Організація зовнішньоторгівельних операцій з сільськогосподарською продукцією на прикладі ПОП «Агрофірма «Узинська»

68

Організація зовнішньоторговельних операцій з сільськогосподарською продукцією на прикладі ПОП «Агрофірма «Узинська»

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи організації зовнішньоторговельних операцій сільськогосподарською продукцією продукцією

1.1 Суть зовнішньоторговельних операцій та їх класифікація

1.2 Зовнішньоекономічна діяльність як основа входження вітчизняного агропромислового комплексу в систему світового господарювання

1.3 Організаційно-методичні засади активізації зовнішньоекономічної діяльності суб`єктів агропромислового комплексу

Розділ 2. Організація зовнішньоторговельних операцій промисловою продукцією ПОП "Агрофірма "Узинська"

2.1 Характеристика стану господарської та зовнішньоекономічної діяльності ПОП "Агрофірма "Узинська"

2.2 Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства ПОП "Агрофірма "Узинська"

2.3 Аналіз конкурентних позицій та зовнішньоторговельних операцій сільськогосподарською продукцією ПОП "Агрофірма "Узинська"

Розділ 3. Напрямки вдосконалення організації зовнішньоторговельних операцій з промисловою продукцією ПОП "Агрофірма "Узинська"

3.1 Проблеми і перспективи експорту сільськогосподарської продукції

3.2 Шляхи вдосконалення механізму організації зовнішньоторговельних операцій ПОП "Агрофірма "Узинська"

3.3 Обґрунтування заходів щодо підвищення ефективності управління зовнішньоторговельних операцій ПОП "Агрофірма "Узинська"

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

ВСТУП

Актуальність теми. Організаційні питання зовнішньоекономічної діяльності підприємства виглядають ясними і простими для неспеціалістів. Проте досвідчені працівники добре знають, як багато вигідних зовнішньоекономічних проектів залишилися нереалізованими через так звані дрібниці. Питання вдосконалення механізму міжнародного спілкування, вибору конкретних засобів включення до світового господарського процесу вітчизняного агропромислового комплексу, взаємовигідних закордонних партнерських відносин, слід розглядати з урахуванням реального стану загального економічного механізму в країні, а також національних особливостей розвитку сільського господарства України.

Побудова відкритої економіки та розвиток зовнішньоекономічних зв`язків є актуальною на теперішній час проблемою, вважаючи на те, що в Україні ця сфера знаходиться на стадії становлення в екстремальних умовах (відсутність науково обґрунтованої стратегії розвитку зовнішньоекономічних зв`язків агропромислового комплексу, чітких орієнтирів зовнішньоекономічної політики, а також відсутність адекватного світовому зовнішньоекономічного законодавства).

Сфера зовнішньоекономічних зв'язків - підсистема економічної системи країни, яка безпосередньо впливає на розвиток агропромислового комплексу. Її становлення обумовлюється факторами, що визначають загальний розвиток економічної системи, а також факторами, які безпосередньо обумовлюють її розвиток як підсистеми.

Актуальність проблеми входу України в світове господарство, формування державної стратегічної політики зовнішньоекономічної діяльності промислового комплексу при переході до відкритої економіки, а також недостатня теоретична та практична розробка цих питань визначили тему дипломної роботи.

Мета та задачі дослідження. Мета роботи полягає в розвитку теоретичних засад зовнішньоекономічної діяльності підприємств сільськогосподарського комплексу, обґрунтуванні організації зовнішньоторговельних операцій з сільськогосподарською продукцією. Відповідно до мети роботи були поставлені такі задачі:

- комплексно дослідити процес розвитку світового господарства в умовах міжнародного розподілу праці та оцінити місце і роль агропромислового виробництва в цій системі;

- в теоретичному та методичному аспектах розкрити сутність зовнішньоекономічної діяльності сільськогосподарського комплексу;

- дослідити види зовнішньоекономічної діяльності та їх перевагу на прикладі с/г виробництва;

- дослідити процес організації зовнішньоторговельних операцій з сільськогосподарською продукцією на прикладі ПОП "Агрофірма "Узинська";

- запропонувати методичні підходи до оцінки діючого механізму зовнішньоекономічної діяльності підприємств сільськогосподарського сектору економіки на прикладі ПОП "Агрофірма "Узинська";

- сформулювати методичні підходи щодо визначення приоритетних напрямків зовнішньоекономічної діяльності підприємств сільськогосподарського сектору економіки на прикладі ПОП "Агрофірма "Узинська";

- розробити методику виходу суб`єкта господарювання, зокрема сількогосподарського підприємства, на міжнародний ринок;

- розробити методику оцінки ефективності зовнішньоекономічної діяльності суб`єктів сільськогосподарського сектору економіки.

Об'єктом дослідження є зовнішньоекономічна діяльність ПОП "Агрофірма "Узинська".

Предметом дослідження є напрямки організації та розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємств сільськогосподарського комплексу в ринкових умовах.

Методи дослідження. Дослідження виконувалися, враховуючи об`єктивні економічні закони, на основі вивчення сучасних економічних концепцій управління та організації сільськогосподарського виробництва; законодавчих та нормативних актів, прийнятих органами Державної влади з питань переходу до відкритої ринкової економіки; теоретичних узагальнень закордонних та вітчизняних вчених-економістів з проблем зовнішньоекономічної діяльності. В роботі використовувались методи аналізу, синтезу, теорії порівняних переваг, класифікації при розгляді класичного та інших підходів до формування механізму зовнішньоекономічної діяльності; методи групувань, динамічних рядів, факторного аналізу, динамічного моделювання при розгляді форм міжнародного співробітництва, перспектив входження промислового комплексу України у світове господарство та при обґрунтуванні залучення іноземних інвестицій. Інформаційною основою є матеріали статистичних звітів, наукові публікації, а також інформація, одержана в результаті особистих досліджень ЗЕД ПОП "Агрофірма "Узинська".

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення полягає в обґрунтуванні напрямків виходу вітчизняного сільськогосподарського комплексу на світові ринки, розробці науково обґрунтованих рекомендацій щодо формування механізму зовнішньоекономічної діяльності в ринкових умовах. Рекомендації та пропозиції, які були запропоновані в дипломній роботі можна впровадити на ПОП "Агрофірма "Узинська".

Інформаційною базою є роботи вітчизняних і закордонних авторів з зовнішньоекономічної діяльності сільськогосподарських підприємств, законодавчі акти державних органів управління, матеріали статистичної і бухгалтерської звітності ПОП "Агрофірма "Узинська".

Розділ 1. Теоретичні основи організації зовнішньоторговельних операцій сільськогосподарською продукцією

1.1 Суть зовнішньоторговельних операцій та їх класифікація

Міжнародна торгівля - сфера міжнародних товарних відносин, специфічна форма обміну продуктами праці (товарами і послугами) різних країн. З іншого боку, міжнародна торгівля є сукупністю зовнішньої торгівлі всіх країн світу. При цьому зовнішня торгівля окремих країн виступає складовою міжнародної торгівлі [10, c. 78].

Міжнародна торгівля посідає особливе місце в складній системі світовогосподарських зв'язків. Вона опосередковує практично всі види та форми міжнародного співробітництва, включаючи спільну підприємницьку діяльність різнонаціональних суб'єктів, міжнародний трансферт технологій тощо.

Як історично, так і логічно інтернаціоналізація світогосподарського життя почалась зі сфери товарного обігу. Від епізодичних варіантів міжнародного обміну товарами (без посередництва грошей) світова торгівля еволюціонувала до становлення світового товарного ринку.

Місце міжнародної торгівлі в МЕВ. Світовий ринок товарів і послуг та особливості його розвитку в сучасних умовах. Показники масштабів, структури, динаміки й результативності міжнародної торгівлі. Еволюція теорій міжнародної торгівлі. 

Види міжнародної торгівлі. Торгівля товарами та послугами. Традиційна торгівля, торгівля продукцією у межах кооперації, зустрічна торгівля. Торгівля науково-технічною продукцією та послугами.

Методи міжнародної торгівлі. Торгівля через посередників. Біржова торгівля, міжнародні аукціони та тендери. 

Ціноутворення в міжнародній торгівлі. Тарифне і нетарифне регулювання міжнародних торгово-економічних відносин. Світова організація торгівлі (СОТ). Україна на світовому ринку товарів та послуг.

Для сучасної міжнародної торгівлі характерна різноманітність її видів, які можна систематизувати за наступними ознаками [14, c. 63]:

1. За специфікою об'єкту:

- торгівля товарами:

- сировинними;

- паливними;

- продовольчими;

- напівфабрикатами;

- готовими виробами:

а) виробничого призначення;

б) невиробничого призначення;

- торгівля послугами:

- виробничими;

- транспортними;

- експедиторськими;

- консультаційними;

- консигнаційними;

- посередницькими;

- туристичними;

- маркетинговими;

- обліковими;

- орендними;

- ліцензійними;

- іншими послугами.

За специфікою взаємодії суб'єктів:

- послуг, які не зумовлені коопераційними зв'язками та зобов'язаннями щодо збалансованого обміну товарів;

- торгівля кооперованою та спеціалізованою продукцією, яка здійснюється на основі довготермінових угод;

- зустрічна (компенсаційна) торгівля - торгівля, що ґрунтується на зустрічних зобов'язаннях експортерів по закупівлі у імпортерів частини чи повністю експортованих товарів.

За специфікою регулювання:

- звичайна торгівля і відповідний торговельний режим виникають в умовах відсутності торговельних, торговельно-економічних угод і домовленостей між країнами. Крім підвищеної ставки митного оподаткування, у торговельних відносинах за умовами звичайної торгівлі застосовуються і жорсткіші інструменти регулювання товарних потоків -- кількісні обмеження, адміністративні формальності, звичайна (непільгова) система оподаткування імпортних товарів тощо;

- торгівля за режимом найбільшого сприяння передбачає, що держави, які домовляються, на взаємній основі надають одна одній привілеї та пільги щодо ставок мита і митних зборів, а також інших правил і механізмів здійснення зовнішньоторговельних операцій. Режим найбільшого сприяння є одним з головних принципів діяльності країн, що приєдналися до ГАТТ-СОТ.

- дискримінаційна торгівля виникає у результаті застосування в торговельно-економічних відносинах жорстких обмежувальних заходів (ембарго, торговельний бойкот, торговельна блокада) або інших інструментів, що дискримінують права торговельного партнера;

- преференційна торгівля передбачає надання однією державою іншій на взаємній основі або в односторонньому порядку пільг у торговельному режимі. Особливу групу утворюють преференції, які застосовуються стосовно країн, що розвиваються.

Методи міжнародної торгівлі можна об'єднати в дві групи (рис. 1.1).



Рис. 1.1 Систематизація методів міжнародної торгівлі

Серед наведених форм зовнішньоекономічної діяльності історично першою та переважаючою є міжнародна торгівля, тобто міжнародний обмін продуктами і послугами - результатами національної праці. Залежно від предмета і характеру здійснення зовнішньоторговельних операцій існують різноманітні форми торгівлі.

1. Торгівля готовою продукцією, тобто призначеною та придатною для безпосереднього кінцевого споживання. Вона здійснюється або за світовими, або за договірними цінами безпосередньо виробником чи через різних посередників. Можливе доопрацювання продукції перед продажем з урахуванням інтересів імпортера, а також обслуговування після продажу. Розрахунки можуть здійснюватися у валюті експортера, валюті імпортера чи у валюті третьої країни.

2. Торгівля продукцією в розібраному вигляді, її імпорт, як правило, оподатковується митом за зниженими тарифами, що дозволяє "обходити" високі митні ставки на ввезення готової продукції. Торгівля продукцією в розібраному вигляді виправдана, якщо її монтування за кордоном дозволяє одержати великий прибуток за рахунок використання місцевої дешевої робочої сили ("викруткові технології"), більш пільгового оподаткування, більш низької оренди землі тощо. Варто мати на увазі, що експорт низки товарів у зібраному вигляді просто об'єктивно неможливий (реактори, портові крани та ін.).

3. Зустрічні поставки експортно-імпортні операції, при яких експортери зобов'язуються придбати в імпортерів товари на частину або повну вартість експортованої продукції, їхні найважливіші різновиди:

- бартерні операції передбачають безвалютний, збалансований, заснований на вартісній оцінці обмін товарами за договірними або світовими цінами, їх причиною є відсутність у партнерів конвертованої валюти;

- викуп застарілої продукції при збуті більш сучасних моделей і модифікацій. При цьому в ціну нової продукції зараховується залишкова вартість виробів, що повертаються;

- операції з давальницькою сировиною передбачають переробку закордонної сировини чи відходів із наступними розрахунками продуктами їхньої переробки. Вони виправдані тоді, коли є величезні запаси сировини, відходів, а потужності для їх переробки відсутні або недостатні.
В усіх випадках необхідна вартісна оцінка продукції, що передається. Це потрібно для митного обліку, для визначення сум страхових виплат у випадку втрати товарів. Штрафні санкції при цьому здійснюються через скорочення або збільшення поставок.

4. Постачання комплектного устаткування. Поставляються технологічні комплекси з повним комплектом послуг з їхнього проектування, спорудження, налагодження, підготовки до експлуатації в місцевих умовах. Найбільш поширена практика здачі об'єктів "під ключ", що передбачає оплату після прийняття їхнім замовником. Такі угоди передбачають також постачання необхідних матеріалів і інструменту, навчання місцевих кадрів, сприяння в організації і управлінні виробничим процесом, забезпечення експлуатації об'єкта в період дії гарантійного терміну.

5. Торгівля ліцензіями. Мова йде про надання на певних умовах якомусь суб'єкту прав на використання винаходів, "ноу-хау" і т.д. протягом визначеного терміну за відповідну винагороду. Якщо технічні нововведення не захищені патентом, то мова йде про безпатентну ліцензію. Найбільш поширеними стали ліцензійні угоди, що передбачають комплексний міжнародний технологічний обмін з наданням "ноу-хау", інших послуг. У ліцензійній угоді чітко й однозначно визначаються вид ліцензії (безпатентна чи патентна), обсяг прав на використання переданої технології (повна, проста чи виняткова), форма розрахунків ("роялті" або паушальні платежі), сфера і межі застосування технології, термін дії ліцензійного договору. Важливо пам'ятати, що в період дії ліцензійної угоди приймаюча сторона зобов'язана інформувати продавця (ліцензіара) про всі зміни у технології.
6. Подорожі, туризм і транспорт. Надходження від транспортування товарів і туризму можуть стати важливим джерелом прибутку для міжнародних агентств повітряних сполучень, компаній морських перевезень, агентств з попереднього бронювання квитків і місць, а також готелів.
Наприклад, стан економіки таких країн, як Греція і Норвегія, багато в чому залежить від прибутків, що надходять від перевезення іноземних вантажів на їхніх суднах.

1.2 Зовнішньоекономічна діяльність як основа входження вітчизняного агропромислового комплексу в систему світового господарювання

Сутність міжнародного розподілу праці виявляється у діалектичній єдності розподілу та об`єднання процесу виробництва. Міжнародний розподіл праці спирається на спеціалізацію виробництва окремих країн. Виробничий процес припускає спеціалізацію різних видів трудової діяльності, їх кооперацію і взаємодію. Міжнародний розподіл праці виступає не тільки як засіб об`єднання праці різнонаціональних суб`єктів, але і як з`єднуючий початок, який створив систему світового господарства [20, c. 45].

Міжнародний розподіл праці грає зростаючу роль у реалізації процесів розширеного відтворення у світовому господарстві:

- забезпечує взаємозв`язок цих процесів;

- формулює відповідні міжнародні галузеві та регіональні міжгалузеві пропорції.

Головним напрямком розвитку міжнародного розподілу праці стало розширення міжнародної спеціалізації та кооперування виробництва.

Міжнародне кооперування агропромислового виробництва у його розвинутих формах охоплює різні сфери співробітництва. До них відносяться:

- виробничо-технологічне співробітництво, яке включає передачу ліцензій та використання прав власності, розробку та погодження проектно-конструкторської документації, технічних процесів, технічного рівня і якості продукції, будівельних і монтажних робіт, модернізацію кооперуючих підприємств, удосконалення управління виробництвом, стандартизацію, уніфікацію, сертифікацію, розподіл виробничих програм;

- торгово-економічні процеси, що пов`язані з реалізацією кооперованою продукцією;

- гарантоване обслуговування техніки.

Виділяють три основних методи, які використовуються при налагодженні коопераційних зв`язків: здійснення спільних програм, спеціалізація в договірному порядку, утворення спільних підприємств.

Однією з форм світогосподарських зв`язків є створення вільних економічних зон. Досвід їх створення свідчить про те, що їх успішна реалізація пов`язана з інформаційно-рекламною діяльністю та відносинами з суспільством та діловим світом. Ключовим аспектом для успішного розвитку таких зон є кваліфікація персоналу, що керує зоною та його зацікавленість. Другий ключовий аспект - організаційна структура управління зоною. Зацікавленість багатьма країнами у створенні вільних економічних зон обумовлена тим, що зростає рівень зайнятості, обсяги експорту, швидкість засвоєння нових технологій та промислової модернізації. Заставою успіху вільних економічних зон є висока адаптивність та гнучкість в процесі адміністрування, створення зон зовнішньої торгівлі, зон промислових підприємств, які можна використати в економічно-депресивних регіонах з високим рівнем безробіття. До позитивного в створенні вільних економічних зон належить також утворення науково-технологічних парків (технопарки, технополіси, тощо).

Еволюційною особливістю розвитку науково-технологічних парків є те, що вони поєднують географічні, економічні та соціальні фактори. Найбільш сприятливими факторами для їх утворення є органічна єдність в розміщенні підприємств з високими технологіями в галузях промисловості, наукові заклади, ВУЗи, які готовлять для технополісів наукові та інженерні кадри, житлову розбудову з відповідною сучасною виробничою та соціальною інфраструктурою [18, c. 78].

Ці методи мають бути взяті на озброєння вітчизняними виробниками при виході на міжнародний ринок.

На основі аналізу стану проблеми, що розглядається, можна зробити наступні висновки.

Найважливішою рисою сучасності є підвищення рівня взаємозалежності, інтеграції країн. Прискорення різних напрямків взаємозалежності проходить під впливом розвитку техніки (транспортної, інформаційної, машинобудівної) та технологій. Стан зовнішньоекономічної діяльності промислових підприємств залежить від політичного, фінансового, соціального рівня розвитку країни в цілому.

Незважаючи на негативні очікування, зумовлені відчутним підвищенням цін на енергоносії та внутріполітичне протистояння в Україні, у першій половині 2009 р. українська економіка демонструвала стійку динаміку зростання. Значним чином цьому сприяло зафіксоване у січні-червні 2009 р. значне зростання обсягів зовнішньої торгівлі. Так, за перше півріччя 2009 р. обсяги експорту товарів, порівняно з першим півріччям 2008 р., збільшились на 40,6 %, імпорту - на 45,4 % і становили, відповідно, 32,5 та 40,2 млрд. дол. США. У червні 2009 р. вперше номінальні темпи приросту експорту й імпорту товарів перевищили 60-відсотковий рівень і становили, відповідно, 62,4 % і 65,6 %. Це пов'язано з різким ростом цін на сировинні (насамперед, енергетичні) ресурси на ринках світу.

Від'ємне сальдо балансу зовнішньої торгівлі сільськогосподарськими товарами за підсумком півріччя зафіксоване на рівні 7,6 млрд. дол. (- 8,6 % ВВП) порівняно з ”мінус” 4,5 млрд. дол. (- 7,8 % ВВП) за першу половину 2008 р. Коефіцієнт покриття експортом імпорту зменшився до 0,81 з 0,837 у першому півріччі 2008 р.

За підсумками першого півріччя 2009 р. у зовнішньоторговельній галузі України спостерігались такі характерні тенденції.

1. Прискорення позитивної динаміки української зовнішньої торгівлі товарами.

Протягом трьох останніх років спостерігається висхідний тренд експортно-імпортних операцій (Рис. 1.2).



Рисунок 1.2 Динаміка темпів експорту та імпорту сільськогосподарських товарів

Зокрема, за останні 6 років обсяги експортних поставок товарів з України збільшились у 4,4 разу з 7,4 млрд. дол. У І півріччі 2003 р. до 32,5 млрд. дол. У І півріччі 2009 р. Водночас імпорт товарів в Україну зріс уп'ятеро з 8,2 млрд. дол. У І півріччі 2003 р. до 40,2 млрд. дол. У І півріччі 2009 р. (Рис. 1.3).

Рисунок 1.3 Динаміка обсягів експорту та імпорту товарів у 2003 - 2009 рр.

У першій половині 2009 р. випереджаючими темпами зростали обсяги експорту до країн Азії (на 60,8 %) та Америки (майже вдвічі), обсяги експорту до країн СНД збільшилися на 35,2 %, Європи - на 26,8 %. Як наслідок, у структурі експортних поставок частки країн Європи зменшились на 3,2 в.п., СНД - на 1,4 в.п., Африки - на 0,4 в.п. Натомість, відбулося зростання часток експорту українських товарів до країн Азії - на 2,9 в.п., Америки - на 2,1 в.п.

У структурі імпорту частка країн СНД знизилась на 8 в.п. з 46,8 % до 38,8 %, що було компенсовано зростанням імпортних поставок із країн Азії на 4,4 в.п., Америки на 1,2 в.п., Європи на 1 в.п., Африки на 1 в.п. і Австралії на 0,4 в.п. (Таблиця 1.1).

Таблиця 1.1 Географічна структура зовнішньої торгівлі товарами (І півр. 2008 р. та І півр. 2009 р.)

	Експорт	Імпорт
	І півр. 2008 р.	І півр. 2009 р.	І півр. 2008 р.	І півр. 2009 р.
СНД	36,9%	35,5%	46,8%	38,8%
Інші країни світу	63,1%	64,5%	53,2%	61,2%
	100%	100%	100%	100%
зокрема:
Європа	31,8%	28,6%	35,7%	36,7%
Азія	20,1%	23,0%	13,4%	17,8%
Америка	5,1%	7,2%	3,2%	4,4%
Африка	5,9%	5,5%	0,7%	1,7%
Австралія	0,1%	0,1%	0,2%	0,6%

Якщо за підсумками першого півріччя 2008 р. частка від'ємного сальдо зовнішньої торгівлі товарами з країнами СНД становила 97,4 % загального сальдо зовнішньої торгівлі товарами, то за підсумками першої половини 2009 р. внаслідок різкого зростання імпорту з інших країн (передусім, з країн Європи на 49,3 %, Азії - на 93,9 %, Америки - удвічі), частка країн СНД становить лише 52,8 % загального від'ємного сальдо зовнішньої торгівлі товарами.

Стан виробництва у агропромисловому комплексі впливає на формування зовнішньоекономічних зв`язків і створює складні умови для входження України у світове господарство.

Сприятливими факторами для розвитку цих відносин є: наявність неконфліктних кордонів між сусідніми країнами; спільність історичної долі; традиційність взаємних техніко-економічних і наукових зв`язків; єдність природного середовища; однорідність рівня соціально-економічного розвитку регіонів.

Підключення вітчизняного агропромислового комплексу до технологічної низки, яка діє в межах транснаціональних корпорацій, а також відкриття їх філій та дочірніх підприємств на території України є прямим шляхом до світового інтернаціоналізованого виробництва. Генеральне узгодження про тарифи та торгівлю, яке включає міжнародні правові норми, принципи та їх правила мусять бути в основі торгово-економічних відносин між вітчизняними та закордонними підприємствами.

Входження агропромислового комплексу України до системи світогосподарських зв`язків вимагає адаптації його економічних структур, яка б не суперечила економічним інститутам світового господарства. Аналіз досвіду проведених ринкових реформ, відображений у вимогах міжнародного валютного фонду, рекомендує таку послідовність кроків у становленні відкритої економіки як: стабілізація, лібералізація, приватизація, реструктуризація промислового комплексу та ін. Кожна країна проходить власний шлях, який базується на світовому досвіді та враховує національну специфіку. Тому для національних виробників можливо сполучення плану і ринку на етапі трансформації, при цьому слід пам'ятати, що ринок не забезпечує реалізацію наукових програм та не вирішує довгострокових програм, пов`язаних з розвитком інфраструктури транспорту, телекомунікацій та всього того, що забезпечує ефективну роботу промислових підприємств. В дипломній роботі виділені основні пріоритети, до яких відносяться: зміцнення національної валюти та забезпечення зайнятості населення; виконання замовлень освітою на підготовку відповідних фахівців для промислових підприємств, які працюють в ринкових умовах; розповсюдження наукових досліджень, що відображають основні напрямки виробництва конкурентноздатної промислової продукції; поновлення державних служб, що регламентують зовнішньоекономічну діяльність промислового комплексу [9, c. 23].

Результати аналізу дозволяють стверджувати що в Україні ще існує затримка реформування економіки, яка находить вираз у: послабленні макроекономічної політики; труднощах бюджетної політики; недоліках податкової системи; зростанні заборгованості суб`єктів агропромислового комплексу за енергоносії.

Повільність темпів реформ, невизначеність державного економічного курсу ставить вітчизняного агропромислового виробника перед фактом втрати шансу надходження в світове суспільство.

Непродумана система правових заходів щодо переходу до відкритої економіки з боку держави веде до того, що більш розвинутим країнам та їх виробникам надаються переваги на світових ринках. Досить часто складаються ситуації, коли при рівних умовах, на західних ринках перевага надається товарам та послугам більш розвинутих країн. У зв'язку з цим необхідна розробка програм підтримки вітчизняних виробників експортної продукції в межах державної протекціоністської політики. Актуальним завданням є створення державної стратегії формування зовнішньоекономічної діяльності промислового комплексу.

1.3 Організаційно-методичні засади активізації зовнішньоекономічної діяльності суб`єктів агропромислового комплексу

Становлення ринкових відносин, формування нових конкурентоспроможних підприємницьких організаційних структур за різними формами власності, загострення конкуренції обумовили сучасний стан розвитку агропромислового комплексу України, пріоритети та напрями його діяльності. Сьогодні сільськогосподарські підприємства зобов'язані пристосовуватись до нестабільних та невизначених умов ринку [11, c. 56].

В умовах переходу до ринкових засад господарювання виникає необхідність вирішення нових завдань, з якими раніше сільськогосподарські підприємства не стикалися, але вирішення яких необхідне для нормального їх функціонування. Особливо важливим є виробництво конкурентоспроможної продукції для цивілізованого продажу на зовнішніх ринках з метою одержання товаровиробниками максимальних прибутків від їх реалізації.

Зовнішньоекономічна діяльність АПК України з огляду організаційних, економічних, управлінських та адаптаційних аспектів у даний час проходить складний історичний етап становлення, функціонує в жорсткому і деформованому режимі. Ця важлива сфера знаходиться в просторі своєрідних неузгоджених, а також діаметрально протилежних умов: з одного боку, - в динамічних і нерідко несприятливих для України глобальних процесах та явищах світової економіки, а з другого - в недосконалому й інертному національному або, точніше, в регіональному середовищі, з точки зору формування та своєчасного запровадження досконалої нормативно-законодавчої бази.

Аналіз стану та розвитку зовнішньоекономічних зв'язків АПК України свідчить про те, що далеко не всі питання розвитку зовнішньоекономічної інтеграції АПК мають належний рівень наукового та методичного забезпечення і практичного вирішення. Потребують теоретичні обґрунтування, базові методологічні положення і практичні аспекти у світлі динаміки новітніх процесів розвитку світового ринку та їх можливої перспективи.

Домінуючі ознаки сучасного світового ринку асоціюються, в основному, із Світовою організацією торгівлі (СОТ), Генеральною угодою з тарифів і торгівлі (ГАТТ), інтеграцією України з країнами-членами Європейського Союзу (ЄС) та іншими міжнародними угрупуваннями.

Активний рух України і її АПК у напрямі інтеграції з ринками країн-членів ЄС за прогнозними даними має забезпечити національним суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності вагомі здобутки на нелегкому шляху прихованих митно-тарифних перешкод, які дестабілізують експортно-імпортні операції.

Аналіз розвитку зовнішньоекономічних зв'язків АПК України дає підстави зробити наступні свідчить про те, що частина експорту зерна у його виробництві в 2006 р. - 18,3%, 2007 - 32,9%, 2008 - 32%, а в 2009 р. очікується на рівні близько 10%. Обсяги експорту соняшнику мають тенденцію до зменшення. Скорочення поголів'я, подорожчання кормів, темп росту цін на матеріально-технічні ресурси призвело до стримування виробництва продукції тваринництва і, відповідно експорту на 54,4% у 2009 р. [28 ]

Основна причина, що до деякої міри стримує експорт - традиційно низька конкурентна спроможність вітчизняної продукції АПК.

Вкрай низькі темпи й обсяги розвитку експортно-імпортних операцій в АПК свідчать про недосконалість розв'язання проблем адаптації зовнішньоекономічної діяльності до умов світового ринку та норм і правил ГАТТ/СОТ, а також інтеграції.

Важливо, щоб кожна одиниця експорту товарів АПК в ціновому виразі обмінювалася на зовнішньому ринку на більшу кількість одиниць щодо імпорту товарів, а також посилювалося значення основних збалансованих ринків товаровиробників.

Суттєвим чинником становлення сільськогосподарських підприємств є формування нової стратегії управління їх розвитку. Ця потреба обумовлена недосконалою організацією діяльності сільськогосподарських підприємств, неадаптованістю до змін у зовнішньому середовищі, невідповідністю якості продукції світовим стандартам, високими витратами виробництва.

Сільськогосподарські підприємства, здійснюючи виробничу діяльність у ринковому середовищі, вимушені шукати шляхи ефективного вдосконалення своєї роботи. Основною задачею постає визначення напрямків поведінки сільськогосподарського підприємства на довготривалу перспективу, щоб в умовах конкурентної взаємодії підтримувати баланс обміну у сфері споживання. Без сумніву, ці вимоги ґрунтуються, перш за все, на внутрішньому виробничому потенціалі сільськогосподарських підприємств і ринковій реалізації виробленої продукції, необхідної для забезпечення їх життєдіяльності України та її АПК з ринками країн-членів ЄС й інших міжнародних угрупувань взагалі і глобалізації світової економіки зокрема [16, c. 125].

Особливо важливо, в даний час, щоб усі процеси, які відбуваються на внутрішньому ринку повинні активно функціонувати в режимі досить складного світового ринку за умови досконалого механізму адаптації експортно-імпортних операцій до зовнішнього економічного середовища.

Одним із інструментів ліквідації недостатнього розвитку зовнішньоекономічних зв`язків сільськогосподарських підприємств є міжнародний маркетинг. Особливістю маркетингових досліджень є можливість їх використання як окремо, так і в комбінації з іншими.

Серед інструментів запропоновано виділяти методи універсальної та вузько функціональної дії. Важливим ланцюгом аналізу маркетингового середовища є вивчення кон`юнктури ринків сільськогосподарської продукції - комплексу реальних умов та факторів, що впливають на функціонування ринку в заданий момент часу та при певних географічних, та інших обмеженнях. Вивчення господарської кон`юнктури проходить по декількох напрямках: якісних та кількісних характеристиках цін, обсягах, що задовольняють попит, структурній розбудові, тенденціям розвитку споживання, чисельності та демографічному складу населення, рівню та відсоткам розподілу доходу, рівню економічного, науково-технічного розвитку та ін.

Тактична політика агропромислового комплексу полягає у: визначенні додаткової, особливої та узагальненої мети, яка сприяє реалізації зовнішньоекономічної політики агропромислового комплексу; визначенні бюджету, необхідного для досягнення поставленої мети, пов`язаної з короткостроковою програмою на 3, 6, 12 місяців; реалізації кожної конкретної програми, яка відповідає поставленій меті (вивчення ринку, рекламна компанія); безперервного контролю за результатами шляхом постійного порівняння реальних і очікуваних результатів, визначення різниці і виявлення причин розходження.

Стратегічний аналіз агропромислового комплексу може базуватися на відомих схемах: схема Бостонської консалтингової групи (БКГ); схема Артура Д. Літла (АДЛ); схема Мак-Кінзі (МК); нова схема БКГ, які відображають 4 основних видів діяльності: концентрована, спеціалізована, фрагментарна, безперспективна. При цьому до них входять такі параметри зовнішньоекономічної діяльності промислових підприємств: обсяг ринку, рівень економічного росту, норма прибутку, інтенсивність конкуренції, максимальне співробітництво у вибраних напрямках та його диференціація, кваліфікація кадрів.

В сучасних умовах розвитку господарської діяльності приділяється увага складним та диверсифіцированим технологічним та організаційним моделям промислового виробництва.

В умовах кризи національної економіки взаємодія елементів підлягає деяким змінам. Так, наприклад, значно зменшуються потоки чистих капітальних внесків і потік тієї частини валового продукту, виділеної нами, яка спрямовується на виробничі потреби. Зниження обсягу грошових засобів у цих потоках є причиною падіння обсягів сільськогосподарського виробництва і, як наслідок - валового кінцевого продукту. Циклічний взаємозв'язок елементів схеми викликає неодноразове повторення та посилення процесу стагнації. Для того, щоб зупинити цей процес, необхідно зорієнтувати належним чином елементи схеми, якими є виділені об'єднані потоки. Потік чистих капітальних внесків характеризує активність зовнішніх інвесторів. Інвестиційний капітал внутрішніх інвесторів в промисловому комплексі України в теперішній час надзвичайно низький та недостатній для вирішення цього завдання. Інвестиційним процесам у нашій країні потрібні зовнішні поштовхи. Ними можуть бути іноземні інвестиції, раціональне використання яких дозволить відновити оптимальний стан об'єднаних поточних засобів, що дозволяє зорієнтувати промисловий комплекс до зростання виробництва та примусить схему “працювати” в протилежному напрямку.

Розділ 2. Організація зовнішньоторговельних операцій сільськогосподарською продукцією ПОП "Агрофірма "Узинська"

2.1 Загальна характеристика господарської діяльності ПОП Агрофірма "Узинська"

Таблиця 2.1 Інформація про підприємство Агрофірма "Узинська"

Повне найменування ЗАТ	ПОП Агрофірма "Узинська"
Код за ЄДРПОУ	00385916
Дата видачі свідоцтва про державну реєстрацію	07.12.1998
Код території за КОАТУУ	3210300000
Територія (область)	Київська
Місцезнаходження (поштова адреса)	09108, Київська обл., м. Узин, вул. Волі, 26
Міжміський код	04463	Телефон	5-54-39
E-mail		Факс	7-41-56
www-адреса
Статутний капітал (грн.)	429 694
Чисельність працівників (чол.)	333
Фонд оплати праці (тис.грн.)	403 252

Приватно орендне підприємство «Агрофірма «Узинська», засноване 25 серпня 1994 року, шляхом перетворення орендного підприємства.

ПОП «Агрофірма «Узинська» розміщена на території м. Узин. Виробничі і господарчі будівлі в на площі 10 га Виробнича спрямованість - вирощування великої рогатої худоби, вирощування зернових і кормових культур, виробництво органічних добрив.

Господарство надає широкий спектр робіт і послуг, постійно розширює виробництво товарів і продукції виробничого, технічного, спеціалізованого призначення, збільшує кількість робочих місць.

Побічним продуктом цього виробництва є м'ясо в свіжому та замороженому вигляді, продукти переробки яйця і м'яса.

Об'єднання в одну організаційну структуру на основі акціонерної форми власності таких ланок виробничо-технологічного циклу, як утримання курей-несучок, забій птиці, переробка м'яса і яйця, комерційна діяльність, дозволяє максимально сконцентрувати зусилля на підвищення якості продукції, зменшення виробничих витрат і витрат на збут і отримання стабільного прибутку.

На підприємстві реалізація сільськогосподарської продукції здійснюється через оптову і роздрібну торговельну мережу (частка роздробу за 2009 рік становить 23,4% від загального обсягу продажів). Доставка продукції на роздрібні торгові точки і для магазинів здійснюється власним автомобільним транспортом підприємства, оптові покупці вивозять продукцію власними силами.

Поголів'я ВРХ в агрофірмі налічує

3 тисячі голів, із них 500 корів. У планах - збільшити дійне стадо до 1000 голів. Для забезпечення тварин кормами господарство має власний міні-завод із виробництва комбікормів. А кілька місяців тому придбали у ТОВ "Агросервіс" ще й 12-кубовий вертикальний кормозмішувач "ДеЛаваль", який за 5-7 хв виготовляє до 5 тонн повноцінної суміші. Кормозмішувач дає змогу раціонально використовувати корми, сприяє їх максимальному поїданню худобою.

ПОП «Агрофірма «Узинська» має налагодженні зовнішньоторговельні зв'язки з Росією і Німеччиною.

2.2 Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства ЗАТ «Росава»

Розглянемо докладніше фінансовий стан ПОП «Агрофірма «Узинська». Фінансовий стан визначає місце підприємства в економічному середовищі та наскільки ефективними і без ризиковими можуть бути ділові відносини з ним комерційних банків, постачальників, потенційних інвесторів і позичальників та ін. Для підприємства, як і для його партнерів, становить інтерес не тільки фактичний стан справ, тобто те, що було, а й очікуваний фінансовий стан.

Поряд з якісною ознакою „стійкий фінансовий стан” та бездоганною репутацією підприємства необхідно мати науково обґрунтовану кількісну узагальнюючу оцінку фінансового стану підприємства. В Україні розроблена й діє Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій, що затверджена наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 23.02.98. Інтегральна оцінка дає змогу поєднати в одному показнику багато різних за змістом і назвою, одиницями вимірювання, вагомістю та іншими характеристиками чинників фінансового стану. Весь подальший аналіз фінансового стану буде базуватися саме на рекомендаціях даної Методики [14, 42].

Першим етапом в оцінці фінансового стану підприємства є побудова порівняльного аналітичного балансу. Методику його складання запропонував у 20-ті роки один з фундаторів балансознавства М. Блатов. Щоб отримати порівняльний аналітичний баланс, треба вихідний баланс доповнити показниками структури, абсолютної та структурної динаміки вкладень (активи) і джерел коштів (пасиви) підприємства за звітний період.

Проаналізувавши порівняльний аналітичний баланс за три останні роки, можна виявити як позитивне, так і негативне у фінансовому стані підприємства:

Позитивне:

- за аналізований період майно підприємства збільшилось на 474,93 тис. грн. або 17,22%, проте слід відмітити, що дане збільшення відбулося у 2008-2009 фінансовому році, а за період 2007-2008 рр. спостерігалося зменшення майна підприємства на 108,00 тис. грн. або на 3,92%;

- збільшення майна відбулося за рахунок збільшення необоротних активів на 93,10 тис. грн. або на 58,89%, оборотних активів на 381,84 тис. грн.. або на 14,69% та збільшення запасів на 627,21 тис. грн. або на 56,21%;

- збільшення запасів на 56,21% в даному випадку можна розглядати як позитивну тенденцію, так як наряду з ними на 122,00% збільшилась виручка підприємства, що свідчить про значне збільшення реалізації продукції підприємства;

- за аналізований період відбулося збільшення власного капіталу підприємства на 33,76 тис. грн. або 17,46% та статутного капіталу на 32,49 тис. грн. або на 17,32%;

- на 189,94 тис. грн. або 7,41% зменшилась кредиторська заборгованість підприємства.

Негативне:

- дебіторська заборгованість збільшилась на 245,08 тис. грн. або на 35,42%, а також враховуючи, що питома вага дебіторської заборгованості у оборотних активах складала у 2006 році 31,40% (при нормативному значенні 10-20%) то це є вкрай негативним показником який свідчить про не виважену політику підприємства стосовно власних дебіторів;

- за період з 2007 по 2009 рік кошти підприємства зменшились на 498,03 тис. грн. або 67,38%, що негативно позначилось на показниках ліквідності підприємства (зокрема на коефіцієнті абсолютної ліквідності який у 2006 році склав 0,08 пунктів при нормативному значенні 0,20 - 0,35 пунктів);

Використовуючи Баланс Форма №1 (ф1) та звіт про фінансові результати Форма №2 (ф2) розрахували показники фінансово-економічного стану підприємства.

Як бачимо з таблиці 2.2. показники фінансового стану ПОП "Агрофірма "Узинська" стабільні і відповідають нормативним значенням, що свідчить про добрий фінансово-економічний стан сільськогосподарського підприємства.

Таблиця 2.2 Показники фінансового стану ПОП "Агрофірма "Узинська"

Показник	Алгоритм розрахунку	Норматив	2008	2009
Коефіцієнт готівкової ліквідності	ф1(р.230+р.240)/ ф1 р.620	>0,2	0,355	1,229
Коефіцієнт поточної ліквідності	ф1 р.260/ф1 р.620	>1,0	16,572	9,959
Коефіцієнт швидкої ліквідності	ф1(р.260 - р.100 -р.110-р.120 -р.130 -р.140)/ф1 р.620	>0,7	5,508	4,929
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	ф1(р.220+р.230+ р.240)/ф1 р.620	>0,2	0,355	1,229
Чистий оборотний капітал	ф1 р.260 - ф1р.620		10262,0	8548,0

Таблиця 2.3 Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства

Показник	Алгоритм розрахунку	Норматив	2008	2009
Коефіцієнт платоспроможності (автономії)	ф1 р.380/ф1 р.640	>0,5	0,668	0,866
Коефіцієнт фінансової залежності	ф1 р.280/ф1 р.380	<0,5	1,496	1,154
Коефіцієнт фінансування	ф1(р.430+р.480+ р.620+р.630)/ф1 р.380	1 1	0,496	0,154
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами	ф1(р.260-р.620)/ ф1 р.260	0,5	0,940	0,900
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	ф1(р.260-р.620)/ ф1 р.380	>0,2	0,770	0,552
Коефіцієнт концентрації _алученного капіталу	ф1(р.460+р.620)/ ф1 р.280		0,033	0,053
Коефіцієнт загальної заборгованості	ф1(р.620-р.380+ р.430+р.630)/р.640		0,332	0,134
Коефіцієнт загального лівериджу	ф1 р.480/ф1(р.380 +р.340+р.630)	>1	0,446	0,092

Як бачимо з розрахункової таблиці коефіцієнт платоспроможності (автономії) ПОП «Агрофірма «Узинська» в 2009 році збільшився (0,866) порівняно з 2008 роком (0,668).

Коефіцієнт фінансової залежності зменшився в 2009 році (1,154) порівняно з 2008 роком (1,496), також зменшились коефіцієнти фінансування, забезпеченості власними оборотними засобами, маневреності власного капіталу, що однак не вплинуло на стабільність фінансово-економічного стану підприємства. Зменшився також коефіцієнт поточної заборгованості в 2008 році він становив - 0,332, а в 2009 - 0,134, що є позитивною зміною в економічному розвитку підприємства. Збільшились коефіцієнт залученого капіталу і коефіцієнт загального лівериджу.

Таблиця 2.4 Аналіз ділової активності підприємства

Показник	Алгоритм розрахунку	2008	2009
Коефіцієнт оборотності активів	ф2 р.035/ф1(р.280гр3 +р.280гр4)/2	0,18	0,19
Коефіцієнт оборотності основних засобів	ф2 р.035/ф1(р.031гр3 +р.031гр4)/2	0,17	0,17
Коефіцієнт оборотності власного капіталу	ф2 р.035/ф1(р.380 гр3+р.380гр4)/2	0,24	0,25

Таблиця 2.5 Аналіз рентабельності підприємства

Показник	Алгоритм розрахунку	2008	2007
Аналіз рентабельності активів	ф2 р.220 або р.225/ф1(р.280гр3 +р.280гр4)/2	2054	2152
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу	ф2 р.220 або р.225/ф1(р.380гр3 +р.380гр4)/2	0,00	0,00
Коефіцієнт рентабельності діяльності	ф2 р.220 або р.225/ф2 р.035	0,00	0,00
Коефіцієнт рентабельності продукції	ф2 р.100(або р.105) +р.090-р.060/ф2 р.040+р.070+р.080	0,02	0,03

Отже, зробивши аналіз ділової активності підприємства і рентабельності ПОП "Агрофірма "Узинська" за 2008-2009 рр., можна зробити висновок про стабільний розвиток підприємства з перспективою покращення фінансово-економічного стану підприємства.

2.3 Аналіз зовнішньоторгівельних операцій сільськогосподарською продукцією ПОП "Агрофірма "Узинська"

Організаційна структура управління ЗЕД підприємства залежить не тільки від розглянутих вище чинників, але і від методів виходу на зовнішні ринки. У цьому зв'язку можна виділити два варіанти:

1) безпосередній вихід на зовнішній ринок через власну зовнішньоторговельну фірму або відділ зовнішньоекономічних зв'язків (у великих системах - через управління зовнішньоекономічних зв'язків);

2) вихід на зовнішній ринок за допомогою посередників.
Створення власних зовнішньоекономічних служб на підприємствах виправдано, якщо:

- частка експорту велика в загальному обігу;

- зовнішньоторговельні операції здійснюються регулярно;

- випускається продукція з високим рівнем конкурентоспроможності, бажано унікальна за своїми властивостями;

- невисокий рівень конкуренції на відповідному сегменті світового ринку;

- продукція не потребує серйозної адаптації до закордонних умов використання;

- на підприємстві є необхідна кількість фахівців із зовнішньоекономічної діяльності.

В інших випадках виправдане використання посередників як вітчизняних, так і закордонних або міжнародних. Посередники можуть підвищити ефективність зовнішньоторговельних операцій за рахунок:

- кращого знання ринку, наявності постійної клієнтури;

- зниження витрат транспортування і збереження продукції, у тому числі за рахунок операцій зі значними партіями, що належать різним виробникам;

- скорочення термінів постачань і оформлення документів;

- забезпечення сервісу перед продажем і обслуговування після продажу;

- постачання товаровиробників оперативною і докладною інформацією про зміни конкурентоздатності продукції і ринкової ситуації в цілому, відомостями про реальних і потенційних конкурентів.

Якщо підприємство-виробник виходить на закордонний ринок із сильною конкуренцією і складною продукцією, добре відомою споживачу, має сенс звертатися до закордонних фірм-посередників, що добре знають місцевий ринок і мають на ньому своє місце. Це також має сенс, якщо потрібно "довести" експортовану продукцію до рівня, що задовольняє місцевих споживачів. Як правило, закордонні фірми-посередники обходяться дорожче, ніж вітчизняні.

Зовнішньоторговельна фірма є, як правило, самостійним підрозділом підприємства, але не є юридичною особою. Очолюється вона зазвичай заступником директора підприємства або заступником генерального директора із зовнішньоекономічної діяльності. Фірма має субрахунок на рахунку підприємства, що дає їй можливість брати кредити для здійснення експортно-імпортних операцій, але витрачати ці кошти на свій розсуд без узгодження з керівництвом підприємства вона не вправі. Завдання зовнішньоторговельної фірми різноманітні - від пошуку закордонних партнерів, організації рекламної роботи до виконання митних формальностей. У зв'язку з цим особливо зростає роль маркетингових, юридичних і фінансових служб.

На відміну від зовнішньоторговельної фірми, відділ зовнішньоекономічних зв'язків є складовою системи управління підприємством-експортером. До його складу входять: протокольний відділ, відділ науково-технічного співробітництва, відділ маркетингу і ряд інших.

За останні роки в ПОП "Агрофірма "Узинська" , як по імпорту, так і по експорту, спостерігається стала тенденція зменшення обсягів торгівлі з країнами СНД та збільшення з країнами далекого зарубіжжя.

На даний момент експерти стверджують, що на вітчизняному ринку автошин ще не з'явився аналог шинам ПОП "Агрофірма "Узинська".

Іншою перешкодою для налагодження сталого експорту на ринки країн-членів СНД, є те, що продукція ПОП "Агрофірма "Узинська" не користуються попитом на ринку Білорусії. Причиною є те, що уряд Білорусії проводить політику захисту вітчизняного виробника. Напевно необхідно зазначити, що в ПОП "Агрофірма "Узинська" були вкладені великі російські інвестиції. Приплив російського капіталу сильно вплинув на зовнішньоторговельну орієнтацію підприємства.

Розглянемо привабливість ринку Росії та Німеччини (табл. 2.6, 2.7).

Таблиця 2.6 Аналіз привабливості ринку Росії

№ п/п	7. Привабливість ринк шанси / ризик	Експертна оцінка ринку (М)	Мі Gі
		Дуже погано 0…....20	Погано 21….40	Задовільно 41…..60	Добре 61..80	Дуже добре 81..100	Вага значення (Gі)
1.	Обсяг ринку					90	0,175	15,75
2.	Ріст ринку				72		0,175	12,6
3.	Структура споживачів			60			0,05	3
4.	Діапазон цін					90	0,15	13,5
5.	Купівельна спроможність			60			0,05	3
6.	Доступність ринку					100	0,15	15
7.	Інтенсивність конкуренції				70		0,1	7
8.	Політично-економічні ризики			60			0,15	9
9.	Сума						1	78,85

Таблиця 2.7 Аналіз привабливості ринку Німеччини

№ п/п	7. Привабливість ринк шанси / ризик	Експертна оцінка ринку (М)	Мі Gі
		Дуже погано 0…....20	Погано 21….40	Задовільно 41…..60	Добре 61..80	Дуже добре 1..100	Вага значення (Gі)
1.	Обсяг ринку					90	0,175	15,75
2.	Ріст ринку				76		0,175	13,3
3.	Структура споживачів				70		0,05	3,5
4.	Діапазон цін					95	0,15	14,25
5.	Купівельна спроможність					85	0,05	4,25
6.	Доступність ринку				70		0,15	10,5
7.	Інтенсивність конкуренції				80		0,1	8
8.	Політично-економічні ризики					95	0,15	14,25
9.	Сума						1	83,8

Оцінку конкурентних позицій ринку Росії і Німеччини розглянемо у табл. 2.8, 2.9.

Таблиця 2.8 Оцінка конкурентних позицій ринку Росії

№ п/п	Відносні конкурентні позиції	Експертна оцінка позицій конкурентів (М)	Ваги характе-ристик (Gj)	Mj Gj
		Дуже погано 0 20	Погано 21 40	Задовільно 41 60	Добре 61 80	Дуже добре 81 100
1	Конкурентоспроможність продукції					95	0,2	19
2	Ціни і умови укладення контрактів				80		0,15	12
3	Умови присутності на ринку				70		0,1	7
4	Умови збуту					85	0,15	12,75
5	Умови комунікації					85	0,15	12,75
6	Ринкова частка					90	0,15	13,5
7	Оцінка можливих фінансових результатів				75		0,1	7,5
	СУМА						1	84,5

Таблиця 2.9 Оцінка конкурентних позицій ринку Німеччини

№ п/п	Відносні конкурентні позиції	Експертна оцінка позицій конкурентів (М)	Ваги характеристик (Gj)	Mj Gj
		Дуже погано 0 20	Погано 21 40	Задовільно 41 60	Добре 61 80	Дуже добре 81 100
1	Конкурентоспроможність продукції				75		0,2	15
2	Ціни і умови укладення контрактів				80		0,15	12
3	Умови присутності на ринку					95	0,1	9,5
4	Умови збуту					85	0,15	12,75
5	Умови комунікації					85	0,15	12,75
6	Ринкова частка					85	0,15	12,75
7	Оцінка можливих фінансових результатів				80		0,1	8
	СУМА						1	82,75

В 2009 році ПОП "Агрофірма "Узинська" реалізувало 5,2 млн. т. зерна на сумму 456,6 млн.грн (табл. 2.10, рис. 2.1).

Таблиця 2.10 Реалізація зерна за 2009 рік

Україна	2,5 млн.шт.	47%
Росія	2,2 млн.шт.	42,40%
Інші країни	0,5 млн.шт.	9,60%

Рисунок 2.1 Реалізація зерна ПОП "Агрофірма "Узинська"

Нами була досліджена експортна операція ПОП "Агрофірма "Узинська". Метою було дослідження схеми підготовки і здійснення експортної операції.

Першим кроком було отримання відкритого інденту - замовлення від покупця, яке містило в собі загальні відомості про товар, розмір партії.

Наступним кроком було надіслання твердої оферти яка містила в собі повну інформацію про товар, ціну товару та розмір пропонованої партії, деякі умови поставки, та можливі знижки (додаток 6).