Маркетингова цінова політика підприємства
Теоретичні основи маркетингової цінової політики підприємства, її сутність, методи формування та особливості в умовах вітчизняного ринку. Техніко-економічна діяльність ТОВ "Jobi". Заходи по вдосконаленню цінової політики для досліджуваного підприємства.
| Рубрика | Маркетинг, реклама и торговля |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 23.04.2010 |
| Размер файла | 982,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
ДИПЛОМНА РОБОТА
Маркетингова цінова політика підприємства
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МАРКЕТИНГОВОЇ ЦІНОВОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА
1.1 Сутність та роль маркетингової цінової політики в системі маркетингу
1.2 Методи формування цінової політики підприємства в ринкових умовах
1.3 Особливості процесу маркетингового ціноутворення в умовах вітчизняного ринку
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ МАРКЕТИНГОВОЇ ЦІНОВОЇ ПОЛІТИКИ В УМОВАХ ПІДПРИЄМСТВА ТОВ "JOBI"
2.1 Техніко-економічний аналіз діяльності підприємства
2.2 Аналіз системи цін та цінової стратегії підприємства
2.3 Аналіз кон'юнктури ринку лакофарбових виробів та конкурентного середовища підприємства
2.4 Аналіз цінової стратегії підприємства
2.5 Аналіз цінової тактики
2.6 Аналіз цін конкурентів
2.7 Аналіз ринкової ситуації
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МАРКЕТИНГОВОЇ ЦІНОВОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА "JOBI"
3.1 Сегментація ринку споживачів продукції підприємства
3.2 Адаптація цінової політики підприємства до різних сегментів ринку
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Ціна являється одним із найголовніших важелів ринку. Питання ціноутворення є одним з ключових в діяльності підприємства. При цьому для вирішення різних завдань, що стоять перед підприємством, застосовуються й різні моделі та методи ціноутворення.
В умовах конкурентної економіки на рівень цін впливає не тільки співвідношення між попитом і пропозицією, а й витрати, платоспроможність населення, психологія споживача, ціна світового ринку, міра втручання держави в цінові процеси та багато інших чинників.
Ускладнення процесу ціноутворення та відсутність у багатьох випадках у суб'єктів господарювання теоретичних та практичних навичок встановлення цін призводить до серйозних помилок при їхньому визначені, що негативно відбивається на діяльності підприємств.
Перехід нашої країни на нову систему господарювання, звісно ж, торкнувся і підприємств. Раніше керівники радянських підприємств навіть не замислювалися про конкуренцію, про підвищення ефективності, про збільшення прибутку, тому що "зверху". Нині ж політика підприємства цілком змінилася і керівництво змушене включати в апарат управління службу маркетингу, або хоча б деякі елементи маркетингу.
В даний час жодне підприємство в системі ринкових відносин не може нормально функціонувати без маркетингової служби на підприємстві і корисність маркетингу постійно зростає. Це відбувається тому, що потреби людей, як відомо, безмежні, а ресурси підприємства обмежені. Кожний суб'єкт має свої індивідуальні потреби, задовольнити які якісно не завжди вдається. До кожного необхідний свій індивідуальний підхід.
Тому, у нових умовах виживає те підприємство, що може найбільш точно виділяти й уловлювати розмаїття смаків. Цьому і сприяє маркетинг.
Зараз, коли ринок насичений і перенасичений товарами, коли пропозиція робіт і послуг значно перевищує попит, коли покупці дужу чутливі до ціни, а менш чутка до ціни категорія покупців надає особливе значення якості товару, сервісному обслуговуванню, увазі до індивідуальних потреб клієнта, особливого значення набуває розробка та проведення цінової політики підприємства, яка можлива тільки в поєднанні з дослідженням кон'юнктури ринку та визначенням цілей підприємства.
Актуальність теми: "Розробка цінової політики торговельного підприємства" є незаперечною тому що:
а) моделі ціноутворення постійно вдосконалюються і оновлюються. Тому цінним є будь-яке опрацювання сучасних теорій та методів ціноутворення;
б) на Україні маркетингові дослідження проводяться епізодично, відсутня систематична інформація про кон'юнктуру основних товарних ринків. Тому важливими є будь-які дослідження кон'юнктури ринку;
в) на багатьох підприємствах до цих пір застосовуються старі методи ціноутворення через брак відповідних фахівців. Тому розробка альтернативних методів утворення цін на конкретному підприємстві є дуже важливим в плані накопичення досвіду та застосування подібних методів на інших підприємствах.
Метою дипломної роботи є вивчення теоретичної сутності та аналіз маркетингової цінової політики в сучасних умовах і, на прикладі конкретного підприємства - практики розробки цінової політики в умовах вітчизняного ринку.
Об'єктом дослідження роботи є ціноутворення.
Для досягнення мети поставлені наступні завдання:
з'ясувати теоретичні засади цінової політики, її сутність, склад та роль в реалізації товарів і послуг;
дослідити моделі цінової політики підприємств в сучасних ринкових умовах;
розглянути проблеми ціноутворення у перехідній економіці;
дослідити стан ціноутворення на промисловому підприємстві ТОВ "Jobi";
розробити заходи щодо поліпшення цінової політики підприємства.
Предметом дослідження є комплекс теоретичних та прикладних питань з розробки цінової політики підприємства.
Робота складається зі вступу, трьох розділів та висновків і пропозицій.
У першому розділі розглянуто сутність, основні моделі та напрями розвитку сучасного ціноутворення. Окремо виділено особливості ціноутворення в умовах перехідної української економіки.
У другому розділі проведено аналіз техніко-економічної діяльності та ціноутворення виробничого підприємства ТОВ "Jobi".
В третьому розділі розроблено заходи по вдосконаленню цінової політики для досліджуваного підприємства.
Основними джерелами інформації при написанні роботи були праці видатних економістів, матеріали нормативних документів, науково-популярні статті періодичних видань, а також звітність підприємства.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МАРКЕТИНГОВОЇ ЦІНОВОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА
1.1 Сутність та роль маркетингової цінової політики в системі маркетингу
Цілеспрямована цінова політика в маркетингу полягає в наступному: треба встановлювати на свої товари такі ціни і так змінювати їх у залежності від ситуації на ринку, щоб опанувати визначеною часткою ринку, одержати намічений обсяг прибутку і т.д. [2, c. 24], тобто, по суті, вирішити оперативні задачі, зв'язані з реалізацією товару у визначеній фазі його життєвого циклу, відповісти на діяльність конкурентів і т.д. Усе це забезпечує також рішення стратегічних задач.
Будь-якому комерційному підприємству, що працює на ринку, слід мати чітку цінову політику, від якості розроблення якої істотно залежать результати його діяльності. Саме ціни визначають структуру виробництва, рух матеріальних ресурсів, розподіл готової продукції, рівень прибутковості, а отже, життєздатність підприємства.
Тому цінова політика має формуватись у нерозривному зв'язку зі стратегічною лінією розвитку підприємства, з усіма змінами, яких воно зазнає в жорстких умовах ринкових відносин. Актуальність вироблення цінової політики зумовлюється також і тим, що помилки при визначенні цін можуть виявлятись не одразу, а через деякий час, коли їхній негативний вплив перетвориться для підприємства на серйозну проблему.
Будь-якому комерційному підприємству, що працює на ринку, слід мати чітку цінову політику, від якості розроблення якої істотно залежать результати його діяльності. Саме ціни визначають структуру виробництва, рух матеріальних ресурсів, розподіл готової продукції, рівень прибутковості, а отже, життєздатність підприємства. Тому цінова політика має формуватись у нерозривному зв'язку зі стратегічною лінією розвитку підприємства, з усіма змінами, яких воно зазнає в жорстких умовах ринкових відносин. Актуальність вироблення цінової політики зумовлюється також і тим, що помилки при визначенні цін можуть виявлятись не одразу, а через деякий час, коли їхній негативний вплив перетвориться для підприємства на серйозну проблему.
Цінова політика -- це діяльність підприємства, що спрямована на досягнення його головної мети за допомогою цін[17, c. 72].
В умовах підприємницької діяльності цінова політика підприємства суттєво впливає на його кінцеві результати. Зумовлено це традиційними функціями ринкової ціни, яка перебирає на себе роль найважливішої передумови досягнення підприємством його стратегічних цілей, стає основним інструментом у процесі купівлі-продажу продукції та конкурентної боротьби, використовується в економічних розрахунках з суб'єктами маркетингового середовища, служить надійним форпостом перевірки наявності попиту і пропозиції. При формуванні цінової політики одним з першочергових завдань підприємства є визначення постановка цілей. Саме цілеспрямованість цінової політики відчутно дисциплінує підприємство, змушує його якомога оперативніше вирішувати свої далекосяжні стратегічні завдання, аби в кінцевому підсумку забезпечити собі володіння певною часткою ринку і досягти запланованого обсягу прибутку. Проте крім стратегічного аспекту, цінова політика включає і тактичні прийоми, які служать для вирішення оперативних завдань. Схему формування цінової політики підприємства представлено на Рис.1. 1.
Саме підприємство, за таких умов спроможне встановлювати на продукцію відповідні ціни і варіювати ними. Звичайно, у відповідності з прийнятою на підприємстві ціновою політикою, при визначенні цілей ціноутворення необхідно враховувати низку різних факторів.
Рис. 1.1. Схема цінової політики підприємства
Головними з них слід вважати:
місце та роль ціни в стратегії маркетингової діяльності підприємства;
методи розрахунку ціни
рівень базисної ціни
рівень попиту та пропозиції
особливості входження на ринок нової продукції та політика її реалізації;
особливості посередницьких і транспортних послуг;
вимоги реклами;
наявність обмежень з боку держави на прибуток, ціну та свободу її змінювання.
Значне місце у даному процесі належить і факторам побічного впливу. Серед них можна виділити обсяг виробництва, особливості ринкової орієнтації підприємства, стадії життєвого циклу товару та деякі інші. Досвід роботи зарубіжних фірм переконує, що для дослідження впливу перелічених факторів на цінову політику доцільніше використовувати послуги сторонніх спеціалізованих організацій, які спроможні всебічно і високопрофесійно провести аналіз відношення витрати-прибуток, порівняти отримані дані з аналогічними показниками конкурентів і дати чіткі прогнозні рекомендації як для визначення цілей ціноутворення так і для формування ціни пропозиції [1,4]. Зміст діяльності підприємства щодо цілеспрямованого використання цін полягає насамперед у вирішенні таких питань:
вибір концепції формування ціни;
визначення основних напрямків її використання;
розробка заходів по досягненню поставлених цілей.
Всі існуючі цілі ринкового ціноутворення можна згрупувати у три основні напрямки - залежно від самої орієнтації підприємства: на збут, прибуток чи фактичне його становище. При цьому роль та функції ціни у кожному конкретному випадку визначаються з обов'язковим урахуванням того, довгостроковим чи короткостроковим є підхід в досягненні цілі, яку ставить перед собою підприємство. У першому випадку це зумовлено особливостями стратегії цінової політики, у другому - її цінової тактики. Довгострокові цілі цінової політики пов'язані, звичайно, з такими показниками роботи підприємства, як прибутковість і частка завойованого ринку, де реалізується його продукція. Якщо підприємство планує використовувати ціну як стратегічну комерційну зброю, то більше уваги доведеться приділяти питанням ціноутворення на довгострокову перспективу. При використанні ж ціни лиш як тактичного засобу для одержання визначених комерційних результатів на ринку, цілі визначаються тільки на короткострокову перспективу. В умовах української економіки формування довгострокових рівнів цін та визначення відповідних цілей цінової політики є дуже важливою і складною справою, оскільки внаслідок інфляційних процесів постійно відбуваються коливання абсолютних рівнів цін, а зміна відносного співвідношення цін на різні види продукції не завжди може збігатися з інфляційними підйомами та спадами.
Суттю цінової політики є встановлення на продукцію фірми таких цін, які дають можливість підприємству зайняти лідируючі позиції на ринку, оволодіти певною частиною ринку, мати змогу змінювати ціну залежно від ситуації на ринку.
Якщо аналіз зовнішніх чинників покликаний визначити напрями стратегічних дій, то завданням аналізу внутрішніх чинників є передусім оцінювання ситуації у сфері виробництва продукції на підприємстві [15]. Це потребує оцінювання виробничих ресурсів, споживчих властивостей товару, витрат та їхньої структури, визначення попиту на товар та його конкурентоспроможності, обґрунтованості ціни відповідно до якості товару, реклами, каналів збуту та ін.[17; с. 73]
Отож, перш за все фірма повинна вирішити, які саме цілі вона прагне досягнути за допомогою конкретного товару. Якщо вибір цільового ринку і ринкове позиціювання якісно продумане, тоді підхід до формування комплексу маркетингу, включаючи і проблему ціни, досить зрозумілий. Але стратегія ціноутворення в основному визначається попередньо прийнятим рішенням відносно позиціювання на ринку [17].
В той же час фірма може переслідувати і інші цілі. Чим ясніше уява про них, тим простіше встановлювати ціну. Прикладами таких цілей можуть бути: забезпечення подальшого виживання фірми, максимізація поточного прибутку, завоювання лідерства за показниками, долі ринку чи за показниками якості товару [10, c. 176].
Моделі цінової політики, що застосовують при для досягнення цих цілей розглянемо у наступному розділі.
1.2 Методи формування цінової політики підприємства в ринкових умовах
Визначаючи цілі цінової політики будь-яке дослідження ставить за мету розробити конкретну модель прийняття цінового рішення. Процес формування загальних моделей цінової політики має базуватися на використанні науково обґрунтованих рекомендацій з урахуванням пріоритетності цілей. При цьому до низки найважливіших з них у ціновій політиці, що зустрічаються в підприємницькій діяльності, варто віднести такі:
орієнтація на довгострокове або короткострокове одержання максимального прибутку;
максимальний обсяг збуту продукції;
- збереження існуючого лідерства в цінах;
- обмеження потенційної конкуренції;
- домінування на ринку;
- привернення уваги та інтересу споживачів до продукції за допомогою цін;
- стимулювання продажу тих товарів зі свого асортименту, котрі займають слабкі позиції на ринку;
- розширення попиту та прискорення його зростання;
- зниження чутливості споживача до цін;
підвищення іміджу підприємства та продукції.
Для досягнення тих чи інших цілей підприємство може користуватися тими чи іншими методами:
- проводячи політику низьких або високих цін, «атакувати» конкурентів з метою усунення їх з ринку та захисту від їхнього тиску;
- встановлюючи досить високу ціну продажу, знімати вершки» з ринку;
- визначати порівняно низьку ціну, або якомога швидше проникнути на ринок та якомога більше охопити на ньому потенційних споживачів продукції;
- співпрацювати з посередницькими структурами, надаючи їм вигідні знижки;
- за допомогою цін заохочувати користувачів до споживання своєї продукції.
Формування рівня ціни з урахуванням цілей цінової політики є досить складною справою. Зумовлено це не тільки тим, що підприємство мусить враховувати відповідності між різними маркетинговими цілями, але й обмеженнями, які нав'язуються ринком. Однак підприємство повинно формувати свою цінову політику таким чином, щоб, незважаючи на різні непередбачені обставини, постійно мати запланований рівень прибутку. Більше того, у своїй практичній діяльності воно повинно орієнтуватися на його максимальний розмір. Цей вибір виправданий не тільки тим, що прибуток використовується в більшості відомих моделей цінової політики, а й також тим, що орієнтир на нього, як на вартісний показник ефективності виробництва, є найбільш адекватний механізмові функціонування ринкової економіки. При цьому в умовах маркетингової діяльності підприємства ціна з урахуванням рівня кон'юнктури ринку має відповідати такому рівню рентабельності, при якому забезпечуватиметься вирішення усіх його стратегічних і тактичних завдань. У процесі аналізу та обґрунтування цілей цінової політики важливим моментом уявляється визначення місця ціни серед засобів конкурентної боротьби в кожному секторі ринку [2, 3]. Такий підхід дає можливість об'єктивно осмислити процес формування ринкової ціни, враховуючи при цьому особливості діяльності підприємства в умовах зростаючої конкуренції. А це, у свою чергу, дає всі підстави реально оцінити потенційні його можливості щодо ведення активної «цінової війни» з ринковими лідерами. Надалі маючи добре розроблену цінову політику, підприємство час від часу вдається лише до під корегування ціни пропозиції з урахуванням коливань ринкової кон'юнктури.
Як правило, вирізняють три основні завдання ціноутворення:
збільшення продажу;
отримання найбільшого прибутку;
збереження існуючого становища.
У першому випадку підприємство орієнтується на високий обсяг реалізації або на збільшення частки продажу в порівнянні з конкурентами. Вибір такої мети зумовлюється, по-перше, прагненням до стабілізації доходів і встановленням контролю за ринком певних товарів, а, по-друге, істотним зменшенням собівартості продукції за рахунок збільшення обсягів реалізації.
Наступне завдання цінової політики передбачає отримання максимального прибутку або швидке надходження коштів через те, що підприємство відчуває невпевненість у своєму майбутньому. Ставлячи за мету збереження поточного стану, підприємство прагне не допустити падіння виробництва, уникнути несприятливих дій уряду, скоротити до мінімуму небажаний вплив конкуренції.
Розробленню цінової політики має передувати аналіз зовнішніх та внутрішніх чинників її формування. Перша група містить чинники, які дають уявлення щодо тенденцій розвитку зовнішнього середовища підприємства. До них належать: рівень державного регулювання економіки, антимонопольне законодавство, митна політика, стан фінансово-кредитних відносин, система оподаткування, платоспроможність підприємств і населення, кон'юнктура ринку, ціни на аналогічні товари тощо. Якщо аналіз зовнішніх чинників покликаний визначити напрями стратегічних дій, то завданням аналізу внутрішніх чинників є передусім оцінювання ситуації у сфері виробництва продукції на підприємстві. Це потребує оцінювання виробничих ресурсів, споживчих властивостей товару, витрат та їхньої структури, визначення попиту на товар та його конкурентоспроможності, обґрунтованості ціни відповідно до якості товару, реклами, каналів збуту та ін.
Розроблення цінової політики підприємства має передбачати проведення досліджень щодо наслідків зміни ціни залежно від ситуації на ринку (реакція покупців та конкурентів, дії підприємства у відповідь на зміни цін конкурентами тощо). Методичною базою таких досліджень є аналіз умов беззбитковості, в основу якого покладене розмежування витрат на постійні та змінні. Проведення аналізу беззбитковості дає змогу отримати відповідь на два питання. По-перше, чи приведе зміна ціни до поліпшення фінансової ситуації, а по-друге, -- на скільки потрібно збільшити обсяг продажу, щоб компенсувати втрати виручки внаслідок зменшення ціни?
Однак усі названі цілі повинні, у принципі, служити досягненню більш загальної домінуючої мети - довгострокової максимізації прибутку. Хоча останнім часом багато підприємств ставлять за мету не отримання максимального прибутку, а збереження стабільного стану.
У ринкових умовах ціна, як правило встановлюється на основі співвідношення між попитом та пропозицією. Існує досить багато методів ціноутворення, які змінюються від простих до досить складних, але жоден з них не є універсальним. Незважаючи на це, у ринкових умовах найширше застосовуються такі методи:
витратні методи;
методи, що спираються на попит;
методи з орієнтацією на конкуренцію.
Методи ціноутворення, що ґрунтуються на врахуванні витрат називаються витратними. До них відносять метод повних витрат, метод надбавок, метод цільового прибутку та агрегатний метод.
Визначення ціни методом повних витрат спирається на калькуляцію продукції, до якої додається певна величина прибутку.
Головна перевага даного методу -- це легкість розрахунків. Але він має два істотних недоліки. По-перше, при встановленні ціни не береться до уваги чинник попиту на товар та конкуренція. Тому можлива ситуація, коли товар за такою ціною не користуватиметься попитом, оскільки конкуренти виробляють дешевшу продукцію, або кращу за якістю. По-друге, визначення витрат не пов'язане зі зміною обсягів виробництва. Але відомо, що збільшення або зменшення випуску товарів викликає певні зміни частини витрат, а отже, собівартості одиниці продукції.
Метод обліку повних витрат був основою діючої в нашій країні практики директивного ціноутворення, яка традиційно орієнтувала підприємства, головним чином, на виробництво, а не на попит [5]. Між тим цей метод використовується і в ринкових умовах, коли необхідно встановити ціну на принципово нову продукцію, яка не має аналогів, а також на товари, що виробляються на замовлення [12]. Хоча більш прогресивним вважається формування цін на абсолютно нову продукцію за допомогою електронних аукціонів.
Торговельні та посередницько-збутові організації при визначенні ціни реалізації широко використовують метод надбавок, згідно з яким до закупівельної вартості товару додається певна націнка .
За її рахунок посередники забезпечують відшкодування своїх витрат та одержання прибутку. Указані надбавки можуть встановлюватись без обмежень їхнього рівня або бути єдиними (стандартними). Використання стандартних надбавок, як правило, малоефективне, тому що вони не враховують особливості поточного попиту. Проте в країнах з ринковою економікою застосування стандартних надбавок досить поширене за рядом обставин. По-перше, продавець краще знає про свої витрати, ніж про попит на продукцію, що дає змогу йому спрощувати процес визначення ціни. По-друге, використання стандартних надбавок усіма продавцями спричиняє певну рівність цін, що значно зменшує цінову конкуренцію.[17; с. 48]
Практика показує, що продавці, які працюють на конкурентних ринках, в основному використовують різні величини надбавок, які змінюються залежно від групи товару, сезону року тощо. Метою такої диференціації є стимулювання продажу товарів. Тому диференціація посередницьких надбавок уже свідчить не про суто затратний підхід до ціноутворення, а його поєднання з попитом покупців.
До витратних методів належить також метод беззбитковості та цільового прибутку, при якому підприємець прагне встановити таку ціну, яка забезпечить йому бажану величину чистого доходу. Цей метод спирається на графік беззбитковості, який відображає витрати і очікуваний обсяг виручки при різних рівнях виробництва або продажу.
Досить обмежено при формуванні цін застосовується агрегатний метод. Його суть полягає в тому, що ціна визначається додаванням цін окремих складових частин товару, до якої додаються витрати на їхню комплектацію та збирання. Агрегатний метод застосовується, по-перше, коли товар складається з окремих готових виробів (меблеві гарнітури, столові сервізи), а по-друге, коли продукція виготовляється з окремих елементів, вузлів чи деталей (пульти управління).
Методи, які враховують чинник попиту, можна поділити на такі, що спираються тільки на попит, а також на методи, які одночасно враховують як витрати, так і попит. До методів, які спираються тільки на попит і не враховують витрати, можна віднести встановлення ціни на основі суб'єктивного сприйняття покупцями цінності товару. Підприємство, яке використовує такий метод, має насамперед визначити ті ціннісні уявлення, які існують у свідомості споживачів відносно тієї чи іншої продукції (наприклад, мода, престиж).
Визначення таких критеріїв цінності товару для покупця дає змогу підприємству встановити таку ціну, за якою він готовий його придбати. При цьому треба враховувати, що покупець буде зіставляти цінність товару та його ціну з відповідними показниками аналогічної продукції. Тому обов'язковою умовою застосування цього методу є наявність на ринку взаємозамінних товарів та їхня диференціація.
Одним з конкретних способів формування вихідної ціни на такі товари є метод балової оцінки. В основному він застосовується у тих випадках, коли відсутня залежність між якісними характеристиками товару та його ціною, або коли споживчі властивості продукції неможливо передати кількісно (наприклад, запах парфумів). У цьому випадку фахівці, спираючись на експертні оцінки, визначають цінність товару для споживачів і надають йому певну кількість балів. На підставі співвідношення між цінами та баловими оцінками аналогічних товарів встановлюється вартісна оцінка одного бала. Множенням суми балів на вартісну оцінку одного бала, визначається орієнтовна ціна нової продукції.
Прикладом ціноутворення з одночасним урахуванням витрат виробництва та попиту є метод прямих витрат. Він спирається як на очікувані обсяги виробництва (продажу) товарів за різними цінами, тобто на попит, так і на витрати, які пов'язані з випуском вказаної кількості продукції.
Поряд із зазначеними раніше позитивними рисами, метод прямих витрат може з успіхом застосовуватись при прийнятті рішень щодо доцільності зниження ціни.
До найпоширеніших методів встановлення цін з орієнтацією на конкуренцію можна віднести метод лідера та метод тендерного ціноутворення. При формуванні цін методом лідера підприємство мало уваги звертає на власні витрати та попит, а в основному спирається на ціни головних конкурентів на ринку. Ціна на нову продукцію може відхилятися від цін лідера, але тільки в певних межах, які обумовлені відмінностями в якісних характеристиках товарів. Чим менше таких відмінностей, тим більше ціна нової продукції наближається до ціни основного конкурента.
Формування цін методом лідера базується на залежності між ціною та споживчими властивостями (параметрами) виробів. Цей метод має найбільше поширення при формуванні цін на продукцію виробничо-технічного призначення та деякі споживчі товари довгострокового використання, за якими можна кількісно визначити їхні якісні характеристики.
Недоліком цього методу є те, що він ураховує тільки один, хоча й головний, параметр. Основна ж кількість продукції характеризується цілим комплексом техніко-економічних показників. Тому для розрахунку цін складнішої продукції доцільно застосувати параметричні індекси якості, які характеризують інтегральну оцінку споживчих властивостей товару. Такі індекси визначаються з урахуванням значення того чи іншого параметра для споживача продукції.
На практиці параметричні індекси найширше використовуються при встановленні цін на продукцію виробничого призначення, де існує тісна залежність між її споживчими властивостями та ціною [16, c. 200]. Такі індекси, зокрема, лежать в основі визначення цін методом відносного оцінювання технічного рівня продукції. Він базується на порівнянні основних параметрів нового виробу з «ідеальною» машиною, яка має всі ті якісні характеристики, котрі споживач бажав би бачити в ній. Тому спочатку для кожної групи виробів, відповідно до специфіки їхнього функціонування, визначаються технічні параметри, які досить повно відображають споживчі властивості цієї продукції (швидкість, потужність тощо). Значення кожного параметра «ідеальної» машини приймається за 100, а всі показники нової продукції порівнюються з аналогічними параметрами «ідеальної», і щодо них встановлюються відповідні коефіцієнти [16, c. 204].
Метод тендерного ціноутворення застосовується, коли фірми конкурують між собою в боротьбі за отримання контракту. Він ще називається методом запечатаного конверта. Метод тендерного ціноутворення найчастіше використовується тоді, коли фірми беруть участь у тендерах, які оголошуються урядом. Фірма, що бажає взяти участь у торгах, подає до тендерного комітету економічно обґрунтовану заявку. Вона містить у собі пропозицію щодо ціни, яка визначається не рівнем особистих витрат або попитом, а на основі цін, які можуть призначити конкуренти. Тому, пропонуючи свою ціну, фірма прагне встановити її на нижчому рівні, ніж у конкурентів, але, безумовно, не менше власних витрат.
Маркетолог повинен розуміти взаємозалежності між ціною , покупками споживачів та їх вподобаннями. Цей взаємозв'язок зумовлюється двома економічними принципами: законом попиту і ціновою еластичністю попиту та сегментацією ринків [11].
Закон попиту говорить, що споживачі звичайно купують більше товарів за низькою ціною, ніж за високою. Цінова еластичність попиту визначає чутливість покупців до змін у цінах з погляду обсягу товарів, що вони купують [6, c. 82].
Наявність того чи іншого типу попиту ґрунтується на двох критеріях: доступності заміни і важливості потреби. Якщо споживач вважає, що існує безліч аналогічних товарів і послуг, з яких можна вибрати, і немає терміновості в здійсненні покупки, попит є еластичним і значно залежить від змін у ціні. Збільшення цін приведе до покупки замінника чи відкладенню покупки. Зниження цін збільшить обсяг реалізації, відверне покупців від конкурентів чи змусить їх раніш зробити покупку.
Розроблення цінової політики підприємства має передбачати проведення досліджень щодо наслідків зміни ціни залежно від ситуації на ринку (реакція покупців та конкурентів, дії підприємства у відповідь на зміни цін конкурентами тощо). Методичною базою таких досліджень є аналіз умов беззбитковості, в основу якого покладене розмежування витрат на постійні та змінні [13]. Проведення аналізу беззбитковості дає змогу отримати відповідь на два питання. По-перше, чи приведе зміна ціни до поліпшення фінансової ситуації, а по-друге, -- на скільки потрібно збільшити обсяг продажу, щоб компенсувати втрати виручки внаслідок зменшення ціни?
Ефективним інструментом цінової стратегії підприємства є система цінових знижок. Головна мета застосування цінових знижок полягає у створенні додаткових стимулів для покупців у придбанні товарів. Розмір знижок залежить від характеру угод, умов поставок та платежів, кон'юнктури ринку на момент підписання контрактів, якісних характеристик товару та інших чинників.
У практиці встановлення цін найбільшого поширення набули такі види цінових знижок: за кількість придбаної продукції, за швидкість платежів, сезонні, дилерські, знижки за комплексну закупку товарів, товарообмінний залік та ін.
Значно рідше в практиці ціноутворення використовуються надбавки, які можуть установлюватись за вищу якість продукції, прискорення її виготовлення, термінову доставку, тобто за виконання додаткових вимог споживача до товару.
Держава обмежує можливості фіксації цін по горизонталі і вертикалі.
Горизонтальне фіксування цін породжується угодами між виробниками, між оптовою чи роздрібною торгівлею по встановленню цін на даному рівні каналу збуту.
Вертикальне фіксування цін має місце в тих випадках, коли виробники чи оптовики можуть контролювати роздрібні ціни своїх товарів або послуг. До 1975 року закон Міллера-Тайдінга (поряд із законом Макгіра) в США дозволяв таким компаніям при бажанні строго контролювати і нав'язувати роздрібні ціни. Ця практика одержала назву справедливої торгівлі [9, c.342]. Вона захищала невеликі роздрібні магазини і підтримувала образ марочної продукції, змушувала всю роздрібну торгівлю в межах штатів, що дотримують принципу справедливої торгівлі, встановлювати однакову ціну на відповідні товари.
Принцип справедливої торгівлі сильно критикувався групами споживачів, багатьма роздрібними організаціями і рядом виробників за обмежуючий конкуренцію характер, підтримку цін на штучно високому рівні і підтримку неефективної роздрібної торгівлі.
Кожен учасник каналів товароруху прагне відігравати важливу роль у встановленні ціни з метою збільшення обсягу реалізації, одержання достатньої частки прибутку, створення придатного образа, забезпечення повторних покупок і досягнення спеціально поставлених цілей.
Виробник може одержати більший контроль над ціною: використовуючи систему монопольного чи товароруху мінімізуючи збут через роздрібну торгівлю, що продає товари за зниженими цінами; заздалегідь установлюючи ціни на товари; відкриваючи власні роздрібні магазини; поставляючи товари на умовах консигнації; забезпечуючи достатню частку прибутку для учасників каналів і, що найбільше важливо, за допомогою розробки добре відомих у рамках усієї країни торгових марок, до яких покупці мають прихильність і за які готові платити будь-яку кінцеву ціну. Оптова чи роздрібна торгівля може домогтися більшого контролю над цінами: підкреслюючи виробнику свою важливість як споживача; зв'язуючи підтримку перепродажу (вітрини, персональний збут) з часткою прибутку; відмовляючись реалізувати невигідні товари; збуваючи конкуруючу продукцію і розробляючи сильні дилерські марки, для того щоб домогтися лояльності споживачів до продавця, а не до виробника. Іноді роздрібна торгівля здійснює продаж проти марки: тримає продукцію, установлює на неї високі ціни і продає інші марки по більш низьких цінах. Це часто робиться для збільшення збуту власних марок. Подібна практика викликає негативне відношення з боку виробників, оскільки зменшує реалізацію їхніх марок.
Щоб забезпечити згоду учасників каналів збуту з рішеннями за цінами, виробник повинен враховувати чотири фактори [14, c.84]:
частки прибутку учасників каналів,
цінові гарантії,
особливі угоди,
вплив підвищення цін.
Оптовій і роздрібній торгівлі потрібно визначена частка прибутку, щоб покрити свої витрати (транспортування, збереження, реклама, кредит і т.д.), а також одержати розумний доход. Ціни, які з них справляють виробники, повинні це враховувати. Спроба зменшити існуючі частки оптової чи роздрібної торгівлі може привести до втрати співробітництва з їх боку чи можливості мати справу з даним товаром. У деяких випадках оптова і роздрібна торгівля прагне одержати для підтримки вартості запасів і прибутку цінові гарантії, що забезпечують їм найнижчі з існуючих цін. Будь-які знижки, надані їхнім конкурентам, даються також первісним покупцям.
Нарешті, варто оцінювати вплив росту цін на поводження учасників каналів збуту. Звичайно, якщо виробники підвищують для них ціни, цей ріст передається кінцевим споживачам. Подібна практика утруднена для товарів із традиційною ціною (наприклад, цукерок чи газет), де невеликі підвищення в цінах можуть брати на себе учасники каналів. У будь-якому випадку співробітництво залежить від справедливого розподілу витрат і прибутку між учасниками каналів збуту.
Середовище, у якій ціна контролюється ринком, характеризується високим ступенем конкуренції, подібністю товарів і послуг. Фірми, що намагаються установити ціни вище, ніж існуюча конкурентна ціна, залучать деяких споживачів, оскільки попит на будь-яку конкретну фірму досить незначний, і споживачі переключаються на конкурентів. Аналогічно фірма досягне деякого і при зниженні цін, оскільки конкуренти відповідять на це тим же.
Середовище, ціна в який контролюється фірмами, характеризується обмеженою конкуренцією, що чітко розрізняються товарами і послугами. Компанії можуть домогтися успіху при високих цінах, оскільки споживачі розглядають їхньої пропозиції як унікальні. Диференціація може ґрунтуватися на образі товарної марки, параметрах, що відповідає сервісі, асортименті й інших факторах. Фірми, що продають продукцію за зниженими цінами, також можуть знайти свою нішу в цьому середовищі, залучаючи споживачів, зацікавлених у низьких цінах. Вибір ціни залежить від стратегії і цільового ринку.
Середовище, у якій ціна контролюється державою, - це, наприклад, комунальні послуги, міський транспорт і ін. У кожнім з цих випадків урядові організації визначають ціну після одержання інформації від компаній, чи організацій галузей, на які впливає це рішення, а також від зацікавлених сторін (наприклад, споживчих груп).
Отже, існує досить багато моделей і методів цінової політики, які можуть застосовуватися підприємством за тих чи інших конкретних ринкових умов. Практика показує, що реальний процес ціноутворення не може спиратися на якісь надійні рецепти знаходження "найкращої" ціни, тому що жоден з методів не є абсолютно ідеальним. Тому, як уже згадувалося, ціноутворення - це не тільки наука, це ще й в значній мірі інтуїція, чуття, саме тому справжні фахівці з ціноутворення ціняться буквально "на вагу золота".
1.3 Особливості процесу ціноутворення в умовах української економіки
Система цін, що на сьогодні склалася в Україні, є далекою від ідеального стану. Проте дана система ще формується, і миттєво з'явитися та скластися вона не може. Підґрунтя сучасних цін слід шукати не у вартості (цінах-вартостях) [5, c. 52], а в отриманій від минулого гіпертрофованій структурі виробництва і споживання. Але не можна відкинути і той факт, що відсутність урегульованості сучасної системи цін також завдала великих втрат при формуванні сучасної ринкової економіки в Україні.
Що ж до особливостей ціноутворення перехідної економіки України, то необхідно розглянути, насамперед, методи визначення цін. Після лібералізації ціноутворення на початку 1992 р. та виникнення високої інфляції українські підприємства відмовилися від моделі планового ціноутворення, яка панувала до того часу і не була повністю затратною. Ця модель передбачала врахування як затрат, так і якості товару або економічного ефекту від його використання споживачем. Спочатку на зміну їй у 1992 р. прийшла модель чисто затратного ціноутворення. Але й вона протрималася недовго. її швидко витіснила модель інфляційного ціноутворення, яка стала у 1993-1995 рр. основою цінової політики вітчизняних підприємств. В основу інфляційної моделі ціноутворення закладено інфляційні очікування, тобто припущення менеджерів, наскільки потрібно підвищити діючі на даний момент ціни, щоб компенсувати інфляційне зростання витрат та зберегти прибутковість. При цьому практично припинилася робота з обліку затрат і не починалася робота щодо маркетингового обґрунтування ціни з позиції економічної цінності товарів для покупців.
Зниження інфляції у 1996 р. призвело до істотної зміни ситуації. Виявилося, що за роки спаду та інфляції українські підприємства розгубили більшу частину своїх конкурентних переваг [8, c. 54], які були пов'язані із заниженим - проти іноземних виробників - рівнем витрат. Стало очевидним, що за умов масового вторгнення на ринок іноземних конкурентів колишня (інфляційна) модель ціноутворення не підходить. І підприємствам знову треба було вчитися рахувати витрати, щоб обґрунтовувати ціну та будувати прийнятну комерційну стратегію. А потім - визначати ціни на підставі реальних затрат, досягти зниження цих затрат і переходити до комерційного ціноутворення на основі обліку економічної цінності товару та її порівняння з можливими витратами на виробництво та збут.
Це означає, що для української економіки кінця 90-х років оволодіння грамотним затратним методом ціноутворення із сучасними методами управління затратами треба розглядати як логічний і більше того - неминучий етап на шляху оволодіння досконалішими методами ціноутворення [8, c. 60]. Проте українські фірми, які займають лідируючу позицію в процесі ринкової трансформації, вже пройшли стадію повернення до затратного ціноутворення і почали поступово оволодівати маркетинговими підходами до розв'язання завдання встановлення ціни. При цьому реформування методів ціноутворення часто зустрічається з такими труднощами, як відсутність кадрів, які володіють новими підходами, та небажання штатних спеціалістів старої школи оволодівати цими підходами. У цьому випадку фірмам доводиться звільняти таких працівників та шукати спеціалістів з іншим ставленням до проблеми щодо методів ціноутворення. Проте для більшості вітчизняних фірм ще актуальним є завдання оволодіння грамотними методами затратного ціноутворення з жорстким управлінням цими затратами [8, c. 60].
На перший погляд, для країн з розвинутими ринковими механізмами подібна ситуація дивна. Адже з точки зору сучасної економічної теорії такий підхід до обґрунтування цін зовсім неприйнятний, оскільки: 1) не забезпечує врахування умов формування попиту та економічної цінності товару; 2) спирається на бухгалтерські, а не на економічні (повні) витрати; 3) при цьому як основа визначення цін використовуються середні змінні, а не граничні витрати. Проте затратне ціноутворення й далі використовується, і для цього є досить важливі причини. Основні з них полягають у такому [8, c. 61]:
1. Затратне ціноутворення ґрунтується на реально доступних даних. Усю інформацію, яка необхідна для встановлення цін за цією методикою, можна отримати всередині фірми на основі бухгалтерської звітності та документів. Не потрібні ніякі дослідження ринку або опитування споживачів. Тому рішення про ціни можна приймати швидко.
2. Не завжди у фірми є спеціалісти та менеджери, які володіють більш досконалими методами ціноутворення. Сучасні підходи щодо обґрунтування цін поєднують у собі як наукові елементи, так і мистецтво. У багатьох фірм (в тому числі у більшості українських) немає такого типу спеціалістів та менеджерів. Тому затратне ціноутворення може бути загальноприйнятим у даній сфері. Якщо існує подібна ситуація, то менеджери, які працюють у такій фірмі, не вважають за необхідне оволодівати іншими підходами до обґрунтування цін, оскільки вони знають, що лідери ринку також застосовують затратний підхід. Це є характерним для більшості галузей української економіки.
3. Затратне ціноутворення часто сприймається як найбільш обґрунтоване та справедливе. Формування цін на основі затрат сягає в далеке минуле, так що це стало традицією. Більше того, в основі затратного ціноутворення лежить цілком логічна для повсякденного міркування ідея про те, що "чесний виробник" повинен мати можливість відшкодувати затрати і отримати прибуток у винагороду за свої зусилля. Тому, використовуючи затратний метод ціноутворення, менеджери фірм (особливо директори українських підприємств, що мають, як відомо, переважно технічну освіту) сприймають його як метод не просто закономірний, але й такий, що має реальнішу основу, ніж методи, які ґрунтуються на ідеях маркетингу.
Поряд із затратними методами ціноутворення існують так звані ринкові методи встановлення цін, такі, як метод, орієнтований на попит товару, метод поточної ціни, тендерне ціноутворення.
Ще однією особливістю формування ціни в умовах перехідної економіки України є державне регулювання.
При ринковій економіці внутрішні ціни тісно взаємодіють зі світовими цінами. Насамперед внутрішнє ціноутворення відчуває істотний тиск цінової інформації світового ринку. Це відбувається тому, що конкуренція визначає сфери спеціалізації товаровиробників на випуску тих чи інших виробів. Щоб витримати конкуренцію, виробник увесь час відслідковує свої витрати, порівнює їх з витратами конкурентів і на ходу як би збагачує систему факторів зниження витрат виробництва, шукає шляху обходу конкурента.
Щоб перехід до чисто ринкового ціноутворення не привів до некерованої інфляції і різкого падіння обсягів виробництва і життєвого рівня населення, величезного безробіття, необхідний ряд об'єктивних умов:
1. демонополізація виробництва для того, щоб забезпечити реальну конкуренцію виробників;
2. наявність розвинутих ринкових структур (товарних і фондових бірж, ринку праці і т.д. ), системи підтримки дрібних підприємств:
3. створення системи соціальної захищеності населення, росту цін, безробіття, закриття неефективних підприємств;
4. проведення гнучкої митної політики на основі відповідного законодавства;
5. індексація доходів незаможних шарів населення і гнучка система оплати праці.
Як показує досвід розвитих країн, що переходили до вільного ринку в післявоєнний період (Австрія, Франція й ін.), створення відповідних структур вимагає 5-10 років. Та й зараз у ряді капіталістичних держав чимала частина продукції і послуг реалізується за регульованими цінами (у Японії - 19%, у Швейцарії - 50% і т.п. ) [14, c. 82].
Отже, в сучасній Україні не має чіткої системи ціноутворення. Сучасне вітчизняне ціноутворення проявляє тенденцію поступового переходу від затратних методів до ринкових. Зумовлено це все більшим посиленням конкурентної боротьби практично на всіх ринках, все більшою інтеграцією України в світову торгівельну мережу і, відповідно, посиленням діяльності іноземних фірм на території держави. Характерною рисою є тенденція до зменшення ролі держави у регулюванні цін, яке при недосконалому ринку може мати негативні соціальні наслідки.
Отже, маркетингова цінова політика підприємства є одним з найважливіших чинників, що суттєво впливає на його кінцеві результати. Це зумовлено тим, що ринкова ціна перебирає на себе роль найважливішої передумови досягнення підприємством його стратегічних цілей, стає основним інструментом ринкової діяльності та конкурентної боротьби, використовується в економічних розрахунках з суб'єктами маркетингового середовища, служить надійним індикатором перевірки наявності попиту і пропозиції. Хоча ціноутворення являється одним із найважливішим елементом ринку, проте його не можна розглядати у відриві від інших факторів. Тільки в комплексному підході, коли враховуються всі основні фактори, що діють в процесі життєдіяльності підприємства, буде досягнуто оптимальний результат.
Слід відмітити, що наука про ціноутворення неперервно розвивається, як і все в світі. Зокрема в останні роки помічається тенденція до зміні головної мети діяльності підприємства. Якщо в раніше такою метою в основному бала максимізація прибутку, то зараз - максимізація прибутку власників підприємства, що не одне й те саме, ба власники крім дивідендів, які прямо залежать від прибутку, ще мають на руках акції підприємства, вартість яких залежить і від прибутку і від інших факторів ринку. Тому переорієнтовується й ціноутворення. Сучасний стан фірми є динамічним, тому таким же повинно бути й ціноутворення. Проходячи різні етапи становлення й розвитку, фірма повинна відповідним чином динамічно змінювати й методи цінової політики, з тим, щоб якнайкраще вирішувати завдання, які стоять перед фірмою на тому чи іншому етапі розвитку. Це особливо актуально для українських підприємств у зв'язку з розвитком вітчизняного ринку та посиленням конкурентної боротьби.
Недоліками вітчизняного ціноутворення є переважання затратних методів у формуванні цінової політики більшості вітчизняних підприємств, що з огляду на все більшу роль ринкових відносин, часто не дає оперативно реагувати підприємствам на зміни цін конкурентів, втрачаючи при цьому ринки збуту. Ще одним недоліком є поступове самоусунення держави від механізму утворення цін, хоча практика показує, що в розвинутих країнах держава, навпаки, приймає саму активну участь в процесах ціноутворення.
Проте, хоч і повільно, цінова політика більшості все більшості підприємств рухається у напряму до ринкових методів. Цьому, безумовно сприяє розвиток та становлення національної школи маркетингу, коли посада маркетолога все частіше включається до штатного розпису багатьох підприємств та створюється все більше центрів маркетингових досліджень, які можуть надати оперативну і кваліфіковану допомогу підприємству у розробленні цінової політики.
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ МАРКЕТИНГОВОЇ ЦІНОВОЇ ПОЛІТИКИ В УМОВАХ ПІДПРИЄМСТВА ТОВ "JOBI"
2.1 Техніко-економічний аналіз діяльності підприємства
ТОВ "Jobi" займається збутом лакофарбової продукції відомої однойменної марки на ринку України з 1995р. Для підтримки власного іміджу на рівні, "Jobi" пропонувала своїм клієнтам лише якісну продукцію. Керівництво компанії у 2000 році приймає рішення розпочати самостійне виробництво лакофарбових матеріалів. Це призвело до структурних змін підприємства, коли до відділу торгівлі добавився відділ виробництва (див. Додаток А). Змінилися і завдання управління, так як власне виробництво багато до чого зобов'язує: контроль якості вхідної сировини, стабільність технології виробництва, дотримання умов зберігання продукції, дотримання асортиментного ряду, зовнішній вигляд упаковки, своєчасна доставка товару і т.д.
При цьому власне виробництво дозволило запропонувати клієнтам більш низькі ціни на продукцію, мобільність поставок і повну гарантію якості на продукцію.
На сьогодні компанія "Jobi" має широкий, пристосований до актуальних потреб ринку, асортимент, і представляє на ринку України продукт, який добре реалізується. Крім акрилових фарб, на яких вона спеціалізується, виробляються також ґрунтові матеріали, розчинники, поліуретанові лаки, і т.п. (Див. Додаток Д).
Особлива увага приділяється якості продукції торгової марки "Jobi". Технологія виготовлення лакофарбових матеріалів була розроблена лабораторією компанії "Jobi". Технологічне вдосконалення продукції дозволило вийти на рівень не лише відповідний вимогам ДЕСТу, але й за деякими показниками перевищити їх. Також продукція компанії відповідає високим екологічним вимогам, що підтверджується Головним санітарно-епідеміологічним управлінням МОЗ України. Важливу роль у виробництві якісного товару відіграє обладнання. Продукція компанії "Jobi" виготовляється за найновішими технологіями на високотехнологічному зарубіжному обладнанні. У виробничому цеху можна побачити тільки зразки імпортного устаткування: німецьке, угорське.
Зовнішній вигляд продукції задовольнить вимоги самого суворого споживача. На полицях магазинів чітко виділяється асортиментний ряд Торгової марки "Jobi" завдяки яскравому і оригінальному дизайну - замість стандартних етикеток застосовується літографія (друк по металу), що дозволяє зберігати товарний вигляд при завантаженні та транспортуванні продукції тривалий час. Якісно виконане з білої нержавіючої жесті літографоване відро має два ребра жорсткості, які запобігають деформацій, проривів, протічок, що, в свою чергу, забезпечує тривале і надійне зберігання продукції.
Компанія також має власну автобазу, автотранспорт якої оперативно доставляє вантажі замовникам від 0,4 т до 8 т в найкоротші терміни не лише по м. Києву, де розташоване виробництво, а також по регіонам України.
За період з 2000 року компанія "Jobi" встигла завоювати повагу багатьох споживачів, серед яких значні оптові організації в регіонах України, державні виробничі структури, Чорнобильська та Рівненська АЕС, Трипільська ТЕС, Південно-Західна залізниця, роздрібна та оптова мережа в м. Києві, і т.д.
На протязі цього року ТОВ "Jobi" мало честь виграти ряд тендерів на поставку продукції для таких організацій як "Київавтошляхміст" (фарбування шляхових відбійників та мостів Києва), "Київелектротранс" (фарбування суспільного транспорту), "Київобленерго", "Київенерго", "Київтрансгаз".
Діяльністю компанії "Jobi" є не лише виробництво лакофарбової продукції. Також компанія займається поставками та реалізацією лакофарбової продукції провідних закордонних виробників даної торгової марки.
Подобные документы
Аналіз факторів, що впливають на процес ціноутворення. Вплив конкурентної структури ринку на ціни. Особливості та цілі маркетингової цінової політики. Взаємозв'язок між витратами, обсягом виробництва і доходом. Цінова політика комунального підприємства.
курсовая работа [221,6 K], добавлен 10.03.2011Особливості формування цінової політики торговельної фірми. Зміст цінової політики підприємства. Порівняльна характеристика цінової політики виробничого та торговельного підприємств. Удосконалення управління ціновою політикою фірми.
реферат [27,0 K], добавлен 16.04.2003Торговельне підприємство як суб'єкт господарської діяльності. Механізм фінансової діяльності торговельного підприємства. Особливості цінової політики підприємства. Аналіз асортиментної політики та маркетингової стратегії торговельного підприємства.
дипломная работа [737,9 K], добавлен 13.05.2012Сутність і зміст маркетингу як управлінської діяльності; стратегії диверсифікації, товарної, цінової і збутової політики; основні чинники. Особливості маркетингової політики компанії "Apple": характеристика, позиція на ринку, аналіз стану підприємства.
курсовая работа [273,8 K], добавлен 20.04.2011Суть і цілі цінової політики. Основні напрямки дослідження факторів чутливості споживачів до ціни. Особливості формування моделей цінової політики підприємств в ринкових умовах. Процес ціноутворення у системі маркетингової діяльності ВАТ "КОМО".
контрольная работа [31,6 K], добавлен 19.10.2012Теоретичні аспекти маркетингової товарної політики. Аналіз маркетингового середовища та товарної політики КК "Рошен". Рекомендації з вдосконалення маркетингової товарної політики корпорації. Реалізація та методи просування продукції підприємства.
курсовая работа [36,6 K], добавлен 10.10.2019Теоретичні основи маркетингової стратегії по просуванню товару на ринок. Поняття і сутність маркетингу. Маркетингова діяльність підприємства тат ефективність його збутової політики. Пропозиції по розробці нових видів послуг.
курсовая работа [423,2 K], добавлен 18.06.2007Теоретичні основи маркетингу як засобу досягнення цілей підприємства. Види маркетингових стратегій. Методи здійснення маркетингових досліджень. Аналіз маркетингової діяльності ПП "Експогаз". Розробка ефективної маркетингової стратегії підприємства.
курсовая работа [216,2 K], добавлен 06.06.2016Розробка тактики фірми й здійснення товарної, цінової та збутової стратегії просування товару на ринку як основний напрямок діяльності маркетингових служб. Аналіз діючої цінової політики підприємства ТОВ "Медикор" та пропозиції щодо шляхів її покращення.
дипломная работа [353,5 K], добавлен 18.06.2009Організація діяльності торгівельних підприємств на товарному ринку, характеристика концепції маркетингу. Функції та структура управління цінової політики. Здійснення маркетингового аналізу на прикладі діяльності торгівельного підприємства "Kriza".
дипломная работа [5,0 M], добавлен 05.04.2012
