Купівля комп'ютера лише два-три роки тому перестала бути прерогативою IT-спеціалістів і заможних сімей -- тепер домашні комп'ютери набувають великого поширення і цей процес далекий від завершення.

За даними тижневика «Компьютерное обозрение», 2007 року у нашій країні було продано приблизно 620 тис. ПК українських марок і всього 20 тис. -- від світових брендів. Причину такого стану справ визначити нескладно. Завдяки наявності достатньої кількості кваліфікованих кадрів, бізнес складання та продажу ПК у нашій країні зародився давно і мав сприятливі умови для розвитку, при тому що світові виробники, зайняті «освоєнням» багатших регіонів, тривалий час не цікавився відносно невеликим потенційним доповненням до обороту. До того ж держава застосувала протекціоністську митну політику, при якій ввізні мита на готові ПК набагато вищі, ніж на комплектуючі. У такій ситуації комп'ютери від світових виробників виявилися значно дорожчими, ніж від вітчизняних складальників, і чутливий до ціни покупець зробив вибір на користь останніх, вважаючи різницю в якості та сервісі неістотною, -- до речі, часто не без підстав.

За минулих два роки бізнес роздрібної торгівлі комп'ютерами та супутніми товарами в Україні пережив справжній бум. Цілий ряд компаній перейшов від складання ПК і дистрибуції комплектуючих до розвитку великих мереж фірмових магазинів у Києві та великих містах України. Компанії «Гігабайт» 17 салонів, «Діавест» -- 78, «Фокстрот» -- 213.

Однак найдійовішим способом залучення покупців у магазини стала система споживчого кредитування, яка в останні два роки знову почала працювати. Саме великі фірми і мережі магазинів першими почали продавати комп'ютери в кредит, і вони пропонують найвигідніші на сучасний момент умови купівлі як у вигляді тимчасових акцій, так і на постійній основі.

Що ж пропонують сьогодні на вітчизняному ринку комп'ютерів, і на що більший попит? Найчастіше пропонуються (а отже, і найбільш затребувані) ПК вартістю 400--500 дол. (без вартості монітора) -- приблизно 35% від загальної кількості пропозицій. Ще стільки ж припадає на системи за ціною до 400 дол. У результаті близько 70% усіх проданих у нашій країні комп'ютерів належать до бюджетної категорії. На роздрібному ринку ми бачимо тенденцію -- зростання інтересу до дорожчих мультимедійно-ігрових комп'ютерів. Як кажуть виробники, попит на дешеві конфігурації з боку приватних покупців неухильно падає -- добробут зростає, і додому люди дедалі частіше купують ПК, розраховуючи використовувати їх для найрізноманітніших, у тому числі і ресурсномістких завдань -- прослуховування музики у форматі MP3, відтворення MPEG-4 і DVD-відео, збереження й обробки цифрових фотографій і відео кліпів і, звісно ж, для новітніх ігор. Користувач розраховує на те, що новий ПК протягом року-двох як мінімум задовольнятиме системні вимоги нових ігор, і протягом цього часу працюватиме без модернізації чи заміни.

Проаналізуємо кількість комп'ютерів, які експлуатуються в Україні як тенденцію розвитку комп'ютерного ринку (див. діаграму).

Діаграма - тенденція розвитку комп'ютерного ринку

Прогнозується, що в січні 2009 року на кожні 1000 громадян в Україні буде приходитись приблизно 80 ПК.

Отже, український ринок комп'ютерів демонструє стійкі тенденції розвитку, що вселяє оптимізм у виробників і продавців комп'ютерної техніки. Потреба в нових комп'ютерах усе ще велика, і якщо не завадять політичні чи економічні потрясіння, в Україні найближчими роками залишиться широке поле діяльності для вітчизняних і зарубіжних постачальників та продавців.

Тим часом як глобальні продажі комп'ютерної техніки уповільнюють зростання (що у наддинамічній галузі, яка звикла за останні два десятиліття до умов перманентного буму, викликає реакцію, близьку до панічної), а інколи й падають, у нашій країні основні сегменти ринку зросли на 30--40%. До них належить передусім ринок персональних комп'ютерів.

Світові поставки ПК 2007 р. збільшилися лише на 1,5%, порівняно з 2006 р., тоді як в Україні їх було складено і продано на 35--40% більше. На перший погляд, це погано ув'язується зі співвідношенням добробуту населення й оборотами компаній, відповідно, в Україні та США, Європі і країнах Далекого Сходу, які, власне, становлять левову частку світового ринку. Але не забуватимемо, що масова інформатизація бізнесу і поширення домашніх ПК у цих країнах відбулися вже досить давно і перед виробниками постало нелегке завдання змусити користувачів викинути свої загалом справні пристрої і купити натомість нові, а це виявилося не так уже й легко. До того ж «процесорні перегони» між Intel і AMD призвели до лавиноподібного зростання продуктивності систем з одночасним їх здешевленням, і внаслідок цього навіть одно- дворічної давності ПК має достатню, а то й надлишкову для найбільш поширених домашніх і офісних задач продуктивність. Це не поширюється на такі ресурсомісткі застосування, як обробка великих обсягів даних, відеомонтаж, професійна робота з зображеннями, і особливо комп'ютерні ігри, де швидкодія ніколи не буває зайвою. Однак потреба в таких потужних комп'ютерах, які, до того ж, потребують постійного відновлення, відносно невелика.

Серед усіх сегментів комп'ютерного ринку України поки що найбільш ємним є сегмент настільних ПК. Він значною мірою унікальний: у світі можна нарахувати не так уже багато країн, у яких глобальні постачальники ПК, такі як Dell або Hewlett-Packard, не просто не домінують на ринку, а й змушені задовольнятися крихітною його часткою, а переважна більшість систем виготовлена вітчизняними складальниками.

Ще одна особливість українського складального бізнесу в тому, що навіть найбільші й найактивніші його учасники контролюють відносно невеликі частки ринку. Жодна з компаній не змогла продати понад 20 тис. пристроїв за минулий рік (порівняйте цю цифру із загальним обсягом ринку), при цьому 20 найбільших фірм поставили лише 25% зібраних у країні комп'ютерів. Це свідчить про те, що на ринку, як і раніше, основною діючою силою є малі й середні складальники.

Компанії цього типу все ще затребувані на ринку. Причина -- та ж таки чутливість українського покупця до ціни, а безпосередній привід -- той факт, що невеликі компанії можуть запропонувати нижчі ціни, ніж великі. Взагалі-то це парадоксальне явище, теоретично все має бути навпаки, адже закупівля великих партій комплектуючих дає великим виробникам право на значні знижки, а конвеєрне виробництво дешевше й ефективніше. Проблема в тому, що робоча сила в Україні дуже дешева, а інші витрати, на які приречена велика компанія (оренда приміщень, реклама, маркетинг тощо), великі відносно обсягів зарплат. У результаті дешева праця «викрутників» (переважно студентів) і низькі витрати на оренду невеликого малопрестижного приміщення цілком врівноважують переваги великосерійного виробництва.

У найпростішому випадку поріг входження в бізнес виробництва ПК практично нульовий -- перші кроки складальника-початківця цілком можуть складатися з консалтингу з добору конфігурації відповідно до вимог замовника, купівлі вибраних комплектуючих за його ж кошти, складання, настроювання й установки ПЗ. Заробіток на одному зробленому в такий спосіб комп'ютері може становити 20--30 дол., а коло клієнтів спочатку складається з особистих знайомих, згодом воно може бути розширене шляхом залучення нових замовників через приватні оголошення. Проте великого обсягу виробництва така схема дати не може за визначенням.

Для виходу на такий рівень бізнесу доведеться вкласти певний капітал у закупівлю певного запасу найбільш ходових комплектуючих та оренду невеликого господарського приміщення. У такому разі можна пропонувати ПК типових конфігурацій безпосередньо зі складу і виконувати індивідуальні замовлення без передоплати. Така форма бізнесу тривалий час була основною в цьому ринковому сегменті і давала хороші перспективи росту, для якого було достатньо залучати якнайбільше замовників через рекламу й оголошення, напрацьовувати базу постійних клієнтів і розширювати асортимент устаткування. Сьогодні такі підприємства становлять основну масу вітчизняних виробників ПК, проте умови для їхньої роботи значно ускладнилися. Різкі, інколи непрогнозовані коливання цін на комплектуючі містять у собі ризик швидкого знецінення складських запасів, що, у разі невеликого капіталу, може призвести до втрати критичної його частини. Жорстка конкуренція вимагає збільшувати маркетингові витрати, дотримуватися суворіших стандартів якості і гарантійних зобов'язань. Але найбільшою проблемою для таких «комп'ютерних фірм» стали зміни в поведінці як корпоративних, так й індивідуальних клієнтів. Доступ до великих корпоративних замовлень для маленької компанії закритий однозначно (якщо тільки вона не створювалася спеціально для обслуговування заздалегідь відомих клієнтів), невеликі й середні фірми при закупівлі ПК орієнтуються на стабільних і відомих постачальників, а приватні покупці поступово ідуть у комп'ютерні салони, магазини та супермаркети.

Є й інші способи виходу на роздрібний ринок і розширення наявних мереж. Один із них -- партнерство з невеликими компаніями, що володіють одним-двома торговими майданчиками кожна, і його приватна форма -- франчайзинг. Саме на таке співробітництво націлилися «Юнітрейд» і МКС. Компанія «К-Трейд» уклала партнерську угоду з мережею супермаркетів побутової електроніки «Фокстрот», в результаті чого в цих популярних магазинах з'явилися відділи комп'ютерної техніки. На сьогодні такі відділи з'явилися в багатьох великих і відомих магазинах побутової техніки. Вся ця пишнота себе цілком окупає: багато непідготовлених або не дуже обмежених у коштах покупців вибирають відомий і розміщений у зручному місці магазин замість телефонування на фірми за оголошеннями й наступних пошуків, «где эта улица, где этот дом».

Однак найдійовішим способом залучення покупців у магазини стала система споживчого кредитування, яка в останні два роки знову почала працювати. Саме великі фірми і мережі магазинів першими почали продавати комп'ютери в кредит, і вони пропонують найвигідніші на сучасний момент умови купівлі як у вигляді тимчасових акцій, так і на постійній основі. Для прикладу можна навести акцію від e.verest «Кредит під 0%», у рамках якої компанія продавала товар у кредит під 9% річних. Вже були прецеденти, коли ряд фірм пропонували покупцям ПК схеми кредитування без початкового внеску.

Попри таке бурхливе зростання роздрібного ринку, на якому покупцями є переважно приватні особи, основним для більшості компаній є ринок корпоративний. Для різних компаній середнього і великого масштабу обсяг корпоративних замовлень становить 50--75% від загальної кількості вироблених комп'ютерів. Для головних гравців ринку «корпоративні поставки» означають продаж великих партій комп'ютерів великим корпораціям і державним організаціям, що передбачає участь у тендерах, надання послуг системної інтеграції або взаємодію з відповідними компаніями, потребує досвіду спілкування з великими клієнтами і репутації надійного постачальника. Менші виробники працюють переважно з клієнтами меншого масштабу.

Що ж пропонують сьогодні на вітчизняному ринку комп'ютерів, і на що більший попит? Найчастіше пропонуються (а отже, і найбільш затребувані) ПК вартістю 300--350 дол. (без вартості монітора) -- приблизно 35% від загальної кількості пропозицій. Ще стільки ж припадає на системи за ціною 300 дол. У результаті близько 70% усіх проданих у нашій країні комп'ютерів належать до бюджетної категорії. Це пояснюється не лише особливостями економічної ситуації в Україні. Мінімальна ціна комп'ютера з продуктивністю, достатньою для комфортної роботи з офісними додатками, може становити приблизно 150--180 дол. без монітора, а середня вартість таких моделей становить приблизно 250--270 дол. Інакше кажучи, для офісного застосування згодиться будь-який, навіть найдешевший із нових (тобто які не були в ужитку) комп'ютерів. Природно, розумний керівник не витрачатиме гроші на закупівлю ПК із надлишковими можливостями. А тепер згадаємо, що корпоративні поставки становлять не менше половини обсягу комп'ютерного ринку -- звідси й перевага таких дешевих ПК у загальному обсязі виробництва.

У формуванні конфігурацій ПК, які найактивніше продаються в Україні, є ще один цікавий аспект. Основним чинником, що визначає привабливість і корисність конкретної моделі комп'ютера, усе ще є тактова частота процесора. Водночас вітчизняний покупець дуже чутливий до ціни і часто віддає перевагу системі якомога дешевшій. Виробники комп'ютерів виходять зі становища, встановлюючи в ПК потужний (і дорогий) процесор і максимально дешеві інші комплектуючі -- пам'ять невеликого обсягу, маленький жорсткий диск, інтегрований низькопродуктивний відеоадаптер, дешеву (нерідко не дуже якісну) материнську плату. Це дозволяє поєднати в одному рішенні високу тактову частоту, що справляє майже магічний вплив на покупця, і дешевизну. Однак такий комп'ютер працює набагато повільніше, ніж система з тим самим процесором, але оснащена іншими модулями відповідного класу. Приміром, складальники найчастіше пропонують конфігурацію на базі Duron 1200 MHz, яка коштує приблизно 250 дол., а збалансована машина з тим самим процесором обійдеться приблизно в 450 дол., але й працюватиме вона значно швидше. Втім, як ми вже казали, це «значно швидше» потрібне далеко не завжди, а ось низька ціна нерідко виявляється важливішою.

Ще один сегмент комп'ютерного ринку належить портативним ПК -- ноутбукам. Тут, на противагу ринку настільних систем, панують світові бренди. Ноутбуки виробляються й в Україні (зокрема компаніями «Квазар-Мікро», «Фолгат», «Версія» й іншими), але портативні ПК доступні у нас відносно малій кількості забезпечених покупців, для яких найважливіші параметри -- надійність і якість пристрою, а також привабливість бренду. Все це є в іменитих компаній, яким вітчизняні складальники можуть протиставити лише нижчу ціну (що не відіграє ролі в більшості випадків) і потенційно оперативніший сервіс, проте, як свідчить дослідження ринку, вони не змогли зіграти цим козирем. Головними гравцями на українському ринку ноутбуків, загальна ємність якого становить близько 20 тис. пристроїв на рік, є Toshiba, що утримує частку в 28% і Hewlett-Packard (разом із маркою Compaq), що контролює 21%. Помітними учасниками ринку є також ASUS, IBM, Fujitsu-Siemens і Sony. Ноутбуки вітчизняного складання не отримали великого поширення, певно, тому, що від них очікують значно дешевших моделей, ніж у зарубіжних конкурентів. Зниження ціни дозволило б залучити в лави користувачів ноутбуків тих, хто не може витратити на це задоволення 1000 дол. і більше. Однак вартість вітчизняних портативних систем не набагато нижча, ніж імпортних, і покупець вибирає гучне ім'я. Примітно, що в Росії ноутбуки місцевого складання під маркою RoverBook зажили великої популярності, а продивляючись «Hot Line», можна виявити, що ці пристрої становлять не менше 7% від загальної кількості пропозицій -- це більше, ніж у Fujitsu-Siemens і навіть у Sony. Загалом, тут вітчизняним складальникам є над чим працювати.

І останній сегмент комп'ютерного ринку України -- серверний. Тут активно конкурують вітчизняні та світові виробники й постачальники. Для цього ринку характерна наявність низки специфічних ніш, у яких успішно працюють компанії різного профілю та масштабу. Але в загальному випадку продаж серверів радикально відрізняється від реалізації простих ПК. Продаючи сервер, виробник надає покупцю передусім надійне, стійке до поломок рішення, важливою частиною вартості якого є пакет гарантійних і післяпродажних послуг. Виробництво серверів саме по собі не складніше, ніж модульне складання настільних ПК, однак тут вимоги до якості принципово інші, і виконати їх та забезпечити належний рівень сервісу можуть лише деякі великі вітчизняні компанії.

Отже, український ринок комп'ютерів демонструє стійкі тенденції розвитку, що вселяє оптимізм у виробників і продавців комп'ютерної техніки. Потреба в нових комп'ютерах усе ще велика, і якщо не завадять політичні чи економічні потрясіння, в Україні найближчими роками залишиться широке поле діяльності для вітчизняних і зарубіжних постачальників.

2.2 Особливості функціонування торговельних підприємств із продажу комп'ютерної техніки

В функціонуванні кожного підприємства, яке займається продажем того чи іншого виду товарів, існують особливості які притаманні продажу лише цьому виду. Таку ж особливість має и продаж комп'ютерів.

Головною особливістю функціонування підприємства яке займається продажем комп'ютерної техніки є необхідність ретельного підбору працівників, які контактують с потенційними покупцями. Ці працівники повинні консультувати та допомогти покупцеві зробити розумний вибір при обиранні комп'ютерної техніки, тому ці працівники повинні мати певну освіту, яка пов'язана з комп'ютерною технікою. Така необхідність викликана тим що переважна частина покупців не мають необхідних знань, для того щоб самостійно обрати техніку яка буде відповідати їх дійсним потребам та співпадала з їх матеріальними можливостями. Більшість покупців мають лише певні вимоги та цілі які вони бажають досягти за допомогою комп'ютерної техніки. Як що казати саме про ПК, то цілі та вимогу могуть буди різні, наприклад:

· хтось купляє комп'ютер для праці, тоді комп'ютер повинен мати можливість працювати з тими чи іншими програмами, що може потребувати збільшених об'ємів пам'яті ;

· хтось купує для того щоб грати, а це може вимагати більш потужних пристроїв які забезпечують якісне відео зображення;

Такі ж особливості існують при виборі принтерів, сканерів та інших товарів.

Розвиток комп'ютерною техніки та програмного забезпечення просувається шаленими темпами, що не дає можливість пересічному покупцеві володіти усією інформацією про стан ринку комп'ютерної техніки. Це можливо лише фахівцям, які мають певну освіту. Тому головною особливістю у функціонуванні торговельних підприємств із продажу комп'ютерної техніки є необхідність наявності працівників з такою освітою.

Функціонування підприємства як надскладної соціально-технічної відкритої системи та об'єкта управління забезпечується трьома головними процесами:

отриманням засобів виробництва із зовнішнього середовища;

виготовленням продукту; переданням продукту у зовнішнє середовище. Якщо один із цих процесів припиняється, підприємство не може існувати.

Питання про місце та роль підприємства в економічній системі суспільства не має однозначного тлумачення. В економічній літературі щодо цього висловлюються різні точки зору. Одні автори вважають, що призначення підприємства -- бути основним джерелом доходу його членів, інші -- що воно є головним структуроутворюючим елементом економіки. Є також думка, що призначення підприємства -- задоволення потреб суспільства в товарах та послугах.

У стратегічному менеджменті для аналізу використовується безліч методик, що відрізняються різними підходами до аналізу, але вони мають одну загальну мету - на підставі даних, отриманих у результаті проведеного аналізу, сформулювати єдино правильну стратегію підприємства [3, c. 58].

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены